PETRARCHY ✙

Від початку 2024 року і до середини жовтня противник захопив:

▶️Північ Харківщини – 187км²

▶️Куп'янськ - Лиман – 217км²

▶️Сіверськ - Часів Яр – 103км²

▶️Мирноград - Торецьк – 854км²

▶️Вугледар - Курахове – 414км²

▶️Оріхів - Велика Новосілка – 75км²

У підсумку отримуємо втрачених 1850 км² за 9.5 місяців 2024 року. За весь 2023 рік противник спромігся захопити менше 150 км².

В цьому році противник захоплював менше 100 км² на місяць лише в 4 місяцях (січень, березень, квітень, червень).

Серпень, вересень (а потенційно й жовтень) стають найважчими місяцями. За ці 2 місяці противник захопив в 5 разів більше території ніж за весь 2023 рік.

Якось так.

@PETRARCHY

«План перемоги»: чи справді це може спрацювати?

▪️Основи плану перемоги: запрошення до НАТО, постачання зброї, створення «неядерного стратегічного пакету стримування», інвестиції в економіку України, перетворення України на щит Європи.

▪️Щодо головного пункту – НАТО (І)

Запрошення до НАТО, (а саме про запрошення йдеться в плані), не означає негайного членства країни в Альянсі, а є лише початком процесу, який потребує часу і політичної волі від усіх учасників. На практиці, процес вступу може зайняти роки через необхідність адаптації внутрішніх структур до стандартів НАТО, а також ратифікації договору всіма країнами-членами.

Зеленський використовує ідею запрошення до НАТО як елемент стратегії перемоги над росією, підкреслюючи, що цей крок міг би стати чітким сигналом про поразку Кремля. Однак це залишається більше політичним жестом, ніж практичною гарантією безпеки для України.

Більш того, запрошення без негайного членства створює вразливість, оскільки залишає Україну без статті 5 НАТО про колективну оборону, одночасно провокуючи додаткову агресію з боку росії (приміром залучення 10 тис. військових з КНДР).

Запрошення України до НАТО на тлі активної війни може призвести до того, що Альянс буде змушений безпосередньо втрутитися у конфлікт, що є неприйнятним для певних країн-членів.

▪️Постачання зброї та стратегія стримування (ІІ, ІІІ)

Цей компонент має на меті посилити обороноздатність України та зробити для росії неприйнятною можливість продовжувати агресивні дії. Сам концепт стримування добре відомий на Заході і зрозумілий.

Стратегія стримування зазвичай потребує значних ресурсів, і не лише від самої України, але й від її західних партнерів. Питання в тому, чи готові ці партнери продовжувати вкладати великі кошти у війну. Західні держави мають свої внутрішні проблеми, а зростання чи збереження витрат на війну може стати джерелом внутрішніх політичних конфліктів, якими вже зараз намагається користуватись росія.

Окрім цього, росія залишається потужною військовою державою з ядерним арсеналом, а будь-які спроби її стримувати мають враховувати ядерні ризики з точки зору Заходу. І тут знову виникає питання: чи готові західні партнери України йти на це?

▪️Економічний пункт (ІV)

Доступ для до ресурсів загальною вартістю за різними оцінками від 15 до 26 трильйонів доларів США ймовірно виглядає цікаво для партнерів та перспективно для нашого економічного зростання, але наразі 70-80% цих наших ресурсів ми не контролюємо. Це має провокувати партнерів на посилення підтримки України, щоб ми вибили противника з територій, де і знаходиться більшість корисних копалин. Як показує досвід інших країн, багатство ресурсами без належної інституційної стійкості може стати не джерелом сили, а слабкості. У перспективі це може загрожувати суверенітету країни в стратегічних рішеннях, але нам наразі першочергово отримати підтримку та виграти війну.

▪️Новий щит Європи (V)

П'ятий пункт, який передбачає заміщення українськими підрозділами контингентів США в Європі, поки що навіть не вартий серйозного обговорення. Ідея може здаватися цікавою для політичних сил США, які прагнуть скорочення витрат на закордонні військові операції, як це було в риториці адміністрації Трампа, плюс передача досвіду. Проте вона поки не пояснює питання: хто фінансуватиме таку українську присутність, яку роль реально зможе грати Україна в регіональній безпеці, і як така стратегія вплине на наші власні інтереси та ресурси.

@PETRARCHY

Аналітика втрат техніки за вересень 2024 року (візуально підтверджена знищена, пошкоджена, покинута техніка) на основі щоденних зведень @AndrewPerpetua

Танки:
Ru – 246
Ua – 75
3.3/1 ✅

БМП, БМД:
Ru – 233
Ua – 46
5/1 ✅

БТР, MRAP, БРДМ, ББМ:
Ru – 192
Ua – 219
0.9/1 ❌

Всього бронетехніка:
Ru – 671
Ua – 340
2/1 ❌

РСЗВ:
Ru – 16
Ua – 2
8/1 ✅

Самохідні артилерійські установки:
Ru – 23
Ua – 24
1/1 ❌

Причіпна артилерія:
Ru – 134
Ua – 29
4.6/1 ✅

Всього артилерія:
Ru – 173
Ua – 55
3.1/1 ✅

Зенітно-ракетні комплекси:
Ru – 8
Ua – 4
2/1 ❌

Зенітні установки:
Ru – 6
Ua – 2
3/1 ✅

Радари, РЛС, комплекси РЕБ/РЕР:
Ru – 6
Ua – 7
0.8/1 ❌

Інженерна техніка:
Ru – 16
Ua – 9
1.7/1 ❌

Вантажівки:
Ru – 217
Ua – 35
6.2/1 ✅

Легкові неброньовані засоби пересування:
Ru – 704
Ua – 322
2.1/1 ❌

Човни:
Ru – 24
Ua – 10
2.4/1 ✅

Неможливо визначити:
Ru – 73
Ua – 51
1.4/1

Авіація:
Ru – 2
Ua – 0
2/0 ✅

▪️По місяцях:

Вересень 2024 – 1900:835; 2,27/1
Серпень 2024 – 1734:1029; 1,68/1
Липень 2024 – 1759:722; 2,43/1
Червень 2024 – 1611:598; 2,70/1
Травень 2024 – 1560:631; 2,47/1
Квітень 2024 – 1737:505; 3,44/1
Березень 2024 – 1531:470; 3,26/1
Лютий 2024 – 1234:467; 2,64/1
Січень 2024 – 1077:372; 2,89/1
Грудень 2023 – 862:334; 2,58/1

▪️Поточні тенденції:

Вересень став рекордним місяцем по втратах для противника. Такі втрати насамперед були пов'язані з активними його діями одразу на Куп'янському, Покровському, Курському, Вугледарському напрямках, а також продовження боїв на Харківському, Краматорському напрямках.

РФ ризикує та кидає величезні сили для досягнення швидких результатів. Насамперед перед виборами в США та початку мирного процесу.

Ми знову по всім напрямками в обороні, а відтак і співвідношення втрат також змінюється та стає більш сприятливим для нас.

ЗС України і надалі воюють MRAP-ами та іншими ББМ-ами. Якщо загальні втрати броньованої техніки складають 340 од., то частина втрат мобільних броньованих машин дорівнює 43% (або 147 од.).

Простежується відновлення активного використання танків ЗСУ та ЗСРФ.

У РФ останні кілька місяців погіршується ситуація з артилерією. САУ економлять, бо їх в цілому не так багато лишається. Тому головну роль почали відігравати причіпні гармати 50-60-х, а і інколи і 40-х років. У звязку із застарілістю збільшуються вирати снарядів та кількість втрат таких гармат.

Логістика противника страждає. Знищено понад 900 од. вантажівок та неброньованих засобів пересування. Варто також до цього згадати знищені склади.

▪️Висновок:

В цілому простежуються позитивні для нас тенденції у стані противника, але українське суспільство в своїй більшості, як і західні партнери, відмовляються від активної боротьби та амбітних стратегій. Моральні підйоми давно пройшли, війна вже не є чимось героїчним. Такий моральний дисбаланс між сторонами насправді впливає на хід війни набагато більше за будь-які показники втрат техніки.

@PETRARCHY

Аналітика втрат техніки за серпень 2024 року (візуально підтверджена знищена, пошкоджена, покинута техніка) на основі щоденних зведень @AndrewPerpetua

Танки:
Ru – 157
Ua – 85
1.8/1 ❌

БМП, БМД:
Ru – 149
Ua – 98
1.5/1 ❌

БТР, MRAP, БРДМ, ББМ:
Ru – 176
Ua – 220
0.8/1 ❌

Всього бронетехніка:
Ru – 482
Ua – 403
1.2/1 ❌

РСЗВ:
Ru – 22
Ua – 6
3.6/1 ✅

Самохідні артилерійські установки:
Ru – 45
Ua – 26
1.7/1 ❌

Причіпна артилерія:
Ru – 136
Ua – 54
2.4/1

Всього артилерія:
Ru – 203
Ua – 86
2.3/1

Зенітно-ракетні комплекси:
Ru – 10
Ua – 5
2/1

Зенітні установки:
Ru – 5
Ua – 4
1.2/1 ❌

Радари, РЛС, комплекси РЕБ/РЕР:
Ru – 12
Ua – 29
0.4/1 ❌

Інженерна техніка:
Ru – 22
Ua – 11
2/1

Вантажівки:
Ru – 272
Ua – 32
8.5/1 ✅

Легкові неброньовані засоби пересування:
Ru – 672
Ua – 396
1.7/1 ❌

Човни:
Ru – 5
Ua – 26
1/0.2 ❌

Неможливо визначити:
Ru – 40
Ua – 35
1.1/1

Авіація:
Ru – 11
Ua – 2
5.5/1 ✅

▪️По місяцях:

Серпень 2024 – 1734:1029; 1,68/1
Липень 2024 – 1759:722; 2,43/1
Червень 2024 – 1611:598; 2,70/1
Травень 2024 – 1560:631; 2,47/1
Квітень 2024 – 1737:505; 3,44/1
Березень 2024 – 1531:470; 3,26/1
Лютий 2024 – 1234:467; 2,64/1
Січень 2024 – 1077:372; 2,89/1
Грудень 2023 – 862:334; 2,58/1

▪️Загальні тенденції:

Маємо суттєві зміни тенденцій в порівнянні з липнем та червнем, насамперед втрати у серпні залежали від тиску противника на Покровському напрямку та початку Курської операції.

Вперше в цьому році втрати противника в бронетехніці вищі за наші лише на 20% (щоб виснажувати противника, а самим зберігати боєздатність нам потрібен асиметричний градієнт втрат, де противник втрачатиме втричі більше одиниць техніки. При нинішніх тенденціях у нас техніки недостатньо, щоб довго витримувати такі темпи виснаження), але така ціна нашого поточного успіху на Курщині. Щодо доцільності говорити рано з огляду на незавершеність цієї операції та туман війни.

Російська сторона втратила значну частину свого технічного потенціалу, а тому бачимо розконсервацію мотлоху 50-х років та тенденцію на тотальну мангалізацію і сараєзацію техніки, на збільшення використання замангаленого цивільного транспорту, мотоциклів та гольфкарів для підвозу особового складу для здійснення штурму позицій ЗСУ.

Україна продовжує використовувати MRAP-и, ББМ-и, БТР-и для підвезення військових та штурму позицій противника (позитив в тому, що потенціал ще є і не штурмуємо противника на пікапах), а цивільна техніка використовується як засіб логістики з огляду на дефіцит вантажівок, а також для евакуації та інших задач. Щодо артилерії, то ми знищуємо велику кількість старих розконсервованих буксируваних гаубиць, які мають менший радіус дії, а тому часто підставляються під наші FPV та контбатарейний вогонь. Перевага в артилерії дуже зараз залежить від розвитку дешевої та масової протидії розвідним БПЛА противника за допомогою FPV, що допоможе зменшити наші втрати при збережені поточного рівня виснаження артилерії противника.

Стандартно втрачаємо багато РЛС, окрім цього Україна втратила 26 човнів, що пов'язано з періодичними операціями, зокрема на Кінбурнській косі.

▪️Висновок:

Загальні втрати техніки в серпні свідчать про продовження активних бойових дій з обох сторін, але й на те, що Україна з різних причин змушена ризикувати та проводити наступальні операції, щоб покращити свої позиції в сенсах як військових, так і переговорно-політичних.

@PETRARCHY

Відставка Дмитра Кулеби з посади Міністра закордонних справ України

Офіційна версія, озвучена Президентом Зеленським, полягає в тому, що міністру бракувало енергії для просування питання постачання зброї для України. Однак така інтерпретація виглядає спрощеною, якщо ми уважно подивимося на контекст подій і ширші виклики, з якими стикається українська дипломатія сьогодні.

Якщо дивитися на ситуацію зсередини, то вона набагато складніша, ніж здається на перший погляд. Можна скільки завгодно говорити про брак енергії міністра, але це не вирішить основні проблеми, які впливають на ефективність нашої дипломатії.

Ситуація, в якій ми опинилися, нагадує поганого студента, який в останній момент намагається написати курсову роботу, використовуючи перші ліпші джерела в інтернеті та чат GPT. Ми говоримо правильні речі, використовуємо гасла про справедливість і необхідність підтримки, але де цілісна стратегія?

▪️Кількість енергійних зустрічей та переговорів автоматично не призводить до результатів. У світі великих геополітичних гравців, таких як США, Китай, ЄС чи Росія, позиції формуються не на основі енергії переговорів, а на основі стратегічних інтересів. І ці інтереси не змінюються від того, наскільки щиро або енергійно виступає наш міністр. Нам потрібні концепції, стратегії, пропозиції, бачення, які сприяли б вирішенню не тільки українських проблем, але й відповідали інтересам наших партнерів.

▪️Однак це неможливо зробити без належної координації всередині державного апарату. Наші міністерства часто працюють в ізоляції одне від одного, що ускладнює створення цілісних позицій. Робота, яка мала б виконуватися десятками досвідчених експертів, зараз лягає на плечі невеликих команд, які не мають повної картини, ресурсів, досвіду.

Чи можна сказати, що саме "брак енергії" міністра призводить до того, що міжнародні переговори затягуються або не дають бажаних результатів? Очевидно, що ні. Проблема полягає у системі. Кожне міністерство та кожен орган має свої завдання та повноваження, але коли немає чіткої координації, ми отримуємо саме те, що маємо зараз — фрагментацію та втрату ефективності.

▪️Ще один аспект — це міжнародна військова допомога, яка була на висоті протягом 2022 та 2023 років, але зменшилась у 2024 році. Може з причин зменшення енергійності міністра? (ні).

Реальність така, що багато наших партнерів вже вичерпали свої запаси зброї, які активно надавали Україні у 2022-2023 роках. Вони сподівалися на швидкий успіх українського контрнаступу, який би завершив війну або принаймні привів до переговорів. Однак цього не сталося, і зараз західні країни стикаються з новими викликами — вони самі потребують нарощування своїх оборонних потужностей, а їхні промислові можливості не встигають за попитом.

Наші партнери тепер бачать, що війна може тривати набагато довше, ніж спочатку очікувалося, і вони починають діяти відповідно до своїх інтересів. І тут ключове питання не стільки в енергії міністра, а у пропозиціях, якими Україна може зацікавити світову спільноту.

▪️Якщо вже говорити про енергію, то питання полягає не лише в енергії окремих осіб. Потрібна системна енергія, яка дозволить державному апарату працювати як єдиний механізм, де кожне міністерство, кожен відділ знає свою роль і координує свої дії з іншими.

Лише тоді ми зможемо говорити про успіх у просуванні наших інтересів на міжнародній арені. Але для цього необхідно вирішити структурні проблеми, що стосуються фрагментації та недостатньої взаємодії між різними державними органами.

@PETRARCHY

Покровський напрямок

Російські війська активно просуваються на фронті між Вугледаром та Нью-Йорком, сконцентрувавши тут від 35 до 40% своїх сил.

Українські сили, вимушені відступити з укріпленої Новогродівки (до війни населення складало 14 тисяч). Противник зайняв місто лише за 4 доби.

Тепер фронт рухатиметься до наступних визначних для цього напрямку населених пунктів (довоєнне населення):

Селидове: 6 км до лінії фронту, населення 20,000.
Українськ: 2,8 км, населення 11,000.
Мирноград: 3,8 км, населення 47,000.
Гірник: 6,5 км, населення 10,000.
Покровськ: 9 км, населення 60,000.

🗺Динаміка просування противника на Покровському напрямі

Росіяни поступово, але впевнено, розширюють свої територіальні захоплення:

▪️Березень:
глибина просування — 3,3 км;
захоплено 17 км².

▪️Квітень:
глибина просування — 8,2 км;
захоплено 63 км² (прорив у Очеретиному)

▪️Травень:
глибина просування — 3,5 км;
захоплено 61 км² (на іншому напрямку розпочалась російська наступальна операція у Харківській області).

▪️Червень:
глибина просування — 3,5 км; захоплено 50 км² (тактичні важливі успіхи противника біля нп Торецьк, а біля Очеретиного розширювалось вклинення).

▪️Липень:
глибина просування — 8,3 км;
захоплено 96 км² території (противник прорвався у Нью-Йорк).

▪️Серпень:
глибина просування — понад 10 км;
захоплено 188 км² (початок української операції в Курській області, РФ не перекидає сили з Покровського напрямку)

Прорив в Очеретиному може стати історично значущим, адже саме він відкрив шлях до поточних успіхів російської армії на Донбасі.

Якщо наступні підготовлені позиції довкола Покровська буде втрачено за короткий проміжок часу без виснаження потенціалу противника в техніці та живій силі, то тоді це буде вже: прорахунки української сторони + низка тактичних успіхів ЗС РФ ціною великих втрат та фокусування зусиль = стратегічна поразка в Донецькій області.

У цьому випадку починатимемо кампанію 2025 року з поганих оборонних ліній від Покровська на захід, які банально не встигнуть підготувати, якщо Покровськ буде швидко втрачено. Далі наступ Росії на агломерацію Краматорськ-Слов'янськ із намаганнями брати в кліщі з півдня, а також від Покровська противник буде чинити тиск у напрямку Запоріжжя-Павлоград-Дніпро, де не буде достатньої кількості опорних пунктів та оборонних ліній.

@PETRARCHY

👀🎞Панове, на нашому ютуб каналі вийшло нове відео: шлях артилерійських боєприпасів від кордону до фронту.

В відео є відповіді на так запитання:

🛑яка європейська країна поставила нам більше боєприпасів за всіх учасників ЄС
🛑як індійські та пакистанські боєприпаси зʼявилися в ЗСУ;
🛑яким чином Китай заважає виробництву арт пострілів для України.

➡️Знову таки прошу підтримати лайком, репостом, підписатися тим, хто це ще не зробив. Ми потроху рухаємося, працюємо над помилками. Чекаю вашого фітбеку від відео.

🏦Підтримати ініціативу можна ось тут: https://send.monobank.ua/jar/2EEqFNtE2K

👆Відео тут: https://youtu.be/igfO2Udl1IM

Україні потрібна свобода дій у війні

Коли в мережі починають розганяти зраду через втрати кількох бронетранспортерів в Курській області, я розумію, що нам дійсно було завдано важкого удару, бо для нас десяток БТРів це гарне посилення для будь якої бригади, а їх втрата під Курськом означає неможливість посилити якийсь відтинок на східному напрямку.

Водночас, це зовсім не причина для зрадства вестернів та нашого.

Ми всі пам'ятаємо контрнаступ 2023 року: розбиті колони "Бредлі", "Леопардів", і всі ті втрати, яких ми зазнали тоді. За період літо-осінь 2023 ми звільнили орієнтовно 250 кв км та втратили сотні одиниць техніки.

Курська операція 2024 року, яка триває тиждень вже принесла більший результат – 700 кв км контрольованої території та ще сотні км в сірій зоні, втративши орієнтовно 50 од. техніки, певну частину з якої вже встигли евакуювати для ремонту. Ми бачимо, що навіть з обмеженими ресурсами, ми досягаємо значно більших результатів, якщо ми діємо не відповідно до порад та червоних ліній.

Можливо, ми б і могли далі сприймати думку Заходу, як еталон військової ідеї, але тут з'являється серйозна проблема – обсяги постачань у 2024 році порівняно з 2023 та 2022 зменшились.

Тому нам потрібна нова стратегія, новий підхід, і ми знайшли вихід у вигляді Курської операції.

Але що відбувається в інформаційному просторі?
Коли росіяни атакують Харків, то це розглядається як успішний маневр для відволікання наших резервів. Але коли ми робимо щось подібне, це називається "помилкою", і всі кричать, що потрібно було зосередитися на іншому напрямку, як-от Покровськ.

Але це ще не кінець, адже відомо, що за цієї важкої ситуації деякі країни ставлять нам умови, погрожують скороченням постачань, якщо ми зробимо «щось». Вони змушують нас воювати однією рукою, в яку вкладають зброю, в той час як іншу фактично зв'язують. Ці ж люди намагаються диктувати нам, де і як ми повинні використовувати наші обмежені ресурси, які завдяки їм у нас і є, але їхня впевненість у достатності наявного для реалізації наступальної операції або стратегічної оборони, яка поставить росію у безвихідь – це марення та неправильна оцінка потенціалів сторін.

Далі вже в медійному середовищі бачиш, як «експерти» продовжують вже на публічному рівні нас навчати, як воювати, як вербувати ветеранів та відставників для авіації, які ракети потрібні, як нам використовувати те, що нам вже надали. І все це виглядає так, ніби вони щойно відкрили Америку. Але реальність така, що ми вже давно просимо ці речі на офіційному рівні.

Але потім, коли ситуація стає дійсно критичною, ті ж самі країни починають роздумувати, чи варто нам щось надати. І ось тут починається справжній абсурд. У медіа з'являються заяви, що Україна недостатньо активно просила ту чи іншу допомогу.

Як можна ефективно воювати, коли партнери через медіа періодично намагаються перекласти на нас провину за свої ж нерішучі дії?

Вони змушують нас грати за їхніми правилами, а потім звинувачують у тому, що ми не можемо перемагати в таких умовах, а тому війна не має рішення і давайте сідати за стіл переговорів.

Нам потрібна свобода дій, щоб досягти бажаного миру на адекватних умовах, який в інтересах і наших партнерів. І Курська операція — це один з наших виходів.

@PETRARCHY

Як гадаєте, а експортний варіант цієї (чого?) буде представлено на форумі "Армія-2024"?

Вже уявляю як приходять вони до Золкіна і він запитує: як і де потрапили в полон? Ви вважаєте себе оккупантом?

😂😂😂😂

Бої в Курській області (серпень 2024)

Від 6 серпня Збройні Сили України розпочали масштабну операцію в Курській області Росії. Ця операція, яка залучає обмежений контингент українських військових сил, відрізняється від попередніх дій своєю масштабністю.

🔶 Мета операції

Головною метою операції є примус Росії до екстрених і неякісних перекидань військ для зупинки українських просувань. Також можливі інші цілі, які можуть набути видимості в подальшому або і не набути, але будуть досягнуті ("обмін" АЕС, покращення переговорної позиції, успіх перед виборами в США, медійна перемога для внутрішньої та зовнішньої аудиторії, контроль над газовимірювальною станцією... можна нескінченно вигадувати адекватні і не дуже цілі)

🔷 Відмінності від попередніх операцій

Якщо раніше операції на російській території мали на меті посилити оборону ворога, то нині мета полягає у дестабілізації балансу розгорнутих російських сил уздовж фронту.
Раніше такі дії обмежувалися піар заходами, зокрема за участю легіону "Свобода Росії" та Російського добровольчого корпусу (РДК). Ці дії змушували російське командування посилювати оборону своїх кордонів. Нинішня операція спрямована на примусове перекидання великих з'єднань військ Росії для зупинки українських підрозділів.

🔶 Стратегічні наслідки

Українські сили, прорвавши оборону, частково розгорнули додаткові підрозділи для розвитку успіху. Це забезпечить оперативну перевагу і зменшить тиск противника на певних напрямках фронту. Це змусить противника екстрено перекидати війська, що неминуче призведе до дисбалансу в обороні. Вимушені позапланові перекидання російських сил ускладнять можливість підтримувати збалансовану лінію фронту. Це дозволить ЗСУ здійснювати операції на інших напрямках, де російські війська будуть послаблені.

🔷 Оцінка бойових дій

На даний момент українські сили не зустріли значного опору живої сили. Основні проблеми виникають через дистанційні атаки — КАБи, НАРи, Іскандери, безпілотники, артилерія та авіація. Втім, вдалося захопити приблизно 150 квадратних кілометрів території, взяти в полон декілька десятків військовослужбовців противника та звільнити від росіянського гніту 11 населених пунктів.

🔶 Потенційні результати

Попри те, що результати операції ще перебувають в "тумані війни", тенденційно це правильне рішення. Стратегія дій в Курській області дозволить Україні досягти набагато більших результатів, ніж оборона лоб в лоб на інших напрямках в спробі сточити резерви противника. Від перекидання кількох батальйонів, задіяних в Курській обл., на відтинок Вугледар-Лисичанськ, де противник концентрує 40% сил... імпакту відверто буде мало, а от в Курську маємо цікаві події, застосовуючи буквально кілька десятків одиниць техніки. Далі все залежить від оцінок, цілей та рішень командування та їхньої відповіді на питання, чи цього результату достатньо та чи є доцільність продовжувати.

@PETRARCHY

Не вірте повідомленням, що противник залишить стратегічно важливу Суджу. Тут ворог буде стояти до кінця за "спиртохранилище"

@PETRARCHY

Аналітика втрат техніки за липень 2024 року (візуально підтверджена знищена, пошкоджена, покинута техніка) на основі щоденних зведень @AndrewPerpetua

Танки:
Ru – 235
Ua - 53
4.4/1 ✅

БМП, БМД:
Ru – 209
Ua – 69
3/1 ✅

БТР, MRAP, БРДМ, ББМ:
Ru – 159
Ua – 89
1.8/1 ❌

Всього бронетехніка:
Ru – 603
Ua – 211
2.9/1 ✅

РСЗВ:
Ru – 10
Ua – 5
2/1

Самохідні артилерійські установки:
Ru – 38
Ua – 25
1.5/1 ❌

Причіпна артилерія:
Ru – 150
Ua – 64
2.3/1

Всього артилерія:
Ru – 198
Ua – 94
2.1/1

Зенітно-ракетні комплекси:
Ru – 13
Ua – 5
2.6/1

Зенітні установки:
Ru – 6
Ua – 6
1/1

Радари, РЛС, комплекси РЕБ/РЕР:
Ru – 11
Ua – 16
0.7/1

Інженерна техніка:
Ru – 9
Ua – 9
1/1

Вантажівки:
Ru – 209
Ua – 36
5.8/1✅

Легкові неброньовані засоби пересування:
Ru – 614
Ua – 287
2.1/1

Човни:
Ru – 21
Ua – 28
0.7/1 ❌

Неможливо визначити:
Ru – 69
Ua – 27
2.5/1

Авіація:
Ru 6
Ua 3
2/1

▪️По місяцях:

Липень 2024 – 1759:722; 2,43/1
Червень 2024 – 1611:598; 2,70/1
Травень 2024 – 1560:631; 2,47/1
Квітень 2024 – 1737:505; 3,44/1
Березень 2024 – 1531:470; 3,26/1
Лютий 2024 – 1234:467; 2,64/1
Січень 2024 – 1077:372; 2,89/1
Грудень 2023 – 862:334; 2,58/1


▪Співвідношення втрат техніки
Загальні втрати техніки у липні 2024 року складають 1759 одиниць для Росії та 722 одиниці для України, що дає співвідношення 2,43 до 1.

▪Поточні тенденції
Загальна ситуація на фронті свідчить про високий рівень втрат техніки з обох сторін, проте Україна продовжує утримувати позитивне співвідношення втрат у більшості категорій, але загальна кількість втрат збільшується, що не може не непокоїти.

Зменшення втрат бронетранспортерів та збільшення втрат цивільної техніки для обох сторін вказують на дефіцит бронетехніки та використання цивільного транспорту для перевезення особового складу та вантажів. Особливо це стосується України, яка активно використовує західні MRAP, тоді як Росія покладається на більш дешеві та доступні КамАЗи, Урали та інші цивільні транспортні засоби.

Погіршення ситуації з втратами самохідних артилерійських установок для України (38 у Росії проти 25 в Україні, співвідношення 1,5 до 1) вказує на необхідність вжиття заходів зі збільшення захищеності цієї техніки від виявлення.

Шалені втрати вантажівок у Росії (209 проти 36 в Україні, співвідношення 5,8 до 1) підкреслюють вразливість російських логістичних ланцюгів. Це також може вказувати на проблеми з постачанням та підтримкою на фронті.

Збільшення втрат українських БМП Bradley свідчить про те, що їхня кількість дозволяє не економити цю техніку. Більшість втрачених БМП пошкоджені та підлягають ремонту.

Окрім цього, в цьому місяці відбулись перші задокументовані втрати радянської 130-мм гармати М-46 розробки кінця 1940-х років та 152-мм гаубиці Д-1 зразка 1943 року. Використання застарілих зразків озброєння вказує на спроби Росії подолати проблему виснаження сучасних артилерійських засобів. Більше старої артилерії = ближче треба розташовувати до ЛБЗ = більше втрат артилерії, якої Росія втратила 150 од.

@PETRARCHY

Що не так з акціями #FreeAzov

Щотижня я бачу під стінами КМДА акції на підтримку звільнення азовців. Активісти виступають під стінами українських інституцій, вимагаючи дій з боку української влади. Однак, будь-яка дія, окрім емоційної вимоги справедливого, має містити у собі раціональне.

Чи має наш уряд важелі впливу на Росію? Ні. Наші можливості обмежені і залежать від міжнародних партнерів і світового суспільства.

Кількість українських полонених у Росії значно перевищує кількість російських у нас, що дозволяє Росії не думати про своїх та займати принципову позицію щодо обміну азовців, які своїми діями зайняли важливе місце в героїчному епосі новітньої історії України. Ми ж, на відміну від Росії, маємо вести обміни, бо наше суспільство цінує життя кожного громадянина і прагне врятувати своїх з полону. Росія використовує полонених як важіль тиску. Україна героїзувала азовців, тоді як противник їх демонізував. У результаті поступка Росії у цьому питанні має величезну ціну, яку Україна в нинішній військово-політичній ситуації не може заплатити.

На що ми можемо розраховувати? На обмін, що залежить виключно від «доброї» волі Росії, якої можна досягти лише завдяки тиску міжнародної спільноти.

Якщо відкрити останні випуски The Guardian, NYT або Die Zeit, новин про недільну акцію під КМДА там не знайдеться.

Чому? Тому що акції в Києві привертають увагу в Києві. Акції за кордоном привертають увагу за кордоном. А ще в країні-агресорі, де кожна нова табличка «Free Azov Defenders» підвищує цінність кожного українського військовополоненого. Така собі пряма залежність: чим більше ми говоримо про свої мрії, тим далі від нас їх «відсувають».

Тому для звільнення азовців необхідно, щоб світова спільнота звернула увагу на них. Наші акції та звернення мають проходити не в Україні, а в столицях інших держав: Варшаві, Токіо, Пекіні, Лондоні, Берліні, Нью-Йорку, Парижі, Будапешті, Римі, Анкарі...

Акції повинні розповідати про смерті в полоні, про ставлення, про умови, в яких утримуються наші полонені, викликаючи співчуття та розуміння. Це має створити суспільний запит до політиків по всьому світу, щоб вони почали діяти. Адже заклики від України на державному рівні часто вислуховуються, але не мають реальної сили без підтримки міжнародної громадськості. Суспільний тиск може змусити світових лідерів активно працювати над звільненням наших героїв, зробивши для Росії збитковим подальше утримування азовців.

@PETRARCHY

🎞Дружній ТГ канал розширив мережу і тепер є в Ютуб:

https://youtu.be/4H8VI3zm-MU

Перше відео про надводні безпілотники, в якому розкривається роль морських ударних дронів: їх історія, перше використання, еволюція, аналіз ефективності та результати.

👍Прошу усіх підтримати колег

Моя візуалізація виплат для добровольців армії РФ (нагадую, що треба підписатись на твітер)

Нинішні добровольці можуть сміятись над тими, хто пішов на фронт за 1000$ в кінці минулого року, але найбільша веселуха почнеться тоді, коли аукціон на якійсь сумі закінчиться, бо потік добровольців стане занадто слабким, і тих, хто чекав більших грошей, буде просто мобілізовано за безкоштовно, бо родіна зовьот на м'ясо.

@PETRARCHY

Мої думки з твітєра:

1/ Основна проблема для України у війні з Росією — це не тільки домінуюча думка партнерів, які хочуть, щоб Україна перейшла до переговорів, надаючи контрольовану крапельну допомогу.

2/ Справжня проблема полягає у неправильній оцінці нашого потенціалу партнерами. У 2022 році нас недооцінили. Зараз наші можливості переоцінюють приблизно на 30%, очікуючи, що ми зупинимо російські наступи, щоб змусити Росію піти на переговори, досягнувши тупика.

3/ Ця нестача навіть мінімальної допомоги створює можливості для Росії продовжувати наступальні операції та уникати переговорів на рівних умовах.

4/ Поки Росія може просуватися, Україна не матиме переговорної позиції, яка могла б призвести до миру, підтриманого більшістю українців.

5/ Тому маємо тривалу війну, розбиті дитячі лікарні та житлові квартали, бо аналітичні уми західного світу прийшли до думки, що обсягів і тих темпів постачань достатньо для досягнення власних цілей із недопущення поразки України та приведення сторін до переговорів.

@PETRARCHY

Обожнюю адмінів українського телеграму

Рецепт інсайдерської інформації простий: алоковані кошти партнерів поділити на кількість Богдан. Абсолютно пофіг, якщо частина коштів закладена на інші проєкти.

Головне скласти про себе враження, і пофіг, що ця "інсайдерська ціна" може  підхватитись в Україні, рознестись далі до твіттера, де велика кількість корисних ідіотів почнуть дискредитувати український виріб.

У підсумку отримаємо зменшення привабливості проєкта, який ледь-ледь запустили. Його майбутнє залежить від результатів, які будуть продемонстровано до кінця року.

Все тільки почалося, а дебіли вже налетіли зі своєю шедевральною логікою рівня Охматдит-українське ППО.

І пофіг, що ціна однієї САУ 2С22 "Богдана" становить менше 3 млн євро, а виробництво в рік може сягати вже зараз до 200 одиниць на рік, якщо буде належне сприяння.

@PETRARCHY