Vladimir Spivakovsky Education 5.0.

Ах, ось воно як…

…Хлопчик-підліток дивується: «Дорослі кажуть, що справжнє життя буде, коли я вивчуся. А зараз у мене що – не життя?!

…Строкато розмальована студентка журиться: «Що ви! Нас макіяжу не вчили...». Чого ви з мене смієтеся?

…Чоловік, який розміняв п'ятий десяток років, зізнається: «Я звик робити лише те, що скажуть. А заробляти гроші не навчився. Тому й із сім'єю не склалося…».

…Сивий пенсіонер так і не зрозумів, навіщо жив: «Я завжди мріяв бути письменником, а все життя пропрацював масажистом і ненавидів це ремесло. Але що тепер казати?! Пізно!».

…Розумна людина переживає: Як так сталося? Я хотів жити по-людськи, все життя старався, прагнув і робив… І що?

Потім лузери плодять лузерів.

Треба б якось перервати це замкнене коло.

Попереду у дітей у житті – не перехрестя з 4 доріг, а розвилка зі 100 стежок.
І всі криві. 90% – взагалі тупикові.

Як їх розпізнати?

Поки що вироблено три підходи.

Перший - на авось, раптом пощастить.

Другий – давати в школі-вузі надмірні знання-скіли-навички-вміння, щоб потім самому мати змогу вибирати шлях-дорогу-авеню. На свій розсуд та здібності.
Тому що якщо на злітній смузі дати тільки щось вузьке, високий ризик не потрапити в мейнстрім удачі.

Третій. Незважаючи ні на які ймовірності найближчого майбутнього... намагатися передбачати основні його тренди і вчити дітей тому, що виглядає пріоритетно важливим, перспективним і виграшним. Навіть якщо це не зовсім здійсниться, все одно дитина буде ближче до мети, що стоїть.

Вам який варіант бачиться найкращим?

Будь-який ефект будь-якого Даунінга і будь-якого Крюгера розбивається об ефект 81 левела, поки що мало кому відомого.

Так у природі зазвичай і буває.

Усі грають до 80 левелів. Він вищий.

А тут приходить людина та й каже: грайте за обрієм.

Все частіше приходить розуміння,

що таксист, банкір, далекобійник, девелопер, директор, спортсмен та програміст – це не професії, а стилі життя.

Ось ти обираєш у школі-ВНЗ професію, а потім тобі не подобається стиль життя, який тобі дала ця професія.

Або навпаки. Потрапляєш у якийсь добрий проект, який тобі подобається, а професійних знань не вистачає.

Що ж робити?

При обмірковуванні відповіді це питання треба ще у ранньому віці мати у голові ці дві думки.

А не одну із них.

1. Чомусь вважається, що якщо скоротити кількість вузів удвічі, то якість освіти одразу підвищиться.

Насправді, це не так. Якість освіти підвищиться, якщо будуть інші професори, інші технології, інші "підручники", інше оснащення, інше ставлення студентів до знань та націленість на зовсім інші результати навчання.

2. Чомусь вважається, що мета шкільної освіти – це ЗНО / НМТ. І що якість освіти залежить від цього ЗНО.

Насправді, якість шкільної освіти залежить зовсім від іншого, а саме: чому вчити, ким вчити, як вчити, де вчити та навіщо взагалі вчитися.

3. Чомусь вважається, що реформа освіти – це закони.

Насправді вдала реформа – це ніякі не закони, а коли в твою країну ломляться всі інші країни – запозичити те, що в тебе стало найкращим у світі. І їдуть сюди вчитися. А не ми до них.

4. А інакше – нема чого морочитися з цими реформами, витрачати багато грошей, нервів і марних очікувань.

Не знаєте, як привчити дитину до читання?

Дуже просто. Дати їм таке завдання.

А тепер, діти, напишемо коментарі до «Гамлета».

По 5 розумних коментарів від кожного учня.

Вважається, що у школі найважчі предмети – це математика, фізика, хімія. А легкі уроки – спів та фізкультура. Так і розклад становлять.

Однак це ми, дорослі, з усього робимо проблему. В основному виходимо з того, як важко вченим даються їхні наукові відкриття.

Заздалегідь лякаємо дитину: як це складно, але ти маєш здолати, а якщо не зможеш – то ти слабак та двієчник.

Тут же слід реакція у відповідь: ну, його до біса - зубрить гідроліз і тангенси, потерплю, поки мені виповниться 18 років, і стану як Мессі або Мадонна.

Адже насправді все навпаки. Математика, фізика та хімія можуть бути захоплюючими та нескладними, якщо вміти їх подати.

А ось спів та спорт… вимагають таланту.

Закривати виші?

Ось говорять про надлишок економістів та юристів, а також вишів, які хочуть нещадно скорочувати через їхню відверту слабкість. Насправді тут все не так.

Тому що юрист юристу "різниця", як і економіст – економісту. Хороші юристи та хороші економісти – на вагу золота.

Але не буває такого, що якщо країні потрібно 1000 юристів, то і вчити треба 1000. Тому що з 1000 тільки 100, що вивчилися, будуть по-справжньому грамотними, а 10 – талановитими. Просто наперед ніколи не знаєш – хто ким і як буде.

Значить, якщо потрібно їх мати 1000, то треба вчити вдесятеро більше. Тому що всім потрібні хороші адвокати, а не просто правознавці. Скрізь потрібні успішні бізнесмени, а не просто рахівники-економісти. Скрізь потрібні кмітливі айтішники, а не просто програмісти.

Тому треба навчати з надлишком, і не можна закривати виші, навіть якщо там галимий рівень навчання. Чи мало геніїв вчилося... - де доведеться і де завгодно!

Літаки виготовляють із десятим запасом міцності. Постає питання – навіщо?
Отож.
😊

Безкоштовне – не завжди підозріле.

Взагалі, треба іронічно ставитись до прокислих радянських штампів, типу «безкоштовний сир тільки в мишоловці».

Тому що ця приказка підходить лише для першої мишки.

Ось такий алгоритм:

Хочемо одне,

маємо на увазі інше,

говоримо третє,

робимо четверте,

виходить п'яте,

виглядає з боку – шосте,

сьоме – заново переробляємо,

восьме - кидаємо все до чортової матері.

Дітей у дитячому садку у Швеції ніхто настирливо не повчає.

У садку установка така: якщо хтось із дітей щось каже, то всі інші замовкають.

Вдома чи на вулиці батьки терпляче чекають, доки дитина щось скаже та домовить. Не перебиваючи.

Нема такого, щоб «закрий рота».

Якщо діти між собою сваряться, то дорослий каже:

Спочатку ти кричи, а ти слухай!

Потім – ти кричи, а ти слухай!

Інакше ви не зрозумієте, хто що кричить.

Перед входом у ресторан, де висів розкішний плакат "Гастрономічний апетит",
закреслили літеру Г.

Такі вкрадливі фрази як: «Мені треба тобі щось сказати»….., а також «Можна в тебе спитати?» - активують ділянки мозку, які відповідають за паніку.

Тому краще обходитися без таких ввічливих вступів.

Не лякайте людей!

Багато людей стали багатими, але так і не стали бізнесменами.

Багато людей здобули освіту, але так і не стали освіченими.

Багато людей мріють про майбутнє, але живуть лише минулим.

Багато людей розумні, але роблять так тупо, що тільки дивуєшся цьому.

Багато людей все розуміють, але мовчать.

Багато людей по-справжньому щасливі, але скиглять, скиглять, скиглять.

Багато людей – хороші, але вдають із себе чорт-шо.

Багато людей народжені вільними, але мешкають не свої життя.

(Підслухав)
У театрі в антракті ззаду мене крутився хлопчик, і «діставав» тата...)
= = = = =
Син: Тату, а що означає бути чоловіком? Ти весь час мені кажеш: Будь чоловіком! Будь чоловіком!

Тато: Ну, це коли він сильний, любить тебе без жодних умов, піклується про тебе та захищає тебе.

Син: Коли я виросту, я буду чоловіком як мама.

Кажуть, що безкоштовне часто дуже підозріло.

Типу, «безкоштовний сир тільки в мишоловці».

Але до прокислих радянських штампів тепер треба ставитись іронічніше.

Тому що ця приказка годиться тільки для Першої Мишки.

Тому що після першої мишки, що потрапила в мишоловку, для решти «безкоштовне» вже безпечне.

Так і у житті.

У 1960-х роках дітям говорили: «Вчися старанніше».

У 1980-х – «Вчися швидше».

У 2000-х – «Вчися глобальніше».

У 2010-х – «Вчися на професію».

У 2020-х – «Вчися створювати свій власний світ».
В.С.

Як розбанити екаунт на FB?

Я обіцяв вам розповісти історію свого повернення на Facebook — як мені вдалося повернути і розблокувати акаунт, здавалося б, у безнадійній ситуації.

Багато хто помітив, що мене довго не було там в мережі. На жаль, не з власної волі. 11 місяців тому мій екаунт зламали і зловмисники запустили тисячі шахрайських рекламних оголошень із рекламного екаунту.

А я й не помітив. Звичайно Фейсбуку це не сподобалося – він мені відразу заблокував business manager, звідки запускалася ця реклама. І нічого дописувати я вже не зміг.

У той же час ці хакери створили десятки моїх фейків, скопіювавши мою фотографію та особисту інформацію. Це ще більше погіршило ситуацію — мабуть, Facebook вирішив, що я і є шахрай і повністю забанив екаунт. І нікуди до них достукатися було не можна.

Написали лише, що дають 180 днів, щоб опротестувати рішення. Я намагався сам, потім просив друзів багато разів. Але всі спроби зв'язатися зі службою підтримки та пояснити ситуацію нічого не давали, як я не намагалася.

У результаті через півроку термін минув, і Facebook просто взяв та видалив екаунт, де було під 80 000 підписників. Як кажуть, все зникло.

Я особливо вже ні на що не сподівався, завів другий екаунт і почав із ним нове життя.

Але за кілька місяців несподівано прийшла допомога, мені порадили звернутися.
за порадою до команди Repulse (З телеграм: https://t.me/repulse).

Хлопці з цієї фірми сказали, що беруться саме за такі безнадійні випадки. І таки вони майстерно зробили свою роботу!

Вже через 7 днів мій акаунт був відновлений, і я отримав доступ до нього! Крім того, всі липові акаунти також були вилучені.

Тож тепер на Фейсбуці я повністю відновлений у правах. Усі мої підписникі з радістю повернулися і тепер все гаразд.

Дякую добрим людям з цієї фірми, а також людині, яка мені їх порадила, і вам, що читаєте мене, і тепер знаєте, до кого звертатися, якщо що трапиться у вас з Фейсбуком.

Ніколи не впадайте у відчай!
😊

Як розпізнати сигнали долі?

Стою у величезному та красивому соборі в Іспанії. А мені друг-гід каже:

Дивись. Іспанський художник Мурільйо розписував фресками цю стіну і впав зі сходів, розбившись на смерть.

А за кілька років до цього циганка нагадала йому, що він загине на весіллі...

Тому Мурільйо став навідріз уникати своєї присутності на будь-яких весіллях. Відмовлявся від них, навіть не вислуховуючи тих, хто запрошував. За жодні гроші.

Однак сюжет картини, яку він розписував на великій стіні, і з якої так невдало впав, називався Вінчання святої Каталіни.

Не розпізнав...

Щось із наукою не те.

У шкільній програмі 80% предметів – це науки (фізика, хімія, математика та ін.). Навіть літературу зробили наукою, змушуючи дітей робити філологічний аналіз книг, замість того, щоб від літератури отримувати користь та вдоволення.

А ось у майбутньому дорослому житті з наукою пов'язують себе лише 3% випускників (!), стаючи інженерами, винахідниками, конструкторами та вченими. Вони молодці!

Але що, даруйте, дає школа решті 97% дітей, які стають кухарями, редакторами, менеджерами, продавцями, бізнесменами, будівельниками, програмістами, чиновниками, продюсерами та лікарями?

І як жити їм, які віддали одинадцять років школі, які просиділи там 12 000 уроків, але так і не забезпечили себе пальним для життєвого розгону? Та ще в умовах нових технологій 21 століття та нових наук.

До речі, чому тільки наукам такий привілей? Та ще й з урахуванням того, що наука зараз кинута напризволяще?

Потрібно або науку міняти на іншу, або предмети вводити інші, або ставити школі інші цілі. Або залишити все як є.

Але найкраще застосувати теорію пропорцій. Адже немає нічого кращого за оптимальні пропорції. Наприклад, золотий перетин 62:38, або правило Парето 80:20, або просто навпіл 50:50.

Тоді все вийде ідеально, якщо, наприклад, академічній науці приділяти 50% навчального часу, інші 50% - приділяти інтегрованим практичним кейс-урокам.

Тоді у дітей виробиться і системне мислення, і практичні навички застосовувати отримані знання. Аби завдання були цікавими та життєвими.

Власне, так і роблять зараз найкращі школи. Дотримуючись цієї рятівної пропорції.