В книзі «Війна» вищезгаданого автора, впливового журналіста видання The Washington Post, в якій той описує дії адміністрації Байдена щодо війни Московії проти України, згадується, як під час херсонського контрнаступу американська розвідка почала говорити про ризик ядерного удару у випадку, якщо московити втратять основні сили при відступі з міста. Стверджувалося, що обстріл відступаючих ворожих військ може призвести до цілих 50% ймовірності ядерного удару з боку РФ.
Завдяки погрозам ядерним ударом, які московити озвучили під час телефонної розмови з американцями, вони вивели на лівобережжя значну кількість військ та техніки, завдяки чому отримали можливість для перегрупування та подальшої окупації українських територій. Пам'ятаю, з нашого боку тоді заявляли, що 30-тисячне угрупування ворожих військ майже безперешкодно відступило з Херсона та переправилось на лівий берег Дніпра нібито через брак артилерії.
Наскільки я знаю, тоді якогось «браку артилерії» не спостерігалося, але і відповідного наказу просто не надходило. Ще одне виправдання, яке звучало десь через рік після звільнення Херсона — під час операції було звільнено командувача «Півдня» генерал-майора Андрія Ковальчука, який працював над підготовкою операції, та змінено на бригадного генерала Олександра Тарнавського, до якого є запитання щодо окупації ворогом Півдня протягом 72 годин.
Добре все-таки, коли країна на іншому континенті, не надаючи необхідної кількості зброї, має незаперечний вплив на рішення, які приймаються в рамках нашої війни. А рішення масштабу контрнаступів — це рішення в першу чергу політичні, і якщо вони були б надто успішними, чого в 2025 році очікувати вже не варто — найбільшій демократії світу довелося б ніяковіти та якось засуджувати ядерний удар, яким з разу в раз погрожують московити, але в можливість якого я також не вірю.
Але для них це був би сильний удар по репутації, тому їм простіше затягувати війну, грати на "виснаження" проти величезної країни з майже необмеженими природними ресурсами та з 30 мільйонами мобілізаційного ресурсу ціною життів українців, без достатньої кількості озброєння і без вагомих успіхів. Звідси і сталінські плани на вічну війну, які регулярно виголошувалися близькими до демпартії США особистостями, час яких незворотньо закінчується.