Я з України

Ще один момент, який я вам донесу, а ви подумайте. Коли ви говорите про те, що "це все даремно, ми не переможемо", "нам πзда" і т.д. Скажіть, будь ласка, чи задумуєтесь ви в цей момент, що своїми словами робите боляче і руйнуєте цілий світ мам, дружин і дітей тих, хто там, зі зброєю в руках воює за майбутнє України?
Тобто, коли наступного разу мою дитину в ночі накриє тривожність і вона буде плакати, чому її батько там, а не вдома? Я маю їй сказати: ми не знаємо коли це закінчиться, але це все дарма. Твій батько, як і тисячі інших татусів і матерів, зараз не поруч х.з. чого? Всеодно з цього роя не вийде нічого. Так, по - вашому?

Чи коли наступного разу я ( чи будь - яка інша жінка, яка чекає чоловіка з війни) коли буду тягнути чергові ящики на НП чи з НП для свого чоловіка чи можливо, ваших знайомих, то я маю собі поставити питання " нах ти це робиш? Нас всеодно знищать московити."

Чи мама яка втратила найдорожче, стоячи біля могили свого сина чи доньки ( якщо вона є) чи на алеї пам'яті наших Воїнів з болем в серці має сказати собі " я не знаю за що ти загинув, нас всеодно знищать. Все було дарма". Ви серйозно?

Ми жертвуємо найдорожчим для того, аби продовжувати боротися, аби зберегти державу, а ви ниєте, що нам гайки. Ви знаєте, як болить матері яка втратила зв'язок зі своєю дитиною і навіть не знає чи він живий? Але вона вірить, що він є. Він живий. Він прийде додому. Обов'язково. Колись він це робить. Чи мати яка втратила найдорожче. Зсередини вона мертва, але можливо, ця віра в ту довгоочікувану перемогу за яку її дитина заплатила найдорожчим тримає її на цій землі. Ви про це подумали?

Припиніть це ниття, будь ласка. Ми маємо, як свідомі дорослі шукати шляхи вирішення тих проблем, які перед нами постають, а не істерично нити як діти, які в силу своєї необізнаності не знають, як вчинити і не бачать іншого виходу, як плакати.
ЗУПИНІТЬСЯ, БУДЬ ЛАСКА. ЗБЕРІТЬ СЕБЕ ДО КУПИ І ПРИПИНІТЬ ПЛАКАТИСЬ. Ми маємо гуртом чіплятися за кожну можливість, навіть дуже хитку. Разом вигребемо. Тільки не ставайте баластом, який своєю зневірою тягне донизу.

Наталочка Биховець.

Щодо переходу на українську і "власний приклад", а то хтось знову проспав останнє десятиліття суспільного дискурсу і далі пиздить про "лагідну українізацію".

По-перше, українізація не буває лагідною. І суворою не буває. Українізація чи дерусифікація чи як завгодно, я манав дискутувати ще й про термінологію, це комплекс політик, а не шкільна вчителька. Комплекс політик буває ефективним і неефективним. Крапка.

Обов'язковий дубляж, обмеження і бан російських книжок, мовне законодавство - це ефективні політики і вони свою ефективність довели.
Сидіти на сраці і чекати з моря погоди, поки хтось там "лагідно українізується" хоч "власним прикладом" хоч "через конкуренцію" - це хуйня з-під коня, а не політики, і підтримувати їх означає прямим текстом казати, що ви підтримуєте російську в Україні.

По-друге, створення конкуренції і формування середовища - це взагалі не політики, це побічний ефект політик. Створення умов для появи і розвитку - оце політики. Якісна мовна політика власне продемонструвала, що проблема була не в "конкуренції", а тупо в російському демпінґу і культурній експансії, в агресивному фінансовому, інформаційному, психологічному і адміністративному тиску, який не давав ні формувати культурне середовище, ні створювати культурні продукти (і мати можливість жити на гроші з цього). Як тільки цей зовнішній тиск зник - раптом виявилося, що попит на українське помітно перевищує не лише пропозицію, а нерідко й кадрові можливості пропозицію генерувати. Бо ж українське десятиліттями масово подавали як "нецікаве" чи "безперспективне". Тому такий брак фахівців. Тому стільки відредагованих сракою книжок. Тому стільки бездарностей в кіно і на телебаченні. Бо таланти, що не бажали працювати на Росію і її культуру, були або принципові (одиниці), або не були талантами. Тому все це доводиться розбудовувати з дуже плачевного стану.

Говорити сьогодні про відсутність українського означає лише відсутність в людини елементарної цікавости до української. Лише що ця людина чекає, коли їй поштиво на тарілочці піднесуть український еквівалент "Собачого серця", бо ним, як правило, закінчується культурний горизонт подібних говорунів.
Усім цим говорунам сьогодні можна сказати лише одне - йдіть нахуй.

Я все життя говорю українською і на російську ні для чиєї зручности ніколи не переходив. Чи це достатній приклад? Очевидно, ні.
Я створив канал і десятки матеріалів дотичних до української мови, зокрема в сторону лібералізації "необхідно грамотної української", яку вбивала в мізки радянська школа. Зокрема для того, щоб заохотити людей шукати в мові не досконале володіння, а зручність і функціональність. Чи це достатній приклад? Очевидно, ні.
Завдяки моїм матеріалам десятки людей частково чи повністю перейшли на українську - і це я знаю лише про тих, котрі сказали мені особисто. Чи їхній перехід є достатнім прикладом для тих, котрі вимагають українізувати "особистим прикладом"? Очевидно, ні.

Тому людям, котрі сьогодні кажуть, що від української їх відділяє якийсь висмоктаний з пальця "особистий приклад", я можу сказати одне - йдіть нахуй.

І лише одне питання мене непокоїть. Якщо "скільки мов ти знаєш, стільки разів ти людина", як часто захищають російськомовність в Україні. Якщо "відмова від російської - це відмова від ще одного мовного інструменту". Якщо так, я маю одне питання, як людина, що вільно говорить чотирма мовами, сяк-так іще п'ятьма, читає всіма слов'янськими і на додачу перекладає з двох мертвих германських, тобто з мене можна зібрати кілька лінгвістично боєздатних відділень.

Якщо послати принципово російськомовних нахуй усіма мовами, якими я можу це зробити (з пам'яти нарахував п'ятнадцять) - це ввжатиметься груповим інтернаціональним цькуванням, чи ця логіка інакше працює?

Остап Українець

​📜Гетьман Юрій Хмельницький

Молодший син Богдана Хмельницького. Народився в 1641 році. Вчився в Києво-Могилянській колегії. Волею батька намічений на гетьмана і обраний ним козацькою радою в Чигирині 27 серпня 1657 р., але через молодість відмовився від влади.

Повторно його обрано, супротилежна до І. Виговського, на козацькій раді в Германівці (Київщина) 11 вересня 1659 р. 17 жовтня 1659 р. уклав з московією Переяславські статті, які обмежували суверенні права України.

Після московсько-польської війни 27 жовтня 1659 р. Ю. Хмельницький уклав Слободищенський трактат із Польщею, яким розірвав договір із Москвою і входив у союз із Польщею на автономних правах.

У 1663 р. відмовився від гетьманства й постригся в ченці під іменем Гедеона. У 1664 р. поляки звинуватили гетьмана у зраді й ув’язнили в Марієнбурзькій фортеці, де він пробув до 1667 року. Після того жив в Уманському монастирі; тут його захопили в полон татари й відіслали до Константинополя, де він був ув’язнений. Пізніше звільнений і став архімандритом одного із монастирів. Туреччина використала його в своїх цілях щодо України й поставила князем і вождем війська Запорозького, зі столицею у Немирові.

Після Бахчисарайського миру між Московією, Туреччиною та Кримським ханством у 1681 р. Ю.Хмельницького позбавлено гетьманства, але знову став гетьманом від турецького боку у 1685 році. Проте того ж року був страчений у Кам’янці-Подільському.

📌Джерело: Тисяча років української суспільно-політичної думки. У 9-ти т. — К.: Дніпро, 2001. Т. 2. Кн.2. — Перша половина XVII ст. / Упор., прим. В. Шевчука. — 536 с.

Опанас Заливаха — український живописець, правозахисник та відомий шістдесятник, родом із Куп‘янського району.

Відбував покарання як політв‘язень через «антирадянську пропаганду та агітацію».

Знав безліч різних технік, від мозаїки та станкового живопису до літографії, від кераміки та дерева до оформлення інтер’єрів. Працював та дружив із Аллою Горською та навіть одружився із племінницею Степана Бандери 😯

«Не буде нації — не буде мистецтва», — казав Опанас Заливаха.

🎶 Bleached Video Days

Цьогоріч практично немає згадок про чергову річницю Жовтневого перевороту 1917 року. Ба більше, фахівці від історичної пам'яті та декомунізації цьому радіють, бо, бачте, "новому поколінню українців це байдуже". І дуже даремно, адже кривава осінь 1917 -- це ключовий поворотний момент ХХ століття, пролог до геноцидів, репресій і цивілізаційної катастрофи. Осатанілий кремлівський Голіаф, який зносить КАБами українські міста та гострить пазурі на світове панування, народився саме тоді -- на відміну від старого російського монстра, новітній чекістсько-комісарський покруч дурманив і вербував зомбі-прихильників від Нью-Йорка до Пекіну.

Воєнний переворот, організований партією російських більшовиків РСДРП та їх не менш відмороженими союзниками лівими есерами, розпочався 7 листопада 1917 року в Петрограді з холостого пострілу крейсера “Аврора”. Крейсер цей дивом не добили японці в Цусімській битві 1905 року, відтак добірне падло, що на ньому плавало, встигло накоїти немало лиха.

Арешт недієздатного та непопулярного Тимчасового уряду у повному складі (крім прем’єра Керенського, який вчасно побажав присутнім всього найкращого) відбувся практично безкровно. На цьому пацифізм червоних революціонерів закінчився.

Під керівництвом небезпідставно підозрюваних в роботі на іноземні спецслужби професійних терористів (революціонерів) Леніна–Троцького–Сталіна–Антонова-Овсієнка–Свєрдлова–Дибенка озброєні більшовицькі бандформування взяли пошту, телефон, телеграф, мости і вокзали.

Апогеєм перевороту став псевдо-штурм колишнього царського Зимового палацу, який потім довелося відтворювати режисеру Ейзенштейну на кіноплівці в 1927 році для героїзації фейкової події. Клаповухим пролетарям та колгоспникам потім стрічку можна було демонструвати в сінематографі як документальну.

Тут постає природнє питання, чи намагався хтось зупинити червоногвардійські загони. Регулярна армія давно була вибита в окопах Першої світової, мобілізовані мільйони селян, у тім числі й українці, хотіли чимскоріш потрапити додому, тому надії залишалися на молодих курсантів військових училищ. Але…

Кілька сотень київських юнкерів з Костянтинівського піхотного училища переформатувалися в Першу українську юнацьку школу ім.. Б. Хмельницького і влаштували більшовикам перформанс в стилі Фермопіл під Крутами в січні 1918 року.

Курсанти з Одеського юнкерського училища самостійно пошили жовто-блакитний прапор і разом з гайдамаками підняли його над будівлею безкровно захопленого Одеського військового округу 13 грудня 1917 року, а заодно розтрощили у вуличних боях одеських червоногвардійців.

А юнкери з училищ в Петрограді, яких було декілька тисяч, виставили для оборони Зимового палацу всього кілька курсантських рот, схаменувшись через кілька днів, коли було вже пізно, і матросько-червоногвардійські ударні банди вже міцно тримали російську столицю за горло. Більш поважний опір продемонстрували тільки юнкери з московських училищ, які протрималися тиждень.

Сакралізація класового геноциду та перманентного терору під прапорами марксизму стала нормою на 1/6 земної кулі.

Абревіатури Раднарком, КП(б)У, комсомол, Політбюро, ЦК КРПС, ГУЛАГ, ВЧК ОГПУ, НКВД, МГБ, КГБ, райкоми, парткоми, продзагони і ревтрибунали – понура слизька драглиста смерть з тисячами щупалець у комісарському кашкеті з червоною пентаграмою, чекістський розстрільний підвал зі стінами, липкими від крові, зіккурати трупів, сповиті колючим дротом або спалені живцем у топках паротягів. Це не роман жахів у стилі Говарда Лавкрафта, це сухі та фактологічні звіти слідчих органів на тимчасово звільнених від червоної чуми територіях в 1918–1920 роках.

Офіційно проголошена “продовольча диктатура” і “продовольча розверстка” – більшовицький ПДВ, ПДФО, податок на прибуток підприємств і екологічний податок у вигляді силової реквізиції під дулом нагана продовольства в бунтівного селянства для видачі його по картках лояльному заводському пролетаріату.

Демонічний Лев Бронштейн-Троцький з мефістофелівською борідкою та кривавими планами “перманентної революції”, “трудових армій” і “демократичного централізму” – єдина реальна альтернатива Леніну та Сталіну. Як чума є альтернативою СНІДУ та сифілісу.

Тодішніми “кадирівцями” були обдовбані кокаїном на спирті балтійські та чорноморські матроси в смугастих тільниках, обвішані гранатами та підперезані кулеметними стрічками; латиші, угорці та китайці – ескадрони смерті безродних космополітів з маузерами і наганами, душогуби в комісарських шкірянках і смердючих баранячих кожушках, рахітичні університетські хіпстери з продзагонів, цинічні кар’єристи з академій царського Генштабу, які заливали іпритом повсталих селян.

Містечкові упирі з ревтрибуналів і чрєзвичайок, волохате поріддя темних тамбовсько-муромських хащів, бородаті марксисти-талмудисти, бойовики кавказьких кримінальних груп, китайсько-угорсько-латиський інтернаціонал кілька років душили, палили, розстрілювали та розпилювали пилками живцем людей, а тоді захотіли експортувати цей досвід по Європі та світу. Хочуть і нині.

Хтось гадає, що більшовизм – це Ленін (Ульянов), Свєрдлов, Троцький (Бронштейн), Сталін (Джугашвілі), а комунізм — це заборонена Компартія України на чолі з екзильним Петром Симоненком. Порохно історії.

Але нині це й Путін, і Сі Цзіньпін, і Кім Чен Ин.
Не кажіть, що вас не попереджали.

Втім, все як завжди: назустріч темряві вилетить навперейми стрункий і спокійний журавлиний ключ українських курсантів, стрільців, хорунжих і сотників у пікселі.

Де буде білоголовий орлан з розпростертими крилами на зірково-смугастому тлі ?

Юрій Михальчишин.

#постаті

Один з останніх віршів українського поета Василя Симоненка, опубліковано було цей твір вже після смерті поета. Василь Симоненко разом із Аллою Горською та Лесем Танюком у 1962 році виявив місця злочину радянської влади, місця поховань (масові страти людей) органами НКВС у на Лукянівському та Василівському цвинтарях, а також у Биківні. Певно поет написав цей вірш після знаходження місць масових страт, від цього його жорстокий тон.

Повний вірш Василя Симоненка. Не зважаючи на те що пройшли цілі століття пам'ять про козаків, оборонців материнської землі, досі жива в надрах українського народу.

Де зараз ви, кати мого народу,
де сила ваша, велич ваша де?
На тихі зорі і на ясні води
Вже злоба ваша чорна не впаде.

Народ росте, і множиться, і діє
Без ваших нагаїв і палаша.
Під сонцем вічності древніє й молодіє
Його жорстока й лагідна душа.

Народ мій є, народ мій завжди буде,
Ніщо не перекреслить мій народ!
Пощезнуть всі перевертні й приблуди,
і орди завойовників-заброд

Ви, байстрюки катів осатанілих,
не забувайте, виродки, ніде:
- Народ мій є! В його гарячих жилах
Козацька кров пульсує і гуде!

{Історія українського козацтва}

Кусто та його дослідження океанів. Що далі?

Дивіться у відео за посиланням 👇

https://youtu.be/krrjV9qfZ4A?si=FaFIIs8cUoLWPgLM

7 листопада 1945 року у шефа Федерального бюро розслідувань США Едгара Гувера відбулася незвична, але вельми важлива зустріч. Його співбесідницею стала Елізабет Бентлі. Яка зізналася йому в тому, що є радянською агенткою. Це був не перший контакт Бентлі з ФБР, але цього разу вона вирішила відкрити всі карти. Допитана в той же день, вона назвала співробітникам Бюро імена 150 своїх «колег» - шпигунів, з яких 37 були державними службовцями, деякі – доволі високого рангу.

Гувер в своєму житті бачив багато, але цього разу був справді заскочений. Ні, про існування радянських агентів від здогадувався. Більше того, багато з них були викриті Ігорем Гузенком, шифрувальником посольства СРСР в Оттаві, який - за два місця до зізнань Бентлі - запросив політичного притулку, прихопивши з собою чимало документів, що підтверджували його інформацію про надзвичайно розгалужену шпигунську мережу.

Але щодо повідомлень Гузенка могли бути певні сумніви, поки він був один. Бентлі не просто підтвердила його свідчення, але й продемонструвала, що справи насправді були ще гіршими – радянські агенти просочилися майже всюди – до Білого дому включно. Просто під носом гуверівського ФБР. А відтак – могли виникнути питання щодо професійності його керівника.

Відмахнутися від свідчень Бентлі, втім, було вже неможливо. Та й сама вона не раз підтверджувала їх під присягою - а ц е для американської правовою системи надавало їм безперечної юридичної ваги.

Бентлі одразу погодилася стати подвійним агентом. Але великої користі у цій ролі не мала. Мережа виявилася надто розгалуженою, і про те, що вона дала свідчення ФБР, інші агенти дізналися мало не на наступний день. Тож найцінніших шпигунів Москва квапливо евакуювала.

Але звісно це не скасувало того факта, що вони були. А щоб зрозуміти, як їх вдалося навербувати таку неймовірну кількість, варто побіжного погляду на біографію самої Бентлі.

Як аспірантка Колумбійського університету, вона на початку 30-х отримала стипендію для навчання у Флоренції. В Італії стала спочатку прихильницею фашистів, а потім антифашисткою – вплинув роман з викладачем, який був противником режиму Муссоліні. Після повернення на батьківщину приєдналася до відділення мюнценбергівської «Ліги проти війни і фашизму», а покрутившись серед її активістів, за два роки вступила до комуністичної партії.

Оскільки ж вона працювала в італійській бібліотеці у Нью-Йорку, зголосилася – з власної ініціативи – стежити за місцевими фашистами, що відвідували цей осередок муссолінівської пропаганди. Далі було знайомство і роман з Яковом Голосом, російським емігрантом і ватажком американських комуністів, який насправді був насамперед радянським резидентом.

Саме Бентлі стверджувала, що довгий час не здогадувалась, що працює не на місцевих «борців за народне щастя», а саме на Москву – але чому ми їй маємо вірити? Звісно, серед тих, кого вона в подальшому використовувала і справді було багато бовдурів, які «велися» на пропагаду або ж просто не хотіли випадати із гламурного кола – комунізм в США у 30-ї був ще тим гламуром, Мюнценберг і Кац попрацювали над цим ретельно. Але навряд чи можна «всліпу» використовувати керівника мережі, яким зрештою і стала Бентлі.

Хай там як, але саме після зізнань Гузенка і Бентлі в американської влади почали відкриватися очі на те, наскільки глибоким і майже всеохопним було радянське проникнення. Та почалося усвідомлення самого рівня небезпеки – як це часто буває з американцями значною мірою запізніле. Саме під впливом самовикриттів "кротів", хоча це, безумовно, було лише одним з факторів, президент, Гаррі Трумен врешті-решт взявся за стримування комунізму – комунізму і ідеологічного, і як синоніма радянського експансіонізму загалом. І зовсім не дивно, що зовнішньополітична «доктрина Трумена» була оприлюднена в той самий день, що й виконавчий наказ про очищення державного апарату від іноземних агентів. Це була реакція самозахисту. І ще питання, як і коли запрацював би цей "механізм імунітету", якщо б Бентлі – та й Гузенко вреші-решт – не вирішили обрати "іншу сторону" вже в 1945-му.

© Олексій Мустафін х

7 листопада 1925-го року народився Олесь-Дмитро Гуменюк - воїн УПА, голова Львівського крайового братства ветеранів національно-визвольної боротьби.

У 1937 році Олесь Гуменюк вступив до Коломийської гімназії, де провчився до приходу совітів у 1939 році.

Навесні 1943 року добровільно зголосився до лав дивізії «Галичина», де пройшов військовий вишкіл.

Воював у лавах УПА. У липні 1944 року був поранений у битві під Бродами.

Із серпня 1944 р. — стрілець Надвірнянської районної боївки, писар-слідчий служби безпеки Станіславської округи Карпатського краю (ЗУЗ).

Уночі 15 листопада 1945 року під час операції по захопленню агента Левчука упав з 5-метрової висоти. 21 листопада по доносу його почали допитувати в хаті, а закінчили в лісі біля Яремчі.
У березні 1946 року Військовий трибунал виніс вирок: 15 років каторги і п’ять років «пораження прав».

Відбував покарання у Норильську. Брав участь у Норильскому повстанні.

Після повернення вступив до сільськогосподарського технікуму й працював токарем.

Був одним із засновників Львівського крайового братства ветеранів національно-визвольної боротьби, згодом очолив його.

4 квітня 2019 року презентовано документальний фільм «Покоління повстанців» заснований на його книжці «Спогади про буремні роки визвольних змагань». В якому взяв участь разом із своїм сином бійцем добровольчого батальйону ОУН («Кельт») Андрієм.

🕯️Помер 8 травня 2020 року у віці 94 років у Львові.

І мертвим і живим і ненарожденним...

Тарас Шевченко.

Зеленський та Муссоліні. В чомусь дуже схожі історичні постаті. Особливо в частині, коли слова розходяться із ділом.

Цікаве відео на цю тему є. Переходьте за посиланням 👇

https://youtu.be/-anLVbhYvAk?si=vrZ2BdQ3qulLJ_DZ

Берта Бенц та її чоловік Карл Бенц винайшли перший автомобіль на бензині, але ніхто не знав, як ним користуватися, залишивши винахід невикористаним. Всі називали Карла дурнем за те, що він створив смішний триколісний велосипед

Що ще гірше, Карл вдавався до алкоголю, щоб супроводжувати свою депресію.

Родина Бенц жила в Мангеймі з п'ятьма дітьми, а Берті довелося відвідати батьків у Пфорцгеймі, майже за 100 кілометрів на південь. Щоб підтримати чоловіка і переконатися, що його робота була не марною, Берта набралася сміливості і вирішила поїхати до них на триколісний велосипед.

Подорож зайняла майже повний день, розумна кількість часу з огляду на потужність автомобіля наприкінці 19 століття. Берті довелося кілька разів зупинятися в аптеках, щоб заправити бензином, який там тоді продавали. Відвідала два танери, щоб полагодити гальма, винайшла тим самим гальмівні колодки, і коваля, щоб полагодити ланцюг передач.

Приїхавши до пункту призначення, Берта повідомила чоловіка про успіх поїздки по телеграмі. Наступного дня вона вирушила до Манхейма, завершуючи зворотну подорож.

Поїздка привернула багато уваги, оскільки Берта зустріла по дорозі багато цікавих людей. Саме тоді люди почали розуміти, що автомобіль – це не просто цікава іграшка, а практичний та швидкий засіб пересування.

Карл миттєво прославився і незабаром усі захотіли копію його автомобіля, що призвело до численних замовлень. Поїздка Берти також стала для неї можливістю протестувати автомобіль з погляду користувача, виявивши потенційні покращення.

Вона запропонувала додати передачу в коробку для збільшення швидкості, тим самим зменшити час у дорозі і обганяти вагони, додати четверте колесо для більшої стійкості, поліпшити гальма та встановити паливний фільтр. Звідти народилося те, що стане великою автомобільною імперією, відомою досі.

Daily Factfinder

ОНУКОВА ЗНАХІДКА

**
Прибіг онук и‌ від радості аж сяє :
"Дивись, бабусю, хто
у мене є! -

Коробочку якусь в руках тримає,
Розкрив і обережно подає.-

Лиш не сполохаи‌, хаи‌ поспить ще трішки.
Із даху на дорогу він упав,

Поранив, бідолаха, крильце и‌ ніжку,
А я помітив і и‌ого підняв..."

В коробці крихти і крупу вже бачу,
І про водичку теж він не забув,

Із вати щось виглядає там наче -
Горобчика старанно загорнув!

"Якби ж я міг, поклав би у гніздечко.
Та як и‌ому іще допомогти?..-

І зазирнув легенько так скраєчку,-
Бабусенько, порадь мені щось ти ...

Шукає и‌ого, певно, мама и‌ тато .
Хвилюються, я знаю, цілии‌ день..."-

Зітхнув малии‌, і сльози в оченятах,
И‌ любові стільки - як лише в дітеи‌ !

До себе я онучка пригорнула :
"Моє ж ти золотеньке пташеня !

Як хочу, щоб серде'нько в тебе було
І добрим, чуи‌ним все твоє життя !

Щоб ти умів завжди' поспівчувати,
Товариша не кинути
в біді.

І слабшому хотів допомагати -
То и‌ Бог допомагатиме тобі.
* * * * *

Людмила К. - В.
( Фото авторки)
2021 р.

Є така приказка "Старого собаку не навчити новим фокусам". З Зеленським так само. Тому Зеленський, який підписав указ про ліквідацію МСЕК із 31 грудня, показує, що залишається прихильником простих рішень.

Виявили, що одеський військком корупціонер? Звільнити всіх військкомів. Те, що це зруйнує процес мобілізації в Україні і лише імітація бурхливої діяльності, шоумена не турбує. Просте рішення йому до вподоби. Виявили, що працівники ДЗНД СБУ слідкували за журналістами? Їх теж звільнити, разом з керівником. І не турбує шоумена, що звільнення це не покарання за порушення закону. Просте рішення. Звільнити і в голові Зеленського проблема вирішена! Але так було і раніше. Треба закінчити війну? То варто просто перестати стріляти. Любитель простих рішень мало думає про наслідки та про ефективність своїх рішень. Його більше турбує ефектність. Тому, коли втік Дмитрук, то для картинки зібрали РНБО і шоумен дав наказ за два тижні надати йому план, який би вирішив проблему з втікачами. І не хвилювало Зеленського те, що через місяць втік ще один слуга Одарченко. Бо йому потрібна не ефективність, а ефектність. Він шукає не рішення проблеми, а рішення, яке допоможе йому отримати аплодисменти.

До речі, іншим разом Зеленський може навіть грюкнути ніжкою, для посилення ефекту. Не допоможе, але буде виглядати ефектно. Он, 12 жовтня 1960 року під час засідання 15-ї Генеральної Асамблеї ООН перший секретар ЦК КПРС Микита Хрущов навіть став стукав черевиком по столу для шоу-ефекту. І хоча виглядало не дуже красиво, але цими діями Хрущов демонстрував, що доповідь йому не цікава. На результат це ніяк не вплинуло, але самому Хрущову все сподобалося. Наш шоумен давно взяв цей метод на озброєння.

Тому зараз знову зібрали РНБО, щоб показати хоч якусь реакцію на скандал з корупцією у МСЕК. Розігнати всіх і крапка! Піпл хаває та аплодує. І щоб хоч якось відреагувати на скандал з прокурорами з фальшивими інвалідністями звільняють Генпрокурора, якого і так ще раніше вирішили звільнити. Не перевірити факти, не розслідувати справу, не зламати схеми і не притягнути злочинців до відповідальності, а знову ефектне рішення, яке не вирішить проблему, не покарає злочинців і не змінить ситуацію на краще. Якщо назвати орган по новому, але залишити людей, які продавали посади керівництву МСЕК, а ті продавали інвалідність, то нічого не зміниться окрім назви. Хоча хто думає про це серед прихильників Офісу простих рішень?

До речі, а радник президента Владислав Власюк, який є сином ексголови Вінницької МСЕК Васюка та який займається санкційним напрямком так і залишиться на посаді в ОП, яку йому намутив тато? І що там з його татом, у якого журналісти знайшли 13 квартир і три автомобіля Tesla? Це ж все зроблено чесною працею у МСЕК? Точно? А ще тато радника президента, не лише є лікарем вінницької МСЕК, а має спільну фірму ТОВ "Сонячні фермери" чинною головю вінницької МСЕК Юлією Даниленко. Можливо ця фірма має справу з сонячною енергетикою, тоді чоловік Даниленко дуже зручно працює у "Вінницяобленерго". То через це президент теж збере РНБО чи це інше? У будь-якому випадку ми знову бачимо шоу, коли влада намагається не проблему вирішити, а банально мінімізувати негатив. Тому що шоумени думають про шоу, а не про результат. І нічого іншого від них чекати не треба.

◼️Борислав Береза

На фото кадр із серіалу "Слуга народу"

Обійми мене тату, заховай від біди...Оля Будчук Olia Budchuk.

Чттає Мирослав Мирний.

Росіянці нам пхали колись і пхнуть зараз Пушкіна із всіх шпарин. Але ми маємо власних письменників і власну культуру.

Чому варто викинути на смітник Алєксандра Сергєєвіча дивіться у відео 👇


https://youtu.be/14A9KcNGCIQ

Підніміть собі настрій 😉

- Алло? Це банк?

- Так, мене звуть Ганна, чим я можу вам допомогти?

- Вашу шубу з'їла міль! Я більше не буду платити по кредиту!

...Минуло три місяці...

- Встати! Суд іде!

- Ваша честь! Восени минулого року я взяла в кредит на п'ять років норкову шубу, сезон в ній відходила, все було добре. Але за літо шубу з'їла міль! Тому я перестала платити по кредиту і вимагаю від банку компенсацію за принесений збиток, моральну шкоду і судові витрати.

- Чому ви вирішили, що банк несе відповідальність в разі поїдання шуби міллю?

- Ось тут, в кредитному договорі, написано, що до моменту повного погашення кредиту, шуба є власністю банку. Банк не зберіг своє майно в належному вигляді, чому я повинна продовжувати за нього платити?

- Вибачте, ваша честь, банк заперечує. У договорі написано, що ви можете користуватися шубою? Написано, так в чому ж вина банку?

- Ваша честь! З питань використання шуби у мене до банку претензій немає! Цілий сезон я користувалася шубою, все було добре. Але скажіть, хто користується шубою влітку?

- Раз ви користувалися шубою взимку, значить, ви і повинні були зберегти її до наступного сезону!

- Покажіть, будь ласка, в якому пункті договору це прописано? Або у нас з вами є окремий договір на довірче зберігання?

- Але використання шуби передбачає її зберігання між сезонами і обробка від молі.

- Ваша честь, в кінці сезону, коли прийшов час прибирати на зберігання зимові речі, я зателефонувала в банк, щоб проконсультуватися з питань зберігання їх майна. У мене навіть є запис цієї розмови.
•
- Доброго дня, це банк?
- Так, мене звуть Світлана, чим я можу вам допомогти?
- Я брала норкову шубу в кредит, через ваш банк, перевірте, будь ласка, чи є заборгованість. Номер договору 375 дріб 18 тире 00024185
- Одну хвилиночку ... Ольга Павлівна?
- Так це я.
- На сьогоднішній день заборгованості немає, платежі надходять вчасно. Чимось ще можу вам допомогти?
- Підкажіть, будь ласка, як потрібно зберігати цю шубу в літній період?
- Вибачте? Я не знаю. Ну, повісьте її куди-небудь.
- Можна я її в передпокої, в шафі залишу? Або є якісь додаткові вимоги щодо зберігання?
- Ніяких вимог немає, залиште в шафі, якщо вам так зручніше. Щось ще?
- Ні дякую.
•
- Ваша честь! Банк протестує! Клієнтка задала оператору питання, в якому вона не компетентна!

- Ваша честь! Якщо оператор банку не компетентна в таких питаннях, чому вона не перевела мене на спеціаліста банку, що відповідає за міжсезонне зберігання шуб?

- У нас в банку немає такого відділу!

- Дуже цікаво! Шуби у вас є, а відділу по зберіганню немає?

- Протест відхилений!

- А як у вашому уявленні ми повинні були забезпечити збереження шуби?

- А чому ви мене про це питаєте? Це ваша шуба, вам і думати треба, як її зберегти для того, щоб я могла продовжувати нею користуватися! Ви не потурбувалися збереженням свого майна. А тепер намагаєтеся мене зробити винною? Не вийде! За погризену міллю шубу я платити не буду!

Суд видаляється на нараду!

- Встати! Суд іде! Позов громадянки N ... до банку F ... задовольнити в повному обсязі.

Історії з інтернету

Як не "слуга народу" - так корупціонер, злодій, та брехун, мародер, малорос і обов'язково має родину не раші !!!

Депутатикиня слуги урода Олена Хотенко Рівненської міськради, вона ж керовніца податкової Сумської області, задекларувала позику 2,8 млн грн.у 2018 році грн у свого сина – якому на той момент було лише 12 років.
Зараз син депутатки – успішний 18-річний ФОП, що за декларацією матері, за минулий рік отримав 3 млн грн доходу.
Також вона власниця 2 квартир, 50% будинку на 550 кв.м. та елітного автомобіля. Вже під час повномасштабної війни податківиця-"слуга" отримала дві квартири в подарунок від матері – громадянки Росії.
Хотенко народилась 01 серпня 1971 року у м. Брянка Луганської області , керує в Сумах, депутаткує в Рівне, син з дитинства мільйонер, мама на раші, яка здібна і талановита....
Такого не було навіть при "януковочу".
А пам'ятаєте, як на стадіоні піськограй ставив запитання Порошенкові про відрубаніруки?
Та й блаЗЄнський обіцяв "кінець_епохи_брехні!" Чи ви забули?
Отак сьогодні вже шостий рік створює кінець епохи бідності потужнийі незламний Боневтік Херпіду і замість урану збагачує однопартійців.
Еех, 100% свого прокурора інваліда на них нема...

Вова знаєш " ЧОМУ ми НЕ в НАТО?"
Бо в НАТО яйця по 17 грн. штука застряють в дверях!

Зіновій Бібрецький.

Пророк і п%*дабол
От тільки не наїзжайте на мене.
Але я вважаю, що герой Володимира Олексанровича з серіалу "Слуга народу" сказав про зелену владу пророчу фразу:
- п%*дЯт і пІ*дят, пІ*здят і п%*здЯт.

От сьогодні він заявив:
- фсьо, я розсердився і з 31 грудня я МСЕКи відміняю.
І якийся дядько скаже:
- от же ж молодець. Геніально. Раз - і вирішив проблему. Хто ще так може?

Я трошки більше знаюся за дядька. І знаю, що після того, як Зеленський вирішує одне питання - з'являється мінімум три нових.

1) От сілач. Але хто тепер буде видавати прокурорським та іншим бєдняжкам липові справки з інвалідністю? Тепер замістьМСЕКа буде ХРЕНСЕК? Що поміняється від зміни вивісок?

2) Президент забув сказати: а це його рішення автоматично відміняє інвалідність 61 хмельницького прокурора? Чи вони і далі будуть спустошувати пенсійний фонд? Бо із заяви на РНБО неясно?

3) А ті всі, хто в записній книзі Крупи, які отримали інвалідність за бабоси? Їм відмінять інвалідність і вони підуть в ЗСУ, створивши два повноцінних батальйони? Чи їм обійдеться?

4) Як це вплине на стан корупції в Україні в цілому? Яйця по 17ть вже фсьо? А ті хто це купував сіли? Чи справа розвалилася?

Вобщем геніально. Назву міняємо - проблема розсосеться.
Квартал, він такий. Гордієві вузли рубає - куди там тому Олександру Македонському.


Віктор Бобиренко ©️

У мене є подруга. В неї приголомшлива, жіночними вигинами фігура, магнетичні очі, тонкі пальці, довге світле волосся, сотні чудових фотографій на ноутбуці і тисячі чоловічих поглядів. Тому вона працює бухгалтером у невеликій компанії, що виробляє інгредієнти для дріжджів.

У мене є друг. Він уже понад десять років глибоко закоханий в мою знайому. За ці роки він встиг одружитися з іншою жінкою, народити двох дітей і поза шлюбом мати драму «я-не-можу-їх-кинути». А моя знайома, до речі, як і раніше, вільна.

Я маю колегу . Вона любить усе, що пов'язано з Англією. Все своє життя вона мріє туди поїхати, але вона не має на це достатньо коштів , тому заїдає вона свою нездійснену мрію десятками нових суконь і дорогими гаджетами.

Маю сусідку. Вона мріє про сильного чоловіка в будинку , гарну кухню та довгу декретну відпустку , довжиною у п'ятьох дітей. Вона плаче щоразу, коли бачить малюка, і ночами пише казки для майбутніх дітлахів. Саме тому вона зробила супер кар'єру і щодня грізно займає посаду директора досить великої компанії. У її розпорядку дня є лише два «вікна» — і обидва розташовані у її кабінеті та закриті дорогими гардинами .

У мене є одногрупниця. Два роки вона мріяла, щоб її бойфренд зробив їй пропозицію. Вона винесла своїми стражданнями всі мозкові звивини оточуючим в радіусі кількох кілометрів. Отримала свою пропозицію. А тепер уже півроку мучиться над тим, чи її це людина . А раптом вона помилилась?

Маю знайомого. Він хоче відкрити свій ресторан і зажити спокійним життям. Тому практично щоночі він відривається до втрати свідомості в нічних клубах з модельками, на котрих витрачає величезні суми грошей, відкладені на ресторанчик у тому числі.

У мене є однокласниця. Вона мріє написати книгу. Вона – наркоманка.

Увага, питання: навіщо насправді людям життя?

Тамріко Шолі

Чому Шевченко писав щоденник російською мовою ?

🍁 Наші у Тульській області влучили куди треба. І що треба там тепер палає.

🤷‍♂️ Хотів замінити багатий лексикон місцевих на пі-пі-пі, але безперервне «ПІ» не передасть тієї гами емоцій, яка спіткала свідків цього феєрверку. Хай вже буде як є.

P.S. Та не важливо, що там горить - хай воно все там горить-палає без розбору. Аби дощ не пішов…