Місяць набув своєї бездоганної повені й засвітив приємним світлом, створеним для того, щоб люди виходили на вулицю, вдихали морозне повітря і про щось думали, зазираючи далеко в темне небо. Там одне, налите золотом око, дивиться на тебе, пронизуючи наскрізь.
Раптом різко повіяло холодом, сніг, ще не приклеєний до тротуарів морозом, злетів і обпік щоки. Місяць сховався за фіолетову хмару і шкірою побігли мурашки.
Відьми, що народилися на київських пагорбах, злетілися до цього місця наче одурманені. Напіводягнені, розмальовані яскравими помадами, нахабні й голодні, з довгим волоссям, віями та розширеними зіницями.
Молоді й біснуваті, вони закружляли над легендарним Будинком із Химерами, розташованим навпроти Офісу президента, розбудивши всю нечисть, розставлену легендарним Городецьким.
Це загадкове, міфічне місце, збудоване автором на спір з іншими архітекторами одного дня, я перетворю на музей варварського чаклунства. Там ночами обрані від влади читатимуть змовницькі ритуали за процвітання обраних і народження талантів, здатних змінити цей світ. Не такий як сьогодні, інший, ідеальний, де пристрасть і боротьба не руйнують одне одного.
Відьми цього вечора збожеволіли: вони скаженіють щосили, кружляють над будівлею, відкидають шокуючі тіні, репетують як гієни.
Щось скоро станеться, ніхто не скаже що, але чудовиська на даху будівлі Городецького почали оживати, щоб прийняти нові пози та завмерти ще на одне сторіччя. Місяць знайшов свою повноту і воно почалося. Шабаш на київських пагорбах.
Відьми закружляли над дахами Банкової, набрали висоту і зі швидкістю розлетілися найближчими вулицями, хапаючи за комірець перехожих чоловіків, які поспішали на зустрічі зі своїми другими або третіми половинками на честь безглуздого свята, придуманого маркетологами.
Вони підхопили переляканих чоловіків за коміри, кинули на дахи будинків і поглумилися над кожним.
А коли чоловіки на вулицях Липська, Шовковична та Грушевського скінчилися, відьми почали розбивати ліктями шибки в Офісі президента та витягати запізнілих трудівників, які знехтували коханням у цей вечір.
У цей час, коли ви смакуєте цим текстом, відьми чинять страшне - тягнуть мужиків на дах, гвалтують до нестями та силоміць, їх виснажених, скидають на плац. З висоти і з жорстокістю, як роблять ворони, крадучи білок з дубів Байкового цвинтаря, щоб підняти їх високо в небо і кинути донизу. Так вони борються за виживання, що ворони, що відьми.
У підвальному приміщенні одного з дрібних шинків від холоду і чаклунства самотньо сховалася одна пара.
Обидва вродливі й сповнені сил, але зараз злегка втомилися, або надламані обставинами. І хоча вікна замкнені, вони ловлять одне в одному ковтки свіжого повітря щосекунди.
Вона виблискує очима і локонами, у нього - глибокий вабливий голос і майстерне вміння загортати незручні паузи в жарти. Вона сміється від кожної такої подачі, а він милується її красою.
Їхню мову розв'язав алкоголь і приємне почуття цікавості, коли люди відкривають одне одного вперше і радіють, що на диво - їм цікаво слухати один одного, а не лише спостерігати. Вони базікають невтомно, обмінюються честолюбними мріями, марять успіхами, не стільки своїми, скільки одне одного, соромлячись зізнатися в магічному почутті глибокого й раптового тяжіння, про яке так рідко пишуть нам романісти в своїх книжках.
Іноді він та вона замовкають і довго дивляться одне одному в очі, розглядаючи там таємницю тяжіння і розгадку на один із головних міфів: а чи трапляється кохання з першого погляду? Неминуче вірусне зараження на смерть. Ти вже збагнув, що трапилося, у тебе є шанс втекти або вжити антибіотик, просто тут, з блюдця, запивши останнім ковтком холодного вина, після якого можна підвестися і піти, але ти відмовляєшся і обираєш лихоманку.
Ти обираєш цього вечора любов, бо це єдина магія, яка врятує тебе від відьом.
