Peake-week Papers

Витратила два дні на редагування свого вішліста, щоб не розгубити книги, які хочу придбати. Ні про що не жалкую!

Зараз розкажу про 5 книжок, які хочу придбати найближчим часом і дай боже колись прочитати.

Natsuko Imamura “The girl, who turned into a pair of chopsticks”
Збірка обіцяє нам оповідання про дівчинку, що пригостила однокласницю печивом, або дівчинку, яка вирішила лежати на дивані, які згодом перетворюються на сюрреалістичний кошмар. Назва «Дівчинка, що перетворилась на палички для їжі» лагідно натякає😅

Samanta Schweblin “Fever dream”
Горрор-роман з магічним реалізмом аргентинської письменниці, що увійшов до короткого списку Міжнародної Букерівської премії 2017 року. Мати з дочкою вирішують пожити в якомусь будинку на природі і починає відбуватись якась хєрь. Москіти? Туалет на вулиці? Бабця картоплю змушує саджати? Кажуть, що письменниця продовжує традицію Маркеса, Борхеса, Кортасара. Ні слова більше.

Emmanuel Carrere “The moustache”
Якийсь дивнуватий французький роман про чоловіка, що захотів усіх здивувати і збрити вуса, з якими ходив усе життя. Але близькі вирішують його розіграти і вдають, ніби не памʼятають у нього ніяких вусів. Не вчитувалась у відгуки, щоб лишатись заінтригованою — це все обернеться страшнуватим божевіллям або смішним абсурдом?😁

Jacqueline Harpman “I who never known man”
Якийсь супер-пупер гучний бестселер про 40 жінок, яких заперли у підвалі. Вони не знають, хто це зробив, не памʼятають, як там опинились, гадки не мають, як звідти вийти. Не зовсім моя тема, але не чула ще жодного поганого відгуку. А я їх дивилась дуже багато!

Itamar Vieira Junior “Crooked pillow”
Цю книгу називають одним з головних бразильських романів 21 століття, а авторку порівнюють з легендою цієї країни - Жоржи Амаду. Дві сестри знаходять якийсь старовинний ніж і… починають вбивати? Дивний, кривавий і дуже-дуже бразильський роман, що потрапив у шорт-ліст Міжнародного Букера 2024 року.

Якщо хочете мені щось подарувати😂 підглядати, що ще цікавого я відкопаю, то заходьте і дивіться🥰

Поки ми усі намагаємось згадати, як виглядає світло і намагаємось забути, як виглядає міжконтинентальна балістична ракета, можна відволіктись і на щось більш романтичне. Мої книжкові примітки❤️

(Хто не поставить лайк, до того прийду вночі і попишу в усіх книжках😈)

Добрий ранок!
Вже і снігом всю країну завалило, а ти все ще своє непрочитане розгрібаєш😌

Історія, як телефонний дзвінок від моєї Саші коштував мені 1000 грн.

Після того, як ми похизувались одна одній, скільки вже не куримо (говорила переважно я, бо 5 днів — це вам не жарти), обговорили болячки свої (говорила переважно я, бо сходити в туалет без нікотину — це вам не жарти), болячки своїх собак (говорила переважно я, а так хотілось, щоб Дживс хоч колись в цьому питанні дозволив мені трошки помовчати) і домовились, що я приїду в Ужгород (тут вже я дала і Саші слово, щоб почути, чи хоче вона взагалі мене бачити), після усього цього і ще мільйона тем, де вже говорила не тільки я, чесно-чесно, Саша розповіла мені, що читає легендарний роман «2666» Роберто Боланьо.

І як же я люблю, коли мої книжкові друзі кажуть: «зараз я зачитаю тобі один свій улюблений момент», а за годину: «ну це вже точно останній, обіцяю!»❤️

Тож я вирішила теж не чекати, коли Букшеф видадуть обіцяного ще в 23 році Боланьо, і прочитати його англійською.
Якщо я буду вам дзвонити скоро — беріть трубку, бо там реально прикольні епізоди! Я сьогодні дуже сміялась!

(Фото Саші, я поки тільки замовила і прикидаю, як наїстись повітрям наступного тижня).

Під час ковіду перевидали цю книгу і її популярність відродилась. Я тоді знатно підсіла на тіктоки блогерів, що намагались її розвʼязати.

Це мʼяка обкладинка, щоб зручно було вирізати сторінки і крутити їх в правильний порядок. У КСД буде тверда, цікаво, як вони запропонують нам реалізувати це.

Виглядає дуже прикольно😍 і часозатратно😆

ХУЯСОБІ!

У КСД вийде легендарна книга-загадка, яку називають одним з найскладніших пазлів у світі.

З дати публікації в 1934 році правильно відгадати її змогли тільки декілька людей (одним з них був чоловік, що веееесь період ковіду в півтора року провів вдома за розгадуванням😆). Правильної відповіді в кінці немає, свої варіанти треба відсилати у видавництво, і за розгадку обіцяли якусь винагороду.

Завдання — знайти 6 вбивць і 6 жертв, але для цього читачу треба усі 100 сторінок книги розставити в правильному порядку, щоб прочитати і зрозуміти історію.

Уявлення не маю, як КСД реалізують переклад, бо дивилась дуже багато відгуків і спроб розгадати цю книгу і майже усі посилаються на найголовнішу складність — багато загадок і відсилок в контексті саме 1934 року. І майже усі ці деталі не збереглись і не дійшли до нас. Якщо мовою оригіналу настільки складно зрозуміти, то як це можна реалізувати в перекладі на іншу мову?

Але цікаво. Дуже ждун❤️

Прийшла в книгарню погортати новинки. Звернула увагу на «Кубик» Саші Козлова.

Відкриваю випадкову сторінку, щоб відчути, як книга написана, а там: «На пʼятий день після того, як розтанув сніг, тобто за два дні до того, як я лишився останньою людиною на Землі, я поховав Алісу в себе на подвірʼї».

Навіть не знаю, чи це знак, що не треба брати книгу, бо Аліса там помирає, чи знак, що треба, бо, виходить, помирає вона там майже передостанньою на Землі?😅

Ну прям з язика зняв!

Ой, дорога Олівія, дорога Ленґ, знала би ти…😂

Зарплатня моделі на стрім казино та відеоігор вдвічі, а то і втричі більша за середню зарплатню у сфері книговидання.
Мені здається, колись у своєму житті я повернула не туди😅

І так настрій поганий останнім часом, не хочеться про педофілів читати.
Тому відклала маленьке життя і взяла книжку про дівчинку, яка вважає себе чаклункою🥰
А там її вчитель трогає за груди і пропонує поміняти прокладку прям перед ним🥰
Це ж треба так! Відпочиваю від «Маленького життя» із спрощеною і укороченою версією «Маленького життя»…
Що ж, Всесвіт, я тебе зрозуміла. Про педофілів так про педофілів

https://youtu.be/UuY-FeiPNeg?si=XeoK9Letjwewelbn

Вийшло відео про мої книжкові полички😍

Зараз роздуплюсь і ляпну відгук на Орбітал на гудрідс
І вам рекомендую😁

мдомс(((

Букера отримала Саманта Гарви за «Орбітал».

Книгу можна не читати, бо підписниця казала, що там багато русні. Навіть у космосі від них не сховатись🙄

У мене нова мрія😍

Смішні листи Пруста до галасливого сусіда❤️❤️❤️

5 зірок і одне розчарування в собі

Страшно читати Кармен Марію Мачадо. І не через химерні образи шматка плоті, який живе у тебе в підвалі або жінок, які потроху стають прозорими. Лякає якраз звичне, щоденне, суспільне — теми стандартів краси і проекція цих тем на себе.

Не скажу, що для мене кожний новий кілограм це катастрофа, або що я сороміцьки ховаю свій целюліт вдома, поки мої друзі відпочивають на пляжі. Але це є для мене проблемою, як і для більшості жінок у світі, на жаль.

Раніше я жила в постійній фрустрації і незадоволенні з приводу свого тіла, а коли несподівано схудла — відчуття загострились, наче в мене чудовим чином зʼявилось якась коштовна річ, яку треба усіма можливими способами оберігати. Монотонна меланхолія перейшла в нагальне переживання. Якщо раніше я відчувала смиренне незадоволення собою за зʼїдену картоплю фрі, то зараз — колючі думки, які полощуть мозок час від часу. Виснажливої роботи, через яку я схудла, вже нема. Невже я знову повернусь до постійно розчарованою собою себе?

Із схудненням змінилось сприйняття себе, а з ним — сприйняття мене іншими. Або навпаки? Багато компліментів, уваги, як чоловіків так і жінок, можливість купити топік!!! який раніше я собі не дозволяла, відчайдушні питання оточуючих, як мені це вдалось. І хотілося б мудро відповідати, що це неважливо, що треба любити себе за себе, а не за свою вагу. Але ж це неправда. Завжди легше любити себе стрункою, ніж із зайвою вагою, кого я буду обманювати.

Бути жінкою важко ще й тому, що постійний її супутник — тривога. Як схуднути? Або як не набрати? Подружка пішла в спортзал, молодець. А я лінива, виходить. Інша насолоджується бургером і їй похуй на всіх. А чому мені не похуй? Чому я відчуваю провину за кожний зайвий шматок?

І вийти з цього стану важко. Бо зараз я наберу, знову перекуплю гардероб на розмір більше, уваги стане менше, а я буду робити вигляд, що мене це не займає. Але ж займатиме, бо я ставатиму прозорою, і погляди вже не так зупинятимуться на мені, як раніше, а зайвий шматок плоті у підвалі буде викликати у мене огиду. Де мої кубики преса? Вдягну топік взимку, поки їх ще видно.

Чи є у Кармен Марії Мачадо магічний реалізм? Я так не думаю.

Сьогодні стане відомий переможець Букерівської премії і, щоб ви були трошки в курсі, ось короткий список номінантів:

Held це щось фрагментарне і поетичне про чоловіка, пораненого на Першій світовій війні;

Stone yard devotion про жінку, що ховається у релігійній спільноті, щоб порефлексувати про своє життя;

Orbital про групу астронавтів, які починають задумуватись про роль Землі та людей на цій планеті, і що буде, якщо вони зникнуть;

James сучасне переосмислення Гекльберрі Фінна, з чорними-інтелектуалами. Фабула вже анонсувала на наступний рік;

Creation lake про шпигунку, яку відправляють до радикальних еко-активістів;

The Safekeep про дівчину, до якої брат привозить свою подругу на деякий час, і дивні відносини, які у них складаються.

Судячи з відгуків, дуже потужний шорт-ліст цього року! Я б почитала усе😍

Послухала різдвяну музику
Стало легше
Почухала песа
Ще краще
Випила безалкогольний джин тонік
Нічого не змінилось, бо безалкогольний
Не зʼїла снікерс, бо планувала починати нове здорове життя.

Прочитала ще 20 сторінок. А там брат Люк.
Піду за снікерсом.

Сторінка 400

Я не хочу читати далі. У мене такі книги і такі ситуації викликають не сум і сльози, а лють! Не люблю злитись!

Розкажіть анекдот😒

Фоліо анонсували чотири романи Умберто Еко, і я вже збиралась демпінгувати ринок нирок, коли зрозуміла чарівне — 460 грн за книгу!

Я куплю усі, ще й на решту «Імʼя рози» прихоплю.

Жартую, не куплю. Я ж завʼязала з книжковими покупками.

Жартую, звичайно ж куплю, бо воно все розвʼязвується і розвʼязується, як ви ті вузли крутите, люди-добрі?!

https://youtu.be/u7rESXVLUkA?si=Nm3XYSpnXvVgn6N9

Історія про те, як ми ледь доїхали до Карпат, потім ледь на них взібрались, ледь з них зкотились, ледь не спалили будиночок, ледь відкрили вино… але все це з красивим видом із вікна!❤️

ТРОЄ В КАРПАТАХ, ЯКЩО НЕ РАХУВАТИ ДЖИВСА!

Повна версія відео вже доступна на каналі для спонсорів. Укорочена і пристойна буде ввечері😁


https://www.youtube.com/sponsor_channel/UCxc_X8K5gOpls_0uXcCXtbA

З якої книги почався ваш листопад?
Моя ось.

Я в такому невимовному захваті, що кожних 5 сторінок відволікаюсь, бо англійською читати важче, тільки б книга не закінчилась так швидко🩷

Горрор-роман, про жінку-дайвера, яка застрягла у субмарині на величезній глибині на півроку. І як змінилось їхнє з дружиною життя після цієї події.

Написано дуже красиво, образи — яскраві і моторошні. Вода, тиск, тиша не тільки на глибині 6 тисяч метрів, а і у маленькій вітальні між двома колись коханими людьми.

Сьогодні Гелловін. А тому хочу нагадати, що найстрашніший костюм — наш смак в книжках😂

І не ведіться на клоунів (я не про колишніх), навіть якщо їхні пропозиції дуже спокусливі☝️

Кажете, що любите книги?
Нудно!

От Річард де Барі писав:
«О книги, єдині ліберальні й вільні, ви подаєте кожному прохачеві й даруєте волю всім, хто вам вірно служить! Скількома тисячами речей нагадує про вас ученим мужам дане нам божественно натхненне Писання! Ви є джерела щонайглибшої мудрости, до яких мудрець відсилає свого сина, щоб звідти зачерпнув скарби. Ви є криниці живої води, які найперше викопав отець Авраам, а згодом розчистив Ісак і які намагалися засипати филистимляни. Ви є чудове зріле колосся, налите зерном, яке розтиратимуть лишень апостольські руки, щоб зготувати найсолодшу поживу для виголоднілих душ. Ви є золоті таці, на яких розкладено манну, ви медоносні камені чи радше медові соти, чаші, наповнені молоком життя, вічноповні комори; ви є дерево і райська ріка з
чотирма початками, з якої живиться людський ум, напоюється й відсвіжується спраглий розум.
Ви є Ноїв ковчег і драбина Якова; ви жолоби, через які окрашується плід тих, хто споглядає на них; ви є памʼятні камені і глеки, що зберігають смолоскипи Гедеона; ви торба Давида, з якої він виймає вигладжені камінці, щоб убити Голіята. Ви є золоті глеки храму, зброя воїнів Церкви, що гасить стріли лукавого ворога; ви плодючі оливи, грона енеґедські; фігові дерева, які не знають всихання; засвічені світла, що в руках завжди наготові…»😂

Ключ до розуміння «Чорне біле» Дзюнїчіро Танідзакі

який я підгледіла у його перекладача на англійську і хочу з вами поділитись. Там багато всього цікавого, раджу почитати цю післямову, але вразило мене особливо це👇

По сюжету письменник Мідзуно придумав ідеальне вбивство в своєму новому романі, а прототипом жертви став його знайомий автор Кодзіма. І коли роман вже пішов у друк, автор розуміє, що пару разів назвав в тексті героя справжнім імʼям його прототипа. І якщо хтось його впізнає, то може вбити Кодзіму, щоб підставити Мідзуно у вбивстві, в якому він, власне, своїм новим романом майже і зізнався. Звучить абсурдно, але так і стається.

Поверхнево, це прикольний нуарний роман про божевільного письменника, який виявляється не таким вже і божевільним, або ж його божевілля вийшло і у життя, що теж божевільно. Але якщо заглибитись у відносини Джюнїчіро Танідзакі і Акутогави Рюноске, теж легенди японської літератури, стає дуже цікаво.

За рік до публікації цього роману обидва автори вступили в «спаринг статтями», де Танідзакі виступав за сюжетну прозу, а Рюноске за самозаглибленну. Останнє слово лишилось за Акутагавою, який покінчив з життям 24 липня, в день народження Танідзакі. Співпадіння? Не схоже. Тим самим він «підставив» письменника і, як і в «Чорному білому», поклав провину за свою смерть на його плечі.

Тим самим книга перестає бути «прикольною параноїдальною», а стає «романом-виправданням» із страшною історією. А бридкий головний герой-письменник вже виглядає жертвою своєї творчості і літературної спільноти.

Вибачте, запланованого на сьогодні відео не буде.
Я заплуталась в ковдрі, поки видиралась із неї, впала на диван, на мене посипались книжки, придавило "Чорним білим", вона приклеїлася до руки, не можу відірвати що ж це коїться люди добрі допоможіть…

Хто любить японську літературу так само сильно, як люблю її я?

Читаю зараз "Чорне біле" Дзюньїтіро Танідзакі і вирішила почитати, про цього чоловʼягу, який виявився ледь не іконою японської літератури.
Настільки, що 7 разів номінувався на Нобелівську премію.
Настільки, що існує премія на його честь.
Переглянула список переможців і зрозуміла, що тепер це ще одна премія, за якою буду пильно слідкувати, бо усі імена там — це маст-рід японської літератури.

Там є як і всесвітньо відомі зірки: Банана Йосімото, Мієко Кавакамі, Йоко Тавада (обожнюю її роман-переможець "Незнайомці нічних потягів"), Кобо Абе, Харукі Муракамі, Рю Муракамі, Хіромі Кавакамі (якраз купила її роман-переможець "Strange weather in Tokyo"), Кендзабуро Ое. Так і маловідомі письменники, яких тепер теж буду шукати в англійському перекладі.

На жаль у нас не перекладено жодний роман, що отримав цю премію, але є інші книги авторів😅

Я вчора: закінчую з алкоголем і покупкою книжок
Я сьогодні: у Дживса новоутворення на лапі і його записали до онколога. В сраку це все

Коли розпланувала книги на кожний день місяця, але з тобою звʼязується потенційно улюблене видавництво і пропонує книжки на огляд🤪

Знову треба все зсувати! "Маленьке життя", знову прошу пардону

Коли готувала добірку осінніх книжок, думала, як шкода, що у нас нема «Наставників» Чарльза Персі Сноу, бо це прекрасний класичний роман про університет, де скрипучі старі мостини і скрипучі старі професори.

А от його і анонсували🥹

От ви смієтесь з мене в коментарях, що вчора я вирішила взяти свої книжкові покупки під контроль а сьогодні вже розповідаю про бажанки, а я реально взяла під контроль!

Вже збиралась замовляти, але передумала😭

Чекаю вражених оплесків, дбайливого похлопування по плечу, співчутливого хитання головою і навіть келих шампаню на мою честь!
А ще закрийте мене вдома і відберіть інтернет про всяк випадок, бо усе перелічене вище може не спрацювати😅

Поки весь світ не може оговтатись від шоку, що південнокорейська(!) жінка(!) отримала Нобелівську премію з літератури, я переключилась на свою улюблену премію — Вудгауза😁

Цю премію отримує найсмішніший, на думку журі, роман, який продовжує комедійну традицію славетного англійського класика.

Цього року серед номінантів опинився відомий за роман "Один день" письменник Девід Ніколс. Його нова книга розповідає 10-денну історію кохання.

Обовʼязково прочитаю "Випадок із Рейчел" Керолайн ОʼДоногʼю, який я помилково зарахувала до підліткової літератури😅 добре, що він у нас нещодавно вийшов!

Також дуже цікавлюсь Dolly Alderton "Good material", не через офігезну обкладинку, яка притягує погляд і не відпускає його до інших книг і навіть собак, ні-ні! А через хороші відгуки, виключно через них😏 Роман про 35-річного коміка, який не може зрозуміти, чого від нього пішла жінка. Здається, бачила її в Книгарні Є. Якщо потрапить вам на очі, відкладіть мені, будь ласка😁

Переможця премії оголосять 2 грудня. Він/вона отримає пляшку шампанського, повний комплект книжок Вудгауза (заздрю) і свиню, що назвуть на честь переможця (заздрю тричі)🙌

Ставлю всі гроші на зелену шістку!!!

Друга з чотирьох книг у подорожі прочитана✅

Починається вона з дійових осіб, де детально описані герої, а героїні (скоріше "героїньки, я б сказала) швиденько перелічені в підзаголовку "а також". Закінчується книга величезним списком авторів, у яких Токарчук взяла мізогінні цитати (Керуака все одно люблю☹️). А між ними феміністична "Зачарована гора" Томаса Манна, химерний еко-детектив, фітотерапевтичний роман жахів і смішний стьоб чоловіків.

З моїх спостережень: у Токарчук є або дуже красиві тексти, що їх ложкою хочеться їсти ("Бігуни", "Дім дня, дім ночі"), або жанрові штуки про важливе ("Веди свій плуг понад кістками мертвих", "Емпусіон") або щось середнє ("Правек", оповідання).
Тож обирайте, що вам по душі.

Мені зайшло все😁

https://youtu.be/aaM8x5yAYhk?si=UBAbM14xdRGnFB1t

Вийшло сумне відео від дуже сумної Аліси про дуже сумне звільнення з книгарні😢

Анонси на найближче майбутнє, або "візьміть мене назад на роботу, що це коїться, люди добрі"

Так багато анонсів полилось, що я нервово гуглю, скільки людина може прожити без сну, бо коли це читати, не уявляю. А читати треба, бо тільки подивіться.

Усі знають, що магічний реалізм започаткував Маркес з його "Ста роками самотності", але невелике коло обраних нердів, які прокопали весь інтернет із запитом "магічний реалізм", зверхньо цикнуть і скажуть, що взагалі-то це був Хуан Рульфо та його роман "Педро Парамо", яким колумбійський письменник і надихався. Хороша книжка про чоловіка, який опинився у селищі мертвих (?). Але (пошепки) з Маркесом не зрівняється.

Скоро моє рідкісне видання "Сатанінськіх віршів" Салмана Рушді знеціниться, бо буде перевидання. Вдягнусь на Гелловін в костюм продавця з олх і спробую продати його за багато дєнєг😁
Роман, який змусив автора 30 років переховуватись і боятись за своє життя. Роман, який змусив увесь світ задуматись про свободу літератури, і чи має в ній бути хоч якась цензура. Роман-легенда.

Колись у 1992 році Донна Тартт відкрила скриньку Пандори своєю "Таємною історією" і звідти вивалилось даркакадемічне божевілля, що заразило весь світ. Якщо ви, як і я, підхопили цю дивну хворобу, то "Зайчик" Мони Авард має вас потішити. Дівчинка-аутсайдер, елітна компанія, куди вона мріє потрапити, культи і якась чортівня. Все по класиці🤘

Барбара Кінґсолвер ненадовго відростила бороду, міцно схопилась за чашку чаю та перенеслась у Лондон, щоб закосити під Дікенса своїм новим романом "Мідноголовий демон". Це той самий "Девід Копперфілд" тільки в США. Кажуть, що дуже хороша книга!

Арбукс обіцяли видати багато романів сучасної зірки Енн Петчетт і починають вони цю епопею з роману "Голландський дім", що став фіналістом Пулітцерівської премії. Брат і сестра, таємничий маєток, складні сімейні звʼязки та долі.

Усі дотичні до літератури українці буркотіли, що у нас досі нема Юна Фоссе, лавреата Нобелівської премії 2023 року, і от набуркотіли собі його "Трилогію". Буркотіть далі, бо можливо ми вибуркотимо собі і його опус магнум — Септологію!

Треба по-справжньому любити місця, щоб вони любили тебе.

"Все, чого я навчився і запамʼятав із життя, - кілька ландшафтів, що означали радість мислення, кілька запахів, що були почуттями, кілька рухів, які вбирали в себе відчуття, кілька речей, предметів, які були втіленням культури, історії, страждань, багато рослин, які є доступом до краси, мудрості і до того всього, порівняно з чим нас просто на світі нема. І багато-багато інтонацій.
Неповторних подібних інтонацій, про які не знаю - що вони означали. Може, за ними нас упізнаватимуть там, де нічого, крім голосу, не лишається".

Читати "НепрОстих" у Карпатах було найкращим рішенням.
Сподіваюсь, напишу відгук, коли буде час🙌

https://youtu.be/lofFtCnv82g?si=TpHZpbwUGn3cZTF_

Нове відео про найатмосферніші книги на осінь, які я начитала за 10 років!🥹

Франківськ. Какао. Нові книги. Ображений, що я нічого з їжі не замовила і не пускаю до інших поклянчить, Дживс.

Подорож! Wanderung! Travel! Voyage!😏

Той, хто надрав дупу Джорджу Сондерсу

Шрі-Ланка — дуже непросте місце для життя. Якщо ти сингал — тебе вбʼють таміли, комуністи або "тигри". Якщо ти таміл — тебе вбʼть сингали, уряд або "тигри". Як бачиш, шанси вижити в цій країні дуже малі

Шрі-Ланка — дуже просте місце для смерті. Усі когось усувають, а зникнути — доволі буденне явище, особливо якщо ти любиш поглузувати з когось, чий батько знає когось, або якщо ти лізеш не в свої справи, або якщо лізеш, або якщо ти таміл або сингал, або якщо ти. Але смерть — не звільнення, бо в загробному житті теж є своя політика, заснована на помсті. Усюди де є душі виникає політика, а де вона — там смерть і насилля. Такі справи.

Головний герой мертвий, але хто його вбив? Задачка із зірочкою, враховуючи кількість повстанців, фракцій, армій, миротворців, і фотографій, які він наробив, що можуть знищити кожного. А ще він гей, помножте складність на сто.

Все змішалось у цих двох світах: упирі в костюмах інженерів, гомосексуали в костюмах гетеросексуалів, торговці зброєю в костюмах іноземних журналістів, демони в костюмах демонів і демони в костюмах міністрів. Хто страшніший?

"Лінкольн в Бардо" теж про життя після смерті, але у "Семи місяців" перевага — у цієї книги є сюжет. Шехан Карунтілака надрав дупу Джорджу Сондерсу.

"Усі найпотужніші сили — невидимі. Кохання, електричний струм, вітер. І хвилі від вибуху бомби". Ця книга про них. І найпотужніша, як завжди, кохання.

Хороший лікар скинув цей тест на зір👌

Я там нещодавно дуже раділа, що Віват анонсував цю книгу.
От її і купила.

Хіба це не поважна причина?!

Почну читати прям зараз. І завтра є цілий день, щоб дочитати і може зняти влоґ?😏

Памʼятаєте, я вчора пообіцяла не купувати книжки?
Тут таке діло…

https://youtu.be/kPdMrdOqV3Q?si=pBzKIZAn4Vv50TDk

Відео про те, як я ледь не запізнилась на потяг, накупила купу книжок і майже випила пива з Рушді (я пила, а він дивився по відеозвʼязку)😁

Нобелівську премію з літератури отримала Хан Канг "за її напружену поетичну прозу, яка протистоїть історичним травмам і викриває крихкість людського життя".

Добре, що у мене є примірничок "Вегетаріанки" і "Greek lessons" англійською😁

ЗНОВУ КНИЖКОВІ ПОКУПКИ, або "це точно останні цього місяця, на мізінчіках клянусь"😅

Якщо грати на випивання і хиляти чарку кожного разу, як я купую книгу, можна непогано так напиватись майже кожного дня. Тож, думаю, треба придумати собі покарання на наступні книжки, бо скільки можна!

В своє виправдання, Галина Пагутяк — це якись яскравий і соковитий український магічний реалізм, ну як тут не взяти?

В своє виправдання, "Війна" Міленко Єрговича настільки красиво написана, що треба було купувати три, а я обмежилась однією. Хіба я не молодець?

В своє виправдання, "Lapvona" розповідає про якесь середньовічне село і там шось таккеее відбувається, що тікток в шоці. А хто б не взяв?!

В своє виправдання, "Піранезі" настільки прекрасна, що вже рік хотіла перечитати. Я і так рік терпіла!

То у мене, виходить, і не було вибору сьогодні! Я ще молодець!

Не краду, а запозичую😁😁😁

Юрій Винничук "Цензор снів"
«Стара запитала тихо, так, аби старий не почув:
— Йому тяжко дихати, так?
— Так, — відказав лікар. — У нього крім інсульту ще й запалення легенів. Готуйтеся до найгіршого.
— А кіко... кіко ше...
— Ну, днів два... три...
— Пане дохтір, у нього вставні щелепи. Як ви гадаєте, без них йому легше було б дихати?
— Напевно.
— А чи ви не могли б вмовити його зняти їх?
…
Я ледве встиг зачинити за собою двері, як вона вихопила з моїх рук щелепи і, підступивши з ними до вікна, обстежила свій скарб.
— Дванайцять! — здивовано підвела голову з таким виглядом, ніби це я за ледь помітну секунду виколупав усі забраклі коронки.
— А скільки мало бути? — запитав я.
— Штирнайцять! Я добре памнітаю. То мені коштувало ого-го! Продала-м свої кульчики»

Луї-Фердінан Селін "Подорож на край ночі"
«— Треба, — забурмотіла вона, — переконати його вийняти штучну щелепу. Та щелепа напевне заважає йому дихати. Я б хотіла, щоб він витяг протез із рота.
— Ну то самі й скажіть йому! — порадив я. Як на його стан, доручення було дуже делікатне.
— Ні-ні! Краще, якщо це зробите ви, — наполягала господиня. — Бо коли скажу я, він здогадається, що я знала...
— Ого! — здивувався я. — А про що?
— Уже тридцять років як він її носить, але ніколи не казав мені про неї.
…
— Золота! Лікарю, вона золота, я знаю! Я знаю, скільки він за неї заплатив! Тепер уже не роблять таких! - Одне слово, ціла морока»