християнські вірші 🇺🇦

Щастя
Що таке щастя в земному житті?
На це запитання думки різняться:
Переконання кожен має свої,
Свій власний погляд на щастя.

Для когось щастя — це добробут в сім'ї,
Гарний будинок і пристойна робота;
Для декого — статус й повага в житті,
Тихе, безмірне життя безтурботне.

Всі свої дні лиш за цим біжемо
Час свій земний надарма витрачаєм.
Лиш марнотою дорожимо,
А що є важливе - не помічаєм.

А час то біжить, мов в тумані зника,
Наче вода що струмком протікає.
Колись та й воно, все ж дійде до кінця -
Вічність нікого назад не вертає.

Знайте, земне для нас зникне як дим,
Смерть його просто розвіє.
Бог піднесе наші душі над ним -
Хтось за втрачений час надарма, пожаліє.

Тож значить щастя не в земному житті,
Воно з нічого просто так не зникає.
Справжня є радість в Ісусі Христі,
Що нас в вічнім небі чекає.

Лише у Ньому справжнє щастя знайдем,
Тільки Він - наша вічна основа.
З ним ми сміливо, скрізь земне все пройдем,
Виключно в нім перемога.

Тож любий друже! Ісуса шукай!
Адже у ньому лиш справжнісіньке щастя,
Свій погляд вгору лиш направляй -
Він збереже від нещастя.

Він захистить від прокляття вини,
З ним ми уникнемо муки.
Своєю кров'ю окропить гріхи.
Більш не допустить розлуки.
Валентин Кініщук @virsh_online

Я, Боже, в захваті, коли дивлюся
На чин Твоїх могутніх, добрих рук,
Як мудро, гармонійно заплелися
Поміж собою форма, колір, звук.

Про Тебе кожне дерево говорить,
Про Тебе кожна квітка промовля.
Про мудрість Божу колос нам повторить
І птах, що повертається здаля.

Про тебе небо нам нічне розкаже,
Що грає мерехтіннями планет, —
Твою премудрість кожна з них покаже,
Продовжуючи з віку в вік свій лет.

Про Тебе, вічний Боже, нагадає
Нам сонця диск, що з ночі вирина.
Своїм проміння землю зігріває,
Аби Творця прославила вона.

Я, Боже, в захваті, коли дивлюся
На рук Твоїх святих прекрасний плід —
Схилю коліна, щиро помолюся,
Подякую, що Твій я бачу слід.

Ігор Попович @virsh_online

А я буду надію свою покладати на Господа.
Доручу свою душу, бо Він попильнує її.
Ще прославлю Його, і хвала прозвучить невимовная
Для Небесного Батька, що зберіг мою долю з біди...

Ще хвалитиму я, ще засяє над домом моїм Твоє світло.
Розійдеться пітьма, бо Господь підпирає мене.
Моя сила в Христі і я житиму з Ним в небі вічно,
Бо провадить мене із дна моря вперед до мети.

Ні, не буде сміятися ворог із мого нещастя,
Не зрадіє. Що впала, то Бог підійме.
Встану силою Господа і буду незгоди долати.
Що б не стріла в житті - Він поможе мені перейти.

Так, не раз Він був втіхою в час мого суму.
Вже не раз із Своїх Він джерел напував,
Коли спрагла душа до землі припадала в безсиллі,
Він життя повертав, Свої руки мені простягав.

Його милість така нескінченна до мене,
До нікчемної крихітки пилу й води.
Та Господь творить диво, щоб сказати сьогодні й для тебе:
Він так любить і дбає, пильнує і хоче нам допомогти.

Не залишить нікого в знемозі вмирати.
Хоч буває й допуститься трудність в житті.
Але варто тобі бодай просто згадати,
Як не раз вчасно поміч була в повноті.

Хоче Він у серцях плоди віри зростити,
Хоче славили щоб не лише з радості,
Щоб Ім'я Його щиро могли величати.
Навіть в час тісноти і від суму себе берегли!

Тоді надхненно серце для Спаса заб'ється,
Підійме свої очі і небес голубінь
Вабить погляд, і знаємо, що не даремні
Всі старання для Господа тут на землі.
24.11/01.12.24 @virsh_online

Вічність
Вже не вернеш людину із вічності,
Хоч куди б то душа не пішла.
За іронією долі зловіщої,
Обриваються наші життя.

Смерть людей забирає без дозволу,
Просто нагло за руку візьме,
Не запитує віку чи статусу,
Закриваючи очі на все.

І приходить та Злюща по-різному,
Хтось зі старості життя залишив,
Ну а хтось воював за Вкраїну,
В полі бою життя загубив.

Хтось зненацька зазнав катастрофи,
В когось серце раптово спинилось,
А до когось у дім прилетіла ракета,
Таким чином буття завершилось.

Ми всі, люди, живемо по-різному,
По-своєму розумієм життя.
Та потрібно нам також й до вічності,
Готувати свої душі й серця.

Бо життя на землі непостійне,
Нестабільне, як бачимо ми;
Адже все в цій долині дочасне,
Все завершиться якоїсь пори.

Лиш у вічності з Богом в безпеці,
Будем радісну пісню співать,
Споглядати красоти небесні,
І у славі його пробувать.

Лише там не зазнаєм ми смерті,
Не побачим більш болі і зла,
Пробувать будем в вічній любові,
Якої на землі не вистача.

Ну і є також інша дорога!
І туди й також кожен ввійде,
Хто в земному житті відкинув Бога,
Вічність в пеклі, в вогні проведе.

І відчує він вічнії болі,
Буде плакать, просити, молить🙏
Щоб Бог дав другий шанс і звільнив із неволі
Він готовий все виправить.

Та із вічності дороги немає,
Вже не звернеш ти звідти назад,
Лише в земнім житті людина обирає!
Світла вічність з Богом, чи вогняний Ад;
Валентин Кініщук @virsh_online

Знаєш в чому сила є брехні?
Старий спитав свого онука.
На що той відповів був - Ні!
І сів ближче, наостривши вуха.
 
Її сила в людському лицемірстві,
Де чиниш ти те саме, що й вони,
Приховуючи своє оце все дійство,
Шляхом неправди, обману, й вини.
 
Її сила в байдужості людини,
Де окрім себе не бачиш ти нікого.
Де живеш ти без всякої провини,
За тих, кого покинув, в тяжку годину.
 
Її сила в людській ненависті, й злобі,
Коли ти не хочеш бачити нікого.
Коли любові чистої, немає вже, в тобі,
І твоє серце прагне, тільки злого.
 
Її сила в жорстокості, й пітьмі,
Коли темрява, душу огорнула,
Коли сил немає, щоб знайти в собі,
Те що, людська душа, вже давно, забула.
 
Її сила в викривленій реальності,
Коли неправда стає на місце, правди.
Вона прийнявши вигляд святості,
Викривлює душі, схиляючи, до зради.
 
 
Сила брехні в лукавому серці людини.
Де корінь всього злого, є тільки, ми!
Де кожної секунди, хвилини, чи години,
Ми забуваємо, що маємо бути, людьми.
 
А в чому ж тоді сила правди?
Спитав малий, свого старого.
Чи є на світі, все ж, вона, і де її знайти?
Онук, стурбовано, питав був діда, свого.

Де той, шлях і як потрапити на нього?
Як зрозуміти, і знайти ту дорогу,
Щоб не схибить, і не втратить, того,
Що є свободою, й правдою живою?
 
Сила правди, в чистоті розуму, мій сину,
Старий дав відповідь, малому.
Де серце прагне кожної хвилини,
До розвитку, й переміни, людини.
 
Її сила в вірності сказаного, слова,
Де цінуєш ти його, як чисте золото.
Де вірністю, завжди є твоя, основа,
По всяк вік життя, твого, навіть, в оковах.
 
Її сила в вірному серці людини,
Коли любим ми ближнього свого,
Коли в час визнання ворогом, його провини,
Ми проймаємо, його, як брата, рідного.
 
Її сила, в її справедливості,
Де кожний отримує, по заслугах,
Якщо він, не визнає своєї, провини,
За те, що чинив був із життями, чужими.
 
Сила правди, в здоровому розумі,
Де люди дбають про добро, інших,
Де кожний живе в тому розумінні,
Що наше благо, не залежить від нас, самих.
 
Її сила в чистоті всіх помислів людини,
Коли ми цінуємо, не тільки свої життя.
Коли кожної миті, секунди, чи хвилини,
Ми пам'ятаємо сенс, свого буття.
 
Сила правди також, в правді,
Твого, чи мого серця, розуму, єства!
Коли ми прагнемо бути в спільності,
З Тим, Хто е центром, всього нашого буття.
 
Ось, онуку, як цей шлях, знайти,
І ось, мій сину, яка це є дорога,
Тож нам треба тільки нею, йти,
Бо лиш вона виде, до Нього. @virsh_online

Небокрай любові

На небокраї сяйво грає,
Як спомин Божої руки.
Воно тихенько промовляє:
"Я поряд, навіть у віки".

Любов Господня, мов світанок,
Осяє темряву доріг.
Далечина — не лише спомин,
Вона близька, мов серця крик.

Де сонце землю обіймає,
Там кожен крок — Його закон.
Він у тривозі нас тримає,
Й дарує втіху крізь сезон.

Небокрай — це більше небо,
Це обіцянка і мета.
Хто віру має, той у себе
Знайде джерела, що зроста.

Далеч не завжди є далека,
Якщо з Господом ти ідеш.
Його рука, як оберіг, чека,
Щоб в Ньому радість ти знайдеш.

Тож небо кличе і любов веде,
Там мир і істина живуть.
Бог не залишить нас ніде —
Лише до Нього всі дійдуть.

Автор: Богдана Бондаренко @virsh_online

Ніхто не сміється над Богом в лікарні.
Не втікають люди від Нього в біді.
Коли страшно,то падають в покаянні,
Бо важко без Бога в тривожні дні.

Ніхто не сміється над Богом в пожежі,
Коли у вогні може попелом стати життя.
Тоді до Христа біжать в голосінні.
Часто лиш в безнадійні часи приходить каяття.

Ніхто не сміється над Ним на війні,
Коли чути вибухів і пострілів грім.
Тоді думають про хвилини останні
І рятунок шукають лиш в Бозі однім.

Коли біда торкається серця,
Тоді віра починає жевріти в душі.
У безвиході Бог більше казкою не здається
І молитви частіше звучать в тишині.

Проходять насмішки,коли поруч смерть.
Коли вона близько, то серце гордість ховає.
В горя немає нижчих і вищих людей.
Воно приходить, коли найменше чекають.

Ти не знаєш що буде завтра.
Можливо ти на дорозі,машина,удар...
Ніхто наперед свою долю не знає.
Задумайся,бо душу чиюсь вже диявол забрав.

Життя обірватись може як тонка нитка,
Від смерті розділяє лиш мить.
А якщо не встигнеш в життя запросити Христа?
Чи думаєш, що буде ще час все змінить?

Колись до фіналу дійде історія життя,
Не зможеш більше внести корективи.
Душа піде до того,кому присвячувала серцебиття,
Отримають всі те,що заслужили.

Бог не вигадка,не казка,не насмішка.
Він живий і сила Його вічна.
В ранах Христа ми зцілення знайшли,
Джерело любові у Його руках.

Він поруч,прощав вже тебе сотні раз,
Його милість ніколи не лишає.
Та Боже терпіння може дійти до кінця.
Стережись,бо воно догорає.

Замість насмішок польються сльози каяття.
Зникне сміх,коли Господь візьметься за життя,
Він праведний і суддя справедливий,
В Його руках хід твого буття.

Якщо у серце ти ще Бога не впустив,
То поспіши,відкрий для Нього двері.
Він довго без відповіді не буде стояти,
Колись вже буде пізно відчиняти.

Тоді за дверима опинишся ти.
І Господь скаже,що тебе не знає.
Тоді будеш гірко про свій вибір жаліти,
Бо душу твою вже Господь не чекає.

Але допоки Бог дає можливість
І твоє серце в грудях досі б'ється,
Впусти Творця в своє життя,
Бо час пройде і більше не вернеться.

Не марнуй себе у круговерті дріб'язкових мрій,
Не в них є сенс і вічне майбуття.
Лиш в Господі знайдеш притулок свій.
Він хоче,щоб ти став Його дитям.
@yanasoboleva1703 @virsh_online

християнські вірші 🇺🇦 pinned «Надсилайте нам вірші на бот - @virsh_onlinebot ☺️ Donate : 4441114402485468 Дякуємо! 🙏 Божих вам благословінь!»

Надсилайте нам вірші на бот - @virsh_onlinebot ☺️

Donate :
4441114402485468

Дякуємо! 🙏
Божих вам благословінь!

Мир Божий нехай панує у ваших серцях, до якого й були ви покликані (Кол.3:15)


Країна спокою – це Небо.
Спіши туди, коли журба,
Коли щось вирішити треба,
Коли турбот і тривог нема...

Спіши туди, схилившись низько
Душею, духом, всім єством.
Там не буває темно, слизько,
Нема спокус гріхом чи злом.

Спіши туди вночі і вранці.
Як тільки тисне щось — спіши.
Ввійди у спокій, щоб обманці
Лукавством не звели душі.

Країна спокою — прекрасна!
Блаженний край, без нарікань
Й незадоволення; край щастя,
Де дух співає без вагань.

Тут, на землі, довкола біди,
Переживання, марнота...
Тут біль, насильство, часом злидні...
Біжи до Господа Христа.

Він заспокоїть й полікує,
Бо розуміє, як ніхто.
Він Той, Хто біль душі вгамує,
Й наповнить миром все єство.

Країна спокою — це Небо.
Коли це в серці завжди є —
Нічого більш тоді не треба.
Бог Той, Хто щедро це дає.

НК @virsh_online

А ти мовчи . Моя дитино.
Коли образять – ти мовчи.
Ставай скоріше на коліна
Й Мені про все ти розкажи.

Тебе так добре розумію.
Я розумію , як ніхто.
Я проникаю в середину
І добре знаю хто є хто.

Візьмись дитя за Мою руку.
Мені проблеми всі віддай.
Віддай Мені цю твою муку.
Мені всім серцем довіряй.

Можливо ти не розумієш
Чому ідеш таким шляхом,
Та час прийде і Я відкрию.
Не падай під своїм хрестом.

Тобі не дам Я забагато.
А все, що дав – те все пройдеш.
Твій Бог є милістю багатий.
В Мені ти спокій віднайдеш.

Я знаю те, що ти подумав.
Я знаю те, що ти сказав
Коли ніхто тебе не слухав
Й коли ніхто цього не знав.

Не знав ніхто. А Я все бачив.
Ніхто тебе не зрозумів.
Ти не кричав і ти не плакав,
Але в душі сховав ти біль.

Цю біль ніхто не розуміє,
Але всю біль цю знаю Я.
І тільки Я тобі дам силу
Змінити все твоє життя.

Твоя душа так гірко плаче
Від сліз, від болю, від образ.
Мені віддай все. Знаю краще
Як захистить тебе від фраз

Які летять завжди на тебе.
Моє дитя, Я є Господь.
І Я не тільки є на небі.
Я близько. Поруч. Я – твій Бог.

Живу з тобою. Біля тебе.
Живу з тобою і в тобі.
Я знаю всі твої потреби.
Я знаю всі твої жалі.

Але прошу , не ображайся.
Й коли образять – ти мовчи.
Мені в усьому довіряйся
Й завжди вступай в Мої сліди.

Я проведу. Я заступлюся.
Я захищу Своє дитя.
Здолаєш ти усі спокуси
За допомогою Христа.

Тебе до цього закликаю
Й на це тебе благословляю.
@Christian_poems_2 @virsh_online

ВІРШ НА РІЗДВО

Хто повірив звістці цій спасенній ?
І над ким рамено Бог відкрив?
Народився у тиші блаженній,
Цар Царів... Він світ цей полюбив.

Щоби бути у житті моєму ,
Першим , Найдорожчим , Головним...
Крик Його під Небом Вифлиєму,
Став нам подарунком неземним.

В давнину я помислом вернуся...
Непомітний двір .. убогий хлів...
Там знайшлося місце для Ісуса ,
Чути співи Ангельські з полів...

На соломі Немовля дрімає,
Пахне Небесами... але Він
Долі несолодкої зазнає,
Всіх її вибагливих сторін...

Поки Малюку спокійно спиться?
Не питай: що може це Дитя? ...
Промайне так швидко років тридцять ,
Поведе крізь труднощі життя.


Вогник той, що тихо догоряє
Не погасить Він ... Христос такий
Зігнуте стебло не доламає ,
Бо болить у Ньому біль людський.

Те , який Він Лікар хай розкаже,
Жінка в кровотечі й Вартимей...
Сухорукий руки хай покаже,
Скільки їх.. Ним зцілених людей...

Те , як Він у милості прощає ,
Не згадавши зроблених гріхів,
Грішниця й Петро апостол знає,
Багатьох від вічних мук відвів.

Є в Ісусі сила воскресіння,
Розповість про силу ту Яір,
І доповнить це вдова в Наїні,
Свідченню ти Лазаря повір.

Про Христа , Його благословіння,
Не в дорослих , запитай в дітей ..
Тільки співчуття і лиш терпіння ,
Проявляв до стомлених людей.

Він лишив у Небі славу Неба ,
Всю красу , вінець, хваління спів ....
І прийшов до мене і до тебе ,
Щоб ми збагатились, Він збіднів.

Хоч сьогодні Крихітним дрімає ,
Гефсиманський сад теж спить собі....
Певно не підозрює й не знає,
Через років тридцять в боротьбі...

Припаде Христос в Своїм молінні ,
Плакати там гірко буде знов
Вистраждає наше Він спасіння,
Небо нам верне , проливши Кров.

Ти повір сьогодні дивній звістці,
Що Христос, не просто це Дитя ,
Віднайди в душі для Нього місце.
Зміниться навіки майбуття.

Це не просто Хлопчик. Це Месія.
В Ньому лиш від небезпек покров ...
В яслах народилася Надія,
В яслах народилася Любов .


(03.10.2024) @virsh_online

Життя проходить, навіть пролітає
І день за днем зникає в небуття
Хтось ще живе, а когось вже немає
Так скоро зупинилося чиєсь життя.

Настане день і землю ми залишим
Настане час зустрінемось із Ним
Життя моменти, все земне, тут лишим
А там рішатись буде по ділам твоїм!

Чого здобув живучи стільки в тілі…
На що життя віддав…чи змарнував
Хто тут скеровував твої всі цілі
Яку частину на служіння ти віддав?

Що ти зробив? Питання рубом стане
Я стільки всього для тебе подав,
У горлі комом відповідь застрягне
Немає що сказати, просто промовчав!

А в середині біль пече сильніше,
Чому ? Чому я злегковажив тим що мав ?
А що ж мене манило все сильніше
Чому належного для пана не віддав!

Собі старався вперше догодити
Щоб у житті не гірше інших був,
Так мало часу з Богом було говорити
А інколи про це, я навіть і забув!

Я кращу пору ждав усе служити
Одному так нестерпно все нести,
А потім, були клопоти, сімʼя і діти
Що часу зовсім не було для інших діл!

А потім старість скоро так підкралась
І стало тяжко, все боліло день за днем
І ще тоді душа чогось бажала
І відізвався в серці тяжкий щем!

Та ти сказав, що для тебе запізно
Хай молоді життя присвячують служить,
Твоє життя закінчилось на жаль безплідно
І пора вічність вже переступить.

А що ж, вже там, що там мене чекає?
Що говорити буду коли пан прийде!
Талант що закопав, напевно відкопаю
Мабуть, його в мене Він забере.

Бо не примножив, що мені залишить..?
Те що Його, Він має забирать,
А мені те що заробив, віддати мусить
І моя частка, вічно там страждать.

Життя без Бога вже і є страждання,
Якщо це зрозумієш друже мій!
Тому, не легковаж, віддайся без вагання
Йому служити час настав вже твій !!!

🦋Світлана Лесковець @virsh_online

Любов – це світло, що палає в серці,
Іскринка Божа, що зігріє всіх.
Це почуття, що нам дарує крила,
Душа із нею в небо підлетить
Секунди, миті, ні – це цвіт життя,
Що швидко в’яне, мов зоря із ранку.
Там в вічності зустрінем майбуття,
В любові назавжди без перестанку
Бог – це любов, що меж незнає,
Він обіймає всіх, великих і малих.
В Його обіймах дух відпочиває,
Йому співати будем гімн хвали навічно

Автор:Нагорна Ілона 20.11.2024 @virsh_online

Ти не ідеальна,так. Це правда.
Тобі ідеальною не стати.
В кожного є своя вада,
Доведеться рожеві окуляри зняти.

Не подобається ніс,фігура?
Можливо волосся,шкіра,очі?
Що не влаштовує? Напруга.
Не осягнути всі думки дівочі.

Кожна ніби шукає недостаток.
Як не в собі,то в всіх довкола.
Невідомо де це бере початок,
Але ця проблема всім знайома.

В собі ти бачиш мінуси без плюсів.
Здається,що негарна і проста.
Хто думати тебе це змусив?
Не вважай,що ти одна із ста.

Так,у світі тисячі дівчат.
І кожна особлива.
Змусь думки погані замовчать.
Ти не сіра маса,ти красива.

Краса не в кольорі волосся,
Вона не в цифрі на вагах.
Краса у ділах,словах.Погодься,
Вона в посмішці на вустах.

У щасливих очах,чистій душі.
Краса не в показовій мішурі.
Все зовнішнє тимчасове,не дивись на лиця чужі,
Бо на вигляд людина може бути дуже гарна,але потворна у душі.

Нехай в тобі засяє власне світло.
Зрозумій,ти не повинна бути чиїмось ідеалом.
Старайся жити так,щоб твоє "я" не зникло.
Бог створив тебе не для хизування перед світом.

Ти дитя царя,Його донька.
Не зосереджуй увагу на вигляді,прикрасах і вбранні.
Межа між світом і чистотою тонка,
Але тримайся Божої руки.
Йому видніше прекрасна ти чи ні.

Автор: @yanasoboleva1703
@virsh_online

В сліпця був шанс, можливо лиш один..
Ось Вартимей сидить, Тимеїв син
Зін при дорозі й раптом він почув
Що поряд НазарЯнин йде, Ісус
Ісус?! Він недалеко! Скільки їх,
Сліпців почув і, бідним, допоміг!
А раптом і мені б прозріння дав?!
І Вартимей щосили закричав:
Давидів сину, змилуйся, прийди!"
Аучні сварять:"Тихо ти, мовчи!"
Та як мовчать томУ,хто стільки літ
Живе в пітьмі й не бачить чудо-світ?
У кого колір є лише один
Він чорний!" Аж ось тут НазарЯнин,
Почувши добрим серцем крик душі,
Сказав: "Покличте його, друзі, поспішіть!”
І Вартимей, покинувши свій плащ,
Біжить до Того, в Кого його шанс
Прозріти і покинути пітьму.
Кричить Ісусу: "Хай же я прозрю!"
І він прозрів, і за Христом пішов!
Якби ж і ми, як Вартимей, слідком
Залишивши свої "плащі" гріха,
Спішили в покаянні до Христа.
І Він простить, і ти підеш за Ним,
І будеш Його учень, Його син.
І світ засяє, лиш довірся ти
Единий шанс! Дивись, не пропусти!
(Надія Горбатюк) @virsh_online

християнські вірші 🇺🇦 pinned Deleted message

Ти не випадковість

Ти з’явився на цей світ не випадково,
А щоб здійснити Божий план.
Ти — як той пазл, без якого
Неможливо закінчити картину до кінця.

Бог наділив тебе, щоб ти світив,
Щоб ти вказав дорогу до спасіння,
Щоб ти вірив, коли здається, нема сил,
І щоб у молитві ти підтримав.

Ти призначений у цьому світі
Не для того, щоб владу здобувати,
Не для земного, що колись згорить,
І не для того, щоб прожитим милуватись.

Бо Бог тебе обрав, щоб ти світив,
Щоб ти показував дорогу.
Хоч знаю, буде важко йти,
Та йди до цілі — Бог тобі у цьому допоможе.

Ти тільки вір: Бог поруч є завжди.
Ти не самотній, навіть якщо у пустелі.
Він знає кожен крок твій
І дорогу кожну , що ти обираєш.

Не забувай: ти не випадково
Створений на цій землі.
Ти — те світло, яке Бог включив
Щоб людям всім воно світило

Іди вперед, бо маєш ціль —
Нести у світ надію, віру і спасіння.
І навіть якщо світ тебе не зрозумів,
У небесах чекає радість вічна.

Автор :
( Кайдик Вікторія )
18.11.24 @virsh_online

А світ все шумить, так втомились ми слухать.
А мало так доброго чується в нім...
Закрить треба міцно духовнії вуха,
Щоб світу не бачить у серці своїм.

Інакше, не вибратись буде з печалі.
Бо слухи світські лиш печаль принесуть.
Тривоги і біди, і зло, і неправди...
Собою сповняють цей світ там і тут.

І якщо духовнії вуха відкриті,
То вся інформація в серце пройде.
І будем в печалі, і будем розбиті,
І тільки на серці тривога буде.

І буде засмучення тільки в дорозі,
Що тяжко так є за Ісусом іти.
А світ в катаклізмах, а світ у тривогах.
А дітям Христа з світом не по путі.

А дітям Христа треба в мирі сховатись.
В тім мирі, що Бог для дітей дарував.
Духовнії вуха закривши втікати
Від чуток, що ними весь світ повним став.

Дітей ми своїх ніжно оберігаєм.
Від бід ми стараємось їх берегти.
А якщо і навіть щось з ними буває,
Ми поруч в турботі завжди біля них.

Не більше то з нами Отець наш Небесний?
Не більше то охороняє Він нас?
Коли ми, спіткнувшись, дамо ворогу місце,
Господь зразу поруч, як просим щоб спас.

Невже нас Він не збереже в цьому світі?
Невже дасть загинути з світом навік?
Невже то не дасть Своїм дітям Він сили
Щоб встоять у всім, що приніс всім цей вік?

Закрийте духовнії вуха від світу.
Хай в серці у вас буде спокій і мир.
Ви - діти Творця, тільки в Нім ваша сила.
Я буду з тобою - Він нам говорив.

Л. Шпак @virsh_online

📖Запрошую вас до каналу Дар Божий

Там ти знайдеш:
- цитати💬
- контент, який буде надихати🙏
- віршики з Біблії🔎
Підписатись


Приємного перегляду 🤍
https://t.me/bozhyy_dar

Крізь життєві нелегкі уроки,
Ти у серці добро збережи,
Хай змивають дощі всі тривоги,
Але віру в майбутнє держи.

Коли ранять слова чи дороги,
І здається, що падаєш вниз,
Пам’ятай: у цій битві жорстокій
Ти сильніший за бурі й вітри.

Серед темряви світлом лишайся,
Навіть в тисках гіркої журби.
І до Бога завжди ти звертайся —
Він є сила і мир боротьби.

Крізь пітьму пробивається світло,
Теплий промінь торкає лице,
Бо душа, хоч поранена, квітне,
Як відкрите для щастя живе.

Тож, іди, не лякайся поразок,
Кожна рана—це цінний урок,
Не втрачай віри у негараздах,
І добро стане твоїм вінком.

В твоїх жилах тече сила правди,
Серце б’ється, мов вільний птах.
Хай в житті ще зустрінуться вади,
Але щастя зросте у руках.

Хай надія веде, наче зорі,
Освітляючи темряви шлях.
І любов, як вогонь у просторі,
Зігріває в холодних вітрах.

Не згуби в собі віру й сміливість,
Хай в очах пламеніє життя.
Бо у серці, де є доброзичливість,
Завжди квітне нова висота.

Хай молитва, мов пісня крилата,
Піднімає над сумнівом й злом.
Пам’ятай: ти — творіння завзяте,
І любов твоя сяє теплом.

Ти, мов промінь, що крізь хмари лине,
Прокладаєш у темряві шлях.
Хай Господня рука тебе спинить,
Коли страх огортає в серцях.

Кожен крок, що веде до вершини,
Загартовує душу твою.
Не здавайся, бо сила невпинна
Творить диво у кожнім бою.

Хай неспокій, мов вітер осінній,
Розсікає твій в'ялий порив,
Ти не згубиш вогонь той незгасний,
Що Господь у тобі запалив.

І хоча є попереду терни,
Пам’ятай: це дорога життя.
Вір, надійся, люби безупинно —
В цьому істина і майбуття.

15.11.2024
©Darina Gelich
@virsh_online

ДЕСЬ ЗАГУБИЛАСЯ КРАСА
А пам'ятаєш небо?
Ту, вісь, безкрайню, загадкову,
Де хмари тягнуться мрійливо
І все на світі так чудово!

Де малювали ми пейзажі,
Де сонце золотило схили,
Як зустрічали там світанки,
Навіть час ми зупинили.

А пам'ятаєш море?
Як хвилі шумно гомоніли,
Як перлами покриті води
Неначе зорі мерехтіли.

А як сміялися мов діти?
В обіймах мрій, в полоні щастя,
І як пташки ми ті співали,
Я ,там, тобою милувався.

А пам'ятаєш вітер в полі?
Як коси він твої розплів.
Так холодно було весною.
А я, як міг, тебе зігрів...

І дощ ти мабуть пам'ятаєш...
Як краплі падали на нас
Як ми ховалися від бурі,
До поки вогник наш не згас...

І ось сижу я на твоїй могилі,
А руки трусяться, мов лист.
В душі так пусто, так самотньо,
Лиш чути тихий вітра свист.

Сльози падають на землю
Я сил немаю, вже кричать
І очі ті, що так світились
Мені прийдеться забувать...



c. Angel

https://t.me/merryosm

Покине тому чоловік свого батька та матір, і стануть обоє вони одним тілом, тим то немає вже двох, але одне тіло. (Мар.10:7-8)


Коли заміж дочка виходить,
То лишає своїх батьків,
І більш чоловікові своєму годить.
Так було споконвіків.

А знаєте в чому проблема?
Часто проблема в батьках:
В не розумінні законів Неба,
Надмірна опіка і незрозумілий страх.

Не бажають дітей відпускати
Люблячі, добрі батьки.
А діти несуть через це суттєві втрати,
Адже самостійне вирішення непорозумінь це досвід у житті.

Конфлікти у всіх бувають,
Особливо коли двоє молодих
Спільне життя починають,
Але любов це вирішення труднощів усіх.

Любов усе вибачає,
Усе забувати здатна,
Але вона без домішок бути має,
Без втручання мами чи тата.

Адже коли ми дійсно любимо
Народжених нами чад,
То своєю любов'ю їх сімʼї не губимо,
Вносячи в їхнє життя свій лад.

Молимось і відпускаємо,
А коли бачимо якийсь конфлікт,
То миром їх душі благословляємо,
Бо тільки мир Божий може дати правильний плід.

І діти: не біжіть з конфліктами до мами,
Біжіть до Бога в щирих молитвах.
То Він Один, Хто має бути завжди з вами,
Від Нього і поради наймудріші, і любов в серцях.

14.11.24 @virsh_online

Ти - дівчина,квіточка безцінна
В садах Господа,Спасителя Христа.
Ти як діамант дорогоцінний.
В тобі поєднані величність й простота.

Твій Батько - Бог могутній,
Ти куплена кров'ю Отця.
Значення надай красі нетлінній,
У думках і душі нехай буде чистота.

Турбуйся про себе,люби себе.
Зовнішність - це теж важливо,
Але не головне в житті для тебе.
Без Бога щасливою бути неможливо.

Погляд спрямовуй на Христа.
Будь улюбленою донькою Небесного Царя,
Хоч це буває непросто,
Але нехай для Господа цвіте твоє життя.

19.03.2024.🕊️
Автор: Soboleva Yana
https://t.me/yanasoboleva1703 @virsh_online

ПРОЖИТИ ПРОСТО ТАК.....

Прожити просто так—потрапить час для себе
Котрий летить кудись без вороття,
Прожити, й не почути голос неба...
Це просто існування, не життя.

Прожити просто так : не помічати брата,
Не пожаліть ніколи сироту,
Твоя душа не бачитиме свята,
Ти їй обітнеш крила на' лету.

Прожити просто так—не дати милостиню
Хто руку простягав у час нужди,
Це ніби заблукать в сухій пустині
Де важко віднайти ковток води.

Прожити просто так: не помічати захід
Як сонечко сідає за обрій,
Як журавель крила свого розмахом,
Повітря розтинає угорі.

Прожити просто так: не чути запах квітів
Не зупинитись на дзвіночка сміх....
Ти пропустив красу весни і літа,
І скоро осінь встелиться до ніг.

Прожити просто так : не примиритись з Богом,
Не скинути одежу тут стару....
Це вибрати у темряву дорогу,
Котра веде униз, а не вгору.

Байдужою пройтись мимо Голгофи
Не вчути біль, і не стряхнуть сльозу.....
Це для душі найбільша катастрофа,
Мов човник, що на хвилях у грозу.

Прожити просто так: прожити без Любові
І не шукати Правди —шлях вузький....
Це є будова на слизькій основі
Прожиті марно на землі роки.

Не проживи впусту... Життя так швидкоплинне
Вчорашній день не наздоженеш.. Знай
Так може статися, що Ангол білокрилий
Закриє вхід душі в Небесний рай.

Зроби свій вибір, це у твоїй власті,
Нехай в душі засвітиться маяк:
Щоб в вічності пізнати справжнє щастя
Ти не спіши прожити просто так. @virsh_online

Я погляд свій сердечний направляю
В ту прекрасну неба височінь,
Вірю, що на мене там чекає
Сам Господь, Творець мій, Цар царів.

Там краса ніколи не минає
І все чистим золотом блищить,
Мої рідні там мене чекають,
Що з землі цієї відійшли.

Там не буде смутку вже і горя,
І ніхто не скривдить там мене,
Там забуду всі печалі й болі,
Мої сльози всі Христос утре.

Там немає вже війни й тривоги, Всі в спокої й радості живуть,
І так щиро прославляють Бога,
Пісня слави лине з їхніх уст...

Не потерпить там ніхто страждання,
І не проливатимуть там сліз,
Там живуть усі в любові і єднанні,
Тішаться й радіють у Христі...

Там любов лиш неземна панує,
І квітує вічно там весна,
Сонця світла там не потребують,
Бо Христос для них є світлом Сам...

Там хвороб і старості не знають
В тих чудових, славних небесах
Всі, хто тут так часто знемагали,
Відпочинуть там на грудях у Христа...

Там приймуть мене в свої обійми
Усі ті, кого зустріну там,
Батько мій Небесний теж обійме,
Бо на мене Він також чекав...

Але поки на землі живу я,
Небо так приваблює мене,
Поки що лише у своїх мріях
Я чекаю зустрічі з Отцем...

Щоб до ніг Святих тих положити
Всі свої проблеми й тягарі,
І на грудях у Христа спочити
В тій країні вічній і святій.

Небо синє, ти мене так вабиш,
Там країна рідна є моя,
Лиш туди думки всі направляю,
Дуже хочу бути там і я.

То ж допоможи мені, мій Боже,
Досягнути той небесний край,
Бо земне пройде все дуже скоро,
В небі мій нетлінний вічний скарб...

@virsh_online

Коли народжується пісня

А північної пори Павло й Сила молилися, і Богові співали, а ув'язнені слухали їх.
Дiї 16:25
Бог, що мене Він створив... вночі дає співи.
Йов 35:10

Коли народжується пісня?
В часи найбільшої журби,
Коли на серце гірко тисне
Тягар важкої боротьби.

Вона народжується тихо,
Коли в душі нестерпний біль,
А навкруги — суцільне лихо
Й борня чекає звідусіль.

Як висихати не встигають
Гарячі сльози на очах,
А груди щем гіркий стискає,
Бо, що не крок, то вужче шлях...

Тоді на темний шлях спадає
Небесних променів ріка.
Що б не спіткало, серце знає:
В усьому Господа рука.

Він завжди діє щонайкраще,
За всім стоїть Його любов.
Його шляхи — шляхи не наші,
Тож серце може знов і знов

Цілком діймати Богу віри
Й тріумфувати у нужді,
Бо Він дає снаги над міру
І не залишить у біді.

Так замість ремства й нарікання
Зі споду серця лине гімн,
І радістю тріумфування
Враз душу обгортає він.

Це пісня, що її Бог творить
В розбитих, скрушених серцях,
Що про любов Його говорить
І милість, що не зна' кінця.

Бодай скрізь темно і тривожно —
Все ж віра бачить небеса,
І лине пісня переможно:
«Він Бог, що чинить чудеса!»

Ju Lia

https://bogpoet.com.ua/autor/ju-lia/koli-narodzhutsya.html @virsh_online

Бог поруч,Він не десь далеко
І не лишає ні на мить тебе.
Він твій Небесний Батько,
Його любов ніколи не мине.

Ти усім завдячуєш Творцю.
Твоє життя - це Його милість.
Не зволікай,віддай хвалу Отцю,
Від Його благословіння хід життя залежить.

Без Бога ти б не мав того,що маєш.
Твої щастя і мир - Його благодать.
Ти за неї дякувати не забуваєш?
Навчись за кожну мить хвалу воздавать.

Для всього,що під небом є свій час,
Бог не пропустить жодну деталь.
В Нього є план для кожного з нас.
Серед земних тривог віри не втрачай.

Навіть,якщо палає все довкола
І здається,що надії вже нема,
Ти в молитві поспіши до Бога.
Відновить все Його рука.

Господь учора,сьогодні і навіки Той Самий.
Його сили слабшими не стали.
З тобою Той,Хто керує світами,
Вірним будь,які б часи не настали.

Якщо в житті усе прекрасно,
То дякуй невпинно Творцю,
Бо хтось сльози ллє безутішно,
А тобі Бог мир дає в хвилину цю.

За все нехай лине Господу слава!
За кожну даровану мить на землі.
Не опишуть всю Його велич слова,
Але за все,Боже, подяку прийми.

20.08.2024.🕊️
Автор: Soboleva Yana @virsh_online

Я все віддаю в надійні руки свого Творця.
Він моя опора і захист в час тривог.
Коли покличу,то не відверне лиця.
Він батько всіх душ і мій Бог.

Я не боюсь життєвих урагінів.
Я знаю,що поруч Цар світів.
Той,Хто є засновником народів
І пережив за мене болі побиттів.

Бог осяє шлях,коли я заблукаю,
Допоможе віру віднайти.
Я Його завжди чекаю,
Він не залишить й допоможе все пройти.

Його любов змінює життя,
Вона зір дарує всім незрячим.
Прозріння приходить в момент каяття,
Будь за спасіння вдячним.

Він не покине,тільки ти не покидай Його.
Бог поруч з вірними завжди.
Не допускай до серця злого,
Господь допоможе,лиш зажди.

Твої молитви розтинають небо?
Чи вони як птах з крилом підбитим?
Якщо слабкі молитви,то чого ми ждемо?
Те,що летить до стелі не буде Господом почутим.

Якщо хочеш,щоб слова були почуті,
То стій у молитовному проломі.
Ти Господом не забутий,
Він хоче бачити тебе у Свому домі.

Молися вірно і невпинно.
Бог тебе почує,тільки вір.
З Ним хай буде кожна хвилина,
Його любов немає мір.

Прийде час і Він відповідь пошле,
Вірно йди за Божим планом.
Ти чекай,а відповідь прийде,
Він не залишить наодинці з ураганом.

Коли душа томиться від болю
І не може спокій віднайти,
Прийди до Того,Хто поруч з тобою,
До Того,Кому під силу це пройти.

Бог безсилому сили дає,
А заблукавшому вказує дорогу.
Він для тебе батьком є,
Віддай Йому свою тривогу.

07.03.2024.🕊️
Автор: Soboleva Yana @virsh_online

~ВДЯЧНІСТЬ~

Великий Бог,Творець всіх душ нетлінних!
В Тобі є джерело і сенс життя.
Любов Твоя - спасіння від тривог земних,
Вона світ від небуття спасла.

В цей день з подякою схиляюсь,
Смиренно біля ніг святих.
В Твоїх очах знайду любов і милість.
Ти утішитель для сердець людських.

Дякую за смерть і воскресіння,
За зцілення,яке даруєш для життя.
Ти - Бог мій, я - Твоє творіння.
Дякую,що можу називатися Твоїм дитям.

Я вдячна за безмірну благодать,
Яку Ти в кожний день вливаєш.
Поруч з Тобою випробування не страшать,
Ти милістю мене благословляєш.

Я дякую,що молитви мої чуєш
І відповідь вчасно посилаєш.
Я знаю,що Ти всі переживання відчуваєш,
Дякую за те,що мене не покидаєш.

Я дякую за біль,за те що важко,
Бо це посилює потребу у Тобі.
Намагаюся приймати усе вдячно,
Ти знаєш що й коли потрібно мені.

В усьому я бачу руку Твою.
Ти проводиш мене по дорозі життя.
Нічого не боюся з Тобою,
Бо присутність Твоя - це моє укриття.

Ти в тіні крил Своїх мене зберігаєш
Від зла цього світу,журби і тривог.
Від небезпек мене захищаєш,
Я дякую,що саме Ти мій Бог.

Як хочеться дякувати більше ніж просити.
Хай кожне серце вдячністю палає,
Не припиняй Господа хвалити
За любов,яка попри все не погасає.

27.09.2024🕊️
Автор: Soboleva Yana @virsh_online

Буває нам в житті бракує віри.
Здається,що по дорозі йдем одні.
З кожним днем важче,стає менше сили,
Не дарують радості прожиті дні.

Ти потопаєш у проблемах
І через розпач виходу не видно.
Так важко нести цей тягар на плечах,
Здається,що все втрачено безслідно.

У серці сіються думки,що все даремне.
Ти думаєш,що в житті нічого не досяг,
Довкола бачиш лиш проблеми
І здається,що у них безвихідно застряг.

Шукаєш вихід,але неможеш віднайти.
Твій зір втомою і відчаєм покритий.
Але рятунок поруч,він у голосі молитви.
Вона ключем є до дверей закритих.

Якщо слабкі молитви,то чого ти ждеш?
Ти серце томиш у жалі і сил шкодуєш на молитву.
Та Бог чекає коли ти прийдеш,
Він хоче переможною зробити цю битву.

Бог знає всі переживання серця
І думки,які тобі заснути не дають.
Але так буде не завжди,усе минеться.
Богу довіряй і дні важкі пройдуть.

Святим словом віру укріпляй.
В ньому відповіді знайдеш до запитань.
Не губись у лабіринтах нав'язливих думок,
Всі переживання у молитві виливай.

Бог чує,до Нього доступ не закритий.
Він не втомився слухати тебе.
Батьківською рукою відновить,коли ти розбитий,
Не відштовхне,а любов'ю огорне.

Для Бога твоє горе не чуже,
Він відчуває весь сердечний біль.
Господь поруч проходить через все,
Від тебе взору не відводить ні на мить.

Буває в голові звучать думки,
Що ти любові Божої не заслужив,
Але не по за слугах діл своїх,
А по милості Його руки ти живеш і до цього часу жив.

Ти не просто людина,не просто творіння,
В очах Христа ти дорога дитина.
Хоч буває сходиш з дороги спасіння,
Але Бог чекає тебе,як Батько жде сина.

Він приймає тебе без прикрас,
Перед Ним твоє серце відкрите.
Бог бачить як ти шкодуєш кожен раз,
Коли неможеш на шляху встояти.

Нехай твоїм орієнтиром буде Бог,
Він перемогу дасть,коли все безнадійно
І зцілення пошле від горя і тривог.
Він проведе,лиш ти за Ним йди вірно.

05.11.2024🕊️
Автор: Soboleva Yana @virsh_online

Твоя любов 💓


Твоя любов, безмірна й неосяжна ,
Вона лікує ранені серця.
Твоя любов, дарує людям щастя ,
Вона змиває плями від гріха .

Твоя любов, жертовна і незмінна.
Твоя Любов вмирала на хресті.
Мій Бог, віддав Ти Свого Сина ,
Вмирати за мої гріхи.

Твоя любов, прекрасна й милосердна.
Твоя любов, створила весь цей світ.
Нехай любові світ оцей негідний,
Твоя любов,сягає до висот.

Любов Твоя, терпляча і безкрая.
Вона стоїть біля сердець дверей,
Вона сьогодні з ніжністю благає:
"Впусти Мене , і Я зміню життя твоє"

Лучик Я.А. ✨🩷 @virsh_online

«Тільки з ним»

Всім знайоме почуття
Коли не відчуваєш сенс життя,
Для чого я? Чому живу?
Де знайти мету свою?

Навіть коли сонячний день прийшов,
Смуток все рівно своє місце знайшов.
Болить, турбує, але лікар ці рани
Не залікує…..

Але якось враз почула я,
Що щастя для життя
Є в одного Бога,
Без нього не легка дорога.

Почала йти я не по широкій дорозі
Завернула на вузьку,
Кинула всю ту роботу мирську,
Щоб спасти душу свою.

Йшла в холод, і у спеку
Босі були ноги там мої.
Ставала на скло і в муках
Кричала до Господа в душі

Не легко буде йти, я знала
Знала те, що дорога буде не проста
Але з Богом і океан перепливала
І проходила вивержений вулкан.

Моє життя, це суцільна боротьба
Боротьба зі своїм «Я»
Не хочу прагнути багатства,
Хочу, щоб була спасенною душа моя..

Не одноразово в житті були тривоги,
Дощ лився на мої дороги,
І блискавки вдаряли по ногах
Але я боролась за праведне життя.

Я хотіла показати, що тільки в Бозі,
Подолати зможу все,
І у вітер, і в цунамі, і страшні дороги
Бог йшов зі мною, освітлював мені дороги.

Коли була я боса,
Коли на дорозі лежало багато скла,
Брав Господь мене у свої руки,
І ніс до Святого Творця.

Ісусу пробили за мене руки,
Привʼязали до деревʼяного христа,
Він терпів страшнії муки,
Щоб була спасенна я…

Я знаю що я його дитина,
Я буду з ним до кінця.
І буду йти тоді, коли в житті важка година,
Тільки з ним щаслива я.


Автор : Бричка Діна @virsh_online

Майстру
Ти знаєш, Майстре, здається я зламалась,
Хоч думала, що витримаю все.
Але останнім часом сильно здалась,
І радості нічого не несе.

Сама намагалась залатати рани,
Та вони лиш більшими стають.
На моє серце надягли кайдани,
І мені йти далі не дають.

Я знаю, Майстре, лиш в Тобі є сила,
Лиш в Тобі знайду спокій і життя.
Тому в руки Твої себе вручила,
Щоб Ти полагодив своє дитя.

Дякую, Майстре, що мене чекаєш,
І серце завжди лагодиш моє.
Завжди мені в житті допомагаєш,
Коли дорога важкою стає.

Лише Тобі довіритись я можу,
І коли дуже важко далі йти.
На плечі відчую Твою руку,
Яка допоможе все перемогти.

В Тобі моя сила, міць, надія
І душі моїй Ти крила надаєш.
За Тобою твердо йти моя є мрія,
І прийти до Вічності, де Ти мене приймеш. @virsh_online

Пилат

Хай твоя пам'ять воскресить,
Одне лице, між лиць інших людей.
І хай картина в згадці пробіжить,
Не зміг ніяк забути ти день цей.

Навкруг тебе—юрба,яка шумить,
А ти судову справу завершав.
Юдеї ждали від тебе в ту мить,
Щоб ти коротке«Так» їм лиш сказав.

Для Чоловіка з іменем Ісус,
А ти сидиш при владі ось своїй.
Євреї привели Його на суд,
Як ніби був Він вбивця чи злоді́й.

Ти про Його нічого і не знав,
Аж поки не зустрівся із Ним сам.
Участі в долі Він твоїй не брав,
Його життя вирішував ти там.

Помилувать чи стратить вибирав,
Слів озвірілої юрби теж чув.
Ісус, перед тобою Він стояв,
Не схожий на злочинця зовсім був.

«Що Він зробив?»—“На хрест! Розпни Його!»,
Жорстокий лине крик з усіх сторін.
Та чи ти стукіт серця чув свого,
Що це перед тобою Божий Син?

Таких ніде не бачив ти очей,
Хто Ця Людина?—знати так хотів.
То незвичайний суд був у день цей,
На смерть Його віддати не спішив.

Вини не зміг у Ньому віднайти,
Питання за питанням задавав:
«Хто Ти Такий і звідки саме Ти?»,
Але Христос, Він не відповідав.

О, якби ти повірив тим очам!
Якби збагнув—Хто є перед тобою,
Тоді б свій вибір ти зробив би сам
І не пішов би говорить з юрбою.

До людей грішних повернувся ти:
«Ісуса хочете я відпущу?»
—«Розпни Його!Варавву відпусти!
А Цей,Він винен смерті.Смерть Йому!

На хрест! Хай буде Кров Його на нас,
Варавві ти дай волю—не Христу!»...
Пилате! Залишався лише час
І твого серця голосніше стук.

«Ти кесарю не друг!»—народ кричить,
Та знаєш, що Христос не завинив.
Мов те ягня, Він все мовчить, мовчить,
Перед людьми ти руки тоді вмив.

Протистояти не зумів юрбі,
В угоду їй ти Жертву бичував.
І смертний вирок приписав собі,
Коли на хрест Ісуса посилав.

Вода не змиє гріх з нечистих рук,
Ти на розп'яття їм Христа віддав.
І кесарю,як і раніше друг,
Та другом теж диявола ти став .

Шкода тебе, що був сліпим, глухим,
Що не пізнав—що Це є Божий Син.
А Він, висівши на хресті отім,
Любив тебе. Так любить Бог Один.

Про смертний час Пилата який був,
Про це сторінки Біблії мовчать.
Чи він спасенний? Чи кари відбув?
І чи зняв Бог з його гріха печать?

Він відхилив Ісуса у свій час,
Віддавши злу і сатані себе.
Так і вирішує кожен із нас.
На сторону чию він перейде.

Передо мною вибір теж постав,
Варавву чи Ісуса вибирати.
І Господь вибору мого чекав,
Я вибрала—на Божий шлях ступати.

Не помилилась слава Богу я,
Коли Христос поглянув в мої очі.
Повірила Йому душе моя
І серце моє радісно тріпоче.

Не жалкувала зовсім я про те,
Що вибрала Христову Благодать.
Постане вибір друже й для тебе,
Колись тобі прийдеться вибирать.

Що вибереш ти? Ненависть?Любов?
Смерть із дияволом чи з Богом жить?
Варавва і Христос постають знов,
Тож в виборі своїм не помились! Амінь

Автор Любов Васеніна;
Переклад Ангеліни Ющук @virsh_online

Не бійся бути олівцем!
Хоч часом боляче ламатись
Об лист загостреним кінцем
І часом може видаватись,
Що ти розтрачуєш себе,
Все більш стираючись писанням...
А люди списують тебе,
Немов не бачачи старання,
Які викладуєш з душі...
Так часто хочеться почути
За сили вкладені усі
Подяку ...Начебто отрута
Тебе руйнує дивний страх,
Що ти приречений лишити
Себе на списаних листках...
А ще так хочеться пожити...
І часом хочеться спинить
Увесь той шлях свого писання
І більше людям не служить...
Тоді припиняться страждання...
Сховатись в затишку стола,
Спокійно цілому без болю
І стружку витерши з чола,
Почати жить лише собою ...
Але спинятись не спіши...
Я добре знаю- ти втомився...
Але, прошу тебе- пиши!
Для цього Господом явився
На світ земний...Це є твій шлях!
Який із вірою здолаєш!
На цих прописаних листках
Ти не стираєшся...Благаю,
Повір, що кожен цей листок
Насправді сходинка до Неба!
Твої зусилля бачить Бог!
Нічого іншого не треба...
Пиши любов, малюй добро!
Не страшно зменшитися тілом...
Ти- Богом створене перо!
Нехай не гасне в серці віра
У те, що пишеш для людей,
Теплом рятуючи серденька!
Для ще не списаних дітей,
Щоб не страшилися маленькі
Почати власний з Богом шлях
Свого натхненного служіння...
Ти не вмираєш на листках,
А залишаєшся спасінням
Для всіх майбутніх читачів!
Не бійся повного списання...
Коли не лишиться вже слів,
Тоді усі твої старання
Умить обернуться на шлях,
Вже новий путь у Боже Царство!
Незгасним світлом на листках
Прийде кінець твого митарства...
І прийде мир і вічний сміх,
Безсмертна радість від спасіння!
Не бійся жити для усіх,
Себе лишивши поколінням!
Пиши добро, малюй Любов!
Себе стираючи для світу,
Ти йдеш незвіданим шляхом
В кінці якого квітнуть квіти!
І все не кінчиться тим днем,
Як грифель сточиться до краю...
Не бійся бути олівцем...
Малюй стежиночки до Раю!
Це шлях до радості й тепла!
Його боятися не треба
Незламним грифелем добра
Прописуй сходинки до Неба!
© Огнєва Інелла @virsh_online

Бог заступається за тебе,
Не так, як цього хочеш ти,
А так, к цього хоче небо,
Як хоче Він. Це знаєш ти.

Його дороги – невідомі,
Думки всі невідомі нам.
Перед лицем Його всі долі,
Для кожного свій власний план.

І знає Він, як буде краще,
Що допустити знає Він.
Буває кричимо: «Нізащо!
Не хочу я ніяких змін.»

Бог знає краще. Він все бачить,
Й тебе , повір, Він захистить.
Лиш тільки ти зумій пробачить
Того, хто серце вразив в мить.

Благослови. І ти побачиш,
Як діє в силі Своїй Бог.
Й тоді від радощів заплачеш,
Забувши навіть слід тривог.

Благослови. Хоч дуже тяжко
Хоч вся душа твоя в вогні.
Благослови, це того варте,
Щасливим будеш у Христі.

Бог заступається за тебе,
Лишень побачить ти зумій,
В своїм житті роботу неба.
Господь з тобою. Ти радій.

Для Нього ти є дуже цінний,
Ти дороге Його дитя,
Тож будь відважний, мужній, сильний…
Аж до кінця свого життя.

Прощай недоліки у брата.
Прощай недоліки сестри,
Й тоді від Бога будеш мати,
Спокій і мир душі своїй.

Благословляй завжди і всюди,
Аж до кінця всіх своїх днів,
Бо як сказав Бог, так і буде,
Лиш ти в слова Його повір.

Він заступається за тебе,
Не завжди так, як хочеш ти,
Нехай з тобою буде небо,
Й дасть сили все тобі пройти.

@virsh_online

Про смерть Христа згадаємо сьогодні

Про смерть Христа згадаємо сьогодні,
Згадаймо про Голгофу, смерть і біль,
Для нас важливо, діти ми Господні,
Для всього світу, світло ми та сіль.
Згадаймо муки, всі слова Христові,
Його молитву, в Гефсиманськім саді,
Серця Він дав прийнявшим Його нові,
Спасенні ми, то будьмо цьому раді.
Не забуваймо, подвиг цей спасіння,
На хрест страшний пішов бо Цар Царів,
Щоб люди мали шанс й благословіння,
Згубити ворог душ щоб не посмів.
В вінку терновім, на хресті Спаситель,
Побитий і принижений, в любові,
Від віку, Він для всіх є Відкупитель,
Тож пам'ятаймо ціну Його Крові.
Вона безцінна, мовить так Писання,
Ще у пророках, Бог про це говорить,
В житті шукаймо, з Господом єднання,
Хто є з Христом, диявол не спотворить.

1.11.22 року
© Євген Орлов @virsh_online

📚✨ Зануртесь у світ поезії разом з Павлом Деркачем! ✨📚

Відкрийте для себе неймовірний світ української поезії разом із талановитим поетом. Його вірші торкають душу і залишають незабутні враження.

🔹 Авторські вірші — відчуйте глибину та красу слова.
🔹 Натхнення щодня — нові твори та думки, що надихають.
🔹 Живе спілкування — обговорюйте поезію разом з іншими шанувальниками.

Приєднуйтесь до нашого каналу та ставай частиною поетичної спільноти, де кожен вірш — це нова подорож у світ емоцій та почуттів.
Детальніше …

Молитись хочу, як молилась Анна,
Поки їй відповідь Ти не послав.
І після Тобі бути теж так вдячна,
Щоб спів хвали моєї не змовкав.

Як Вартимей шукав тоді прозріння,
Допоможи Тебе так віднайти.
Допоможи шукати розуміння,
Що хочеш від мене мій Боже Ти.

Не хочу я на інших ображатись,
Як Йосиф, що в полоні був тоді.
І з болем в серці Ти навчи справлятись
І силу лиш черпати у Тобі.

Як Данило, я хочу не боятись,
Перед царем поставши, не тремтіть.
Єдиному Тобі лиш поклонятись,
Хай віра непохитною стоїть.

Як Авраам, я хочу довіряти,
Усе, що маю, скласти на вівтар.
Хай не помітять це, та точно знаю,
Що жертву Ти приймеш мою,як дар.

Я хочу, як Петро, гірко ридати
І в покаянні вилить душу всю.
Хай сльози будуть тихо виступати,
Без слів Ти знаєш про журбу мою.

Смілива, як Естер, хочу ставати
І до кінця з молитвою іти.
Щоб страх мене не зміг ніяк здолати,
Щоби зробити те, що хочеш Ти.

І як Стефан, щоб мати таку силу,
Дивитись із любов'ю на усіх.
Перед собою бачачи могилу,
Щоби змогти молитися за них.

Таких людей Ти Господи приймаєш,
Приготувавши їм уже вінець.
І як Стефану—Небо відкриваєш,
Дітям Своїм,як Люблячий Отець.

Ти приклади для нас лишив яскраві,
Щоб ми такими вірними були.
Що через них Твоя являлась слава,
Яких зломить злі сили не змогли.

Ні час, ні день, ні рік вони навчались,
Ти по долині пла́ччу,скорбот вів.
Пройшовши все,вони преображались,
Похожих на Тебе із плином днів.

В смиренні дай пройти, молю я щиро,
Хай йде прохання в Небо голубе.
Щоб стати і мені героєм віри,
Щоб бути схожою лиш на Тебе.

Дай прикладом і для близьких щоб бути,
В житті своєму бачить чудеса.
Іти по шляху віри й не звернути,
Прямуючи по нім у Небеса.

Хочу боротись, щоби переможно,
Ввійти в Твій край й там бути назавжди.
Хочу вести життя своє побожно,
Візьми мене за руку і веди! Амінь

Автор невідомий;
Переклад Ангеліни Ющук @virsh_online

ПРОЖИТИ ПРОСТО ТАК.....

Прожити просто так—потрапить час для себе
Котрий летить кудись без вороття,
Прожити, й не почути голос неба...
Це просто існування, не життя.

Прожити просто так : не помічати брата,
Не пожаліть ніколи сироту,
Твоя душа не бачитиме свята,
Ти їй обітнеш крила на' лету.

Прожити просто так—не дати милостиню
Хто руку простягав у час нужди,
Це ніби заблукать в сухій пустині
Де важко віднайти ковток води.

Прожити просто так: не помічати захід
Як сонечко сідає за обрій,
Як журавель крила свого розмахом,
Повітря розтинає угорі.

Прожити просто так: не чути запах квітів
Не зупинитись на дзвіночка сміх....
Ти пропустив красу весни і літа,
І скоро осінь встелиться до ніг.

Прожити просто так : не примиритись з Богом,
Не скинути одежу тут стару....
Це вибрати у темряву дорогу,
Котра веде униз, а не вгору.

Байдужою пройтись мимо Голгофи
Не вчути біль, і не стряхнуть сльозу.....
Це для душі найбільша катастрофа,
Мов човник, що на хвилях у грозу.

Прожити просто так: прожити без Любові
І не шукати Правди —шлях вузький....
Це є будова на слизькій основі
Прожиті марно на землі роки.

Не проживи впусту... Життя так швидкоплинне
Вчорашній день не наздоженеш.. Знай
Так може статися, що Ангол білокрилий
Закриє вхід душі в Небесний рай.

Зроби свій вибір, це у твоїй власті,
Нехай в душі засвітиться маяк:
Щоб в вічності пізнати справжнє щастя
Ти не спіши прожити просто так. @virsh_online

Дивлюся.

Дивлюся як осінь сади роздягає
Як лист пожовтілий в повітрі кружляє ,
Відірваний вітром лягає на землю,
Й ніколи уже до життя не поверне.

Дивлюся уверх там де ключ журавлиний
Сумною прощальною піснею линув,
Прощайте --кричали полям України,
Тому, що не знають чи весну зустрінуть.

Дивлюся як рози від холоду вянуть
Немов відчувають ,що жертвою стануть
Зимовим морозам. Опаленні зникнуть ,
Бо ж їм до зимових морозів не звикнуть.

Дивлюсь на природу як колір міняє,
Як сонечко тепле проміння ховає....
Як літо злетіло і бачимо осінь
Отак колись вічність до себе запросить.

Дивлюсь на людей і так важко пізнати
Що в серці людському і хочу кричати ;
Марна о людино ,примирися із  Богом.
Бо має кінець тут усяка дорога.

Ніяка людина побита гріхами
Не може побачити Божої слави,
А Він кличе : Люди дивіться у небо
Для мене тілесної служби не треба.

Не треба ні жертви .не треба кадити
Бо кров Мого Сина за вас вже пролита,
Одного Я прагну : Прийміть Мене в серце
І нове життя в твою душу проллється.

Душа твоя -пташка що б'ється в повітрі
Сьогодні земля,а завтра вже вічність ,
Душа прагне неба,іде своїм курсом,
А тіло у землю вернутися мусить.

Життя пролітає так скоро як літо
Людині важливо одне зрозуміти
Для чого відміряв Бог відрізок часу,
Яким ділами наповнює чашу.

Дивлюся й на церкву і важко мовчати
Бо бачу як в сон погрузились ДІВЧАТА
А час на землі кінця добігає
І жатву Свою вже Господь завершає.

Планета Земля тимчасова й дочасна
Тож людям спинитися треба завчасно,
Ніхто ,щоб із нас не лишивсь на скорботу
Щоб була готовою церква до взльоту.

Лиш погляд у небо ще радує око ,
Хоча над землею воно так високо,
Я вірю: готові зустрінуть Ісуса
Й на зустріч до Нього умить піднесуться. @virsh_online

Надсилайте нам вірші на бот - @virsh_onlinebot ☺️

Підтримати канал :
4441114402485468

Дякуємо! 🙏
Божих вам благословінь!

1. За яскраво блискучою обгорткою сховав диявол гріх
І підступно шепоче: "Скуштуй. Тут немає нічого злого,
Десятки, сотні, тисячі таких, як ти.
Ти лиш візьми і буде тобі добре".

2. Ти програв, бо найперше - ти вже подумав,
А далі крок і руку свою подав.
Спочатку добре, та ти не усвідомив,
Куди ступив і на який шлях ти став.

3. Задовільнилось его. Все сховав від всіх.
Блиск від обгортки засліпив твій розум.
А далі - потопаєш у багні.
Йдеш на погибель і сам вибратись не в змозі.

4. Зник блиск обгортки, потемніло все.
Ти вже по голову у трясовинні,
А поруч сміх лукавого іде.
Насміявсь диявол з тебе, о людино.

5. Скував в кайдани  руки, ноги, розум,
Уста твої і всі твої думки,
Й коли подумав ти звернутися до Бога,
Лукавий знову все і на свій  лад змінив.

6. Ти є залежний. І ти сам - безсилий
Вирватися з цього рова гріха.
Та є лиш Той - Великий, Вічний, Сильний,
Хто переміг гріх у підніжжя хреста.

7. Христос до тебе простягає Руки,
Готовий вирвати з гріха тебе,
Найперше ж вибери кому служити,
І кому повністю віддать себе.

8. Не може бути все наполовину,
Ні віри, ні любові, ні мети.
Чи так, чи ні - так в Біблії написано,
Вже вибери із ким в житті іти.

9. Ти простягни до Бога свої руки,
Розкайсь у скоєному, і від гріха зречись,
Молись від серця щиро і відкрито,
І за Христову руку сам схопись.

10. І незабаром ти відчуєш зміну,
Цю насолоду волі від гріха,
Лише Христа тримайсь, і не тікай ні вправо, ліво,
І зі спокусами борись в Ім'я Христа.

11. Не раз ще лютуватиме лукавий,
Не раз від нього стріли полетять,
Спокуси будуть і випробування,
У кожного пустеля є своя.

12. Зміцняйсь в надії, вірі і любові,
У Слові Божому перебувай,
Міцній в Христі, рости духовно,
Спокуси всі перемагай.

13. З Христом проходь кожен день і тиждень,
І місяць, місяці, роки.
Із Богом будь відвертим й щирим
І Він тебе благословить.
Чижевич І. @virsh_online

Це не секрет що зараз,тут, війна.
І не секрет,що люди помирають.
Тут мати жде на сина вся блідна…
І тут так просто знищують,вбивають…

Це не секрет,що віри вже нема…
Ми не ховаємо своє розчарування.
Навколо нас одна лише пітьма…
Навколо нас одні лише страждання…

Ти думаєш «А де тоді мій Бог?»
Питаєш кожен день,кожну хвилину.
Ведеш свій відчайдушний монолог…
Шукаєш десь далеко ту причину.

На серці лиш питання «Бог,ти де?
Скажи мені,чому ти нас залишив?
Війна не зупиняється,вона іде..
А Ти мовчиш,на кого нас полишив?

Скажи Господь,та де ж Твоя рука?
Де та любов,підтримка,охорона,
Коли шукаєш восьмого кутка,
і намагаєшся тримати оборону!?

Чому вмирають діти і батьки?
Чому в руїнах майже вся країна?
Куди ховатись?Як знайти шляхи?
Ти подивись яка зараз картина!!»

Ось батько над дитиною сидить,
Ось жінка чоловіка проводжає,
ДівчИна над труною вся тремтить,
Ось мати плаче,бо вона все відчуває…

Куди не подивись лиш біль і смерть
Куди не глянь там сироти і вдови
Усе життя тепер на шкереберть.
Зніми,будь ласка,з нас всі ці окови.

Не буде в нас колишнього життя.
Ніхто не буде жити, як раніше
Господь,будь ласка,дай нам майбуття!
Цього ми всі бажаємо найбільше .

Ми молимось,хоч віри вже нема!
Ми просимо,спинити цю руїну!
Нехай залишить нас оця пітьма!
Будь ласка,захисти нашу країну.

Зціли серця людей і віру дай!
Перемотай всі рани,переломи.
Пішли нам дощ і потім дай врожай.
Щоб ми дійшли до неба через громи.

Анастасія С. @virsh_online

https://youtu.be/fu5AFAGjHQg?si=CTeVb2AsT50HTDei

Господня милість ще над нами
Він захищає від тривог,
Іщастя і радість посилає
Про нас піклується наш Бог.


Іособливо в час останій
його безмірна милість є
Він захищає від війни,
і любить кожного із нас.

Життя коротке тут триває
І скоро так закінчується вмить.
І люди не роздумують над тим
Де після смерті вічність проведуть.

Сьогодні Бог дає усім життя
Щоб примиритися із другом
Просити вибачення в Бога
І жити свято перед ним

Сьогодні стільки зла багато
Але потрібно вірним залишитись
Щоб не підпасти ворогу
І все відати в руки Божі.

Господь створив для нас всьго багато
І цінним їм чи ні
Але господь тепить так довго
Щоби покаялися всі

Автор:Зінчук Марк. @virsh_online

Мить за миттю мчать хвилини

Мить за миттю час спливає,
Мов роса на сонці раннім,
Лиш душа, що сяє світлом,
Шлях до Бога наближає!

Серед гроз і хвиль шалених
Лине завтра у далину.
Та розсіє, час невпинний,
Смуток і біль тяжку.

І кожен день, мов лист осінній,
Летить за вітром, в далечінь.
Як голоси в безодні тануть,
Де час стирає слід і тінь!

Мить за миттю мчать хвилини,
Як буревій, що не спинить.
Час біжить, і дні проходять,
Нам лиш спогади лишають.

Життя летить, мов вітер в полі,
Не зупинити його ніколи!
А нам лиш вірити, любити,
Щоб шлях свій до кінця прожити!

«Д. Олена»@virsh_online

І навіть якщо ''Ні''

І навіть якщо ''Ні''
І навіть якщо шторм в мені
Я буду довіряти Тобі
Тільки Тобі....

В Тобі я переможець...
І навіть якщо я помилюсь,
На коліна в ночі схилюсь
І ледь чутно молюсь...

Тоді всю душу Христу я виллю,
Мрії розкажу і скажу :
''І навіть якщо ''Ні''
Довіряти Тобі я не перестану, ні.

Ти мій спокій і сила ,
Ти моя скала !
Куди я піду ?
Кого іншого я найду?

В великій війні за життя своє
Опустились руки, втомилась в бою,
І кличу я знову Ім'я Твоє
Чекаючи знову допомогу Твою...

І навіть якщо ''Ні'',
Якщо гора стоїть на місці,
І навіть якщо нема відповіді молитві,
Всеодно я довіряти буду Тобі!

Завтра загадка, сьогодні буття,
З Тобою Боже піду у майбуття,
Довіряю лише тобі,
Бо тільки з Тобою я в безпеці!

І навіть якщо ''Ні'',
Довіряти я буду лиш Тобі!''

Амінь.
16.10.2024 @virsh_online

Вітаю, дорогі друзі та брати і сестри!

Ми звертаємося до вас з проханням про підтримку церкви в Мізочі, Рівненської області, яка активно служить громаді, особливо під час війни. Ми зараз ремонтуємо і будуємо нове приміщення для дому молитви, адже наша церква зростає, і все більше дітей та дорослих потребують простору для служінь. Будь-яка ваша допомога важлива — як фінансова, так і молитовна.

Підтримати нас можна за посиланням: [GoFundMe](https://www.gofundme.com/f/building-hope-expanding-our-prayer-house)

Дякуємо за вашу підтримку!

Не легкий час прийшов для України
Проснувсь народ з словами на устах
«Війна настала» о, прокиньтесь діти,
Когось збудила бомба чи снаряд

Ридають старші, знають, як це страшно
Коли війна, коли біда кругом
В них в пам‘яті в роках і ще дитячих
Лишились війни, голоди і зло

Вони все знають, і тому ці сльози
Не свідчать нам про радість і добро
Заплакав самий гордий та хоробрий
Бо хочуть всі війни, щоб не було

Молитись Бог навчив і атеістів
Молитись стали хто й не вірив у Христа
Покаявсь той, що думав найсвятіший
Звернулася до Бога майже вся земля

Коли війна, тоді вже кожне слово,
Яке із злості хоче вирватись із уст,
На рідних, близьких, друзів чи знайомих
Не хочеться казать, і знов грішить

Нема бажання бізнес розвивати.
Уже важлива не робота, а сім‘я!
Нехочеться служіння пропускати,
А лиш читати Біблію щодня

Навчила нас війна, багато чому:
Молитися від серця із слізьми,
Молитись вдень і зранку й серед ночі,
Цінити ближніми , сім‘єю і дітьми.

Цінити Мамою, любити Тата
Цінити сином, поки ще живий!
Цінить моментами, любить служіння,
Цінить життям і не лише своїм!

Навчились дякувать за кожну ніч прожиту,
За кожен день, який все ж пережив!
За воду, хліб, за сонце і за вітер,
За те, що до сьогодні ще живий

Та нам багато ще навчитись треба!
Не до кінця ще зрозуміли ми урок…
Ще не навчились всіх благословляти,
Не всі ще примирилися з Христом.

Не всі ще моляться, не всі благають
Не всі ще плачуть, бо не скрізь війна
Не всі ще дякують, що Бог зберіг життя їх
Багато кажуть: «це не Бог це я!»

Не всі ще славу господу віддали,
героям, Україні, не Христу!
Як хочеться щоб люди зрозуміли,
Що лиш Господь у силі зупинить війну

Одне лиш слово і настане тиша…
Він знає як все правильно зробить!
Тому молися ,рідна Україно,
Моліться дітки, старці й молоді.

Якщо навернишся країно до Ісуса,
То вірю й знаю що Господь поможе нам!
Він зробить все ще краще чим ми мрієм,
Прийде на поміч Україні Сам!
‚
Він не затримається, Він не запізниться!
Він прийде вчасно ради тебе друже мій!
Бог знає все , й говорить: « ти не бійся!
Тримаю міцно я тебе в руці Моїй» @virsh_online

#церква #прихідхриста

Турбуєшся про мене день і ніч.
І кормиш, одягаєш і храниш.
І Янголам, Своїм наказ Ти дав.
Щоб охороною були, моїм шляхам.

Куди б я не пішла, кругом Твоя рука!
Куди б не подивилась, там слава є Твоя!!
Вдихаю кисень, подих Ти даєш.
Ти навкруги, мій Чудний Бог- Отець!!!

І спокій на душі, тривоги там не ма.
Бо навкруги лиш Ти, в безпеці повній я.
Покрив Своїм крилом, Собой захистив!
Ніхто в житті, мене так не любив.

Кому було під силу гріх здолати?
За мене на христі, погодився б вмирати?
Лиш Ти один Ісус, погодився, взійшов.

Тому горнусь, я під Твоє крило.
Як та маленька пташка, і Тобі корюсь.
Бо лиш в Тобі спасіння маю я.
І Ти Єдиний шлях, до вічного життя!

Турбуєшся про мене день і ніч.
Ти моя радість, моя міць!
Ти моя сила, вічнеє моє життя!
Ісус навіки, наречена я Твоя !!!
Ольга Буденко 7.02.2024

@virsh_online

Не бійся бути олівцем!
Хоч часом боляче ламатись
Об лист загостреним кінцем
І часом може видаватись,
Що ти розтрачуєш себе,
Все більш стираючись писанням...
А люди списують тебе,
Немов не бачачи старання,
Які викладуєш з душі...
Так часто хочеться почути
За сили вкладені усі
Подяку ...Начебто отрута
Тебе руйнує дивний страх,
Що ти приречений лишити
Себе на списаних листках...
А ще так хочеться пожити...
І часом хочеться спинить
Увесь той шлях свого писання
І більше людям не служить...
Тоді припиняться страждання...
Сховатись в затишку стола,
Спокійно цілому без болю
І стружку витерши з чола,
Почати жить лише собою ...
Але спинятись не спіши...
Я добре знаю- ти втомився...
Але, прошу тебе- пиши!
Для цього Господом явився
На світ земний...Це є твій шлях!
Який із вірою здолаєш!
На цих прописаних листках
Ти не стираєшся...Благаю,
Повір, що кожен цей листок
Насправді сходинка до Неба!
Твої зусилля бачить Бог!
Нічого іншого не треба...
Пиши любов, малюй добро!
Не страшно зменшитися тілом...
Ти- Богом створене перо!
Нехай не гасне в серці віра
У те, що пишеш для людей,
Теплом рятуючи серденька!
Для ще не списаних дітей,
Щоб не страшилися маленькі
Почати власний з Богом шлях
Свого натхненного служіння...
Ти не вмираєш на листках,
А залишаєшся спасінням
Для всіх майбутніх читачів!
Не бійся повного списання...
Коли не лишиться вже слів,
Тоді усі твої старання
Умить обернуться на шлях,
Вже новий путь у Боже Царство!
Незгасним світлом на листках
Прийде кінець твого митарства...
І прийде мир і вічний сміх,
Безсмертна радість від спасіння!
Не бійся жити для усіх,
Себе лишивши поколінням!
Пиши добро, малюй Любов!
Себе стираючи для світу,
Ти йдеш незвіданим шляхом
В кінці якого квітнуть квіти!
І все не кінчиться тим днем,
Як грифель сточиться до краю...
Не бійся бути олівцем...
Малюй стежиночки до Раю!
Це шлях до радості й тепла!
Його боятися не треба
Незламним грифелем добра
Прописуй сходинки до Неба!
© Огнєва Інелла

християнські вірші 🇺🇦 pinned «Надсилайте нам вірші на бот - @virsh_onlinebot ☺️ Підтримати канал : 4441114402485468 Дякуємо! 🙏 Божих вам благословінь!»

Надсилайте нам вірші на бот - @virsh_onlinebot ☺️

Підтримати канал :
4441114402485468

Дякуємо! 🙏
Божих вам благословінь!

@muzyka_virshi
Приходь, душе, до Бога на розмову
Як тільки зустрічаєш новий день.
Збуди молитвою цю тишу світанкову,
Хоч, може, серце й не співа пісень.

Відкрий Христу свою стражденну душу,
Скажи, що їй щоденно так болить.
Хай в простоті твою ранкову тишу
Заповнить щира молитовна мить.

Приходь і вдень до Бога на розмову,
Хоча розшарпують тебе мільйони справ:
Поїздки, справи, клопоти суворі, —
Бог все це знав, та все ж тебе чекав.

Буває, день розпишем похвилинно,
І все мчимось у вихрі різних справ. І
не підозрюєш, на жаль, людино,
Що час дорогоцінний змарнував,

Якщо й хвилини в тебе не знайшлося
Прибігти на розмову до Христа.
Бо в нас, на жаль, якось так повелося,
Що денний час займає суєта.

А в дні життя коротке обривається,
Трагедії червоним крилять все.
Буває, часу зовсім не лишається,
Як вічність у свої простори зве.

І як важливо у такі хвилини
Тримати з небом той міцний зв'язок.
Стараймось вдень поміж турбот й рутини
В молитві серце прихилити хоч разок.

І коли день іде за горизонти,
Стихають клопоти і денна суєта,
Чи є у нас відведені моменти
Вечірніх бесід біля ніг Христа?

Щоби лиш ти і Бог на цій розмові.
Щоби позаду виклики життя.
Нас огортають дні такі суворі
Їх нам не прожити без Христа.

Тому приходь до Бога на розмову
За всіх обставин і у кожний час.
Бо від Його присутності й покрову
Залежить доля кожного із нас.

Приходь до Бога в радісні хвилини
З хвалою і подякою в душі,
Приходь до Нього і в тяжкі години
І Він подасть потішення тобі.

Приходь до Бога не лише за себе,
За рідних, близьких.
Й за чужих молись.
Життя таке непевне.
І за тебе Хтось інший теж помолиться колись.

Приходь щодня до Бога на розмову
За вдів і сиріт, бідних і слабких,
За одиноких й тих, хто втратив віру,
У кого шепіт молитов затих.

Не втомлюйся нести свої молитви.
Може, вони спасуть чиєсь життя.
І хтось посеред клопотів й гонитви
Знайде свою дорогу до Христа.

І якби там життя це не штормило,
Не шарпало й не рвало на шматки,
Ревло й по серцю безпощадно било, —
Неси Творцю щоденно молитви

Прості і щирі, вилиті сльозами,
В які вкладаєш все своє єство,
Що піднесуться ген над Небесами
Їх почує наш Творець всього.

Повір, молитви можуть захистити,
Спинити лихо, втамувати біль.
Молитви можуть Небо прихилити.
Молитви завжди потрапляють в ціль.

Тому приходь до Бога на розмову
Уранці, вдень, вечірньої пори.
Хай на чуть-чуть, бодай лише по слову,
Але свою молитву принеси

Така як є: поранена, розбита,
Розшарпана тяжким своїм життям.
Неси молитву у сльозах омиту,
Бог дасть розраду і твоїм очам.

Невирішене і незрозуміле,
Важке, болюче все Йому неси
На цю розмову, що тремтить несміло,
Повір — Бог не запізниться прийти

В твоє життя, в твою стражденну долю,
Розбиті мрії відновити знов.
Лиш вір Йому й не пропускай розмову
Із Тим, чиє ім'я свята ЛЮБОВ!

Автор: Оксана Гудзь

@virsh_online

#небо #мрія

МРІЮ ПРО НЕБО

Я погляд свій сердечний направляю
В ту прекрасну неба височінь,
Вірю,що на мене там чекає
Сам Господь, Творець мій, Цар царів.

Там краса ніколи не минає
І все чистим золотом блищить,
Мої рідні там мене чекають,
Що з землі цієї відійшли.

Там не буде смутку вже і горя,
І ніхто не скривдить там мене,
Там забуду всі печалі й болі,
Мої сльози всі Христос утре.

Там немає вже війни й тривоги,
Всі в спокої й радості живуть,
І так щиро прославляють Бога,
Пісня слави лине з їхніх уст...

Не потерпить там ніхто страждання,
І не проливатимуть там сліз,
Там живуть усі в любові і єднанні,
Тішаться й радіють у Христі...

Там любов лиш неземна панує,
І квітує вічно там весна,
Сонця світла там не потребують,
Бо Христос для них є світлом Сам...

Там хвороб і старості не знають
В тих чудових, славних небесах
Всі, хто тут так часто знемагали,
Відпочинуть там на грудях у Христа...

Там приймуть мене в свої обійми
Усі ті, кого зустріну там,
Батько мій Небесний теж обійме,
Бо на мене Він також чекав...

Але поки на землі живу я,
Небо так приваблює мене,
Поки що лише у своїх мріях
Я чекаю зустрічі з Отцем...

Щоб до ніг Святих тих положити
Всі свої проблеми й тягарі,
І на грудях у Христа спочити
В тій країні вічній і святій.

Небо синє, ти мене так вабиш,
Там країна рідна є моя,
Лиш туди думки всі направляю,
Дуже хочу бути там і я.

То ж допоможи мені, мій Боже,
Досягнути той небесний край,
Бо земне пройде все дуже скоро,
В небі мій нетлінний вічний скарб...

Ліля Фаб'янчук

#поетична_рубрика_Тернопільщини

#час

ЧАС

Для кожного час свій на світі буває
Один народився, а другий вмирає
Один спішить злом за добро відплатити,
А інший все хоче любовʼю покрити.

Спішать люди, часу ніколи не мають,
В життя сьогоденне вони потрапляють,
Шукають, збирають, будують й громадять,
Летять дні за днями й роки так минають.

Спинитись їм хоч би на хвильку в житті
Й подумати, для чого вони на землі,
Для чого родились й для чого живуть,
У світі, щоб жити, чи є якась суть?

Забула людина, що створена Богом,
Щоб жити й трудитись і славити Того,
Хто дав для життя в цьому світі усе
І це, щоб прославивсь Творець над усе.

Створив Бог цей світ, щоб ти друже й я
Прославили Спаса, що дав нам життя.
І часу даремно щодня ти негай
Скоріше на ниву Христа поспішай.

Бо час цей летить, його не догнати
А треба ще нам про Христа розказати.
Життя це коротке, мов пар, мов той дим,
Дивись щоб і ти не згубився у нім.

Старайся ти часом своїм дорожити,
Бо дні ці лукаві, щоб щось не згубити,
Для кожної справи ти вибери час
Й не забудь друже мій, Хто від смерті нас спас.

Не будеш мій друже ніколи жаліти,
Якщо в житті будеш добро лиш робити.
Бо час цей сьогодні приємний для нас,
Як будем ми вірні, Бог подбає про нас.

Бо час є садити і час є збирати
Поглянь друже в серце й чи можеш сказати,
Що впало далеко й глибоко зерно
І в сотеро раз, воно плід принесло.

Прийде час і звіт для Христа принести,
Що тут ми робили і як ми жили,
Чи час мали Слово Його почитати
Й в молитві хваління подяку віддати.

І є в нас час спати і є час поїсти Та часу нема, щоб спокійно нам сісти
З сімʼєю, щоб Біблію нам почитати
Псалом заспівати, чи вірш розказати.

Не будьмо брати мої й сестри байдужі,
Щоб Бог не сказав « Це тобі по заслузі
До Царства Мого ти не можеш ввійти
І в Книзі Життя не записаний ти»

Пильнуйте і час цей даремно не гайте
Дороги в житті ви свої виправляйте,
Щоб нам увійти в ті оселі святі
І будемо жити з Христом по всі дні.

Амінь.
Автор Данута Филипів

Не просто так стається все в житті
Закономірність часто загадкова
Буває, Божі плани не прості
Людина ж звично каже "Випадково"
.

Нам, людям, планувати до снаги
Записувати пунктики в нотатки
А небо знає кожен крок наш
І кожну думку з самого початку
.

Поталанило" - кажемо комусь
Чи "не щастить" - втішаємо в невдачах
Насправді, все стається не чомусь
А так, як Бог в житті усім призначив
.

І кожна зустріч з новими людьми
Несе в собі призначення важливе
І мають силу щирі молитви
А віра наша справжнє робить диво
.

На перехресті дій і сподівань
Забудьмо нарікання і образи
Ідімо далі, сміло й без вагань
Віддавши справи Богові щоразу
.

Віддаймо в руки Господа святі
Своє життя й довірмося, як діти
Господні плани дійсно не прості
Людині їх нелегко зрозуміти
.

За всі випробування на шляху
Здобутки різні і за різні втрати
Віддати хочу Богові хвалу
Від серця щире "Дякую" сказати!

https://youtu.be/-4ac_FYif-M?si=Xr8WkL-5vxmy0joy

Минає час. У наших поколіннях
І досі ще, через віків пітьму,
Лишаються і щастя й біль – незмінні.
Стоїть питання гостро так: Чому?

Чому у світі цьому сліз багато?
Чому навколо стільки є тривог?
Чи можна горе зі Землі забрати?
Як дивиться на все це з Неба Бог?

Чому Він війни й голод допускає?
Хіба Йому не шкода матерів?
Хіба ж Він сироті не співчуває?
Чому бур'ян гріха кругом розцвів?

Хіба ж безсилий Він все зло забрати?
Сказати " Ні" і бідам і журбі?
Де відповідь сьогодні відшукати?
Так важко нам признатися собі...

Бог Добрий, ні на трішки не змінився,
З часів Едему людям волю дав.
З яким же смутком  Він на світ дивився,
Коли той світ Ісуса  розпинав...

Замість любові вибрали Варавву,
Буденним нам і звичним стало зло.
Лишилось на свободу досі право,
Перо до нас у руки перейшло!

Ми пишемо історію сьогодні
І ми самі формуємо цей світ ...
Відкинули якщо тепло Господнє ,
Тому і не розстане в душах лід...

Відповідальність нам лягла на плечі ,
За всі страждання, радість чи красу.
За сльози вдів, за посмішки малечі...
Невже внесемо знову цвях Христу ?

Є воля обирати, як нам бути.
Почати з себе варто вже тепер!
Бо злу і горю це протиотрута,
Давайте ж ми напишемо шедевр!

Давайте сонцем у пітьмі світити!
Ми можемо самі змінити світ,
Якщо не перестанемо любити,
Якщо ми не потопчем віри цвіт.

А щоб Земля наповнилась піснями,
І щоб настав нарешті добрий час,
Хай мир і згода буде поміж нами,
Хай Бог завжди перебуває в нас.

Автор: Мартинюк Наталя (07.10.2024) @virsh_online

Ніхто з людей. Ніхто по всьому світі ,
Тебе не любить так , як любить Він.
Любов Христова сонцем ясно світить,
І підіймає зранених з колін.


Ніхто з людей. Ніхто не зрозуміє,
Так як зробити може це Господь,
Коли у душу холодом повіє,
Він на тепло замінить прохолодь.

Ніхто з людей. Ніхто з цієї маси ,
Тебе так не потішить як Христос
Він тліючого ґнота не погасить,
І віджене від серця тінь загроз.

Ніхто з людей. Ніхто із них не знає,
Як правильно підтримать, пожаліть,
Ніколи в гніві Він не доламає,
Той очерет , що зігнутим стоїть.

Ніхто з людей , ніхто не допоможе ,
Тобі, як це зробити може Бог ,
Якщо і впав - тебе підняти зможе ,
Навчить  іти вперед, до перемог.

Ніхто з людей. Ніхто з людей не здатний
Твоїм пройнятись болем ... і без слів...
З хреста лиш світить сонце благодатне,
Там Той , Хто стільки мук перетерпів.

Відпив ти в людях лицемірства, зради,
Їм довіряти - досвід це гіркий...
Ісус Христос в журбі Твоїй- розрада.
Не лишить у біді. Він не такий.

За Руку Його зранену тримайся,
Прощає те , що ти собі не зміг..
На Нього цілковито покладайся,
До нині Він життя твоє беріг.

Ніхто з людей. Ніхто з них не чекає ,
Розмов з тобою так , як Твій Отець...
Молитви чує і відповідає,
На всі питання й запити сердець.


Несе Він на Руках і не загубить,
Тебе для Неба назавжди купив.
Ніхто з людей  . Ніхто так не полюбить,
Як це Спаситель вже давно зробив.
(©️ Н. Луцик- Мартинюк) @virsh_online

Не завжди слів потішних достатньо,
Щоб душа віднайшла би спокій.
Щоб не мучити серце,що плаче:
«Чому сталося так,Боже мій?».

Тут даремні слова співчування,
Як з бідою один на один.
Й помогти тут—всі марні старання,
Хоча серцем ми поруч є з тим.

Та молитва більш може морально,
Аніж друзів слова й їхня тінь.
І чим серцю тривожно, печально,
Тим рідніша стає Неба синь.

Піднімаючись вище і вище,
Достигаючи далі Небес,
В нас молитва все зближує ближче,
До тайн світлих Господніх чудес.

Адже чудо завжди є можливе,
Де є Бог і довіра Йому.
І над раненим явить Він силу,
Життя зцілить,відновить тому.

Хто на Господа віру плекає,
Що є,мов гірчичне зерно,
Милість Бог й до таких проявляє
Й буде серцю по вірі дано.

І молитва, вона тому й чудо,
Щоб підняти, тобі помогти.
Треба мить їй, щоб тільки із туди,
Зв'язок з нею отримав тут ти.

Бо Небес вона вхід відчиняє,
Якщо ті є молитви живі.
Якщо серце цілком довіряє,
Що Святий Бог почує її.

Бог молитися нас всіх навчає,
Словом втішити не поспішай.
Якщо друга в душі щось терзає—
За його ти молитву складай! Амінь

Автор: Любов Гавриленко:
Переклад Ангеліни Ющук @virsh_online

ВМІЙ ДЯКУВАТИ

За кожен промінь сонячний , прекрасний,
Вмій дякувати Господу щодня ...
За темні ночі і світанки ясні ,
Що часом під ногами є стерня.

Вмій дякувати за травневі грози ,
За білий сніг , за перший листопад ,
Вмій дякувати Господу за сльози,
За осінь , що не раз заходить в сад.

Вмій дякувати, що розмови чуєш ,
Пісні і рідні серцю голоси...
За те,  що ти сніданками смакуєш,
І жебраком на їжу не просив.

Вмій дякувати щиро і так просто ,
За те , що з нами на Землі живеш ,
За те, що бачиш світ і Неба простір ,
За те , що легко дихається теж.

Ти маєш одяг, дах над головою ,
В твоїй оселі затишно в мороз ,
Подати є кому стакан з водою ,
Не відчуваєш утисків, погроз.

Вмій дякувати за моменти добрі ,
Що в праці Бог здоров'я ще дає...
Що після гроз ясніє знову обрій ,
Що серце в грудях стукає твоє...

Згадай про того , хто житла немає ,
Чий дім ракета зруйнувала вщент...
Про тих згадай, хто з голоду вмирає ,
Задумайся про них ти на момент...

Чиєсь життя трагедія забрала ,
Хтось сиротою  у дитинстві став ...
Комусь бідою долю всю зламало ,
Згадай, хто втратив в мить усе, що мав...

Хтось інвалідом у візку зостався ,
Йому від серця щиро співчувай,
Хтось із дитям в лікарню прописався,
Ту чашу ти не пив... не забувай.

Вмій дякувати Богу за спасіння ,
Що на служіння йдеш без перешкод...
А десь за віру зносить знов гоніння ,
Многостраждальний Господа народ.

Вмій дякувати, що душа не в злобі,
Що здатний пробачати друга ти
Вмій дякувати навіть у хворобі,
І за хвилини горя й самоти.

Вмій дякувати за усе , що маєш ,
Що ясний розум , мудрість є в тобі...
Що гострий біль порою відчуваєш,
Що можеш гірко плакати в журбі...

Будь вдячний і за Чисту Кров Христову ,
Її пролив Він , щоб тебе спасти...
Оселя в Небі для душі готова ,
Туди ти зможеш, друже , увійти.

Вмій дякувати в час , коли не спиться ,
Коли молитись кличе Дух Святий.
Вмій дякувати навіть за дрібниці ,
За те , що ти здоровий і живий.

Вмій дякувати і за все звичайне ,
Що  шлях веде  до славної мети.
Уста а з ними серце- одностайно ,
Хай будуть Богу вдячними завжди.

НИВИ ПОСПІВАЮТЬ...

Так невблаганно час минає ,
І день за днем кудись летить...
Мій Боже... ниви поспівають,
Та хто на працю поспішить?

Вітрами згойдане колосся,
Вечірні тіні вже снують
А на полях немає досі ,
Працівників, хто звершить труд...

Вмивається земля сльозами ,
І гинуть люди без Христа ,
А ми в безпечності із вами ,
За них в нас не болить душа...

Все рідше світло ми розносим,
Все менше щирих молитов...
Не часто ми у Бога просим ,
Щоб перед нами Він ішов...

Частіш ми  на вівтар Христові ,
Кладемо лише пустоцвіт...
Немає місця для любові ,
Нема бажань змінити світ...

Схолонути серця зуміли,
Порою там печаль німа,
Ну а поля пополовіли,
Та лиш працівників нема...

Господь стоїть,сьогодні кличе ,
На труд добра, на труд  святий...
І вітер ниви знов колише ,
Гряде останній час сумний...

Бог про діла всіх запитає ,
Плодів чекатиме від нас ....
Тож поки милість Він являє ,
Йому віддаймо цінний час.
(2016)

ПРИНЕСИ ПЛІД

Тут на Землі, у інших на виду,
Посаджена я Господом в саду ,
Вже стільки сил й старання Він приклав,
Все для життя і росту мені дав.

Його Любові промінь ще не зник,
Я- деревина, Він- мій Садівник,
Тримає Добрий Бог над всім контроль,
І визначив для мене певну роль.

Впиваючись щоб свіжістю води,
Без нарікань приносила плоди ,
Його щоб свідком на Землі була,
Для слави Неба з радістю цвіла.

Мене від буревію захищав,
І гілочки в терпінні очищав ,
В душі боліло... плакала не раз...
Це Садівник труд звершував в той час...

Мені немало добрих діл зробив,
Дощем благословіння Він кропив,
Минали дні, летіли тижням вслід,
А Бог Приходив віднайти щоб плід.

Траплялося, шуміло листя лиш,
Хтось говорив :" Її на Рік залиш..."
І порятунком тішилась я знов,
Мене спасала Господа любов...

Ось третє літо до кінця біжить ,
І в сад Господь вже скоро поспішить ,
А що Йому скажу , коли прийде?
Якщо плоди Він вкотре не знайде?

Якщо спитає : де мої плоди ?
Чому живу безпечно й без мети?
Чи ж не прикаже Він слузі:" Зрубай!",
А я почую :" Ґрунту не займай" .

О Боже мій! Ти - мудрий Садівник,
Можливо, є у листях моїх шик ,
Дешевша порожнечі їх ціна ,
І заважає гілка не одна...

Щоб я для Тебе плідною була ,
Щоб линула із уст моїх хвала,
А грона винограду зріже ніж ,
Прошу ; все зайве у мені обріж.

Чисть у любові й милості мене ,
І літо дай, хоча би ще одне ,
Щоб виправитись, Боже, встигла я ,
Бо перевірка близько вже Твоя.

Мій Господи! Мене не відсікай,
Прошу, хоча би трішки зачекай,
Я все зміню, покаюся в гріхах ,
Не буде нарікань більш у словах.

Я ще Тобі від серця послужу ,
Про Твою ласку іншим розкажу ,
Ще в пору принесу рясні плоди ,
Лиш не рубай, ще трішки підожди...

Сьогодні час Бог кожному дає ,
Щоб виправити нам життя своє.
Чи є на гілці в нас прекрасний плід?
Чи може , листя тільки й пустоцвіт?

Яке ти дерево? Дай відповідь собі ?
Направ свій погляд в далі голубі.
Тебе Бог змінить, тільки попроси ,
І добрий плід для Нього принеси  .

ПО ПРЕКРАСНИХ МІСЦЯХ....


А якби у житті я своїм знемогла,
Обернувся у плач тихий спів...
А якби і смоківниця не розцвіла ,
Й  листям вітер лише шелестів...

А якби сталось так... виноградна  лоза ,
Не принесла врожаю мені...
Всі оливки оббила нежданна гроза ,
І стояли поля в порожні...

А якби у кошарі не стало овець ,
В стайнях тиша блукала сама...
А якби і настав дням прекрасним  кінець ,
І здалося б : надії нема...

Я й тоді буду тішитись , Боже,в Тобі,
Ти спасіння ... Яким  веселюсь
Ти є сила моя , радість серцю в журбі...
І з Тобою тут втрат не боюсь...

Зробиш ноги міцними , як в лані , мої
На висоти вперед поведеш
Втихомириш у серці нерівні бої
І в час болю мене обіймеш...

Крізь роки вчиш літати , хоч крила слабкі,
То пошарпає вітер життя...
Знов молюся , втираючи сльози гіркі
І здається... я просто дитя...

Але дав насадити мені перший сад,
У кошарі овець маю я...
Тут смоківниця є , там росте виноград ,
А ще далі- багаті поля...

А якби їх не стало , в однісіньку мить ,
Боже , душу від ремства спаси
Хай ця втрата ще трохи у ній поболить ...
Мир і спокій мені принеси...

Знаю я ще прославлю не раз і не два ,
Мого Господа в щирих піснях
Існувала без Нього. А в Ньому жива ,
Є насліддя моє в Небесах ...

Хай відкритими будуть уста для хвали ,
Хай відкритими будуть для слів...
По прекрасних місцях мої межі пройшли
По прекрасних місцях Бог провів.
( ©️ Н. Луцик- Мартинюк)

Я ДЯКУЮ ТВОРЦЮ

Я дякую Творцю за день прекрасний,
Що нас сьогодні разом Він зібрав,
За Небо голубе і сонце ясне,
За те , що хліб і воду нам давав.

Створив кругом таку красу нетлінну,
Ліси зелені, схили і поля...
Співає пісню вільна Україна,
Любові і журби- моя Земля...

Я дякую Творцю, що ще ніколи,
Голодним не лишався у житті,
Що у молитві падаю додолу
І біль весь виливаю я тоді.

Чудове в незначному навіть бачу,
Вслухаюся у співи солов'я.
І часто так від радості я плачу,
Як думаю про чин святий Творця.

Я дякую Йому за Правди слово,
За віру, що у Церкву привела,
За зорі в Небі і росу ранкову,
За промені надії і тепла.

Я дякую Творцю, що діти наші,
Не бачуть наяву страшну війну,
Не кинуті ніким на призволяще
Долають в Небо стежечку земну.

Я дякую Творцю за хліб щоденний,
Що маємо прекрасні ми сади...
Поля є , із яких не раз зберемо ,
В достатку щедрі і смачні плоди.

Я дякую за рідну Україну,
Яка встає із болями з колін...
Пройшовши крізь страждання і руїни,
Хвали Отцю вона співає гімн...

Я дякую за Церкву і родину,
За працьовитих, добрих земляків...
Що Бог прощає наші всі провини,
Кров Агнця очищає від гріхів.

Я дякую Творцю за Його Сина,
Який там на Голгофі помирав,
Страждаючи за цілий світ невинно
Спасіння від прокляття нам придбав.

Я дякую Творцю за воскресіння,
Що Правду ми пізнали ще давно,
Зі свого сну збудилась
Україна,
Їй право бути з Богом теж дано...

І у святих , небачених просторах,
Він дім нерукотворний збудував,
На Небі заспівають пісню хором,
Всі ті, хто в серце Господа прийняв.

Я дякую Творцю за мир і волю,
Одного лиш прошу у Нього знов:
Благослови Ти щедро нашу долю,
Щоб керувала світом всім любов.

ДО ЦЬОГО МІСЦЯ...

До цього місця Бог нам допоміг ,
По милості Його ми ще не зникли ,
Він до сьогодні кожного беріг,
Сприймати як належне , може , звикли...

Та день новий - дарунок від Творця ,
Його любов нас через біль проводить ,
Велінням Божим стукають серця,
І це від Нього - вища нагорода.

Збираємо плоди ми восени ,
Що сіяли - приходиться те жати  ,
А те , що будем чути  крик війни ,
Хіба подібне щось  могли ми знати. ?

Хіба про це би думалось комусь ?
Хіба таке могли ми уявити...?
На нашу долю випало чомусь,
Серед біди і небезпеки жити .

І бачити те кровопролиття,
З народом переносити страждання
У Бозі є надійне укриття,
Коли зловісне чути завивання .

Господь нас рясно всім благословив ,
Є добрий хліб й до хліба так багато ...
Голодними нікого не лишив ,
Дозволив урожай рясний зібрати.

До цього дня у спокої жили ,
Від вибухів не бігли у підвали ,
Спокійно засинати ми могли ,
Без пострілів світанки зустрічали.

Проводили в молитвах стільки діб ,
А нині Небу дякувати можем...
З благоговінням думаю про хліб ,
Його ділити  - це дарунок Божий .

А хтось стояв до голоду за крок ,
Очима бачив спалену пшеницю
Тримав він обгорілий колосок ,
І думалось: а може це все сниться ?

Ми цілі. Ми здорові . Ми живі .
Здається , що нема причин для страху...
Та вибухи знов чути десь нові ,
Здригається  з Херсоном Волноваха.

Хтось в Бучі рідну маму поховав,
Хтось тата досі в Харкові шукає,
Могилою весь Маріуполь став ,
Ще назва є, а міста вже немає...

В полон забрав невинних Азовсталь,
Чийсь син ще фронту лінію тримає..
І біженцем хтось вже подався вдаль...
Вмирають люди... смерть не вибирає...

Ми не пили страждання чашу ту ,
Хоч і тривають по сусідству битви...
Давайте будем вдячними Христу,
Не припиняйте за наш край молитви.

Куточок наш від горя Бог зберіг ,
Йому хвала- Він чув , про що благали ,
Моліться за правителів своїх,
Щоб мудрі тільки рішення приймали.

Цінуймо те , що нам дає Господь ,
І дякувати не переставаймо...
Що береже від злого душу й плоть ,
Сьогодні славу всі Йому воздаймо.

Хай хліб лежить на нашому столі ,
І чує Бог благання і потреби.
Просіть добра для рідної Землі ,
Просіть для діток мирного лиш Неба.

ПОДЯЧНЕ


Мій Господи я дякую Тобі,
За те що поселив мене у світі,
За ці простори неба голубі ,
За сонце ,що мені в дорозі світить .

Мій Господи, я дякую тобі
За співи солов'я і літні грози ,
Що зрощувались ниви золоті ,
І падали на них ранкові роси ...

Я дякую за той весняний цвіт
І за пожовкле, перше листя клена ,
За кожен захід сонячний і схід ,
Твоя рука все творить незбагненним...

Мене насущним хлібом годував,
Дозволив і до цього дня дожити,
У Тіні крил притулок Ти давав
Тобі ніяк не можу не служити...

Мій Господи! Я дякую Тобі,
За християн, за Церкву і родину,
Що поруч Ти в життєвій боротьбі,
Несеш мене крізь терни, мов дитину.

Я дякую за ту пролиту Кров,
Яка мене від смерті врятувала,
Я вдячний Боже за Твою любов,
За Руки , що не раз в біді тримали.

Я дякую , що край мій Ти зберіг,
Від голоду, від зла і від незгоди.
Війни не допустив і допоміг,
Не впасти українському народу.

Я дякую , Ісусе, що у злі,
Я вірю ще, люблю, живу в надії:
Що згине ворожнеча на Землі,
І Сонце Правди всіх людей зігріє.

Я дякую Тобі за добрий час,
Що проповідь жива кругом лунає,
Ти милуєш, ведеш, спасаєш нас,
Подяку серце Господу складає...

За ці благословіння- дав їх Ти,
Щоденний хліб і Біблію священну,
Достаток на столі, смачні плоди...
Хвала Тобі, Владико Незбагненний...

Я дякую , Спасителю, за тих,
З ким по дорозі в майбуття простую,
За рідних і далеких, добрих, злих,
За голоси людей, які тут чую.

Ти- Пастир мій і знаю, що в житті,
Ніколи в недостатку вже не буду.
І навіть в незнайомій стороні,
Про мене Ти ніколи не забудеш.

Підтримка і опора - кожну мить,
На допомогу з Неба сподіваюсь,
Свята Рука мене благословить,
Тому і в бурі я не захитаюсь.

Прошу Тебе за мій вкраїнський край,
Де розбратом й війною він розбитий,
Там , Господи, свій спокій ,мир подай,
Ти можеш душі зранені зцілити...

Наруги над дітьми не допусти,
Пройти дозволь полями злої битви,
Помилуй, Боже, грішних і прости,
Щоб ревними були людей молитви..


На Тебе лиш надія вся моя,
Її несу крізь сльози і руїни,
З Тобою лиш щасливим буду я
З Тобою лиш воскресне Україна.
(N.M.)