Спільнота Слободянюка

Ікіґай. Сенс життя по-японськи (у каментах - конкурс)

Друзі, хочу поділитися книгою, яка справила на мене враження і нагадала, що баланс і сенс можна знайти в буденності — "Ікіґай" Гектора Гарсії та Франсеска Міралеса.
Цікаво, що цю книгу порадила мені моя 12-річна дочка Ніка. Вона давно цікавиться японською культурою, вивчає мову і, схоже, знає про ікіґай більше, ніж я! Коли Ніка запропонувала мені цю книгу, я вирішив спробувати. І ось — читаю її вже вдруге та знаходжу нові ідеї для життя та роботи.

Про що ця книга?
"Ікіґай" розкриває японський підхід до пошуку сенсу та радості в кожному дні. Ця концепція об’єднує чотири важливі аспекти для кожного з нас:
Те, що ми любимо,
Те, в чому ми хороші,
Те, що корисно світу,
Те, за що нам можуть платити.

Автори вивчили життя довгожителів японського острова Окінава, які живуть за цими принципами, ведучи просте та насичене сенсом життя. Кожен їхній день — це маленький крок до внутрішньої гармонії, і при цьому вони зберігають бадьорість і активність навіть у похилому віці.

Основні ідеї книги:
1. Секрети довголіття: японці практикують помірне харчування (за принципом "хара хачі бу" — 80% насичення), залишаються активними та залучені до життя своєї спільноти. Хто б хотів так само? Ставте ❤️!
2. Стан потоку: важливе нагадування про те, що щастя — це коли занурюєшся в справу настільки, що втрачаєш відчуття часу. Це стосується і роботи, і захоплень, щоб знаходити радість у тому, що робимо.
3. Мінімалізм і усвідомленість: щастя — не в купі справ, а в спокої та здатності бути в моменті. Фокусуємося на головному, замість хаотичної гонки.

Пропоную прочитати цю книгу на вихідних, щоб наступного тижня разом її обговорити!
Діліться своїми ритуалами, думками та ідеями в коментарях — хто вже знайомий з ікіґай? Що допомагає вам вставати з натхненням щоранку?
Ставте 👌, якщо підтримуєте ідею спільного читання й обговорення. Наступного тижня продовжимо ділитися ідеями — думаю, вам буде що розповісти!

Ps
У каментах - конкурс!!!

З повагою,
Max Slobodyanyuk

У попередньому пості ми обговорили поняття «енергетичного бюджету» та важливість балансу між «дебетом» і «кредитом» нашої енергії. Але як підтримувати цей баланс на практиці? Спілкування з підприємцем, інвестором і дослідником допомогло дізнатися про різні техніки, які він використовує, щоб залишатися на високій частоті енергії, фокуса й натхнення, навіть працюючи по 4-5 годин на добу.

Практики, що зберігають і відновлюють енергію:

1. Контроль над думками та емоціями
Ми щодня маємо близько 70-80 тисяч думок, понад 80% з яких повторюються. Саме ці повторювані думки «з’їдають» енергію. Щоб вивільнити цей ресурс, він рекомендує навчитися «відпускати» непрожиті ситуації та троянські думки. Все, що ми придушуємо, перетворюється на джерело стресу, який «анестезує» наші почуття, а в довгостроковій перспективі викликає хвороби.

2. Медитація та колективна медитація
Медитація — це стан, у якому можна відчути «квантовий рівень» себе. Колективна медитація, як він зазначає, дає ще більший ефект завдяки спільній енергії. Важливо «завантажувати» підсвідомість перед сном правильним контентом, адже саме воно видає нам рішення й відповіді.

3. Працювати над «енергетичним ліхтариком»
Він порівняв свій потенціал із потужним ліхтарем, який дозволяє бачити далеко вперед і бачити можливості. Щоб «ліхтарик» був яскравим, потрібно постійно тренувати внутрішнього спостерігача й працювати над своїм потенціалом. Тільки так можна побачити нові горизонти та уникнути енергетичного «перегорання».

4. Практика Віпасани
Віпасана означає «бачити речі такими, якими вони є». Описавши досвід одного зі своїх друзів, який досягнув особливого стану після Віпасани, він зазначив, що «ресурсу» цього стану вистачило на 9 місяців. Це навчило його, що глибокі практики можуть дати тривалий ефект, але щоденна робота над собою — це ключ до гігієни свідомості.

5. Регулярні питання перед дзеркалом
Щодня розмовляти із собою перед дзеркалом, ставити собі питання — це спосіб знайти гармонію між собою і внутрішнім спостерігачем. Це практика, яка допомагає краще розуміти свої емоції та відчуття.

6. Дихальні вправи
Щоб очистити свідомість і повернути баланс, він використовує дихальну практику: п'ять різких вдихів, шостий глибокий і вихід із звуком. Це допомагає зняти стрес і вивільнити енергію, «застряглу» в тілі.

7. Осмислене ходіння
Він практикує осмислене ходіння, повертаючи собі баланс: крок «Пу» (ліва нога) — «То» (права нога). Це допомагає зосередитися й відчути кожний момент, повертати себе в теперішній момент.

8. Висловлення на незрозумілій мові
Досить нестандартна техніка — говорити на «незрозумілій мові», щоб випустити емоції, які не вдалося виплеснути раніше. Це дозволяє уникнути накопичення невисловлених думок і відчуттів.

Сила щоденних практик

Його підхід до практик нагадує аналогію із чистою машиною: ти можеш їздити по калюжах, але якщо щодня підтримувати чистоту, то зовнішній «бруд» не зможе вплинути на внутрішній баланс. Саме завдяки щоденним практикам він підтримує стан «саттви» — енергії еволюції, яка дає гармонію й силу для нових досягнень.

Завершальні думки

Замість того, щоб шукати екстремальні відчуття ззовні, важливо зрозуміти, що весь спектр почуттів уже є всередині нас. Ми можемо генерувати будь-який стан самостійно, не покладаючись на зовнішні засоби. У стані свободи можна створювати й діяти безмежно, а в стані залежності ми накладаємо на себе обмеження.

«Якщо захотів постраждати — згадай, що ти живий і можеш отримати досвід», — говорить він, нагадуючи про важливість цінувати кожний момент і можливість для зростання.

Ставте 🔥, якщо вам сподобалися мої кейноти.
Рекомендуйте/репостіть цей пост тим, кому це може бути корисно.

Підписуйтесь на канал, щоб не пропустити нові інсайти та практики для розвитку енергетичного потенціалу та зростання!

З повагою,
Max Slobodyanyuk

Енергія, фокус та баланс у житті — важливі уроки від мільярдера

Нещодавно я мав зустріч із неймовірною людиною — підприємцем, інвестором, засновником компанії-єдинорога (вартістю понад мільярд). Бесіда охопила не тільки його бізнес-досвід, а й практики роботи зі свідомістю та енергією, які він застосовує у житті. Ділюсь кількома ключовими ідеями.

Енергетичний бюджет: що наповнює і що витрачає нашу енергію?

Головний висновок від цієї зустрічі — енергія дорівнює фокусу уваги. Увага є нашим найціннішим ресурсом, і від неї залежить, як довго ми можемо зберігати продуктивність. Підприємець представив концепцію енергетичного бюджету, де наші ресурси діляться на дебет (приплив) та кредит (витрати) енергії.

У категорії дебету, тобто джерел енергії, входять:

• Позитивні емоції
• Позитивне мислення
• Теплі, глибокі стосунки
• Спорт
• Здорове харчування
• Якісний сон
• Робота в кайф

До категорії кредиту, тобто того, що відбирає енергію, відносяться:

• Негативні емоції
• Негативні думки
• Токсичні стосунки
• Недостатня активність
• Нездорове харчування
• Низька якість сну
• Робота через перевантаження

Він зазначив, що баланс між надходженням та витратами енергії є критично важливим. Коли надходження енергії перевищує витрати або принаймні дорівнює їм, усе йде добре. Але коли витрати більші за надходження, виникає дефіцит енергії, що призводить до проблем зі здоров’ям, емоційного виснаження та втрати мотивації.

Робота як творення і новий погляд на сон

Для нього робота — це процес творення, задоволення і радість від діяльності. Він розповів, що навіть скоротив час сну до 4-5 годин на добу, звільнивши таким чином 3-4 додаткові години для роботи та саморозвитку. Але він підкреслив: сон — це милосердя організму, щоб ми не зійшли з розуму. Повністю відмовлятися від сну не можна, але його можна скоротити, якщо правильно керувати енергією та фокусом.

Про вибір «можу, але не хочу»

Коли мова зайшла про вибір та заборони, він сказав: «У мене немає табу. Я дозволяю собі багато, але цього не хочу, бо знаю ціну. Мене не цікавлять речі, які не несуть користі». Він пояснив, що вже не бачить сенсу у вживанні алкоголю, бо знає, що може досягти більш яскравих і приємних станів самостійно, без зовнішніх стимуляторів. Внутрішні резерви організму можуть генерувати практично будь-які стани — було б бажання та вміння цим керувати.

Ми — це набір дитячих установок і шаблонів

Він зазначив, що багато обмежень беруть початок із дитинства. Ми вбирали з самого раннього віку, що «можна», а що «не можна». Звільнитися від цих внутрішніх шаблонів — ключ до свободи. Цей процес складний, але критично важливий для досягнення внутрішньої гармонії та незалежності від чужих обмежень.

І це лише частина того, про що ми поговорили. Не пропустіть другий пост — там я розповім про практики, які допомагають йому підтримувати високий рівень енергії та фокуса.

Ставте 🔥, якщо вам сподобалися мої кейноти.
Рекомендуйте/репостіть цей пост тим, кому це може бути корисно.

Хто ще не підписаний на канал - підписуйтесь, щоб не пропустити продовження та інші корисні інсайти.

З повагою,
Max Slobodyanyuk

Друзі, привіт!

Давайте поділимося своїм шляхом до усвідомленості та просвітлення! Цікаво, хто що практикує та як рухається вперед. Розповідайте, хто медитує, які дихальні техніки використовує, хто тренує усвідомленість, а хто пробував щось більш екзотичне — гриби, випасану чи аяуаску.

Чи одразу вийшло увійти в стан спокою та усвідомленості? На якому етапі шляху ви зараз? Чи був якийсь конкретний тригер, який підштовхнув до цих практик? Які зміни в житті чи внутрішньому стані помітили?

Думаю, цей обмін досвідом буде надзвичайно корисним для всієї нашої спільноти та особисто для мене!

З повагою,
Max Slobodyanyuk

Спільнота Слободянюка pinned «Сьогодні хочу поділитися своїми думками про те, як я вчуся жити з негативними емоціями. Цей шлях ще далеко не завершений — я все ще пробую різні підходи, щось виходить, а щось ні, але сам процес уже важливий. Як підприємець, я звик зосереджуватися на результатах…»

Сьогодні хочу поділитися своїми думками про те, як я вчуся жити з негативними емоціями.

Цей шлях ще далеко не завершений — я все ще пробую різні підходи, щось виходить, а щось ні, але сам процес уже важливий. Як підприємець, я звик зосереджуватися на результатах, але з емоціями все не так просто — тут результат не завжди очевидний, і доводиться вчитися по ходу справи.

Перше, що я почав усвідомлювати — це те, що емоції не вороги, а такі собі члени ради директорів мого життя. І, як у будь-якій раді, не всі їхні думки приємно слухати, але вони важливі.

Страх — це як той параноїдальний член ради, який завжди чекає на найгірше і постійно запитує: «Ти впевнений, що все під контролем?» Спочатку хочеться його ігнорувати, адже і так все непросто. Але я зрозумів, що страх — це цінний радник, він показує, де мені не вистачає ресурсів, знань чи впевненості. Хоча, чесно кажучи, іноді простіше не звертати на нього уваги і зробити по-своєму. Правда, це не завжди добре закінчується.

Сором — він як голос, що нагадує, що деякі з моїх переконань застаріли, що настав час переглянути свій підхід. У моменти, коли я відчуваю сором, перше бажання — сховатися і зробити вигляд, що цього не було. Або нічого не робити. Я в такі моменти намагаюсь прийняти, що це всього лише індикатор того, що настав час змін. Не можу сказати, що я вже навчився справлятися з ним ідеально — іноді сором накриває повністю. Але я вчуся його помічати і не закриватися від нього.

Гнів — це як юрист на раді, який різко вказує на порушення правил і вимагає негайних дій. Раніше я часто придушував гнів або переключався… думаючи, що це щось, що потрібно контролювати і приховувати. Але поступово починаю розуміти, що гнів показує мені, де були порушені мої межі. Ще не можу сказати, що навчився використовувати його повністю, але намагаюся не дозволяти йому керувати моїми діями.

Ключове, чому я вчуся, — це розототожнюватися з емоціями. Усвідомлення того, що я — це не мої страхи, не мій сором і не мій гнів, допомагає дивитися на все більш спокійно (але тільки коли не забув розототожнюватися успішно 😉). Звісно, на практиці не завжди вдається вчасно це зрозуміти. Часто емоції захоплюють, і лише пізніше усвідомлюєш, що діяв на автопілоті. Але саме цей процес — навчитися бути уважнішим до своїх реакцій — є для мене важливим зараз.

Також дуже допомагає принцип прийняття ситуації. І це, мабуть, один із найскладніших для мене уроків. У бізнесі завжди хочеться все контролювати, і коли щось іде не так, перша реакція — чинити опір, намагатися швидко все виправити. Але я починаю розуміти, що прийняття ситуації такою, яка вона є, не означає здатися. Це просто визнання факту: ось вона, реальність, і вона така, яка є. Прийнявши це, я звільняю енергію для пошуку рішень, замість того, щоб витрачати її на боротьбу з тим, що вже сталося.

Ще один важливий урок, який я намагаюся засвоїти, — ми створюємо свою реальність через сприйняття. Чим більше займаюся самоспостереженням, тим більше розумію, що варто мені змінити ставлення до проблеми, як рішення вже стає ближчим. Це не означає, що я завжди можу одразу переключитися. Але коли це вдається, ефект іноді вражає. Це як побачити проблему під новим кутом і зрозуміти, що вихід існує. А зазвичай і не один…

Чесно скажу, з осмисленням емоцій у тілі я теж тільки починаю розбиратися. Зараз я лише почав звертати увагу на те, як страх або гнів проявляються в напрузі, диханні, відчуттях у тілі. Нещодавно декілька тижнів після одного стресу не міг глибоко дихати… хз що це було за така реакція. Іноді я відчуваю, що плечі чи щелепа напружені, і розумію: ось вона, емоційна напруга, яку я ігнорував. Тут на допомогу приходять дихальні практики — коли встигаю про них згадати. Буває, що лише наприкінці дня усвідомлюю, як сильно був зажатий, і тоді вже намагаюся розслабитися.

Що для мене ще по-справжньому стало цінне — це розуміння того, що чим більше я чиню опір емоціям, тим сильнішими вони стають. Коли я намагаюся не помічати своїх почуттів чи ігнорувати їх, вони починають впливати на мене зсередини.

Продовження 👇

Продовження попереднього посту ☝️

Але варто мені визнати, що я злюся, боюся або відчуваю сором, як ситуація змінюється. Я більше не під їхньою владою — я просто бачу їх і можу з ними працювати. Проте визнаю, що це не завжди вдається. Я все ще в процесі навчання.

Також я намагаюся запам'ятовувати моменти радості та натхнення. Час від часу я відчуваю себе на підйомі, чи то від вдалої зустрічі, чи просто за кермом. Я свідомо намагаюся фіксувати ці моменти, щоб потім повертатися до них у складні часи. Поки що не можу сказати, що вмію «вдягати» ці стани за помахом руки, але сподіваюся, що з часом це вдасться.

І, нарешті, мій головний принцип, який я все ще опановую, але який авторські винайшов це: вірити — діяти — вірити. Віра в успіх — це основа, але без дії вона залишається лише мрією. А ось дії, підкріплені вірою, можуть привести до чогось значущого. Буває, що віра в себе похитується, але кожен раз, коли мені вдається зробити хоча б маленький крок уперед, вона повертається. І я намагаюся пам'ятати, що це нормально — рухатися не завжди рівно і впевнено, а іноді й спотикатися.

Сподіваюся, мій досвід буде корисний і вам. Якщо ви також на цьому шляху — знайте, що ви не одні. Ми всі йдемо цим шляхом, кожен зі своїми помилками і відкриттями. І якщо вже щось пішло не так, це теж добре. Особливо, коли ми ділимось своїм досвідом з тими, хто поряд. Будь то наші партнери, друзі, колеги, або з нами всіма тут - учасниками спільноти.

Дорогі друзі, закликаю вас активно розвивати нашу спільноту, рекомендувати тих, хто має безцінний досвід і готовий ділитися знаннями безкорисливо, адже саме такі люди є основою нашої сили. Підтримуймо один одного, допомагаючи знайти оточення, яке надихає і розвиває. Давайте разом створимо місце, де кожен відчуває себе важливим і почутим, адже обмін досвідом і підтримка — це те, що робить наше спільноту живим і динамічним.

З повагою до кожного з вас,
Max Slobodyanyuk

Питання до спільноти: Як ви справляєтеся з негативними емоціями?

Кожен з нас стикається з моментами, коли негативні емоції беруть гору — стрес, тривога або просто поганий настрій. У такі миті дуже важливо знайти спосіб повернутися в гармонію. Хтось рятується спортом, хтось медитацією, а в когось є свої унікальні лайфхаки.

Дуже цікаво дізнатися, як саме ви знаходите баланс у важкі моменти! Діліться своїми робочими методами в коментарях — давайте обмінюватися досвідом і підтримувати одне одного. Я з радістю прочитаю всі ваші історії та обов’язково поділюся своїм досвідом вже цього тижня!

Якщо ця тема вам близька, ставте 🔥 та розповідайте про свої методи. Можливо, ваша порада стане для когось справжнім порятунком!

З повагою,
Max Slobodyanyuk

Знайшов історію, якою дуже хочу поділитися, бо вона про добро, взаємодопомогу і вдячність.

Одного разу італійський дайвер Енцо Майорка розповів історію про те, як разом із донькою Россаною вони вийшли в море на човні неподалік від Сіракуз.

Під час першого занурення Енцо відчув легкий удар у спину. Озирнувшись, він побачив дельфіна. За кілька секунд Енцо зрозумів, що дельфін не хотів гратися, а намагався щось повідомити. Тварина занурилася в темні води, і Енцо пірнув за нею.

На глибині близько 15 метрів він знайшов іншого дельфіна, що заплутався в рибальській сітці.

Майорка виплив на поверхню і швидко попросив доньку передати йому ніж для дайвінгу. За кілька хвилин вони удвох змогли звільнити дельфіна, який тримався з останніх сил, і коли він вирвався з пастки, — видав "майже людський крик" (за словами Енцо). Це й не дивно, адже дельфіни можуть залишатися під водою не більше 10 хвилин без підйому на поверхню, інакше на них чекає неминуча смерть. Звільненого дельфіна Енцо, Россана та інший дельфін вивели на поверхню.

А потім несподівано виявилося, що це була самка. Це стало абсолютно очевидно, тому що буквально за кілька миттєвостей на світ з’явилося дельфіненя.

Батько-дельфін, зробивши коло, підплив до Енцо, торкнувся його щоки (як поцілунок) — на знак подяки… і вся родина відпливла вдалину.

Енцо Майорка завершив свою розповідь так: «Саме в той момент я зрозумів, що поки людина не навчиться поважати природу і спілкуватися зі світом тварин, вона ніколи не дізнається своєї справжньої ролі на Землі».

Із інтернету:)
Доброго всім вечора!

З повагою,
Max Slobodyanyuk

Епідемія багатозадачності: Погоня за ефективністю чи втрата сенсу?

У моєму і, напевно, вашому сучасному світі, де швидкість стала головною чеснотою, здатність робити кілька справ одночасно сприймається як необхідність. Ми пишаємося тим, що встигаємо працювати, спілкуватися, організовувати ділові зустрічі та ще й паралельно відповідати на повідомлення в вотсапі/фб/інсте/тг/ітд. Але чи дійсно багатозадачність приносить ту ефективність, на яку ми розраховуємо?

Дослідження Стенфордського університету проливає істину на те, що відбувається з нашим мозком, коли ми намагаємося виконувати кілька завдань одночасно. Результати цього дослідження не тільки доводять, що багатозадачність менш ефективна, але й показують, що вона може серйозно шкодити нашому когнітивному здоров'ю.

Що каже наука?

Команда вчених зі Стенфорда провела серію експериментів і виявила, що люди, які часто працюють у режимі багатозадачності, не тільки гірше концентруються на завданнях, але й втрачають здатність відокремлювати важливе від другорядного. Вони також демонструють меншу креативність і знижують свою здатність вирішувати проблеми.

Один із ключових висновків дослідження — багатозадачність змушує мозок постійно переключатися між завданнями, що виснажує наші когнітивні ресурси. У реальності мозок не здатен ефективно працювати з кількома задачами одночасно. Це лише здається, що ми встигаємо більше. Насправді, кожне перемикання з одного завдання на інше забирає час і розсіює увагу.

Як я сам потрапив у пастку багатозадачності

Мені це знайомо не з чуток. Ось уявіть: починаю свій робочий день із важливої зустрічі з партнерами, паралельно відповідаю на десяток робочих повідомлень, а ще — телефон від дружини, який "згорає", бо не можу відповісти на просте питання: чи буду я їсти дома. В кінці дня здається, що я зробив багато, але насправді жодна справа не була виконана з повною віддачею. І вже за класикою жанру — кілька помилок у документах, які потрібно завтра терміново підписати.

Один раз під час такого "успішного" дня я навіть не помітив, як переплутав робочі чати та відправив клієнтам повідомлення з "важливими новинами" про нашого цуценя Барні. І що цікаво — усі прочитали!

Чому ми обираємо багатозадачність?

Попри наявність досліджень про шкідливість багатозадачності, чому ж ми продовжуємо вірити в її ефективність? Відповідь криється в нашій культурі, де цінується швидкість і продуктивність. Ми віримо, що чим більше справ робимо одночасно, тим більше встигаємо. Це ілюзія. Ми наче весь час зайняті, але якість нашої роботи страждає.

Окрім цього, багатозадачність підкріплюється нашою залежністю від швидкої винагороди. Кожне перемикання між завданнями супроводжується невеликим викидом дофаміну, що створює відчуття задоволення. У короткостроковій перспективі це приємно, але в довгостроковій — призводить до виснаження і зниження життєвої насолоди.

Як вийти з пастки багатозадачності?

На практиці багатозадачність руйнує не лише продуктивність, але й наш внутрішній світ. Ми втрачаємо здатність глибоко занурюватися в завдання, втрачаємо відчуття мети. Але є способи повернути контроль над своєю увагою.

Що рекомендують?

1. Усвідомленість. Перший крок — це визнання того, що багатозадачність не є справжньою продуктивністю. Усвідомте, що виконання однієї задачі за раз, із повною концентрацією, призводить до кращих результатів.

2. Управління часом. Використовуйте техніки тайм-менеджменту, щоб фокусуватися на одній задачі впродовж визначеного часу. Це допоможе уникнути постійного перемикання.

3. Детокс від інформаційних перевантажень. Обмежте кількість відволікаючих факторів: вимкніть повідомлення на смартфоні, соціальних мережах чи електронній пошті. Призначте певний час для перевірки повідомлень, щоб не відволікатися в процесі роботи.

4. Глибока робота. Практикуйте глибоку роботу, як це описано в книзі Кела Ньюпорта *«Deep Work»*. Вона допомагає розвивати здатність занурюватися в складні завдання і залишатися зосередженими.

Продовження 👇

2/2 Продовження попереднього cьогоднішнього посту ☝️

5. Тренування уваги.
Медитації та практики майндфулнес можуть допомогти розвинути здатність помічати, коли увага розсіюється, і повертати її до основного завдання.

Підсумок: В пошуках справжньої продуктивності

Епідемія багатозадачності — це не просто звичка, а глибоко вкорінена культурна установка, яка викривлює наше уявлення про ефективність. Проте дослідження, яке проведене в Стенфорді, показуює, що справжня продуктивність і задоволення приходять не від кількості справ, а від здатності сфокусуватися на одній справі, повністю занурюючись у неї.

Іронія полягає в тому, що багатозадачність дає відчуття зайнятості, але позбавляє нас осмисленості. У той час як ми пишаємося своїми «унікальними» здібностями виконувати кілька справ одночасно, часто виявляється, що насправді ми просто пливемо за течією інформаційного шуму.

Діліться думками, що у вас відгукнулося, що ні? Який у вас досвід із багатозначними буднями?

Ставте 🔥, якщо вам було корисно та є тепер над чим замислитись.

Рекомендуйте/репостіть цей пост тим, кому це може бути корисно.

З повагою,
Max Slobodyanyuk

Нещодавно у мене відбулася зустріч із мільярдером. І ні, я не став одразу після неї мільярдером теж. Але зустріч виявилася не просто цікавою — вона була корисною. Ця людина виявилася напрочуд простою і відкритою, без «золотого нальоту» на словах. Ділився своїми думками так, що відчувалося: за кожним словом — реальний досвід і набиті гулі. Я вирішив не називати його ім'я та прізвище, бо довелося б погоджувати текст моїх кейнотів, а це вплинуло б на терміни публікації. Тому відразу до суті.

Ось один із найяскравіших його інсайтів, з яким я на 101% згоден: 80% людей відмовляються від можливостей через страх перед ризиком. І ще 80% із тих, хто ризикнув, здаються після першої ж невдачі. Але він — ні. Він продовжує діяти, і, чесно кажучи, судячи з його успіху, це працює. Але я не ризикнув спитати, як йому вдавалось не здаватися після того, як у холодильнику не було того, що він хотів на вечерю. У його світі упертість — це не просто принцип, це необхідність. Усі видатні результати, за його словами, — це не диво, а нудна і щоденна праця. До речі, це мені підтвердив вже не один приклад.

Життя у нього, як він сам зізнався, ніколи не йшло гладко. Кризи були постійними, але кожного разу вони ставали для нього можливістю рухатися вперед. Його головний урок: криза — це не кінець, а можливість.

Ще він розповів, як 10-денна випассана допомогла йому звільнити мозок від всілякої нісенітниці. Це мені ТОЧНО стало б у пригоді! Але після цього він вирішив, що хоче інвестувати своє життя у щось амбітне й велике. У результаті він зробив IPO на американській біржі Nasdaq.

І ось кілька принципів, якими він живе (а я поки лише думаю про те, щоб спробувати):

1. Упертість — це все. Фантастичні результати досягаються через рутину.

2. Комфорт убиває ризик-тейкера. Якщо застряг у зоні комфорту, будь готовий, що нічого крутого не станеться. Прощавай, диван і Netflix)))

3. Помилки неминучі, але ти продовжуєш іти. Він каже: «Ти впав, але якщо з цим можна жити, ти звикаєш». Тут я відчув себе професіоналом — падати і звикати в мене точно добре виходить.

4. Ризик має винагороджуватися. На його думку, у публічних компаніях занадто мало ризик-тейкерів. А отже, і темпи зростання там не можуть бути такими, як у приватних компаніях, і тим більше, ніж у стартапів.

5. Треба постійно тренувати себе через стрес.

Він також говорив, як важливі партнери, які вірять у тебе. Якщо в команді хтось перестав вірити — краще розійтися.

І останнє, що особливо зачепило: найуспішніші — це ті, хто не здався. Пробувати, помилятися і пробувати знову — ось його шлях. А ще, як він сказав, не потрібно ставити собі за мету гроші, тому що це не принесе справжнього успіху.

І наостанок його маленька порада: найскладніші завдання вирішуйте з 9 до 11 ранку. А все інше — потім.

Зустріч була дійсно класною. Хоча я і не стану мільярдером наступного дня, але цей досвід змушує замислитися і щось змінити в собі. А може, й ні. Але принаймні тепер у мене є кілька ідей для більш продуктивного завтра.

Діліться думками, що у вас відгукнулося, що ні?
Ставте 🔥, якщо вам сподобалися мої кейноти.
Рекомендуйте/репостіть цей пост тим, кому це може бути корисно.

З повагою,
Max Slobodyanyuk

Дякую за Ваші круті книги! ☝️

Декілька виписав вже собі на “to read”!

Нещодавно задумався, як книги можуть змінити наше сприйняття, дати новий погляд на життя або просто надихнути. Хочу зібрати від вас добірку тих книг, які залишили слід у вашому житті або змінили щось у вас останнім часом.

Поділіться в коментарях:

1. Назва книги
2. Чим вона вас вразила? Можливо, якась ідея чи конкретний розділ?

Було б чудово, якби ми змогли зібрати цілий список натхнення одне для одного.

Хто знає, можливо, саме ваша рекомендація стане для когось справжнім відкриттям.

З повагою,
Max Slobodyanyuk

Never satisfied
Або заробиш, або чогось навчишся

Здавалося б, як можна не бути задоволеним, коли на банківському рахунку мільярди? Однак секрет багатьох бізнес-гігантів, які постійно багатіють полягає саме в постійному почутті "незадоволеності" — "Never satisfied". Для них це не про грошові знаки, а про нескінченну тягу до нових горизонтів. Іноді ця незадоволеність навіть змушує їх ризикувати там, де інші вже давно б сказали собі: "Досить, я вже досяг свого піку". Але насправді, для тих, хто підкорив вершини, це лише початок.

Дві сторони однієї монети: або заробляєш, або навчаєшся
Ось класична історія. На початку 90-х Стів Джобс, ще до свого повернення в Apple, зібрав команду для створення комп'ютерів NeXT. Його амбіції були захмарними. Він мріяв створити продукт, який змінить світ. Але що вийшло? NeXT виявився провалом — занадто дорогим, занадто складним для ринку, який не був готовий до таких новаторських ідей. Здавалося б, Джобс програв. Але ось де магія: він не просто програв, він навчився. Усе, чого він досяг під час роботи над NeXT — і технології, і підхід до дизайну — згодом стали основою для відродження Apple. Тобто його "провал" став фундаментом для майбутнього тріумфу.

Але мій особистий приклад, мабуть, навіть більш печальний. Перед тим, як мені вдалося створити компанію, яка почала заробляти десятки мільйонів доларів, у мене було щонайменше 50 спроб запустити різні стартапи. Чим я тільки не намагався займатися: від створення сайтів до продажу кишенькових комп’ютерів, як з прилавка, так і через інтернет. Я копіював диски, продавав комп'ютерні ігри... Здавалося, що успіх завжди знаходиться десь поруч, але не в моїх руках.

Це гарний приклад того, що кожен ризик має дві сторони: або ти виграєш і заробляєш, або — найголовніше — ти отримуєш урок, який допоможе виграти в наступному раунді. Мільярдери знають: програш — це не кінець, а сходинка до чогось більшого.

Самоіронія і незадоволеність
Що цікаво, багато з тих, хто досягнув мільярдних висот, не позбавлені самоіронії щодо власних помилок. Річард Бренсон якось сказав: "Якщо у вас не було хоча б однієї катастрофічної бізнес-ідеї, ви просто не намагаєтесь досить сильно".
Його приклад Virgin Cola — справжній урок бізнес-невдач. Бренсон вирішив кинути виклик Coca-Cola, думаючи, що його бренд зможе підкорити світ напоїв. Що ж, Virgin Cola виявилася не просто невдачею, а справжнім фіаско. Але що зробив Бренсон? Він посміявся з цього і пішов далі, створюючи нові компанії, від авіаліній до космічного туризму. Його підхід до поразок простий: або ви заробите, або отримаєте безцінний досвід — і це теж прибуток.

Урок для нас усіх
У цьому є щось по-справжньому людське: завжди прагнути більшого, незважаючи на минулі успіхи або невдачі. В житті не завжди треба шукати виграш у вигляді грошей. Часом наші найбільші уроки приходять через помилки або невдалі спроби. Але для того, хто не боїться йти вперед, навіть "катастрофічний" провал стає виграшем, тому що з кожної ситуації можна винести новий урок.
Тож наступного разу, коли здається, що ви програли або не досягли мети, запитайте себе: "Що я з цього виніс?" І якщо ви навчились чомусь новому, то, можливо, це не поразка, а ще одна інвестиція у ваше майбутнє.
Не бійтеся бути "never satisfied". Адже тільки той, хто прагне більше, здатний не просто досягти вершини, а й збудувати на ній ще вищу гору.

Ось Вам запитання « на подумати»:
Як ви ставитеся до невдач у своєму житті? Чи сприймаєте їх як уроки або як перешкоди?
Що вас зупиняє від того, щоб зробити ще одну спробу після провалу?
Який ваш найбільший урок з попередніх невдач? Як він допоміг вам стати сильнішим?

З повагою,
Max Slobodyanyuk

Що важливіше: талант, знання чи сміливість?

Одного разу Мерилін Монро, жартуючи з Альбертом Ейнштейном, сказала: «Уяви, якби в нас була дитина — з моєю зовнішністю і твоїм розумом. Це був би ідеал!»

Ейнштейн усміхнувся і відповів: «Я б побоювався, що він успадкує мою зовнішність і твій розум».

Це ще один нагадок, що навіть генії можуть помилятися. Пізніше стало відомо, що IQ Мерилін Монро дорівнював 165 — більше, ніж у самого "батька теорії відносності". Але тут є важливіший урок: краса чи інтелект — це не все. Справжній успіх, як у бізнесі, так і в житті, — це постійне прагнення до нового. Монро, з її тисячею книг у бібліотеці і допитливим розумом, була чудовим прикладом того, що потрібно вчитися завжди.

І знаєте, як підприємець, я часто згадую про це. У бізнесі, як і в житті, важливо не лише мати стартовий капітал чи гарні зв’язки. Головне — постійно розвиватися, навіть коли здається, що ти вже досяг вершини.

Що ж, не буду розводитися про всі бізнес-уроки, які я пройшов, але визнаю: Мерилін точно знала, як бути завжди попереду. Ось кілька її цитат, які, якщо задуматися, надихають не тільки в особистому житті, але й у бізнесі:

- «Люди ранять сильніше, ніж собаки».
- «Смійся, коли сумно — плакати занадто просто».
- «Краще бути самій, ніж нещасною з кимось».
- «Недоліки — це краса, а божевілля — це геніальність».
- «Розчарування відкривають очі та закривають серце».
- «Якби я слідувала всім правилам, я б нічого не досягла».
- «Любити чоловіка простіше, ніж жити з ним».
- «Не опускай голову, тримай її високо та усміхайся, тому що життя — це чудова річ, і в тебе завжди знайдеться привід для посмішки».

Читаючи це, я розумію: ці слова можна застосувати і до бізнесу. Недоліки та ризики — це частина шляху. Іноді потрібно трохи божевілля, щоб зробити сміливий крок вперед. Та й, чесно кажучи, іноді мені теж доводиться ризикувати. Не завжди це виходить ідеально, але без твого ризику немає гарного прогресу. Більшого, ніж у конкурентів.

Мерилін Монро вміла не лише жити за власними правилами, але й порушувати їх, коли це було потрібно. У бізнесі, як і в житті, іноді потрібно дивитися на світ із легким гумором — і не боятися йти своїм шляхом.

А як ви вважаєте, що важливіше для успіху — талант, знання чи сміливість?

З повагою,
Max Slobodyanyuk

У мене взагалі ті ж питання, а у Вас?


З повагою,
Max Slobodyanyuk

Завершую сьогодні серію постів про принципи мільярдерів. Наостанок поговоримо про один із найважливіших аспектів успіху — постійне навчання і самовдосконалення.

Ми вже розглянули, як мільярдери приймають ризики, створюють цінність для клієнтів і мислять на довгу перспективу. А тепер настав час розібратись, чому невдачі — це найкращі вчителі. Тема, на жаль, мені дуже близька, але приємно знати, що мільярдери теж не завжди з першого разу потрапляли в десятку.

5. Постійне навчання та самовдосконалення: «Невдачі – це найкращі вчителі»

«Невдачі часто є найкращими вчителями у будь-якій організації.» — Стівен Шварцман, Blackstone.

Стівен Шварцман, співзасновник Blackstone, чудово розуміє, що без помилок немає прогресу. Що б там не казали, але кожен підприємець неодноразово стикається з невдачами. І якби я мав долар за кожну свою невдачу... я б уже був на шляху до списку Forbes Global😅. Проте Шварцман наголошує: “найважливіше — це вчитися на помилках і робити висновки”. Саме це допомагає бізнесу розвиватися і не стояти на місці.

Ось вам приклад: Ілон Маск. Він не тільки будує ракети й електромобілі, але й постійно досліджує нові галузі та робить помилки на цьому шляху. Невдачі на кожному етапі його кар'єри (чи то Tesla, чи то SpaceX) тільки підштовхували його до ще більших звершень. Ілон вчиться з кожної помилки і використовує ці знання для подальших успіхів.

Постійне навчання — це не просто читання книжок і відвідування тренінгів (хоча це теж важливо). Це про те, щоб відмовитися від страху невдач і сприймати їх як природну частину шляху до успіху.

Ці п’ять принципів мільярдерів — це не просто набір бізнес-стратегій, а справжня життєва філософія. Вони не бояться помилок, готові приймати ризики, завжди думають наперед і створюють цінність для клієнтів. Саме так вони досягають вершин.

А як ви ставитесь до своїх невдач? Чи вчитеся на них або намагаєтесь забути і йти далі? Мій секрет — зробити вигляд, що це все був хитрий план 😄.


Підписуйтесь на мій канал, щоб не пропустити наступні цікаві обговорення! І розкажіть у коментарях — який урок ви отримали з ваших невдач? Можливо, саме він став вашим.

З повагою,
Max Slobodyanyuk

Продовжуємо серію постів про принципи мільярдерів! Якщо ви ще тут, значить, я створюю хоч якусь цінність 😄. А сьогодні поговоримо про те, як успіх бізнесу напряму залежить від задоволення клієнтів.

Ми вже обговорили ризики, завзятість та довгострокове мислення, а тепер настав час для принципу, який допомагає не просто втриматися на ринку, а й закохати клієнтів у свій продукт. Отже, тема сьогоднішнього посту — створення цінності для клієнтів.

4. Створення цінності: «Задоволений клієнт – головний результат»

«Кожен покупець повинен виходити з магазину задоволеним.» — Тадасі Янаї, Uniqlo.

Тадасі Янаї, засновник бренду Uniqlo, відомий тим, що побудував свій бізнес навколо головного принципу: клієнт – понад усе. І ні, це не просто красиві слова для постера на стіні в офісі. Це підхід, що зробив Uniqlo одним із найбільш популярних брендів у світі. У його світі недостатньо просто продати річ – важливо, щоб кожен клієнт залишив магазин із почуттям, що він зробив чудову покупку.

Якщо чесно, я сам інколи думаю, що головний результат — це коли я врешті вибрав щось із меню й офіціант не чекає вже п’ять хвилин. Але для Янаї це глибша філософія: створити продукт і сервіс, які відповідають не лише теперішнім, але й майбутнім потребам клієнтів. Uniqlo став лідером доступної моди не через суперечливі тренди чи миттєву славу, а через інновації, які роблять життя людей комфортнішим і приємнішим.

Принцип: створюйте цінність для своїх клієнтів можна застосувати в будь-якій сфері. І не лише в бізнесі: навіть у повсякденному житті важливо зосереджуватися на тому, як зробити людей навколо трохи щасливішими (хоча б не зламати ручку в офісі або не захопити останню каву на кухні 😅).

Створення цінності — це коли ви робите так, щоб клієнти не лише хотіли повернутися, але й рекомендували вас іншим. Це інвестиція в довіру та лояльність.

А як ви створюєте цінність у своїй справі? Що для вас означає задоволений клієнт — це проданий товар чи щось більше?

Продовжуємо? У наступному пості поговоримо про фінальний принцип мільярдерів: як створювати сильні команди і ставати лідером, за яким хочеться йти. Не пропустіть!

Підписуйтесь, щоб не пропустити новий пост, і розкажіть у коментарях — що ви робите для того, щоб ваші клієнти (чи близькі) завжди залишалися задоволеними?

З повагою,
Max Slobodyanyuk

Наступний пост у серії про принципи мільярдерів. Якщо ви все ще тут, значить, мої попередні дописи не були надто ризикованими 😄. А сьогодні поговоримо про важливість прийняття ризиків.

У попередніх постах ми вже дізналися про завзятість і довгострокове мислення. Тепер час поговорити про один із найсміливіших принципів — прийняття ризиків і адаптацію. Бо, як кажуть, без ризику — ні рибки, ні мільярда.

3. Прийняття ризиків і адаптація: «Хто не ризикує, той не живе»

«Не ризикувати — значить не жити.» — Ларрі Еллісон, Oracle.

Ларрі Еллісон, засновник Oracle і одна з найяскравіших фігур у світі технологій, прекрасно розуміє важливість ризиків. Як на мене, ризикувати — це не просто про бізнес, це ще й про те, чи варто замовляти другий десерт у ресторані. Але для мільярдерів це трохи серйозніше.

Уявіть: ви запускаєте новий проєкт чи стартап, не знаючи, чи він буде успішним. І тут починається азарт — прийняття ризику. Еллісон не раз робив сміливі ставки, розуміючи, що у світі бізнесу ризики — це не тільки небезпека, але й можливість. Це як зіграти в покер із технологіями: поставиш все на інновації — виграєш новий ринок.

Однак ризик — це лише половина успіху. Важливо ще й вчасно адаптуватися. Коли ситуація на ринку змінюється або з’являються нові технології, бути гнучким — це ключ до виживання. Ларрі не раз доводив, що вміння швидко змінити курс дає більше, ніж просто сліпе дотримання стратегії. Oracle кілька разів перетворювалася, підлаштовуючись під реалії нового світу — і досі лишається на плаву (ще й як на плаву, на яхті Ларрі, мабуть! 🛥️).

Прийняття ризиків — це не про бездумний кидок у вирій невідомого. Це про розуміння, коли потрібно ризикнути, а коли варто адаптуватися, щоб зберегти позиції на ринку.

А як ви ставитеся до ризиків у своєму житті чи роботі? Чи часто доводиться змінювати стратегію, коли все йде не за планом? У мене ось зміна стратегії відбувається кожного разу, коли холодильник порожній 😄.

Цікаво? Продовжуємо? У наступному пості поговоримо про ще один важливий принцип мільярдерів — як вони створюють сильні команди та об’єднують навколо себе людей, які допомагають їм рухатись вперед. Не забудьте підписатися!

Підписуйтесь, якщо вам подобається ця серія постів, і розкажіть в коментарях — який найбільший ризик ви брали у своєму житті чи бізнесі? Може, ми тут всі трохи екстремали?

З повагою,
Max Slobodyanyuk

Увага, розробники! Спільно з Code Maestro запускаю конкурс із призом 1000$ за відповідь на цікаве запитання.

Якщо ти розробник на Unity, у тебе є можливість взяти участь у професійному челенджі та заробити! Все, що потрібно — трохи твого досвіду та креативних ідей!

Ось запитання, на яке потрібно відповісти: У яких випадках під час розробки ігор з ШІ для генерації коду важливо, щоб ШІ мав доступ до всього контексту проєкту, а не тільки до контексту окремого файлу? 🤔

🔽 Як взяти участь:

1. Переходь за посиланням у Telegram-канал: https://t.me/codemaestroai/16
2. Підпишись, залиш свою відповідь у коментарях та бери участь у розіграші!

Обов'язково запрошуй своїх друзів-розробників, щоб і вони могли приєднатися! 🎯
⚡️ Приз у 1000$ отримає автор найкращої ідеї за підсумками голосування!

Чим швидше приєднаєшся — тим більше твої шанси! 🚀

Продовжую серію постів про принципи мільярдерів. Готові дізнатися ще один секрет їхнього успіху? Якщо ні — нічого, я все одно продовжу 😄.

Минулого разу ми говорили про важливість завзятості й того, як мільярдери використовують невдачі як трамплін до успіху. Тепер час перейти до ще одного ключового принципу — «довгострокове мислення». Або, як кажуть, гра в шахи з часом, де ви сподіваєтесь, що вашого ферзя не з’їдять до наступної зарплати.

2. Довгострокове мислення: «Грайте в довгу гру»

«У бізнесі, на мій погляд, найважливіше — орієнтуватися на довгострокову перспективу, не бути надто нетерплячим.» — Бернар Арно, Louis Vuitton.

Бернар Арно, король брендів і один із найбагатших людей на планеті, мислить категоріями десятиліть. І хоча моя власна спроба мислити на десятиліття вперед закінчується на тому, що я намагаюся не загадувати де буду завтра, це правило справді працює. Арно інвестував у бренди, не гнався за швидким прибутком і тепер володіє такими компаніями, як Louis Vuitton, Dior і тд. Поки хтось спішить заробити швидко і піти, Арно будує свою імперію зі сталі і крокодилової шкіри — у прямому сенсі 😅.

Але не тільки він так мислить. Візьмемо Джеффа Безоса, який вирішив, що роки без прибутку для Amazon — це чудова ідея. Мій внутрішній бухгалтер (якщо б він існував) від цього б, звісно, захворів. Але Безос не зупинився, а сьогодні Amazon — це гігант, якого неможливо оминути. Довгострокове мислення — це коли ти робиш щось із надією, що результат буде через десять років, а не через десять секунд, як з мівіною 😅.

Довгострокове мислення — це мистецтво думати про майбутнє, навіть коли все навколо спокушає отримати щось тут і зараз (так, це про ті 90% знижки в онлайн-магазинах).

Розкажіть, а як ви ставитеся до довгострокових планів? Чи намагаєтесь ви мислити на роки вперед, чи, як і я?

Цікаво? Продовжуємо? Наступного разу поговоримо про ще один принцип мільярдерів — про їхню здатність приймати ризиковані рішення та виходити сухими з води (або ж виймати ноги з болота, як це частіше трапляється в моєму випадку). Не пропустіть!

📌 Підписуйтесь та рекомендуйте канал тим, кому теж ця тема буде цікаво. І діліться в коментарях — чи часто вам доводиться обирати між швидким результатом і довгостроковими інвестиціями?

З повагою,
Max Slobodyanyuk

На цьому тижні я окремими постами розкажу про Топ-5 принципів мільярдерів (поки що, на жаль, не на особистому прикладі 😅). Тема мені дуже цікава, сподіваюсь, що вам також.

Мільярдери зі списку Forbes не лише володіють величезними статками, але й втілюють у життя особливі принципи, які допомагають їм досягати висот. Їхній успіх – це не просто удача чи збіг обставин, а результат багаторічної праці, сміливих рішень та дотримання перевірених правил гри в бізнесі. Принципи, про які я буду розповідати, – це саме те, що керує їхнім мисленням і діями.

1. Завзятість і наполегливість: «Не вийшло? Пробуйте знову!»

«Якщо у вас не вийшло з першого разу, спробуйте ще раз. І ще. І ще.» – Стів Балмер, Microsoft.

Завзятість – це якість, яка вирізняє всіх успішних людей. Стів Балмер, колишній генеральний директор Microsoft, наголошує на важливості повторних спроб і непохитної віри у свій успіх, навіть якщо перші спроби завершуються провалом. Microsoft не раз стикалася з труднощами на своєму шляху, але завдяки наполегливості Балмера та команди, компанія подолала їх і стала однією з провідних технологічних корпорацій світу.

Приклад ще одного успішного підприємця – Стів Джобс. Після того, як його було звільнено з власної компанії Apple, він не здався. Джобс продовжував створювати нові проєкти, такі як Pixar, і зрештою повернувся до Apple, де створив культові продукти, що змінили світ.

Завзятість часто стає ключем до успіху.

А як ви зазвичай справляєтесь із невдачами? Що допомагає вам продовжувати, навіть коли щось не виходить із першого разу?

Цікаво? Продовжувати?
У наступному пості я розповім про ще один принцип мільярдерів, який допомагає їм залишатися на вершині навіть у найскладніші моменти. Не пропустіть!

Поділіться в коментарях своїми історіями невдач та перемог – як вам вдалося їх подолати?

З повагою,
Max Slobodyanyuk

Друзі, давайте сьогодні обговоримо: хто де з Вас наймає співробітників?

Які канали краще/гірше працюють зараз для найму в Україні?

З повагою,
Max Slobodyanyuk

🔥 Цікаво для всіх, хто в геймдеві! 🔥

Один із перших бізнесів, який я починав, був пов’язаний із розробкою комп’ютерних та мобільних ігор. Сьогодні ми продовжуємо розвивати цей напрямок і створюємо Code Maestro: AI-Coding Copilot для геймдеву — інструмент, який зробить процес розробки простішим і швидшим.

Ми регулярно публікуватимемо кейси та приклади того, як AI може бути корисним у розробці ігор. А згодом почнемо запрошувати ерлі-адоптерів для тестування бета-версії. Якщо тобі це цікаво — стеж за оновленнями!

Підписуйтеся на канал, щоб не пропустити:

- Оновлення про наш AI-асистент
- Кейси та поради з геймдеву

Підписуйтеся самі і роби репост — попереду багато корисного, і ти можеш стати одним із перших, хто спробує цю розробку!

Іноді я замислююсь про те, як легко деякі люди здаються перед труднощами. Варто щось піти не за планом — і все, вони зупиняються, навіть не намагаються йти далі. Найчастіше справа навіть не в нестачі можливостей, а в тому, що людині простіше відмовитися від ідеї, ніж прийняти виклик і рухатися в невідоме. Наче вони заздалегідь переконані, що не впораються.

Але я зустрічав ще іншу категорію людей, які кажуть: «Все, що не робиться, — на краще», але при цьому не роблять нічого, щоб покращити свою ситуацію. Вони використовують цю фразу як щит, що захищає їх від реальності та відповідальності за власне життя. Але це точно не про прийняття життя таким, яким воно є. Це, швидше, про відчуженість і пасивне спостереження, як життя проходить повз. Прийняття — це коли ти усвідомлюєш, що не все залежить від тебе, але робиш усе можливе, щоб змінити ситуацію на краще. Це здатність рухатися далі, навіть якщо все йде не за твоїм планом.

Та ось що я зрозумів за роки підприємництва та інвестицій: успіх приходить не до тих, хто знає всі відповіді від самого початку, а до тих, хто продовжує йти вперед, попри сумніви та страхи. Якось у мене був проєкт, який спочатку здавався ідеальною можливістю. Усе складалося чудово — розрахунки, команда, прогнози, все йшло за планом. Але за кілька місяців почалися перші серйозні проблеми: ринок змінився, підрядники почали зривати строки, і я зловив себе на думці, що, можливо, це і є той самий знак, щоб зупинитися. Найлегше було б усе кинути і переключитися на щось менш проблемне.

Іронія в тому, що подібні думки приходили мені в голову не раз. Коли я тільки починав, був момент, коли я ледь не здався через якийсь дріб’язковий, на перший погляд, технічний момент. Це було настільки незначним, що зараз здається смішним. Але тоді мені здавалося, що якщо я не можу вирішити цю проблему, то, мабуть, не потягну весь проєкт.

Тільки пізніше я зрозумів: такі ситуації — це не перевірка моїх знань чи навичок, а перевірка рішучості. Це як перевірка Всесвіту: наскільки ти готовий продовжувати, коли все йде не так, як ти планував? Якщо ти здаєшся перед першими труднощами, то, можливо, не був готовий до того, що чекає далі.

Справжня магія відбувається, коли ти показуєш світу, що не здаєшся. Коли ти продовжуєш йти вперед, попри проблеми та перешкоди, Всесвіт це помічає. Він ніби каже: «Гаразд, цей впорається. Давайте дамо йому більше». А якщо ти сидиш, склавши руки, і кажеш собі: «Ну що ж, значить, так і має бути», — тоді не дивуйся, що нічого й не зміниться.

Кожного разу, коли стикаюся з перешкодами, я згадую про цей принцип. На мою думку: Всесвіт не просто дає нам більше можливостей — він дає їх тим, хто готовий взяти на себе відповідальність і пройти через будь-які труднощі, а не тим, хто чекає, що все якось само собою налагодиться.

Нехай у Вас все виходить найкращим для вас чином! Саме так, як це зробите тільки Ви!

З повагою,
Max Slobodyanyuk

На життєвому шляху, будь то підприємництво, кар’єра чи особистий розвиток, ми часто стикаємося з недооцінкою наших здібностей, ідей та зусиль. Бувають моменти, коли здається, що наші старання не мають значення, і ми починаємо сумніватися в собі. Але важливо пам’ятати: наша цінність не завжди визначається тим, що ми робимо, а ще й тим, де ми це робимо і хто нас оточує. Пропоную вам історію, яка нагадає, як важливо знайти правильне місце, де вас по-справжньому оцінять.

Історія:

Батько сказав своїй доньці: "Вітаю з закінченням навчання. Я купив тобі машину деякий час тому. Я хочу, щоб ти її отримала зараз. Але перш ніж я віддам її тобі, відвези її до автодилера в місті і спробуй продати. Подивися, скільки вони запропонують."
Дівчина повернулася до батька і сказала: "Вони запропонували 10 000 доларів, тому що машина виглядає дуже старою."
Батько сказав: "Добре, тепер відвези її до ломбарду."
Дівчина повернулася і сказала: "Ломбард запропонував 1 000 доларів, бо це дуже стара машина, і вона потребує багато роботи."
Тоді батько сказав їй приєднатися до клубу ентузіастів автомобілів і показати їм машину.
Дівчина поїхала до клубу і через кілька годин повернулася до батька:
"Деякі люди в клубі запропонували мені 100 000 доларів, тому що це рідкісний автомобіль у гарному стані."
Тоді батько сказав: "Я хотів, щоб ти зрозуміла, що ти нічого не варта, якщо знаходишся не в тому місці. Якщо тебе не цінують, не зліться, це означає, що ти не там, де повинна бути. Не залишайся в місці, де ніхто не бачить твоєї цінності."

Висновок:

Ця історія нагадує нам, що цінність кожної людини не є абсолютною — вона визначається контекстом і середовищем. Для тих, хто прагне розвиватися і не зупинятися, важливо знаходити місця і людей, які бачать вашу справжню вартість і готові її оцінити. Якщо вас недооцінюють або ваші зусилля залишаються непоміченими, можливо, настав час змінити оточення або знайти новий шлях для самореалізації. Пам’ятайте: ви, як той рідкісний автомобіль, розкриваєте свою цінність лише там, де вас по-справжньому цінують. Не бійтеся шукати своє місце і йти туди, де ваше світло буде видно найяскравіше.

З повагою,
Max Slobodyanyuk

Продовження попереднього посту про хуцпу☝️

Який ваш життєвий приклад чи історія згадалися? Зможете поділитися у коментарях?