ОНИ

Джессі Ростенберг з малюнком куполоподібного об'єкта через вікно якого на неї з дітьми дивилася пара довговолосих людиноподібних істот; Стардфоршир, Великобританія, 1954

У березні 1949 року, біля містечка Пітео, північна Швеція, свідок, 19-річний Свен Перссон, повертався рано вранці з роботи, проїзжаючі на велосипеді з Льовхольмена до Пітео. Коли він наблизився до церкви Оджебін, то побачив, те, що він назвав - «два кораблі», які спустилися з неба ліворуч від нього й зависли приблизно в 20 метрах (65 футів), дуже близько до землі.

Ці предмети нагадували по формі дві глибокі чаші з численними вогниками на дні. Невдовзі на одному з об’єктів стала видно щілину, чи отвір, і звідти вийшли двоє «людин», вдягнених у щось схоже на водолазні костюми, з шоломами та шлангами. Неймовірно зацікавлений, Свен зупинився та подумав, що напевно ці «люди» збираються зараз «виконати якусь підводну роботу», хлопець ніколи не чув про які літаючі тарілки і поняття не мав, за чим він спостерігає.

Однак ці «чоловіки» різко підійшли до Свена, і той раптово відчув що не може поворухнутися. І в той же момент він почув телепатичне повідомлення від одного з «чоловіків», який спочатку наказав йому не боятися їх, і потім запитав, скільки йому, років, Свену. Далі Свену здалося, що гуманоїдні не зрозуміли його, коли він відповів їм що йому 19 років і тоді Свен спробував пояснити, порахувавши це на пальцях, але під час діалогу істоти якимось чином дійшли до цифри 100.

Далі істоти почали розпитувати Свена та повідомили йому, що подорожують вже на протязі доволі тривалого часу, також додали, що це не вони почали цю подорож, її розпочала покоління до них. Потім вони запитали Свена, чи не хоче він піти з ними, і свідок відповів, що так, але тільки якщо у нього буде можливість повернутися додому, на що «чоловіки» відповіли йому, що тоді він не зможе полетіти, оскільки він би був давно забутий, але в їхньому світі він проживе набагато довше, ніж люди на Землі, і навіть стане «відомим».

Тоді Свен поставив свій велосипед на узбіччя дороги, його взяли на борт одного з кораблів. Усередині хлопець опинився в невеликому передпокої, там на стіні відчинилися двері, він побачив іншу кімнату, де було двоє інших «чоловіків» у таких же облягаючих водолазних костюмах. Тепер він зміг бачити та роздивится обличчя інопланетян, які були схожі на людські, але безвиразні і майже схожі на маску. У Свена було дивне відчуття, що таким чином вони не хочуть розкривати своїх справжніх рис, щоб ине налякати його.

Перебуваючи в цій кімнаті, Свен не міг рухатися і відчував, що якимось чином його контролюють гуманоїди. Він зміг побачити щось на кшталт панелі керування розміром 70 х 70 см у діаметрі (28 х 28 дюймів), а на панелі - побачив картину «всесвіту». Також він побачив багато інших пристроїв, які, очевидно, керували кораблем. За словами Свена, інопланетяни повідомили йому місце походження, але він стверджує, що сьогодні не може згадати це.

Далі ———»»»»»»

Через кілька секунд після того, як їм показали панель керування, інша істота увійшла до кімнати та підійшла до Свена - у той же час, інші дві істоти, очевидно, намагалися запобігти істоті увійти до кімнати, очевидно, щоб Свен не злякався. Це була вона - Свен зрозумів, що ця істота була самкою, не схожою на те, що він коли-небудь бачив раніше.

Дивна істота мала велику, схожу на свинячу, морду, на потилиці у неї було щось на кшталт «гриви», яка стояла рівно, і далі на спині вона була більш коротшою. Ії шкіра була рожевого кольору і вона мала великі розкосі блакитні очі. Далі Свену повідомили що «він би мав відчувати до неї почуття», але Свен не міг, йому на неї було просто неприємно дивитися.

На відміну від двох інших гуманоїдів, які попереджали Свена, ця химерна "свіноподівна" жіноча істота хотіла, щоб Свен супроводжував їх назад на їхню планету та там залишився з нею; і це, очевидно, спричинило конфлікт між двома іншими істотами та химерною жіночою істотою.

Далі з іншого корабля надійшли накази, що вони готові до вильоту, але троє інопланетян продовжували сперечатися, тому незабаром були видані більш різкіші накази, і перш ніж він зміг усвідомити це, хлопець стояв біля свого велосипеда на землі і спостерігав, як обидва кораблі пролетіли над церквою та на великій швидкості зникли в північно-західному напрямку. Зовсім збентежений та розгублений, свідок поїхав додому на велосипеді.

Вдома він почувався неспокійно, був упевнений, що якимось чином є якась частка його пам’яті, яку ці істоти приховали від нього; також він був переконаний, що в якийсь момент з нього зняли одяг і оглянули - бо він почувався «брудним всередині».

UFO Aktuellt 4, 1985

Історія Свена Перссона, який у березні 1949 року зустрівся з «людинами», що вийшли з «двох кораблів» та запросили хлопця піднятися до них - про то що було далі і кого він там зустрів читайте далі ——-»»»»»»»»»

Повідомлення про "кіта у небі", спостереження якого відбулося 4 або 5 жовтня 1985 года у місті Апшеронськ, Краснодарськоії край - лист свідка зберігався у архивах радянської Комісії по АЯ

"Пишу в комиссию АЯ.
Я, Римма Георгиевна Врублевская, пишу Вам письмо и посылаю Вам рисунок кита. Я не художник, но нарисовала как могла. С 4 на 5 октября 1985 года я вышла из дома, чтобы набрать воды в колодце. Было три часа дня.

Я обалдела: между югом и западом, насколько я понимаю, я увидела в небе кита. Кит горел, потом погас и снова загорелся - так он гас и загорался два раза. Потом из хвоста кита в небо пошли лучи, лучи были разноцветные, как радуга. Потом лучи погасли, и из хвоста в небо стали выходить звезды, яркие, можно сказать, как новогодние, которые на елках, самая верхняя звезда сразу гаснет. Это продолжалось первую минуту.

Потом пасть кита светилась, потом погасла, и появились радуги. Лучи радуги, потом звезды на конце луча. Луч был длинный. 1,5 - 2 метра, длина кита от хвоста до головы /или до рта/ - 6 - 8 метров. Кит как будто горел на небе: то загорался, то гас, загорался, то гас. Он был виден на небе 3-4 минуты. Казалось, что кит медленно дрейфует по небу.

Я испугалась: я живу одна и мне некого позвать; не думайте, я взрослый человек, мне 34 года, и я все это видела своими собственными глазами. Я нарисовала на рисунке то, что могла, как и где он светился. На мое письмо, пожалуйста, ответьте. Мне было бы очень интересно узнать, что вы думаете об этом явлении, - так сказать."

Повідомлення про "кіта у небі", спостереження якого відбулося 4 або 5 жовтня 1985 года у місті Апшеронськ, Краснодарськоії край - лист свідка зберігався у архивах радянської Комісії по АЯ

Далі про випадок

З журналу "Ноосфера НС" № 1, 1991 - щоквартальної науково-популярної збірки, який видавася за ініціціативою Московського регіонального Клубу дослідників аномальних явищ природи

🛸👇👽👇👽👇🛸
🌘🌗🌒
🌐

В книге «Око Вселенной» К.З. Витвицкого рассказывается о фотоконтактах автора с НЛО, приоткрывающих тайну этого феномена. Данная книга, по мнению ее создателя, является фотобестселлером российской уфологии, призванным совершить важный шаг на пути к пониманию НЛО, мира в целом и осмыслению законов бытия Вселенной, к расширению знаний о развитии Мироздания, происходящих в нем процессов и их взаимосвязях. Сегодня жизнь рождает невиданную ранее философию самых фантастических потрясений: «гости» различных миров прилетали, прилетают и будут прилетать... Интерес к ним растет, все более охватывая круг людей, для которых НЛО - реальность, но пока еще выходящая за пределы земного разума. В этой связи фотоконтакты могут принести пользу в понимании пришельцев, поэтому автор дает практические советы по наблюдению и изучению НЛО.

Читати книжку ---»

Початок вибраної фотогалереї з книги Костянтина Ветвицького "Око Вселенной (Фотобестселлер российского УФО)"

Сбор светового вторсырья / НЛО с шестью прожекторами / «Экран» / «Книга» / Биороботы / Подлинные и натуральные инопланетяне (6-9) / НЛО над Пермью 9 мая 2000 года, 18 часов вечера

Далі ---»

У 2000 році відомий соліст пермської опери Костянтин Зиновійович Вітвіцький видав книжку "Око Вселенной (Фотобестселлер российского УФО)", у якій розмістив більше 90 світлин зі свого фотоархіву контактера та фотоуфолога. Деякі з них можно подивитись нижче, а саму книжку ---» за посиланням

Луч / Лик / Первый контакт / НЛО над ночным городом / Многофункциональный луч / «Медуза» над Петрозаводском, 20 сентября 1977 года / «Ромб» / «Тарелка» / «Гусеница» / «Змей»

Далі ---»

Феномен вогнів у лісі не вночі, а сонячного дня.

Фото зроблені Олександром Ткаченко, 02.07.24 та 07.07.24, Сумська обл. Роменський ра-н, біля с. Басівка.

Скетчі "літаючої людини" виконані аргентинським дослідником, розповідають про істоту, що з'явилася перед білоруським дев'ятирічним пастухом у травні 1949 року.

Хлопчик спочатку помітив, як щось біле у формі стовпа впало з неба. Підійшовши ближче, він побачив чоловіка у військовій формі з медалями на грудях і з сумкою на плечі та спитав у нього: "Хто ти?"

Детальніше про випадок

Повідомлення про літаючу людина, яка з'явилася навесні 1949 року спустившись з неба перед девятирічним хлопчіком, мешканцем віддаленого району Білоруської ССР

"Произошла эта история в Столинском районе, в приходе Мерлинские хутора. Нам удалось разыскать в Зональном государственном архиве г. Пинска (ЗГАП) архивные документы, касающиеся расследования этого дела со стороны властей. Во второй половине мая 1949 года жительница города Лучицк (Лучица?) Анастасия Масюкович и ее девятилетний сын-пастух стали рассказывать о якобы имевшей место встрече с таинственным «пришельцем». Уполномоченный Совета по делам РПЦ при СМ СССР по Пинской обл. Ильюк докладывал о расследовании им этого случая. Проверкой было установлено:

…Комиссией выехавшей по распоряжению архиерея «Даниила» Пинского и Полесского двум протоиереям: Былинский Леонид из Давыд-Городка и Задерковский Семен из дер. Решель Д-Городокского района, [было выяснено] что этот пастушок заметил в воздухе, что-то белое в виде столба опускавшегося на землю, а когда он подошел к приземлившемуся то увидел человека с сумкой за плечами.

Он спросил незнакомца кто Вы и откуда? То этот человек сказал, что я бог-христос и прилетел с неба на землю, скажи мальчик есть ли у тебя отец и мать. Пастушек ответил ему, что отец умер, есть у меня мать и дедушка, в дальнейших разговорах он рассказывает, что тот человек называл себя христом сказал «скажи своей матери и дедушке, чтобы на этом месте был поставлен крест и пусть священник его поставит, а потом объявите людям пусть идут на это место молиться и приносят жертву. Жертву собирайте Вы и берите себе. Этот человек из его слов был в военной одежде с медалями и в сапогах

Мальчик рассказал о своей встрече родственникам, и вскоре весть разлетелась по всей округе. Мать и дедушка мальчика поставили на том месте крест.''

<...>

Джерело / Малюнки-реконструкції "літаючої людини" від Agus Nicodemo

Об’єкт який завис біля дороги, парив на на висоті приблизно один метр над землею та виглядав як циліндр з нержавіючої сталі вистотою близько 10-15 метрів, що складався з двох усічених конусів різного розміру, з’єднаних вірхивками - верхня частина була більшою за нижню, діаметром 40-45 футів і висотою 50-60 футів.

На вершині світили три вогника (червоний, білий, бежевий), знизу виходило яскраве біле світло, освітлюючи все . Верхня поверхня, здавалося, вібрувала, і з кожного боку біля вершині була прикріплена відносно невелика вертикальна спіраль, яка також вібрувала - вони були чимось схожі на обертові гвинти.

Свідок побачив у верхній частині двері, під якими були три темні горизонтальні лінії, вони відчинилися, і з'явились три дуже дивні фігури - «роботи» - які виглядали наче «алюмінієві водолазні костюми», заввишки двох метрів (6,5-7 футів), з дуже довгими тілами та квадратними головами; у них були дуже короткі, непропорційно маленькі, ноги та одна телескопічна рука - «жердина» довжиною близько 7 футів, закріплена на грудях., яка сягала землі.

Три дивні "роботи" різкими рухами пересувалися в освітленій зоні біля НЛО, механічно ходили та махали своїми жердинами вгору вниз на протязі приблизно 5-10 хвилин. Далі трійця повернувся до об'єкта, який вимкнув усе світло, крім центрального, піднявся під кутом у темне небо і помчав на шаленій швидкості у напрямку Сен-Жан-ен-Руайяна. Сім'я Карру, мешканці ферми, розташованої за 200 метрів від місця спостереження, під час інциденту з Жаном помітили дивні перешкоди на екрані свого телевізорі. Того ж дня інша людина повідомила, що спостерігала дивне світло в Леонселі.

Джерело / Джерело II

9 січня 1976 року близько 19:15 вечора Жан Долецкі їхав на своєму автомобілі автомагістраллю D71 у напрямку Пон-ен-Руаян, коли на дорозі до Сен-Жуст-де-Кле побачив яскравий білий об'єкт сферичної форми. Предмет збільшився в розмірах і, здавалося, опускався.

Подумавши, що він може зіткнутися з дивним предметом, Жан зупинив свою машину. Об'єкт приземлився приблизно за 70 метрів від машини.

Далі >>>

9 січня 1976 року, Сен-Назер-ан-Руаян, комуна у департаменті Дром на південному заході Франції. Сім’я Карру спостерігає, як на екрані телевізора раптово починають з’являються «дивні цифри та літери». У той же час, інший свідок Жан Долецкі (Jean Dolecki) повертаючись з роботи спостерігає за приземленням яскравої сфери, яка на землі виглядає як "щось конусоподібне"- з неї виходять «велетенські високі роботи», їх тонкі ноги та руки виглядають «як вудочки». За словами свідка, ці істоти-роботи рухалися «як механічні іграшки, смикаючись і роблячи жорсткі, різкуваті рухи» - далі про випадок Жана Долецкі читатйте ось тут

Brad Steiger, Alien Meetings, 1978 / Малюнок-реконструкція: Inexplicata - (IHU)
The Institute of Hispanic Ufology blog / Arcana Mundi

Newsstand dealer Walter McCann photographing a mysterious airship hovering over Rogers Park, a Chicago suburb, April 10, 1897 / Mysterious large, oblong propeller-driven airship with search lights is seen by hundreds of witnesses over Sacramento, California, during a half-hour period, at about 120m altitude, 17 November 1896 / Mystery airship illustrated in the San Francisco Call, November 22, 1896 / Mystery airship observed from the dome of the California State Capitol as illustrated in the San Francisco Call, November 29, 1896 / Mystery airship illustrated in The St. Paul Globe, April 13, 1897 / Mystery airship, published in the New York Morning Journal on November 28, 1896 / Mystery airship, published in The San Francisco Call, November 23, 1896 / Mystery airship, published in The Chicago Times-Herald, April 12 ,1897 / Mystery airship that pass in the night, from Kansas City Journal April 09, 1897 / Mystery airship over Paris, Texas, from Dallas Morning News, April 17, 1897

Йо-йоу! нагадаю, що підтримати канал завжди можна по цим лінкам:

монобанку

🌀✨🌀

buymeacoffee

🌀SUPPORT THE UMO 🌀

Серпень 1979 року, округ Ланкастер, штат Пенсільванія. Після обіду чотири молодика з громади амішів працювали в полі, раптом до них наблизивс, як їм спочатку здалося голий чоловік, який рухався дивними, підстрибуючими кроками.

Перелякані хлопці помітили руки і ноги у істоти, обличчя з напівлюдськими рисами.

Істота була вкрита жорстким піщано-коричневим волоссям і дивно стрибало, як кенгуру.

Коли воно знаходилося на відстані менше ніж 100 футів від свідків, один з них відчув «електричний поштовх». Також у нього було моторошне відчуття, що всередині нього щось є, що з його мозком і нервовою системою відбуваються дивні речі.

Він чув, як плаче, вигукуючи слова, які не мали для нього сенсу. Він не міг зрозуміти, звідки взялися ці слова. Тоді істота почала кричати на нього тією ж іноземною мовою, а далі втекла з надлюдською швидкістю та зникла з полю зора у сусідньому лісі.

Phillip L. Rife, America’s Nightmare Monsters, 2001

Alien Sightings postal stamps set from Nicaragua, 1994

Сусідка Сів, жінка років тридцяти, поверталася додому машиною з Хальмстада близько опівночі. Недалеко від дому вона відчула дивне відчуття нереальності. В інтерв’ю через кілька років вона повідомила, що для неї це відчувалося як «увійти в надутий пластиковий пакет, у світ вакууму».

Припаркувавши машину, жінка помітила фігуру, яка стояла біля паркану її будинку. Спершу вона подумала, що це її наречений у білій сорочці, вона покликала його, але не отримала відповіді. Підійшовши ближче, вона побачила яйцеподібну світлову фігуру, яка сяяла, як неонове світло.

Далі, намагаючись увійти в будинок, жінку стикнулася з невидимою стіною, ніби її зупинило енергетичне поле. Вона не пам'ятала, що сталося після того, як вона увійшла в це поле, але вона "прокинулася" на тому ж місці, коли минула ціла година. Сутність зникла, жінка зайшла в будинок і посеред ночі почала читати книгу - чого раніше ніколи не робила. Також вона повідомила, що під час цього спостереження не відчувала страху.

Håkan Blomqvist / AFU / Джерело

О п'ятій хвилині по другу ночі 21 серпня 1983 року місіс Сів Фестер прокинулася з дивним відчуттям неспокою в тілі. Вона зупинилася з сином у сімейному літньому будинку в Гавердалі на західному узбережжі Швеції, неподалік від міста Гальмстад, її чоловік, лікар доктор Крістіан Фестер, працював у Норчепінгу. Увімкнувши маленьку лампу біля ліжка, вона помітила в кімнаті незвичне світло - і відчувши незвичну спрагу, спітніла Сів попрямувала до ванної за водою. Там, дивлячись у вікно ванної кімнати, вона побачила явище, яке не змогла забуть

«Навіть сьогодні я інколи прокидаюся посеред ночі від жаху, від кошмарів, від спогадів про те, що я спостерігала», - сказала вона журналу в 1987 році. Не далі ніж в 120 метрах від будинку парив над лугом великий об’єкт у формі блюдця. Його оточувало дуже яскраве жовто-біле світло, настільки сильне, що вся територія навколо була освітлена. Об’єкт мав діаметр приблизно 10-15 метрів, від нього йшов дзижчачий звук.

Сів налякана цим невідомим предметом також відчувала дивну форму «магнітного» впливу від об’єкта. Вона не могла рухатися. «Здавалося, що я стою у сиропі, а через деякий час мене паралізувало і я не могла рухати ані м’язом». Від об’єкта йшло сильне тепло, і Сів рясно потіла, ця штука над галявиною здавалася їй майже живою.

Раптом з'явилися, вірніше висунулися десять-дванадцять ніг, що зробило об’єкт схожим на гігантського павука в повітрі, який спускався на землю, стоячи на ногах. Дзижчання припинилося, і Сів відчул, що знову може рухатися - після закляклого спостереження за об’єктами на протязі тридцяти хвилин!

Тремтячи від страху, жінка вийшла в іншу кімнату в будинку, щоби перевірити, чи може хтось із її сусідів прокинувся, але в жодному вікні не було світла. Її маленький син спав у сусідній кімнаті, але Сів утрималася від того, щоб його розбудити, оскільки не хотіла його налякати. Замість цього вона повернулася до ліжка і натягнула ковдру на голову, сподіваючись, що сяючий предмет зникне.

Не в змозі заснути, Сів провела ніч, прислухаючись до звуків та роздумуючи, свідком чого вона стала. Рано вранці вона подзвонила чоловікові і розповіла про те, що бачила. Подружжя прожило в шлюбі тридцять років, і Крістіан стверджував в інтерв’ю пізніше, що його дружина ніколи не страждала від галюцинацій, не ходила уві сні, а також ніколи не цікавилася НЛО чи іншими паранормальними явищами.

Після розмови зі своїм чоловіком Сів відвідала своїх сусідів та розповіла їм, що вона побачила вночі. Усі разом вони підійшли до поля, де знаходився об’єкт і знайшли там велике коло діаметром приблизно вісім метрів, трава на ньому була розрівняна і спалена - також від спаленого кола, йшла невелика стежка в траві, що вела до лісу

Але Сів була не єдиною спостерігачкою невідомого цієї ночі.

Сяючій об'єкт з "павучими ногами" який, 21 серпня 1983 року, спостерігала пані Сів Фестер, коли гостювала з сином у сімейному літньому будинку, у містечку Гавердал, на західному узбережжі Швеції неподалік від міста Гальмстад.

Одна з реконструкцій об'єкта / Реконструкція від художника Deszö Sternoczky / Ескіз об'єкта від пані Сів Фестер / Пані Сів Фестер (Siw Fester)

Докладніше про випадок

Невідома, полтергейстна сутність, яка під видом "Дракули" переслідувала румунку Елеонору Зюгун у 1925-27 рр.

Літо 1988 року, Говшерад, Норвегія. Біля 17:00 свідок знаходився у своєму будинку та дивився у вікно, поряд з ним було ще двоє людей. Раптом він помітив за найближчими горами різнокольорове, переважно зелене та червоне, дуже яскраве світло.

Це було трохи дивно, але він не звернув уваги на це, поки раптом не побачив червону «крапку», яка швидко спустилася ближче і поступово стала більшою - здавалося, що вона безшумно пливла угору, потім униз, поки нарешті не приземлилася на схилі гори поруч із місцевою електровежею.

Уважно придивляючись, свідок раптом помітив людиноподібну фігуру, яка вийшла з об’єкта, а далі - іншу схожу фігуру, яка здавалося, вийшла з «кришки» на вершині об’єкта.

Через короткий час обидві фігури знову залізли в об'єкт, і той раптово зник. Через кілька днів ті ж свідки бачили подібний соб'єкт, але вже без "пасажирів"

UFO Norge

У січні 1978 року біля 23:00, четверо молодих людей їдуть ізольованим районом, відомим як Саймонсвуд-Мосс, між Рейнсфордом і Кіркбі, Західний Ланкашир, Англія, аж раптом вони розуміють, що неправильно повернули на вузьку ґрунтову дорогу, яка межує з канавою.

Вони раптом бачать 7-футову фігуру з червоними очима, яка з’являється у світлі фар на відстані 26 футів попереду. Істота одягнена в білий флуоресцентний суцільний костюм із черевиками, у неї немає помітних рис обличчя, у неї короткі руки, що закінчуються кігтями. На грудях коробка з двома миготливими червоними вогнями.

Фігура робить два кроки до свідків і раптом зупиняється. Свідки панікують і залишають територію, їдучи на сусідню ферму, де повідомляють поліцію.

Пізніше розслідування повідомило, що свідки бачили корову, яка блукала смугою, в очах якої відбивалися фари автомобіля.

CUFOS

У січні 1959 рока, близько 17:15, свідок на ім'я Леонард Хьюїнс, перебуваючі у англійському місті Стретфорд-он-Ейвон, побачив, як вогняний круглий червоний об’єкт приземлився на відстані 100 ярдів.

Коли об'єкт зупинився і його світло згасло, навколо нього утворився синій серпанок висотою близько 12 футів. У цьому серпанку свідок побачив 3 високі людиноподібні фігури зі світлим волоссям у блакитних комбінезонах, які «здавалося піднялися незграбним рухом». Далі з'явилася 4-та фігура, і усі вони сіли так - 2 попереду і 2 позаду; потім об’єкт знову почав світитися червоним і піднявся зі шлейфом іскор і стрімким звуком. Ззаду нього вилітав шлейф різнокольорових неймовірно красивих зірок.

Далі свідок почув звук, схожий на бурхливу воду, такий самий, який ви чуєте, коли притискаєте вуха пальцями, перебуваючи, наприклад, біля водоспаду.

Потім об’єкт зник на захід. Свідок повідомив, що бачив подібний об'єкт у 1930 році та знову в 1953 році

John D. Llewellyn for BUFORA

Однієї ночі 1975 року, коли свідок (анонім, житель іспанського міста Альхесірас) був удома один, раптово відключилася уся електрика в будинку. Він визирнув у вікно і побачив, що відключення електроенергії було масштабним, усе містобуло виглядало згнеструмленим

Далі він помітив дископодібний об'єкт, який лежав на землі через дорогу від його будинку. Перед диском стояла невисока гуманоїдна істота, яка раптово почала наближатися в напрямку будинка свідка. У цей момент сусідньою дорогою проїжджав автомобіль, і свідок з подивом помітив, що фари машини теж раптово згасли.

Гуманоїд був вдягнений у зелену форму, на грудях мав емблему, що нагадувала велику букву «H», на голові, здавалося, він мав круглий шолом, який світився - на обличчі були великі розкосі, «риб'ячі очі», також свідок не помітив жодного волосся.

Маленька істота була близько одного метра на зріст, носила високі білі чоботи і рухалася, пливучі над землею, іноді торкаючись її, подібно до уповільнених стрибків «космонавтів». На таліі було помітно щось схоже на товстий пояс з двома червоними вогнями, і щось, схоже на «пряжку ременя», яка випромінювала яскравий потік світла.

Пройшло приблизно 15 хвилин і гуманоїд повернувся до диску і зник з поля зору свідка - незабаром після цього в місті знову спалахнули вогні і запрацювала електрика

Albert S. Rosales цитуючі J. J. Benitez

Сяюча гуманоїдна істота з емблемою на грудях та зникнення світла в іспанському Альхесірасі, 1975 рік

Детальніше про випадок

В кінці літа 2005 року схвильовані жителі крихітного тайського села Хуай Нам Рак (Huay Nam Rak) повідомили, що бачили сьогодні вранці на рисовому полі за межами села дивну істоту - «інопланетянина»

Розташована приблизно в 488 милях на північ від Бангкока - в басейні річки Кок - провінція Чіанграй знаходиться в межах відомого Золотого трикутника, там де сходяться М’янма, Лаос і Таїланд. У цій провінції розташоване невелике фермерське село Хуай Нам Рак.

Вранці 31 серпня 2005 року щонайменше десять жителів цього крихітного села стверджували, що бачили химерну жовтувату гуманоїдну фігуру, яка парила над хребтом, що пролягає через фермерське поле засіяне рисом та лимонною травою, яке належить 69-річному Ті Кіткангбону.

Першим свідком цієї дивної події був 51-річний чоловік на ім’я Саванег Бунратчасак, який стверджував, що спостерігав за істотою, проїжджаючи на велосипеді повз поля десь між 8 і 8:30 ранку того ранку.

Бунратчасак, який був непохитно впевненийщодо того факту, що він був абсолютно тверезим, коли спостерігав за істотою, повідомив, що спочатку подумав, що це опудало, яке якимось чином було автоматизовано, щобі відганяти качок, але роздивишись вирішив, що це була жива істота.

За словами Бунратчасака, жахливішим моментом, був той коли «опудало» кивнуло йому головою і витріщилося прямо в нього своїми криваво-червоними очима вираз яких зчитався наляканим свідком як благальний погляд - ніби так коли «просять допомоги».

Бунратчасак поспішно залишив місце події і повідомив решті селян про свою зустріч з створінням яке, він описав як безруку гуманоїдну фігуру з жовтою шкірою і двома маленькими ногами, які звужувалися до гострих лап. Крім того, він заявив, що прибулець був приблизно 30 дюймів у висоту, мав велику голову з такими ж великими вухами, прикріпленими до відносно маленького тіла. Найбільше тривожним для нього було те що як він побачив, що земна гравітація не має явного впливу на цього нібито чужорідного прибульця

Дивна новина пішла по селу і як тільки він почув цю дивну історію від своїх друзів, інший місцевий, 35-річний Саванаг Бунялак - разом із кількома іншими селянами - кинувся на поле Кіткагбона, щоб побачити усе це на власні очі. Пізніше Бунялак описав неймовірний привид репортерам:

«Інопланетянин мав висоту близько сімдесяти сантиметрів, мав жовту шкіру та пласку грудну клітку. Його рот був дуже маленький. У нього була велика лиса голова з великими очима та великими вухами».

У той час як Бунратчасак був першим, хто повідомив про інцидент, але саме Буапан Лавічай пізніше стверджувала, що вона насправді була першою, хто побачив істоту, яка мляво парила над полем близько 6:30 ранку.

Саванег стверджував, що він та інші селяни спостерігали, як ця дивна істота - що мала велику круглу голову, схожу на «лампочку», червоні очі та жовтувату шкіру - блукала по полю майже годину, і здавалося, не звертала увага і не турбувався про людей, які на неї дивилися.


Дехто з очевидців, як от Буакаєв Інтавенг, вважав, що ця істота була якоюсь анімованою лялькою, на що, можливо, вказувало те, що вона використовувала різкі рухи, схожі на робота. Інші наполягали на тому, що це було більше схоже на примарне явище, яке вони порівнювали з «дружнім привидом Каспером».

Житель села Камма Пінсаймун заявив, що він спостерігав за тим, що виглядало як «дитина, що пливе у првітрі», приблизно до 10:30 ранку, аж коли воно «розтягнулося», стала чорною, а потім зникла в небі, як злітаюча ракета. Інші наполягали на тому, що істота зникла в яскравій сяючій кулі, яка парила над нею в небі.

Слідчий Кіттікасем Ратанакоса відвідав місце події невдовзі, щоб опитати всіх очевидців і дослідити каміння чи ґрунт у цьому районі. Він теж стверджував, що досить багато людей, з якими він спілкувався, розповідали йому про «плаваюче вогонь», який бачили з неба біля рисового поля лише за одну ніч до того, як селяни стверджували, що зустріли прибульця

Начальник округу Мае Ян Вісіт Сітхісомбат сказав, що він опитав понад десятьох селян, і усі вони постійно свідчили про те, що бачили прибульця, більш того шукали, але так і не змогли знайти відбитків від ніг дивного візитера

Зайве і казати, що незабаром до цього маленького села з багатьох кілометрів почали стікалися шукачі цікавинок - приблизно 100 осіб на день - у надії побачити хоча б мигцем цю загадкову істоту. Селяни скупчилися на кількох пікапах навіть влаштували рейд на окружний офіс Мае Ян, намагаючись підтвердити неправдиві чутки про те, що небесного гостя спіймали. Це, звичайно, спонукало місцеву поліцію вжити спец-заходів.

Полковник поліції Кіттісін Конгтавіпан - начальник окружного поліцейського відділку Мае Ян - надіслав додаткову групу офіцерів, щоб мати справу зі зростаючим натовпом. Kongtaweepan навіть намагався відмовити відвідувачів від приходу, стверджуючи, що немає жодних доказів того, що ця істота була інопланетянином або що воно взагалі існувало, за винятком замальовок очевидців.

Він намагався підкріпити це твердження, заявивши, що його офіцери не виявили слідів пошкодження рисового поля, зручно ігноруючи той факт, здавалося б, що всі очевидці стверджували, що істота плавала вгорі, а не йшла далі, рисове поле.

Інтерес засобів масової інформації до цієї справи став настільки величезним, що Банджонг Янг Юен, мер муніципалітету субрайону Ян Джава попросив голову села встановити камеру на рисовому полі на випадок повернення суб’єкта.

Він також був змушений надіслати бригаду робітників, щоб відремонтувати дорогу, що пролягала повз поле, яке було перетворене на купу бруду через масовий наплив транспорту.

На мить здавалося, що особу цього таємничого монстра можна нарешті розкрити, коли Тонгмуан Почайлоет - житель сусіднього села Іф Дой Кам, яке розташоване приблизно в 6 милях від Хуай Нам Рак - заявив, що епізод може мати якесь відношення до викинутої наповненої гелієм гумової ляльки, яку він знайшов у пастці на гілках дерева в серпні 2005 року.

29 серпня через село Почайлота пронісся сильний шторм, який забрав із собою його вірне опудало. Через два дні на рисовому полі Кіткангбона в Хуай Нам Рак почнеться серія спостережень інопланетян.

Пізніше Почайлоєт заявив - в інтерв’ю громадській радіостанції «Ruam Duay Chuay Kan» від 11 вересня - що, хоча він припускав, що його плаваюча лялька могла бути причиною спостереження інопланетян, він не виступав, побоюючись, що селяни можуть звинуватити його у брехні, тому він так довго чекав, щоб виступити зі своєю історією.

Щоб підтвердити це припущення, коли репортер показав свідкам Huay Nam Rak зроблену ним фотографію опудала Почайлоєта - на жаль, її важко знайти, - вони однозначно стверджували, що риси гумової ляльки не відповідають нібито позаземній істоті. вони бачили. Селяни також заявили, що вони бачили, як інопланетянин кивав і що манера, якою він парив, була розумно керована, і зовсім не схожа на випадкове опудало у вигляді повітряної кулі.

10 вересня дослідник НЛО Террі Колвін опублікував на веб-сайті UFO Updates, що ця історія з’явилася на тайському телебаченні:

«Сьогодні тайське телебачення повідомило про сутність, помічену на північному заході Таїланду поблизу Чіангмая. Сутність бачили біля рисової ферми чотири чи п'ять осіб. У нього була велика голова і жовте тіло. Потім фантазм простягнувся в небо і зник. Ведучий новин назвав це “jahn binh” або “літаюча тарілка”

Малюнки гуманоїдної істоти / Свідки, жителі села Хуай Нам Рак / Рисове поле де з'явилось інопланетне "опудало"

Джерело / Джерело

Малюнок "жовтого прибульця", який з'явився 31 серпня 2005 року в небі над крихітним тайським селом Хуай Нам Рак

Детальніше про випадок

Міні-пілот у міні-біплані, Хартфорд, Англія, 1929

Одного ранку сестра (5 років) і брат (8 років) гралися у саду - тоді ще дорога була невеличким провулком, лише з двома парами будинків, один з яких був їхнім, зразу за будівлями був фруктовий сад. Під час гри діти почули звук двигуна - згадуючи цей шум через багато років сестра порівняла його "тихою версією" шума від навчально-тренувального літака.

Коли вони підняли очі то побачили, що над огорожею летить із саду маленький літачок (типу біплана), який швидко спикірував і ледь не врізавшись у смітник, приземлився

Хоча біплан залишався там кілька секунд, а потім злетів і зник, дівчина змогла роздивится крихітний апарат - розмах його крил був не більше 12-15 дюймів - і крихітного пілота ідеальних пропорцій у шкіряному літальному шоломі, який той зняв та помахав їм, перед тим як зникнути

Це настільки вразило дітей, що потім ні дівчина, ні її брат не згадували про це випадок багато років.

Janet & Colin Bord, Modern Mysteries Of Britain / FSR Vol. 16 № 4.

«Іконографія прибульців» від скептика Джо Нікелла для журналу Skeptical Inquirer, що представляє різних гуманоїдних істот з різних НЛО-кейсів, починая з 1970 року і до теперішнього часу.

Hello to everyone / Усім привіт

If u want to support & donate, follow the links / Підтримка та кава

монобанку

✨❇️✨

buymeacoffee

🌀👁🔮👁🌀

Чжан Сянцянь, фермер із округу Луцзян, провінція Аньхой, Китай, стверджує, що був викрадений у 1985 році групою прибульців, які йому повідомили, що вони з планети під назвою Гоке (Goke).

«Мені тоді було 19 років, - згадує він. «Насправді, перед викраденням у мене були деякі незвичайні події. Мені здавалося що я жив на чужій планеті, де було мало сонячного світла та було багато високих будівель. Я почувався наче "купа незнайомців" забирали мене вночі, але я це не пам'ятаю. Єдиний раз, який я пам'ятаю, був у 1985 році. Того вечора я збирався спати, але сталося щось дивне. Стіна перед моїм ліжком повільно почервоніла і чомусь засвітилися червоним світлом, мені здавалося, що ці вогні тремтять и виглядають наче комахи, але я не міг поворухнутися

І раптом голос у моїй голові сказав: «Йди з нами». У цей час стіна переді мною фактично стала напівпрозорою. Я раптом не зміг контролювати своє тіло. Я повільно плив, і все моє тіло пройшло крізь стіну. Я навіть відчуваю запах бруду на стінах, коли проходив крізь них. Після того, як я вийшов, я побачив людину невисокого зросту, яка стояла біля тих червоних фігур. Ця людина ніби мало чим відрізняєлася від земних людей. Вона була жінкою. Я відчував, що її обличчя дуже ніжне. Її волосся завивалися та виглядали як брудні коси. Вона була дуже вродлива, ротик у неї був маленький, майже дірочка, і одягу на неї майже не було. Я бачив, як вона тримає щось схоже на ліхтарик, який світив на стіні моего дому, і, мабуть, саме він зробило стіну прозорою

Раптом в небі перед моїм будинком я побачив літаючий об’єкт у формі двох пластин, з’єднаних разом. Зкраю об'єкта тьмяніло світло, яке настільки відрізнялося від усього, що я коли-небудь бачив, що мої слова навряд чи могли б описати відчуття, яке я відчув, коли побачив його - цим світлом НЛО наче сканувалов небо, і це світло було дуже м’яким. . Раптом я відчув легкість і повільно занурився всередину НЛО, але не бачив як. Ще раніше інопланетянка раптово з'явилася в НЛО. Червоні фігури також увійшли в середину і через деякий час раптово зникли.

У своїх мемуарах Чжан Сянцян казав, що інопланетяни принесли його на планету під назвою Гоке, і коли Чжан запитав, чи існує планета Гоке в Чумацькому Шляху, інопланетяни йому не відповіли. Чжан також згадував, що на планеті було багато високих будівель, і сонце було дуже світлим. Інопланетянин сказав Чжан Сянцяню, що більшість будівель на цій планеті були віртуальними будівлями, створеними передовою наукою та технологіями, які люди на Землі ще не досягли. На цій планеті країни вже вимерла. Також інопланетянин сказав Чжан Сянцяню: «Як і на вашій землі, так на нашій планеті здавна були країни та війни, і на нашій планеті було аж 400 країн. Але потім, з розвитком науки, остаточного об’єднання націй і загибелі уряду, наша планета, де більшість людей живе для розваг і збору інформації, наша наука і технологія можуть працювати лише з однією людиною, і робота цієї людини набагато легша, ніж ваша робота на Земля».

Найдивовижнішим у цьому випадку є те, що Чжан Сянцянь стверджував, що він був на чужій планеті протягом місяця, але коли інопланетяни відправили його назад на Землю, він виявив, що тільки світало. Відразу після ночі на Землі Чжан Сянцянь не зрозумів чому така велика різниця між часом на цій планеті та часом на Землі.

До сьогодні Чжан Сянцянь все ще залишається звичайним фермером, і ця справа не принесла йому ніякого прибутку чи слави, крім проблем та сумнівних запитань від людей зі свого села

Джерело

Попередні випадки з Китаю:
Історія Мен Чжаого, або "Інцидент біля гори Фенікс"
Історія Цоа Гуна

Зображення інопланетної жінки, зовнішнього та внутрішньго виду НЛО згідно спогадів китайського фермера Чжан Сянцяня (Zhang Xiangqian, на фото №4) з округу Луцзян, провінція Аньхой, який стверджує що був викрадений у 1985 році прибульцями з планети Гоке

Докладніше про випадок

Ілюстрації з книжок дослідника Антоніо Чьюменто, присвячених італійським уфологічним кейсам

Ви завжди можете віддячити мені за допомогою / Donate

МОНОБАНКИ

або

buymeacoffee

👉ДЯКУЮ💓

Повідомлення про спостереження "небесних дів" в Молдавії та Одесі, автор статі Олександр Семенов, президент Асоціації "Екологія непізнаного"

<...>

Следующие два случая наблюдения присланы в Ассоциацию "Экология непознанного" вместе с большим количеством других уфологических материалов нашим молдавским коллегой Председателем Ассоциации по изучению АЯ г.Тирасполь Николаем Кругляком. Представляется, что указанные выше аспекты иллюстрируются ими довольно удачно:

В середине октября прошлого года газета "Советская Молдова" поместила заметку Михаила Чернеги о том, как за неделю до этого пассажиры небольшого автобуса, следующего последним рейсом из села Ваду-Туркулуй в Рыбницу, стали зрителями загадочного небесного явления.

Вечерело, а на юго-восточном направлении на фоне безоблачного неба стала видна гигантская женская фигура. Была она величиной в полнеба, оранжевого цвета. "Небесная дева" (так ее нарекли многие наблюдатели) как бы свободно присела в кресле или прилегла на диване, только невидимом для людей. Четко были видны очертания миловидного профиля, пышные распущенные по плечам волосы, высокая грудь. Казалось, ноги были прикрыты легкой, ниспадающей вниз шалью. Наблюдалось все это примерно полчаса, после чего на небе осталось лишь желтоватое пятно.

К сожалению, среди пассажиров автобуса не оказалось никого с фотоаппаратом.

А вот, что рассказала Екатерина Чуприна из Одессы:

20 июня 1990 г. приблизительно в 19.30 я подошла к окну своей комнаты на втором этаже, чтобы открыть ставни. Окно выходит на запад.

Когда открыла ставни и посмотрела на небо, то была поражена увиденным. Такой красоты мне не приходилось видеть никогда. На небе было большое горизонтальное облако серого цвета в форме фасоли. Солнце спряталось за ним. Ободок серого облака был окаймлен сверху и с боков солнцем и казался золотым. На фоне ярко-голубого неба вверх от серого облака шестью радиусами отходили пучки золотых солнечных лучей. Они были резко очерчены и казались объемными. Я залюбовалась ими. Прошло минут пять. Я пошла в кабинет и привела мужа посмотреть на необычное зрелище. Он спокойно среагировал на увиденное и ушел дальше работать в кабинет (он физик-теоретик). А я стояла у окна и любовалась небом, думала - если бы художник нарисовал такую картину, то ему никто не поверил, сказали бы, что это фантазия, что такого в природе не бывает.

На минутку пошла в кухню. Когда вернулась к окну, картина на небе изменилась. Серое облако разделилось пополам, и получилась выемка. В ней сидела на кресла или на троне женщина, вся одетая в золото. Она была видна во весь рост, в длинном платье, с короной на голове. Ее правая нога была поставлена вперед, левая - сзади, руки облокачивались на перила кресла. Увидев это, я подумала, что это, наверное, бог или какой-то святой. Минут 15 я смотрела на женщину, любуясь этим зрелищем.

Мне снова пришлось пойти на кухню выключить газ. Быстро вернулась к окну, но, увы, ничего уже не застала. На голубом фоне по небу были разбросаны малюсенькие, белые, круглые, но "объемные" облачка, и больше ничего...

Добавим, подобные явления хотя и редки, но далеко не единичны. И происходят они не только в увязке с НЛО. Например, в книге Брэда Стайгера "Загадки пространства и времени" приводится такой случай с Файем Кларком, который в 1931 г. работал в компании электроэнергии Северных штатов в Ла Кроссе, штат Висконсин:

"Опорный котел был только что пущен на максимум, как вдруг над турбиной начало образовываться облако. Находящиеся поблизости служащие подумали, что турбина перегревается и может взорваться. Но все было в норме. И* тогда в облаке появилась совершенно отчетливо видимая, лежащая на кушетке женщина. Ее руки были в драгоценностях, на пальцах были видны кольца. Все находившиеся в помещении наблюдали ее примерно 20 секунд, а затем образ исчез"...

<...>

З архиву газети "Аномалия" №7, 1991

26 травня 1990 року у 9-му мікрорайоні (передмістя) Баку, Азербайджанська ССР, відпочиваюче подружжя, чоловік та дружина прокинулися біля часу ночі від гуркоту з балкона.

Те, що вони побачили у вікно, шокувало: на них дивилася істота, яка носила шолом, що закривав її голову. У темряві обличчя виглядало як темна маска з сяючими очима.

Чоловік, схопивши кухонний ніж, вирішив піти на балкон, але коли він відкрив двері, істота обернулася - вона була не більше метра зростом, одягнена в комбінезон.

У руці прибулець тримав блискучий предмет, схожий на олівець, який видав металевий звук, і чоловік відчув, як у нього слабнуть ноги.

Одразу, в той же час балкон засвітився, і істота (або інопланетянин) вилетіла у відкрите вікно, «мов ракета на зльоті».

Чоловік насилу втримався на ногах і, тримаючись за стіну, повернувся до своєї спальні. Вранці він знайшов зламану дошку, яка до цього була ціла. Все це відбувалося в квартирі дев'ятиповерхового будинку.

З газети "Спектра" №12, видання групи УФОНИКС, 1994

Повідомлення про незвичний контакт який відбувся у липні 1986 року в Карелії. З свідком спілкувався Олексій Попов, голова Комітету з вивчення АЯ "СФІНКС" за Карельського Правління Союзу наукових та інженерних товариств СРСР у місті Петрозаводськ, далі його розповідь:

<...>

Событие это произошло в июле 1986 года в тридцати километрах от Петрозаводска, в поселке Лучевое. Очевидец - Игорь Николаевич (я не называю фамилию, исходя из этических соображений) в беседе с нами изложил историю следующим образом.

Он работал на своем приусадебном участке, когда вдруг его внимание привлек постепенно нарастающий металлический звук. Он огляделся по сторонам и увидел приблизительно в сорока метрах от себя голубоватую светящуюся полоску, висевшую в воздухе. Она медленно (около 5 километров в час) двигалась в сторону очевидца, чем вызвала у него некоторое беспокойство. Игорь Николаевич отложил инструмент и зашел за теплицу, около которой работал, чтобы спрятаться от приближавшегося "нечто".

Однако спустя несколько секунд это "нечто" появилось из-за угла теплицы, и Игорь Николаевич с удивлением увидел, что это человекоподобное существо ростом около 25-30 сантиметров. Первой мыслью было желание бежать, однако случилось непредвиденное: Игорь Николаевич почувствовал, что тело его сковано какой-то силой и он не может сделать и шагу. Руки его, как бы сами собой, были заложены за спину.

Человекоподобное существо подлетело к Игорю Николаевичу и зависло на расстоянии около трех метров от его головы.

Это был "маленький человечек" (как назвал его сам очевидец) пропорционального сложения, одетый в плотно облегающий комбинезон, окаймленный по бокам темной полоской в виде ромбиков. На голове черная шапочка ("как у аквалангистов"), а на ногах что-то вроде "ботинок" с каблучками, носки которых были загнуты вверх. Руки сложены на груди, а ноги раздвинуты в стороны. Голова маленькая, около 5 сантиметров в диаметре, глаза черные, рот в виде небольшой полоски, едва различимый нос. "Человечек" совершал вертикальные колебания (в пределах 0,5 м) во время всего безмолвного наблюдения, длившегося около 15 минут. По словам Игоря Николаевича, как только этот "человечек" завис над его головой, у него сразу исчез страх, а появилось только "доброе любопытство".

Спустя 15 минут "человечек" неожиданно повернулся на 90 градусов ("как робот", подумал Игорь Николаевич) и полетел в сторону от наблюдателя, постепенно уменьшаясь в размерах, пока совсем не растворился в синеве небес.

Оцепенение прошло, и свидетелю ничего больше не оставалось, как вновь приняться за работу, тем более, что на даче был один и поделиться увиденным было не с кем.

На следующий день, работая в саду, Игорь Николаевич вновь услышал уже знакомый металлический звук и увидел двух "человечков", которые приближались к нему. "Человечки" были абсолютно одинаковыми и ничем не отличались от увиденного в первый раз. Вновь повторилась та же процедура молчаливого взаимонаблюдения, после чего сначала улетел один "человечек", а затем - второй.

На третий день Игорь Николаевич работал за домом, а когда по окончании работы хотел войти в дом, увидел над крыльцом парящего в воздухе "человечка", озиравшегося по сторонам.

Создалось впечатление, что "человечек" ищет его и как только "взгляды их встретились", "человечек" немедленно подлетел к Игорю Николаевичу, завис над его головой, а спустя минут десять улетел, как это было и в первый раз.

На этом все закончилось.

После описанных событий Игорь Николаевич отметил происшедшие у себя перемены:

1. Качественное изменение отношения к проблеме НЛО (и шире - ВЦ).
2. Заметное улучшение памяти.
3. Развитие некоторых способностей, о которых ранее он не имел даже представления: способность к телепатическому общению и ясновидению.
4. Улучшение здоровья. Игорь Николаевич страдал сердечными приступами, после контакта не имеет с сердцем никаких проблем.
5. Стал гораздо менее подвержен стрессовым перегрузкам; появилась внутренняя уравновешенность и самоуглубленность.

<...>

З архиву газети "Аномалия" №7 1991

Alleged alien remains from an alleged UFO crash near Aztec, New Mexico, taken in July 19ges in 48.

Two of the images in a series of photographs that supposedly document the charred remains of a head and torso from the 1948 UFO crash, which were claimed to be extraterrestrial. The photos were taken by a former Naval photographer who was flown in to document the site. Image is in the public domain via UFO Evidence.

Possibly a monkey used in a military rocket test which failed

Footprints with symbols left in the sand of the Mojave Desert by the sandals of a beautiful Venusian named Orthon, who on November 20, 1952, emerged from a landed silver disk to meet one of the most famous American contactee, George Adamski

Сержант ВМС Чилі Хорхе Луїс Крамп повідомив про дивну зустріч одного вечора 1992 року в маленькому порту містечка Пуерто-де-Мелінка, острів Асенсьйон, провінція Айсен, Чилі.

Перебуваючи на службі, він бачив, як невідомий катер з написом-назвою на борту «Mytilus II» підійшов під час шторму до порту, де причалив.

Пасажири катеру здавалися сержанту дуже таємничими у своїй діяльності, вони не виглядали місцевими, тому що всі були дуже високі, біляві, блакитноокі та чітко вираженої атлетичної статури.

Наскільки відомо Крампу, вони ні з ким не спілкувалися і через деякий час відчалили в невідомому напрямку

Деякі версії вказують, що вищевказані члени екіпажу є інопланетянами, які жили на славнозвісному своїми аномальними явищами острові Дружбі на краю Чилі. Інші вважають, що це залишки нацистів, які втекли.

Джерело

Повідомлення про зустріч з групою чотирьох "невідомих" триметрового зросту, станція Коломак, Харківська обл., 29 червня 1985 року

Странный случай произошел неподалеку от железнодорожной станции Коломак. В 2 часа ночи группа молодых людей, направлявшихся на станцию, на границе кукурузного поля и леса внезапно столкнулась с четырьмя "неизвестными", рост которых достигал 3 м. Они выглядели очень громоздкими, "квадратными", одеты были в скафандры стального цвета. Яйцеобразные, погруженные в плечи головы не имели ни ртов, ни носов, ни ушей. Только большие круглые глаза светились зеленым светом на гладких "металлических" лицах. "Неизвестные" стояли около какого-то прямоугольного объекта, "похожего на лежащий на боку холодильник". Один из них держал в руках "чашу", внутренняя поверхность которой светилась зеленым светом. "Незнакомцы" в момент их обнаружения стояли неподвижно и смотрели в эту "чашу". Когда их осветили фонариками, они зашевелились и подняли головы, посмотрев на очевидцев в упор. У тех не выдержали нервы, и они побежали прочь, потеряв из виду "неизвестных", которые не стали их преследовать.

А.В.Белецкий, ученый секретарь секции "Изучение аномальных явлений" Харьковского отделения Научно-технического общества радиоэлектроники и связи им. А.С.Попова, относит этот случай к одному из наиболее достоверных случаев "близких встреч" в Харьковской области. С его слов, "участники группы выезжали на место наблюдения, и проведенное нами расследование показало высокую степень достоверности свидетельств очевидцев".

З архіву УФОДОС-Київ

Художня реконструкція бородатого гуманоїда з яким зіткнулися у листопаді 1976 року двоє свідків, які їхали ввечері по шосе неподалік англійського Вінчестера

Гуманоїд був схожий на людину, з довгим волоссям, яке завивалося на потилиці, та бакенбардами, які закінчувалися бородою. Його очі були «пронизливо-рожевими», без зіниць і райдужки - відводячи від них погляд, місіс Джойс Боулз повідомила, що бачила цятки, ніби дивилася на сонце

Раніше та докладніше про випадок

НЛО як видіння

Примарні явища нерідко виявляються схожими деякі повідомлення про НЛО. Філософ До. Дж. Дюкас згадує випадок, коли преподобний Авраам Каммінгс, володар ступеня магістра мистецтв Університету Брауна, намагався викрити явище померлої жінки, яке він вважав містифікацією:

"У липні 1806 року, ввечері, двоє людей мені повідомили, що вони тільки-но бачили Привида в полі. Приблизно за десять хвилин я вийшов, не бажаючи бачити дива, оскільки вважав, що вони помилилися. Поглянувши на височину за дванадцять родів від будинку, я побачив там, як і припускав, один з білих каменів. Дивлячись у бік височини за дванадцять прутів від будинку, я побачив там, як я й припускав, один білих каменів. Це підтвердило мою думку про суть їхнього Привида, і я не звернув на це уваги. Через три хвилини я випадково подивився в тому ж напрямку, і білий камінь був у повітрі; він утворює повну кулю з червоним відтінком і діаметром близько двох футів. Цілком переконавшись, що це не було чимось звичайним, я попрямував до нього для більш точного огляду. Поки мій погляд був постійно спрямований на нього, я пройшов чотири чи п'ять кроків, коли він наблизився до мене з відстані одинадцяти родів, швидкий, як блискавка, і миттєво набув особистої форми в жіночій сукні, але не здавався вищим за дівчинку сім років. Дивлячись на неї, я сказав собі: «Ти недостатньо висока для жінки, яка так часто з'являлася серед нас!» Вона відразу виросла такою великою і високою, якою я вважав цю жінку. Тепер вона здавалася чудовою. На її голові було зображення сонця, що розсіює світлі, прямолінійні промені на всі боки. Крізь промені я побачив особисту форму та сукню жінки.''

За словами Каммінгса, цей привид з'являвся багато разів, кажучи і вимовляючи промови, які іноді тривали більше години. У своїй брошурі на цю тему він наводить близько тридцяти свідчень під присягою від осіб, які були свідками привиду. Щоразу прояв починався як невелика хмара, що світилася, яка росла, поки не набула форми померлої жінки. Свідки також спостерігали, як форма зникала так.

Джерело

У грудні 1977 року, об 22:30б Віра Партінгтон їхала з Гарроу Уолд до свого будинку в Гарроу-он-ті-Хілл, Міддлсекс, Англія. Жінка рухалась темною дорогою, коли фари її машини висвітлили величезного чоловіка в сріблястому костюмі

Вона добре пам'ятає цей момент: «Він ішов по центру пішохідної доріжки в нашому напрямку, одягнений у щось схоже на срібло, весь в одному гідрокостюмі або водолазному костюмі. Він був близько шести футів на зріст, а на його шоломі було щось схоже на антену заввишки близько восьми дюймів. Його хода здавалася дуже впертою, руки розмахували на відстані фута від тіла. Я швидко обернувся, щоб побачити його спереду, але було занадто пізно, ми були на узбіччі дороги і зникли з поля зору». Шолом істоти спускався йому до плечей, закриваючи голову.

George Mitrovic - Strange and Mysterious Great Britain, Ireland, and Europe; An Atlas and History 1800-1977, 2013 / Peter Paget - The Welsh Triangle Revisited, 2018

Спостереження невідомої людиноподібної істоти в кримському селищі Далекое, 18 листопада 1998го року. З листа Галини Нейман:

"Я опишу случай, который недавно произошел у нас в Крыму, в селе Далекое. К сожалению, я в этот день была в дороге, но приехав и узнав о случившемся, я встретилась со свидетелями и записала их рассказы.

На третьей переменке школьники побежали за здание школьной мастерской, что стоит рядом со стадионом. Мальчиков было четверо: Эльдар Исламов, Антон Кирейчев, Сервер Девлятов и Алеша Алябьев, все они учатся во втором классе. Бежали ребята по малой нужде: туалет в нашей сельской школе расположен на улице.

Они обернулись на какой-то необычный звук, напоминающий гортанный клекот, и увидели, что через забор перелезает странное человекообразное существо ростом примерно 1 метр 70 см. Существо направилось к застывшим от ужаса мальчикам, издавая тот самый клекот. Ребята разглядели огромную голову, больше туловища, два больших красных глаза, квадратное туловище. Его длинные руки, оканчивающиеся тремя черными когтистыми пальцами, касались земли. Ноги существа были черными, прямыми. а все остальное тело - полупрозрачное, дымчатого цвета. Ни волос, ни рта, ни ушей, ни носа ребята не заметили (быть может, с перепугу?) Немного позже они его прозвали "слизняком".

Одному мальчику это существо положило руку на плечо, но он не ощутил тяжести или боли и попытался ее сбросить. Ребята заметили, что в области локтевого сустава у него был аппарат с кнопкой. Своим когтем-пальцем он надавил на кнопку, и его втянуло в стенку здания сквозь ребят. На стене остались только его красные глаза...
Там, где рука одного из мальчиков коснулась пришельца, появилась краснота, но не жгло и не было больно. Краснота быстро прошла, как и оцепенение, и ребята с воплями бросились в свой класс. Учительнице с трудом удалось их успокоить, а один из мальчиков весь урок заикался. Ребята в течение нескольких дней даже в туалет ходили с учительницей, потому что существо крутилось где-то поблизости. Дня через два они видели его красные глаза, сверкающие на дереве, а один мальчик сказал, что этот "слизняк" заглядывал в окошко школьной столовой....

Меня тревожит только одно: чтобы эта встреча не отразилась на здоровье ребят, ведь существо прошло сквозь них...

Мальчики меня спросили: что им делать, если они еще раз увидят "слизняка"? Я ответила: "Не пугайтесь, попытайтесь вежливо поговорить с ним, спросите, кто он, откуда и зачем к нам прилетел?"

Галина Нейман, Крым, с. Далекое Черноморского района

З архіву УФОДОС-Київ

«Було видно великий пристрій і тонкий прут заввишки принаймні 50 футів, який був освітлений і, зменшуючись у розмірах, здавалося, занурювався в землю. Двигун моего авто почав глухнути, і - коли я наблизилася до об'єкта, машина зовсім зупинилася. Я відчула напад паніки і безуспішно спробувала знову завести двигун, аж раптом навколо стало абсолютно темно.

Моєю першою думкою було вийти з машини та подивитися, що відбувається, коли раптом я помітила дві форми, що з'явилися біля того самого прута, який все більше і більше занурювався в землю. Вони ніби висіли в повітрі і оберталися навколо своєї осі. Можна було б сказати, що це тварини з 4 лапами і хвостом, але з двома антенами на голові, схожими на руки. Однак я навіть не встигла зітхнути, як вони зникли і пристрій піднявся в повітря; тоді я зрозуміла, що це була «тарілка». Вона розвернулася і почала робити зигзаги приблизно за 10 футів від поверхні землі, потім вона піднялася вище і я вже не бачила, куди вона полетіла.

Раптово акумулятор моєї машини знову запрацював. Я завела двигун, і все пішло добре. Під'їхавши до місця, де була «тарілка», я вийшла з машини і побачила великий отвір завширшки близько фута. Там, де розтанув сніг, було видно траву, і вона була тепла».

Жінка розповіла цю історію своїй родині, яка не хотіла їй вірити, але вона написала журналісту Отто Біндеру, коли в газетах почали потроху з'являтися його хроніки «Our Space Age». Далі свідоцтво потрапило до рук Жака Валле, який повідомив про цей випадок в своїй хрестоматійній праці "Passport to Magonia"

Otto Binder / Jacques Vallée - Passport to Magonia, 1969

У січні 1958 року, о пів-другої ночі, в розпал сильної снігової бурі, жінка-свідок рухалась автострадою штату Нью-Йорк, повз селища Деп'ю, округ Ері, що поблизу Ніагарського водоспаду.

Жінка їхала відвідати сина, який був в армії, їхала дуже обережно, намагаючись знайти з'їзд, бо вважала, що автострада перед нею перекрита. Видимість була вкрай погана. Тому вона не встигла нічого подумати, аж раптом побачила на центральній смузі те, що здалося їй уламком, чи каркасом літака...

Далі цитата з листа жінки

"How To Contact Space People", книжка американця Теда Оуенса яка була видана у 1969 році видавництвом Saucerian Books.

Оуенс стверджував, що має геніальний рівень інтелекту, вважав, що він був підданий «психічній хірургії» «космічним інтелектом», носії якого прооперували його мозок, щоб він міг отримувати їхні телепатичні повідомлення.

Називав себе «UFO Prophet», порівнював себе з Мойсеєм, заявляючи про психокінетичні здібності, які дозволяли йому не тільки передбачати, але й контролювати блискавки, урагани, торнадо, землетруси та вулкани.

Письменник наукової фантастики та коміксів Отто Біндер писав, що Оуенс пережив серію нещасних випадків, які призвели до черепно-мозкової травми, яка, на його думку, відповідальна за передбачувані надприродні здібності Оуенса.

Ознайомитися з курйозною класикою американської contactee-літератури можно за посиланням нижче

Стверджується, що на цих світлинах зафіксована поява того, що деякими вважається як присутність інопланетних гостей

Повідомлення про ультра-дивне спостереження того, що виглядало як "бігфут, що летів по небу сидячі на трьох, червоногарячих кулях, до яких мотузкою була прив'язана мертва собака."

Вперше цю історію озвучив свідок, бігфут-хантер на ім'я Девід, який опублікував серію відео про свої зустрічі з цією істотою на своєму каналі «Something Hairy In The Shadows». Найдивнішим з усіх відео була розповідь про те, що він побачив у 2005 році бігфута, який пролітав над містечком Уолла-Уолла, штат Вашингтон - і його дивовижну розповідь можно прочитати тут

Пізніше Девід з'явився на шоу Брентона Савіна (нині не існуючі Brenton Sawin Mysteries), де ще раз детально обговорював цю неймовірну зустріч - читати тут

Джерело

Комікс за мотивами інциденту з "літаючим гном Кебраділласа", якого спостерігали 12 липня 1977 року місцевий бізнесмен Адріан Де Ольмос, його сім'я та деякі сусіди

Початок комікса

Комікс за мотивами інциденту з "літаючим гном Кебраділласа", якого спостерігали 12 липня 1977 року місцевий бізнесмен Адріан Де Ольмос, його сім'я та деякі сусіди

Продовження

У Кебраділласі, Пуерто-Ріко, 12 липня 1977 року о 20:30, 42-річний Адріан Де Ольмос Ордонес відпочивав, сидячі на балконі свого будинку. Раптом він побачив дуже маленьку фігурку, яка знаходилася на відстані 40 футів від нього на іншому боці вулиці - фігурка прослизнула під огорожу з колючого дроту сусідньої ферми і йшла до вуличного ліхтаря, який знаходився за 20 футів. Спочатку чоловік вирішив, що це напевно може бути «скоріше за все, дитина», але зосередивши увагу, зрозумів, що це не звичайна дитина, а точніше - зовсім не дитина.

Невеличка істота була вкрита зеленим одягом, який, виглядав наче був надутий повітрям; великий металевий шолом зі скляною передньою частиною охоплював голову і закінчувався невеликим загостренням на маківці, увінчаним коротким подовжувачем зі світловою крапкою на верхівці.

На спині була коробка, схожа на ранець. Де Ольмос також помітив, що у істоти було лише чотири пальці, його ноги були схожі на качині і те, що у нього був хвіст, але недостатньо довгий, щоб досягати землі. У правій руці "гном" тримав маленький блискучий предмет.

Де Ольмос крикнув своїй дочці Ірасемі, щоб вона принесла йому олівець і папір, аби він зміг намалювати істоту, не відводячи очей. Пізніше він розповідав досліднику Себастьяну Ламаршу:

«Я сказав доньці, щоб вона увімкнула світло у вітальні, але вона помилилася і увімкнула зовнішню лампу, ту, що освітлює терасу. Як тільки світло вимкнулося, я побачив, як істота відступила до огорожі з колючого дроту. Воно прослизнуло нижче і там залишилася нерухомою. Потім поклала свої руки на пояс спереду, і те щось, що було в неї за спиною, щось схоже на рюкзак, засвітилося, видаючи при цьому шум, схожий на звук електричної дрилі. А потім воно злетіло, піднялося в повітря і зникло за деревами».

У цей час дочка, дружина і двоє синів де Ольмоса вийшли на вулицю, і якраз вчасно, щоб побачити вогні об'єкта, що був у повітрі. Вони спостерігали за ним протягом десяти хвилин, коли той перелітав з дерева на дерево, а іноді опускався на рівень землі. Невдовзі до них приєдналася група сусідів, які також спостерігали за цим дивовижним видовищем. Під час спостережень уся худоба на сусідній фермі «збожеволіла», тварини ревли, нервово бігали та лягали на землю..

Далі до першої групи вогнів приєдналася друга група, яка, можливо, мала відношення, чи могла бути другим гуманоїдом - на думку Де Ольмоса, «вони прийшли на допомогу своєму товаришеві», чий «пристрій у рюкзаку не функціонував задовільно».

Але незабаром небесні вогні зникли, залишивши в ночі невелику групу переляканих свідків, які поспішили викликати поліцію.

Місцева поліція провела повне розслідування, як і дослідник Себастьян Робіу Ламарш, який у своєму звіті для British Flying Saucer Review написав:

«Під час нашого розслідування нам вдалося переконатися, що пан Адріан - людина серйозна, розважлива, чесний працівник. Він користується повагою всіх своїх сусідів, він бізнесмен, продає корм для худоби на північному заході острова. І раніше він ніколи не виявляв ніякого інтересу до НЛО чи подібних питань. Однак він сказав нам: «Тепер я в це вірю».

Наступного дня на місці події були знайдені і сфотографовані сліди, імовірно залишені гуманоїдом, також було зазначено, що сусідка бачила світловий об'єкт, що спускався в лісисту місцевість за два дні до інциденту з "літаючим гномом з Кебраділласа"

Patrick Gross URECAT / Sebastian Robiou Lamarche, in Flying Saucer Review (FSR) / Jorge Martin