Глуха й гучна: соціологія та філософія Гарієт Мартіно
Гарієт Мартіно (1802-1876) була зірковою авторкою XIX століття, піонеркою соціології та популярною інтелектуалкою. Першу статтю вона опублікувала в 19 років, критикуючи тогочасну систему освіти жінок на основі власного досвіду, а згодом почала заробляти на життя письмом. Її ілюстрована серія викладів політекономічних ідей продавалася краще за роботи Дікенса.
Ще підліткою вона почала втрачати слух, а згодом пережила важку хворобу. Вона зробила досвід хвороби та інвалідності аналітичним інструментом. У «Листах до глухих» критикувала слухоцентричність суспільства задовго до того, як це стало темою академічних дискусій. А в «Житті в кімнаті для хворих» вона показала, як медична та соціальна системи формують уявлення про здоров'я та хворобу.
Вона подорожувала США, Єгиптом, Палестиною та іншими країнами, щоб аналізувати відповідні суспільства. Ідеї Мартіно в галузі соціології випередили Дюркгайма та Вебера. Так, вона стверджувала, що суспільства треба аналізувати комплексно, а також порівнювати декларовані цінності та політики з реальним становищем.
Мартіно написала понад 50 книжок та 2000 статей — повної бібліографії її творів все ще немає. Вона писала про історію, законодавство, медицину, релігію й атеїзм, рабство, права жінок, політекономію тощо, філософувала й розробляла методологію досліджень, займалася соціологією й писала репортажі, перекладала й агітувала... В одному дописі охопити весь її доробок неможливо.
Це останній допис із серії розповідей про філософинь, чиї праці ввійшли до збірки «Філософині». Про яких ще філософинь вам було б цікаво дізнатися?
Гарієт Мартіно (1802-1876) була зірковою авторкою XIX століття, піонеркою соціології та популярною інтелектуалкою. Першу статтю вона опублікувала в 19 років, критикуючи тогочасну систему освіти жінок на основі власного досвіду, а згодом почала заробляти на життя письмом. Її ілюстрована серія викладів політекономічних ідей продавалася краще за роботи Дікенса.
Ще підліткою вона почала втрачати слух, а згодом пережила важку хворобу. Вона зробила досвід хвороби та інвалідності аналітичним інструментом. У «Листах до глухих» критикувала слухоцентричність суспільства задовго до того, як це стало темою академічних дискусій. А в «Житті в кімнаті для хворих» вона показала, як медична та соціальна системи формують уявлення про здоров'я та хворобу.
Вона подорожувала США, Єгиптом, Палестиною та іншими країнами, щоб аналізувати відповідні суспільства. Ідеї Мартіно в галузі соціології випередили Дюркгайма та Вебера. Так, вона стверджувала, що суспільства треба аналізувати комплексно, а також порівнювати декларовані цінності та політики з реальним становищем.
Мартіно написала понад 50 книжок та 2000 статей — повної бібліографії її творів все ще немає. Вона писала про історію, законодавство, медицину, релігію й атеїзм, рабство, права жінок, політекономію тощо, філософувала й розробляла методологію досліджень, займалася соціологією й писала репортажі, перекладала й агітувала... В одному дописі охопити весь її доробок неможливо.
Це останній допис із серії розповідей про філософинь, чиї праці ввійшли до збірки «Філософині». Про яких ще філософинь вам було б цікаво дізнатися?
