Лабораторна миша

Шановні друзі.

Ось і настало 1 січня 2025 року і, як я і обіцяв, цей канал припиняє своє оновлення, повністю релокуючись у Вотсап і лишаючись у фейсбуці

https://whatsapp.com/channel/0029VaL5Z8Y84Om4TSEXRO2g

https://www.facebook.com/share/17grTYSEsj/?mibextid=LQQJ4d

При тому, що інформація туточки нічим не відрізнялася від інформації в лігві Цукерберга, ніде правди діти - мені тут було комфортно.
Швидко, зручно, завжди під рукою, без зависань і підвантажувань і, головне, без жодної цензури.

Цукерберг і Ко своєю толерантністю до маячні та блюренням реального світу вирощує покоління пєстіков і тичінок, яким доведеться вдвічі важче усвідомлювати, що
- світ не сповнений рожевих поні і кишки, розмазані по деревах, для більшої частини світу є абсолютною нормою
- щоб ці кишки не висіли на деревах в парках цивілізованих країн, мороку і диктатурам слід протистояти. А не сцикливо повторювати манру кота Леопольда про «Стандарти нашої спільноти…» чи що він там казав.

Тим не менш, занепокоєння щодо небезпек телеграму для мене значно перевищило користь, яку він несе.

То ж, тут всьо.

До речі, після того, як я відписався від купи пабліків в телеграмі, раптово помітив фантастичний приріст продуктивності.

Перевести особисту комунікацію звідси в інші месенджери взагалі не склало проблем.

Сам канал тут лишатиметься в ось такому замороженому вигляді ще певний час, аби було видно, куди я релокувався.

Тримайте ноги в теплі, голову - холодною, підтримуйте Збройні сили і не соромтесь тупих називати тупими.
Вони ж не соромляться себе називати розумними та балотуватися у владні ешелони.

Майте тиху ніч.

Кого сьогодні росіяни вбили в Києві.

Здається, ми давно почали сприймати кількість жертв від прильотів шахедів і ракет, як статистику.
Трагічну, незбагненну, але статистику.
Власне, тільки так психіка може вивезти всі ці колосальні обсяги безневинно загиблих.
Але кожен убитий та вбита - це цілий Всесвіт.

Для мене вдвічі трагічніше, що сьогоднішні вбиті росією - подружжя науковців.

Земля пухом.
Хай будуть прокляті росіяни на віки вічні.

Пост Андрія Чернінського

https://www.facebook.com/share/p/1QjuBuNbQa/?

«Хто читає новини, знає, що сьогодні росіяни вбили подружжя викладачів біологічного факультету університету Шевченка. Ігор Григорович Зима був керівником моїх дипломів, а також натхненником та співкерівником кандидатської. Я прийшов до його лабораторії ще на другому курсі, бо зацікавився можливістю вивчати активність мозку людей, чим трохи займаюся і досі. Наш колектив був справжньою робочою сім'єю, ядром якої був Ігор Григорович. За майже 20 років співпраці можна багато чого пригадати. Привід трагічний. Але я хочу пам'ятати Ігоря Григоровича таким, як на цій фотографії - позитивним із приємною, дещо іронічною посмішкою. Це закриття міжнародної конференції, яку проводила наша кафедра, 2006 рік, якщо я не помиляюся, ми як раз щойно перед нею отримали новий вітчизняний енцефалограф. Разом із Ігорем Григоровичем загинула його дружина доктор біологічних наук Леся Вадимівна Сокур. Світла пам'ять. А м*****ям горіти в пеклі.

Day 1043. The first day of 2025. Today russians killed the supervisor of my BS, MS and PhD diploma - prof. Ihor Zyma, whith his wife Lesya Sokur.

#WarChroniclesByBlackNick»

Апдт. Andrii Cherninskyi додав, що в листопаді 2022 року загинув на фронті син пана Ігора Андрій, що пішов добровольцем. Якась зовсім люта жесть.

Мені здається, що Марк, прикрашаючи ялинку, тонко натякає на те, чим я продовжу займатися наступного року.

Дякую Збройним силам, що у нас є святковий стіл.
Дякую всім полеглим, що виграли нам час.

Як сказав один класік - добре відсвяткуйте цей Новий рік, бо, можливо, він у Вас останній.
І я б додав: останній - з таким ступенем невизначеності і тривоги.

Як би нам не було важко, росія, концентруючи увагу на Україні, відступає практично всюди в світі, розмінює майбутнє своїх прийдешніх поколінь на клептократичні шизоїдні бажання тих, кому б вже час в труну.
Наче і слабка втіха, але як є.

Я не знаю, чи наступний рік буде легшим, чи тяжчим.
Знаю лиш, що руки опускали не можна.

Тримайтесь купи.
І майте тихий вечір.

Я не знаю, коли закінчиться війна.
Ні, ну ясно, що то станеться лиш того дня, коли росія фізично припинить своє існування і зануриться в хаос найкривавішої громадянської війни за всю її історію.
Але коли це станеться - я не знаю.

Ця невизначеність породжує купу інших.

Щиро заздрю людям, які мають здатність щось планувати на півроку наперед, будувати стратегії, візії, обмірковувати хоч щось, що напряму не задіяно в секторі безпеки чи виживання країни.
Це ж наскільки у них стійка менталочка і великий запас оптимізму.

Так, на третьому році широкомасштабки, коли закінчилися дози знеболювального у вигляді Харківської операції, звільнення Херсонщини, контрнаступу і плану потужних потужностей та переможних переможностей дуже важко спиратися на щось повітряно-єдинорожне, окрім безпосередньої діяльності.
Те, до чого можеш доторкнутися руками.
Результат чого можеш відчути майже тут і майже одразу.
А коли воно ще й якось на соту долю відсотка збільшує спроможності Сил оборони - ооо, моя повага!
Тут кукуха повільно знімає чоботи і пальто, прямує в крісло і каже: ладна, поки ще не буду від тебе з'їжджати.

Дисципліна, розміреність і безупинність нині важать більше, аніж мотиваційні промови, емоційні пориви та гойдалки настрою.

Дякую Вам.
Дякую Вам за те, що кожен наступний придбаний Вами корч, що переїжджає кордон, відразу промальовує мені перспективу діяльності на найближчі 2-3 тижні (вибачте).

Ford Ranger для 65 бригади встав на ремонт.
Це вже тачка номер 63 з 42-х запланованих.
Дякую Олексій Маковоз за підбір і логістику машини в Україну.

І якщо Вам здається, що це всі хороші новини з наших "полів" до Нового року - біса лисого.
Ви напрацювали на ще одну новину, але то вже завтра чи післязавтра.

Майте тиху ніч.

Нарешті і у нас з Мартин Брест є свій шок-контент.
Ну, Мартін сам по собі є шок-контентом і всі відео з його участю слід маркувати як 18+ або Цукербергфобія+.

Але сьогодні на фіналі розіграшу верхівки для ялинки він наприкінці сам себе перевершив))))

Відео тут https://www.facebook.com/share/v/1DiyRGwy9H/?

Приємного перегляду, а нижче я навожу перелік переможців і дуже прошу їх зі мною зв‘язатися, щоб я міг розіслати призи.

417 Petro Chornomorets (від Наталії Катанаєвої) Верхівка на ялинку
223 Півень О. Гільза велика
73 VOROBJOV MIKOLA Гільза велика
68 Павлов О. Гільза маленька
145 Bohoslovs'kyi Oleksii Serhiiovych Гільза маленька
116 Переказ 25.12.2024 21:38:28 Гільза маленька

Ми ще раз дякуємо за фантастичну верхівку від ялинки чудовій майстрині Тетяна Соловей і Оксана Бондарь за гравійовані гільзи.

Майте тихий вечір.
І якщо Ви думаєте, що це всі хороші новини від нас в цьому році - помиляєтеся.

Почуємось.

Розіграш верхівки ялинки https://www.facebook.com/share/v/1A1DX6WzpP/?

Що ж, шановні.
Підсумки року - то є дуже добре.
Але, як виявляється, нам із Вами їх ще рано підбивати.
Сьогодні ввечері ми із Вами повернули в стрій Kia Sorento для ГУР. І це вже 26-та відремонтована машина, відремонтована для Сил оборони в рамках проєкту реабіліТАЧКИ.

Друге.
Дякую Вам за участь в розіграші верхівки для ялинки.
Сам онлайн-розіграш ми проведемо завтра, таблицю з номерами ставок Ви знайдете тут https://docs.google.com/spreadsheets/d/1OiKKkbWzXHgh3Mg7zD5Qnm66ctLd9j6hwKqKezFdOKg/edit?usp=sharing
Усього за 3 дні розіграшу ми зібрали понад 75 тисяч гривень і 300 баксів на пейпал.
З урахуванням того, що розмір мінімальної ставки було підступно знижено з 300 до 200 гривень - це фантастичний результат.

Ще.
Ми із Вами встигли відфарбувати і обкатати Форд Рейнджер 61/42 для 112 бригади ТрО. Скоро машину передаватимем.
Фарбували, як завжди, Світлана Третьяк і Сергій Третьяк, за що їм велика дяка.

І останнє - красівоє від Сергій Третьяк: він продовжує на стенді обкатувати відкапіталені двигуни для Москвичів.

Дякуємо Вам за підтримку.
Ще почуємось.
Майте тиху ніч.

Реквізити для підтримки
Приват 4149499086676739 (Антон Сененко)
PayPal [email protected]
Криптовалюта USDT 0xdf89978Ca0F80a30DB5D140b2042e99441ec43A4 (Ethereum (ERC20))
Детальні реквізити для оплати через IBAN
Установа банку ПриватБанк
МФО банку 305299
Отримувач платежу СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ
IBAN UA953052990000026201691360906
Рахунок отримувача 26201691360906
Валюта картки UAH
РНОКПП отримувача 3136215494
Призначення платежу Поповнення рахунку СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ,
безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУ
Принагідно лишаю реквізити Мартин Брест, з яким ми разом реалізуємо проєкт:
Моно 4441114443028624
PayPal [email protected]
Детальні реквізити для оплати через IBAN(Мартін Брест)
Установа банку МоноБанк
МФО банку 322001
Отримувач платежу БОЛДИРЄВ ОЛЕГ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
IBAN UA843220010000026209305820349
Рахунок отримувача 26209305820349
Валюта картки UAH
РНОКПП отримувача 2951302916
Призначення платежу Поповнення рахунку БОЛДИРЄВ ОЛЕГ ОЛЕКСАНДРОВИЧ,
безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУ

P.S. І не забувайте підписуватись на Лабораторну мишу в Вотсап, бо туточки діяльність згортатиметься з 1 січня 2025 року.

Follow the Лабораторна миша channel on WhatsApp: https://whatsapp.com/channel/0029VaL5Z8Y84Om4TSEXRO2g

Виходить з-за лаштунків:
- Отже, закінчується друга доба експрес-розіграшу фантастичної верхівки для ялинки від Тетяна Соловей з метою підзбирати грошенят на тачки для ЗСУ!..

Зала ошелешено:
- Шо? Який розіграш? Коли? Де оголошували?

Шановні, перш ніж Ви полізете по моїй стрічці в пошуках допису, який Ви (не)пропустили, поспішаю Вас заспокоїти:
- Допису не було!

Але - так, розіграш вже триває другу добу і всі донати від 200 гривень автоматично роблять Вас учасником верхівкоялинконіади.
Чому так?

У нас з Мартин Брест в підписниках завелися дуже хитрі донатори: як тільки ми оголошуємо розіграш, вони ... ні, вони не припиняють донатити.
Вони принципово скидають кілька сум поспіль так, щоб кожна з них була меншою за мінімальну ставку.

Це неприпустимо!)

Тож я вирішив провернути отакий фінт вухами, що Ви достеменно не знатимете, коли ж розіграш розпочався, щоб Ви своїми діями або бездіяльністю не змогли уникнути шансу на виграш (гомеричний сміх, мої руки здійняті до неба, з кінчиків пальців вириваються блискавки).

Отже, цього разу у нас тільки один лот і з його характеристик зрозуміло, чому у нас такий поспіх, чому розіграш стартував о 0:12 ночі 24 грудня (бо ж Різдво і це час першої ставки), а завершиться він завтра, 26 грудня о 23:59.

Цього разу - наголошую - аби зайве не турбувати Мартіна смиканням виписок з карток, бо у Мартіна нині роботи по самісіньку стратосферу (мрійлива усмішка), ставки я враховую лише зі своїх рахунків:

1. Приват 4149499086676739
2. Пейпал [email protected]
Прошу поставитися до цього з розумінням. Моно цього разу не буде.

Мінімальна ставка - 200 гривень.
Більші ставки будуть розбиті кратно цій сумі.

27 грудня я завантажу перелік донацій і складу список учасників розіграшу (буду вдячний, якщо стежитемете за розіграшем і переможці зі мною самостійно зв’яжуться, бо інколи їх пошуки той ще квест).
Донат є безповоротним і дає шанс на виграш однісінького (насправді, ні, але то секрет) лоту.
Більше донатів - більше шансів.
27 чи 28 грудня в прямому ефірі (чи ні, залежить від світла та зв'язку) я проведу розіграш цієї верхівки і оперативно відправлю переможцю.

Уперед!

Ще два моменти.
Від імені проєктів 42 тачки на ЗСУ, проєкту реабіліТАЧКИ та проєкту зомбіТАЧКИ я хочу подякувати Інститут молекулярної біології і генетики НАН України, їхній Раді молодих вчених та всім причетним (особливо Antonenko Svitlana, Олена Зварич та Oksana Mankovska) за те, що на своєму передноворічному розіграші вони за кілька годин зібрали для Сил оборони 52 тисячі гривень і передали їх нам на проєкт!
Детально можна почитати тут: https://www.facebook.com/share/p/19GEcK3q64/

І ще.
Розшукуються незнайдені переможці попереднього розіграшу:
Куземко М.
Яковлев П.
Сергій Слєпченко
Коваль Д.
Катуніна Т.
Сергета О.
Psycholounhe.net
Михайло Новік
Ківіренко О.
Андрій Ємчінський
Михайло Новік
Сухенко І.
Наталія Потоскуєва
Джулай С.
Липська А.
Olena Guidry
Petrova Nataliia Mykolaivna

Зв'яжіться зі мною, будь ласочка.

Тетяна Соловей верхівка просто неймовірна.
Аж шкода віддавати.

Власне все.
Майте тихий вечір.

Між цими двома світлинами трохи більше року.
На одному - ми з Юрій Гудименко веселі, бо лишились живі після горнила Ірпеня. Травень 2022 року.
На іншому - я додав 7 кілограм, а Юра вже носить руку як аксесуар, тому що по ньому прилетіло, ну, а далі Ви знаєте.

Юра там написав великий пост про те, що в Міністерстві оборони назріли і перезріли зміни.

https://www.facebook.com/share/p/18dQ2pMwRt/?

Особисто мені відгукнулася та частина, де поки бійці воюють 24/7, міністерські чиновники почасти з 8 до 17, а в суботу і неділю їх чіпати не можна.
Це правда.
Якщо ми знайшли машину для купівлі бойовому підрозділу корча в четвер ввечері - треба чекати понеділка ранку, бо у військових частинах відповідальним особам просто хочеться відпочити на вихідних.

Юра веде за собою непогану команду в громадську раду при МО.
Я особливо радий там бачити Maksym Kostetskyi і Микита Соловйов.

Як написав Микита, він іде в ГР при МО, бо стомився, що держава заважає йому - волонтеру - робити роботу ж держави.

Юру і колег варто підтримати.
В четвер буде голосування.
Можливо, хороших людей біля важелів впливу стане більше.

Майте тиху ніч.

Ось Вам наочний приклад, чому я повторюю, що найважливіша реформа в Україні - судова.
Українському суспільству неймовірно пощастило, що суд останньої інстанції фактично визнав рішення судів попередніх інстанцій безпідставними і скасував їх.

Я коротко поясню.
Плагіатори вимагали у судів заборонити Національному агентству із забезпечення якості вищої освіти проводити будь-які перевірки щодо їх же плагіатних дисертацій.
Тобто просили заборонити НАЗЯВу здійснювати свою основну діяльність.

Це як би маніяк через суд просив заборонити поліції вести розслідування по злочинам на районі.
Бо то порушує його якісь права.
Тупо.те.саме.

І українські суди шо? Правильно. Вони цим інтелектуальним «геніям» активно підмахували.

Чому я пишу в множині?
Бо мова ж не тільки про кейс, описаний в пості пана Oleg Smirnov.
Купа інших плагіаторів, в тому числі топ-посадовців-освітян вчинили так само.
Подали такі ж позови у місцеві суди.

Тому це рішення - чудовий прецедент, що недоброчесні науковці будуть покарані і позбавлені своїх наукових ступенів.

Залишилося вирішити 3 питання:
1. Як повернути всі кошти, які були сплачені платниками податків їм на надбавки.
2. Як притягнути до дисциплінарної відповідальності недоброчесних суддів попередніх інстанцій, що висмоктали рішення з «пальця».
3. Що робити з колективами університетів, які з радісним улюлюканням обирають собі ректорами плагіаторів.

А так, усіх вітаю з хорошими новинами, дякую науковцям, що викривають академічних потвор і НАЗЯВу, що бореться з ними у судах.

Майте тиху ніч.

Пост Олега Смірнова https://www.facebook.com/share/p/1Dne5HxZDG/?mibextid=K35XfP

«Судова тяганина завершена.

Касаційний суд Верховного суду України прийняв рішення по справі щодо плагіату в докторській дисертації ректорки Вінницького медичного університету Вікторії Петрушенко.

Із рішення суду ("особа 1" - це Петрушенко):

61. Рішення Комітету з питань етики НАЗЯВО щодо прийняття до розгляду скарги про наявність фактів академічного плагіату науковій роботі позивачки є лише однією з умов для розгляду цих питань компетентним органом - Національним агентством, тобто не зумовлює самостійних правових наслідків, а отже не може бути предметом судового розгляду.

62. Порушення Комітетом з питань етики НАЗЯВО процедури прийняття та аналізу скарги/повідомлення щодо виявлення академічного плагіату (фабрикації та/чи фальсифікації) може бути оцінено судом лише за умови та після прийняття Національним агентством відповідного рішення, у межах оскарження такого рішення особою, чиїх прав воно стосується.

64. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що рішення (дії) Комітету з питань етики НАЗЯВО можуть бути самостійним предметом судового розгляду і визнаватися протиправними, ґрунтуються на помилковому застосуванні норм матеріального права та порушують норми процесуального права.

67. Обраний ОСОБА_1 у цій справі спосіб захисту шляхом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій, передбачений частиною третьої статті 5 КАС України, не може бути застосований стосовно оскарження дій НАЗЯВО щодо здійснення контролю за дотриманням академічної доброчесності.

70. Суд захищає право або інтерес особи в конкретному спорі, але не може заздалегідь заборонити проведення перевірок у цілому, якщо такі перевірки здійснюється у межах повноважень відповідного суб`єкта владних повноважень (адміністративного органу).

71. Таким чином, вимога до НАЗЯВО утриматися від проведення перевірки є втручанням у виконання органом його публічно-владної управлінської функції з встановлення фактів академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації. Відповідно, така вимога не може слугувати підставою для судового оскарження дій НАЗЯВО у порядку, передбаченому частиною третьою статті 5 КАС України.

73. ... ініційований ОСОБА_1 судовий спір до прийняття НАЗЯВО будь-якого рішення за результатами перевірки не підлягає судовому розгляду.

88.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій розглянули спір, який не підлягає судовому розгляду, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2024 року із закриттям провадження у справі.

СУД ПОСТАНОВИВ:

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2024 року скасувати, а провадження у справі № 120/11425/23 закрити.

https://court.opendatabot.ua/court/123945889-10e2becc2b54f518211d51acec043d2c»

Сайт проєкту https://42trucks.online/

Волонтерство - це завжди про горизонтальні зв‘язки і довіру.

Так, звісно, класичне визначення волонтера - добровільність і безоплатність (!). Наче цього має достатньо, одначе спробуйте змусити людей ефективно задарма робити якусь роботу роками.

Тут же, де гроші не можуть бути мотивацією, а субординація - просто лайливе слово, вибудовується цілий паралельний світ.

Паралельний світ, де неважливо, хто ти за посадою в цивільному житті, яке у тебе хобі, віросповідання, якого ти походження чи хто твоя родина.
Тут суддя може вихідними переганяти тачки на фронт, а консультант з магазину керувати спільнотою, яка за вихідні закриватиме потребу цілого підрозділу в рідкісній шкірі єдинорога, мозкових клітинах колі тищенка та паливних насосах високого тиску, бо армійський дизель - це вже мем.

І в таких умовах, в цьому паралельному світі, який, насправді, є ближчим до реальності, аніж те, що показують медіа і соцмережі, практично неможливо працювати наодинці, навіть коли ти працюєш сам. Отакий парадокс.

Тільки тут дивним чином вдається за одну добу вивезти з Дружківки поламаного буса на лафеті, при тому що ми з Мартин Брест не маємо ані лафета, ані власних рук, щоб те провернути.

Була б це вертикальна урядова організація, то після купи погоджень згідно-відповідно в межах і спосіб надійшли б доповіді, що «немає змоги та бюджету», «доручено-перепідпорядковано», «призначено терміни виконання і телефон відповідального».
Якби це був звичайний ринковий бізнес - він би вирішив це питання за фантастичний прайс.

У волонтерів так не робе.
Повідомлення Sergiy Grishyn, знайомим бійцям 5 ОШБр, і за одну добу (та менше, 20-ти годин не пройшло) суто на довірі та рукостисканнях людей в худі з одного боку і пікселі з іншого, завантажений лафет заїхав на СТО в Київ.

Про цього зеленого пепелаца з фізичними формулами на бортах - якось окремо, а поки…

Шановні колеги.
Ті, хто шукає якісні турнікети і працюючі РЕБи, шиє ноші і плете масксітки, розмальовує гільзи і пише картини для розіграшів, заливає окопні свічки і везе партії хімічних грілок з Європи, хто за каву і пончик десятки годин жене з Європи корчі, хто гарує біля підйомників і комплектує тачки ключами, хто ночами паяє на кухнях дрони, хто виносить у військових госпіталях судна і підтримує вдів та вдівців та робить багато інших активностей, які щодня наближають перемогу і для кого фраза «краще хоч щось, ніж нічого» є моветоном, а якість допомоги є понад усе - честь.

Бережіть себе в першу чергу, бо берегти бійців Ви всі вмієте, а от вигорання на рівні прийому антидепресантів чи від‘їзду в справжні психоневрологічні диспансери - воно ж не рідкість.

І ще.
Такого мерчу немає навіть на житомирській шкарпетній фабриці.
Пані Олено, пані Катерино, в серденько.

Зі святом, шановні.

Майте гарний день.

Це не від нас. Навіть не від Миколая. Це - від них.

Реквізити для подарунків дітям загиблих:

БЛАГОДІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ "БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД "НАРОДНИЙ ТИЛ - РЕАБІЛІТАЦІЯ"
Ідентифікаційний код: 42742131
ЄДРПОУ 42742131

Назва одержувача: БО БФ НАРОДНИЙ ТИЛ - РЕАБІЛІТАЦІЯ
розрахунковий/рахунок (UAH Українська гривня)
IBAN: UA60 305299 00000 26004016218164
Банк: АТ КБ "ПРИВАТБАНК" у м. Київ
МФО, Код одержувача: 305299

Я просив Вас допомогти зі збором для діток загиблих захисників і захисниць на День Святого Миколая.
Дякую Вам.
Тут більше нічого додати.

Шановні, мопед не мій, але оголошення лишу.

Під Рівним на одному з СТО стоїть ВАЗ 2105.
Машина вже не на ходу, бо потребує капіталки двигуна.
Ремонт, насправді, недоцільний.
Правда.

Але волонтер, який за машину відповідає, готовий її віддати задарма на запчастини місцевим військовим чи волонтерам, що постачають тачки на фронт.
Може щось з тієї машини згодиться.
Фото, на жаль, не маю, тому лишу тут світлину стартового набору для капіталки двигуна Москвича.
Якщо Ви з Рівного (повірте, евакуатор в інше місто вийде дорожчим залишкової вартості машини), маєте потребу в цій машині і маєте стосунок до Сил оборони - маякніть в лічку, я дам контакт волонтера.

Майте тиху ніч.

Я не великий знавець історії медицини, але був у людства такий момент, коли воно кардинально покращило свою долю - винайшло антибіотики.

Коротко було так: до антибіотиків шанс сконати від зараження після подряпини, рани отриманої в битві чи сифілісу - був величезним.
Бактерії буквально «з‘їдали» людину і не було на те ради.

Але потім вчений Флемінг випадково відкрив пеніцилін.
Ну… як випадково.
Купа людей бачили плісняву та проходили повз, але підготовлена лабораторія і, головне, підготовлений розум науковця дозволили виділити пеніцилін.

Штука була настільки крута, що почала застосовуватися від усього на світі.
Тут би і казочці кінець, але мікроби не тупі та змогли мутувати.

Людство винайшло друге покоління антибіотиків. Третє. Якесь там наступне.
І понині триває ця нескінченна боротьба між лікарями-науковцями та маленькими мікроорганізмами.

І зараз ми, фактично, підходимо до фінішу: виникли супербактерії, які виробляють спеціальні захисні плівки, проти яких стали безсилими найсучасніші препарати.
Російсько-українська війна, кількість поранених в шпиталях і масштаб застосування традиційних медикаментів вивели проблему на такий рівень, що вже навіть журнал Science про це написав.
Шпитальна інфекція - це не фігура мови. Це вирок.
Надзвичайно стійкі до всіх видів антибіотиків бактерії доконують поранених бійців і, здається, що ми приречені.

Але ні.
Українські вчені зараз знаходяться на вістрі досліджень антибіотикорезистентних бактерій і, виявляється, що у нас відкривають цілий центр, присвячений цій проблемі.

Пропоную Вашій увазі два дописи:

- Олена Зварич - про дослідження наших вчених, про статтю в журналі Сайнс та науковицю Elena Moshynets
https://www.facebook.com/share/p/1Cm9XGzFGy/?
До речі, акцентую, що на досліження і подолання проблеми держава виділила кошти через Національний фонд досліджень.
От Вам і НФД, от Вам і фундаментальна наука, що стала опорою для науки прикладної.

- Про експертинй центр з досліджень антибіотикорезистентності (там же в коментарях знайдете посилання на статтю в УП від Dmytro Simonov)
https://www.facebook.com/IMBGNASU/posts/pfbid026ERGurjVitkivZ25Y5hRmQQaBMWNDwPvStYpnZ4xGX9HgdsbL86sSTNheKX71AY5l

Ілюстрація до посту: Мартин Брест шукає антибіотики в магазині. Фото свіже.
На прилавку є сиров‘ялені препарати, копчені дженеріки і мортадельки.

Майте тиху ніч.

В моменти, коли темними вечорами мене огортає безнадія і туга, коли осінній туман стає особливо задушливим, коли не до кінця зрозумілий горизонт планування, а війна на виснаження відчувається в кожній дії чи бездіяльності на теренах цілої країни, я згадую дуже простий рецепт, який хтось в фейсбуці написав, а воно відклалося:

- Треба просто продовжувати стріляти.

Сьогодні ми із Вами передали Mitsubishi Outlander для бійців 144 бригади.
Машина 60/42 і 59-та нами знайдена, відремонтована і відтестована в рамках проєкту 42 тачки на ЗСУ.
Боєць приїхав за тачкою прямо з позицій, гайнувши глупої ночі до світла мирних міст, а нині вже, імовірно, знову занурився в морок прифронтових міст-привидів.

Я ніколи до цього не їздив на такому поколінні аутлендерів і… я в дикому захваті.
Воно, звісно, не бус, але японець є японець: бокова підтримка спини, двигун шепоче, простий, але просторий салон, хороша динаміка.
От прям дуже зрозумів власників цих машин і чому вони роками на них катають.

Я дякую Вам за підтримку від себе, отого хлопця в пікселі на фото і від Мартин Брест, який є задовбаним трохи більше, ніж повністю.
Так, я пам‘ятаю про розіграш і він відбудеться відразу, як Мартін Олегович буде в доступі.

Лупаємо далі.
І лупатимемо далі.
Невідомо скільки - бо, чесно, при всьому розмаїтті марок і моделей, проблеми у всіх корчів плюс-мінус однакові - але до самісінького краю.

Ви неймовірні.

Майте тиху ніч.

Реквізити для підтримки
Приват 4149499086676739 (Антон Сененко)
PayPal [email protected]
Криптовалюта USDT 0xdf89978Ca0F80a30DB5D140b2042e99441ec43A4 (Ethereum (ERC20))
Детальні реквізити для оплати через IBAN
Установа банку ПриватБанк
МФО банку 305299
Отримувач платежу СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ
IBAN UA953052990000026201691360906
Рахунок отримувача 26201691360906
Валюта картки UAH
РНОКПП отримувача 3136215494
Призначення платежу Поповнення рахунку СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ,
безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУ
Принагідно лишаю реквізити Мартін Брест, з яким ми разом реалізуємо проєкт:
Моно 4441114443028624
PayPal [email protected]
Детальні реквізити для оплати через IBAN(Мартін Брест)
Установа банку МоноБанк
МФО банку 322001
Отримувач платежу БОЛДИРЄВ ОЛЕГ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
IBAN UA843220010000026209305820349
Рахунок отримувача 26209305820349
Валюта картки UAH
РНОКПП отримувача 2951302916
Призначення платежу Поповнення рахунку БОЛДИРЄВ ОЛЕГ ОЛЕКСАНДРОВИЧ,
безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУ

P.S. Так, тачка пішла на фронт з двома комплектами коліс на дисках і ще з 4-ма додатковими шинами. І запаска ще. Так треба.

P.S. 2 І не забувайте підписуватись на Лабораторну мишу в Вотсап, бо туточки діяльність згортатиметься з 1 січня 2025 року.

Follow the Лабораторна миша channel on WhatsApp: https://whatsapp.com/channel/0029VaL5Z8Y84Om4TSEXRO2g

Для підвищення ефективності цієї діяльності доцільно, щоби видавничі проєкти Академії реалізувала одна юридична особа, яка зможе використовувати сучасне поліграфічне обладнання та наявні в обох видавництвах висококваліфіковані кадри.

Національна академія наук України високо цінує працю і досвід своїх фахівців, а також усвідомлює важливість книговидання, зокрема наукового, для України як незалежної та розвиненої держави, тож кадровий потенціал і найкращі традиції «Наукової думки» буде збережено.

Тобто видавничі проєкти «Наукової думки» виконуватимуться й надалі. Крім того, на сьогодні у Видавничому домі «Академперіодика» працюють уже 11 співробітників Видавництва «Наукова думка», серед яких п’ятеро наукових редакторів. Розглядаються також питання про нову назву діючого видавництва та можливості збереження бренду «Наукова думка».

Отже, наукове і науково-популярне книговидання у Національній академії наук України триватиме.»

P.S. І не забувайте підписуватись на Лабораторну мишу в Вотсап, бо туточки діяльність згортатиметься.

Follow the Лабораторна миша channel on WhatsApp: https://whatsapp.com/channel/0029VaL5Z8Y84Om4TSEXRO2g

Минулого тижня галасу в мережі набула інформація про закриття видавництва «Наукова думка».
Коментарі переважно розділилися на 3 групи:
1. Україні наукова думка (хоч в лапках, хоч без лапок) - не потрібна. І це правда.
2. Шкода «Наукову думку», але з нею були певні проблеми. І це теж правда.
3. Що науково-видавничого можна продукувати в краіні, яка системно «забила» на власну науку (ще до широкомасштабки якщо що. Зараз просто ми спостерігаємо наслідки руйнівної та/або непродуманої державної політики). І це теж правда.

Я ніц не коментував, бо трохи дізнався ситуацію зсередини і просто чекав на цей прес-реліз.

Отже, як три правди могли зійтися в одній точці часопростору?
1. В коментарі Національної академії наук вичерпно пояснено, що наукова думка в Україні лишається. Академперіодика - воно ж теж академічне. При цьому, від академії наук постійно вимагають реформ та ефективності. Ну, власне, ось воно. За тих жалюгідних ресурсів, що виділяються на НАНУ, спроба зробити одне живе і хороше - нормальна.
2. Так само в коментарі НАН України вичерпно пояснено, чому обрали центром кристалізації саме Академперіодику, а не Наукову думку. Певен, що якби ліквідовували Академперіодику - то мережа б повнилася коментарями в стилі «Україні не потрібна академічна періодика».
3. Всі ці процеси є лиш наслідком напівпорожніх інститутів, де залишки наукових колективів працюють за зарплату, нижчу ніж у касира в Форі. А ті, хто виїхав через вторгнення - навряд чи коли-небудь в більшості повернуться, бо, виключаючи геть відсталі країни, Україна, м‘яко кажучи, не надто ласкава як для спокійних фундаментальних досліджень, так і для прикладних, які потребують зрозумілих податкових політик, судових практик і звичайних працюючих заводів.
Розвиватиметься в Україні наука - будуть і потужні видавництва, а не тільки животіючий наукпоп, який до науки має дотичне відношення.
Не буде науки - і це все позакривається.

Що у сухому залишку?
Нічого страшного не трапилося.
Тобто воно трапилося, коли науковців опустили в суспільному договорі на рівень планктону.
Але зараз - точно ні.

НАН пробує втримати живе на плаву і розвивати його.
Що з того вийде - час покаже, але і так як було - бути вже не могло.

Майте тихий вечір.

Допис НАН України

https://www.facebook.com/share/p/1B68tGXoaV/?

«🔬📘📒 «Наукова думка» житиме, але в іншому форматі
(пояснюємо, що відбувається зі знаменитим академічним видавництвом)

Днями українські медіа та публічні особи висловлювали стурбованість ліквідацією відомого в Україні та за її межами видавництва «Наукова думка», заснованого ще 1922 року. З огляду на великий суспільний резонанс та інтерес громадськості до цього питання, Національна академія наук України пояснює, чому мусила піти на такий крок.

Президія НАН України вирішила ліквідувати Державне підприємство «Наукове-виробниче підприємство «Видавництво «Наукова думка» НАН України» (такою є повна офіційна назва Видавництва «Наукова думка») задля оптимізації та підвищення ефективності діяльності з підготовки та випуску науково-видавничої продукції в Академії.

Така діяльність НАН України передбачає підготовку і випуск видань за багатьма видавничими проєктами в межах Цільової комплексної програми «Наукові основи функціонування та забезпечення умов розвитку науково-видавничого комплексу НАН України», що їх здійснювали Видавництво «Наукова думка» і Видавничий дім «Академперіодика» (зокрема, Видавництво «Наукова думка» реалізовувало книжкові проєкти «Наукова книга» і «Наукова книга. Молоді вчені»). Та, на відміну від Видавничого дому «Академперіодика» НАН України, який є державною науковою установою і має власну поліграфічну базу із сучасним цифровим обладнанням, Видавництво «Наукова думка» – це госпрозрахункове підприємство без поліграфічної бази, яке замовляло друк своїх видань іншим видавництвам, що здорожувало друковану продукцію і подовжувало терміни її випуску.

Знаєте, є одна щорічна науково-популярна подія, що я тішуся самим лиш фактом того, що вона примудряється виживати під час широкомасштабки.

Навіть нещодавно ми спілкувалися з другом і побіжно згадали:
- Чув про Нобелівки цього року?
- Так... чув. Такий собі відголосок розвиненого світу в нашому суворому реалізмі.
- А Nobilitet цьогоріч буде, не знаєш?
- Гм... поки не чув. Дуже сподіваюсь, що вони знайдуть сили і можливість цього року відбутися.

Нобілітет - це як чашка запашного какао холодним зимовим вечором, улюблений шарф і жовтий відблиск вікна дому на снігу.

І цьогоріч ми таки знову маємо щастя отримати науково-популярну подію, де 6 крутих спікерів зі сцени розкажуть про Нобелівські премії 2024-го року з фізіології і медицини, фізики, хімії, літератури, економіки та захисту миру.

Olga Maslova, Valeria Loshmanova, моя повага за то, що стараєтесь і існуєте.

Всі деталі про подію, яка відбудеться 7 грудня об 11.00 - тут https://www.facebook.com/nobilitet, а також за посиланням https://www.nobilitet.com/.

Ціни на квитки кусаються, але за своїм власним досвідом (щоправда, я був одного року ведучим на сцені) - офлайн-участь із можливістю потім поспілкуватися зі спікерами - того варта.
Важливо - вхід для представників Сил оборони і ветеранів війни є вільним.

До речі, якщо у Ви хочете долучитися до спонсорування просвітницької події, я точно знаю, що Ваш внесок буде доречним.
Зв'язуйтесь з дівчатами.

Майте тиху ніч.

P.S. Повідомлення для водіїв - на Дарницькому мосту в бік Лівого берега знову почав випадати шматками асфальт. Десять років вже ним їжджу, а київські комунальники досі не здатні опанувати інопланетну технологію адгезії асфальтобетонного покриття до мостового перекриття. В усьому світі інопланетяни допомагають в цій таємній справі, але тільки не на Дарницькому мосту. Будьте уважні та обережні.

- Татку…
- Шо?
- А дев‘яносто - це дев‘ять сотень?
- Ні, це дев‘ять десятків.
- (задумливо) П‘ятдесят… шістдесят… сімдесят…
[На цьому моменті моє чоло покривається холодним потом]
- … вісімдесят… А чому не дев‘ятьдесят?
- Чому?… А й дійсно… Дев‘ятсот і дев‘яносто… Марк, просто запам‘ятай, що дев‘ятсот - це дев‘ять сотень, а дев‘яносто - воно якби натякає, що після дев‘яноста іде сто. Тобто п‘ятдесят, шістдесят, сімдесят і вісімдесят, але дев‘яносто - це виключення. Зрозумів?
- Угу… Татку!
- Шо?
- А шо таке виключення? Кого виключають?
- Ох…

І шо, і шо? (с)
Відкриваю я Вікі, а там…
Виявляється, є варіанти походження, що «дев‘ять до ста» і те, що «дев‘ятьдесят» дійсно існувало, але застаріло і нині використовується лиш в чеській, болгарській, сербській, словенській і македонській мовах.

Святі ж люди вигадали Вікіпедію.

І ютьюб.
Я не уявляю, як раніше батьки відповідали нам на наші запитання на ніч, бо тут я спокійно можу за 10 хвилин показати потік лави, перегони двох драгстерів, соляну шахту, як олень скидає роги, паракукумарію тріколор і чемпіонат з брейк-дансу.
Чому питання виникають саме в такій послідовності - це загадка.

Штош, час іти читати, чому Пер Гюнт ходив в печеру до гірського короля.

Майте тиху ніч.

Сьогодні в Києві побачив дуже незвичну річ.

Воно ж вже стабільно як: немає світла - темні вулиці, темні пішохідні переходи, темні світлофори, темні дитячі садочки.
Тут новин немає, бо широкомасштабка триває лише третій рік, а київське чиновництво думає стратегічно, на десятиліття наперед, тому надії і сподівань на те, що ДТП стане менше, пішоходи почуватимуться в безпеці, а діти не сидітимуть у світлі ліхтаря - в мене немає.

Одначе ж їду по Героїв оборони і бачу картину: вся вулиця сяє ліхтарями, причому не економними світлодіодними, а жовтими газорозрядними (апдт. В коментарях в фб поправили, що вони теж економні, але гірші по спектру).
І шо? В чім дивина?
Навколишні будинки - темні, ятки - на генераторах. Це теж не дивина.
А от світлофор не працює.
Один-однісінький на всю вулицю і теж от ніяк його не те, що своїм акумулятором забезпечити - навіть запаралелити на лінію освітлення не змогли.
Стовпи поруч.
Так-так, знаю-знаю, тупо нема повноважень, нормативки, все те інопланетні технології і інопланетні дозволи, документація.

Безголові.
Просто безголові.

Як можна так піклуватися про місто, в якому живеш…

Майте тиху і спокійну ніч.

Так, щоб відразу розставити точки над і для товарищів майорів з СБУ - ми, як проєкт 42 тачки на ЗСУ, не маємо жодного стосунку і не постачали у війська оту зелену скриню, на якій написано Вибухівка.
Всі наші скрині - в багажнику (тікає).

Якщо серйозно, шановні, ми із Вами передали у війська чергову машину - Kia Sorento 51/42 для 4 бригади оперативного призначення Рубіж, батальйон Свобода.
Це вже 58-ма передана нами машина, і конкретно за цю ми завдячуємо Park Lane - агентство нерухомості та особисто Віталій Пенц, які підігнали нам апарат, Вам - за чудовий ремонт, Yevhenii Movchaniuk за комплект інструментів до неї.

Насправді, машина відправилась у війська кілька тижнів тому, але з певних причин повідомити про цей факт ми можемо Вас тільки сьогодні.

Дякуємо, що рухаєте світ.
Кожна Ваша гривня допомагає забезпечувати бійців справними колесами.
Реквізити тут:

Приват 4149499086676739 (Антон Сененко)
PayPal [email protected]
Криптовалюта USDT 0xdf89978Ca0F80a30DB5D140b2042e99441ec43A4 (Ethereum (ERC20))
Детальні реквізити для оплати через IBAN
Установа банку ПриватБанк
МФО банку 305299
Отримувач платежу СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ
IBAN UA953052990000026201691360906
Рахунок отримувача 26201691360906
Валюта картки UAH
РНОКПП отримувача 3136215494
Призначення платежу Поповнення рахунку СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ,
безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУ
Принагідно лишаю реквізити Мартин Брест, з яким ми разом реалізуємо проєкт:
Моно 4441114443028624
PayPal [email protected]
Детальні реквізити для оплати через IBAN(Мартін Брест)
Установа банку МоноБанк
МФО банку 322001
Отримувач платежу БОЛДИРЄВ ОЛЕГ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
IBAN UA843220010000026209305820349
Рахунок отримувача 26209305820349
Валюта картки UAH
РНОКПП отримувача 2951302916
Призначення платежу Поповнення рахунку БОЛДИРЄВ ОЛЕГ ОЛЕКСАНДРОВИЧ,
безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУ

P.S. І не забувайте підписуватись на Лабораторну мишу в Вотсап, бо туточки діяльність згортатиметься.

Follow the Лабораторна миша channel on WhatsApp: https://whatsapp.com/channel/0029VaL5Z8Y84Om4TSEXRO2g

Дуже скоро всі люди, яким за 35 років насиплють у горщик землі і посадять у неї цибулю, щоб холодними зимовими вечорами ласувати свіжою зеленню.
Так і бачу - сніг за вікном, чай на травах, вівсянка, свіжа цибуля з салом на дерев'яній дошці, вовняний пасок навколо попереку і тонометр.

Куди цікавіше дізнатися, що якщо цю цибулю посадити догори дригом, то вона виявиться не дурепою, і корені все одно почнуть рости донизу, а зелене стебло - вгору.

Чому так?
Наче для нас - пересічних громадян, які тільки чули анекдоти про ботаніків, у яких просять дріб'язок в темному провулку - це очевидно.
Але, насправді, механізм знання рослиною, де "низ", а де "верх" - це капець яка складна наукова задача, над якою справжні, а не анекдотичні ботаніки билися десятками років не тільки в лабораторіях на Землі, але й в космічних кораблях на орбіті.

І відкриття цього механізму в тому числі зіграло шалено важливу роль в розвитку і становленні усього аграрного бізнесу в світі, який ми нині знаємо.
Угу, оті мільярди експортів зернових, садівники, що пророщують невідомо-що-але-дуже-смачне - це все наслідок досліджень вчених у ботанічних лабораторіях.

Ви вже можете здогадатися, що батьком озвученого відкриття став українець - Микола Холодний.
Ви точно про нього не чули, а я тільки лиш знав, що його іменем названо Інститут ботаніки НАН України, що в Києві біля Національного науково-природничого музею.
І того б не чув, якби не відвідував Інститут зоології імені Шмальгаузена...
Шмальгаузен... Кстаті, я теж не в курсі, що то за один.
Тим не менш.

Так, Olexii Kovalenko випустив чергове лонг-відео з розповіддю про крутого ботаніка Миколу Холодного, який реально перевернув науковий світ, наробив відкриттів на цілі покоління наперед, дав надію на вирощування рослин у Космосі, та ще й встиг покопирсатися в залізистих бактеріях, що живуть у Ваших іржавих трубопроводах.

Я дуже раджу.

Варто відзначити, що оцей формат відео про видатних українських вчених, де Олексій втаємниченим голосом (ну, звісно, голос не настільки втаємничений, як в Транспортних історіях з Юлією Лободюченко, та все ж) розповідає неймовірні історії про титанів, на яких тримається сучасна (не тільки українська) наука - це щось.

Особливо тішить, що він запрошує коментарі в українських науковців та науковиць.
Цього разу - Yuliya Krasylenko.
Браво.
Посилання https://www.youtube.com/watch?v=8uVV9hM3dio.

Приємного перегляду і майте тиху ніч.

P.S. І не забувайте підписуватись на Лабораторну мишу в Вотсап, бо туточки діяльність згортатиметься.

Follow the Лабораторна миша channel on WhatsApp: https://whatsapp.com/channel/0029VaL5Z8Y84Om4TSEXRO2g

Поки всілякі українські ілонимаски-поперешнюки прирівнюють Голодомор (геноцид, цілеспрямоване повне або часткове знищення національних, етнічних чи расових груп населення) до системи оподаткування в Україні (при всіх недоліках якої, тим не менш, фінансується Армія), пропоную таки почитати хороше інтерв‘ю фахового історика про Голодомор на територіях сучасної Луганщини.

Тут не тільки достовірно (те, що вдалося встановити) про статистичні дані, етнічний склад до і після Голодомору, але й головне: чим звичайний голод відрізняється від того, що чинили в Україні і огороджували збройними кордонами, а також в який момент мета індустріалізації перетворилася на мету упокорення селян.

Та й загалом раджу підписатися на Геннадій Єфіменко - одного з найглибших фахівців в цій тематиці, щоб Ви не пропускали його цікаві просвітницькі дописи.

Майте гарний день.

Посилання https://tinyurl.com/275r2vme

І не забувайте підписуватись на Лабораторну мишу в Вотсап, бо туточки діяльність згортатиметься.

Follow the Лабораторна миша channel on WhatsApp: https://whatsapp.com/channel/0029VaL5Z8Y84Om4TSEXRO2g

Оці дуже красиві чесно поцуплені з вікіпедії світлини - тут не просто так.
Стартував черговий Конкурс наукових зображень 2024 у Вікіпедії.

Кожне подібне фото - це не просто естетична насолода, але й фантастична користь для загальнолюдської скарбнички знань, адже більшість світлин є абсолютно унікальними та здатні ілюструвати цілі розділи Вікіпедії.

Посилання на оголошення отут https://www.facebook.com/share/p/18541HpPzh/? , але я підкреслю важливі моменти і особливість цьогорічного конкурсу.

Дедлайн - 20 грудня.
Номінації - «Люди в науці», «Мікроскопія», «Живі організми», «Нефотографічні зображення», «Загальна категорія».

Особливість - «у межах конкурсу проходитиме спеціальна відзнака, присвячена наслідкам війни, наприклад, зображенням зруйнованого чи пошкодженого обладнання тощо».

Це важливо.
Бо росія ж не тільки вбила кілька сотень українських вчених, але й потрощила достобіса приміщень, обладнання та унікальних наукових штук.

За наданим мною посиланням знайдете порадник, як все зробити так, щоб Ваша робота мала хороші шанси перемогти.

І ще.
Кілька років поспіль (я вже й не пам‘ятаю скільки) я був у членах журі конкурсу.
Цьогоріч я виходжу зі складу оцінювачів, аби, цитуючи одного з учасників конкурсу, «журі не забронзовіло».
Плюси з усіх боків, бо лишиться більше часу на науку, волонтерку і родину.

І, можливо, для когось головне - за призові місця у конкурсі Вікімедія надає дуже класні подарунки.

Покажіть це оголошення, будь ласка, тим, хто має хист до фото і правильних наукових підписів.

Майте тиху ніч.

І не забувайте підписуватись на Лабораторну мишу в Вотсап, бо туточки діяльність згортатиметься.

Follow the Лабораторна миша channel on WhatsApp: https://whatsapp.com/channel/0029VaL5Z8Y84Om4TSEXRO2g

‎Сьогодні ж у нас з Мартин Брест мав бути розіграш.
Ну, там де в екрані виникає дві пики.
Одна красива, з осмисленим героїчним поглядом, виваженими думками, а інша - я.
Але традиційно Мартіна немає.

Дехто міг би подумати, що він соромиться прямих ефірів, дехто - що він застряг в заторах, але всі ми знаємо, шо Мартін зайнятий справою, яка приносить нам радість.
І розіграш може зачекати.

Загалом, як тільки майстер несмішних жартів знову вийде на зв‘язок і нарешті локалізується в тій точці часопростору, куди я привезу лоти, я обов‘язково заздалегідь повідомлю.

Поки ж дякую Вам за то, шо ми взяли в ремонт на реабіліТАЧКИ машину 5 ОШБр.

Майте тихий вечір, але якщо що - це не останній корисний пост на сьогодні.

І не забувайте підписуватись на Лабораторну мишу в Вотсап, бо туточки діяльність згортатиметься.

Follow the Лабораторна миша channel on WhatsApp: https://whatsapp.com/channel/0029VaL5Z8Y84Om4TSEXRO2g

Національна академія наук України приєдналася до когорти українських вишів, підприємств, установ та організацій, в яких заборонено використовувати Telegram в службових цілях.

При тому, що у мене є цей канал, куди я копіюю свої пости звідси, бо Цукерберг дуже любить їх зносити в нуль відповідно до відверто дивних правил спільноти, де всі люди браття, а війн та насилля - не існує, і цей канал неабияк допомагає закривати збори на військові машини, очевидно, що і його час добігає кінця.

Інше питання, куди дублювати інформацію і де мати запасний майданчик, коли банять тут.

На жаль, поки що канали в Вотсапі демонструють свою неспроможність.
Всі решта паралельних платформ - теж.

Тим не менш, скоро я остаточно звідси переберусь і оживлю Лабораторну мишу в Вотсап

https://whatsapp.com/channel/0029VaL5Z8Y84Om4TSEXRO2g

Тим не менш, кроки ці, безумовно, вірні.
Думайте про альтернативи і впроваджуйте їх в життя.

Про проблеми, пов'язані з Телеграмом - раджу дивитись ютьюб-канал Nazar Tokar, https://www.youtube.com/@Tokarua .

Принагідно повідомлю, що це не перший раз, коли доводиться звідкись «виїжджати».
Колись це був Вконтактє і
жодної трагедії не сталося.

До речі, особисте листування звідси я давно вивів у Сигнал чи Вотсап за рідкісними одиничними випадками.
Також жодних проблем не виникло.
З військовими листування в ТГ ніколи я і не вів, ба більше, настійливо переводив бійців у Сигнал, коли вони робили такі спроби.
Все реально.

Майте гарний день.

Що мене дивує в наших людях…
Після того, як росія вдерлася до України в 2014 році, стабільно продовжував існувати прошарок, що купував собі Жігулі з салону.
Вести, гранти, ніви тощо.
Логіка була проста - машини дешевші, а те, що йде війна - ну і шо?

Українські бізнесмени радо йшли назустріч простому наріду і тримали автосалони Лада, запускали на АвтоЗАЗі виробництво російських відер з російських комплектуючих.

Держустанови не відставали: купували на тендерах УАЗи, ПАЗи, ГАЗи, бо ж дешевше, а якісь формальні заборони на купівлю у країни-агресорки обходили просто: завозили сюди машинокомплекти, збирали, інколи робили надбудови українського виробництва і вуаля - зроблено в Україні.

Те саме відбувалося і з МАЗом. Наші міста заполонили автобуси і сміттєвози цієї марки, бо були непогані і дешевші.
І байжуже, що розумні люди кричали, що білорусь дотує свого виробника, щоб вибити нашого - ефективні менеджери не бачили в цьому проблем.
Скільки грошей утекло в білорусь, яка впустила в нас російські війська - годі уявити.

Прийшов 2022 рік.
Російські відра, на щастя, зникають з доріг, але цілі КАТП і автобусні парки регулярно опиняються на межі колапсу, бо ніде взяти білоруські чи російські запчастини на таку ж техніку.

Але святе місце порожнім не буває.
І що ми бачимо?
Простий люд системно купує китайців.
Громадяни радіють від китайських авто на електро чи неелектротязі.
Красіво, мультимедійно, молодьожно.

А держпідприємства охоче купують комунальну техніку на базі китайських вантажівок - джакі, хово, сітракі і т.і.

І воно ж одна справа, що Китай практично в усьому і всюди. Телефони, ноутбуки, лампочки і килимки. Вибору майже немає.

Але ж коли люди при наявності ринку європейських і американських авто системно ввалюють свої гроші в підтримку автомобілебудування країни, що підтримує росію - це вражає.

Білд йор дрім - світить ззаду напис на китайці біуайді.
Яку мрію? Яку мрію пропонує будувати китайський автовиробник?

З ностальгією згадую, як окремі унікуми тягнули в Україну Іран Кхордо - іранську копію пежо 405.
Де вони? Як себе почувають власники тих авто?
Певен, що і зараз знайшлися б підприємливі вкраїнчики, які за першої ж нагоди почали б знову тягнути той мотлох покупцям, яким «какая разніца» важливіша за питання нацбезпеки.

Сумно це все.

Якщо Україна так беззубо і далі толеруватиме китайський автопром (хоча його скоро забанить і Європа, і Штати попри всі розповіді про вільний ринок, бо, насправді, там, де Китай - ніякого вільного ринку немає) - буде така ж біда, як і з російськими тєлєжками.

Машина 60/42 вийшла з ремонту.
Дякую Вам.

Майте тиху ніч.

Власне, цю історію на власні вуха я чув давно.
Від людей, які витягли нас з оточення з Ірпеня.
Бо ці люди, і люди, описані в цій історії - одні й ті самі :)

Так, все це мені пощастило чути від тих, хто стояв навпроти мене і був до цього причетний.

Все ж неймовірно поталанило в житті особисто знати титанів, які… ні, вони не пишуть історію.
Вони переписують нібито вже написане.
Відвертають напророчене.
Доводять, що фатум - це лише слово, а вибір фатуму не підкорятися є завжди.

Нам давали 3 дні.
Ці хлопці на власному прикладі довели в лютому березні 2022 року, що ні у кого немає більшого прагнення до виживання, аніж у нас.

Майте тихий вечір.

P.S. До речі, цим хлопцям Ви допомагали лагодити тачки в реабіліТачках. Дякую.

Допис Сержа Марко https://www.facebook.com/share/p/1TE9JoM7SK/?

«Нагородження за підрив гідровузла в Козаровичах, трошки про взмах крил метелика та його наслідки, ну і подяка всім вам.

Сьогодні, не без допомоги Kateryna Chernohorenko, яка дуже багато зробила щоб це все сталося, так ось, я та мій колишній кіл-тім попав...хм, на подію, на якій нас нагородили. Чесно сказати не очікував, але ок.

Якщо хто не знає в чому річ - я поясню.
В березні 2022 року, був задіяний план по підняттю рівня в річці Ірпінь. Весь план дотягнули до того, що ворог вже тримав під вогняним контролем сам гідровузел на Козаровичах, тоді втратили час, коли цю подію можна було зробити завчасно та беспечно. Коли вже на Мощуні ми несли важкі втрати, а не те що замінувати - підползти до гідровузлу було складно, бо весь берег рівняли БТР-82 та БМП росіян - виконувати задачу скинули на 72-гу бригаду. У 72-гій було складно в той час з розвідниками/снайперами/диверсантами. І вони запропонували цю роботу нам, групі, яка добровільно прийшла до 72-гої, ну і такі "ми морпехі, снайпери, можемо стріляти, можемо не стріляти, що треба робити?"
Нам поручили цю задачу, дали саперів, КАМАЗ з вибухівкою, і ми виконали цю задачу. Після чого всі відзвітувались що 72-га все зробила своїми силами та про нас всі забули.

Сьогодні це виправлено.

Для мене ця подія є визначною завдяки двом факторам:

1) Це мої хлопці. Яких я знаю з 2016 року, які ніколи не будуть публічними. Мене і так багато хто знає, але війна -це той час, коли з'являється купа дутих героїв, коли справжні залишаються невідомими. Я хотів щоб у цих хлопців було фактичне підтвердження їх роботи, і вони могли розповісти це своїм діткам. Щоб їх діти пишались своїми непублічними батьками.

2) Це визнання всіх вас. Всіх тих хто вірив мені, і допомогав розбудовувати снайперський підрозділ 503 Окремий батальйон морської піхоти.
Всіх тих, хто донатив на цей кіл-тім. Всі ці хлопці отримали свої гвинтівки, набої, автівки, обладнання - від народу. Вони навчились стріляти завдяки народу. Вони по суті стали спеціалістами в тому числі за народний кошт. Ви стали їх спонсорами.

І народ тоді ще не знав, що один з цих хлопців - гідроінженер, який зможе проаналізувати план, сформувати замовлення на правильну кількість вибухівки, та допомогти з закладкою.

Не знав він, що другий снайпер буде стояти після першого вибуху, який нажаль не дав необхідного результату, та вспокоїть саперів, підбере правильні слова, та виходячі в повний зріст на міст гідровузла, зможе організувати другий вибух, показуючі своїм прикладом, що треба йти до кінця.

Не знали вони і про те, що третій снайпер, буде ліжати поруч зі мною годинами, не маючі теплогї снаряги, але буде вперто тримати сектор під контролем, впираючись об гвинтівку змерзлими руками. Бо роботу треба виконувати. Не дивлячись на такі дрібниці, як мороз.

Ні, ви всі цього не знали. Ви просто донатили, бачили цих хлопців іноді в балаклавах на моїх звітах, і не цікавились ними.

А вони виправдали вашу довіру.
І це.
Завдяки.
Вам.

Все що з нами було при тій операції - було волонтерське. Від автівок, до зброї та рацій.

І саме ви змогли створити той рух крил метелика, який через роки допоміг обороні Києва.

Дякую всім вам!
Честь🫡»

Шановні, доповідаю.
Діму вчора поховали.
Але Додж Нітро, переданий Силам оборони від родини Юрій Кравець і який служив Дімі вірою і правдою, продовжує нести свою варту.
Тепер в 152 бригаді.
Машина вже в роботі.

Дякуємо Вам за підтримку.
Лягайте в ліжечка, вдивляйтеся в чорне небо, рахуйте кількість бойових роздільних частин міжконтинентальних балістичних ракет і засинайте.

Майте тиху ніч.

Міша, у тебе День народження.
Хай бережуть тебе імовірності.
Просто добре роби свою роботу.
Просто добре роби свою роботу.

Майте тиху ніч.

P.S. Діма добре ставився до Доджа Нітро. Машина ціла і продовжить службу в Силах оборони. Ми, в свою чергу, завдяки Вам, будемо підтримувати її працездатний стан, поки стане сил. Тобто до перемоги.

Один... два... три...

Сьогодні День народження у морського піхотинця Михайла, що тоді, 5 березня 2022 року витягнув нас з оточення в Ірпені. Я, до речі...

чотири... п'ять... шість...

до речі, коли він мене нещодавно вітав з аналогічним Днем, то я йому подякував за те, що маю змогу бачити свою родину і тримати дитину на руках...

десять... одинадцять... дванадцять...

А він знаєте, що каже?
- Припини дякувати. Це, - каже, - наша робота.
- Міша, - кажу, - якби у нас в країні кожен так робив свою роботу, то ми не впізнали б країну...

двадцять чотири... двадцять п'ять... двадцять шість...

Міша довго мовчав в слухавку і коротко мовив:
- Дякую.
- Дякую за службу.

Сорок... сорок один... сорок два...

І сьогодні ж ховали Діму (на фото). Бойового медика. Я нещодавно писав.
Нітро ми йому передавали, а він побратимів витягував під Покровськом, його самого затрьохсотило, а потім він став на щиті.

Шістдесят чотири... шістдесят п'ять... шістдесят шість...

У нього, виявляється, дружина є. Чи була. Колишня, в сенсі. Я не дуже зрозумів. Молода, красива. Стояла на церемонії, плакала. Почесний караул давав залп у три постріли, грала тужливу мелодію труба, а вона стояла і плакала. Я не знав...

Сімдесят вісім... Сімдесят дев'ять... Вісімдесят...

Я не знав, що у Діми була дружина. Він так себе на війні поводив, наче завжди був сам. Шибайголова. Весь час був веселий і усміхався, навіть коли навколо був пи... було пекло.

Дев'яносто п'ять... дев'яносто шість... дев'яносто сім...

Так то побратим про нього розказував. Побратим на милицях. Так і каже:
- Це ж Дімка мене останній раз рятував. На машині вивозив, обезбол колов. Питає "Болить?", а я кажу: "Болить!", то він ще дав. Мене вивіз, всіх вивіз, а сам... а сам от...

Сто один... сто два... сто три.

Ось сто третій ряд по 8 хрестів в кожному.
Це скіки? Більше восьмиста хрестів з фотографіями в пікселі і прапорами бригад?
Це суто сектор поховань захисниць і захисників України.
Тільки один з секторів одного з цвинтарів одного з міст України, в якій алеї героїв повільно перетворюються на квартали.

П'ять свіжих могил в сто третьому ряду.
Дімкіна четверта. Третій залп. Почесний караул повільно, за правилами, згортає державний прапор.
Скоро все завершиться.
Прапор віддадуть або мамі, або дружині і все.

Але розпорядниця в пікселі чомусь іде до нашого натовпу, обіймає якогось хлопчика і виводить поперед усіх.
Вона тримає його міцно за плечі і щось шепоче на вухо.
Ніхто з решти дорослих навіть не пробує за ними іти далі.

Пекельна думка обпалює мій мозок, але вже пізно тікати у задні ряди, щоб того не бачити.

Боєць з прапором карбує кожен крок.
Земля чорна і м'яка, як той оспіваний родючий український чорнозем, але наче ввижається, що кожен удар зелених таланів віддається луною від високих сосен навколо.

Воїн стає струнко перед хлопчиком і каже щось на кшталт
"Від імені Президента України і народу України передаю тобі прапор країни, яку твій батько захищав до останньго подиху".

Твій батько.
Діма, виявляється, був батьком.
У Діми був син.

Боєць кладе йому у руки згорнутий прапор.
І зверху ще медаль Ветерана війни.
Дитина, що миттєво стала дорослою, притискає прапор до грудей, а вже за секунду його притискають до себе мама, бабуся і усі оточуючі.

Ви можете мені не вірити, хоча у мене є свідки, але в цей момент по небу пролетів ключ з шести лелек.
Хай орнітологи розбираються, як-то в листопаді трапилося.
І чи лелеки то були, а може білі журавлі.

Знаєте, яке найкраще привітання для мене було на мій День народження?
"Сьогодні на твою честь ми когось знищимо".
Ви цього бійця, до речі, всі знаєте. Серйозно.
Але я не скажу, хто це.
Скажіть мені десять років тому, що мені таке казатимуть і я усміхатимусь - не повірив би.
Скільки я не дотикаюсь до всього цього жаху, інколи не можу повірити, що все це відбувається насправді.

Мене вражають люди, які досі живуть минулим життям, імітують його і вважають, що все може просто зупинитися та якось налагодитися.
Десь посередині. І всьо. Ніколи знову.

Знову. Завжди. Допоки існує росія.

Дмитрий Лагойко, позивний Гінеколог, вічна пам'ять.

Одного разу один мешканець боліт вирішив піти зі зброєю - чи-то через гроші, чи-то через відсутність мозку - на нашу землю.
І йому "ЖЕНА СКАЗАЛА ВЕРНУТЬСЯ ЖИВЬІМ".
Але трапилась йому на шляху наша 38 окрема бригада морської піхоти і шеврон опинився у мене.
Власне, я не просив, але саме таким був обмін на ключі від тачки 58/42.

Це вже п'ята машина.
Нє, вона п'ятдесят сьома, яку ми із Вами та Мартин Брест ремонтуємо і передаємо від проєкту 42 тачки на ЗСУ у війська, але саме п'ята, яку придбала спільнота Evhen Zborowski для нас же.

Anastasiia Vasenko, Данило Карнацький, Iryna Dzhola, Olga Schilling, Yura Kononenko, Andrii Omelchenko, Oleh Fishchuk, Yaroslav Smolin, Dima Kononenko і Євгене, дякую Вам.
Ви сумасшедші.

Що характерно, ця банда має традицію з машиною фотографуватись на згадку.
Але цю тачку ми так швидко ремонтували і бригада її так похапцем забирала, що фоткались вони прямо біля підйомника у знятого підрамника.

Загалом, дякую усім. Тачка вже працює кілька днів у військах і цілому підрозділу стало легше змушувати росіян порушувати дані жьонам обєщанія.

Yevhenii Movchaniuk, традиційно дякую за інструмент.
Олександр Радченко, пам'ятаю про килимки і т.і. Не встигаю поки. Шось все весь час несеться.
Андрей Рошу і Андрій Калєнченко - дякую за комплект шин з дисками. Поїхали разом з цією тачкою.

Завдяки Вашій підтримці, сподіваюсь, що скоро будуть теж хороші новини.
А Ви поки не забувайте брати участь в розіграші "Мистецький", бо у мене на балконі тупо немає місця.
https://t.me/mouselab/7188

Майте тиху ніч.

Альтернативно обдаровані водії, що існують на наших дорогах, давно всі класифіковані.
Дехто найбільше ненавидить любителів пограти в «шашечки», бо, імовірно, в дитячому садочку виховательки не дали їм змоги вільно набігатися.
Хтось терпіти не може любителів їзди по узбіччям. Любителів повертати з другого ряду, коли повернути можна тільки з одного.
Окремо - стоять ласі до алкоголю за кермом.

Але широкомасштабка вносить свої корективи в ієрархію «Мудаки на дорозі».

Так, в лідери впевнено вилітають любителі прямотоків та інших модифікацій вихлопної системи і… любителі паркуватися на місцях для людей з інвалідністю.

Автор відео дуже ввічливо і доступно пояснив, чому ці місця існують і чому вони більші за розміром.

На жаль, з часом, наше суспільство потребуватиме їх все в більшій кількості.
І ремарка від мудаків «де ви бачили тих інвалідів? Покажіть хоч одного? Нащо їм стільки місць?» має завершуватись невідворотністю законного покарання.

А поки - може кому пошепче.

Майте гарний день.

https://www.facebook.com/share/r/1XbeTMB7FD/?mibextid=UalRPS

Певен, що кожен з Вас натрапляв на математичні задачки в стилі «Неймовірно, але 230-220*0,5 =5!».
І, що характерно, відповідь вірна.
Я такі дуже люблю, бо в коментарях стоїть такий срач до неба, що трохи відволікаєшся від нашої потужної та незламної об‘єднаної української реальності.

Є і більш цікаві приколи про човен, козла, вовка і капусту, яких треба перевезти на інший берег, про подвоєння кількості зернин на шаховій дошці, або про продуктивність копачів траншеї.

Що характерно, у більшості задач відповіді контрінтуїтивні, очевидні рішення - неправильні, а над розв‘язком слід добряче пометикувати.

Штош.
Вдруге за цей місяць я пропоную Вам звернути увагу на книгу, яку я ще не читав, але продивився по-діагоналі.
І ця книга теж з математики, як і рекомендований мною десь у попередніх дописах журнал У світі математики.

Кateryna Terletska та Катерина Антошина випустили книжку Навчання на основі головоломок.
Це не класична проста підбірка задачок, а, фактично, інструкція для батьків, які типи головоломок бувають, як їх вирішують і, власне, самі головоломки.

По собі знаю, що розмірковування в голові над якоюсь цікавою задачкою чудово вирішує три задачі:
А) тренує мозок
Б) «скорочує» час в київських заторах
В) допомагає міцніше заснути 🙂

Пост Катерини про книгу https://www.facebook.com/share/p/1DXNAfTEkG/?

Посилання на книгу - https://api.man.gov.ua/api/assets/man/d9c3e838-9129-4485-9fcb-5d2c89926d50/

Загалом, якщо Ви - тати, мами, бабусідідусі - воно для Вас.

Майте тиху ніч.

Інколи навіть просте контактування людей між собою допомагає фронту.
Стукнувся мені в особисті власник зеленої Лади.
Тачка у вогнях, в Дніпрі, готовий пригнати до Києва.
Мовляв, заберіть на проєкт Зомбітачки.

Я, в своб чергу, стукаюсь в 120 бригаду і питаю:
- Машина треба?
- Треба! Де? В Дніпрі? Ми самі заберемо.

Самі забрали, самі перевірили на СТО, самі повезли до позицій.
+1 маленька машина в логістику - одна вивільнена повнопривідна тачка для виконання задач за профілем.

Пане Максиме Вергун!
Дякуємо, що задонатили свою ластівку, та ще й територіальній обороні, бо, як показує досвід, це найменш технічно забезпечені бригади.

Ruslan Galkin, дяка, що невтомно продовжуєш тягнути в свою бригаду все, що рухається, а те, що не рухається - рухаєш, а потім тягнеш в бригаду.

Шановні, якщо маєте подібні апарати в робочому стані - передавайте їх підрозділам Сил оборони.
Самохідні возики ніколи не бувають зайвими.
Звісно, перед тим, як передавати - переконайтесь, що отримувачі точно вміють ладнати з подібною технікою.

Майте гарний день.

Все, можна було б починати розповідати, що Сененко був куплений Банковою, а передвиборчі перегони в столиці - стартували, але ж нє.
Все страшніше: я живу в Києві і я в шоці від того, що на 1000-й день широкомасштабки світлофори не працюють, а я Марку в садочку підсвічую сходи ліхтарем.

Шановні інопланетяни, дайте Кличку і Київраді, нарешті, повноваження щось почати робити.

Майте тиху ніч.

P.S. Тачка 60/42 пройшла обкатку. Дякую Вам за підтримку.

[email protected]

4441114443028624 Моно (Олег Болдирєв)

4149499086676739 Приват (Антон Сененко)

Коли людям перевалює четвертий десяток, вони перевідкривають для себе багато цікавих речей.

Наприклад, що "агов, мужик" і "оця тітка" - це про них.
Що куріння - це безумовне зло і час з ним зав'язувати, а тонометр чи, не дай боже, глюкометр - в принципі, набагато крутіші штуки, аніж пристрої з інтимного магазину.

Я б міг і далі жартувати про пошук жовтих цінників в магазині, вимикання за собою світла і "якщо зранку ти прокинувся і в тебе нічого не болить - ти помер", але місця для жартів мало.
Питання не в тому, що в Україні дійсно багато людей з деменцією.
Кілька моїх однолітків вже пережили дуже неслабкі інсульти. Так, у віці до 40-ка.

І деменція, і інсульти в нашому організмі виникають виключно через те, що у нас є мозок.
Оскільки мозку позбутися вкрай важко (знаю-знаю, тут будуть дотепності про те, що багато людей без мозку живуть і ще й ходять на вибори), стежити за його здоров'ям після 40-ка - вже необхідність.

Всі ходять на фітнеси-качалкі, жеруть БАДи тоннами, але мало хто замислюється, що одна з найгірших речей, що може статися в старості - це слабоумство.
І то, що ти дурачок і безпорадний - пів біди.
Друга половина - ти лягаєш тягарем на дітей, онуків, родичів.

Виявляється, трагедії поки що можна запобігти.
Цю статтю, що я лишу в коментарях, побачив випадково завдяки Ірина Андрейців.
Тут дуже крутий спец пояснює, що таке деменція, інсульт, від чого вони виникають та як їм можна запобігти.
Не просто можна, а й треба.

Так-так, публіка, якій 15-30 років може поки пропустити мій текст повз, але решті - я дуже раджу прочитати.
І окремо винесу наче очевидні тези: нестача сну - це велика проблема. Мозку вкрай необхідний глибокий нормальний сон. Від його нестачі він буквально фізично страждає.
І постійний волонтерський стрес на такій довгій дистанції теж лиш призведе до катастрофи і бійцям ніяк не допоможе.
Тому інколи перемикайтесь і відпочивайте.

Читайте, чистьте зуби, припиняйте дивитись на ніч рілси та шортси та лягайте спати.

Майте гарну ніч.

Знаєте, за що я люблю публікації Олександра?
Оці от про надзвичайних корупціонерів та зрадників, які зі скандалами потрапляють в топи новин, застінки СБУ/ДБР, або просто тікають з країни?
Всі іще бігають по колу і кричать "як же так вийшло? ой, а хто це наробив? як така тварюка могла бути народним обранцем-прокурором-СБУшником (потрібне підкреслити)?"
Саша просто бере будь-якого скандального персонажа - типу Андрія Одарченка, слуги народу, що втік в Румунію - і за допомогою гугла розкриває нам пєрсонажа вглубь і вшірь.

І виявляється, що нинішні надзвичайні історії про корупцію, рейдерство, зраду Батьківщини - завжди починалися з чогось не дуже значного.
Купа маленьких звичайних історій про непокаране зло перетворилися на Зло з великої літери Z.

Підпишіться на Сашу.
Інколи читаю його міні-розслідування і волосся дибки стає.

І, так.
Тут тема напряму стосується науки, освіти і Державного біотехнологічного університету, колектив якого вітає гниду з Днем народження.

Майте тихий вечір.

Пост Олександра Бурлаки

"Тут дехто дивується, що колектив Державного біотехнологічного університету вітає Андрія Одарченка із днюхою. Того самого "слугу народу" Одарченка, який давав хабаря Мустафі Наєму, а потім втік до Румунії.
З приводу усього цього я вирішив копнути Одарченка глибше і викопав таке... коротше не про ДБТУ буде цей довгий пост.
Жив собі у СРСР звичайний радянський викладач Микола Одарченко. У 1969 оці закінчив Харківський інститут харчування та торгівлі і там і залишився працювати. За 20 років подолав шлях від асистента до декана новоствореного факультету товарознавства, а зі здобуттям незалежності Україною він ще й кфедру безпеки чогось там заснував.
Все у миколи було добре, підростали двоє синів, Дмитро та Андрій, що народилися з різницею у рік. І так вже сталося, що обидва вони закінчили той самий факультет , де деканом був їхній батько. 1999 та 2000 рік, питань до того, наскільки це морально, законно чи академічно доброчесно ніхто не задавав.
У 2003 році Дмитро та Андрій майже одночасно захищають кандидатські дисертації, причому у тому ж таки Універститері (чи біс його знає, тоді ще мабуть Академії, це абсолютно). Роботи їхні повёязані із управлінням якістю харчових продуктів та їх консервацією.
25 та 26 років. Таланти! І скажіть тільки, що батько, який все ще займав посаду декана має тут якесь значення. Захистившись, хлопці починають працювати на різних кафедрах цього ж факультету. Стають доцентами, все як треба.
У 2011 році Микола Одарченко, якому на той момент вже виповнювався 71 рік вирішує, що досить з нього керування фвкультетом. 22 роки на посаді. Від Горбачова до Януковича безперервно працював.
Але ж передати треба комусь гідному. І така людина знаходиться — його молодший син Андрій. При цьому зовсім з університету Микола Одарченко не йде — лишається професором на кафедрі.
Революцію гідності сімёя переживає гідно на своїх місцях. Брати захищають докторські дисертації. Дмитро стає професором (на той момент йому ще не було і 40), а Андрій так і лишається простим деканом.
Ну, точніше не зовсім простим. Бо починаючи десь з 2017-2018 років ми можемо відстежити статки родини і треба сказати, що вона не бідувала. Вже на той момент у власності братів було кілька фірм, які займалися нерухомістю: самі арендували, здавали, використовували, гаражний кооператив і тому подібне.
Звідки статки у спадкових українських викладачів - думайте самі. Всени Андрія Одарченка ловлять, коли він вночі їде на своїй Тойоті п'яний. Проте майбутній любитель біткоїнів показує, що не дарма він доктор наук і винахідливо наливає воду в пробірку, замість того, аби туди подзюрити. Зрештою, звинувачення проти нього розвалюється. Доказів, що він був п'яний не знаходять.
Проте наступного року тема з алкоголем знову спливає, тільки цього разу щодо його старшого брата. "П'яний професор на "крузаку" вбив людину" - не дурнуватий жарт, а факт з біографії Дмитра Одарченка.

В нетверезому стані він на трасі виїхав на зустрічну смугу і протаранив інший легковик, водій якого загинув на місці. Одарченко-брат спочатку бігав розмахував чи то підробним, чи то справжнім, але незрозуміло як отриманим посвідченням співробітника ДАІ.
Але навколо збираються зацікавлені особи і справжня поліція не йде йому на зустріч. Доводиться професору п'ять годин лежати у "швидкій" аби не змусили подихати в трубочку. Дмитра Одарченка довго судять, але зрештою визнають невинним і зрештою він повертається до викладацької діяльності.
Того ж таки 2018 року обидва брати Одарченко залишають слід в окупованому Криму. Російська влада невеличкого селища но узбережжі Чорного моря затверджує план розбудови і обидва брата подають заявку на зведення 5-поверхової житлової будівлі поблизу від берега.
Окупанти прохання задовольняють, бо воно сприяє розвиткові інвестиційної привабливості селища. При цьому питання, в якості кого двоє харківських професорів звертаються до окупантів залишається відкритим. У документі вони позначені просто як "гр" і треба це розшифровувати як "грмадяни Росії" чи "громадяни України" - біс його знає.
Точно можна сказати, що в українському кадастрі господаркою тієї ділянки на березі моря значиться рідна тітка братів — Лідія Одарченко, 1937 р.н. з міста Старобільськ. Я так розумію — старша сестра Миколи Одарченка. І їй же належить вже російська фірма, яка здійснювала забудову.
Того ж 2018 року простий декан харківського ВНЗ Андрій Одарченко жертвує 200 тис. грн. проросійській партії "Наші". Взагалі усе виглядає так, що брати Одарченки готувалися привести у 2019 році до влади Євгена Мураєва, аби можна було вільно їздити у Крим до своєї власності.
Проте схоже, що невдовзі їхній друг, бізнес-партнер і теж знайомий Мураєва Вадим Слюсарєв сказав, що є інший цікавий проєкт — "Слуга Народу". І ось вже Слюсарєв координає харківський виборчий штаб Зеленського, а Одарченко "засіває" салтівку гречкою.
До речі, перемагає і стає нардепом. Ось, а ви кажете - зайшли незрозуміло хто у владу. Тут цілий спадковий харківський професор обрався, а ви?
Щоправда, від купи фірмочок Одарченку довелося позбутися. Переписав на батька. Одна тільки тітка Лідія порадувала, та сама, що господарка 5-поверхового будинку в окупованому Криму. Згідно із декларацією Одарченка він у цієї пані 1937 року народження позичив 3 мільйони гривень і тим жив.
Проте від академічної діяльност він не відмовився. Спеціально під нього у 2021 році об'єднали аж чотири харківсі ВНЗ, які разом і утворили ДБТУ. Головною особливістю новоствореного закладу була просто неміряна кількість землі та нерухомості, які так по серцю родині Одарченко.
Щоправда, сталося те, що називають юридичною колізією. Обрати-то Андрія Одарченко ректором обрали. Але займати цю посаду одночасно із депутатством неможна. Науковець має скласти повноваження народного обранція.
Але що як він не хоче так чинити? Що тоді має статися? Відповідь на це питання не може дати вже другий міністр освіти. Тим часом Одарченко продовжує бути гловою вченої ради університету, бо ним йому бути не заборонено і саме обраний ректор має там головувати. Що не так-то?
До речі, брат та батько Андрія продовжили працювати в університеті, який він очолював. Дмитро навіть був там головою кафедри. Хто сказав корупція? Формально тоАедрія ректором не затвердили.
Зате у 2020 році старенький професор Микола Одарченко зробив ректору свого університету, який чисто випадково виявився депутатом провладної партії і його власним сином цінний подарунок. Це був годинник вартістю 110 тис. доларів.
А ви кажете - неможливо в Україні поєднувати академічну кар'єру із фінансовим благополуччям. Та ви просто не вмієте! Вчіться у Одарченків!
А, ну а далі ви знаєте: комітет з запобігання корупції ВР ( ну а в якому ще міг бути Андрій Одарченко з його-то досвідом?), біткойни, арешт, вихід під заставу, втеча. Останній раз щось про Одарченко чули в жовтні.
Він вийшов на зв'язок по відео. Сказав, що дійсно втік, бо боявся за своє життя та здоров'я. Але сказати, в якій країні знаходиться не може, бо знов-таки боїться.

Що це за країна гадати можна довго. Це може бути Британія, де у його брата Дмитра зареєстрована фірма. Можуть бути США, де теж реєструвалася фірма, причому в тих самих апартаментах у Флориді, що і компанія Вадима Слюсарєва (ні, про нього загугліть самі, Одарченко у порівнянні із ним не такий колоритний).
А можливо у Криму. Кажуть, що у Дмитра Одарченка там не тільки п'ятиповерховий будиночок на березі моря, що залишився від тітоньки, але й колишня дружина із дітьми.
А ви до якогось привітання чіпляєтеся. Ну не знають там взагалі: з юридичної точки зору Одарченко їхній ректор, чи ні. Така ось історія про науку, бізнес та політику."

Шановні, в десяти європейських країнах - Бельгії, Чехії, Угорщині, Нідерландах, Італії, Молдові, Польщі, Словенії, Іспанії та Україні - відбудеться космічний хакатон від Європейської Комісії - 8th CASSINI Hackathon: EU Space for Defence and Security | UKRAINE

Головна тематика хакатону - EU Space for Defence and Security.
Приз - 5000 євро і 6-місячна програма наставництва від експертів.

Розумні студенти і викладачі, на мою думку, мусять звернути увагу на цю можливість, особливо якщо це специ в аерокосмічній сфері, кібербезпеці, програмісти, тру-технарі тощо.
Адже виклики, які запропонують долати учасникам хакатону, такі:
1. Покращення оборони та безпеки за допомогою геопросторової розвідки.�
2. Використання безпілотних дронів для оборонних і безпекових операцій.
3. Орбітальна безпека: уникнення зіткнень.
У мене складається враження, що українська команда, яка поїде на європейський етап, може сильно здивувати своїх європейських колег, враховуючи наші сумні реалії, які вимагають щоденної креативності та долання неможливого.

Деталі і реєстрація тут, але пам'ятайте, що дедлайн - 15 листопада.
З усіма питаннями Ви можете звернутися до Juliya Liakhovych.
Збирайте команду і в добру путь.
І так, якщо є можливість показати цю новину профільним спільнотам чи зацікавленим - буду дуже вдячний.

Майте гарний день.

Шановні, дякую.
Не від себе. Від 112 бригади ТрО.
Ви їм отаку тачку придбали - Ford Ranger 3.0 на механіці.
По нашому літочисленню - 61/42.

А ще оцей красень - повнопривідний Volkswagen Transporter 58/42 - сьогодні успішно пройшов обкатку під дбайливим управлінням Evhen Zborowski.

Ми навіть не посадили його на вісі і не кликали Мартин Брест з тросом.

Taras Herasymchuk, дяка за підбір обох пєпєлаців.

Шановні, дякую Вам за системну підтримку.

Майте тихий вечір.

Базово, той, хто не їздив на Фіат Регата 1986-го року випуску - той не бачив життя.
Не вдихав на повні груди запах чесного бензинового, не спаскудженого екологічними нормами вихлопа.
Не тис з усієї сили на гальма без оціх усіх ваших підсилювачів.
Не крутив кермо, яке неможливо провернути одним пальцем.
Не заводився з підсосом.
Ви ж знаєте, що таке підсос?

Мене Регата не те, щоб лякала, бо нашою з дружиною першою машиною був Поло 1987-го року народження, але я таки покликав з собою на операцію «Телепортація» Оксана Бондарь.

Воно ж як, коли ти волонтер?
Твій мозок постійно шукає можливості допомогти Армії.
Сергій Сергійович Saigon віддає шини? Зашлемо їх в 5 ОШБр.
(Кстаті, гляньте у Сергій Сергійовича, він там книги додруковує. Можна придбать. Книги хороші, товсті, цікаві. Я не читав).

Олександр Рудоманов пише пост, що треба сіді-диски? На тобі, Саша, допис у соцмережах, іди на пошту і забирай коробки з сотнями дисків, що збирало пів України.

Так і тут.
Вадим Зінчук послужив на Регаті, знайшов щось більш корисне, а Фіат запропонував нам забрати під ремонт, щоб потім тачку передати назад у війська.

А ми шо?
Ми ж забрали.
Відвезли до Сергій Третьяк на переварку в Ірпінь.
Дорогою погодували безпритульного кота.

Хто не був волонтером - не бачив життя.

Бо де іще можна кататися на Регаті, у якої тече бензобак і не працюють двірники, купувати в Польщі черговий пікап на ЗСУ і розмірковувати, якому підрозділу краще передати хімічні грілки, які оказією поцупив у Oksana Podlyachuk.

Дякуємо Вам усім за підтримку.
Свій біляш вимагайте у рудоманова самі.
Я свій поклав йому ж на дєпозіт. Він за рік обіцяв два біляша.

Мартин Брест, коли Регату доварять - обкатуватимеш її ти.
Все ж, ти - ветеран, УБД, тебе жізнь для цього народила.
Янгола тобі на плечі.

Шановні, прорвемось.

Майте тиху ніч.

Ми ж з Мартин Брест восени їмо буси.
Ну, в сенсі, чомусь саме так трапляється, що весь рік тягаємо у війська пікапи та джипи, а восени в нашому асортименті масово з‘являються мікроавтобуси.

Якісь з них просто возять майно і тих, хто на щиті.
Якісь - особовий склад поза зонами ураження.
Деякі стають, по суті, командно-штабними машинами з купою дисплеїв, антен, автономок.

Зовні - не відрізниш.

Буси так само потребують коліс.
Не БФ Гудріч, звісно, але хороших дисків і гуми.

І як же приємно, що інколи люди просто пишуть:
- Вам диски на т5 тре?
- тре
- заїдь

Заїжджаєш, а там шини-диски, чистенькі, хороші.
Буде змінка нашим бусам - або 57/42, або 58/42.

Дякуємо щедрій душі - Андрію Калєнченко.
І дякую Андрей Рошу, що сконтактував.

Якби нам не було важко і незрозуміло, але вся волонтерська активність тримається на ось таких епізодах.

Майте тиху ніч.

Поки Вова роздає тисячу гривень, бо грошей дуже багато, а Гетьманцев душить недощипаних гусей, бо грошей дуже мало, я не здивуюсь, що найближчим часом приватні виробники ОВТ почнуть релокуватися під парасольку НАТО.

Бо проблема не тільки в російських ракетах.
У нас все звикли прикривати «в усьому винні росіяни».
Дуже зручна формула, щоб прикривати дії та бездіяльність відвертих зрадників на посадах, просто дебілів на посадах, дебілів обраних і дебілів призначених, просто агентуру ворога.

Проблема в тому, що ворог про нас дізнається все.
Від наших же.

Зате правоохоронці у нас продовжують героїчно вистежувати онліфанщиць, самовіддано відвідувати вечірки свінгерів, відкривати справи на підприємців просто тому, шо вони не захотіли віддати свою власність чи занести данину.

Оце-во, про що пише Мартін, я побачив позавчора.
Власне тоді мене і бомбануло від Вовіной тисячі.
Розумієте мої емоції, так?
Поки фейсбук палко обговорює економічний ефект від 25 доларів кожному, ворог системно робить все для того, щоб системно винести тих, хто робить йому боляче.

Чарівний світ українських соцмереж, який ніяк не зніме рожеві окуляри і не усвідомить, шо ворог не просто перебудувався.
Він навчився використовувати наші слабкості.

Цікаво, когось хоча б знімуть з посад?
Я вже мовчу про арешти. Це фантастика.

Але нам своє робить.
Виробників дуже шкода.
Тупо злили свої.
З прапорами і тризубами в кабінетах.

Майте гарний день.

Саме хєрове, що нікого з виробників БпЛА це не здивувало.

"Це": злив противнику загальної зведеної таблиці українських БпЛА. Там все: ПІБ, адреси виробництв, телефони, фото та ттх беспілотників. Презентація на 50+ сторінок виложена у російських пабліках.

Просто у нас держчиновники не вміють в текст. Їм тре зробити презентацію, нєпрємєнно поменше текста, побільше картинок і інфографік. А, і "корпоративний стиль", в смислє фон цвєта хакі і шрифти без засічок. Тризубів, тризубів побільше.

Презентацію зробили, ну і вона опинилася у противника. Мало того - вона пішла в паблік, а це значить, що в противника є більш нова, "свіжіша" версія презентації. А ви всі пам'ятаєте, хто саме збирав інфу у кінці літа та на початку осені, да? Значить оттуда вона теж вже злита.

І саме страшне: ми знали, що так вийде. Нікого з нас це не здивувало. І якщо прилетить - не здивує. Будь який виробник ОВТ знає, що перший, хто зіллє його - це замовник.

Той чиновник в погонах, хто наказав зробити оцю зведену таблицю - вбив людей. Просто вони ще тимчасово живі.

Просто ми ще тимчасово живі.

В липні 2022 року родина Юрій Кравець передала Силам оборони свою сімейну машину - Dodge Nitro 2007 року.
Тачка була класна, угоцала на фронт і бачила своїми «очима» майже весь Донбас і Запорізький напрям.

Чесно скажу, я не вірив, що ще раз побачу цю тачку.
Все ж, напрямки дуже активні, а Нітро на автоматі - це ще та екзотика для прифронтових майстерень.

Минуло 2 роки.
Бійці як могли своїми силами тачку лагодили і тримали на плаву, але одного разу я таки отримав повідомлення від них, короткий зміст якого можна описати одним словом:

- Поможіть.

Ми з Мартин Брест прийняли машину в ремонт, відразу усвідомлюючи, що він буде важким.
Чесно сказати - в машині ми не зачіпали тільки блок двигуна і коробку (доджівські агрегати виявилися на диво живучими) і кузов (хоча задній розбитий ліхтар замінили).

Все решту - радіатори, паливну, роздатку, обидва мости, всю гальмівну, всю підвіску, купу електрики - все переробили.

Ну, насправді, робили не ми, а святі механіки СТО Автокомп Сервис.
І все робилося завдяки Вам, бо саме Ви підтримали проєкт реабіліТАЧКИ - ремонти машин, що повертаються з фронту.

Сьогодні рано вранці, коли ще було темно, тачка рушила назад - до палаючого обрію, в 48 артилерійську бригаду.

Дякую Вам.
І окремо ще раз дякую родині Кравець.
Бачите, все недарма.

Дякуємо, що рухаєте світ.
Якщо хочете підтримати проєкт, реквізити тут:

Приват 4149499086676739
PayPal [email protected]
Криптовалюта USDT 0xdf89978Ca0F80a30DB5D140b2042e99441ec43A4 (Ethereum (ERC20))
Детальні реквізити для оплати через IBAN
Установа банку ПриватБанк
МФО банку 305299
Отримувач платежу СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ
IBAN UA953052990000026201691360906
Рахунок отримувача 26201691360906
Валюта картки UAH
РНОКПП отримувача 3136215494
Призначення платежу Поповнення рахунку СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ,
безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУ

Принагідно лишаю реквізити Мартін Брест, з яким ми разом реалізуємо проєкт:
Моно 4441114443028624
PayPal [email protected]
Детальні реквізити для оплати через IBAN(Мартін Брест)
Установа банку МоноБанк
МФО банку 322001
Отримувач платежу БОЛДИРЄВ ОЛЕГ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
IBAN UA843220010000026209305820349
Рахунок отримувача 26209305820349
Валюта картки UAH
РНОКПП отримувача 2951302916
Призначення платежу Поповнення рахунку БОЛДИРЄВ ОЛЕГ ОЛЕКСАНДРОВИЧ,
безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУ

Майте тиху ніч.

Чи-то осінь, чи-то мало сонця, чи-то шквал новин про прокурорів-мсеки-мільйони доларів на ліжках-розповіді тома купера на ніч, але оце дізнався про Вовіну тисячу… і от не повірив… пішов гуглити.
Таки правда.

Ви знаєте, саме ця тисяча просто зриває мені дах.
Останній, так би мовити, гвіздок. Шиферину.

Аж згадались слова відомого у вузьких колах класіка, які я почув від нього сьогодні:
«Таке враження, що наша країна з усіх сил намагається програти цю війну» (с).

Тільки не кажіть нікому, бо це демотивує.
Але треба бути геть притрушеним телемарафоном (скажіть, а на біса його взагалі досі крутять? Для кого?), щоб не бачити системних проблем в усьому.

Наскільки ж очевидною стає відсутність справжніх професіоналів у владних елітах.
Не тих, хто навчилися грати професіоналів, а саме тих, що вміють в економіку, соцпроцеси, слухають власних експертів та не роблять популістичної дичини.

І проблема ж не в тому, що все погано.
Ні, важко, але не погано.
В березні 2022 року було гірше.
Проблема в тому, що накриває від усвідомлення, як ми раз за разом після зробленого кроку вперед від прірви системно знову на крок до неї повертаємось.

І це ж при тому, що ми маємо фору у вигляді фантастичного стрибка, який здійснили для нас люди, що своїми життями закрили прорахунки тих, які вважають, що ми забудемо, хто про..бав початок війни, позиції, міста і села, евакуацію цивільних (шо там з «сидіть вдома, росіяни нікого не чіпатимуть»? Думали, ми забули?).
Хто замість кидати сили на оборону і військо, або хоча б на підтримку ВеПеО будували дороги, клумби, стадіони.

Курва, якщо Ви починаєте передвиборчі перегони з оцього популістичного трешу, то хоча б згадайте, що при Юлі тисяча гривень - це було більше 100 баксів (може й ще більше, не пам‘ятаю).
Нині…
А нині Ви смієтесь з росіян, які масло ховають з прилавків, бо його крадуть, і скромнєнько мовчите, що в наших супермаркетах на масло теж почали клеїти магнітні стікери.
Магнітні стікери на пачках масла.
Це вже російське іпсо чи ще ні?

Господи, краще б ти був, аніж усвідомлювати, що нікому і ніяк впхати мізки в ті черепні коробки, які звикли всі процеси в країні розглядати лиш з двох точок зору: будуть аплодувати/не будуть аплодувати.

«Антон, актори страшні люди» (с) - інша дуже розумна людина.

Але нічого.
Ми цей кухоль маємо досьорбати до кінця.
Такий шлях.
І велике щастя, що ми можемо сперечатися про цю дичину, а не про «в якому підвалі в батареях ще лишилась вода, щоб попити».

Тримайтесь своїх.
Донатьте на Сили оборони, коли накриває зрада.
Ми - виключно завдяки Вам - щойно повернули в стрій до 48 артбригади Додж Нітро.
От прям тільки шо.
У машини дуже цікава історія, але розкажу якось іншим разом.

Сили оборони і Україна продовжують чинити опір.
І іншого шляху у нас немає.

Майте тиху ніч.

Ну, на шо тут дивитись?
Бус - він і в Африці бус.
Один і дев'ять ТеДеАй, вантажний, монопривід, дорестайл.

У якихось там ТеЦеКашників знайшли десяток ілітних автівок по 100 тисяч доларів кожна.
Працівники МСЕК можуть викупати ексклюзивні тачки прямо з конвейєра ще до їх офіційної презентації.
А оцей звичайний бус Один і Дев'ять ТеДеАй вояки чекали рівно місяць з моменту, як він приїхав в Україну.
Останні два тижні телефонували чи не через день з питанням "ну шо там?".

Бо поки держава віддає конфісковані російські активи на мільярд в приватні руки, якихось потворних депутаток-корупціонерок беруть на поруки такі само лицемірні депутати, а прокурори відслюнявлюють собі фантастичні пенсії, звичайні бійці дуже хочуть воювати і нищити ворога.

І Ви їм у цьому допомагаєте.
Дякуємо Вам.
Тачка 57/42 рушила у війська до ППОшників і стала 54-ю переданою завдяки Вам машиною.

Taras Herasymchuk, дяка за пошук і доставку тачки.
Sergiy Grishyn, Александр Барабошко, спасибі, що допомогли з документами.
Олександр Радченко, дяка за корисні ніштяки до авто (кстаті, я б ще килимків набрав).

Дякуємо, що попри весь сюр подій у країні, Ви продовжуєте підтримувати свої Сили оборони.

Реквізити для підтримки
Приват 4149499086676739 (Антон Сененко)
Увага! Відбулася зміна реквізитів!
PayPal [email protected]
Криптовалюта USDT 0xdf89978Ca0F80a30DB5D140b2042e99441ec43A4 (Ethereum (ERC20))
Детальні реквізити для оплати через IBAN
Установа банку ПриватБанк
МФО банку 305299
Отримувач платежу СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ
IBAN UA953052990000026201691360906
Рахунок отримувача 26201691360906
Валюта картки UAH
РНОКПП отримувача 3136215494
Призначення платежу Поповнення рахунку СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ,
безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУ
Принагідно лишаю реквізити Мартін Брест, з яким ми разом реалізуємо проєкт:
Моно 4441114443028624
PayPal [email protected]
Детальні реквізити для оплати через IBAN(Мартін Брест)
Установа банку МоноБанк
МФО банку 322001
Отримувач платежу БОЛДИРЄВ ОЛЕГ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
IBAN UA843220010000026209305820349
Рахунок отримувача 26209305820349
Валюта картки UAH
РНОКПП отримувача 2951302916
Призначення платежу Поповнення рахунку БОЛДИРЄВ ОЛЕГ ОЛЕКСАНДРОВИЧ,
безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУ

Майте тихий вечір.

гарячка і сильно болить, але це норма.
5. Гепатит В
Нині вважають, що саме через гепатит В та алкоголь передчасно помер Людвіг ван Бетговен.
Так, гепатит В вражає клітини печінки (як всі гепатити) і в разі хронічної інфекції лишається в ній назавжди. У поєднанні такого носійства з алкоголем дуже зростає ризик розвитку цирозу печінки і, з рештою, раку.
Тим часом людина, яка має гепатит В, досить просто заражає навколишніх - наприклад, родину.
Передається вірус гепатиту В через кров і статевим шляхом. Ви завжди в рукавичках і без подряпин, коли контактуєте з кров'ю?..
Знаю, що в деяких випадках при мобілізації просять зробити тест на гепатити В та С (при цьому не уточнюють, які саме). Ще чула, що військовим командир може запропонувати вакцинуватися від гепатиту В. Але не знайшла доказів, що тест на гепатит В і подальша вакцинація всіх військовослужбовців - обов'язкова річ.
Хто родився в 2000 році і пізніше, щеплені від гепатиту В. Решті неурядові організації пропонують щепитися самостійно, а МОЗ переважно скромно мовчить, щоб не нарватися на хейт з приводу платної вакцинації.
Взагалі, в нас багато потрібних питань в комунікаціях і діях не чіпають, "щоб не смерділо".
6. Гепатит А
Хороші новини - від нього не помирають. Погані новини - хворіти довго і неприємно, при чому в інфекційному відділенні.
Заражаються ним орально-фекальним шляхом, тобто через брудну заражену воду і харчі, куди потрапили віруси хворої людини. Чи завжди ваша вода чиста, а в туалеті є біде?.. (Згадала фільм "Наші котики", де бліндаж славився туалетом)
Зробити від гепатитів А та В можна Твінрікс. Щоб двічі не вставати. 1300-1400 в аптеках.
7. Правець і дифтерія
Щеплення, які ми маємо робити кожні 10 років, починаючи з 16. Чому так?
Бо бактерії, які викликають ці хвороби, виділяють токсини, які дуже міцно тримаються декотрих наших білків. Так, що можна розігнутися в дугу і перестати дихати (правець) чи взагалі припиниться синтез білка (дифтерія)
Інколи у вакцині є ще третій компонент - проти кашлюка. Теж токсин, для немовлят часто смертельний. А дорослі можуть місяцями кашляти, ще й становлять небезпеку для своїх немовлят.
Просила Уляна Супрун, просили неурядові організації, навіть МОЗ просив всіх ревакцинуватися від дифтерії і правця в сімейних лікарів. Це як раз із тих щеплень, які безоплатні. І, буває, про них питають на ВЛК чи навіть вакцинують (хоча буває, що анічичирк про них)
Яка вакцина в лікарні є, таку і робіть. Буде з кашлюком 3 в 1 - ще краще.
Всім вагітним та людям, які з ними живуть, треба зробити щеплення дифтерія-правець-кашлюк, щоб титр антитіл підріс, а ризик принести кашлюк в дім - впав.
Вакцина куплена за наші податки - навіть з принципу треба вколоти.
8. Вакцинація проти сказу
Вірус сказу - смертельний. Смерть - довга і страшна, мірою того, як вірус вражає мозок, і все усвідомлює при цьому.
Якщо вчасно ввести вакцину, то вона встигає "обігнати" вірус, поки той повільно розчехляється в нейронах, та імунна система його спиняє.
Вірус сказу переносять не лише заражені собаки і коти, а й лисички, куниці, білочки, їжачки та інші звірята, яких військові регулярно рятують.
В ідеальному світі всі, хто мають справу з тваринами (ненавиджу мисливців, щоправда) мають завчасно щепитися від сказу і робити бустер.
Зазвичай, люди отримують щеплення від сказу вже після укусу чи ослинення сумнівною тваринкою - але де на бойових позиціях холодильник з вакцинами проти сказу?.. Вакцини в Україні не було з весни 2022, нині анонсували, що везуть.
Навесні 2022 мій друг, який вже в ЗСУ, і ще один друг-собачник-котячий тато і я вакцинувалися від сказу. Так, такі дивні люди існують.
9. Тут має бути чорний жарт про вакцинацію від вірусу жовтої лихоманки, які колись і до нас дійде.
В Україні роблять, до речі - мандрівникам в Африку. То ще доковідний лексикон.
картинка стара, але evergreen
Хто дочитав, напишіть, будь ласка, про що можна було б написати на каналі."

Чим більше живу на цьому світі, тим більше розумію, що єдині дві речі, в які можна інвестувати в нашій країні і які в тебе ніхто та ніколи не забере - це знання і щеплення від хвороб (хоча Альцгеймер з першим пунктом би посперечався).

З цієї логіки ми із дружиною робимо все від нас залежне, аби Марк не просто отримав всі календарні щеплення, а взагалі всі-всі-всі, до яких ми можемо дотягнутися в Україні як фізично, так і суто з фінансових спроможностей.

Відверто скажу, що особисто для себе на той самий Превенар чи Бексеро гроші жмотимо, але може на новий рік варто буде зробити одне одному такий чудовий подарунок під ялинку.

Тим часом, Daria Ozerna простою та зрозумілою мовою пояснює, хто і чому в нашій країні мають обов'язково вакцинуватися окрім дітей: наші славетні воїни.

Так-так, окрім пошуку у магазинах військового спорядження плит полегше, курток покраще, взуття позручніше, їм би варто пробігтися по списку Дарії і за першої нагоди гарантовано себе позбавити якщо і не можливості захворіти, але ускладнень - так 100%.

Перелік буде корисний і решті свідомих людей.
Зберігайте його собі десь, щоб не згубився.

В коментарі запрошуються адепти "в мене діти невакциновані і здоровіші за вакцинованих", "у ваших вакцинах ртуть і клітини мертвих дітей", "скільки ти отримуєш відсотків від фармакологічної мафії".

Майте гарний день.

"ЩЕПЛЕННЯ ПЕРЕД МОБІЛІЗАЦІЄЮ
(пост з мого ТГ каналу https://t.me/OzernaHealth)
Не думаю, що набереться бодай 100 людей, які в лавах ЗСУ вважають смерть від менінгіту чи пневмонії ймовірною. Але така ймовірність є - при чому навіть не треба брати участі в бойових діях. Все може початися і закінчиться під час БЗВП.
Чи треба (ясно що треба) робити щеплення і які, якщо ви збираєтеся мобілізуватися чи вже в строю?
1. Ревакцинація від ковід-19.
Полегшити перебіг і зменшити шанс заразити всіх інших - нормальна причина вакцинуватися. З постковідом просто ходити важко, а з амуніцією - тим паче.
Навіть МОЗ в серпневому наказі сказав, що військовослужбовці, вчителі і лікарі мають високий ризик заразитися, тож мають робити +1 дозу кожні 6-12 місяців. Через Helsi вже не записатися - телефонуйте в місцеві амбулаторії / ЦПМСД і питайте, чи є вакцина та записуйтеся.
Ми сьогодні зробили (Київ)
2. Сезонна вакцинація від грипу.
Жовтень - божоле нуво ще нема, а вакцина від грипу має бути.
Біль в усьому тілі, гарячка і ускладнення, + хворі побратими й посестри - сумнівне задоволення. Торік обіцяли, що вакцинуватимуть військових від грипу безоплатно. Щоправда, почалися ці розмови аж в січні, і вакцинувати хотіли по штабах, а не окопах.
Купити в аптеці і вколоти в начмеда, сімейного лікаря, безпосередньо в аптеці, якщо таке буде - норм варіант. Вартість вакцини - 3 пачки цигарок, чи 5 таких собі лате (я ні те, ні друге не беру, але популярність очевидна)
3. Пневмококова інфекція.
Це ті зарази, які викликають запалення легень і можуть давати отіт. Часи, коли пневмонію можна було полікувати умовним пеніциліном, давно минули. Нині бактерії стійкі до купи антибіотиків, і не факт, що потрібний антибіотик буде у вашій частині чи в начмеда. Не факт, що він буде в приватній клініці в центрі Києва, на жаль.
2300 - 2800, якщо брати в аптеці. Зате достатньо однієї дози. Превенар 13
4. Менінгококова інфекція
Те, від чого помер Оскар Вайлд.
Рідкісна, на щастя, але страшна річ - часто людина помирає за добу від початку симптомів, або видужує, але має вади слуху, вчиться ходити наново і так далі.
Вакцинуватися проти цього англомовні джерела радять всім, хто живе у військових частинах, таборах для біженців, тюрмах та інших місцях компактного проживання.
В нас про цю інфекцію якось поки немодно говорити, бо вакцина недешева (1300 десь), її "другої частини" - від решти штамів - в Україні вважайте, що немає, а про смертельні випадки інформацію не виносять за стіни установ, де вони стаються.
Менактра
UPD В аптеках вже є у продажу Бексеро - друга частина вакцинації від менінгококів. В клініках були черги до кінця року, але можна спробувати піти шляхом аптека-щеплення. Після цієї вакцини -

унікумів не отримує взагалі нічого).

Загалом, пропадає в мені бізнесмен, філантроп та поборник урбанізму.

Якщо ж серйозно, навіть в тому апокаліпсисі, на який перетворився трафік в Києві, можна було б легко додати ладу.
І мова якраз не йде про створення відеокамерного концтабору.
Ніякий анархіст чи лібертаріанець не їздить на червоне світло, бо законам фізики при пружному чи непружному зіткненні глибоко по барабану, наскільки ти вільна особистість і які у тебе є права бути громадянином світу.
Подушка просто стріляє в твоє начитане світле обличчя, а підголовник просто рятує шию від травми.

Так і тут.
Або повільно, але впевнено, їдуть всі, або ж і далі стоїмо в фантастичних заторах, гортаючи книгу про юних атлантів та успішний успіх.

В коментарі запрошуються всі прихильники ідей "нафіга набудували стільки смуг для громадського транспорту", "в місті мало розв'язок", "нащо ті обмеження швидкості", "приберіть наземні пішохідні переходи", "автор - мудак, купі собі машину/котись на своєму велосипеді" та інша фауна.

Вибачте, просто накипіло.

Майте гарний день.

P.S. Завдяки Вам ремонтуємо повнопривідний течик для 38-ї бригади. Дякую.

Сьогодні вранці віз Марка в садочок, обмірковував побачене в лобове скло і, мені здається, що я відкрив у собі візіонера. Причому візіонера такого, який узрів чудову бізнес-можливість.

Уявіть собі місто, в якому на стовпах в спеціальних кошиках сидять люди і стежать за трафіком.
Можна платити їм якусь мінімалку і брати на роботу хоч пенсіонерів, хоч інтровертів, загалом всіх охочих.
У кожного в руках фотоапарат і блокнот.

Тепер така картина: вранішній затор, всі повільно тягнуться у двох смугах, терпляче очікуючи на якийсь далекий зелений сигнал світлофора. Аж тут проноситься натурально табун унікумів у смузі громадського транспорту. Інколи цей табун теж гальмує, бо ж треба врешті об'їхати автобус чи тролейбус, він вклинюється в основний потік, загальмовуючи і так повільний рух.
І несеться далі.
Так от ця спеціальна людина в кошику фотографує порушників і швидко записує номери в блокнот. Ну, мало лі, на фото не дуже буде видно.

Або ще ситуація.
Знову тягнучка по двом смугам, але по узбіччю проносяться унікуми.
Треба вже 2-3 людини в кошиках, рознесені уздовж дороги метрів на 500-700, які будуть таких фотографувати.
Якщо одне й те саме авто на 2-3 фотографіях і 2-3 записах в блокноті, то це точно означає, шо унікум не зупинявся до вітру, а тупо валив по узбіччю.

Чи ще.
Поворот, чітко означений знаками. Типу тільки з цієї смуги (чи двох смуг) ліворуч/праворуч і кілька смуг прямо. Унікуми ж несуться по смугам прямо і влізають в поворотні смуги в самому кінці, гальмуючи весь трафік.
Знову садимо людину в кошику на стовпі з фотоапаратом і блокнотом.

Ще.
Перехрестя.
Не встиг унікум до кінця зеленого проїхати перехрестя, заблокував поперечний рух - людина в кошику фотографує і записує номер.

Або кошик біля пішохідного переходу. Людина розпізнає, що гомосапієнс ступив ногою на зебру і записує в блокнот номер авто, що після цього пронеслося перед пішоходом.

Та мільйон таких ситуацій можна обміркувати.

В чому бізнес-модель? - спитаєте Ви.
Як тут заробити купу грошей?
Відповідаю.

Потім всі ці фото і листочки з блокнотів збираються разом якимось спеціальним органом, що має стежити за правопорядком, і унікумам розсилаються штрафи.
Потік грошей буде неймовірний, бо унікумів лише на одному проспекті лише в одному проміжку за 10 хвилин я нарахував під півсотні.

Причому ж ефективність моделі можна суттєво підвищити.
Існує легенда, що десь є інопланетні технології, які дозволяють людей в кошиках і фотоапарати замінити на спеціальні електронні пристрої з оптичною лінзою, а блокнотики - на спеціальну електронно-обчислювальну машину, що автоматично по номеру авто може встановити власника.
Тобто навіть кошики не треба вішати і мінімальну зарплату не треба платити.

Тема вигідна усьому суспільству, бо купа людей через унікумів втрачають час і даремно палять бензин в заторах і тягнучках, які були б менші, якби всі рухалися в одному ламінарному потоці.

Тема вигідна і бюджету.
Ці б кошти можна було спрямувати директивно на Збройні сили.
І тоді виходить взагалі дуже патріотично - бачиш, як хтось мчить по смузі громадського транспорту, то вже не називаєш його йолопом, а з гордістю в серці усвідомлюєш, що людина - донатор і підтримує ЗСУ.
Дуже поспішаєш?
От реально нижній клапан притискає чи кактус забув полити? Донать на ЗСУ і вперед!

Але є нюанс.
Очевидно, що роками в місті це нафіг нікому не треба.
Тому друга частина бізнес-плану полягає в тому, що вся ця система з кошиками і електронними пристроями має бути не бюджетна, а приватна.
Тобто всім цим займатиметься якийсь ФОП чи ТОВ, записаний, наприклад, на заступника мера, у якого родичам і друзям треба ще купити квартир-будинків-елітних авто.
Я Вам гарантую, що Ви навіть не встигнете оком кліпнути, як всюди все буде увішано камерами.
Доведено історією з ціма спеціальними колісницями, що мають кран і вивозять неправильно запарковані в центрі машини.
(так, є проблема, що за межами центру вони майже не працюють, бо різко зростають витрати, а кількість йолопів в центрі - нескінченна, але то нюанси. Плюс, ясно, що ТОВ отримуватиме певний відсоток, а не все піде на ЗСУ, але зараз ЗСУ з

Це Катерина і Олена.
І дитина.
Як звати дитину - я поки не знаю, але вона лежить у мене на балконі.
Факт у тому, що коли "братика" цього малюка відправляли замовнику Новою поштою, то працівники пошти викликали поліцію і експертів-криміналістів, щоб ті підтвердили, що то ... лялька.
Я зараз ніде не пожартував.

Так-так.
Це - лялька.
Настільки якісно зроблена, що вона а) м'якенька б) з вогником в очах в) на пальцях і ніжках видно кожну складочку, нігтики, судинки г) їй постійно хочеться витерти шмарклі д) коли люлька з лялькою стояла на СТО, то механіки працювали тихіше, намагаючись не турбувати малого.

Олена - фантастично відома у вузьких колах майстриня, яка робить ці шедеври і прикладає до них свій сертифікат, який запевняє в автентичності ручної роботи.
Так, Олена подарувала нам на проєкт одну ляльку, щоб ми її розіграли і придбали тачку на ЗСУ.

Ну, і Катерина.
Катерина по класиці жанру української народної мудрості - ночей не доспала.
Катерина вночі кілька місяців поспіль вишивала хрестиком.
Терпляче, ниточка за ниточкою, вона створила для нашого з Мартин Брест проєкту вже другий рушник, аби ми його теж розіграли і придбали тачку на ЗСУ.

Я не знаю, коли Катерина то встигала робити, бо ж вони на пару з Оленою на кухнях регулярно паяють ще й фпв-дрони.

Сталеві дівчата непростих часів відстоювання української незалежності.

Я це все до чого пишу.
У нас скоро аукціон "Мистецький".
Отой, де будуть розписані скрині від артилерійських зарядів, тубуси, гільзи, мозаїка тощо.
Детально можна почитати тут https://t.me/mouselab/7040

Стежте за новинами.
Ще кілька анонсів цікавючих лотів і стартуємо.

Майте тиху ніч.

P.S. Коли настає ніч, я ляльку про всяк випадок накриваю простирадлом. Не купаю після 18. І не годую. Коли йду з хати - лишаю на підлозі навпроти вхідних дверей.

Ой, як добре написано.
Єдина Нобелівка-2024, про яку я нічого не публікував - з хімії.
А вона, на секундочку, дуже співзвучна Нобелівці з фізики, де присудили за машинне навчання і нейромережі.

Куншт класично випустив докладний, але нескладний і недовгий огляд по суті роботи трьох талановитих вчених, двоє з яких до хімії не мають жодного стосунку.
А чо б і ні.

За що люблю матеріали Куншта - вони не просто пробіглися галопом по штучному інтелекту AlphaFold, який допоміг передбачити білкові структури і конструювати їх в заданому вигляді.
Вони ще й не втомлюються пояснювати ази - що таке білок, амінокислота, ферменти, трансляції тощо.

Плюс тут же є і подкаст по цій премії, який можна послухати.

Посилання на статтю тут

https://kunsht.com.ua/articles/nobelivka-2024-khimiia-bilky-za-vukho-ta-tudy-de-sukho

Приємного перегляду.
Майте тихий вечір.

Батько Року 2024.
Ідеальні розміри, колір, асортимент. Поки збирав, зрозумів, що двірники, що прибирають листя - то шкідники. Бачив якогось тіпа в балахоні теж з ліхтариком. Він непевно тримався на ногах, мабуть стомився шукати листя. Переходимо до процедури сушіння.

Я думав, що це жарт.
Але я прямо зараз іду в ліс з ліхтариком збирати кольорове листя на завтра у садочок.
Це пост-алібі, щоб мене не прийняли за диверсанта і шукача закладок.

Ксенія Семенова має рацію: відкрийте вже хтось магазин з оціма всіма каштанами, шишками, листям.
Бізнес злетить так, шо я Вам гарантую.
Клієнтура щороку свіжа, нелякана, ладна на все.

Зате ми з друзями грибів сьогодні набрали.
Якби вчасно читав батьківський чат - збирав би листя.

Майте тиху ніч.
Я пішов.