33 роки тому у програмних засадах «Свободи» було зазначено, що Україна може розраховувати лише на власні сили, а підтримка союзників може бути ситуативною. Ця позиція сьогодні набуває особливої актуальності, адже, на жаль, ми змушені спостерігати, як наші стратегічні союзники у боротьбі з московією діють не завжди чесно та відверто, намагаючись витиснути свій інтерес зі знекровленої, але воюючої та незламної України.
Україно-польські відносини завжди були непростими, але останнім часом бачимо як польська сторона блокує нашу інтеграцію на Захід, виправдовуючи це підтримкою українцями героїчної постаті Степана Бандери та УПА. Цей крок викликає тривогу, особливо у той момент, коли Україна, борючись за своє існування, проливає кров і за свободу та спокій всього континенту.
Що стосується постаті Степана Бандери та Української Повстанської Армії, вони були, є і будуть символами національної боротьби для українців. Сьогодні їхній чин надихає сучасних воїнів, які захищають не лише Україну, але й Польщу від московської навали. Бандерівське гасло "Слава Україні! - Героям Слава!" є офіційним у Збройних Силах України, а шеврони з символікою УПА та портретом Бандери з гордістю носять десятки тисяч воїнів. Ми разом протистоїмо спільному ворогу і герої нашого минулого підтримують нас у цій боротьбі!
Хіба ми вказуємо полякам кого їм вважати своїми героями? До прикладу Йозеф Пілсудський – видатний державний діяч для Польщі, але водночас ця особа принесла багато страждань українському народу, для нас він кат і агресор...
Крайні заяви польських посадовців спрямовані на маніпуляцію питаннями Волинської трагедії, а тому викликають глибоке занепокоєння. Волинські події – це складна сторінка історії, яка потребує діалогу, а не політичних спекуляцій. Якщо поляки хочуть гострої дискусії, то, може, нехай дадуть відповідь на питання, в першу чергу для себе: про пацифікацію українців, звірства Армії Крайової проти мирного населення Волині та Галичини.
Так, ми вдячні Польщі за допомогу та підтримку, які вона надає Україні в нашій війні проти московії. Але це — не лише жест добросусідства, а й прагматичний розрахунок, який повністю відповідає національним інтересам Польщі. Бо ж якщо путін здобуде перемогу в Україні, то наступною його жертвою стане саме Польща.
Варто згадати і неприємну деталь: попри всі заяви про солідарність, Польща продовжує закуповувати російські енергоносії, зокрема газ, толерує блокаду українського зерна, транзитом пропускає через свою територію московські торгівельні вантажі, тощо. Це викликає серйозні питання про щирість польської позиції та подвійні стандарти.
Усі гострі питання нашої історії слід передати історикам, бо зараз перед нами стоїть спільна загроза, яка значно перевершує всі минулі конфлікти. Ми повинні бути єдиними, як ніколи раніше. Всі старі гострі питання між нами слід відкласти до часу, коли путін і його армія будуть остаточно знищені і відкинуті з української землі, а теперішня московія розпадеться на багато національних держав.
Наголошую, майбутнє розв'язання історичних суперечок повинне будуватися за принципами взаємоповаги і порозуміння та виключно після перемоги над одвічним спільним ворогом.
