APOSTOL

«Як запускати свою компанію?» Декілька разів від випускників та студентів було це питання.
У мене немає якоїсь короткої відповіді, але що можу сказати напевно:
• вам треба знайти рішення, яке вирішує якусь реальну проблему;
• коли у вас є ця проблема — продукт вирішуватиме проблему, як мінімум, однієї людини;
• поки запускаєтесь, не відточуйте продукт до ідеального ідеалу (спойлер — це неможливо). Бо чим глибше ви закопуєтесь в це, тим вищі шанси, що ще більше речей потрібно буде переробляти після відгуку користувачів.

Paul Graham написав багато обов'язкових до прочитання есе на цю тему. Його есе — це база, ґрунт, фундамент, тому обов'язково читайте:
• Як розпочати стратап
• Як обрати ідею
• Помилки, що вбивають стартапи

Тут всі його есе: https://paulgraham.com/articles.html

Нещодавно двоє наших випускників стали переможцями DEV Challenge. Мені, безумовно, приємно вкотре бачити, що мейтівці найкращі. Ілле, Таню, вітаю 🎉

Для тих, хто вагається отримати такий досвід, нижче плюси від участі в хакатонах/олімпіадах:
1. Це збільшує кількість запрошень на співбесіди;
2. Покращує конверсію співбесід в офери;
3. Дає можливість познайомитися з класними людьми з індустрії;
4. Ну і, звісно ж, довгостроково впливає на зарплати: учасники хакатонів мають зп вищі за середні на ринку.

Не подаюсь на вакансії, бо не відповідаю на 100% вимогам.
Якщо це ваша перша робота — нормально подаватись на всі вакансії, які вимагають до 3 років досвіду. Бо це рішення компанії, хочуть вони з вами спілкуватись, чи ні. 

Навіть коли рекрутери кажуть, що ви не підходите, вам потрібно зрозуміти, чому ви не підходите. Далі, дізнавшись цю причину, вже вирішувати, чи під силу вам її якось спростувати. Можливо, ви можете зробити тестове завдання і своїми навичками компенсувати нестачу комерційного досвіду.

Наприклад, у команді Мейта на двох дуже важливих для нас позиціях працюють люди, яким спочатку наші рекрутери відмовили. Але ті вибороли собі можливість зробити тестове. У підсумку їх тестові були на рівень вище за інших кандидатів і ми зробили їм офер.

Ну і на додачу ще напишу, як подаються чоловіки і жінки.
Чоловіки: «якщо я знаю 20% слів у вакансії — я perfect match, кращих кандидатів на цю позицію немає».
Жінки ж, навіть якщо знають 98% слів у вакансії, часто не подаються, бо залишаються ті 2%, через які вони думають, що не підходять. Також внутрішня статистика Google показувала, що жінки на 20%-30% рідше подаються на підвищення, ніж чоловіки.

Тому на першу роботу відгукуємось на всі вакансії, а от вже з другої, третьої роботи можна більш свідомо вибирати компанії, де ви хочете працювати.

Про брехню в резюме. У коментарях спитались, що я про це думаю. 
І спочатку треба дати визначення, що таке брехня. Щоб далі відрізняти, що правда, а що ні.

Брехня — це коли хтось каже інформацію, яка не відповідає дійсності. Наприклад, коли людина пише в СV, що у неї є 1 рік комерційного досвіду, якого насправді немає. 

Проте, коли ми подаємо свій досвід у вигідному для нас світлі («продаємо себе»), або не кажемо речі, які роблять нас гіршими кандидатами — це не брехня. Наприклад, на питання «чи є у вас 1 рік комерційного досвіду?» можна відповісти, що «я рік займаюсь розробкою, навчаюсь і практично кожного дня практикую» (якщо ви дійсно це робите) .

А тепер повернемось до брехні в реюзме.
Так, дійсно, є люди, які обманюють в резюме, пишуть речі, які не відповідають дійсності, і це допомагає їм потрапити на співбесіди. А іноді навіть отримати офери. Але є декілька способів детектити цю брехню. 

Перший — на співбесідах. 
Наприклад, людина написала, що десь працювала / щось там робила. Якщо на інтервʼю детально проходитись питаннями по її досвіду, то у випадку брехні їй на ходу дуже важко зорієнтуватись з відповідями. І навіть на таких простих питаннях, як «коли ти почав там працювати?» — людина починає губитись. 

Другий — робити референс-чеки.
Ми (та інші хороші компанії 😎) після всіх етапів процесингу кандидата спілкуємось з його попередніми керівниками і питаємо відгук на роботу. Якщо людина збрехала, то референс-чек зробить це очевидним.

Який висновок? У хороші компанії накрученим досвідом не потрапити. 
Це може дати короткостроковий буст в карʼєрі, але цей «буст» того не вартий. Бо коли ти брешеш про досвід — ти потрапляєш у поганенькі компанії, де працюєш з колегами, які теж брешуть. У підсумку ти не радий бути в колективі, де люди підставляють та обманюють, тому постійно змінюєш роботу і в жодній на довго не затримуєшся.
 
‼️ Ми, як компанія, радимо студентам ніколи НЕ обманювати.

Що турбує світчера в ІТ?

накидайте питань/думок у коментарі, будь ласка. Працюю над структурою наступного випуску подкасту

Як знайти хабарника і при чому тут айтішка.

Уявимо, що нам потрібно знайти хто із працівників МСЕК бере хабарі. Які у нас варіанти?
• влаштувати спостереження за способом життя керівників МСЕК у всіх областях — займе певний час
• аналізувати соцмережі працівників / родичів МСЕК — теж багато роботи
• проаналізувати % людей із інвалідністю у різних регіонах — один SQL запит

Правильну відповідь ми вже всі знаємо.

Статистика щодо непридатних у ВЛК різних районів Києва показує, що у Голосіївському — 40% непридатних, а в Оболонському — 5%. Навряд чи екологія в Голосіївському настільки погана, а в Оболонському настільки хороша. Ймовірно на те є інші причини. 

Чи відсоток прокурорів з інвалідністю. Де, наприклад, в Черкаській і Хмельницькій областях — кожен четвертий з інвалідністю. Це «чудово», що наш орган прокуратури «такий інклюзивний» і дбає, щоб працевлаштувати людей з інвалідністю. Але більш вірогідно, що всі ці люди не за станом здоров’я отримали такий статус.

Тому дуже круто, що наша держава рухається в напрямку цифровізації, а у нас стає більше такої публічно доступної інформації. Впевнений, що ми будемо однією із перших країн, в якої будуть публічні дешборди по багатьох метриках життя людей.

Відкриті дані і дата-аналітика дозволяють формувати справедливе суспільство.

27% відповіли правильно — маркетинг.
Це результат зростання продуктових компаній в Україні.

🚨️️хвилинка промо: у нас є крутий курс із digital marketing!
Приєднуйтесь: mate.academy/courses/digital-marketing

Відсутність технічної освіти = блокер для успіху в айтішці?
Чи ок, що люди жартують, що їм не знадобився диплом універу?

Разом з керівником офісу іновацій УКУ Олексієм Молчановським (якого я дуже хотів схантити в Мейт у 2018 році, але не вийшло) та випускницею Мейта Софією Тряско багато говорили про це в новому епізоді подкасту.

— фундаментальні знання, яких «немає» в буткемах
— бізнес-модель універів, куди йдуть гроші
— погана репутація коледжів 

🚨дискусії та коментарі вітаються під відео на YouTube. Алгоритми YouTube це люблять!

https://www.youtube.com/watch?v=u7Ke7thsEog

Було дуже страшно і боляче, коли в університеті на курсі економіки розповідали, що конкуренція — це добре. 

І що після університету не буде державного розподілу. І що не буде «заготовленого місця» для роботи в якійсь компанії, коли ти випустишся. Натомість потрібно буде ходити на співбесіди та намагатися працевлаштуватись. Все сам.

У 2021 році знайти роботу було дуже легко. Розіслав кілька резюме, сходив на декілька співбесід, відповів на кілька простих питань — і тебе брали. Бо якщо одна компанія тебе не візьме, то це зробить інша. 

Сьогодні людям, які отримали роботу в 2021 році, важче конкурувати на ринку праці, щоб знайти нову. Вони не звикли, що потрібно активно подаватися і більше всього знати. Проте ті, хто знайшли роботу в 2023 та 2024 роках, відчуватимуть себе комфортніше. Бо на початку кар'єри вони вже більш підготовлені, тож у довгостроковій перспективі є сильнішими в індустрії.

Так само вдячний, що у Mate academy є конкуренти. Ця конкуренція робить нас всіх сильнішими та покращує продукт 🙌

Чекати == погано

Минулого тижня я познайомився з Антоном (ім'я вигадане). У Антона 17 років досвіду в різних індустріях. Коли Антон розповідав про себе, він сказав: «Мені подобається все, чим я займаюся в житті»

Це одразу додало +100 до довіри до Антона. Будьте як Антон.

Мейту 10 років 😮💥

Я вчасно застрибнув на борт ракети під назвою Mate academy, яка злітала в космос.

Дякую, Anna Apostol ❤️ І усій нашій команді дякую. Різних часів та різних складів.

У цьому випуски ми сміялись найбільше. З Ілона Маска, казгеології, та інших факапів в кар'єрі.

+1 випуск нашого подкасту «Нештучний Інтелект»🔥 Тема — факапи. Гості: Євген Ковалевський, VP Engineering LetyShops, та наш випускник Міша Бегека, який зараз працює в EPAM. 

• факапи великих компаній
• страх помилок на початку кар’єри
• технічні та менеджерські фейли
• що робити, коли припустився помилки
• як перестати боятися щось зробити не так

Дивитись тут: https://youtu.be/kmqwRJB8ml8?si=U810z9xIqe9TFbGn

Я люблю точні науки, але не завжди цифри єдино правильний спосіб формувати думку про когось.

Олена, Євген, Станіслав, Володимир, Євген, Ігор, Ілля, Максим, Орест, Олександр, Олексій, Олександр, Данило, Анатолій, Роман, Василь, Олександр, Артем, Ян, Петро, Сергій, Роман, Євген, Владислав, Ігор, Сергій, Олександр, Володимир, Віталій, Олександр, Ігор, Олександр, Руслан та Денис, який на фото.

Це ветерани, які скористались нашою програмою безкоштовного навчання для учасників бойових дій. Цифрами я б написав 34, але часто за ними ми не зважаємо на історії. Історії реальних людей, 12 з них вже працюють в ІТ.

Я не знаю, чи правильний це допис до Дня захисників та захисниць України.
Але я радий, що наша команда залучена в процеси реінтеграції ветеранів в цивільне життя. ІТ — прекрасна сфера для цього. І ми хочемо взяти на навчання ще більше.

Будьте як емігранти.

Америка побудована емігрантами. Люди приїжджають в США і перше, що вони чують, що немає слова "проблема", є слово "можливість" (можливість вирішити проблему і заробити на цьому гроші). Емігранти не звинувачують ні в чому владу країни, в яку вони приїхали. Вони знають, що їм ніхто нічого не винен та що ніхто не винен у їх невдачах. Вони беруть відповідальність за своє життя на себе і часто досягають успіху в іншій країні.

Чимось схожим є приклад, коли діти з маленьких сіл/містечок приїздять на навчання у міста-мільйонники (зокрема, Київ) і швидше досягають успіху з гірших стартових позицій.

Якщо у вас є діти, брати чи сестри, відправте їх навчатись хоча б за 200 км від дому. Навіть попри те, що зараз можна вчитись онлайн. Це 100% допоможе їм швидше стати самостійними та значно підвищить шанси на успіх в цьому житті. 

Ті, хто притримується цієї ж стратегії, і беруть відповідальність за своє життя на себе, живучи у своїй країні — досягають не менших успіхів, a часто навіть більших. Aдже вдома все одно простіше.

Ми середнє арифметичне з 5-ти людей, які нас оточують. І дуже важливо спілкуватись з класними людьми та набиратись від них корисного досвіду. Формувати горизонтальні звʼязки, щоб допомагати і підтримувати одне одного.

У середу провели Mate Reunion — першу офлайн-зустріч спільноти з 2020 року. Хоч збирались в Києві, приїхало багато випускників з інших міст. Потягом. На один день. І це тільки доводить, що нам треба організовувати більше офлайнів.

Головна думка — вкотре переконався наскільки круті у нас випускники.

Ті, хто мають YouTube-канал зі 100к підписниками
Ті, хто вже запустили свої стартапи
Ті, хто стали класними менторами для інших

Впевний, що через 5-9 років ця спільнота створить багато робочих місць в Україні.

Genesis, Universe та Underwood Brewery, дякую, що разом з командою Mate academy допомогли зробити цей івент таким вайбовим.

Ходіть на співбесіди навіть, якщо зараз ви не хочете змінювати роботу. Це дуже корисна практика. Чим? Щоб знати, що від вас, як фахівця, очікується на ринку, і чи ваші навички відповідають цьому.

Крім того, співбесіда — класний тренажер навчитись презентувати себе, свій досвід та розуміти, скільки я коштую на ринку.

Наприклад, у Мейті відкрите полісі щодо цього. Усі менеджери знають про нього. Якщо хтось з працівників хоче походити на співбесіди — достатньо просто сказати про це своєму менеджеру. Тоді ви не будете відчувати дискомфорт від того, що спілкуєтесь з іншими компаніями на ринку. До того ж, світ тісний, тому якщо потенційний роботодавець запитає про вас у теперішнього, то ви навпаки проявите себе, як свідомий кандидат.

Ви колись голосували за те, що Мейту треба робити офлайн-зустрічі. Тому наступного тижня (нарешті) проведемо Mate Reunion — першу з 2020 року офлайн-зустріч випускників. Ми на межі sold out з місцями, але сьогодні у вас ще є останній день, щоб зареєструватись 😏

Ця подія — одна з ініціатив (їх далі буде ще більше), щоб активно розвивати наше велике (4000+) комʼюніті випускників. Всі наші нові проєкти та наступні зустрічі будуть анонсуватись в чаті Mate Graduates. Якщо ти наш випускник/-ця і ще не в чаті, то переходь в @mate_community_bot, щоб виправити це 😎

p.s. якщо ти ще студент/-ка і вчишся в Мейті — чекай на запрошення в спільноту після отримання оферу. Якщо ж ще не вчишся — саме час)

🚨 4й випуск «Нештучного Інтелекту» буде про факапи/фейли/провали/помилки (кому як зручно). Згадаємо багато прикладів.

Гості: один з великого аутсорсу, а інший з великого продукту. Одного з них ви точно бачили на DOU-подкастах.

Накидайте в коментарі питання від себе. Як завжди задам їх в подкасті.

p.s. раптом ви ще не подивились останній епізод — то вам сюди: https://youtu.be/5Q9GtS-Qz-o?si=9tkDkqRKeVPgbdrw

underpromise and overdeliver — 👏
overpromise and underdeliver — 👎

Є чудова книжка Роберта Чалдіні «Influence. The Psychology of Persuasion». Вона надає корисні, не маніпулятивні та правильні поради про те, як жити. Одна з порад — завжди потрібно обіцяти менше і робити більше, а не обіцяти більше і робити менше.

Коли людина обіцяє більше, а робить менше — це завжди створює негативне враження, навіть якщо те, що зроблено, було насправді дуже класним.

Як це застосовувати в житті?
• якщо в тестовому завданні вас попросили знайти 5 багів, знайдіть 10
• якщо ви знаєте, що виконання завдання займе день, краще скажіть, що воно займе 1,5 дня, але виконайте його за день, ніж обіцяйте день, а у підсумку витратьте 1,5 дня

Застосовувати варто завжди

З наступного тижня йду у відпустку і вам раджу 😎

«Жінки, просіть більшу зп 💸💸💸», — сказали ми гуртом під час запису 3-го випуску подкасту «Нештучний Інтелект». На фото я уважно слухаю Віру Ткаченко, бо вона завжди розповідає цікаві речі. Говорили про стереотипи, diversity, позитивну дискримінацію в ІТ.

Гості — круті лідерки Віра Ткаченко, СТO MacPaw, і Таня Скаржинець, випускниця Мейта та Java-розробниця Ajax Systems. 

Ваші 👍 та фідбек от сюди: https://www.youtube.com/watch?v=5Q9GtS-Qz-o

Хочете прокачатись, як розробник? — робіть pet-проєкти.

Це розширює професійний погляд. Ви розумієте весь цикл розвитку продукту: як деплоїти та білдити додаток/програму, як працювати з API. Також розвиваєте ownership — вміння вирішувати проблему самостійно, а не перекладати її на когось. Іншої людини просто немає 🙃

У 2-х з 2-х епізодів подкасту "Нештучний Інтелект" наші випускники мали досвід роботи над pet-проєктами.

У випадку з Ромою Шауком (1 випуск) його pet-проєкт став повноцінною EdTech-компанією — EducateMe. І це круто! У Сергія Лизуна (2 випуск) теж був pet-проєкт, який, хоч і не став комерційним продуктом, але допоміг йому вирости до тімліда. Тобто буквально позначився на кар'єрі.

Хто ще не має pet-проекту — наполегливо рекомендую мати такий досвід.

Чим класне навчання в університетах — тебе вчать наукових підходів. А наукові підходи грунтуються на тому, що ми даємо поняттям чіткі визначення, формулюємо аксіоми, а потім на основі цих аксіом ми доводимо якісь теореми.

До речі, теорема Геделя про неповноту стверджує, що в будь-якій системі аксіом є твердження, які неможливо ані довести, ані спростувати. Ми до цього йшли 3 роки в університеті.

Так от, коли ви кажете, що людина «stupid» — важливо дати визначення терміну «stupid».
Нещодавно мені на очі потрапила коротка версія книги «The Basic Laws of Human Stupidity». Автор Карло Чіполла, професор Каліфорнійського університету в Берклі, і він дає визначення, хто така «stupid person».

Все це наштовхнуло на думку, що часто в комунікації люди використовують якісь прикметники для характеристики інших людей, але при цьому визначення, які вони вкладають в ці прикметники, можуть зовсім не співпадати і їхня суперечка не має сенсу.
Тому раптом вам захочеться назвати когось «дурним» — спочатку треба визначити, який це «дурний», а потім дивитись, чи підпадає людина під таке визначення.

Тут можна почитатий цей шедевр: https://gandalf.fee.urv.cat/professors/AntonioQuesada/Curs1920/Cipolla_laws.pdf

В універах потрібно вчитись. Але тільки в найкращих. 

Не подумайте, що вчорашнім дописом про фундаментальні знання я планував продемонстувати відсутність цінності університетів. Це зовсім інша тема.

Левовий відсоток підписників тут — це випускники Мейту. І рано чи пізно до вас хтось прийде з питанням, «а чи треба мені вчитись в універі, якщо роботу можна знайти і без?». Відповідайте, що «так!». 

У мене є знайомі, чиї діти цього року йдуть в 11 клас і вже думають, чи треба далі навчатись в університеті. Треба! 

Те, що університети непотрібні — думка і неправильна, і небезпечна. 

Навчання в університеті (не конкретно технічному) — це цінний життєвий етап.  Бо це спільнота, соціалізація, онбординг в доросле життя, розширення кругозору. Звісно, все це є тільки в хороших університетах. У поганих такого не буде.

Системі вищої освіти в Україні однозначно є куди рости, але я точно не прихильник тези, що університети = бутафорія. Зміни треба, питань багато, але, маючи досвід універу за плечима, людина точно візьме звідти користь. Можливо навіть саме не до кінця усвідомлюючи це.