Сіль

Ось так виглядає тяжка щоденна робота багатьох людей. Не ниття. Не оглядки на те хто що каже за кордоном. Не сподівання на те, що хтось щось зробить замість нас. Важка праця і щоденне навчання тому як бити ворога, який прийшов убити всіх нас. Нам теж важко. Тут нема бравади. Лише щоденне зусилля всупереч усім обставинам.

2021-2022. Байден спершу дзвонить у Москву, потім в Київ. У такому порядку. Порядок має значення. Дуже велике значення.
Нам дають дні або тижні у разі вторгнення. Просторікування про партизанську війну.

Час Ч. Україна встає і дає окупанту по зубах. Порядок змінюється. Тому, хто б'ється, допомагають.

2025. Трамп дзвонить спочатку у Москву, потім у Київ. Порядок важливий.

Всі вимоги адресовані нам. Хуйло править уже чверть століття, але диктатура, бачте у нас. Тиснуть на нас.

Чи буде зміна порядку? Ну не знаю. Просто нагадаю, що Трамп задовго до всього цьому мав зуб на нашу країну. Це до слова.

Але що знаю, то це наявність чергової розвилки. Можна битися і намагатися змінити порядок, а можна скласти руки і смиренно дозволити повторити відомий трюк у Мюнхені в стилі 1938 року.

В першому випадку можемо загинути, а можемо і вигризти шанс та реалізувати його (якщо не будемо дебілами, про що доводиться часто думати у ці бентежні дні), а в другому - нам точно гайки. Вибір за нами.

Мільйон дронів 2.0. 2/5

Є підрозділи, які мають майстерні, котрі можуть самостійно працювати і над комплексними передовими рішеннями, але розвиток цей нерівномірний. Хтось живе у бронзовому віці, дехто давно перескочив у залізний, а декому поки доводиться задовольнятися існуванням у кам'яному.

Це ще нічого так історія, якщо борти обладнали якісними приймачами сигналу керування і передавачами відео, а ще польотними контролерами. Це матеріал для роботи, який можна змусити працювати при певних зусиллях. Не всі борти, які поставляють, містять саме такі комплектуючі.

Поки ми мучилися з дронами, зібраними в “кам’яному”, до нас поступово почали надходити від держави і великих фондів відчутно вдосконалені рішення. Прогрес відчутний.

Щодо приймачів і передавачів керування на низькі частоти, то я не чув, щоб дрони з такими комплектуючими поставляли (це не означає, що такого нема зовсім, але особисто не стикався). При потребі, ми отримуємо такі борти через волонтерів. Водночас, вони ж купують їх серед іншого в сертифікованих МО виробників.

Те ж саме стосується оптоволокна. Саме по собі воно вже давно існує у військових технологіях, але застосування його в дронах призвело до нового стрибка в цих смертельних перегонах.

В теорії було б доречно забезпечувати військові частини дронами з різними діапазонами частот, щоб полегшити їм життя. Або створити умови для того, щоб кожна частина мала можливості для переобладнання бортів, які надходять в базовій конфігурації.

Об'єктивно другий варіант більш життєздатний адже майстерня ближче до фронту швидше справиться зі швидко змінюваними запитами з лінії зіткнення. Швидше реагуватиме на зміни і відповідно буде вдосконалювати технічну базу, долаючи нові перешкоди. На це здатні також виробники, які постійно спілкуються з військовими та реагують на їх відгуки, удосконалюючи рішення. Звісно ж не всі вони настільки гнучкі. Важливо розуміти, хто хоче просто продати, а хто прагне результату на полі бою.

До самих дронів додається питання забезпечення підрозділів супутнім обладнанням.

Передача коштів військовим частинам для закупівель може вписатися в цю історію. Вони могли б закуповувати не лише дрони, а й технічну базу для їх переобладнання і ремонту.

Загалом стоїть також питання комплексного технічного забезпечення підрозділів дронарів. Це вже не інновації та виробництво, а про задоволення більш простих потреб, що не потребую інженерних знань.

Окрім дронів, великий перелік обладнання, необхідного для виконання завдань, без яких ті дрони не полетять. Процес застосування fpv трудомісткий і технологічний. Група дронарів має купу матеріальних потреб. Від дронів і станцій керування (зараз виробники при великих закупівлях постачають "наземки" у різних варіаціях, але часто екіпажі повинні мати свій стандартний сетап), зарядних станцій, ноутбуків, старлінків та іншого зв'язку до банального транспорту. Варто додати РЕБ, без якого нікуди зараз і ще набір специфічного обладнання для роботи з технікою. Це великі матеріальні ресурси.

Після комунікації про "мільйон дронів" перше питання, яке тоді виникло, це з чим дрони мають літати. Мова про боєприпаси, детонатори та ініціатори. Так чи інакше це питання вирішується. Принаймні у нас, як у профільному підрозділі. Щодо того, як це працює в різних бригадах, особливо новостворених без великого досвіду - це питання.

Питання якості бортів включає в себе не лише якісні комплектуючі зв'язку, а й якісні ініціатори, які повинні зводитися без фізичної участі людини на останньому етапі. В публічному просторі порушували питання про випадки поранень і загибелі бійців через нештатне спрацювання плат ініціації.

Постачальники дронів прийшли до того, що в комплекті обов'язково має бути плата-ініціатор з кількома ступенями захисту техніка, який це споряджає. Ці плати різні, якогось єдиного стандарту не існує.

Ми все ще отримуємо різні борти. З платами і без них. Це питання вирішується купівлею ініціаторів у різних виробників. Я також знаю, що є таланти, які паяють їх самостійно. На свій ризик. Не повторюйте цього вдома, як то кажуть.

Далі буде.

Tatarigami_UA

Виходячи з прямих заяв Трампа, очікується, що Україна «поверне» 500 мільярдів доларів у вигляді ресурсів. Це не було сформульовано як торгівля новим озброєнням в обмін на ресурси, а, скоріше, як сказав Трамп, «ми отримаємо всі ці гроші, і я хочу їх повернути». Тим часом радник з питань національної безпеки Волц заявив, що Європа нестиме повну відповідальність за безпеку України, зазначивши, що гарантії безпеки є «суто» європейським питанням. Крім того, Піт Хегсет підтвердив, що американських військових не буде в Україні.

Основними проблемами України зараз є

✅ Нестача піхоти
✅ Організаційна неефективність

Основною причиною жертв з обох сторін у 2024 та 2025 роках були дрони: «дрони-бомбардувальники» та FPV - які США не постачають. Більшість дронів придбано за рахунок пожертв, прямих закупівель, українських коштів або іноземних кредитів та інвестицій. США безпосередньо не постачають ці дрони. За вартість одного американського боєприпасу Switchblade 300 Україна могла б придбати приблизно 55-80 FPV, що було б набагато ефективніше.

Впродовж декількох місяців наша команда отримувала повідомлення про переведення особового складу з підрозділів протиповітряної оборони, радіоелектронної боротьби, протитанкових, артилерійської розвідки та безпілотних літальних апаратів у піхоту. Деякі підрозділи отримали наказ перевести 50% особового складу в піхоту. У деяких випадках обладнання, надане Заходом, використовується не повністю, оскільки підготовлений персонал був переведений на інші посади. У цьому контексті передача нових танків «Абрамс» або «Світчблейдів» за завищеними цінами не допоможе вирішити проблему.

Так, Україна все ще потребує ключових систем, таких як ракети HIMARS, артилерійські снаряди, розвідувальні дані, Starlink та інші критичні активи. Але ніщо з цього не виправдовує «відплату» в 500 мільярдів доларів, що робить запропоновану угоду жахливою для України. Без надійних гарантій безпеки, таких як НАТО або американський військовий контингент, війну неможливо зупинити.

Паперові гарантії з боку США мають невелику цінність, як вже показав Будапештський меморандум. Якщо Європа має забезпечити безпеку України, то навіщо Україні взагалі укладати угоду зі Сполученими Штатами? Чому б не домовитися безпосередньо з Європою про безпеку і ресурси, замість того, щоб залучати посередника з надмірно високими цінами? Наразі питань набагато більше, ніж відповідей, але ясно одне: Вашингтон не має реального плану. Нинішні пропозиції не позиціонують США як стратегічну противагу Росії - натомість вони припускають, що Росія збереже окуповані території та отримає послаблення санкцій, тоді як Україна буде пограбована Трампом.

DeepState показали причину ниття москалів, яке ви могли зустріти в мережі крайні дні. А ще нагадування про те, що стратегічна оборона, це не лише про відбиття ворожих атак, а ще й про контрудари і наступальні дії.

За цією блакитною точкою стоїть поєднання ретельно спланованої операції, правильно налагоджена взаємодія підрозділів з різних родів, що дуже радує на фоні наявних проблем, а також звісно відвага людей, які прогризали порядки москалів, які аж ніяк не збиралися просто так полишати Піщане.

Особлива повага бійцям Скали, які були на вістрі атаки. Ще одна частина, яку масштабували відносно нещодавно з батальйону в полк (як і нашу частину, до речі). Ми теж брали участь у цьому, скажімо так, заході. Тож, як ви розумієте, мова про штурми з дронами:)

Не знаю як буде далі із цим вклиненням. Не мені судити, адже наша робота - в полях. Проте, за цим стоїть величезна робота, хоч здалеку це просто точка на карті.

Мільйон дронів 2.0. 1/5

Моніторинги московських інформаційних майданчиків на тему війни та воєнних технологій, підкидають нам не лише відомості про те, що противник пише та говорить про свої досягнення в галузі безпілотників. Вони також відстежують те, що він думає про нас і наші успіхи. Час від часу окупанти скаржаться на наших дронарів, які заважають їм досягати вирішальної переваги на полі бою. На щастя для нас всіх.

Безпілотники різних типів стрімко розвиваються технологічно, а підрозділи, які займаються бойовим застосуванням, відповідно і технологічно і тактично. Крім можливостей, це породжує багато проблем, які потрібно вирішувати. Цей текст - відносно стислий підсумок, досвід з полів і погляд з тих самих полів на прикладі ударних БПЛА типу fpv.

Минулого року багато хто кепкував з планів закупити "мільйон" дронів. Дехто ставив серйозні питання з цього приводу. Я до цього поставився спокійно, адже цифра була цілком реальна для того, щоб не просто виконати, але й перевиконати. Принаймні з огляду на масштаб застосування тих таки fpv дронів уже на той час.

Тому, коли бачу повідомлення про плани збільшити поставки, то нічого ні дивного ні кумедного в цьому не бачу. Очевидно масштаби виробництва і поставок будуть нарощувати. Тим більше, якщо це дозволятиме фінансова ситуація.

Важливо зараз, як і минулого року, ще дещо. В погоні за кількістю стоїть питання якості, а також різні супутні проблеми.

Для початку про самі дрони.

Загалом дрони від держави надходили і надходять. Ще недавно, переважна їх більшість потребувала додаткового переобладнання перед застосуванням.

На кожній ділянці фронту своя радіоелектронна ситуація, скажімо так. Різний набір частот керування, які використовують екіпажі і які відповідно "давлять" засоби РЕБ противника. Часто і свої також. Свої особливості місцевості. Донецька область, де ми працюємо, в плані місцевості можливо найскладніша чи претендує на це.

Найперше, що ми робимо з отриманими дронами - це перепрограмування і відповідно переобладнання антен під потрібні нам частоти керування. Тому, що дрони в більшості випадків надходять в комплектації для стандартної 915 частоти. Звісно є виробники, які поставляють вже більш кастомізовані рішення, це правда. Проте, навіть на дронах з кастомними частотами все рівно майже неможливо літати “з коробки”.

З наведеної вище причини частоти на різних ділянках можуть бути різні, тому підрозділ має самостійно налаштуватися на частоти, які подавлюють найменше щоб зменшити кількість втрачених бортів. Проте, це стосується стандартного набору передавачів/приймачів, які працюють на певному діапазоні.

Якщо у вашому секторі потрібно працювати на низьких частотах (діапазон 400 чи 500 МГц і нижче), то ви вже цей стандартний набір переобладнати не можете. Потрібно закуповувати інші передавачі (або переналаштувати) та приймачі як для самих дронів, так і для наземного обладнання. Це потребує коштів і рук, які це все підготують (переобладнання, тестування, виправлення недоліків, обльотування на полігоні тощо).

Тут ми впираємося в можливості кожного підрозділу. Залежно від того, хто багатий, а хто красивий, в підрозділу може бути повноцінна майстерня/лабораторія, яка централізовано вирішує технічні питання подібного штибу для бійців, які це застосовують. В інших, у кого можливостей таких нема, роблять це безпосередньо бійці, які це потім і застосовують на полі бою.

Далі буде.

p.s. Закинути на підтримку підрозділу БПАК на Покровському напрямку можна тут:

Реквізити для підтримки підрозділу:

http://send.monobank.ua/jar/AFxe8AVab6

PayPal
[email protected]

Приват
4149629366473601
Флора Андрій

5168752101816711
Конверт на аеро приват

Чомусь подумалося, що треба вам нагадати про тему, про яку ми тут не говорили. Раптом ви не знали про кілька випадків пошкодження комунікаційних кабелів у Балтійському морі.

Так от, поки що від цього страждали тільки європейці... донедавна:)

Час від часу окупанти скаржаться на наших дронарів, які заважають їм досягати вирішальної переваги на полі бою. На щастя для нас всіх.

Безпілотники різних типів стрімко розвиваються технологічно, а підрозділи, які займаються бойовим застосуванням, відповідно і технологічно і тактично. Крім можливостей, це породжує багато проблем, які потрібно вирішувати. Цей текст - відносно стислий підсумок, досвід з полів і погляд з тих самих полів на прикладі ударних БПЛА типу fpv.
https://drukarnia.com.ua/articles/milion-droniv-i-milion-pitan-_G2cL

Багато кумедних фото і відео як москалі переробляють цивільні автівки, віджаті на окупованій території для використання під час штурмів чи пересування в ближньому тилу. З одного боку кумедно, а з іншого - цілком раціональне, масове і дешеве рішення для залучення додаткового моторесурсу. Особливо актуальне на фоні великих втрат бронетехніки.
Часто доводиться знищувати ці автівки разом або окремо від окупантів як під час штурмів, так і при перекиданні на них солдатів до фронту. Фактично це одноразовий транспорт, який виконує свою задачу в багатьох випадках. Тому теж підлягає знищенню.

Авіаційна бомба ФАБ-250М-54 підвішена на невідомий ударний БпЛА 14 окремого полку БпАК СБС.

Враховуючи наявну номенклатуру засобів, носити такі бомби (вагою до 250кг) може хіба що перероблений Skyranger Ninja або Аеропракт А-22.

Максимальна вага корисного навантаження таких літаків досягає 300 кг.

На фото 2 показано минулий випадок застосування легкомоторних літаків перероблених в БпЛА, проте з ФАБ-100

#фаб100 #фаб250 #skyranger #aeroprakt #a22 #бпла #бпак #сбс

Вічна амбівалентність нашого суспільства.

УП викотила начебто інсайд начебто з апокаліптичним прогнозом Буданова. Мережею несеться "нам 3.14зда". Все пропало, копаємо поминальну яму.

Тим часом, українськими кухнями та курилками давно котиться інша хвиля "ось Трамп все порішає, війна скоро закінчиться". Люди, яких наші побратими час до часу агітують в нашу частину, часто так і кажуть: так а нащо? Трамп скоро все вирішить.

І головне, що обидві історії можуть вживатися не те, що на одній кухні. Вони часто вживаються в одній голові.

При цьому, яка б концепція не превалювала, "нам 3.14зда" чи "Трамп порішає", індивід не розглядає варіанту напружити тіло і мозок та зробити щось, щоб нам не була "3.14зда" і щоб ніхто не вирішував за нас. Адже нарішати можуть такого, що про нас потім хіба що археологи дізнаються.

​​​​Групи з нашого підрозділу працюють на обох флангах оборони Покровська-Мирнограда. Наша група знає обидва. Поступово ситуація розвивається по описаних раніше сценаріях щодо спроб оточення агломерації.

Як раніше писав, москалі перерізали пряме сполучення з Межовою. Зараз намагаються зміцнити свої позиції в Котлиному та захопити Удачне. Тут прогризає піхота, яку перекидають невеликими групами з захоплених раніше населених пунктів південніше.

Після захоплення Удачного до Дніпровської області лишиться одне село. Не здивуюсь, якщо спробують провести штурмові дії і просунутися далі за захід не залежно від того, чи вийде просуватися в бік траси на Павлоград в бік Гришиного чи самого Покровська. Змусити ламати голову ще й над тим, як захищати Межову.

Тож тут триває постійне тягни-штовхай проти ворожої піхоти, яку намагаємося знищувати, і під інтенсивним вогнем противника. Роботи багато і вона ведеться попри труднощі з координацією в дуже насиченому дронарями та РЕБом секторі.

На протилежному фланзі синхронно з наступом на заході противник сьогодні здійснював механізований штурм, що останнім часом наче і більш рідкісне явище, але тут для цього поки кращі умови, логістика.

Ще влітку на цій ділянці наша група брала участь у боях в Очеретиному, потім допомагала зупиняти численні механізовані накати в районі Новоолександрівки і Возвдвиженки. Тоді вдалося підбити/знищити багато броні. З часом ділянка стабілізувалася, але тепер москалі поперли.

Вони хочуть таки перерізати трасу на Костянтинівку і сформувати східний клин оточення. Якщо вдасться рухатися далі на північ у складній місцевості, то варіантів у противника буде багато. І це буде стосуватися не лише Мирнограда і Покровська.

Відзначається сильне прикриття ворожого РЕБу, який справляється і з бортами на низьких частотах керуваннях. Ну і колекція броньованих сараїв схоже теж поповнилася новими екземплярами.

Все це локальні речі. Я хоч сам не дуже люблю гру в стрілочки, але для наочності дещо все таки позначив дуже примітивно. Шматок території в бік Шахового москалям був би дуже в нагоді. Гадаю його вони спробують забрати одразу як тільки захоплять перехрестя двох доріг Т0504 і шляху, що з'єднує Шахове і трасу Т0511.

Реквізити для підтримки підрозділу:

send.monobank.ua/jar/AFxe8AVab6

PayPal
[email protected]

Приват
4149629366473601
Флора Андрій

5168752101816711
Конверт на аеро приват

Прикра неприємність окупантів на Покровському напрямку. Чим більше таких неприємностей, тим краще.

​​М'який вплив символічної влади.

The Telegraph написали, що Маск зробив "римське вітання". Хоча ми з вами можемо бути абсолютно впевнені як би вони це назвали, якби щось таке зробив хтось із країни схожу Європи, яка воює за виживання.

Символічна влада - це здатність, сила примушувати людей вірити у щось, впливати на світобачення. Для цього у нього є все, про що можна мріяти будь кому у світі, хто прагне хоч якоїсь політичної влади. Відносно безмежні ресурси, медійний вплив світового масштабу, влада зіпсувати життя будь якому опоненту у цивілізованому світі тощо. І ще людина знаходиться на хвилі нереального нарощування політичного впливу і доступу до влади. Ідеально.

Звісно є, маючи такий вплив, а також символічну владу, він цими самими символами може крутити як захоче, навіть якщо взагалі не розуміє що це таке і як воно працює. Це і необов'язково, бо об'єкт, а саме середньостатистичний виборець у будь якій країні, в середньому не розумніший у своєму колективному прояві.

Звісно є там поодинокі голоси, які кажуть "чемодан, вокзал, Кейптаун" і пропонують повернутися на історичну батьківщину милуватися спадщиною коханого апартеїду. Але це крики спраглого у пустелі.

Цікаво де пройде межа цієї влади і чи буде вона взагалі. Може після поствиборчого медового місяця та похмілля в США чи після якогось серйозного потрясіння. Не маю уявлення.

Але маю про те, що навіть якби це був повноправний комплей австрійського художника в автентичному костюмі, багато хто все одно написав би щось про римське вітання щоб не мати клопоту.

Сміявсь

Треба щоб вони знали, що ми завжди поруч ❤️

Трамп заявив, що хоче відтермінувати заборону... а ще хоче, щоб компанія належала наполовину американському інвестору.

Щось мені здається, що я навіть знаю ім'я цього інвестора.

Три тижні тому писав про новини про долю тіктоку в США та інших країнах.

Верховний Суд підтвердив, що з 19 січня (тобто від сьогодні) тікток в США під забороною якщо не змінить власника, адже платформу контролює Китай.

Не факт звісно, що ця заборона вічна. Більше того, все може бути і адміністрація Трампа, яка вступає 20 січня в свої права, захоче швидко зняти заборону. Побачимо.

Для нас історія знакова і нас теж варто думати про те які рішення приймати щодо тіктоку.

На FT вийшов текст про те, як китайці впливають на юних тайванців завдяки тіктоку.

"Минулої весни учні Національної середньої школи Chia-Yi для дівчат на півдні Тайваню отримали незвичайну тему для щорічного іспиту: «Як вести переговори з диктатором».

Студенти повинні були вибрати найкращу стратегію виживання для маленької країни, яка протистоїть могутньому сусіду — запобігти війні будь-якою ціною чи стримати силою? В екзаменаційній роботі згадувалося про напад Росії на Україну, але негласні паралелі із загрозою Китаю власній країні були очевидними.

Вчителі кажуть, що вони були приголомшені, коли отримали роботи: майже всі підлітки стверджували, що Тайвань повинен зробити все, щоб не спровокувати Китай напасти на нього: «Як би вони не цькували нас, ми повинні це терпіти».

Згідно з даними, опублікованими опитувальною організацією Taiwanese Public Opinion Foundation минулого року, люди віком від 20 до 24 більше не є тією віковою групою, яка найсильніше відчуває свою тайванську ідентичність, що суперечить давно усталеній моделі.

Існує багато потенційних причин цих змін. Але для ряду тайванських соціологів однією з головних причин є TikTok.

Тайванські педагоги та дослідники побоюються, що дедалі більша кількість дітей, які використовують додаток, ризикує зіткнутися з контентом, який здається невинним, але змушує їх прихильніше ставитися до КНР та відчувати більше негативу до власної нації.

Така ж загроза існує і в нас. Тільки українців тікток робитиме лояльнішим до москалів.

Зрештою, ми бачимо приклад уйобків, які в центрі столиці співають "я русскій".

Що ж, якщо ви хочете вибити собі вищі зарплати, то це цікавий підхід до справи.

Задля об'єктивності тоді варто описати етапи підготовки до вчинення злочину, якщо він звісно не включає в себе лише купівлю дрона з метою забити ним до смерті. Тоді краще підійде більш важке і ергономічне знаряддя з будь якого будівельного магазину.

Якщо серйозно, то мені складно уявити як можна приховати підготовку до вчинення злочину за допомогою дронів з огляду на купу обладнання і нюансів його застосування, а також факторів, які впливають на потенційну успішність цього доволі складного заходу.

Думаю, для людей, які хочуть після війни знімати весілля за допомогою дронів, чекають погані новини. Якщо взагалі в семантичному полі залишиться таке слово і його одного дня не витіснить окупаційний аналог "новості".

Бої на захід від Селидового. Противник кинув на просування в бік Дніпропетровської області і далі на обхід Покровська з заходу, багато піхоти. Час від часу ми стикалися з тим, що вони просто відправляли піхоту відділеннями просто по дорозі з Вишневого на Григорівку/Петрівку. І ми час від часу мали цей стрій прорідити.

Закинути на підтримку підрозділу БПАК на Покровському напрямку можна тут:

Реквізити для підтримки підрозділу:

http://send.monobank.ua/jar/AFxe8AVab6

PayPal
[email protected]

Приват
4149629366473601
Флора Андрій

5168752101816711
Конверт на аеро приват

За що я люблю заяви Ніколая Платоновича Патрушева,  так це за креативність. 

Найбільш єбанутий з оточення Пітуна вчергове смалить глаголом. За словами Патрушева, переговори щодо України мають вестися між Росією і США без участі інших країн. Він наголосив, що Москві нема про що розмовляти ні з Великою Британією, ні з Бельгією (до чого тут Бельгія, а?). "Говорячи про перспективи України, Патрушев не виключив, що у 2025-му вона взагалі припинить існування". Потім те саме він сказав про Молдову. 

Чим більше Україна завдає ударів по російській території, чим глибші економічні проблеми Росії, тим більше він каже про “крах України”. Мабуть, треба щоб ще більше палало. І буде. 

Плюс максимально кумедна спроба вчергове продемонструвати, що існує тільки два субʼєкти глобальної політики - Росія і США, які мають про все домовлятися. А весь інший світ почекає. Наче на дворі 1960-і, а не 2020-і. Хоча і тоді все було складніше, коли СРСР був беззаперечним №2. 

Доволі дивно, шо цього разу забув розповісти як США хочуть захопити Росію з метою переселитися туди після виверження Єллоустоунської кальдери (він правда таке розповідав). Чи щось не навалив про світовий уряд чи англосаксонську змову проти Росії, як він любить. 

Так, з одного боку ця війна не сталася б, якби Росію не очолювали єбануті діди. З іншого боку, якби війною опікувалися не єбануті діди, у нас би було  набагато більше проблем. 

Підписатися на Богданова

Здавалося б очевидний факт. Не треба обіцяти того, що не можеш гарантувати. Ми вже це проходили.

Всі автори заяв про те, що "я зроблю мир за 24 години" не можуть цього зробити. І не зможуть. Бо ми всі знаємо що про це думають москалі, які розв'язали цю війну. Тому 24 години трансформуються в 100 днів або 6 місяців. Бо москалям нема резону, вони зробили ставку і будуть грати далі. І ніхто не дасть цьому ради поки вони хочуть воювати далі.

Коли пересічний українець чує щось типу "я мрію завершити війну в цьому році", він чує не це. Він чує обіцянку і чує загальний наратив і настрій. Паралельно чує заяви різних закордонних діячів, які підтримують у ньому внутрішнє уявлення про те, що щось може "закінчитися" в цьому році. А це далеко не гарантовано і я, наприклад, вважаю, що закінчиться війна швидко тільки якщо ми не зможемо більше опиратися. Все решта - різні гіпотетичні варіанти для публікацій про передбачення екстрасенсів і ворожок.

Тому коли люди, які це слухають, через певний час зрозуміють, що нічого не вийде, війна триває і буде тривати (що дуже ймовірно навіть якщо будуть якісь перемовини), буде що? Буде знову розчарування. І черговий приступ апартії. Чого ми не можемо собі дозволити, то це ослабнути і опустити руки, бо це дорівнює смерті.

А руки в суспільства можуть опуститися після каскаду розчарувань. Є інші приклади. Ідіотська демагогія з мобілізацією/демобілізацією і гра в магічні рішення. Тему мусолили, але ясно і так було, що єдиний варіант відпустити додому (або дати повноцінну ротацію і відпочинок) значну кількість солдатів - це коли прийде заміна, яку підготують і відправлять на наше місце. Щоб забезпечити це навіть в теорії (я вже не кажу на практиці) посадовці, які відповідають за формування і реалізацію політики в цій сфері не зробити майже нічого. Як би їм не доносили важливість цього питання. Максимум що є - це те, що система мобілізаційного розгортання сама залучає так як уміє в ситуації включно з ганебним явищем бусифікації.

Паралельно різних вузькпрофільних фахівців переводять в піхоту. Останні новини про те, що в цей перелік потрапили авіатехніки (ну дуже кваліфікований персонал) - це вже не свідчення, а крик про проблему.

Тепер один провладний депутат (цілком логічно) м'яко нам натякає, що найближчі місяці питання не зрушиться.

Бо є два факти. Триває наступ росіян з усіма витікаючими, росіяни зупинятися не збираються і друге - наших сил не вистачає (сукупно з іншими проблемами звісно), люди роками воюють і вони звісно виснажуються, а заміни нема. Лише часткове поповнення.

Тому треба говорити із суспільством в зовсім іншому руслі і демонструвати, що ти думаєш про те як не дати москалям знищити країну і не влаштувати Бучу в кожному місті, а не про владу. Бо в окупації ніяких виборів не буде.

Треба говорити з суспільством, яке під загрозою знищення, як з дорослим, а не заколисувати. Бо потім цілком можливо, що через півроку той самий депутат чи ще якийсь громовідвід вийде і скаже, що війна буде тривати і то ще не один місяць і взагалі невідомо скільки. І такий варіант більш, ніж реальний. Бо ми в довготривалому протистоянні і ворог давно відкрито мріє про наше знищення. Він до цього довго і системно готувався. Тільки, почувши це, люди закономірно запитають, а якого власне... ви ж інше говорили. І ти тоді не поясниш, що ти не обіцяв, а висловив своє бажання.

Найбільш гуманне, що сьогодні влада може зробити для військових і для суспільства в цілому, це чесно і чітко описати варіанти, які перед нами є в подальшому протистоянні на виживання і чесно сказати що кожен може зробити. Наприклад, один чоловік може замінити іншого на війні щоб той відпочив. Людина в тилу може піти робити якусь роботу на оборонному підприємстві якщо створити умови, навчити. Тощо.

Це був би набагато кращий аргумент проти демагогії, яка з'їдає суспільство. Небажання приймати необхідні рішення створює для неї додатковий ґрунт.

Робота під час одного з накатів противника на південний захід від Селидового. Район Новоолексіївки, де одна з танкових дивізій рф пробиває собі полями шлях в бік Дніпропетровської області. Чергова пара танків цього разу не змогла пробитися.

Реквізити для підтримки підрозділу:

send.monobank.ua/jar/AFxe8AVab6

PayPal
[email protected]

Приват
4149629366473601
Флора Андрій

5168752101816711
Конверт на аеро приват

Скоро в світлі останніх подій)

Сьогодні спроба номер 2. Проголосував і вас запрошую.
https://rgk.vote.mod.gov.ua/

Епізод з боїв у районі Селидового. Типова тактика москалів з висадкою десанту перед позиціями і подальша спроба врятувати броню, за допомогою якої відбувався штурм. Врятувати не вийшло.

72 бригада буде готувати бійців новобранців самостійно. Якщо цьому не будуть заважати, я думаю, що це розумне рішення.

А ще розумніше на базі найкращих бригад зробити дивізії, які будуть також мати власну базу для підготовки. З часом це може дати відчутний якісний результат.

Щодо рейтингу бойової ефективності від МО.

Є багато питань «з зірочкою». Ми вже трохи побачили як працює система балів для дронарів з певними її недоліками. Якщо ми розширюємо питання бойової ефективності на основі верифікованих даних про ураження/знищення противника, то умовний «рейтинг» ефективності підрозділу має враховувати не лише знищення особового складу і техніки противника, але понесені підрозділом втрати під час виконання бойового завдання.

Ми можемо побачити парадоксальну ситуацію, коли підрозділ за відрізок часу завдасть найбільше втрат противнику серед усіх, але при цьому сам понесе непропорційно високі втрати. Це знизить його боєздатність і зменшить обсяг бойової роботи, яку він може виконати в наступні відрізки часу.

Простіше кажучи, ефективність потрібно міряти не лише кількістю вбити москалів і їх знищеної техніки, але і кількістю наших втрат. Важливо бачити співвідношення цих втрат і прагнути до того, щоб воно було максимально сприятливе.

Звісно не всі командири в нас неадеквати, які захочуть мірятися шлангами і заради цього ризикувати більшими втратами у своїх підрозділах, але це в багатьох організмах цей ризик буде високий. Людський фактор як не крути. Це те, чого потрібно уникати.

😃

Жах (ні)

У русні в так званому Придністров'ї зараз шалена істерика через те, що до них перестав надходити російський газ.

Все стандартно. Дуже хотіли заморозити Україну, але тепер мерзнуть самі і їм це явно не подобається.

Коли радіогоризот не дуже, але ти сподіваєшся на краще. Наздогнали двох мотопідарів в районі Новогродівки. Одному пощастило, іншому - не дуже.

Закинути на підтримку підрозділу БПАК на Покровському напрямку можна тут:

Реквізити для підтримки підрозділу:

send.monobank.ua/jar/AFxe8AVab6

PayPal
[email protected]

Приват
4149629366473601
Флора Андрій

5168752101816711
Конверт на аеро приват

Кожен дурник тепер фахівець з БПЛА і знає які точно безпілотники працюють добре на цій війні.

Позитив у цій історії для мене у тому, що я тепер знаю: FlyEye - це польський дрон. Ці борти добре працюють і дають результати.

А доморощеним фахівцям з дронів можу запропонувати у всьому розібратися на місці. В нас тут чимало нових вакансій відкрилося. Це буде набагато продуктивніше, ніж писати замовні пости за кілька баксів.

Чергові перегони між мотопідарами і нашими дронами. Демонстрація двох основних тактик на відео. Одні намагаються позмагатися в швидкості, інші шукають нагоду зіскочити і заховатися при наявності поряд умов для цього.

​​Кілька новин з тікток фронтів.

В цьому місяці з'явилася заява уряду Албанії про те, що буде запроваджено заборону на тікток в країні після вбивства підлітка. Інцидент стався після сварки в соцмережах і згодом в тікток з'явилися відео з підтримкою вбивства.

Глава Албанського уряду Еді Рама сказав, що ця та інші соціальні мережі "беруть в заручники" дітей. Він звинуватив соцмережі в розпалюванні насильства серед дітей.

Буквально днями з'явилися набагато цікавіші новини зі США. Новообраний президент Трамп просить Верховний суд призупинити дію закону про заборону тікток (як альтернатива, існує вимога зміни власників платформи). При цьому багато представників Республіканської партії, зокрема ті, які мають серйозний вплив, вимагають повної заборони тікток не без підстав вважаючи його ймовірним інструментом для шпіонажу.

Раніше представники тікток теж звернулися до Верховного суду щодо скасування заборони, яка має вступити в силу 19 січня 2025 (розгляд має початися 10 січня).

Нам варто уважно спостерігати за цим, адже ця мережа і в Україні має значний вплив. У нас буквально під носом є приклад Румунії, де кандидат в президенти, фанат путіна, в якого загалом були доволі невисокі шанси, отримав серйозний буст за рахунок фінансованої росіянами кампанії в тікток. Наш противник не лише намагається хакнути політичну систему сусідньої і ключової для нас країни, але намагається це зробити і з нами. Поки в нас не виборчий процес, а війна, проте тут він зацікавлений влізти в мізки наших людей не менше. Зробити так, щоб якщо в кінетичній війні все ж таки не вдасться перемогти, то прокласти дорогу до нашої поразки через наш тил.

Яке б рішення не прийняли в США, ми зможемо побачити як це буде працювати в Албанії. Чи можливо справді заблокувати платформу, яка несе загрозу і які взагалі очікувані результати.

Звісно історії різні, але в обох випадках загроза походить з однієї платформи. І треба думати як з цією загрозою працювати в нас.

Епізод з боїв за Селидове. Знищення москальської броні неподалік Новогродівки. Цього разу робота теплим дроном з дорозвідкою на світанку.

Що ж, сьогодні я теж не зміг проголосувати на виборах Громадської антикорупційної ради при МО через технічні збої. Взагалі дуже веселий процес. "Воскресіння" "джокера", голосування до початку офіційного часу голосування, збої в системі і так далі.

Тепер вибори 7 січня і до того часу ми, гадаю, побачимо ще цілий набір веселих історій у виконанні людей, яким дуже кортить, мати вплив на Громадську раду. Публікацію компроматів та інші ласощі.

Воно й не дивно.

Це ті люди, які мають слідкувати за тим щоб ваші гроші, які МО витрачає, витрачалися правильно. Адже є інші люди, які зацікавлені, скажімо так, у дещо іншому. І в цих людей є майже два тижні, щоб добитися свого.

Сьогодні Різдво, з чим я вас і вітаю. А ще 33 роки тому в цей день сконав совок. Подвійне свято.

В принципі Чмут коротко і ясно сформулював те, про що ми говоримо між собою, коли сперечаємося про "заморозку". Москалі нас наєбуть. Це перше. І друге, ми самі себе теж, бо одразу почнеться внутрішня гризня, з'ясування стосунків (зараз це ще квіточки), боротьба за вплив і парад популізму, який виключить будь яку належну підготовку до нової агресії.
Тому я згоден, що ми або відіб'ємося під час цієї війни, або просто отримаємо знищення трохи далі відкладене в часі.

"– Якщо те, що зараз є, рік назад звучало як "ви нагнітаєте", то зараз всі дивляться на карту і думають: "А що відбувається? Чому ніхто нічого не робить?". А не те, що ніхто нічого не робить. Просто зробити не можуть.

– Чому зробити не можуть?

– Хаос управління є наслідком рішень, які приймали в минулі роки.

Відкладаючи у свій час закон про мобілізацію, відкладаючи адекватні кадрові призначення, підтримуючи амбіції окремих молодих офіцерів мати більші частини, ми породили хаос в управлінні військами.

Наприклад, одна з бригад, з якою ми працюємо, має 24 придані підрозділи. Тобто командир бригади, маючи свою смугу оборони по фронту, має у своєму районі оборони 24 різні підрозділи або частини, якими він має керувати. Чи можливо це зробити ефективно? Ніколи. Чи можливо ефективно вести бойові дії, навіть оборонні, маючи такий хаос людей, підрозділів, спроможностей? Неможливо.

(Робить паузу.) Ми закриваємо дірки на фронті приданими підрозділами, обнуляємо цих людей, за цей час десь знаходимо наступних, мобілізуємо, навчаємо, забираємо з тих, хто на відновленні, і закриваємо знову ці самі дірки. Проблема в тому, що стратегічно проблема управління військами не вирішується.

На паперах на ділянці фронту людей багато, зброї багато, техніки багато, і боєприпаси їм дають – а фронт сиплеться. Не через те, що люди не воюють. А через те, що хаос в управлінні".

Один з головних логістичних шляхів москалів на Покровському напрямку. На відео знищення одного з численних транспортних засобів, які противник використовує для логістики.

Категорично засуджую заяву президента України, що путін довбойов. Адже кожна дитина в яслах і кожен старий на помиральному одрі знають, що путін - хуйло.

Ще трохи про щоденну роботу в Донецькій області. Щоб противник не розслаблявся і не думав, що буде безперешкодно пересуватися нашою землею.

Рік тому ми працювали в Запорізькій області. Наступальна операція закінчилася, настрій був м'яко кажучи тривожний. Москалі наступали в Авдіївці, а в нас перед перекиданням на той напрямок чекали довгі дні і ночі позиційних боїв у Запорізькому степу.

Основними "тиловими" контекстами тоді були боротьба за допомогу від США, яку ми могли і не отримати взагалі і наша місцева пісочниця із законом про військовий облік.

Якогось разу запропонував поспілкуватися якийсь youtube-ресурс. Маючи можливість, погодився. Ми тоді говорили про різне і про закон теж якось зайшла мова. І вже тоді я говорив про те, про що зараз говорить кожна адекватна людина (сорі за самоцитування).

Вже тоді, рік тому чи близько того більшість парламентських фракцій, партій і груп провадили свою комунікацію та формували свою позицію саме з точки зору можливих виборів. Їм прямим текстом казали, мовляв, "люди, ви дограєтесь до того, що ніяких виборів не буде, бо не буде країни у якій їх проводити". Це нікого не цікавило. Тема законодавчих змін, яка стосувалася обліку військовозобов'язаних і мобілізації стала предметом політичної демагогії, яка не закінчується до сьогоднішнього дня.

Це до того, що передвиборча істерія, яка зараз відбувається в штабах і офісах партій, зараз лише вийшла на певний пік через низку обставин. Очікування від новообраного президента США, загальну невизначеність, нарощення тиску на Україну та спроба повісити на нас відповідальність за війну і так далі.

При цьому, варто приїхати ближче до поля бою і послухати заяви наших ворогів щоб чітко зрозуміти, що в нас попереду все ще війна. А вона виключає вибори. Їх не буде, але це не цікавить людей, які цією війною ніколи не жили.

Кожен політик, який зараз займається виборами, а не обороною, як мінімум ідіот, або гірше - ворог, який намагається розірвати країну зсередини.

Найгірше те, що це збиває з орієнтирів суспільство. Значна його частина потім будуть розчаровано розводити руками і не розуміти чому йому обіцяли швидкий мир, а війна триває.

Мають бути чіткі пріоритети. Ворог все ще говорить, що збирається нас знищити і все робить для цього. Ось вам чіткий орієнтир. Все решта - це сміття, яке не має нічого спільного зі здоровим глуздом.

Один зі стовпів, завдяки якому вктрималася країна під ударом - це волонтерський рух. Закономірно, що він також опинився в зоні особливого інтересу москалів як об'єкт атак.

Сьогодні опублікували дослідження про медійні атаки проти великих фондів, які допомагають Силам оборони.

Від себе хочу сказати, що за ці майже три роки під час бойових дій ми використовували матеріальні засоби як ті, що купили напряму за ваші донати, так і ті, які отримали від різних фондів, в тому числі, найбільших. Ми застосовували дрони від "Повернись живим" і від "Справи громад". Транспорт і РЕБи від останніх і зв'язок від перших. Це тільки те, з чим мала справу наша група.

Тим більше сумно бачити деякі деталі цього дослідження.

На роботі фондів продовжують триматися цілі напрямки в Силах Оборони. Вони приносять не тільки матеріальні засоби, але й технічні і тактичні рішення. Один з яскравих прикладів - це те, що саме волонтери реалізували проєкт зі збиття російських дронів за допомогою fpv.

Це те, що ми маємо оберігати і розвивати. І не дозволити противнику знищити це.

https://lb.ua/society/2024/12/18/650891_chmut_krade_groshi_pritula_de.html

Робота на логістичних шляхах росіян на Покровському напрямку. Виявлення і знищення авто з групою москалів. Ці вже нікого не вб'ють.

Закинути на підтримку підрозділу БПАК на Покровському напрямку можна тут:

Реквізити для підтримки підрозділу:

send.monobank.ua/jar/AFxe8AVab6

PayPal
[email protected]

Приват
4149629366473601
Флора Андрій

5168752101816711
Конверт на аеро приват

​​В Донецькій області ми бачимо, як росіяни розмінюють просування на великі втрати, тобто не дозволяють своїй армії морально занепасти за рахунок видимих просувань. «Трофеїв» та видимості успіхів.

Цілком можливо, що якби таких просувань не було, а втрати були такі ж, це могло б завдати більшої моральної шкоди і привести до більшої деградації. Це ми зрозуміємо, якщо зупинимо цей наступ, чого поки не вдається зробити.

Шевченко і Новотроїцьке стають хабами для подальшого просування противника з виконанням наступних завдань.

1. відрізати сполучення між Покровськом і Межовою. (Міста поєднують і автомобільна і залізнична дороги. З подальшим просуванням на північ щоб відрізати сполучення з Павлоградом).

Тоді при необхідності буде можливість штрумувати місто з заходу. Знову ж таки, коли противник буде вважати за необхідне.

2. Контроль над Шевченко дозволяє пробивати дорогу до воріт Покровська на півдні і на південному заході. Знову ж при необхідності.

Окупант намагається тримати темп і масовість штурмів. Як за книжкою, поки противник змушений відступати, треба тиснути на нього скільки є сил, тоді йому буде все важче і його мораль буде падати.

Тактика тарганів як ніколи актуальна. Ситуація на стільки складна, що в деяких підрозділах банально не вистачає засобів розвідки переднього краю щоб відслідковувати всі рухи росіян. В принципі ситуація і її причини вже описували не один раз.

Південніше росіяни наступають далі на захід. одна з танкових дивізій пре через поля, здолавши рубежі в районі Новоолексіївки, а потім і Пушкіне. В бій кидають, в тому числі, новітні танки Т-90М "Прорив". Намагаються працювати швидкими перекиданнями сил вперед.

Тут приклад роботи під час однієї з таких атак:
https://t.me/Mosquit/51

Ще трохи роботи по ворожій логістиці окупантів на Покровському напрямку.

Сирійська тема, як можливість відволіктися від наших проблем, буде по трохи вгасати. Принаймні мала б. Тепер нам треба згадати свої питання, а їх багато.

У нас все ще триває російський наступ. Противник поставив усе на "зеро" тут в Україні. Від результату війни залежить дуже багато для нього і все для нас. Саме все, бо коли йде війна на виживання, то на кону абсолютно все. Тож треба швиденько повертатися в нашу реальність, бо наша війна не закінчиться ні за 11 днів, ні 20 січня. Трамп не подарує нам "мир" і не зупинить російську армію, яка зараз пішки йде за всіма нами. Як би про це не фантазували люди, які вперто цю реальність відкидають.

У нас попереду багато важких боїв і противник не буде запитувати готові ми до них чи ні. В Донецькій області вони роблять все, щоб не дати нам стабілізувати ситуацію. Як за підручником, поки противник змушений відступати, треба тиснути на нього скільки є сил, тоді йому буде все важче і його мораль буде падати.

Як все починалося.
Випадково згадав, що днями каналу виповнилося два роки. Наче ціле життя минуло. Так багато було подій.
І починалося все з аналізу тактики противника, до чого тут повертався багато разів.

Запізнілий опис тактики формувань ПВК "Вагнер" в боях на околицях Бахмута. Зверніть увагу на те, що це один з варіантів тактики стрілецьких боїв, яка застосовувалася у конкретних умовах та за конкретних обставин.

Почнемо власне з цих самих умов і обставин. Мова йде про період, коли все ще була багнюка. Про бій, який відбувався вдень (вночі тактика організмів має свої особливості). На нашій ділянці фронту бої відбувалися здебільшого в лісосмугах, садках і посадках. Місцевість в цьому районі - це поля, дороги, лісосмуги. Це обмежує маневри підрозділів до певних патернів та звужує кількість маршрутів для пересування і атак. Чистим полем звісно ніхто не атакує, бо це дуже невигідно для наступаючих. Всі прагнуть заховатися серед дерев, щоб їх не бачили.

Отже, організми ходили на штурм групами по 10-12 чоловік. Декілька разів під час дорозвідки ми зафіксували їхню роботу. Група розбивається на малі групи. 2-3 людини. Вони рухаються до вказаної точки перед позиціями ЗСУ щоб зайняти максимально вигідні позиції для штурму.

Багато з вас напевне бачили наше відео, яке ми передали Юрію Бутусову. Там показано схему на прикладі конкретного бою.

Переглянути можна також тут:

https://youtu.be/thnXTAmSZbQ

Організми розбиваються на двійки та трійки і повільно рухаються в бік наших позицій. Вони прикриваються рослинністю, користуються тактичною ходою, зменшують силует під час руху щоб залишатися максимально непомітними. Враховуючи відсутність "зеленки", повністю непомітними з повітря вони бути не можуть. Проте, з позицій на землі часто помітити цей рух дуже важко.

Основна ціль штурмової групи - захопити нашу позицію та вибити нас звідти. В даному випадку діяло 11 організмів. Три двійки рухалися до позицій з фронту. Трійка і двійка намагалися зайти збоку.

Вони підбиралися максимально близько щоб скоротити відстань вогневого контакту. Цікаво те, що коли ми вперше зафіксували штурм (десь за тиждень до цього бою), ми в силу відсутності достатнього досвіду, навіть не одразу зрозуміли що відбувається. Зафіксували одну-дві групи по 2-3 людини. Тоді ми все одно попередили наших на позиціях, що в їх бік хтось рухається. Виявилося , що це був повноцінний штурм. Просто тоді організми йшли дуже широкою лісовою смугою і зафіксувати всі малі групи ми не могли фізично.

Проте тепер організми змушені були рухатися двома більш вузькими смугами дерев та кущів, які краще прострілювалися з наших позицій. 6 організмів підібралися по фронту і вступили в стрілецький бій. Наші хлопці відстрілювалися, позначивши свої вогневі позиції. Натомість 5 організмів намагалися зайти в наш лівий фланг. Зазвичай штурмовики прагнуть підійти на відстань кидка гранати, щоб швидко знешкодити оборонців у окопах чи шанцях.

Проте наші тоді були попереджені про те, звідки йшла друга група. Зав'язався короткий стрілецький бій і організми відступили в зарослі. Зафіксувавши наші вогневі позиції зі своїх дронів, організми почали обстрілювати їх з міноментів та станкових гранатометів. І готувалися до нового штурму й намагалися вибити наших знову і знову.

Якщо подивитися відео бою, то видно, як працюють організми. Як рухаються, видно підготовку. Саме тому мене дратує бравада в стилі "зеки воюють, хі-хі ха-ха". Знаєте, за три тижні людину можна навчити працювати на полі бою і навіть отримати результати.

На що я ще звернув увагу. В цих посадках існують позиції, на яких перебувають організми. Вони там копають, щось носять, охороняють. Але я думаю (скоріш за все так і є), що на штурм ходять інші. Вони виходять на роботу в заданих точках, рухаються до наших позицій та починають штурм.

Це також до питання "скоро морози і усі москалі замерзнуть в окопах". Я думаю, в тилу у організмів достатньо можливостей тримати своїх штурмовиків в умовах, які не знижують їх придатсності до роботи. Решту питань вирішує логістика до місця роботи.

Сподіваюсь, те відео подивилося багато військових і комусь воно допомогло в роботі, підвищило шанси на виживання в бою з організмами.

- вздовж посадки в бік ... іде група. Чи підори чи наші?
- не знаю. З'ясовуємо.
- давайте біля них скидом кинемо.
- щоб що?
- ну подивимося що будуть робити. В який бік побіжать.
- скиньте на них акти списання мін...
- ?
- якщо почнуть заповнювати то наші, якщо кинуть, то підори.

Ще один епізод з боїв за Гродівку. Бої йшли від будинку до будинку. Противник просочувався спочатку в село, а потім намагався просуватися вже вулицями, ховаючись від дронів. Ось цей організм пережив зустріч з нашим дроном, але є ймовірність, що пошкодував, що пережив це. Хоча й ненадовго.

Федеральний апеляційний суд США підтримав закон, що вимагає від китайської компанії ByteDance продати свій додаток TikTok до 19 січня. Інакше — його заборонять.

Це рішення є перемогою для Міністерства юстиції і нищівним ударом для ByteDance.

Міністерство юстиції заявляє, що китайський TikTok загрожує національній безпеці США, тому що має доступ до великих обсягів персональних даних американців.

ТікТоком користуються 170 млн американців. Китай може таємно маніпулювати інформацією, яку американці споживають через TikTok.

Джерело

п.с. Взагалі історія зі спробами регулювати будь які соціальні платформи і медіа дуже цікаві з точки зору семантичної війни. Китай і росія прагнуть мати в своєму розпорядженні інструменти, якими можна "хакнути" західні суспільства і політичні системи. Спробу боротися з таким впливом ми зараз бачимо в Румунії.

Паралельним курсом із розвитком підконтрольних платформ чи купівлею (як от Twitter), є спроби отримати вплив на уже діючі великі платформи. Та ж Meta явно не дуже дружня до України в плані висвітлення війни і більше дозволяє росіянам.

В Україні тік ток теж має значний вплив на громадську думку і використовується для широких кампаній з дезінформації. Хоча поки якогось бачення щодо хоча б необхідності його регулювання поки не бачимо. Зате Мінкульт має бачення щодо призначення на посади зі стратегічних комунікацій проросійських консерв та фанатів РПЦ. Країна контрастів їй Богу.

Оскільки тема лунає знову і знову й від партнерів теж, винесу окремо про питання зниження мобілізаційного віку.

Чи треба знижувати мобілізаційний вік до 20 чи 18 років? Здається, в нас все ще повно чоловіків 25-35-45 років, які ще не служили і мали б замінити тих, хто вже не може воювати. Хоча виключати чоловіків 18-25 років з процесу – це помилка. Для них як мінімум має бути тотальна рекрутингова кампанія з мотивацією підписувати контракт. Раціональніше витрачати обмежені фінансові ресурси на солдата 20 років, ніж 50. Старі солдати не виграють війну. На це здатні молоді солдати. Вони фізично сильніші і, що мабуть найголовніше, вони здатні краще і швидше навчатися. Це не означає, що ми маємо кинути під поїзд молоде покоління, але мають бути способи залучити його до боротьби за країну, яка існує для них же (тут зразу має бути відповідь на мільйон цинічних коментарів тих, хто вважає, що зрозумів як працює життя).

Навіть якщо не йде мова про зниження мобілізаційного віку, молодь треба готувати до того, як вона досягне 25 років. Вони вже мають бути навчені. Це в їхніх інтересах. Більше того, саме відсутністю підготовки для них до майбутньої служби, ми в подальшому знижуємо їхні шанси на виживання.

Чим більш віддалені ці семантичні поля, тим більше ускладнюються наші проблеми. Ключове слово «наші». Ми можемо дискутувати про те, скільки життів можна було врятувати якби ми отримали раніше дозвіл бити по російських складах, аеродромах чи виробничих цехах росіян американськими ракетами. Можемо навіть виставити рахунок Саллівану за життя, втрачені через ідіотські політичні обмеження, але при цьому варто не забути виставити внутрішній рахунок.

Нотатки останніх тижнів. Багато букв. Освоюю функціонал Друкарні.

https://drukarnia.com.ua/articles/zsu-u-vakuumi-abo-yak-ne-prograti-viinu-za-maibutnye-_khc-

Пишуть, що це знайдені в Сирії російські fvp дрони. Їх ми впізнали одразу. Такі ж самі, які ми іноді підбирали після неспрацювань для вивчення. Алюмінієва рама, характерний відеопепедавач. Масовий продукт, який масово застосовують і проти нас.

Прорідили штурмову групу противника в Гродівці. Точним ударом дрона скоротили кількість москалів. Пересвідчившись, що їхній товариш вже нічого штурмувати не зможе, москалі відтягнули його в найближчі кущі, де і покинули.

Піздєц

Комунікація для армійських змін.

Призначення Драпатого командувачем Сухопутки знакове. Сухаревський, який перший відкрив вогонь по ворогу на Донбасі і Драпатий, який штурмував барикади в Маріуполі у стилі Домініка Торетто, це знакові призначення. Ейфорії від недавніх призначень не відчуваю звісно. Дуже складно буде оцінити їх результати об'єктивно. Дуже складна ситуація, та ж сама система з усіма тими "згідно-відповідно", які готові пожертвувати всім заради своїх амбіцій та почуття власної важливості. Але кроки політична влада зробила.

Чому зробила? До певного часу в армії панувала певна внутрішня цензура. Не через примус і накази ГШ, а через те, що всі військові, навіть ті, які прийшли вперше в армію, працювали в публічних сферах і звикли, що треба озвучити проблему щоб рано чи пізно її вирішити. Мовчали здебільшого розуміючи, що можна нашкодити, сказавши зайве. Поступово усвідомлення проблем накопичувалися і обговорювалося або приватно або публічно, але доволі завуальовано в ненав'язливій формі. Про бюрократію, про дивні накази, нераціональне застосування сил і засобів тощо.

З часом стало зрозуміло, що по-хорошому не виходить. Проблеми накопичуються, вирішувати їх не поспішають чи не збираються. Тому критичні голоси військових ставали все більш гучними. Ще раніше волонтери у повний голос почали говорити те, що військові собі не могли дозволити навіть попри високий рівень роздратування. Це все накопичувалося як снігова куля. Сюди додалася демагогія на питаннях оборони в політичному середовищі і відчуття несправедливості в усіх стратах суспільства.

Критичні голоси зробили свою роботу до певної міри. Якщо ви хочете соціальних змін, які в середині системи ніяк не можуть реалізуватися (нема кому, нема волі, в тих кого є бачення і воля нема впливу), потрібна комунікація для цих самих змін.

- озвучити проблему;
- добитися усвідомлення проблеми (суспільство і уповноважені особи мають зрозуміти, що так далі жити не можна);
- запропонувати рішення;
- зробити рішення бажаним і прийнятним для зацікавлених осіб тощо.

Перші два пункти реалізовані зусиллями різних активних груп. З другими двома складніше. Варіантів рішень багато, ресурсів мало, обмежень багато. Якісь рішення ми побачили. ВГК озвучив, що треба зміни, тобто є усвідомлення, що далі так жити не можна. Прийняли кадрові рішення. До того ж, спробували показати, що почули голос із ланки нижчої за ГШ. Мовляв, "ми вас чуємо". Чи підуть за цим реальні зміни, чи система не зрушить зі своїх позицій, побачимо. Не зачаровуємось, щоб не розчаровуватись. Ну і про мотивацію рішень... медійна палиця, яка б'є по руках, спонукає щось робити.

Все це до того, що внутрішня цензура себе не виправдала, на жаль. Баланс зрушив до тієї точки, коли мовчання почало шкодити більше, ніж ризик озвучити зайве. Це погано. Бо коли командир однієї з найефективніших бригад в Силах Оборони мусить виходити з публічними закликами про реформу управління у військах, це означає, що в нього не лишилося вибору. Унікальна риса нашого суспільства у тому, що комунікація для змін, в тому числі, в армії може носити горизонтально-масовий характер. Позитив у тому, що при такій схемі це неможливо проігнорувати.

Зараз можливо найскладніший момент війни або ми наближаємось до такого. Скільки б часу ми не втратили, треба досягати змін. Навіть якщо дуже запізнюємося з цим, це краще, ніж їх відсутність.

Т-90М "Прорив". Одразу дві такі машини брали участь у черговому штурмі позицій Сил Оборони на Покровському напрямку. Обидві машини закінчили погано. Мінування та наші fpv дрони зірвали плани підрозділам однієї з танкових дивізій рф.

Епізод з боїв за Селидове. Новогродівка вже була під контролем окупантів. Принаймні більша частина міста. москалі перекидати сили для боїв під Селидовим, використовуючи маршрути на південь від Новогродівки.
До цього ми здебільшого фіксували висування піхоти пішки по лісосмугах та вздовж вулиць із забудовою. Проте, цього разу група піхоти вирішила перебігти полем, діставшись до чергової лісосмуги поряд з дорогою.
Група розтяглася полем. Її виявили, почався відстріл артилерією і fpv дронами. Наш дрон залетів в одного з перших у групі.

По-перше, їх там два. По-друге, одна з танкових дивізій, яка наступає під Покровськом, виявляється, з багатої сім'ї.
Зупинка штурму за участю двох Т-90 - спільна робота кількох підрозділів, у тому числі, нашого.

А ось і сам герой нашого дня - Т-90М «Пройоб» на Покровському напрямку в районі Новоолексіївки.

Екіпаж сцикуни)

Офіцер ✙ | Підписатись

москалі завжди повертаються. Добити тих, хто вижив. Знищити свідків. Стерти пам'ять, розкопати могили, розібрати надгробки і повалити хрести. Вони прийшли знову щоб знищити нас.
Кожного року в холодний листопад ми згадуємо заморених голодом. Чергові роковини Голодомору
- нагадування що з нами буде, якщо ми програємо. Про те, що ті, хто в 1920-их опустили руки, в 1932-1933 отримали смертний вирок на мученицьку смерть.

​​Російські міни на Півдні України. Частина 2.

В арсеналі росіян є вистрибуючі міни, які можуть вражати ціль, яка встигла лягти на землю. Наприклад, ОЗМ 72, яка активується також через натяжну дію. Через натягування троса просторіше кажучи. Три такі міни можуть перекрити ділянку фронту близько 100 метрів.

Така міна, як виявилося, була встановлена прямо на бліндажі, у якому ми пересиджували черговий обстріл. Іноді можуть залишати без деторанора, але заховати під нею вибухову пастку, яка спрацьовує при спробі знешкодити міну.

Ще нам "пощастило" зіткнутися з міною ПОМ-2. Вагою 1.5 кг, яка спрацьовує коли жертва чіпляється за тонку капронову нитку оливкового кольору. Має пристрій самоліквідації. Ви можете випадково опинитися в момент, коли вона підривається. Конкретно цю міну знешкодили наші сапери.

На нашому напрямку виявлено неконтактний вибуховий пристрій "охота". Його завданням є керування протипіхотними мінами типу ОЗМ-72 (2400 металевих уламків) та МОН-50. У виявленого екземпляру розрядився елемент живлення. Тому він не спрацював.

Один пристрій “Охота” може керувати наприклад 5 мінами ОЗМ-72. Він знаходиться в пасивному режимі, а при появі цілі в радіусі виявлення (120-150 метрів) її помічає сейсмічний датчик, що знаходиться в землі поряд з пристроєм.

Датчик передає виявлені коливання ґрунту на пристрій де відбувається аналіз типу цілі та відстань. Якщо ціль ідентифіковано як людину, пристрій переводиться в бойовий режим. Визначається відстань та азимут, що дає пристрою точне місце знаходження цілі.

Як тільки ціль потрапляє у точку ефективного враження будь якою з мін під’єднаних до пристрою з нього буде відправлено електричний імпульс для підриву найближчої з них. При повторному виявленні руху (спроба допомогти пораненому) відбудеться підрив наступної найближчої міни.

Крім МОН-50 та ОЗМ-72 пристрій може використовувати будь які міни з можливістю використання універсального детонатора МД-5М: МОН-100, МОН-200, ПОМЗ-2М, ОЗМ-3, ОЗМ-4. А також міни, які можуть приводитись в дію електричним імпульсом: ОЗМ-160, ОЗМ-3.

Звісно ж використовуються осколкові протипіхотні міни направленого ураження. Вже згадана МОН-50 та інші її родичі. МОН-100 та 200. МОНки росіяни люблять підривати за допомогою детонуючого шнура.

З протитанковими мінами з того, що ми бачили, все стандартно. ТМ-62, яких тут дуже багато. Я собисто не бачив чи є тут міни МОН-90 (12 кілограмовий монстр) також направленої дії.

Існує багато модифікацій таких мін. І їх у росіян надзвичайно багато. Часто вони хаотично їх розкидають в місцях можливого проходу нашої техніки. Або, якщо є час і можливість, встановлюють більш приховано і продумано. Іноді зустрічаються загородження, які тягнуться через все поле.

п.с. В 1997 році Україна ратифікувала Конвенцію про заборону застосування, накопичення запасів, виробництво і передачу протипіхотних мін та про їх знищення. Її звісно ж не ратифікувала росія. І загалом росіяни чхали на будь-які конвенції.

п.п.с. В нас колись була дуже корисна (тепер:)) лекція про міни. Спонтанно записав її на телефон. Тож якість не дуже. Але розібрати можна. Тож кого цікавить тема, може бути корисно.

Пишуть, що американці можуть дати протипіхотні міни. В 1997 році Україна підписала конвенцію про нерозповсюдження протипіхотних мін.
Оттавська конвенція стала для нас ще одним намахаловом. Крім ракет і літаків ми ще й позбувалися протипіхотних мін, поки росіяни спокійно продовжували їх виробляти і використовувати.
Нам вже постачали чи постачають "клеймори", але нам треба багато мін натискної дії, із сейсмічним підривом тощо. Для зупинки російського просування.

Не минуло і дня щоб русня щось не сп#здила

ДА ТЫ ЧО ЕБАТЬ

Полювання на мотопідарів на Покровському напрямку. Відбуваються регулярні перегони між ними і нашими дронами.

Iconic.
Наталя Грабарчук. Збиває крилату ракету з "Ігли" (нелегка штука до слова).
Перший вихід, перший постріл, перше ураження.
Тут мав бути жарт про ненароджених для війни чи збивати ракети, але це вже баян.

До великої війни деяким людям казав, що Бужанський - проросійський чорт, а люди робили круглі очі або пускали їх під лоба.
Небезпека російських чортів і російської дезінформації часто більше полягає в тому, що їх реципієнти їх просто не хочуть ідентифікувати правильно.

Влада і командування повинні шукати варіанти на той випадок, якщо з часом Україна не зможе використовувати термінали Starlink. Коли в штабах, на пунктах управління, позиціях дронарів тощо зникне інтернет. Від цього виродка можна очікувати всього.

Що би ми ще могли зробити: для початку варто було б навести лад із структурою управління на фронті. Коли бригада отримує величезну ділянку фронту під свою відповідальність і ще 15 приданих підрозділів - це ненормально. Коли ми не знаємо, хто відповідає за оборону, скажімо, Покровська - це ненормально.

На поверхні лежить рішення, за яким на базі найбільш ефективних бригад, якими керують ефективні офіцери, які мають власну якісну систему підготовки і довіру в армії та суспільстві, можна створити, скажімо, дивізії. Так само здається очевидним (мабуть не для всіх) створення алгоритму систематизації бойового досвіду, що вже давно мало б відбуватися.

Так само давно вже варто припинити політичну демагогію навколо мобілізації та комплектування військ, яка триває вже давно і завдала непоправної шкоди. Мають бути жорсткі, але справедливі правила для всіх військовозобов’язаних в купі з прозорою та логічною системою бронювання тих, від чиєї праці та кваліфікації залежить оборона. Має бути повна підтримка зусиль щодо рекрутиигу для бригад, які займаються цим з власної ініціативи. Так само ненормально, коли за мобілізацію не відповідає ніхто де-факто.

Остання депутатська ініціатива в цьому напрямку не тільки нагадує, що в нас триває непотрібна політична демагогія в цьому питанні, але і те, що в нас нема і не видно на горизонті системних зусиль щодо формування адекватної політики щодо мобілізаційного розгортання армії. Саме відповідно до нинішніх складних суспільних умов.

Поряд з цим має стояти руба питання якісної реалізації людського потенціалу в армії. Страх є об’єктивним чинником, але він частково долається підготовкою людини. Зокрема підготовкою до реальної війни, у якій їй доведеться взяти участь. Злочинним є підхід, коли молоді люди до 25 років ніяк не готуються до можливої мобілізації. Ми можемо не знижувати вік мобілізації, але цих людей треба готувати вже зараз до того, що їх може чекати. Це може врятувати їм життя потім.

Тобто за раз держава каже, мовляв, ок, ці люди не підлягають обов'язковому призову. Тож нехай гуляють. Проте завтра багатьом із них виповниться 25, а вони постануть перед ситуацією, коли вони взагалі ніяк не готові до того, що їх чекає. Якщо ми справді їх оберігаємо, як вразливу демографічну групу, тоді їх навпаки треба готувати і підготовку їх здійснювати до настання 25 років.

Ненормально, коли людина повинна командувати технологічним підрозділом чи обіймати керівну посаду в роді сил, не знаючи про галузь нічого - просто тому, що в неї є звання і вислуга років. Некомпетентний – поступися. Компетентний – отримуй відповідальність і повноваження. Якщо з твого підрозділу люди масово хочуть перевестися – відповзай. Залізна прив’язка звання до посади – це зло, яке тягне нас всіх на дно. Потім не доведеться виправдовуватися, що всі наші проблеми через ТРО.

Ну і окремо варто сказати, що сюди також має входити питання культури комунікації та передачі інформації про реальний стан справ на фронті, адже одна єдина брехня чи неточність у доповідях на місцях запросто призводять до людських втрат, яких можна було уникнути. Тому, звільнення компетентних офіцерів, які говорять об’єктивні речі, теж неприпустиме.

І ще. За перших же ознак ставлення в тій чи іншій бригаді до особового складу в стилі російської армії, має тягнути за собою те, що будуть летіти голови. За нехтування життям особового складу, відповідальність командирів у чіткій вертикалі має бути обов’язково.

Якщо ми не хочемо залишитися просто навчальним полігоном для російської армії, якщо ми хочемо вижити як країна і нація - нам треба адаптуватися і змінюватися. Технологічно, організаційно, формувати відповідну культуру. Інакше ми закінчимо гірше, ніж сто років тому. Не буде ніякої партизанщини при нинішньому рівні технологій. росія просто знищить Україну, а світ це проковтне. Крапка.

Адаптація або смерть. Частина 5.

Частина 1.

Частина 2.

Частина 3.

Частина 4.

Зручна верстка від Мортіса.

Також у фейсбуці. Можете сипнути лайків та поширень.

Окупанти мусять щодня перекидати до лінії зіткнення багато піхоти, яка несе втрати і потребує постійного поповнення для продовження штурмів.
Ми зі свого боку робимо все, щоб цей шлях для них або завершився раніше, або принаймні був максимально складний і травматичний.

п.с. Є купка політиків, які намагаються говорити з людьми як з дорослими. Не обіцяють, що все буде ок і наголошують на проблемах, навіть дозволяють собі страшне - говорити те, що не сподобається.
З іншого боку, кожен депутат, який підписався під цим - ідіот. Вони не думають про те як воювати далі. І це реально страшно. З дебілами в такій ситуації мати справу страшно.

Одна з причин нинішнього стану справ - це політична демагогія навколо питання мобілізаційного розгортання армії, яка сама по собі цей процес зриває не гірше, ніж зусилля росіян.

На жаль, цей процес не просто навіть не намагаються зупинити. Він продовжує наростати на тлі все більш критичної ситуації з поповненням ЗСУ.

Остання депутатська ініціатива щодо ТЦК - це новий рівень цієї демагогії. Фокус уваги зміщується з питання як нам зупиняти агресора, який наступає, на те хто має бути крайнім. Профанація від людей, які не пропонують реалістичного і складного (простих тут нема і не може бути), комплексного рішення проблеми.

Ті, хто рік тому влаштували цирк навколо закону про війський облік, хто має повноваження встановлювати правила через законодавство, але не забезпечив однакові правила для всіх, ті, хто фактично зробили так, що військові несуть більшу відповідальність за той же, вчинок, що й цивільні, не понесли жодної відповідальності. Вчора вони блокували необхідні зміни в законодавство про військовий облік, а сьогодні хочуть розформувати єдину структуру, яка хоч криво, але займається поповенням армії, що стікає кров'ю через те, що значна частина суспільства забила на свої обов'язки.

Всі ті порушення з боку ТЦК - це дичина і ганьба, але це ще й прямий наслідок ставлення суспільства, яке не розуміє, що ЗСУ не є якоюсь річчю в собі. ЗСУ - це і є суспільство. Це те, що рятує нас від геноциду, від знищення країни.

Депутати, які викотили свою ініціативу, насправді не запропонували нічого дієвого. Просто розігнати і відправити на фронт. Їхні виборці хочуть відправити на фронт їх, поліцію, прокурорів, суддів і ще кого завгодно. А вони хочуть відправити ТЦК чи ще когось, аби не своїх виборців, яким не задтні пояснити що відбувається і за що ми воюємо.

Чи хтось із цих депутатів зробив щось для впливу на питання системи підготовки, питання реформування армійського управління, чи може ефективності використання бюджетного ресурсу на оборону? Хтось із них має взагалі уявлення що таке мобілізаційне розгортання армії в такій масштабній війні? Чому з різних посад людей відправляють тримати позиції на передньому краї? Чи розуміють вони, що під час війни нема популярних рішень? Чи розуміють вони, що небажання брати на себе відповідальність призводить до того, що в армії кістки і далі поїдають тіло? Що маразм з "бусифікпцією" не був би можливий в ситуації, коли армія залишилася сам на сам з проблемою поповнення із відповідним ставленням військовозобов'язаних? Не схоже на те.

У нас давно мав бути мораторій на демагогію навколо питання поповнення Сил Оборони. В купі з необхідними рішеннями щодо управління цим процесом. Проте, не склалось. Ці люди хочуть дати щось своїм виборцям. Показати як вони хочуть боротися з армійською структурою замість загарників, які далі знищують нашу країну. Вони чомусь вирішили, що при такій динаміці будуть вибори, на яких вони захочуть переобратися. Далеко не факт.

Може в силу останніх політичних змін у світі вони вирішили, що зараз хтось за нас щось вирішить. Вони помиляються. Зараз час напруження всіх сил і битися як востаннє.

Дивіться, що Шрайк підігнав

Склалася ситуація, коли російські загарбники сформували перевагу в певних компонентах, у яких в нас навпаки, є просідання.

Тотальна перевага в повітрі. В нас нема дієвої протидії КАБам на фронті. Саме тому, єдиною надією залишається те, що таки будуть засоби для знищення авіації противника в тилу, складів з бомбами та підприємств, які їх виробляють.

Тотальна перевага в піхоті. Чисельна перевага росіян навіть за рахунок величезних виплат контрактникам, забезпечує можливість «купувати» просування за рахунок втрат у піхоті, яка своїми руками і ногами захоплює нашу землю, наші позиції. Натомість наша піхота виснажена.

Чітка вертикаль, коли на кожному напрямку є відповідальне командування дивізії чи корпусу, яке напряму відповідає за результат. На противагу заплутаній системі різнорідних підрозділів і незрозумілої ситуації в кожному секторі, коли невідомо хто несе реальну відповідальність за оборону, крім командирів бригад.

Тут варто пояснити, що мова не скільки про те, як буде називатися організаційна структура війська. Дивізійна чи ще якась. Назвіть це як хочете. Хай буде не дивізія, а ОТУ, не армійський корупс, а ОУВ, не армія, а ОСУВ. Головне хай це буде стала структура, а не солянка підрозідлів, які сьогодні прислали, завтра забрали і знов по колу. Коли один батальйон бригади воює за 500 кілометрів від іншого. Зрозуміло, що такі речі робляться не від хорошого життя, але це створює очевидні проблеми.

Це звісно неповний перелік. Росіяни мають перевагу в кількості ресурсів та адаптуються під необхідність їх ефективного використання. При цьому, вони очевидно мають розрахунок, які втрати вони можуть собі дозволити для досягнення своїх цілей на тому чи іншому етапі.

Противник адаптується, і очевидно - так чи інакше в нього працює система передачі бойового досвіду, який масштабується. Крім того, постійно працює система пошуку інженерних рішень. Один з головних її продуктів – це КАБи, які з часом стали залітати далі. Там, де вони виявляють наші позиції та опір, який не можуть подолати, знищують будь які конструкції авіабомбами і артилерією.

Ефективність використання дронів на фронті стала одним з тих факторів, які дозволяють нам завдавати росіянам значних втрат. Без цього ситуація була б ще гірша щодо просування противника. Тут звісно теж не все ідеально. Це привід поговорити про тактику, забезпечення і організацію.

Одним зі способів серйозно затримувати росіян при їхньому просуванні вздовж лісосмуг та інших об’єктів, які дають візувальне прикриття, є можливість масово застосовувати FPV (камікадзе і скиди). Якщо ми маємо 3-4-5 і більше варіантів маршрутів для перекидання чи штурму, можна забезпечити човникову роботу екіпажів ударних дронів по цих маршрутах.

По-перше, для знищення противника. По-друге, для роботи «на заборону», щоб не дозволяти їм вільно просуватися далі до того, моменту, коли вони будуть візуально виявлені. Це не панацея, але стосується того, як система ударних дронів, може працювати в умовах такого тиску на фронті.

Це впирається в проблему ресурсів - людських та матеріальних. Потрібна велика кількість екіпажів, дронів, боєкомплекту та інших матеріальних засобів. Більше того, це питання координації. Саме тому навіть це підводить нас до питання створення дивізійної структури, де буде місце і для координації всіх дронарів на широкому відтинку фронту.

Про питання фортифікації і того, хто та як має їх захищати, замість тактовного мовчання я скажу так. Не скрізь, звісно, копають посеред поля так, що піхота там сидіти ніколи не буде. Ми бачили непогані приклади, але проблема є. Питання тільки в тому, хто і як має її вирішити в ситуації, коли мало хто хоче чути неприємну правду. Словом, якісні укріплення ми на фронті бачили.

Окремо варто сказати, що ті "кілзони", які роблять наші інженери, надто малі для ефективної зупинки штурмів дронами та вогневими засобами. Вони не дають достатнього часу для алгоритму виявлення-реакція-знищення.

адаптація або смерть. частина 4.

Сьогодні День Незалежності Польщі. Цікаво, що саме в ці дні польска влада вирішила видати такий собі лог військової допомоги Україні.

Польща передала Україні:

▪️ 14 танків Leopard (2A4 і старіших);
▪️ 60 танків ПТ-91;
▪️ 280 Т-72М, Т-72М1, Т-72М1Р;
▪️ 250 БМП-1;
▪️ 100 бронетранспортерів «Росомак»;
▪️ 9 розвідувальних машин БРДМ-2;
▪️ більше сотні самохідних артилерійських установок (САУ Краб, Гвоздика та інші);
▪️ 30 РСЗВ БМ-21 «Град»;
▪️ 14 винищувачів МіГ-29;
▪️ 12 вертольотів Мі-24;
▪️ безпілотники, ПЗРК та ПТРК;
▪️ 100 мільйонів патронів різних типів і калібрів.
▪️ Україна також отримала 20 тис. комплектів Starlink (їх сервіс фінансує Польща) для інтернет-зв’язку.

В нас є люди, які ведуть логи допомоги від США і Німеччини. Зараз ми можемо оцінити внесок поляків. Та й наявність саме "польського" логу була б доречною.

Трохи буханкоциду на Покровському напрямку. Зверніть увагу на місце скупчення знищеної техніки. Певний час це була справжня дорога смерті для окупантів.

Реквізити для підтримки підрозділу:

send.monobank.ua/jar/AFxe8AVab6

PayPal
[email protected]

Приват
4149629366473601

5168752101816711
Конверт на аеро приват

​​Важливим успіхом для застосування тактики протискання за допомогою піхоти для москалів стало захоплення Прогресу і лісу біля села. Це місце стало зручним хабом для накопичення піхоти і згодом для розташування там пунктів керування і засобів РЕБ. Воно було кінцевим чи проміжним маршрутом для пересувань піхоти на автомобільному транспорті.

Тепер перед дронарями стало завдання не лише знищувати сили і засоби противника на дорозі між Очеретиним та Авдіївкою. Важливими шляхами сполучення стали дороги в районі н.п. Прогрес, Вовче – Сокіл, Євгенівка – Соловйове. Через них росіяни намагалися швидко перекидати піхоту в район Прогресу для подальших штурмів.

Як тільки з’явилася можливість, противник почав посилювати ділянку РЕБами, оскільки тут він ніс серйозні втрати саме під час пересування солдатів пішим порядком та на транспорті. На цих дорогах утворилося чергове скупчення знищеної техніки і транспорту. Якби не ця робота, просування росіян на фронті, було б швидшим.

Це загалом усталена практика. Там, де противник закріпився, стабілізував ділянку і отримав можливість, він заводить свої засоби РЕБ/РЕР, щоб прикрити логістику, пересування техніки і особового складу. Убезпечує себе від роботи наших дронів по своїх ближніх тилах.

Далі ви знаєте. Наступ вздовж залізниці в бік Новогродівки і просування до околиць Гродівки. Дві відмінні між собою історії. Швидке захоплення першої і бої від хати до хати в другій. Поки росіяни не прикрили той чи інший маршрут перекидання сил до фронту, особливо, коли їхнє вклинення в нашу оборону було нешироким, для них утворювалося кілька доріг смерті.

Коли вони розширювали вклинення, збільшуючи кількість альтернативних маршрутів, вони з цією проблемою починали справлятися краще. В Гродівці певний час тривали важкі бої. Тут наш підрозділ взяв участь в знищенні ворожої піхоти, яку перекидали сюди маленькими групами вздовж лісосмуг.

Тут один з прикладів роботи. Під час боїв у Гродівці, коли наші і москалі бувало займали сусідні будинки.

Новогродівку захопили швидко, хоча в мережі було багато експертів, які розповідали, що цей опорний населений пункт може стати мало не новою Авдіївкою в плані тривалості та жорсткості оборонних боїв. В реальності Новогродівку захопили швидко. Ще певний час окремі підрозділи вели там бої з росіянами, але це вже була більш локальна історія, поки ми та інші підрозділи дронарів полювали там на ворожу піхоту. Певне гальмування почалося вже після Новогродівки.

адаптація або смерть. частина 3.

Раціоналізація дій ворога – це пастка, в яку ми потрапляємо кожен раз, коли аналізуємо його дії виходячи з власної логіки. Таку помилку іноді допускаємо самі, а іноді сваримо за це іноземців.

Ось недавно я писав про те, що на фронті вже відійшла «зеленка», тому непомітне переміщення малих груп піхоти в лісосмугах вже не може застосовуватися в тому ж масштабі. Все ще є доволі густі та широкі насадження вздовж залізниці в напрямку на Покровськ із Очеретиного і Селидового, де ще можна ховатися більш менш успішно, але тонші лісосмуги вже не можуть так прикрити піхоту візуально як і раніше.

Наша логіка в цьому випадку каже, що тепер можливості для прихованого переміщення обмежені, тож варто застосовувати лише ті маршрути, де це все ще можливо, а від інших відмовитися чи придумати інше рішення. Проте в супротивника логіка дещо інша. Очевидно він має певні плани і розрахунки згідно з якими розуміє, що може далі витрачати людський та скажімо броньований ресурс для досягнення своїх цілей. Наприклад, формування південного флангу біля Покровська та оточення Курахового. Тому він наступає від Селидового на захід, ідучи на ті втрати, які може собі дозволити.

Картина попередніх днів. Регулярні броньовані накати в районі Григорівки і Новоолексіївки з десантом. Піхота, яка з одного боку рухається вздовж залізниці, використовує широку смугу дерев, прикривається нашими укріпленнями, які змогла зайняти. Продираються через кілометри колючого дроту, розрізаного в кількох вузьких місцях. Ідуть група за групою. Хтось точно не дійде, решта дійде і продовжить штрумувати.

А з іншого боку, вони час від часу йдуть тупо полем пішки, намагаючись дістатися навпростець до чергової посадки. Одного разу навіть бачили відділення, яке йшло колоною просто по дорозі під обстрілом. При підльоті дронів розбігаються і ховаються під деревами. Іноді поодинокими. Словом, дозволяють собі посилати піхоту відкритим пішим порядком.

Мотопідари їздять іноді дорогами і селами, які тільки нещодавно захопили. Іноді тими селами, які ще й повністю не захоплені, тобто ближче до фронту, ніж ми раніше зустрічали.

Суб’єктина думка – поспішають і принципово намагаються не знизити темп, бачачи наші проблеми і вікно можливостей поки можна рухатися далі у високому темпі. Можливо вважають, що втратять менше, намагаючись відкритими полями пробиватися в бік Українки, оточуючи виступ на півдні, ніж іти на Курахове в лоб. Можливо мають рацію.

Це все дуже цікаво, але в нас триває наступ російських загарбників.
Зеленка відійшла, тому тактика повільного просочування піхотою вже має менше місця для застосування (они не припинили це, але зараз вмають менше можливостей для малопомітних рухів).
Тому в окупантів збільшується потреба у використанні броні для десантування і вибивання наших солдатів з позицій.
На захід від Селидового лише вчора було принаймні два накати. Під час одного з них москалі використали два танки. Один згорів, один постраждав.
При цьому йшли бої від хати до хати в Новоолексіївці. На південь від села вдень піхотинці просто йшли відкритим полем до найближчої лісосмуги. Дійшли не всі.
Потім був штурм північніше. Теж дві броні. Обидві згоріли.
Намагаються підтримувати темп.

Ви знаєте що робити.

Іноді відбувалися більш масовані накати на Новоолександрівку. В них брала участь більша кількість бронетехніки, ніж зазвичай. Приховати підготовку до такого складно, враховуючи, що ведеться постійне спостереження. Тому ця частина тактики росіян вимагала швидкості в реалізації. Для того, щоб вийти на рубежі для штурму села, потрібно було подолати 5-6 кілометрів з Очеретиного вздовж лісосмуг.

Це був найбільш придатний маршрут. Часто під час таких накатів ми уражали найбільшу кількість броньованої техніки противника за короткий проміжок часу. Якщо техніка виживала в бою, то мехводи намагалися її вивести з-під удару.

Тут була важлива швидкість реакції екіпажів дронів і вогневих засобів. Іноді техніку вдавалося виявити заздалегідь. Іноді вже у Очеретиному, до якого потрібно було подолати значну відстань від Коксохіму або від Красногорівки. Дорога від Авдіївки до Очеретиного стала дуже важливим шляхом сполучення, на якому намагалися знищувати техніку і транспорт ще на підходах.

З цієї ж зони противник наступав на Бердичі, Степове і далі на захід. Район Коксохіму теж став зручним місцем для накопичення засобів, а дороги поряд стали місцем, де велося постійне полювання на техніку. Відео зняті в червні і липні. Тут можна побачити невелику частину знищених засобів. Можливо, комусь може знадобитися для верифікації. Тут варто сказати, що відео застарілі. Зараз там набагато більше металобрухту.

На цьому відео ураження в районі підприємства. Не втратити ціль в темряві допомогла аеророзвідка однієї з бригад. Броня відпрацювала і екіпаж намагався швидко повернутися в район коксохіму під захист забудови і потужної системи РЕБ.

Взяти Новоолександрівку для росіян було принципово. Це, до речі, частина сектору, де є дуже неприємні питання до того, як будували наші фортифікації. Але це вже інша історія. Окупанти не пошкодували значну кількість техніки для своїх штурмів у цьому напрямку, розширюючи клин, який заганяли в нашу оборону. Були часті конфузи. Іноді мехводи втрачали орієнтири, іноді під вогнем панікували і намагалися тікати через чисте поле без прикриття лісосмуг.

Зрештою, їм вдалося взяти позиції на краю села і зачепитися за перші будинки. Спочатку їх звідти вибили. Проте, коли вони закріпилися, запрацював уже знайомий сценарій. Бої від хати до хати і поступовий відхід під тиском чисельно переважаючої піхоти. Далі москалі могли просуватись на захід, впираючись на півночі в річку Казений Торець.

адаптація або смерть. частина 2.

Адаптація. Те, що багато вирішує у війні - це адаптація. Наприклад, адаптація тактики в купі з інженерними рішеннями та врахуванням власних можливостей. Маючи більше ресурсів, росіяни все одно прагнуть раціоналізувати їх застосування для підвищення ефективності. У них своя прагматична логіка.

Втрати, які вони несуть, для нас були б неприйнятні в будь якому разі. Натомість, противник готовий поставити на кін великі втрати в людях і засобах для досягнення своїх цілей. Адаптувати тактику просочування під відповідну швидкість, для нарощування тиску. Вони розраховують, що втратять багато, але дотиснуть нас.

За понад півроку на Покровському напрямку ми побачили різні варіації тактики російського наступу на різних ділянках - від швидкого прориву в Очеретиному чи Новогродівці, традиційних банзай-накатів у Новоолександрівці до надривного тиску в Гродівці та флангового охоплення і витискання в Селидовому.

Огляд не претендує на вичерпність (буде декілька частин). Ми працювали в різних частинах сектору за цей час. І продовжуємо роботу. Я можу описати те, з чим наш підрозділ стикався на власному досвіді на окремо взятих відрізках фронту. Після цього додам деякі міркування. Це буде доволі довгий тред.

Після прориву в Очеретине, крім наступу на захід, росіяни продовжили спроби вибити нашу армію з висоти, на якій розташоване селище. Для подальшого руху вздовж залізниці їм потрібно було убезпечити фланги, одним з яких була Новоолександрівка на північ від залізниці.

Отож вони розпочали серію атак в бік Новоолександрівки з метою захопити село. Там ми стикнулися з поєднанням двох тактик - броньовані накати і просочування.

З одного боку противник посилав невеликі групи солдатів рухатися вздовж лісосмуг і накопичуватися для штурмів. З іншого боку, відбувалися регулярні атаки невеликих бронегруп. Зазвичай це було поєднання двох (рідко більше) ББМ для десантування солдатів (БМП чи БТР) з одним чи двома танками, які виконували функцію вогневої підтримки і тиску на наші позиції. Очеретине стало зручним пунктом концентрації і прикриття для цих дій.

В селищі розташовувалися міномети і причіпні грамати, які вели обстріли з північної та північно-західної частини населеного пункту. В селищі почалося накопичення матеріальних засобів та особового складу. Час від часу там намагалися ховати техніку. Використовували ангари або скупчення дерев.

На відео одне з наших найбільш складних завдань – знищення БТР, який заховали на півночі села. Трьома дронами ми спалили машину і бус окупантів.

адаптація або смерть. частина 1.

Тут комбо. Один сподівався відбити дрон прикладом автомата. Інший зрозумів, що краще стрибнути писком об асфальт на повній швидкості, ніж чекати зустрічі з дроном.
Продовжуємо робити те, що потрібно робити зі всяким загарбником. Тим більше москальським.

Реквізити для підтримки підрозділу:

send.monobank.ua/jar/AFxe8AVab6

PayPal
[email protected]

Приват
4149629366473601

5168752101816711
Конверт на аеро приват

Головне серед своїх образ не забути, що справа нашого виживання все таки в першу чергу - наша справа. Попри ідіотські рішення деяких політиків, ми маємо бути вдячні і працювати з платниками податків тих країн, які нам допомагають. Я теж не люблю Саллівана і Шольця. Ну що зробиш.
Так, нам не хочуть давати ракети, але дають гроші на розвиток наших далекобійних програм. Розробляйте, виробляйте і бомбіть підарів скільки влізе. Тут уже наша історія як ми це розвиваємо.
Так, захід накачує росіян грішми за газ і нафту. Продає йому комплектучі для ракет. Цьому треба системно протидіяти, але намагатися не посваритися з платниками податків країн, які нас підтримують.
Ніхто не буде нас підтримувати тільки тому, що ми будемо істерити. Треба демонструвати спроможність і волю. В нас є багато внутрішніх питань, які треба вирішити. Дуже непопулярних і складних, але це необхідно. В нас не та ситуація, коли хтось щось зробить за нас.
Ніхто замість нас не вдосконалить систему військового управління. Не наведе лад з комплектуванням військ. Не оранізує ефективний оборонний фонд та масштабування виробництва найкращих інженерних рішень. Не вестиме кадрову політику, де буде місце для фахівців зі своєю думкою, а не зручних і своїх людей.
Так що не треба нити. В нас всього дві дороги. І нам обирати якою іти.

Знову про щоденну роботу. Намагаємося не давати спокійно жити мотопідарам на Покровському напрямку.

Це був не його день.
Знищення чергового окупанта на Покровському напрямку.
Найкращою соціальною програмою від України може бути fpv дрон в писок кожному російському загарбнику.

Підтримати роботу можна тут
send.monobank.ua/jar/AFxe8AVab6

PayPal
[email protected]

Приват
4149629314150152

Друзі! Давно вас просив, але дуже потрібен ваш репост і донат!
Мій батальйон оголосив терміновий великий збір на зимові шини і нагальні ремонти корчів.
Я відкрив дружню банку на 200к.
Треба терміново! Зима близько.

Також, закликаю вас стати другом мого батальйону "Любарт" бригади "Азов". Відкрийте дружню банку на 5,10 чи 20 тисяч, на скільки можете, щоб ми швиденько закрили збір. Також, якщо маєте вихід на блогерів з великим охопленням, або великі телеграм канали, то прошу долучити їх. Пишіть мені в особисті, якщо хочете відкрити банку, або допомогти інформаційно 🫡

Власне реквізити моєї банки:
🔗
https://send.monobank.ua/jar/tx9hps5ym

Закиньте гривнів Азову

Odd Systems заявляє про випуск тепловізійних камер для fpv дронів. Курбас-256. Назва - окрема тема.

Кажуть, продукт повністю український. Я думаю, що люди розуміють, що ми живемо в країні, де часто виробники заявляють, що зробили український продукт, але зібрали його здебільшого з китайських комплектуючих.

Якщо це справді повністю український продукт, як заявляє виробник, це дуже хороша новина. Особливо якщо воно відповідає заявленій якості. Зокрема, конструкція, яка забезпечує відсутність конденсату взимку зі всіма супутніми проблемами.

Ціна до 250 доларів.

Ну, побачимо:)

Українська Донеччина. Дорога, мальовничий захід сонця. Двоє мотопідарів, обіймаючись їдуть українською землею. Можливо думають про щі та свій мухосранськ. Їдуть поки їхню ідилію не пепериває fpv дрон.

Підтримати роботу можна тут
send.monobank.ua/jar/AFxe8AVab6

PayPal
[email protected]

Приват
4149629314150152

💀 Молоток справедливості ― на росії ліквідовано воєнного злочинця дмітрія ґолєнкова
 
✔️ Вранці 20 жовтня 2024 року у яблуневому саду села супонєво під брянском на росії знайшли труп воєнного злочинця ґолєнкова дмітрія владіміровіча.
 
👤 ґолєнков ― пілот 52-го важкого бомбардувального авіаполку вкс рф (в/ч 33310), який базується на аеродромі «шайковка» та має на озброєнні бомбардувальники Ту-22М3.
 
🫡 Воєнний злочинець обіймав посаду начальника штабу російської авіаційної ескадрильї.
 
❗️ Причетний до ракетних ударів по українських цивільних об’єктах, зокрема по торговому центру «Амстор» у місті Кременчук Полтавської області.  У момент атаки 27 червня 2022 року в ТЦ перебували близько 1000 людей. Внаслідок воєнного злочину тоді загинуло 22 людини, десятки отримали поранення.
 
❗️ Також ґолєнков відповідальний за ракетний удар по житловому будинку в Дніпрі 14 січня 2023 року, коли загинуло 46 цивільних українців, серед них ― 6 дітей.
 
☑️ Тіло російського воєнного злочинця дмітрія ґолєнкова виявили з множинними травмами голови, заподіяними, ймовірно, молотком.
 
☝️ ГУР МО України нагадує ― за кожен воєнний злочин буде справедлива відплата.
 
🇺🇦 Слава Україні!

ГУР в інших соціальних мережах:
🔹Facebook 🔹YouTube 🔹 Viber
🔹Instagram 🔹Twitter 🔹 Threads
🔹 WhatsApp🔹 Telegram Bot
🔹 TikTok

Епізод з боїв у Гродівці. Бої від хати до хати. москалі накопичуються в гаражі і готуються штурмувати будинок в сусідньому дворі, де були наші солдати.

Дія в два етапи. Спочатку наш дрон залітає в гараж і викурює звідти орків. Вони виходять на подвір'я і тут прилітає 155 мм стрільно із відомої іноземної гармати. Окремо зацінили точність пострілу.

Підтримати роботу можна тут
send.monobank.ua/jar/AFxe8AVab6

PayPal
[email protected]

Приват
4149629314150152

Слова Зеленського Трампу про ядерку звісно в будь якому разі стали б приводом не тільки для мемів, але й для свинячого крику за болотами. Тим не менш, якщо відкинути всі умовності, ми маємо повне моральне право нагадувати, що Україна свого часу погодилася віддати все. І боєголовки і носії. Стратегічну бомбардувальну авіацію, ракети, ще й Конвенцію по протипіхотних мінах підписала. Взагалі віддала/утилізувала купу зброї помимо ядерки...
І отримала війну. Бо міжнародне право непохите, але якщо дуже хочеться, то можна і похитнути.
Інша справа звісно, що моральне право не працює так само, як і цілком формальне, коли мова йде про інтереси в цьому світі.

Робота в напрямку скорочення популяції російських загарбників під на Покровському напрямку. Не дуже вдалий був для них день.

Ті самі логістичні маршрути біля фронту, по яких курсує легкий транспорт, росіяни використовують і для пішого пересування в бік лінії зіткнення.

Підтримати роботу можна тут
send.monobank.ua/jar/AFxe8AVab6

PayPal
[email protected]

Приват
4149629314150152

1990 рік. Садам Гусейн вторгається в Кувейт. Заперечує право країни на існування. Іракська армія іде звідти, коли її вибивають звідти. Операція Буря в пустелі. Надто знайома назва щоб ви її не знали.

Всі ці західні медіа, яка пишуть статті про наче б то якусь домовленість по Україні... НАТО в обмін на територію, мир в обмін на відмову від території і НАТО і ще всякі різні варіанти в стилі фентезі, живуть у світі рожевих поні.

НАТО в обмін на територію? Спитайте що про це думає пан Орбан і пан Фіцо наприклад.
Гарантії безпеки для України щоб вона поступилася? А які гарантії можуть працювати крім того, що західні армії прийдуть на допомогу Україні у випадку нового вторгнення? Але ж вони не прийдуть. То які можуть бути гарантії. Чому це взагалі хтось у нас гарантіями називає. Наша новітня історія показала, що гарантій в цьому світі не існує ніяких. А запевнення мають не більшу силу, ніж матюки на паркані.

Багато хто хоче вести бізнес як раніше, це зрозуміло. Безпекова парасолька від США і дешеві ресурси з росії для своєї економіки. Це дуже зручно. Повернутися до цього можна тільки за рахунок України. Ніхто інший не готовий поступатися. Москалі не готові поступатися, захід не готовий поступатися, кратно збільшувати витрати на безпеку. Тож давайте будемо тиснути на Україну щоб стало як раніше.

Тільки є принципова річ. Для нас це питання фізичного виживання, а не дешевого газу і тимчасової ілюзії про те, що можна просто все заморозити. Не можна. Москалі мають гроші. Вони переозброяться і підуть далі. Єдиний варіант для нас - перемогти на полі бою. Підірвати їх здатність воювати далі в подальшому. Все решта - фантазії зі світу рожевих поні, які будуть дуже дорого коштувати і нам і заходу. Це те, чого не можуть зрозуміти всі ці писаки зі своїми фантастичними теоріями на рівні 3 класів початкової освіти.

Покровський напрямок. росіяни відправляють свої штурмові групи на одноразовому транспорті на штурми. Завдання максимально швидко доїхати до наших позицій, висадитися і розосередитися в лісосмузі для штурму.

В цьому випадку якщо не вдається знищити групу разом з авто чи баггі до висадки, пріоритетна ціль - піхота. Корча можна допалити потім. В даному випадку піхоту вибила арта.

Нормально)

Цей мотопідар був швидкий, але недостатньо швидкий.
російські загарбники масово використовуть мотоцикли для швидкого пересування до лінії зіткнення. Ми намагаємося максимально скоротити їх популяцію.

Підтримати роботу традиційно можна тут:

send.monobank.ua/jar/AFxe8AVab6

PayPal
[email protected]

Приват
4149629314150152
Флора Андрій

​​Стаття Енн Еплбаум про російську війну проти України чудово ілюструє дилему, яка стоїть перед нами в плані семантичної війни. В одному зі своїх текстів я намагався запропонувати певне формулювання цілей у цьому вимірі війни.

Сформулював це приблизно так, що наша ціль - добитися того, щоб світ не уявляв себе без України так само, як не може уявити себе без росії. Адже відверто кажучи, мінімум до лютого 2022 року більшість країн світу досить просто могли уявити політичну карту без нашої країни.

В першій своїй спробі такого пошуку я писав про необхідність збереження державності за будь яких умов як першочергове завдання. Збереження спільноти, де ми будемо формувати і пропонувати світові нашу ідентичність, шукати свою нішу.

В принципі, з цього і випливає ціль переконати світ в тому, що він без нас неможливий. Змусити прийняти той факт, що Україна має і буде існувати не залежно від бажання росіян та їх союзників. Так само як від бажання когось на заході знехтувати війною і вести бізнес з росіянами як раніше.

Саме цього досягли за сотні років у Москві. Світ не уявляє ситуації, де московія-росія зникає як цілісне утворення, перестає бути частиною цього світу. Тих, хто порушує це питання так чи інакше просто не сприймають в кращому разі, а в гіршому вважають божевільними.

Ми повинні досягати такого ж ставлення. Від цивілізованого світу, від великих гравців, які хочуть отримати своє, в тому числі, від результатів війни, яку ми ведемо за своє виживання. І вже мабуть з цього випливає наступний етап. Що це мають в решті решт визнати росіяни.

Саме про це говорить Еплбаум. Війна припиниться - коли росія перестане воювати з нами. І визнає, наше право на існування, яке вона заперечує цілком і повністю. Саме тому війна така жорстока, бо ставки - все або нічого. Саме цього багато хто не розуміє ні на заході, ні, як не було б дивно, в нашому суспільстві.

Звісно тут треба не обманути самих себе. Формальні визнання і договори з Москвою самі по собі не означають зазвичай нічого. Більшовицька росія визнала УНР і одразу з пішла на неї війною. Нинішня війна теж відбувається в ситуації, коли росіяни формально нас визнавали, але фактично насправді ніколи не лишали нам права на існування.

І ще трохи щоденної роботи. Тиск на прифронтову логістику росіян на Донеччині.

Німеччина!? Ну як так

Експертне середовище сколихнув графік щомісячного експорту товарів Німеччини нібито до Киргизстану (а значить до рф - через Киргистан йде оборот).

Графік було оприлюднено на дискусії експертів в Brookings Papers on Economic Activity.

На другому графіку показаний німецький експорт автомобілів до Росії (чорний), німецький експорт автомобілів до Центральної Азії (синій) і німецький експорт автомобілів до Центральної Азії разом Туреччиною (помаранчевий). Падіння прямого експорту до Росії більш ніж повністю компенсується перевалкою. Ці суми великі, а не малі.

Звичайно, важливо це визнати і знайти рішення, щоб закрити ці експортні канали через інші держави. З таких держав, як Німеччина.

Звісно, коли ти заробляєш купу грошей на сірому експорті, то тобі невигідно давати Україні ракети і дозволяти бити ними по росії. Бо може вийти так, що згорить щось, що зменшить можливість росіян за цей експорт платити. Так і живемо

Що нового в семантичній війні. Ч. 2

Це один напрямок. Є багато інших в семантичній війні. Наприклад, ви недавно всі крутили пальцем біля скроні після заяв радника Орбана... Орбана, мовляв, угорці б не захищалися ні місці України, бо це бачте безвідповідально. Це при тому, що угорці - в НАТО і зараз активно переозброюють свою армію.

Це ще одна семантична конструкція, покликана робити проєкцію на Україну. Москалі все ще хочуть, щоб Україна відмовилася від опору без жодних альтернатив. Навіть якщо це лише мрія, вони все ж роблять цю проєкцію з метою закласти це в голову західних виборців. Щоб ті голосували за противників України, а ті, у свою чергу припинили підтримку нашої боротьби проти агресора. Загнати нас в безвихідь і штовхнути до капітуляції.

Ще один напрямок ми бачимо в Грузії. І мова не лише про обурливі борди з маніпуляцією на тему російської війни проти України. До цього ми ще чули заяви про те, що саме Грузії варто вибачитися перед рф за війну 2008 року. І це ще одна проєкція на нас. Це те, чого від нас також будуть вимагати росіяни. Не просто щоб принизити, а щоб перекласти відповідальність, в тому числі, юридичну на нас.

Ми дуже боїмося, що скоро на заході може скластися консенсус щодо того, що війну варто зупиняти за рахунок України. Мовляв, російська військова машина сильно постраждала, натомість нікому не вигідно, щоб московія колапсувала і більше того, це все ще великий ринок, осередок ресурсів за рахунок якого багато країн можуть мати серйозні економічні вигоди. Власне, росіяни працюють над тим, щоб сформувався такий консенсус.

Тут їхні цілі відповідно вступають в протистояння з нашими цілями. Оскільки наше головне або принаймні першочергове завдання в семантичній війні - це добитися щоб світ не уявляв існування себе без України. Так само як не уявляє без рф. Натомість москалі намагаються продати світу іншу концепцію. Там, де є вони і нема нас, отож нема необхідності нас підтримувати, виділяючи на це ресурси, ризикуючи погано себе почувати через те, що росіяни тиснуть на травми минулого, зокрема в Європі і США.

І ми знову в замкнутому колі. Щоб виграти кінетичну війну, нам треба перемагати в семантичній. Тобто добиватися формування політики в інших країнах, яка сприяє наданню нам допомоги і підтримки. А щоб виграти семантичну війну, нам треба ефективно бити росіян на полі бою, що робити складно часто через недостатність такої допомоги і підтримки.