Юрій Сиротюк

Оце читаю про істерику від загрози використання карликом ядерної зброї і згадую віршики які ходили одразу після Чорнобиля:

«На горі горить реактор,
Під горою паше трактор;
Українці така нація,
Що до сраки нам та радіація…»

Цей дебіл знає, що Україну нічим злякати не можна, хіба миром. Але це вже інша історія.

Ми завжди сміялися в обличчя смерті.

Реготали в екстазі бою.

Поверталися задом лише щоб показати сраку.

Тому лякає не нас, а народжених вже переляканими горе-союзників, з якими він ніби-то воює.

Тільки от якщо він їх навіть перелякає, нічого не зміниться.

Союзники на поле бою не прийшли, а ми з поля бою не підемо…

А ми така нація, «що до сраки нам та радіація…»

З Гідністю продовжуємо битися за Свободу

Я трохи «не добіг» до Революції на граніті.

Був ще замалий. І дуже шкодував, що не взяв участь у цій двіжусі.

Зате на інших революціях відірвався по повній.

На помаранчеву революції вийшли з побратимами з «Тризуба» імені Степана Бандери з червоно-чорними прапорами і заготовленими дубцями для зустрічі «Беркуту».

Ми не піддалися на помаранчеву моду, але на жаль не змогли перевести майдан у революційний.

Майдан затанцювали.

Не вдалося того разу й звалити члєніна (мав таку мрію щойно перебрався до Києва).

Був на Майдані всі дні, доки не забрала від перемерзання швидка.

До Революції Гідності підготувалися ретельніше.

Не дали реалізувати технологію Банкової «без політики без прапорів» і затанцювати Майдан ще раз.

А ще не дали знову запомаранчезувати Майдан, перевівши безідейний Євромайдан у Революцію Гідності.

Був на Майдані всі дні.

Організовував падіння Леніна на Бессарабці.

Бачив пекло в Маріїнському парку 18 лютого і як небо зійшло на землю на Інститутській 20 лютого.

Відчув на собі реванш і контрреволюцію негідників.

Наша Революція вкотре не досягла мети.

А слід зазначити, що моє переконання, революція на граніті, помаранчева революція та Революція Гідності - це все етапи одного процесу незакінченої столітньої Національної Революції, метою якої є реалізація Шевченкового «в своїй хаті, своя й правда, і сила, і воля» - побудова Української України - держави української нації на своїй землі, самостійної соборної народоправної, з повновладним нації на владу, власність та світоглядно-культурні цінності.

Як і сто років тому нашу Революцію спробувала задушити московська збройна агресія.

Так Революція Гідності переросла у національно-визвольну війну за гідність, яка триває вже 11-тий рік.

Нині тут на Донбасі бʼємося за ті самі цінності за які виходили на Майдани, проти того самого ворога - Москви.

І з тими самими побратимами. Так сталося, що у нашому підрозділі кістяк двіжує ще з майданівських часів і з першого дня на війні добровольцями.

І коли мене питають чи буде наступний Майдан, то переконаний що революційні зміни (тобто якісні зміни на користь більшості українців) неминучі.

Але наша Революція і війна має і універсальний характер для світу.

Наша перемога має привести до демонтажу крайньої кочової імперії у світі і побудови на її території простору незалежних національних держав поневолених росією народів.

Віримо в це. І бʼємся за це. А Перемога обовʼязково Буде!

https://www.facebook.com/share/v/eMSrWSs7pHTgHHw5/?

1000 днів трьохрічної повномасштабки одинадцядцятилітньої російсько-української війни тисячолітнього протистояння з відвічним ворогом

Отож , Україна чи не єдина країна, яка здатна фізично і психологічно протистояти відвічному ворогу- Росії.

І росія не здатна перемогти Україну в бою, навіть у божевільному побоїщі. Вона завжди перемагала Переяславами і Мінськами. Чорними радами. Не забуваймо цього.

Москва традиційно воює чужими руками.

Життями представників поневолених народів. Найманцями. Корейцями.

Ми воюємо найкращими представниками української нації.

Трагічно нерівнозначний обмін.

Ця війна і є отим щоденним плебісцитом самовизначення нації.

На початку повномасштабки нас виявилося більше, ніж очікували вороги і партнери. І ми виявилися Більшими і Міцнішими, ніж нас оцінювали.

Зараз бачу, що нас трохи менше, ніж ми сподівалися. Ніж хотілося б. Ніж потрібно.

Аксіома про те, що воювати доведеться всім для когось і досі видається неочевидною і складною теоремою для дуже багатьох.

«Зима близько» і ми дуже реалістично відчуваємо себе як мало «Нічного Дозору» залишилося на стіні.

А ще ми вже змирилися з тим, що наша екзистенційна війна лиш наших рук і життів справа.

Добре, що хоч держава не якщо не помагає в достатній кількості, то хоча б не заважає. А являю якби це була Українська Держава, а не пост і неоколоніальний покруч…

Наші союзники чомусь вважають, що це не ми ціною власного життя бережемо Європу, зрештою як і в часи монголо-татарської потопи; а це ми зобовʼязані їм за захист.

Всі тисячу днів ми воювали на жорсткому диспаритеті сил і засобів. При повній ракетній монополії ворога; при майже завжди десятикратній перевазі Москви майже в усьому.

І нам допомагають рівно стільки, щоб ми випадково не перемогли.

А ми все-одно бʼємся.

Хлопці перебувають на позиціях по сто і більше діб.

В безупинних атаках ворога.

Величезна лінія фронту тримається на малесеньких спешках, на титанах піхотинцях, кожен яких без перебільшення тримає український світ на волосинці свого життя…

Тримає сам.

В бруді, втомі, виснаженні війни варто памʼятати про її екзистенційний а відтак священний характер.

Путін напав, коли революція Гідності перемогла його колаборанський режим, але насамперед тому, що «Україна стала занадто українською»…

путіни з боліт завжди нападали, коли ми хотіли бути собою.

Тому наша Революція Гідності переросла у Війну за Гідність.

Війну, яку пограти не можливо, особливо тим, хто памʼятає першу точку Декалогу українського націоналіста»: «Здобудеш Українську Державу, або згинеш в боротьбі за неї».

Ця війна стирає старий постколоніальний світ маленької «ніякої» України і прокладає шлях до України Великої.

Країни, що буде матірʼю, а не мачухою для своїх дітей.

В вогні війни, яка переховує народ у націю і покозачує Україну ми нарешті йдемо до реалізації «своєї хати», зі «своєю правдою», і «силою», і «волею»…

Це довгий важкий шлях.

Частину його доведеться пройти наодинці.

Частину «пробоєм проти течії», але доки ми йтимемо, ми матимемо шанс дійти до мети і вижити.

Лиш не можна зупинятися…

Тому зціпили зуби і вперед.

Кажете важко, загляньте в очі супернику.

Йому не легше.

Уже який раунд андердог який мав лягти ще на початку першого раунду чи без бою викинути рушничок, дібрався до чемпіонських раундів і вибиває дух з противника.

Звісно не хотілося щоб результат бою визначали промоутери на кшалт Дона Кінга.

Треба перемогти без можливості оспорити чи змахлювати результат…

Зараз фаза найбільшого напруженння психологічних сил.

Противник явно пере напружений і поставив на цей раунд все.

Схоже що гонг йому буде більш потрібний, ніж нам. Головне не підставитися.

Ну і битися. Варіантів не битися в нас просто не має.

Як і варіантів нічиєї.

Бо це лиш пролог до ще більшої фази війни.

Тут як завжди в нашій історії: або-або.

Або здобути, або дома не бути.

Або Воля, або Смерть.

І в цій категоричній максимі ростуть великі чини і великі люди. Здатні долати будь-які виклики…

Вірмо в себе. І Діймо.

А перемога обовʼязково Буде!!!

Що буде, коли не буде російської імперії

Та те, що й було, коли її не було:)

Природній простір вільних самобутніх і самодостатніх органічних спільнот.

Про те, що жоден народ добровільно ніколи не приєднувався до Московії. А навпаки, століття чинив запеклий спротив - розкажемо під час XII Бандерівськіх читань на тему «Свобода народам! Свобода людині! - історія та перспективи визвольної боротьби поневолених росією народів», які відбудуться у Києві на початку лютого 2025 року.

☝️Під час XII Бандерівських читань планується відродити знищену, затерту і заборонену історію багатолітнього спротиву поневолених росією народів московському імперіалізму.

👥️️ Запрошуємо до участі у ХІІ Бандерівських читаннях дослідників російського колоніалізму та боротьби з ним, а також діючих представників національно-визвольних формацій поневолених росією народів.

В рамках XII Бандерівських читань традиційно планується Конкурс молодіжних есеїв на вказану тему 🗣🏆

📚Також у планах видати до заходу книгу «Недобровільне приєднання: історія визвольної боротьби поневолених росією народів» українською, англійською мовами та електронний варіант окупаційною мовою.

☝️За результатами Бандерівських читань буде підготовлено електронний варіант виступів учасників.

💸 Кошти традиційно будем збирати миром. Саме завдяки внескам звичайних українців, розкиданих по всьому світу, нам минулоріч вдалося провести XI Бандерівські читання у новому форматі та видати книгу «Ліквідація російської імперії» англійською та українськими мовами, що уже надрукована трьома тиражами і стала помітним явищем серед досліджень у цій тематиці.

Цьогоріч плануємо підняти планку вище. Окрім книги перед заходом трьома мовами буде багато цікавинок 🔥

Команда недержавного аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень» запрошує до співпраці 🤝

☝️ Усі хто готовий стати інформаційним, організаційним партнером, волонтером заходу приєднуйтесь.

Навіть передрук інформації про Бандерівські читання у ваших соціальних сторінках чи групах, українських пабліках в Україні та за кордоном, серед діаспори та вимушених переселенців для нас буде важливим.

Традиційно маємо дуже солодких інформаційних партнерів.

«Армія-інформ», «5 канал», «Шлях Перемоги», «Український погляд».

Серед них можете бути і ви!

Отож зголошуйтесь.

Реалізуємо бандерівське «Свобода народам - свобода людині!».

🌱 🌸 Фінансово підтримати проект Бандерівські читання можна тут :
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/35PhtHQzw9
💳Номер картки банки
5375 4112 1499 2583 Оксана М

Битимемо ворога ідеєю і чином 💪🇺🇦


‼️ Довідка:
Проект Бандерівські читання був заснований 2014 року в розпал Революції гідності як інтелектуальний майданчик обговорення бандерівських ідей та вироблення візії української держави.

Він традиційно відбувається в перших днях лютого в час створення Організації Українських націоналістів 1929 р. як руху, який поставив за мету встановлення Української соборної самостійної держави, її збереження та розвиток.

Наші сторінки в соцмережах:
https://www.facebook.com/nac.ussd
https://www.facebook.com/bandera.chyt
https://www.instagram.com/banderareadings/
ussd.org.ua

Майдан під час війни очевидно неприпустимий

Але будь-який Майдан; справжній,а не технологічно імітований, завжди був проти Москви.

І ніколи проти України.

І їх було вже три: Революція на граніті 1990 року, помаранчева революція 2004 -го і Революція Гідності 2013-2014.

Все як фази незавершенної Столітньої Національної Революції.

Майдан як вияв прямої вічевої демократії і Січ як форма завжди були проти Москви і її прислужників і агентів в Україні.

Нині незакінчена Революція Гідності триває у формі національно-визвольної Війни за гідність.

Усі хто бився на революційному Майдані нині на війні.

Багато з першого дня у 2014 році. Багато вже на небі.

Майдан не можливо організувати як технологію.

Хоча спроб за часи Незалежності було багато.

Варто боятися не Майдан, а Антимайдан, багато представників якого і досі гріють теплі крісла у владі.

Треба жорстко присікати роботу російської агентури.

На жаль, саме в цьому плані робота виглядає дуже млявою.

Будь-які заклики до замирення з Росією мають каратися як злочин.

Будь-які кроки до захисту, утримання, просування наслідків російського колоніалізму жорстко зупинятися.

«Київ проти Москви» ось формула наших змагань і ось оптика визначення, хто з якого боку на фронті.

Тому варто точніше формувати думку.

Всім.

Ретельніше тримати фронт, в тому числі і Світоглядовий.

Ще більше працювати на перемогу кожному, де б він не знаходився.

Не шукати ворогів серед своїх, і не очікувати появи «хароших» серед ворогів.

І далі впевнений, що маємо найбільші шанси за сотні років перемогти відвічного ворога.

А перемога у війні це і буде Перемога Революції Гідності.

Перемога Майдану.

Тому тут на фронті зараз мій Майдан і мої Крути, моя революція і наш Конотоп.

Така моя думка…

(Писалося рік тому як реакція на недолугі заяви влади про підготовку нового Майдану.

Знаю, що він обовʼязково Буде!

Але спершу треба розібратися з кремлівськими імперцями. А вже за ними з проросійськими колаборантами, ворожою агентурою, диверсантами-саботажниками, інформаційними торпедами…

Але поки всі зусилля на війну за Гідність…

Традиційно ілюструю свіжим фотом заходу сонця зі споконвік і навіки українського Донбасу…

Друзі, дуже прошу підтримати збір побратимів з дружнього підрозділу 5 ОШБр

Наші побратими штурмовики мають необхідність у покупці дизельного генератора для забезпечення безперебійної роботи техніки та зв’язку.

Це критично важливе обладнання, яке допоможе зберегти життя наших героїв і продовжити боротьбу за нашу свободу🇺🇦

💡 мета: 100 000 грн.

📎Посилання на банку: https://send.monobank.ua/jar/1633gc4zC

💳 Номер картки: 5375 4112 1857 8800

Долучайтесь до збору та поширюйте його!

(Збір проводить донька для свого батька. Батько бʼється за життя і свободу дітей, дитина допомагає батькові)

Друзі, запрошуємо зголошуватися відкривати Дружні банки щоб підтримати збір коштів для проведення XII Бандерівські читання_Свобода народам Свобода людині! Історія боротьби поневолених росією народів

☝️Якщо ти бажаєш відкрити банку, інформація для Тебе тут:
https://forms.gle/f6m99Ncs4rFqaAuJ8

Приєднуйся щоб стати частиною великої бандерівської родини!

Просимо підтримки та поширення допису!

Бандерівські читання, що традиційно пройдуть у столиці воюючої України Києві 7-8 лютого 2025 року.

‼️ Детальніше про захід тут: https://www.facebook.com/share/p/GG75WWPDiYmjLfBc/

🔥 Якщо ви вже задонатили на фізичну смерть ворогам, доєднайтеся до забиття осинового світоглядного кілка в труну імперії - станьте партнером, меценатом, жертводавцем XII Бандерівських читань.

🤗 Зробити це можна тут:

Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/35PhtHQzw9
Номер картки банки
5375 4112 1499 2583 Оксана М

ПриватБанк
https://www.privat24.ua/send/dxv11
4149 4975 0870 8593 Оксана М

PayPal:
[email protected]

Тому як равлик, ти маєш нести на собі їжу, БК, внутрішню гармонію і трішки води, мінімум діб на 30…кілометрів так надцять…

«Крайній раз ми заходили на позицію «Стікс» на 46 діб», - каже останній піхотинець. Але це було літо, нехай навіть і дуже посушливе.

Коли закінчилося все що тягли на собі під пильною увагою дронів розвідників і дронів вбивць, провізію поставляли небесні янголи - наші пташки.

І ми мали щодня по 50 грам усміхається «Останній піхотинець».

50 грам води на пересохлі губи.

Рація яка було нашим провідником у всесвіт кричала: тримайтеся, вас скоро поміняють».

Тільки ті, що мали поміняти давно зайняли позицію «СЗЧ» і далекий район оборони «Ухилянт».

На 45 добу ворожий скид затратив нас газами. Коли вибігли з нори (людська еволюція непередбачувана, тепер ми як плазуни живемо в норах), добивали скидами.

Товаришу пробило легені, а іншого важко паранило в чоловічу гідність.

Товариш хотів жити.

Він біг і важко харчав, добіг до «водокачки» і впав замертво.

Йому пощастило. Тут давно не забирають поранених і загиблих.

Легка смерть.

Іншого пораненого в пах він дотягнув до нас. Так ми і познайомилися. Тепер він знову йшов до своєї нори, і невідомо чи знайдеться замінити його навіть через три місяці.

Ця війна до останнього солдата, до останнього піхотинця, повторив якось потайбічно і усміхнувся останній піхотинець.

Бо щоб закінчилась війна, треба щоб закінчився він.

І як не міняй у цій формулі частини, результат ясний…

Ти знаєш продовжив він, нікому не потрібно щоб ми повернулися до дому.

Ванькі, яких женуть на смерть не мають ніколи повернутися до дому, бо вони смерть і імʼя їм смерть і принести додому вони можуть лише смерть.

Бо ніякий парад перемоги не проведеш доки вони живі.

Ну якщо живими можна назвати спустошені душі з розірваними і абияк скрученими тілами.

Ваньки одноразові так і гниють всіявши густо поля своїми кишками переповненими червʼяками.

Але і наш піхотинець не повернеться ніколи.

Це тут він перший на лінії, а якщо обернути карту і поглянути в перспективу він останній і зовсім не потрібний.

Там вже є намальовані герої і генерали-рятівники.

Не заважай щасливому майбутньому своєю брудною окопною правдою.

Чи приміром дома…

Кому ти треба.

Вже давно звикли, що тебе не має.

Тобто ти є як щомісячний грошовий переказ. А покажись ти вживу, з вигнившими кінцівками і випаленою душею, ти суцільний дискомфорт.

Як на родинному святі посадити тебе за столом разом з цими прекрасними люблячими чоловіка, що залишилися з сімʼями, не кинули їх як ти, що тепер важко гарують відновлюючи знищену тобою країну.

Кому ти потрібен?

Ти мовчиш коли не треба і збуджено кричиш уві сні.

Тебе не покличеш у школу розповісти про подвиги.

Бо сльози і мовчання будуть твоєю оповіддю.

Там тепер інші лектори.

І слова їхні великі і героїчні, особливо тих, хто мав колосальну сміливість наблизитися до нуля кілометрів на …дцять.

О, їхні історії прекрасні, а їхні груди всіяні орденами свідчать самі за себе.

Тому не штовхайся перед ногами.

Він говорить це спокійно. Він розуміє. «А знаєш що» - каже він.

І каже дуже серйозно. Ми піхотинця приречені програти, бо кинули виклик богам.

Ми титани, які тримають землю, а вони боги, які нею володіють.

Тому наш кінець в землі. Тай людям більше не треба щоб ми її тримали.

І він помаршував далі. Спокійно і навіть здавалося розслаблено…

Думав вже не побачимось.

Але ні.

Зустрілися вже за великим столом за Тризною в Трахтемирові. Як і домовлялися.

Довжелезний стіл з штофами і серед живих.

Вони всі тут живі.

Мертві на війну не пішли…

Останній піхотинець

«Комусь з вас не повезе. І ви вернетеся живими…»

Я бачив останнього піхотинця.

Я його бачив.

І я його Пророк…

Крайній раз зустрів я його на СПешці в чорта за рилом.

Це були крайні теплі і бездощові дні осені.

Коли ще спів птахів акомпанував розривам мін та протяжному блюз арти.

Звично шелестіли Гради, а поранений у ногу фазан, що приходив щодня на позицію ще не зустрівся з котом, що відвідував нас з іншого боку.

Обгорілі ванюшки навколо поверталися в природній стан небуття.

Позиція була на цвинтарі правічного лісу.

Могутнє дубове урочище, що здавалося б пережило все і всіх, перетворилися в друзки, яких вже не розпізнає жодне ДНК.

Цей праліс бачив козаків і повстанців, сюди ходили збирати жолуді наколишні в часи Голодомору, глибокий Яр посередині часто ставав безіменною могилою.

Праліс пережив колективізацію і індустріалізацію. По його краю блистів промисловий операційний шов - шпали від залізниці, що тепер ведуть в нікуди.

Тепер ми ходимо по цих шпалах, як по драбині, що зʼєднує світи.

Ліс пережив розлуку з братами, бо його перерізав канал «Сіверський Дінець».

Тепер це сухе марсіанське днище перемежоване трубами в яких живуть червʼяки…гнилі московські ванюшки одноденки.

Отут на позиції «Карпати» ми і зустрілися.

Спочатку почув сухий тріскот гілок, що напружив облогу; бо були тепер наші позиції без тилу і флангів, все перемішалося на цій шашковій дошці і останній солдат рвався вперед щоб стати офіцером.

Можливо це був його єдиний шанс вижити.

А можливо він просто підкорився провидінню.

Та він вперто йшов вперед…

Застрибнувши в укриття «останній піхотинець» мугикав народну «Де ж ти будеш зиму зимувати», а тоді запитав мене «Насіба» («найгіршого солдата бригади»), то де ж зимуватимемо цю зим, весело підморгнув і додав: «і головне як»?

Це питання різануло як кулаком під дих.

Четверта зима на війні душу не гріла.

Першу 2022/22 ми зустріли в обороні і реконкісті Київщини.

Був запал, адреналін і віра в швидку перемогу. А ще непоганючі каміни на Київщині.

Озолоті часи солдатської юності.

Зиму 22/23 ми зустрічали в мандрах.

Околиці Майорська, Шумів, Зілізного, викопана баня в Нью-Йорку і день народження Бандери в Юрівці.

Коляда на нулі і святкова вечеря.

Романтика підвалів зі щурами.

Коли минулорічний Мороз передав естафету новому 2023-му ми потрапили до гарячого Соледару і вижили в Благодатному.

Далі нас чекав козацький Бахмут стінами і мурами фортеці якого були ми.

Тоді ще можна було рухатися вуличками, насипати з гранатомета з люка M113, годувати залишених домашніх свинок в Іванівському.

Зимку 23/24 ми зустріли в крайній посадці перед Бахмутом збоку Іванівського.

Війна і зима затягували паски.

Ми вже забули що таке ходити по поверхні днем.

Ворожі дрони чигали як яструби, а перший сніг видавав сліди.

Ландшафт мінявся миттєво. Вчорашній горб будівельного сміття і бетону за спиною зранку ставав вирвою, а нічні дрони остаточно загнали нас під землю.

Далі було незабутнє вояцьке різдво і несподіване відрядження до золотоверхого. «найгірший солдат бригади» виявився потрібен і там.

Найгірші завжди в ціні.

Але я повернувся назад. Сюди на тонку стежку між життям і смертю. Бо там - ти бачиш переважно «мертвих». Тому й повернувся сюди. До живих і справжніх.

І от це питання про яке неприємно було навіть думати руба задав «останній піхотинець».

І сам і відповів.

Цю зиму тебе зігріє лише твоя віра, якщо ти збережеш вогонь.

Бо для генералу «ОТУВ» ти клітинка на карті, брудна воша - надокучлива і навʼязлива, але яка займає клітинку, що ми можемо назвати «нашою».

А вже тому генералу «ОСУВу», який грізно проводить лазерним вказівником указки по карті твоєї долі, байдуже, де ти будеш спати і срати.

В його тактичних розкладах ні сон солдата, ні їжа не передбачена.

Ти клітинка.

Будь добрий хоч вмри, але тримай свою клітинку.

Бийся за свій гробівець.

Так і є на цьому полі навколо.

Багато клітинок вмерли але тримають.

А спостережливі осінти одразу ставлять на твоєму трупі прапорець сіра зона.

Мужність

Мудрість

Шляхетність

Правдиві риси справжнього командира.

Микола Зінько вітаємо.

Сказати, що це давно заслужено - це не сказати нічого!

Фронтова зустріч свободівської родини

Коли фронт і тил одне ціле.

Ну й ще зібралося товариство з Галицько-Волинської дідизни.

Вдячні місту Лева за системну і дуже вагому допомогу…

У нас є план змінити світ:) залишилося не багато - пару сот тисяч гривень:)

Отож, хто хоче стати учасником обнулення російської імперії, меценатом Свободи поневолених росією народів, інвестором найбожевільнішого стартапу по забезпеченні надійної стабільності у Євразії підтримайте XII Бандерівські читання, що традиційно пройдуть у столиці воюючої України Києві 7-8 лютого 2025 року.

(Детальніше про захід тут: https://www.facebook.com/share/p/GG75WWPDiYmjLfBc/?)

Якщо ви вже задонатили на фізичну смерть ворогам, доєднайтеся до забиття осинового світоглядного кілка в труну імперії - станьте партнером, меценатом, жертводавцем XII Бандерівських читань.

Зробити це можна тут:

Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/35PhtHQzw9
Номер картки банки
5375 4112 1499 2583 Оксана М

ПриватБанк
https://www.privat24.ua/send/dxv11
4149 4975 0870 8593 Оксана М

PayPal:
[email protected]

Запрошуємо відкривати Дружні банки для допомоги збору. Для бажаючих інформація тут: Дружня банка для XII Бандерівських читань
https://forms.gle/f6m99Ncs4rFqaAuJ8

Просимо поширити це повідомлення серед українських груп в Україні та на вигнанні.

Кожна гривня, сума навіть однієї невипитої пляшки пива, горнята кави будуть потрібні і важливі.

Сердечно дякую всім, хто ці роки залишився небайдужим до нашої спільної справи…

За 12 років Бандерівські читання стали не лише найбільшим інтелектуальним форумом людей з націоналістичним та націонал-консервативним світоглядом але й по-справжньому «народним» заходом.

Нині хочу також нагадати всіх, завдяки кому стали можливими минулі XI Бандерівські читання «Ліквідація російської імперії».

Ще раз хочу поіменно згадати всіх минулорічних жертводавців:

Меценати Бандерівських читань 2024
Тимофій Кохнович
Станіслав Блажчук
Марина Гонтарук
Ірина Фаріон
Микола Зінько
Богдан Юрдига
Володимир Тиліщак
Марія Меленчук
Марина Мінченко
Володимир Валявка
Ганна Томко
Артем Мосійчук
Олег Медуниця
Віктор Ягун
Олександр Зелениця
Антоніна Потапчук
Михайло Тимошик
Віталій Кеца
Людмила Лабузова
Олександр Богомаз
Олексій Андріяка
Остапчук Валерій
Альона Доля
Руслан Яровий
Олексій Фурман
Михайліна Максименко
Сергій Квіт
Дмитро Твердохліб
Валерій Бевзюк
Микола Голодняк
Сергій Іванько
Павло Трейтяк
Вікторія Блаженко
Андріян Гутник
Стас Скачко
Олена Мохник
Володимир Хвіль
Василь Ворожбит
Володимир Дейнеко
Христина Гармасій
Наталія Дзедзинська
Олександра Радченко
Анастасія Бабенко
Ростислав Михась
Ростислав Гриньків
Ігор Волошин
Олексій Бешуля
Леонтій Шипілов
Юрій Кондратьєв
Оксана Грищенко
Max Druzhynin
Петро Макаренко
Андрій Мохник
Ігор Чібісов
Іван Вівчарук

Перепрошую, якщо когось пропустив.

Запрошую до команди людей, що живуть великими ідеями, візіями і чинами.

За будь-якої геополітичної погоди Бандерівським читанням бути…

Друзі, нині залишилося рівно три місяці до XII Бандерівських читань на тему «Свобода народам! Свобода людині! –
Історія та перспективи боротьби поневолених росією народів»

Нагадуємо основні граничні терміни (дедлайни) заходу.

Залишилося три тижні до кінцевої дати прийняття робіт на конкурс есеїв для молоді «Свобода народам! Свобода людині! – Історія та перспективи боротьби поневолених росією народів» у рамках ХІІ Бандерівських читань.

Цьогоріч молодих дослідників очікують солідні грошові премії.

Деталі тут: https://facebook.com/events/s/%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BA%D1%83%D1%80%D1%81-%D0%B5%D1%81%D0%B5%D1%96%D0%B2-%D1%81%D0%B2%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B4%D0%B0-%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%BC-/1197210731512940/

Також до першого грудня триває прийом робіт до книги «Недобровільне приєднання: нариси з історії визвольної боротьби поневолених росією народів».

Плануємо розказати світу і собі історію героїчного спротиву московському імперіалізму поневолених нині росією народів.

Книгу плануємо видати трьома мовами та сподіваємось зробити це до основного заходу.

Шукаємо автуру і благодійників.

Досліджена та оприлюднена Історія спротиву поневолених росією народів матиме не менший ефект, ніж висвітлення героїчної боротьби Холодного Яру чи Української повстанської армії.

Під час XII Бандерівських читань, що пройдуть 7-8 лютого 2025 у Києві планується зібрати лідерів поневолених росією народів, істориків визвольної боротьби та випускників Університету вільних народів.
Деталі тут: https://facebook.com/events/s/xii-%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96-%D1%87%D0%B8%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%81%D0%B2%D0%BE%D0%B1%D0%BE/891375362402262/

Традиційно шукаємо організаційних та інформаційних парнерів.

Цьогоріч головним партнером заходу став Антиімперський блок народів та традиційно рота вогневої підтримки 5 ОШБр.

Серед інформаційних партнерів традиційно: 5 канал, Армія Інформ та «Шлях Перемоги».

Запрошуємо до партнерства всіх охочих та достойних.

Бандерівські читання народний захід.

Гроші як завжди збиратимемо миром.

Дякуємо Євгену Чубуку фермеру, громадському діячу та меценату з Батьківщини Миколи Міхновського Згурівщини за підтримку інтелектуальних потуг молодих науковців та подвоєння розміру премії конкурсу студентських есеїв.

Закликаємо підтримати захід матеріально.

Кожна ваша гривня наближатиме перемогу на світоглядовому фронті.

Повірте кожна гривня важлива.

Один раз не випита кава чи пиво буде вже вашим істотним внеском.

Цьогоріч наші амбіційні плани потребують серйозних коштів. Але знаю точно що зберемо їх разом.

Фінансово підтримати проект Бандерівські читання можна тут :
Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/35PhtHQzw9
Номер картки банки
5375 4112 1499 2583 Оксана М
PayPal:
[email protected]

ПриватБанк https://www.privat24.ua/send/dxv11
4149 4975 0870 8593 Оксана М

Сердечно дякую всім, хто ці роки залишився небайдужим до нашої спільної справи…

За будь-якої геополітичної погоди Бандерівським читанням бути…

Це відео в Памʼять про Батона можете загрузити в свої соцмережі 🙏

Доля України вирішуватиметься не в Москві, Брюсселі чи Вашингтоні, а нами на полі бою.
Я був вражений неадекватним висвітленням американських виборів в більшості українських ЗМІ, де аналітику підмінила відверта пропаганда і вболівання за одного кандидата, ніби від статей в жовтій грантовій пресі і справді залежала доля виборів за океаном.

Одного разу вже наступивши на ці граблі, активісти на зарплаті знову намагалися втягнути Україну в непотрібні розбірки.
Але ще більш вражений наскільки імпотентна частина мешканців країни (співгромадянами назвати їх важко) надіється на будь-кого окрім себе…

Результат виборів у США - це сигнал того, що нам все більше треба брати відповідальність на себе і орієнтуватися на власні сили.
Позиція союзників, а радше партнерів буде визначатися тим чи ми доведемо, що Україна актив, а не пасив, шанс, а не проблема.
Світу і передусім нам самим потрібна Велика Сильна Субʼєктна Україна - гарант і творець спокою в цій надважливій ділянці світу.
І це наша домашня робота. Наш план перемоги, всі пункти якого криються в нас самих.

Закінчився час воювати одним пальчиком у півсили. Екзистенційні війни так не виграють.
Тому замість того, щоб добивати себе психологічною депресивною дилемою, яка політика союзників нам краща: «жах без кінця чи жахливий кінець», займімося «смертю ворогів». Це заспокоює найкраще…

Ну і звісно «Зробимо Україну Великою»…Велика нація потребує великої Держави…ця держава перезаснується «з пожеж війни і полумʼя вогнів»…

Сєня і «Сєня»

Коли маю трохи часу і є можливість відпочити намагаюся читати філософські книги, «валити росію», слухати класичну музику і дивитися андеграундне кіно.

Але от український політичний паноптикум не дає розслабитися.

Бачу знову через всі щілини пхають політичного трупа Арсенія Яценюка, того що «куля в лоб», очільника лохотрону з назвою сильна команда для складних часів.

Людина, яка отримала від держави все і на початок війни у 2014 році допустив втрату ключових військових виробництв мав би сидіти в окопі і відпрацьовати чоловічим обовʼязком ті неймовірні права і привілеї, які отримав в Україні.

Але поки «Сєня-кулявлоб» безнаказано просторікує в проплачених ефірах, в посадці рухається інший «Сєня» з нашого підрозділу.

Вже як третій рік платить потом і кровʼю за те що натворив його тезка по позивному…

Тільки от я думаю, що мій майже ровесник Арсеній Яценюк не має жодного морального права моралізувати в ефірах. Лише на допитах або під час короткого відпочинку в складі «Шквалу»…

Але в нашій системі глобальної несправедливості. Є Сєні рівні, а є рівніші…