АРТЮХ

слони

Луганщина. Заявлено про знищення танку, 11 військових вантажівок та 3 автомобілів ЗС РФ в районі Кремінної

))

Українські неурядові організації та міжнародні інституції продовжують фіксувати значну кількість порушень основоположних прав і свобод людини на окупованих територіях України. Нелояльних до місцевої “влади” позбавляють доступу до базових послуг, права власності та нерідко – волі.

Текст

Центр Рубіжного, 11 років тому

Цьогоріч пам’ять Героїв Небесної Сотні вшановують з гаслом: «Герої першої перемоги у битві, що триває».

🕯Саме 20 лютого 2014 року в центрі Києва загинуло 48 людей. Їх разом з іншими 54 загиблими та смертельно пораненими учасниками протестів і п’ятьма активістами Майдану, які загинули навесні того року, називають Небесною сотнею.

Сьогодні ми згадуємо героїв з Донеччини та їхні історії: Івана Пантелєєва, Володимира Наумова, Сергія Бондарева, Дмитра Чернявського, Володимира Рибака, Степана Чубенка.

👉@svoicity | Сайт | Facebook | Instagram | Youtube | ТікТок

Газогони проєкту «Північний потік» зробили українську газотранспортну систему непотрібною Кремлю, а повномасштабну війну з Україною — можливою. Щоб втілити цей проєкт, росіяни спершу задобрювали німців, а тоді вдалися до підкупу й шантажу. В результаті провінція Мекленбург — Передня Померанія перетворилась на «маленьку Росію», де німецькі політики діяли в інтересах «Газпрому» та тисли на виконавців для фальсифікації документів. Німецькі журналісти Стефен Доберт та Ульріх Тіле провели роки, досліджуючи обставини будівництва «Північного потоку — 1» та «Північного потоку — 2». Вони поспілкувалися з понад сотнею людей і дослідили тисячі документів, зокрема конфіденційних. У суботу, 15 лютого, вони видали в Німеччині книжку «Нордстрім: як Німеччина фінансувала путінську війну» Довідка
Nord Stream: Wie Deutschland Putins Krieg bezahlt

Оглядач «Бабеля» Антон Семиженко прочитав її й розповідає головне про те, як Німеччину поступово корумпували, а вона спокійно готувалася заробляти на газі й приймати українських біженців через нову війну.


Текст

На УП вийшов матеріал з моїми коментарями про повернення людей на окуповані території.

https://www.pravda.com.ua/articles/2025/02/18/7498789/

Кремінські ліси (1998)

Фото з архіву Сергія Теліженка

17 февраля 2015, экс-губернатор Луганской области Александр Ефремов подражает Илону Маску в Печерском райсуде г. Киева.

Села Луганщини. Світлини зроблені до повномасштабного вторгнення

Дякую за спогади Andriy Darklight

Юрій Шаповалов, автор Twitter-акаунту "Залишенець Донецький", вже 7 років знаходиться у полоні росіян за любов до України

🇺🇦 Підписатись

🗻Український альпініст та науковець Ігор Краснослободцев загинув у 22 роки. Він досліджував глетчери Кавказу та Альп, захоплювався наукою, горами та фотографією.

☝️У Центральній Азії навіть є льодовик, названий його ім’ям.

❓Як Ігора Краснослободцева згадували земляки, що його надихнуло стати дослідником і як обірвалося його життя – читайте у матеріалі медіа «Точка Сходу»

Тарас з позивним “Опришко” народився на Івано-Франківщині, а за освітою – інженер з електроніки. Коли почався Євромайдан, хлопець на останньому курсі навчання доєднався до протестів, а пізніше вступив до лав Добровольчого Українського Корпусу “Правий сектор” та поїхав на війну. Вже влітку 2014 року Тарас брав участь у бойових діях, захищаючи кордони України.

“Розпочалося все з села Піски, що на Донеччині, а після – Савур-Могила, село Степанівка і знову Піски. Наступним був Донецький аеропорт, а після нього - Станиця Луганська. Кінець 2015 року – заходили на промзону Авдіївки, вона тоді була у сірій зоні. Від початку повномасштабного вторгнення пішов захищати країну як, напевно, й більшість добровольців Київщини. А далі вже зона виконання, операції – все було на Запорізькому напрямку. Після Запоріжжя перейшов вже у інший рід військ”, – розповідає військовослужбовець.

Одним з ключових моментів захисту України у 2014 році була оборона ДАПу. Тарас потрапив туди, коли йому був 21 рік.

Інтерв'ю ТРИБУН за посиланням.

* Фото надані редакції героєм матеріалу

Просто коментарі під одним з наших постів в Інсті. Люди, заради яких ми працюємо. Луганщина 🇺🇦

Гліб на позивний “Фауст” народився у Сіверськодонецьку, там займався музикою в арт-резиденції “ПлюсМінус”, був вболівальником ФК “Хімік” та долучався до різних культурних заходів. З початком повномасштабної війни дім чоловіка зруйнували окупанти, що й стало великою мотивацією стати на захист своєї країни.   

Мобілізація. Піхота – Бахмутський, Куп’янський напрямки. Поранення. Лікарня. Повернення до служби. Після декількох операцій Гліб знову працює, тепер у підрозділі БПЛА. 

Читайте інтервʼю на ТРИБУН

Рубіжне, 7 лютого 2021 року

Спогадом поділився Vlad Dubroff

Горлівка, Донецька область

Фото: Максим Фролов

Інтерв'ю з автором тут

Серія архівних світлин Горлівки (ч.1) від нашого друга і підписника Максима Фролова

Найближчим часом на каналі знову періодично виходитимуть тематичні добірки з містами сходу України

Ранкове. Торецьк на обрії

Фото: Сергій Горбатенко

📌📌📌📌 “Я думав, що “Азов” – це підрозділ радикалів, що тут усі холодні ідеологи. Але реальність виявилася зовсім іншою: тут звичайні хлопці, які завжди прикриють твою спину. Саме тут я зрозумів, що таке справжня родина”, – говорить кулеметник Джем.

Його історія – це шлях від сумнівів до служби, бої в Нью-Йорку, болючі втрати та віра в побратимів, які стали сім’єю.

Детально – в інтерв’ю виданню ТРИБУН за посиланням

🇺🇦 Підписатись

Алчевськ, Луганська область

Архівні світлини різних років

Автори: MMG, krivoruch, Denys Bodrov, inna_rdzl, ridzelinna

🇺🇦День Соборності України у Рубіжному. 2015 рік

🇺🇦 Підписатись

«Азов» опублікував фрагмент з нашого відео, на якому «Джем» розповідає про те, як потрапив в підрозділ і про службу.

Повне відео можна подивитися за посиланням на нашому YouTube - каналі.

Також на нашому сайті скоро вийде розширене текстове інтерв'ю з "Джемом"

На сході

Архівне від Andriy Darklight

Олександр Волчанський – людина, завдяки якій збереглися тисячі зображень луганського Євромайдану. На них ми бачимо, як луганці разом із усією країною мітингували проти режиму Януковича, як проросійські тітушки нападали на мирні зібрання. Це розмова про те, як колишній учитель інформатики прийшов від хобі до нової важливої професії – фільмувати життя.

Якщо ви зустрінете на якомусь заході стрункого чоловіка з фотоапаратом, в окулярах та фуболці «Луганськ – Україна!», це, скоріш за все, він, літописець луганського Євромайдану Олександр Волчанський. 2014-й змінив його життя назавжди.

За останні роки Олександр Волчанський упевнився, що герої вмирають. Він так і не навчився спокійно фотографувати чужий біль. А ще кожного року переглядає «Луганський альбом» від 9 березня 2014 року. Дати, яка визначила для нього точку неповернення.

Текст

Alena Italiana: "Сьогодні день сповнений емоцій...
Вчора ввечері побачили допис, що в пансіонаті для літніх людей живе мужчина, який сам родом з Лисичанську, він обожнює вівчарок і вся його кімната в фотографіях собак, саме вівчарок!
Сьогодні ми поїхали до нього...я знайшла його, принесла смаколики, а він дуже швидко збирався, щоб скоріше побачити, погладити породу собак свого життя...

п.Олександр неймовірно приємна людина, ми говорили-говорили, зустріч була дуже зворушливою, з якою любов'ю він дивився і гладив і коли, після зустрічі, Людина каже, що в нього з'явився сенс в житті, що це перший неймовірний позитив за 3 роки і що в нього вистрибує серце від радості...чи це не Щастя!

Ми привезли з собою шматочки мяска, щоб п.Олександр погодував, але він взяв з собою свою котлетку для неї...
Знаєте, додому я їхала такою окриленою...ми про щось домовились з ним і я скоро знову заїду, в колекції п.Олександра дещо прибавиться...

...можливо саме Ви будете для когось Дивом"

Друзі, просимо долучитися до збору для військового з Сіверськодонецька Northfloww (110 бат 111 бригада). Знаю його особисто багато років.

"У бригаді сталося лихо — згоріла хата в якій жили бійці, а разом з нею згоріли також :

2 старлінки,
4 рації Motorola,
РЕБ антени,
Прилад нічного бачення,
Каски,
Броніки ,
Спальники,
Одежа,
Ключі від автівок ,
Та багато іншого.


🎯Ціль: 1 000 000.00 ₴

🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/65SHxNpZjM

💳Номер картки банки
4441111120595248"

Військовий із позивним Разбой народився у Росії, пізніше переїхав на Луганщину з родиною й з дитинства мріяв про службу. Події Майдану змінили його життя, а російська пропаганда остаточно визначила його вибір на користь України. Через графіті, мітинги, службу у морській піхоті та створення власного взводу в “Азові” Разбой пройшов довгий шлях.

Сьогодні він командує людьми, які довіряють йому, як собі, а він не уявляє свого життя без відповідальності за них. Про все це - далі у матеріалі ТРИБУН.

Текст за посиланням.

Під обстрілами, з розбомблених будинків люди рятували своїх домашніх улюбленців: загортали в ковдри кошенят, щосили тягнули великих собак та клітки з хом’яками чи папугами. Але не всі змогли знайти порятунок: одні залишилися без господарів через війну, інших – просто покинули напризволяще. “Люди для тварин – це весь світ. Я не можу дивитися, як їх покидають”, – говорить пані Надія, мешканка Торецька, що на Донеччині.

Жінка залишалася в місті навіть тоді, коли ситуація стала вкрай небезпечною. Її мета була одна – допомогти покинутим вижити.

Текст

У нас вийшло інтерв'ю з Oi FUSK. Це музикант із Донецька, пісні якого можна почути в грі S.T.A.L.K.E.R.2

Читати

Мое интервью по ситуации в Курской области для «Вот так»

https://vot-tak.tv/84548543/vsy-v-kurskoi-oblasti

"Азов": історії мужності, єдності та лідерства | Разбой, Фінч, Маха, Джем

Це відео  — не тільки про війну, але й про непохитну силу духу, людяність і творчість, які перетворюють "Азов" на символ незламності та єдності.

Кулеметник Джем ділиться, як родинність побратимів перетворило його службу на подорож до справжньої родини. Головний сержант Фінч показує приклад лідерства, де дисципліна, довіра та власний приклад стають рушійною силою підрозділу. Маха — молодий сержант, який здійснив дитячу мрію, долучившись до "Азову", та віддано працює над удосконаленням своєї команди.
Командир взводу 12-ї бригади спеціального призначення на псевдо Разбой демонструє, що лідерство — це не лише про віддавання наказів, а про готовність бути поруч із бійцями у найскладніших моментах.

https://youtu.be/P6oSEz3ClF8?si=B2BoUku_0Mt3mFg6

Після початку повномасштабного вторгнення росіяни окупували частину Запорізької області, де проживав герой нашого матеріалу. Бойовий медик з позивним “Скін” – а на той час 16-річний хлопець, був вимушений місяць прожити на захопленій ворогом території, а після виїхати до Польщі. У 18 років він прийняв рішення повернутися до України та долучитися до “Азову”.

Текст

Артур Пройдаков ніколи не мріяв працювати в школі, але зараз він – один з найкращих викладачів України та світу.

"Я народився і виріс на Луганщині – території панування російської мови та російських культурних наративів. Утім, мені чомусь подобались Жадан, Андрухович, Любко Дереш, пісні "Океану Ельзи". І мені хотілося саме в цій царині розвиватися, тому я вступив на факультет української філології. Про вчителювання у школі на той момент я не думав", – пригадує Артур. 

Текст

Попасная до и после «русского мира». За ним - лишь тлен, забвение и смерть.

На сході 🇺🇦

Архівні світлини від Сергія Орлика

Інтерв'ю з автором за посиланням

Зараз наша редакція готує до випуску велике відео про бійців 12-ої бригади спеціального призначення «Азов». Поки ж пропоную до уваги історії військовослужбовців, які народилися на Луганщині та їх близьких

“Моя мрія – звільнити Брянку”, – військовослужбовець Михайло Лукашенко;

“Чи знав я що війна мене дочекається?”: інтерв’ю з азовцем “Тінь” з Луганщини;

Від актора до військовослужбовця. Історія Євгена Гавви з Рубіжного;

“Я звикаю жити без сина”. Монолог батька загиблого пілота з Луганщини Владислава Рикова;

Командир взводу аеророзвідників Олександр “Рубіжанин”: “Наша армія продовжує працювати на ентузіазмі та патріотизмі”;

Хочу, щоб всі розуміли, що людина з інвалідністю – сталева". Кадіївчанин Микита Горняк про війну та мотивацію ;

Сергій “Тарзан” з Рубіжного, 3 ОШБр: “Війна – це страшно, але не всі це розуміють”;

Захищати, допомагати, інформувати: історія Михайла Карабута;

“Мені не потрібна Курська область, мені потрібний вільний Донбас”: військовий “Лютий” з Біловодська;

Східний: Якщо росіяни залишаться в Кадіївці, то тільки в землі

Втратила сина, а тепер вимушена боротись за гідне поховання. Історія матері Героя України з Сорокиного

“Донбас – це місце контрастів та натхнення”, – луганчанин Сергій про фотографію та рідний край

Офіцер НГУ із Луганська Свят: Поки нога росіянина стоїть у нас на землі — складнощі будуть

* Фото від одного з героїв нашого матеріалу луганчанина Сергія

🌅Світанок над Азовсталлю. Маріуполь, 2020 рік

📸 Сергій Коровайний

💔Свої спільно з платформою пам’яті @memorial_ukraine вшановують пам’ять полеглих оборонців

Молодший лейтенант Єгор Горбатенко на псевдо Юра загинув 8 листопада 2023 року внаслідок ворожого мінометного обстрілу в Серебрянському лісі неподалік села Діброва Луганської області. Захисникові назавжди 30 років. 

Єгор родом з Луганську. В «Азові» – з 2014 року.
Під час повномасштабного вторгнення Єгор служив зовнішнім пілотом безпілотних авіаційних комплексів 2-го екіпажу безпілотних авіаційних комплексів роти розвідки Окремого загону спеціального призначення «Азов». У боях за місто отримав декілька серйозних поранень. У травні 2022 року з «Азовсталі» захисник вийшов у полон. 

В Єгора залишилися донечка Мирослава, дружина Тетяна, мати Наталія Вікторівна та бабуся Валентина Тарасівна. 

Допоможіть вшанувати пам'ять кожного і кожної – розкажіть про своїх рідних і близьких, заповнивши форму:
📌Для полеглих військових:
https://forms.gle/gx6rCHNBCnSbPdXM6
📌Для цивільних жертв:
https://forms.gle/dR3P4EUWd2VVbM7Q6

Один з найвпізнаваніших закладів грузинської кухні міста Сіверськодонецька – “Суліко”. Його започаткувала родина Гвасалія ще у 2016 році. Заклад швидко став популярним серед місцевих завдяки автентичним стравам та гостинній атмосфері. Однак з початком повномасштабного вторгнення сім’я була вимушена поїхати з міста і згодом перебратися до Києва. Вже там народилася пекарня “ХачапурІКІ”, яку родина перезапускає вже вдруге.

Іраклій Гвасалія поділився з виданням ТРИБУН своїми спогадами про ресторан “Суліко”, а також розповів про нелегке рішення залишити місто, переїзд до Києва, відкриття нової справи та про виклики, які довелося долати на новому місці.

Текст

385 бойових вильотів, незліченна кількість ліквідованих росіян та спаленої ворожої техніки. Владислав Риков, льотчик та командир родом з Луганщини, на долю якого з самого дитинства випало нелегке випробування, загинув 7 лютого 2024 року у небі над Донеччиною. Він жив літаками та небом, любив та шанував свою родину, мав співчуття до кожної живої істоти.

Про це журналістці видання “ТРИБУН” розповів його батько Юрій Покусай. Ми не знайшли в собі сили редагувати та змінювати його розповідь, тому публікуємо її у форматі монологу – саме так читачам вдасться познайомитися з особистістю Владислава та сильним зв’язком між батьком та сином якнайкраще.

Текст за посиланням

Восени цього року Андрій Зайцев видав власну книгу під назвою “ПОСТЛУГАНЩИНА”. Ідея її створення виникла з думки, що про історію Луганщини існує вкрай мало літератури, особливо тієї, що стосується політологічного аспекту.

“Ідея написати книгу з’явилася у мене десь у 2020 році. Я зрозумів, що про Луганську область існує не так багато літературних джерел, особливо в порівнянні з Донецькою чи Харківською. Після початку війни на сході України ця проблема лише загострилася. Багато інформаційних джерел у Луганську було знищено або заблоковано.

Основна проблема полягає в тому, що немає комплексних літературних робіт, які б детально описували події Луганської області за різні періоди. Так, були поодинокі дослідження місцевих істориків і краєзнавців, але їх замало. Тому я вирішив спробувати розв’язати цю проблему. Справедливості заради скажу, у 2003 році під керівництвом В. Курила вийшла книга «Історія Луганського краю», але з того часу минуло понад 20 років. Було ще декілька більш вузьких книг на історичну тематику. Моєю метою було викласти події з історії Луганщини у систематизованому вигляді з певними висновками та прогнозами”, – розповідає Андрій.

Інтерв'ю за посиланням.

💔Свої спільно з платформою пам’яті @memorial_ukraine вшановують пам’ять цивільних жертв війни

Олександр Кононов із Луганщини через нещасний випадок на лісопильні втратив праву руку й ліву ногу. Та попри це не просто зумів самотужки пересуватися – під час повномасштабної війни він навіть пішки долав 12 кілометрів до сусіднього Сєвєродонецька, аби купити необхідне для військових ЗСУ та місцевих жителів.

Олександр волонтерив з 2014-го, пережив полон. Після звільнення починав життя з нуля на Житомирщині, де займався фермерством, мав свою невелику сироварню. Згодом повернувся на Луганщину.

Олександра вбили у ніч із 12 на 13 березня. Його тіло знайшла мама. Він сидів в інвалідному візку в піжамі, застрелений кількома пострілами через мокру подушку. Олександрові було 54 роки.

Допоможіть вшанувати пам'ять кожного і кожної – розкажіть про своїх рідних і близьких, заповнивши форму:

📌Для полеглих військових:
https://forms.gle/gx6rCHNBCnSbPdXM6
📌Для цивільних жертв:
https://forms.gle/dR3P4EUWd2VVbM7Q6

Уродженець нині окупованого Донецька Юрій Шаповалов 7 років перебуває в російському полоні

Юрія, як і багатьох інших українців, окупанти ув’язнили до 13 років суворого режиму за звинуваченням у “шпигунстві”.

Згідно з ворожим законодавством, інкримінована стаття не передбачає дострокове звільнення. Для отримання УДЗ чоловік повинен мати російське громадянство, а це позбавить його права на обмін до вільної території України.

Юрію заборонені побачення у в’язниці, окрім зустрічі з родичами. Мати його померла 2 роки тому, тож наразі донеччанина ніхто не навідує. Дзвінки дозволені лише знайомим полоненого — у цьому випадку потрібне обов’язкове підтвердження й детальний опис знайомих.

Одна передача для ув’язненого коштує від 3,3 до 3,7 тисяч гривень. Посилка дозволена раз на 3 місяці до 20 кілограмів.

Юрій Шаповалов іноді замовляє собі ліки та вітаміни, які збільшують вартість передачі.

Колишні товариші донеччанина та знайомі передають вітання “з волі”. Вони пишуть йому:

Юрочко, ти світла і добра людина! Сказати “тримайся” — це нічого не сказати! Знай, що ми пам’ятаємо, хвилюємося, сподіваємося і віримо…

В полоні окупантів знаходяться тисячі цивільних україніців...

Валентина Нагорна займалася паверліфтингом, працювала майстринею манікюру, а на початку повномасштабної війни приєдналася до ТрО «Азов» Київ. Працювала в екіпажах медичної евакуації та в стабілізаційному пункті 3 ОШБр. Позивний Валькірія.

"Хто б що не казав, але Донбас для мене став, як другий дім. Терикони, поля, природа — настільки неймовірні для мене, що я кожен раз дивлюся на них і насолоджуюсь, як маленька дитина. З кожним днем я закохуюсь у цей край все більше і більше. І я маю надію, що Схід буде Українським, без гнид та о**ів".

Валентина Нагорна загинула 1 листопада 2024 року разом із коханим Данилом Ляшкевичем на позивний Берсерк.

Вічна та світла памʼять.

Ukrainer

Грузія палає. Причина протестів – відмова урядом від євроінтеграції до 2028 року. Зміну курсу вітає людина з оточення глави фракції Партії регіонів у ВР Олександра Єфремова, яка має спільне відео з «першим главою ЛНР» Болотовим. Це історія про те, як долі Грузії та України пов’язує агент впливу Москви на ім’я Леван Мамаладзе.

Читати текст

Попаснянський ліцей №20 до повномасштабного вторгнення та зараз.

Будівля була зруйнована під час Другої світової війни, але її відновили й добудували корпуси. В 2015 році росіяни залишили заклад без вікон, а тепер зруйнували майже повністю.

Навіть будучи прифронтовим містом Попасна активно розвивалася, у ліцеї навчалися сотні дітей. Сьогодні ж по коридорах школи ходять російські окупанти.

🇺🇦 Підписатись

😰 Инструменты страха: как оккупационные власти Луганщины преследуют украинских граждан

Оккупационные власти Луганской области активно используют псевдосудебную систему для легитимизации репрессий против граждан, обвиняемых в шпионаже, терроризме, государственной измене и других преступлениях.

Реальная газета проанализировала, по каким статьям происходят судебные процессы, какие санкции применяются и какая лексика используется в сообщениях официальных структур. Также мы пообщались с экспертами, которые рассказали о том, как изменилась репрессивная машина после 24 февраля 2024 года.

✅ Подписаться | Сайт | Фейсбук | YouTube | TikTok | Донат на работу редакции |

📌📌📌📌 Михайло Карабут — військовий з Луганщини, який із початком повномасштабного вторгнення долучився до лав сил оборони України. Його історія — це шлях від громадської діяльності в Сіверськодонецьку до запеклих боїв на рідному сході. Зараз він з командою стоїть за новою ініціативою, спрямованою на підтримку військових і ветеранів, допомагаючи їм орієнтуватися в бюрократичній системі.

Видання ТРИБУН поспілкувалося з військовим, розпитало про бої на Луганщині та мотивацію заснування в соцмережах просвітницького каналу під назвою “Ветеран знає” та кінцеву мету проєкту.

Читайте текст інтерв'ю на нашому сайті

🇺🇦 Підписатись

📌📌📌📌 «Він втратив надію». Історія бійця Ігоря Мирончука, якого утримують у Макіївській колонії №32.

У 48-річного військовослужбовця Ігоря Мирончука, який знаходиться у полоні окупантів, спостерігається ментальний розлад, повідомив нам його рідний брат, Валентин.

Таку звістку передали сім’ї з міста ті бранці, які утримуються поруч з Ігорем та мають можливість хоча б іноді спілкуватися зі своїми близькими. Звісно, якби була така можливість у самого Ігоря (українського телефонного зв’язку від часів повномасштабного вторгнення на окупованих територіях немає), то він сам про себе б такого не розповів, але ж тривогу забило його оточення.

Читайте текст на нашому сайті

🇺🇦 Підписатись

Краса українського сходу

Фото: Дмитро Балховітін

Мешканці Донеччини та Луганщини передають вітання з нагоди Дня Збройних Сил України!

🎗️Активісти руху «Жовта Стрічка» з ТОТ Донецької та Луганської областей вітають українських військових зі святом патріотичними плакатами на вулицях рідних міст.

Донецьк, Луганськ, Перевальськ, Старобільськ в очікуванні деокупації!

📲 Щоб доєднатися до руху спротиву пишіть нам через чат-бот Разом або у приватні повідомлення

Мое интервью для Точка Сходу

https://youtu.be/cZlg-ykbJS0?si=8NTbvcOomR2FJcKF

🗣13, 16, 18 и даже 23 года колонии строгого режима. Такие сроки только за последние месяцы получили жители оккупированной Луганской области. Обвинения – как под копирку: «шпионаж в пользу Украины, терроризм, государственная измена».

Как Россия усилила репрессии на оккупированном Донбассе, смотрите в видео.

Кто сейчас попадает под прицел ФСБ и что происходит с теми, кого задерживают спецслужбы – читайте в материале Донбасс Реалии.

❤️Подписывайтесь на Донбасс Реалии

⚡️ В Луганской области двое нетрезвых оккупантов убили майора ВС РФ и подорвали тело гранатой

Как утверждают пропагандисты, убийство произошло 21 ноября: двое пьяных военных из Оренбурга застрелили майора армии страны-оккупанта РФ Дмитрия Халявина из автомата АК-74, а затем подорвали его тело гранатой.

У убийц, по словам пропагандистов, были проблемы с законом. Одному из них — 44 года, мужчину ранее обвиняли в избиении российского силовика и неуплате алиментов. Второму - 37 лет, ранее привлекался к ответственности за грабеж и угон автомобиля.

Сам Халявин на войну против Украины отправился добровольцем в 2022 году, однако впоследствии вернулся домой. Позже подписал новый контракт и приехал в оккупированную Луганскую область 19 ноября, где его через два дня убили.

✅ Подписаться | Сайт | Фейсбук | YouTube | TikTok | Донат на работу редакции |

Alchevsque – український бренд одягу, заснований Антоном Івановим, який виріс в Алчевську, що на Луганщині. Бренд розповідає про індустріальну частину сходу, поєднуючи її з сучасними елементами.

Alchevsque – це візуальне дослідження індустріальної культури та візуальної естетики східної України.

Журналістка видання ТРИБУН розпитала засновника про ідею Alchevsque, кількох дропів, виробництво та творчі плани на майбутнє. 

Текст за посиланням

📺 Пока Дмитрий находился в плену – его мать искала собаку, которую украинский военный был вынужден оставить в бункере мариупольского завода имени Ильича. Послушайте эту историю, которая длилась год и растянулась на тысячи километров.

❤️Подписывайтесь на Донбасс Реалии

Александр Лаптий, актер и военнослужащий 12-й бригады Национальной гвардии Украины "Азов", рассказывает о своем участии в проекте S.T.A.L.K.E.R. 2, где он сыграл и озвучил персонажа Шрама. В интервью Александр делится трудностями работы над ролями, особенно в озвучке, и объясняет, как его военный опыт помог создать правдоподобный образ героя. Он также рассказывает про свою службу в "Азове" и про задачи, которые он выполняет в подразделении. Больше - в полном интервью (украинский).

@yigal_levin

Зимовий ранок у Рубіжному

Зробив ці світлини у грудні 2021 року

📌📌📌📌 У цьому році уродженцю Іспанії Алехандро Нієвас виповнилося 30 років. Протягом свого життя чоловік мав змогу жити та працювати в багатьох країнах світу, але сама Україна для нього стала місцем, яке відчувається як дім. У 2020 році іноземець приїхав до Сіверськодонецька та залишився там на рік, аби працювати з місцевим населенням, проводити воркшопи, конференції та навчати мешканців Луганської області іспанської мови.

В інтерв’ю виданню ТРИБУН Алехандро поділився своїми спогадами про східний регіон України, перші дні повномасштабного вторгнення та розповів, чому вважає, що війна, яку розпочала Росія – не лише про Україну.

Читайте інтерв'ю на нашому сайті

🇺🇦 Підписатись

"Луганчанам не нужны квадроберы из Евросоюза"

«Я очень доволен, что избрали Трампа. Теперь он прекратит всю эту вакханалию с ЛГБТ и этими квадриками… квадроберами».

Как понять, что человек шпарит по кремлевской методичке? Он несёт дичь про «вакханалию ЛГБТ» и верит, что борьба с квадроберами интересует кого-то, кроме умственно отсталых российских патриотов.

Недоразумение по имени Юрий Бойко снова выползает из небытия, видимо почуяв запах выборов.

@kazansky2017

До уваги громадян міста Горлівка та його околиць.

Більш ніж 10 років ваші домівки знаходяться в окупації. Якщо ви проживаєте на згаданих українських територіях, зробіть свій внесок у перемогу над російською армією.

🗣Як підтримати Сили оборони України з окупації? Передайте дані про:

- Місця розташування особового складу вс рф
- Пересування сил і засобів окупантів (техніка і озброєння)
- Координати військових об'єктів та обладнання росіян

❗️Якщо у вас є інформація, або ви готові до будь-якої співпраці, пишіть на Telegram-акаунт: @andrad2024

- Маєте родичів чи друзів, які лишились на згаданих окупованих територіях? Ви можете допомогти, передаючи інформацію від них.

Гарантуємо анонімність і таємність переписки.

Звільнимо рідні міста спільними зусиллями.

Це інтервʼю - одне з найсильніших вражень для мене на війні та у житті. 8 бійців батальйону «Свобода» 4-і бригади Нацгвардії «Рубіж» 67 діб з 10 липня до 16 вересня вели оборону опорного пункту біля села Спірне під Сіверськом. Останні три тижні вони бились у повному оточенні і відбили останній ворожий штурм, коли російські штурмовики увірвались на їх позицію та закидували гранатами бліндаж.

Командиром позиції був 25-річний командир взводу старший лейтенант Владислав Стоцький. Владислав закінчив академію Нацгвардії у Харкові, був розподілений у 4-ту бригаду НГУ «Рубіж» на посаду заступника командира роти по роботі з особовим складом, яка не передбачає безпосереднього управління боєм на нулі. Але Владислав попрохав командування бригади направити його на нижчу, але бойову посаду - командира взводу, щоб битись у перших рядах, і попрохав розподілити у найбільш бойовий батальйон. І Владислава направили до «Свободи». На позиції організував якісне управління та звʼязок, був прикладом боєздатності для усіх бійців. Разом з Владиславом бились солдати-добровольці батальйону «Свобода», усі вони до 2022-го не мали ніякого військового досвіду, але мали високий бойовий дух та довіряли своїм командирам.

Під час масованого російського наступу на Сіверськ сусідам на флангах довелось відійти по обʼєктивних причинах. Але вище військове командування дало наказ батальйону «Свобода» втримувати позиції до останньої можливості, щоб не дати ворогу продовжувати наступ.

Командування батальйону «Свобода» організувало оборону у єдино можливий спосіб - бійці отримали наказ діяти максимально приховано. І у двох крихітних бліндажах, де можна було стати у повний зріст тільки на коліна, почали діяти як у бандерівському схроні, практично не виходячи на поверхню, крім випадків коли треба вступити у бій.

Дрони та вогневі засоби «Свободи», за підтримки батальйону К-2 54-ї механізованої бригади ЗСУ знищували усі російські атаки на опорний пункт.

16 вересня російський штурмовий загін атакував опорний пункт на двох танках, двох МТЛБ та БМП, з яких десантувався цілий штурмовий взвод. І «свободівці» відбили атаку та знищили весь штурмовий загін ворога.

Я зробив це інтервʼю з Владиславом через день після того, як він за наказом командування прорвався з опорного пункту та вивів 6 бійців, тому в ньому багато емоцій. Тіло побратима Олександра Хомʼяка, який загинув смертю хоробрих у ближньому бою з росіянами, винести з оточення можливості не було.

Усі бійці діяли у боях впевнено, довіряли своїм командирам, зараз завершують відновлення та повернуться на фронт у свою піхотну роту.

Подивіться інтервʼю, яке показує якими неймовірними зусиллями та жертовністю бʼються українські воїни за кожний метр рідної землі. Це має знати кожен:

https://m.youtube.com/watch?v=NF1_HKVmdL8

🎮 Анонс виходу відеогри "S.T.A.L.K.E.R. 2: Серце Чорнобиля" з'явився у Києві на даху багатоповерхівки неподалік від станції метро "Палац спорту". Гра вийде 20 листопада.

Суспільне Донбас розповідало історію актора та режисера з Чернігова Олександра на псевдо "Сей" з 12-ї бригади Нацгвардії "Азов". Театральний та кіноактор, він став прототипом одного з героїв української комп'ютерної гри "S.T.A.L.K.E.R. 2".

"Є у нас тема "S.T.A.L.K.E.R. 2.", от це будемо чекати. За це мені не соромно, і я пишаюся цим. Це був абсолютно новий досвід. Зйомки в стандартному телесеріалі або кіно — це один процес, а зйомки в комп'ютерній грі — геть інше. Періодично питають: "Саня, ключі є від гри?", — розповідав він в інтерв’ю.

Почитайте, подивіться нашу розмову — про творчість, гру та її створення, про війну й особистий вибір.

Рубіжанин Олексій Ємець потребує допомоги. Друзі, давайте підтримаємо нашого земляка!

Допис Олексія: «Я борюся за своє життя з важким діагнозом — рак шлунка 4 стадії. Завдяки лікуванню вдалося досягти прогресу: пухлина зменшилася, але для подальшого результату потрібна таргетна хіміотерапія. Це інноваційний і дорогий метод, який дає мені шанс зберегти життя.

Прошу кожного, хто має можливість, допомогти мені зібрати кошти на це лікування. Ваша підтримка — це не просто фінансова допомога, а шанс на майбутнє. Будь-яка сума важлива, і я вдячний за кожну руку допомоги.

Банка: https://send.monobank.ua/jar/5mZ1mhhQvb

Конверт Приват: https://www.privat24.ua/send/2am7a

Paypal [email protected]»

📹 Военные РФ пытали током старосту села на Луганщине

58-летняя Галина Глобчастая – староста села Макеевка Луганской области. Сейчас по селам этой громады – Макеевке и Грековке – проходит линия фронта. Здесь агрессор пытается пробить путь к реке Оскол.

В 2022 году эти места пережили оккупацию. 3 марта 2022 года в Макеевку вошли российские военные, а уже 12 апреля – пришли за Галиной.

Женщина вспоминает – ее пытали в здании школы, угрожая убийством. Потом отпустили домой, но при условии, что она соберет доносы на каждого односельчанина. Утром Галине Глобчастой с мужем удалось сбежать.

📰Детали, а также о том, как сложилась судьба женщины – читайте в интервью Донбасс Реалии.

❤️Подписывайтесь на Донбасс Реалии

Настав час ох***х історій від Водолацького

Рубіжанин Микола Бараннік у ісландському місті Рейкʼянесбайр виборов перше місце на чемпіонаті світу з пауерліфтингу у ваговій категорії до 83 кг, захистивши минулорічний титул

91-річна мешканка Покровська пам'ятає Другу світову з дитинства. Це вже друга страшна війна у житті Василівни.

Фото: Eddy van Wessel

Книжку «За нас, за вас і за Донбас» випустив заснований в Лисичанську проєкт «Гарелея Неотодрешь».

Усередині — 27 інтервʼю з представниками незалежних культурних ініціатив, що протягом 2014-2022 років працювали в Донецькій та Луганській областях, зокрема й на окупованих росіянами територіях.

«Загалом 2014-2022 роки для нашого регіону — болісний і важливий період. Бо важко сперечатись з тим що Схід почав розвиватись так, як розвивався протягом тих восьми років, через війну. От ці різні роки ми й намагалися відобразити», — коментує співкуратор видання та засновник «Гарелея Неотодрешь» Віталій Матухно.

Детальніше читайте на DTF Magazine

Ілля з позивним“Ахіллес” наразі несе службу в Донецькій області в лавах 56 окремої мотопіхотної Маріупольської бригади. Хлопцеві 21 рік.

Він був школярем, коли росіяни вперше окупували його рідне Рубіжне, і курсантом — коли розв’язали повномасштабне вторгнення та відібрали дім. Тепер вже військовослужбовцем ЗСУ хлопець мріє повернутись на Луганщину та збирається робити для цього усе, що від нього залежить.

Інтерв'ю з хлопцем вийшло на Сєвєродонецьк онлайн

Вот хочу спросить у всех защитников и борцов за русский язык, которым кто то блядь (вот только кто?) запрещал разговаривать на русском языке в Авдеевке, Бахмуте, Попасной, Северодонецке и в других разбитых российскими войсками городах Донбасса?!

Так вот хочу спросить: вы уроды, когда переедете жить в Авдеевку и Бахмут?
Там же ж уже нет этикеток и вывесок на украинском!

Вы ж добились чего хотели - теперь вперед, все валите жить в Бахмут и Авдеевку и разговаривайте там на русском! Если правда найдете с кем.

На The Economist вийшла стаття про те, як Росія перетворила окуповану українську територію на тоталітарне пекло.

Матеріал проілюстрований промовистим фото з Сіверськодонецька: "Столовая СССР", на тлі якої руїни дев'ятиповерхівок.

У полон воїнам батальйону «Свобода» 4-ї бригади Нацгвардії здався один із героїв так званої "руської весни". Кадри, де він вивішує прапор РФ над Луганською ОДА у 2014 році, мабуть, бачив кожен. Тепер можемо побачити кадри останнього бойового виходу зрадника. На позиції вій йшов у карематі з порізами для очей. Або як каже сам полонений: "как в дебильном мультике".


Відео

Рубіжне. Настав час ох***х історій від роспропу

"От судьбы, конечно, не уйдешь, но и об уровне медицины в Курганской области ходят легенды"

У зв'язку з ДТП, що почастішали на дорогах окупованої Луганщини звершили водосвятний молебень. Слід вважати, що тепер російські військові перестануть бухати за кермом і все буде нормально 👌

34-річний рубіжанин Євген Гавва з позивним "Вій" до повномасштабного російського вторгнення був актором Луганського обласного театру, який релокувався з Луганська до Сіверськодонецька. Грав у кількох виставах, готувався до нової постановки. Та війна плани змінила: чоловік пішов добровольцем до військкомату. Зараз служить у бригаді "Червона калина" Національної гвардії України. Він — навідник ударних дронів.

У чоловіка дві вищі освіти — економічна та акторська, та з безпілотною технікою, визнає, розібратися було непросто.

Про те, як опановував військову справу, що допомагає людині мистецтва на війні та чи планує повернутися на сцену — дивитись

Півроку тому на війні загинув воїн з Рубіжного Іван Попов

Про це написала його мати.

Нагадаю, що життя захисника обірвалось 10-го травня 2024 року під час виконання бойового завдання біля Вовчанська.

Народився Іван Попов 8 липня 2004 року в м. Луганськ, а в 2014 переїхав до своєї бабусі Лариси Олександрівни Піскової в м. Рубіжне. Закінчив восьму школу, а після відокремлений підрозділ «Рубіжанський фаховий коледж ДЗ ЛНУ ім. Тараса Шевченка».

У віці 18 років вступив в добровольчий підрозділ "Фрайкор". З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну, Іван обороняв Харків, а після Малу Рогань, Перемогу, Веселе та Сороківку.

З березня 2023 року Іван почав службу у ГУР МО України. Брав участь у багатьох спецопераціях. За операцію в Бахмуті отримав нагороду від Кирила Буданова. Тоді ж загинув його найкращий товариш - Богдан Кряж ,якому також було 19 років.

10 травня Іван Попов підірвав себе гранатою, щоб не здатися в полон і не зрадити військовій присязі, розуміючи що катування неминучі.

Вічна пам'ять, друже!

Раніше з окупованої Луганщини їздили на заробітки в РФ, а зараз навпаки. Тепер на окупованій Луганщині називають росіян "понаехавшими" та "гастарбайтерами".

Вже неодноразово писали про те, що росіяни під різними приводами прибирають місцевих колаборантів з посад на окупованих територіях. Минулого тижня, наприклад, через недотримання обмежень, заборон, невиконання обов'язків, встановлених "законом про протидію корупції" у Марківці зняли Дзюбу. Раніше в Рубіжному "зник" Хортів.

Водночас, на окупованій Луганщині назріває невдоволення тим, що приїжджі росіяни не лише забирають роботу у місцевих, а й отримують вищі заробітні плати. За деякими даними, оклад охоронця школи або садочка може досягати 150 тисяч рублів РФ, шляховики отримують по 170 тисяч.

Ніколи такого не було і от знову. "Надули и обманули".

“Привет, я живой. А жена - нет”, - коли у жовтні в Сіверськодонецьку з’явився більш-менш нормальний зв’язок буквально на один день, я отримала це повідомлення від сусіда. Він залишався в місті з двох причин - через вік та через потребу доглядати за лежачою матір'ю. Її неможливо було евакуювати, навіть спустити до підвалу будинку, тому весь час запеклих боїв вони втрьох, з матір’ю та дружиною, провели у власній квартирі на першому поверсі хрущовки.

Історію чоловіка на "Сєвєродонецьк онлайн" написала Марина Терещенко. Текст за посиланням.

Батькам полеглого Героя України з Луганщини Президент України вручив сертифікат на отримання житла

Про це повідомили у Луганській ОВА

Володимир Зеленський передав «Золоту Зірку» батькам полеглого Героя України капітана Івана Лєщєнкова.
у лютому 2024 року. Звання Героя України Івану Лєщєнкову присвоїли у липні 2023 року.

Іван народився на Луганщині. Був вболівальником ФК "Зоря", за що й отримав позивний "Фанат". Він отримав вищу освіту й пішов до 93-ї ОМБр "Холодний Яр".

Був командиром розвідувального взводу 93-ї окремої механізованої бригади “Холодний Яр”. Він успішно виконав багато розвідувальних операцій, координував артилерійський вогонь у “сірій зоні” та надавав інформацію, що допомагала у звільненні українських територій.14 липня 2022 біля Ізюма, в селищі Дібрівне військовослужбовець загинув, підірвавшись на міні та взявши на себе 90% уламків.

Нагадаємо про інтерв'ю ТРИБУН, де наша журналістка поспілкувалася з матір’ю полеглого, аби дізнатися більше про життя Героя України, а також про боротьбу, яка не дає жінці спокою вже другий рік.

🇺🇦 Підписатись

ТРИБУН знову потрапив на Мапу рекомендованих медіа 

Суспільно-політичний оглядач ТРИБУН пройшов незалежне експертне оцінювання та був занесений на інтерактивну Мапу рекомендованих медіа. Проєкт ініціювали громадські організації “Інститут масової інформації” та “Детектор медіа” за підтримки міжнародної організації Internews.

🇺🇦 Підписатись

Мікрорайон «Південний» в окупованому Рубіжному зараз

🇺🇦 Підписатись

💥 Погиб российский генерал-майор Павел Клименко

В Украине убили российского генерал-майора Павла Клименко, командира 5-й отдельной мотострелковой бригады имени Захарченко так называемой ДНР.

Бойцы бригады, где Клименко являлся командиром, создали в Донецке концлагерь для русских солдат, где их пытали, чтобы отбирать выплаты за ранения и зарплату. Ранее бойцы 5-й бригады убили американца Рассела Бентли и учителя Владимира Фролова. Клименко стал 13-м убитым российским генералом в войне против Украины.

Также о смерти Клименко сообщили в Z-паблике в социальной сети "ВКонтакте", где под сообщением пользователи в комментариях рассказали о его действиях и действиях военных 5-й бригады. Позже пост был удалён и опубликован с закрытыми комментариями.

✅ Подписаться | Сайт | Фейсбук | YouTube | TikTok | Донат на работу редакции |

«Якби ви знали, паничі…»

Возвращался в оккупацию, начиная с 2017 и по конец 2021-го, когда еще в Украине не знали про «рух опору»
А, кстати, а сейчас многие знают, что такое «рух опору окупанту»? Может есть тысячи людей, награжденных за слитые координаты российской армии из оккупации? Зато точно есть тысячи украинцев, арестованных ФСБ за спротив, о котором никто и никогда не узнает

Не открой я свое лицо, дав десятки интервью о своей истории - я, получается, по терминологии был бы тоже зрадником. Или людям, что возвращаются туда и помогают нашей стране выдают при выезде желтые ленты, ну, так, чтобы страна знала как отличить зрадника от руху опору - нет? Так может и не стоит поднимать такие темы, клеймить всех и каждого зрадником, создавая определенное мнение в обществе.

Легче рассуждать со всяких Печерсков о предателях, сложнее вернуться из ада, и годами доказывать каждому второму, что и как ты делал в оккупации. Не говоря уже о том, что об этом в принципе лучше молчать, но как же тогда снять с себя клеймо зрадника?

А кого это волнует?

Это какой-то сюр, постоянно думаешь, что после всех бед с 2022-го и по сей день - в стране уже поняли, что такое оккупации и как о ней говорить. Но нет, все повторяется. Кому-то переговорчики, мир, и предатели в оккупации – а кому от 12 до 25 в колонии под Горловкой

Назвать предателем в твитере легко, а когда приходит время сажать реальных предателей - немає доказової бази. Так и получается, что «предатели в оккупации» помогли сжечь четверть группировки ВСРФ, а «свідомі патріоти» встречали россиян с караваем и заняли тут же руководящие должности на новооккупированных

Завязывайте с клеймом, либо разберитесь на 10-й год войны, кто предатель, что такое реинтеграция оккупированных территорий (если она вообще вам нужна не только как проектик для доноров)

В конце-концов - создайте условия для людей, чтобы они не хотели возвращаться в оккупацию. Не только в материальном плане, но и моральном

Воевать нужно не только за кусок земли, но и за людей

Збір для військовослужбовця на Луганський напрямок!

Менше ніж через тиждень захисник з Луганщини відправляється на передову, тож йому потрібне спорядження, а саме:

— Плитоноска
— Шлем
— Варбелт
— Зимова куртка
— Підсумки

Сума: 30 000 грн

Банка: https://send.monobank.ua/jar/NR3JT8qVT

Чисте озеро в окупованому Сіверськодонецьку зараз

Воно було одним з головних місць для відпочинку жителів населеного пункту. Водойма була штучно створена в середині 1950-х років, через відсутність проточності води вона мала низьку спроможність до самоочищення. Суха та спекотна погода влітку сприяла сильному випаровуванню озера.

Нещодавно стало відомо, що окупанти не планують його відновлювати

Також нагадаємо, як змінювався стан водойми з моменту окупації міста та до наших днів.

🇺🇦 Підписатись

🌐 Місце: #Кремінський_ліс
🗓 Дата: 04.2024
🌙 Підрозділ: Бат "Форпост", 1 БрОП "Буревій"
📌 Геолокація:
📂 Опис: Бій від першої особи. Штурм, та зачистка ворожиш позицій. Кремінський ліс, Луганська обл.
First-person combat. Assault and clearing enemy positions. Kremin forest, Luhansk region.
❗️Джерело

WarArchive | Чат | Зв'язок | Мапа

Олександр Кучинський: «За Нас, за Вас і за Донбас» – збірка спогадів та розповідей представників культурної спільноти, які працювали на сході до 2022 року.

На обкладинці – напівреалізовані проєктні креслення околиць Лисичанська і позначки деяких корисних копалин, на форзаці – знайома всім донеччанам і луганцям символіка. Також тут можна прочитати мою першу спробу «роботи з текстом»: такий собі невеликий підсумок мого копання в архівах для industrialheaven
Замовити книгу можна за посиланням в linktree в шапці профілю gareleya.neotodryosh"

Алчевський металургійний комбінат (2004)

#архів

Фото: Stepan Stepanov

Серебрянський ліс. Архівні світлини від підписників

Эксклюзив от очевидца вчерашних прилетов по Луганску.

Отчетливо слышна вторичная детонация.

Сильный взрыв и экшн с 3:11.

💥Взрывы в Луганске: удар по складу БК или по военной базе армии РФ?

В оккупированном Луганске утром прогремели взрывы. Местные жители публикуют видео: над городом поднимается дым, слышно детонацию.

🔸Ранее в районе «прилета» была законсервированная военная часть, вероятно, именно там хранили боеприпасы, заявил глава Луганской ОВА Артем Лысогор.

🔸OSINT-сообщество «Кіберборошно» идентифицировало место удара. «По уточненным данным в Луганске был поражен артиллерийский склад БК 123 ОМСБр», – написали OSINT-расследователи.

📍В Луганске целью удара могла стать военная база «2 армейского корпуса ЛНР». Российская служба Радио Свобода геолоцировала одну из видеозаписей последствий удара в районе улицы Комиссара Санюка на северо-западе города (о ее перекрытии сообщали после удара). В этом месте, как следует из открытых источников и фотографий военных в соцсетях, располагалась база 2-й отдельной мотострелковой бригады «2 армейского корпуса ЛНР».

🔸Главарь группировки «ЛНР» Леонид Пасечник объявил о временной эвакуации населения, проживающего вблизи промышленной зоны в Каменнобродском районе.

Оккупанты обвинили в обстреле ВСУ. Украинское командование пока не комментировало эту информацию.

Украинская власть неоднократно заявляла, что поражает только военные цели – склады, орудия и места расположения личного состава РФ.

❤️Подписывайтесь на Донбасс Реалии

Андрій з позивним “Ворон” народився у Воронезькій області, згодом у 2017 році переїхав на Луганщину в Рубіжне. За часів АТО займався волонтерством, а після початку повномасштабного вторгнення став на захист України в ряди УДА. Також він — фотограф, історик та дослідник.

Виданню ТРИБУН чоловік розповів про репресивний апарат у Росії, етнічні українські землі, фотографію та військову справу.

Інтерв'ю читайте за посиланням.

Нормально было

В окупованому Луганську сьогодні 🔥

Повідомлення про вибухи почали надходити о 9:32 за київським часом.

Згодом, у мережі почали з'являтися кадри з міста. Місцеві мешканці також повідомили про звуки детонації.

Российские выродки нанесли удар авиабомбами по самому центру Харькова. Попали в историческое здание Госпрома. Это одно из самых величественных зданий Украины. Шедевр конструктивизма 1920-х. Периода, когда Харьков был столицей.

Какими же кончеными отбросами нужно быть, чтобы бомбить такой памятник. Хуже талибов.

Питекантропы ебаные

@kazansky2017

🌐 Місце: #Ковалівка
🗓 Дата: ~25.10.2024
😄Підрозділ: екіпаж "DE PYTS", бат. безпілотних систем, 3 ОШБр
📌 Геолокація: 49.329284,38.012603
📂Опис: Ураження будинку, де перебували російські солдати. Село Ковалівка, Луганська область.
A house where Russian soldiers were staying was hit. Kovalivka village, Luhansk region.
❗️Джерело

😀WarArchive | Чат | Зв'язок | Мапа

Встречаются как-то Кива и Невеселый:

- Ты жив?
- Жив.
- И я жив.

В марте этого года пропагандист Алексей Костылев приезжал в разрушенный Северодонецк попиариться на горе местных жителей, снимал ролики о том, как гулял по развалинам в сталинском кителе.

Теперь он получил перелом основания черепа и вряд ли сможет в скором времени снимать издевательские видосики из Донбасса. А может и вообще никогда не сможет.

@kazansky2017

Рубіжанин Володимир Дубров, чудові світлини якого ви неодноразово бачили на наших платформах, долучився до лав ЗСУ. Також раніше ми випускали з ним інтерв’ю.

Володимир відкрив банку для себе і збирає на плитоноску, полегшені плити і турнікети.

Підтримати можна за реквізитами:

https://send.monobank.ua/jar/6aSWkNmtNx

Картка банки:

5375 4112 2382 2128

А це Сіверськодонецьк

Обидва фото з мережі

Луганськ сьогодні

Луганщина

Архівні фото від автора Denys Dymov

"Спектр" випустив інтерв'ю з військовим з Кадіївки Луганської області Артемом "Східним", в якому він розповів про Курську операцію.

Також днями вийшов спільний матеріал «Фарватер.Схід» та «Бахмут.IN.UA». Колеги з'ясували, що майже мільярд гривень щороку складають бюджети переміщених адміністрацій лише двох окупованих міст – Сіверськодонецька і Бахмута. Велику частку цих грошей одержують комунальні підприємства, що разом із адміністраціями міст переїхали до вільних регіонів. Зазначається, що таких міст десятки.

https://farvatermedia.com/articles/miliardy-na-prymarne-vidnovlennia-skilky-vytrachaie-ukraina-na-komunalni-pidpryiemstva-iz-tot/

Канал «Луганщина Оперативна» опублікував деталі чергової схеми розпилу грошей. На цей раз справа стосується "Міської стоматологічної поліклініки" Сівєрськодонецька. Автори стверджують, що КНП не працювало після вторгнення жодного дня, але оформлені "по блату" співробітники отримували великі заробітні плати. Почитати про це детально можна за посиланням.

Сьогодні в Україну повернулися 34 бійці 12-ої бригади «Азов»!

В рамках чергового обміну військовополоненими, 34 бійці «Азову» повернулись на рідну землю і зустрілись зі своїми родинами та побратимами.

Це бійці, які вели боротьбу ще за часів АТО/ООС, боронили Маріуполь в оточенні і більше двох років провели у ворожому полоні.

Ми вдячні кожному — Президенту України, СБУ, МВС, ГУР та всім, хто приймає участь в обмінних процесах і повертає наших військовослужбовців додому.

Наші бійці навіть після найважчих випробувань продовжують вести боротьбу і робити все задля наближення перемоги. Ми не зупинимось доти, доки кожен із близько 900 бійців 12-ої бригади «Азов» не повернеться в Україну.

Боротьба триває!