☨ ГОРДІЄНКО ☨

Сто років тому на теплих рівнинах Іспанії та в мертвих долинах Сибіру билися з особливою жорстокістю білі та червоні, націоналісти та комуністи, билися за картинку в голові, в яку щиро вірили і були заради неї готові відмовитися від базових принципів людяності, комфорту та справедливості.

Це настільки жахливо, наскільки і прекрасно.

Прекрасно у щирості, жахливо у щирості.

Але це було щиро.

Цей час пройшов.

☨ ГОРДІЄНКО ☨

Щасливий, що маю можливість не приймати участь у найближчих виборах 🙂

Щиро бажаю сили тим, кого обовʼязок змушує.

Спогади із життя у закинутому будинку якоїсь померлої луганської бабусі.

У хорошої людини помер батько-військовослужбовець.

Прошу підтримати.

https://send.monobank.ua/jar/347wu1C1H4

МЕТАРОМАНТИКА ШУКАЄ ІСТОРІЮ!

Звертаємося до комбатантів і комбатанток, чиї біографічні нариси ще не були почуті.

Ми шукаємо історію, яку екранізуємо в повноцінний короткометражний фільм.
У нас є ресурс і команда.

Від вас — загальний опис подій, від нас — готовий продукт. І за бажанням, вказання учасників подій.

Єдині умови — справжність описаного. Навіть якщо ви вважаєте, що ваша історія занадто гостра і непублічна — звертайтеся, ми розглянемо абсолютно все.

Звертайтеся із пропозиціями сюди: @darteas

Моє найбільш веселе 31 грудня, колись і десь.

Спочатку нашу базу розбомбили Ураганом, і ми спали у підвалі на броніках. Ротному тоді спалили тачку.

О 0500 ранку ми вже поїхали на найкращу задачу у житті — дорозвідку точки зльоту на краю Серебрянського лісу, в бік Діброви.

І нас знову розхуярило артою. Але ми зрубили ялиночку 🥹

Я вдячний Богу, що перед тим, як людина робить якийсь важливий життєвий вибір, він часто створює ілюзію того, що наслідки будуть легкими.

Найбільша слабкість для кожної окремої людини — стійкість перед довготривалими випробуваннями волі.

Якщо би ви знали, що буде після, ви вийшли би на Грушевського, і палили би «Беркут»?

Зрозуміло, що це був правильний вибір. Але чи справились би ви тоді із усвідомленням його наслідків? Можна не відповідати, але для більшості відповідь була би не такою рішучою.

І це прекрасно. Прекрасно, що ми досі граємо ролі у цій виставі, і вона і не думає скінчатися.

«Мне досталась в этой пьесе очень маленькая роль…

…в ней всего четыре слова: мы прорвемся, мой король!»

☨ ГОРДІЄНКО ☨

Околиці Білогорівки, 2023.

Був пілотом, не дотягнув мавік до хоумпойнта, довелося іти в глибокий кар'єр по, як з'ясувалося, мінному полю. Дрон був останній.

От як виглядав підйом в умовах повного бронезахисту (шолом+бронежилет оспрей+АКМС+4 магазини).

Дрон вижив, продовжив виконувати задачі.

Я теж )

☨ ГОРДІЄНКО ☨

Ось Роланд (той, що вмер від рук басків) — по-справжньому була щаслива людина. Повністю обозначився, переріс свій рівень, випадково потрапив у вічність. Ай да сукін син.

З плином війни, все частіше згадуємо тих, хто починав допомагати на початку, і хто лишився з нами досі.

Осмислюючи чергове Різдво, не можу забувати про наших братів і сестер з Євангелічно-Реформатської Церкви "Завіт Благодаті".

Ці прекрасні, справжні люди підтримували нас всю дорогу, не просячи нічого взамін, без зволікань і зайвої документації, із щирістю християнського серця, і завжди були опорою, духовною, матеріальною та моральною.

Дякую Вам, і особливо пастору Георгію Кадяну, моєму другу і духовному вчителю.

☨ ГОРДІЄНКО ☨

По музиці — згадайте наше, українське Метро: 2033/LL/Exodus 🙂

Ще не "добив" Сталкер 2.

Але маю ряд питань до левел-дизайну. Мене одного смущає, що 80% завдань полягають у "піди у секретну лабораторію і всіх там вбий, принесеш флешку"?

Ну і питання з музикою. Де записана музика?) Окрім радіо в барах, яке не вимагало ніяких зусиль, на фоні грає два трека — постійний тривожний ембіенс і бойова музика під час перестрілок. І все. В барах/сховищах, де безпечно і ти маєш розслабитися, так само грає тривожний трек.

Це прям сумно, навіть в дешевих інді-іграх іноді бувають музичні шедеври, чого тільки вартий Firewatch.

У формулі «лицар+трубадур» в сучасному обрамленні треба поміняти діючих осіб на «автор+маркетолог».

Як відомо, українець (окрім Гоголя) ще не написав жодного світового шедевру.

Або написав, і не зміг це належним чином продати.

Не зняв, не написав, не записав. Ми ще не написали «Відьмака», «Володаря перснів», «Хроніки Нарнії», не створили Марвел та жанр спаггеті-вестернів.

Всі виправдання про репресії, розстріляне відродження, цензуру і т.д. не вирішують факту наявної проблеми — нема ще шедеврів у нас, і поки що не було. Або ми просто їх не вміємо продати.

Час ще є. «Сталкер 2» ми продали. Мільйон копій за кілька днів. «Метро Ексодус» ми продали. «20 днів в Маріуполі» теж зіграли свою роль.

Вікно можливостей щодо рекламування справжнього культурного шедевру ніколи не зникне. Інфраструктура у нас є.

Творіть, щоби нарешті було про що поговорити.

☨ ГОРДІЄНКО ☨

Я чув історію, колись в Палестинській пустелі народився Бог.

За його спиною не бачили пекельної кари, справедливого суду, колективної розплати за гріхи.

Зігрітий материнським коханням у бідному хліві, доторкнувшись до теплого носу старенької корівки, цей невинний малюк посміхнувся і залився чистим, дитячим сміхом, неначе оголосивши - ось він, новий шанс на спасіння. Всі рахунки будуть закриті, всі винуватці - пробачені.

І ми його вбили. Не просто вбили - знущалися, наплювали і принизили, скоївши найгірший злочин, який тільки можна було уявити.

Але рахунки були закриті. Він простив - і подарував Всесвіту можливість перейти з рівня "рабів Божих" до статусу друзів.

"Ви друзі Мої, якщо чините все, що Я вам заповідую."

Цей малюк, який був призваний змінити Всесвіт, взяв у свою команду найменш перспективних представників свого суспільства - рибалок, куртизанок та збирачей податків. В момент найбільшої кризи вони зрадили Його, але на їх прикладі Господь показав найкраще, що може статися з людською природою - він зробив їх Апостолами нового світу, людьми, які срежисували своє життя аж до самого фіналу і осмисленої смерті.

Оцей процес божественної трансформації людської природи і всебічного прощення, математична формула, яка оперує людськими душами вже близько двох тисяч років, напевно, є найкрасивішим витвором, який є доступним людській свідомості.

Воістину, Боже, ти великий. Ти прощаєш те, що не простить людина, і возвеличуєш до висот, які не досягаються штучно.

З днем народження Тебе.

☨ ГОРДІЄНКО ☨

😙

Весна 2022, друга ротація в Піски

☨ ГОРДІЄНКО ☨

Усик став би народним героєм України, якщо би вийшов на Банкову, зробив стейтмент:

«вибачте за те, що я не бандерівець!»

І скоїв ритуальне самогубство

Тоді суспільство його оцінить і поставить памʼятник

Москворотий запроданець!!!!!!!!!!

Після сьогоднішньої ночі розкажіть щось про Усика, про те що він продався РПЦ, неправильно любить Україну і т.д.

Людина, яка, на жаль, не народилася у Львові, і дідусь якої, як прикро, не воював в УПА, зміг перерости інфекцію зросійщення, прийняти українську ідентичність, розкрити перед всім світом, що Україна — це успішно, і сам досягнув усього, що може досягнути людина в його класі.

Ваше тіло тремтить від несправедливості, з ваших думок не вилазить Усик? Ви нещасні люди. А він щасливий.

☨ ГОРДІЄНКО ☨

Ви хотіли війну на культурному фронті, for hearts and minds широкої публіки?

Ви хотіли щоби цивілізований (і не дуже) світ ознайомлювався з нашою версією цієї війни через "непрямі дії"?

Ось воно! Спосіб, ефективніший за всі нині написані книги та фільми, що стосуються Російсько-української війни.

Комплексний і дуже складний до реалізації, і від цього ще більш вражаючий.

З повагою!

☨ ГОРДІЄНКО ☨

1000 днів усвідомлення, що війна почалась набагато раніше.

Війна знищує та забирає, але ті, хто не підкорився руйнівній стихії та загартував власні принципи — той протиставляє їй власну Творчість, потугу народження нового мистецтва й нового життя!

Чим подібний Юкіо Місіма і Че Гевара?

Найкраща смерть, яку може прийняти лицар. Боги всіх релігій посміхаються, дивлячись на благородну мужність тих, хто душу свою віддає за спробу врятувати побратима.

Разведчик РДК Андрей «Крест» эвакуирует с Волчанского агрегатного завода раненого командира штурмовой группы Даниила «Крюгера».

«Креста» не остановили два сброса с вражеского дрона и он героически продолжил спасать товарища.
В итоге оба погибают под вражескими скидами.

Быть воином — жить вечно!

Сьогодні глава ГУР Кирило Буданов нагородив відомчою нагородою розвідки звʼязкову УПА Ангеліну Паламар, якій нині 100 років.

Паралельно Кирило Олексійович показав деякі книжки у себе на фоні, які говорять нам про те, що у глави розвідки наявний якісний смак на літературу різних жанрів.

Деякі з цих книжок ми розпізнали за обкладинками (бо команда Метаромантики теж їх знає і любить).

МЕТАРОМАНТИКА

Але ось Ґавейн спорядився.
"Прощавайте", - сказав він лицарям і дамам.
"І назавжди", - подумав він.

☨ ГОРДІЄНКО ☨

Оце справжня ветеранська література, яка має право називатися літературою, це благородна проза і поезія з присмаком крові, уявний аристократ, який б'ється білою зброєю чесно і щиро.

Купувати отут:

https://pxpublisher.com.ua/shhilnyjchornyj/

Кілька слів про книгу Дмитра Шандри "щільнийчорний".

Розпечений уламок снаряду, на якому викарбовано - "2022", фрагментарний і настільки ж щирий — позбавлений голівудської награності, зайвих художніх форм, комерційної театральності і бажання сподобатися "тусовці". Це так, як воно було, хаотично і яскраво.

Сержант НГУ Шандра постає таким собі самураєм сірої зони — персонажем Кретьєна де Труа, який нотує і дає характеристику оточуючому світу, не поглинаючи в нього настільки, щоби темрява заволоділа серцем автора.

Книжка фрагментарна і двомовна, в ній не прослідковується магістральна сюжетна лінія. Так треба, бо так це і відбувається — перебуваючи у пограничному психоемоційному стані свідомості, в який нас "вкидають" обов'язки щодо виконання бойового розпорядження, не до формування штучного цілісного сюжетного образу, підбирання красивих фраз українською, щоби сподобатися найкращій частині громадськості.

Колись я написав про "лицарів динамічного творіння", присвячуючи текст більше загиблим, ніж живим. Але chevaliers de la création dynamique все ж живуть поміж нас, продукують творчість в окопах, нагадують про те, що we never fade away.

Дякую тобі, друже.

Це те, що треба.

Чи вам дуже подобалося, коли в телеграмах наші шановні демократи розказували за боротьбу проти «Вселенського зла», і передавали нам 3 Абрамса?

Ну хоч якийсь цікавий розвиток подій в світовому болоті постмодерна )

Інтервʼю «The Guardian» із засновником Метаромантики, Серафимом Гордієнко.

Повну версію читайте за посиланням нижче:

«The world will remember this war not through reportage but through art’: the creatives on Ukraine’s frontline»

Сьогодні святкує свій День мій брат, Данте.

Всі випробування, успіхи і перемоги — були разом з ним, він завжди був поруч, і без нього це було би неможливо.

Метаромантика народилася з рядків його поезії, яку я вважаю геніальною.

Here’s to you, друже! У нас ще багато справ попереду.

https://t.me/butuy_shlyah

КУЛЬТУРНИЙ ФРОНТ — РОЗПОЧАВСЯ!

Впродовж місяців ми готували проект, націлений на грандіозну мету - сформувати художній образ Великої війни, створити умови для репрезентації творчості талановитих авторів-комбатантів, започаткувати митецьке покоління 2022 року — Відродження, яке відмовилося бути Розстріляним.

МЕТАРОМАНТИКА - вже тут. Ветеранська митецька платформа, яка стане буревісником Нової Української Культури, що зародилася від полум'я 24.02.22.

Український Юнгер, Ремарк та Селін наразі зайняті — їхню посадку штурмують, а близький прильот приніс чергову контузію. Але прийде час — і ми зробимо їх великими.

Telegram

Instagram

Вдячний.

Кожного приймуть.

Якщо ти розлучився із земним тілом під час бою, «їв мʼясо з ножа», стояв на межі — і перетнув її, то навіть смерть не завадить твоєму життю.

Бо воно вічне.

Господь любить таких людей, це його Гвардія.

Незалежність — це свобода діяти відповідно до того, як предписує Конституція Совісті, говорити те, що вважаєш вартісним, поважати свободу інших, не відмовляючись від своєї.

І в цьому Україна завжди була прекрасна. В нашому повітрі все ще відчувається пʼянкий запах імпровізації.

Землі, де талант все-таки перемагає силу бюрократії, і раз на 10 років стається якийсь апокаліпсис, в якому гріх не прийняти участь.

З твоїм днем!

Міняйся на краще, не відмовляючись від своєї сутності.

☨ ГОРДІЄНКО ☨

«Сповідь сина століття», Альфред де Мюссе.

«Трупи або напівбоги».

Ми вже відчували це повітря. Впізнаєте?

"Одна тільки людина жила тоді в Європі повним життям. Решта прагнули наповнити свої легені тим повітрям, яким дихав він. Щороку Франція дарувала цій людині триста тисяч юнаків. Це була данина, яку приносили Цезарю, і якби за ним не йшло це стадо, він не міг би йти туди, куди його вела доля. То був почет, без якого він не міг би пройти через увесь світ, щоб лягти потім у вузенькій долині пустельного острова під покровом плакучої верби.

Ніколи ще люди не проводили стільки безсонних ночей, як за часів панування цієї людини. Ніколи ще такі натовпи невтішних матерів не стояли біля кріпосних стін. Ніколи таке глибоке мовчання не панувало навколо тих, хто говорив про смерть. І водночас ніколи ще не було стільки радості, стільки життя, стільки войовничої готовності в усіх серцях. Ніколи ще не було такого яскравого сонця, як те, що осушило всі ці потоки крові. Дехто казав, що бог створив його навмисне для цієї людини, і називали його сонцем Аустерліца. Але ні, він створював його сам безперервним гуркотом своїх гармат, і хмари з'являлися лише наступного дня після боїв.

Ось це чисте повітря безхмарного неба, в якому сяяло стільки слави, де виблискувало стільки сталі, і вдихали діти.

Вони добре знали, що приречені на заклання, але Мюрата вони вважали невразливим, а імператор на очах у всіх перейшов через міст, де свистіло стільки куль, здавалося, він не може померти. Та якби й довелося померти? Сама смерть у своєму димлячому пурпуровому вбранні "була тоді така прекрасна, така велична, така чудова!

Вона так була схожа на надію, пагони, які вона косила, були такі зелені, що вона наче помолодшала, і ніхто більше не вірив у старість. Усі колиски і всі труни Франції стали її щитами. Старих більше не було, були тільки трупи або напівбоги"

Кров, степ і вічність - метаромантика, 
Перлина незвичної форми 
Стає постмодерновим глобусом 
І планета
В суті твоїй перетікає і сходиться
Втрачає первинні ознаки
Закоханості. 

Живі, доки можемо брати свої думки,
Як оберемок хмизу,
Купати у синьому морі,
Гріти на сонці,
Грати у піжмурки.

Доки хмарні пера - обривки записок
Зроблених на манжетах,
Від заходу в атмосферу,
Змішану з Водню і Гелію,
Мусять прийняти смерть.

автор

«…Поглянь, уся земля тремтить
В палких обіймах ночі,
Лист квітці рвійно шелестить,
Траві струмок воркоче.

Відбились зорі у воді,
Летять до хмар тумани...
Тут ллються пахощі густі,
Там гнуться верби п'яні…»

фото: Ростов 🥹🥰

☨ ГОРДІЄНКО ☨

Сакральним для воїнів всіх історичних періодів був процес захоплення ворожого символу.

Апогей матеріальної компоненти цього процесу відбувся у період пізньої неокласики. Там, під грім гармат Аустерліца, Фрідланда, Ваграма, найбільш вдалі парубки заробляли собі повагу і славу, відбиваючи знамена із рук противника.

З часом, символи тієї чи іншої сторони на полі бою втратили властивість таких, що гідно можна захопити. Війна забула істотну долю своєї сентиментальності.

Втім, багато з нас відчували велику частку того, про що іде мова.

Коли під твоє коригування відбувається довгоочікуваний "прильот" у розносячий твої позиції танчик, твій дрон залітає у натовп штурмової групи, скинута граната потрапляє, куди треба, і догорає виявлений тобою раніше командний пункт — ти відчуваєш щось схоже на те, що відчував раніше кавалерист, що "взяв" вороже знамено.

Це відчуття, яке притаманно тільки війні. Це феєрія, вибух почуттів, який можна завернути у обгортку слів, але ти завжди будеш знати — це первісна емоція.

І вона прекрасна. Чиста, непорочна, кристалізована у моменті — така, яка є, чесна і порядна.

Цінуйте.

☨ ГОРДІЄНКО ☨

https://t.me/aawqqtart

Почала читати книгу, під враженням. За те, що ви робите, і за книжечку - виражаю вдячність у вигляді арту)

Найбільший подвиг ще попереду, найкращі люди — поруч. Ось воно — Арколе. Я люблю тебе, мить, і я не можу забути тебе — вічність.

Осінь 2022.

Наша оригінальна група гвардійців їде з завдання.

Роздовбана дорога, складна робота, проспаний сон.

І все-таки, інсайт 2022-го. Той рік, де можна було прожити конкретний момент найбільш щиро, відчути його на смак, оволодіти ним, спʼянівши від масштабу власної волі.

Попри втому — я побачив захід сонця. В машині грав ambience з першого відьмака. Я відчув цей момент по-справжньому щиро.

2022 непомітно дав і відняв змогу проживати через себе ті чи інші моменти історії, відчувати, переживати, любити, зневажати і захоплюватись із іншим ступенем сили.

Твердість змінила чутливість, і вогонь навернувся на камінь. Я скучив за вогнем.

☨ ГОРДІЄНКО ☨