Ганна Маляр

Хитрі багатоходові операції у путіна були, а от у Трампа - не пригадую.

Раніше тільки путіну вдавалось об’єднати українців.
Тепер і Трампу вдається.

Зараз Європа і США вчиняють фатальну історичну помилку і нічим хорошим це не скінчиться.

Найпотужніші держави світу можуть об’єднатись і зупинити росію. В них є ресурси, а в нас підготовлена армія.

Але вони марять перемовинами.
З ким?
Кого вони легалізовують і роблять рівним собі геополітичним гравцем?
Кровожерливого диктатора та терориста номер 1 у світі. Який перетворює на попіл мирні міста і села сусідньої держави?

У нас вибору практично немає за такої позиції партнерів.

Але те, що вони роблять зараз зруйнує їхню бульбашку теж.

Слабкість демократії у тому, що вона неспроможна себе захищати. Вона як рослина в теплиці. Якщо винесеш на реальні природні умови - загине.

Організація росіянами вибухів під ТЦК означає, що 3 роки їхньої протидії мобілізації провалились. Вони не досягли поставлених задач. Змушені йти на відчайдушні кроки.

Навіть те, що ми вважаємо нашим недопрацюванням, росіян бентежить і становить небезпеку для них.

Що це означає?
Що ворог слабшає, а у публічних заявах просто блефує.
В них є ресурси ще якийсь час продовжувати війну, але не перемагати.

📌важливі акценти про американську допомогу

Нижче текст Олександра Носова з його сторінки у фейсбуці.
Він колишній військовий розвідник, був членом наглядової ради Укроборонпром, добре знаний у промислових та військових колах та до осені 2021 був заступником міністра Оборони.
Тобто має експертні знання по темі.

⬇️
«Хто у нас високо літає в космічних просторах політики всесвіту ?
Хто з Маском спілкується?

Є такі українці ,іх достатньо, здебільшого мешкають в США, вони на війні зробили собі там імена і статки, і нас ще вчити намагаються .
Хочете реально допомогти, а не болтовнею
Ось вам старт UP.

Нагадайте Маску, як побачитесь у Вашингтоні , що бюджетні гроші США Україні не давали на зброю ніколи !!

А вкладивали в своє американське виробництво, в своіх людей в своі американські податки , завдяки чому зростала економіка США, зменшилась кількість непрацюючих, відновилися боєприпасні заводи які до цього стояли колом по 30 років і на які витрачали.. зросла економіка США .

А ми тут реально не знаємо що і скільки там в США коштує?
Чи нам дали на 350 млрд снарядів чи на 150, нікому не відомо.
Скільки в Вашингтоні написали стільки і є.
Бо це подарунки , ми не рахуємо..

Задайте питання ще одне наступне.
Виготовлена техніка і боєприпаси могли бути знищені на іх полігонах для підготовки їх, дуже дорогих військ, які існують виключно із за Росіі , на цьому світі , а потім вже Китай, Індія .. ,
Фактично ж ці пушки снаряди були витрачені в Україні для знищення тих з ким вони боряться із Росією
При цьому , ні один американець не постраждав а іх ворог ослаблений до рівня , що якщо малюсенька Монголія, в який немає арміі нападе на УланУде то Москві немає чим відповідати ..

Ще скажите Маску, що раніше США витрачали до 80 млрд в рік на підрив боєготовності ядерних сил в європейській частині СРСР, де 5/6 ядерки було в Україні.
Ядерка тактична була навіть в дивізіях мотострілецьких ..

Українці поступилися в 94му не стільки Москві , скільки Вашингтону тоді в 94 віддали по проханню Вашингтону все в Росію. Саме Вашингтон , не Москва тиснула тоді на Київ .
За 30 років США не витратили на це більше двох трильйонів доларів .
А направили іх зокрема на розвиток космосу і ракет Маска.

Так хто кому що має повертати? Нехай все порахує , це він вміє.
Про чувства справедливості і договорні зобов'язання Маску нічого не говорить ,він не має відношення до поняття - зобов'язання, долг, честь .

А якщо хочуть літій ,ну нехай іх компанія з добичи літію іде і спробує його добути, ось просто зараз..

Не треба нам ставити питання таке саме як Путін - зі словом "Віддайте "..

Нас можно вбити , можна забрати , але хер кому що віддамо самі .

А спробуйте взяти.. Побачимо що вийде, особливо із вашим електоратом ..»

Американці зараз в інфо полі, як діти в гостях. Наче ти їм і радієш, вони такі гарні і щирі, але стіни олівцем помалювати, гумку жувальну під стілець приліпили, коту на хвіст бантик зав‘язали і облили соком диван.

Ну все, інфо поле перегріли.
Відволіку вас трохи особистим.

Публічність, крім приємних моментів, має і багато різних незручностей для приватного життя.
Приміром, багато людей пам’ятаючи твоє обличчя, бачать тебе там де ти не був і переказують нібито твої слова, яких ти не говорив.
Така специфіка пам‘яті. Людина може згадувати те, чого не було, абсолютно щиро. Так, приміром, буває під час допитів у кримінальних провадженнях.

У мене ці історії з 2012 року, відколи я з‘явилась в ефірах загальнонаціональних телеканалів.
Було таке, що люди мене бачили в місті в якому я ніколи не була і вважали, що це я перекручую, а не вони. І тут крити нема чим. Слово проти слова 😁.

Публічні люди завжди в епіцентрі пліток і їм приписують все на світі. Ну просто тому що про цю людину частіше говорять і ії життя більше привертає уваги.

Ще один незручний бік публічності - «діти лейтенанта Шмідта»). Це люди, які стверджують, що добре тебе особисто знають і далі сюжети дуже по-різному розвиваються.
Я бачила чимало людей, які приходили і казали, що особисто знають такого-то, навіть радниками представлялись та далекими родичами. Звучить красиво і рідко хто перевіряє.

Мій привид жив до 2021 року лише в історіях про гучні злочини та темі боротьби із злочинністю. Було таке, що мені приписували те, чого я не говорила. Навіть серйозні казуси траплялись. Слава Богу є записи ефірів.

Тепер мій привид живе там де мене немає вже півтора роки 😎.
Але «привид Маляр» ходить по коридорах мого колишнього місця роботи і лякає людей.

Добре, що я про це нічого не знаю і живу своїм повноцінним життям.

Втім, якщо побачите мій привид, і вам про нього ще й щось розкажуть, - не лякайтесь одразу. Краще зателефонуйте мені і спитайте.
Мій номер півкраїни знає.

Щиро вболіваю за Міноборони та ЗСУ і допомагаю чим можу, як і мусить робити кожен громадянин під час війни.

Я впевнена, що жодна західна держава за таких умов як у нас і при такому співвідношенні з ворогом людей і зброї - не вистояла б три роки повномасштабної війни.

Тому є всі підстави з нами рахуватись.

Ми не бідні родичі, наша армія поки що єдина в світі, яка витримує такий натиск ворога. Та ще й зайшла на його територію.

Ну, що? Пристебніть ремені.
Ми злітаємо.
Нас чекає захоплююча подорож.
Кінцева зупинка поки невідома.

Це неправда, що всі війни завершуються перемовинами. Навіть не знаю хто і навіщо це запустив.
Більшість війн в історії людства завершувались завоюванням без перемовин, меншість - тим, що не вдалось завоювати.

В основі війни лежить сила.

Сильніший завойовує слабшого.
Зупинити агресора можна або силою або поступками.
Власне щодо поступок і можуть бути перемовини. Якщо агресор захоче.
І тут знову ми упираємось в «силу».
Агресора можна змусити сісти за стіл перемовин лише демонструючи силу.

Агресор мусить зрозуміти, що воювати йому дорожче і безперспективно, краще почати домовлятись.

Якщо не демонструвати силу, то агресору нема сенсу зупинятись і йти на перемовини.

📌Захід просто давно не брав участі у таких війнах і втратив розуміння і відчуття сутності війни.

Інтерв’ю Трампа на Fox News трохи остудило голови мрійників.
Він бізнесмен і вже у 78 навряд зміниться.
Трамп хоче повернути надані Україні кошти. Готовий взяти корисними копалинами.
А гарантії безпеки, як каже радник Трампа Вольц, хай Європа дає.

А ще про Україну він сказав таке:
«Вони можуть укласти угоду, вони можуть не укласти угоди. Вони одного дня можуть бути росією, а можуть і не бути»

Це сигнал про те, що роль «захисника»Украіни він на себе не готовий брати.
Але це не фіаско, просто він хоче, щоб грали по його правилах.

Я такий розвиток подій спрогнозувала ще на початку листопада 2024 в ефірі Суспільного

В ефірі новини Live обговорили

✔️Курщина. На заході дивуються двом речам - сміливості самого задуму операції та цивілізованості поводження наших військових з місцевим населенням.

✔️Нова корпусна модель управління та організації військ.

✔️Звільнення і призначення в оборонному відомстві.

✔️Серія вибухів у ТЦК. Мета росіі - зірвати у нас мобілізацію. Звісно, вони використовують будь-який привід, щоб масштабувати проблему і запусти хвилю невдоволення. З нічого дуже складно роздути хвилю. Вона швидко спаде, після першого ж спростування. Тому росіяни вишукують органіку. Тобто реальні випадки порушення прав. Тож, аби знешкодити росіян в інформаційній війні проти ТЦК треба насамперед усунути випадки неповаги до людей та порушень прав у самих ТЦК.

✔️Чи можливі вибори в умовах воєнного стану. Одразу зауважу - ні, але у відео детальніше.

✔️Червоний хрест, «здувся» з перших днів повномасштабного вторгнення як і ряд інших міжнародних інституцій.
Згадала як доводилось з ними працювати у перші місяці повномасштабного вторгнення. Була здивована відсутністю елементарних спроможностей.

Війна - це мистецтво обману.

Як воюють демократії? Більше галасу ніж дій. Ще тільки ідея в зародку, ще тільки обговорили, ще нічого немає в реальності, але всі провідні світові ЗМІ вже написали. Це стосується і перемовин, і озброєння, і щодо військових дій.

Як воює Путін? дезінформує і заплутує.

Сьогодні рік як призначений Головком Сирський і новий склад Генерального штабу.

Важкий рік. Що там говорити. Ворог суне з усіх боків. Але ЗСУ зупинили їх наступ на Харківщині, зайшли до Курщини чим упередили наступ на півночі і знищили ворогів, їх техніки та військових об‘єктів більше ніж сукупно за всі попередні роки війни. Чим суттєво ослабили наступальний потенціал росіян.

Але я хотіла про інше сказати. Я зараз багато буваю по роботі закордоном. Працюю з оборонними відомствами та генеральними штабами європейських країн. Вони всі вивчають операції Сирського. Вивчають як феномен сучасної війни. Кажуть в нього є впізнаваний почерк операцій і унікальна для них якість - реалізовувати успішні наступальні операції в умовах дефіциту людей і зброї. Це ламає їх уяву про військову науку.

Його операції вивчають у військових навчальних закладах США в рамках курсу «російсько-українська війна», вивчають військові країн НАТО в рамках програми удосконалення військової освіти DEEP.

Дійсно, найуспішніші операцііі часів повномасштабного вторгнення планував і реалізовував Сирський.

Оборона Києва - я свідок і учасник подій, щодня була на нарадах в штабі оборони Києва і на позиції виїжджала, можу багато розповісти як все було. Це унікальна операція з багатьох причин.
По-перше, вірили в наші сили тільки ми. Весь світ тоді вже нас поховав. По-друге, оборона Києва - це ключовий поворот війни, який змусив ворога докорінно змінити плани. Саме тоді ми відстояли Україну. Це зробили всі, хто долучився до захисту - військові, тисячі добровольців, місцеві жителі. Але у цієї оборони був мозок. Це Сирський.
В мене збереглась переписка і є те історичне смс про звільнену Київщину. Я пам‘ятаю це друге народження і стан, коли ми зрозуміли, що ми вистояли. Це словами от так зараз не висловиш.

Оборона Харкова і звільнення майже 12 тисяч кВ.км Харківщини - я теж безпосередній свідок подій, теж не раз була в штабі оборони Харкова і Харківщині та на позиціях. Тоді сталась історична річ, яку ми ще не усвідомили, бо війна і нема коли все це осмислювати. Але саме звільнення Харківщини - це була перша такого масштабу спланована наступальна операція української армії за часів незалежності. Наша армія навчена обороні. Це була ключова філософія нашої військової політики - тільки оборона. І тоді на Харківщині довелось переламати цю психологію і рухатись вперед. Операція реалізована з мінімальними втратами як для наступальної операції.
Як власне і всі операції Сирського попри улюблену мантру росіян про «м‘ясника».
Є ж цифри. Їх легко порівняти з іншими операціями і втратами. І ці цифри неодноразово були оприлюднені.
Але росіян можна зрозуміти - вони його бояться.

Так, Бахмут - знаю, що зараз подумки багато хто вже сказав - а як же оборона Бахмута?
В Бахмуті було назавжди знищено найпотужніше російське угруповання Вагнер.
Бахмут став порогом, за який ворог зачепився і не захопив Донецьку область. Якби ворог тоді не був зупинений у Бахмуті, то далі по степу 2-3 дні і Донецька область була б повністю захоплена.
Бахмут став найдорожчою операцією для ворога по кількості втрат і людей, і техніки. І ворог був зупинений. Попри десятикратну перевагу в озброєнні.

Курська операція заслуговує на окрему позицію і вивчення. Бо це перша в світі операція, коли неядерна держава утримує під контролем ділянку території ядерної держави.
Це історична подія в контексті російсько-українських багатосотрічних відносин.
Курська операція зламала російську історичну міфологію.

Операції Сирського - це про нашу українську силу і професійність.
Операціі під його командуванням показали всьому світу як ми вміємо воювати. Це і є аргумент, щоб давати нам зброю.
Ми зможемо нею скористатись ефективно.

Не варто поспішати з публічною реакцією та з заявами щодо злочинів.
Завжди через день-два відкриваються цікаві подробиці, які можуть показати ситуацію з іншого боку.
От і тепер, до вибухів біля тцк можливо причетна РФ, як заявляють компетентні органи, а метою нещодавнього резонансного вбивства ймовірно було - врятувати родича співмешканки не від насильства в тцк, а від потрапляння на фронт.

Тобто, це були передчасні висновки про прямий зв’язок між порушеннями, які нажаль мають місце в роботі ТЦК, і вбивством та вибухами.
Треба в усьому розібратись.

Але в будь-якому разі. Очевидні три речі:
1. тцк виконують одну з ключових ролей в обороноздатності під час воєнного стану. Але їм є над чим працювати і порушення прав людей - речі неприпустимі;
2. вбивати чи завдавати тілесних ушкоджень нашим військовим - це ганьба. І дуже небезпечна для суспільства історія;
3. одне з ключових завдань ворога - зірвати мобілізацію.

Знавці та експерти корпусно-бригадної організаційної структури ЗСУ - не стримуйте себе.
Розкажіть всі нюанси і деталі, дайте більше цифр і локацій, більше прізвищ і головне ☝️напишіть публічно про недоліки і слабкі місця.
Бо в росіян зараз брак інформації. Вони трохи спантеличені.

Здивована такою дилетантською заявою Президента Польщі Дуди. Все-таки президент у профільних питаннях мусів би мати радників.
За словами Дуди повернення з фронту наших чоловіків може призвести до сплеску транснаціональної злочинності 🤦🏻‍♀️

Мабуть Дуді не розповіли, що за даними Європолу в країнах ЄС діє більше 500 транснаціональних кримінальних угруповань. І там всі ніші злочинного бізнесу вже зайняті🤷🏻‍♀️

А якщо серйозно, то ніякої загрози немає.
Війна за свободу своєї держави не перетворює людину на злочинця. Ми ведемо СПРАВЕДЛИВУ війну. Ми не агресори.
Наші військові на Курщині людей годують і лікують.
Якщо людина до мобілізації не мала схильності до кримінальних проявів поведінки, то захист своєї держави від агресора ніяк це не змінить.
Наші військові не знущаються над полоненими, не катують цивільне населення, не мародерствують.

За росіян треба хвилюватись. От в них дійсно криміналізується поведінка в лавах армії. І вони як раз поповнять європейські злочинні угруповання.

Українці не святі. Наші злочинці теж є у тих 500 злочинних транснаціональних угрупованнях, але то не про війну. То інша історія.

Під час війни дійсно може змінюватись ситуація зі злочинністю, але в тій країні в якій війна. І ще 10 років після війни може бути інерційно низький поріг сприйняття насильства в суспільстві.
Так само війна відкриває певні можливості для зловживань і злочинів у сфері оборони.

Але війна не робить з захисників злочинців.
Це якась дискредитаційна заява.
І виносити це в заголовок - неповага до подвигу нашого народу, який своїми життями прикриває зараз європейські кордони.

Хто може нести кримінальну відповідальність за розголошення державної таємниці?

Тільки особа, яка має офіційний допуск до державної таємниці та на яку покладені відповідні обов’язки щодо нерозголошення. Така особа проходить перевірку, інструктаж та повинна дотримуватись правил роботи з секретною інформацією. Приміром, держ таємницю неможна обговорювати у звичайних приміщеннях. Лише у спеціально обладнаних.

Якщо носій держтаємниці розкрив ії журналісту чи несе журналіст відповідальність за подальше розголошення?
Ні.
Бо на журналіста державою не покладались обов’язки зберігати держтаємницю.

Вчора тисячі експертів у проблемах злочинності встановлювали причини вбивства працівника ТЦК, аналізуючи лише повідомлення про злочин в Інтернеті.

Кримінологи сотні років вивчають вплив суспільних процесів на злочинність, але й досі ця тема має більше запитань ніж відповідей.
Так само і під час розслідування конкретного злочину та судового процесу - далеко не завжди вдається встановити істину.

Проте в Україні по одному повідомленню про вбивство, через кілька хвилин після оприлюднення новини, всі знають мотив і причину вчинення злочину. І головне - що робити, аби цього більше не сталось.

Це так не працює. Щоб розібратись у причинах конкретного вбивства, його треба розслідувати. А не просто прочитати новину. Треба провести допити, експертизи, слідчий експеримент тощо.

В результаті розслідування може з’ясуватись що завгодно.
Не обов’язково конкретне вбивство є наслідком якихось процесів у суспільстві. Наразі - вад мобілізаціі.
Підозрюваний може виявитись психічно нездоровим, може бути під дією наркотиків чи алкоголя або в стані афекту. Злочин може виявитись організованим саме з метою провокації і запуску ланцюгової реакції самосуду. Та, власне, може бути безліч сценаріїв і до істини наблизить тільки слідство.

Не варто однозначно стверджувати, що це вбивство є прямим наслідком порушення прав громадян з боку ТЦК.
Може й так, а може й ні. Це покаже слідство.

Ось приклад хибності такої логіки. Скільки я себе пам’ятаю у нас завжди були проблеми в сфері шкільної освіти. Коли я ще студенткою викладала в школі правознавство, один з учнів 11го класу, який провалив іспит з історії, прийшов на випускний зі зброєю і ледь не вбив вчительку історії.
Можна звісно було сказати, що це через проблеми в освіті. Вони тоді теж були. І частково це було б правдою.
Але не проблеми в освіті, як такі, спонукали цього хлопця вчинити замах на життя вчительки історії.

📌upd
дописую, бо є випадки неправильного розуміння головної думки посту. Порушення прав людей з боку ТЦК - це неприпустимі речі. Тут нема дискусії. Треба вирішувати проблему.
Але суспільство зараз у такому стані, що одне вбивство може запустити хвилю самосуду. В той час як всі ми достаменно не знаємо обставин вчинення цього злочину. Тому краще розібратись.

Піаритись та робити собі політичний капітал на перемовинах з росіянами нікому не вдасться. Навіть Трампу.

Росіяни завжди ці «анонси» спростовують ракетними атаками.

З ними треба спочатку зробити, а потім говорити.

Не треба ставити експертам такі питання і не треба на них відповідати.
Такими заголовками і темами наражаєте на небезпеку наших військових. І цивільних теж.

Невідомо чи є взагалі подібні плани, але ворог після таких заяв зміцнить власну захищеність і ослабить нашу.
Удари по інфраструктурі ворога краще обговорювати постфактум.

✔️я наразі не ставлю під сумнів експертність, йдеться про те, що не варто такі теми взагалі публічно обговорювати.

Навіщо росіяни знімають на відео розправу над нашими воїнами?

- бо вони збоченці у прямому сенсі цього слова
- щоб деморалізувати наших військових та цивільних
- щоб спровокувати наших на подібне звірство у відповідь
- звісно, це ще наслідок дурості, бо вони самі знімають докази своїх злочинів

Як поводили себе наші?
Як живі люди, які опинились у загрозливій для життя ситуації та стали жертвою жорстокого поводження.

Дуже боляче дивитись, коли своіх катують. І це ще один аргумент, що зупинити цю дику орду можна лише силою.

Військову юстицію в Україні почали знищувати свідомо і давно.
Це був один з численних пунктів системного готування Росії до війни - нашими руками.

Систему військових судів, яка діяла від початку незалежності, ліквідували у 2010 році - відразу після приходу до влади Януковича.

Потім, коли почалась війна, стало очевидно, що без військової юстиції неможливо і почали відтворювати ії окремі елементи, але системних змін не відбулось.

З 2014 по 2021 в нас було винесено близько 2-х тисяч вироків щодо злочинів, вчинених в зоні бойових дій. Всі ці вироки я вивчала, систематизувала і результати були опубліковані в науковому виданні Національної школи суддів.

Так от, це було геть очевидно, що цивільному юристу, навіть дуже фаховому, без військової освіти вкрай складно шукати істину у таких справах.

Але після 2-х років роботи з військовими, півтора з який прийшлись на повномасштабне вторгнення, я остаточно переконалась, що для встановлення справедливості у кримінальних провадженнях щодо злочинів вчинених військовими під час бойових дій, потрібні фахівці з відповідною підготовкою - військові юристи.

Я добре пам‘ятаю перші вироки за військові злочини після початку повномасштабного вторгнення. Нові виклики були і для правоохоронців, і для судів.
Я вивчала та аналізувала ці вироки вже у зв’язку із службовими задачами.
Тут навіть дискутувати складно - потрібна військова юстиція.

В ідеалі військова юстиція мусить забезпечувати всі стадії кримінального процесу та мають бути спеціально підготовлені - слідчі, прокурори, судді.
І я знаю, що є прибічники того, аби й адвокати мали відповідну підготовку для участі у таких провадженнях.

«Демократія — це те, за що ми боремося, але ми не практикуємо демократію у військових лавах»

Джеймс Меттіс
головнокомандувач Центрального командування США(2010-2013), головнокомандувач Міжвидового командування збройних сил США(2007-2010), верховний головнокомандувач об‘єднаного командування ОЗС НАТО з питань трансформації (2007-2009).До цього — командир 1-го експедиційного корпусу морської піхоти США і 1-ї дивізії морської піхоти.
Генерал у відставці.
Міністр оборони 🇺🇸 США 2017-2018

З початку великої війни я свідомо не висловлювалась щодо мовного питання з двох причин:
1. Мені здавалось, що це вже геть очевидно - мова є одним з факторів нашої безпеки.
2. По-друге, я вважала, що під час повномасштабної війни дискусія з мовного питання природнім чином зникне з публічного простору. Не через заборону чи ненависть, а через повагу та потребу розділити біль українського народу. Мені здавалось, що живучи тут і дивлячись на цю трагедію просто неможливо знову починати тему російської мови. Ну, бо це вже виглядає як блюзнірство, а не як позиція.

Але ж ні. Знаходяться відомі люди, які в такі важкі часи, у розтерзаній росіянами Україні, починають про своє «імєю право» під час публічних виступів. Звісно, «імєєтє».
Але це абсолютне нерозуміння контексту нинішніх подій, відсутність тактовності і співчуття до українського народу. Який стікає кров‘ю від агресії росіян прямо зараз.
Це вже не про мову. Це про солідарність з народом, який стирають з обличчя землі через його ідентичність.

В приватному житті не може бути обмежень. Та їх власне немає. В нас чимало білінгвів.
Але публічний простір - це наша спільна відповідальність, це питання нашої безпеки і ціна його надміру висока. Ми повинні створити стійкий до російського впливу український інформаційний та публічний простір. Хіба це вже зараз питання дискусії?

📚Свого часу я проходила курс мовних конфліктів у нідерландському інституті міжнародних відносин «Клінгендайль». І навіть була учасником дослідження причин мовного питання в Україні. Тоді голландці зробили такий висновок: для українців мова задовільняє внутрішню потребу у безпеці, для росіян в Україні «язик» задовільняє внутрішню потребу у домінуванні.

Вкид про вибори - доволі цікава інформаційна операція.

В неї є очікувані політичні наслідки.
⁃ відбувся ряд фальстартів і частина політичних гравців викрили свої наміри, запустивши системні кампанії. Це спрацювало як пастка. Бо розтягнута на півроку і довше передвиборча кампанія з «відкритими картами» 🃏 може піти більше в мінус ніж в плюс.
але це таке - внутрішньовидова політична боротьба.

Значно цікавіші наслідки психологічного впливу цієї інформації на суспільство. Бо вони як раз справили згубний вплив на нашу спроможність воювати.

• мотивованих боротись стало менше. частина людей розслабилися і емоційно вже не повернуть себе у «стан війни», бо він надміру травматичний. А мотивовані потрібні як на фронті, так і в тилу. Тил забезпечує фронт.

• вкорінюється ілюзія швидкого завершення війни якимось дивом, а не військовим шляхом.Але ця ілюзія небезпечна тим, що виключає нас зі сценарію як суб‘єкта дій.

• зрештою, ця інформація дуже серйозно спотворює реальність. А це впливає не лише на очікування, але й на громадську думку з багатьох питань. Приміром, люди, які повертають суспільство у сувору реальність, будуть викликати недовіру - а це для нас фатально, наразі.

📌Тобто, суттєво ослаблена мотивація і психологічна готовність суспільства до збройної боротьби.

Попри всі проблеми 155 ОМБр продовжує виконувати завдання і зараз знаходиться під Покровськом. Хлопцям дуже потрібен РЕБ! Долучіться до підтримки військових за реквізитами:
Сенчишин Андрій Васильович
155-та окрема механізована бригада імені Анни Київської
2 -й окремий стрілецький батальйон.
Збір на РЕБ.

🎯 Ціль: 185 000 ₴

🔗Посилання на банку
https://send.monobank....

💳Номер картки банки
4441 1111 2005 3057

А в інтерв'ю ми обговорили: 
• СЗЧ з навчань у Франції військових зі 155 бригади; 
• очікування від останнього "Рамштайну" за головування адміністрації Байдена; 
• підтримка Європи України; 
• наслідки заяв Трампа про вступ України в НАТО та територіальні претензії на Гренландію та Канаду; 
• завершення війни за 100 днів; 

https://youtu.be/QPZetmKAf-8?si=dcdzl-iXuijt3Fpk

Щоб уникнути хаосу та корупції у питанні захисту прав військових, новий закон «про уповноваженого» повинен вирішити насамперед конфлікт дублювання функцій, який є зараз.

На сьогодні військовий має право одночасно з однією і тією ж скаргою звернутись до:

⁃ Міноборони (профільний заступник міністра і Центральне управління захисту прав військових)
⁃ Уповноваженого ВРУ з прав людини
⁃ Уповноваженого з прав військових
⁃ Військової служби правопорядку (ст.1 Закону про ВСП - призначена для захисту життя, здоров'я, прав і законних інтересів військовослужбовців)

і у випадку вчинення злочину
⁃ ДБР

Якщо так відбудеться - яким чином вони всі будуть координуватись?

Дублювання функцій не лише ускладнює роботу та породжує корупційні ризики, але й несе навантаження на бюджет, оскільки ціна виконання державної функції зростає удвічі, а то і втричі, коли нею одночасно займається декілька інституцій.

І головне питання
Як виміряти їх спільний результат і кожного окремо?

Вместо итогов.

Для любителей прогнозных прогнозов и аналитических анализов.

Посмотрите на досуге интервью с генералом Владимиром Гавриловым. Думаю, по уровню компетенции и понимания ситуации - это один из топ-3 в Украине.

Для контекста: Владимир Валерьянович - интеллектуальный "отец" перехода на 155-мм калибр в марте 2022 г., когда ГШ был, мягко говоря, явно не готов к таким решениям, и когда министр обороны Алексей Резников продавил данный переход, раскачал и наших, и партнёров. И много чего ещё.

На фоне таких экспертов "экспертная" телевизионная плесень автоматически отмирает.

Суть: если собрались в помиральную яму - обождите.

Ключ к успеху - в готовности принимать решения.

И всё будет.

С Новым годом!

Жизни и здоровья.

Рік, що минає, набагато кращий, ніж міг бути…

Якби наші військові не вбили і не поранили за цей рік 423 тисячі ворогів і не знищили більше 4 тисяч російських танків і ще десятки тисяч одиниць іншої техніки та купу військових об’єктів на території РФ -
тоді б втрати території були колосальними.

А так, у 2024 росіяни заплатили найвищу ціну від початку великої війни, бо знищено ворожого особового складу і техніки більше ніж за 2022 і 2023.

Цього року майже в 4 рази збільшилась кількість уражених та знищених цілей противника.

Цього року зупинили наступ на Харківщині і упередили наступ на Сумщині.

Курська операція. Це окрема унікальна сторінка в історії України і цієї війни.
Нарешті ми перенесли війну до них.

Одним словом, наші військові зробили цей рік кращим, ніж він міг бути.

Негативу я теж можу багато написати, але не буду. І без мене є кому.

Я хочу нам всім побажати у 2025 віри у наші сили і колективної зрілості.
І нехай цей рік нарешті принесе нам мир! Справедливий, звісно.

Потайки мрію, що ми не зайдемо на магічне коло наших історичних помилок. Бо однією ногою ми вже на тому колі стоїмо.

Коли незнання закону призводить до неадекватних суперечок у соцмереж.

Посягаю зараз на святе - на українські фейсбучні побоїща 🙈.

В Україні будь-яка релігійна та етнічна громада і не тільки вони мають право звернутись до місцевої влади за дозволом встановити тимчасово «малу архітектурну форму або тимчасову споруду».

На сайтах всіх місцевих адміністрацій міститься інформація про порядок розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд.

Місцева влада може відмовити у разі, якщо таким встановленням будуть порушені чинне законодавство та правила встановлення.

Приміром, у нас є заборонена законом символіка. Або є Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони.
Зрозуміло, що ніхто не дозволить виставляти символіку ворога, тобто російську.

Але якщо порушень законів і правил з боку заявника немає, то немає і підстав для відмови.

Що ж робити, якщо ви вважаєте, що у центрі вашого міста до Різдва чи новорічних свят повинен тимчасово з‘явитись той чи інший символ? Приміром, дідух.
Ознайомтесь з правилами встановлення та звертайтесь до місцевої військової адміністрації, отримайте дозвіл і встановлюйте.

От Федерація єврейських общин України вчинила відповідно до закону. Отримала дозвіл.
Так само можуть зробити всі інші.

Ключовий критерій дій у демократичній країні - законність.

Якщо держава вважає, що ії можуть зашкодити ті чи інші дії, вона іх забороняє законом та встановлює відповідальність.

З того, що я спостерігав у поведінці наших російських друзів і союзників під час війни, я виніс переконання, що вони нічого не шанують так, як силу, і ні до чого не мають менше поваги, ніж до військової слабості.

З Фултонської промови Черчілля, 1946 р.

Дуже важливо, щоб міністерство національної єдності не забуло про наших людей, які залишаються на тимчасово окупованих територіях і потерпають у прямому сенсі від окупантів.

Я не хочу зараз когось наразити на небезпеку, бо нас читає ворог, тому скажу так - ситуація на новоокупованих територіях сильно відрізняється від днр/лнр та Криму.

Світ повинен знати про знущання росіян над нашими людьми на тимчасово окупованих землях і про практики «концтабору», які вони там застосовують до незгодних з ними.

Бачу на російських джерелах хочуть стравити проект Deep State з ЗСУ.
Цікавий інформаційний кейс, який навіщось поширюють і наші ЗМІ.

Трохи поясню, як свідок початку цього проекту.

У перші ж дні великої війни постало питання для ЗМІ - яку карту бойових дій показувати читачам та глядачам. Де і в кого ії брати.

Як тоді з‘ясувалось ЗСУ, звісно, мають
такі інтерактивні карти - вони найбільш точні і детальні, але з певних військових причин вони не можуть їх передавати у публічний простір як офіційну інформацію.
Я не можу назвати цю причину, бо триває війна і причина ця досі актуальна, серйозна і обґрунтована.

І тому поява проекту deep state була дуже вчасною і потрібною. ВСІМ.

Крім того, різні джерела однієї і тієї ж інформації - корисні для всіх. І насамперед для самих джерел - щоб перевіряти себе і підвищувати точність.

Мені здається, що натягування на глобус неіснуючої конкуренції між цими джерелами інформації - збройними силами і недержавною ініціативою deep state - це від нерозуміння суті процесів і задач.

Ніякої конспірології не було. Думаю і зараз немає. Інформація може різнитись - це природньо. Бо специфіка інформації з переднього краю така, що вона може по-різному сприйматись, вимірюватись і мати різну процедуру підтвердження, що теж впливає на ії зміст.

У нас різниться інформація різних державних відомств про одні і ті ж речі. І вони не конкурують і не брешуть, вони просто використовують різні методики підрахунку.
Хтось рахує добу з ночі до ночі, хтось з ранку до ранку - і таких нюансів багато.

Неодноразово було так, що два підрозділи з одного і того ж місця дають різну інформацію. І часто це має обґрунтоване пояснення.

Крім того, в зоні активних бойових дій ситуація змінюється щохвилини. Там інформація о 13.00 і о 15.00 може бути протилежною. Бо відбувається постійний рух, постійна динаміка. І обидві ці інформаціі будуть правдивими.
Але якщо ії оприлюднять різні джерела, то почнуть шукати хто з них неправий. А вони всі праві, просто ситуація змінилась.

Тому інформація з поля бою має певні особливості. Якщо ії подавати онлайн в момент боїв - вона ніколи не буде в усіх однакова і точна. Саме тому військові прес-служби використовують затримку у часі. Не тому що вони щось приховують, а тому що це буде більш вивірена і точна інформація, за яку вони несуть юридичну відповідальність.

Тож, немає сенсу будувати теорії на тому, що інформація з переднього краю від різних джерел може бути різною. Звісно може.

Бувають і помилки. Бо в зоні активних бойових дій різні люди бачать ситуацію по-різному і мають на це право. Тому задача тих, хто перевіряє інформацію, встановити що з того об‘єктивне.

Тож, ті хто подають інформацію з фронту першими, як то кажуть, «з пилу-жару», без офіційного підтвердження - завжди ризикують.

В цьому і є сила та слабкість державної і недержавної комунікації.

Державні інституції витрачають час на перевірку, бо вони несуть юридичну відповідальність за все, що викладають. Але програють у часі.

Недержавні - виграють час, але ризикують подати інформацію, яка виявиться непідтвердженою.

Це не привід конфліктувати, це привід посилювати один одного в умовах війни.

Для тих, хто переймається що зі мною і над чим я зараз працюю.
Бо бачу публічно почали це обговорювати в фейсбуці, але залишу це і тут.

Я зараз у відрядженні закордоном. Повернусь ближче до нового року. Працюю над проектом, який підтримує британський уряд.

Мій досвід координації комунікацій силових відомств в умовах повномасштабної війни оцінили уряди декількох європейських країн як успішний.

Зараз я систематизую цей досвіду та передаю його комунікаційним підрозділам держорганів європейських країн.

Так, ми постали перед унікальними інформаційними викликами у 2022, з якими ще ніхто до цього не працював, і впорались з ними. Про що свідчать відгуки західних державних установ та спецслужб та їх зацікавленість перейняти цей досвід.

Крім того я займаюсь експертною роботою в сфері міжнародного гуманітарного права (закони та звичаї війни). Цим я займалась і до посади, тому продовжую але з новим досвідом і вже в умовах повномасштабної війни.

І звісно я, як і більшість українців, допомагаю армії. Це обов’язок номер один для кожного.

Зупинила цього року наступ на Харківщині, наступала на Курщині і втрачала території на сході - одна і та ж армія.
З тією ж організаційною структурою, з тим же Генштабом і Головкомом, з однаковими досягненнями та проблемами.

Але зазвичай здається, що просування і перемоги закономірні, а втрати - навмисно хтось сидить і організовує, навмисно не ті команди віддає, навмисно не тих людей призначає, навмисно не так зброю розподіляє і не туди нею стріляє.

Втім, ніякої конспірології немає. Є ворог - значно сильніший, з більшою кількістю людей і зброї. І є українська армія, яка за 10 років війни зробила космічний прорив і перевершила своїми результатами математичні розрахунки західних фахівців щодо нашого швидкого програшу - як в 2014, так і в 2022.

Те, що подекуди ворог рухається вперед - процес неминучий при такому співвідношенні сил, але це найменша швидкість, яка може бути у нинішній ситуації. Бо рухаються сили ворога далеко не ті, які він направляв, а відчутно знищені нашими захисниками.

Зміни завжди потрібні під час таких динамічних процесів, бо сама війна ставить нові виклики і за ними треба встигати, щоб не програти.
Навіть зразкова армія через рік повномасштабної війни потребуватиме змін, інакше програє.
Але треба чітко розуміти що всі зміни в армії під час повномасштабної війни - це експеримент. Бо досвіду їх застосування у таких умовах не було.
Експеримент може виявитись вдалим, може провалитись.
Все розрахувати складно, бо ми не можемо передбачити дії ворога.

Під час війни буде все - і перемоги, і невдачі, і зміни, і спротив їм - бо завжди є дискусія і боротьба ідей та підходів, буде сила і слабкість, будуть врятовані життя ціною чужої загибелі, будуть добровольці і ухилянти, сміливі і боягузливі, патріоти і сепаратисти.

І виграє той, хто протримається на один день більше.

Реалії війни

✔️варто розділяти військові заслуги і людські якості.
Для того, щоб успішно нищити і зупиняти ворога не треба бути незайманим та святим.

Тому, іноді так буде, що людина справжній герой на полі бою, але має людськи слабкості і навіть серйозні вади і взагалі може поводитись непристойно.
Від того вона не стає меншим героєм, але це і не виправдовує непристойність та не звільняє від відповідальності, раптом що.

Просто не треба все змішувати.


✔️ як в 2014, так і в 2022 - в армію потрапили люди всіх соціальних прошарків і груп. В одних окопах сьогодні може опинитись інтелігентна освічена людина і людина, яка раніше вела асоціальний спосіб життя і не витрачала час на освіту.
І це складне вимушене співіснування. В цивільному житі вони б мабуть не обрали таку комунікацію.

Але держава у нас одна і мета теж.

Я не розумію як можливо проводити вибори найближчим часом. Не розумію це як юрист і як людина обізнана щодо ситуації на фронті.
Тому все що я напишу нижче не означає, що в мене є якісь інсайди щодо цього. Я взагалі живу іншими проблемами. І вважаю, що кожен зараз повинен сконцентруватись на допомозі армії. Що я і роблю.

Але я бачу публічне пожвавлення проросійських, а реально - російських, політичних сил в Україні. І різних гібридних проектів, які умовно проукраїнські, але будують свою публічну позицію на руйнації армії зсередини в найскрутніший момент. Звісно, під виглядом благих намірів. Ніяк інше.

Ми з вами з 1991 року кожні вибори проходимо одне і теж роздвоєння і протистояння - проукраїнські vs проросійські сили.

Нам потрібен хоча б один виборчий цикл без цієї ворожої дихотомії. Нам треба ламати це нищівне замкнене коло по якому ми ходимо. Я не знаю коли будуть вибори, але якщо ми зараз у гонитві за популізмом не розвалимо армію і збережемо державність, то вони точно будуть.

І вже зараз - якщо нація дозріла позбавлятись цього роздвоєння свідомості, треба це чітко артикулювати.

Але ключова відповідальність на правоохоронних органах.
Вони зараз або відсидяться в стороні і заведуть нас на нове коло цієї боротьби, або притягнуть до кримінальної відповідальності всіх, хто підриває Україну за російські гроші.
Підриває навіть у часи такої кривавої війни.

Головне, щоб присутність російських партій нащадків Регіонів у політиці не стала однією з умов РФ.

Бо «демократія» у цьому сенсі на стороні ворога і електорат в них теж назбирається, навіть після такої війни.

Для того щоб захід не сприймав ці умови за демократію, потрібні кримінальні провадження з доказами і вироки.

Результати дій військових вимірюються не лише кілометрами пройденими в ту чи іншу сторону.
Але й кількістю вбитих і поранених ворогів, знищеною ворожою технікою тощо.

Приміром за останній рік - з листопада 2023 по листопад 2024 наші воїни вбили та поранили близько 400 тисяч ворогів.

Тепер уявіть, що вся ця орда не вбита і не поранена рушила на нас?

Танки. За останній рік, з листопада по листопад, нашими військовими знищено 4 тисячі ворожих танків.

Теж, уявіть що вони не знищені і рухаються на нас.

Це лише два показники. А ще додайте гелікоптери, бойові броньовані машини, артсистеми, бпла, ракети, РСЗВ, засоби ППО тощо.

Це і є стримання ворога. В умовах коли у ворога в рази більше людей і зброї.
І якби наша армія не знищувала ворога, то ми б уже втратили неспівмірно більше.

Трамп дав перше інтерв‘ю, в якому зауважив, що США платить за війну в Україні 350 мільярдів, а Європа - 100 мільярдів. На його думку Європа повинна платити більше, аніж США.

Ось тут я говорила місяць тому, що так буде. Бо він уже так вирішував безпекові проблеми європейських країн. Перекладав їх на Європу.
⬇️
https://t.me/annamaliar/1381

Новина про падіння режиму Асада - чудова! Головне, щоб це був наслідок природньої боротьби, а не домовленостей і торгу за лаштунками великоі геополітичної гри.

☝️Для довідки:

найбільш цінні та масштабні за запасами природні ресурси Сирії представлені родовищами нафти та меншою мірою газу. У континентальній частині країни відомо понад 65 нафтових родовищ, а в її територіальних водах прибережної зони Середземного моря ще 14 родовищ. Ці родовища вуглеводнів за запасами можна порівняти з нафтовими запасами Кувейту.

ЗСУ, без вас ніяк 🇺🇦💪

https://www.youtube.com/watch?v=Etbjv2NJnC0&t=59s&pp=ygUc0LLQsNC20LrQviDQsNC70LUg0LLQsNGA0YLQvg%3D%3D

В цей день у 2022 міністерство оборони презентувало кампанію «Важко, але варто»
Гурт «Спів братів» зі слоганів кампанії створили прекрасну пісню.
Так, нам всім дуже важко.
Але заради нашого майбутнього - ВАРТО!
Варто боротись.

Сьогодні день найсильнішої армії в світі.
І це не перебільшення. Так довго триматись і протистояти ворогу, який значно переважає по всім показникам, навряд змогла б якась інша армія. Що власне вже зрозуміли і західні країни.

Так, практично вся держава сьогодні об‘єдналась заради перемоги. І внесок багатьох цивільних - величезний. Але свої життя за наше майбутнє на полі бою поклали і кладуть військові. Це вони знищують ворога, вони його зупиняють, вони звільняють наші території, вони живуть у надважких побутових умовах у підвалах, вони не бачать свої родини, вони отримують поранення - але не здаються і не зупиняються.

Перші місяці великої війни я провела безпосередньо з Головкомом, Генштабом та у Штабі оборони Києва. Крім того, півтора роки майже кожні вихідні - на східному і південному фронтах.
Я бачила як приймались ключові військові рішення.
У нас військові високого професійного рівня і в окопах, і в штабах - інакше ми б просто не зупини ворога у 2022 і не захистили б Київ.

Армія - це єдина система. Вона не може воювати - як без солдата, так і без генерала. У кожного свої задачі. Разом з тим, в армії на всіх рівнях, як і в кожному цивільному колективі - є компетентні, а є і некомпетентні люди.
Крім того, армія сьогодні майже вся складається з цивільних до 2022 року людей. Вони не планували пов’язувати своє життя з військовою справою. Це теж треба брати до уваги.

І мені сьогодні сумно від того, що вибори наразі лише гіпотетичні, а передвиборча технологія розколу армії вже стає реальністю. Протиставлення окопів і штабів - це вже наратив. Але ж вони поодинці не воюють.
Звісно, армію треба змінювати. Постійно і не зупиняючись. Тому що війна швидко продукує нові технологіі і підходи, ворог швидко вчиться і щоб вигравати, треба розвиватись. Іншого шляху в нас немає.
Але розкол армії точно не призведе до позитивних змін. Навпаки.

Втім, я вірю, що наша армія, яка вистояла перед переважаючим ворогом, вистоїть і перед політичними технологіями.

Якщо для нас люди важливіші за землю, тоді треба не забувати, що наші люди не лише воюють по цей бік. Наші люди і на окупованих територіях. Далеко не всі пішли на співпрацю з окупантом.

Тому, треба дуже обережно висловлюватись про перспективи і наміри щодо цих територій. Бо там наші люди, які проходять тортури, безкінечні обшуки і арешти, приниження гідності, знущання, обмеження прав тощо.

Я не все можу публічно сказати, щоб не наражати цих людей на небезпеку. Але ситуаці на окупованих після 2022 року територіях докорінно відрізняється від «ЛНР/ДНР».
І я дуже сподіваюсь, що прийде час, коли можна буде розказати ці речі, і тоді ваша уява про стійкість українців суттєво розшириться.

В мене у соцмережах є жінка з новоокупованих територій, яка була моєю підписницею ще з 2014. Вона не змогла з поважних причин виїхати і не може.

Вона регулярно викладає інформацію про життя в окупації. Звісно з усіма заходами безпеки. Я з ії дозволу навіть оприлюднювала тексти деяких ії дописів. Це вражає. І дії окупантів і дух українців.

З одного боку Трамп непередбачуваний. З іншого - він уже був президентом під час війни в Україні і, власне, є що згадати і аналізувати.

Я не знаю чи це було видно назовнє, але в середині державних інституцій присутність партнерів у наших державних процесах була відчутною. Байден потім дещо знизив цей градус.

Трамп повинен врахувати, що Путін носій застарілої політичної культури, якої вже не існує, і він не сприйме сучасні підходи до примирення.

Він, як кримінальний авторитет, буде боротись не за інтереси і вигоду, а за свою принижену «честь і гідність» у його розумінні.

🔗 https://youtu.be/likJkyjesdc

Війна для Путіна пішла не за його сценарієм, бо він носій архаїчної політичної культури і просто прорахувався.

Його підвела корупція. Гроші виділені на підривну та агітаційну роботу в Україні - розікрали, а йому звітували, що все зроблено.

Крім того, росіяни так і не збагнули нашу ментальність, бо помилково вважають нас одним народом і міряють по собі.
Вони не прорахували, що українці можуть за свободу вмирати, адже для нас це цінність.

Також вони не можуть зрозуміти нашу природну тягу до анархії. Росіяни постійно намагались нам навʼязати «царя-батюшку», а воно тут не проростає.

🔗 https://youtu.be/likJkyjesdc

Наступні 8 тижнів будуть найскладнішими в історії України після 1991 року, — посол України в Бразилії Мельник.

Водночас президент Зеленський заявив, що є шанси закінчити війну наступного року. На яких умовах станом на зараз може закінчиться російсько-українська війна та які виклик перед фронтом до інавгурації Трампа?

Чому Путіну важливо вибити ЗСУ з Курщини саме до президентства Трампа?

Офіс директора національної розвідки США 🇺🇸 розсекретив звіт про вбивства політичних противників Владіміра Путіна. Серед таких операцій було зокрема вбивство Олександра Литвиненка та отруєння Віктора Ющенка. Чому лише зараз цю інформацію оприлюднили США?
І як це вплине на заклик Трампа до переговорів між Україною та росією?

Про це говорили в ефірі Львів медіа
Запис тут 🔗 https://youtu.be/likJkyjesdc

У нас, щоб всім сподобатись, треба померти. І то можуть бути питання - де і за яких обставин.

Тому, не звертайте увагу ні на що, тим більше на ці інформаційні бульбашки в яких всі знають як треба.
Просто робіть те, у що ви вірите.
Робіть і не оглядайтесь.

Шанси завершити війну наступного року такі самі, як і шанси -не завершити.

Від надто великої кількості факторів це залежить. Звести їх в таблицю і порахувати - неможливо.
Особливо людський фактор, який найбільш непередбачуваний.

Тому, в кожного в цій війні своя мета, треба твердо рухатись до своєї.
Перед тим чітко ії визначивши.

Як не перетворити військового омбудсмена на весільного генерала

Моя стаття на УП з пропозицією шляхів вирішення проблеми.

Потреба у військовому омбудсмені очевидна.

Але в нас de facto вже існує ряд державних інституцій, які повинні займатись захистом прав та інтересів військовослужбовців - на це виділені державні кошти, створені структури, посади тощо.

Тож ключове питання: яким чином інтегрувати у цю систему військового омбудсмена, щоб уникнути дублювання функцій та щоб він мав реальні повноваження віршувати поставлені перед ним задачі.

Замкнене коло.
Якщо воювати мовчки - буде Майдан.
Якщо публічно про все говорити - це посилює ворога. Відчутно посилює.

Краще не говорити заздалегідь про нашу готовність щось виробляти, запускати, відкривати, відновлювати, захищати від ракетних атак тощо.

Ворог одразу реагує, щоб знецінити ці заяви.

Вони воюють емоційно і у буквальному сенсі звіріють, коли в нас щось виходить.

Росіяни ірраціональні, вони готові самі загинути, аби лише не дати Україні відбутись.

Мала прямий ефір на одній з найбільших іспаномовних радіостанцій. З покриттям - США, Латинська Америка, Іспанія.

Враження, що в іспаномовному світі (а це 400 млн. native speakers) взагалі немає інформації з України. Вони співчувають нам, але через брак інформації бачать ситуацію не на нашу користь.

Я не можу говорити за всіх, але знаю, що в багатьох країнах наша діаспора готова нести цю інформацію, є люди готові давати коментарі для ЗМІ і ходити в ефіри.
З ними просто треба працювати - організувати і координувати.

Бо у зарубіжних країнах я не раз чула від ЗМІ, що немає в кого взяти коментар чи запросити в студію, хто б володів інформацією по Україні. Натомість від РФ завжди і скрізь є експерти, блогери, опозиція - на будь який смак і формат.

✔️Для скептиків дати «1000 днів повномасштабного вторгнення» скажу, що це був привід в усьому світі нагадати про нашу війну. І скориставшись нагодою розказати, що вона триває з 2014.

Посольства час від часу так роблять. Оголошують для своїх громадян режим підвищеної небезпеки перебування в Україні.

Але режим підвищеної небезпеки у нас щодня. Допоки триватиме війна.

Скільки разів я вже для різних фільмів і програм розповідала про часи оборони Києва, та завжди коли починаю описувати саме місто - не можу стримати сліз.
Я пам‘ятаю, що спустилась у бункер, де знаходився Генштаб, 24-го зранку і це був один Київ, а коли вперше змогла вийти наверх - побачила геть інше місто.

Зараз знову робили документальний фільм для європейських глядачів про ті події і документалісти мені сказали, що такі емоції були у всіх, хто їм на камеру згадував Київ у перші тижні повномасштабного вторгнення.

Київ має свою особливість - він викликає глибокі емоції та почуття. Про це місто всі учасники подій розповідають так зворушливо, ніби захищали від нападника близьку і рідну людину.

1000 днів повномасштабного вторгнення, які назавжди змінили життя кожного українця.

Виснаження. Емоційне, моральне, фізичне…
Невідомість. В багатьох зруйновані життя і родини.
Я на це списую весь той треш, який зараз відбувається в інформаційному полі, бо воно стало виконувати роль психотерапевта. Людям потрібно говорити і виплескувати все, що болить, дратує, лякає, напружує.

Але нам треба опанувати себе і рухатись до перемоги. Далі буде важче, бо це закономірно - чим довший шлях, тим більша втома. А вибір у нас невеликий - здатись чи воювати. Ми обрали - воювати.

Армія противника значно переважає по кількості людей і озброєння. Втім, у нас є чимало успішних операцій, які свідчать, що за певних умов ми можемо перемогти.

✔️оборона Києва і звільнення Київської області. Це без перебільшення ключова подія повномасштабної війни. Бо саме тоді Україна вистояла і залишилась суверенною державою. Саме цією операцією, яка планувалась і здійснювалась нинішнім Головкомом Сирським, були зруйновані основні плани ворога і війна пішла не за їхнім сценарієм.
✔️ звільнення від облоги Харкова у квітні/травні 2022 та звільнення близько 12 тисяч кВ.км Харківщини - блискуча операція.
✔️ звільнення Херсону - крутий результат роботи сил оборони і наших спецслужб(прийде час і про це розкажуть детальніше).
✔️ знищення «Вагнера» - найпотужнішого російського військового формування.
✔️зрив стратегічної наступальної операції ворога в травні 2024 на Харківщині.
✔️ Курська операція.

Так, зараз тривають важкі бої, ворог продовжує наступати, але фронт не посипався - як би комусь цього не хотілось.
Боротьба триває.

📷На фото мої 1000 днів…

Заяви проти ракет завжди програють.
Особливо заяви у стилі анонсів - скоро буде мир, ми знаємо як тощо.

Комунікація під час війни мусить працювати навпаки - постфактум. Зробив, тоді сказав.
Інакше ворог отримує час підготуватись.

Шкода, що західні лідери цього не усвідомлюють і добрими намірами вистеляють дорогу до пекла.

Дніпровський райсуд Києва виправдав осіб, які у 2014 році переслідували і відправили побитим в СІЗО 72-річного Миколу Пасічника - учасника Революції Гідності.

Якихось 10 років, і історію, яку ми всі бачили і в якій брали участь, - перепишуть рішеннями судів.

Мені, як учасниці Революції Гідності та авторці багатьох юридичних ініціатив Майдану, - боляче на це все дивитись.

Нагадаю, що історію, яка трапилась із Миколою Пасічником з Ладижина, показували на всіх телеканалах. У 2014 році під час ходи на честь Дня соборності силовики пішли в наступ на майданівців.

Пасічника, який тримав у торбині лише шматок сала та хліб, сильно побили кийком та затримали.
Потім Шевченківський суд в м.Києві за сфальсифікованими прокуратурою матеріалами кримінальної справи присудив пенсіонеру, в якого була розбита губа та струс мозку, два місяці тримання під вартою.

Щоправда, через день той же суд замінив вирок на домашній арешт. Але додому Микола Пасічник не повернувся, адже проходив лікування. Зрештою, Революція гідності перемогла, і з усіх майданівців зняли обвинувачення. Але нікого із причетних до побиття та засудження чоловіка не покарали.

Микола Пасічник до вироку не дожив. Він помер у 2020 році у 78-річному віці

Північні корейці в районі Курщини - це демонстрація сили та масштабна інформаційна операція.

Росія і Північна Корея показали швидкість та рішучість у військовій співпраці. На відміну від західних країн.

Інформаційна машина РФ працює виключно на війну. Безальтернативно. Всі інформаційні рупори - державні, приватні та фізичні особи - працюють на війну.
Так само як економіка.

Зараз російські ЗМІ, блогери, соцмережі скоординовано поширюють купу інформації про високу бойову спроможність північно-корейської армії.
А це 1 млн. 280 тис. осіб та пристойне озброєння.

Звісно, ця кампанія спрямована на залякування нас і наших партнерів та підвищення ставок. Дві мільйонні арміі - це серйозно. І вони справді можуть об‘єднати зусилля на полі бою.

Прагматизм та демократичні цінності, якими пишається Захід, зараз зіграють з ним злий жарт. Бо, як показує історія, на агресію може бути лише одна відповідь - сила.
Все інше веде до поразки.

Війна ще триває, але Україна вже зараз повинна готувати консолідовану претензію Росії щодо відшкодування завданих збитків.

Консолідована претензія повинна обʼєднати вимоги: відшкодування всіє шкоди - матеріальної/нематеріальної, покарання винних у вчинені агресії та інших злочинів проти України.

Найскладніше у цьому процесі визначити методологію підрахунку завданої шкоди. Через відсутність методології - зараз у всіх, хто рахує, цифри дуже різняться.

Як повернути в Україну заблоковані російські гроші?

Взяла участь у круглому столі на цю тему, який організував «Фінансовий клуб».

Так, ми вже давно повинні ставити питання про ціну війни, про механізми фіксаціі збитків державі, бізнесу і громадянам та про шляхи відшкодування Україні завданої шкоди.

Є різні ініціативи з цього приводу і є вже конкретні зроблені кроки, про що говорили учасники круглого столу, але системно це питання вирішується шляхом формування та пред’явлення РФ консолідованої претензії.

Такий механізм існує в міжнародному праві. І до слова сказати – в СРСР була комісія, яка почала підраховувати збитки ще під час війни і зрештою їх порахувала.

Я займалась цією темою ще до призначення на посаду в Міноборони, коли була консультантом Комітет з Питань Національної Безпеки і Оборони Верховоної Ради України на громадських засадах (після звільнення з посади Комітет проголосував за виключення мене з числа консультантів).

Тож, Комітет готував тоді законопроект 3057 "Про Національне агентство України з питань подолання наслідків збройної агресії Російської Федерації". Який врегульовував створення Національного агентства для формування консолідованої претензії України до Росії.

Там у тексті є і мої пропозиції. Мені пощастило і я працювала над цим законопроектом з автором ідеї, тоді ще живим Василенко Володимиром Андрійовичем - українською легендою міжнародного права і єдиним українським суддею у Міжнародному суді (Трибунал по Югославії).

Комітет рекомендував Верховній Раді ще у березні 2021 прийняти зазначений законопроект. Сьогодні листопад 2024.

✔️для розуміння

Що таке консолідована "претензія" простими словами?
Це вимога:
- відшкодування всієї матеріальної і нематеріальної шкоди, спричиненої збройною агресією державі та її громадянам
- справедливої компенсації за збитки, яких зазнала держава Україна, її юридичні особи та громадяни внаслідок збройної агресії Російської Федерації
- покарання осіб, винних у скоєнні злочину агресії, воєнних злочинів і злочинів проти людяності.

Для підготовки такої претензії необхідно:

- сформувати єдину правову позицію України стосовно збройної агресії Російської Федерації
- визначити загальний обсяг шкоди, заподіяної державі Україна, її юридичним особам та громадянам Російською Федерацією внаслідок збройної агресії та тимчасової окупації території України;
- визначає загальний обсяг збитків, яких зазнала Україна, як держава, внаслідок ліквідації шкоди, заподіяної Україні, її юридичним особам та громадянам збройною агресією Російської Федерації та тимчасовою окупацією території України;

От саме цим, згідно тексту законопроекту, і повинно зайнятись Національне агентство з подолання наслідків агресії Російської Федерації.

Вважаю, що його створення не просто назріло, а перезріло, бо краще починати цю величезну за обсягом роботу під час війни – чим раніше, тим краще.

‼️P.S. ні, в мене немає бажання очолити це Агентство. Я просто хочу довести цю справу до логічного завершення, бо це потрібно Україні.

В Україні ніколи і ні в чому не було стабільності. Окрім народної любові. Вона завжди надувала з людей кумирів, читай бульбашки.
І чим складніші часи, тим більші бульбашки.

І досвід розчарувань - безсилий 🤷🏻‍♀️

Я не чекаю від Трампа дива.
Він вже показував свою позицію щодо безпекових питань у Європі минулої каденції. Він їх вважав суто проблемою Європи.

Зупинити війну зараз можна лише в один спосіб - бути сильнішими за РФ. Захід має такі важелі впливу.
Домовленості у разі нашої слабкої позиції не зупинять війну. Ми вже це проходили.

Ну і, звісно, від нас теж багато залежить.
Партнери хочуть мати прозору математику війни з обґрунтованими розрахунками і прогнозами.

інформаційний тероризм - нова зброя цієї війни, створена в Україні.
Щоправда використовується вона проти нас, а не проти ворога.

Жорстокі часи породжують жорстокі практики.

Боротьба за вплив на громадську думку у таких реаліях набуває збочених рис.

Бо соціум, на третоьму році психологічних тортур повномасштабною війною, сприймає інформацію лише з дуже високим емоційним градусом.

Тому, всі бажаючі заробити на війні публічний капітал, цей градус свідомо підвищують.
Що власне і стало ґрунтом для появи інформаційного терору над мізками людей.

Про покарання за незаконне зберігання дров та боротьбу з «чорними лісорубами».

Кримінальний кодекс самий понівечений всіма скликаннями закон.
Бо «посилити покарання за….» - це популістична історія, яку дуже люблять виборці. Це ілюзія «сильної руки», ілюзія наведення ладу і часто ніяк не впливає на боротьбу із злочинністю.

Натомість Кримінальним кодексом чітко встановлена мета покарання. А наука кримінологія давно дослідила які покарання можуть досягати цілей і задач.
Смертна кара, приміром, не зменшувала кількість вбивств.

Так от, посилюючи покарання за злочинні дії варто розуміти чи виконує це покарання мету. А саме - кара, виправлення засудженого, запобігання та протидія вчиненню нових злочинів.

✔️Чи відповідає запропонована міра покарання суспільній небезпеці незаконного зберігання дров?
Я вважаю що ні.
Суспільна небезпека від незаконного зберігання дров, навіть у зазначеній у статті кількості, неспівмірно нижча за розмір покарання 3-7 років позбавлення волі.

✔️Чи варто людину, яка незаконно зберігала дрова, виправляти шляхом 7 років ув’язнення? Звісно - ні. Це не насильницький злочин і не підрив обороноздатності.

✔️чи можна великим терміном позбавлення волі за незаконне зберігання дров зупинити або попередити такі дії? Зупинити конкретний випадок зберігання - так. Вирубки - навряд.
Запобігти наступним - ні.
Тому повинен бути комплекс дій, у якому кримінальна відповідальність відіграє далеко не ключову роль. Нею не підміниш роботу лісництв, вертикалі державних органів з захисту довкілля, місцевої влади, яка зазвичай обізнана хто де і скільки вирубує та зберігає.

Я автор декількох законопроектів, якими внесені зміни до Кримінального кодексу, зокрема і посилення відповідальності. Але це стосувалось сексуального насильства над дітьми і в таких випадках дійсно посилення відповідальності виконує свої задачі.

❓Чому виник зараз резонанс з цим законопроектом? Тому що диспозиція статті 246-1 містить відповідальність як за збут, так і за перевезення та зберігання. Тобто особа яка придбала для приватних потреб деревину теж може підпасти під відповідальність, судячи з зазначених у санкції статті обсягів.

Тому, враховуючи резонанс, законопроект треба доопрацювати і чітко виділити хто може бути суб’єктом злочину - розрізнити відповідальність чорного та сірого бізнесу від потреб фізичних осіб.

Звісно, тут є поле для фахових дискусій, тому перед голосуванням таких норм у парламенті треба проводити експертну оцінку очікуваних результатів від таких змін. Чи будуть досягнуті поставлені цілі.

Нажаль, всі ці помічники росіян серед нас.
Це лише протягом тижня затримали….а скільки їх ще не виявлено.

✔️затримали 47-річного підприємця, який з Харкова дистанційно налаштовував радіолокаційне обладнання для російських розвідувальних супутників «Кондор-ФКА» та «Обзор-Р», що допомагали проводити розвідку та коригувати удари по позиціях ЗСУ.

✔️Правоохоронці викрили радіотелеграфістку, яка працювала в Нацгвардії, та блогера, які збирали та передавали ворогу координати пунктів управління, укріпрайонів та вогневих позицій українських воїнів на Харківщині.

✔️У Харкові затримали ученого одного з місцевих вищих навчальних закладів, який на замовлення представників РФ розробляв креслення та здійснював необхідні розрахунки для удосконалення дронів-камікадзе та установок для їх запуску.

Харків. Держпром 😢
Росіяни садисти.
Вони намагаються не просто руйнувати, а завдавати нам якомога більших моральних страждань. Тому цілять в об‘єкти, які для нас емоційно важливі.

Часто згадую книгу Енвера Джулімана «Примирення» , який пережив війну у Боснії і Герцоговині та змушений був залишити батьківщину. Він дуже пізнавально описав те, що відбувається у свідомості народу, який стає жертвою агресії.

Якщо коротко - прощення не буде.
Покоління, яке воювало, не зможе пробачити.
Діти, на чиє дитинство припала війна - не зможуть пробачити.

Вибори у Грузії та Молдові вкотре показують як Росія здійснює свій політичний вплив. Підкуповує еліти та політиків.

Вони так і Чечню тримають, і країни колишнього СРСР, і різні міжнародні організації, і навіть іноді вдається підкупити європейських політиків.

З цим важко боротись, особливо в умовах демократії. Коли проросійські політики формально використовують демократичні практики.

📌Рецепт простий, але захід до нього ще не дозрів.

Не треба з проросійськими партіями змагатись на виборах. Їх треба скрізь забороняти і не допускати до виборів.
Як фашистські або терористичні. Зрештою це так і є.
Не може країна-агресор фінансувати політичні партії та їх участь у виборах в демократичних країнах.

У День української мови та писемності я можу лише повторити те, що завжди публічно говорила, писала і обстоювала - наша мова – це фактор нашої безпеки.

Якби українська мова не була фактором нашого націотворення та державних устремлінь, не було б тих 58 хвиль заборони її до вжитку, починаючи з 1622 року аж до розпаду СРСР.

Але українська мовна культура виявилась міцною, адже мову не вдалось знищити жодному з наших завойовників.

Цар Михайло палив україномовні Євангеліє, Петро І заборонив книгодрукарство українською та вилучив українські тексти із церковних книг. Його справу продовжили Петро ІІІ, потім Анна Іоанівна, Катерина ІІ – усі вони вилучали українську мову з освіти, з наукового, професійного та релігійного вжитку. Олександр ІІІ в 1888 році пішов далі й заборонив називати українських дітей українськими іменами.
Забороняли українську мову лише з однієї причини, яка відверто зазначена в указі Російського сенату 1908 року – "культурна та освітня діяльність в Україні може викликати наслідки, що загрожуватимуть спокою та безпеці Росії". Тобто, українців боялись, тому знищували головний національний фактор – мову.

Так само й Польський Сейм примусово вилучав українську мову з ділового та освітнього обігу на території Західної України, адже національна самоідентичність українців неминуче призводила до повстань, протестів та боротьби за власну державність.
За радянської доби тривало найжорстокіше знищення української мови. Бо радянська влада так само боялась українців.

Починаючи з 30-х років арештовано та страчено до 80% української інтелігенції. У 1938-му посилюється русифікація за рішенням 14 з'їзду КПбУ, на державному рівні вступає в дію Постанова "Про обов'язкове вивчення російської мови в національних республіках".

А в 1961 запроваджується політика злиття націй та остаточного зросійщення всіх національностей у СРСР.
Крапку в знищенні української мови мала поставити в 1989 році Постанова Пленуму ЦК КПРС про єдину офіційну загальнодержавну мову СРСР – російську.

Та не судилося. Українська мова живе.

😌Дякую принагідно Телеканалу Еспресо за спільний проект «Політика очима юриста» та за створення в рамках цього проекту відео про українську мову. Яке у 2014/2015 навіть у школах демонстрували.

У війні не може бути дискусії щодо підтримки однієї чи іншої із сторін. Бо це не сімейний конфлікт. Війна - це злочин. Не може бути підтримки злочинця.

Тому у діях Генсека ООН Гуттеріша треба розібратись, чи нема у них ознак сприяння агресору, замість підтримання миру, як записано у Статуті ООН.

У Росії дуже проста стратегія - вона робить крок і дивиться на реакцію. Якщо реакції нема або вона слабка, Росія робить наступний крок.

Проблема Заходу у тому, що вони прогнозують діі Росії крізь призму власної культури і цивілізованості. Тому не вірять, що якщо Росію не зупинити в Україні, вона піде далі - у Європу.
Щоправда, дехто про всяк випадок вже вступив у НАТО, а Польща і країни Балтії потроху готуються до війни.

От коли всі усвідомлять реальну загрозу для європейських країн, ситуація зміниться.

Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш прибув із неанонсованим візитом до російської Казані у день початку триденного саміту країн BRICS.

Це ще один факт слабкості і нерішучості західного світу. Міжурядова організація метою діяльності якої є підтримання й зміцнення миру й міжнародної безпеки - фактично підтримує агресора.

Всі це розуміють, але ніхто не наважиться перезапускати ООН та змінювати ситуацію з тим, що агресор є членом Радбезу ООН і блокує рішення.

Українська армія сильна і цивілізована.
Цивілізованою ії робить дотримання норм Міжнародного гуманітарного права (правил та звичаїв війни).

На запрошення міжнродної гуманітарної організації «Женевський заклик» виступила сьогодні перед учасниками програми з Міжнародного гуманітарного права.

Раніше в Україні ці знання були переважно в зоні інтересів юристів та військових, сьогодні ж базові знання з міжнародного гуманітарного права потрібні кожному українцю так само, як навички первинної медичної допомоги.
Бо це не лише про воєнні діі, це про захист цивільного населення, про поліпшення долі поранених, про військовополонених тощо - це про кожного, хто потерпає зараз від російської агресії.

Ситуація на фронті дуже складна, але якби не курська операція, то було б значно гірше.

На курський напрямок росіяни були змушені перекинути близько 50 тисяч осіб своїх найкращих підрозділів, основу яких складають спецпризначенці зі значним досвідом наступальних дій - морпіхи, десантники.
Це ті, які б зараз наступали на Сумщину, Чернігівщину або збільшували б тиск на Харківщині чи Донеччині.

А так вони змушені воювати на своїй землі.

📻 в ефірі Радіо Свобода говорили про можливий розвиток подій, про військову співпрацю РФ з Північною Кореєю, але найбільше запитань було щодо Курськоі операції. І це зрозуміло.

І головне, що це означає:

російсько-корейська військова дружба - це наслідок слабкості заходу та їх глибокого нерозуміння суті путінського режиму.

Щодо нової «богородиці»

У буремні часи завжди вища вирогідність появи різного штибу - «маріі деві христос», «мунтянів», «богородиць».
Людям важко змиритись з надто травмуюючою реальністю і вони шукають дива.
І вони мають право вірити у що завгодно і кому завгодно, якщо це не переходить межі кримінального кодексу і вони через свою довірливість не стають жертвами шахрайства, вимагання, незаконної лікувальні діяльності тощо.

✔️ і це задача правоохоронних органів - перевіряти роботу «месій». Бо сама людина не завжди усвідомлює, що вона стала жертвою таких злочинів.

▪️Тому, щодо нової «богородиці» - не варто обурюватись як люди їй повірили і понесли гроші. Не від хорошого життя. Це люди, які не змогли впоратись зі своїми проблемами. Не всі можуть мислити критично в стані стресу і безвиході.

Цим повинні зайнятись правоохоронні органи і перевірити - є там ознаки злочину чи нема.

Публічних повідомлень для такої перевірки достатньо.

День військового капелана - для мене особливий.
За мого керівництва створювалась та запускалась служба військового капеланства у ЗСУ і я щаслива бачити як капелани стали невід’ємною частиною українського війська.
Звісно, у витоків створення служби стояла величезна команда, боюсь когось не згадати зараз, - це Комітет з Питань Національної Безпеки і Оборони Верховоної Ради України, який напрацював законопроект, це представники всіх церков, які невтомно допомагали, це Генштаб і Міноборони.

Також вперше в Україні на базі Військового інституту КНУ імені Тараса Шевченка був створений Центр підготовки військових капеланів. Я мала честь брати участь у підготовці капеланів і вручати дипломи першим двом випускам.

Також ми гідно представили наше військове капеланство під час щорічного військового паломництва, де збираються капелани з 40ка країн світу. І вперше в історії військового паломництва у Люрді звучала молитва українською мовою у виконанні нашого капелана Ростислава Височана перед 20-ма тисячами військових з різних куточків світу.

Я хочу привітати всіх причетних до створення капеланськоі служби у силах оборони з тим, що капеланство відбулось. Унікальна багатоконфесійна родина військових капеланів сьогодні разом з нашими воїнами на передовій.

Але найбільше я хочу привітати наших військових капеланів. Я дякую кожному і кожній за ваше служіння. За те, що ви стали в стрій і несете віру, надію та любов нашим захисникам і захисницям.

Я дякую QIRIM.Media за сьогоднішні неймовірні враження від перегляду документального фільма «Бути поруч» про військових капеланів у ЗСУ. Дуже глибокі сенси закладені у цей фільм.

Дякую Александру Ягольнику за прем’єру пісні про військових капеланів. Вона пробирає до сліз.

Так, зараз складна ситуація на фронті. В тому числі на Курському напрямку.
Втім, з 2022 вона і не була жодного дня простою. І не буде.

Просто у війні є події, які більше привертають увагу суспільства, а є такі, що - менше. І тому інформаційно це виглядає як хвилі подій.

Насправді, від першого дня повномасштабного вторгнення ворог постійно наступає. Щодня. На декількох напрямках одночасно. Силами в рази більшими за наші. Постійно тривають важкі бої. Постійно змінюється ситуація - то нашим вдається перехоплювати ініціативу і навіть наступати, то ворог просувається. Бо це боротьба. Виснажлива тривала боротьба.

У нас є вибір - здатись або воювати.
Обрали - воювати.

Поновила дію свого адвокатського свідоцтва, яке призупиняла на час виконання посадових обов‘язків.

Попереду важлива робота щодо агресії та похідних від неї злочинів, які вчиняє РФ на території України.

За кожну жертву рф повинна відповісти.

Ми надміру серйозно і заполітизовано сприймаємо публікації у західних ЗМІ щодо сценаріїв завершення війни.

Часто, це просто робота з трендовою темою, яка зараз на хвилі і цікава читачам. А не зашифрований сигнал Заходу Україні.
Так, там теж переймаються кількістю переглядів і намагаються бути в тренді.

Колеги, щиро вітаю всіх вас з нашим професійним святом - Днем юриста!
Моє побажання традиційне і незмінне.
Бажаю нам - верховенства права.

В моєму оточенні найбільше, звісно, юристів. Бо 25 років у професії - це все моє доросле життя. Плюс кілька тисяч студентів, яким я мала честь викладати.
Я кожним з них пишаюсь і маю почуття на межі з батьківськими.
Юристи - це професійне середовище у якому зашкалює концентрація розумних, вольових та проактивних людей.
Юрист - це спосіб мислення і окуляри, крізь які бачиш всі процеси.

Можу безкінечно багато розповідати про цю професію, бо це любов на все життя і я щиро вважаю ії найцікавішою. Тому, власне, і продовжую займатись своєю улюбленою справою - воєнні злочини, злочини проти людяності, правила та звичаї війни - але тепер я це можу робити масштабніше ніж до посади.
Хоча і тоді було зроблено чимало, приміром щодо розслідування та засудження наших ворогів за агресію, збору та фіксації доказів агресії тощо.

Два роки на посаді заступника міністра оборони, півтора з яких прийшлись на повномасштабне вторгнення, - це неоціненний досвід та розуміння злочину агресії, воєнних злочинів, злочинів проти людяності, правил та звичаїв війни - геть під іншим кутом.

Тож, тепер, будучи незалежною людиною, мої зусилля та професійні знання спрямовані на формування розуміння у міжнародної спільноти, що система міжнародних норм, яка була покликана запобігати і протидіяти війнам - не виконує свою роль. Настав час змін і пошуку нових рішень.

За нагоди буду детальніше розповідати про нашу роботу.

🗺️Лідерський діалог - війна і мир

Минулого тижня в Афінах The Brenthurst Foundation у партнерстві з DIKTIO та Дельфійським економічним форумом зібрали делегатів з усього світу, щоб обговорити стан світу, війну та мир, а також важливу роль сильного лідерства.

Ми слухали лідерів з різних професійних сфер, від політики та бізнесу до спорту, щоб застосувати нове мислення та ідеї до зростаючих проблем світу під час війни та миру.

Війна триватиме допоки будуть залишатись окуповані території.

Окупація - це одна з ознак агресії як злочину(Резолюція ГА ООН про агресію від 1974 р.), а отже, якщо є окуповані території, то вчинення злочину триває.