Степан Гавриш @stepangavrysh Channel on Telegram

Степан Гавриш

@stepangavrysh

Аналітика фактів.

Степан Гавриш (Ukrainian)

Степан Гавриш - це Telegram канал, який присвячений аналітиці фактів. Якісна та достовірна інформація - ось головна мета цього каналу. Якщо ви цікавитесь новинами, але вам важко розділити правду від брехні, тоді канал "Степан Гавриш" стане вашим найкращим помічником. Тут ви знайдете об'єктивний аналіз подій, важливі факти та інсайти, які допоможуть вам бути в курсі всіх суттєвих подій. Завдяки своєму підходу до публікацій, канал "Степан Гавриш" заробив довіру від своїх читачів і став популярним джерелом інформації. Підпишіться на цей канал, щоб бути завжди в курсі подій та мати доступ до об'єктивної інформації. Довірте свій інтелект каналу "Степан Гавриш" та отримуйте найсвіжішу аналітику фактів просто у вашому Telegram!

Степан Гавриш

28 Jan, 19:33

Трамп отримав практично абсолютну владу. Разом з двома палатами Конгресу, Верховним судом, Пентагоном, ЦРУ, ФБР. Експрезиденти США не вставали разом з аудиторією на інавгураційній промові та відмовились від інавгураційного обіду. 

Ми тільки на початку великого політичного театру імпровізації нового-старого президента США. Проте, дві тенденції формують стратегічний трек, по якому буде рухатись Америка на чолі з її лідером. 

Перший – лише США. Євроатлантичний альянс, як і інші союзи, будуть виживати самостійно, або платити Дональду Трампу за покровительство. 

В Давосі він не згадав ворогів, які демонтують світову стабільність, але вимагав від союзників підняти витрати на оборону до 5% ВВП, виробляти свою продукцію лише в США, не залишив жодних надій для створення з ЄС зони вільної торгівлі й не приховував намір переписати умови взаємодії США зі світом. 

Перед тим, щоб ніхто не сумнівався, він видав біля 200 виконавчих розпоряджень, які мають практичну силу закону. Вони є лише стартом зламу традиційної системи внутрішньої та зовнішньої політики. 

Ще не всі деталі складаються в єдиний пазл. Але контури його вже помітні. Дональд Трамп не просто змінює Америку, руйнуючи її історичну систему стримування і противаг, правила і звичаї управління, складних балансів у системі федерації та конституційного порядку. 

Певною мірою, він спробує перезаснувати США. Його прізвище в «золоті» стане першим в ряді з сімома батьками-засновниками США. 

Однак чотирьох років для цього забракне. Тому він здійснив першу спробу напасти на Конституцію, а саме на її 14 поправку Указом про припинення надання громадянства дітям, народженим від іноземців в США. І зіткнувся з першою кризою. 22 штати оскаржили його в Окружному суді Сіетлу штату Вашингтон. Суддя Джон Кугенур виніс тимчасову заборону на його використання. 

Розрахунок Трампа – на Верховний Суд, в якому більшість прихильників-консерваторів. 

Друге – складніше і ближче до конспірологічної теорії змови. Трамп продовжує стверджувати, що він покінчить зі всіма війнами у світі найближчим часом. Доказуючи це успіхом припинення вогню і встановленням складного перемирʼя у війні між Ізраїлем і ХАМАСом. Стверджуючи, що це виключно його заслуга, хоча адміністрація Байдена почала цю роботу ще в травні цього року. 

У програмному інтервʼю Fox News, яке виходило частинами 2 дні підряд в Давосі, президент Трамп всіляко обходив критикою Путіна або й компліментарно висловлюючи йому свою повагу. 

Він жодного разу, як до обрання, так і після, не дав жодної глибокої оцінки російські агресії, безпрецедентним воєнним злочинам її в Україні, цілям геноциду українського народу і самому правителю Росії, який Міжнародним судом визначений воєнним злочинцем з ордером на арешт.  

На відміну від Байдена, який називав Путіна «воєнним злочинцем», «диктатором-вбивцею» і «бандитом». Емоційно і справедливо. Бо Путін – є континентальним агресором, який веде безпричинну і незаконну війну в Україні проти Заходу, що він постійно підкреслює. 

Україна, її народ – сакральні жертви ядерної імперії, яка не приховує ціль знищення українців, як етносу та їх держави. На цій території мають жити лише «новороси» із залишками «малоросів». 
37
Степан Гавриш

28 Jan, 07:59

Періклу у 5 столітті до нашої ери знадобилося 15 років, щоб створити в Афінах «Золоту добу». Щоправда, його кожного року переобирали на посаду першого стратега. В Афінах не було 22 поправки, як і Конституції. 

Різниця ще й в тому, що Перікл був абсолютно безкорисливим. Він не збільшував своє майно і не використовував владу для особистої вигоди. Як і не був одержимий концентрацією повноважень. Він зробив головним в управлінні Афінами народні збори та Раду пʼятисот, виступаючи гарантом демократичних цінностей. 

Дещо пізніше, у першій половини II століття до нашої ери, почалася «Золота доба» Римської імперії. В цей час Рим перетворився в могутню середземноморську державу й найбільшим торговим центром у світі. 

Саме тоді римська культура стала основою для розвитку європейської культури. Ера процвітання Риму і Середземномор'я. Потім прийшов Гай Калігула, який поряд з акведуками всюди будував величезні статуї імператора, а за ним – Нерон, який спалив Рим, стратив апостолів Петра і Павла. Саме вони запустили глибоку кризу Римської імперії, яка попри неймовірну могутність, була покорена варварами. Германцями. 

Дональд Трамп не декларує жодних загальнолюдських цінностей і принципів спільного виживання в умовах нової глобальної реальності. Цифрового всепроникаючого світу, штучного інтелекту, роботизованих технологій, криптовалюти, нових синтетичних наркотиків, тектонічної нестабільності й непрогнозованих кліматичних змін, ускладнених боротьбою за ресурси. 

Традиційні й швидкостаріючі автохтонні системи управління світом, економічного розвитку більшості індустріальних і постіндустріальних економік, фактор практично неконтрольованої ядерної зброї та зрощуванні її з новими високотехнологічними можливостями використання на землі й в космосі створюють всі умови для майже фатального конфлікту. Від політики управління світом, встановлення нового світового порядку на принципах воєнної сили до територіальних розширень в боротьбі за залишки природних ресурсів. 

Трамп, як професійний біржовий гравець, брокер, який завжди працює на себе, інтуїтивно це розуміє. Не так складно, але в цьому напрямку. Всі глобальні стреси надмірно зарегульовані. Натомість порядку, вони все більше виробляють хаос. Їх прабатьки, найбагатші й розвинуті демократії, судомно чіпляються за спільні правила і цінності, які забезпечують їм переваги, конкурентну змагальність на вільних ринках. 

Авторитарні, диктаторські режими адаптуються, пристосовуються до світу політичної й економічної свободи, повністю контролюючи порядок денний. Така концентрація одночасно довічної системи влади, воєнно-економічної сили й створення правлячих династій дозволяє їм використовувати прогрес вільного світу у своїх інтересах. 

Джо Байден намагався організувати кругову оборону. Демократії проти авторитарних диктатур. Сили добра проти Вісі зла. І йому це майже вдалося. Дональд Трамп прогнозовано руйнує цю, ще крихку, нестійку глобальну матрицю майбутнього порядку. 

Дональд Трамп руйнуючий. Світового порядку вже не існує. Тому, тепер його центром стануть США. Сила в обмін на лояльність і інвестиції в Америку. 

«Моє звернення до кожного бізнесу у світі дуже просте: виробляйте свою продукцію в Америці, і ми надамо вам одні з найнижчих податків серед всіх країн на землі. Але якщо ви цього не зробите, вам доведеться заплатити мито». 

Трамп з цим виступив онлайн як великий сюзерен в Давосі. І чомусь наїхав на найближчого євроатлантичного союзника, ЄС, звинувативши його в зарегульованості правилами, які блокують інвестиції. 

Він керує Америкою і світом як бізнес-стратегією. 

Гроші-товар-гроші. Гра в монополію. 

Купити Гренландію. Придбати Канаду, Мексику з Панамою. Якщо у гравців проти нього немає грошей, збанкрутити їх, а майно продати на аукціоні. Продати навіть повітря, як акцію власної могутності, і продовжити заробляти на коливаннях страху, віри в диво і, звичайно, сили Дональда Трампа. 
59
Степан Гавриш

27 Jan, 11:23

https://youtu.be/lhXiKGfirUM?si=10TmiVGSrrM8-EIK
62
Степан Гавриш

27 Jan, 09:13

Світ кудись котиться. Вниз. До самої глибини Пекла. Всі чекають, бояться апокаліпсиса. Не вірять. Це вроджений генетичний код раси людей, які з льодовикового періоду виживали між очікуванням кінця світу й одночасною вірою в його розквіт. Краще майбутнє. 

До кінця світу, за Іоаном Богословом, має статися Армагедон. Остання битва між Добром і Злом. Після того, як пересохне Євфрат, на пагорбі Мегіддо зійде Другим пришестям Господь і збере всі народи на битву. Всі віруючі на чолі з Христом вступлять в битву зі Злом. Найімовірнішие з тим, яке самі породили. 

Його очолять «бісівські духи, які творять знамення». Сам Диявол. Армія Сатани, за оцінками трактату «Про підступи нечистої сили, про закляття й отруї», налічує 7 405 926 чортів і бісів, обʼєднаних в 1111 дивізій по 6666 демонів в кожній. 

До них приєднається Путін із 2 209 130 нових росіян, готових вбивати всіх. До них також приєднається ще невідома орда Вісі зла. 

Біси отримають ядерну зброю. Стануть непереможними. Всі захочуть з ними домовлятися і згоджуватись на будь-які поступки навіть на вічне рабство, щоб зберегти життя. 

Новий американський лідер запевняє Путіна у своїй любові до нього і російського з іранським народом й збирається вчетверте зустрітись із безстрашним диктатом Ином. Тікає від реальності? 

Не хоче бачити, що дві ядерні держави намагаються знищити великий і древній європейський етнос – українців, яких США роззброїли й залишили віч-на-віч з ядерним монстром, якому Америка віддала третій ядерний арсенал України. 

Обмінявши його на порожній Будапештський меморандум, про який жоден з американських президентів соромʼязливо і, цинічно одночасно, навіть не згадує. Люцифера спільною силою вільних демократій колись вморозили в лід. Здавалося, назавжди. 

Неконтрольоване глобальне потепління, індустріальні війни за економічне домінування повертають йому життя в Росії. В Кремлі. Він штовхає його, коло за колом, як у Данте Аліг'єрі, в новий пекельний світ. Спочатку має бути спалена, знищена навіть памʼять про вільний і самодостатній народ. Потім Польща, Балтія, Європа й аж до Берліна. 

Місія США у замислі Путіна – спостерігати й не втручатись. Закритись у своєму «місті на пагорбі, на яке будуть спрямовані очі всіх народів». 

«Богообраний народ», захищений від іншого світу двома океанами з Мойсеєм Трампом. 

Путін допоможе йому обнулити 22 поправку до Конституції США 47 року, яку всі штати ратифікували в 51 році: «Жодна людина не може бути обрана президентом США більше, ніж двічі». 

Навіть якщо вона з поважної причини пропустила один термін, як Великий Дональд, або якщо особа була президентом натомість обраного на термін більше 2-х років, то в наступному вона теж може лише раз переобратися на цю посаду. Тепер рівно піддані Трампа подали в Конгрес резолюцію, за Fox News, яка дозволить йому обиратися ВТРЕТЄ. 

Поки що треба перейменувати аеропорт Далласа на аеропорт Трампа. І ще багато чого заплановано для перетворення разом з Величною Америкою і Великим Дональдом Трампом. Це і має бути «Золотим віком» США. Він починає з першого дня президентства: «Золота ера Америки починається просто зараз». 
65
Степан Гавриш

26 Jan, 12:21

https://youtu.be/uB41bNYtsOU?si=-bxoFnwwFY5uHeWy
76
Степан Гавриш

26 Jan, 06:46

⚡️Видання The Times назвало чотири сценарії завершення війни в Україні:

▪️Поразка. Якщо Україна залишиться без підтримки США, вона може зазнати військової поразки. НАТО втратить стратегічні позиції, а танки Кремля з’являться на кордонах Польщі.
▪️Поганий мир. Україна, позбавлена належної підтримки Заходу, буде змушена піти на поступки з позиції слабкості, уклавши угоду, яка передбачає розділення країни та створення проросійського уряду.
▪️Припинення вогню. Це може стабілізувати регіон і зберегти суверенітет України за умови міжнародних гарантій безпеки. Але якщо буде проста «заморозка», то рф з часом відновить свій наступ.
▪️Мирне врегулювання. Цей сценарій передбачає зміцнення позицій України за підтримки США для ведення переговорів із позиції сили. Це дасть змогу укласти угоду, яка забезпечить економічну життєздатність країни, її суверенітет та гарантії безпеки. Проте зазначається, що повернення до кордонів 1991 року все ж малоймовірне.

Батальйон «Монако» 💎 З питань реклами
79
Степан Гавриш

25 Jan, 20:24

The Times 16 вересня 1938 року порівняло Чемберлена з троянським царем Пріамом, який таємно вийшов з обложеного міста на зустріч зі своїм ворогом Ахіллесом, щоб забрати тіло свого сина Гектора. 

23 вересня Чемберлен в готелі Дреезен у Годезберзі до опівночі розмовляв з фюрером. Той дав 48 годин на евакуацію чехів із Судет. 

Перед тим 20 вересня о 02:00 англійські й французькі посли Ньютон і Делакруа оголосили Бенешу ультиматум – треба поступитись вимогам Гітлера. Бенеш плакав: «Те, що нам було запропоновано, ми вважаємо жахливим, ми не могли повірити своїм очам, що Франція здатна на щось подібне. Це назавжди залишиться її ганьбою, а також Англії. Я демонстрував на карті, наскільки ці умови жахливі». 

Зранку його комюніке було схоже на останні слова людини перед гільйотиною: «Наші друзі порадили нам здобути волю і мир ціною самопожертви…». 

Президент республіки та уряд не мали іншого вибору, «тому що опинилися самі». 

22 вересня Чемберлен повідомив Гітлеру, що «французи й британці погодилися з ним і що навіть чехословацький уряд не проти». Він також передав фюреру план здачі судетських земель Німеччині з подробицями нових кордонів. Гаранти Франція і Британія, а Німеччина укладає з чехами пакт про ненапад. 

Перекладач Гітлера Паул Шмідт: «Після цього Чемберлен відкинувся на спинку стільця із виразом задоволення на обличчі, ніби промовляючи – хіба не чудово я потрудився за ці 5 днів». Гітлер вилив на нього відро льодяної води: «Мені дуже шкода, містер Чемберлен, але я не можу більше обговорювати ці питання… Окупація тієї території Судет, яка відходить Німеччині, повинна відбутися негайно».  

Зриваючись на хрип, він заявив про беззастережну капітуляцію Чехо-Словаччини. Наступний день всі сиділи у своїх готелях і писали листи одне одному. Чемберлен звертався до Гітлера: «Мій дорогий рейхсканцлер». Той у відповідь писав про нещасних жертв чеської тиранії. 

Коли фюрер сказав, що із Судет не можна вивозити ніяке майно і всі підприємства мають залишитись незайманими, Чемберлен зі сльозами на очах промимрив у відповідь: «Але це ж ультиматум!… канцлер, я маю констатувати, що ви не доклали й найменших зусиль, щоб підтримати мої спроби врятувати мир». 

В цей час адʼютант передав записку фюреру, що Бенеш по радіо оголосив загальну мобілізацію збройних сил. Через 2 дні Чемберлен листом повідомив  Гітлера про неприйнятність умов для Чехо-Словаччини. У відповідь той закричав: «Я розчавлю Чехо-Словаччину!». 

Гітлер заявив про ультиматум капітулювати чехам в Судетах до 14:00, 28 вересня. Франція і Британія заявили про готовність підтримати чехів. В гру вступив ще один миротворець на стороні Гітлера – Беніто Муссоліні. 

Він запропонував зустрітися четвіркою – Німеччина, Італія, Франція і Британія. 29 вересня вони зібралися у Мюнхені. Бенеша не запросили. Чеська делегація мала чекати десь недалеко, аби почути вердикт зради. І підписали все, що хотів Адольф Гітлер. Знайшовши в собі мужність відмовити лише в одному – у вечері з фюрером. 

До кінця березня 39 року Рейх проковтнув всю Чехію, а 1 вересня операцію під фальшивим прапором у польському Глинецьку почалася Друга світова війна. 

Її каталізатором, прискорювачем і кормильцем став миротворець Невілл Чемберлен. Він, зійшовши з трапа літака у Лондоні, високо тримав у руках Мюнхенську угоду і безкінечно повторював: «Я привіз вам мир». Вінстон Черчилль єдиний відповів: «Англії був запропонований вибір між війною і безчестям. Вона вибрала безчестя й отримає війну». 

Невідомо, чи знає про цю частину історії, яка має високі шанси повторитись, Дональд Трамп. Близькі кажуть, що він взагалі нічого не читає. Всі світові новини він дізнається з Fox News, синів, невістки й мільярдерів, з якими він обідає та вечеряє. 

Повторити історію неможливо, але вона жорстоко мстить, хто ігнорує її уроки. 
83
Степан Гавриш

25 Jan, 15:49

https://youtu.be/fZxZiNA6RM0?si=UagKMxFlo2Xx4fAU
77
Степан Гавриш

25 Jan, 15:40

Великий бункерний, денно і ночно з Патрушевим, Шойгу, психологами ФСБ і шаманами, вивчаючи психологічні перепади Дональда Трампа, його нестабільність, непередбачуваність, оцінив це як слабкість, накопичені фобії й повну відсутність стратегування політики. 

Він не бачив, що Трамп, як і Зеленський, принципово інший. Людина-блокбастер, безкінечний серіал. Кожен день сценарії шоу. Піднята рука, націлений вказівний палець на натовп, поворот голови, гра очима і мімікою, незмінні чергові бейсболки й військовий танець переможця. Видовищне прикриття несподіваних і нестандартних рішень, слів і дій. 

Трамп грає себе, постійно вдосконалюючи роль. І все більше віддаляючись від всіх тих, хто може бути поряд з ним. Харизма Трампа, вдосконалена акторською майстерністю і режисерським талантом, вбиває всіх ще на підході. 

Путін натис на Дональда Трампа. Після його прохання телефоном зменшити ескалацію, великий бункерний її збільшив. Після погроз вдатися до сили для підписання миру на взаємних поступках, Путін запустив «Орєшнік» і заявив про неможливість жодних компромісів Трампу, який одноособово керує непомірно сильною, в економічному і воєнному плані, імперією. 

Можливо, ми й перебільшуємо факт формування конфлікту нового глави Америки з Путіним. Але тоді він не зможе пояснити американцям в найближчі місяці, коли його образ вдалось доповнити німбом над головою, про воєнний союз не лише з Північною Кореєю, але й зі злющим ворогом американців і ізраїльтян – Іраном. 

Путін має впасти. Залишати його глобальним демоном, злим войовничим страховиськом, який погрожує бізнес-імперії Трампа ядерним апокаліпсисом, неправильно. Путін живе на крові війни й лише молодіє від агресії. Війна стала для нього рідною стихією, мороком, який він вигнати з себе вже не може. 

Напевно Трамп так не думає. Але поки буде йти війна, реалізувати в управлінні Америки свою бізнес-стратегію він точно не зможе. Єдиний вихід – натиснути на Путіна так, щоб в нього не залишилося шансів на ультиматуми. 

Президент Сі. Ми писали про можливість ситуативного союзу. 17 січня вони дружньо поговорили телефоном. Сі кланявся і запевняв у відданості мирного і вигідного співіснування. Пізнього вечора суботи, по прибуттю у Вашингтон для підготовки інавгурації, Трамп несподівано заявив про готовність здійснити візит в Китай у перші 100 днів свого президентства і запросити до Вашингтона друга Сі. 

Телефоном вони також обговорили війну в Україні. Вдвох вони не залишать Путіну ніяких шансів. Якщо гора не йде до Магомеда, то він піде до гори. Сі не приїхав через тиск на нього Путіна на інавгурацію, але Мєдвєдєв не привезе жодного послання Трампа не їхати у Піднебесну. 

США і Китай тоді виступлять спільними безпековими гарантами для України і її суверенітету. Такий сценарій – ідеальний. Теоретично можливий, а практично – майже фантастичний. Але над ним працює Маск. 

Робочим поки що залишається ідея умиротворення Путіна Трампом через угоду з ним і в його інтересах. Як і Путін, в 1938 році Гітлер заявив про особливі права Німеччини на охорону німців, які проживають за межами Рейху. Поряд в Чехії їх було 3,5 мільйони ще з XIII століття. 

14 вересня в 1938 Чемберлен послав телеграму Гітлеру з проханням прийняти його вже завтра. В Судетах йшли збройні зіткнення. Кілька діб перед тим Британія і Франція зобовʼязалися повертати Словаччину. Реагуючи на німецький заколот, Прага ввела в Судети війська й оголосила там воєнний стан. 

Чемберлен прилетів у Мюнхен таємно. Посол Чехії в Лондоні Масарик запанікував: «Я дуже боюся, що старечі амбіції бути миротворцем Європи гнатимуть його до успіху за будь-яку ціну, можливо, й за наш рахунок». 

Чемберлен був молодший нинішнього Трампа на 9 років. Зустрілися в Бергхофі, що в баварських Альпах. Тригодинна розмова, де Чемберлен не міг вставити й слова, закінчилася погрозою до Гітлера застосувати силу. Чемберлен попросив до закінчення консультації з урядом не нападати на Чехо-Словаччину. Вдома Чемберлена вітали героєм. 
74
Степан Гавриш

25 Jan, 12:58

Перед тим, як оцінити будь-які можливі «угоди про переговори», зробимо один висновок, який поки що виглядає фундаментальним. Він витікає з того, що Трамп і його команда жодного разу однозначно не заявили про продовження воєнної підтримки України. 

Новий лідер і його адміністрація займають протилежну до Байдена стратегію – припинити війну в Україні. За будь-яку ціну. Дати Трампу Нобелівську премію миру. 

У дні закінчення своєї місії Байденом провідні американські газети все більше писали про провал стратегії Байдена у підтримці України й війни з Росією. 

Стримування Росії не вдалося, але вона завдяки йому не змогла добитися стратегічної перемоги на полі бою. «Росія не може виграти, але Росія не може програти» виявилось стратегічним тупиком, яке привело до тяжкої й непередбачуваної війни на виснаження. 

Разом з тим, така філософія Байдена перетворила Україну у воєнну державу, загартувала націю і перетворила ЗСУ у найбільш потужну воєнну машину на європейському континенті. 

Вона не виключила, а сприяла, давала час на відродження національного супротиву і нанесення Росії важких воєнних поразок, які могли б не лише зупинити Путіна, але й зробити продовження війни неможливим. 

Тому, не скільки поганою була стратегія Байдена, як невдалою, недостатньо сильною була стратегія українського воєнно-політичного керівництва. Воно робило і продовжує це робити сьогодні, – ставку на зовнішню силу. Вона не була гарантована, її обʼєктивно не існувало і не було на це часу. 

Лише на тлі дій Трампу і його команди ми прикінцево зрозуміємо силу і слабкість рішень президента Джо Байдена. Але проблема зовсім в іншому: Україна є найслабкішим гравцем, ланкою в геополітичній грі, яку буде вести Трамп. 

Крім випадку, що не Україна, а Європа інтегрується в неї. Тобто візьме на себе всю відповідальність за оборону України, розширення власної участі у протистоянні з нею і протидії Трампу чинити несправедливу угоду з Путіним. 

Це вже було. І може повторитися. Ми переконані, що історія не ходить по колу. Але вона непередбачувана, і часто, як сліпий кінь, ходить безкінечно навколо колодязя, здобуваючи з нього воду. 

Невілл Чемберлен. Понад 80 років тому він тричі зустрічався з Адольфом Гітлером, намагаючись уникнути поширення війни в Європі. 

Третю спробу зустрітися з Гітлером 21 століття збирається реалізувати Дональд Трамп. Одним порухом руки він зніс зі столу існуючу до цього геополітичну матрицю. Вона й без того була невиліковна. 

За відсутності іншого, нового світового протоколу співіснування в умовах ще незрозумілої гібридної асиметричної глобальної війни він робить те, що найбільше вміє – застосовує у політиці бізнес-стратегію. 

Путін не розуміє і недооцінює Трампа і його замисли, логіку, як ринкового, біржового гравця, який реально володіє головною світовою біржею і контролює його ринок. Він без особливих проблем вдається до несподіваних спекулятивних операцій з наміром за безцінь купити Гренландію, наприклад, або захмарно дорого за один день капіталізує мемкоїн свого імені на 883% і збільшить свої статки вдесятеро.  

В липні 2017 в Гамбурзі на G-20 Трамп запав на Путіна. В ще більшій симпатії до нього він покинув саміт в липні 2018 року у Гельсінкі. Саме тоді майстер КГБшної вербовки й психологічної обробки переконав американця в незначущості України, яку взагалі той не згадав у своєму виступі за результатами перемовин. 

З цим Дональд Обраний жив аж до цього часу. Путіну все, Україні – жорстокий закон реальності. Росії треба заплатити, щоб зупинити вогонь і піти на поступки для миру. 
80
Степан Гавриш

24 Jan, 13:33

Все тільки розпочинається. Ми не можемо і ніхто не в змозі розгадати стратегію Дональда Трампа. Її просто немає. Він діє рефлексивно, інтуїтивно, імпровізуючи й створюючи ілюзії. Припустимо, що він спробує вирівняти відносини одночасно з Китаєм і Росією. 

Ілон Маск, розширюючи свою співпрацю з Пекіном, зробить його «знову великим мільярдером». Тоді китайські премії бідного Хантера Байдена виявляться лише квіточками ранньозацвілої вишні. 

Після викупу Гренландії у Путіна немає шансів задурити голову Трампу, його синам, друзям-мільярдерам чимось надзвичайним. 

Тим більше, що бізнес-президент США розраховує на високотехнологічну долю у Маска, Тіля й інших техно гігантів. Навіщо бурити, будувати велетенські вежі, коли можна продавати квантові чіпи та грати у гольф із розумним майстер-роботом. 

Трамп вже сів в цього човна. Не чекаючи помпезної інавгурації, він оголосив у свої соціальній мережі про заснування власної криптовалюти під назвою STRUMP. В перший день буде продано 200 млн монет, а в наступні три роки – ще один мільярд. Після старту капіталізація його мем-коїна досягнула 3 млрд доларів. Через півтори години – 4,5 млрд. 

Це при тому, що він раніше називав криптовалюту шахрайством. Криптолоббіст Пол Аткінс стане головою комісії з цінних паперів і бірж. Гранд базар (І Богові дяка, що Він Господом Нашим Ісусом Христом, перемогу нам дав. Отож, брати любимі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь завжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марнотна у Господі (1-ше до коринтян 15:57-58 Ubio). 

Якщо тільки Трамп не хоче використати божевільну агресію Путіна, щоб Європа почала більше платити США. Можливий варіант, що Трамп розглядав сценарій перетягування Путіна з Росією на свою сторону у боротьбі з основною загрозою – Китаєм. 

Проте великий бункерний стратег вважає себе не менш як рівним, а може й мудрішим за могутнього Доні. 

19 червня 24 року Путін, візитуючи до Ина, підписали з ним договір про «Всеосяжне стратегічне партнерство» з секретними протоколами. Про взаємну воєнну підтримку, оборону і обмін технологіями. Тепер проти України воюють дві ядерні держави – Північна Корея і Росія. 

17 січня, за три дні до сходження Трампа на престол, Путін у Москві підтримав із Масудом Пезешкіаном, президентом Ірану, також «угоду» про всеобʼємне стратегічне партнерство. Невідомо, чи є до неї секретні протоколи. 

Іран, який ефективно озброює Росію для війни проти України й «проклятого Заходу», розраховує на взаємність. Найперше в захисті від можливої війни Ізраїлю і США проти нього з метою змінити політичний режим і надання йому передових воєнних технологій. 

Особливо для завершення створення ядерних озброєнь. Вірогідно не «Кудс», але маси бойовиків, які втратили «кормління» в Сирії, втікають від ударів по Хезболлі, з Лівану інші терористичні групи, які фінансувались Іраном, можуть скоро опинитись в окопах на сході України. 

В Росії падає покупка мобілізаційного ресурсу за великі гроші, що створює загрозу для нарощування зусиль у війні на виснаження проти України. 

Путіну потрібні дрова, аби підтримувати температуру у котлі ескалації. 16 січня він повинні униз про призов росіян у запасі на військові збори 2025 році. В резерві десь 2 млн резервістів. В указі засекречені пункти. Терміни проведення зборів і чисельність резервістів. Можливо й участь їх в тривалих навчаннях та поповнення ними збройних сил. 

Отже, Путін не збирається вести мирні переговори. Він не договороздатний переговірник. 

Простір до реального компромісу і зменшення вимог та відмова від деяких неприйнятних з них можуть перетворити переговори на процес без будь-яких результатів. 
93
Степан Гавриш

24 Jan, 07:02

Трамп встановить якийсь новий міжнародний порядок, мир із правилами, написаними особисто Дональдом Трампом. 

Як 14 пунктів Вудро Вільсона, які він озвучив Конгресу 8 січня 1918 року, що стали основою на Паризькій мирній конференції й на них збудований Версальський мирний договір. За що 28 президенту США дали Нобелівську премію. 

Це був неймовірний стрибок історії цивілізації. Відмова від таємної дипломатії, поширення рівності торгівлі, звільнення окупованих Німеччиною країн і надання незалежності Польщі й, нарешті, створення Ліги націй. 

Ми також намагались оцінити спрямування логіки нового президента США в напрямку перезаснування Америки. 

Змінами Конституції для продовження виконання президентських обовʼязків більше 2 термінів і розширення авторитарності управління, зменшення незалежності самодостатніх територій і припинення політико-демократичної тяглості в політичній системі США. Подібні ідеї виглядають навіть абсурдними. 

Але державна і політична будівля США ніколи ще так не тріщала, як нині при Трампі. Йому ще вдається використовувати тривало накопичений протест американців проти держави і її інститутів, які ледве не з захватом сприймають плани з приєднання Гренландії з Канадою та повернення Панамського каналу разом із ледве не прямим підпорядкуванням Мексики. 

Жодних засуджень, дискусій. Новий Рим. Трамп ще не визначив, хто є для Америки Карфагеном – Росія чи Китай. 

Сі точно не хоче війни із США. Торгової. Ринок в Америці для Піднебесної найбільший, і його неможливо замінити. Загроза ввести обмежувальні мита (10 на імпорт і 60 на експорт) для Китаю може бути фатальною. 

Сі хоче домовитись. І йому є чим заплатити, й немає проблем з компромісами. Навіть щодо Тайваню. 

Якщо Трамп купить Гренландію, то тоді Китай купить Тайвань. Непомітно і неявно. Як це сталося з Гонконгом, Макао і Сінгапуром, які є великою частиною «Китайського воззʼєднання» зі створення «Великого Китаю». Пекін не ставить жодних ультиматумів США і Трампу персонально. Путін не боїться це робити, розраховуючи на ще більші страхи Трампа, аніж Байдена. 

Він вимагає від Трампа капітуляції. Не менше, не більше. Не приховуючи, що крім «вічного нейтралітету» України, угоди про анексію 20-25% її території разом із Кримом, практично повну демілітаризацію й обмежену міжнародну суб’єктність, він наполягає на твердих гарантіях безпеки для Росії. 

Чистий блеф. Путін хоче взяти більше, аніж є активів у банку. 

НАТО має відступити на лінію розширення НАТО на 16 грудня 1997 року. Не тільки дальше Чехії, Угорщини та Польщі, але й нещодавніх рекрутів – Фінляндії й Швеції. 

Пу розраховує, що Трамп НАТО не любить і не буде боротись за нього, якщо воно не заплатить йому за «парасольку», яку він тримає над Європою. 

І хоча в команді Трампа є немало симпатиків Кремля, або навіть його пасивних агентів, назвати її голубиною зграєю було б не правильно. Це зграя різних великих яструбів. Вони ще не впевнені в собі й туляться біля Трампа. 

Але Стів Беннон, екзорцист відданих президенту «магістів», в інтервʼю Corriere della Seraпообіцяв витіснити з орбіти Трампа мільярдера і расиста Ілона Маска: «У нього не буде блакитної перепустки до Білого дому… я вирішив, що це моя особиста справа – знищити цього хлопця… Маск повинен повернутися до Південноафриканської республіки, де він народився». 
92
Степан Гавриш

23 Jan, 11:09

Помічник Путіна повідомив «Інтерфаксу», що «його бос не збирається йти на жодні компроміси», і в розмові з президентом Сі протягом майже півтори години він намагався переконати лідера Піднебесної про «готовність до довгострокового миру» на основі інтересів РФ, як меті українського врегулювання. 

«… має бути не якесь коротке перемирʼя, не якийсь перепочинок, а довгостроковий мир на основі поваги до наших обʼєктивних інтересів». 

Тобто, Китай має воювати проти США і ЄС та НАТО спільно з Росією. Кволі й безнадійні зусилля заманити тигра в клітку. 

Сі відбувся загальними й вже відомими меседжами в традиційному стилі «стратегічної невизначеності». 

Непродумана і тупа війна Путіна на європейському континенті по суті вбила геніальну стратегію Сі нового «Шовкового шляху». Гігантського інтеграційного проекту з колосальним гуманітарним змістом. Він мав створити безкінечний ланцюг держав сателітів з тісною привʼязкою їх економік до Китаю, а фінансові системи перебували у залежності від фінансових ресурсів Пекіну. 

Без крику і галасу в разі успіху Китай ставав би потужним полюсом світопорядку, поширюючи свій спосіб життя на авторитарні й диктаторські режими та слабкі демократії. 

Путін є лише частиною великої гри нової китайської комуністичної еліти й вона без особливих зусиль може погодитись з Трампом. Після розмови Пу і Сі він вже пообіцяв ввести 10% тарифних штрафів на імпорт з Китаю. 

Це удар ще не батогом, а лише віялом з деревʼяною ручкою і пірʼям. 

Трамп заявив, що війна має бути закінчена, бо «Україна втратила вбитими 700 тисяч військових, а РФ – майже 1 000 000» (Зеленський нещодавно визнав втрату ЗСУ вбитими 47 тисяч). Іншими словами, для Путіна ця війна немає жодних виправданих цілей, а для України – вона смертельно небезпечна з втратою військового потенціалу. 

Великий бункерний, якщо й не злякався, то задумався. Він уже не впізнає пластилінового Трампа, з якого він ліпив образ ледве не союзника Росії для прискореної капітуляції України. Все не так, як здавалося. 

Тому, наступного дня, 21 січня Пу алярмово запросив відеоконференцію з президентом Сі й мав з ним тривалу розмову, як повідомляє «Сіньхуа». Зміст розмови невідомий. Пу буде намагатися вчергове вмовити «всеосяжного партнера» не йти на змову з Америкою. 

Блискуча Урсула фон дер Ляєн у Давосі запевнила світ, що ЄС буде захищати власні інтереси й стояти на спільних історичних цінностях у відносинах із США. Підготувати Україну без якогось часового лагу, залишаючи за нею право лише на власне рішення щодо питання війни й миру. 

Росія перестала реально бути не лише стратегічним партнером Європи, але й країною, яка в майбутньому зможе повернути все втрачене. ЄС імпортує всього 3% нафти з Росії, 0 газу (до війни 48%). Якщо до 22 року ЄС завозила 50% вугілля, то зараз його імпорт впав на 70% і рухається теж до 0. 

Гарбуз став каретою з коне роботами, якими керує Маск. В ній – Дональд Трамп із німбом натомість імператорської корони. 

Новий батько Америки й повелитель стихії світової історії часу підкорення Марсу. 

Його воля, харизма, проникливість у потаємні процеси механізмів, що крутять, селять і штовхають історію, провокують його перезаснувати його заіржавілий світ. Можливо це буде виглядати, як рик грізного велетенського лева, від якого замовкає савана. З іншого боку, чому б і ні? 
106
Степан Гавриш

22 Jan, 20:40

Очевидно, що Трампу доповіли про привітання Путіна зі вступом на посаду за кілька годин до інавгурації на засіданні свого Радбезу, де він розвивав тему «СВО» і твердо закликав досягнути всіх її цілей. 

Він спеціально переніс його на день клятви президента США на Біблії, висловивши у вступному слові, що він готовий до переговорів. Після викиду CNN, що команда президента США готує телефонну розмову «найближчими днями». 

Після нього виступив іржавий танк Лавров. Як би сигналізуючи, що самий добрий, майже ліберальний і поступливий вождь Росії ніяких особливих сентиментів на рахунок Трампа не має. 

Трамп відповів: «Я думаю, що в Росії будуть великі проблеми. Більшість людей думали, що ця війна закінчиться через тиждень… Владімір Путін руйнує Росію, не намагаючись укласти угоду про припинення війни в Україні. Я думаю, що йому було б добре закінчити цю війну… я прекрасно ладив з Путіним. Сподіваюся, він захоче укласти угоду». 

Але біс грається деталями. 

На вечірній бал найпрекрасніша Меланія Трамп обрала королівський, відкритий образ і докорінно змінила амплуа. На чорно-білій вечірній сукні якось підозріло зверху тис на очі українських патріотів знак «Z». Символ російської агресії, який заборонений в Україні. 

Ну, як повний контраст ледве недостилю мундиру з темно-синьої вовни Континентальної армії Джорджа Вашингтона. Якщо не рахувати капелюха-канотьє натомість «трикутника». 

Якщо до цього додати «зігування» Маска, то нас може чекати зовсім не золота, а ера темряви й заплутаних лабіринтів. 

В політиці часто так багато людського, особистого, із глибин внутрішнього світу, що політика стає лише дзеркалом боротьби невгамовних Інь і Янь. 

Може суперзірка і перша леді Меланія десь в глибині свого ніжного словʼянського серця жаліє одинокого Путіна. Як Есмеральда заглянулась на горбаня Квазімодо і дала йому води біля ганебного стовпа з побиттям. 

Трампу точно буде нелегко. Прийдеться забрати факел і «осяювати ним світ» на горбатій заплутаній дорозі розбурханого російською війною світу. 

Йому теж жалко і страждально за Путіна. Бо «у нього справи йдуть не дуже добре, я маю на увазі, що він мучиться… він має не дуже добрий вигляд… я думаю, що він буде дуже радий закінчити цю війну». 

Але натомість примочкам і відварам трав, він буде лікувати його силою, якщо той не прийме план Повелителя Овального кабінету. Він вже заявив про готовність ввести нові санкції проти Росії, можливість додаткової поставки озброєнь Києву і дав імперативний наказ рішучому генералу Кіту Келлогу закінчити війну за перші 100 днів. Поки що. Щоб вона не могла розпочати війну в найближчі 2-4 роки. Дуже скоро про це ми поговоримо із Зеленським і Путіним. 

Його лейтенант Орбан підтримує тепер продовження на 6 місяців європейських санкцій проти Путіна. 

У швейцарському Давосі президент Зеленський виглядав рішучим, переконливим і готовим діяти за планом Трампа. Готуючись до зустрічі з ним десь ближче до середини лютого, він посилав йому позитивні флюїди й чіткі меседжі. 

«Україна прагне закінчити війну у цьому році. І Трамп це обіцяв, особисто «мені»… я йому сказав, що ми – ваш партнер… і ми хочемо закінчити війну цього року. Але не просто швидко, а надійно». 

З гарантіями безпеки. Нам потрібна мільйонна армія і щонайменше 200 тисяч європейських миротворців. Лише сильні гарантії безпеки унеможливлять повернення Путіна з війною. 

«То це буде сталий мир. Бо Путін має єдину мету – зруйнувати незалежність України». 
116
Степан Гавриш

22 Jan, 07:41

Трамп лише політологічно дав зрозуміти, що епоха Байдена буде викреслена з американської історії. Можу тому він не лише вийшов із ВОЗ, Паризької кліматичної угоди, але й припинив усі програми допомоги США іноземним державам на 90 днів. 

Для проведення їх аудиту: «Індустрія і бюрократія іноземної допомоги не відповідають американським інтересам». І в багатьох випадках суперечать американським цінностям… та слугують дестабілізації миру у всьому світі, просуваючи в іноземних країнах ідеї, прямо протилежні гармонійним і стабільним відносинам усередині країн і між ними». 

Україна – найбільший реципієнт США в програмах PDA, USAI та FMF. Україні, аналізуючи якісь додаткові правові позиції указу президента США, одразу заявили, що саме тому він не належить до зобов'язань допомоги Україні. Тим більше, що вона надана законом Конгресу, який не скасований. 

А рішення Трампа стосується програм розвитку ООН, підтримки біженців, захисту прав людини, миротворчих ініціатив тощо. 

Поки що жодного розʼяснення з приводу наказу Трампа Білий дім не дав. Великий Дональд в інавгураційній промові не згадав війну Росії проти України й зробив вигляд, що ця тема не настільки важлива, як стратегія «нової Золотої ери Америки». Проте він взяв на себе зобовʼязання «закінчити війни навіть в які не вступали. Я буду людиною, яка встановлює мир у всьому світі». 

Це фундаментальна позиція, бо вона повністю протилежна стратегії Путіна. CNN назвало дві причини відсутності фокуса Трампа на Україні. 

Перша – суть відповідальності за слова і дії вже як президента, який більше не може зловживати популізмом. Друга – Трамп став набагато розумнішим, бо «усвідомив, наскільки важке завдання припинити війну в Україні й що легкої перемоги він не матиме». 

Але це б не завадило йому згадати про війну на європейському континенті, яка буде вимагати особливих зусиль дипломатії для її завершення. Трамп уникнув згадки про Україну через Байдена. 

Він твердо переконаний, що саме 46-й президент допустив цю війну, несе за неї відповідальність і він не може, не хоче і не буде підтримувати продовження ескалації. Тим більше, що він не має ще достатнього глибокого розуміння природи й наслідків вторгнення Путіна і не впевнений в ньому, як в переговірнику, здатному відступити. 

В Європі занепокоєні мовчанням Трампа. Від її імені стурбованість з цього приводу висловила міністр економіки й фінансів Швеції Елізабет Свантессон. Трамп зосередив свою промову виключно на Америці й планах її величі. Він обійшов мовчанням ЄС, НАТО, своїх вірних індо-тихоокеанських союзників, друга Ізраїль, боротьбу з тероризмом, якщо не вважати визнання навколишніх наркокартелів терористичними організаціями. 

Під тиском журналістів йому довелося розкрити частину теми по Україні вже в Овальному кабінеті в Білому домі. 

Спочатку призначений держсекретар Марк Рубіо, якому Байден залишив довгограючий подарунок, виключивши 14 січня Кубу зі списку держав-спонсорів тероризму, заявив CNN, що головний план США закінчити війну. 

І розставив деякі крапки: «Росія – агресор у цьому конфлікті, але ця війна має закінчитись… я не хочу і не можу визначати часові рамки, окрім того, що кожного разу, коли ви намагаєтесь покласти край конфлікту між двома сторонами, жодна з яких не може досягти своїх максимальних цілей, кожна сторона повинна буде чимось поступитися». 
102
Степан Гавриш

21 Jan, 21:06

Всі вірять, що інавгурований президент США досить легко використає сукупну силу Америки і його особисту, яка ближче до магії, для голлівудського сценарію нового блокбастера, де нова Америка всіх перемагає. 

Прийшов месія. Його не чекали. Боялись, що за його омолодженим обличчям ховається сам диявол. З натхненною вірою в себе, читаючи інавгураційну скрижаль, він не залишив нікому жодного сумніву – куля, яка пройшла повз вухо, була знаком запиту на його особливу земну роль, сильнішу від людської сили. 

Це «Боже провидіння», Бог врятував його, аби «зробити Америку знову великою». 

Тепер ніхто його не зупинить, не змінить його планів для «захоплюючої нової епохи національного успіху… з цього моменту занепад Америки припиняється… ми починаємо революцію здорового глузду. День звільнення». 

Ніхто не вірить. Бояться говорити й навіть думати. Трамп збирається перезаснувати Америку. Її механізми іржаві й застарілі. На зміну глибинній державі, складнючій системі стримування і противаг, неконтрольованій демократії стане демократичний диктатор. 

Натомість важкій неповороткій величезній бюрократичній системі прийде штучний інтелект під контролем техногігантів. Вони всі зібрались на інавгураційний бал в Ротонді Капітолія і не приховували емоцій на вершині торжества. 

Олігархократія. Якщо народ буде «проти», його робочі місця замінять значно ефективніші роботи, а незгодним вставлять чіпи Маска. Із США будуть «розширюватися» в Гренландію, Панаму, Канаду, Мексику? 

«Наші пращури перетнули океани, пустелі, ми підкорювали величезні гори, ми підкорювали Космос, ми розщеплювати атом. Немає нічого, що Америка не могла б зробити. Ми ступимо на Марс, ми ступатимемо на нові планети». 

В кінці 19-го – початку 20-го століття «барони-розбійники» монополізували більшу частину економічної системи США. Тоді (1848 рік) найбагатшим олігархом був Джон Астор з капіталом 20 млн доларів (сьогодні 545 млн). На початку 20 століття його обігнав Джон Рокфеллер, який контролював 80% світових запасів нафти (Google має 90% ринку в ЄС та 67% в США). 

Вони перед початком Першої світової війни швидко перетворили США з аграрної на високоінтелектуальну країну, будували гігантські бізнес-імперії й накопичували велетенські статки. 

Під тиском суспільства республіканський президент Теодор Рузвельт в 1906 році провів деолігархізацію. Наприклад, примусово розділивши рокфеллерівську Standard Oil на 34 компаній. 

США із Трампом на початку шляху олігархічного альянсу монополізації не лише високотехнологічного бізнесу, але й разом із безпрецедентною концентрацією фінансово-економічної й політичної влади. 

Мільярдери стають міністрами, а техно супермільярдеру Маску Трамп віддає право на перезаснування, реконструкцію історичної, політичної й, зовсім не виключено, конституційної системи США. 

Трамп не залишив в цьому напрямку  жодних сумнівів. Його обличчя випромінювало твердість і сяяло благородством великого сюзерена. 

Він втрачався, губився лише двічі: коли опинявся поряд із новим секс-символом Америки, власною дружиною Меланією і тоді, якщо повертався спиною до операторів. 

Консервативний стиль американського дизайнера Адама Ліппса як би повертав всіх до образу старої Америки з присмаком Британської монархії. 

Майже військовий ансамбль – чіткі лінії ідеальної фігури, гострі кути, широкі плечі, високі горло блузи та міцно застібнуте пальто. Капелюх-канотьє із широченними крисами закривав половину обличчя, захищаючи її особисту фортецю, яку тричі безуспішно долав Трамп з поцілунком. 

Багато хто подумав, що Трампа варто було б обрати найперше через Меланію, як символ американської мрії. Звичайно, Трамп не був ефектний в спину. 

Стомлене і вже не таке впевнене тіло, вікова сутулість, розмиті, без форми, контури під пальто. Тоді він ставав Байденом, який сидів на відстані витягнутої руки, очікуючи неприємностей і засуджень. 
120
Степан Гавриш

21 Jan, 10:56

Для гри Трампа є необмежені можливості. З батогом і пряником. 

Путін затиснутий в кут. І його ініціативи, бажання і цілі є лише способом виживання спільноти пацюків у закритому бетонному кубі, куди ледве попадає сонячне світло, а за їжу треба несамовито боротись. 

Це обʼєктивна реальність. Її, як професіонал, свідомо чи несвідомо, підкреслив вчорашній посол в США Анатолій Антонов в інтервʼю «Ъ». 

Великі держави, а він вважає Росію такою, можуть співпрацювати у двох випадках: «Перше – якщо одна з них потерпить стратегічну помилку, втратить свій вплив, а також свій статус, і буде зміщена та підпорядкована силі волі більш сильної держави; і друге – необхідність боротьби зі спільним ворогом може обʼєктивно сприяти обʼєднанню зусиль (міжнародним тероризмом, змінами клімату, розповсюдженням зброї масового знищення і засобів її доставки), для збереження і закріплення стратегічної стабільності й безпеки». Неважко зрозуміти, що в Росії немає шансів, як виграти у США, чого дуже хоче Путін, так і поділити з ним світ. 

Останнє і може бути стратегією великого бункерного – «нової Ялти». Розділити світ на зони вплину між супердержавами. Китаю – Тайвань і Азію аж до Індії. Росії – вільні від НАТО і ЄС країни й території, від розпаду СРСР. США – все решта. І кожен буде діяти у зоні своєї відповідальності як захоче. 

Три глобальні диктатури. Три безсмертні імперії. Трамп думає над цим. Він включив вже цілу низку механізмів експансії, від яких не збирається відмовлятися. Купити Гренландію, викупити назад Панамський канал, приєднати Канаду і ще якусь частину Мексики. І все це задля «національних інтересів США, аби Америка знову була величною». 

США за лідерством Трампа активізують лінію на створення нової моделі світу, його порядку через силу. Використовуючи економічний, політичний тиск та вкорінене домінування для рішучої зміни стратегічного ландшафту. 

Подібне можливо лише після великої війни. Світової або хоча б континентальної. Як це було після Другової світової. 

Тоді в Тегерані, Ялті й Постдамі союзники, серед яких Сталін був рівним з правом вето, домовились і створили нинішній світовий порядок, який тріщить і розсипається. 

Ми вже писали раніше, що Трамп може змусити Росію не лише припинити війну в Україні, повернути їй все незаконно захоплене і заплатити ціну за безпричинну агресію. Врешті, він може поставити питання про її денуклеаризацію або контрольований ядерний арсенал, в обмін на збереження територіальної цілісності й суверенітету з центром управління в Москві. В додаток, помилувавши особисто Путіна. 

Чому цього Трамп не хоче робити – ще невідомо, поки він не оцінить Путіна, як сильного чи слабкого гравця. 

Bloomberg днями розповів про радників Трампа, які розроблять «широку санкційну стратегію» для переговорів з Москвою, через позицію сили в найближчі місяці. 

Зараз домінує два підходи. 

Перший – сутньо посилити вторинні санкції по нафті, якщо політика Росії буде більш агресивною. Найбільше проти європейських перевантажувачів нафти й покупців в Азії. Особливо в Китаї та Індії. Максимально обмежити прохід російських танкерів через протоки Данії та Туреччини. Вони вважають це важким ударом по Росії. 

Другий – мʼякий. Розглядається продовження ліцензії для виробників стратегічної продукції або підвищення стелі на «Роснафту». Це якщо Трамп побачить з Овального кабінету близьке вирішення війни в Україні. 

Ці дії також мають бути скореговані із санкційним тиском на Іран та Венесуелу. Марк Рубіо, як з понеділка держсекретар, підтвердив, що санкції будуть ключовим важелем адміністрації Трампа для миру. 
103
Степан Гавриш

21 Jan, 08:19

Офіс Зеленського готує зустріч його з Трампом після інавгурації.

Але американці жодного разу не допустили такої можливості. Трамп невербально як би запросив його: «Якщо приїде, то я його неодмінно прийму». Волц не готує телефонних перемовин з Києвом. Ані до Путіна, ані після нього. 

Путін готовий до розмови з Трампом. Але без будь-яких умов і якщо той йому зателефонує перший. Його помічник Ушаков говорить про спокій Кремля, який «не рахує хвилини до такої розмови» і говорить про вимогу Путіна обговорити «проблему України» в закритому форматі на рівні адміністрацій, а потім вирішувати питання про подальший розвиток діалогу включно з можливою розмовою на найвищому рівні. 

Як кажуть українці, «яке їхало, таке і здибало». Путін розуміє гру і блеф Трампа. І його не вколисало бажання того, про яке він заявив 7 січня, про «побачити дуже і дуже переговори з Росією про припинення війни проти України невдовзі після його повернення до Білого дому». 

У Путіна закінчуються козирні карти. Ті, які залишилися, пришиті суворими нитками у глибокій кишені. Ядерні бомби, «Орєшніки», біохімічна зброя. Виявляється, що він у перші дні неймовірно боявся, панікував, що США у відповідь на повномасштабну агресію можуть нанести удар по Москві. Навіть тактичною ядерною зброєю. Поки не отримав спочатку по «гарячих каналах», а потім через різних емісарів, що Байден не буде застосувати американську військову силу прямо проти Росії. 

З часом ми більш детально дізнаємось, що директор ЦРУ Бернс в листопаді 21 року певною мірою знаючи про неминучість війни з Україною накреслив червоні лінії, через які США переступати не будуть. В тому числі й в особистій розмові з Путіним, з яким він був знайомий до цього 20 років. 

Після розмови з Патрушевим. Путін використовує агресивний блеф. Доказуючи Трампу, що в нього сильніші від його карти. Розкачуючи його на гойдалках сумнівів і наганяючи страху. 

Маргарита Симонян заявила на Russia Today, що Москва може погодитись на «зупинку війни по лінії фронту». Лавров на тривалій пресконференції оголосив про готовність «обговорювати нарешті безпеки тій же країні, яка зараз називається Україною, або частини цієї країни, яка поки що ніяк не самовизначилася на авіалінії від Криму, Донбасу та Новоросії». 

Росія бажає миру, але «на своїх умовах, але потрібні серйозні, конкретні пропозиції». 

Москва не погодиться на перемирʼя, їй потрібні юридично зобовʼязальні домовленості. Гарантії її стратегічної безпеки. 

Помічника Путіна на верфях Росії Микола Патрушев в інтервʼю «Комсомолці» був переконаний, що «Україна може припинити своє існування вже в цьому році разом з Молдовою через антиросійську політику». 

Переговори щодо війни мають вестись виключно між Путіним і США без участі Брюсселя і країн Заходу. Місяцем раніше Путін і сам заявив про готовність до переговорів. Проте тільки з легітимним керівництвом України, на базі Стамбульських домовленостей і виходячи з реалій «на полі бою». 

Трамп ніяк не реагує на ультиматуми свого «друга Владіміра». Чекає, поки виговориться або вже має інші, більш компромісні, умови до переговорного процесу? Скоріше – ні. 
106
Степан Гавриш

20 Jan, 13:13

Під митні й тарифні обмеження Трампа можуть потрапити Канада з Мексикою, Китай та інші торгові партнери США разом з європейськими союзниками. Ціла армія спеціальних агентів і поліцейських почне примусову депортацію всіх мігрантів, які знаходяться на обліку за дрібні правопорушення тощо. 

Зрозуміло, що більшість підписаних золотим пером наказів президента буде скасуванням рішень ненависного попередника, який «відібрав» в нього перемогу у 2020 році. 

Невідомо, чи не буде помʼякшень для Путіна, як жест до великої дружби двох зовсім немолодих екстремалів. Блінкен в останньому інтервʼю 17 січня не виключив, що «адміністрація нового президента може відмовитись від ініціатив своїх попередників». Якщо вірити AP. 

Дональд Трамп діє не як класичний американський політик, а як досвідчений рейдер, який спеціально інсценує бізнес-конфлікт. Саме тут силові методи є основою захоплення бізнесу. Якщо відкинути психологію і розглядати його атаки на Канаду, Мексику, Панаму і Гренландію. 

Шахова гра унікального республіканця, який з вулиці захопив і підпорядкував собі найсильніших консерваторів світу, в стратегічному мисленні постійного змагання боротьби «проти всіх» з метою перевершити суперників. Безкінечна інтерпретація, маніпуляція інформацією, ірраціональність дій будуть визначати всю його лінію президентства. Якщо Маск, Тіль та інші техногіганти зі своєю унікальною раціональністю не будуть тримати його під контролем. 

Це мистецтво теорії ігор, якими Трамп володіє досконало. Саме завдяки цьому він вже створив інформаційне цунамі у всьому світі. Ескалація сили, яку він запускав чи не щоденно із власної катапульти, нетерпимість до жодного компромісу, атмосфера своїх і «чужих» перетворили його в центр нового глобального мейнстриму. 

Очікування його президентства схоже на підготовку до висадки цивілізації інопланетян. Останні дні перед інавгурацією стали піком, вершиною, вищою від Джомолунгми, успіху, сили й рейтингу Дональда Трампа. 

Ізраїль після 6 годин свар і емоцій уряду Нетаньяху, підписав угоду з ХАМАСом. Терористом і вбивцею, від рук якого загинуло близько 1,5 тисячі євреїв, серед яких десь 800 цивільних. Ще 3300 отримали поранення, а 242 взяли в полон або в заручники. 

Трамп пригрозив Ізраїлю і ХАМАСу, якщо «не хочуть отримати пекло на Близькому Сході». 

Болючий компроміс Нетаньяху і легітимізація ХАМАСу. Як субʼєкта, який вже практично відновив свій бойовий потенціал. Це сигнал Україні, Зеленському. 

Нижче – оцінимо його силу. Ілюзія, обман, навіювання чи сила, за якою нудьгує світ після Рейгана і клану Бушів?  

Якщо перше, то потенційний прибуток від використання блефу, мистецтва обману ворогів, противників і друзів має коштувати дорожче за винагороду, яку він має забезпечити. Це стане очевидним одразу після 20 січня. 

Трамп буде діяти в інерції успіху, відкинувши як поношену одежу вже стару стратегію імперськості США. Одночасно зосереджуючись на подавлені внутрішньої опозиції, ламаючи всі системи стримування і противаг, а з іншого – примушуючи всіх слабких виконувати його волю, а з сильними – домовлятися. 

Запрошений Сі на інавгурацію не приїде, але направить віцепрезидента Хань Чжена. Маск організував телефонну розмову між двома лідерами, яка «була дуже гарною як для Китаю, так і для США». Путін ще не купив лобіста біля Трампа. 

Його радник Майк Волц працює над організацією телефонної розмови з Пу: «Я очікую дзвінка принаймні найближчими днями та тижнями». Так він сказав в ефірі ABC News. 

Думка про зайнятість Трампа внутрішньою політикою і Близьким Сходом й втрата інтересу до України, не виправдана. Нічим. Його заява про перенесення питання війни в Україні на півроку або на 100 днів, за Кітом Келлогом, може бути лише фігурою мови. Як і все інше, де ми слухаємо метафоричний язик лідера Америки. 

Український вулкан не тільки димить. З нього виділяються важкі для світового порядку гази, витікає магма, яка поволі перетворюється у потоки лави. Гарячої й неприступної. 
119
Степан Гавриш

20 Jan, 07:07

Ейяф'ятлайокютль. 

Україна продовжує викидати в атмосферу глобального світу страхи й жахи непередбачуваної війни. Як оцей вулкан в маленькій Ісландії. Може тому Трамп не планує покупку Ісландії зі 130 вулканами, з яких 18 працюють за власним планом. 

В Гренландії, якщо вони і є, то глибоко заховані під двокілометровим льодовим щитом, який займає понад 80% її території. 

Якщо Байден був нерішучим, то Трамп боязливий. Він ховає свої страхи за гігантським, важким, броньованим тілом імперії. Воєнної й торгової. Надрукований нею долар тримає світ під жорстким фінансовим контролем. За транснаціональними компаніями йде Пентагон, в який щороку інвестують біля одного трильйона єдиної й вільноконвертованої валюти світу людства. Майже стільки, скільки тратять на воєнні сили всі інші, разом узяті.   

Це і є основоположною стратегією домінування. Трамп наверху цієї піраміди. Грізний, всесильний, альфа самець. Змінити цей усталений алгоритм панівного лідерства Америки неможливо, на цьому невідомому по часу історичному відрізку епохи. Як і послабити. 

Бо система, глибинна держава, яка мурована я із міцного каменю більше двох століть не допустить подібного. Трамп не зможе і не здатен зупинити, зменшити вплив американської воєнної сили у світі. Вийти з НАТО, припинити втручатись у воєнні конфлікти, повернути у внутрішні порти 11 авіаносців, закрити 800 воєнних баз у 150 країнах світу, в яких несуть службу 220 тисяч американців, припинити фінансування нових видів зброї та виведення її в Космос, відмовившись від модернізації ядерного арсеналу. 

Дональд Трамп, як і Байден, не пройшли військовий вишкіл в армії США. Від цього можливий скепсис відносно війни в Україні. Трамп після Нью-Йоркської воєнної академії повернувся у бізнес, а Байден через астму і заїкання не потрапив на Вʼєтнамську війну. Але якщо Байден став класичним американським політиком, то Трамп – екстремальним бізнесменом. Його бізнес пройшов через 4000 державних і федеральних судових процесів включно із 6 банкрутствами. 

Гравець, який постійно блефує. Рішучий діяти аж до авантюри, якщо вважає противника слабким. Наполегливий, впертий в досягнені цілей, які повʼязані зі швидким і легким значним збагаченням. 

Це підмітив The Economist: «Трамп викине цінності Рузвельта і пізніше зосередиться на накопиченні та зосередженні влади. Використовуючи несподівані й ортодоксальні методи, опортуністичні використання впливу. Він вірить, що тільки сила приносить мир. Та ніхто не знає, що це за сила. 

The Economist витирає сльози – «коли використання влади не повʼязане з цінностями настає хаос в глобальному масштабі. З Пітом Хегсетом і Тулсі Габбард хаос прийде всередину США». 

І дальше. Трампу важко буде відокремлювати власні інтереси від інтересів своєї країни, якщо на кону його і соратників гроші, як це є з інтересами Маска в Китаї. Проте ці оцінки побудовані на хибному уявленні, що світ навколо Америки не змінився. 

Навіть якщо й він весь у турбулентних потоках, то Америка на високій неприступній вершині, об яку розібʼються будь-які зовнішні кризи. Треба лише нарощувати її внутрішню силу і робити також великою і самодостатньою, що її сила буде впливати на зовнішній світ, як сонячне світло. Незважаючи на процеси економічної глобалізації, коли індустріальні, технологічні, торгові й фінансові ланцюжки пронизують США, як кровоносні судини на тілі людини. 

Трамп з цим не згоден або не розуміє. Не виключено, що серед ста указів, які він збирається підписати одразу після опівдня понеділка 20 січня, коли в Києві настане темнота, і Путін запустить щоденні «Шахеди» і ракети по лікарнях, школах, МакДональдзах, то серед них не буде нових «санкцій з пекла» проти країни-терориста. 
107
Степан Гавриш

19 Jan, 20:27

https://youtu.be/-DXWKLbSejs?si=9OQyiGxcjNkqfhQc
81
Степан Гавриш

19 Jan, 12:37

Справа в тому, що наступним президентом найбільше шансів має стати воєнний. Інсайдери доносять, що після Вашингтона Єрмак зустрічався з Залужним у Лондоні, пропонуючи йому увійти в команду Зеленського.

В обмін, чи то на посаду спікера, чи навіть премʼєр-міністра. Вже і негайно. Із Львівської політехніки потекли плітки, що в ній готують місце ректора для премʼєра Шмигаля.

Читаючи паралельно першу книгу «Моя війна» фельдмаршала Манштейна «Втрачені перемоги», видно, що Залужний має потенціал стратега, який він тільки розвиває у собі.

Повернення його тепер вже в стратегічну політику України премʼєр-міністром чи міністром оборони, могло би позитивно вплинути на лідерство Зеленського і створити шанс хоча б на якісь зміни, що вже перезріли.

Залужний, окрім веселих картинок з собою, дружиною і талановитими дітьми, мовчить. Соціальні мережі розганяють погрози в його адресу порушити кримінальні справи за невдалий початок війни.

Проте, коли вибори будуть оголошені, це вже не буде мати жодного значення. За президентство буде боротись неймовірна кількість молодих, нікому не відомих, різномастих героїв. В конкуренції з політичними мастодонтами.

На сцену також виходить Юлія Тимошенко. Після Юрія Бойко. Найближчим часом ми побачимо 52 річного радикала, майора чи вже полковника, комбата безпілотної авіації 63–ї механізованої бригади ЗСУ Олега Ляшка.

Карусель виборів безперервно крутиться не тільки в країнах союзників, але і диктатурах.

В Росії цього і наступного року очікуються масштабні вибори в Держдуму і губернаторів. Їх енергія, незалежно від нашого бажання, буде затягувати Україну у вир політичної боротьби і змагань, в яких ми можемо перемогти і піднятись вище по сходах демократії. Або впасти, розбитися на уламки, які прийдеться склеювати наступним поколінням.
83
Степан Гавриш

19 Jan, 07:02

​2 січня разом з дружиною Оленою президент Володимир Зеленський заявив «Марафону», що «вибори президента і парламенту можливі лише після завершення воєнного стану в Україні». 

Він вважає, що про вибори «ніде не говорять, окрім Росії й дехто говорить в Україні». Це він підтвердив і підкастеру Фрідману. З нюансами. Вони можуть свідчити, що глава держави твердо вирішив почати підготовку до переобрання на другий термін. 

Він вперше не відкинув можливість їх проведення в умовах війни. Так, він роздумував, що «проведення виборів до завершення війни, що потребує розвʼязання питань із тим, як голосувати військовим та біженцям та змін до законодавства…». 

Він вважає, що суспільство проти виборів: «Тому що ми хочемо вибори, яким ми хочемо довіряти. 8,5 млн виїхали за кордон, і інфраструктуру треба робити для голосування цим мільйонам людей. Мільйони людей на окупованих територіях, я не кажу про окупацію 14 року навіть, я кажу про окупацію ось зараз – що робити з цими людьми. І одне з найсправедливіших виглядає – як голосувати без мільйона військових?». 

І далі – найцікавіше: «Тобто якщо вибори влаштовувати під час війни, то треба змінювати законодавство зі зміною системи голосування». Президент глибоко в темі. 

Він розуміє, що підтримувати весь обʼєм внутрішньої й зовнішньої легітимності лише відсилкою до дії воєнного стану вже недостатньо. Потрібні інші кроки. Звичайно, їх можна спробувати зробити, не вдаючись до ризикованих виборів, про що ми неодноразово писали. 

Але у глави держави немає радників достатнього інтелектуального рівня, здатних до створення нових правових ідей в системі рамок демократії й верховенства права. Його команда шукає максимально надійний і виграшний варіант для його переобрання виборів. Як власної гарантії. 

Президент Зеленський розуміє, що в основі можливих воєнних виборів має лежати перехід від паперових інструментів до цифрових фіксацій волі виборців: «Думати про онлайн голосування всі бояться через різні атаки, кібер тощо, але думати тоді над цим потрібно». 

І закінчив він в стилі досвідченого політика, який вже прийняв рішення, але ще не готовий його висловити прямо: «Є можливість закінчити війну у 25 році; він та його родина не замислювалася серйозно за участь у наступних виборах;  чи він буде балотуватися на другий термін залежатиме від того, як завершиться війна, від українців і від його власної сімʼї». 

Президент Зеленський став на виборчі лижви. Класичними прикметами є не лише соціологічні заміри довіри до президента Зеленського різними моніторинговими групами, де його рейтинг з 90% в травні 22 опустився до 52% в грудні 24, але й нещадні удари в соцмережах по його основному опоненту Петру Порошенку. 

Політтехнологи Офісу помилкового вважають його здатність до реінкарнації, як це зробив Трамп. Петро Олексійович так і не зміг стати ідеологом, прапороносцем українського супротиву агресії Росії. В принципі, він так і залишився на невеликій і своєрідній маргінальній сцені різномастих радикалів, які не прийняли Зеленського. 

Його електоральна база, попри його відчайдушне і надзвичайно демонстративне волонтерство, не зросла, а зменшилася. Можливо, це повʼязано і з тим, що Порошенко вважає себе гросмейстером-комбінатором. Суть політичної комбінації полягає в тому, щоб переконати Залужного обʼєднатися з ним в боротьбі за владу. Забезпечивши собі посаду премʼєр-міністра України. Безпрограшний варіант. 
88
Степан Гавриш

18 Jan, 09:42

Потрібна нова, більш енергійна політика саме глави держави.

Тому, виникне головне питання про президента країни, як лідера, про його здатність до нових рішень і нової стратегії війни й національної безпеки в сенсі існування української держави, її суб'єктності, територіальної цілісності та місця в геополітичній матриці. 

Президент Зеленський зосередився лише на мирній ініціативі Трампа, яка дозволить отримати навіть тимчасову передишку для проведення виборів. 

Якщо Путіну запропонують щось надзвичайне, проти чого у нього не буде аргументів. Місяць, Мадагаскар, 50 років гарантії на неприйняття в НАТО країн пострадянського простору і ще що-небудь, де наша фантазія з Дональдом Трампом змагатись не може. 

Притому, що легітимність президента тримається не на тлумаченні закону про воєнний стан його радниками, а на досить високій, і ще непорушній, довірі українського суспільства і не готовності його до зміни глави держави. 

Але ця ситуація ніколи не може бути надійною і зажди є непередбачуваною. Здається, Володимир Олександрович готовий до перемін. Нещодавно він заявив, що мріє в майбутньому повернутися до акторської професії. 

Війна завжди повʼязана із більшою частиною не успіхів, провалів і лише однією перемогою. Ми всі вчимося у помилок. Але одночасно ми віримо, що переможемо. 

Новий рік прийшов. З ним і Надія та Віра, що ми всі – український народ. Влада, суспільство, президент Зеленський, главком Сирський, солдати, сержанти та офіцери, які невтомно бʼються вже три роки із російською ордою – є одним нероздільним організмом. Нацією, силою, яку подолати неможливо, якщо ми перестанемо вірити, розколемося, розійдемося по українських хуторах і почнемо внутрішнє протиборство. 

Треба зберегти те, що є. Не допустити погіршення, знайти симетричні й несиметричні способи відновлення міці та сили ЗСУ та впертої єдності українців. 

В полі нашого зору все більш контурно постає тема перезавантаження політичної влади в Україні через вибори. Проблема в обороні країни, управлінні війною і її завершення. Більшість українців готові до її ще тривалого продовження. Та вони стомляться все більше і більше. 

Їх рішучість тане, як льодовики у Гренландії. І не тому, що Путін наступає, а ми відступаємо. Від неспроможності щось змінити. Як в організації збройних сил та зміні воєнної стратегії на більш рішучу та інноваційну, так і всередині нації, яку бʼють електричним струмом безкінечні корупційні оборудки з оточення глави держави, некомпетентність і неадекватність запитам українців дій чиновників, які контролюються Офісом президента. 

Павутина. Міцна і багатошарова. Вибратись з нею не зміг жоден з попередніх президентів України. Але в них не було такої безпрецедентної підтримки 50 країн західної демократії. Вони несуть. Майже 2/3 всіх витрат на війну, економічну підтримку держави та народу. 

В Зеленського є потенціал на цей шлях, але його оточення поволі сховало його як голку Кощія в броньованій капсулі. Виховавши в ньому вищу лідерську самопереконаність, самовпевненість, впертість і непоступливість. 

В інтервʼю Алексу Фрідману президент Зеленський гордиться цим. Отже, вибори. Навіть якщо всі будуть проти, уникнути їх не вдасться. 

Ще в листопаді Economist несподівано вийшов з великим прогнозом про «ранішу дату виборів», яка обговорюється в Києві. 25 травня 25 року. Хоч всі скептичні, через питання щодо організації та легітимності виборів. 

Конкуренти Володимира Зеленського прагнуть виборів, але «бояться говорити про це публічно, побоюючись жорсткої реакції Офісу Президента». 
88
Степан Гавриш

16 Jan, 20:54

Ідея Глобального саміту миру не лише провалилася, але й запустила токсичну хвилю миротворчих ініціатив, більшість з яких була розроблена Кремлем. Це деморалізувало західні спільноти, які почали втрачати довіру до здатності України нанести поразку російській армії. 

Більше. Орбан і Фіцо в середині союзницької коаліції почали вимагати припинити воєнну допомогу Україні та примусити її до капітуляції з Путіним. Глобальний Південь і Африка стали пасивними союзниками Москви, а Індія – спонсором воєнної політики Путіна. 

Врешті, вся ініціатива була віддана Трампу, який підхопив ідею Глобального саміту миру і пообіцяв закінчити війну за 24 години угодою з Путіним. 

Одночасно він обіцяє знищити ХАМАС і разом з Ізраїлем нанести удар по Ірану, не переймаючись миротворенням. 

Найперше тому, що Нетаньяху і всі еліти єврейської держави не допускають навіть думки про мир зі своїми ворогами на їх умовах. Щось подібне відбулося із піар-планом «Плану перемоги». Ставка примусити Путіна до справедливого миру силою Заходу теж провалилася. 

Трамп пропонує саміт Путіну без Зеленського, демонстративно заявляючи експансіоністські територіальні претензії, який «друг Володимир» реалізує в Україні. 

В той час Європа перебуває в стані воєнно-політичної складної трансформації. Їй цілком можливо прийдеться протистояти одночасно Росії й Трампу. 

В цих умовах єдиним і критично необхідним варіантом мала б стати власна, національна воєнно-політична, економічна і соціальна стратегія президента Зеленського. Її немає. Навіть в якійсь теорії. Відсутня ідея самостійної, із переконливою опорою на союзників, визвольної війни з Росією і проекція в майбутньому. 

В цьому плані, оскільки президент Зеленський не може здійснити політичне сальто-мортале, то ситуація все більше буде ставати неконтрольованою, непрогнозованою і накопичувати хаос. 

Внаслідок дії простих і складних законів «політичної фізики» дій Трампа, який буде боротись зі спадщиною Байдена, в тому числі щодо України, складних процесів в ЄС, де набирають силу інформаційно-пропагандистські, диверсійні й корупційні атаки всередині України Кремля. 

І дві контроверсійні вимоги суспільства – забезпечити оборонну стабілізацію фронту та почати наносити удари по російських військах одночасно із розпиленням демократичних прав і свобод, проведенням економічних і соціальних реформ, зменшенням силового тиску на суспільство і боротьбою з корупцією. Внутрішня криза, яку неможливо буде не помітити, відбудеться в точці їх сходження. 
 
Отже, перед президентом Зеленським стоїть неймовірне завдання: якось зупинити війну і перезапустити весь політичний процес в Україні. Як варіант, після встановлення миру між Україною і Росією з належними гарантіями. 

В тому числі – зовнішнього невтручання в електоральні змагання українців. Ще вчора ця тема була «табу». Сьогодні провідні українські ЗМІ оцінюють можливості й способи різноманітних систем голосування. На контрольованій теорії України, на лінії фронту, за кордоном, виключаючи Росію, Білорусь і підконтрольні Кремлю країни. Грузію та інші. 

Проблема тут стає набагато складнішою, аніж собі її уявляють. Президент Зеленський є основою існуючої стабільності, певного політичного паритету і воєнних спроможностей.  

Попри постійне просування російських військ, Путін не досяг стратегічних успіхів в Україні й досягнути вже їх не зможе. Гарантією цього є президент Зеленський. І це неможливо піддавати сумніву. Притому, що основою забезпечення суверенітету і державності виступають ЗСУ. 

Проте, це стратегічний тупик. Війна на виснаження не може тривати вічно. Путін тримає високу мобілізаційну і достатньо економічну спроможність воювати наступний рік з переходом у 26-й. 

І хоч Україна має достатні ресурси для власної оборони у 25 році, прорахувати подальше майбутнє неможливо. Проблема в союзниках, які можуть виявитись недостатньо стійкими для продовження протистояння з Росією. 
100
Степан Гавриш

16 Jan, 11:54

Найближчим часом його команда буде найбільше просувати тему виборів. Це стане точкою неповернення і створить нові умови для політичного і воєнного управління. Тобто, ще більше ускладнить провідну і ключову роль Верховного головнокомандувача і політичного лідера нації. 

В таких умовах для формування компромісу, ближчого до консенсусу, могла б стати заява Зеленського про його другий термін, як перехідного президента, до закінчення війни.  

Підписання про це мирної угоди на озвучених принципах і організація не лише виборів всіх рівнів влади, але й конституційного процесу з реалізацією установчої функції українського народу. 

Це дало б можливість отримати надійну конституційну легітимність і не допустити внутрішнього політичного розколу виборами. 

Звичайно, можна вдатись і до реалізації нового політичного дизайну – підписати Національну хартію, суспільний договір про правила спільних дій оборони держави, проведення реформ і цілей визвольної війни українців. 

Щит проти неясних намірів і загрозливої угоди Трампа та фортечний мур проти імперії путіністів, які намагаються розколоти українську націю. 

Залишатися в матриці героїчного минулого і пасивного спостереження за ескалацією війни, капітуляційним миротворенням за спиною українців смертельно небезпечно. 

Ми все ближче і ближче до бурхливої течії між Сциллою і Харибдою. 

Проти виборів – абсолютна більшість громадян. Всі розуміють, що Путін і його троянські коні цим скористаються, що може розвалити й без того крихку оборону ЗСУ.  

Для підтримки такої інклюзивності всього процесу від нього відсторонено конституційний суд, ЦВК і інші інститути,  які опікуються конституційністю виборів. Вони мовчать, підтримуючи спільну позицію збереження легітимності центрів президента до завершення війни. 

Саме тоді й планувались вибори, розраховуючи, що воєнні дії закінчаться швидко. Президент на «Рамштайні» оголосив про готовність закінчити війну «гідно». Вище ми говорили, що Путін «проти». Як дослідник української Конституції. Про це він доносить Трампу, ставлячи умови про переговори – легітимність українського президента. 

Тепер роль головного конституціоналіста України перейшла до засудженого Доні. Премʼєрка Італії Мелоні 5 годин спілкувалася з ним і Маском. 

Після зустрічі, вже в Римі, вона заявила, що США продовжать підтримувати Україну. Зеленський із «Рамштайна»зустрівся з нею. Отже, тепер у нього є розуміння, як буде діяти Трамп відносно, в тому числі ситуації з виборчим процесом в Україні. 

Якщо умовою мирних переговорів будуть вибори, то президенту Зеленському прийдеться їх провести в умовах воєнних дій. Не виключено, що Трамп переконає Путіна на період якогось невеликого часу на виборчий процес припинити вогонь і воєнні дії. 

Може із цим повʼязано перенесення на 6 місяців (за Келлогом на 100 днів) питання підготовки «угоди про мир» з Путіним. Якщо Трамп не буде перейматися легітимністю президента України, то він зосередиться на підготовці стратегії припинення вогню, перемирʼя чи мирного договору з Росією. 

В умовах, коли Росія щодня захоплює від 2 до 7 населених пунктів на сході й просувається в сторону Харкова, Дніпра і Запоріжжя. Це найскладніший виклик Володимира Зеленського. Потрібно приймати одразу багато, часто взаємовиключних рішень. 

З командою, яка випрацювала свій основний ресурс і вичерпала можливості для активної й мобільної зміни стратегії, як управління країною і ведення війни.  
101
Степан Гавриш

16 Jan, 06:58

Лавров на пресконференції за наслідками 24 року заявив про те, що «Захід, задурманений своєю величчю, безкарністю, самоприсвоєним правом вершити долі всіх народів світу, піддається все більшому протистоянню». Тому, «загрози на західному фланзі, на наших західних кордонах, мають бути ліквідовані, як одна із головних першопричин… Ліквідовані…». 

Питання зовсім не в Україні. Її лише «використовують… аби послабити Росію… в системі європейської безпеки». 

Це похідна тема. Ми «готові обговорювати гарантії безпеки тієї ж країни, яка тепер називається Україна, або тієї частини цієї країни, яка поки що ніяк не самовизначилась, на відміну від Криму, Донбасу і Новоросії». 

Ну ось, і приїхали. Ніяких українців і ніякої держави Україна. Путін і Трамп мають заснувати новий глобальний порядок. Зеленський тут ні при чому. 

Махровий КДБіст, земляк і помічник Путіна Патрушев за Лавровим не виключив, що «в цьому році Україна взагалі припинить своє існування». Тому переговори щодо неї «мають вестись виключно тільки між Росією та США… ні з яким Лондоном і Брюсселем розмовляти немає чого». 

Стерв'ятники вже наточили дзьоба. І чекають в компанію президента США. Вони наївно переконані, що він із їх зграї. Проте, Дональд Трамп вважає себе Орланом Білоголовим. Новим символом Америки. І хоче зробити її «знову Великою». 

Це в умовах, коли Альянс розширює воєнний контроль за Балтійським морем, суттєво збільшуючи там свою присутність і коли на 14 січня 65 російських танкерів не приймають в Китаї, Сінгапурі, не можуть пройти Балтійське море, вийти з Далекого Сходу, пройти Суецький канал і вийти з портів Ірану. 

Зовсім не виглядає, що великий і страшний Доні готовий під гіпнотичними пасами бункерного стратега подарувати йому Україну. 

Великий кіт грається з великою сірою мишею. 

Київ має прокинутись і битись. Інакше Трамп і його основні спікери вже пропонували б якісь окремі рішення для моніторингу можливостей щодо  готовності сторін для компромісів. Наприклад, провести обмін полоненими «всіх на всіх», що не впливає на воєнну стратегію сторін. 

Домовитися про часові перемирʼя в місцях найбільш жорстоких боїв з метою евакуювати цивільне населення та вивезти важкопоранених. І багато чого іншого. Для реалізації гуманітарної повістки Трампа, аби зменшити кількість жертв війни, бо «Україна стала кривавим  безладом, в якому загинули мільйони солдатів». 

Трамп все частіше говорить про переговори з Путіним і уникає, як власних, так і своїх радників, розмов з українським президентом. 

Отже, ситуація складається таким чином, що президенту Зеленському треба знову перевернути гору. Він — єдина дійова особа в державі, яка може приймати всі рішення. Якщо він знає, «які, навіщо і чому»? 

До певного часу, доки ситуація зберігає всі ознаки певної стабільності. 
114
Степан Гавриш

15 Jan, 11:09

https://youtu.be/fA_g8Jc3Lr0?si=G_m2Y0P87yYOE3bE
119
Степан Гавриш

15 Jan, 08:38

Вибори. Вони єдині можуть перезавантажити з його обрання всю вертикаль, всю систему влади, яка буде зосереджена в нього до кінця війни. 

Тобто це має бути тимчасовий президент. Але як? Президент і все його оточення переконали союзників і українське суспільство про неможливість виборів президента під час дії воєнного стану. 

Події в Україні й світі так стрімко галопують і далекі від будь-якої симетрії, що ними неможливо не лише управляти, але й передбачити їх. 

Може так статися, що за оцінками нової адміністрації Трампа-Маска, президент Зеленський вичерпав або не володіє достатньою спроможністю зреалізувати потенціал єдиного лідера країни. Закиди Волца і Саллівана про необхідність для стабілізації фронту мобілізації 18-літніх в цьому напрямку не так прямолінійно, як це коментує його Офіс. 

Іншими словами. Американська воєнна допомога сама по собі неспроможна забезпечити стабілізацію фронту, про що взяв зобов’язання президент на «Рамштайні». Без значущої зміни стратегії війни на новому її етапі. 

Примусова мобілізація напівдітей, напівюнаків, напівчоловіків, без сумніву, розколе Україну. Президенту потрібно знайти способи нової мотивації, заохочення добровільного, патріотичного поповнення ЗСУ. 

Для цього потрібна нова ідеологія не «піарної» стійкості, а справжньої єдності. Тобто відновлення довіри до влади, яка балансує біля дна кризових відносин із суспільством. 

До того ж для такої масштабної мобілізації потрібна стратегічна ціль – нанести воєнну поразку Росії, виснажити до неспроможності вести бойові дії російську армію, примусити Путіна піти на компромісні переговори. 

Потрібні десятки тисяч сержантів, офіцерів, майорів, полковників і сотні принципово інших генералів. Необхідна високотехнологічна і суперсучасна конвенційна зброя, якої ще немає на полі бою. І час, досить значний, щоб підготувати професійних військових, зінтегрувати їх, зростити в єдиний організм воєнну машину довжиною у 1,5 тисячі км і глибиною 150 км. 

Інакше нам пропонують винищення золотого цвіту української нації у піхотних зарубах і рукопашних сутичках із безжалісними ординцями. 

Це промовистий сигнал, що таланта Трампа для підписання угоди з Путіним буде недостатньо, якщо Україна не відновить контроль над фронтом, не почне діяти на випередження російського Генштабу і не докаже свою силу. 

Не виключено, що Дональду Трампу може не подобатися перекладання на нього всієї відповідальності за завершення війни в Україні. Попри те, що це, власне, було його ініціативою завершити її в «24 години». 

Поки що він намагається оголосити про «Велику перемогу» в Газі. Мирна угода між Ізраїлем і ХАМАСом практично готова. 

В Досі посли від Трампа і Байдена разом із Моссадом і спецслужбою Шабак можуть в режимі годин або доби підписати угоду про якусь форму завершення війни у Палестинській автономії. 

Попри заяви Трампа, Волца і Келлога про готовність новообраного президента США зустрітися з Путіним, поговорити з ним телефоном і домовитись про рамки угоди, Кремль заявляє про неготовність до таких переговорів. Якщо американці не будуть висувати попередніх умов, але погодяться вести розмову в руслі Стамбульських угод і реальності «на землі». 

В останні дні по «технічним каналам» Трампу передали першу частину вимог, які мають перевірити його готовність до переговорів: «Нейтралітет, вічна позаблоковість України та відвід воєнних баз, інфраструктури НАТО із його членів, що межують з Росією. І ніяких спільних воєнних навчань. Путін називає це гарантіями для Росії, які попередньо мають бути підтверджені для початку переговорів по Україні. Напевно, наступною буде вимога виплатити Заходу компенсації РФ за збитки від використання його зброї, переданої Україні». 

Фантастика? 
122
Степан Гавриш

14 Jan, 08:53

Четвертий етап розвитку подій для президента Зеленського десь посередині. 

Непродумане, емоційне звільнення успішного мозку на чолі з главкомом Залужним призвело до серйозної деградації оборони України. Фронт став крихким, який поволі сиплеться. 

Придумати й застосувати своєрідний «стратегічний антидот» наступальній енергії Путіна президенту і його Главкому Сирському не вдається. 

Курська операція лише відтермінувала ще більш гостру кризу. План стійкості з 10 пунктів частково презентований главою парламенту, як і два попередні, провалений. 

В ньому визначально не було ідеології й мотиваційних цінностей, які б могли перетворити його у відновлення дійсної стійкості української нації, яка все більше і більше втікає від війни. Це надто серйозний і найбільш чутливий виклик національному лідеру, який неможливо буде обміняти на вибори. 

Команда президента продовжує думати та планувати майбутнє у війні все ще стоячи на граблях. 

На останньому «Рамштайні» за участі президента міністр оборони Умеров, який до призначення на посаду ніколи не займався жодною реальною політичною діяльністю і не був навіть воєнним бюргером, представив «Військову стратегію України на 2025 рік, яка базується на чотирьох ключових пріоритетах: стабілізації лінії фронту; зміцнення обороноздатності України; посилення захисту неба і морських шляхів; асиметричної відповіді на спроби агресора досягти переваги через масштаб». 

Загальні наміри, не покладені на реальність і, хоча б, на якусь воєнну теорію. Карл фон Клаузевіц, Еріх фон Манштейн зі своїми «Втраченими перемогами», чи то аплодують, чи то плачуть. 

Проблема лише в тому, що нинішня війна з одвічним історичним ворогом українців не є привілеєм і правом окремої групи людей чи навіть лише ЗСУ. Це війна всього українського народу, який не покинув свої домівки, готувався битись, як вміє, на збудованих по всій Україні блокпостах і барикадах, який постійно живе під ударами ракет, дронів і КАБів та молиться прокинутись щоранку живим і здоровим. 

Ніхто не може надати прогноз розвитку наступних подій. Путін хоче використати Трампа для поразки й капітуляції України. Пєсков 10 січня підтвердив готовність Путіна розмовляти з Трампом за його ініціативою, але виключно на своїх умовах. 

Жодних поступок Україні, компромісів не буде. Трампу суддя із Нью-Йорку Хуан Мерчан оголосить вирок особисто Дональду Трампу за гонорар секс з порнозіркою Стормі Деніелс з виборчого фонду. 

В Овальний кабінет зайде перший засуджений, за законами США, глава держави. Верховний суд визнав неможливим перенести вердикт присяжних на майбутнє після виконання обов’язків президента Трампа. 
Путін тому і вважає Трампа надто слабким, ущемленим і нездатним до сильної позиції, аби припинити війну в Україні на умовах компромісу, бо говорити про справедливість в існуючих умовах досить складно. 

Тим більше, що ще не чинний президент США заявив про певне братство з Путіним, збираючись анексувати Гренландію, Панамський канал з Канадою і, можливо, з Мексикою. 

Така окупація України Путіним виглядає лише, як частина великої імперіалістичної експансії Трампа. Ще не час робити висновки, але в президента є час зіграти в цій грі знову основну роль. Чим більше Путін виписує глобальну повістку, тим більше в ній України. Отже, і можливостей впливати на політику. 

Так сталося, і цю реальність не змінити, що він центр всього в Україні. Мова не йде про зміну його повноважень. Це неможливо, бо іншого центру влади, прийняття рішень, немає. І створити його швидко і легальним способом неможливо. В нього немає волі й розуміння про реконструкцію політичної системи, а його команда не дозволить йому цього зробити. 
129
Степан Гавриш

13 Jan, 11:43

Воєнний стан вводитися лише після російського вторгнення, о 5:30 24 лютого 22 року. Пізно. Може тому, що міністр оборони за кілька днів до цього переконував про «недоречність розмови нападу Росії на Україну завтра-післязавтра». Його навіть не збентежило засідання російського Радбезу, де Путін, по суті, оголосив війну Україні. 

Зеленський не зміг навіть в останні дні повірити у війну і закликати ЗСУ та націю до оборони: «Ми віддані політико-дипломатичному врегулюванню і не піддаємося на будь-які провокації. Потрібно розрізняти провокації та наступ військ агресора… але зараз немає жодних причин для хаотичних дій. Ми на своїй землі. Ми нічого і нікого не боїмося…». 

Він, як актор демонстрував сценічну впевненість, хоч у глядацькому залі вже розпалювалася пожежа. Як президент, він не знав, що робити. Його несистемна команда виробляла адреналін, але не єдино можливі рішення мобілізації всіх реальних і нереальних ресурсів для оборони. 

Лише 24-25 лютого в Києві роздали населенню для відсічі 18 тисяч автоматів та боєкомплектів до них. 

Третій етап Зеленський феєрично виграв. Він обʼєднав Захід в потужну антикремлівську коаліцію з 50 країн, яка діє як частина оборонної стратегії України й донині. Переконав західних лідерів взяти на себе відповідальність за війну в Україні, яка реально стримує Путіна від її розширення на європейський континент. 

По суті це перетворило російсько-українську війну у практично глобальне зіткнення країн західної демократії і їх союзників на чолі з США проти Вісі зла з Росією, Північною Кореєю, Іраном під геополітичною парасолею Китаю. 

Найбільшим успіхом Володимира Зеленського стали дружні стосунки, партнерство і взаємність з президентом Джо Байденом. Останній перетворив свою каденцію в місію воєнно-економічної підтримки України, виступаючи як потужний локомотив українського інтересу, не даючи можливостей союзникам втекти в нейтралітет. 

Україна була за крок до перемоги. Восени 22 російські війська панічно відступали, але Верховний головнокомандувач і Генштаб тоді не змогли розгорнути й завершити цей успіх, відтіснивши Путіна хоча б на довоєнну лінію. 

У 23 році здавалося б добре підготовлений контрнаступ, який мав розрізати російський фронт по вісі аж до Азовського моря, неочікувано провалився. Всі були впевнені в перемозі й хотіли тільки її. 

Залужний побачив ознаки іншої війни – затяжної, з чисельними тупиками, на виснаження. Тривалої, в якій перемагає мудрість, холоднокровність, терпіння, ресурси й здатність до швидких оперативно-тактичних операцій та вміння вести маневрову війну нової якості. 

Тисячами порізів знекровити віддалену від основних ресурсів російську воєнну машину, ослабити, виснажити її до неспроможності наступати та тривало оборонятися. 

В цей час президент Зеленський відчув себе, можливо й справедливо, лідером з новими якостями, готовим вести власну глобальну гру. Заграти в пастку Путіна Глобальним самітом миру за участі переважної більшості цивілізації. 

З іншого боку, наступати, перемагати, знищуючи живу силу і матеріальні ресурси війни Росії. 

Але всю відповідальність за перемогу перекласти на союзників. В основному на США. В обмін на ефемерні поклали рідкоземельних матеріалів, більшість з яких захоплено або під загрозою захоплення Росією і готовністю ЗСУ захищати Європу натомість американських військових. 

І перший, і другий план були відірвані від реальності. Але їх оригінальність, ексклюзивність, імпозантність створили ореол у команди президента і суспільства в якомусь правильному курсі стратегії війни. 

Можливо це була гра, блеф лише налякати Путіна і змусити його піти на реальні переговори. Це була спроба тиску на запеклого, самовпевненого і надзвичайно досвідченого авантюриста. 

Він не збирався реагувати на подібні театралізовані ескапади, володіючи найбільшим арсеналом зброї у світі. Стратегія протидії цьому визначальному фактору розвитку війни в Україні так і не була ініційована, розроблена і застосована. В найбільш сприятливих умовах часу Джо Байдена.
136
Степан Гавриш

12 Jan, 21:49

https://youtu.be/Xl7FyWX5LrI?si=OcWdw9cuxHUiv-XO
128
Степан Гавриш

12 Jan, 14:58

https://www.kommersant.ru/doc/7430417?from=top_main_3
126
Степан Гавриш

12 Jan, 14:11

Потрібен новий лідер або оновлення, ребрендинг нинішнього. Потрібно перезавантажити всю, без виключення, систему влади, ідеологію управління країною і моральні, ціннісні взаємовідносини з нацією. 

Перший етап свого президентства Зеленський виграв. З тріумфом. Він зламав олігархію, стратегію будівництва і розвитку України Януковича-Порошенка. Виключно завдяки власній несистемності, повній полярності в державотворенні, організації влад і арбітруванню політичних процесів. 

Він руйнував те, чого не розумів і чим апріорі керувати не міг. Для унеможливлення реставрації Зеленський практично повністю ліквідував старий політичний клас, який забезпечував специфічну українську історичну тяглість. 

Натомість йому, у владу прийшли люди з вулиці. Вчорашні лузери, асистенти, помічники й челядь з окремих багатих офісів. Їх життя було в конвертах. Вони зберегли близько біля Зеленського своїх патронів і принесли нову модель корупції – своїх, друзів і рішал. На зміну політичній і корупції білих комірців. Ненаситні, цинічні й зухвалі. Безстрашні, ризикові та в постійному драйві. Натомість конкуренції ідей, інтелектуальним змаганням – чи не щоденна боротьба і бійки за гроші. 

Для самозахисту створена система монобільшості з надійною круговою порукою. 

З конституційного політичного арбітра президент перетворився в політичного патрона, який, керуючи симпатіями й антипатіями, вирішував, кому «жити», а кому «вмерти». Один. Точніше, з главами Офісу. 

Другий етап Зеленський програв. Він не був взагалі готовий до війни. Ментально і вже як ситуативний лідер. Зачарований, загіпнотизований Путіним і Меркель в Парижі 9 грудня 2019 року. 

Очевидно, в розмові тет-а-тет Путін і Зеленський досягли якихось взаємних домовленостей, в які непідготовлений і ще не загартований український лідер повірив. 

Головне – Кремль гарантував відсутність намірів діяти силою проти України. Про це свідчить впевненість українського президента ледве не до останнього дня, що Росія не нападе. Постійні фактажні докази західних розвідок, лідерів на чолі з Байденом, що Росія неминуче нападе найближчим часом, були проігноровані. Що знав Володимир Олександрович і що йому пообіцяв Путін, що він будував дороги, запускав «шатли» в Крим і закликав на травневі шашлики? 

19 січня 22 року за місяць до вторгнення, він звернувся з проханням не панікувати й пообіцяв, що «в Україні пануватиме мир і всі зустрінуть 23 рік». 

Критично оцінивши інформацію про можливу російську агресію: «Всім нашим громадянам, особливо похилого віку, (???) потрібно це зрозуміти. Видихнути, заспокоїтись, не бігти по гречку і сірники… що ж буде завтра? Розповідаю. Будемо будувати дороги, мости, школи, стадіони, літаки й танки… вакцинуємо переважну більшість населення… в травні як завжди, сонце, вихідні, шашлики…». 

26 січня CNN пише про 106 тисяч сухопутних військ та 21 тисяч військових ВМС і ВПС Росії прямо на кордоні з Україною. На середину лютого – вже 150 тисяч. Американці моделюють, що Росія за 48 годин займе Київ. 

Арахамія сміється: «Я не знаю реальні причини, чому США так роблять, але це точно не на користь економіки України». 

Путін і Лукашенко підтримують – ніхто нападати не буде. Іноземні держави масово евакуюють свої посольства з Києва та закликають своїх громадян негайно залишити Україну. Навіть військових інструкторів. Евакуює своїх дипломатів і Росія. 

Байден на запрошення Зеленського приїхати відмовляється. 23 лютого президенти Литви та Польщі прощаються з Зеленським. З Борисполя щодня два десятки рейсів вивозять олігархів, багатих депутатів та бізнесменів. 
118
Степан Гавриш

12 Jan, 09:54

Виходячи з останніх публічних виступів і інтервʼю президента Зеленського, він збирається захищати модель свого управління, як останній рубіж. 

У Володимирі Зеленському продовжують жити дві особистості: успішний актор і амбіційний лідер молодої, воюючої демократії. Перший виріс в другого, але скільки залишилось майстра сцени і якого масштабу народився політичний лідер, нам важко зрозуміти. 

Але є одна лінія, яка показує, що потужний імпульс, який народив у Зеленському лідера з глобальними характеристиками, залишається ще не подоланий. 

Ідеологія війни. Ідея національного єднання перед загрозою знищення держави і її народу. Тяглість історії територіальної організації одного із найстаріших європейських етносів – українців, визвольних змагань в різні епохи, виникнення і розвиток національної самосвідомості й формування політичної нації українців мало б стати непробивним щитом проти мракобісся руського міра Путіна. Державний український націоналізм. 

Поряд з ханукією – українська ялинка, а посередині український президент Зеленський. 

Всі звикли до його щоденних інформаційних звітів, повідомлень, обіцянок, планів і критики своїх ворогів. Потрібні глибші й більш значущі слова, які мотивують до єдності й готовності до поборництва ворога. 

Зникли групи моральних лідерів, розчинилися у суєтах відомі письменницькі постаті, молода українська церква так і не знайшла себе в душевному поводирстві для боротьби з одвічним історичним ворогом.  

Натомість залученню українців до інвестицій у робочі місця і виробництва «все для фронту, все для перемоги», майже щодня нові фіскальні вимоги, податки, обмеження фінансової й економічної активності, стрімке наростання фінансового тиску на домогосподарства, відмова від підтримки бізнесу. Внаслідок – втеча найбільш працездатних українців за кордон, які в більшості вже більше не повернуться. 

Драматична і безпрецедентна дерелокація на окуповані території десятків тисяч українців через неспроможність держави забезпечити їх належне існування на вільній Україні. І ще сотні проблем, які скручуються в клубок, що нагадує снігову кулю, яка котиться з гори. Сховатись від їх вирішення неможливо. 

Всі розуміють, що відкрита опозиція до дій влади, незгода з нею є паливом для Кремля. Путін встромить туди своє жало і буде розхитувати українців. Приклад із «вихлопом» Юрія Бойко це підтверджує. Неясно, чи президент розуміє цей виклик і, чи він готовий та має ресурс провести реформу зверху. Скоріше ні, аніж так. 

Він це прямолінійно підтвердив в інтервʼю з Алексом Фрідманом. Будуть лише декоративні, а не фундаментальні зміни. 

Складається враження, що його більш важливим пріоритетом стає пошук стратегії, технології інструментів переобрання на другий термін. Цього вимагає Путін. В тому числі й від Трампа. Нижче ми про це поговоримо глибше. 

Тому, другий сценарій витікає з першого.  Він вже давно і послідовно розкручується пресою. І не тільки опозиційною. Українською та західною. 

Вибори. Найперше президента. 

Потрібен новий лідер або оновлення, ребрендинг нинішнього. Потрібно перезавантажити всю, без виключення, систему влади, ідеологію управління країною і моральні, ціннісні взаємовідносини з нацією. 
76
Степан Гавриш

11 Jan, 18:52

На тлі аномального психофізичного стану, яким Трамп ламає усталені рамки американської політики, у нього явно понижена чутливість до проблем, які заважають його програмі величі. 

Україна скинута ним у плавильний котел його психоемоційної геостратегії. Разом із Панамою, Данією, Гренландією, Канадою і Мексикою. На черзі – Велика Британія і Німеччина. Спроба змінити цей його субʼєктивно-психоемоційний алгоритм, коли він особливо ранимий і чутливий до вже існуючого власного культу, може мати лише негативні наслідки й вести до конфлікту. 

Схоже, що ніхто, ніякі колективні вмовляння союзників України не можуть нічого змінити. В цих умовах, маючи головним радником також психоемоційного, непередбачуваного, не підпорядкованого жодним правилам південноафриканського генія, очікувати від нового лідера Америки і його команди переходу на сторону України, можна лише як факт випадковості. 

Причому, що для Путіна є план, який Трамп не перестає виголошувати. Лише час може змінити Трампа, зламати його, перетворивши в «кульгаву качку» або чергову жертву імпічменту. Байден і демократи це розуміють. 

Вони діють асиметрично, полярно великому Дональду. Точка конфлікту – Україна. На «Рамштайні» його голова і міністр оборони Ллойд Остін оголосив про останній пакет допомоги на 500 млн доларів. Разом із 680 млн доларів від Німеччини на військову техніку в цьому році, 2 млрд від Норвегії й 3 млрд від Великої Британії. Коаліція, за його словами, надала з часу російського вторгнення Україні для оборони 122 млрд доларів. І збирається не зменшувати воєнну підтримку й у 25 році. 

3,8 млрд доларів адміністрація Байдена по програмі PDA не змогла використати. Це буде черговим викликом для Трампа. Йому прийдеться або виконати закон Конгресу, або скасувати його, перейшовши на сторону Вісі зла. Поряд з Північною Кореєю. 

ЗСУ таким чином мають достатні збройні, бойові спроможності найближчим часом зупинити просування ворога і стабілізувати всю лінію фронту. Максимально виснажити його армію й економічні ресурси систематичними та потужними ударами безпілотної авіації по основній воєнно-економічній інфраструктурі. 

Ми всі гадаємо, чи є стратегія ведення війни у нашого Верховного головнокомандувача і Генштабу. На «Рамштайні» він її виклав несподівано: «Я роблю все можливе, щоб цього року ця війна гідно могла завершитися для України й всієї Європи. І я знаю, що я можу розраховувати на вашу підтримку». 

Ми всі повинні памʼятати, що припинення війни є нашою спільною метою – нашою, а не російською. Цього хочуть українці, європейці, американці та багато наших глобальних партнерів. Капітуляція чи перемога? Як і в якій спосіб завершити війну гідно? На який мир погодиться українська нація? Які обʼєктивні шанси закінчити війну вже в цьому році і яким чином, коли окрім популістичної бульбашки Трампа жодних серйозних дискусій, обговорень умов завершення війни в Україні в публічному просторі немає? 

Тому, для реалістичної оцінки майбутнього є лише два сценарії. 

Перший. Президент Зеленський несподівано приймає рішення і проводить повне перезавантаження, звичайно, не за один день, але в короткому часі, всієї системи управління, яка створена ним, виникла стихійно і діє, керуючись не спільними, а власними окремими правилами й принципами. 

Приклад – МСЕК, який демонтував значною мірою мобілізаційну готовність українців підпорядкуватися єдиному правилу і виклику одночасно – захищати країну. Він розколов суспільство, поділивши на готових сплатити за інвалідність і нездатних це робити через відсутність коштів. 

Прокуратура. З 67 прокурорів-інвалідів Хмельницької області до цього часу не звільнений жодний. Перелік доволі великий. 
71
Степан Гавриш

11 Jan, 10:36

Попри все, аграрна економіка стала лідером. В часи технологічної революції, квантових чипів і штучного інтелекту.

Їх на голодний шлунок не придумають і не зроблять. Виявилось, що у війну фермери не втекли за кордон і не сіли роєм на державний бюджет.

Не озираються на забуття урядом, російські дрони і ракети, засухи кліматичні аномалії, галопуючий ріст цін на паливо, мінеральні добрива, газ, електрику, логістику, картельні змови монопольних агрохолдингів, фіскальні і правоохоронні жахи, вони, просинаючись до заходу сонця і лягаючи спати після вечірньої дойки, сіють, годують рослини, борьться із шкідниками, збирають врожаї, продають за дешево, аби знову сіяти, заплатити за працю і землю, відремонтувати техніку.

І так по колу. З дня в день, з року в рік. Саме завдяки їм українське село ще просинається весною з вишневим цвітом, а не переїжджає в міста чи далекі світи.

Дякую Сергію Дойку, відомому журналісту і неспокійному ентузіасту, що взявся модерувати тему економіки на найбільших і найцінніших чорноземах світу, яку українська влада не спроможна перетворити в успішний глобальний проект.

Саміт-2025 «Виклики сьогодення». Експертиза. Агро і наука. Інновації.

Дата: 20.02.2025
Час: 10:00
Місце: Nivki Hall
74
Степан Гавриш

11 Jan, 07:05

Трамп не говорить про зустріч з Путіним, у процесі, повʼязаним, бодай би, із Зеленським.

Наш президент завідомо виступає надто слабкою стороною, аби з ним рахувались. І критика американської корупції часів Байдена не допоможе. Ми в одному човні з Європою, бо Америка далеко, за океанами. 

Треба шукати модель, стратегію спільного оборонного союзу, єдиної армії за участі України. Це ідея Макрона. Її готовий підтримати премʼєр Великобританії Стармер і майбутній, найскоріше, канцлер Німеччини Мерц. 

Україні потрібна не лише воєнна допомога сильного Брюсселя, але ще важливіше знайти перехідну політико-воєнну модель спільної й колективної оборони Європи. Від будь-якого агресора. 

І поки Трамп буде президентом, потрібно буде перетворити Європу у самодостатню воєнну автономію. А Україна буде однією з багатьох. Зараз – найкращий час, коли у Єврораді головує 6 місяців Польща. 

Трамп не зможе переконати Путіна скласти зброю і підписати мирний договір з Україною. Якщо це не буде її капітуляцією. Але це означає лише, що Трамп, обраний лідер американської демократії, став вперше в історії з часів Джорджа Вашингтона союзником агресора, що веде геноцидну війну проти молодої демократії та сповідує ідеологію нового фашизму. 

Президент Зеленський зробив майже фаталістичну ставку на Дональда Трампа. Коли той жодного разу, Карл, не підтримав українців і їх лідера. Навпаки. Він демонструє неприховану до них зневагу, використовуючи принизливу риторику («найвеличніший торговець в історії»), посилаючи Путіну сигнал за сигналом, про готовність здати Україну («розуміє почуття Путіна щодо членства України в НАТО»). 

Глава держави все ближче і ближче рухається до кардинальної зміни власної стратегії перемоги. Повної, половинчатої, дипломатичної. Тепер вже зупинення війни, перемирʼя. За невідомим планом Трампа. 

Після обваленої критики вибуху в Мар-а-Лаго реакційного трампізму, вʼєтнамський ветеран і радник власника маєтку Кіт Келлог виправдовувався: «Люди повинні зрозуміти, що він (Трамп) не намагається дати щось Путіну або росіянам. А насправді намагається врятувати Україну і їхній суверенітет і забезпечити, щоб майбутній мир був справедливим і чесним». 

На все це генерал-аксакал відвів всього 100 днів, або й менше. Зеленський погоджується з вето Путіна на вступ України в Альянс: «Зараз для України важливіше отримати дієві гарантії безпеки. Від держав, які претендують на лідерство та мир у світі». 

Ритуально-магічна мова. Звернення до невідомого обʼєкта магічного впливу, бо єдині й достатні гарантії безпеки може надати лише членство України в НАТО. 

Президент ще бореться. Ворожить на екстремальній непередбачуваності Трампа, його нестабільності та дикій нелогічності стати на сторону жахливого агресора та припинити існування української держави. Тому новий Курський «прорив». Спроба захопити один чи два хутори, втрачаючи ще 9 населених пунктів в Україні. Включно з Торецьком та Курахове. 

Очікування посунути росіян з північнокорейцями на Курщині, скоріш за все, невиправдані. Генштаб скромно підтримує інтригу: «Уточнюється лінія зіткнення на Курщині». 

Ситуація практично патова. Російські й українські війська наступають одночасно. Але в перших більше сил й можливостей і вони їх тільки нарощують. ЗСУ вичерпали ресурси для перелому у Курській області. 

В принципі, це доля всіх політичних проектів у такій запальній війні. Навіть якщо Сирський і його Генштаб зможуть балансувати ініціативою з Євкуровим, то неприпустима поразка ЗСУ на Курщині може мати більш негативні наслідки, аніж ми готові їх сьогодні прогнозувати. Треба чітко усвідомити, що перемогти Путіна на його території нереалістично і неможливо. 

Використати це як важіль тиску на нього на умовних майбутніх переговорах через «100 днів або 6 місяців» буде надзвичайно складно, навіть якщо ми збережемо воєнну присутність на стародавній російській землі. Важко собі уявити, що на це зреагує якимось чином Трамп. 
83
Степан Гавриш

10 Jan, 10:30

Трамп не один. З чревовєщателем. Ілон Маск у своєму «Х» принизливо поглумився над Трюдо, який сказав про відсутність будь-яких шансів на Канаду, як частини США: «Дівчинко, ти більше не губернатор Канади, тож неважливо, що ти кажеш». 

Протягом місяця технологічний геній атакує локомотиви союзників: Німеччину і Великобританію. Шольца він обізвав «великим дурнем», президента Штайнмайера «тираном», а премʼєра Британії Кіра Стармера «співучасником зґвалтування Британії». Макрон 6 січня звинуватив його у спробах «створити реакційну коаліцію в Європі». Через пряме втручання у внутрішню політику і виборчу демократію європейців. 

Аномальність поведінки майбутнього президента США, відсутність навіть не усталеної, а прийнятної логіки для дій і висловлювань лідера Америки, неадекватність і критично небезпечний популізм емоцій погрожують важким хаосом і темною непередбачуваністю після 20 січня. 

Гірше. Войовничість Дональда Трампа, його агресивний і ескалаційний тон загрозливо зближують його з Путіним – імперський стиль впливу на глобальну політику, територіальні претензії й розширення силою, прямолінійний культ особистості та втрата раціональності. 

Україні не варто було чекати підтримки. Її місце біля Гренландії, Канади, Панами, Мексики й, вже незабаром, Гондурасу, де розташована найдальша американська авіаційна база, яку можуть закрити у відповідь на примусову депортацію «латинос». 

По-перше, Трамп не висловив співчуття українцям і підтримав, досить сильно, Путіна. Він «розуміє» почуття Путіна відносно членства України в НАТО. У відповідь на питання журналіста. Звинувативши у всьому Джо Байдена: «В значному проблема полягає в тому, що Росія за багато років до цього, як Путін сказав, що НАТО не повинно бути в Україні, про це говорилося, як би це само собою розуміється. Це було, начебто викарбувано в камені». 

Раптом Байден мовив: «Ні, вони повинні мати можливість приєднатися до НАТО. А отже, Росія буде мати когось прямо в себе на порозі, і я можу зрозуміти їх почуття з цього приводу». 

Маніпуляція і брехня. Байден не обіцяв членство в Україні, але говорив про перспективу у віддаленому майбутньому. 

Місце в Альянсі пропонував однопартієць Трампа – Джорж Буш-молодший у 2005 і 2008 роках. Але здався Меркель і Путіну. 

Друге. Трамп дуже хоче зустрітися з Путіним десь після інавгурації. Видно, що він боїться публічно натискувати на цю тему через підозру, що Путін його якимось чином контролює. 

У всіх питаннях з цього приводу він так зажував слова, що журналісти не змогли розшифрувати його змісту. Ясно тільки одне, що «він хоче розмови» із визнаним воєнним злочинцем (conversation) і сподівається, що в нього є 6 місяців, а може й набагато раніше, ніж 6 місяців. 

Reuters написало, що Трамп говорив про перемирʼя. Але він знову вдався до малозрозумілої вимови, тому журналісти не змогли розшифрувати транскрипт цієї частини. 

При цьому CNN, за словами Трампа, оцінює, що війна в Україні може загостритись, значно ускладнитись і привести до подальшої ескалації: «Ця війна може загостритись і стати набагато гірше, аніж нині». 

Трамп відвів собі час на її завершення «від 3 до 6 місяців». 

Третє. Байден спровокував війну. Його заяви. Саме Байден, за Трампом, порушив основи системи безпеки Європи. 

Це частина виглядає ще більш небезпечною. Саме Байден після каденції Трампа зміцнив, по суті, реформував, Північноатлантичний блок, перетворивши його у потужну воєнну організацію, яка швидко набирала силу. 

Трамп свідомо ставить практично невиконувані умови для більшості європейських країн-членів НАТО, для того, щоб спробувати вивести США з нього. 

Путін, Сі, Іран з Ином, ІДІЛ, Аль-Каїда і таліби аплодують стоячи. Заточеність президента Зеленського на Трампі й безальтернативна ставка на його проукраїнську непередбачуваність може виявитись невиправданою. По суті майбутньому президенту безпричинно передається право приймати рішення від імені України, ігноруючи й інтереси, історію і право на територіальну організацію своєї держави. 
95
Степан Гавриш

09 Jan, 20:22

Потрібно приймати рішення. Поки його не прийняв Дональд Трамп. 6 січня обидві Палати Конгресу на спільному засіданні затвердили сертифікацію результатів президентських виборів і підтвердили президентом Трампа і віцепрезидента – Ді Венса. Світлий і надихаючий понеділок. 

Паливо в некерований ядерний реактор амбіцій 47 глави американців. Наступного дня він виштовхав його на чергову пресконференцію. Вже як ядерну бомбу. Підривник від неї Великий Доні тримав в кишені. 

Будь за що купити, очевидно у Данії, Гренландію. У розвідку туди вже полетів старший син Трампа. Вона вкрай потрібна США, аби зробити їх знову неймовірно великими. Притому, що між ними й Данією підписаний договір про надання Вашингтону виключних прав на гарантування безпеки Гренландії, де розташована їх космічна база Пітуффік. Майже негайно повернути під свій контроль в 99 році Панамі канал, який збудований Америкою. 

Якщо Гренландія постійно муляє очі через величезні запаси корисних копалин і стратегічний форпост на шляхах в Арктику ще з 19 століття, то входи в Панамський канал на Атлантичному та Тихоокеанському узбережжі контролює Китай. 

Саме США та Китай викопали там основні порти. І постійно накачують інфраструктуру навколо каналу, як і саму Панаму, великими інвестиціями. 

Трамп постійно скаржиться, що Америку обдирають, експлуатують навіть найближчі союзники. Йому закипає, що США нічого не отримали в Росії на передачу каналу в Панамі, а китайці підступно відтісняють Америку в західні півкулі. В такому ключі одразу про це написала WSJ. 

Газета помʼякшує експансіоністський вибух «за 2 тижні президента». Мовби це така собі артпідготовка «до важких переговорів з давніми союзниками Вашингтону». 

Збентежені можливістю гібридних воєн США із сусідами-союзниками, журналісти ще на передвиборчому мітингу в штаті Юта запитали у Трампа, чи готовий він відмовитись від військового примусу. 

«Ні. Я не можу дати таких гарантій. Але можу сказати одне: нам потрібні й території для економічної безпеки». І для величі. Для цього збирається перейменовувати Мексиканську в Американську затоку. 

І щоб всі застигли в ступорі захоплення, він заявив про план приєднання до США Канади. Без військової наруги над нею, здійснюючи невідворотній економічний тиск на неї. Він запровадить проти неї й Мексики такі мита на імпорт і інші рестрикції, які не залишать у них ніяких ілюзій на суверенітет. 

Перед тим премʼєр-міністр Гренландії Муте Егеде відмовив Трампу у жорсткій формі: «Острів не продається». 

Премʼєр-Міністр Данії Метте Фредеріксен була так стурбована аномалією «вже скоро президента», що заявила про те, що «в неї не вистачає уяви, проти лише подумати, що ми до такого дійдемо». 

На жаль, важко хворіє глава ЄК Урсула фон дер Ляєн. 

Трампу відповів від імені ЄС голова МЗС Франції Жан-Ноель Барро: «Не може бути й мови про те, що ЄС дозволить іншим країнам атакувати його суверенні кордони, ким би вони не були… ми – сильний континент». 

Імперіаліст. Експансіоніст. Імператор світу. Радикальний і рішучий перезасновник Америки. Підвищити мита на весь імпорт, знизити податки, депортувати мігрантів, збільшити видобуток нафти й газу в національних парках, наростити інвестиції зі створення робочих місць, скоротити дефіцит торгівлі, послабити долар та знизити інфляцію. 

«Відродити велич Америки». Створити найбільшу самодостатню економіку світу. Відмовити у безпеці своїм союзникам по НАТО, якщо вони не будуть платити 5% внесків. 
104
Степан Гавриш

09 Jan, 10:12

The Telegraph пише, що це зламало стратегію Путіна повернути контроль над всією територією Курської області до інавгурації Трампа, який «навʼяже» мирну угоду. ЗСУ в Курській області, з погляду політичного двору у Вашингтоні, послаблює Кремль. І суттєво. 

Блінкен нещодавно майже із захопленням заявив, що «позиція українців в Курську є важливою, тому що, безумовно, це те, що буде враховуватися в будь-яких переговорах, які можуть скоро відбутися…». 

Хеміш де Бреттон-Гордон в тому ж The Telegraph сміється над Путіним: «Можливо, він був блискучим шпигуном, але його викрили, як жахливого воєначальника. Він забув або, швидше за все, не знає принципів війни, особливо того, що говорить про посилення успіху, а не поразки». 

У Зеленського не було вибору. Це його особисте політичне рішення, вже як воєначальника. Не лише на хиткий Курський фронт, але й на двозначну ситуацію з Трампом, який готовий одночасно до угоди з Путіним і якоїсь підтримки України. 

Новообраному лідеру імперії треба показати не безсилля, а силу української армії, яка прихована і чекає слушного часу у війні на виснаження. 

Не треба виключати, отже, що до 20 січня ЗСУ можуть провести ще одну ефектну контрнаступальну операцію. Це також може бути відповіддю на неверифікований візит 28-30 грудня підсанкційного у всіх союзників України помічника-кораблебудівника Путіна –  Миколи Патрушева. 

Мовби він запропонував раднику з нацбезпеки Трампа Тіму Волцу план з «12 пунктів» Путіна з повної капітуляції України й припинення її існування, як держави. В обмін на мир з Америкою. Видно він не був прийнятий, бо Путін давав вказівку відновити виготовлення і розміщення ракет малої та середньої дальності та повний вихід із договору РСМД, який Трамп припинив у 2019 році. 

Кіт Келлог також заявив про скасування до інавгурації свої поїздки в Київ і Москву. 

Звичайно, непогано було б хоча б наблизитись до Курської АЕС і певною мірою добитися паритету не лише про обмін її на ЗАЕС, але й загрози використання «Орєшніка» та тактичної ядерної зброї Путіним. 

Поки що він не зменшив ескалаційного тиску на східному плацдармі, де продовжуються надзвичайно жорстокі  бої, і українські підрозділи поволі відкочуються практично на всіх ділянках фронту. Потрібні нові рішення, інші стратегії й дії, інновації та продумані несподіванки для розвороту всього сценарію війни. 

З трьох стратегічних виступів президента, новорічного звернення до своїх виборців і світу, мелодрамного сімейного інтервʼю «Єдиного марафону» і довгої розмови з російсько-американським підкастером Льошею Фрідманом поки що цього не видно. 

Президент готується. Він, ми, Америка, Європа увійшли в новий час. З новими викликами, випробуваннями, в тумані фаталізму і невиправданих надій. Так здається слабким, які втратили віру. Сильні продовжать битися і будувати новий світ під себе. 

Не варто чекати, що не втримаємо позиції й надійно покращимо їх в Курській області, а президенту Путіну прийдеться торгуватись за 3%. 
108
Степан Гавриш

08 Jan, 16:32

Непроста і важка проблема – Курська операція. Ми несемо там значні втрати, відволікаємо від захисту ісконно українських земель значні воєнні ресурси, не забезпечуємо захист, наприклад, Сумської області й ніяк не впливаємо нею на наступальні операції Росії на сході України. Вони тільки розширюються. 

Ця операція змусила Путіна створити 50-60 тисячне воєнне угрупування, залучити 12 тисяч північнокорейських військових для операції, яка рухається до кордонів України. 

Курське вторгнення ЗСУ нанесло болючий удар по амбіціях Путіна, показало слабкість воєнної машини Росії й тривало гартувало патріотичну свідомість воєнних і цивільних. 

Зараз ЗСУ під тиском переважаючих сил противника, який використовує велику кількість артилерії, авіації й дронів, вже понад місяць відкочується назад. Втративши 40% захопленої території. І, здавалося, що вже не мають ресурсів змінити ситуацію на свою користь. 

Стратегія пасивної оборони й слабкі спроби стабілізувати лінію Курського фронту фактично перетворювали сценарій воєнних дій в тупик для главкома Сирського. Чи Офісу президента, який, найскоріше, і був головним ініціатором та планувальником нападу на Путіна на його території. Залишати вочевидь такий розвиток подій, у політичному воєнному плані, було б вкрай небезпечно. 

Було тільки два варіанти: відступити на лінію кордону і там заритися глибоко у фортифікації, замінувавши 2-3 км території Росії щільно мінами. Розуміючи, що створене Путіним курське угруповання, яке вже загартувалося у боях із ЗСУ, може стати серйозною воєнною загрозою для прориву на Сумщину-Харківщину. Невідомо, чи були плани в ОП-Главкома нанести воєнну поразку Путіну в Курській області, для якої надто мало аргументів. 

Зеленський використав другий варіант. 

5 січня він перервав атаки російської армії і їх просування на захоплені райони, перейшовши в контрнаступ. Із Суджі на два хутори: Бердин і Новосотницький, які відкривають шлях на Велике Солдатське – центр сусіднього району. 

Бронегрупи ЗСУ проривалися одразу на Бердин і «Ямський степ». Намагаючись просунутись по трасі Р-200, яка йде від Суджі до Курської АЕС. До неї всього 90 км. Дві години на танку. 

Неможливо сказати про чисельність українського угруповання, але воно точно не перевищує в 1,5-2 рази російське. 

Припустимо суто аналітично, що на Курщині знаходилося не більше 10 різних бригад ЗСУ. Вони були доповнені, за повідомленнями російських воєнних блогерів, ще шістьма. 

Тобто, приблизно рівні сили, але ЗСУ точно мають більш вискові професійні кондиції й технічну перевагу. Бо закрили небо для всіх безпілотників в районі операції, крім тих, які на оптоволокні. Також використовують потужні інженерні машини розгородження для створення коридорів в мінних полях і західну бронетехніку. 

ISW вночі 5 січня оцінив просування ЗСУ, в полях східніше «Ямського степу», зайти на південні околиці Бердина, в Новосотницький, а також просунутись західніше Нової Сорочини. Наші атакували малими піхотними групами Пушкарне, Тьоткіно та Новий шлях у Глухівському районі. Росіяни контратакували й продовжували просуватись з другого боку Суджі з півдня, з боку Махновки та півночі, пробуючи зрізати виступ в районі Малої Локні. 

Це застало зненацька Путіна, який вважав ЗСУ виснаженими й неготовими до активних дій. Він відправив негайно туди нову зірку, заступника міністра оборони Юнус-Бека Євкурова, на якого він збирається поміняти Герасимова. 
121
Степан Гавриш

08 Jan, 08:39

Мідь, титан, марганець, уран, літій, графіт. Більшість з них – на сході України. Днями ЗСУ втратили село Шевченко у Донецькій області, де знаходиться найбільше родовище літію для виробництва акумуляторів. 

В Україні зосереджено близько 120 видів промислових копалин. 21 рідко земельні елементи, з переліку 30, визначені ЄС, як «критична сировина». Ті ж літій, графіт з кобальтом, скандієм, танталом, ніобієм тощо. 

5% світових запасів. В країні, яка займає всього 0,4% поверхні Землі. З 2160 родовищ Україна втратила вже 700. З них 24% нафти й газу, з Покровськом майже 90% вугілля. І так далі й тому подібне. Стратегічні втрати з непередбачуваними наслідками. 

Трампу потрібен сильний і самодостатній партнер. Як Ізраїль, він поважає силу і вміння її використовувати, не дивлячись ні на що. Саме тому він тричі зустрічався з Кім Чен Ином та вперто називає Путіна «другом Володимиром». 

Може тому, що в душі він також експансіоніст, вимагаючи віддати йому Гренландію, Канаду з Мексикою, як «нові губернії» США. 

Історія – жорна. Величезні, камʼяні. Час у них стирається і сиплеться вже іншим матеріалом. З нього наступні покоління печуть вогні нових конфліктів, вже інший хліб життя. Хто знає, що змелють вони з Дональда Трампа. 

Поки що він спробою передати частину ключів від управління Америкою Ілону Маску з його партнерами із кремнієвої долини для її перезавантаження, оголосивши тарифну й експансіоністську війну сусідам та крупним державам, погрожуючи найближчим генетичним партнерам у євроатлантичній сімʼї, радикалізуючи свою партію MAGA, може опинитися в центрі буревію, запущеного власними руками. 

Путін точно вважає його лузером, нарцисом, надто імпульсивним і непередбачуваним. І буде грати на цьому. Постійно тримаючи руку біля червоної кнопки. 

У Зеленського є лише одна можливість. ЄДИНА. Приїхати на інавгурацію Трампа і не дати можливості зупинити підтримку України. 

Чи використає Трамп «мир через силу» шляхом торгового ембарго, ніхто не знає. Це чи не єдина можливість не ризикувати на відновлення ядерного блефу Путіна. Його консильєрі вже заявляють, що Росія вже розпочала виробництво ракет малої й середньої дальності та буде розміщувати їх всюди, де є загроза з боку США і НАТО. Лукашенко може отримати бажаних ним 10 «Орєшніков». 

Для того, щоб розмовляти на рівних з Путіним, Зеленському потрібно було за що завгодно: 

✔️стабілізувати ситуацію на фронті, зупинивши по всій лінії повзуче просування російських штурмових груп;
✔️перезапустити мобілізаційну стратегію з максимальною мотиваційною складовою залучення добровольців і професійних контрактників зі всього світу, змінивши систему управління ЗСУ; 
✔️ реформувати інженерні війська виключно на контактній основі із залученням професійних інженерів та військовослужбовців з гарантованим контрактом служби лише в них на 2-3 річний період для побудови стратегічних і оперативно тактичних фортифікацій та ліній оборони. Передавши фінансування спеціальному агентству оборонних споруд, наприклад; 
✔️провести реформу в Міноборони, призначивши міністром оборони, наприклад, Залужного;
✔️ провести реформу Генштабу, створивши його команду із молодих військових, які добилися особистих успіхів на масштабованих ділянках фронту; 
✔️та увійти до маневрового типу війни, зосереджуючи підготовлені бригади для несподіваних ударів в найбільш ослаблених місцях російських наступальних армій, наносячи виснажувальні й постійні удари безпілотниками по ближніх і дальніх тилах росвійськ; 
✔️перейти до щоденної практики нанесення ударів безпілотниками по найбільш чутливих російських воєнно й інфраструктурних обʼєктах: нафтобазах, аеродромах, енергетиці, складах з воєнною продукцією, воєнних полігонах, виснажуючи ППО сотнями дешевих обманок, як це роблять росіяни. 

Зрозуміло, ви запитаєте, а де взяти таку кількість ракет, снарядів, БПЛА? Це відповідальність влади. І в неї є достатньо можливостей це робити, або пояснити, чому цього не відбувається. 
122
Степан Гавриш

07 Jan, 19:14

https://youtu.be/ZBVLUAtN5gg?si=boviIIlUBLdbQA7j
103
Степан Гавриш

07 Jan, 10:34

Торгове ембарго – це торгівельно-економічні регресії. Завдати Росії максимальної матеріальної шкоди. Такої, яка зробить подальшу війну неможливою. Продовження політики війни іншими засобами. 

Останній аргумент Заходу. Коли його примусові заходи, рестрикції не приносять бажаного результату. Як би не зашивали в них дірки й не вишукували болючі місця у Путіна і його партнерів. 

У Заходу і їх союзників є всі можливості й без Ради безпеки ООН скористатися статтею 7 Статуту через все більшу і більшу загрозу миру у всьому світі та перетворення континентальної російської агресії в глобальну війну. 

Все як би просто. Союзники створюють комітет із санкцій і закривають всі торгівельні, фінансові звʼязки Росії з навколишнім світом. Повне ембарго. Залишаючи як би й Північній Кореї лише гуманітарну допомогу. Росія не зможе обмінюватись жодним видом товарів, послуг і проводити фінансові транзакції. 

Таким чином її економіка, яка на 60-65% привʼязана до імпорту, різко почне скорочуватися. Одночасно це відключить її від доступу широких потоків імпорту, сучасних технологій для виготовлення і ремонту всіх видів зброї. Треба також розуміти, що ембарго не є санкціями, а має механізм лише репресій. Санкції, скоріше, є останнім рубежем переговірного тиску на політичне керівництво країни, яка відмовилась від дипломатії на користь війни. 

Перше повне ембарго застосував Наполеон у 1806 році проти Великобританії. Невдало, бо він був один. Британія стала світовою морською державою, а Франція вставила свій статус. 

Ембарго США проти Куби діє з 1992 років і по цей час. До повної «демократизації та більшої поваги до прав людини». 

Для нас найцікавіше арабське нафтове ембарго 1973 року. 17 жовтня ОПЕК з Єгиптом та Сирією оголосили ембарго на постачання нафти західним країнам за підтримки Ізраїлю у війні Судного дня. 

Це швидко зламало світову економічну стабільність. За рік ціна нафти виросла вчетверо: з 3 до 12 доларів за барель. Світ охопила сильна економічна криза. В лютому 1974 року майже 5 частина американських бензоколонок не мала ні краплі бензину. Британський премʼєр закликав опалювати взимку лише одну кімнату в будинку, до чого не вдавався сер Черчилль у війні з Гітлером. 

Ще більш цікаве для нас ембарго 1990 року відносно Іраку. РБ ООН ввела його через 4 дні після вторгнення Саддама Хусейна до Кувейту. Його суть – змусити Саддама вивести свої війська з Кувейту, здійснити виплату репарацій. Іраку дозволялось постачати лише ліки та продовольство. Не безплатно. Через програму «Нафта в обмін на продовольство». І на виплату репарацій Кувейту, що продовжується і донині. 

Чому, натомість абстрактним і незрозумілим розмовам про «мир через силу», «двосторонні й багатосторонні гарантії безпеки», в тому числі та від Росії, ніяк не привʼязані до історичної реальності? Ми чогось або й всього, що відбувається в переговорах невеликої групи людей за спинами українців, не знаємо? Або радники глави держави не мають, не здатні за три роки розробити реальну стратегію політики війни. Можливо, не в одному, а в кількох сценаріях. 

Зеленський правий в одному, що війну не обов’язково вигравати лише на полі бою. З непридатними мінами із непідготовленими бригадами, які кидають під вогонь російських штурмовиків і артилерію, без щоденних ударів по Росії у 200-300 безпілотників та десятків тисяч FPV-дронів на фронті. 

Трамп не буде воювати за Україну. Врешті як і Шольц або Мерц, який 23 лютого може прийти новим канцлером. 

Врешті, як і Макрон, Стармер, Туск, які під видом миротворців намагаються заштовхати в Україну будь-які підрозділи військ країн НАТО. Американцям запропонували в обмін на примус Путіна до миру передати в концесію, оренду, економічну експлуатацію поклади рідкоземельних матеріалів в Україні ледве не на 12 трильйонів доларів. 

Принаймні, в одному з пунктів «Плану перемоги» Зеленський пропонував США та ЄС укласти спеціальну угоду з цього приводу.
105
Степан Гавриш

07 Jan, 06:27

Політичні кризи, які глибоко зачіпають оборону держави, національну безпеку, майбутнє існування цілого народу включають у політичну повістку завжди воєнних. 

В умовах відсутності політичних стримування і противаг, вони беруть в руки ту частину влади, яка забезпечує баланс сил управління країною. 

Туреччина від Ататюрка до Ердогана. Генерали епізодично здійснювали воєнні перевороти, усуваючи від влади неспроможних керівників, і забезпечували демократичне обрання цивільних. 

Ще один варіант – це черговий «Стамбульський договір». На інше – Путін не піде. Це не тільки капітуляція, але й фактично втрата субʼєктності, державності й права українського народу на свободу і самовизначення. 

Проти третього варіанту все ще виступає Байден, категорично Трамп з Шольцом, Орбаном і Фіцо. Він безкровний і без якраз загрози Третьої світової ядерної війни, яка протирічить замислу майже 80-літнього Трампа стати американським Крезом (останній цар Лідії). 

Той теж жив навіюваннями оракулів і, врешті, попав в полон до перського царя Кіра й був спалений на кострі. Хоча, здається, Геродот писав, що Аполлон відніс спаленого Креза в країну безсмертних гіпербореїв. 

Так, це вступ України в НАТО. Відкиньте всі ці розмови про неможливість такого дійства в час війни, з окупованими територіями, невиконання всіх обовʼязкових критеріїв і ядерний блеф у. Це рішення єдине здатне зупинити подальшу ескалацію на європейському континенті. Воно не залишить Володимиру Путіну інших шансів, як запросити переговори у США та Альянсу. 

Вже з метою недопущення розміщувати в Україні воєнні бази Альянсу ракети малої та середньої дальності, обмежити Україну у виробництві передових видів ракетних озброєнь і отримати гарантії її неядерного статусу. 

Посол України в ООН Андрій Мельник, який називав Шольца «ліверною ковбасою» в інтервʼю любимій газеті німецького канцлера Berliner Morgenpost, днями заявив від імені свого шефа (чи то Сибіги, чи то Зеленського), що питання вступу в НАТО актуальне, але не першочергове. Головне – гарантії безпеки. 

Він дав дорученням партнерам, щоб вони визначались в цьому плані. Розгорнувши стратегічну думку від двосторонніх і багатосторонніх безпекових зобовʼязань аж до їх частини в ширшому мирному договорі з Росією. 

Це було відповіддю генсеку Марку Рютте, який раніше заявив впевненість, що Україна зараз близька до членства в НАТО, як ніколи раніше. 

Як казав мій дідо, «нема чим дихати». Бо повна ср*ака огірків, і всі скисли. 

І ще один варіант, до якого схиляється Трамп і всі решта, що хочуть не лише закінчити війну, але й не дати Путіну перемогти – примусити до будь-якої форми капітуляції Захід, ослабивши їх, виписуючи глобальну повістку і встановивши світовий порядок спільно з Китаєм, Північною Кореєю, Іраном та «союзним Лукашенком». 

Останній варіант, який чомусь не активований у передовому Офісі Президента – торгове ембарго. Безкровний, з практично неможливим ініціюванням не лише ядерної зброї, але й «Орєшніка». Головне – здатний швидко покінчити з війною і Путіним. 

Якщо в Києві, Вашингтоні й Брюсселі однаково хочуть поразки Росії, в цьому випадку досить контрольованої, – торгове ембарго. В глибині душі Трамп схиляється до нього. Решта – розколоті. 

Одні переконують одне одного в його ефективній терапії. Другі, які сидять на високодохідному російському «прикупі» Путіна, проти. 

В цьому випадку питання України виноситься як би за дужки. Центром геополітики стає Росія, відносно якої включаються економічні, не воєнні, закони. 
99
Степан Гавриш

06 Jan, 09:47

В Москві вважають, що у Трампа формується психологічна травма, яка надовго може вибити його з колії самовпевненої рішучості, яку він часто використовував. Найперше через низку цивільних і кримінальних судових процесів. 

І хоч вони, за рішенням Верховного Суду, будуть зупинені на час виконання ним обовʼязків глави США, все одно вони залишаться паливом для політичних звинувачень та розслідувань. 

Суддя Хуан Мерчан 10 січня збирається оголосити вирок Трампу про підкуп порнозірки Стормі Деніелс в обмін на її мовчання перед виборами 2016 року. 30 травня 2024 року присяжні, відібрані прокурорами й адвокатами, одноголосно визнали майбутнього президента винним за 34 пунктами обвинувачення. 

І немає значення, що суддя штату Нью-Йорк не призначить жодного покарання. Вперше главою США стане засуджений за скоєння злочину. Більше. Трамп повинен зʼявитися в суд і заслухати оголошення вироку. 

Путін дав зрозуміти, Лавров підтвердив, Пєсков чітко артикулював, а Васілій Небензя поставив крапку над «миром Трампа» для Росії та України: «Команда обраного президента Дональда Трампа і він сам не озвучили жодних цікавих для РФ пропозицій щодо завершення війни в Україні: Путін востаннє 19 грудня заявив ясно і чітко, за яких умов ми готові говорити про те, щоб не заморозити, а завершити цей конфлікт. Капітулювати мають Україна, США і ЄС». 

Натомість знову той же кіт з хвостом, за який США із наймудрішим і найкращим будуть щосили тягнути, – новий Нормандський формат. Під патронатом Трампа. Путін сяде перед Зеленським і, командуючи операцією із захоплення Харкова чи Дніпра, запропонує підписати капітуляцію. Мирна конференція на чолі із новопризначеним держсекретарем США Марком Рубіо. Феноменальна простота: не те, що у Трампа немає жодного плану, у нього немає фантазії.

Судячи зі всього, питання України відкладено. Більше ясності можна було б отримати, якби Зеленський зустрівся з Трампом на його інавгурації, маючи від нього невербальне запрошення. 

Десь глибоко у кулуарах Трамп схиляється продовжити воєнну допомогу Києву. На інших бізнес-умовах. Він випробовує Зеленського, командування ЗСУ й українську націю на здатність боротися, битися і перемагати. 

Йому може не подобатись, що українське політичне керівництво намагається перекласти на нього відповідальність за завершення війни в Україні. Подарувати мир українцям, застосувавши якусь свою надзвичайну силу, харизму і мудрість. Це оманлива і навіть певною мірою небезпечна ілюзія. 

Президент України в новорічному привітанні говорив від імені маленького сина великому татові: «Я не має сумніву, що новий американський президент хоче і зможе принести мир та покласти край путінській агресії. Бо це повномасштабна агресія божевільної держави проти цивілізованої. І я вірю що ми разом з США здатні на цю силу. Змусити Росію до справедливого миру». 

Це хибна стратегія. Коли хворий розраховує лише на донора і чудодійну хірургію, відмовляючись боротись за своє життя силами й можливостями свого геному. 
113
Степан Гавриш

05 Jan, 19:02

Рейтинг Трампа не підіймається вище 45%, що замало для амбіційного старту новообраного лідера імперії. 

Десь 74% американців, за останніми опитуваннями, не довіряють Дональду Трампу. В обіцянках понизити ціни на споживання та зменшити фіскальні навантаження. Це серйозний виклик правлінню бізнесмена-шоумена, популіста, закоханого в себе швидкостаріючого мачо перед встановленням контролю над Білим домом. 

Криза навколо Трампа не лише не згасає. Навпаки. Вона має всі ознаки поволі перерости в пожежу, якщо йому не вдасться відновити довіру. Як у традиційних республіканців, так і прагматичних демократів. 

Поки що Великий Дональд діє рівно в протилежному напрямку. Його наміри вигнати з Америки не лише нелегальних мігрантів, заборонивши, наприклад, робочі візи (Н1В), вже призвели до серйозного розколу його команди. 

Ілон Маск виступив категорично проти, звинувативши Трампа в недалекоглядності. Разом із лідерами технологічних гігантів, які полюють по всьому світу за талановитими робочими та інженерами. І навіть нянями для своїх дітей з колишніх батьківщин. В більшості, як і Маск, вони всі іммігранти. На них і тримається безкінечний американський прогрес. 

За спиною Трампа стала MAGA. Вони звинуватили його в обмані партії, яка мала замінити республіканську. Її лідер Стів Беннон тепер вимагає від нового президента виселки з Америки всіх мігрантів. Включно з сотнею тих, які обслуговують його маєток Мар-а-Лаго та інші гольф-клуби, вежі тощо. 

Трамп зробив стратегічний вибір Ілоном Маском і командою техно інтелектуалів у спробі перезаснувати Америку і перевершити Джорджа Вашингтона і батьків її засновників. Відмовитись від цього він не зможе. Ніяк. 

В жертву, найскоріше, буде принесена MAGA. Пізніше. Маск зняв в оренду віллу в Мар-а-Лаго і зручно всівся на вусі у Трампа. Як Андрій Борисович, він активно втручається у зовнішню політику, обзиваючи «дурнем» Шольца, підтримуючи й агітуючи за лівацьку й антиукраїнську «Альтернативу для Німеччини». 

Вимагаючи відставки премʼєра Британії Кіра Стармера, знявши з порядку денного головну погрозу свого боса ввести драконівські санкції проти Китаю. Водночас Стармер заявив Трампу, що якщо «офіційні особи США продовжать підтримувати «Альтернативу для Німеччини» та британського політика Найджела Фараджа, це буде рівносильно оголошенню війни Європі». 

Кіт Келлог скасував анонсовану поїздку до Києва. Не виключено, що цей напрямок не афішовано знаходиться в полі зору Ілона Маска. За різними даними, з початку війни він підтримує звʼязки з Путіним і всіляко демонструє неприязнь до Зеленського. 

4 січня тривала зустріч премʼєрки Мелоні в Мар-а-Лаго свідчить про ще не визрілий, але загрозливий конфлікт «вже скоро лідера» Америки із Європою. 

Загроза тарифних і інших торгових барʼєрів для ЄС, вимога платити в бюджет НАТО 5% ВВП і взяти на себе аж відповідальність за воєнно-фінансову допомогу Україні, страх перед зменшенням воєнної присутності американських військ з передовою зброєю, демонстративна ставка на дрібного угорського авантюриста, прямолінійно грубе втручання Маска у виборчі свободи європейців, створюють ситуацію хаосу. 

Брюссель стулив вуста і мовчить. Путін атакує Європу, нападаючи на лінії звʼязку, енергетичну інфраструктуру, нарощуючи інформаційні й кібератаки. В активному «двіжі». Шольц хоче з ним, чи то поговорити, чи то зустрітися в Москві. Взявши перекладачами Меркель зі Шрьодером. 

Король ще не голий. Але все може статися. Європейці з українцями скоріше не довіряють йому, аніж вірять в якесь диво його непередбачуваності й імператорської імпульсивності. 

Якщо в народу, жертви російського геноциду, який Путін намагається винищити як етнос, 44,6% вірять у феномен Дональда Трампа, то французи довіряють йому лише на 16%. Британці – на 30%, а залюблені угорці – 37%.  

Принаймні так стверджує центр «Нова Європа». Цим користається Путін. Він вважає Трампа ще більш боязливим і нерішучим, аніж обережного Байдена. Розраховуючи, вочевидь, на Маска і його війну з MAGA. 
120
Степан Гавриш

05 Jan, 08:43

Президент робить те, що він вміє. Бореться за Трампа, Рютте і європейську підтримку. Його план перемоги був розрахований виключно на мобілізацію Заходу. Найперше США. 

Він не справив на них жодного враження. Навпаки. Послужив поштовхом для заяв, що в України немає шансів на воєнну перемогу. Потрібен мир. Через силу. Україна, яка провела практично всі бойові дії у 24 році, такої сили немає. Вона є в Заходу. І достатня для придушення Кремля. 

Не воєнна, бо союзники не ризикнуть її використати проти ядерної Росії з неясним рівнем соціопатії її правителя. Він, запустивши «Орєшнік», погрожує в будь-який час вдарити ним не лише по центрах прийняття рішень, але й, у випадку чого, по деяких особливо не любимих європейських столицях. Типа Варшави й Лондону. А Таллінн легко захопити. 

Блеф? А якщо ні? Тому всі чекають Трампа. Його обіцянки закінчити війну в стилі барона Мюнхгаузена (памʼятаєте ультиматум Британії щодо США) почати мирні переговори з «другом Володимиром» і вчинити з ним якусь угоду. Не в інтересах України. 

Але для спокою світу і Великої Америки. Щоб ніхто не дорікав йому змовою із воєнним агресором, а-ля Гітлером, формалізованим воєнним злочинцем, він купить американцям Гренландію, Панамський канал і перетворить Канаду з Мексикою в американські штати-губернії. Якщо ті не згодяться, він накладе на них непосильні «тарифні штрафи». 

Пєсков, Лавров, Путін одразу заявили:

✔️готові до переговорів, але ініціатива має йти від Трампа, бо це все почали «піндоси»; 
✔️ніякого перемирʼя ніколи не буде, бо тоді Україна озброїться, що протилежно нашим стратегічним задумам; 
✔️мир можливий, якщо американці гарантують, що цілі «СВО» будуть повністю досягнуті; 
✔️мирна угода може бути лише в розвитку парафованих Арахамією Стамбульських угод, де Україна стає постійно позаблоковою, без'ядерною, демілітаризованою і глибоко денацифікованою; 
✔️при умові твердих гарантій Росії, що є чим завгодно, якщо не вважати це типовим божевіллям. 

Скоріш за все, в очікуванні глобального прориву Трампа у завершенні війни Росії з Україною, президент Зеленський взяв певну паузу з огляду на необхідність серйозного, глибокого і відчайдушного перезавантаження сценарію визвольної антиросійської війни. 

Воєнної команди, здатної як Генштаб Залужного тримати власну лінію в обороні, у нього немає. Як і немає стратегії зрозумілої воєнної політики, зважаючи на компетенцію й особисті можливості діючого міністра оборони, який, в кращому випадку, перетворив міністерство у слабку бюрократичну структуру. 

Жодних знаків, що Путін готовий до компромісів, а Трамп не менш схильний до рішучості, немає. Їх навіть важко придумати, включивши фантазію і поради жриць Лисої гори, як це час од часу роблять деякі українські журналісти. Наприклад, що Путін прилетить до Трампа в Мар-а-Лаго і вони про все домовляться. 

Ситуацію ускладнюють глибокі кризові тріщини навколо цих двох особистостей. Росія Путіна прискорено падає в цивілізаційну яму, з якої все важче і важче виходити. 

Стратегічна поразка в Сирії, підтримка двох фанатичних диктатур Ірану і Північної Кореї й сприяння їх ядерним амбіціям знищення російськими ракетами азербайджанського пасажирського літака з людьми на борту, зменшення закупок нафти Індією, відмова китайських банків від транзакцій навіть з юанями, диверсії у Балтійському морі й шпигування за базами НАТО і ще багато чого – поволі закривають російського правителя у великій консервній банці. І в ній буде все менше кисню для підтримки дихання великої держави. 
121
Степан Гавриш

04 Jan, 13:25

Якщо Росія мобілізує щомісяця від 30 до 35 тисяч контрактників, то Україна змушена закривати 1,5 км фронту 10-15 бійцями (якщо вірити Ігалю Левіну). Бо власної статистики ми не маємо. Це секрет. 

Попри дійсно шалені втрати росіян в мʼясних штурмах, які припинили б існування будь-якої іншої армії, Путіну з початку року вдалося наростити своє угруповання в Україні більше як на 100 тисяч. І перейти до практики «створення рішучої переваги» на визначених ділянках фронту. 

Наприклад, на Покровському напрямку наступають 3 загальновійськові армії, а з урахуванням курахівського і времівського – 6. Та ще підрозділ морської піхоти й купа всіляких добровольчих національних патріотів.  

Президент довго маневрував з мобілізацією. Так і не знайшов її формули. Закон про мобілізацію нічого не змінив. ТЦК «бусифікують» і ловлять, хто попадеться, та під дулом автомата везуть на навчальний полігон. Через 30-35 днів – на фронт. Загроза настільки велика, що оминути нам її не вдасться, якщо не діяти рішуче. Українська армія наповнюється все більше невмотивованими солдатами. Тому сотні тисяч із них в СЗЧ і в дезертирах. Якщо ми довіряємо цифрам Офісу генпрокурора. 

В противагу мотивованим добровольцям Путіна, які підписують контракти з одноразовою виплатою від 30 і аж до 50 тисяч доларів, яким списують багатомільйонні кредити, звільняють від відбування увʼязнення, обирають мерами міст і виплачують значні «гробові» за поранення. 

Оскільки тема недостатньої зброї вже не працює, нам пропонують дискусію переходу ЗСУ на корпусно-дивізійну систему управління, почати реформування ЗСУ посеред війни, що ініціює президент Зеленський: 

«Офіцер має бачити солдата. Генерал, який не був в окопі, для мене особисто не генерал. Незважаючи на досвід, з усієї поваги. Сьогодні найскладніша ситуація на передньому краї. В окопі». 

Пафосно, театрально емоційно і не в тему. 

Все набагато складніше. Генерал прийде в окоп лише тоді, коли солдати закінчаться. Його завдання керувати боєм. Для цього потрібні особливі знання, тривалий досвід і інтуїція, які набуваються лише часом проб, помилок і успіхів. 

На початку цього року платформа для рекрутингу Lobby Х опитала 46 тисяч чоловіків. Головне питання: «Які зміни в армії, на вашу думку, можуть мотивовано вплинути на бажання людей долучитись до лав Сил оборони?». 

Близько 70% хочуть чіткого механізму звільнення некомпетентних командирів, якісного навчання новобранців та достатнього відпочинку і ротації. 

Це чітко реальні бажання і в умовах існуючих можливостей. Але система воєнна і політична їх не чує. Вона, підтримуючи окремими діями, перепризначеннями генералів і офіцерів, обіцянками вироблення десятків тисяч безпілотників для ударів по Росії, забезпеченням фронту тощо, в дійсності не готова до планомірної й жорсткої реконструкції ЗСУ. Як по вертикалі, так і по горизонталі. 

У ВР саме тому заявляють, що 800 тисяч українських чоловіків змінили адресу та працюють неофіційно, щоб уникнути мобілізації. Саме такої. Образливої й принизливої. А рекрутинг провалився через неконтрольовані переміщення у піхотні штурмові підрозділи без підготовки. 

До виходу на лінію траси Дніпро, за мапою Deep State, залишилось 3 км. До Павлограда – 7 км. Якщо ворог захопить їх, то Покровськ впаде без бою. Путін вже розглядає, якщо слухати Мєдвєдєва, наступну ціль – Дніпровську область. До неї близько 7 км. 
127
Степан Гавриш

01 Jan, 20:06

https://youtu.be/ta3ZzxVbbh0?si=DS5SjS3bD4d7slOI
26
Степан Гавриш

31 Dec, 23:42

Українська модель економіки (і невідомо, чи вона взагалі існує), є постійною і безкінечною імпровізацією уряду, окремих людей у парламенті, НБУ й Офісі президента. 

За спостереженнями в інтернеті, більша частина безпілотників для фронту закуповується волонтерами, постачається західними партнерами, а Міноборони лише рекламує нові зразки. 

Одночасно за кожних 10 ударів російським БПЛА ми відповідаємо в керованому випадку ОДНИМ. До того ж, що за безпілотними ударними й розвідувальними системами – майбутнє, яке створить перевагу, як для оборони, так і для подавлення воєнних ресурсів ворога. 

Приклад – іранські «Шахеди». Вони фундаментально змінили характер війни, наносячи щоденні масові удари по всій території України. Маючи всі можливості діяти симетрично, ми до цього часу так і не змогли на кожних 100 «шахедів» з Росії відповідати 200 українськими БПЛА по європейській частині ворога. 

Головна причина – надмірна й абсолютно невиправдана централізація системи управління всіма без виключення процесами. В одному місці, близько біля президента. 

Найперше, непомітно, але тотально був зруйнований конституційний принцип розподілу влад. На законодавчу, виконавчу і судову. Натомість залученню до збереження цієї фундаментальної для мирної або воюючої держави стратегії незалежності, функціональної самостійності влад в Україні, невелика група людей підпорядкувала собі всю систему, яка втратила конкурентність і здатність до інноваційної самостійності. 

Спочатку це привело до переговорів в Мінську і Стамбулі з підготовкою до угоди про капітуляцію України, в чому не були задіяні у прийнятті рішень всі системи влади. До яких президент, за Конституцією, не відноситься. 

Це призвело до усунення від участі протидії російському вторгненню, окупації, веденню геноцидної війни й вчиненню воєнних злочинів, наприклад, Конституційний і Верховний суд, які продовжують виконувати свої функції у тривіальному режимі мирного часу. 

Мова йде про фундаментальне порушення української Конституції, міжнародного права, прямих зобовʼязань Росії не лише в Будапештському меморандумі, але й у двосторонніх договорах з Україною. 

Потрібно, по-перше, не тільки дати конституційно-правову оцінку агресії Росії, але й визначатись із рамками внутрішньополітичного правового процесу. Найголовніше, щодо меж прав, обʼємів і правових можливостей всіх владних інститутів. Всіх тих, кого ми іменуємо владою. 

По-друге, внаслідок всього цього, в Україні серйозно постраждали, зведені до мінімуму системи стримування і противаг. Це виглядає, як спроба застосувати якусь теорію до практики стрибаючого конфлікту. 

Насправді все навпаки. Вся система внутрішніх стримувань і противаг передана президенту країни. Точніше, його Офісу. Саме тут відбувається арбітраж внутрішніх воєн, криз і конфліктів між керівниками влад і власниками монополій. 

Тому головними драйверами тут стали журналісти. Саме їх викриття, аналізи й оцінки, які доходять до президента, іноді дозволяють відновлювати функції контролю і стримувати незаконні дії чиновників та виступати противагами відносно небезпечних за своїми наслідками політичних рішень. І ще велика кількість громадських організацій, різних фрилансерів та експертних спільнот. 
70
Степан Гавриш

30 Dec, 11:17

Бліцкриг провалився, і ми цим не скористалися. Путін і Герасимов почали готуватись і перейшли до війни іншого типу – затяжної й на виснаження.

Вони вважали, що Росія має в ній значну перевагу. В усіх, без виключення її опціях: воєнних, людських, економічних і географічних. Для Москви така війна залишалася віддаленою, експедиційною, на іншій території й без серйозної загрози передати її безпосередньо в Росію. 

І у Кремля була суттєва перевага, яка могла невідворотно прискорити виснаження українського оборонного потенціалу. Навіть якщо союзники будуть надавати ЗСУ значну воєнну збройну підтримку. 

Для її використання потрібен був значний час і переформатування, перебудова всіх рівнів політичного і воєнного управління. З погляду інтеграції систем озброєнь НАТО, так і з погляду технології воєнного планування, оперативно-тактичної взаємодії й без помилкових стратегічних розрахунків. 

Росія вже володіла великою кількістю бойової, інтегрованої між собою авіації, ракет малої й середньої дальності за підтримки воєнно-космічних сил, дальнобійної реактивної й ствольної артилерії, великим запасом бронетехніки та товстою фінансовою подушкою. 

Для закупівлі через паралельний і тіньовий експорт як всіх необхідних запасних частин, електроніки й високотехнологічних чипів, так і для постійного поповнення своїх збройних сил найманцями-добровольцями з високою ціною контрактів на смерть. 

Ставка верховного головнокомандувача зосередилась на глибокій реконструкції ЗСУ по стандартах НАТО. Десятки й десятки бригад були вишколені на західних воєнних центрах. ЗСУ отримали модернізовані під натівські стандарти радянські системи зброї. Разом із натівськими танками, САУ, ракетами, РСЗВ, системами ППО і ще масою всього необхідного для ведення воєнних дій на більш сучасному рівні. Включно із різноманітними видами безпілотників. 

Дві ворогуючі сторони готувались до епохальної битви. Путін перевів економіку на воєнні рейки, нарощуючи виробництво і ремонт зброї та готуючись до українського контрнаступу. 

Команда президента Зеленського відмовилась переводити економічну систему України на воєнну модель. Вони не розуміли й не хотіли приймати, що війна це не тільки бойові зіткнення на фронті, воєнні операції і обмін вогневими ударами. Найперше – це війна економік. 

В України тут була суттєва перевага над Росією. За її спиною стояв економічний, воєнний потенціал Заходу, який у 25 разів переважав російський. 

Помилка, яка домінує і до цього часу, що Україна може воювати з Росією і добитись перемоги над нею переважно за рахунок саме фінансового, економічного і воєнного потенціалу союзників. 

Це не тільки призвело до того, що Україна й досі не створила захищені воєнні індустрії на своїй території й спільно з готовими на це європейськими партнерами, але й не спробувала, не знайшла стратегію модернізації, реформації національної економіки, орієнтованої на війну, максимально використовуючи ринкові принципи й правила. 

Певною мірою це зробила Росія. Попри гігантські інвестиції держави у ВПК, більшу частину воєнних замовлень виконують приватні компанії. 

І хоч, рано чи пізно, це приведе і вже приводить до стагнації, стагфляції, галопуючої інфляції й, врешті, тяжкої рецесії, Путін буде намагатися до цього часу «Х» закінчити війну. Воєнною перемогою або капітуляцією України.  
93
Степан Гавриш

29 Dec, 10:29

Зеленський точно на ковадлі. І немає значення, як він і ми про це думаємо. Важкі молоти гепають по ньому. Все частіше і більше. 

Путін із безжальною ордою, Трамп-Маск з вимогою миритися з Путіним, жертвою втрати національної гідності й міжнародної суб'єктності, українська нація, виборці, в яких все більше закипає недовіра до його влади, лють до корупції, марнотратства і непрофесіоналізму. Гіркота воєнних невдач і страх перед російською навалою, яка із незрозумілих причин чомусь лише набирає енергії знищення. 

Потрібні зміни. Радикальні. Глибокі й максимально рішучі. Ще вчора можна було обійтися технологіями ребрендингу, локальних реконструкцій і кадрових ефектів. 

Президент пробував. Кумівство, цілі непотичні корпорації й «вічні друзі» поряд і поза владою виявилися муром. Найсильнішою фортифікацією, яка була збудована його оточенням. Опинившись в «теплій ванній». 

Він передав управління внутрішньою політикою 5-6 менеджерам. Зосередився на відчайдушній боротьбі за збереження і підтримку антиросійської коаліції союзників. Досить успішної та результативної. Україна гарантовано має на 2025 рік цілком достатню фінансово-економічну і воєнну їх підтримку. 

Можливо, в умах реальної ринкової конкуренції і єдиних для всіх правил це могло б бути виправдано й історично закономірно. Як би вся реальна влада і система прийняття рішень, публічних і ще більше – непублічних, не була зосереджена в його Офісі. 

Саме тут, спочатку виправдано, а потім – поза розумною достатністю, одночасно зосереджувались всі функції управління державою і серія, потік криз, які руйнували існуючу на початку неймовірну єдність, одностайність і довіру до головного лідера держави. 

Йому вибачили Паризькі домовленості з Путіним, провал підготовки до війни попри всю її очевидність, швидку втрату без особливого супротиву значних територій. І навіть Стамбульські угоди. 

Президент Зеленський залишився зі своїми виборцями й зробив, здається, неможливе. Він обʼєднав західні демократії проти Путіна, забезпечивши безпрецедентну воєнну підтримку України. У найтяжчий час. Коли ЗСУ лише створювались, економіка втратила майже третину свого потенціалу, а з України виїхало-втекло 9 млн громадян. 

Президент став прапором і лідером опору українців. Його щоденні стріми, звернення, оптимізм і віра в перемогу тривало окрилювали не тільки його виборців, але й вчорашніх опонентів. 

Це і стало основою воєнної перемоги в кінці 22 року. Російські бронетанкові колони, десантні батальйони й полки вишколених контрактників були або знищені, або відкинуті з центральної та частини південної України. 

Ну і ми до цього часу не знаємо і не можемо більш реалістично оцінити, чому український наступ тоді захлинувся. Незалежно від аргументів про зброю, ресурс живої сили, виснажені тоді російські збройні сили були найслабкіші, а Путін – невпевнений і наляканий. Йому дали можливість відновити воєнний і економічний потенціал і змінити стратегію. 
98
Степан Гавриш

28 Dec, 09:30

Шостий президент Джон Куїнсі Адамс, син батька-засновника Америки Джона Адамса, у гарну погоду щоранку, абсолютно голим купався в річці Потомаку, а потім годував домашнього алігатора, який мешкав в недобудованій Східній залі Білого дому, лякаючи ним гостей, які йому не подобались. 

Ендрю Джексон був завзятим дуелянтом і стрілявся з ким попалопонад 1000 разів.  

29 президент Уорен Гардінг щодня і допізна грав у покер з членами Уряду («покерний кабінет») в Овальному кабінеті, безмірно вливаючи в себе при цьому контрабандний алкоголь під час дії жорсткого сухого закону. В такому стані він програв весь фарфор Білого дому, купленого ще Бенджаміном Гаррісоном. 

30 президенту Калвіну Куліджу щодня, під час сніданку, щедро натирали лисину вазеліном. Після цього він скакав навколо Білого дому на механічному коні в образі ковбоя. Обов’язково щодня після обіду спав 4 години. Проснувшись, він натискував всі кнопки на президентському столі та ховався під нього, коли прибігали всі стурбовані чиновники. Він з посмішкою підіймався і запитувався у них: «Країна все ще тут?». 

Дуайт Ейзенхауер, як і Трамп, був фанатом гольфу й обладнав поле для нього за пару кроків від Овального кабінету. На ньому десятки білок ховали, закопуючи, жолуді. Президент наказав охороні їх перестріляти. Проте їх всіх виловили й депортували в парк Рок Крік. 

Дональд Трамп у перший день після інавгурації буде намагатися депортувати силою армії мільйони незаконних мігрантів. Куди-небудь. 

36 президент Ліндон Б. Джонсон вів переговори й зустрічі навіть із жінками в туалеті, «справляючи нужду». Іноді давав там інтервʼю журналістам. Бувши більше сексуально стурбованим, аніж Трамп. І вів заочне змагання в прилюбодійстві з Джоном Кеннеді, повторюючи всім: «У мене було більше жінок випадково, ніж у нього спеціально». 

Феномен полягає в тому, що Америка з кожним з них і з іншими ставала тільки сильнішою, і її глобальна роль перейшла в епоху, коли без США сьогодні неможливо планувати еволюційний розвиток світу. 

Вони є каталізатором, основним тригером спільного прогресу. Президенти США, різні, приходять і швидко йдуть. 

Диктатори залишаються надовго.  Америка процвітає завдяки феноменальному провидінню її батьків-засновників, які створили такі системи стримування і противаг, які ще нікому не вдалася зламати й перезаснувати глибинну державу. Перетворити її в наймогутнішу диктатуру. Це найважливіша частина коду Америки. 

Трамп – єдиний президент, який до крісла в Овальному кабінеті немає жодного досвіду на виборній посаді. Можливо, саме тому, він разом з Ілоном Маском і хочуть перезаснувати США на свій лад. 

Одночасно, ведучи торгові та особисті війни з великою кількістю країн, борючись з тероризмом, займаючись миротворенням з професійними воєнними диктаторами й рухаючись в протилежному напрямку від творців Великої Америки. 
113
Степан Гавриш

27 Dec, 18:34

https://youtu.be/M_NjRuvrznQ?si=_qHt7aDDlD6CJw_k
92
Степан Гавриш

27 Dec, 14:18

Дональд Трамп, який і досі стверджує, що виграв вибори у 2020 році, переконаний що йому також вдалося обманути долю. 

13 липня 24 року 20-річний Томас Меттью Крукс, з Бетель-Парку в штаті Пенсільванія, прострілив верхню частину правого вуха Трампа. Це ще не все. Демократична партія США переживає тяжку затяжну і гостру кризу після поразки Байдена-Камали Гарріс. 

Серйозні помилки Трампа, кризи й конфлікти, які спровоковані його президентством, волатильність світової економіки, яка поволі переростає в рецесію, неминуче перетворять Дональда Трампа не лише в мішень критики. 

У 2025 році планети його знаку Зодіаку не розташовані на підтримку і несуть в собі визначені ризики й загрози. І сама природа особистості Трампа переобтяжена конфліктною енергією, яка вже привела до двох з пʼяти в історії США імпічментів. І хоч Сенат виніс по них виправдальні вироки, виключати, що третього імпічменту, можливо саме за Україну не буде, було б передчасно. 

Тоді можна буде діяти, як Ніксон, який для уникнення обвинувального вироку в Конгресі, подав у відставку, припинивши процедуру відсторонення від влади. 

Звичайно, у Трампа є шанс, який він прагне реалізувати. Принести на золотій тарілці світу мирний договір Росії з Україною й Ізраїлю з ХАМАСом. 

В останньому випадку Трампу і старатись особливо не потрібно. Якщо ХАМАС не погодиться на умови Ізраїлю, то той його знищить. Але чи це принесе мир на Близькому Сході? Без мирного договору Ізраїлю з Іраном, його ніколи не буде, бо останній прагне, як основної мети свого існування, знищення держави Ізраїль. 

Дональд Трамп хоче, дуже хоче, Нобелівську премію миру. Визнання своєї геніальності, унікальності та ексклюзивності. 

Мирний договір українців з Путіним дає йому чи не 100% шанс. Якщо він буде дійсно справедливий, достатньо чесний і гарантувати Україні право на повну владу розвитку та самодостатнє існування українського етносу. Путін – категорично проти цього. І у Трампа немає нічого, щоб компенсувати Путіну відмову від «цілей СВО». 

Хіба що віддати йому Афганістан, Угорщину, чи якісь іншу близьку по духу і спільних цінностях країну. Але в Росію ніхто не піде. Навіть Кім Чен Ин. 

Новообраний президент пишається своєю непередбачуваністю, непослідовністю й екстремізмом своєрідної дипломатії. 

Як і в Путіна, у Трампа є експансіоністські задуми, які зближують їх. Пропозиція Канаді стати 51 штатом США, готовність забрати Панамський канал, якщо Панама не надасть Америці привілейовані тарифи й вимога до Данії продати Гренландію. 

При тому, що, наприклад Тайвань, напевно, з радістю погодився б стати 51 штатом США. Це скоріше традиційна риса характеру цілої низки лідерів США в різні історичні епохи. 
89
Степан Гавриш

27 Dec, 09:35

Шантаж ядерною зброєю і Третьою світовою і є тим ломом, яким правитель Росії ламає усталений світовий порядок, поки не добʼється успіху. 

Поки що, як каже Пєсков, імпульсів від Трампа до Кремля не надходило, переговори готуються, але владика до них готовий. 

Уявіть собі. Трамп запрошує Путіна зустрітися в Стамбулі (там його не арештують) і пʼє з ним, банку за банкою, дієтичну колу. Це вже неймовірний успіх великого бункерного стратега. І поразка Трампа. 

Якщо угода між Ізраїлем і ХАМАСом про припинення вогню й обмін заручниками готова лише за 3 місяці на 90%, то з якою угодою поїде Трамп кланятися найбільш досвідченому політику світу за участі також найрозумнішого в Стамбулі? І як до цього віднесуться українці? 

По суті, мова буде йти про легітимізацію безпричинної агресії Росії, нівелювання її воєнних злочинів, прощення Путіна за геноцидну війну в Україні. 

Тоді у війну вступлять карпатські мольфари. Нащадки древніх кельтських друїдів. Вони зберуться десь серед гір, як друїди у Стоунхенджі. Захищаючи свій народ від гноблення і смерті, вони можуть зробити те, що вчинив вождь племені Шауні Текумсе в штаті Огайо. 

Помираючи, індіанський вождь прокляв президента США. Через мирний договір, який був підписаний Конфедерацією індіанських племен у Форті Детройті 1876 року. Після нього війна білих поселенців проти корінного населення лише прискорилася. 

Спочатку у Північно-Західній індіанській війні була розгромлена армія генерала Артура Сент-Клера. З 920 американських солдатів 632 були вбиті на місці, не рахуючи поранених і полонених. 

Полковник Річард Дженсон, врешті, у 1813 році на ріці Темс вбив лідера індіанців (1837 був обраний віцепрезидентом).  

Суть фатального прокляття: кожен американський президент обраний в рік, який без залишку ділиться на 20, помре або буде вбитий до закінчення повноважень. 

Вільям Генрі Гаррісон, який наніс вирішальну поразку індіанцям у 1811 році в битві при Тіппекану, був обраний президентом у 1840 році. Помер через місяць після інавгурації. Всі, окрім президентів, обраних в рік, який ціло ділиться на 20, помирали в посаді (своєю смертю або від кулі вбивці). 

Авраам Лінкольн, обраний у 1860 і переобраний в 1864, вбитий через рік. 

Джеймс Гарфілд, обраний у 1880 і тут же вбитий – у 81 році. 

Вільям Мак-Кінлі, після обрання в 1900 році, не протягнув і року. 

Уоррену Гардінгу пощастило більше. Якщо до нього всі були банально вбиті, то обравшись у 1920 році, він помер у 1923 році. 

Франклін Рузвельт, який обирався-переобирався у 1932, 1936, 1940 і 1944 роках, помер у 1945 році. 

Джон Кеннеді, обраний в 1960 році, не добув терміну і був вбитий в 1963 році. 

Роналду Рейгану і Джорджу Бушу пощастило. Вони обманули прокляття. Перший обраний у 1980, переживши надзвичайно важкий замах, здав посаду у 1889 році, розваливши СРСР. 

Джордж Буш-молодший, обраний у 2000 і переобраний у 2004 році, пережив вибух гранати у Грузії у 2005 році. 
95
Степан Гавриш

26 Dec, 14:28

Для Путіна мирні переговори можуть виявитись ще більшою пасткою, аніж для України. По одній принципово важливій причині – йому треба буде доказувати нічим не обґрунтоване, надумане право агресора, у протиріччя статуту ООН і міжнародному праву, на суверенну частину України й чимось неможливим аргументувати відмову від компенсації за жертви від його і російських воєнних дій. 

Дати йому гарантії, що цього не буде, ніхто не наважиться. Змусити Зеленського Кітом Келлогом, який скоро прибуде до Києва, погодитись на десуверенізацію, переданої йому українським виборцям стабільної державності, не вдасться. 

Головна проблема, таким чином, це стратегія воєнно-політичного керівництва країни сучасної війни з Росією. Це найважливіший виклик для нього. Як і для українців. Без неї їх держава лише пішак без голови на великому Марсовому полі. 

Ми неодноразово акцентували про помилковість стратегії війни, використаної президентом Зеленським і його Офісом. 

Перемогти Путіна можуть тільки США, ЄС і їх союзники. А Україна – допоможе. Притому, що жодних сумнівів і мінімальних фактів з реальності щодо готовності «впрягтися у війну» глобальної коаліції демократій не існувало. 

Навпаки, Росія, на жаль, була набагато ближчою і ціннісною для Заходу, аніж Україна, яка, до того ж, ніяк не могла визначитися: бути з Європою чи під Москвою. 

Три роки війни налякали до біса союзників, але не наблизили їх до рішучості воювати за українців. Вони ще вірять, що Російська імперія-планета входить в західній дискурс. З певною періодичністю це повторюється, як особливість російської історії. Піде, помре Путін, і з Росією можна буде домовитись. З новим Брєжнєвим, Горбачовим, Єльциним або Патрушевим-молодшим. 

Можливо ця ілюзія і керує Трампом, який знову намагається керувати найбільшою воєнно-торговою імперією зі старим калькулятором в руках. Мабуть, що це буде перший історичний досвід стратегії перемоги США у гарячій екзистенційній війні без переважної воєнної сили, а з допомогою фантастичної дипломатії, словесної рішучості й гіпнотичного навіювання. 

До нього всі президенти зазвичай воювали Пентагоном, просуваючи за його допомогою мир, демократію і передові цінності західної цивілізації. В основному перемагали. Програвали тоді, коли втручалися в громадянські війни без достатньо ясних і справедливих цілей. 

Секретна війна в Лаосі, на якій В-26 скинули близько 3 млн тонн бомб. Більше ніж за всю Другу світову війну і програли. Потім була поразка і розгром десанту в затоці Свиней на Кубі. США потерпіли серйозної поразки у Вʼєтнамі, Камбоджі, провалились в Ірані операцією «Орлиний кіготь» в Лівані, так і не зумівши втримати розпад Ліванських збройних сил. Двічі отримавши поразку в Афганістані й допустивши перемоги Талібану та відновлення Ісламського Емірату Афганістан. 

Тепер Україна. У Путіна не залишилось простору та маневру для будь-якого відступу, тобто компромісу. На виступі у Феніксі, змінивши зачіску, Великий Дональд заявив, що планує зустрітися зі своїм російським колегою Великим Пу: «Я бачу ці божевільні війни, в яких ми перебуваємо. Одна з речей, яку я хочу зробити, і швидко, і президент Путін сказав, що хоче зустрітися зі мною якнайшвидше. Тож ми маємо зачекати на це, але ми маємо закінчити цю війну».

Щось є особливе і за межами обʼєктивного, як ці двоє тягнуться один до одного. Повторюючи мімічно і словесно, як сіамські близнюки. Путін на «Прямій лінії» говорив про «жах, жах, жах», а потім просто лише «жах, жах, жах», не розкриваючи, про що це. Трамп пояснив: «Ця війна жахлива, жахлива – солдати, кількість вбитих солдатів, це пласка рівнина, і кулі летять». І Путін про кулі.  

«Я закінчу війну в Україні. Я зупиню хаос на Близькому сході, і я обіцяю, що не допущу третьої світової війни». Путін проти. Категорично. 

Поки йде війна в Україні – Путін цар і повелитель народів Росії. Хаос – єдина стихія. Створена ним енергія безладу, якою він в значній мірі керує світом, все більше змушує його лягати під нього. 
101
Степан Гавриш

26 Dec, 08:18

Затяжна війна – завжди з невідомими наслідками. Але одним очевидним – вона ніколи не приведе до воєнної перемоги навіть застряглого сильного противника, якщо слабша, але вміла жертва не зламається і не капітулює. 

Жах, про який говорив Путін, може бути когнітивним проявом його страху якраз знесилення, виснаження Російської імперії в цілому. Реально вона втратила легітимність. Спроба Трампа повернути їй її, є припустимою помилкою, яка протилежна його задуму зробити «Америку знову великою». 

В Росії знищена відносно сучасна і боєздатна армія, яка повністю неадекватна більш високим ракетним авіаційним і ядерним технологіям, яким володіє Москва. Тобто. Якщо Росія захоче нанести ядерний удар і продовжити воєнну ескалацію, то вона цього зробити не зможе. Взагалі. 

Підготовлених професіональних воєнних підрозділів на рівні бригад, дивізій і армій, які б могли діяти інтегровано з використанням МБР в неядерному і ядерному оснащенні, фізично немає. На їх підготовку потрібно не менше 5 і до 10 років. Отже, Путін немає шансів вдатись до ядерної зброї. Окрім соціопатичного приступу у стані якоїсь гарячки чи відчаю. 

Загроза ядерного зіткнення і можливості Третьої світової війни через нанесення ударів крилатими ракетами, наприклад, по території Росії є стратегією президента Байдена для прикриття своєї нерішучості й відсутності внутрішнього виклику воєначальника. 

Як і Трамп, Путін, коли світ все більше занурюється в епоху воєн нового покоління, мав би діяти спочатку як верховний головнокомандувач, а потім – як політик, який бореться лише за електоральні перспективи. 

Припустимо, що Трамп примусить європейців і Зеленського погодитись на перемирʼя з Росією та прямі переговори з Путіним. 

Той може на це піти, але постійно буде вимагати легітимності українського президента для підписання не політичних, тимчасових, угод, а більш широкого мирного договору у майбутньому. Створюючи умови для виборів України як стратегічну можливість привести до влади «російську консерву». 

Банку з Бойком відкрили чомусь передчасно. Якщо Єрмак з Зеленським не наважиться на такий варіант, то Путін готовий підписувати будь-які документи з Верховною Радою. 

Проблема припинення вогню – найпростіша. Два президенти приймають рішення і дають відповідні команди й фронт завмирає. 

Інша – складніша. Фронтова лінія, тобто розмежувальна, нелінійна, із глибокими розривами через українську оборону. 

Сторони підписують своєрідну делімітаційну мапу про взаємний обмін територіальними розривами, вирівнюючи комісійно, за участю очевидно спостерігачів, демаркаційну смугу. Це можна зробити за кілька днів або не зробити ніколи. 

В другому варіанті розмежувальна лінія залишається на лінії припинення вогню. Як факт реальності. На ній наполягає Кремль. Вона зручна для нього, бо створює можливості поповнити резерви, підтягнути техніку, нанести удар в спину одночасно з серією вогневих вражень ЗСУ. Зірвати перемирʼя, але отримати суттєву воєнну і психологічну перспективу. 

В третьому варіанті є лише добра воля Путіна – задля перемирʼя і майбутньої мирної капітуляції України він відступає до точок вирівнювання фронту по лінії, яка буде створена на основі підготовлених фортифікаційних рубежів із замінованими підходами. 

Очевидно, що будь-які мирні переговори, припинення вогню перемирʼя для підготовки мирних кроків мають обовʼязково контролювати незалежні контрибутори, які отримали мандати від обох сторін. Плюс – гарантії США та Китаю. Як мінімум. 

Якщо Путін, врешті, погодиться на присутність європейських миротворців, то він буде неминуче вимагати включити в нього північних корейців, білорусів, може й Талібан, разом з кубинцями. І це лише початок довгого списку проблем, які обговорювати безглуздо. 
116
Степан Гавриш

25 Dec, 17:24

Христос народився! Славімо Його!

Святкування християнського свята Різдва Христового, саме сьогодні, 25 грудня, означає, що ми разом зі всіма рухаємося до однієї точки – точки, яка називається Новий Світ.

На моє переконання, святкування Різдва саме 25 грудня є викликом для кожного з нас – віруючих і невіруючих, тих, хто має традиції та немає.
109
Степан Гавриш

24 Dec, 14:04

Україна – все ще сталевий щит, по якому тече і запікається кров українських титанів, які боронять європейський континент від смертельної загрози. Розколотися і розійтися, розділитися і самознищитися. Жодна європейська країна і вся Унія не мають окремо й спільно армії, рівної Україні. 

Тому, нова команда Урсули фон де Ляєн, лідери Британії, Франції, Польщі, за виключенням «меркелізованого» Шольца, чекаючи Трампа, тримаються утопічної філософії й примітивної стратегії: «Чим Україна сильніша буде на полі бою, тим сильніше вона буде за столом переговорів». 

Вони не чують Путіна, який кусає собі лікті, що він не почав «СВО» раніше. Бо він повірив Порошенку і Зеленському, що вони збираються виконувати Мінські угоди, а вони «лише взяли час на підготовку до бойових дій». 

На «Прямій лінії» він хвалить Трампа й угодливо, як би говорить про готовність зустрітися з ним в будь-який час, але «всі цілі війни в Україні будуть досягнуті». Він добре знає Трампа, який «ладить» з ним. А він на нього впливає, підштовхуючи до потрібних рішень і дій. 

Він ідеально прорахував психотип типового американського капіталіста-рвача, який без жодного дня на виборній посаді несподівано сів у президентське крісло. Вважає його, якщо не лузером, то надзвичайно слабким гравцем і нікудишнім політиком. 

Ще не прийшовши в Овальний кабінет, він щодня в стилі казкових героїв оголошує одну війну за другою. Чи то жартома, чи то цілком серйозно, пропонуючи Канаді стати 51 штатом, запускаючи галопуючу кризу Уряду Трюдо, вимагаючи від Панами, або суттєво зменшити плату для американських кораблів, або повернути назад його США. 

Після того, як Джиммі Картер 1977 року Угодою передав канал цій маленькій країні, разом із територією довкола нього та військовими базами США. 

Можливо ці настрої передає йому Ілон Маск, який за ЗМІ, неодноразово розмовляв із Путіним і його оточенням. Путін не лише формує нинішню геополітичну повістку, але й практично повністю володіє воєнною і політичною ініціативою у війні з Україною та Заходом. 

За 3 роки війни жодної зрозумілої, адекватної й очікуваної стратегії протидії його агресії з гібридними, асиметричними метастазами по всьому світу, Захід не лише не знайшов, не прийняв, але й всіляко втікає навіть від натяків про таку можливість. 

Прикриваючись дірявим фіговим листком, що його солдати воювати в Україні не будуть, а його головне завдання – не допустити прямого зіткнення Росії й НАТО. 

Путін бачить, як його лідери, разом з великим Дональдом, засовують голову у пісок, а потім в бетон. Щоб не дивитись в очі реальності. Навіть якщо думати, що ставка у Вашингтоні й столицях союзників робиться на математичну модель війни на виснаження Росії, то їх, наприклад, санкційні зусилля Путін називає протилежно – стимулюючими для своєї економіки. 

Він бачить страх, елементи параноїдального синдрому, епідемію паніки у країнах високотехнологічного «золотого мільярда» і насолоджується цим на пресконференції після «Прямої лінії» 19 грудня: «Коли в нас все спокійно, розмірено, стабільно – нам нудно, застій, хочеться движухи. Як тільки зачиняється движуха – все свистить у скронях, і секунди, і кулі свистять, на жаль, зараз – так нам страшно. Жах-жах. Ну, жахіття, але не жах-жах-жах. Все вимірюється економікою». 

Його армія щодня окуповує від 1 до 6-7 сіл на Донбасі та інших плацдармах, де російські штурми не зупиняються, ані в день, ані вночі. 

Фронтова ситуація як би повністю на стороні Путіна. Його піхота продавлює всюди українську оборону, і відчайдушні зусилля Драпатого не плекають надії на стабілізацію фронту. 

Це мало б бути основним завданням для главкома Сирського і Ставки. Але ніт. Більша частина воєнної мапи фронту – в оперативних виступах і «язиках», які наші генерали не можуть і не здатні відрізати, в порізах, які глибоко просунуті в тил українських військ і які все частіше попадають в «мішки, кишені», де вони з незрозумілих причин тримаються «до останнього». А потім їх розстрілюють в спину пʼяні орки. Все так. Але в цьому суть війни. Затяжної. 
109
Степан Гавриш

24 Dec, 10:36

Путін все більше глумиться над США та їх партнерами. Він кличе їх до барʼєру: «Ви поставте в Київ і зосередьте там всі ППО, які у вас є, а ми завдамо туди удар «Орєшніком» і подивимося, що буде». Дуель із 4 млн заручників.

Ранній Адольф Гітлер. З вересня 41 року по осінь 43 у Бабиному яру під Києвом (тоді) його Айнзацгрупа С під командою Штандартерфюрера СС Пауля Блобеля вбила 100 тисяч безвинних євреїв, ромів і беззахисних цивільних українців.

Путін хоче це зробити «Орєшніком», потираючи ручки біля дисплея, спостерігаючи, як падає золотокупельний прародитель Київської Русі. Пізній Сталін, який постановою Бюро ВКП(б) від 5 березня 40 року розстріляв в Катині, біля Харкова та в Калінінській області 22 тисячі польських солдатів і офіцерів. Військовополонених.

Але Путін оригінальніший. Увібравши в себе від цих двох монстрів цілеспрямовану жорстокість і амбіції воєнного руйнівника, він перетворив політику із дипломатичної, шахової гри стратегій у досконалі, високотехнологічні і бездоганні спецоперації. Від здійснення підривів житлових будинків у Буйнакську, у Москві та Волгодонську 4-16 вересня 99 року до масових диверсій у країнах НАТО й терористичної війни в Україні під видом спецоперації СВО.

На «Прямій лінії» 19 грудня Путін демонстрував впевненість і переконаність у своєму лідерстві відносно російського народу і його консолідації навколо нього з метою вести ледве не священну війну. Він вперше і абсолютно не приховуючи, всіляко підкреслив особисту впевненість в перемозі над Україною, США і їх союзниками: «Росія збирається досягти перемоги в Україні».

В той час, коли її економіка, соціальна система, суспільна єдність досягли чи не найвищого піку. Щодня контракти із армією підписують 1000-1400 добровольців, а в зоні бойових дій воює 617 тисяч мотивованих військовослужбовців.

Російський правитель не робить ставку на мир. Він вимагає повної капітуляції України різними метафорами, порівняннями, анекдотами і спотвореними акцентами, показуючи, що він не відступить, і з його силою справитись неможливо.

Чи не щоденно Путіну персонально, як і Росії, державі в цілому, союзники України висувають примирливі пропозиції, дають обіцянки і роблять натяки про поступки. Жодну з них «великий бункерний стратег» не тільки не прийняв, але й не коментував. Він як би і не чує їх.

«Лише капітуляція України. Затим – США, ЄС і НАТО». Не так прямолінійно, але досить чітко і виразно.

Мир тільки на його умовах, як факт воєнної перемоги. В цій ситуації його готовність до компромісів виглядає лише як бомба з годинниковим механізмом.

Дональд Трамп і вся його команда роблять ставку виключно на мирні переговори. Зеленського можна до них примусити силою. Він все більше не це натякає, що протистояти Росії без допомоги США неможливо. Путіну хочуть заплатити. Частиною України. Без НАТО та інших гарантій існування незалежної держави. Помʼякшенням санкцій. Шорт-лист обіцянок не такий вже й короткий.

Можливо у Вашингтоні цього не розуміють, але подібним й буде закріплена вина та відповідальність Заходу за війну. Відповідати буде не Путін і всі інші російські воєнні злочинці, не Росія, яка має заплатити трильйон доларів за безпричинну агресію і масові вбивства українців, а Захід. Погодившись на капітуляцію і прийнявши умови Кремля на реінкарнацію нового Радянського Союзу на чолі з Росією.

Європа в паніці. Її криза, яку все більше розпалюють Орбан і Фіцо, спираючись на підтримку Трампа, дихає жаром з доменної печі.
98
Степан Гавриш

23 Dec, 10:07

https://youtu.be/f3WWp8caqSk?si=yT_U86ecRCyttTbz
110
Степан Гавриш

22 Dec, 10:04

Війна пригнічує, руйнує усталену логіку, доводить до психозу, формує розчарування всім і до всього. Роздвоює особистість. Одна половинка нас хоче побити Путіна і перемогти, а друга – волає миру. І чим дальше, тим більше. Як на американських гірках: стрімко уверх, а потім – вертикальне падіння вниз. І так щоразу. 

Проснувся від підривів над головою іскандерів із шахідами, – блін, смерть на порозі, гучно стукає у двері. 

Вже 52% хочуть миру, навіть ціною втрат, ще неясних, але й вагомих. І подарунок Кремлю територій вже не є зрадою. 

Ввечері, після вечері, зустрівшись із телевізором і нервово побродивши в тенетах соцмереж, під зойки поранених і ридання матерів біля порізаних уламками дітей, ти набираєшся люті й хочеш одного – помсти, кари й смерті для всіх, хто називає себе «русскім». Найбільше для їх смертельного поводиря. 

Ніякого перемирʼя і сепаратного миру. Якщо й мирна угода, то лише справедлива. Росія має не лише піти геть з української землі, але й обовʼязково пройти через «новий Нюрнберзький процес» і «росденацифікацію». 

Треба вирізати, випалити, знищити той ген у нашого божевільного сусіда, який годується кровʼю безкінечної історії жертв, стражданнями мучеників, закатованих в ГУЛАГАх, в Бучі й Оленівці, розстріляних пʼяними бурятами й москвичами. 

А потім твій погляд, наповнений люттю і сльозам відчаю, наштовхується на сина, внука, племінника, які весело рубаються в «стрілялки» із таким же цифровим поколінням в інтернеті із Леона, Дубліна, Мілана, Мінська і Санкт-Петербурга. 

Далеко за північ, на стінах розглядаються спалахи знищених танків, літаків, вибухають ракети, а сміливці-«командос» в скафандрах ідуть в невідомість через епіцентри ядерних вибухів. Перерва до 11-12 дня. І так по колу. 

Ні, вони мріють про «Третю штурмову» і «Кракен». Але ти розумієш, що це буде кінець шляху. Твого і їхнього. І що в цій війні вони мають право лише героїчно загинути. Їх роль – така ж, як і бійців у бойових зіткненнях на віртуальних плацдармах інтернету. 

Лише вони вже не геймери, а розхідний матеріал. В руках бездарних главкомів, міністрів, генералів, брехливих і корумпованих політиків. Вони граються їх життями, не беручи на себе жодної відповідальності. Більше. Переконуючи, що вони і є справжніми героями. 

Ще вчора працюючий у налаштованій системі світ був обʼєктивністю, яка підтримувала сталий алгоритм твого існування: знання, карʼєра, секс, подорожі, сімʼя, діти, Різдво, літо й зима. 

Пошуки щастя були буденністю. Тепер на його місці – руїни. Ідеї вмерли, цінності, як тату – носиш, як памʼять. Безсилля доводить до сказу. Керманичі брешуть, маніпулюють, таємно домовляються про своє і хочуть всіх пережити. У своїх високих резиденціях. 

Захоплюють всю владу, не знаючи, що з нею робити. Виголошують спічі, які через мить щезають, як таємні чорнила на папері. Закликають їм вірити, бо більше нікому, і вони єдині. 

І ти знову перечитуєш Миколу Гоголя «Нотатки божевільного». Колективний дрібний чиновник Аксентій Поприщин. Він чесно описує подібний хаос, безлад і людський занепад від свого імені. Як і більшість, він регулярно читає в газетах зовнішньополітичні новини, все більше уявляє себе іспанським королем. Як деякі з нинішніх – месією, глобальним лідером, пророком нового «руського міра». Врешті, він втрачає звʼязок між реальністю і закономірно поселяється у божевільні. 

Але то ще був раціональний світ. Нині він поволі сам перетворюється у палату, де божевілля стає нормою. Головний стратег і планувальник війни проти українців, Валерій Герасимов стверджує, що програма ядерного стримування для Росії не визначена жодними міжнародними зобовʼязаннями. 
131
Степан Гавриш

21 Dec, 20:07

Західні ринки були повністю замінені ринками Східної Азії, Африки, Китаю та Індії. 

Остання домовилися купити за 4 млрд доларів загоризонтну РЛС «Вороніж», підписала 10-річний контракт з «Роснєфтю» на поставку 15 тис. барелів нафти різних сортів щоденно. Це 0,5% світових поставок. На 13 млрд доларів. І Путін іде найближчим часом обніматися з премʼєром Моді. 

9 грудня в Калінінграді Індії передали фрегат із 8 пусковими установками для ракет «Калібр» або «БраМос». За участю міністра оборони Раджнатха Сінгха. З українським двигуном «Заря-Машпроект». Їх Індія купила в Україні й передала РФ для установки.   

У Путіна немає жодного мотиву, навіть і не очевидного, для поступок Трампу щодо мирних переговорів з Україною. За опитуваннями «хороших руських» в екзилі (Гудков та інші), запит добровольців на участь у війні з Україною штурмовиками складає до 1 млн «заробітчан на смерті». 

«Тіньовий нафтовий флот» приносить Росії щомісяця від 12 до 15 млрд доларів в місяць. Це більше грошей, як сказав Зеленський, аніж Україна отримала від союзників за час війни. 

І чисельність його тільки зростає. З лютого 22 року по 22 листопада 24 року Росія від експорту нафти отримала 546 млрд євро. 69% від загального експорту. 

ЄС найближчим тижнем узгодить 15 пакет санкцій з блокування «тіньового флоту» РФ. Британія 300 санкцій вже ввела, а адміністрація Байдена зробить це ще до кінця місяця. 

Bloomberg пише, що це буде прощальним салютом президента Байдена, який збирається «бурити, бурити й бурити». 

В будь-якому випадку у Путіна є всі необхідні воєнно-економічні й політичні ресурси в наступному 25 році. На це Путін запланував лише у відкритих статтях держбюджету 23,5 трильйони рублів. Приблизно стільки ж він планує витратити в кожному з наступних 3-х років. В 4 рази більше, аніж у 21 році. 

Путін потерпів несподівану і тяжку поразку в Сирії, через війну в Україні. Він не зміг реально допомогти Асаду зупинити наступальну хвилю не надто чисельних і погано озброєних різнокаліберних повстанців, у яких не було навіть єдиного плану. Це показало глибоке і не відновлювальне виснаження воєнних, економічних і політичних ресурсів Кремля. 

Це підтверджує і факт, що нова і часто протирічна між собою влада у Дамаску не погодилася зберегти воєнні бази в Сирії, особливо воєнний аеродром Хмеймім, воєнно-морську базу ВМФ в Тартусі, в якому базувались 3 ракетних фрегати, один підводний човен з одночасним пострілом в 44 калібри з двома танкерами й одним розвід кораблем.  

Вони змушені евакуюватись в Росію і створити воєнну базу в Лівії, що неминуче приведе до нового витка ескалації. Поразка Путіна змусила його мобілізуватися. Російські війська сутньо наростили наступальні операції по всіх напрямках фронту і в Курській області, а великий бункерний розвив небувалу медійну та інформаційну активність. Демонструючи впевненість і переконливість. 

Попри обережні заяви Пєскова про готовність уважно вивчити миротворчий план Трампа, він не готовий, не хоче і не буде підтримувати жодні мирні ініціативи. За одним виключенням: якщо вони одночасно не будуть виходити у спільний позиції від США та Китаю. До цього моменту правитель Росії буде добиватись виключно воєнної перемоги, демонструючи воєнну силу в Росії, її зброї й стратегії війни.

Тільки воєнна перемога може змити для Путіна поразку в Сирії, як доказ його геополітичної слабкості. Інша справа – американо-китайський альянс. 

Трамп у своїй соціальній мережі Truth Social, яка стала дорожча Х Маска, натякнув, що до його мирного плану може приєднатися Пекін. Це злякало Сі Цзіньпіна і він одразу відмовився їхати на інавгурацію до новообраного лідера США, замінивши себе послом з дружиною. 

Участь Китаю у примусі Росії до миру, без сумніву, могла б зламати Путіна і змусити прийняти якісь його почесні умови. Прощення його воєнних і його оточенню злочинів, скасування частини американських санкцій, винагородження срібними «трампкоїнами з портретом Трампа, справжніх символів величі Америки, які нагадують про боротьбу за свободу, процвітання та стремління поставити Америку на перше місце».
121
Степан Гавриш

21 Dec, 11:44

У травні 23 років університет Брауна вийшов з доповіддю «Проект вартості війни». 4,5 млн людей загинуло в результаті війн США після терактів 11 вересня 2001 року в Афганістані, Іраку, Лівії, Сомалі, Сирії і деяких районах Пакистану. 

В Кореї загинуло 36,5 тисяч американських солдатів. У Вʼєтнамі – 58,2 тисячі. Трамп не розділяє агресора і його жертву. Борючись з тероризмом по всьому світі, він своєю політикою стимулює Путіна до ведення виключно терористичної війни, перетворивши російську державу в потужний глобальний терористичний організм з ядерною зброєю. 

Вперше у цивілізованій історії агресор, який зруйнував, розщепив до цього стале міжнародне право, використовуючи воєнну силу для розширення своєї й без того безмірної території, буде легітимізований Трампом, як новий субʼєкт геополітики, що не зупиниться. 

Україна – лише проміжний етап у боротьбі за світову гегемонію. Капітуляція у будь-якій формі України за вимогою і посередництвом Трампа, як союзника Кремля, приведе до кризи, близької до катастрофи, ЄС. 

Нездатність США виконати свої зобовʼязання з його захисту, провал колективного оборонного союзу НАТО, приведуть до розколу Євроунії. З високою вірогідністю. З виникненням нових, великих і малих воєнно-економічних союзів. Типу Троїстого союзу (Німецька імперія, Австро-Угорщина та Італія) проти Франції та Росії. Англо-Пруський союз, Версальський союз, 6 коаліцій, Священний союз, Союз трьох імператорів Франції. 

Радникам Трампа здається, що Америка неприступна за двома океанами. Ілюзія і міф проти масової атаки російських «Орєшніков». США бачили підготовку до старту і старт МБР 21 листопада і не знали, що робити. На територію країн НАТО залітають ракети й «шахеди», проте там не знають, що з цим робити. 

В сторону Польщі, атакуючи енергетичну інфраструктуру в Україні на її кордонах, летять російські ракети, але польські пілоти в F-16/35 спостерігають і верифікують їх влучання. Не будучи впевненим, що вони через мить вдарять по американській базі протиракет в Редзіковому на Поморʼї. 

Кіт Келлог, 80 річний генерал-лейтенант і ветеран Вʼєтнамської війни, заявив, що найближчими днями він поїде на переговори з Путіним і в Київ, аби зрозуміти, який мирний план запропонувати сторонам після 20 січня президентом США. 

Обергрупенфюрер СС за дорученням Гітлера аж в березні-квітні 41 року мав переговори у Швейцарії про умови капітуляції. Без СРСР (операція Sunrise-Crossword). 

Рузвельт після демаршу Сталіна припинив їх. Можливо, існують обставини, які нікому невідомі. Окрім Трампа і Путіна, які можуть бути визначальними для формування стратегії завершення війни в Україні. Проте є ряд обставин, які ставлять під сумнів подібну гіпотезу. 

Росія впевнено тримає ініціативу у війні, безперервними наступальними операціями вийшла на кордони Донецької, Луганської, Харківської, Дніпровської та Запорізької областей. 

Глибоко виснажує ЗСУ, постійно тримаючи їх в стані напівоточення із загрозою «закрити мішки». Немає відчутних проблем із живою силою, боєприпасами, артилерією, технікою, авіацією та ракетами. І продовжує нарощувати воєнний потенціал, рекордно збільшуючи витрати на війну. 

Директор СВР Наришкін заявив, що Росія близька, як ніколи, в досягненні поставлених цілей (спецоперації в Україні), де стратегічна ініціатива на всіх ділянках «належить нам». 

Західні санкції, за оцінками самого Путіна, мають протилежний від задуманих цілей ефект – вони мобілізували російську економіку, суспільство, ресурси й державну політику з переведення Росії на воєнні рейки й більш високий, стабільний рівень розвитку. 
130
Степан Гавриш

20 Dec, 14:28

Трамп страждально закликає до миру через численні людські жертви «з обох боків», які вже близькі до 1 млн вбитих і поранених. 

Феєрична і масштабована аж до дитячих садочків пряма лінія із правителем Росії та не менш видовищна пресконференція в стилі режисера «Гладіатора» Рідлі Скотта засвідчили дві дивовижні, раніше відсутні, тенденції в накачаному пропагандистськими навіюваннями й сценічними ІПСО змісті цього дійства. Міцно зашитого у війну з Україною і Заходом. 

Перше. Виявляється, що Путін готовий до переговорів. Як ніколи раніше. І «компромісів»: «Політика і є мистецтво компромісу. Ми завжди говорили, що ми готові й до переговорів, і до компромісів. Просто «противна сторона» у прямому і переносному значенні цього слова – відмовилась від переговорів». 

За двох умов – на базі Стамбульських угод, які «Україна парафувала»…, отже загалом була з ними згодна». 

Звинувативши в зриві цього процесу британського премʼєра Бориса Джонсона, і якщо Зеленський буде легітимним, тобто «піде на вибори й отримає там легітимність…». Іншими словами, мистецтво продовження переговорів, як мистецтво війни, до повної капітуляції України. Отже, і Заходу. 

Трамп і його команда переконують себе, що капітуляція Києва не ослабить США, а Європа їх не цікавить. Пєсков підтвердив цю логіку Путіна, сказавши на брифінгу, що Росія згодна на переговори, якщо вони приведуть до реалізації цілей СВО. 

Щоб там не було, але складається стійке враження про готовність американців домовлятись з Кремлем за спиною України, погоджуючись із дорожньою картою Путіна «парафованих Стамбульських угод». 

Кіт Келлог, який вже забув про поразку США у Вʼєтнамській війні, учасником якої він був, невдоволений активним супротивом українців, які вбили командуючого «хімічними військами» Росії Кирилова: «Це була не краща ідея». І він уникає аналізу ситуації, повʼязаною з вимогою майже партнера Вашингтона у Кремлі повного демонтажу української державності й одночасної повної капітуляції України та Заходу. 

Другий важливий момент повʼязаний з тим, що Путін вільно, відкрито, широко окреслюючи перспективи, оцінював війну в Україні. Як господар ситуації, який не сумнівається у своїй перемозі. 

Він не приховував свої максималістські цілі. Його експресіоністська риторика нагадувала самовпевнені заяви перед повномасштабним вторгненням. Він дав чітко зрозуміти, що ніяких обмежень для подальшої російської експансії немає. І будь-яка ціль в Україні є законною. 

Наприклад, про це може свідчити його заява, що Росія історично контролювала весь регіон Причорноморʼя, куди входить не лише Крим і Херсонська область, але Миколаївська та Одеська області. Головним для Росії він також назвав південний схід України, який може вийти за межі Донецької та Луганської областей. 

При цьому він як би постійно «розмивав російський суверенітет», який стає все більшим синонімом значних стратегічних цілей в Україні. В нього він включає віртуальне «право Росії захищати права співвітчизників за кордоном». Етнічних росіян, російськомовних, де б вони не були, або тих, хто готові себе такими оголосити. 

І глумиться над нещасним Заходом, який Європа, Японія, США і не тільки, але й континент Америка, наступні 10-12 років можуть піти під воду або загинути. 

Путін жах, як стурбований. Він розповідає анекдот, коли маленький хлопчик для кросворда записує слово з трьох букв: «Мама йому «бум» ложкою по лобі, а він говорить «за що? це ж наш ДІМ!». Батєнька бере дружині – «бум»: «про ДІМ треба думати!»… і треба б подумати про те, що робити з цими людьми. Про дім треба думати!». 

Росія може стати домом для гинущої західної цивілізації. Буде тісно, але розширюючись в Україну, «ми справимось»: «Якщо буде якийсь серйозний притік, треба думати, що з ним робити, де і як людей розміщувати. Ми найбільша країна по території у світі. Але за Уральським хребтом у нас проживає знаєте скільки людей? 12 млн чи що? Це що таке?! Нам є куди розселяти людей». У вічну мерзлоту. У «ГУЛАГ-безсмертний». Піндосів з британцями та всіх інших. 

Путін переїде в Київ. 
127
Степан Гавриш

20 Dec, 12:32

Немає жодних сумнівів, що наступного року відбудуться головні події, які визначать долю війни Росії з Україною. Одночасно повʼязані із субʼєктивними цілями, фізичною енергією і психічною стійкістю людей-лідерів під впливом еволюційних алгоритмів і дією космічних, планетарних сил. Невидимих, ще недоступних у розумінні, але діючих тисячоліттями. 

Їх вплив на загрозливі процеси війни, розпочаті Росією, свідчить про неминучість їх завершення. Не тільки через виснаження війною всіх сторін, але й необхідність зупинення, завершення циклу руйнації, які можуть перейти у незворотну фазу самознищення. 

Через протилежність кармічних моделей і накопичених внутрішніх дефектів, прогноз на завершення війни в 25 році і на умовах прийнятного для всіх сторін компромісу виглядає ще неможливим. 

У Трампа немає жодних шансів примусити українців і президента Зеленського до несправедливого миру, який розверне Україну від Заходу і перетворить її в частину Росії. Знищивши державу та узаконивши геноцид цілого народу. Або його частини. 

Америка, президент Байден і його адміністрація послідовно, твердо і безальтернативно підтримували Україну у воєнному та економічному планах. Забезпечивши її оборону, економічну стабільність, захистивши її від загрози знищення. 

Не знайшовши в собі мужності й рішучості сприяти українському народу нанести поразку Росії й закінчити війну. Це було можливо і реально до кінця 2023 року. США на чолі з Байденом були вірним і надійним союзником України й залишаться такими до 20 січня 2025 року. 

Трамп на відміну від Байдена, розглядає агресію Росії проти України як регіональний конфлікт, який не створює загрози національній безпеці США. 

Якщо вона існує для Європи, то це виклично зона їх відповідальності. 

Дональд Трамп і його нова команда зосередяться виключно на місії миру. Контури, рамки – до кінця невідомі. Поки що головну роль в ньому відіграють можливі територіальні політичні й безпекові поступки України, через примус припинити/зменшити їй воєнну допомогу. 

На це націлений попередній план представника Трампа по Росії й Україні Кіта Келлога, про заморозку війни та скасування в оборонному бюджеті на 25 рік Палатою представників Конгресу закону про ленд-ліз для захисту демократії в Україні. Він не працював. Це знак, про наміри й можливий стратегічний розворот. 

Відмова Трампа допомагати Україні й діяти на її стороні у протилежність Байдену робить його, прямо чи дотично, союзником Путіна. Разом з Орбаном, Фіцо, Китаєм та Північною Кореєю. 

Більше. Новий американський лідер висловив невдоволення рішенням нинішньої адміністрації на дозвіл бити Україні в глибину Росії. 

В інтервʼю журналу Time він назвав це помилкою і небезпечним рішенням. Це виглядало, як неприхований страх перед Путіним, його соціопатією. Він цим скористався: через день він наніс комбінований удар у 200 ракет, включно з північнокорейськими, та важких дронів по енергетичній інфраструктурі України, спричинивши в декількох регіонах її колапс. 

Поспішність і відчайдушність, з якою адміністрація Байдена намагається передати Україні всі можливі ресурси й зброю до завершення своїх повноважень, переконують, що Дональд Трамп все ще тримається лінії припинити війну шляхом мʼякої капітуляції України. Категорично відмовляючи їй в запрошенні до НАТО. Запрошення особливо ні до чого не зобовʼязує США і союзників, але ламає основну ціль війни Росії – не допустити її вступу в Альянс. 

Не змінилась позиція Трампа після коротко біжної зустрічі з Зеленським в присутності Макрона на стільцях у Парижі. Він не висловив жодного слова у підтримку українців. Як і не дав оцінки агресії Путіна. 

Складається враження, що останній, вміло маніпулюючи, використовуючи таємничі нитки, за які він постійно смикає в новообраного американського президента, буде закінчувати війну його руками. 

Трамп примусить Україну до капітуляції в інтересах Путіна. І немає значення, до якої. На основі парафованих від імені Зеленського з українського боку Стамбульських угод, які роздягають українську державу до нижньої білизни. Україна не зможе протистояти одночасно США, Китаю і Путіну.
119
Степан Гавриш

20 Dec, 07:16

Після «мирних заяв» Трампа в Парижі, Путін 13 грудня наніс удари в 300 ракет і «шахедів» по українській енергоінфраструктурі. 

Це сталося наступного дня після непідготовленого екстремального візиту Дмитра Мєдвєдєва в Пекін і зустрічі його з Сі, якому він передав особисте послання Путіна не їхати на інавгурацію Трампа і підтримати Росію у боротьбі із США війною в Україні. 

З погляду «великого бункерного», Трамп вже у великій пастці, з якої вийти неможливо, якщо Китай не підтримає Вашингтон. 

Ілон Маск тепер проти Путіна. В боротьбі за імператора Сі. Трамп готовий передати йому ключ до нового глобального порядку. Питання тільки в ціні, оскільки Китай – торгова імперія. 

Якщо ми правильно розуміємо існування цього треку, то роль Маска, як радника і чиновника команди новообраного президента нового типу, стає унікальною. У війні Росії проти України. 

Як технократ, він не обовʼязково може проявляти симпатії й готовий діяти, користуючись не обʼєктивними, а політичними законами. Це як посадити 6 разів на майданчик найбільшу у світі 122 м ракету Starship стартовою вагою 6350 тонн. 

В травні 23 року Трамп заявив виборцям, що наразі не час називати Путіна воєнним злочинцем і переконував, що зміг би завершити війну в Україні за добу. 

Дальше, на виборчих мітингах він скаржився, що «США роздають надто багато зброї».

Диктатор Володимир – Терези. Вони дозволяють йому постійно балансувати, комунікувати, залишатись вічно потрібним і тримати біля себе велику кількість різномастих людей. 

Терези – самий нестійкий покровитель. Він більше дволикий, ще менше щирий і легко, з довірчим обличчям, бреше. З Терезами важко сперечатися або в чомусь їх переконувати. Вони завжди все знають і вірять лише у власну точність. 

Тому, архіви, дослідження історії й безапеляційні переконання неофіта тяжко витримують провали й невдачі. Але здатні калібруватися. Робити правильні висновки та пробувати ще раз, ще раз. Вічно нестабільний настрій, рухомий, але  постійно націлений досягнути бажаного. У натальній карті Путіна – головний Плутон. 

Безжалісний і готовий спалити світ, аби досягнути поставленої цілі. Його південний місячний вузол у 29 градусі Діви поряд з медіумом цілі показує його надзвичайну скритність, схильність до містики й окультизму. 

Тому у ньому немає емпатії, домовитись з ним про мир не на його умовах неможливо. Зʼєднання Місяця з Плутоном в його натальній карті переконує, що він досягнув точки центру, де він все тримає під особистим контролем і управляє всіма процесами, гіпнотично впливаючи на людей і події, в яких він зацікавлений. 

У 2024 році для Путіна все непогано складалося. Юпітер був у Близнюках Трампа, сильно сприяв Терезам Путіна й давав шанс Водолію Зеленського. Тепер Юпітер приклад Трампа, передаючи його Урану. 

Трамп не підтримує ультиматум кремлівського стратега. Він залишається з Ураном, що робить його ще більш непередбачуваним. Але він має силу, близьку до Марса та енергію, заховану в особистості з невідомою метою. 

І хоча він далекий від Сонця, рухається повільно, але здатний принести суттєві зміни. Його дари завжди раптові й недовговічні, тому Зеленський буде змагатися з Путіним, аби використати цей шанс, поки він не зник. 

Уран входить в знак Водолія, який має привести людство до золотої ери технічного та соціального прогресу. Це план Трампа, використати Маска, як генія, для небаченого прориву Америки. 

У президента Зеленського є значний шанс втриматись на орбіті Трампа, оскільки Близнюки набагато ближчі одне до одного і мають майже іскристий звʼязок, обидва належать до повітряної стихії й взаємно цікавляться. 
127
Степан Гавриш

19 Dec, 17:45

"Люди гибнут, а ему "интересно"... Долбо*б", - Зеленский в X о предложении путина провести "дуэль" с применением "Орешника"

База 👍
131
Степан Гавриш

19 Dec, 12:00

Кремлівський стратег бачить інший рівень мирних переговорів: Росія, США, за участі ЄС і Китаю. 

Україна – приз, який він все одно отримає. Хоче цього Америка чи ні. Буде вбито ще мільйон російських солдатів, чи стерті з лиця ще десятки й сотні українських поселень, не важливо. Але прямі переговори з цього приводу між США та Росією – поразка Вашингтона і персонально Трампа. Як би він не захищав миротворчі зусилля смертями на російсько-українському фронті. 

Єдиний спосіб уникнути воєнно-економічної конфронтації з Росією – приєднати Китай на своїй стороні для тиску на Путіна. 

Це ідея Маска. В Парижі Трамп сказав «Китай може допомогти». Проговорився. До того він вже написав особистого листа Сі Цзіньпіню і запросив його на помпезну інавгурацію 20 січня. Ілон Маск попередньо, найскоріше, провів значну роботу для першого в історії інавгураційного візиту лідера другої імперії. 

Якщо й Сі не ухвалив рішення поїхати, то й не відмовився, очікуючи позитивних заяв від Трампа, який пригрозив ввести проти Піднебесної 60% мито на китайські товари, експорт якого в США вже перевищив 500 млрд доларів. Плюс «Тік-ток», який Байден зобовʼязав продати американській компанії до 19 січня наступного року, а Трамп брався його захистити. 

Тарифна війна Трампа з Китаєм вполовинить резерв Росії в юанях через масштабну й очікувану девальвацію китайської валюти проти тарифної атаки Трампа. Росія зафіксує стратегічні збитки через курсову різницю. 

Річ у тому, що курс юаня контролюється Народним банком Китаю, і він рухається в обидві сторони щоденно в межах 2%. Але може і більше. 

Міжнародні резерви Росії – 598,6 млрд доларів. 198 з них – монетарне золото – 32%. Юанів – на 30 млрд, 10,9% – чистий долар. 

Якщо Трамп наважиться на експансію тарифів проти Китаю і підірве російський експорт нафти, у Путіна залишиться мало можливостей вести війну в стратегічному графіку. Тобто, на безкінечне виснаження України й Заходу. 

Вмонтувати у свою миротворчу концепцію Китай практично неможливо, навіть за участі Маска, як високотехнологічного інвестора. У Трампа залишається все менше можливостей відступити від стратегії воєнної підтримки Байденом. 

Очевидно, зважаючи на фінальність президентства Трампа в короткому історичному часі, він буде шукати стратегію якогось перемирʼя на 4 роки з Путіним, зосередившись на більш важливих для нього цілях. 

Немає жодного доказу, ідей і поглядів Дональда Трампа на засудження Росії, як держави-терориста, і Путіна, як воєнного злочинця, і продовження лінії одного з авторів Декларації незалежності США, що «дерево свободи має час від часу зрошуватися кровʼю патріотів і тиранів. Це його природне добриво». Трамп ще не готовий, але історія подій навколо нього штовхає його до рішень, які ми не можемо вгадати. 

В перший день на посаді він планує видати 25 наказів і директив, «роблячи гучний старт». Зараз він в апогеї своєї сили. Весь світ збентежений і чекає вступу його на посаду, як надзвичайної події. 

Америка залишається єдиною правлячою імперією, надзвичайною силою і чи не головною надією відновлення світового порядку. 

Президент – вагома її частина, але не головна, навіть якщо він має політичну більшість. Після прийняття присяги Дональд Трамп змушений буде виконувати обовʼязки й підтримати усталені правила, які збудували найпотужнішу демократію світу. 

І його зовсім не захмарний рейтинг, підтримка ледве половини американців швидко почнуть розчинятися у конфліктах, викликах, загрозах і нездатності виконати свої виборчі обіцянки. Закінчити війну в Україні за 24 години. 
113
Степан Гавриш

19 Dec, 06:37

Тільки невдале розміщення планет руйнує до цього часу зрозумілу і ясну позицію США. Тримати в страху ворогів, обіймати союзників і разом з ними боротися із тероризмом, агресіями, які підривають світову стабільність і національну безпеку США. 

Якщо виходити зі стратегічної лінії Трампа по Сирії, то Україну можуть чекати непередбачуваність і важкі часи. 

Після повалення режиму Асада 7 грудня Трамп в соцмережі Х, критикуючи справедливо Обаму, похвалив Росію, яка втрутилася в 15 році, коли там «почалося справжнє пекло». Сирія – це безлад, недруг США, і вони не мають мати нічого спільного з нею: «Це не наша війна. Нехай все йде своєю чергою. Не втручайтеся!». 

16 грудня у Флориді на тій же прес-конференції він не зійшов з цієї лінії, але розкрив свій план: «Ніхто не знає, що станеться з Сирією. Але я думаю, що Туреччина матиме ключове значення… Вона є потужною силою… Ердоган – це людина, з якою я чудово ладнаю. Він створив дуже сильну, могутню армію, яка не виснажена війною… він дуже розумний». 

Одразу міністр оборони Туреччини заявив про готовність надати військову підтримку на запит новій адміністрації Сирії. 

Поряд з цим Туреччина нарощує угруповання своїх військ на кордоні з Сирією, як пише WSJ. В районі біля Кобані (Айн-Ель-Араб), де розташовані основні сили курдів. 

Вторгнення практично неминуче, хоча масштаби його ще невідомі. Мова йде про територію на сході й північному сході за рікою Євфрат, яку контролюють СДС, головна частина з яких – курдське ополчення. 

Курди до цього часу підтримували США. Тому позиція Трампа виглядає схожою реакцією на війну в Україні – уступити Путіну. Уступити Ердогану. 

Логіка – унеможливити, врешті, створення в Сирії держави-халіфату на чолі з ісламістами. Ізраїль з одного боку, Туреччина – з іншого, відтіснивши до пустельних регіонів, де ще базуються залишки ІДІЛ, радикальні загони повстанців будуть контролювати особистою присутністю. 

Ердоган 14 грудня на зʼїзді своєї Партії справедливості заявив, що сирійські міста Алеппо, Ідліб, Хама, Дамаск і Ракка після Першої світової війни мали б стати «нашими провінціями, так само як Антеп, Хатай, Урфа». 

На жаль, заглиблення в темряву космогонії не дозволило нам побачити навіть крихкі контури майбутнього. 

Жаль, бо наші читаючі друзі не дуже вірять у звіздарство, коли історичні події, життя народів, долі й вчинки їх лідерів неможливо нічим більше пояснити, як впливом на все це руху, розташування та взаємодії Космосу і планет, що зовсім невипадково мають свій вплив на все земне життя. Ми тільки шукаємо дорогу, шлях, пізнання, а істину нам напишуть в коментах. 
110
Степан Гавриш

02 Dec, 07:18

Путін заявив про своє право застосовувати МБР проти воєнних обʼєктів тих країн, які дозволяють застосувати зброю проти наших обʼєктів, або використовувати Росії свої військові контингенти. 

Це не просто новий рівень ескалації, це перехід на інший етап, інший рівень війни. Поле бою для Путіна не буде обмежене тільки Україною. 

Найскоріше, 4 ступенева російська ракета класу МБР стартувала з полігону Капустін Яр Архангельської області, вийшла в Космос і звідти, практично по вертикальній лінії, атакувала Дніпро. Без ядерного і звичайного боєзарядів з 6-роздільними боєголовками в оточенні обманок. Можливо, макетами-імітаторами. Найскоріше – сталевими болванками. 

За виключенням цього, все інше – це вперше, після Хіросіми й Нагасакі, використання, під виглядом РСМД, МБР «Орєшніка», яка призначена виключно для ударів ядерними боєприпасами. 

Ми акцентуємо увагу лише тому, що серед уламків ракети знайдені елементи МБР «Тополь». Всі видихнули у Вашингтоні, Брюсселі й Берліні з полегшенням. 

Путін лякає. Він не наважиться і не готовий розпочати ядерну війну. Та й всі заспокоюють себе, що воєнна ефективність таких ракет, навіть з ядерним боєзарядом, невелика, а без нього взагалі майже жодних збитків не наносить. 

Це удар страхом. Психологічна атака на Трампа, який заявив про свою місію зупинити Третю світову війну. Ми бачимо ситуацію набагато складнішою і більш продуманою. 

Путін продемонстрував ВПЕРШЕ орбітальний неядерний удар гіперзвуковою ракетою. Кінетичне бомбардування. 

Атака на планетарну поверхню з орбіти, кінетичною силою снаряда з дуже-дуже високою швидкістю. Путін обрав найпростіший спосіб підвищити точність такого удару. Він використав маневрові боєголовки, які оснащені навігаційними системами, найскоріше для управління польотом при входженні в атмосферу балістичної ракети із маневруючими боєголовками. На відео видно, як вони виникають як би ні звідки. 

І в Договір про Космос така зброя не попадає. Тому її носієм може бути й супутник з обоймою з вольфрамових болванок у виді стержнів, які випускаються в атмосферу на суборбітальній траєкторії. 

На початку 2000 США запустили проект із супутниками DSP, які мають виявляти й виявляють пуски орбітальних ракет. В СРСР була навіть орбітальна ракета Р-36 ОРБ. 18 штук їх несло бойове чергування до 1983 року. 

У 2003 році США почали розробку високоточної неядерної зброї, здатної вражати будь-які цілі на планеті за лічені хвилини або години. 

Удар «Орєшніком» не наніс очевидної шкоди «Південмашу». Дірки в покрівлі й незначні вирви на території. Невідомо про наслідки одночасного удару «Кинджалом». 

Всі заспокоїлись. Медійний вибух продовжує тримати так і не згаслу вибухову хвилю. 

Висновок – Путін блефує, підвищує рівень ескалаційного стресу. Експеримент провалився, бо роздільні блоки вибухнули високо в атмосфері. А при щоденних у великих кількостях ракетних, дронових і КАБових атаках, додатково ефекту подібна зброя не має. 

Єдиним джерелом інформації виступає саме Путін. Він схожий на зачарованого хулігана Нільса із казки Андерсена, який сопілкою веде за собою загіпнотизованих гризунів до Вомбшенського озера. Де вони й втопилися. 
37
Степан Гавриш

01 Dec, 20:45

https://youtu.be/E-VXOGpdENc?si=p3lrojAB84gaQNaR
75
Степан Гавриш

30 Nov, 17:05

Відмовляючи Україні, Захід підігрує Кремлю. Показуючи, що Україна йому не потрібна. Погодимось, що через злам демократії в США таке рішення практично неможливе. 

Але ніяких проблем немає в наданні Україні на спеціальному позачерговому саміті НАТО запрошення в Альянс. Байден традиційно коливався, розглядаючи таку можливість. 24 листопада Bloomberg написала, що цього не буде. Можливо, США підпишуть лише двосторонню угоду про безпеку з якимись гарантіями. 

Хоча 13 червня два президенти підписали на полях саміту G-7 Угоду про безпеку на 10 років, в якій метафоричною англійською мовою говорилось про підтримку США можливого членства України в НАТО. 

Другий варіант, розрахований на атомну зброю Трампа – непередбачуваність. 

І генетично спадковий нордичний характер. Якщо Путін не погодиться на його формулу миру, яка буде посередині між справедливістю і несправедливістю, то він введе велике або повне торгове ембарго проти Росії. Найменше він буде намагатися обміняти Україну на Китай. 

Переконати Путіна зрадити Сі й вернутися «в сімʼю». Подарунок – золотокупольний Київ. Трамп грає у гольф. А не робить ставки в казино з купленим крупʼє. Путін розуміє всі ризики ситуації, яка сформувала важку кризову петлю для Росії, що поволі стискає їй горло. 

Тому він почав нову, наступну, фазу війни. Проти всієї західної коаліції. Для цього він знову використав Україну. 

21 листопада він наніс удар квазі МБР по Дніпру. Точніше, по «Південмашу». У телезверненні Путін не залишив жодних сумнівів, що удар «Орєшніком» є посланням, перш за все, США і Заходу в цілому, що Росія готова воювати з ними й перемогти. 

Пєсков в розмові з Павлом Зарубіним назвав це відповіддю Путіна на «безпрецедентну ескалацію, яка провокується, в першу чергу, нинішньою адміністрацією у Вашингтоні». 

Ядерна доктрина Росії «адаптована до протистояння, спровокованого західними країнами… вони кожен раз роблять все більш безглузді кроки і йдуть вперед, провокуючи напругу навколо українського конфлікту». 

Подібне неможливо вилікувати й пояснити, з погляду навіть побутової логіки. Агресор постійно вдягає на себе то лахміття нещасної жертви, то білі одежі християнського миротворця. 

Більше. Нова ядерна доктрина прямо забороняє, малює жирну червону лінію для США, ЄС і НАТО: «Тепер агресія з боку неядерної держави» (читайте Україна), яку «підтримує ядерна країна», (читайте США, Велика Британія та Франція), вважається «їх спільним нападом на РФ». 

Отже, атакою ракети класу МБР РС-26 «Рубєж», як би вона не називалась», Путін тестував і демонстрував ядерний удар. 

Захиститись проти якого неможливо. Зважаючи, перш за все, на високу, в 10 махів, гіперзвукову швидкість ракети й 6 її роздільних блоків. 

Путін, як профі, пояснив, що на Заході немає подібних систем і скоро не буде. Як і немає ППО, здатного перехопити російську чудо-зброю. І він прямо заявив, що з цього моменту спровокований Заходом регіональний конфлікт в Україні набув елементів глобального характеру. 

Посол і колишній главком Залужний з Лондона одразу заявив, що Третя світова війна вже розпочалася. І Європа немає жодних шансів себе захистити, якщо не зупинити російську орду в Україні. 

За Defense Express, в Росії 5️⃣2️⃣1️⃣ МБР наземного і морського базування. Порахуємо. 

✔️34 РС-20 типу українських «Воєвода» з 1988 року; 

✔️60 МБР типу РС-12М «Тополь-М» і «Булава» і 18 МБР РС-12М1 «Тополь-М» з 1997 року; 

✔️180 МБР РС-34 «ЯРС», як і перші, у шахтах; 

✔️24 аналогічних МБР у мобільному варіанті; 

✔️ще 18 СР-18М «Тополь» з 2006 року; 

✔️близько 8 ракет «Авангард». 

✔️Ще є МБР «Сармат», але кількість їх невідома. 

✔️На 12 атомних підводних крейсерах розміщено 192 МБР класу «Булава» і «Сінєва». 
91
Степан Гавриш

30 Nov, 08:50

Україні не вдалося глибоко залучити союзників для прямого воєнного протистояння Росії. Безконтактного і з високим стримуючим ефектом. Наприклад, створити зону безпеки, умовно, над територією західної України, з розміщення там великих західних місій із системою протиракетної оборони. Так демонстративно діє Путін, залучивши безпосередньо у контактну війну із ЗСУ північнокорейські війська. 

Це не лише страх перед ядерною зброєю Кремля і соціопатією Путіна розпочати Третю світову війну. Всі розуміють, що вона вже йде. І завершити її Трампу ніякою угодою не вдасться. 

Після Другої Світової війни на Заході до влади прийшли ті, хто вижив. Вони знали ціну смерті, руїнам і безмежній жорстокості світу, який попадає під каток неконтрольованої стихії, яка стріляє, вбиває і ґвалтує. 

Закопалися в окоп одне проти одного у Холодній війні, виробляючи все більше зброї, але тримаючи ноги на гальмах. 

Вони привели світ до розрядки, взаємно знищивши пусковий детонатор вже глобального зіткнення – СРСР. 

Рейган і Горбачов. До влади прийшли «бумери», які народили «іксів» і «міленіалів». Дональд Трамп, Владімір Путін, Сі Цзіньпін, Нарендра Моді, Бібі Нетаньяху, Еммануель Макрон, Кір Стармер, Олаф Шольц, Дональд Туск, Володимир Зеленський з Андрієм Єрмаком і Денисом Шмигалем опинилися в одній чашці. 

Ділові й самовпевнені бумери штовхаються із Х-невідомими, використовуючи їх інноваційну енергію, компенсуючи низьку активність нейронів Ілоном Маском, Джеффом Безосом, Ларі Пейджем і виштовхуючи на узбіччя міленіалів. 

Від цього планета хитається, втрачаючи гравітаційну властивість взаємодіяти й перевертаючи всі закони буття, які тримали стабільність. Можливо, в цьому і є проблема глобальної кризи, пробудженою війною бумера Путіна проти пізнього Х або раннього міленіала Зеленського. Різні покоління, конфліктуючі цінності й відсутність генетичного страху, який не передався у спадок. 

Поки не прийде елітами наступне покоління. Інтернет-цивілізація. Його знання, зʼєднане із ШІ, пошуки технологій безсмертя, симуляція нових, незнаних видів задоволення, сильніших від наркотиків, повністю, без залишку, мають змінити світ. Завдання нинішніх, взаємно протилежних правлячих класів, – дати їм шанс. Закриваючи за собою двері, Джо Байден добився миру. На 60 днів між Ліваном – Хезболлою та Іраном. 

Найближчим часом щось подібне може статися між Єрусалимом і ХАМАСом, де переговори не припиняються. Залишається впертий, непохитний у своїх загадкових амбіціях, володар Росії – бумер Путін. 

Бумер Трамп не хоче воювати із непередбачуваним ворогом Америки, але немає жодних очевидних шансів вговорити команду воєнних злочинців до прийнятного українським народом, європейцями й американцями миру. 

Він танцює над темною безоднею, то повертаючись до неї спиною, то вдивляючись їй в очі. Звідти на нього дивиться Путін. 

З місіонерськими наративами, амбіціями й планами, схожими на неосередньовічних Медичі й Флоренції та із сумішшю династії Борджіа. Навіть якщо оцінити ідею нової адміністрації Дональда Трампа. 

Звичайно, є і невоєнні, але стратегічно сильні рішення, які можуть не лише зупинити Путіна, але й примусити його до капітуляції. Перше – прискорене прийняття України, як Швеції й Фінляндії, в НАТО. В стилі Путіна. 

Він перетворив Білорусь в ядерну державу, створив воєнний союз з Північною Кореєю, з якою спільно сьогодні воює в Україні та готується підписати подібний договір з Іраном. 
95
Степан Гавриш

29 Nov, 09:08

Bloomberg послала сигнал новообраному президенту США і його команді з офісу директора Національної розвідки США. Задокументовані докази низки вбивств політичних опонентів російського правителя, російськими спецслужбами, за його наказом. 

Він не тільки санкціонував ліквідацію своїх ворогів, але й контролював їх виконання та забезпечував виконавців гарантіями їх захисту. Високими карʼєрними посадами, нагородами, звільненням із західних тюрем тощо. У Заходу є вже досить чітке усвідомлення, що мета Москви ліквідувати українську державу є тільки проміжною. 

Першим етапом нового історичного розширення придуманої Путіним російської цивілізації. Новим типом війни, основною технологією якої буде нова функція ядерної зброї. 

Головний задум Путіна полягає у створенні ядерного союзу із Північної Кореї, Ірану і Білорусі, яку він на очах ошалілого світу зробив ядерною державою. Взаємоінтегрованого. 

У новій ядерній доктрині РФ встановлює ядерну парасольку над Білоруссю. Та формує стратегічну основу для її спільного використання та оцінки ядерних ризиків Північною Кореєю та Іраном, який за півкроку до ядерної бомби. Росія передає йому ядерні технології на очах США і НАТО, які тримають голову у піску. 

Не бачать. Як і нічого не знали про розробку «Орєшніка» чи «Кедра», як не звертають уваги, що Північна Корея використовує в тих балістичних ракетах, включно з «Хвасон-19», 255 компонентів західних компаній, основні дистрибʼютори яких розміщені в США і Канаді. 

Розігруючи театральні постановки в забороні постачати Україні далекобійні ракети для ударів по Росії через намальовані їх страхом червоні лінії, саме США допустили поставку в Росію не лише 1,5 мільйона з трьох, які використовуються на фронті, поставок важких артилерійських снарядів Росії для спалення цілих цивільних агломерацій. 

Кремль з початку року запустив по Україні 194 балістичних ракети, з яких 160 були північнокорейські KN-23 або «Хвасон»-11GА. 

23 листопада CNN написало, що в них знайдено компонентів 9 західних компаній, розташованих в США, Нідерландах та Великобританії та виготовлених у 23 році. Причому 75% всіх компонентів – США, постачаються через Китай. 

Боррель, покидаючи свою місію, скаржиться осінньому дощу і вітру. Що Європа не може справитися з постачанням зброї для оборони України. 

Борис Пісторіус, міністр оборони країни, яка зініціювала дві світових війни й одна колись виробляла зброї більше, аніж всі її вороги разом взяті, жаліється, що РФ виробляє за 3 місяці стільки зброї, як ЄС за цілий рік. 

Бо Путін перевів країну на військову економіку. Тому, Німеччина розробляє вже не вперше якийсь паперовий оборонний план, на всякий випадок. Якщо Путін прийде через Сувальський коридор, захопивши Польщу і балтійські країни, ударом з Білорусі та Калінінградської області. 

Єдиним гарантом безпеки Європи стала, є і буде лише Україна. За гарантії Путіна доведеться заплатити територіями, компенсаціями, релокацією передових технологій в Росію, як це зробив Сталін з поствоєнною Німеччиною. 

Шансів на фінський, тим більше корейський варіанти мирної паузи в українській війні практично немає, якщо Путін не піде і залишиться. Він зовсім не в депресії, не в сумнівах, і втратив страх, який переслідував його ще донедавна. 

Він став більш впевнений у своїх діях і переконаний в здатності нанести поразку Заходу і встановити новий світопорядок. Як би багатополярний, але з домінуючою роллю Росії, з якою змушені будуть погодитись не лише США, але і Китай. 

Західні високотехнологічні економіки, просунуті демократії й воєнна сила США безпрецедентно відступають перед російським солдатам на старих танках, відсталих озброєннях і авіації часу Холодної війни. 

Він впевнений в собі, бо за його спиною найбільший ядерний арсенал світу, який може в лічені хвилини його знищити. 
98
Степан Гавриш

28 Nov, 13:56

Росія втратила практично близько 75% всіх запасів бронетехніки й артилерії. 

Наприклад, лише танків на 9 млрд доларів. Лише з початку 24 року ЗСУ спалили 3000 рос танків. Це 102 батальйони (!!!). 

В Росії – демографічна катастрофа. Скоро жінок там зобовʼяжуть законом примусово народжувати дітей. Величезний дефіцит людей. Там відсутність нового технологічного обладнання і можливості його імпортувати та ремонтувати. Кожний другий пасажирський Boeing і Airbus безпечно літати не може. 

Росія продає енергоресурси в абсолютних цифрах лише Китаю та Індії. Які стали головними передавальними ланками між нею і світовою економікою. 

Вона не здатна відновлювати втрати зброї на фронті й змушена в обмін на все закуповувати її у Північної Кореї та Ірану. Галопуючий структурний перекос в сторону воєнного виробництва створює міцну основу для стагфляції. Як на початку 90-х. І чим дальше Росія просувається по мобілізаційним рейкам, тим глибше і руйнуюче насувається на неї внутрішня криза. 

Путін, здається, знайшов велику шпарину для збільшення продажу нафти. За Financial Times і дослідженням CSE Institut, він за 24 рік збільшив нафтовий тіньовий флот танкерів на 70%, продаючи 4,1 млн барелів за день. У 23 році – 2,4 бареля. 

І ціна вище межі 60 доларів за барель. За 2 тижні тіньові танкери приносить додаткові 2,6 млрд доларів для фінансування війни в Україні. 

ЗМІ наполягає на отриманні Кремлем наддоходів від реалізації нафти й інших викопних ресурсів РФ. 150-200 млрд з яких Путін прямо фінансує війну. Західні санкції без сумніву наносять колосальні втрати російській економіці, але половинчаті по своїй технологічній природі й економіко-правових наслідках. 

21 листопада, в час удару МБР РФ по Дніпру, Байден ввів санкції проти «Газпромбанку», головного нафтогазового фінансового оператора, і ще 118 фізичних та юридичних осіб в секторі фінансових послуг. 

Раніше санкції проти цього банку запровадили Канада, Австралія, Нова Зеландія і Велика Британія. Ці санкції обмежать його дочірні компанії в Гонконзі, Люксембурзі, Кіпрі, Швейцарії й ПАР проводити міжнародні платежі на нафту, газ і інший експорт Росії. 

Але при цьому іншим банкам США дозволили до квітня проводити угоди з енергетичного експорту. Захищають світ від зимових катаклізмів, вселяючи сумніви в обивателів і їх урядів, що «Росія, хоча та агресор, але ще нам потрібна». 

РФ, втрачаючи світову економіку, все більше користується іншими обхідними шляхами та все частіше використовує криптовалюту. Для життєво необхідного імпорту воєнних технологій. Невідомо, правда, чи скуповує вона DOGE COIN («додж коїн») Ілона Маска. 

Тепер всі розраховують на Трампа, який оголосив стратегію «бурити, дитя, бурити, бурити», яка може серйозно понизити ціну на нафтовий барель, тим більше якщо до нього приєднаються ОАЕ, які з нового року збираються збільшити видобуток нафти. 

Західні санкції були розраховані не на критичні обмеження фінансово-економічних можливостей Росії вести війну, а на удар по інстинкту її самозбереження. 

Це був сильний сигнал Путіну відмовитись від війни в обмін на збереження себе і Росії західній цивілізації. З шансом на високотехнологічний розвиток і процвітання. Навіть в умовах керованої, авторитарної демократії в довічному управлінні Росією. 

Путін не лише відмовився, але й оголосив ультиматум Заходу, вимагаючи від нього, про суті, історичної капітуляції. Тепер обидві сторони вже не зупиняться. Трамп не зможе і не наважиться стати інструментом в руках кремлівського геостратега і знищити американськими руками Україну та розколоти Європу. 
114
Степан Гавриш

28 Nov, 10:22

⚠️ Генштаб та Міноборони наразі підбирають цілі для ураження «Орєшніком» на території України. Центри прийняття рішень у Києві можуть стати цілями для «Орєшніка», – Путін
111
Степан Гавриш

28 Nov, 08:06

Найскоріше Путін рухається за стратегією «замору» Свєчіна. 

Памʼятаєте, вона направлена на виснаження ресурсів противника, позбавлення його можливостей вести війну. Для неї потрібна висока і жорстка організація держави, збройних сил, економіки й політики. 

Путіну здається, що він досяг цього рівня і можливостей. У своєму виступі на Валдаї він був архітектором з проектом нового світу, спираючись на створену ним російську цивілізацію, яка готова боротись за своє домінування наступні 20 років, які будуть не менш, а більш складними. 

Росія не була готова до затяжної війни перед вторгненням. Тому, й програла у першій фазі. За два роки Путіну вдалося перебудувати стару економічну корупційну модель під виклик затяжної війни. Держдума затвердила 3-річний бюджет із постійно зростаючими витратами на ведення війни й гонку озброєнь. 

Атакою МБР РС-26 «Рубєж», як би її не називали, на Дніпро з інформаційним ударом по США та Заходу, Путін, разом з Китаєм, демонстративно доказує, що Росія лише набирає оберти для воєнного тиску на своїх ворогів і недругів. 

Президенту Зеленському і його команді варто осмислити головну ціль стратегії у визвольній війні – ми міряємось економічними силами з Росією. На це потрібно направити головні інтелектуальні, ідеологічні, політичні та всі інші ресурси. 

Цей фактор є визначальним у стратегії Путіна з розтрощення України, якщо вона дочасно не капітулює. Іншими словами, війна на виснаження має привести до паралічу оборони України. Путіну потрібні сотні тисяч полонених, поголовне знищення ЗСУ і всіх їх підрозділів, захоплення тисяч і тисяч гармат, танків, ББМ, складів, логістичних вузлів. Якщо він мислить за Свєчіним. 

Треба досягти повної попередньої нерівності при підсумкових розрахунках. Нічого нового. Така ціль була у Гітлера з Вермахтом. Цього добивався і досяг Сталін із Жуковим. Путін вірить, що йому це може вдатися. 

Зрозуміло, що Путіну для досягнення подвоєного результату прийдеться постійно підтримувати надзвичайне посилення і концентрацію бюджету в умовах ізоляції з боку Заходу, що буде тільки нарощуватися. 

Врешті, це підірве розвиток виробничих сил Росії. Не сумнівайтеся. Це лише математика. Війна на замор (измор) вимагає жорстко контрольованого і пропорційного розвитку та постійного оздоровлення економіки. Хвора економіка випробування замором ніколи не витримає. 

Показовим в цьому плані є досвід гітлерівської Німеччини й Великої Британії, економіка яких з кожним роком війни виросла все більше і більше воєнних ресурсів. 

Українська економіка має 50% грант в бюджеті від союзників. Принаймні на 25-й рік. Вона слабка, із постійним, хоча і незначним потенціалом збільшення. При тому, що в держбюджеті на наступний рік ВВП визначено з падінням до 2,7 в порівнянні з нинішнім 3,5, а може і 4%. 

Тому, шанси на тривале утримання інтенсивності виснаження економіки України найближчим часом не очевидні. Більше. Вони рухаються до зворотного ефекту виснаження Росії. 

Західні санкції, а ЄС розробляє вже 15 пакет на наступний рік, деформація внутрішнього ринку та негативна реконструкція зовнішнього боргу серйозно гальмують Росію, відкидають її на роки, а може й на десятиліття назад. 

Тим більше, що критично виснажити ресурси України не вдалося. Навпаки. Вона успішно відновила свій економічний потенціал. Найбільше, через масштабовану допомогу союзників і міжнародних фінансових організацій. 
119
Степан Гавриш

27 Nov, 19:53

https://youtu.be/6dVjkX7kuK4?si=OlS6yiIqNCnL0AQn
139
Степан Гавриш

27 Nov, 08:39

Найважливіше, потрібно зупинити просування російських військ всередині країни. Лише за жовтень, як пише Welt, армія РФ захопила понад 470 кв км. 

Від Покровська до адмінмежі Донецької області з Дніпровською ще тиждень було 15 км, а сьогодні – менше 10. Economist пише, що Україна бореться не за перемогу, а за виживання. 

Фронт ще не валиться, але кришиться. Путін не збирається зменшувати ані інтенсивність, ані розширення активної лінії наступального фронту. Він використовує стратегію, від якої відмовились ЗСУ, зосередившись на акумуляції практично одного контрнаступального прориву. 

Попри високі, здавалось би, практично невідновлювальні втрати, російська армія щодня веде безперервні штурмові атаки менших і більших піхотних ударних груп з бронетехнікою. При інтенсивній підтримці артилерії й авіації. 

Тактика тисячі порізів. Якщо подивитися узагальнену карту у Deep State, то таке зрозуміло і не для воєнного спеціаліста. Російські штурмові підрозділи, міняючи одне одного або проходячи через трупи своїх солдатів, довгими язиками врізаються в оборону ослаблених, зріджених на широких ділянках оборони, наших воїнів. Так діяли американці під час операції «Буря в пустелі». 

Подивіться на протуберанців російських атак: від Петрівки до напрямку Троїцького, від Новоолексіївки до Пушкіного в напрямку Сонцівки, від захопленого Цукуриного, від Острівське-Ільїнка-Берестки в напрямку Старі Терни з охоплення Курахового та просування в тил в напрямку Дачне з Дального. Врізання в нашу оборону на агломерації Ганівка, Катеринівка, Єлизаветівка, прорив в сторону Великої Новосілки, Торецька та стрімкий рух в сторону Вербинівка із тиском з Неліпівки через захоплений Нью-Йорк, де сформовані ще великі, але небезпечні лещата, витягнутість Довгого Клина біля Куп'янська-Вузлового із захопленням Колісниківки й Сенькового. 

23 листопада росіяни просунулись вже в 12 населених пунктах на 6 оперативних напрямках. Вони контролюють 20-25% Часового Яру. Бої ідуть вже на «вогнетривкому заводі», де є загрози «мішка». 

Сиплеться правий західний фланг селища Велика Новосілка в Донецькій області на кордоні з Запорізькою. Це західний фланг для Курахового і східний для Гуляй Поля. 

В ці глибокі порізи підтягуються свіжі сили, розширюючи оперативні плацдарми, просуваючись дальше. Одночасно по оборонцях ЗСУ наносяться ракетно-бомбовий і мінно-артилерійські удари, знесилюючи й обмежуючи можливості для активної оборони. В умовах відсутності ротації, свіжого поповнення і посилення фронту свіжими силами та бронетехнікою. 

Загрожуючи взяти в «мішок», закрити в населеному пункті українські підрозділи, оточити бригади на великих і складних агломераціях, змушуючи ЗСУ постійно відступати. 

Найскоріше, пусковим алгоритмом такої тактики росіян стала втрата Авдіївки, відсутність добре підготовлених, взаємопов’язаних і ешелонованих довгих ліній фортифікацій та глибоких мінних полів, на що наштовхнулися і зупинилися українські контрнаступальні бригади влітку 23 року. 

Російське командування переслідує мету: вийти на стратегічні плацдарми, з яких можна буде тотально обстрілювати Дніпро, Запоріжжя, Харків й інші крупні населені пункти й оборонні вузли на сході та півдні України, із реактивної та ствольної артилерії. 

Саме для цього Росія закупила у північної Кореї специфічні 50 одиниць 170-мм САУ М-1989 Коксан з дальністю від 40 до 60 км. І 20 240-мм РСЗВ, щойно вироблених, з керованими снарядами. І зрозуміло, Путін поставив жорстке завдання захопити якомога більше українських територій. 

Напевно, для тиску на Трампа, коли він знову зателефонує «другу Владіміру» і попроситься на переговори по мирному врегулюванню війни в Україні. 

Потім американський президент знову зустрінеться, вчетверте, з Кім Чен Ином і «полагодить» з ним. 
125
Степан Гавриш

26 Nov, 13:42

▶️Я готував заявку для вступу в НАТО у 2008 році. І слідкував за процесом, коли Путін літав над Бухарестом і розмовляв телефоном з Меркель, яка під час розмови переписувала нашу заявку на «партнерство з НАТО». 

Меркель виступила, як ворог України, і не один раз. Це була перша її ворожа й антиукраїнська позиція. Друга – тоді, коли вона своєю присутністю, разом з Олландом, «освятила» Мінські угоди. У той час, коли йшли бої за Дебальцеве, і Путін безпосередньо керував цією операцією. Він погрожував, що наші війська будуть захоплені в кліщі й знищені там. 
І Меркель при цьому була присутня. 

Вона не підписала Мінські угоди, але її присутність, спільно з європейськими лідерами, легітимізувала те, що Крим фактично залишився Росії, а на території Донбасу було збудовано дві квазідержавних утворення, які мали право вето на будь-яку зовнішню політику Києва. 

Меркель виступила, з одного боку, як людина, яка політично зрадила, а з другого – Шрьодер, який зрадив в інших напрямках, бо він фактично працював радником у Путіна. Це була одна команда, яка діяла проти України. 

І саме це привело до масштабної війни проти України. 

Сподівалися, що Німеччина буде займати, якщо не позицію нейтральну, то байдужу до української підтримки. Сталося навпаки. 

Учень Меркель, Шольц, проявив себе, як досить серйозний політик, який, по суті справи, надав найбільшу кількість воєнної допомоги Україні.
132
Степан Гавриш

26 Nov, 11:00

З одного боку, у глави держави було небагато варіантів. 

Вся територія України знаходиться під російськими ракетними, бомбовими й «шахедськими» ударами зграї колаборантів, шпигунів і зрадників, які здають ФСБ координати цілей, а СБУ не встигає їх всіх виловити. 

Можна було поступити одразу двома способами: масово розмістити виробництво зброї й військового обладнання і ремонту у східних партнерах, з якими в нас не все однозначно, а з іншого – почати теж масово, спільно з іноземними інвесторами із залученням довгострокових кредитів та фондів, будувати спеціалізовані підземні заводи з виготовлення, збірки й ремонту всього для війни. 

Ці пропозиції лунали й у 22, і у 23 роках, але команда президента болюче реагувала й стверджувала, що це призведе лише до мілітаризації суспільства і введення воєнних повинностей. 

Ставка лише на союзників виявилась складною і непередбачуваною. Прихід до влади президента Трампа має лише песимістичні кольори: ледве не повне припинення воєнної допомоги України й мир через певну форму капітуляції. У планах роботи Конгресу, після інавгурації Трампа, будь-яке питання України взагалі відсутнє. 

Президент або грає, або панікує. 

В інтервʼю Fox News він прямо заявив, що без підтримки США «я думаю, ми програємо. В нас є виробництво, але його недостатньо, щоб здобути перемогу. І я думаю, що цього недостатньо, щоб вижити». Можливо, це хід ва-банк. 

Натиснути на моральну кнопку Трампа. Якщо вона існує. 

За елементарною логікою, Путін має програти війну на виснаження в короткому часі. В горизонті 26 року, зважаючи на інтенсивність і прискорення матеріальних втрат, які він несе в Україні. Вони неминуче зламають все ще психологічну стійкість російського теплого болота, в якому він самовдоволено купається. 

За Україною продовжує стояти воєнно-економічна сила союзників, яка 20-кратно переважає російську. Для зламу російської стратегії продовження війни для задоволення ультиматумів Путіна, Україні потрібно всього і не більше 0.25 ВВП наших партнерів. 

На цьому варто найбільше зосередитися. Визначившись з єдиною стратегією цієї війни. При цьому варто триматись переконаності, що Європа не відступить від воєнно-економічної підтримки. За жодних умов. Чітко розуміючи, що саме вона стане наступною жертвою Кремля. 

Прямо, коли Путін тиском або й ударами «Орєшніков» змусить повернути йому, як спадкоємцю, східну Європу, або коли ЄС розколеться, розсиплеться через втрату, знищення ціннісної основи свого існування. 

Для цього мало говорити про єдність України суспільства, оголошувати черговий «План внутрішньої стійкості», а терміново вдатися до дій противника, які максимально солідаризують нас із європейськими народами та покажуть готовність української влади до ефективних і цілеспрямованих кроків. 

Без запровадження принципово іншої мотиваційної моделі поповнення ЗСУ і зміни воєнного керівництва, відповідального за тривалі й важкі поразки на фронті, неможливо планувати, що навіть найпередовіша західна зброя змінить хід воєнних дій. 

Проблема у внутрішньому управлінні країною, яке здійснюється вже давно окремими елементами ще вчора єдиної вертикалі системи влади, новими кланами, як МСЕК чи трейдери Міноборони, спотвореними корупцією, судовими та правоохоронними системами. Без оцінки саме таких ризиків, жоден «План стійкості», як і «План миру» і «План перемоги» можуть не спрацювати. 

Потрібно знайти іншу модель для внутрішніх інвесторів і стимулювання економічних ініціатив. В цьому році Україна втратила 37 позицій у світовому рейтингу економічної свободи й впала між Чадом і Бурунді. 

Вона без парашута стрибнула зі 113 на 150 місце, опинившись у переліку найменш вільних країн. Причому з 5 критеріїв оцінки України погіршились за всіма. 
119
Степан Гавриш

25 Nov, 16:35

Несподівано в Індонезії на саміті G-20 в листопаді 22 президент виступив з «Формулою миру». Найскоріше це була відповідь не невдалі Стамбульські угоди. Вона декларувала протилежне їй: виведення російських військ з припиненням бойових дій, відновлення справедливості та територіальної цілісності України та підтвердження закінчення війни. 

Це була спроба зіграти у глобальну гру з Путіним, залучивши на свою сторону, крім союзників, більшість країн Глобального Півдня, Африки, Східної Азії та навіть Китай, лідери яких історично підтримувались СРСР/Росією, які знаходяться до опозиції США і Заходу, які, в цілому, авторитарні, недемократичні, з нестабільними політичними, економічними й соціальними системами. 

Основні дипломатичні зусилля були направлені на проведення глобальних форумів миру, де абсолютна більшість країн мала природно виступити проти агресії Росії й висунути вимогу Путіну припинити війну. 

Кремль очікувано запустив назустріч цілу ескападу «мирних договорів», жоден з яких не підтримував українську «формулу миру». 

Ми не впевнені, але може скластися враження, що український дуалізм «між війною і миром» міг створити враження і в наших союзників про неготовність не лише зробити ставку на війну і воєнну перемогу, але і готовність будувати й розвивати сильну воєнну державу, схожу на Ізраїль. 

Це найбільш болюча тема для американців, які в 75 році гвинтокрилами забирали із посольства в Сайгоні останніх американців, а потім не менш позірно покинули Афганістан, залишивши Талібану зброї на сотні мільярдів доларів і навіть цілий воєнний авіаційний парк із С-130 «Геркулес». 

Ця обставина серйозно вплинула на Адміністрацію президента Байдена, що й призвело до вразливого гальмування американської воєнної допомоги, яка застрягла в Конгресі на цілих 6 місяців. Це важко вплинуло на воєнній спроможності ЗСУ. Матеріально і психологічно. 

В середині 23 року російсько-українська війна перейшла в другу фазу. Затяжну. Путін не приховував, що він перейшов до стратегії виснаження. Як і рекомендував Свєчін – виснаження ресурсів противника, позбавлення його можливостей продовжувати війну. 

Розгром армії – не домінуюча ціль. Стратегія складна. Вона вимагає різних тактичних завдань і цілей. Головна мета – противник має втратити здатність продовжувати війну. 

Путін провів практично повну реконструкцію всіх спроможностей вести війну Росією. Виборами на всіх рівнях, включаючи й власне переобрання. Він легітимізував не тільки агресію проти України, але й отримав легітимізацію необмежених можливостей вести війну проти будь-кого і всіма можливими та доступними видами зброї. Включно з ядерною. 

Одночасно він отримав мандат на переведення всієї воєнно-політичної машини держави на «воєнні рейки». 

По суті, Росія швидко стала воєнною державою, де всі, без виключення, інтереси й цілі – підпорядковані веденню війни та воєнної перемоги. Попри масштабні й важкі західні санкції та вихід більшої частини західного бізнесу із Росії. 

Він збудував систему управління, найперше, фінансово-економічними системами, які забезпечують йому постійне відновлення та створення нових матеріальних ресурсів ведення і продовження війни. Одночасно використовуючи ресурси обмежених союзників, тіньовий імпорт і експорт для отримання достатніх валютних надходжень, закуповуючи високотехнологічні компоненти на заході, виплачуючи високу зарплату цілій армії працівників роздутого ВПК і фінансуючи по наростаючій добровольчі контракти «на смерть», не вдаючись до примусової мобілізації. 

На цей виклик Україна зреагувала надто пізно. Президент Зеленський зробив ставку і зосередився на стратегії використання союзників, їх воєнних, економічних і фінансових ресурсів. Його радники не оцінили загрози нової стратегії Путіна, який швидко і досить ефективно накопичував та спалював в Україні ресурси. 
112
Степан Гавриш

25 Nov, 08:56

✏️ Путін все частіше пояснює провал бліцкригу як серію поступок на всьому театрі бойових дій Стамбульськими переговорами.

Реально ми про них надто мало знаємо, щоб зробити висновки про першу фазу вторгнення. Вся інформація про результат Стамбульських і частково Мінських переговорів була отримана від російського правителя. 

Їх факт ніхто й не заперечував в українській владі. Проте, президент Зеленський і його команда, включно з переговірниками, ввели своєрідний «закон омерти», мовчання, щодо мотивів, цілей і всіх видів наслідків цього «переговорного треку». За їх сленгом. 

Розкриття змісту квітневих, 22 року, Стамбульських угод про стратегічну капітуляцію України й постійна апеляція до них, як єдиної бази мирних переговорів з Росією, можна було б вважати своєрідним ІПСО кремлівського генералісимуса. 

💥 Якби спочатку WSJ в березні, а потім NYT в червні, цього року не опублікували повний текст проектів капітуляційних договорів від 17 березня та 15 квітня 22 року двох сторін спільно з «комюніке» на переговорах в Стамбулі. 

І хоча видання постійно використовують словесну увертюру «начебто», вони наводять деталізований текст угод, парафований українською і російською сторонами. 

Путін особисто контролював хід цих переговорів через Абрамовича і Мединського, про що у WhatsApp повідомив українській групі глава делегації Арахамія. 

Ми ніде не знайшли, ні в прямому тексті, ані в коментарях до нього – про згоду Кремля на відведення своїх військ з будь-якої частини України в обмін на виконання умов Путіна з припинення оборони України на його умовах. 

Це дає нам можливість стверджувати, що російські війська у першій фазі війни після блискавичного вторгнення зазнали поразки від ЗСУ. Можливо саме ця обставина і зірвала «мирний процес капітуляції». 

Очевидно, це також було повʼязано з тим, що воєнне командування на чолі з Залужним і наростаюча енергія супротиву через стрімкий ріст сил тероборони переконали політичне керівництво України в здатності не лише протистояти російській агресії, але й виграти війну. 

Президент Зеленський вміло очолив цю переможну хвилю, яка породила протилежну Стамбулу політичну стратегію перемоги. В її основі були помилкові висновки, що Росія втратила матеріальну силу для ведення блискавичної кампанії на знищення ЗСУ. 

Рішення про контрнаступальний прорив сил оборони за кілька місяців до Азовського моря і встановлення вогневого контролю над Кримом виявилась фатальним. Судячи з публічних виступів Залужного, у воєнних було розуміння небезпеки контрнаступального провалу української армії. 

Політичне командування надто довго не сприймало нову воєнну реальність і вимагало неможливих воєнних успіхів, коли главком Залужний написав про нову затяжну фазу війни, яка надовго створює стратегічний тупик. Він зі всім Генштабом був усунутий від управління війною, яка тільки набирала оберти. 

Це рішення Верховного головнокомандувача, з одночасним призначенням командувати війною нового покоління консервативних і класичних генералів радянського часу, докорінно змінило стратегічну систему оцінок і управління всім театром воєнних дій. 

І не тільки. Певною мірою воно дискваліфікувало велику частину натівських генералів і західних воєнних еліт, які з різних причин були усунуті від стратегічного планування і прямого лобіювання інтересів ЗСУ. 

Бліцкриг Путіна провалився завдяки трьом основним факторам: 

✅мужності, мотиваційній рішучості великих народних мас, жертовності і єдності всіх українців; 

✅розумній, ефективній стратегії Генштабу, високою гнучкістю, маневровістю і комунікативністю, до якої ворог так і не зміг пристосуватися; 

✅західна зброя, хоч і далеко не передова, але краще російської та постійне нарощування сили антипутінської коаліції. 

На цю фазу війни мало вплинув ефект повільно діючих і недостатньо жорстких західних санкцій. І все ж, головним двигуном зламу російського блискавичного вторгнення став високий моральний дух, непохитний імператив українців та фактор їх гніву. 

Всі вони жили війною і єдиним бажанням не здатись, перемогти й помститись. 
134
Степан Гавриш

24 Nov, 16:55

https://youtu.be/Nm9jNIrCldM?si=SF94dYlQaI8Uiyif
149
Степан Гавриш

24 Nov, 15:29

🤯 Практично 99% біженців повертаються на окуповані території , оскільки не змогли облаштувати своє життя на підконтрольних Україні територіях, — ексзаступник міністра з питань ТОТ Тука

Український Телеграм
141
Степан Гавриш

24 Nov, 10:14

У Путіна не було стратегії. Його Генштаб і воєнні радники допустили критичні помилки в оцінці боєздатності ЗСУ, стійкості політичного керівництва України, здатності й рішучості Заходу обʼєднатися проти ядерної держави й тривало підтримувати Україну власними жертвами. 

Не була врахована, або значно перебільшена, готовність російської економіки забезпечити ресурсами воєнні дії з великою по території й населення країною, з підготовленим до війни суспільством. Найбільш слабким місцем виявилась неготовність воєнних на всіх рівнях до ускладнень війни й розвитку подій за межами експедиційної воєнної операції. 

Ми знайшли єдине теоретичне джерело, на основі якого Герасимов з Путіним планували «СВО» і імпровізували, коли вона провалилася. 

Це російський воєнний вчений-стратег Олександр Свєчін. Воєначальник і воєнний теоретик, прихильник і послідовник Наполеона, Клаузевіца, Мольтке, генерал-майор Царської армії. Простріляний в 38-му році. 

В 27-му році написав свою знамениту «Стратегію» про ведення війни державою. Це він створив основи російської воєнної науки й стратегічної думки.

Перше. Найважливіше при підготовці війни постановка політичної цілі. Якщо її немає – вся стратегія війни стає розмитою. 

Друге. Політична ціль має відповідати можливостям ведення воєнних дій. 

Свєчін розглядав два види війни. Нічого нового, але Путін рухався саме за цим підручником. 

Перша. Блискавична кампанія, яку він називає «стратегією знищення» або «перемогою розтрощення» (сокрушительная победа). Бліцкриг. 

Друге. Війна на виснаження, або «замор». 

У WP є докази, що Путін планував лише бліцкриг: «Із РФ і Білорусі блискавичним движем армій за 3-4 дні оточити Київ, захопити Зеленського і встановити маріонетковий уряд». 

Паралельно зі сходу мало швидко рухатись інше російське військо, блискавично пройшовши через центральну Україну. 

Решта наступальних корпусів мали зайняти із Криму все південно-східне узбережжя. На це відводилось не більше трьох тижнів. Після недовгої паузи й відновлення сил та спроможностей війська РФ мали дійти до умовної лінії на заході України, між Молдовою на півдні й Білоруссю на півночі. 

За стратегією Свєчіна, у Путіна у «розтрощення» можлива лише одна воєнна ціль – «повна дезорганізація воєнної сили неприятеля». Тобто, «абсолютне (совершенное) її знищення», «розщеплення всілякого звʼязку між вцілілими осколками». 

Це надзвичайно ризикована затія, як виявилось, що й стало слабким місцем росіян. 

ЗСУ зосередились і використати стратегічну доктрину 2 світової війни – тактику оборони навколо добре захищених пунктів. Штурмувати треба довго, а при тактичних відступах росіян ЗСУ результативно атакували цілі колони, проривалися в тил, постійно розривали наступальні, витягнуті по напрямках стратегічного руху бронетанкові підрозділи мобільними групами, які швидко змінювали свої позиції. Росія програла першу фазу війни. 
140
Степан Гавриш

23 Nov, 20:17

Трамп в розмові з Путіним просив його деескалувати ситуацію. Дати йому можливість продемонструвати ще до 20 січня свій вплив на війну в Україні, і таким чином, отримати певний карт-бланш на «вмиротворення». Путіну потрібна лише капітуляція. І ніякого миру. 

В тому числі й США та НАТО, які мають відступити, зняти свої санкції та виплатити Росії компенсації. І почути, що проблема не в Україні, а в США, Європі й НАТО, які ведуть себе неправильно і, будуть покарані. 

Путін вже цілком переконаний, що він забрався на самий верх харчового ланцюга геополітики. Якщо раніше він тільки грався в ядерні мультики, то використавши вперше в історії МБР для абсолютно непропорційного удару по своїй жертві, він перейшов до практичних дій. 

Дивовижний світ не знає, що сказати. 

Одні заперечують удар практично ядерною балістикою, другі сперечаються з Путіним за «Орєшнік» і його інші секретні розробки, треті – про імітаційне попередження Заходу не підтримувати Україну і скасувати їй право на необхідну оборону, завдаючи удари у відповідь по російській території. Більшість – розгублено мовчить і чекає, що скаже Трамп або, бодай би, Джо Байден. 

Не варто думати за новообраного американського вождя. Є очевидність, яку йому не вдасться змінити. Вона – Владімір Владімірович Путін. Повелитель страху, невиліковний геймер і російська національна ікона. 

Україні потрібна стратегія війни, як спільна концепція виживання і перемоги українського народу. Це не план Сирського й Умерова, чи спільний з генералами союзників. І не «план перемоги» Зеленського, який є набором гасел і не повʼязаних між собою ідей. 

Це має бути стратегія президента країни. Воєнна, економічна, політична, соціальна, ідеологічна, культурна і гуманітарна. 

З двох частин. Як не програти війну і перемогти Росію. І що робити дальше – якою має бути держава Україна, її політична система, Конституція і хто її має приймати. Демократія, плюралізм, армія, суд і місце президента в цій системі. Для цього нам потрібно спочатку зрозуміти, оцінити стратегію війни Путіна. 

На перший погляд, виглядає так, що російська воєнна стратегія тримається на політичних цілях, викладених Путіним, які він не лише не змінив, але які він постійно доповнює: «Визнати право Росії на Крим і чотири українські південних і східних областей в межах їх адміністративних кордонів, надати Москві гарантії без ядерного і позаблокового статусу країни, денацифікація і демілітаризація держави, і право вето на зовнішню політику, яка може зачіпати інтереси Кремля». 

Очевидно, що у випадку погодження України на ці або подібні капітуляційні вимоги, Путін висуне й інші вимоги. До України і її союзників. 

Їх не можна назвати політичними цілями війни, бо Україна нічим не загрожувала Росії й не мала для цього жодних ресурсів і можливостей. 

Отже, в констатації, повна відсутність зрозумілої й чітко викладеної політичної цілі вторгнення в Україні. 
138
Степан Гавриш

23 Nov, 16:24

© Нова обкладинка POLITICO.

Вісник смерті.

В темні часи Середньовіччя лікарі носили маску із дзьобом, рятуючись від чуми.

Від нової чуми захисної маски не існує.
136
Степан Гавриш

23 Nov, 09:38

☄️ Британське видання Daily Mail опублікувало інфографіку з підлітним часом ракети «Орєшнік» до головних європейських столиць.
133
Степан Гавриш

23 Nov, 09:03

21 листопада, під ранок, Путін підняв ставки.

Наніс удар по Дніпру, цілячись у «Південмаш» міжконтинентальною балістичною ракетою. Чи то РС-26 «Рубєж», чи то, як він сам пояснив в телевізорі світовій громаді, новою МБР «середньої дальності» зі швидкістю 10 махів, 2,5-3 км в секунду, яку не можна відслідкувати й збити жодною західною системою ППО. 

«Рубєж» є модифікацією ракетного комплексу стратегічного призначення «Тополь-М» і створений на базі двох його ступенів. В цьому і була логіка модернізації відомої РСД-10 «Піонер», яка використовувала ступені від попередника «Тополя» ракети «ТЕМП-СС». Всі вони створені одними ж і тими розробниками Московського інституту теплотехніки й «Воткінського заводу». 

Точні характеристики «Рубєжа» невідомі. Очевидно, що це важка ракета в 45-50 тонн з дальністю до 6 тис. км. Споряджена 6 роздільними бойовими блоками, які весь світ спостерігав на розтиражованому РФ відео. Кожен з них має потужність 0,3 Мт, аналогічні РС-24 «Ярс». Він також може нести плануючий блок «Авангард». Всі вони призначені саме для завдання ядерного удару термоядерними бойовими елементами, які використовують технологію роздільного керованого маневрування. 

Ця ракета створена для ударів по європейських столицях і силах НАТО в Західній Європі. Можливо, Путін вдався до оперативного обману, заявивши про удар по Дніпру експериментальною БРСД «Орєшнік», яка є секретною модернізацією ракети «Рубєж». 

Це послання США і НАТО, що Росія володіє і нарощує «непереможний Вундерваффе». Зброя, яка не тільки не дає шансів змінити хід війни в Україні воєнним чином, але й не залишає Заходу, США і Європі можливостей відкинути ультиматум Путіна. 

Удар МБР по Україні прямо повʼязаний з оновленою «Ядерною доктриною» Путіна, якою поріг ядерного стримування розмитий і понижений до субʼєктивної оцінки про «критичну загрозу її суверенітету і територіальної цілісності». 

Пряме послання європейцям, як мінімум, що Росія володіє супер зброєю, якій не можна протистояти. 

Можливо, тільки THAAD, яку США передали лише Ізраїлю. 

Не факт. Швидкість перехоплення між 8 і 10 махів, що дозволяє «ловити» цілі із 3,5-4,8 км/сек. Вартістю 2,3 млрд доларів за один комплекс без РЛС. 

У 22 році єдиний раз THAAD знищив балістичну ракету, яку, напевно, зустрів, в ОАЕ біля авіабази «Ед-Дафра». 

В основі THAAD – «Патріот». Одна ракета коштує 21,5 млн доларів за ціною для армії США. Але хто ж нам їх дасть? Можливо Трамп? 

Ціллю імітації ядерного удару «Рубєжом» був зовсім не «Південмаш». 

А Дональд Трамп. Його страх перед Путіним і готовність «підписати угоду з другом Володимиром». 

Американці точно бачили розгортання на полігоні «Капустін Яр» Астраханської області, за кілька днів до атаки, МБР РС-26 «Рубєж». По гарячій лінії чи іншою закритою системою звʼязку, виходячи із паніки в американському посольстві, Росія попередила «партнерів» про виконання удару по Україні МБР. 

Сам протокол запуску із мобільного наземного комплексу, робота спеціального вишибного заряду, включення першого ступеня ракети й виведення її за атмосферу – не могли пройти повз увагу американських супутників. Другий і третій ступінь виводять ракету в Космос, а звідти вона націлюється на земні координати. 

Які гарантії дали США, що ракета не оснащена хоча б одною із шести ядерною боєголовкою? 

Якщо ні, то як можна пояснити спостереження із глядацького залу за атакою МБР, яка 100% не ідентифікована, як неядерна? Впевненість, що Путін не соціопат? З відео, найскоріше, можна зробити висновок, що 6 бойових блоків були інертними без БЧ. 

Але рухалися практично з космічною швидкістю і мали неймовірну кінетичну енергію. Крім цього на відео видно відволікаючі цілі для протидії можливій ППО. 
113
Степан Гавриш

23 Nov, 07:32

Ми добре знаємо президента і розуміємо, що він не буде підтримувати жодну з ініціатив, яка виглядає капітуляцією України. І не потрібно. 

Це зроблять західні партнери. Звичайно, в ощадній, для психіки живих і сотень тисяч вбитих росіянами українців, формі. Підпишуть черговий «Будапештський меморандум». Головне – зберегти державу українців і дати можливість повернутися до мирної праці тим, хто покинув Україну. 

Рано чи пізно, Путін помре. За цей час Захід стане сильнішим, а Росія залишиться бензоколонкою. Українцям варто потерпіти, взяти приклад у народів Балтії й фінів. 

Гарантії безпеки? Путін і Трамп дадуть слово. Жодних демілітаризованих ліній їх британськими і європейськими військами, воєнних баз НАТО в Україні, як і стратегічної зброї в неядерному оснащенні з повною забороною будь-яких ядерних досліджень і розробок, які б дали можливість виграти власну ядерну зброю. 

Для цього буде оголошено  перемирʼя. ОБСЄ, Червоний хрест і спеціальні комісари ЄС будуть слідкувати за припиненням вогню. 

В Україні запустять референдум за народною ініціативою, який неминуче буде привʼязаний до виборів президента і парламенту. Це оптимальна альтернатива продовження війни. 

З іншого боку, її реалістичність рівна обʼєктивності процесів, які неможливо зупинити. Це продовження війни. Путін в ній домінує і повністю контролює її стратегією та володіє тривалою ініціативою, яку не важко пролонгувати на середньострокове майбутнє. 

Він знає, що його відмова від переговорів з Україною, на умовах Трампа, не має великих шансів на передачу Україні достатньої, передової чи якоїсь супер зброї. 

Зламана стратегія мотиваційного добровольчого формування ЗСУ, яку відновити, при всіх нинішніх сукупних умовах, неможливо. Тим більше потрібен значний час, навчити пілотів, танкістів, артилеристів, яких переводять в штурмовики та інших солдат та офіцерів з високою сучасною кваліфікацією. 

Це треба було робити тоді, коли в Україні Конституція не працює, закони не виконуються, взаємні правила ігнорується, а влада монополізована в одному маленькому центрі. Вона не встигає вирішувати всі запити, кризи, конфлікти. 

Можливо, заперечать, але ця ситуація народжує «системний хаос». Коли всі інститути, фракції, навіть фрагменти й периферії системи стають незалежними монополістами у прийнятті рішень, зрощуючись з такими корумпованими елементами вертикалей і горизонталей влади. 

ТЦК, МСЕК, прокуратура, суди, поліція. А може ще десятки, а то й сотні, як би підпорядковані закону, із чітко прописаними функціями, органи діють у власних інтересах, встановлюючи власні правила, які особливо ніхто не порушує. 

Це наслідок повного розвалу конституційного й обов’язкового розподілу влад, тотальної руйнації системи стримування і противаг, та повернення корупції, як легітимного інструменту управління країною. 

По цьому слабкому місці бʼє і буде бити Путін. Як сіамський близнюк, якого вирізали із колишнього брата. 
131
Степан Гавриш

22 Nov, 10:19

💯 Зеленський, як стверджує Welt, шукає термінової зустрічі з Трампом.

Німецьке видання не жартує. Президент України, в обмін на підтримку новообраного лідера американців не допустити капітуляції України, готовий віддати йому всі ключі від українських ресурсів. 

Відмовивши Китаю, що може сподобатися антикитайській стратегії Трампа. Як і готовність рішучого Зеленського захистити Європу розміщенням там українського контингенту натомість американському. 

Повторюється перевірена стратегія відносно адміністрації Байдена, завдяки якій була створена антиросійська коаліція, «Рамштайн», активовано НАТО й Україна була більшою мірою забезпечена зброєю, фінансовими ресурсами, санкціями, дипломатією, ізоляцією Путіна і видачею ордера на його арешт, разом із Шойгу і Герасимовим. Тоді ж почався повільний і ламкий процес відновлення національного ВПК. 

Проте Трамп точно не буде йти цим шляхом. У нього відсутня стратегія закінчення війни в Україні. Декларовані замисли не є планами. Вони не спрацюють, їх не зможе підтримати український народ, навіть якщо президент Зеленський заявить про свою готовність. 

Головне – їх ніколи не прийме Путін. Він довічний президент, його підтримка росіян значно більша Трампа і Зеленського, економічна ситуація стабільна і прогнозована, попри санкції, втрату ринків. Ціна воєнного контракту виросла із 5-6 тисяч доларів до 30, а в деяких регіонах і 50, що привело до «буму добровольців». 

Росія наступає і просувається, прискорюючись на всіх фронтах, ефективно поповнюючи, за рахунок західних технологій і китайських елементів разом з індустріальним обладнанням, – ракети, безпілотники, танки, літаки. Запускаючи при цьому ще й наукові й космічні обʼєкти. 

ЗСУ виснажені. Останні тижні президент надто емоційний і близький до панічного стану, говорячи про неможливість ротацій для відпочинку бригад «з нуля», поповнення їх штатного складу; заміни їх новими, яких ніхто, як виявляється, не створює, якщо слухати його інтервʼю на українському радіо. 

Зеленський скаржиться на складнощі мобілізації в ЗСУ і нездатність союзників, найперше, США виконати свої зобовʼязання по їх достатньому озброєнню. 

Доступна статистика показує мінімум втрати особового складу лише через СЗЧ і дезертирство в межах 100-120 тисяч, що може свідчити про втрату мотивації українських чоловіків і жінок боронити свою землю. Це не проблема належної організації мобілізаційної роботи ТЦК, а вагома частина стратегії оборонної ідеології, за яку безпосередньо, за Конституцією, відповідає президент країни. 

В цьому суть. Ми не раз писали, що попри лідерську роль президента Зеленського в організації супротиву російській агресії, йому так і не вдалося і до цього часу виступити зі стратегією оборони України, чи визвольної війни або протистояння з новою формою воєнного геноциду ядерної держави. 

Глава держави спирається на високий рівень само патріотизму українців, які тримаються слабіючого консенсусу навколо Зеленського й ідеї суверенної держави в історичних кордонах. 

Проте відсутність конкретних і значимих реформаторських, ідеологічних і справедливих та відповідальних дій у внутрішній політиці поволі призводить до накопичення кризової енергії всередині нації. 

Якщо вона виплеснеться назовні, то українське суспільство, найскоріше, може розколотися. Значна, і навіть більша, його частина може бути готова до миру з Путіним на умовах, близьких до його ультиматуму. Це вже мало місце. 

В перші місяці війни, коли більшість українців були у відчаї, президент Зеленський ініціював Стамбульські угоди. Як форму «мʼякої капітуляції», ближчу до фінської моделі. Подібна ситуація може скластись і сьогодні, якщо не провести рішучий активний ребрендинг стратегії внутрішньої політики глави держави. 

Весь і єдиний центр влади – лише в його руках. 

В іншому випадку, судячи з інтенсивних консультаціях союзників між собою без участі України, ми біля порогу чергового «Нормандського формату». Путін пообіцяє, Зеленський відступить, а Захід освятить. 
133
Степан Гавриш

21 Nov, 20:15

Ілон Маск зброю не робить і поки що не планує. Він буде просувати будь-який мир, який вигідний створенню його високотехнологічного бізнесу. 

Збройні корпорації і їх уряди на піднесенні й швидко рухаються до створення технологій війни наступного покоління – роботизованих безпілотних з ШІ систем, кіберзброї, нових видів енергетичної зброї й стратегії оборони, які неможливо буде подолати. До такого рівня, коли володіння передовими й надзвичайними силами озброєнь зроблять неможливу війну навіть в теорії. 

При цьому підпорядковуючи використання новітніх воєнних технологій гарантованому контролю з боку надійних спільних безпекових гарантів. Це можливо лише в одному випадку – коли Росія програє, що збереже їх еволюційне поширення на решту людської цивілізації. 

Тигр піднявся на ноги, він ще не рикнув, тільки тихо завурчав, по пошкріб кігтями по асфальту, але світ здригнувся і злякався, що він вийде зі своєї клітки.

До 20 січня ще довгий час. Тигр думає і намагається не показувати гострі зуби. Всі підходять глибше, щоб подивитися, чи то не картонний звір. Хоч всі розуміють, що дратувати тигра не варто. Якщо це низ алгоритму Американського циклу, то не варто втрачати надії, що за ним йде піднесення.

WP і Reuters наполягають на телефонних переговорах Путіна з Трампом. 7 листопада до пресконференції останнього. Вони пишуть, що «Трамп підняв слухавку». 

Путін подзвонив Трампу. Він досвідчений професіонал спецслужб, йому треба було скласти новий психологічний портрет новообраного лідера Америки, якого він неприховано намагався завербувати в Гельсінкі. Висновок був очевидний – той не змінився. Путін дав команду на підвищення градуса ескалації. 

17 листопада Україну атакували 210 гіперзвукових балістичних крилатих ракет і ударних дронів. Напередодні пізньо осінніх і зимових холодів він показує «самовпевненому колезі», хто дійсно крутить геополітичну рулетку. Путін – єдиний крупʼє: «Ставки зроблені, ставок більше немає» (no more bets). 

Путін буде тільки наступати. США з НАТО  вже не реагують на масові ракетні удари по Україні Росії спільно з Північною Кореєю з Іраном. Якщо вони примусять Київ капітулювати, то ніяких гарантій, що завтра російські ракети не впадуть у Варшаві, Вільнюсі чи інших європейських столицях, немає і бути не може. 

Якщо дійсно Трамп просив російського вождя зменшити ескалацію, то він її значно збільшив. 

Times із Guardian з 8 листопада бʼють тривогу про рішення Британії зменшити воєнну допомогу Україні й припинити поставку Storm Shadow. 

Пєсков бреше, що розмови між Путіним і Трампом не було. Він плутається і відволікає увагу метафорами або готовністю Москви до переговорів з Вашингтоном в будь-який час. Якби цієї події не відбулося, то канцлер Шольц не наважився б на тривалу розмову з главою Росії. 

Можна думати, що до цього його підштовхували Меркель зі Шрьодером, але, скоріше, це узгоджена позиція з Трампом. Напевно, є секретна частина переговорів, яка не оголошується. Саме в ній – формула припинення вогню, перемирʼя, мирної угоди. 

Якийсь неясний спосіб припинення війни на європейському континенті. 

Новий виток воєнної ескалації Росії може свідчити, що цей план Путіну не сподобався. Він впевнений, що Захід винен йому не лише Україну, східну Європу, але й має виплатити компенсації за втрати в війні. І не просто зняття всіх санкцій, виплати всіх збитків від них. 

На прикладі вимог Ірану від США сплатити йому 1 трильйон доларів компенсації, щодо якої 16 листопада озвучив один із лідерів КВІРу генерал Алі Шамхані. Він показує Трампу місце на російській плантації. І це може включити ланцюгову реакцію. Від Вʼєтнаму до Північної Кореї з Росією. 
143
Степан Гавриш

21 Nov, 19:16

https://youtu.be/-Ijlvu3R1rE?si=MwQ4ZIZz1zU7hmN9
122
Степан Гавриш

21 Nov, 09:50

Сейсмовибухом стало висунення Трампом міністром оборони Піта Хегсета.

Колишнього капітана Нацгвардії й ведучого телеканалу Fox News, з яким «американська армія знову стане великою». Він автор бестселера «Війна з воїнами: за зрадою людей, які зберігають нас вільними». Раніше Трамп хотів зробити його міністром у справах ветеранів. 

Він служив в Іраку (нагороджений бронзовою зіркою) та Афганістані, його взвод охороняв тюрму в Ґуантанамо. Через чисельні тату на його тілі, особливо «Єрусалимського хреста», воєнне керівництво вважало його екстремістом. 

В 17 році його звинуватили в сексуальному насильстві, але звинувачення так і не було висунуте. 

У 2015 році на змаганнях з кидання сокири на шоу Fox and friends він попав сокирою в барабанника Джефа Проспері. Розійшлися мирно. 

Головою Мінздраву США може стати 70- річний юрист, син генпрокурора США Роберта Кеннеді, вбитий палестинським терористом Сірханом, Роберт Френсіс Кеннеді-молодший. 

За героїн був покараний на 1500 годин суспільних робіт з очищення ріки Гудзон і курсом на реабілітацію. Боровся проти забруднення природи й став найбільш впливовим активістом руху противників вакцинації. Розповсюджуючи інформацію про шкоду щеплення, особливо для дітей. Рішуче перейшов на сторону Трампа. Майстер-сокольник, написав купу книг про екологію і шкоду вакцинації. 

Він звинувачувався у вживанні собачого мʼяса, обезголовлюванні кита бензопилою. Зізнався, що привіз в центральний парк Нью-Йорку тушу вбитого медведя і залишив його там. NYT  дізналося, що в мозку Кеннеді-молодшого був знайдений червʼяк-паразит. Він переконаний, що безпровідний інтернет викликає рак, а хімікати в системі водопостачання роблять дітей Трансгендерами. 

Він ставить головною метою покінчити зі швидким харчуванням, газовою водою, чипсами, шоколадками. І тут не може бути компромісів. І це далеко не повний перелік особливостей і ексклюзивностей його персони. 

Трамп впевнений, що Кеннеді «верне ці відомства до традицій золотих стандартів наукових досліджень і покладе кінець хронічним захворюванням та знову зробить Америку великою та здоровою». 

Ще надто багато диму і туману висить над виборчою перемогою Трампа. Контури його задумів не розмиті, вони відсутні. Команда – контроверсійна, з глибокими внутрішніми протиріччями, але їх високим потенціалом особистої відданості. 

Прагматичних, підготовлених, досвідчених і професійних радників занадто мало, аби спробувати зробити Америку «знову великою». 

Схильність до самозакоханості й звеличення, перенесення яскравих картинок із шоу в політику, непередбачуваність, як сестра авантюризму, хижа реальність, яка вже давно вийшла з організованої і якось впорядкованої глобальної системи взаємовідносин основних гравців, які тримали на далеких периферіях всіх інших, неминуче кинуть виклик новому главі американців. 

Сі й Моді мовчать. Два гіганти, які швидко ростуть і дихають в спину США. Путін не відступає від ультиматуму США і НАТО, звинувачуючи їх у примусі до вторгнення в Україну. 

Європейські лідери вже придивляються до лінії можливого євроатлантичного розколу за ініціативою Трампа. Без ЄС, навіть із генієм Маском, Америка перетвориться лише на традиційну державу, втративши те, що дійсно робило її великою і неповторною. 

Долар і Пентагон. Дві «ядерні бомби», які США використовували для свого домінування. За транснаціональними компаніями, які окутали весь світ, йшла американська армія, яка тримала його під контролем павутиною із 1000 воєнних баз авіаносних груп і космічного воєнного флоту. 

Світовий порядок тяжко хворий і вмирає. Разом з ООН і всіма інститутами, що були створені переможцями Другої світової війни. Путін хоче перезаснувати глобальний устрій на своїх правилах разом з Китаєм. Для цього він має стати переможцем, який отримає все. Немає значення, яким чином – зброєю або мирною капітуляцією України. Як союзника західних демократій. 

Але його війна запустила і нову гонку озброєнь, в результаті якої ядерна зброя може втратити свою абсолютну домінуючу роль. 
135
Степан Гавриш

20 Nov, 17:58

❗️Поки що у нас немає стільки сил, щоб зі зброєю в руках дійти до кордонів 91-го року, — Зеленський в інтерв'ю Fox News

Також він сказав, що ми не можемо жертвувати десятками тисяч життів заради повернення Криму. Це можна зробити дипломатичним шляхом.

Україна Online | Підписатись
118
Степан Гавриш

20 Nov, 17:06

Маск усвідомлює, що домовленості лише з Москвою недостатньо, якщо не підпорядкуватись її ультиматуму. Потрібно вирішувати питання з Пекіном, з яким у нього є «дружні стосунки», про що він говорив у квітні цього року на зустрічі в Китаї з його премʼєром Лі Цяном. І він виступав проти мит на китайські електрокари. 

Якщо Трамп розглядає Китай основною загрозою і збирається продовжувати політику обмежень, то Маск буде домовлятися про баланс у високотехнологічній конкуренції. Несподівано він зустрівся з представником Ірану в ООН в секретному місці, де годину обговорювали вихід зі стану воєнної кризи. 

В цьому ключі, без сумніву, важливе значення буде мати зустріч Зеленського і Маска. Наприклад, вона могла відбутися 18 листопада до або після засідання РБ ООН, на якій головувала Британія, щодо російської агресії. На неї чомусь поїхав міністр Сибіга, а не Зеленський. Не склалося. 

Коли Трамп висунув держсекретарем Марка Рубіо і радником з нацбезпеки полковника «зелених беретів» Девіда Венса, зʼявилось відчуття, що Трамп, який за його заявами переосмислив багато сутностей після простреленого вуха, буде діяти адекватно до ідеї «зробити Америку знову великою». Для цього потрібна супер команда. Закоренілих, досвідчених політиків, технократів, знаменитих воєнних. Цього не сталося. 

Досить і одного Ілона Маска. Він здатний перетворити США з авіаносця в космічний корабель Gray Dragon, а американців – в небожителів. 

Всюди – роботи, безпілотники, мозкові чіпи та синтетичні органи, які будуть наближати американців до безсмертя. 

Раптом Трамп висуває на пост глави Національної розвідки колишню Конгресвумен з демократів Талсі Габбарт. Індуїстка і подруга Такера Карлсона, з яким разом виступали в програмі Соловйова. 

Вона закликала в перші дні вторгнення Зеленського «перейнятися духом Аллаха». 

Вона «знаходила» біо лабораторії в Україні й перебуває в базі «Миротворець». Може тому Трамп називає її такою, що «принесе безстрашний дух в розвідоргани й забезпечить світ силою». 

Її не раз звинувачували, як ймовірного агента російських спецслужб. І вона противник воєнної допомоги Україні. Ветеранка війни в Іраку. Вона зустрічалася в 17 році у Сирії з Башаром Асадом і сказала, що він хороший.  

Вона звинувачувала США у провокації «військової агресії Росії, коли правляча еліта Вашингтона руками українців хоче вбити їх якомога більше». Її призначення викликало справжній шок у західних спецслужбах, бо її роль по впливу на президента є надзвичайною. 

Найскоріше, що неважко передбачити, що решта 17 розвід спільнот США не зможуть з нею обʼєктивно працювати. 

Ще більше сколихнуло Америку призначення на пост глави Мін'юсту генпрокурора США Метта Гетца. В лютому 23 року він вніс проект резолюції з припинення допомоги Україні й закликом до мирної угоди, стабільно голосуючи проти виділення 60 млрд доларів Києву. 

У 20 році проти нього було почато розслідування за звинувачення в торгівлі людьми з метою сексуальної експлуатації. Його звинувачували в сексуальних домаганнях. 

CNN пише, що Метт Гетц і інші призначення Трампа не будуть проходити обов’язкову перевірку ФБР. Палата представників закінчила розслідування по Гетцу, але припинила його, бо він здав мандат. 
137
Степан Гавриш

20 Nov, 07:51

🚫 Зараз обговорюється питання про можливість зупинення війни в Україні.

Центр цього обговорення – ідея Трампа натиснути на дві сторони і посадити їх за стіл переговорів.

Добитися заморозки війни, збудувати лінію розмежування, поставити туди британських і європейських солдатів, які мають захищати цю лінію, і почати переговори з певними поступками, звичайно, України, оскільки Україна слабкіша і на неї можна натиснути.

Але не факт, що в цьому напрямку будуть рухатися ці стратегії оточення Трампа.

Оскільки Трамп сам по собі ще не визначився, як він буде діяти. І не впевнений, що він буде готовий закінчити війну, не тільки за 24 години, але й за короткий період часу.

Посадити Путіна за стіл переговорів – це МІФ. Він не сяде за стіл переговорів. Зважаючи, що Захід слабкий психологічно, а Путін сильний в цьому плані, він здатний тиснути на нього.
146
Степан Гавриш

19 Nov, 19:50

https://youtu.be/gMx8v03iCYs?si=V8dzqI2Lz7JV6OFA
136
Степан Гавриш

19 Nov, 14:10

Четверте. Маск одним ривком, контролюючи Трампа, потіснив, серйозно посунув традиційні транснаціональні американські компанії від стратегічного управління Америкою. 

Змістивши акценти нового президента із класичного «гроші-товар-гроші» в нову посткапіталістичну реальність «влада-гроші-влада». 

Новий тип олігархії й плутократії. Влада дає доступ до грошей, а гроші, використовуючи високотехнологічні інструменти із програмуванням демократії й виборів, знову дають владу. Акції «Тесли» одразу виросли на 22%. Не виключено, що завтра всі таксі у Вашингтоні або в Нью-Йорку будуть безпілотними. 

Маск планує відправити 5 безпілотників Starship на Марс протягом 2 років, а через 4 – туди прилетить екіпаж. 

Маск став тут же багатшим на 33,5 млрд доларів за один четвер. Для космічної програми він отримає неконтрольоване федеральне фінансування. 

Він погодився разом з антиукраїнським Вівеком Рамасвамі очолити як би неурядовий Департамент ефективності американського уряду. DOGE. 

Це також скорочена назва мемної криптовалюти Маска Dogecoin, яка буде фінансувати місію «Space X» на Місяць. Вона стрімко злетіла в ціні після призначення Маска в Департамент, який має «демонтувати урядову демократію» і реструктуризувати федеральні агентства, що потенційно стане «Мангеттенським проектом нашого часу». 

Ілон Маск обіцяє зі свого Департаменту звітувати про всі свої дії в соцмережах. Він збирається скоротити щонайменше 2 трильйони з майже 7 трильйонів видатків з бюджету США. 

Пʼяте. Маск став найбагатшим американським імперіалістом, який контролює президента країни. В більшій або значній мірі. Це небувалий виклик, зважаючи, що метою й Трампа є максимальне особисте збагачення. 

На що будуть направлені нові ідеї Маска-політика, невідомо. Тим більше, коли йому прийдеться битися із глибинною державою, інформаційними акулами, політичною опозицією і Республіканською партією, яка вже обранням спікером Сенату Джона Тьюна натомість трампіста Рітта Скотта, показала перші ознаки відновити систему внутрішніх противаг і стримувань. 

Невідома роль Маска в зовнішньо політичній стратегії Трампа, особливо щодо впливу на війну в Україні. Маск не виглядає прихильником ідеї капітуляції України, хоч група сенаторів і демократів вимагають розслідування його стосунків із Путіним, які загрожують в цьому випадку національній безпеці США. 

Він не буде і яструбом. Прихильником надання Україні достатньої й необхідної зброї для сильної воєнної позиції Києва. Отже, він шукає третій варіант, який може виявитись несподіваним.

Хоча б тому, що він завжди ламає усталені й традиційні підходи. Проблема тільки в тому, що для зміни глобального алгоритму воєнних конфліктів потрібно знайти правильну стратегію. 
100
Степан Гавриш

19 Nov, 07:06

Ілон Маск. Якщо конспірологічно, то складається враження, що він є реальним переможцем виборів президента Америки. Трамп бачить в ньому генія, здатного перетворити Америку в недосяжну для решти людства в високотехнологічну і благоденствуючу планету. 

У нас зовсім мало інформації для більш відповідального аналізу. І не всі аргументи можна підкріпити фактами. 

Скористаймося візуальним рядом подій, ефекту Маска у перемозі Трампа. 

Перше. Він грав основну, а потім і вирішальну, роль у виборчій кампанії. Витративши на неї безпрецедентні 209 млн доларів, запустивши сумнівну електоральну лотерею з премією 1 млн доларів, розробивши нову політтехнологію з алгоритмами в «Х», колишньому Твітері. Повернувши тільки за один день 26,5 млрд доларів. 

Маск перетворив кампанію Трампа у високотехнологічну систему контрольованих алгоритмів, повністю усунувши зі сцени його внутрішню партію MAGA. 

Друге. Платформа «Х» стала, з одного боку, найсильнішим джерелом інформації, збільшуючи потрібні інформаційні алгоритми в 1000 разів. Це привело до революційних змін. 

Традиційні популярні ЗМІ впали й виявились неконкурентними. Платформа швидко почала управляти великими групами, а потім і цілими соціумами людей, привчаючи їх до швидкого і постійного споживання короткої, але ємної інформації. 

Таким чином, з другого боку, платформа стала ефективним і легальним джерелом зомбування не тільки республіканських, але й демократичних виборців. Вже немає сумніву, що Маск і платформа стали центром дезінформації про США, як пише Reuters. 

Брехливі або такі, які обманюють, повідомлення Маска про вибори в «Х», зібрали 2 млрд переглядів цього року. Особливо тотальною дезінформаційною атакою відзначився «Х» в 7 критично важливих волатильних штатах, в яких переміг Трамп. 

Компʼютерний експерт з дезінформації з університету Карнегі-Меллона Кіплінг Карлі привела один з багатьох фактів, що 203 млн підписників допомогли створити «мережевий ефект», за допомогою якого контент на «Х» переходив на інші соціальні медіа та платформи – Reddit і Telegram. 

Центр протидії цифровій ненависті виявив 88 неправдивих дописів Маска у підтримку Трампа, які переглянули 2 млрд користувачів. 

Третє. Big data. Великі дані. Маск використав платформу «Х» для феноменального нагромадження даних та їх ускладнення, використовуючи ШІ. 

Після першого замаху на Трампа він побачив в цьому можливість запустити супер потужний новий імпульс в кампанію, яка провалювалася. Її треба було перебудувати, перетворивши у своєрідну терапію, яка щодня переформатовує мізки всіх, без виключення, виборців. 

Кінцева мета – отримання результатів, які легко, не задумуючись, сприймаються людиною, є ефективною і нагадують правду в умовах безперервного росту і розподілення інформації по всіх периферіях. Її непомітною, під прикриттям свободи слова і доступу до інформації, експансії споживачів. Технологічно зі зворотним зв’язком. 

Одночасно отримуючи нові й нові знання та інформацію і з постійною підтримкою трендів, їх нарощування та створення нових в цьому ж напрямку. Можна сказати, що американці іноді читали WP, NYT, The Hill та інші, але жили платформою «Х» та чекали інформації, правди, сенсації саме тут. 

Вперше Big Data скористався Барак Обама на виборах у 2012 році. Аналізуючи в режимі онлайн-потоку настрої виборців і коригуючи свою програму. З цим давно працює АНБ США в data-центрі штату Юта, де воно збирає всі дані користувачів інтернету. 
99
Степан Гавриш

19 Nov, 06:35

1️⃣0️⃣0️⃣0️⃣ днів повномасштабного вторгнення РФ в Україну

🔠 66,9 тисяч км² РФ окупувала після 24 лютого 2022;
🔠 42,5 тисяч км² звільнили ЗСУ за цей час;
🔠 722 тисячі втрат (вбитими і пораненими) особового складу росвійськ, – Генштаб;
🔠 2 753 крилатих ракет і 19 073 БпЛА знищили ПС;
🔠 480 тисяч імовірних втрат нашої армії, – WSJ. Влада заявляє: реальна цифра є значно меншою;
🔠 13 574 загиблих і 25 969 поранених цивільних, – Офіс Генпрокурора. Реальні цифри можуть бути значно більшими.

На відео – один з перших днів великого вторгнення.
100
Степан Гавриш

18 Nov, 15:51

⚠️☄️ Масовані обстріли 17-18 листопада – це послання Трампу після телефонних переговорів. Коли Путін, безпосередньо перед конференцією на Валдаї, подзвонив Трампу. Оскільки за свідченнями, як мінімум двох джерел, WP і Reuters, новообраний Трамп все ж таки підняв слухавку. 

Тобто, Путін дзвонив йому, і вони говорили. 

Напевно, Путін зрозумів, що угоди, яку йому обіцяв Трамп, щодо подарунка України після інавгурації 20 січня, не буде. І скоріш за все, Трамп буде діяти більш жорстко. 

⁉️ Як саме? Ніхто не знає. 

А Путін показує, що відступати від своїх цілей він НЕ БУДЕ. 

📣 Врешті, це послання не тільки Трампу. Це послання ВСЬОМУ СВІТУ. Це послання Шольцу, всім європейським лідерам, українцям, що головна мета Путіна в цій війні – це ліквідувати українську державу і припинити існування українського народу, як окремого етносу. 
116
Степан Гавриш

18 Nov, 08:56

Здавалося, що ми можемо збудувати менше-більше зрівноважений прогноз на розвиток подій майбутнього після перемоги Трампа. 

Як класичні історики, воєнні стратеги й аналітики, державотворці й професійні політики. Америка – стара демократія, яка не давала майже 150 років особливих збоїв. 

Вона – єдина з Європою ментальними, генетичними, культурними, естетичними й ціннісними коріннями. Євроатлантична сімʼя. 

Тріщини можливі, але розкол – ніколи. Продати Україну Путіну в обмін на ефемерний мир неможливо. Це підірве всі засадничі принципи століття правлячої демократії. 

Дональд Трамп, політична, воєнна, економічна еліти Америки не поступляться ультиматуму регіонального лузера, який для острашки ходить з великим кольтом на ремні. 

Тим більше, що американці вже тричі наступали на українські граблі: відібравши ядерну зброю, відмовивши в гарантіях Будапештською угодою, відкинувши заявку прийняти в НАТО і реально заохотивши Путіна напасти на Україну, допустивши анексію Криму й окупацію Донбасу у 2013 році. 

Тепер із кожної праски українцям ледве не щодня повідомляють, що Трамп посадить за стіл переговорів Зеленського з Путіним і змусить першого, як безпомічного, переносити агресору 20 або й більше % території країни й стати безправною сірою санітарною зоною між Європою і кривавою Росією. 

Альтернативи подібному сценарію ніхто не висуває. Несмілива й без цього команда Байдена ховається за спину Трампа, а ЄС радиться і радиться, рахує і рахує, обіцяє й обіцяє, отруюючись їдким димом американського хаосу. 

Туск, який головує з 1 січня майже пів року у Єврораді, хитається між рішучістю підтримати Україну і без США, і страхом воєнного зіткнення з Росією, коли США може бути байдуже до Європи. 

Шольц іде. Під кінець він годину в чомусь переконував кремлівського сидільця. З дозволу союзників і Зеленського, хоч останній, як і після розмови Трампа з Путіним, це заперечує. Аби не розцінили це, як його черговий план після примусу до миру, готовності до перемоги й план залізобетонної стійкості до плану «мʼякої капітуляції». 

Путін і його лейтенанти все частіше посилаються на нього, як вже підготовлений – Стамбульські угоди. Саме про це Путін говорив німецькому канцлеру. 

У перші дні після перемоги Трампа різні групи його радників виступили від його імені з планами завершення війни між Росією та Україною. В останній тиждень про них більше ніхто не говорить. І не тому, що вони нежиттєздатні та надто примітивні для реалізації. Вони спрацювали, як сильний інструмент тиску на Україну. Найбільше, на президента Зеленського, який жорстко їх відкинув. 

Проблема ще й в тому, що вони вже надто близькі до стратегії Кремля і повторюють більшість його меседжів. 
118
Степан Гавриш

18 Nov, 07:47

https://youtu.be/ULg9o0mKx8Q?si=YHwtQZGAlu9t2JI2
113
Степан Гавриш

17 Nov, 10:24

Хаос, як дим від мокрих дров, в гуцульській колибі, без димаря, став ще густішим, їдким. Розмиваючи й без того неясні контури геополітики. Ейфорія нового порядку. Від Трампа. 

Страх перед його демоном непередбачуваності, здатності прийняти несподівані рішення для ворогів і друзів поволі змінюються відчуттям чергового дежавю. Все буде, як і було. 

Трамп щоденно напивається нектаром фантастичної Вікторії, він став одноособовим правителем наймогутнішої за всі часи, високотехнологічної воєнно-торгової імперії. 

Сидячи зверху і ліниво поганяючи ще недавно могутнього республіканського бойового слона. Тепер він – глава Уряду, Конгрес і Верховний суд. Вже скоро – Пентагон, генеральний прокурор і Національна розвідка. 

Жодних обмежень і застережень. Система стримування і противаг розсипалася, глибинна держава так гепнулася, що не може розціпити зуби, а опозиція розчавлена. 

Байден у якомусь напівзабутті. Вже мирно передав де-факто владу вчорашньому супернику, якого ледве не називав фашистом. 

На зустрічі новообраний лідер американців із ще формально діючим главою США окреслив чіткі лінії, через які «сонний Джо» не може переходити. Вони скоріше схожі на міцну павутину, в якій можна лише дожити до 20 січня в нерухомості. 

В Україні радники з Вашингтона обіцяють якнайшвидше надати допомогу ціною чи то 7, чи то 9 млрд доларів ледве не щотижня. Але не дають. 

Стурбовані ескалацією Путіна з масовими вбивствами цивільних українців, але всіляко підштовхують Зеленського розпочати капітуляційні переговори з Москвою. Той виправдовується за поразки на всіх фронтах і нездатності нанести російським військам адекватної сили удари тим, що США так і не поставили Україні 50% запланованої, очевидно проплаченої, зброї. Північна Корея все більше втягується у війну проти України прямими боєзіткненнями й збройною підтримкою свого воєнного союзника. 

Іран не відмовився від нанесення стратегічного удару по Ізраїлю, а Єрусалим продовжує розширювати воєнний плацдарм в Лівані для створення надійної буферної безпекової зони на півночі й повного знищення Хезболли. Не припиняючи воєнну операцію в Газі й не маючи ще жодних намірів погодитись на створення якоїсь незалежної квазі державної палестинської автономії. 

Хусити продовжують діяти проти єврейської держави, торгових караванів в Червоному морі й американців, які «дивуються» їхнім проривам в ракетних технологіях. Торговий профіцит Китаю виріс до 1 трильйона доларів. За рахунок найбільше експорту в Росію, Іран, Африку, Латинську Америку та завдяки дешевим російським енергоресурсам. 

Якщо Путін пише ноти й грає на більшості інструментів в антизахідному оркестрі, то Пекін вміло диригує ним, піднімаючи чи зменшуючи рівень війни. Не припиняючи й розширюючи її. 
136
Степан Гавриш

16 Nov, 12:43

На Валдаї Путін знову заговорив про можливість миру виключно на «формулі Стамбулу». З врахуванням реалій «на землі». Без повернення територій, виплати репарацій і реальних гарантій безпеки від союзників. 

«Давати тимчасову паузу Україні не можна, бо їй підвезуть снаряди й все заново». 

На Валдайському форумі Путін не виступив з новими або іншими ідеями контурів мирного договору з Україною. Як і умов завершення війни. Він, так виглядає, чомусь переклав цю відповідальність на Трампа. 

Може тому, що той постійно говорив про закінчення війни за 24 години, угоду з «другом» Путіним, здатність посадити і його, і Зеленського за переговорний стіл. Путін почав незаконну і жахливу геноцидну агресію, а Трамп має її закінчити. В інтересах Росії. 

Але цього мало. США прийдеться покинути Європу, а НАТО піти з її східної й центральної частини. Зняти санкції, відбудувати власним коштом газогони «Північного потоку». 

А Україна має відбудувати спалені воєнні обʼєкти на окупованих територіях і в самій Росії. 

Трамп думає. В перервах між вечірками в Мар-а-Лаго, на флоридському острові в Палм-Біч. З 58 спальнями, 38 ванними кімнатами, 8,8 метровим обіднім столом з флорентійської мозаїки. 12 камінами й 3 бомбосховищами. 

Звичайно вони ніяк не повʼязані із демонстрацією, в березні 18 року, Путіним анімаційного удару ядерною ракетою по Флориді з розведенням боєголовок. 

Здається, що Путін передчасно натискує на Трампа, як «голуба миру» в його неконтрольованому бажанні діяти в противагу Байдену. Проте, ніхто не знає, що буде робити Трамп, який в Овальному кабінеті перейде у своє 90-ліття. 

Врешті, він таємно надіслав Путіну машину для тестування ковіду під час пандемії, яка ще не використовувалася навіть в США. 

Президенту Зеленському в інтересах виживання нації вкрай потрібно залишитись у цій грі. 

Адміністрація Байдена капітулювала. Вона ще може допомогти Україні зброєю на 7 млрд доларів і 2 млрд на замовлення у підрядників. На решту розраховувати майже неможливо. 

Діючий президент і його адміністрація вже передали свою ініціативу Трампу. Міністр Сибіга впевнений, що ще до інавгурації Зеленський з Трампом зустрінуться і поговорять. Про долю України і її страждального народу. Про Путіна і загрозу існуванню світу. 

Черчилль врешті переконав Рузвельта. Гітлер застрелився, а Німеччина капітулювала і надовго денацифікувалася. 

Історія знову рухається по колу. Роль особистості в історії повернула собі імперативи. І ми не можемо з ними не рахуватись. 
126
Степан Гавриш

15 Nov, 12:43

​В Мар-а-Лаго, обідаючи на задньому дворику з Ілоном Маском, Трамп напружив слух і почув Путіна. 

WP сенсаційно заявила, що Трамп негайно зателефонував кремлівському сидільцю. Вони мило переговорили. Новообраний і головний лідер світу попросив Путіна-«друга» «уникати подальшої ескалації», а також на всілякий випадок, якщо той не знає, нагадав йому «про значну воєнну присутність Вашингтона в Європі». 

У відповідь російське держ ТВ з вдячністю про розмову одразу показало світлини зі старих журналів з блискучою оголеною Меланією Трамп. У програмі «Скабєєва і К». 

Напередодні, 6 листопада, новообраний Трамп довго розмовляв з Володимиром Зеленським і в присутності «любимого генія» Маска мовив, що буде «підтримувати Київ». 

З Путіним, за логікою WP, в архітектора вже близького дива небувалого розквіту Америки, розмова була глибоко партнерська, як би він шукав крутого радника для формування світового порядку. 

По-перше, він висловив зацікавленість в подальших контактах з великим бункерним з метою завершення війни в Україні. 

По-друге, за виданням, він «приватно дав зрозуміти, що підтримає угоду, при якій за Росією залишиться частина захоплених територій». Трамп, як формулює газета, підняв питання про землі в ході цієї розмови. 

WP наполягає, що Київ був заздалегідь проінформований про дзвінок Путіну і не мав заперечень. За їх інсайдом, Трамп не хоче вступати на посаду, коли в Україні відчується чергова ескалація конфлікту і хоче не допустити загострення. 

Інтрига. Союзники до цього моменту твердо трималися за забетоновану стратегію «нічого про Україну без України». 

Трамп відмовився від зобовʼязання Америки підтримувати Україну і шукає причину і формулу підписати, як Кім Чен Ин, договір з Путіним. Чи перевіряє крижану воду бурхливої ріки, в яку йому прийдеться увійти рівно опівдні 20 січня? 

Натяком на це може бути відео Дональда Трампа-молодшого 9 листопада в сторіс Instagram із сумним Зеленським, засипаним доларами, та власним батьком з підписом «POV»: «коли ви через 38 днів втратите свою допомогу». 

Зрозуміло, що батько дозволив такий глум над президентом країни-жертви незаконної безпричинної агресії. Інакше, він має поступити за гріх приниження слабкого, як Авраам щодо свого єдиного сина Ісаака. Але, здається, новий президент може виявитись атеїстом. 

Якщо Трамп дійсно телефонував Путіну після розмови із Зеленським, то він дійсно міг погодити з ним такий крок. З автором стратегії миру. Якщо не цікавився у Зеленського такою можливістю, то це поганий знак для українського лідера. 

Ми свідомо розглядаємо інтелектуальний і стратегічний ресурс Дональда Трампа в розрізі Другої світової війни й мудрої стратегії президента Рузвельта та під впливом британського премʼєра Черчилля. 

Це лише моделювання історії, яка може вплинути на рішення Великого Дональда. 

Проте, поки що, його лінія ближче до Джорджа Герберта Буша-старшого, який спочатку з трибуни українського парламенту вимагав від України залишитись в СРСР, а потім, особливо не звертаючи увагу на президента Кравчука й український Уряд та Верховну Раду, примусив Київ віддати Росії всю ядерну і стратегічну зброю, запустивши неконтрольований процес демілітаризації країни. 

Демократ Клінтон, з геополітичним горизонтом наступних Обами й Байдена, не лише підписав Будапештський меморандум, але й вихолостив з нього значимі й матеріальні гарантії суверенітету і безпеки України. 

Росія отримала все і навіть більше. Ядерну могутність, рівну Америці. Питанням часу було тільки її продемонструвати для повернення втраченого компромісами Горбачова.  

Речник українського МЗС Георгій Тихий заявив Reuters, що погодження дзвінка Путіна з Вашингтоном є «хибним». Відповідно, Україна не могла отримати дзвінок або виступити проти нього. 

Казуїстика. Українською – «крутанина». 
134
Степан Гавриш

15 Nov, 10:53

Багато самопроголошених аналітиків, які бачать в Трампі авантюриста і схильного до блефу та високих ризикованих ставок, переконують, що Трамп, в обмін на Україну, якимось чином домовиться з Путіним, що він кине Китай і відновить стратегічну співпрацю з Заходом. 

Зрозуміло, зі зняттям з нього і Росії всіх санкцій, прощення вбивств йому можливо вже більше сотні тисяч українців, каліцтво ще кілька сотень, випалення пʼятої частини України КАБами, ракетами й «шахедами» і виплати йому компенсацій за втрати, понесені у «справедливій війні проти українського нацизму». 

Також Путін має негайно розірвати воєнно-оборонну угоду з Північною Кореєю, яка збирається при певних обставинах нанести ядерний удар по США, використовуючи російські ракетні й космічні технології. Маячня. 

Але Алан Чумак і Толя Кашпіровський десятиліття лікували радянських аборигенів примітивним навіюванням. 

У Трампа є власна переконлива стратегія, яка вже дала результат. 2% для НАТО. 

Тобто, перекласти всю відповідальність за воєнну підтримку на ЄС. Він буде закуповувати зброю США, виробляти свою і передавати Україні, фінансуючи її слабку економіку і політичну корупцію. 

Трамп не буде поспішати й озвучувати до інавгурації реальні ідеї по Україні. 

На сцену виходить Путін. Він готувався до фіналу американських виборів. 

7 листопада він виступив на пленарному засіданні клубу «Валдай». 4 години він посилав сигнали Трампу приєднатись до його стратегії геополітики. Поки не пізно. Бо поки його не було, новий світопорядок був сформований. Путіним. 

Росія – як ніколи консолідована, йде своїм шляхом і не зверне з нього і не буде повертатися до шляху, яким йшла до 22 року. 

В Україні – не регіональний конфлікт, а боротьба за новий світовий порядок, яку Захід «слегка проигрывает». Він клеймив НАТО. Розпинався проти його воєнних блоків, які створюються при домінуванні й для обслуговування однієї країни – США. 

Це НАТО спровокувало Росію, і «ми вимушені були почати СВО». Він прямо виступив від імені Китаю про «перегляд наслідків Холодної війни й корекції Постдамської системи». 

Прийшов час потіснити Захід в рамках концепції без полярного світу і порядку, заснованому на силі. Зараз цю місію виконує Росія. І Путін глумиться над Заходом за рішення 2008 року, коли відкрили для України та Грузії двері в НАТО, а вони й зараз стоять там, де і стояли. 

Росія визнавала кордони України в межах 91 року поки вона зберігала нейтральний статус і не збиралась вступати в НАТО. 

Для нинішніх переговорів спочатку Україна має закріпити свій нейтралітет, а потім, для самовизначення, попросити допомоги в армії, і вона це зробить. Але взагалі мова не йде про кордони України. Потрібні великі домовленості про довгочасне бачення світового порядку на міцній основі довготривалого миру, де Росія займе бажане місце. 

«Короткотермінове перемирʼя не цікавить». І все в напрямку комплементарності щодо місії Трампа. 

Спочатку Пєсков розігрів російську й американську публіку: «Обраний Трамп не говорить про бажання нанести стратегічну поразку Росії, що його вигідно відрізняє від діючої адміністрації». 

На Валдайському форумі Путін звернувся до учасників з привітанням обрання Трампа і готовність «працювати з любим главою держави». Він би й не проти йому зателефонувати, але він ображений на «керівництво західних держав, які з якогось моменту ледве не кожний тиждень мені телефонували, а потім раптом припинили. Не хочуть, ну і не треба». 

Пєсков закликав Трампа подзвонити Путіну ще до своєї інавгурації. Іншими словами, Путін не лише рівний Трампу, як лідер ядерної імперії, але й виступає від імені могутньої осі на чолі з Китаєм, яка заявила своє право на управління світом і встановлення нового світопорядку. Де у США буде лише місце за столом з одним голосом. 
128
Степан Гавриш

14 Nov, 19:11

Зеленський самозаспокоювався і намагався взяти паузу, поки 47 президент не вибере якийсь курс. Він вкотре розраховує на благорозумність Трампа і його прихильності до стратегії «мир через силу». 

Єдина проблема – неясно, проти кого застосує силу новий американський президент. Проти Путіна – страшно і морочно, проти України – легко і без наслідків. 

В Київ тут же востаннє прибув Боррель, який запевнив, у підтримці, «скільки буде потрібно». 

Поки що за Трампа говорять з його оточення. Хтось цинічно намагається представити Трампа монстром, для якого головне питання – не Україна і її майбутнє, а закінчення війни. 

Інші хочуть посадити за стіл переговорів Зеленського і Путіна, як двох хуліганів у школі. Якщо Путін не захоче, то меншого хулігана озброять «до зубів», а якщо Зеленський не поступиться на «хотєлки» кремлівського вождя, то йому надають по ср*ці – припинять воєнну і фінансову допомогу. 

Треті відчули в собі дух президента Вільсона, Тейлерана й Отто фон Бісмарка, пропонуючи від імені Трампа заморозку війни, демілітаризовану зону, яку будуть охороняти британські і європейські війська, а також візьмуть зобовʼязання у Києва не вступати в НАТО 20 років, в обмін на невідомі гарантії безпеки. Але не американським коштом, бо Трамп не збирається фінансувати українську визвольну війну. 

Дорослі, в більшості у фазі глибокої старості, дяді за океаном, в окулярах, граються в солдатиків на екрані компʼютера. 

Добре, що мовчить не лише Трамп, але і його головний паж – віцепрезидент Венс. 

Le Parisien повідомляє про сподівання закордонного міністра Франції Жан-Ноель Барро, про продовження Трампом воєнної підтримки України, бо він «занадто мудрий, щоб погодитись на те, що стане найбільшою територіальною анексією за останні 75 років… що жоден справедливий і тривалий мир не може бути укладений за спинами українців і над головами європейців». 

Міністр оборони Франції Себастьєн Лекорню тут же видав наказ відправити Києву ракети «Містраль» і «Скалп». І продовжувати підготовку військових сил на довгостроковій основі. 

У Гранд-Есті французи готують і повністю екіпірують бригаду ЗСУ імені королеви Анни. Та навчають наших пілотів на «Міраж 2005-F», які Україна отримає на початку 25 року. Найскоріше, Трамп не зможе вдатися і не наважиться виступити на стороні Росії. Як би цього не хотіли навколо нього її агенти й ізоляціоністи. 

Якщо він дасть Путіну хоч би палець, той здатен відкусити йому руку. На відміну від Трампа, кремлівець необмежений терміном перебування у владі, готовий чекати й використати помилки імпульсії Трампа в майбутньому. 

До того ж він, на відміну від американця, давно грає в Супер-Лізі й «проковтнув» вже не одного західного лідера. Крім озвучених сценаріїв, які нереалістичні й не будуть підтримані українським народом, Трамп може вдатися до перевірених стратегій Рузвельта і Рейгана. 

Пристосувавши їх до нинішніх реалій. Вони близькі його розуму і практиці біржового спекулянта. Натомість грантам і безповоротним кредитам, надати Україні ленд-ліз з відстрочкою виплат на 50 років і поверненням невикористаної зброї. 

Під умовою зміни внутрішньої стратегії президентом Зеленським, без якої жоден ленд-ліз не надасть нової енергії протистояння Росії. 

При цьому Трамп точно розуміє, що Росія виснажується все глибше. Коли її здатність продовжувати не тільки інтенсивну, але і затяжну війну буде підірвано в найближчі 1,5-2 роки. Ефект тіла величезного динозавра з маленькою головою. Тобто, Москвою, яка не зможе справитися одразу з багатьма кризами периферій. 
133
Степан Гавриш

14 Nov, 10:38

🥇Трамп продемонстрував переконливу перемогу, яка не давалася республіканцям майже чверть століття, зокрема і його кандидатам до Сенату і Конгресу, де він тепер отримує більшість.

У нього з'явилася можливість діяти без опозиції з боку демократів.

❓ Як це вплине на перебіг подій у світі, а саме на завершення війни Росії проти України?
119
Степан Гавриш

14 Nov, 09:36

💲 Стратегія Рузвельта американської підтримки розвитку і виживання світових демократій, змінила нинішній світ. Якій прискорює прогрес саме завдяки їх ліберальним економічним системам, свободам, вільній конкуренції й відвертим ринкам.

Після Другої світової війни американці вклали в їх підтримку 4️⃣ трильйони доларів. 

3️⃣0️⃣0️⃣ млрд доларів США допомоги Ізраїлю збудували на Близькому Сході потужний і неподоланний для фанатичних автократій і терористичних режимів форпост демократії. 

1️⃣4️⃣0️⃣ млрд доларів Саудівській Аравії перетворили королівство у цивілізовану світську систему, яка забезпечує, більше як півстоліття, енергетичну і фінансову безпеку сучасного світу. 

Трампу доведеться приймати рішення, як бути з американськими інвестиціями, свободою та демократією. І відповісти на питання, чи зможуть найпотужніші вкладення грошей у буріння надр, виробництва автомобілів, мікро чипів і експедиції на Місяць, Марс та Венеру взагалі відбутися, якщо Америка припинить підтримувати боротьбу проти диктатур. Особливо фашистського типу, в якому неважко звинуватити Росію. 

На цей час Захід інвестував в оборону України, за даними Forbes, від 2️⃣4️⃣9️⃣ млрд доларів до 3️⃣5️⃣0️⃣ млрд. Причому США вклали найбільше. Близько 120 млрд доларів. Витративши тільки мікро, 0,22%, свого ВВП. 

💶 В той час, коли Польща надала допомоги Україні 4,91% ВВП. ❗️Де 4,2% – це українські біженці. 

Якщо дійсно у Трампа є плани завершити війну в Україні тиском на неї, для згоди уступити Путіну не тільки в захопленні ним території, але й щоб перетворити її у російську маріонетку, то ці інвестиції реально будуть подаровані Путіну. В знак міцної дружби між ним і американським президентом. 

Неясно, наскільки глибокий конфлікт сформований виборами між Трампом і «глибинною державою». 

Перед голосуванням, в підтримку Гарріс виступили сотні високопоставлених генералів, адміралів, представники розвід товариства США, які закликали американських виборців не допустити до влади трампістів. 

В Америці за останні три десятиліття склався своєрідний софт. Унікальна, достатньо збалансована малорухома програма, система внутрішніх менших і більших компромісів, традицій, звичаїв, які сформували унікальну систему внутрішніх звʼязків і інтеграцій. 

Попри все, Трамп не зміг його зламати за перші чотири роки. Скоріш за все, він буде діяти на її окремих периферіях. Висилати десяток-два незаконних мігрантів, не давати американське громадянство їх дітям, вийти з ВООЗ, з Кліматичної конвенції й Паризької угоди, «бурити, дитя, бурити» та інші відомі його замисли побігати слоном в просторому, але скляному будинку. 

❓ Скільки місця в планах Трампа займає Україна?

У його фаворита Орбана, два тижні тому, зібралися лідери Європи, аби поміркувати над цим. 

Головна тема – «два в одному»: майбутнє Європи й США з Трампом і підтримка України, інакше це розколить ЄС. Якщо переконати Шарля Мішеля, «про небезпечний сигнал не лише Росії, але й іншим країнам». 

«Чорна вівця» серед білих Орбан, розказав про внутрішню паніку: «Ситуацію, яку ми обговорювали, можна охарактеризувати, як важку, заплутану і небезпечну для європейського миру і стабільності». НАТО, тарифи на імпорт, якщо Європа не надасть більше пільг американцям, або сутньо скоротитить або, власне, й припинить підтримку Києву. 
97
Степан Гавриш

13 Nov, 13:56

👀 Трамп – не той, на якого чекала Росія. Трамп – не той, на якого вона робила ставку, в якого вірила і якого знала по конкурсу «Міс Всесвіт», коли він приїжджав в Москву і збирався будувати «Вежі Трампа».

❗️І Трамп вже не той, який компліментарно розмовляв з Путіним в Гельсінкі.

🔖 Хочете #ЗНАТИ БІЛЬШЕ – переходьте за посиланням Ютуб-каналу Харківського прес-клубу ✏️
120
Степан Гавриш

13 Nov, 11:07

Як тоді, так і зараз, у війні є дві стратегії. 

Французька. 

В червні 40 року премʼєр-міністр Франції Поль Рейно, який змінив після Мюнхена Даладьє, в телеграмі Рузвельту волав про допомогу: «Єдиний шанс врятувати французьку націю полягає в тому, що Америка негайно кине на ваги всю свою потугу…  якщо ні, то Франція, наче потопельник, зануриться у воду і зникне, кинувши останній погляд на землю свободи, від якої вона очікувала порятунку». 

Рузвельт відповів красномовною відмовою. Цього ж дня французькі війська здали Париж. Стратегія оборони й наступної перемоги американською силою виявилась згубною. 

Британська. 

Старий авіаносець імперії на мертвому якорі. Черчилль змушений вивести із Франції експедиційний корпус, чисельністю близько 400 тисяч військових, і евакуювати в Англію Дюнкеркською операцією. Втративши 68 тисяч солдатів і офіцерів, всю важку військову техніку разом із 445 танками, 68 тоннами боєприпасів і 140 тисячами тон палива. 

Черчилль писав і писав Рузвельту, переконував його у підтримці Великої Британії грошима і зброєю. Генпрокурор США арештовує готове озброєння для Британії, а магнат Генрі Форд відмовляється збирати на своїх заводах двигуни для британських літаків. Америка намагається не бачити війну в Європі. В жовтні 40 років німецька авіація намагається стерти Лондон в суцільні руїни. 

Черчилль безкінечно шле Рузвельту телеграми: «Рятуйте». Той вимагає передати США все наявне золото на суму 20 млн доларів. Як аванс за зброю. За старі есмінці вимагає віддати Америці всі воєнно-морські бази від Ньюфаундленда до Британської Гвіани в оренду на 99 років. А ще підписати договір про передачу флоту метрополії, якщо Гітлер захопить острів. 

В грудні 40 Рузвельт у «Бесідах біля каміна» сказав фразу, яка справді зробила Америку великою: «Сполучені Штати повинні стати військовим арсеналом для всієї світової демократії». 

52% Американців стали вимагати підтримати Англію. 
 
Аргумент Рузвельту знайшов міністр внутрішніх справ Гарольд Ікес. Він порівняв американців з «домовласником, який відмовляється дати вогнегасник, аби виручити сусіда, в якого палає будинок і вітер дме в бік цього самого домовласника». 

Рузвельт ініціює федеральний закон безплатно озброювати Британію – віддавати в оренду власність армії, якщо в ній немає критичної потреби. Ленд-ліз. 

Рузвельт почав готувати Америку до прямого зіткнення з гітлерівською машиною, що врешті і знищило його. В 41 році Time у першому січневому номері назвав Черчилля «людиною року». Він сказав знамениті слова: «Дайте нам гармати, і ми завершимо роботу». 

Голова ізоляціоністського комітету США «Америка перш за все» сенатор Бертон Віллер лякав американців, що Рузвельт збирається «погубити кожного 4 американця». Проте, Сенат, 60 голосами проти 31, схвалив ленд-ліз. 

Черчилль і Англія почали жорстку битву з німецькими військами, добиваючись постійних перемог і не даючи шансів німцям окупувати контрольовані ними території. 

Вони стали прапором антигітлерівського супротиву в Європі, які підхопили США. 

Черчилль максимально ефективно і цілеспрямовано використав не лише допомогу Вашингтона, але й вміло й раціонально мобілізував, обʼєднав, згуртував британців – стійко протистояти набагато сильнішому союзу фашистів в умовах близьких до внутрішнього колапсу. 

На третій місць війни валютні запаси вичерпались. Міністр фінансів Кіндлі Вуд пропонував Черчиллю реквізувати у населення золоті обручки, щоб придбати за них озброєння: «Аби американці знали». 

У Трампа, якому майже феноменально довіряє американська нація, є вибір стати поряд із Рузвельтом, який повалив Гітлера і створив нову глобальну систему порядку, фінансово-економічного устрою. Та Рональдом Рейганом, який сміливо кинувся в бій із «ядерною імперією» зла, переміг її й запустив історичні процеси глобалізації й вестернізації, що рішуче змінили світ. Чи приєднатись і підтримати глобального агресора, ставши його фактичним союзником, зламавши всю американську історію. 
113
Степан Гавриш

12 Nov, 20:19

Україна з останніх сил воює вже проти двох ядерних держав, які спонсоруються третьою. Це друга особливість нової реальності. 

Озвучені плани Трампа про закінчення війни за 24 години ще до інавгурації, готовність його віцепрезидента і радників закінчити війну, виконавши ультиматум Путіна, є тяжкою небезпекою для президентства Трампа. 

Які б аргументи не приводились, Трамп вже є лідером однієї з найбільш розвинутих глобальних демократій, яка непорушно до цього часу стояла на цінностях свободи, суверенного права народів на територію і державу, непорушність кордонів і право націй на самовизначення. 

Путін веде приховану геноцидну війну проти українського народу з метою його повного знищення і ліквідації держави українців. Тому він і критикує Леніна, який мовби дозволив українцям обживати свою територію в межах УРСР, а Сталіна – за те, що він не виселив всіх на безлюдні російські простори. 

Тепер Путін, який зробив ставку на Трампа,  намагається переконати, примусити, обговорити його погодитись віддати йому Україну. 

Спочатку ту частину, яку Росія спочатку захопила і потім вписала у свою Конституцію з вимогою її нейтралітету, а потім, повільним політичним і гуманітарним поглинанням перетворити її в маріонеткову державу класу Білорусі. 

Якщо якимось чином Трамп наважиться на подібне, як партнерство з Путіним, в обмін на що завгодно, то він стане четвертим, найбільш впливовим і ефективним союзником Путіна, який забезпечить йому перемогу над українцями. І тут немає жодних аргументів і способів це виправдати й зрозуміти. 

Трісне Європа. ЄС розколеться. Домінувати будуть Орбани, Фіци і Сари Вагенкнехт із Лє Пенами. 

Голова ЄК Урсула фон дер Ляєн разом зі всіма європейськими лідерами переконували Трампа про важливість зміцнення євроатлантичного альянсу, підтримки України та справедливого завершення війни Росії. 

Америка потрапить в зону злого буревію, який розхитає штати та приведе їх до хаосу. Перші кроки Трампа не переконують, але й дають надію, що він може розуміти подібні наслідки, навіть якщо ми надто радикальні в їх оцінках. 

Якось несподівано історія ходить по колу.  Тоді Гітлер, зараз – Путін. Стратегія Рузвельта і Трампа ледве не ідентичні. США оцінювали завоювання Європи нацистами, як локальні континентальні розбірки.

Дж. Геллап у зловісному вересні 39-го запитав американців: «Чи повинні ми оголосити війну і відправити нашу армію і флот за кордон битися з Німеччиною?». 

95% американців сказали категорично «ні». Конгрес проголосував за нейтралітет Америки й ембарго на продаж зброї. В тому числі та жертвам. 

Ера ізоляціонізму. Наскільки глибоко зайде в неї Трамп ще невідомо. Але він це буде робити. По всій Америці тоді масово виникають комітети «Утримаємо Америку від війни». Гітлерівська розвідка, як нині російська, максимально роздмухувала втечу американців з реальності.  

Про це писав американський журналіст, німець Курт Рісс у книзі «Тотальне шпигунство». Розказуючи, як Вальтер Шелінберг зробив в Америці карʼєру начальника німецької політичної розвідки. 

Посол США в Британії Джозеф Ф. Кеннеді  переконував Рузвельта, що Гітлер неминуче завоює Францію й Англію і, тому, американцям не варто дратувати його підтримкою приречених. 

Представник команди Трампа Браян Ланза заявив, що президент Зеленський має сісти за стіл переговорів і відмовитись від Криму, бо «Криму більше немає». 
111
Степан Гавриш

06 Nov, 19:55

Трамп не виграв. Програв Джо Байден. Виграти Гарріс у Трампа було ілюзією. Саме президента і його команди. Республіканцям безжалісно, між жорсткими атаками на Байдена, вдалося це зробити ще задовго до виборчої кампанії – перетворити у «кульгаву качку», а потім і зовсім «позбавити ніг». 

Вони змусили «сонного Джо» припинити боротьбу і вийти з кампанії. 50% перемоги. Камала Гарріс додала ще 10-12%. Спочатку Трамп боявся Гарріс, що вона скористається його «ходячим мінусом». 

Потенціалу в неї для цього не було. Як і Гілларі Клінтон їй не наважились довірити лідерство імперією. Тепер не скоро жінку будуть висувати на посаду США. 

Трамп досить в грубій, сексистській манері зробив Америку знову чоловічою. Є дві очевидних причини й мотиватори перемоги Трампа. 

Перша – Джо Байден. Слабкий, нерішучий, невпевнений, надмірно обережний, правильний аристократичний, у футлярі традиційного американського чиновника, професійний бюрократ. 

Вміло, ледве пересуваючи шахи, він відновив після ковідну економіку, в умовах різкої волатильності ринків захистив добробут американських домогосподарств, відновив євроатлантичну єдність і НАТО-спроможність і, зміцнивши віру в ідею спільної безпеки, серйозно потис Китай, створивши навколо нього досить міцний альянс. Не дав розпалитися війні на Близькому Сході, а Путіну – захопити Україну. Проте виборці цього майже не помітили. Преса постійно писала, що зовнішня політика їх не цікавить, і вона їм не потрібна. Для них важлива «американська ковбаса». 

Вони також вважали, що Америка володіє такою силою, яка може справитись з будь-яким агресором. Швидко й ефективно. Як зробили з Хусейном, Аль-Каїдою та ІДІЛ. Байден невдало, з позором, вивів американців з Афганістану. 

В Україні Путін перемагає, не дивлячись на сотні мільярдів доларів американської допомоги. Ізраїль у вогні, попри авіаносці США. 

Все це – нерішучість Байдена і його нездатність бити силою. Гарріс зі зрозумілих причин йшла за своїм босом. Без зрозумілої й сильної стратегії. 

Трамп з простреленим вухом у Пенсільванії, піднявши руку з кулаком на тлі американського прапора, з обличчям в крові закликав «Fight!». Боротися! Він запевняв виборців, що закінчить війну в Україні за 24 години одним телефонним дзвінком Путіну: «Бог врятував моє життя не просто так». І одразу після повідомлення його штабу про перемогу на виборах, він заявив: «Я збираюся припинити війни по всьому світу». 

У Байдена і Гарріс стратегії у зовнішній політиці, ідеї й політичної рішучості припинити війну в Україні – так і не було. Трамп зумів переконати виборців, що він і Гарріс будуть воювати до безкінечності, а американці за це будуть платити. 

Альфа-самець, не старіючий і справжній мачо. Гротескний цезар, який тепер зосередить у своїх руках всю верховну владу, доказуючи, що вона делегована йому народом, який залишається єдиним сувереном, і він має право на обмеження політичного плюралізму. 

Чому йому і подобається цезаристи Путін, Сі, Ердоган і Орбан. Це сподобалося і виборцям. Попри жорстку програму Трампа ледве не ліквідувати традиційну масову міграцію в США, за нього проголосували більшість чорних і латиноамериканських виборців. 
40
Степан Гавриш

06 Nov, 14:33

Історія зробила свій вибір. Американське «сальто-мортале». Дональд Трамп став 47 претендентом США. Вперше за 100 років, погравши Білий дім, він повернувся. На білому коні й весь в золоті. 

Обіцяє нову еру благоденства Америки: «Я буду боротися за ваші родини, за ваш добробут кожен день, кожною клітиною свого тіла. Я хочу повернути процвітаючу Америку, на яку ви заслуговуєте. Цей світ потребує золотої ери США. Це прекрасна перемога, фантастична перемога американського народу, щоб ми могли зробити Америку Великою знову». 

Можливо в американців не стане золота для використання його в туалетах, як і не прийде Санта-Клаус з величезним мішком подарунків американцям для їх «процвітання». Хоч для цього у нього є унікальні, якщо не безпрецедентні, можливості – він отримує і буде контролювати практично всю політичну систему Америки. Сенат, Конгрес, Верховний Суд, і найскоріше, більшість губернаторів. 

Демократи розбиті. Судячи зі всього, Камала Гарріс, яка не наважилась виступити із фінальною промовою в перші години після поразки, у відчаї. Скоріш за все, в її штабі, у Білому домі, не вірили у таку вражаючу перемогу республіканця, який виглядав суцільним негативом. На тлі молодого й енергійного прокурора-демократа. 

Тепер знайдеться легіон експертів, які докажуть закономірність перемоги Трампа. Феноменальної. Неможливої в інших умовах, з іншою нацією. Америка й американці особливі, неповторні й окремішні. 

Американська виборча демократія така ж непередбачувана, як і Дональд Трамп. Він зовсім не молодий, часто плутає прості речі, і в нього не раз спостерігали когнітивні дисфункції. 

Якщо Байдену не простили його вік, провали з памʼяттю, обмовки, то Трампу не тільки простили. Більше – це навіть якось створило образ особистості без віку, з її ядерним двигуном. Стихії, яка ламає стереотипи й барʼєри, рве на шматки простір перед собою, і яку неможливо зупинити. Суперником Трампа мав стати хтось дещо схожий на нього, але ще більш енергійний, з великим фізичним і психологічним потенціалом. 

Камала Гарріс, яка просиділа тихенько 3,5 роки у куточку за спиною Джо Байдена, в силу вже цієї однієї обставини, не могла перемогти буревій. 

Її кампанія була передбачувана, за підручником і надто прісна, щоб змусити більшість американських виборців повернути голову в її сторону. Як прокурору, їй не вдалося повернути звинувачення у вчиненні майже сотні правопорушень, в сторону свого суперника. 

Дивовижно, але навіть прямолінійний, грубий сексизм Трампа не дав їй можливості побудувати велику політтехнологічну пастку морального занепаду особистості. Навпаки, сексуальність Трампа, як не дивно, виявилась навіть притягальною для американських виборців. Чоловіків і жінок. 

Вже зараз, мудрі й непочуті експерти, запускають мантру про перемогу Трампа через поганий стан економіки США. Типа, рекордна за останні десятиліття інфляція, труднощі з придбанням власного житла, висока вартість оренди житла, недоступність купити навіть автомобіль і так дальше. 

Республіканці в спеціальних мережах навіть тренд «silent depression» (тиха депресія), де молоді американці обговорюють стан економіки, що гірше ніж під час великої депресії 29-30 років. 

Не думайте, що американські виборці вели дискусію, чия економічна програма краще. Гарріс чи Трампа. Якби так, то вони б точно знали, що за демократів економіка США зростала вищими темпами, ніж за республіканців. 

Якщо вірити дослідженням Принстонського університету, то темпи росту економіки при демократах були 4,3% на рік, а за республіканців – лише 2,5%. Як і безробіття. У перших – завжди скорочувалось на 0,8%, а у республіканців навпаки, зростало на 1,1%. 

Не забудемо, що 9 з 10 останніх рецесій запускали саме республіканські президенти. Але виборці поклались на інтуїцію, вважаючи Трампа великим господарником, на відміну від Гарріс. Бо в нього «підхід бізнесмена». 

На це пристали й фінансові ринки, які переважно зробили ставку на республіканця. Врешті, нікого не цікавило, що ВВП США зростало на 2,8-3%. МВФ прогнозує ще прискорення економіки США. 
63
Степан Гавриш

05 Nov, 16:37

Запит на війну буде переважати попит на будь-яку, навіть необхідну, цивільну продукцію. Війна все більше стає не тільки для Росії, але й для всього світу, високорентабельною і найбільш дохідною економікою. 

Найближчі 5-6 місяців Україна зможе перейти до нанесення ударів в глибину території Росії крилатими і балістичними ракетами. Не тому, що союзники стануть більш рішучими. Це тільки ефект енергії ескалації війни, яка не досягла своєрідної «мертвої точки», коли обмін ударами вже не дає жодного результату, економічні ресурси обох сторін вичерпані, а оборонні лінії тривало «на якорі». 

Війська Путіна за 27 км від Дніпровської області. Це вже центральна Україна. Фронт не стійкий, ламається під тиском російських ударів. Західна зброя, ослаблені українські бригади і примітивні фортифікації не стримують наступальні штурмові прориви росіян. Як на сході. Так і в Курській області. 

Путін прискорюється. Президент Зеленський вимагає цього і від союзників. Вони стоять біля рубікону. 6 листопада їм доведеться його перейти. 

Президент Зеленський вважає, що далекобійні американські, може і південнокорейські, балістичні, чи німецькі крилаті ракети можуть суттєво змінити баланс воєнної сили в сторону України. 

Частково союзники вже прийняли рішення. Вони виділили сукупно понад 10 млрд доларів на створення власного виробництва Україною своїх ОТРК середньої дальності. Він 500 до 1500 км. Можливо і більше. 

Президент переконаний, що у 25 році вони будуть бити по Росії. Йде масове виробництво, попри корупцію і невігластво, українських важких безпілотників. Ще більше їх поставляють союзники, які мають чи не єдину можливість вдосконалювати нові технології війни на українському полігоні.  

Росія підтримує гонку озброєнь для війни. В бездефіцитному бюджеті на наступний рік, більша його половина піде на фінансування війни з Україною. 

Путін не тільки пристосував Росію до стратегії тривалої війни в умовах безпрецедентних західних санкцій, але й зумів створити новий тип економіки в умовах значних вилучень із глобальної економічної системи з високим рівнем стійкості, низького інфляційного різака і підвищення соціального рівня населення. 

Натомість очікуваним падінням і обмеженням, прибуток рос економіки в 23 році склав 19,6% ВВП. Двічі більше від США. Очікуються, що доля зарплати ВВП цього року виросте приблизно до 44%. 20-30 тис. доларів за підписання контракту в армію змушують платити робочим вдвічі більше. Це змушує їх шукати інновації, модернізувати виробництво і зменшувати запити на робочу силу. В РЖД зайнято 850 тисяч, а в Канаді, які в половину менше, всього 60 тисяч. 

40% росіян живе від зарплати до зарплати. Вони бідні. Але решта отримують від 100 тисяч рублів і більше. Тому вони понесли в банки понад 500 млрд рублів. Вклади застраховані і їх в будь-який час можна забрати. Тому очікувати обвал фінансової системи Росії, якщо Захід не введе торгове ембарго, не варто. Тим більше, що розрив між офіційною інновацією у 8,5% і реальною 14% незначний. В будь-якому рівні вона нижче доходів від депозитів. 

Це виклик одночасно Заходу і президенту Зеленському. Потрібна серйозна і глибока зміна стратегій. Президентці Гарріс прийдеться за неї взятись і примусити Київ до проведення реформ президента Зеленського. Він має вдатися до перезавантаження всієї системи політичної й воєнної влади. Якщо захоче зберегти дружбу і підтримку Вашингтона з Брюсселем. Діяти вони будуть лише разом. 

Скоріш за все, добитись цього буде надзвичайно важко якщо й можливо. Тоді – вибори. Не дивлячись ні на що. Вони – ідеальний шторм для «авторитарної демократії». В Україні сьогодні всі «проти». Завтра – під тиском обставин і в пошуках способів виживання та в час відчаю – всі будуть «за». 
81
Степан Гавриш

05 Nov, 10:24

https://youtu.be/NvKXvkq-QzU?si=aMV1mNylgMbwqNBM
74
Степан Гавриш

05 Nov, 09:43

Путін, реагуючи на «план перемоги» з Києва, змушений глобалізувати війну. Іран погрожує розповсюдити її на весь Близький Схід, готуючись до масштабної війни з Ізраїлем, його ЦАХАЛ готовий буде нанести не лише удари по ядерній і критично важливій економічній інфраструктурі Тегерана, але й вдатись до точкового удару особливим або ядерним боєприпасом. 

Традиційна оцінка може бути хибною. Війна Ізраїлю з аятолами, які контролюють ХАМАС та Хезболлу, не є окремою від української. Вона частина стратегії хаосу Путіна. 

З двох частин – зменшити воєнну допомогу Україні і переключити увагу США на нестабільний, крихкий арабський світ, який є головним драйвером глобальної економічної стабільності й енергетичної безпеки. Через нафту. 

Путін розуміє, що розпалювання війни в цьому регіоні разом із відмовою Заходу купувати російську нафту може швидко обвалити ринки США і ЄС. Він також точно прорахував, якщо США будуть втягнути в безпосередню війну з Іраном, а «Болівар двох не понесе». 

Правитель Московії, судячи зі всього, чекає на ядерний удар Ізраїлю по Ірану. Тоді у нього будуть розвʼязані руки. Все це надзвичайно сильно обмежує маневр адміністрації Байдена. 

Наступний президент США залишиться заручником Путіна. Хоче він цього чи ні. Трамп вже дав згоду. Гіперактивний тиск, близький до ультиматуму, союзникам президента Зеленського змусив Путіна зробити ще один крок з глобалізації війни. Він безпосередньо включає в неї Північну Корею. 

За даними південнокорейської розвідки, яка змагається з естонською, за ексклюзивність інформації, Пхеньян поставив вже Росії більше тисячі балістичних ракет і близько 10 млн різноманітних снарядів. 

Речник Пентагону Сабріна Сінгх днями заявила про перекидання десяти тисяч північнокорейських військових на Далекий Схід на російські навчальні бази. Частина з них, вже в Україні. 

Президент Південної Кореї Юн Сок Йоль підтвердив це голові ЄК Урсулі фон дер Ляєн. Bloomberg в скепсисі: у союзників України мало варіантів реагування без ризику ескалації конфлікту. 

Тому, США ведуть активні переговори із Сеулом, аби загальмувати в допомозі Україні зброєю. Південна Корея – пʼятий виробник її у світі. І в неї є вся лінійка необхідних важких наступальних озброєнь і технологій, які Україна вже частково використовує через воєнні поставки Польщі. 

Політичне керівництво Сеулу підписало компроміс із США, що постачання південнокорейської зброї відбудеться лише при наданні Росією Кім Чен Ину російських воєнних технологій. Чекати залишилось недовго, можливо тиждень-два. 

Путіну потрібні не лише північнокорейські піхотинці. Його стратегія – максимальне розширення ареалу ескалації. Втягування глибше у війну Китаю. Від якого на 90% залежить існування нинішнього політичного режиму у Північній Кореї та продовження його швидкого стратегічного озброєння. Пекіну здається, що саме він вміло на ниточках тримає Путіна і скеровує його проти США, розширюючи глобальну воєнну ескалацію, в якій глибоко має загрузнути Америка. 

Недалекоглядність Трампа і полягає в тому, що він вважає Путіна самостійним гравцем. Кремлівський правитель однаково грає з Китаєм, США, Іраном і Ином, разом з Бразилією, Індією і ПАР для перетворення світу в нестабільний, турбулентний простір. 

Він змушує думати всіх, і вони все більше до цього схиляються, що добровільна передача України Росії, Путіну, ледве не швидко верне світ до нового циклу стабільності й порядку. Проте, вампіри одним ковтком крові з яремної вени не задовольняються. Звичайно, він боїться, що в Заходу не буде вибору, і він змушений буде якимось чином реагувати та підтримувати план перемоги Зеленського. 

Найперше, продовжувати озброювати ЗСУ сучасними технологіями ведення війни. F-16, «Хаймерс», важкою артилерією, танками, максимально розширюючи парк ППО. Одночасно надаючи передові нового класу високотехнологічні й роботизовані системи. Ударні, коригувальні, розвідувальні. Разом із супроводженням ударів по окупованих і російських територіях всіма видами розвідок. 

Які б обмеження політики не вводили, війна примусить їх і воєнних лише розширювати воєнну підтримку України. 
73
Степан Гавриш

04 Nov, 14:57

Освальд Шпенглер побудував ледве не математичну модель життєвих циклів цивілізації. Соціальний, історичний цикл. Вам не здається, що це лише мініатюрна частина великого природного циклу? І певний результат дії коротких сезонних циклів природи. 

Від льодовикового до наступного льодовикового періоду, від вимирання динозаврів і мамонтів до вимирання популяції людей. Від одного глобального потепління до іншого, коли географія землі, якість природних ландшафтів сильно зміниться. 

Це точки цивілізаційних колапсів. Неясний календар цивілізаційного життєвого циклу. Нарощуючи індустріальний тиск, і не лише карбоновими викидами в атмосферу, самогубне руйнування точно складеної й унікально збалансованої природної системи землі інтенсифікує, прискорює завершення природного циклу нинішнього людства. А з цим і соціального, історичного. 

Ядерна війна, якщо вона не буде контрольованою, знищить геокосмічну модель життя живого, які можуть вже більше ніколи не відродитись. Зараз ми близькі до цього, як ніколи. Жодну із розумних і обʼєктивно доказових запобіжників для Путіна у мотивах використання ядерної зброї у війні з Україною не існує. 

Він послідовно вдається до ядерної риторики, підвищуючи статус атомного арсеналу практичними кроками. 29 жовтня він почав тренування ядерної тріади з метою доказати готовність «вирішити завдання стратегічного стримування». 

Як відповідь «зростання геополітичної напруженості, появу нових зовнішніх загроз та ризиків». 

Як би лякає Трампа. І управляє його ядерними фобіями. Проте, він особисто звикає, психологічно понижує особисте відчуття небезпеки застосування фінальної зброї людства. 

35% омертвілих розумом росіян підтримують ядерний апокаліпсис свого вождя. І їх буде більше на ґрунті ненависті до українців, які не капітулюють і масово вбивають їх близьких. Це російський генетичний дефект, цивілізаційна поломка, яку практично неможливо виправити. І не варто очікувати, що їх дожене доля древніх неандертальців, які 37 тисяч років тому вимерли, не витримавши конкуренції у Homo sapiens. 

Для українців, їх визвольної боротьби й вільної, самодостатньої майбутності найбільш важливими й життєво вирішальними є перехід через два короткочасних цикли – американські вибори та наступну зиму. Це важкі, але не фатальні виклики. 

Змінити їх неможливо, як і помʼякшити силу дії їх негативів. На відміну від соціальних і природних циклів, в українців є можливість, як не дивно, вплинути на них, змістити пропорції негативів і використати їх енергію у власних інтересах. 

Маючи надзвичайно слабку, надмірно авторизовану і корумповану політичну систему, мало конкурентну дипломатичну машину і низький, мінімальний технократичний рівень з організації управління всіма внутрішніми системами розвитку, в Україні є тільки один варіант відповіді. 

Внутрішнє, національне перезавантаження. Якщо воно неможливе, не може бути здійснене, то ми можемо повторити долю динозаврів. В гіршому випадку. В кращому – мамонтів, які масово втікали від кліматичних шоків, але, врешті, все одно вимерли. 

Сьогодні ми можемо вже стверджувати, що «план миру» і «план перемоги» Зеленського з міцним мостом між ними, не спрацював. З огляду на фундаментальні закони історії, теорії воєнних стратегій і практики воєн, це промовисті ідеологічні гасла. Вони не будувались на безжалісній реальності, а направлені були на створення нової дійсності. 

Вона дійсно могла б настати, якби «всі зірки зійшлися». До засудження агресії Путіна і вимоги припинити війну та вийти з України приєдналися абсолютна більшість членів ООН, а США і НАТО, «по суті», розповсюдили б своєрідним чином статтю 5 Вашингтонської угоди на Україну. Прийняли б її в альянс. Хоч би надали їй запрошення, розмістивши на її території стратегічні сили неядерного стримування. 

Проти ядерного Путіна, який після цього лише нарощував ескалацію. Це був ідеальний план для ідеального світу. Якого немає і ніколи не буде. В осяжному житті. Він не провальний, але недосяжний. 

Можливо, президент Зеленський геніальний. І він, якщо й не добився задуманого, то все рухається по його плану. 
76
Степан Гавриш

04 Nov, 10:26

Захід дозволив авторитарним диктатурам зробити висновок, що його ідеї експорту західного способу життя не підтримуються його силою. Фінансово-економічною і воєнною. 

Ця історична невизначеність ідеологічної західної доктрини ще більше проявила себе в умовах всесвітньої фінансової кризи 2008 року і «ковідної» пандемії. 

Настав час Путіна. Його ультиматум США, НАТО і Україні, як виявляється, не є амбіцією Кремля відновити Радянський союз у виді нової російської імперії. 

Російський лідер поставив два стратегічних завдання: перетворити розширену, на історичні території, Росію в окрему цивілізацію із кодексом консервативних цінностей в діапазоні між Достоєвським і Дугіним та забезпечити рівне домінування поряд із США та Китаєм, розподіливши сфери впливу на основі нової глобальної угоди. 

Україна лише важіль тиску на Захід і практичний тест на його здатність залишатись і бути лідером все ще надзвичайно сильної системи західних демократій. 

Якщо Трамп закопається у внутрішньо американському конфлікті і стратегії згортання керуючої світом імперії, зосередившись «зробити Америку знову великою», то Путін виграє війну в Україні і Європі. 

Не обовʼязково лише танками під контролем свого ядерного арсеналу. Використовуючи гібридну асиметрію, корупцію, пропаганду, дезінформацію, кібератаки в супроводі «новічка», вбивства і диверсії, газ, нафту, алюміній і український титан, продовольство, золото і алмази, контроль над Арктикою. 

І фанатизм. Власний і російського народу, який легко продає своє життя за 20-30 тисяч доларів. Йому не потрібна угода з Трампом по Україні. Йому потрібен договір, яким Америка піде з Європи, і залишить її, включно із Фінляндією і Швецією, Путіну. 

Він теж висихає, життєва енергія і процеси витрачаються і не поповнюються. Але він готовий, навіть підключений до ШІ, як голова професора Доуеля, тримати світ до останнього в напрузі. Чекати, як це робили вашингтонські мудреці відносно країн Балтії, що Радянський союз колись закінчиться, наївно і недалекоглядно. 

Путін заявив, що «кордони Росії ніде не закінчуються». Не очікуйте угоди Трампа з Путіним, бо вона розводить Євроунію і США. А можливий президент Трамп змушений буде пережити ще не один імпічмент. 

Найбільшою загадкою залишається майбутня президентка Камала Гарріс. Якщо Трамп непередбачуваний, то у першої імперії жінки головним викликом для нас і неї є невизначеність. 

Між Обамою і Байденом та власною внутрішньою рішучістю стати прокурором для Путіна і новою Жанною ДʼАрк. Американською Дівою. 

Ми не знаємо. Жодних обʼєктивних і незаангажованих фактів, обставин, які б могли пролити світло на переможця цього апокаліптичного виборчого циклу в Америці, немає. 

Ніхто не наважується назвати переможця до завершення голосування 5 листопада. Хоч майже половина американців вже зробили свій вибір. Але вони вже не раз голосували за одних лідерів, та президентами ставали не вони. А ті, за кого проголосували виборщики. 

Американська політична система не раз була близька до краху. Але дивовижно виживала, відновлювалася і ставала тільки сильнішою. Вони, американці, як по сходах на самі небеса, підіймаються все вище і вище над внутрішніми і зовнішніми кризами, набираючи нової енергії. І жодна окрема особистість не змогла зламати американську систему виживання та могутньої глобальної держави. 

Так, ви праві. Ми заручники двох циклів, всередині яких ми існуємо: природних і соціальних. 

До перших ми непогано пристосувались ще з печерних часів. Якщо не брати до уваги обломи, типа Мальтузіанської катастрофи. Але вона не відбулася. Ми не повернулися в минуле, коли зростання населення випередило сільськогосподарське виробництво. Ігри розуму. 
87
Степан Гавриш

04 Nov, 07:43

Баба чепурилася, жовтила рум'янами щоки, на яких висихали залишки теплих споминів про квітучу молодість у вишневих садочках, але тепло не зупинило нічних приморозків і ранкових сиростей. Ще міцна, але слабіюча під тиском невблаганних законів часу. 

Цикл життя. Народження, розквіт, насолодження плодами, солодке згасання і чарівне умертвіння у феєрії кольорів. І холодний перехід. В білу пустелю зими. Короткий сон. Спочинок. Зупинка перед новим переходом. Реінкарнація. Переселення в інший цикл життя. 

Це не кінець, але тільки новий початок. Вже мертві в останніх танцях, байдужі до сонця та його тепла і радості життя, кружляють, розсипаються віялами по дорогах, відкритих просторах, піддаючись волі поривистих вітрів. Зомбі. Висохлі, без краплі води, покручені раптовою старістю, з розірваним ще зовсім недавно рідним тілом. 

Вони то збираються у великі жовто-коричневі зграї, щільно збиваючись в різноманітні і загадкові фігури, то стрімко злітають. Намагаючись зачепитись за рідкі білі хмари, що повільно, на чудернацьких вітрилах пливуть по блакитному небесному океану. 

Мертві скриплять, шкребуться, нетерпляче труться об асфальт, чекаючи пориву неспокійного вітру. Він без віку і часу. Не старіє, не вмирає і не втрачає сили. Він легко підіймає мертве пожухле листя королів фарб кленів, золоте з веснянками берез і жовтий твердий, як єгипетський пергамент, лист дуба з приклеєною до нього шапочкою жолудя. 

Осінь не здається. Теплом, живильною вологою, вмовляючи сонце не покидати українців, вона ще зеленіє. По гаях, парках і садочках. Відтягує час неминучої смерті. 

Кличе насолоджуватись останніми краплями тепла, терпкого, як витримане вино, повітря і готуватись до переходу. В майбутнє. І вірити у повернення весни, літа, які знову перейдуть в осінь і помруть зимою, щоб знову відновитися. Цикл за циклом. 

Ми народились, впізнали маму і взяли за руку тата. Любились, кохались, бігли і зупинялися, народжували дорослих синів і доньок. Ми – осінь перед зимою. Розум ще бунтує і прагне досконалості у всьому, накопичивши знання, енергію і силу. Він ще не піддається циклу і не готовий до зими. 

В Америці завершується свій циклічний алгоритм складнючої і не схожої ні на що виборчої демократії. 

Раз в 4 роки США переходять через холодну осінь чи мерзлу зиму, щоб 5 листопада знову відродитися і процвітати. І так уже майже 250 років. Але так близько до відчуття ледве не смерті, цикл американської демократії так не підходив. 

Трамп і Гарріс. Ми їх добре знаємо, але вони можуть виявитись зовсім іншими, аніж їх програми і заяви. Початок їх боротьби між собою за участю діючого президента Байдена був у іншій реальності. 

У правлячих груп світу була ще чергова ілюзія, що війна в Україні є лише локальним, малозначним воєнним конфліктом. Він настільки безцільний і невигідний російській воєнній ядерній наддержаві, що всі були абсолютно переконані в легкому або практичному задоволенні амбіцій Владіміра Путіна. 

Після Другої світової війни й виникнення ядерної зброї, із потугою знищення існуючої людської цивілізації, США і їх союзники були переконані в неможливості чергової глобальної війни. 

Хоча вони перші випустили нового Джина із пляшки в інтернет, створивши технології безкінечної цифровізації всіх затаєних куточків народів і окремих людей. 

Саме вони почали безкровну глобальну війну нового типу. Глобалізації. Тобто, політичної та культурної, планетарної інтеграції та уніфікації. В супроводі вестернізації. Вклавши найнесподіваніші інвестиції в процес переходу всіх народів і спільнот до систем цінностей західної цивілізації. 

Диктаторські й авторитарні політичні режими відповіли антиамериканськими, антизахідними революціями, використовуючи релігійний або ідеологічний фанатизм. Радикальний іслам, комунізм, чучхе. 

Китай, викачавши у США найбільшу кількість високотехнологічних інвестицій, розпочав власне цивілізаційне розширення – в стратегію нового Шовкового транзиту – «Один пояс-один шлях». 

Захід не відповів. 
83
Степан Гавриш

04 Nov, 04:36

⚡️Майя Санду оголосила про перемогу на президентських виборах у Молдові

Після підрахунків понад 98% голосів вона набрала майже 55%, її суперник Стояногло — понад 45%.

Санду стане першою в історії Молдови президенткою, обраною на другий термін.

🇺🇦 УС / Підписатися
88
Степан Гавриш

03 Nov, 18:32

https://youtu.be/8T3WlENpqp4?si=C0E1PcjcqA4qbJvm
89
Степан Гавриш

02 Nov, 12:43

Під час саміту російські бомбери скидали КАБи на Сумщину, Харків, Дніпро і Запоріжжя, сотні дронів атакували Київ і всю територію України, а путінські штурмовики страчували полонених українських солдатів вистрілами впритул. Як бойовики Аль-Каїди чи ІДІЛ. 

Гуттеріш не закликав негайно припинити війну і взяти на себе відповідальність за неї Росії, як члена Ради безпеки ООН. Сі Цзіньпін тримався в тіні. Він дав тривогу Путіну. 

Він так і не подзвонив президенту Зеленському, не запропонував зустрітися або направити в Київ хоча б Ван І. Перемога Росії над Україною дасть йому розуміння про слабкість Заходу і втрату ним ключового глобального інтересу – готовності використовувати воєнну силу для захисту світопорядку, який склався. 

Західні аналітики переконують, що Путін і БРІКС не добились будь-чого, бо створити нову фінансову систему неможливо, і тому всі платили членські внески в доларах. 

Не вдалося випрацювати спільну економічну платформу, створити спільні майданчики для напрацювання перетворення БРІКСу в глобальну систему, яка протистоїть Заходу. 

Це і не планувалося. Білий шум. Путіну, якому проведення БРІКС подарувало, може і не безкорисно, Лула де Сільву, потрібно було доказати, що він залишається глобальним лідером, не в ізоляції, і продовжує формувати порядок денний для світу. 

Це була також і неприхована відповідь Джо Байдену на невдалу спробу провести саміт демократій у підтримку України на базі «Рамштайну». 

Північнокорейські війська вже воюють проти ЗСУ. Путін і сам це підтвердив. Про це вже заявили Пентагон і Білий дім, які довго намагались не відкривати очі. 

90% всього життя північних корейців забезпечує Китай. Він закликає до миру на своїх умовах. Але заохочує війну Росії. Захід, наляканий Росією і Путіним, не менш лячно чекає завершення битви Трампа з Гарріс. 

Ніхто до кінця не розуміє, хто заводить годинник для людства і переводить на ньому стрілки все ближче до Апокаліпсиса. Можливо, Творцем, поряд із феноменальним і загадковим виникненням життя і живого на Землі, десь у нас схована кнопка самознищення. 

Зараз біля неї знаходяться руки Путіна. 

Всі застигли й чекають. Їм здається, що принесення жертви задовільнить богів, і все повернеться до чергового процвітаючого Міленіуму. 

Правда в тому, що не існує жодних доказів жертвоприношення, яке припинило б страждання і зупинило б смерть. Боги давно вже віддали долі людей в їх руки, коли вони створили атомну зброю. 

Путін, як супер гравець, не зможе її використати лише у випадку, якщо точно буде знати про адекватну відповідь. Страх і повна цивілізаційна ізоляція єдині можуть змінити його здатність продовжувати війну і добиватися нею перемоги. 

Потрібна нова воля і рішучість Заходу. Ще більше – нова, ідейно наповнена стратегія визвольної війни в Україні. Це найбільший виклик і найбільша проблема, яку доведеться вирішувати якнайшвидше українцям. 
107
Степан Гавриш

02 Nov, 08:34

Росія є головним джерелом і ключовим маршрутом для російського газу в Європу, який оминає Україну. Анкара стає головним газовиком Європи й критичною точкою для європейської газової політики Москви. На цей час вона постачає до Туреччини та через неї 50 млрд метрів кубічних газу. 

Тобто, на перший погляд, Ердогану, який одночасно дозволяє російським танкерам і зерновозам безперешкодно проходити через Босфор і Дарданелли, є причина для збереження співпраці з Росією. 

З іншого боку, Туреччина – член НАТО з великою авіаційною базою Інджирлік, і вона кандидат в члени ЄС. Тобто, частина західної глобальної політики й партнер здійснення з ним спільної стратегії. 

Проте, турецький президент балансує одночасно на двох канатах. Російсько-китайському та американо-європейському. Схоже, що Захід обрав однакову стратегію вичікування відходу від влади президентів Туреччини й Росії. 

Він не намагається натиснути на Ердогана, припинити підтримувати Росію Путіна як плату за її стратегічні проекти в Туреччині. Як і не намагався особисто засудити появу і поклони генсека Гутерріша в Казані, який відмовився приїхати на Глобальний мирний саміт до Швейцарії. 

У підсумку, саміт відбувся без результатів і наслідків, які могли б вплинути на світову політику. Крім одного – як у свій час присутність Меркель і Олланда на підписанні Мінських угод за участю Путіна і Порошенка, приватними особами, так і зараз, учасники БРІКСу, по суті, легалізували Путіна, як воєнного злочинця і його криваву воєнну агресію. За межами статуту ООН, міжнародного права і ратифікованих Росією та присутніми країнами двосторонніх і багатосторонніх угод та конвенцій про недопущення агресії. 

Путін отримав своєрідний карт-бланш на  ведення війни. Глобальний Південь, Африка, Латинська Америка, Китай відмовились не тільки засудити воєнну агресію, як спосіб вирішення будь-яких питань ядерними державами, але і скасували будь-яку можливість пошуків миру. 

Путін отримав велику дозу адреналіну від мовчання не західних лідерів щодо війни в Україні й мовчазної згоди на продовження війни. Крім обтічних і нейтральних виступів кількох глав держав, решта тримались стадного ефекту за принципом омерти. 

Путін одразу заявив, що він не проти переговорів, але виключно на базі Стамбульських угод, які є лише формою повної капітуляції української держави. 
111
Степан Гавриш

02 Nov, 05:28

https://youtu.be/FXUwTMmaurs?si=gQT86neDzAluEaTI
95
Степан Гавриш

01 Nov, 17:29

Причини таких великих зборів країн Глобального Півдня, Африки та Азії, основних дві. 

Перша – це колоніальне минуле практично всіх країн БРІКС, які вміло експлуатує Путін і їх лідери. 

Всі вони спільні в образах за минуле, заряджені ідеями деколонізації, протиставлення Заходу. Як спосіб боротьби за владу і її утримання. 

Наприклад, на цьому будує свою політику Африканський національний конгрес у Південній Африці. Це партія борців з апартеїдом, у владі з 94 року. Поруч із Холіаллою Манделою боровся Радянський Союз, який багатьма членами БРІКС ототожнювався з Росією. 

Путін використовує приблизно ту саму стратегію, що і СРСР в епоху Холодної війни, використовуючи країни Руху неприєднання, як протистояння з США. 

Антиколоніальний синдром якраз і зосереджений на антиамериканізм країни, яка масово використовувала рабство і резервації для корінного населення. 

Приїзд їх в Казань – це ще й символічний засіб кинути цивілізаційний виклик Заходу. Його моральним пріоритетам і імперативам. Для створення умов, рівних  можливостей, більш вигідної співпраці і поступок з боку, найбільше, США. 

Другий фактор – Китай. Після 2008 року він став після США другою торговою імперією. Останні роки після ковіду і вторгнення Росії Китай реально втратив інфраструктурну стратегію «Один пояс – Один шлях» і серйозно зупинився в економічному розвитку. 

Створена ними в 2001 році ШОС мала би залагоджувати потенціальні конфлікти з Росією з приводу впливів в центральній Азії. 

Оскільки Росія не могла конкурувати з Китаєм, але тримала під контролем пострадянські країни в Азії, Китай почав активно інвестувати в країни Східної Азії, Африки і Латинської Америки, намагаючись водночас розпочати крупний інвестиційний проект з ЄС. Залишаючи за Росією місце виключно постачання енергетичних і викопних ресурсів. Тримаючи її на певній дистанції. 

В країнах, які вступили, планують вступити, стали партнерами БРІКС, Китай будує залізні дороги, аеродроми, порти, логістичні центри, заводи з переробки місцевих ресурсів та інвестує в економіку, логістику і навіть соціальний сектор. Тому, більшість з них приїхало на зустріч зі своїм інвесторам, партнером чи донором. 

За виключенням Індії, яка має конфлікт на межі воєнного через регіон Аксайчин на кордоні Уйгурського району Китаю, Пакистану та Індії, який остання вважає територією Ладакху. На півночі Гімалаїв. Колись тут проходив Великий шовковий шлях. Індія з Китаєм на цей час купують у Росії 90% нафти. В принципі, це країни гіганти і без зобов’язальних альянсів. 

Приїзд Туреччини і подача нею заявки на членство в БРІКС, тим більше Путіну в Казані, – подія несподівана і непередбачувана за наслідками. З одного боку Росія за свої кошти в 22 млрд доларів з 2010 року будує на південному узбережжі Туреччини у провінції Мерсін АЕС «Аккую». З 4ма енергоблоками, з реакторами ВВР1200 покоління 3+. Це перший проект за моделлю ВОО (будуй, володій, експлуатуй). Це все Росія. 

Туреччина буде купувати тільки електроенергію. В квітні 23 року на перший енергоблок завезли ядерне паливо, а в експлуатацію введуть в 25 році. Туреччина створює газовий хаб до кінця цього року. У виді електронного майданчика для торгівлі блакитним паливом із різних джерел. 
102
Степан Гавриш

01 Nov, 07:35

В Україні через втрату інтелектуальної конкурентності й зосередження на досить нескладній та прогнозованій пропаганді в «Єдиному марафоні» й щоденних коротких, інформаційно вихолощених звітах президента України, власної стратегії протидії імперіалістичним і надуманим ідеологемам Путіна немає. 

Моральні лідери пішли у внутрішню еміграцію. 

Філософи, письменники, театральні діячі, юристи – без прапора. Без ідейного лідера, не здатного пробудити генетичну памʼять у мас про свою історичну велич, древність, європейськість, державницьку і військову минувшину та окрему, оригінальну етнічну сутність. 

Немає соціології, але немає також і доказів, що народ прийняв і повірив у «план миру» президента Зеленського, як і в його «план перемоги». Всі зрозуміли його, як певні гасла, як спробу якимось чином звести разом дві неприйнятні протилежності. 

Президент Зеленський, вочевидь, це розуміє, бо готує якийсь третій план. В умовах, коли Україні відмовили у підтримці «плану перемоги» в тому виді, який глава держави запропонував США, ЄС, НАТО та українцям. Тобто, взяти союзниками на себе більшу частину відповідальності за подолання російського агресора. 

Американці відморозились. Байден, використавши буревій «Мілтон», скасував глобальний «Рамштайн» за участі всіх лідерів-союзників, який ніс в собі шанс наблизитись до спільної стратегії протидії російській воєнній агресії. 

Натомість на закритій для України зустрічі основних її донорів, Захід не змінив стратегії: допомагати й навіть збільшувати в цьому році фінансування й озброєння України, але не рухатися в руслі пунктів «плану перемоги» України. 

Ніякого членства і навіть запрошення в НАТО не планується. Проти – США і Німеччина і ще 7 країн. Союзники не дадуть і далекобійної зброї, бо її у них самих мало, і не дозволять бити своїми ОТРК в глибину Росії. 

Бо міністр Остін порахував, що 90% російської авіації знадобиться за межами 300 км від кордону. Тобто, дальше досяжності американських ATACMS, яких на складах надто мало. Крім того, це може призвести до відповіді ядерними боєприпасами. Крім того, Україна не виконала всі необхідні критерії по НАТО і страждає від тотальної корупції. 

Симптоматично виступив з прогнозом МВФ. Він заявив про значне сповільнення відновлення економіки України з 5,3% у 23 році до 2,5% у 25 році. Хоча ще недавно говорив, що «ми прискоримось до 6,5% наступного року». 

Водночас ВВП Росії буде постійно зростати на 3,6% у 24 році, а у 25 році – ще на 1,3%. До того ж в Україні динамізує інфляція до 9% на кінець року. 

Це при тому, що від 50 до 60% всіх витрат України покривається союзниками.

На цьому тлі Путін організував разом із Китаєм найкрупніший пропагандистський проект – саміт БРІКС в Казані. 

Саме Путін був головним його автором, продюсером, режисером і центральним актором. Він доказував, що БРІКС є глобальною альтернативою, протилежною стороною G-7 і Заходу в цілому, претендує на видатну, основоположну роль у світі, виступаючи суперником західної фінансової системи. 

Абревіатуру БРІК до вступу туди Південної Африки придумав у 2002 році Джим О'Нілл, для країн, які мали потенціал стрімкого економічного росту. Його прогноз відносно Росії та Бразилії став провальним і тепер він говорить, що це обʼєднання немає жодного місця у світовій фінансовій системі й в нього немає шансів затвердити себе, як окрему світову силу. 

36 країн, з яких 20 перших лідерів цьомкалися з Путіним, тисли руки, кланялися, не змогли, і для цього не було жодних причин, приєднатися до замислу Путіна перетворити БРІКС в інструмент створення нового багатополярного світу. Створити альтернативну фінансову міжнародну систему і покласти кінець домінуванню долара, як світової резервної валюти. 
101
Степан Гавриш

31 Oct, 15:51

❗️Зеленський дав інтерв'ю південнокорейському ЗМІ. Головні тези:

▪️Путін перевіряє, як Захід реагуватиме на участь військ КНДР у війні проти України. Якщо реакція буде слабкою, то РФ залучатиме ще більше північнокорейських військових.

▪️Після вступу військ КНДР у війну Україна може подати запит на арешт Кім Чен Ина до Міжнародного кримінального суду. Як це було з Путіним.

▪️Україна офіційно звернеться до Південної Кореї з запитом про військову допомогу. Йдеться про артилерію, системи ППО і не тільки.

▪️Якщо Трамп у разі перемоги захоче завершити війну, змусивши Україну поступитись своїми територіями, то у нього нічого не вийде.

▪️Україна готова використовувати Курську операцію при закінченні війни, дипломатичних кроках чи військових тактичних кроках на полі бою, якщо це матиме впливовий ефект.
ㅤ
Надіслати новину @realukraine_bot
👉ПІДПИСАТИСЯ
105
Степан Гавриш

31 Oct, 13:17

При тому, що Путіну щомісяця доводиться замінювати 20-30 тисяч вбитих військових, він не має проблем з мобілізацією. Виплачуючи нечувані бонуси за контракт. В Бєлгороді його ціна в одноразовій виплаті виросла в 31 200 доларів. 

ЗСУ відкочується в глибину, фронт тріщить, кришиться, прогризається інтенсивними бойовими атаками, штурмами росіян. Наші командири з «нуля» спостерігають швидкі ротації російських підрозділів рівня батальйону і бригад. Нове поповнення – добре екіпіроване, озброєне і зі свіжою бронетехнікою. 

Ми ще оцінимо та опишемо стратегічні й оперативно-тактичні переваги російського Генштабу. І вони не в якомусь критичному пріоритеті живої сили, броні, снарядів і дронів. Вони – в управлінні війною і підтримці створеної Герасимовим наступальної системи, проти якої Генштаб Сирського поки що безсилий. 

Щоб якось пояснити нам провали на фронті, масована пропаганда постійно натискує на безнадійність супротиву проти наступу ледве не безмежних ресурсів російської орди. Не дивлячись на величезні, за межами сучасної воєнної теорії, невідновлювальні втрати. 

Юрій Бутусов досить обʼєктивно і доказово говорить про дві реальності, які  лежать на поверхні й формують нинішню картину війни. 

Перше. Росія швидко виснажується, але її ресурси обмежені та не є нескінченними. Путін досяг «максимальної планки» ескалації й на більше не здатен. 

Друге. Російська армія має переваги, але не критичні. Іноді вона 1:3, але може бути та 1:9. Зважаючи, що ми в постійній обороні, то подібні співвідношення не є фатальними. Про це свідчать бої супротиву батальйону «Свобода», 3-ї штурмової й бригади «Хартія» та інших. 

Ворог не тому взяв Вугледар, Селидовее і найвищу платформу Донбасу – місто Гірник, яке панувало над всіма висотами, що закидав трупами й спаленими танками наші оборонні рубежі. А за причинами іншого порядку, які ховаються у Генштабі, Міноборони й політичних офісах, де ведуть втаємничену планувальну роботу нові та не дуже полководці. 

В Росії йде стрімке зростання зарплат. Наприклад, оголошення про роботу пакувальника шоколадних батончиків «Снікерс» передбачає 4100 доларів на місяць, хоча рік назад максимум був 763 долари. 

У відповідь президент Зеленський обіцяв смішну тисячу через застосунок «Дія». Готуючись до неминучого – виборів. 

Несподівано голова партії «Слуга народу» Шуляк заявила, що державна політика підтримки переселенців повністю провалена. Тому вони повертаються в окупацію. Відповідаючи Омбудсмену, який радіє, що в Україні стає менше переселенців. 

Не працюють дві держпрограми – єВідновлення та єОселя. На майбутній рік взагалі не передбачено їх фінансування. В той час, коли окупанти пропонують по 45 тисяч рублів компенсації за 1 кв. метр зруйнованого житла. 

Путін вміло веде війну всюди, де може вплинути на просування стратегії агресії. Віддавши управління війною воєнним і створивши велику команду генералів, які вирішили навʼязати Україні неприйнятну для неї форму сухопутної війни піхоти із тисячами порізів невеликих штурмових груп, він зосередився на захисті ідеології незаконної, безпричинної й жорсткої геноцидної війни. Неприховано ставлячи за мету знищення цілого європейського народу. 

Попри неймовірно лоскутне, в етнічному і расовому відношенню, російське населення, наявності історичних, релігійних, територіальних внутрішніх конфліктів між регіонами й окремими етносами, йому вдалося і вдається підтримувати досить високий рівень єдності, згуртованості росіян навколо імперської війни.

Для цього він переконує населення на найбільшій світовій території в його особливій окремості, яка виросла в «виняткову» російську цивілізацію. 
103
Степан Гавриш

30 Oct, 12:21

Зважаючи, що НАТО програє війну Путіну через страх перед його ядеркою, то нинішні або наступні кремлівські лідери, які вже ніколи не будуть демократами, в європейському дусі будуть використовувати ці фобії для управління Європою. 

Отже, куди не кинь, всюди клин. Закінчити цю війну ще можливо. Не допустивши присмерку Європи (Освальд Шпенглер). І розколу США та їх внутрішнього громадянського протистояння. 

Путіну, Джо Байден, НАТО, Шольц і інші діячі, які все частіше виглядають, як «жертви Стокгольмського синдрому», дали безпрецедентний шанс перемагати проти України й західної цивілізації. Найгірше, що Європу і США заполонили маси люмпенів, які все частіше висувають завищені соціальні вимоги та претензії. Протестуючі підтримують радикалів і популістів. 

Глобальна боротьба демократій проти автократії, оголошена Байденом, так і залишилася ідеєю, яку навіть не обговорювали. Не виключено, що ми спостерігаємо під тиском авторитарних режимів і воєнних диктатур трансформацію демократій. 

Або на більш високий рівень демократичних процесів, або формування всередині демократій щось схожого на авторитарний цезаризм. І це не тільки Трамп, Орбан, Фіцо і схожі на них. Це ще й Туск, Шольц, Макрон. В цьому заплутаному клубку протиріч, навіть демократичних, важко знайти логіку і добитися одностайності та рішучості. Для боротьби за гегемонію демократій. 

Тому Путіну дали ще один шанс. Він почав формувати антизахідну коаліцію і будувати полярну Заходу глобальну систему. На дно йому опустили довжелезну драбину, по якій він підіймається наверх без страховки. Всі спостерігають за ним, як за відчайдушним акробатом, сподіваючись, що він впаде. Але він лізе, долаючи щабель за щаблем. 

Друге. Захід так і не зміг оцінити феномен Путіна. Особливості його розуму, характеру, волі, цілей покладання і стану психіки. В цьому плані йому вдалося «обвести навколо пальця» всіх західних лідерів. Від Меркель з Олландом до всіх без виключення американських президентів. Цілі інститути, які займалися кремлівським лідером так і не змогли написати його психологічний портрет для практичного використання. 

На перший погляд, Росія несе феноменальні й невідновлювальні втрати, які ставлять на кон майбутнє російської держави зі 190 народами й народностями. 47 із них автохтонних, корінних, які жили на своїх землях до приходу росіян, на межі повного зникнення. Відомих і жорстоких вбивць із «бойових бурятів», чисельність складає менш як 150 тисяч. 

Проте, популярний і до вторгнення Путін у війні проти західної цивілізації в Україні став всеросійською іконою. Реальною. Її на чільних місцях розвішують в церквах, міністерствах, військових частинах, школах і вдома. На неї моляться, цілують і просять всіляких благ. 

Аналітичний центр Юрія Левади провів опитування у 50 субʼєктах РФ з 26 вересня по 2 жовтня. 

Війною в Україні не цікавляться лише 13% росіян. 76% підтримують воєнні дії. 38% виступають за продовження війни, а 54% – за переговори. Не аплодуйте. Лише про капітуляцію України.

Тобто, збереження за Росією зайнятих територій, нейтральний і без'ядерний статуси й зміна керівництва. І хоча кількість росіян, впевнених про успіхи бойових дій, зменшилась від 70 до 60%, лише 47% думають, що «спеціальна операція» принесла більше шкоди, аніж користі. При цьому 38% росіян ратують за використання ядерної зброї. Проти – 52%, але таких стає все менше. 

Остання публікація WP з іншого боку все це підтверджує. Хоч масштабні витрати на війну в Україні переграють економіку Росії, але в неї є достатньо ресурсів для продовження війни ще на кілька років. Завдяки продажу нафти, провалу західних санкцій і створенню досить надійних паралельних систем експорту та імпорту. 
104
Степан Гавриш

30 Oct, 07:50

Альянс немає власної воєнної логіки й стратегії. Як із ящика фокусника, він дістає і демонструє передову, просунуту зброю, здатну зупинити Росію і змусити її відступити за межі українських кордонів. І тут же ховає її. Знову показує. 

140 F-35 (аналогів російських С-400) для Ізраїлю, двічі безперешкодно залітали в Іран і наносили з високою точністю ракетно-бомбові удари по воєнних цілях і заводах з виробництва балістичних ракет та дронів. 

Більшу частину атак іранські системи ППО так і не побачили, хоча Путін попередив Тегеран ще за добу до удару авіацією. Нам грубо і примітивно навʼязали думку, що НАТО захищає лише своїх членів. Згідно зі ст. 5 Вашингтонського договору. 

Проте головним запереченням більш широкої воєнної підтримки України проти Росії є страх прямої воєнної ескалації між альянсом і Путіним, яка може перерости в обмін ядерними ударами, що стане Третьою світовою. 

Але НАТО не заявило жодного разу, що вторгнення Росії в країни Балтії чи Польщу, зобовʼяже його на включення всієї воєнної машини НАТО у війну аж до використання ядерної зброї. 

Більше. Альянс намагається не бачити перевірочних ударів ракетами й дронами Росії по своїх членах. Найскоріше, у випадку вторгнення Росії у північні члени НАТО, які Путін розглядає як свої історичні території, новий Байден, навіть якщо це буде Трамп, чи меркеліст Шольц під панічні зойки Орбана і Фіцо, включать гальма «контрольованої ескалації», провалять логіку тотальної ізоляції Росії й запустять механізми «дипломатичних човників» в Москву консультації з безсмертним лавровим. 

НАТО лише на папері й мапах – воєнна організація. Насправді це авіаносець під командуванням цивільних. Всі рішення в альянсі приймають не військові стратеги, планувальники й аналітики, а тимчасові політичні лідери, які борються після обрання за наступну перемогу себе і своєї партії. Вони хочуть миру для своїх виборців, хліба і видовищ. Одночасно конкуруючи за голоси з радикалами, популістами й просто божевільними. 

До Рейгана і двох Бушів все це компенсувала Америка. Вона тримала жорстку, силову лінію НАТО. США фактично і був альянсом. Решта – рухались за ними. Якби Байден виступив запросити Україну в НАТО, ніхто б не навалився це заперечити. Включаючи Орбана і Фіцо. Шольц не став би кидати виклик американському президенту, як це робила Меркель Трампу. На відміну від неї, він би не наважився залишитися в одинацтві. 

І ще одна деталь. НАТО чомусь вважає, що загрозою для нього є тільки прямий, безпосередній наступ на нього або його членів з боку Росії. Намагаючись закрити собі очі на можливість захоплення нею України, яка є все ще надійною буферною, санітарною зоною безпеки для альянсу в Європі. 

Мовби, прямі кордони НАТО з Фінляндією, Швецією, Польщею і країнами Балтії не підвищили рівень загрози для самого альянсу. Або в Росії для наступу на альянс не залишиться сил і ресурсів, які вона спалить в Україні. 

Це точка, на якій будується нова стратегія союзників, які готові змиритися з перемогою Росії, але ще не розуміють, як це зробити. Росія-переможець буде вимагати неминучої сатисфакції. Не тільки вгамування почуття образи. Компенсації за всі втрати, які вона понесла у кратному розмірі. І памʼятника Путіну на Александрплац в Берліні. Або хоча б в центрі Брюсселя біля «Дзюкраючого хлопчика» (Manneken Pis). 
101
Степан Гавриш

29 Oct, 19:28

У «вмираючої американської адміністрації» є бажання вперто дограти пʼєсу, коли глядачі покидають зал. Подивимось. 

Попри прямий ультиматум Путіна США і НАТО, на момент вторгнення, ознак глобальної війни не було. Найбільш болючою помилкою Байдена для Америки стала оцінка масштабів війни, виключно, як гарячої. Прямих воєнних зіткнень на континенті та за його межами. 

При всій просунутості американських політиків, воєнних і стратегічних аналітиків, вони накладали кальку всіх минулих воєн на війну в Україні. 

Путін майстерно включив у війну всі можливі ресурси, які кожен сам по собі воєнним не являється. За принципом бінарної зброї. Коли два нетоксичні або малотоксичні прекурсори у хімічній зброї, під час підриву снаряда. зʼєднуються, вони стають максимально вбивчими. 

Наприклад, невдалий теракт в метро «Аум Сінрікьо», отруєння «новічком», диверсії по всьому світу, кібератаки на інфраструктуру США, підрив підводних кабелів «Північних потоків», хакерські атаки проти всього Заходу, тотальна інфекція ботів проти нього, дезінформація і пропаганда з використанням афільованих і підкуплених західних ЗМІ, масове шпигунство дипломатів і «хороших росіян» разом із підкупом топпосадовців, безперервне залякування ядерною зброєю, розпалювання воєнних конфліктів і воєн на Близькому Сході, у підчеревʼї Америки, між двома Америками та підштовхування Китаю до прямої війни з Тайванем. І не тільки. 

Все це є досить ефективною стратегією війни проти західної цивілізації, придуманої Путіним і забезпеченої його Генштабом. На відміну від українського, він діє більш системно і результативно. Один проти всіх, використовуючи мінімальні та обмежені ресурси та можливості для ведення геополітичної ескалаційної експансії. 

Звичайно, лінивому розуму з цим легше не погодитись, ніж прийняти. Але тоді прогноз на майбутнє ланцюга розвитку подій до його середньострокового горизонту набуває інших якостей. Від неясного до прогнозованого. 

Захід, якщо нічого не зміниться, цілком може програти війну Росії. Знайшовши йому пояснення. 

Наприклад, збереження миру по всьому світі. Тому, The Guardian в останньому номері підтверджує, що «створена Байденом стратегія стримування провалилася, а війна в Україні надалі поширюється». 

Авторитарні режими наслідують приклад Росії. Нездатність стримати війну сприяє сейсмічним геополітичним змінам: «Подібно до нелікованого раку, українська криза дає неконтрольовані метастази. Не обмежуючись брудом і льодом Донбасу, токсичні опади війни, що поширюються, з кожним днем стають дедалі більш руйнівними в глобальному масштабі». 

Україна не програла війну, але вона її й не виграє. Водночас підтримка Заходу поступово слабшає. Байден не скористався НАТО для стримування Росії. І це ще один фантом, який сьогодні розсіюється. НАТО в розмитих контурах. 

Воно як би є, і його немає. Ілюзія реальності. Вона стримує лише Україну, яка одна бʼється проти трьох ядерних держав – Росії, Північної Кореї та Китаю. Останній – неприхований могутній бенефіціар цієї війни. 
91
Степан Гавриш

29 Oct, 13:26

путін оголосив про початок тренування стратегічних сил стримування рф.

Каже, що будуть відпрацьовувати пуски ядерних балістичних та крилатих ракет 🥴

ТРУХА⚡️Україна | Надіслати новину
94
Степан Гавриш

29 Oct, 10:39

Хворий війною розум.

Війна у її авторів, верховних командувачів, у самовпевнених агресорів. Проникаючи в мозок інфекцією, вона вражає його.

Спочатку виникає стан агнозії, коли владика держави з ядерною зброєю, якому не вдалося швидко перемогти слабкого сусіда, захворює нездатністю розпізнавати реальність.

Життя в такому глибокому стресі викликає тимчасові або постійні афазії, розлади мовлення, коли важко виговорити прізвище турецького президента.

Воно накладається на гіпермнезію, що проявляється в мимовільному пригадуванні та відтворенні численних, давно забутих історичних подій, які накладаються на сучасність. Нерідко це повʼязано з проявом екстраординарних здібностей однієї або одразу декількох сфер, коли людина стає першою серед перших науковців – це синдром Саванта.

Хоча деякі Саванти володіють 30 мовами, можуть заспівати всі арії, вийшовши з опери і накреслити карту Лондона для удару по них «воєводами».

Захід, отже, допустив дві глобальних стратегічних помилки. Вони повʼязані.

Перша. Він не знайшов, не розробив, відмовився навіть від дискусії на цю тему. Стратегію припинення війни в Росії проти України і НАТО у фазі, коли вона не була ще розгорнута Путіним, як глобальна, і битва за особисте виживання. Найбільші шанси були у президента Обами. Можливо йому забракло волі і ним керував глибоко зашитий в ньому генетичний страх.

Не виключено, що це була політика «американського прагматизму». Цинічного у зважуванні, хто вигідніший для американської геополітики. Він двічі побував у Росії, в Москві, 2009, і Санкт-Петербурзі, 2013 року.

Після Джорджа Буша-молодшого, у 2018 році, Обама так і не наважився приїхати в Київ. Хоч Білл Клінтон був тричі після Джорджа Буша-старшого у серпні 91 року, який прозвався «котлета по-київськи».

Саме вони повністю роззброїли Україну і запустили корупційні процеси виголошення оборонних спроможностей молодої демократії. Саме Обама відмовив Україні у поставках не тільки летальної, але й будь-якої оборонної зброї. Під тиском Ангели Меркель.

Після ліквідації Вашингтоном стратегічної системи озброєння України і підписання, в виді головоломки, Будапештського меморандуму про гарантії Україні, які ніхто не збирався надавати, – це був довгий важкий американський удар по українській незалежності. Мінські угоди мали перезавантажити Україну, перетворивши її у васала Кремля.

Це була ледве не блискуча ідея Путіна, без особливих зусиль, використовуючи інтелектуальну деградацію тодішніх західних політиків «залишити місце для тих дипломатичних і політичних зусиль», які вже запущені, створивши квазі-державні утворення на Донбасі з правом вето на політику Києва, уступивши Крим Путіну. Мертвий, міфічний безпековий проект з Росії. Від Ліссабона до Владивостока.

Серйозно не сприймаючи виклик новоявленого російського імператора на безпековій Мюнхенській конференції в 2007 році. Крім невідомих телефонних розмов, Трамп двічі зустрічався з Путіним в Хельсінки 2018 і Осаці 2019 роках.

Трамп, як не дивно, за його стереотипом непередбачуваного, імпульсивного і неадекватного до традиційної американської політики діяча, діяв в тому ж бетонному руслі гіпнотичної симпатії до Росії і Путіна персонально.

Його «Джавеліни», охоронювані американським сержантом на Яворівському полігоні, передані під тиском залишків рейганістів, ні на що не впливали і потенційно не могли зупинити агресивні замисли російського вождя.

Байден вийшов за межі цієї, вже сталої парадигми. І це стало повною несподіванкою для Путіна. На якийсь момент він злякався, що сила Америки вдарить по ньому, як по Саддаму Хусейну.

Проте, Байден злякався ще більше. Його радники на чолі з Салліваном і директором ЦРУ Бернсом та вже тоді важкохворим Остіном навʼязали йому стратегію «керованої ескалації». Ліва половина мозку їх була з Путіним, а права – з Україною. Це роздвоєння не подолано і до цього часу.

Заяви вже останніх днів «вмираючої американської адміністрації» це підтверджують. Свою помилку вона видає за мудрість і перемогу. Мовби через це Третя світова війна не розпочалася і завдяки цьому вдалося уникнути ядерної війни.
98
Степан Гавриш

28 Oct, 19:13

📊Основними джерелами інформації для українців є Telegram-канали, – опитування.

🥇Telegram впевнено лідирує – довіряють 47% опитаних. У топ-3 також увійшли:
🥈 YouTube (26%);
🥉 Єдиний марафон новин (21%).
ㅤ
👉Запропонувати новину
👉Підписатись: @kiev_levyy_bereg
100
Степан Гавриш

28 Oct, 13:03

Днями вночі українці повернули стрілки годинників у зворотну сторону. Перейшли на зимовий час. 

Природа не оцінила. Зазирнула в Бабине літо. Сонце щедро світить, але не зігріває. Лист зухвало зеленіє, але тремтить, потріскуючи під сушеними шатами перед наступом невблаганного, як агресія московитів, холоду. Зовсім недалеко. 

Десь біля горизонту вишневі, яблуневі садочки в зелено-жовто-червоному ластовинні, а там, ближче до небокраю, кленові, дубові й берегові діброви вже пломеніють жовто-помаранчевими багрянцями. 

В течіях високих вітрів, з півночі на південь, за журавлиними й гусячими клинами, летять, плануючи до землі або закручуючись, поривами у стрімкій вертикалі, кольорові серпантини  постарілого і пожовклого листа. Сонце ще всміхається, але час висипає із пісочного годинника останнє. 

Дійсність вмирає, перероджується, засинає. Минуле без сліз йде в небуття. Майбутнього ще немає. Воно лише в знаках. Промерзлих ранкових туманах, сирості землі. Вже не походиш по росяній траві й не вдихнеш на повні груди просякнуте вологою і холодом повітря. 

Заблудла, замерзла, гостра, як ніж, важка павутина, несподіванкою, здається прорізає щоку. Боляче вдаряючи себе долонею, гониш від себе геть важку примару. 

Очі рухаються за поодинокими листочками, які, кружляючи, зависаючи поза законами гравітації, рухаючись раптом різко в сторону і підстрибуючи вверх, все одно летять на землю. 

Всі повертаються туди. 

Нове тепле сонце, коли повернеться із далекого вирію, пробудить життя навколо нас. Але воно безсиле повернути десятки тисяч вбитих, закатованих українців, повернути їм втрачених рідних, дати можливість виростити, викохати вбитих російськими «шахедами» дітей, викрадених, щоб зробити їх яничарами. 

У цій війні немає колообігу, відновлення у межах гармонії природного циклу. Вона, як і ідеологія та ціль нацизму, переслідує єдину, без компромісів і переговорів, мету знищення цілого народу і припинення існування його держави. 

Нелюдська мета. Можна скільки завгодно посилатись на повторення людської історії. На вбивства і знищення безслідно цілих народів і народностей, їх соціальних організацій. Починаючи від вбивства Авеля Каїном, драматичних сцен Старого Завіту та безкінечних історій формування сучасного світу. Вони були трагедіями й двигунами для усіх відомих людських цивілізацій. 

Починаючи з 3600 року до нашої ери, у світі сталося 14600 воєн, в результаті яких загинуло понад 3 млрд осіб. І вся людська історія знала лише 292 роки без війни. Лише три істоти серед усіх двох воюють між собою: мурахи, шимпанзе і люди. Хоч ген чи гормон війни у них не знайдений. 

Невідомо, чи досліджували в цьому напрямку крок Адольфа Гітлера. Але цілком можливо вивчити цей феномен у Путіна. Нинішня війна – битва приречених. В будь-який момент в силу навіть малоймовірних причин, в ній може бути застосована ядерна зброя. 

Тепер вона покінчить не з окремою, а всією людською цивілізацією. Цивілізацією планети Земля. Ядерну зброю неможливо контролювати, якщо не зупинити війну. До моменту, коли її застосування виявиться несподіваним рішенням. Президента Путіна, лідера Ина, верховного Аятоли у відповідь Ізраїлю. Жодних законів, правил, моральних імперативів і навіть інстинкту самозбереження. 
113
Степан Гавриш

28 Oct, 08:55

👀 «ТИСЯЧА» Президента.

Які цілі це переслідує і чому це робиться?

Ми на сьогодні на 60% фінансуємося нашими союзниками. Українська економіка за три роки війни не змогла перебудувати свою стратегію і почати виробляти ВВП, достатній для того, щоб забезпечувати достатніми фінансовими ресурсами своїх громадян, щоб вони не покидали Україну.

На фоні заяви про «тисячу», Олена Шуляк, голова партії «СН» заявила про те, що дві програми, єВідновлення та єОселя не працюють, і наступного року не передбачено в бюджеті їх фінансування. Переселенці тікають на окуповану територію, бо росіяни платять за 1 кв.м. на відновлення зруйнованого житла – 45 тисяч рублів.

Перед тим президент підписав закон про підвищення податків, при чому зовсім не рівноцінно оцінивши ситуацію в Україні, коли великі монополії, крупні холдинги – крупний бізнес – фактично не потрапили в податкове зобовʼязання.

І ця вибірковість дошкульно бʼє по фінансам суспільства, яке живе в цифровому світі, обговорюючи в інтернеті всі деталі всього цього.
99
Степан Гавриш

27 Oct, 19:33

https://youtu.be/OvzRq2jrbD4?si=i6X0BbpPwte8vdsd
98
Степан Гавриш

27 Oct, 16:38

Західні демократії досягли піка свого розвитку. Нових ідей, соціальних і політичних контентів, горизонтів за межами штовханини й боротьби за владу пануючих і опозиційних еліт, знайти не вдалося. 

На якийсь час політика і соціальна філософія відступили, втратились перед технологічним прогресом. Їх замінив айфон, який технократизував суспільство і наблизив їх ледве не до прямої представницької Афінської демократії. 

Референдум, вибори, чого так бояться в Україні, вже скоро стануть звичним явищем. 

Час невизначеності. До зими або другого бабиного літа залишилось 3 тижні. Навіть якщо Трамп з першою леді Меланією повернуться в Білий дім і почнуть готувати його до Різдва, не запитуючи дозволу у Байдена, то президенту Зеленському варто повернутися до оцінок і стратегії реформ всередині країни, який до цього часу так і немає. Якраз в цьому і потрібно переконати західних союзників. 

Варто зробити фундаментальний висновок, що креативні способи управління внутрішньою політикою, війна пропагандистів проти реальності, збільшення всестороннього тиску на залишки українців, приречені й не мають жодного майбутнього. 

Ясно, що треба змінювати фундаментальні підходи для виживання України в умовах війни. Опора на фінансові та матеріальні ресурси союзників дає можливість для запуску принципово інших, підтримуваних і очікуваних суспільством реформ. 

Найголовніше, потрібна стратегія війни, яка могла б продемонструвати в пригніченому українському суспільству, армії (де 5 кратно зросли СЗЧ та дезертирство, а демобілізація стає все більш криміналізованою), здатність Генштабу та міністру оборони до ефективних методів і способів ведення війни. 

Росія навʼязала ЗСУ тупу піхотну, з безкінечними штурмовими сухопутними атаками, війну, підтримуючи її щоденними масивними атаками, КАБами, ракетами й дронами по всій території України. 

Емоційний Касьянов пише про співвідношення відповідей українськими безпілотниками в глибину Росії 1:500. Якщо 1 до 50, то ми ніколи цю війну не виграємо через невміння, неготовність, нездатність влади мобілізувати наші та союзницькі ресурси для створення переваги навіть в одному секторі війни – безпілотників. 

Можливо саме тут треба знайти «ахіллесову п'яту» російського виснаження. Доповнюючи це стратегією маневрової війни, в якій розум перемагає зброю. Поки що реальність протилежна мріям. 

Але вони єдині кріплять нашу впевненість в неминучій перемозі. Треба розбудити лідера, а він має постійно пробуджувати народ до останньої визвольної війни з московською деспотією. 
101
Степан Гавриш

26 Oct, 12:16

Європейці вичікують і думають. Найскоріше Шольц, як пише BILD, висловив підсумкову реакцію на пропозицію Зеленського щодо перемоги. 

Він розкритикував основоположні пункти плану, які можуть перетворити війну в Україні в зіткнення НАТО з Росією. Німці до цього ще не готові. Канцлер, який хитається між незвичним, для ініціатора двох останніх світових воєн у світі пацифізмом, втратою його партії підтримки виборців і наступу лівих і правих радикалів з популістами, страху перед Путіним ще більшого, аніж у Меркель перед його лабрадором, заціпивши зуби, відмовляє у крилатих Taurus. Найперше, для знищення Кримського мосту, що дорівнює підриву «Північних потоків»: «Я не вважаю такі поставки правильними, і так воно й залишиться». 

Він наполягає на своєму намірі критикувати швидке запрошення України до НАТО, посилаючись на резолюцію останнього саміту НАТО у Вашингтоні: «Згода всіх членів і виконані всі умови з реформ демократії, економіки та сфери безпеки». 

Шольц з дивовижною настійливістю і неясною мотивацією все більше переконує сам себе поговорити з Путіним. Хоча його міністр Анналена Бербок повідомила, що кремлівський стратег відмовився обговорювати з Шольцом тему миру в Україні. Не факт. 

Бо на саміті БРІКС в Казані він ще раз наголосив про готовність до «миру» на основі виключно Стамбульських угод. Тобто, капітуляції. Як не дивно, він не лише добре знає німецьких канцлерів, але й вміло ними маніпулює. Канцлер Шрьодер, повірений і лейтенант Путіна, який є соціал-демократом у партії Шольца, працює над позицією нинішнього канцлера, тримаючи його в червоних лініях Кремля. 

Не виключено, що Ангела Меркель, колишня ГДРівська комсомолка, а потім канцлер Німеччини, яка з президентом Франції Олландом легітимувала Мінські угоди й агресію Росії, підштовхує нинішнього главу уряду до компромісу з Путіним. Вона має переконливий важіль. 

Олаф Шольц був правою рукою у попередниці, як віцеканцлер і міністр фінансів. Тому обережний і закритий психологічно німецький канцлер однією рукою під тиском обставин сильно допомагає Україні, а другою – тримається за шлагбаум, який він поставив перед собою по дорозі до Путіна. 

Він теж частина утопічної й стратегічно вразливої доктрини Байдена «керованої ескалації». Її суть – не стільки у наданні Києву воєнної допомоги для створення рівних можливостей, паритету у війні з Росією, як недопущення її поразки або стратегічного виснаження. 

І він, як і Байден, боїться бути втягнутим в нарощування воєнної ескалації перед виборами до Бундестагу в кінці вересня 25 року. Шольц розраховує на переобрання і буде боротись за нього, якщо ХДС і ХСС не зможуть вивести на верх рейтингів Фрідріха Мерца, який має сьогодні найбільшу підтримку. 
113
Степан Гавриш

26 Oct, 06:26

Трамп, якого Гарріс вже називає «фашистом», бо він хвалить Гітлера і нацистських генералів, цього може не дозволити. Якщо стане ще раз президентом. 

Він готується очолити його власну імперію вже увечері 5 листопада. Навіть якщо Гарріс, як і Гілларі Клінтон, набере більше голосів, аніж республіканець. Він вже закликає, за словами Гарріс, залучити армію для порядку і виконання поліцейських функцій. 

Натякаючи, що готовий очолити не тільки черговий наступ на Капітолій, але й воєнну хунту. Всі незгодні будуть покарані. Помститися ворогам, недругам, зрадливим коханкам і невдячним 4* генералам та журналістам, які бачать в ньому зло і не розуміють, що це лише ознака геніальності. 

Зрозуміти його логіку неможливо, як і плани, стратегії й готовність рухатися по менш-більш втоптаному американському тракту. Він майстер помилок, яких ніколи не визнає. Готуючись до угоди з Путіним з продажу йому України в час першої каденції, він так і не здогадався, не посмів, не наважився запропонувати кремлівському лідеру «угоду», яку він пропонує для завершення війни, по окупованих Криму і Донбасу. Але постійно радився з ним, чи варто їй допомагати, коли Конгрес під його тиском 6 місяців не давав зброю для оборони України. 

Він підняв, і продовжує це робити, не тільки легітимність Путіна, який переслідується судом, як воєнний злочинець. Тобто, з вбивцею і викрадачем українських дітей республіканський лідер збирається вести переговори, ігноруючи всю реальність. 

Саме він, діючи імпульсивно і керуючись лише власними фантомами й інтуїцією майстра покеру, перетворив лідера Північної Кореї Кім Чен Ина в глобального гравця. Він тричі зустрічався із керівником держави, яка загрожує світу ядерним терором, за своєю власною ініціативою. 

Знову ж таки, ігноруючи всяку реальність. Спочатку в Японії він запропонував через Твіттер Ину зустрітися в Кореї, до цього обмінявшись з ним «чудовими листами». У червні 18 року Трамп зустрівся з Ином в Сінгапурі й підписав з ним спільний документ про денуаклеризацію без зобовʼязань. 

Потім, вдруге, в лютому 19 року, вони мило поговорили у Вʼєтнамі, а 30 червня цього ж року в демілітаризованій зоні по «38 паралелі», між двома Кореями, потисли одне одному руки над демаркаційною лінією. 

Трамп сміливо прорвався через кордон і вже на землі КНДР закінчив братським рукостисканням. Врешті «мудрий Дональд» запросив Ина до Вашингтона. Мабуть, щоб зіграти пару партій у гольф. Тепер Північна Корея не тільки масово виробляє ядерні боєголовки й запускає воєнні супутники та будує атомні підводні човни. Вона вступила у війну на стороні Путіна, яку він веде в Україні проти США і НАТО. 

В цих умовах в України залишається все менше шансів на продовження стратегії із союзниками – старої, яка була побудована у перший рік війни. Потрібні серйозні зміни, масштабні. У зовнішній і внутрішній політиці. 

«План перемоги» Зеленського не відноситься до них. Вашингтон Байдена, закінчуючи свій час, як би з ним погоджується. 
118
Степан Гавриш

25 Oct, 05:54

За три тижні до виборів в Америці на першу лінію електоральної війни вийшли соціологи. Більш просунуті й агресивні – на стороні Трампа. Поки що вони цифрують компанію, як абсолютно рівну. Рейтинги кандидатів зійшлися. 

Російськомовна західна преса вже порахувала, спираючись на коефіцієнти, поправки та непередбачуваність республіканця, що його перемога не викликає сумнівів. Бо Гарріс слабка, недосвідчена, «біла пляма», і їй «важко щось протиставити Трампу», не маючи «політичного багажу». 

Ну що ж, у Зеленського не було навіть валізи, щоб у неї скласти не тільки політичний, але й взагалі будь-який багаж, придатний для управління великою пострадянською державою перехідного типу. 

Правда, може в Україні більше демократії, ніж у США, а виборці не ходять стадом за партійними лідерами. 

Головне питання в тому, за кого проголосують «магічні» 15% як би в незалежних в штатах, що коливаються на манір механічного маятника. Статистика підтверджує цю інтригу, бо 45% традиційно голосують за демократів, а лише 40% – за республіканців. 

Але історія дивовижна, містична і якась з пилом абсурдності, бо вся бюрократія США боїться і не хоче Трампа, проти нього майже всі ЗМІ та більшість інститутів Америки. 

І він буде закінчувати своє президентство старішим за Байдена, а питання його когнітивності вже зараз викликають тривогу у всьому світі. 

Суть не в цьому. Байден допустив трагічну для українців помилку, не зробивши ставку на їх перемогу і відмовивши в наданні їм всієї необхідної зброї, коли на неї був найбільший запит, а добровольчий рух битись з росіянами «зашкалював». 

Розколоти китайсько-російський альянс вже навіть теоретично неможливо. Спроби перевести стрілки на головну загрозу з Китаю, за наполяганням Саллівана, були наївними й стали небезпечними. За його спиною Росія разом з Іраном організувала напад ХАМАСу, за підтримки Хезболли, на Ізраїль. З метою дестабілізувати Близький Схід і таким чином відключити США від допомоги Україні. 

У західних аналітиків мають зникнути сумніви щодо війни в Україні. Вона є точкою запуску глобальної війни прямими й асиметричними способами з метою переформатувати світ, половина якого має належати новому альянсу на чолі з Пекіном і Москвою. 

Поки ця війна не буде припинена, дестабілізація світу, яка все більше буде рухатись по лезу ножа, має всі ознаки до нарощування. 

Камала Гарріс через її залежність від Байдена і Саллівана, не наважується назвати Росію головною загрозою для Америки. Натомість Китаю вона назвала такою Іран. Піднебесна розширює військові навчання навколо Тайваню, все більше наближаючись до лінії, коли вона буде стерта через перехід воєнних маневрів у безпосередньо війну. 

Милий міністр США Остін не вірить в направлення контингенту корейських військових в Росію для участі у війні проти України. Висловлюючи, як старенький батько, стурбованість, він використовує різні фігури мови, аби не сказати, що «це швидко наближає людство до Третьої світової війни». 

Звичайно, американські й натівські військові ніколи не будуть брати участь у бойових діях проти Росії, бо НАТО з нею не воює. І хоч вкрай важко тримати так довго голову у піску, американська адміністрація хоче залишити таку позу в спадщину Гарріс. 

Змінити її можна лише за ці останні 3 тижні. Поки Байден володіє необмеженою конституційною легітимністю і може пробудити в собі американського ковбоя. Хоча це ще більш неймовірно, аніж висадка на Марсі Маском переселенців із Землі. 

Але ще є соломинка, за якою можуть схопитися українство і його віддані друзі, аби не втопитися у московських болотах. 

Якщо переможе Камала Гарріс, то президент Байден зможе провести, хоча б віртуальний, онлайн-саміт «Рамштайн» за участю всіх лідерів-союзників і основних оборонних та закордонних міністрів. Звичайно, це може бути ослабленим кроком і виглядати непереконливо на тлі театралізованого і костюмованого БРІКС-балу в російській Казані. 
118
Степан Гавриш

24 Oct, 12:52

https://youtu.be/C1NLa8fdg-o?si=_cm0dKiIZOwciwJ_
34
Степан Гавриш

24 Oct, 09:05

Допомагати Україні відстоювати своє суверенне право на існування, як самодостатнього народу, є не доброю справою, милістю Заходу, а його зобов’язанням. Цивілізаційним, моральним і політичним. 

Інакше виплекана справжніми лідерами світу західна система демократій нічим не відрізняється від автократичних режимів, хіба що тільки ілюзіями. Крім того, будь-яка перемоги Росії в Україні стане негайною катастрофою для європейської безпеки й стабільності США. 

І однозначним, безсумнівним поштовхом до гонки ядерних озброєнь «всіх проти всіх». Наступний сценарій вже не раз розіграний в голлівудських ядерних драмах. 

Врешті, в України вже є ОТРК «Гром» з дальністю понад 500 км і достатньо ядерних матеріалів. І не тільки. В час відчаю, коли Путін не залишить шансів українцям, неминуче постане питання: загинути біля своїх будинків, на вулиці, або в копальнях Сибіру, Чукотки, Якутії, в російських мундирах на території Європи, чи використати всі можливості й ресурси, які мають хоча б один шанс подолати одвічного ворога, з яким змиритись неможливо. Це тільки логіка, момент якої ще не настав і його можна попередити. 

Можливо, про це також говорили на закритій зустрічі у Шольца Байден, Макрон, Стармер і німецький канцлер. 

Зеленського не запросили. Вже вкотре порушивши власний імператив: «Ніколи про Україну без України». 

Колективний Захід не відродив в собі Геракла і не заключив Путіна, як давньогрецький герой. Той, за наказом царя Еврисфея, палицею і голими руками задушив немейського лева, зняв з нього шкуру і зробив собі бойові обладунки. 

Все ще могутній євроатлантичний «клюб» продовжує жити міфами про власну велич, непереможну силу і світове лідерство. Не відчуваючи, що маленькі, але злі, Іран з Північною Кореєю, не кажучи вже про великих і сильних, Китай з Росією, можуть перетворити передові плюралістичні демократії в суцільний хаос і запустити процес їх занепаду. Вони в це не вірять, не бачать і особливо не переживають. І думають, як принести жертву Дракону. 

Вівцею і биком вже не обійтися. Вдатися до ритуальних вбивств жертв Одіну вікінгами або жертвоприношенням майя чи інків, які годували людською кровʼю Сонце, неможливо. Через цілу купу моральних імперативів і так званих цінностей, які стали філософським каменем існування західної цивілізації. Але якщо треба, то жертву приносять. 

Саме навколо цього точиться дискусія між головними контрибуторами існування української держави. Саме так – «бути чи не бути, чи в думках шляхетних ще страждати, каміння і стріли долі навісної в собі тримати, чи піднявши руки, спинити мури труднощів. Заснути й сном мерців сказати: ми скінчили». 

Це Гамлет. З Потойбіччя звертається до «берлінської четвірки». Нічого не змінилося. Мертві перемагають живих. Жертвоприношення залишилося. Змінилась його форма, але не суть. 

Джо Байден востаннє бортом №1 відвідав Європу. «Мілтон» зупинив його провести ефектне шоу на «Рамштайні» в підтримку України. Стратегія Бременських музикантів: «Мы к вам заехали на час, привет, бонжур, хелло, а-ну скорей любите нас. Вам крупно повезло!». 

Президент Штайнмаєр у своєму палаці Бельвю нагородив його «Великим хрестом», який до нього отримував лише Буш-старший. 

Переговоривши «тет-а-тет» із добрим самаритянином-канцлером, вони заявили, що «Америка і Німеччина – це два найкрупніших помічники України в її боротьбі за виживання». Ввечері вчотирьох вони обговорювали «плани перемоги» Зеленського і його ультиматум – НАТО в обмін на ядерну бомбу. 

Як не намагалися журналісти розкрутити їх, вони не зробили жодного натяку про хід перемоги. Можливо тому, що проблема жертвоприношення Україною не виключалася. Не менш важливою і лякаючою перспективою могла бути дискусія про «життя з Трампом» і перспективи подальшої підтримки Києва. 

Бо Великий Дональд і його впливові соратники в Конгресі вже дали зрозуміти, що підтримка України з перемогою республіканців може бути навіть зупинена. 
39
Степан Гавриш

23 Oct, 10:27

🔴Наразі США не готові запропонувати Україні членство в НАТО або навіть запрошення, – постпред США Джуліанн Сміт

Телеграмна служба новин | Підписатися
72
Степан Гавриш

23 Oct, 06:35

Можливо, у президента Зеленського не залишилось інших варіантів, як поставити союзників перед вибором: або все, або нічого. 

Середина – смертельно небезпечна для нього і для українців. 

США роззброїли Україну. Обама відмовився її підтримати, як і Грузію, під час першого вторгнення у 2014 році. Трамп, зустрічаючись з Путіним, погоджував з ним надання зброї українцям, і не пропонував йому угоду з припинення ескалації в Україні, а Байден закликав Зеленського після зустрічі з Путіним до виконання Мінських угод і за час всієї війни не вдався до жодного рішучого кроку, щоб з нею покінчити. 

Тому, Зеленський закликав їх до реінкарнації в собі Рузвельта. Хоч і пізно. В Брюсселі, де він на Раді Європи агітував за «план перемоги», він посилив свій ультиматум. 

На пресконференції він був надзвичайно емоційним і, по суті, сказав, що Україна у відчаї. Вона для свого захисту або змушена буде створити ядерну зброю, або її мають прийняти в НАТО. Принаймні отримати пряме запрошення в альянс. Щоб зняти двозначність, він підкреслив: «Ми вибираємо НАТО, а не ядерну зброю». 

BILD, з посиланням на високопоставлене українське джерело їх команди глави держави з озброєння, повідомило: влада України не допустить другого наступу російських сил на Київ і готова піти на створення ядерної бомби, щоб це попередити. 

Про це йшла мова також і на брифінгу кілька місяців тому, на якому був присутній і її кореспондент Юліан Репке. 

«У нас є матеріали, у нас є знання. Якщо буде наказ, нам знадобиться всього кілька тижнів, щоб зробити першу бомбу. І хоча радник президента Литвин назвав це «єрундою» і вкидом дурниць в інформаційний простір, президент Зеленський в тому ж Брюсселі розказав про таку ж розмову у Вашингтоні з республіканським кандидатом. 

«В ході розмови з Трампом я сказав так: який же вихід? Або в України буде ядерна зброя – і це для нас захист, або ми повинні бути в якомусь альянсі. Крім НАТО, ми сьогодні не знаємо дієвих альянсів». 

Правда на спільному брифінгу з новим генсеком Рютте, Зеленський після «кіпішу» союзників в Москві, трошки помʼякшив тему: «Ми ніколи не говорили, що готуємось створити ядерну зброю. Для нас захисту, крім НАТО, не існує. Це наш сигнал, але ми не створюємо ядерну зброю». 

Путін назвав це провокацією, і що він за жодних умов не допустить подібного. При тому, що мова йде про виживання українського народу, його державності, панічна критика українського президента ледве не превалює. Цинічно для глобальної безпеки виглядає відмова Британії, США, Китаю і Франції від гарантії територіальної цілісності та від третього за потужністю ядерного арсеналу за Будапештським меморандумом. 
82
Степан Гавриш

22 Oct, 19:11

🔥 ROBOTRACK в дії. На «нулі».
88
Степан Гавриш

22 Oct, 10:41

Команда президента Зеленського придумала «план миру» і його глобальні саміти, які вміло модерувалися Андрієм Єрмаком, який все частіше демонстрував здатності лідерства на глобальному рівні. 

Президент анонсував «формулу миру» з 10 пунктів. Логіка не викликала сумнівів – мир в обмін на війну, або війна в обмін на мир. Втікаючи від «слабкості Стамбула»: «Ми з союзниками все одно вас переможемо». Навіть у виснажувальній війні, бо ресурсів у нас з Заходом набагато більше. Або почнемо переговори на умовах Зеленського, але на основі міжнародного права. Найперше – статуту ООН. 

Путін або його депутація у присутності західних союзників, лідерів Глобального Півдня, Африки, Азії на чолі з президентом Сі та премʼєром Моді, мають сказати Путіну, що його агресія незаконна, вторгнення в Україну протирічить прямим зобовʼязанням Росії. Торгівлі суверенітетом неможлива, тому війна має туди припинена. І російські війська мають покинути Україну. Геніально просто, дохідно й ефективно. 

Проте, на Путіна це не справило, здається, жодного враження. Захід, попри підтримку України, слабкий, нерішучий, в безкінечних параноях, власних комплексах. 

Найкращий час покінчити з ним. Йому вдається створити антизахідний альянс із воєнних і політичних диктатур, авторитарних режимів, антиамериканських пацифістів та нейтралістів третього світу. Головний важіль тиску направлений на Вашингтон. 

Путіна цілком влаштовувала стратегія війни Байдена «контрольованою ескалацією». Вона не давала шансів йому перемогти, але позбавляла українців можливості вигнати війну. Стратегічний тупик. 

Байден з нього так і не зміг вийти. Притому, що Україні була виділена і надається безпрецедентна воєнна і фінансово- економічна допомога від США із союзниками. 

Залужний абсолютно точно сформулював логічну доктрину цієї війни. Одразу після презентації президента свого плану перемоги. Її суть – «ми увійшли в стан затяжної війни, вихід з якої стає сумнівним і майже неможливим». 

Це сильний, хоча і песимістичний висновок. Він однозначно зобов’язує оцінити «план перемоги» президента Зеленського, лише як важливий фрагмент більш широкої, не лише воєнної, але й ідеологічної, цивілізаційної стратегії завершення війни. 

Вона не двостороння, не локальна і не регіональна. І вже не континентальна. Коли на стороні Путіна у війну вступила Північна Корея. 

Це глобальна війна нового типу, де піхотні, штурмові дії, схожі на картинки наполеонівських воєн і баталій Першої та Другої воєн, одночасно йдуть із війною «на кнопках» операторів високоточних і крилатих ракет тотальними ударами безпілотників і війною роботів. Той, хто вийде на нові, несподівані, технологічні рівні війни, і має всі шанси добитися переваги та перемогти. 

У Заходу є ще всі можливості забезпечити ЗСУ новою необхідною якістю. Бо цим скористається Китай. Він на своїх заводах масово виробляє і передає Росії новітній ударний безпілотник з дальністю до 2000 км і снарядом 50 кг – «Гарпія-3», який поряд з «Шахедами» має функціонал вплинути на війну в Україні, наростивши щільність ударів по всій її території. 
91
Степан Гавриш

22 Oct, 05:03

▶️ Нарешті, виготовили потужний наземний безпілотник для евакуації важкопоранених бійців з «нуля».

Robotrack.

Наша місія людства – у продовженні його роду і прогресі цивілізації. 

Зараз основною стає – рятування життя. У цій підлій, жорстокій і без правил війні, де українських солдатів травлять, палять, термобаричними снарядами, вбивають КАБами й розстрілюють беззбройних. Найчастіше не даючи забрати з поля бою поранених. Нам потрібні тисячі, десятки тисяч сталевих роботів, аби врятувати тисячі та десятки тисяч наших «300-сотих». 

Із захищеною системою дистанційного управління, з дальністю місії понад 4 км, відеокамерами, спеціальною системою підтягування пораненого на платформу, подоланням перешкод, запасом ходу до 140 км, швидкістю до 20 км і вагою до 0 з боєприпасами, а звідти – з важкопораненим до 150 кг. 

Долає практично будь-які перешкоди, а пілот завдяки кругом відеокамерам може здійснювати або програмувати польові маневри. 

💥 Поїхав в Часовий Яр. 

Сьогодні або завтра він обовʼязково врятує сина, брата або чоловіка. Мужнього українського оборонця. 

Не стали знімати з платформи, бо він досить важкий, хоча він був у готовності самостійно зʼїхати з причепа і повернутися. Це тільки початок. 

Син з друзями та професорами кафедри працюють над створенням нового всепогодного, з рівними можливостями для і ночі, великодальнього із ШІ безпілотника. Ми не тільки у війні, але й вже у майбутньому. 
88
Степан Гавриш

21 Oct, 16:26

🇲🇩У Молдові підрахували 100% голосів на виборах: лідирує Санду

Діюча президентка Майя Санду обійшла опонента Олександра Стояногло в першому турі і отримала 42,45% голосів виборців. тоді як її головний конкурент – лише 25,98%.

Другий тур президентських виборів у Молдові запланований на 3 листопада.

Відповідно ж до результатів референдуму, про які ми писали раніше, в основному законі Молдови з’являться норми про її європейську інтеграцію.

Підписатись на Telegram | Дивитись на YouTube | Сайт
99
Степан Гавриш

21 Oct, 11:13

https://youtu.be/oeJzeYWM-k0?si=FyZjVqKvXx53e8vt
97
Степан Гавриш

21 Oct, 09:23

Президент Зеленський запустив на високу орбіту «план перемоги» над ядерною Росією. Він зосередив на ньому увагу лідерів Заходу і кремлівського архітектора агресії. 

Але ні на «йоту» не змінив її хід, не визначив воєнної стратегії оборони країни й ще більше заплутав і без того мутну історію розвитку подій навколо України. 

За великим рахунком, доповідь президента парламенту, уряду і своїй воєнній команді про «план перемоги» виглядає, як певна форма ультиматуму союзникам: або вони вступлять у війну проти Росії на стороні України та примусять Путіна капітулювати, або переможена Україна запустить ланцюг кризи західних демократій під воєнним тиском нової воєнної імперії. 

Це третя спроба президента Зеленського вирівняти шанси у протистоянні з Росією і добитися її поразки, як єдиного способу завершення війни. 

Він справедливо переконаний, що мир «посередині з Москвою» без хоча б відчуття близькості поразки, неможливий. Перший раз, коли колишнього комедійного актора війна викинула на верх глобальної політики, він рішуче й ефективно обʼєднав інших союзників в антиросійську коаліцію і відтиснув російські війська від Києва, Харкова, центральної України практично до сучасних рубежів оборони. Цей успіх окрилив його та команду молодих й амбіційних вчорашніх, середнього статистичних, нікому не відомих, офісних помічників. 

Успіх президента і воєнних вони без тіней сумнівів записали на рахунок своїх генетично пробуджених талантів. 

Друга спроба – контрнаступ 23 року. Зеленський не допускав навіть натяків на невдачу. Він провалився. Проте фронт не рухався і тримався на альтернативній воєнній логіці главкома Залужного і його команди Генштабу. 

Нещодавно в Лондоні він звинуватив західних генералів, які підтримали непідготовлений літній контрнаступ 23 року, підірвавши високоякісні бойові ресурси ЗСУ на фортифікаціях Суровікіна, мінних полях і під ударами російських ракет та авіації. 

Він і став винним за провал, хоча за нього йому чомусь дали Героя України. Команда Зеленського ще була переконана у власних надзвичайних здібностях загнати Путіна «в кут» і піти на перемовини, вигідні Україні. Намагаючись особливо не повертатися до Стамбульських угод, парафованих Арахамією про капітуляцію. 

Вони виходили з простих і навіть очевидних фактів. У 2023 році вже було ясно, що Путін воює в Україні з США, НАТО і їх союзниками. Сили не рівні. Бойові дії майже мільйонної української армії з сучасною західною зброєю мали призвести до невідновлювальних втрат в російській воєнній машині. 

Західні санкції були здатні придушити російську економіку, фінансову систему і зупинити потік валюти для ВПК. Ізоляція персонально Путіна, росіян, інститутів влади, інфляція, девальвація і дефіцити мали запустити в Росії важку соціальну кризу, розколюючи її, демонтуючи єдність у підтримці російської ікони – Путіна.  
94
Степан Гавриш

21 Oct, 06:07

🇺🇸 До Києва із неанонсованим візитом прибув міністр оборони США Ллойд Остін — WSJ та CNN із посиланням на джерело.

Зазначається, що Остін приїхав, оскільки майбутнє допомоги США Україні «залежить від президентських виборів у США, а Росія продовжує досягати невеликих, але постійних успіхів на фронті».
95
Степан Гавриш

20 Oct, 19:21

🇺🇸 Рейтинги в спірних штатах, згідно з усередненими даними опитувань, підрахованими RealClearPolitics

Арізона - Трамп +1,6% (Байден у 2020: в опитуваннях +3,1% - в результаті +0,3%);
Невада - Трамп +0,8% (Байден у 2020: +5,2%, в результаті +2,4%);
Вісконсін - Трамп +0,2% (Байден у 2020: +6,3%, в результаті +0,7%);
Мічиган - Трамп +1,2% (Байден у 2020: +7,2%, в результаті +2,8%);
Пенсільванія - Трамп +0,7% (Байден у 2020: +3,8%, в результаті +1,2%);
Північна Кароліна - Трамп +0,5% (Байден у 2020: +2,3%, в результаті Трамп +1,3%);
Джорджія - Трамп + 1,8% (Байден у 2020: +1,2%, в результаті +0,3%);

Результати опитувань з 2020 року подані з того самого періоду (друга половина жовтня) і теж підраховані RealClearPolitics. Вони показують різницю між опитуваннями і фактичними кінцевими результатами.

Мапа: потенційний результат виборів, згідно з усередненими даними опитувань, підрахованими RealClearPolitics.

Відслідковуйте передвиборчу кампанію у США за хештегом: #США2024
97
Степан Гавриш

20 Oct, 09:22

❗️Пересування військ КНДР до росії фіксується з супутника, – голова ЦПД Коваленко.

До 12 тисяч військових, у Владивостоці (рф) вже розгорнутий спецназ чисельністю 1500 вояків. Розвідки Південної Кореї та України стежать за всім.

ТРУХА⚡️Україна | Надіслати новину
104
Степан Гавриш

19 Oct, 19:41

Ізраїльська модель не є суто придуманою євреями. Це накопичений досвід генетичного, історичного виживання малих народів і націй, яких намагались розчинити в собі імперії. 

Але ця історична модель суто воєнної держави авіаносця в пустелі може існувати лише завдяки воєнній і економічній силі США. Як особливий віддалений штат Америки, який не нанесений на зірково-смугастий прапор, але вшитий в нього наскрізними нитками. Американці постійно нарощують воєнну допомогу Ізраїлю і все більше воюють на його стороні. 

Ізраїль не тільки не може померти, але і ослабнути. Як форпост, лінія цивілізаційного розлому між християнським і мусульманським світами. Активними діями американських воєнних Байден стримує Ізраїль від надмірної ескалації на Близькому Сході. Контролює стратегію війни ЦАХАЛу. 

Тому 9 жовтня Нетаньяху телефоном поклявся Байдену не бомбити іранські нафтові і ядерні обʼєкти. До 5 листопада. Поки не буде обрана Камала Гарріс. Для Трампа і радикально проізраїльських республіканців та їх виборців це не має жодного значення. Дальше Іран мусить впасти. Як Карфаген. Замість солі – аравійські піски. 

В цьому напрямку з часу Обами кволо, непрогнозовано маневруючи, рухається і політична антиросійська еліта. Поки безуспішно. 

Ну що ж вода камінь точить. Американський Болівар легко винесе й двох. 

Головною метою цієї війни є збереження української держави і її народу. Їх невідʼємне і беззаперечне право на свою територію, культуру, мову, історичну самоідентичність і незаперечна можливість обирати свій, власний, шлях розвитку. Це єдина земля обітування українців, як етносу з глибинними віковими коріннями. Тому перемога потрібна не як самоціль, а як стратегія виживання українців. 

Право бути українцем однаково з обовʼязком захищати свою державу, землю власною жертвою. Влада не є державою. Вона найнята виборцями для управління нею і може діяти лише на підставі суспільного договору, якого немає, а Конституція цілком зігнорована. 

Щось на кшталт договору між новообраним гетьманом Пилипом Орликом і козацькою старшиною та козаками війська Запорізького у квітні 1710 у місті Бендери. Які ми часто називаємо, то Конституцією Пилипа Орлика, то Бендерською Конституцією. 

Така стратегічна доктрина – чи не єдиний спосіб упередити внутрішню кризу, обʼєднати зусилля 25-29 мільйонів українців навколо боротьби за виживання держави й народу потрібно було розробити та прийняти ще на початку війни. Немає кому. 

І не буде, якщо президент не зрозуміє своєї історичної й фундаментальної ролі у цій війні. Якщо цього не робити, попри війну і загрозу прориву російських військ в глибину України, перезавантаження доведеться робити під тиском вулиці. Чого в жодному випадку допускати не можна. 

Президенту потрібна більш впевнена позиція і рішуча участь у вирішенні внутрішніх справ українців і його здатність почати розробляти дві стратегії в одній формулі: війни й політико-економічного розвитку. 

Відновлення системи розподілу влади, стримування противаг та забезпечення конкурентності, законності, професійної компетентності й пріоритетів національного інтересу для уникнення хаосу, який починає демонтувати залишки правових основ держави. 

Це не поради, не панацея, але роздуми. Не попутника з Польщі, Німеччини чи Італії, а людей, які не покидали і не покинуть Україну. 

Нам тут жити, викохувати наших дітей, грати їм весілля і будувати державу у кожній хаті та всім разом. Єдиним сюзереном її є український народ. 

В Україні, за часів Київської Русі, було два віча, збори вільних людей, на яких обговорювалися і вирішувалися найважливіші справи війни й миру. Княже – біля Свято-Михайлівського собору і народне – на Подолі. 

Ще до того, як віче на Майдані вигнало з Києва Януковича, в 1068 році воно прогнало великого князя Ізяслава і запросило Всеслава, а у 1113 році покликало на київський стіл Володимира Мономаха, а потім, у 1146 – Ізяслава. 

Але українці часу Київської Русі, якщо довіряли князям, то прославили їх у віках: Олега, Ігоря, Ольгу, Святослава, Володимира Великого і Ярослава Мудрого. Всі вони жили єдиним алгоритмом зі своїм народом. 
106
Степан Гавриш

19 Oct, 13:46

Ми так і не дізналися на цей час, яку роль в «плані перемоги» відіграє Курська операція. І чи є для неї там місце. 

І хоч вона лежала на поверхні, як стратегія симетрії, вона стала лютою несподіванкою для Путіна, повною несподіванкою для союзників і ейфорією для стомлених поразками українців. 

Кремль одразу використав це, аби відмовитись від будь-яких мирних переговорів з Україною, які йшли досить цілеспрямовано (в Катарі). І одразу підняв статус ядерної зброї із безсумнівним спрямуванням можливості її застосування для воєнного завершення війни ядерним ударом по Україні. 

Ніхто особливо не повірив, а Путін, як приймаючий БРІКС в Казані цього місяця, поклав це рішення в шухляду. 

Проте феномен Курської операції залишається нерозкритим. Це точно не рішення воєнних, бо особливого впливу на зміну воєнної ситуації безпосередньо в Україні воно не має. Це політична стратегія президента. 

Очевидно, його команда переконана, що переговори з Росією практично були неминучими й близькими  

Тоді в України Курськ виступив би важелем обміну, як пише в «УП» Андреас Умланд, добитися угоди «земля за землю». При умові, що Сирський зможе до цього карткового мирного столу «утримувати захоплені в складі РФ території. Принаймні на Путіна чинитимусь все більший тиск, щоб він нарешті повернув втрачені російські землі під контроль Москви. Військовим чи дипломатичним шляхом». 

Наш аналіз показує надто низький реалізм подібного прогнозу, аби він спрацював. Путін невиліковний геймер. Він буде грати у війну до кінця, поки на його дисплеї не залишиться жодного озброєного «укра». Сісти за стіл переговорів і міняти безлюдний клаптик безмежної РФ на «жирні» південні чорноземи України й поклади літію на сході він точно не буде. 

Можливо у президента ще повно креативу, який здивує Путіна, Сі, Моді, Ина та іранських Аятол. Але це не гра. Політичні, а тим більше воєнні стратегії. Це найвищий рівень національної безпеки – виживання українського народу і збереження її повноцінної держави. 

Історична відповідальність президента Зеленського. В цьому її ключова суть. Він єдиний лідер, який зобовʼязаний і може з цим справитися. Незалежно ні від чого, ми мусимо бути з ним. Але його сила в народі, виборцях, які все більш критично оцінюють його кроки. 

За даними КМІС, його рейтинг з грудня 23 року з 77% впав до 59% у нинішньому вересні. По суті, обвалився. З погляду теорії воєн, де протистояння лідерів агресії й жертви є тестом здатності правлячого класу і народу чинити опір несправедливій війні, має принципове значення. 

Якщо у Путіна рейтинг не падає нижче 73% і піднімається до 82%, то в українського президента він має бути 90% довіри й готовності, єдності нації підтримувати його у всіх його планах і замислах. 

Четверте. Можливо, президенту Зеленському, варто вдатися до серйозного воєнного політичного перезавантаження. У нього надзвичайно розвинута інтуїція, і він чи не єдиний взяв найсильніші уроки цієї війни. Ми надто близько підходимо до внутрішньої кризи, аби її не бачити, не відчувати. Кожна помилка може коштувати 5-7 у мирний час. 

Наприклад, радикальне і непродумане підвищення податків для населення і його бізнесу та примусова, насильницька мобілізація будуть масово відштовхувати найбільш працездатне і генеруюче населення, найперше чоловіків. 

Потрібна обʼєднуюча і зрозуміла ідея. Поки оточення президента, воєнна команда, яка підозрюється в корупції, некомпетентності, виконанні доручень ОП, не буде реорганізована, замінена, в неї ніхто не повірить. Як є недовіра до «плану миру» та «плану перемоги». 
101
Степан Гавриш

19 Oct, 08:21

Третє. Президент Зеленський не наважується сказати це прямо, але його логіка не залишає сумнівів: запит на тотальне воєнне союзництво із Заходом є відповіддю на його плани про «можливу німецьку модель» – членство в НАТО в обмін на масштабні територіальні поступки Путіну. 

Хоча в 1955 році війни вже давно не було. Всі все в Потсдамі поділили. Сталіну треба було проковтнути величезну територію східної Європи, чому він і не перетворив Фінляндію в соціалістичну республіку. 

Це скоріше корейська модель умовної «38 паралелі». Без мирного договору, бо союзники окуповані території за Росією не визнають. 

Ці ідеї продовжують туманити мізки бункерним і кабінетним стратегам союзників. Невипадково вони жодного разу в цих планах не говорили про російські репарації й компенсації Україні. Реальність зла. 

У президента ще немає відповіді, як дати їй по зубах або змиритись. Проте є два «але», які роблять цю сукупну доктрину із непробивною парасолею союзників над Україною, малореальною, якщо їм не пересадять яйця Наполеона, Черчилля, Рузвельта та інших славних воїтелів. 

Але Путін вважає всіх слабаками та не погодиться на компроміс посередині. Він, як і Сталін, Іван Грозний чи Петро I, хоче все. Але, щоб це сталося, США з НАТО треба створити спочатку безпекову безпольотну зону над територією західної України, а потім розмістити свої воєнні бази без прямої участі у війні з Росією на території України. Як це було у ФРН та Південній Кореї. 

І останнє, четверте. Хоча зовсім не останнє. У плані перемоги президента взагалі немає нації, воєнної, політичної, економічної стратегії. Саме тут визріла, живе і стає сильнішою впевненість у перемозі. 

Ми вже не раз намагались закликати до дискусії знаючих, думаючих, для найважливішого висновку – «план перемоги» є ціллю і визначальною, але не єдиною, основою для українців. Головна стратегія їх, як унікального і древнього європейського народу, полягає у виживанні українського етносу, нарощування сили нації й збереження держави, як єдиного місця їх обітування. 

Якщо ця стратегія стане основою дій влади, то план перемоги може набрати зовсім іншого змісту. 
90
Степан Гавриш

18 Oct, 10:21

Путін озлобився, а колективний російський Путін – народ, не переймається втратою малонаселеної Курщини.

Головне, Путін не перекинув зі східного фронту бойові підрозділи для захисту внутрішньої російської території, розуміючи, що ЗСУ не мають перспективи рухатись в глибину Росії.

Навпаки, він мобілізував і перекинув з другорядних напрямків на Курщину вже більше 50 тисяч військових. І продовжує збільшувати угруповання бронетехнікою та авіацією.

Він посилив перекидання резервів на Покровськ, Курахове, а тепер на Запоріжжя і Харківську область, і тільки збільшив інтенсивність атак.

Без сумніву, Курська операція має значний політичний успіх і зберігає короткочасний воєнний потенціал тиску на Росію та більш ефективне нанесення ударів по Брянський та Московській областях. Проте є проблема, про яку намагаються не говорити. У Росії тепер зʼявилася дзеркальна можливість використати Курську операцію для створення стратегічної пастки.

Постійно нарощуючи кількість військ і наступальні операції на Курщині, Росія:

а) буде неминуче примушувати Україну до перекидання резервів для утримання позицій, які можна реально взяти тільки з фронту, який надто крихкий;

б) зважаючи на концентрацію без відточеної взаємодії і жорсткого управління військами, росіяни можуть перерізати частину військ, які надто далеко заглибитись в територію Росії і оточити їх;

в) перед Сирським стоїть дилема, яку неможливо вирішити: будувати оборонні фортифікації в Курській області чи біля Покровська, Курахового, по лінії Дніпропетровської, Ззапорізької та Харківської областей;

г) ще складніше завдання перед Генштабом: продовжувати «накачувати» курські підрозділи західною зброєю і бойовими, штурмовими бригадами, натомість оборонним територіям України, де фронт стає все більше схожим на грізну споруду, але зібрану із плашок доміно;

і останнє ґ) якщо Путін з Дюміним зберуть 100-тисячне військо, перекинуть туди велику кількість бронетехніки, артилерії і авіації, зробивши паузу на тиждень-два для ротації підрозділів на сході і півдні України, як будуть діяти наші командувачі? Відступати чи давати ворогу смертельний бій?

Обидва рішення смертельно небезпечні. Перше буде провалом Курської операції, а друге – може бути чутливою воєнною поразкою, до якої не готові наші союзники.
51
Степан Гавриш

18 Oct, 06:54

Відмова президента від особистого лідерства в створенні системи мобілізації, побудованої на мотивуванні добровольчого руху, ставки на контрактну військову службу і створення спеціального фонду, разом з союзниками, для гарантованих виплат українським і іноземним професійним військовим в конкурентних розмірах – призвело до принизливих полювань ТЦК всіх чоловіків призовного віку і тотальної корупції всієї системи, яка може надати або відстрочку, або звільнити від мобілізації. 

«План миру» і «план перемоги» Зеленського не є воєнною стратегією. Це приклад ефективної політичної конʼюнктури, інтелектуального креативу, який реально має більше психологічне, ідеологічне значення, аніж інструмент ведення війни. 

«План перемоги» зʼявився тоді, коли «план миру» на Глобальному саміті миру у Швейцарії не набрав енергії. Не мав успіху. Путін скористався його слабкістю. Його найближчі союзники, Китай з Бразилією, висунули свій «Мирний план друзів», а відданий проксі Орбан – свій, узгодивши позірно його в Києві, Москві та Пекіні. 

Премʼєр Індії Моді готує свій «мирний план», керуючись буддизмом, за яким життя складається лише з насолод та страждань. «Треба позбутися всіх страждань, тобто війни, і отримати якомога більше насолод. Через мир з Путіним. Не можна нехтувати сприятливими можливостями для насолоди життям через нездійсненні надії та солодке задоволення у майбутньому житті». 

Будда був впевнений, що життя людини повне страждань, і важливо покласти їм край. На зустрічі з Моді Путін через це міг пообіцяти навіть перейти в буддизм. 

Дальше – Ердоган, Рамафоса і інші американські жреці та лідери. 

Андрій Борисович не приховував, що він не менше співавтор «плану миру». Оскільки Путін змінив ядерну доктрину з можливістю, по суті, превентивного атомного удару по союзниках України, у випадку їх більш рішучої відповіді на російську ескалацію, він постійно нарощує наступальні операції в Україні. 

Зневіра в «план миру» почала турбувати президента Зеленського. Тоді він оголосив «план перемоги», як «міст до миру». 

Така міфологізація генеральних планів війни створює ілюзію особливої компетентності, надзвичайних і фундаментальних знань, вмінь і володіння недоступною більш нікому інформацією. 

В будь-якому випадку, життя подібних ідей не може бути довговічним. Бо вони відірвані від реальності. 

Перше. Росія відновила свій воєнний потенціал, який ледве в 9-10 разів переважає український. В снарядах, в авіації, кількості штурмовиків, які атакували Вугледар і продовжують рухатися в глибину України. Якщо так, то як головнокомандувач Сирський міг приймати рішення про воєнну інтервенцію в курську область? 

Друге. ЗСУ не можуть чинити достатній опір і виснажувати московитів, щоб зупинити їх, змусити припинити наступальні дії, відрізати, оточити «довгі язики» і виступи проривів їх штурмових підрозділів для мінімального вирівнювання сил і можливостей на фронті. 

Третє. Курська операція. 1000 квадратних кілометрів, які контролюють ЗСУ, стають ще однією гарячою операцією, де ЗСУ втрачають живу силу, техніку і час. 

За «Радіо Свобода», в Курській операції було задіяно, як мінімум, 11 бригад ЗСУ і підрозділів національної тероборони, ССО та СБУ. Чисельністю десь близько 30 тисяч військовиків. 

Російський командувач з оборони Курщини Дюмін взяв зобовʼязання до кінця жовтня витіснити українську армію до Сумщини. 

З 10 вересня йому вдалося повернути контроль, як мінімум, ще до 9 раніше втрачених населених пунктів і понад 200 квадратних кілометрів території. Операція не виправдала сподівань. 

ЗСУ не взяли під контроль АЕС Курчатове, що змусило б Путіна обмінятись на ЗАЕС, не дало грандіозний обмінний фонд, не посилило позиції України на переговорах з Росією, не вплинуло на союзників надати зброю і дозвіл на далекобійні удари в глибину Росії й не створило надійної буферної зони для захисту Сумщини та Чернігівщини. 
54
Степан Гавриш

17 Oct, 18:04

⁉️Альтернатива НАТО? Чи може Україна створити ядерну зброю і чому про це заговорили

Український президент Володимир Зеленський розповів про розмову з Дональдом Трампом, в якій сказав, що "або Україна вступить в НАТО, або отримає ядерну зброю". Відразу ж після цього в ЗМІ з'явилися чутки, що Україна всерйоз розглядає таку опцію.

Чи є в Україні можливості створити ядерну бомбу та чому про це заговорили 👉 в матеріалі РБК-Україна.

#ЕксклюзивРБКУкраїна
72
Степан Гавриш

17 Oct, 12:42

За один день президент Зеленський встиг провести бліцтурнір з британським премʼєром Стармером та новим генсеком НАТО Рютте. З «планом перемоги» і акцентом «на важливість отримання запрошення на вступ до НАТО для України». 

За дужками – фінансування союзниками воєнних запитів Україні і її економіки. Розширення виробництва найбільш потрібних на фронті високотехнологічних і високоточних озброєнь для ЗСУ, навчання українських бригад на полігонах союзників, надання безповоротних позик, кредитів під заморожені російські активи й довгострокових запозичень, підготовка 15 санкційного пакета ЄС і розробка стратегії ізоляції Росії та створення умов неможливості подальшого ведення війни. 

Натомість чудодійному телефонному дзвінку Трампа й інклюзивному «плану миру» у «плані перемоги». 

Певним знаком може служити домовленість з Макроном про спільне виготовлення зброї для України й нічого про постачання ракет Scalp, важкої бронетехніки та інших дефіцитних для ЗСУ видів озброєнь. Крім Mirage-2005, 70-80 років, виробництво яких припинили у 2007 році. 

Певною мірою це аналог СУ-24. Але він багатофункціональний, з тричі більшою дальністю «СУшки». У Франції їх 20, з яких Україні можуть передати не більше 12. Українські пілоти вже літають на них. 

Раніше всі поїздки президента були наповнені інформацією про нові ракети озброєнь для ЗСУ. Можливо, прийшло розуміння, що подібна інформація має бути секретною для Путіна. А, можливо, все складніше. 

Байден не буде активізувати тему воєнної допомоги Україні, якою Трамп лякає американців, як провокаційною до Третьої світової війни. 

Цим обовʼязково скористається Путін. Тому, ця тема приглушена і союзниками в Європі. 

З іншого боку, Зеленський заявив про неприпустимість територіальних поступок Росії в обмін на прийняття решти України в НАТО, про що одночасно написали Economist, FT, Politico та інші американські ЗМІ. 

Між панікою і маневром. 

Хоч нам вже і стало відомо, в чому суть «плану перемоги» президента після скорої суспільної презентації, але для його реалізації потрібно зробити фундаментальні кроки. Не допустивши серйозних помилок, що Зеленському вдалося лише один раз, обʼєднавши рішучість союзників і спершись на феномен Залужного у 23 році в літньо-осінньому контрнаступі 22 року. 

Феноменальна і блискавична спецоперація, яка провалилася через рік через конфлікт між політичним і воєнним командуванням. 

Президент одночасно грає на багатьох шахівницях. Кількість гравців і шахових партій лише зростає. Витримати таке навантаження одній людині силою її природи практично неможливо. 

Стомленість, виснаження фізичні й моральні, роздратування невдачами й поганим виконанням задач, відсутність системної команди реальних професіоналів, незалежних технократів і інноваційної воєнної команди Генштабу, змушують Зеленського брати на себе все більше відповідальності та роботи, яка демонтує в ньому, перш за все, політичного та ідеологічного лідера. 

В силу відомих і невідомих причин, він не може не тільки перезавантажити команду його основних радників, але навіть розширити її, за рахунок більш досвідчених незалежних і освічених спеціалістів. 

Він погоджується на точкові зміни, більшість з яких лише посилює негативні настрої суспільства. 

Весь 23 рік його команда, з ключовим економістом Банкової Гетьманцевим, жорстко критикувала пропозиції перевести економіку на воєнні рейки. 

Розширивши приватний сектор інвестицій, залучивши до стратегічних підприємств ВПК іноземні збройні корпорації з технологіями, інвестиціями, створивши програму грантової підтримки для виникнення і розвитку масштабної кількості малих майстерень, цехів і заводів з виробництва і ремонту зброї. Легалізувавши фіскальні процедури. 

Реальність змусила це робити, ламаючи штучні барʼєри й корупцію, які стали результатом небезпечного масштабування, адміністрування ринку в Україні. 
82
Степан Гавриш

17 Oct, 08:40

💬 Декларативні заяви національно-політичної й воєнної влади про перспективи «мирного плану» через глобальний саміт, загадкового «плану перемоги», успішного та активного супротиву російським окупантам в окремих місцях фронту, обіцянки мільйонів дронів, артилерійських снарядів, отримання дозволів на далекобійні удари в глибину Росії й розробка власної «диво-зброї», балістичних ракет, реактивної «Паляниці», зі швидким плином часу лише погіршують морально-психологічний стан суспільства та нарощують песимізм. 

До американських виборів Байден, найскоріше, не проведе вкрай важливі для України збори демократій на «Рамштайні» або під іншим брендом. На міноборонівському саміті НАТО 17-18 жовтня України може не бути. 

В розумінні зміни стратегії її підтримки в напрямку посилення воєнної допомоги й переходу до інших форм протидії НАТО в можливості розширення російської експансії через Україну в сторону Балтії та Польщі.  

Зрив саміту на «Рамштайні» збентежив і знервував президента Зеленського. Скасування поїздки в Німеччину лідером Америки через загрозу п'ятирівневого «Мілтона», після важкого удару майже такої сили «Хеллен», є очевидною і зрозумілою. 

Трамп миттєво включив буревії у політтехнологію своєї виборчої кампанії й вже догнав та випереджає Камалу Гарріс, в 4 із 6 волатильних штатах. 

Зеленського налякало мовчання президента Байдена. 

Але, як казав Шельменко-Денщик, воно і так, та трошечки не так. 

Байден тихо їде до Німеччини. В пʼятницю, 18 жовтня він зустрінеться із канцлером Шольцом. А президент Штайнмаєр нагородить його Великим хрестом ордена «За заслуги» особливого рівня. Може діамантовий? 

Spiegel говорить, що візит буде присвячений тим самим питанням, які мали бути на «Рамштайні». Одночасно відбудеться фінальне засідання міноборонного саміту НАТО в Брюсселі. 

Можливо ще не все втрачено, але добре втаємничено, аби вороги боялися. 

Жодних коментарів щодо лише паузи у консолідації союзників навколо спільної стратегії протидії Росії. Ніяких заяв про готовність визначитись у підтримці України щодо виборів. І нуль інформації, коли він зможе провести Глобальний саміт союзників, очоливши його на тому ж «Рамштайні». Бо ця контактна група виключно зорієнтована на воєнну підтримку Києва.  

Зовсім не виключено, що є обставини за межами буревійного форс-мажору, які могли вплинути на рішучість Байдена каталізувати процеси підтримки України.  І цьому є непрямі підтвердження. 

Заява одразу Майка Джонсона, що з перемогою Трампа вони припинять допомогу Україні. Дональд зателефонує другу Вові й той припинить вбивати українців і палити їхні поселення. І ще він зупинить Третю світову війну, яку педалюють постачання зброї в Україну Байден і Гарріс на мітингу в Каліфорнії. 

Прозрівший віком республіканський кандидат не залишив альтернативи виборцям – лише він і ніхто інший здатний не допустити глобальної війни: «я турбуюся про наступні 3,5-4 місяці, ми опинимося у своїй війні через це, через людей, які в нас є». 

На тлі прогнозів повного республіканського контролю над Конгресом, це було б, напевно, лише риторикою відданості босу. Як би не Олаф Шольц. Таблоїд BILD вже після зустрічі Зеленського з канцлером, несподівано, вдарив нижче ватерлінії: 

«Німеччина наступного року планує припинити постачати ЗСУ важку техніку». 

Її не більше в українській армії. Хоча, Олаф Шольц оголосив наступну поставку разом із данцями й норвежцями на суму 1,4 млрд євро ще до кінця цього року. 

Певною мірою, це корелюється із результатами блискавичного дипломатичного спурту українського президента до ключових союзників: Британії, Німеччини, Франції, Італії, де він представив свій «план перемоги» і розʼяснення, «яка далекобійність зараз потрібна, і яке бачення, щоб зараз зміцнити фронт». 

«Змусити Росію до миру, завершити цю війну, хотілося б не пізніше, ніж наступного 25 року, та гарантувати не повторення агресії». 
76
Степан Гавриш

16 Oct, 17:25

https://youtu.be/I_H4IwEl-60?si=senuNjJ8dY3OTqMF
79
Степан Гавриш

16 Oct, 11:17

Из-за остановки бронирования Украину ждет бюджетный и продовольственный кризис - СМИ

Решение правительства о приостановлении бронирования дестабилизирует работу украинского бизнеса. Последствия этого решения будут серьезные: потери бюджета, ослабление экономики и кризис на продовольственном рынке, пишет Forbes.

В компаниях, которые опросило издание, жалуются на игнорирование отдельными местными ТЦК постановления Кабмина №516, которое автоматически продлевает на три месяца отсрочку от мобилизации, если она была актуальна на 7 мая этого года. В худшем случае может это закончиться мобилизацией критически важных для производства работников.

Больше всего же бизнес обеспокоен потенциальными изменениями в процедуре бронирования. После вопроса безопасности, бронирование сотрудников является наиболее важным. И если правительство пойдет на уменьшение критериев для бронирования сотрудников или уменьшит процент тех, кто может под него подпадать, это повлияет на производственный процесс.

Дальнейшая мобилизация специалистов высокого уровня рано или поздно приведет к потере способности не только поддерживать регионы присутствия и наполнять государственный бюджет налоговыми поступлениями, но и к снижению благотворительной помощи Силам обороны.
85
Степан Гавриш

16 Oct, 11:09

Зеленський у вересні дав союзникам три місяці на те, щоб прийняти основні положення представленого ним Плану Перемоги, — АР

🇺🇦 УС / Підписатися
79
Степан Гавриш

16 Oct, 09:55

🔔 Зеленський виступив в Раді і представив план перемоги

Основні тези: 

✔️ Це залежить від партнерів. Росія не шукає чесного миру. Путін хоче тільки війни. Ми повинні змінити обставини, щоб війна закінчилася безвідносно від того, що хоче путін

✔️Україна 2 роки тому запропонувала формулу миру, ми провели успішні саміти миру. Але рф поки ухиляється від чесної дипломатії і кидає ультиматуми.

✔️Наші воїни гарантують, що жодні  ультиматуми росії нічого не варті.

✔️План перемоги має працювати для того, аби прокласти міст до другого саміту миру, аби поставити крапку в війні.

✔️Якщо план підтримають, ми можемо завершити війну не пізніше наступного року.

✔️Наші воїни гарантують, що жодні  ультиматуми росії нічого не варті.

✔️ План перемоги має працювати для того, аби прокласти міст до другого саміту миру, аби поставити крапку в війні.

✔️ Якщо ми і партнери не посилимося зараз то путін суттєво посилиться в наступному році аби назавжди відкинути дипломатію 

✔️ Росія має програти. Це не заморозка, це не торгівля суверенітетом, ми повинні реалізувати план перемоги і примусити росію бути на саміті миру.
82
Степан Гавриш

16 Oct, 09:05

❓ США збивають ракети над Ізраїлем через відсутність ядерної загрози з боку Ірану, тоді як в Україні не втручаються через ядерний арсенал Росії, – Politico

Відправлення американських військ для збивання російських ракет над Україною може призвести до прямого військового зіткнення між двома провідними ядерними державами світу – з потенційно апокаліптичними наслідками, – йдеться в матеріалі.
72
Степан Гавриш

16 Oct, 08:17

▶️ Селидове вже перебуває в напівоточенні, тому ЗСУ змушені будуть відступити, – військовий аналітик Bild Репке

15-та бригада Нацгвардії «Кара-Даг» успішно тримає оборону в місті, але сусідні підрозділи не витримують натиску. Бійцям доведеться відступити, щоб уникнути оточення.

➡️ Боєць «Айдару» Станіслав Бунятов підтверджує, що росіяни поступово обходять місто, захоплюючи його в кліщі і вже вибивають їх з окраїн. На його думку, на цьому напрямку є ті ж проблеми з взаємодією, які характерні в цілому для ЗСУ.
79
Степан Гавриш

16 Oct, 07:39

🚨 Триває активна підготовка Росією понад 10 тисяч військових КНДР на Далекому Сході, – джерела РБК-Україна в Силах оборони

Зокрема, РФ планує перекинути їх на прикордонні території біля України. Або ж готує їх до ротації російських військ.
78
Степан Гавриш

16 Oct, 05:46

США в гіпотетичному дискурсі самі з собою. «Безвідповідально, ми готуємось, світ опиниться у безпрецедентній кризі, Росія нічого не виграє. Будь за що треба уникнути ядерної ескалації». 

Деякі спікери, наприклад Сікорський, стверджують про наявність плану у відповідь на тактичні ядерні удари по Україні. Високоточними конвенційними атаками на російську армію в Україні й російський Чорноморський флот. 

Сумна колискова про долю Івасика-Телесика на лопаті у Баби Яги. Якщо Росія прийме рішення нанести тактичні ядерні удари по лінії фронту чи окремих українських містах, для примусу прийняти капітуляцію, за прикладом Хіросіми та Нагасакі, то у повну бойову готовність буде переведена вся ядерна путінська тріада. 

В оголошеній ним доктрині масовий злет авіації, ракет та безпілотників та їх рух в сторону Росії є законною підставою для відповіді навіть глобальним ядерним ударам. 

Сказати, що Путін цього не зробить, бо в нього двоє кабаєвських маленьких синів, і це проведе його до особистого знищення, ніхто з впевненістю не може. 

Час піде на хвилини та секунди. Почнуться переговори, і помста Росії буде перенесена на майбутнє. Після Путіна, якщо його правонаступник не буде ще більш божевільним. 

Залишається єдиний шлях, який чомусь закритий залізною брамою із кодовим замком. Він вимагає рішучості, волі й принципу неподоланної сили. Все це є у союзників України. Його треба викопати з історії. 

Потрібна чітка заява, що у випадку навіть спроби ядерної ескалації, НАТО буде готовий нанести превентивні неядерні удари по всіх, готових до ядерного штурму, ядерних обʼєктах. Засобами й способами, яким неможливо буде зашкодити ППО. 

Потрібен план персонально для Путіна. Як політичний ультиматум. Якщо він протягом певного часу виведе війська на лінію розмежування до 24 лютого 22 року, то це забезпечить йому право на особисту амністію. 

Тоді він зможе взяти персонально участь у підготовці мирного договору і права на врахування його пропозицій в межах статуту ООН і ратифікованих Росією конвенцій і норм міжнародного права. 

Найбільшою небезпекою може бути збереження Путіна, як континентального агресора з ядерним арсеналом, погодження з будь-яким його планом і його ж перемоги у війні з Україною навіть ціною запрошення України в НАТО. Це найскладніша і найбільш принципово важлива точка формування нового цивілізаційного конфлікту. 

Важко зрозуміти, з якою метою FT, Politico Economist та інші американські видання запустили на геополітичну орбіту підготовку плану поступок пʼятої, надзвичайно цінної території України Росії в обмін на прискорене членство в НАТО. 

Як повторення «німецької моделі», коли розділена між блоками Німеччина – ФРН – у 1955 році була прийнята в НАТО. Без заперечень з боку Москви. 

Але тоді війна вже 10 років як закінчилася. Після Постдамської конференції були створені нові кордони, гарантовані двома полярними сторонами, які вже володіли значними запасами ядерної зброї. 

До того ж вступ ФРН в альянс, в як би політичному і юридичному вимірі, гарантував НДР їх місце в зоні соціалізму і Варшавського договору. 

І ніхто не говорить, як це можна зробити у фазі надзвичайно гарячої війни в Україні, коли російська армія лише нарощує ініціативу і прискорює наступальні операції по всій лінії фронту. 

Який сенс Путіну йти на поступки, коли його головна мета війни в Україні – зробити неможливим її натізацію?! А дальше – відсунути НАТО десь на лінію 96 року. 

Важливо знати, чи дійсно, як за відсутності інших політичних новин, наголошує ОП спікером Подоляком, що Росія прискорено виснажується? Не факт. Судячи з рекордного воєнного бюджету на наступні три роки, виплат воєнним найманцям, нарощування стратегічних ресурсів і зброї, в тому числі бронетехніки й ракет, Росія тримає високий воєнно-промисловий і мобілізаційний пік. 
85
Степан Гавриш

16 Oct, 05:23

📍 США не розміщуватимуть систему перехоплення ракет середньої дальності THAAD у Європі для України, — Пентагон

У заяві йдеться, що THAAD не встановлять в Європі для підтримки України, але її можуть розгорнути для Ізраїля.

📣 За словами прес-секретаря Міноборони США, війни в Україні та Ізраїлі відрізняються за своєю природою, що впливає на рішення США.
72
Степан Гавриш

15 Oct, 17:10

🤬 рф в тиждень витрачає на війну в Україні більше, ніж 80% її регіонів в рік, - The Moscow Times

За даними видання, наступного року росія планує військові видатки на рівні 13,2 трильйона рублів, або ж 95,4 мільярда доларів впродовж 2025 року.

З цього слідує, що в день в Росії на війну планують витрачати 38 млрд рублів або майже 275 мільйонів у доларах США.
ㅤ
Надіслати новину @realukraine_bot
👉ПІДПИСАТИСЯ
82
Степан Гавриш

15 Oct, 17:08

🥴 Дональд Трамп заявив, що тільки він може вирішити конфлікт між КНДР та Південною Кореєю

🇺🇦 УС / Підписатися
79
Степан Гавриш

15 Oct, 17:05

Це війна проти України вже не тільки Росії, а й Північної Кореї, — радник глави офісу Подоляк

💬 «На сьогоднішній день немає сумнівів, що, окрім снарядів, ракет і амуніції Північна Корея направляє в Росію й інженерні війська, і, напевно, вже й тих, кого можна використовувати на полі бою. Кількісні параметри має підтвердити Головне управління розвідки Міноборони України. Але те, що такий факт існує, це — безумовно. Тобто це вже не війна тільки Росії проти України, а це вже війна Північної Кореї».
73
Степан Гавриш

15 Oct, 07:37

Тепер Путін все частіше буде вдаватися до погроз ядерною зброєю. Північна Корея та Китай будуть нарощувати ядерний потенціал, спалюючи його зі штучним інтелектом і швидко просуваючи неконтрольовані технології в Космос. 

У Північної Кореї майже 1,5 мільйонна армія з 4 млн резервістів. Майже 2/3 її бойових спроможностей в демілітаризованій зоні на кордоні з Південною Кореєю, з якою Ин розірвав договір про ненапад і денуклеаризацію півострова. 

В КНР майже 2,5 млн професійних сил, а в Росії вже 1,5 млн солдатів і офіцерів. Мілітаризація цих трьох союзників, які підтримують стратегію глобальної війни нового типу і розхитують світ, відбувається швидкими темпами. 

Вони діють, як союзники, все інтенсивніше координуючи свої дії й формуючи спільну воєнну політику. Зустрічі президентів, глав урядів, міністрів оборони та керівників Радбезів та міністрів іноземних справ, під різними приводами, стають максимально інтенсивними. 
В центрі – Росія, завдання якої відволікати США і НАТО від стратегічних плацдармів Китаю і Тайваню. І не тільки в Індо-тихоокеанському регіоні. Йде інтенсивна обробка Моді з метою вивести Індію з британо-американського мейнстриму. Всі зусилля зосередженні не на Ізраїлі й Близькому Сході, а на Україні і європейському континенті. 

Мета – розколоти трансатлантичну єдність, підігруючи Трампу, популістам, правим і лівим політичним ультрас, не допустити воєнної консолідації Європи й зміцнення політико-економічної єдності. 

Проксі Москви Орбан з маленькою Угорщиною показує ефективність стратегії розколу крихкого європейсько-політичного конгломерату. Тому російська війна проти України, Європи й США може тривати ще довго. 

Китайсько-бразильський проект дипломатії війни «Друзі миру», безкоштовний і солодкий наркотик для псевдопацифістів, вічних нейтралістів, ідеологічних біженців і нарочито стомлених, яким байдуже війна в Україні, доля древнього європейського етносу та його держави.  

Китай все частіше виступає бенефіціаром війни Росії в Україні, постачаючи йому ледве не 2/3 всього для її продовження. 

Певною мірою, його стратегія ідентична байденівський – не допустити воєнної поразки Росії, яка з високою вірогідністю призведе до її розпаду на невизначену кількість держав. Ядерних. 

Деякі з них можуть стати Північною Кореєю, захищаючи свій суверенітет ядерною зброєю. Сумнівна логіка, якщо згадати ядерне роззброєння України. 

Тоді рішення українських псевдопатріотів і недолідерів про відмову від ядерної зброї було прийнято, якби, з причини неможливості обслуговування ядерного арсеналу, особливо ракет на рідинному паливі, і управління ними, бо всі коди запуску і протоколи використання ядерних бомб були лише у Москви. 

Тим більше, Китай міг би отримати легітимну юридичну можливість повернути величезні колишні свої території на далекому сході, які Російська імперія відібрала у династії Цін в 19 столітті. Айгунський договір 1858 та Перша Пекінська конвенція 1860 року. 

Найгірше, що Пекіну і Москві вдалося втягнути у конвеєр війни проти України Індію, яка не тільки платить за російську нафту, але й все частіше і більше постачає їй електроніку, станки, обладнання і метали для продовження війни. 

Захід ще не знайшов альтернативу таким спірним діям, маючи залізобетонне усталене міжнародне право заборони будь-яких форм воєнної підтримки агресора і притягнення таких воєнних співучасників до відповідальності. І хоч інститути ООН напівмертві, напівлежачі, але її основні трибуни залишаються відкритими для більш рішучих дій української й дипломатії союзників. 

Пасивна активність західних демократій, даремне вичікування якихось змін, що прийдуть самі по собі, обережність людей із завʼязаними очима в темній кімнаті, лише розпалює гонку озброєнь і прискорює входження в епоху нового типу глобальної війни, коли будуть діяти тисячі фронтів на кордонах і всередині ще вчора благополучних держав. 
89

2025 All Right Reserved

Disclaimer: The content displayed on this website is solely provided by the respective Telegram channels. We hold no ownership or responsibility for the content shared by these channels.