Соболичка вєщає

❗️Голосування за членів Громадської антикорупційної ради 2.0

Сьогодні о 9 ранку вже вдруге повинні відбутись вибори до Громадської антикорупційної ради при Міноборони. Попереднє голосування мало відбутись 26 грудня, однак Міноборони закрило його в обід «через технічні неполадки».

Пробуємо проголосувати ще раз сьогодні о 9:00🤞🏻 Це важливо, зберігайте посилання: https://rgk.vote.mod.gov.ua/

P.S. разом з іншими активістами радимо звернути увагу на цей список кандидатів☝🏻

Питали мене вчора, що я думаю про інтерв’ю Зеленського Лексу Фрідману. Ну, що вам сказати? Аж так, щоб я дізналася з нього щось нове, то ні. Він просто підкреслив ще раз, які вони відірвані від того, що робиться.

Мені тяжко зрозуміти, як так, він каже, що передивився сотню годин інтервʼю, перечитав багато книг, а так і не зрозумів, що це не ми почали цю війну і не ми наступаємо і не від нас залежить тривалість цієї війни.

путін не визнає субʼєктність України, він вважає, що забирає своє і ніхто його досі не переконав у зворотному. А тут Фрідман думає, що може на щось вплинути?

Фрідман згадав, що читав Достоєвського…

Вилізла в голові мені теза Забужко, яка колись пояснювала, чому нам не можна виходити на одну сцену з росіянами. Бо російську літературу вони читали, а не нашу, тож до них вони автоматично обертатимуться, а отже ми завжди будемо у програші.

Не впевнена, що путін дасть йому інтерв’ю. Не впевнена, що якщо це інтерв’ю й відбудеться там буде щось нове. Але пробувати, звісно, буде.

Світ має роздуплятися. Як і ми, зрештою. Зеленський там непогано пояснює, яка загроза зараз висить над усією Європою, починаючи від того, що буде, якщо США вийдуть із НАТО і закінчуючи тим, що в більшості європейських країн просто нема ані армії, ані бажання воювати.

Хай слухає це Європа. Хай чує це весь світ.

https://youtu.be/8XEpoCMIADI?si=MbbhOsNgigOWycCS

Сміливість — слово, яким можна означити мюзикл «Наталка Полтавка» франківського театру. Рок-музика, сучасні костюми, неймовірні голоси та яскраві рішення, сцена зокрема.

«Надя, світло на пана Возного», — гумор, якого не чекаєш, але який такий добрий-добрий.

Твір, діалоги, пісні і герої — все те, що ми знаємо зі школи і все те, що можна нині подати по-новому і сприймається воно прям інакше. Зокрема, в сучасному світі Петра б назвали маніпулятором, який хоче бути з дівчиною, але так її любить, що пропонує вступитися заради добробуту її мами. Really?

Аааа. Я не хочу, щоб нині були такі Петри, але я рада, що якщо вони є, то їм попадаються такі Наталки, які беруть все у свої руки 😂

Пʼять нашому театру за сміливість не боятися зіпсувати твір і показати його по-іншому. Зізнаюся чесно, що спершу для мене їхні такі постановки (зокрема, нео-опера жах «Гамлет») здавалися дикістю і провокацією. Але нині я дійшла до того, що розумію: мистецтво має провокувати на роздуми та сміливість, у тому числі.

Ніколи не говорила на цю тему у сторіз, але напишу тут, можливо ше колись зроблю пост або ефір на цю тему, про конкретно свою позицію.

Давно поговорила із своїми близькими, що не хочу, аби вони доглядали мене на старості, хочу, щоб знайшли гарний будинок і я, якщо доживу до старості, планую вмирати саме там.

Я вважаю радянським пережитком оті фразочки «подати на старості склянку води», «хату запишу тому, хто мене буде обходити» і тд.

Не хочу. Діти мають жити своє життя і виховувати своїх дітей. Так, їм можна допомагати виховувати онуків, якщо у тебе є таке бажання, і у дітей є це бажання + ваші цінності і розуміння виховувати дітей співпадають.

Все. А якщо я не можу / не хочу виховувати внуків, так як хоче моя дитина, то значить я не шкоджу там, де не можу допомогти.

Не хочу бути тягарем. І так, я вважаю, що старість може бути тягарем, іноді — важкою ношею. І добре, якщо цього не буде, але якщо буде, то хочу, щоб дитина жила своє єдине життя без відчуття жалю, провини чи втоми.

Чому про це думала, бо ставила на цю тему рекламу.

Тут.

https://gk-press.if.ua/budynky-dlya-litnih-lyudej-v-ivano-frankivsku-turbota-komfort-i-profesijnyj-doglyad/

Моя банка на 100 тисяч була частиною великого збору і нині вони його закрили. За ці гроші мають придбати багато різного — РЕБи, дрони, підстанції, я слідкую і буду вам про це розповідати.

Недавно в тіктоці випало відео Альони Альони, вона збирала 300 тис теж на цей збір. Її відео — емоційне, з надривом.

І я згадую її цитату у Єфросиніної, яка дуже завірусилася, мовляв від зборів падають перегляди, що вона не хоче закривати інстаграм через збори, бо вона творча людина і тд.

Вона отримала купа хейту.

Бо, в такий складний час, публічні люди не можуть просто так жити своє найкраще життя, не долучаючись. Непублічні, якшо шо теж, але це уже інша тема, бо вони хоч не мають аудиторії, на яку впливають і не можуть ставати прикладом для натовпу.
Тобто відповідальність менша.

Про що мені це? Про те, що від хейту іноді є добрі плоди. Це одне з відкриттів для мене. Я багато років вважала, що агресією не поясниш і не доведеш, але ж ні, воно працює.

(Припускаю, що вона може ніколи не визнати, що це так, але результат на лице).

Цікава штука, про яку думаю з того ж інтервʼю Альони Альони у Єфросиніної. Якщо у тебе сотні тисяч підписників, але лише три переходи на збір, то це й твоя відповідальність теж.

Якість, а не кількість — важлива теза, до якої рано чи пізно нам треба доходити у житті. Це про їжу, одяг, меблі, освіту, роботу, друзів, це навіть про книги.

Якось я змінила думку про те, що хто багато читає, той обовʼязково розумний. Нє, не обов’язково 😅

Якість. У мене в 23 році на інтенсиві було завдання навіть про якісь. Думаю, якщо писати пост раз в рік про це, то щоразу він буде про щось інше.

Ще один приклад: колись зайняті люди носили по кілька мобілок, це піднімало їх статус, і лиш пізніше ми дійшли до того, що має бути зручно, а отже це теж розмова про якість.

І про те, що усі ми час від часу доходимо до того періоду у житті, коли починаємо думати про якість, а не кількість. І от це той період, коли ми виходимо на інший рівень. Воно не відбувається за один день і не змінюється відношення про все на світі водночас. Але воно все ж стається.

У мене це сталося тоді, коли зрозуміла, що краще заблокувати чи послати, ніж пів дня доводити людині, що ти не верблюд. Це було про ту ж якість. Я хочу заходити в інсту за обміном. Він може бути всупереч моїм думкам, але він має бути адекватним, а не із зневагою.

З Новим Роком. Змінюйте свою думку, якшо є причина. Це про наш ріст, а не про слабкість.

Гордон заявив, що Путін зірвав переговори з Трампом. Перелічив якісь там вимоги Росії, про денацифікацію і демілітаризацію України, відмову від НАТО і тд. Також розказав, що пропонував Трамп.

Як на мене, не було шансів домовитися. Путін знову показав, що йому не треба ніякі переговори.

Що мені не так?

Чому про переговори говорять без України, та ше й Гордон так впевнений, що можливо закінчити гарячу фазу? А якщо вони там зараз нарєшають, що ми маєм пів України віддати? Мені не дуже ок, щоб ми сподівалися на такі переговори і розраховували, що вони будуть справедливими.

Друге. Трамп обіцяв, що якщо чи Україна, чи росія не прийме його умови, то він вкладе всі сили, щоб послабити другу сторону. Ну що ж. Путін дав задню. Якби Трамп стримав слово, то він би мав посилювати Україну, але я просто хочу нагадати, що Трамп теж шут. Він теж триндить дурне, плутає чи вигадує факти та цифри і головне — він теж не стримує слово.

Тому хочеться вірити, що Трамп дасть нам достатньо зброї, але краще ми просто почекаємо на це, щоб потім не розчаровуватися.

І наостанок. Чи вірю я у те, що колись росія таки піде на переговори? Так, але для цього потрібен характер партнерів щодо санкцій. Сильний характер, якого, на жаль, ми не бачимо.

Ну і в мене є ще одне припущення: не варто забувати, що росія — диктаторська країна і ми не знаємо насправді, що там відбувається. Якщо там зле і дуже зле, а ми якимось чином цього не бачимо, то переговори будуть швидше, ніж ми очікуємо. Але це прям дуже хороший сценарій, в який хочеться вірити, але в якому я й сама сумніваюсь, наразі.

Недавно Гордон десь там з кимось говорив і ляпнув, що гаряча фаза війни закінчиться до кінця року. Мовляв, буде зустріч когось там з кимось 30 грудня (тобто нині) і все, гаряча фаза позаду.

І от маєм нову тему. Одні затамували подих, бо ж так хочеться, аби він був правий, інші — сруть його, бо ж ідіотизм.

Якшо шо, то я його теж не люблю 😁 але треба чесно сказати: він не вперше робить свої заявочки, яка у нього мета, ми можемо здогадуватися, але чомусь я собі думаю, що це медійність. Чому журналісти це транслюють? Та тому ж, чому Гордон це триндить. Припускаю, що перегляди.

А я в контексті цієї історії згадала собі таке. Десь рік тому зʼявилася блогерка-юристка, яка щодня рахувала відлік до закінчення війни. 58 днів. 57 днів. І так до: завтра закінчення війни.

Люди спостерігали за цим шоу. Вона набирала аудиторію. Підписники і мені доводили, що вона точно щось знає, бо ж не може людина отак просто ляпати (може 🤣 це мене просто вбивало, трясця, ні одна людина на цьому світі нічого не знає, чуєте?) і що я скоро побачу. Я тоді подумала, як важливо все ж таки працювати з критичним мисленням. Але люди, на жаль, так хочуть чути добрі новини, що адекватність у них вимикається.

І шо далі? Правильно. Настав той енний день і нічого не сталося. Хтось там від неї повідписувався, але зрештою аудиторія з нею лишилася. Тепер вона великий експерт-юрист (до речі, я глянула кілька постів і вони справді адекватні, тобто для мене нині загадка чи вона попрацювала з головою чи вона навмисно отаким чином аудиторію набирала), а недавно десь 10 підписників мені радили піти до неї на консультацію. Тобто я роблю висновок, що вона таки дуже відома.

Цікаво як, подумала я. В людей своє життя і проблеми, вони вже й забули чи не знали, що ти там колись молола, якщо зараз ти інша. Але ймовірно головну ціль — аудиторію, ти таки отримала.

Авдіївська гонорова каша. Яка назва красива, аж дух перехоплює.

Я мушу це тут лишити, рецепт поставлю в коментарях.

Дякую людям, що це показують, поширюють, зберігають. Особливо боляче, коли думаєш про Авдіївку.

Подивилася свіже інтервʼю Чмута, зачіпають, як завжди, багато важливих тем.

https://youtu.be/3axWOV5ails?si=81QHF7NqvaWTETEJ

Мою подругу колись висміяв Майкл Щур (Торонто). Вона сама показала сюжет з стьобом, що всі навколо питають її, скільки вона заплатила.

І лиш за пів року вона розплакалася, що це дуже тяжко, коли ти отримуєш такого рівня висміювання і їдкі коментарі оточуючих.

А ще було, що дочка жінки, яку я дуже поважаю, писала про батьків у фб стільки гівна, що страшно було це читати.

Як дочка, так і мама, досить відомі в місті. Це боляче було дивитися. Я відписалася, не хотіла читати, бо у всіх нас є багато образ на батьків, але чи потрібна чужа спідня білизна нам, особливо, якщо в нас своєї достатньо? Та знайомі це обговорювали, так чи інакше до мене долітала якась інформація.

Тоді я дуже хотіла підтримати маму. Просто написати: я вас дуже поважаю і тд, але я змовчала.

Іноді ми не знаємо, як поводитися в тих чи інших випадках. Це настільки індивідуальна історія. Комусь може треба підтримка і він її чекає, а хтось навпаки не хоче її, бо сам ще не знає, як реагувати.

І от дивлюся я «Відчайдушні домогосподарки» (подивилася 3 серії англійською, ще 7 українською, як я вчу англійську 😂 але планую таки потім знову дивитися англійською, просто тепер слухала на фоні, коли готувала чи прибирала) і чую прекрасну фразу: хороші друзі підтримують один одного, коли щось сталося, найкращі —роблять вигляд, що нічого не сталося.

Знайома пару днів тому радилася про ФОПа, заробітки невеликі, якшо не сказати малі, але каже: у мене дочка росте, хочу їй приклад хороший показувати.

Написала, може ще хтось про це подумає.

Дуже багато залежить від того, що ми не лише дітям вішаємо, а й який приклад показуємо.

Вибачте, що з нотаціями у Святвечір, дочка просто приїхала, і от думаю про те, як важливо, те що ми в дітей вкладаємо.

Христос рождається.

В мене є підписниця, вона живе на заході і постійно бідкається, що боїться за чоловіка, якого може злапати тцк.

Їй все одно, як закінчиться війна, їй треба, щоб чоловік був удома.

То, на її думку, в усьому винен Зеленський, він має піти і припинити війну. Будь-якими переговорами, віддати Путіну те, що він хоче, аби лиш її чоловік був удома.

Я знаю, що вона не подивиться це відео, бо аби його глянути, треба сміливість і відповідальність, так ти можеш зрозуміти, що ти помилялася і що вирішення не таке просте, як ти собі думаєш. А хіба це їй треба?

Чому я ставлю це відео вам?

Бо мені здається, що не в мене однієї є така підписниця (знайома), може вам легше буде, щось пояснити комусь під час таких дискусій. Якщо матимете бажання таким людям щось пояснювати. Бо в мене воно зникло. Я опустила руки.

Коротко, що хотів Путін на переговорах 22 року і що він досі вимагає (наразі нема жодного речення, що він готовий хоч на якісь поступки, якщо щось зміниться, то ми про це дізнаємося):

- віддати рф усі чотири області (Донецька, Луганська, Херсонська та Запорізька) повністю, навіть ті населені пункти, які не в окупації. Як ви плануєте сказати про це людям, які живуть у Запоріжжі, наприклад? Вали з дому, віддай москалям хату, бо я хочу, аби мій чоловік сидів удома? Я не розумію, як українська влада має на це піти. Може хтось розуміє?

- зменшити українську армію до 85 тисяч осіб. саме так, тоді вони нас візьмуть, через кілька років, голими руками, приводів їм не треба, вони завжди щось можуть вигадати, ви вже це не раз бачили.

- відмовитися від НАТО та виробництва ядерної зброї.

- відмовитися від іноземних військ, іноземної зброї та участі у будь-яких іноземних конфліктах.

- зробити російську другою державною.

- відмовитися від санкцій та судів.

- законодавчо заборонити фашизм, нацизм та агресивний націоналізм.

… А росія обіцяє не нападати і дозволити Україні двосторонні угоди з різними різними країнами, які протягом 3 діб мають право відреагувати на агресію проти України.

Я не буду тут робити висновків. Хай кожен зробить їх сам.

Відео довге, але вам достатньо буде глянути перших пʼять хвилин.

https://youtu.be/2jvHi5gCsEQ?si=C-mbMvbOQttmrG7I

Згадала собі, що у моєї дитини колись була репетиторка з англійської, з якої вони говорили про життя, а для підсилення англійської вона попросила їй знайти ще одну вчительку 😁

Війна ше не закінчилася, а наші люди вже показують, як їм пофіг тема військових. Просто через банальну неосвіченість.

Конфлікт вичерпали, бо прийшли з міської ради (Львів) і сказали, що пандуси мають бути саме такі.

І конфлікти ці мають бути в медіа, і в тіктоці, на комісіях, щоб люди в усій Україні розуміли, що пандусів буде ставати більше.

У Вишгороді ТЦК та поліція хотіли підпалити машину, щоб змусити водія вийти.

Інцидент потрапив на відео. Ймовірно, таким чином правоохоронці та військовослужбовці хотіли відчинити двері авто, щоб затримати чоловіка.

Поліцейських відсторонили, Міноборони проводить перевірку. Усіх причетних притягнуть до відповідальності, кажуть у відомстві.

Відео: InfoResist / X

@babel

Від учора обговорюється цей величезний матеріал про те, хто мочить українські фонди.

Він досить складно написаний, але тема така, що інакше не мож.

Залишаю посилання
Може буде у вас настрій.

Що не здивувало: лише 37% фейків, вкидів і тд на кшталт Чмут краде гроші, а Притула не може прозвітувати за супутник, має російський слід, а все решта це — українці. Сумно, але це треба визнати.

Навели приклад і мого «улюбленого» Тараса Чорновола, якшо шо, то я давно кажу, що цей чоловік пробив дно.

Я б його приклад назвала маніпуляцією, яку аудиторія негативно зчитає. А так не можна, з такими речами, як допомога армії, треба бути дуже обережними.

Думаю, що це за меми з самокатом 😂 а то зʼясувалося, що російського генерала ліквідували самокатом. Тобто вибухівкою, яку прикріпили до самокату.

Хай живе народна творчість.

Говорила це в сторіз і ще раз скажу: для мене дико, що деякі волонтери, які збирають гроші на власні банки, закликають людей витрачати «зимову тисячу» на комуналку, а їм пересилати власну тисячу.

Власні гроші ми й так маємо кидати на банки. Таке враження, що люди всі три роки кидають по 50 грн / місяць і тут нарешті впала аж тисяча, то це прям дилема, як нею розпорядитися.

Така велика сума! Давайте зробимо срач.

Але це невелика сума насправді. Це всього тисяча. І люди, які донатять, як мінімум десятину, кіпіш навряд чи роблять. (Хоч можу помилятися).

Найбільше болить, що це почалося з волонтерів, які почали заявляти, що не вірять великим фондам. Люди, як ви хочете, щоб вірили вам, якщо ви самі прискіпливо відноситеся до інших?

Фонду можна не вірити, якщо є якісь передумови, а не просто тому, що він великий.

Раніше читала, що великі фонди часто купують значно дешевше у виробників, бо беруть оптом, а волонтери купують поштучно і тому значно дорожче (це теж питання, бо буває всяке, але є й таке).

І ні, це не підстава донатити лиш великим. Бо скрізь треба. Треба донатити перевіреним, як великим фондам, так і знайомим волонтерам на банки. Я вірю «Повернись живим», я кинула гроші їм, але коли переглянула список фондів, то хотілося кидати усім. І я не розумію, що має бути в голові в людини, яка каже, що їм усім (а там сотні) не вірить.

Якщо нема залізних підстав комусь не вірити, то не можна (підкреслюю жирним «не можна») казати: нікому не вірю, лиш своїй сестрі. Бо це підрив репутації усього волонтерського руху, і вашої сестри теж. Хтось і твою сестру не знає, теж може так казати.

Кидайте на комуналку, якщо хочете, це ваш вибір, але не розносьте це, як єдиний правильний варіант.

P.S. Мені більш правильніше і мʼякше звучить фраза: великим фондам допоможе бізнес, діаспори тощо, дайте мені, бо треба вже. Але не кажіть, що всі погані і лиш ви у білому пальто.

Бідний, але чесний. Скандал із квартирами для азовців показує, що герой або загиблий, або бідний, бо отримати квартири від когось — це причина на скандал і втрату репутації.

Людям треба знати, хто і за що дав квартири людям, які втратили житло в окупації (просто так ніхто нічого не дає? А може дає? Ми ж не знаєм). Лиш ви отримаєте імʼя того, хто їм дав ці квартири, то буде новий срач.

Чи треба розказувати, хто дав квартири людям, які нас захищають? Чи повинні вони виправдовуватися? І чи є шанс виправдатися?

Звісно, нам легше було б їх ідеалізувати. Бідні, за то чесні. Вони зобовʼязані жити в окопах і їхні сімʼї теж хай живуть в окопах, так?

Як на мене, головна історія це їхня і їхньої совісті, поки вони не роблять нічого поганого і не служать якимось таємним меценатам, то чому суспільство має їх засуджувати?

Важливо. Ніхто не знає домовленості і мотивацію меценатів. Знаю випадок у Франківську, коли атовець отримав квартиру із словами: я беру, якщо ви не будете мене змушувати її якимось чином відпрацьовувати. Йому її дали і запевнили, що так і буде. Потім попросили прийти на якісь збори, він відповів: у мене робота, а я вас попереджував, що нічого відпрацьовувати не буду.

Його більше ніхто ніколи не чіпав.

Чому хтось вирішив, що квартири це точно підкуп? Я думаю, якщо домовленості між ними прозорі, то нічого поганого тут нема. Не варто забувати, що в наш час залишається багато людей, яких мучить совість, що вони не воюють, і вони різними способами намагаються допомагати, квартирами у тому числі.

Я не знаю, які домовленості між меценатами і азовцями, але поки є лише квартири, то я не бачу причини довигадувати щось інше.

Якщо їхня поведінка зміниться, то лиш тоді можна буде судити, що щось не так. А поки це просто факт.

(Хто не знає про що мова, то ставила у сторіз нині вранці).

Ігор Кривецький (прізвисько Пупс) свободівський спонсор і один з лідерів, дав інтервʼю Гордону.

Я Гордона практично не дивлюся, але Пупс — надто цікава людина і надто рідко дає інтервʼю, щоб ігнорувати.

Обговорюють різних політиків у негативному ключі. Згадують помилки Революції Гідності. І найцікавіше — вимагає від усіх поліграфу 😂

Боже, я ото ржу, але раптом через 5-10 років усіх політиків (чи кандидатів) посадять на поліграф. Я уже нічому не здивуюся. І може нині це виглядає брєдова трохи, але мені ідея подобається))

Цікаво. Емоційно. Виглядає щиро. Але через його особисту призму, а не варто забувати, що різні події різні люди описують по-різному. Тож, це його думки, а не істина.

https://youtu.be/mHQQUdKgtGU?si=XoX2hUPlao2iMC-n

🗣Знущання над військовими 211-ої понтонно-мостової бригади: до Міноборони не надходила інформація про такі випадки, але це будуть розслідувати, стверджує в етері Радіо Свобода речник відомства Дмитро Лазуткін

🛑Він вважає, що інформація про системні порушення прав військових могла покриватися на місцях: військові, які страждали або були свідками цього могли боятися повідомляти про це через залякування.

🛑Міністерством наразі розробляється законопроєкт про створення посади військового омбудсмена, який і має розглядати подібні кейси, зазначив він.

🛑Наразі, якщо права військовослужбовця порушуються, то він може звернутись на гарячу лінію відомства або у Центральне управління захисту прав військовослужбовців.

❤️ Радіо Свобода. Підписуйтесь

Люди, от тепер це вже не смішно. Я подивилася 6 частину Маркуса, ше буде продовження, але я вважаю, що наші правоохоронці мають відкривати кримінальне провадження.

Колись слухала Портнікова, він казав, що після війни має бути суд і всі рішення командування мають там заслуховувати на доцільність.

Але все це уже в публічному просторі. Чи мав право він на це відео? Чи можуть ці відео зараз просто проігнорувати? І що він ще планує говорити в наступному відео?

Якщо захочете подивитись, лишаю посилання, якщо ви не бачили попередні, то не так суттєво.

https://youtu.be/OZU5WaWEX0w?si=IA4gPzVV_AycpNot

У тіктоці є такий тренд: говориш із розумною фізіономією повний брєд, щоб люди тобі писали, що ти ідіотка 😂

Тікток працює на коментарі, чим більше тобі написала пофіг шо, тим більше у тебе росте тікток.

Час проводити навчання, як виглядати ідіотом. Як мінімум, бабла принесе))

Якщо серйозно, то я це виставила у сториз, а дехто подумав, що ця дівчина правду говорить. Ні, люди, вона стібеться. Просто ви не шарите у трендах 😂

В Угорщині на ЧС з функціональних видів спорту усунули литовську спортсменку через антиросійську футболку

От вам свобода слова у ЄС. А в нас за заборону георгіївської стрічки чувак сім років судиться.

Я це про те, як москалі одержимо захищають своє.

«Збори ОСББ» — новий фільм у кінотеатрах. Для мене був довгоочікуваний, бо вони підігрівали інтерес у тіктоці, мені випадали ролики і я чекала, ну коли ж.

Смішне. Тригерне. Про наболіле. У вас точно є такі сусіди 😁 або подібні.

А ці наші сварки: хочу не так, а так, мені треба не це, а оце, якраз показують, як тяжко людям з різних світів і різними проблемами розуміти один одного.

В мене взагалі історія, я 12 років живу у будинку, знаю може людей з 5, ні з ким не вітаюся, бо взагалі не дивлюся ніколи на людей 😅 недавно вирішила з усіма вітатися, теж в штангу, бо часто вітаюся тупо з чужими (хтось до когось в гості чи шо).

Про фільм. Смішне. Зачіпає наші проблеми, за це дуже люблю українське кіно, бо по наших болях. Напевне б не зрозуміли закордоном, бо в них такого напевне нема. Чи є? Хтось знає?

А вкінці перемогла, вгадайте хто? Любов. І це прекрасно. Вартує, щоб піти.

Це в тіктоці випав шматок з фільму «Щедрик». Може ви не бачили, може захочете його глянути. Бо я ходила на нього в кінотеатрі.

Знаєте, зараз, коли бачу, що там десь в Україну повернули шість дітей, а там — вісім, то часто згадую цей фільм. Бо скільки ж дітей вони нам не повернуть, бо просто не знайдуть? Чи є межа цьому цій чорноті?

На моє переконання, жодна адекватна і свідома людина не може толерувати язик, культуру чи навіть фільми їхні. Це роблять лиш несвідомі люди, в яких замало знань, тому треба запасатися терпінням і пояснювати ще і ще.

Якось пропустила цей матеріал про мсеківців, подивіться, тут 15 хв. Я адекватно це сприймати цю інформацію не можу.

І хочу вірити, що гроші конфіскують, а баришню з Хмельницького таки посадять.

Про шо думаю. Ок, у нас поганий КПК. Але, сука, його прийняли 12 років тому, що роблять нардепи весь цей час?

Жодну відмазку чути не готова 😀

https://youtu.be/oc2Zpikm89E?si=u1SADU56qAgMThEQ

Крутий коментар прочитала, хочу поділитися, раптом комусь згодиться.

В ІФ поставили ялинку. Вперше за 3 роки. Я вже казала, що я — не цільова аудиторія, тому я холодно до цього відношуся. І, справді думала, що без цього мож обійтися, хоч не розказувала людям, як треба, бо це лірика, емоції, спогади і любов — тяжке питання. Тож, те що для мене «мож обійтися» для когось — цінне.

Ну і в тіктоці — срач. Все, як завжди. Дніпро пише Франківську, що в них нема світла (тіпа в нас воно є 😁), ще хтось там розказує, що гроші не на те йдуть, «всі на фронт» тощо.

І тут хтось пише: продайте свій телефон і гроші відправте на фронт, й так толку з ваших коментарів мало. Люди, це найсмішніше, що я читала на тему срачів в соцмережах. Беру цю фразу на озброєння 😅.


*** мами пишуть, як важливо діткам показувати ті ялинки. До сліз. Я так була зайнята роботою, що не мала часу водити дитину на ялинку. Дика вина перед дочкою зараз. І велике захоплення батьками, які захищають емоції та дитинство своїх дітей. Попри все.

Історія з життя, чому згадала — не знаю 😅

Наше місто по кількості забудови на кількість населення багато років було на рівні з Києвом. Тут керує не влада, а забудовники. Бо влада змінюється, а забудовники — ті самі.

Ми воювали за те, щоб не забудовували озеро. Забудовник виніс проект, а там нові 9 будинків, ми робим кіпіш, бо він почав будувати один, а він не зупиняє будівництво, а починає ще 2. Статті. Комісії. Кіпіш. Він зупиняється і такий: дайте добудувати те, що почав. Ага. Добре, що встиг почати три.

А потім він типу отримує якусь нагороду, як сумлінний забудовник, і запрошує журналістів на пресконференцію.

Дзвонить якась курка в редакцію і замовляє рекламу, що треба, аби на преску прийшла журналістка, яка писала про ці всі скандали. Читає з листочка прізвище журналістки, добре виговорити не може. Мене трусить.

Щоб ви зрозуміли: ціна рекламної статті ~ 2000 грн. Я за ці гроші маю змусити розслідувача перестати писати статті про нахабність забудовника і написати про його нагороду.

Я відповідаю: по-перше ця журналістка ніколи не піде на вашу преску, бо вона не раб, щоб робити те, що суперечить її цінностям. По-друге я не відправлю вам ніякого журналіста, навіть студента, бо це суперечить і моїм цінностям теж.

Я тоді ще довго була в шоці від такої зневаги до журналістів. Хто дав право цим мішкам з баблом так нас принижувати?

Потім багато було срачів. Вони пускали слухи, що ми вимагаємо від них квартири, аби нас між собою пересварити. Але врешті він зупинився на час. Кожен зайнявся своїми справами. Забудовник щось там добудував. Але не все. До речі, він став депутатом від «правильної» партії. Але в моєму місті виграють на виборах лише правильні, ага.

Зараз у нас нові кіпіші час від часу трапляються. Озеро має дуже мало вільних територій і дуже багато охочих забудувати. Щиро співчуваю активістам, але визнаю, що вже застара для цього двіжу.

*** напевне згадала цю історію, бо ніяк не можу забути той фільм «Редакція». Такі фільми будуть ще довго підтримувати думку, що журналісти — це маріонетки. І я не розумію, як з цим боротися.

«Для мене журналістика — це вміння вирішувати математичні задачі», — Портніков.

Ага. Коли я казала, що журналістика ближча до математики, ніж до творчості, то мені дивувалися 🤣

Отримала величезне задоволення від Бігуса. Розслідування про талони і сервісний центр. Болюче питання для мене. Хтось мав це зробити.

Раджу.

https://youtu.be/IeUsv9OER24?si=jp0MfxGeiROxwodg

В моєму місті кінотеатри крутять українські фільми для двох людей. Чи крутять іноземні — не знаю, бо не ходжу на них.

Це я вважаю меценатством.

Щоб бізнес займався благодійністю, кажу в сторіз, він має бути і багатим, і свідомим водночас. Не всі можуть.

Саме тому часто маленькі містечка не завозять українські фільми. Це ж коштує. Напевне немало. Хтось бідний, а хтось може й несвідомий. Не знаю.

Жінка розказує історію, що в них автобуси для кількох людей теж не хочуть водити. І продовжує, що бізнес має керуватися не лише грошима, а й думати про соціальну відповідальність.

В моєму місті з перевізниками була проблема роками. Я написала напевне не один десяток статтей про перевізників і перевезення. Я знала про їх проблеми все, що можна.

Досить часто їм невигідно було. Наша влада не знала, як бути, робила конкурси і навʼязувала перевізникам 1 дуже вигідний маршрут і 1 — збитковий. Бо хтось же тих людей все одно має возити.

Але все це теж не працювало. Перевезення — це дорого. Поки в моєму місті все це не повісили на бюджет, то питання не закінчувалися.

А зараз що? Правильно, люди, які мають машини, і не користуються громадським транспортом, розказують, що бюджет транжирать на бабульок. Хоч бабулі податки й не платять.

Де межа? Як вгодити усім?

Але давайте повернемося до жінки, яка вважає, що «весь бізнес має бути соціально відповідальним».

Було б звісно добре. Але це ідилія, щоб ділитися, треба мати сповна, треба дійти до цього ментально і фінансово. А ми часто сидимо і розказуємо, хто шо має, не знаючи, як їм.

Ми не знаємо. Чи цей бізнес соціально активний чи ні. Може він в іншому селі працює у збиток чи то він, на чиюсь думку, має працювати у всіх селах у збиток? Серйозно? Може хай на заробітки поїде і просто гроші присилає нашим людям, щоб таксі оплачували собі?

Ми не можемо порахувати, якою має бути ця його соціальна відповідальність. Де градація? Де нормативи соціальної відповідальності, якої вимагаємо від бізнесу?

Не варто забувати, що багато хто зараз зводить кінці з кінцями. Людям тяжко, але й бізнесу часто нелегко. Будем мірятися?

Наприкінці розкажу вам історію з життя. Років 18 тому у нашій редакції помінявся власник і директор. Вони вирішили звільнити секретаря. Нам її було дико шкода, ми почали істерикувати, писати заяви на звільнення і тд.

Вони з нами вели діалог. «Нам її шкода, — це не про роботу, це про благодійність, — сказали нам тоді, — а ми благодійністю займаємося в іншому місці».

Я тоді зависла. Які чіткі слова. Як багато тоді я почула.

Ми добре знаємо, як люди мають робити, коли це нам зручно і взагалі не вникаємо, як по ту сторону. А варто пробувати дивитися під іншим кутом.

P.S. Я дискутую з людьми лише тоді, коли вірю, що вони інтелектуально можуть мене почути. Тому це не наїзд на підписницю. Я хочу, щоб вона взяла з моїх думок споживу для роздумів. Звісно, що ти не можеш змінити думку за 1 хвилину, але ти можеш почати про це думати.

Колись одне речення власника газети змусило мене поміняти свою думку. Вірю, що хтось задумається, але ясно, що не всім воно треба.

«Смерть Путіна» — найочікуваніший фільм для мене, чекаю його вже 2 роки. Вони обіцяли ще на початку 24 року запустити в кінотеатри, потім бачила вже тизери в кінотеатрах, що переносять на літо, далі — на осінь. А тепер уже бачу, що буде аж у 25 році.

Та чи буде?

Думаю, чи то вони смерті його чекають 😂 чи переймаються фактажем? Чи може бояться відповіді рускіх фанатиків? ))

Можна придумувати на цю тему багато різних теорій, але факт лишається фактом: я все одно чекаю на прокат) і дуже хочу, аби він був.

Ви, до речі, пишіть теорії змов на цю тему у коментарях) цікаво, який варіант я забула.

«Назавжди-назавжди» — глибоке кіно, яке змушує згадувати, міркувати і згодадуватися.

Кіно про 90-і. Кіно про підлітків, які зайняті самі собою і до яких нема нікому діла. Кіно про різні сторони однієї людини.

Для мене це один з кращих українських фільмів сьогодні. Короткі глибокі діалоги. Довгі мовчанки для роздумів.

Сильний сюжет, коли головна героїня перетворюється з жертви у пасивного абʼюзера, а ти зовсім не чекаєш такого у фільмі, але часто зустрічаєш таке у житті.

Фільм, який заслуговує на увагу, на відповіді, які мимоволі собі задаєш, на спогади, які накочуються.

Я жила в ті ж часи, спілкувалася з такими ж підлітками, бачила схожі долі. І, може, воно тому мені таке близьке) не відгукнувся кадр, коли героїня викидає у смітник светр. У ті часи такого не робили. Був дикий брак усього)) якшо шо, кофту можна було на шось обміняти.

P.S. Цього разу фільм крутили для двох одиноких глядачів. Була я та молодий чоловік. Ми прийшли окремо, перекинулися кількома словами перед фільмом і в роздумах розійшлися після.

Український фільм «Редакція» в кінотеатрі «Космос». Неділя, вечір, в залі куплено 6 місць. Цікаво, чи вигідно кінотеатру крутити цей фільм? Але добре, що є.

Фільм про бутафорію, неіснуючу справедливість і зручну, для всіх, чемність.

Фільм, що наче про журналістику, але мені взагалі не про журналістику. А про те, як владні рєшали її бачать.
Я не кажу, що такого нема, воно потенційно може бути, але у наших колах цих людей навіть журналістами не називають. А заробітчанами.

Про деякі прийоми заробітків я чула, але не застала їх уже. А я, на хвилиночку, 20 років у журналістиці. Як можна говорити, що це було пів року до вторгнення? Де було? На Херсонщині? Не знаю. Не впевнена.

Чи має право він бути? Так, але я б не називала його драмою. Я б назвала його пародією. Коли проблеми дико гіперболізували, щоб підкреслити болючі місця.

Вперше в житті мені стало не шкода, що в залі лише шість людей, а інші кінотеатри, взагалі, не показують цей фільм.

Бо, мені здається, що люди з поганим критичним мисленням, його зрозуміють надто буквально. Або не зрозуміють, взагалі.

А в час, коли журналісти так багато роблять для країни, відкривають стільки схем, піднімають стільки болючих питань, мені боляче дивитися, як хтось показує чемних ідіотів і називає їх журналістами, лише тому, що у них є посвідчення журналіста.

Прийшло від Дії повідомлення, що можна витратити 1000. Я казала, що брєд роздавати тисячу, але я все одно планую її задонатити на фонд «Повернись живим».

Бо від мого бойкоту нікому не буде ні тепло, ні холодно, адже зі мною ніхто не радиться, робити це чи ні. Я можу скористатися варіантом, або лишити ці гроші бюджеті.

Тож, я вирішила краще ними скористатися.

Блін, люди, я беру попереднє відео (з Токаєвим) на каналі «Центр протидії дезінформації», тобто в медіа, яке бореться із фейками.

А потім інше медіа — «По той бік новин» робить пост, про те, що воно неправдиве. Тобто склейка старого відео.

Дуже крутий кейс.

Наразі «Центр протидії дезінформації» не вибачився і не стер старе відео. Можливо теж перевіряють.

Але мені це про те, що висновки після раптових новин не варто робити миттєво, треба трохи почекати, бо згодом може вилізти осьо.

І друге — помиляються навіть ті, хто самі боряться із фейками та помилками.

І третє — найлегше маніпулювати там, де дуже коротке відео + люди не знають мови і не можуть швидко перевірити.

Теж беру до уваги цей випадок.

Хто може це перекласти? 😀 дипломатично принижувати Путіна стало модою.

Подивіться, як він бореться за цей язик у кожному куточку світу. Як це його гребе.

Грузія. Хай у вас вийде.

Вмираю, в рекомендаціях вибивають зображення, зроблені штучним інтелектом і які кидають, аби розкрутити сторінки, і попри те, що в коментарях хтось час від часу пише «альо, народ, це несправжні фото», хтось інший все одно пише «щастя вам», «які гарні», «опіки вам» тощо.

Як навчити людей не вірити у хрінь? Питання, яке не має відповідей, бо воно важливе лише в тій ситуації, коли це людям треба. А якщо вони хочуть вірити, то ти не можеш нічого з цим зробити.

Зеленський підписав закон про підвищення військового збору від 1,5 до 5%. Я вже колись казала, що всі податки на це я сприймаю ок.

Але, згадуючи часи АТО, памʼятаю, як я донатила і переймалася рівно до того моменту, як не ввели податок.

Після того я в своїй голові поставила галочку: держава порахувала, я плачу податки, все, на цьому моменті історія з АТО хвилювала мене все менше і менше.

А цього не можна допускати. З більшим податком чи меншим, але громадянським обов’язком мусить бути у нас всіх, включеність максимальна у те, що робиться в країні і потреби військових. Вони не будуть зменшуватися все одно. Адже ці потреби безрозмірні, поки в нас такий сильний та божевільний ворог.

Вчора слухала і не дослухала Казанського — він 10 років вивчає російських шизофреніків, як явище.

Поставлю вам, може ще комусь цікаво. Тут.

До слова, слухати чи не слухати російських божевільних — дискутивне питання. Чула думку, що не варто, бо людина без достатнього рівня критичного мислення, може трохи по-своєму реагувати. Не те щоб вірити, але от просто мати викривлення реальності.

Проте, особисто я зараз шкодую на це часу.

«Інтервʼю з Фукуямою: найавторитетніший в світі американський філософ вважає, що з демократією в Україні проблеми» — заголовок, який вискочив у стрічці.

На цьому прикладі хочу поговорити, як люди читають те, чого він не казав.

1. Хтось вирішить, що в Україні нема демократії. Але, альо, «проблеми з демократією» і відсутність — то ж різниця.

2. Хтось зробить висновки, які обов’язково назве «критичним мисленням» (😂): а для чого нам це зараз повідомили, щось тут не те? Хоча, по суті, просто винесли у заголовок, цитату через яку цікавіше буде читати весь текст. Все інше люди собі придумують.

3. Хтось вирішить, що Фукуяма комусь підіграє, на когось працює і тд. Але це просто цитата однієї людини. І до неї треба відноситися саме так, не більше і не менше.

А, по суті, що тут нового? В багатьох пост-радянських країнах проблеми з демократією і не лиш пост-радянських. Нагадати вам, що з перемогою Трампа в США збільшився попит на таблетки для переривання вагітності?


Маю у записі ефір про медіаграмотність. Купа прикладів з життя, про те, як люди читають (додумують) те, чого нема. Розбираю помилки журналістів (бо всі ми теж люди і які не заслуговують того, щоб їх палити на вогні, але заслуговують на те, щоб їх перевіряти 😂).

Ціна — 800 грн. Там 2,5 години.

Одразу кажу правду: там все простими словами, але тема складна. Тож, його треба або дивитися по трохи, або кілька разів.

Купити можна за посиланням.

Вчора подружка про ще одного такого хлопця розказувала, що звільнився і тепер назад хоче.

Я про цю історію (що у відео) писала у сторіз і ставила вам тут посилання на повне інтервʼю, підписниця просила скинути, але, альо, люди, я вас звісно люблю, але не до такої степені, щоб через ваше прохання передивлятися інтервʼю та різати цитату 😂 трохи роботи багато іншої.

А тут в тіктоці мені попалося. Хто пропустив, то Саба цей потім загинув. Шкода — страшне.

Нам знову погрожують) на пошту приходить розсилка, що в будинок редакції заклали вибухівку (такі листи ходять десяткам, якщо не сотням чи тисячам різних структур).

Чому мені не страшно.

Офіс знаходиться в одному місці, реєстрація в другому, а працюємо ми взагалі онлайн 😂 Якщо що, то у нас не професійна конспірація, а просто співпадіння, які склалися через війну і потребу приймати рішення швидко.

Так, люди, у мене на вечір три рекомендації в ютубі, які хочу подивитися, і розумію, що щось не встигну, але зберегти якось посилання треба, тому терпіть 😂

Ну і раптом ше комусь буде цікаво

Бігус про Єрмака, який керує країною

Розмова із Залужним

Скандал із мінами для ЗСУ від Ніколова та Шабуніна

Вирізала вам шматочок інтервʼю, яке кидала нині вище. Бо я вас знаю, мало хто пішов дивитися 😂

Про вислів, що війни закінчуються перемовинами, свіжа думка.

Запаліть свічку о 16.00

Білецький давно не давав інтервʼю. Якшо хтось не знає, хто це, то це командиртретьої штурмової.

Я лиш сіла дивитися, цікаво, бо я вже чула недавно думку від військових, про те, що це неправда, що у нас не вистачає зброї, а в росіян її достатньо.

В них теж не вистачає зброї. Він озвучує цю саму думку в перших хвилинах інтервʼю.

Все. Пішла слухати далі.

Кому теж цікаво

https://youtu.be/kecOf5D6z1w?si=cJ0cptgSuCHYIWBi

Якщо хтось знає, що це за фільм, то скажіть 😂

Ми говорили із військовою. Вона служить із 2020 року, з 22 року вона — в розвідці. Ми говорили 2 години на різні теми.

Одна з них, що до повномасштабної війни, вона була у штабі, вона розповідала, як там тяжко, як дають купу різних задач, як кричать всі підряд, як не висипаєшся, як дають нереальні задачі, як…

Щоб її забрали звідти, вона погрожувала, що піде в сзч. Її перевели таки.

А я слухала і думала: як часто і як багато з нас знецінюють штабних військових. Як любимо робити поверхневі висновки. Якшо шо, то я теж.

Написала вам, щоб ви подумали в цей бік. Бо для мене це було шоком. Як мало ми знаєм, як часто судимо без достатніх підстав на то.

Експертний вердикт про Холостяк 😂 практично не піднімається жодного соціального питання, діалоги примітивні, героїні нецікаві. Боже, я старію чи то реально примітив?

Я дуже хотіла, щоб через легке шоу піднімали складні питання, я дуже хотіла, щоб зачіпали болючі теми, про які ми говоримо на кухнях.

А тут шо? Ти прийшла на шоу заради мене чи вино рекламувати? Давай нарвемо квіточки. Давай посадимо клумби.

Та сходіть в госпіталь. Та підіть поплетіть маскувальні сітки. Та йдіть на дронах політайте.

Тьху.

Зниження мобілізаційного віку не буде. Дітей шкода, так, звісно шкода. Але це ж питання ваше, бо треба готувати їх, щоб не йшли на смерть, а змогли знищувати ворога.

Слухала Берлінську, вона каже, що підготовка має починатися вже з 6 класу. Болюча тема, але так, дітей треба готувати, з ворогом-ідіотом тут ніколи не буде стабільності.

І ще скажу таке: про те, що 50-річний військовий не може ніяк вʼїхати, як працює дрон і він три поламає, перш ніж щось зробить, говорять лише пошепки.

Незручні питання ніхто не хоче піднімати, ніхто не хоче обговорювати, бо в країні (та чого в країні, у світі) дикий популізм.

Я — не політик, я нікуди ніколи не балотувалася і не планую, тому не боюся вам про це сказати.

Ми любимо швидкі результати. Схуднути за тиждень, блог розкрутити за місяць, вивчити англійську за три місяці.

Що там ще? Підказуйте.

Але проблема з корупцією не вирішується ані за рік, ані за 10 років. Це мені довгий час було складно зрозуміти. Але дійшло. Тепер намагаюся це людям пояснювати, але люди, які хочуть швидких результатів, не чують.

Після 20-ї хвилини про те, що зміна судової системи потребує сто років і ми за ці роки уже й так просунулися далеко, бо в нас війна і нема коли тягнути пса за хвіст.

Послухайте. Навіть якщо одна людина змінить думку, то вже важливо.

https://youtu.be/AtEDiLJAKLs?si=R9kdeVA5NbB2pTb0


P.S. А ще в ефірі зачепили проблемні питання в армії. Про переведення. Так хочеться, щоб це було реально. Ця опція зможе швидко показати, де який командир без жодних опитувань та рейтингів. А поки цього нема у нас совок. На жаль.

От що мене дивує це те, що в людей провали пам’яті. Ну добре ти не вчив історію, розумію. Ну добре, ти не цікавишся новинами, припускаю.

Але ж всі памʼятають, як брехав Путін у 22 році. Чому люди думають, що є хоч якась підстава вірити, що Путін готовий зупинитись? 🤷‍♀️

Я вмираю з цієї історії 😂 коротко, якщо ви не чули: студент медичного університету поскаржився на викладача, бо той викладає російською.

Скандал. Ректорат проснувся. З 2016 року ніхто не знав, а тепер нарешті буде знати. Але хай буде. Цей скандал змусить в інших університетах теж переглянути склад викладачів і поцікавитися, якою там викладають.

Нервує мене, що інші студенти стільки років мовчали. Боже, я таку надію маю на наступні покоління. Чому так? Невже ми продовжуємо виховувати «чемну» молодь?

Тут.

І другий момент — «мій батько не за це воює», такий заголовок побачила (не знаю, може б теж так написала). Розумію, що можна знайти за пів години 100 військових, які скажуть, що мова не має значення.

Тому хочеться, аби в країні виконували закон, а не маніпулювали військовими.

Бо… бо це історія в нікуди. Військових в країні — мільйон і буде ше більше. Вони будуть по усі сторони конфлікту завжди, бо це зріз суспільства. Але, схоже, ми самі мусимо навчитися сприймати це. З часом усе стане на свої місця.

«Те, що тебе не вбʼє, тебе посилить» — фраза, яку ми чуємо з дитинства. Але зараз її можна дуже глибоко колупати.

Кризи у житті — це перевірка. Будь-яка криза. Ти навчишся перевіряти інформацію чи далі делегуватимеш комусь думати за тебе?

Ти продовжиш панікувати чи будеш продумувати наперед кілька кроків на різні сценарії?

Ти долатимеш труднощі чи ховатимешся? Ти будеш заражати панікою людей чи навчишся давати раду собі та іншим?

Ми б не знали, які були щасливі, якби не війна. Ми б не цікавилися багатьма речами, не задумувалися над важливим штибу історії, культури, мови, виховання дітей, вміння жити тут і зараз.

Криза — це дно, від якогось хтось відштовхується, а хтось лишається там. Візьміть і напишіть список, що доброго відкрила у вас війна. Якщо ви не зможете його написати, то схоже ви ще на дні. І я вам раджу швидше з нього вибиратися.

Андрій Оністрат — український бізнесмен та банкір, який воює, у 23 році втратив сина на війні.

Коли хтось каже, що це війна бідних, то трохи почитайте про нього.

Але зараз він про проблеми з командуванням, про те, чому тупі команди коштують не лише життів, а й мільярдів, і що цікаво — розповідає, як оминути злочинні накази.

Вузькоспеціалізована розмова, напевне не всім зайде, але мені цікаво, прослухала наразі половину.

https://youtu.be/o0t9RGFC3Xg?si=AxZK3wir2c8A_4No

«Я принципово не доначу», — не думала, що почую цю фразу. І ні, я не думаю, що це про ждунів. Гадаю, це якраз про тих, хто думає: хай депутати донатять.

А це тема про наше незнання, про те, що не депутат загине від нестачі РЕБу, що не депутата завтра вбʼє ракета.

Кожен з нас має доводити темним людям, що від нас залежить, що буде завтра.

Ще трошки і я закрию збір. В моїй голові мільйон різних думок про це. Думаю, або тут, або в інсті напишу пост.

Спостерігала, як за собою, так і за підписниками. Неймовірне відчуття, бо за собою теж почала відловлювати, як агресією, так паніку. Але видихати і йти далі — це те, що вчуся робити все життя.

https://send.monobank.ua/jar/uLKs3Kigs

Лікар від Бога 😂

Якщо що, то це не мій рік народження 😂😂😂

Хочу таке мати. Для майбутніх внуків.

Колись люди золото внукам передавали, майно якесь, а я во придумала)

Мене колись нервували оці питання, думаю, лишіть їх в спокої вже. Але якось почула фразу: нормально, що ти змінив свою думку, ненормально, що ти робиш вигляд, що нічого не було.

Можна просто сказати: я помилялася, не розуміла, всі ми змінюємося. Але це тяжко, на це треба сміливість.

Я дуже люблю івано-франківський театр, за те, що він вміє дивувати. Зробити виставу такого штибу, коли актори розповідають історії кількох поколінь, переповідають свої спогади та зачіпають за живе, бо кожен згадує те і те — сильно.

Але мені було якось замало засудження СРСР, системи та пояснень, що це зло.

Напевне вони хочуть, аби люди самі до цього підійшли. Але, уви, як казав класик, не всі зможуть.

У мене вистава викликала добру ностальгію. Зокрема, коли бабуся розповідає про дідуся «він був агентом КДБ» і повторює цю фразу 20 разів внукові, хотілося б, щоб вона додала йому, що КДБ — це велике зло, яке мордувало і вбивало.

Але ж ні, цього нема.

Дуже трошки у підсумковому слові йдеться про те, що 30 хіпі в ІФ заарештували лише за те, що вони наважилися зробити концерт. Мені замало.

В нас надто багато людей ностальгує за совком і плаче за безплатними квартирами, щоб не кричати і перекрикувати, що ці квартири в когось забирали, аби комусь дати. Що зло носить обгортку. Що зло треба памʼятати.

Там вранці ставила новий скандал із хабарем (мсек, Кіровоградщина) і згадала, що якось моя підписниця писала, що вона працює в МСЕК і не бере хабарі.

Вірю.

Я знаю випадки в моєму місті, коли люди йдуть робити групу чесно і не дають хабарі. Про це не прийнято говорити, бо це ж те саме, що ти їдеш автобусом і платиш за проїзд. Людина бере зарплату і виконує свої функції. Все.

Але я вірю (чи багато такого — тяжко сказати, бо нема статистики), що зараз без хабарів, як ніколи, можливо робити. Бо є надмірна увага.

Мої припущення. Наші, галицькі чиновники, все ж чи розумніші чи хитріші, але те, що чую я, то зараз вони бояться мутити.

І це для мене про те, що по трохи ситуація змінюється на краще. Хай би так було.

Буча — фільм, який треба дивитися. Це історія живих людей, не екшн, без зайвого драматизму. Гола болюча правда.

Про те, як вони нас нещадно вбивали і вбивають, про те, як не визнають нашої культури, про те, як ненавидять.

Почула нині, що люди в Бучі, які пережили це все, дуже здружилися і тепер хочу сама побувати в цьому місті.

А для нас усіх хочу запам’ятати цитату з фільму: «Найгарячіші місця у пеклі залишені для тих, хто в тяжкі часи зберігав нейтралітет».

Памʼятайте про це, якщо вам колись захочеться бути байдужими.

Може ви не знаєте, хто герой Холостяка, бо це все Терен — військовий, який втратив ноги на війні.

Я так розумію, що кожен у своїй бульбашці і людям легше сказати, що це фігня, ніж прогуглити.

Взагалі, дивилася одне інтервʼю, як він розказував, що йому люди пишуть: чуєш, йди краще воюй, а не в шоу бери участь 😅

Це все, що треба знати про те, як ми робимо висновки.

Я один раз записувала інтервʼю з Юсипчуком і так взагалі дізналася про шоу «Холостяк». Уявіть, в якій я бульбашці живу. А один раз новина про те, що франківка увійшла у фінал Голосу країни набрала 10 тис переглядів і я пішла дивитися, що ж це за проект 😂

Я маю намір дивитися Холостяк, але в мене нема телевізора + я не хочу платити за платний доступ. Тож, чекаю, коли буде у доступі.

Тут є такі, як я?

За те купа оглядів мені підсуває ютуб)) люди хочуть хайпувати на темі, і правильно, думаю я.

Але Терен, сам по собі, мені цікавий, я слухала його кілька інтерв’ю — цінності, оптимізм, він може мотивувати і впливати на зміни в головах людей.

Інша справа, що треба хотіти чути. Рада, що він зайшов у такий проект, хай 5% людей почує щось з того, про що раніше не думали, це уже багато.

Вибори в США-2016. Я всю ніч не спала. Слідкувала за новинами. Коли остаточно стало зрозуміло, що переміг Трамп було страшно. Дуже.

На росії тішилися так, наче це їхня людина перемогла. А в нас плакали, наче кінець світу.

Цієї ночі я спала. Я більше не боюся, бо один раз уже все це пережила. Я не знаю, чи буде гірше. Я не знаю, як буде. Бо вже й так усе дуже зле. Але я більше не трагедизую. Бо в нас щодня трагедії і без цих виборів.

«Подивимось, хто перший натисне кнопочку», — пише підписниця і лише тут я впевнена, що ніхто. Бо ці діди надто люблять себе і свою владу, щоб ризикувати своїм життям.

Я вже кілька разів про це говорила і ще раз наголошу, бо тепер це не лише мої слова, а слова Масі Найєма, а тому це звучить більш авторитетніше (дивіться скрін).

Головна проблема у тому, що нема чесної розмови влади із суспільством. Якщо питати на соцопитуваннях чи треба припиняти війну не на наших умовах, то більшість кричить: ні, ніколи.

Але якщо питати чи готовий ти сам йти воювати, то знову те саме: ні, не я. Хай воює хтось інший.

Бо люди відірвані від реалій. Не знають і не розуміють, яка ситуація на фронті. Не читають новини, бо переймаються своєю психікою і втікають від реалій.

Якщо так, то відповідай тоді на соцопитуваннях, що ти не читаєш новини і не розумієш тему. Але ж ні, соромно.

Хто винен? В першу чергу влада, яка не наважується на чесний діалог. Я зараз не про імена, бо в опозиції теж нема людей, які б знали, як бути і що робити. Ситуація тяжка.
Із мотивацією, свідомістю і банальним розумінням ситуації, яка є.

Але з людьми треба говорити. Чесно говорити.

А дуже непогане інтерв’ю з Притулою подивилася. Взагалі, в мене якось виникла думка, що він дає інтерв’ю лиш журналістам і не ходить до блогерів. А в журналістів часто прям нудні питання.

Забрала свої думки назад 😂 він недавно ходив до Єфросиніної. Інтервʼю Суспільному прям хороше.

Почали з того супутника, яким йому закидають. Але закидають люди, які не розуміють, як працює волонтерка. Ви зібрали гроші, купили, передали. Все.

Як ти можеш звітувати за те, що робиться Супутриком, якщо він на балансі в ГУР?

Говорили про корупцію. Про збори. Про вибори. Про те, що люди часто не розуміють ситуацію, що робиться, бо для них новини про втрату чергового села вже ні про що. Бо люди не дивляться на карту і не розуміють, що росіяни доходять все ближче до Дніпропетровської області.

Подивіться, прошу, роздупляє.

https://youtu.be/LQFkJzA3PHk?si=bWj8tIJSQzE8pkw5

Люди, це найкраще, що я бачила в інтернеті про корупцію. Підприємець розказує, як його ще з 2010 року схиляли до корупції при всіх владах.

При всіх! Це важливо розуміти і не ідеалізувати нікого.

Він говорить цифрами і називає прізвища. Йому віриться. Плюс ще 2 журналісти-антикорупціонери додають трохи історій.

Я до кінця ще не додивилася, але раджу знайти час.

Тут.

Довідка. Євген Шевченко отримав 13 млн грн за те, що викрив ексміністра Януковича Миколу Злочевського на пропозиції хабаря у 6 млн доларів. Загалом Євген взяв участь у близько 30 операціях НАБУ. Про свою історію він розповів у розмові з Віталієм Шабуніним та Юрієм Ніколовим.

Коли з срачів — користь. Всі того року навколо кричали про мільйони, які заробляють росіяни на українцях, які слухають російську музику.

По ходу допомагає. Ясно, що ще є, але вже не так.

Російська музика в українському YouTube: що відбувається з чартами на стримінгах

«БожеВільні» — це найстрашніше кіно, яке я бачила. Воно не про потойбіччя, зомбі чи маніяків, воно про правду і тому так болить і лякає.

Воно про людей, які потрапляли в мʼясорубку, і з якої для когось робили ковбасу по 2.20. Воно про те, чому люди бояться виділятися. Воно про страх бути собою, навіть з собою. Воно про травму, яка передалася нам і навіть нашим дітям, попри те, що ми цього не застали, не бачили і не можем памʼятати.

Знаєте, в нас часто доводиться чути, як люди порівнюють тих, хто хоч трохи не вписується у систему, з божевільними та шизофреніками. Знайте, це роблять ті, в чиїх вухах ще досі звучить відгомін совка.

Втім, бути собою, це про свободу, а бути подібним на всіх, це про систему.

Не знаю, коли зможу передивитися стрічку вдруге, проте це не заважатиме мені називати її улюбленою.

У Юлі новий блог дружини військового. Цього разу про збори:

«Зараз зі зборами дуже тяжко. Їх багато, люди втомилися. Та війна триває й далі стає страшнішою. І для нас важливо розуміти, що без нашої згуртованості та спільної роботи ворог має більше шансів на перемогу. Я буду намагатися робити те, що зможу. Я не хочу, щоб ця війна була сильнішою за мене. Я їй не хочу поступатися».

Читати тут. https://gk-press.if.ua/blog-druzhyny-vijskovogo-ya-kazala-sobi-shho-bilshe-ne-budu-vidkryvaty-zhodnogo-zboru-ta-porushuvala-obitsyanku/

Якщо ви не писали радіодиктант, то тримайте собі посилання. Сьогодні ще можна написати самому і відправити поштою на перевірку, або перевірити самому через кілька днів у інтернет.

Якщо не хочете писати, то хоч послухайте, якийсь такий текст щемкий.

До речі, Вишебаба читав дуже добре. Щороку є коментарі про погане читання, тут уже не знаю до чого вчепитися, бо читав — супер.

https://www.slovoidilo.ua/amp/2024/10/25/novyna/suspilstvo/radiodyktant-naczionalnoyi-yednosti-2024-onlajn-translyacziya

Ага, 4 професії((

До речі, колись дивилася серіал «форс-мажори», то там дуже гарно показували бідних і чесних прокурорів та багатих і розумних адвокатів на противагу.

Тоді вперше задумалася, чому бізнес має переваги над державними роботами. Але так чи інакше, робота на державу має хоч трохи цінуватися.

План перемоги Зеленського / Візія майбутнього від Залужного | УП-2

Як Верховна Рада сприйняла Мирний план Зеленського, про що говорив президент із головами фракцій після публічної презентації Плану? А також що відомо про виступ Залужного в Королівському інституті міжнародних відносин і який ефект може спричинити політична кар'єра ексголовнокомандувача ЗСУ в Україні?

Про це поговорили антизірка всесвітньої журналістики Роман Романюк та політичний оглядач УП Роман Кравець

Дивіться випуск за посиланням
👉https://www.youtube.com/watch?v=JC0vfi8AFXQ

Засіб масової інформації — термін, який почали використовувати з брежнєвських часів і говорили в Україні до 2023 року.

Термін створений, що б впливати, поширювати «правильне» тощо. Але весь світ говорить слово «медіа» і якщо ви ще не перейшли, то варто це зробити.

https://youtu.be/4hmeqzm9ZZA?si=kS8IZf7BR4sz8Wlw

Нормально змінювати звички, лексику. Ненормально якраз тупцювати на місці. Особливо, якщо ти раніше не знав, а зараз знаєш.

Трясця, гральні автомати охриніли. От вам і діпфейк. Як з цим боротися? Не хотіла б бути на місці Притули зараз.

Одна знайома написала, що в неї склалося враження, що тест із медіаграмотності не працює, бо в усіх випадає «гуру» 😅 а для мене цей тест більше про урок для тих, кому він треба.

Уроки ж не цікаво комусь слухати/читати/дивитися. А так: на, подумай про зображення, які бачиш, про, про платформи, які читаєш.

Просвітницьку функцію виконано ✅ назвіть себе гуру, потіште самолюбство

https://filter.mcsc.gov.ua/start/

“Мовне питання”: науковці та ентузіасти створили відео, що допоможе у “мовних суперечках”

Відео на 18 хв, може комусь цікаво. https://gk-press.if.ua/movne-pytannya-naukovtsi-ta-entuziasty-stvoryly-video-shho-dopomozhe-u-movnyh-superechkah/

А які ваші улюблені?

Згадала собі. Три тижні перед вторгненням, я повернулася від брата, ми в нього жили три місяці, бо в нашому будинку міняли опалення. Я тоді якусь мотиваційну книжку читала. В ній було завдання «смак дитинства». Суть: пригадайте 5 речей, які ви любили в дитинстві їсти і зʼїжте щось на цьому тижні.

Я тоді згадала хліб з маслом і медом (в селі була пасіка) та цукерки червоний мак. Карочє, купила я собі червоного маку, принесла додому і всі його захотіли, бо всі люблять, але не їдять багато років 😀 чого? Неясно.

Кароче, розказала, може зробите собі таку вправу. Якось так добре тоді стало. Бо дбаєш про себе.

А що казати дітям 80-х? 😂

Слухала в прямому ефірі + пару разів разів читала план перемоги, який нині Зеленський озвучував у парламенті. І подумала, шо не факт, якщо перші 4 пункти виконають, то росія вступиться. А тут ще не факт, що все буде так легко, як на словах.

Я розумію, що там є якісь приховані пункти, які показували партнерам і не показував нам. Ну ок. Сподіваюся, хоч там є перемога.

Поки Портніков каже, що вибори неможливі, в офісах партій починається робота. Вони щось знають? 😂

Поки тяжко сказати. Все може повернутися в будь-який бік і ніхто не знає, в який.

Хочу лиш нагадати, що соцопитування кажуть, що довіра до Зеленського 57% і якщо не зʼявиться хтось, кого не розглядають зараз соціологи, то зміниться небагато.

Але. Якщо пофантазувати в бік і припустити, що Лачен, Стерненко, Притула підуть балотуватися одним блоком (партією), то все може змінитися.

Одразу співчуваю хлопцям, якщо вони на таке зважаться, бо пів року після виборів, вони перетворяться з народних месників у ненависних політиків. У нас завжди так: люди спершу вірять, що їхні проблеми хтось вирішить, а потім розчаровуються.

Підкреслюю, що рішення про вибори ще нема. Але це обговорюється в кулуарах.

Вчора спілкувалися з дівчиною на цю тему. Вона питає: якщо нормальні воюють, то хто балотуватиметься? Та все просто — в передвиборні списки включити людей, які воюють, нема проблем. Плюс є ветерани, які повернулися. Також не відкидаємо багатодітних татів, жінок, заброньованих тощо.

Цей канал мені нагадує курилку на роботі. Коли триндиш усе підряд і тобі за це нічо нема.

Якщо спитаєте, що краще курилка чи телеграм, то я скажу: всьому свій час 😂

У нас був інтенсив «Пиши, щоб дочитали» і трохи говорили про штучний інтелект. Я собі вирішила спитати, що він знає про Тетяну Соболик, кидаю скріни.

До речі, гарна розвага, рекомендую вам теж спитати його, що він думає про вас 😂 діліться скрінами в коментарях )

Харошиє рускіє допомагають українцям. І, може, для вас це стане сюрпризом, але наші військові беруть цю допомогу. Йдеться, як про матеріальну, так і фізичну, в боях.

Як нам на це реагувати?

Ніяк. Я проти того, щоб ми сралися і доказували один одному, переможемо ми з цією допомогою, чи ні. Проти того, щоб рахувати, в мільйонах євро, суми та, в кількості втрачених життів, їхні жертви. Проти того, щоб дякувати їм з реверансами.

Але аж ніяк не підтримую те, щоб розказувати військовим, що нам ця допомога не потрібна і ми обійдемося без неї. Хай допомагають.

Головне, що треба розуміти: вони це роблять не заради нас.

Вони це роблять заради себе. Хтось формує на цьому аудиторію. Хтось дбає про власний бізнес та майно закордоном. Хтось будує майбутній гіпотетичний електорат. А хтось щиро намагається відкупитися, щоб вночі спати спокійно.

Українці не повинні ставити їх на п’єдестал. Вони не роблять нічого особливого. Це нормальна поведінка людини, в тих умовах, які склалися. Бо саме вони відповідальні. Вони голосували, плескали, погоджувалися.

Так, це розуміють лише кілька відсотків. Але ми не винні, що вони тупі, аби цих кілька відсотків якось особливо возвеличувати.

І ми не зобов’язані дякувати кожному рускому, хто сьогодні їв тричі на день та ходив 10 тисяч кроків, бо він росте над собою. Він це робить заради себе. Допомагає Україні він теж заради себе.

Крапка.

Ой, я постійно думаю, в скільки різної фігні я у своєму житті вірила 😂

12 причин, чому людина мерзне. Причина #6: ви — жінка.

А я то думаю, що ж зі мною не так😂

Цитата: «Представниці прекрасної статі частіше мерзнуть, ніж чоловіки. Цей статистичний факт знаходить і наукове пояснення.
Жіночий організм влаштований так, що найперше намагається зберегти температуру і повноцінний кровообіг у життєво важливих внутрішніх органах (особливо під час вагітності). У результаті прилив крові до шкіри і кінцівок уповільнюється. Цю регуляцію виконує гормон естроген».


Для настрою читати тут.

Серіал «відважні» дивлюся. Про домашнє насильство.

Такий просвітницький. Я б з дітьми радила дивитися і аналізувати.

Кожна історія має свою назву і мету підсвітити якісь проблеми. Напр, зараз дивлюся 3 серію «мама поганого не порадить», я досі чую ці фрази в житті.

Але, альо, люди. Мама — це жива людина, вона може не хотіти поганого, але все одно порадити. Бо мама теж помиляється. В силу того, що в неї обмежені знання, досвід, інтелект тощо.

Не питайте мене, коли я це встигаю 😂 в душі, по дорозі, на кухні тощо.

Може менше інтервʼю різні слухаю. Хоч може і не менше))

Якби не тікток, то би й не знала шо таке є 😂

От не погоджуюся із інтерв’юєром на тему, що у фб люди «воюють» до кордонів 91 року. Хіба у нас з ним інша бульбашка.

Про кордони 91 року перестали говорити минулого літа, після контрнаступу, який не стався.

Далі військове командування шукає варіанти і їх небагато. Також йде мова про план миру і бажано на наших умовах.

«Не можна здаватися» — це одні слова, «воювати до кордонів 91-го» — це інші слова. Не можна усе змішувати в одне.

Здаватися — це вони прийдуть своїм чоботом до Ужгорода, а ми махатимемо їм платочками. Я боюся навіть думати про це.

А от щодо плану миру, то тяжко коментувати, втім люди, які знають справжній стан справ, завжди можуть пояснити, чому будь-яке з рішень правильне, а опозиція завжди зможе по пунктах розказати, чому це ж рішення неправильне.

Бо всі тяжкі рішення суперечливі.

Колись чула головну відмазку Кравчука, чому він віддав нашу ядерну зброю. Мовляв, не було змоги і бабла її обслуговувати. Це от про те, що влада завжди скаже, що хотіла, як краще, а опозиція завжди пояснить, чому це найтупіше рішення.

І лише історія колись розсудить, хто був правий, а хто помилявся.

Ненавиджу рускіх. Всім посилаю промінчик добра, тримайте свою менталку здоровою (або майже 😂) і памʼятайте, що навіть найбільші авторитети, у вашій голові, можуть помилятися (або ваші думки можуть розходитися). Це якраз нормально.

Вереса дивитися треба)

https://youtu.be/Ro642Dm89_c?si=sDfR3kVkmAfYkmtl

Жіночий лікар і мій вердикт 😂

Серіал писали з психологами, діалоги про те, як один одного треба чути, як кожна людина має внутрішню дитину і тд трохи дивно звучать тому, що не всі у нашому оточенні такі прошарені. Але, якщо серіал має просвітницьку функцію, то хай буде.

Далі. Нервує мене те, що директор лікарні — лох, керівник фонду — теж, навіть зам міністра не прошарений і лиш якийсь там заввідділу мутить з баблом, а йому ніхто нічо не може зробити. Ні звільнити, ні посадити. Ви серйозно? Тільки, на жаль, такого нема. Всі розуміють, що таке закупівлі і ніхто ніколи не спустить це на такий рівень, якщо не матиме з цього свого зиску.

Про те, що дві родички між собою знайшлися — запахло мексиканським серіалом 90-х років. Люди, можна я вам буду писати сценарії? Обіцяю, креативити краще 😂

Але основне, що мені стало важливим у цьому серіалі, це люди в окупації. Вони допомагають нашим. Думаю, так воно і є. Ясно, шо не всі.

Коли у нас тут хтось говорить про ждунів, так, вони є, але нам не можна узагальнювати.

В окупації люди лишилися з різних причин. Хтось через страх, через батьків, через господарство, через купу всього, і вже є, як є.

Але, блін, лишився там, то допомагай нашим. Ти ж й так уже вирішив ризикувати. Лиш не треба бути «какая разніца» чи «моя хата скраю». Бо врешті вмреш від рук русні. Скільки таких історій було… ага.


*не шкодую, що почала дивитися, а те, що мільйон переглядів у 1 сезона, лиш доводить, що воно треба, говоріть про ці серіали людям, які досі дивляться російський шлак.

Мала зустріч на лавці. Така погода гарна, що це прекрасне місце для переговорів. Підходить чувак у мультикамі, заляпаний кровʼю, тицяє своє посвідчення і просить купити йому цигарки.

Я з цікавістю розглядаю посвідчення. Там пише «учасник революції гідності».

Думаю, а чо в мене такого посвідчення нема 😂

Дівчина написала, що слава головної редакторки «Української правди» Сегвіль Мусаєвої про тиск на рекламодавців, щоб не давати рекламу, з боку Офісу Президента, це всього лише слова. І хтозна, чи це правда.

Так от, що я вам скажу.

Є таке питання, як репутація. В неї гарне імʼя, багато років роботи за плечима і я їй вірю. Що аж ніяк не скажу про Єрмака.

В цій історії я б якраз брала репутацією. Кому ти віриш більше?

Там, де Українська правда помиляється, Сегвіль не соромиться визнати. Це для мене все ж важливе.

Ну, і про тиск через рекламодавців, скажу вам, що це чиста правда. Так було завжди, є і буде напевне ще довго (так, це сумна правда). А як на мене може вплинути хтось, якшо я — представник приватного медіа, яке не залежить від держави і живе з реклами?

Не всі мають доступ до власника медіа. Він може бути далеко. А от до рекламодавця, завдяки якому, редакція може оплатити 2-3 зарплати журналістам, то значно легше достукатися.


Деталі.

Мене нині несе говорити на усі підряд теми. Мистецтво. Я його люблю. Місцеве, наше. Художників. Тусовку. Виставки. Та і закордоном ходжу на виставки, щоб порівняти.

Я колись була на якійсь дискусії, де мудрі митці говорили, про те, що журналісти про них замало пишуть, а як пишуть, то ше й не так.

Я тоді навіть хотіла написати блог: альо, ви серйозно? Написала, до речі, але не опублікувала. Та й перестала, взагалі, писати про них.

Ще вони мені будуть розказувати, що не так пишу.

Відправляла журналістку десь місяць тому на виставку. А їй ніхто коментар дати не хоче, один на одного пальцем показує. Вона переживає: може я не так їх спитала, може я щось не те зробила?

Я кажу: забий, не пиши, не треба їм, то не треба. Вона й так не впевнена, а тут її всі підряд ще по пускати хочуть.

Тема мистецтва складна, то вам, як художник за першим дипломом кажу 😂 і художники складні, самі по собі. Кожен вариться у своєму соці і живе у окремому світі. Їм неможливо вгодити і не намагайся, бо ніколи не вийде. Але я зараз ще про інше хочу сказати.

Читає ці статті 15 людей. Вони самі про себе, і то не всі. Хіба зробиш якусь помилку, то будуть читати, щоб поржать 😂

Коли ти пишеш статтю, бо тебе читають, то є мотивація. Коли ти пишеш статтю, бо тобі дякують, то теж є мотивація. А коли ти пишеш, а тебе ще й сруть, що погано написала, то, даруйте, нема мотивації.

І ґранти під такі журналістські проекти ніхто не дає, принаймні не бачила.

Отак і вертаємося до того, що журналісти пишуть про ДТП, бо це читають, про корупцію (бо є гранти), і про тих, хто вміє будувати горизонтальні звʼязки. А хто не вміє, звиняйте.

(Колись вела інсту про журналістику, нецікаво було людям, а в мене мільйон тем, про які можу говорити. Ви свистіть чи вам воно треʼ, бо я можу, в мене капєц спаму в голові 😂)

2023 рік путіна було мало в інфопросторі і я дуже надіялася, що він здох / здихає. Плюс всякі «експерти» підігрівали тему.

Хворий, вʼялий і нещасний його вигляд лиш підтверджував мені це. Його ліпили на якісь відео, фото. Було купа змонтованих новин, за які я хапалася.

Зараз так наче всі забули, що таке було.

А мені в голові не складається. Вилікували? Чи вивчили двійника (двійника треба багато вчити інтелектуально + путін ідеально знає німецьку мову, будь-хто, хто з ним зустрічався, помітить різницю).

Чи має значення відповідь? Мені має. Бо якщо вилікували, то є надія, що здохне і рашка почне валити все на нього, кажучи, що ми нічого не знали і не розуміли (мій оптимістичний сценарій 😂). Але, якщо таки вивчили двійника, то це біда. Бо значить вони готові до цієї історії ще на 10-20 років.