🇺🇦У НИЦАСІ ПРОВЕЛИ В ОСТАННЮ ПУТЬ ГЕРОЯ СЕРГІЯ КРАСНІКОВА, ЩО ВІДДАВ МОЛОДЕ ЖИТТЯ ЗА УКРАЇНУ
Тяжкі часи переживає сьогодні наша українська держава і ми з вами, її громадяни. Щодня у війні з підступним російським агресором гинуть десятки й сотні українських військових. За страшними цифрами та повідомленнями про смерть стоять конкретні люди – кращі сини й доньки України, з нездійсненими планами на майбутнє, зі зруйнованими мріями та згорьованими батьками.
Трагічна подія сьогодні зібрала у селі Ницаха мешканців Тростянецької громади: прийшли жителі Ницахи, приїхали люди з сусідніх сіл – Солдатського й Дернової, небайдужі тростянчани. Повернувся додому на щиті ще один наш дорогий захисник, житель села Ницаха, солдат Національної Гвардії України Красніков Сергій Вікторович. Сьогодні у селі Ницаха, на малій батьківщині Героя, відбулася церемонія прощання та поховання.
Народився і виріс Сергій Вікторович Красніков у селі Ницаха, у гарній та дружній сім’ї, любив маму і тата, допомагав виховувати молодших брата та сестру. Навчався у Ницахській, а потім у Солдатській школі. Після закінчення 9 класу вступив до Маловисторопського коледжу імені П.С.Рибалка Сумського національного аграрного університету. Сергій був щирим, добрим, спокійним, неконфліктним, хлопцем, все життя у нього ще було попереду, і він хотів прожити його достойно, бо мав характер, був сильним духом та принциповим, любив своє село та рідну Україну.
Сергію Краснікову виповнилося лише 20 років, коли він свідомо став на захист рідної України. Після строкової служби він вступив до полку він пішов служити до лав Національної Гвардії України до полку «Азов», бо лють і ненависть до загарбників переповнювала його серце. Воював на найгарячіших ділянках фронту, на Луганському напрямку, за сміливість та безстрашність отримав від побратимів позивний «Жах». Але наприкінці 2023 року до сім’ї надійшла звістка про те, що Сергій зник безвісти за особливих обставин.
Довгих 14 місяців в серці матері, батька, молодших сестри та брата жила надія, що Сергій живий, вся сім’я сподівалася на повернення його додому. На жаль, дива не трапилося. Стало відомо, що життя молодого хлопця, воїна, який сумлінно виконував свій громадянський і військовий обов’язок, виявив стійкість і мужність у цій безжальній боротьбі, обірвалося 29 листопада 2023 року. Тростянецька громада втратила одного з достойних мешканців, мати й батько втратили сина, а хлопчик і дівчинка назавжди втратили старшого братика. Сергію Краснікову тепер завжди буде 21…
У ці гіркі хвилини вся Тростянецька громада розділяє горе сім’ї, всі ми схиляємо голови у скорботі.
Дуже тяжко усвідомлювати, що так рано обірвалося життя молодого чоловіка, у якого ще все могло б бути попереду, він міг би жити й радіти життю, створити сім’ю, жити повним, насиченим мирним життям....Але наш Герой віддав своє життя недаремно, а за те, щоб жили ми з вами, щоб наша держава була незалежною та вільною.
Мешканці Ницахи створили живий коридор, щоб віддати останню шану воїну, який захищав усіх нас від російських загарбників, котрі посягнули на нашу рідну українську землю. Не стримували сліз ні старі, ні молоді, проводжаючи Героя в останню путь.
У траурній церемонії взяли участь: секретар Тростянецької міської ради Наталія Ковальова, представники старостату, військкомату, вчителі, побратими, однокласники загиблого воїна, його друзі та небайдужі мешканці нашої громади.
Щирі співчуття рідним загиблого Героя висловила секретар Тростянецької міської ради Наталія Ковальова. Вона говорила, що Тростянеччина завжди пам’ятатиме своїх Героїв, які пожертвували найдорожчим - власним життям, аби Україна була вільною, незалежною і цілісною державою, аби в мирі й безпеці зростали наші діти й онуки. Вона висловила щирі співчуття матері Героя – Людмилі Володимирівні, батьку – Віктору Михайловичу, молодшій сестричці Катерині, молодшому брату Євгену.
Прощальні слова рідним і близьким також прозвучали від офіцера відділу районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Владислава Заброди.
Тяжкі часи переживає сьогодні наша українська держава і ми з вами, її громадяни. Щодня у війні з підступним російським агресором гинуть десятки й сотні українських військових. За страшними цифрами та повідомленнями про смерть стоять конкретні люди – кращі сини й доньки України, з нездійсненими планами на майбутнє, зі зруйнованими мріями та згорьованими батьками.
Трагічна подія сьогодні зібрала у селі Ницаха мешканців Тростянецької громади: прийшли жителі Ницахи, приїхали люди з сусідніх сіл – Солдатського й Дернової, небайдужі тростянчани. Повернувся додому на щиті ще один наш дорогий захисник, житель села Ницаха, солдат Національної Гвардії України Красніков Сергій Вікторович. Сьогодні у селі Ницаха, на малій батьківщині Героя, відбулася церемонія прощання та поховання.
Народився і виріс Сергій Вікторович Красніков у селі Ницаха, у гарній та дружній сім’ї, любив маму і тата, допомагав виховувати молодших брата та сестру. Навчався у Ницахській, а потім у Солдатській школі. Після закінчення 9 класу вступив до Маловисторопського коледжу імені П.С.Рибалка Сумського національного аграрного університету. Сергій був щирим, добрим, спокійним, неконфліктним, хлопцем, все життя у нього ще було попереду, і він хотів прожити його достойно, бо мав характер, був сильним духом та принциповим, любив своє село та рідну Україну.
Сергію Краснікову виповнилося лише 20 років, коли він свідомо став на захист рідної України. Після строкової служби він вступив до полку він пішов служити до лав Національної Гвардії України до полку «Азов», бо лють і ненависть до загарбників переповнювала його серце. Воював на найгарячіших ділянках фронту, на Луганському напрямку, за сміливість та безстрашність отримав від побратимів позивний «Жах». Але наприкінці 2023 року до сім’ї надійшла звістка про те, що Сергій зник безвісти за особливих обставин.
Довгих 14 місяців в серці матері, батька, молодших сестри та брата жила надія, що Сергій живий, вся сім’я сподівалася на повернення його додому. На жаль, дива не трапилося. Стало відомо, що життя молодого хлопця, воїна, який сумлінно виконував свій громадянський і військовий обов’язок, виявив стійкість і мужність у цій безжальній боротьбі, обірвалося 29 листопада 2023 року. Тростянецька громада втратила одного з достойних мешканців, мати й батько втратили сина, а хлопчик і дівчинка назавжди втратили старшого братика. Сергію Краснікову тепер завжди буде 21…
У ці гіркі хвилини вся Тростянецька громада розділяє горе сім’ї, всі ми схиляємо голови у скорботі.
Дуже тяжко усвідомлювати, що так рано обірвалося життя молодого чоловіка, у якого ще все могло б бути попереду, він міг би жити й радіти життю, створити сім’ю, жити повним, насиченим мирним життям....Але наш Герой віддав своє життя недаремно, а за те, щоб жили ми з вами, щоб наша держава була незалежною та вільною.
Мешканці Ницахи створили живий коридор, щоб віддати останню шану воїну, який захищав усіх нас від російських загарбників, котрі посягнули на нашу рідну українську землю. Не стримували сліз ні старі, ні молоді, проводжаючи Героя в останню путь.
У траурній церемонії взяли участь: секретар Тростянецької міської ради Наталія Ковальова, представники старостату, військкомату, вчителі, побратими, однокласники загиблого воїна, його друзі та небайдужі мешканці нашої громади.
Щирі співчуття рідним загиблого Героя висловила секретар Тростянецької міської ради Наталія Ковальова. Вона говорила, що Тростянеччина завжди пам’ятатиме своїх Героїв, які пожертвували найдорожчим - власним життям, аби Україна була вільною, незалежною і цілісною державою, аби в мирі й безпеці зростали наші діти й онуки. Вона висловила щирі співчуття матері Героя – Людмилі Володимирівні, батьку – Віктору Михайловичу, молодшій сестричці Катерині, молодшому брату Євгену.
Прощальні слова рідним і близьким також прозвучали від офіцера відділу районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Владислава Заброди.
