Є те, чим пишаюся щодо своєї викладацької роботи: гіперіндивідуальний підхід. Не спиняюся, поки не знайду ті шалені теми, які конкретну людину закохають в українську.
Саме задля цього мене вперше запросили вести уроки для посадовця, який сприймав українську крізь пісні, тож ми розбирали тексти зразу з акордами, говорили про бойові мистецтва, паралелі українських звуків із японськими, суперечливі народні традиції й забобони.
Але сьогодні про інше. Підліток, 14 років, володіє англійською, іспанською, в побуті російськомовний. Станом на серпень словниковий запас українською можна було порахувати в прямому сенсі слова: на пальцях. Потроху заговорив. Читав по буквах і складах, так тяжко було вимовляти українською.
Я не вважаю це проблемою: просто особливість ситуації. Це виклик. Сьогодні він уперше прочитав уголос текст українською обсягом два аркуші А4! Бо я знайшла історію заснування та виходу всіх моделей супермашин бренду Lamborghini! А до того ми спілкувалися про сучасне кіно, квадроцикли, тайський бокс, про Ілона Маска та Tesla, штучний інтелект і Starlink, іспанську кухню й погоду в Італії, рецепти піци та соусів, рівень корумпованості поліції в різних країнах і відмінності приватних і державних шкіл.
Для мене це щиро цікавий співрозмовник, і я буду щаслива, якщо я для нього - теж. Це стократ цінніше за відгуки дорослих, які можуть щось терпіти чи хвалити заради пристойності.
Якось цей учень вперше на моє питання, коли в нього буде час і натхнення на наступну зустріч, відповів: "Завтра". Я стримувалася, щоб не заплакати.
Значить, у мене вийшло 🙂 Це найважливіше, що можна зробити: показати живу та сучасну мову, зацікавити, викликати БАЖАННЯ бути з українською, говорити українською про сучасні актуальні явища.
Жити свої дні українською мовою.
https://zn.ua/ukr/UKRAINE/uroki-ukrajinskoji-movi-v-telegram-istorija-zasnovnitsi-kanalu-moja-movonka.html