Як місцева жителька Донеччини радіє російським військам.
Згадую свій перший бойовий вихід, у складі ССО Азов Київ🇺🇦, у селі Времівка, що на Донеччині.
У нашому взводі тоді була велика кількість одеситів, що розмовляли російською. Ну і звісно, ніякого пікселю. Мультикам, МТР та інше.
То ж місцева бабуля дуже зраділа, коли побачила наших біля своєї хати:
"О, мальчікі, мальчікі, так рада вас відєть..."
і тут хтось почав розмовляти українською
Бабуля: "Мальчікі?...", тут вона зрозуміла що мальчікі нє тє.
В цей момент це село русаки рівняли з землею. Скоріш за все, на сьогоднішній день воно схоже на село, після потрапляння в нього ядерного заряду.
Через день хлопці зайшли в цю хату, вона була відкрита, всередині все було перемащене чимось, схожим на лайно, а бабусі не було.
Донбас. Яскравий та непередбачуваний.
Може, це вона? Бабуля з Врємівки? Просто нарешті знайшла потрібних мальчіков?
📱 Позивний ВВС - Підписатись
📱 Instagram