Мій дім Торецьк
Торецьк ми поряд ,
Ми з тобою,
Пробач тебе не вберегли,
Так боляче дивитись,
На місто де я народився ,
Де вчився , де пройшло дитинство,
Те місто де я одружився,
І син мій теж там народився.
Там друзі , там і дім наш -
Залишився ...
Покинуте життя.
Торецьк залишиться для нас
Як рідне місто - Батьківщина !
Ні , ні , це більше...
Ммм більше - це душа!
Частина серця України.
Так важко передать словами,
Всю біль яку я відчуваю ,
Як бачу вулиці палаючі в вогні,
У мене кров у жилах застигає.
Не можу дихати , не маю слів ,
Від жаху сердце завмирає ,
І попіл падає неначе сніг ,
Там чорний дим , там кров,
Там Смерть , лише її і відчуваю.
Згорів мій дім де народився,
Розбита школа де я вчився ,
Де познайомився, де одружився ,
Де дім побудував і син мій народився ,
В ТІЙ ШКОЛІ СИН МІЙ ТЕЖ УЧИВСЯ !!!
Де жили , мріяли , любили ...
Усе зруйноване , розбито -
ВСЕ ЗГОРІЛО !!!
Я бачу , помирає мій Торецьк ,
Від болю - це невиліковні рани.
Де кров рікою ллється на вогонь,
Горить але Торецьк їм не здається.
Він сильний , вільний, нездоланний.
Помре не ставши на коліна,
Обравши смерть а не полон,
НЕХАЙ ЦЮ ЖЕРТВУ ПАМ'ЯТАЄ УКРАЇНА!
Він так її любив і поважав ,
І завжди жив во славу України,
Як лицар він оберігав кордон,
Стояв на страже миру батьківщини.
Торецьк живий аж поки живі його діти,
Ми будем вірити , любити ,
І пам'ятати місто наших мрій,
Торецьк це місто Шахтарів !
Пробач , прощай мій рідний дім .
Пройдуть роки , війна ізсякне,
Вогонь погасне та розвіє дим.
Засяє над Торецьком сонце ясно,
Але від нього залишиться тільки тінь.
Ми будем пам'ятати всіх !
Людей які назавжди залишились вдома,
Хто стали жертвами війни,
Яких немає більше поряд.
Ми будем пам'ятати всіх!
Героїв для яких Торецьк ,
Назавжди залишився другим домом,
Хто не повернеться до рідної сім'ї ,
Назавжди захищаючи кордони.
Ми будем пам'ятати всіх!
З сльозами на очах молитись богу ,
Щоб жертва міста стала прикладом для всіх,
Як символ відображення незламного народу.
Гетингер М.
