Павло Бойко Telegram Posts

Вадим Денісенко

Після виступу Трампа в конгресі

1. Нас чекає другий раунд епопеї по рідкісноземельним металам, який, схоже, буде успішним. І тільки після цього, де- фаато, розпочнуться переговори по суті. Ще раз: переговори по суті ще не починалися.

2. Перше базове питання: лінія розмежування, яка має стати новим, де-факто, кордоном. Це не влаштовує РФ. І тому, росіянам потрібно буде зривати (затягувати) переговори. Їхня стратегія, як і з самого початку залишиться незмінною - спробувати зривати все руками України (я про це пишу і говорю півроку).

3. Росіяни спробують розширити тему України, увʼязуючи її з Іраном, Північною Кореєю та своїми спробами зачепитися в Сирії та Лівії. Росіяни гратимуть картою світу (при потребі, здадуть Венесуелу, наприклад) і це відкриває для них певний люфт. Але, одночасно, це може напружувати, як мінімум, Ізраїль та Туреччину. І нам треба шукати варіанти залучення наших потенційних союзників в цю гру. Ну недаремно ж турки взяли участь в конференції в Лондоні.

4. Ми є частиною переговорів ЄС-США. Європа буде увʼязувати в одне ціле домовленості про не введення 25% мит на свої товари, власну безпеку і європейські гарантії Україні в одне ціле. Це потребує часу. І Європі точно не потрібен бліц-криг. Повторюся - ми вагомий елемент переговорів, а не єдине питання.

5. Китай, як і раніше, буде чекати. А будь-які спроби зараз розпочати грати з Пекіном будуть приречені на провал.

6. Ще раз повторюся: переговори по суті ще, де-факто не розпочалися. І Трамп ще не зіткнувся з вимогами росіян. А росіяни всю свою ставку робили на фінансову пропозицію, озвучену в Ер-Ріяді та на те, що в результаті першого раунду Україна абсолютно втратить свою субʼєктність (через зрив переговорів).

7. Росіяни промахнулися в тому плані, що нас підтримала Європа. Зараз, вкрай важливо, тверезо оцінювати кожен крок і його наслідки (крім всього іншого, особистісну неприязнь Трампа до Зеленського ми завжди ми маємо тримати в памʼяті). Суспільство розігріте тим, що відбулося минулої пʼятниці в Білому домі. Але нам доведеться сходити в холодний душ. Найскладніші переговори тільки починаються. І є надто багато гравців, які не хочуть їхнього швидкого завершення.

І наостанок. Ми можемо сто тисяч разів говорити про недемократичний розворот Трампа. Але від цього не змінюється один важливий факт: США залишаються найсильнішою країною світу. І саме від них зараз залежить наше майбутнє. Просто не забувайте про це.

Василь Тарас

Трамп зупинив всю допомогу Україні.

А чуть раніше, розформував робочу групу відповідальну за санкції для Росії.

І також минулого тижня зупинили всю роботу по електронній боротьбі з Росією (ті що борються з російськими хакерами, ті що намагаються хакнути Росію).

При тому всьому називає Зеленського диктатором, узурпатором влади, а Україну мало не агресором.

Канада - ворог. ЄС - ворог.
Через півтори години вводяться 25% тариф на все з Канади і Мексики. Європа - через кілька днів. Причому так і не пояснили для чого, за що, з якою метою. Щось плели про якийсь фентанол, про 51 штат, про те, що нас не поважають... Яким чином тарифи мають будь-яку з цих тем вирішити?

З Канади йде в основному сировина, типу алюмінія, газу, деревини... Американські виробники в шоці. Ніхто не вірив, що так собі можна вистрілити в ногу.

Невже нерозуміння базових законів економіки?
Чи все-таки свідоме шкідництво?

В той же час жодного кривого слова про Путіна.

Санкції відміняють, розвідку відміняють, і натомість слова, що НАТО несправедливо просувалася в сторону Росії, що Росія теж несе втрати. Жертва. Мусила відбиватися від агресивного НАТО, і бідна несе великі втрати.

Вже вуха заклало від корків з пляшок шампанського в кремлі, які гримлять гучніше ніж вибухи російських бомб. Лікуют....

Де зараз ті, які чекали, що Трамп прийде і як рявкне... Рявкнув. Тільки не в ту сторону.

Я не винувачу тих співвітчизників, які наївно сподівалися на зміни, бо Байден занадто мляво допомагав. Люди завжди вірили в казки. Примітно однак, що багато хто зараз готовий винуватити Зеленського, а не Трампа. З Зеленського звичайно дипломат, як з мене комік, але не він є першопричиною настроїв Трампа.

Я більше дивуюся Республіканцям.
Як ті, хто себе вважають сильними і гордими, чьтут Рейгана, за те що той розвалив СССР, і всьо такоє. Які б розіп'яли Байдена за один тільки вислів, що Росія друзі.
А тут стали в рядочок, і викрикують слова поніманія і симпатії Путіну, і люто раптом зненавиділи противників Росії. Як?

Ну простий народ ще ведеться на пропаганду. Але ж і лідери, як от Рубіо чи Грем, за кілька тижнів перевзулися....

Сьогодні вийшли результати опитування громадської думки в США. Дуже невтішно...

І тут підказують про п'ять оскарів російському фільму. Митці, як завжди, показали вищий пілотаж продажності.... Ще вчора роздавали оскари за фільми на ліві теми. Але тонко відчули зміну політичних вітрів, і миттєво зорієнтувалися куди той політичний вітер дує.

Чи так само воно було в 1930-х?

Андрій Коболев


Десь рік тому обідав з одним американським другом, який жалівся на дефіцит можливостей для зайнять спортом в Києві.

Я йому запропонував приєднатись до нашої компанії та пограти в теніс - ми як раз планували грати удвох з моїм товарищем наступного дня.

Мій американський друг почав відмовлятись, посилаючись на те, що втрьох в теніс не грають.

На що я відповів, що ми так часто граємо. Більше того, гра 1 проти 2 - досить розповсюджений формат і має дотепну назву - «Американка».

Він сильно здивувався, але не самому формату гри, а назві. Навіть прокоментував щось накшталт «ну от чому завжди якусь діч у вас обовʼязково називають американською».

Вчора він мені відписав пізно ввечері з Вашингтону, що зрозумів природу появи цієї назви.

Світ підтримує Україну. Час підтримати Україну, а не прізвища, всередині країни. Час єднання навколо ЗСУ. Переформатування більшості, створення нового уряду. Банкова не має більше права поводитися з парламентом як Венс в Овальному кабінеті.

І здається, декому час забути про вибори і зосередитися на війні. Це точно зобовʼязання Зеленського, бо ані Трамп, ані хто інший не несе відповідальності за ситуацію на фронті. Ми точно підтримуємо Зеленського в усіх рішеннях, які будуть спрямовані на посилення ЗСУ.

Нам треба спуститися на землю і повернутися в реальність, все набагато складніше.

Будь які порівняні з Черчіллем - не працюють, бо Черчілль не сварився з Рузвельтом, хоч той роками на давав Британії зброю і не відкривав другий фронт. Але без їх непростого діалогу неможлива була б перемога над злом.

В сучасному світі критичний брак Черчіллів і Рузвельтів. Але ми маємо перемогти зло. Разом, якби важко це не було.

Іріна Геращенко

Всі ми, як би хто не ставився до Зеленського, бажали успіху українській делегації в США, усвідомлюючи рівень загроз перед країною і наскільки мирний процес залежить від результатів цих перемовин.

Ніхто не мав ілюзій щодо ставлення нової адміністрації до команди Зеленського. Правда і в тому, що Україна для них- «частина проблеми», яку хочеться якнайшвидше вирішити за рахунок самої України. І саме тому ключовою метою візиту мало бути одне- відновлення діалогу.

Очевидним є і те, що завершити війну за 24 години чи три місяці неможливо, тому найлегше вимагати від слабшого «перестати стріляти» без будь яких гарантій безпеки.

Але Україна настільки критично залежить від військової і фінансової підтримки США, не лише від зброї, а від ППО, Patriot, Starlink, звʼязку, розвідданих, що першими дипломатичні провали відчує фронт.

Все це настільки очевидні речі, про які точно знали на Банковій, були зобовʼязані все прорахувати і передбачити, пропрацювати кризові сценарії, кожну репліку і реакцію, вивірити кожен крок, виходячи з ключового - результати візиту критично важливі для України.

Зеленський в Овальному кабінеті опинився в компанії хлопців, яких перебиваннями на чужій території з мовним барʼєром - апріорі неможливо було переграти. Кілька днів тому в цьому ж кабінеті були Макрон і Стармер. Які демонстрували іншу дипломатичну школу, бо мета зустрічі - не реакція соцмереж, а майбутні взаємини між країнами.

Після скандалу в Білому домі наші взаємини з США знаходяться на найнижчій точці з часів «Кольчуги». Я поділяю емоції Зеленського на Fox News, що він мав захистити гідність українських солдатів, але як Верховний головнокомандуючий і відповідальний за зовнішню політику, в першу чергу, він має захистити Україну, забезпечити нашу сильну позицію і зброю для воїнів.

Тому треба припинити емоції і антиамериканські настрої. Зовнішній світ жорсткий і несправедливий. Невже це стало для когось відкриттям після 11 років війни і «занепокоєнь»? Але ми маємо вижити і зберегти державність! Це ключова задача нашого покоління і влади!

Україна і США- це не Зеленський і Трамп, а набагато ширше. Це дві країни - стратегічні партнери і два дружні народи, це двопартійна підтримка, яку необхідно відновити. Ключова задача всіх, хто може цьому сприяти- відновити діалог між Україною і США. Ми маємо бути за столом переговорів зараз. Ми зобовʼязані посилити міжпарламентський діалог, який роками штучно блокували!

Українські воїни чудово роблять свою роботу- знищують ворога, і вони вправі вимагати від всіх нас , від влади в першу чергу, теж фахово виконувати свою роботу на дипломатичному напрямку.

З позитивного. Європейські лідери підтримали Україну! І український народ. Від української влади зараз залежить як ця підтримка конвертується в зброю, гроші і миротворчу місію. Ми всі чекаємо результатів самітів в Лондоні і Брюсселі. Дуже важливо, аби лідери ЄС виступили з посередницькою місією і повернули США до діалогу, бо, наголошую, США і Украіна- це набагато ширше, ніж Трамп і Зеленський.

Нас підтримали багато американців, демократи і навіть деякі республіканці. На щастя, в США немає єдиного марафону, то ж зараз час максимальної медійної активності в західних медіа, з розʼясненням позиції, що Америка може бути великою тільки захищаючи цінності. Наш ворог - це Росія, її перемога посилює вісь зла і послаблює Вашингтон.

Зеленський і його команда зобовʼязані чесно поговорити з українцями і розказати план Б, якщо ми залишимося без американської зброї і грошей. Чи точно ми можемо витрачати зараз 600 млн євро на російське обладнання для ХАЕС, мільярди на дороги і на марафон? Очевидно, що ні. Якщо ми чесні перед собою, нас чекає секвестр бюджету і затягування пасків. Це має сказати суспільству Зеленський.

Мені було боляче дивитися на сварку в Овальному кабінеті. Я не маю ілюзій щодо позиції нової американської адміністрації. Але державне управління, особливо в час війни, потребує державницьких рішень, холодної голови і менше емоцій.

https://www.eurointegration.com.ua/articles/2025/03/1/7206145/

Сергій Фурса

Що це було?

Не знаю.

Трамп і Венс, з Їх зневажливою і огидною поведінкою, спровокували Зеленського. Вони хотіли цього? Добре, якщо ні, і це просто демонстрація характеру і внутрішніх якостей персонажів, що сиділи перед нами. Чи було це просто проявом ненависті, анти-хімії, що є у Трампа до Зеленського ще з часів імпічменту? Гірше, якщо це підготовлена пастка, зрежисований конфлікт, бо тоді нас чекає вже написана друга серія.

Точно можна сказати, що в Москві вчора багато людей напилися від щастя. Вони наразі змогли перекласти провину за потенційний зрив перемовин на Україну. Незважаючи на те, що, очевидно, саме Росія не готова до компромісу, продовжуючи виставляти вимоги капітуляції. При чому, їм для цього нічого не знадобилось робити.

Чи могли ми бути єдиними дорослими і тій кімнаті? Чи сталось те що сталось результатом відсутності досвіду? Це все риторичні питання.

Чи можна було цьому запобігти? Було очевидно, що це візит, який не принесе задоволення? Чи можна було «закрити очі і думати про Англію»? Не знаю. Зеленський намагався. Але господарі були наполегливіши. Вони провокували і добилися свого.

Чи можу я звинувачувати Зеленського, що він не стримався? Можу. Але не хочу. Бо там сидів не тільки капітан команди КВН, а президент країни, що пропускав через себе весь біль трьох років війни і геноциду з боку росіян. Там сидів президент країни, що бореться за свою гідність. Чи міг він на 5 хвилин забути про гідність? А на 10? І чи хотіла б країна, щоб він так зробив? І чи треба в таких випадках слухати країну і своє серце замість холодного розуму і терпіння. Що вдарить по країні більше, публічне приниження, якого добивались Трамп і Венс, чи публічний конфлікт? Як завжди, не було хорошого рішення. І в таку ситуацію нас поставили люди, що не можуть називатися друзями.

Провокатори досягли свого. Хто зна, навіщо. Це огидно. Чи вони мають план? Чи це план Путіна? Чи просто вони хотіли насолодитися моментом і помститися за поразку у перемовинах стосовно корисних копалин? Чи хотіли зірвати підписання угоди, яка їм нічого не дає? Чи просто Венс не може контролювати себе, коли опиняється на дивані? Хто зна.

Що вони намагались довести? Що Україна слабка і має прийняти усі умови Путіна? Чому тоді ця зустріч була в Білому домі, а не в Кремлі? Чи вони просто переклали англійською те, що хотів сказати Путін? І чи намагання змусити Зеленського мовчати і терпіти було просто прелюдією перед вимогою прийняти капітуляцію, яку вимагає Путін? Чи ми просто не розуміємо стратегії Трампа по перемовинам? А чи вона є?

А може геніальні перемовники з Вашингтону зрозуміли, що їх стратегія перемовин не працює і просто вирішили спихнути провину на Україну? Дивіться, геніальний укладач угод Трамп майже уклав чергову бьютіфул угоду, але все розвалилось через Україну? Бо тут ще можна демонструвати силу, але важко іі було б показувати, якби тебе просто послав Путін після плазування перед ним?

Добре, що це все відбулось публічно. Добре, що весь світ побачив нутро людей, що атакують Україну. Добре, що європейські лідери, усі окрім Орбана, один за одним висловили підтримку Україні.

І погано, що це сталось. Це погані новини для всіх нас. Чергові погані новини. Прикро, що Західний світ більше не має моральних лідерів, принаймні тих, хто сидить у Вашингтоні.

Але це знов має об єднати нас усіх. Не навколо Зеленського. А навколо України. Бо це почалося на революції Гідності. І продовжується вже понад 10 років, довгих 10 років. І це знов про гідність. Там, у Білому домі, один українець не проміняв гідність на похвалу Трампа. Чи це був маленький вчинок однієї емоційної людини, чи черговий великий крок нації, що не здається? Не здається не тому, що любить воювати, а тому що знає, що слідує за капітуляцією…?

Сергій Будкін

Я, до речі, бачив останній варіант угоди, яку сторони погодили.

1. Сторони керуються правом штата Нью-Йорк.

2. США надають допомогу за принципом "долар за долар", тобто за кожен долар американської допомоги (включаючи, частково, вже надану допомогу) країна перераховує в спеціальний фонд еквівалент долару США в місцевій валюті.

3. Цим спеціальним фондом керують представники США і тільки вони вирішують куди і як будуть витрачатися з нього гроші. Звісно, допомогою США також керують США.

4. З будь-яких грошей, що отримав цей спеціальний фонд, США отримують 5% одноразово в момент отримання грошей на рахунок фонду.

5. Ці 5% можуть бути витрачені на фінансування діяльності США з керування цим фондом (при цьому в штаб-квартирі фонду буде працювати 600 осіб з США), а також на закупівлю критично важливих для США металів і матеріалів або побудову підприємств на підконтрольних країні-реципієнту територіях для видобутку таких матеріалів, при цьому ці підприємства будуть належати США.

6. Будь-які рішення стосовно витрати коштів розробляються країною-реципієнтом, проте мають бути погоджені США. Без погодження США неможливо використання коштів з цього спеціального фонду.

7. Зобов'язань по захисту інвестицій або країни-реципієнта США не несуть.

8. Угода має бути затверджена Конгресом і Сенатом США, затвердження можливе тільки після підписання її країною-реципієнтом.

Цікаво, якою була б реакція, якщо б США запропонували Україні підписати клон угоди про план Маршалла? Бо викладене вище - це погоджені умови угоди про надання американської допомоги. Але їх було погоджено між США та країнами-реципієнтами плану Маршалла у 1949 році і викладене вище - це дуже коротко про те, як функціонував план Маршалла. І його умови були, як на мене, набагато більш драконівськими для країн-реципієнтів (Британії, Франції і інших союзників США), ніж те, що описано в статті Економічної Правди (в коментарі).

Чому я це написав? З багатьох міркувань.

1. Почитайте про план Маршалла, найбільш успішну програму повоєнного відновлення за будь-якими мірками, щось більше, ніж стаття у Вікіпедії. Це була дуже жорстка програма, фактично - зовнішнє управління, в якій фінансовий тягар був не тільки на США, але й якнайменше в тому ж розмірі і на країнах-реципієнтах, це не була благодійна допомога з боку США. Я в коментарях дам посилання на більш-менш пристойну статтю про умови плану Маршалла, його наслідки та адміністрування під час його функціонування.

2. Різниця між хом'ячком та щуром - тільки в їхньому PR-менеджері. Сутність плану Маршалла можна описати так, що слово "неоколоніалізм" буде здаватися зам'яким для його характеристики. Разом з тим, це точно була програма-взірець відновлення економіки не тільки однієї країни, а багатьох. Тому давайте дочекаємося остаточної версії того, що буде запропоновано для підписання Україні перед тим, як лайном кидатися. Ми вже зробили свою справу - допомогли відбити першу пропозицію, яка відносилася до категорії "А що, спитати не можна?", те, що я бачу зараз, є набагато пристойнішим.

3. Від допомоги можна відмовитися. СРСР та країни, які СРСР мав в сфері впливу (та ж Польща), відмовилися від плану Маршалла під тиском СРСР. В результаті замість того, аби виробляти нормальні авта через п'ять років після започаткування плану Маршалла, Польща через десять років закуповувала обладнання для виробництва авт, що було зроблене на заводах в Західній Німеччині, побудованих в результаті плана Маршалла, аби випускати Полонези (хто не пам'ятає що це за чудо - подивіться в Вікі).

Сергій Фурса

Трамп знов прокинувся, побачив заголовки із відповіддю Зеленського і знов накатав істеричний пост.

Це як вічний двигун. Це може продовжуватись вічно. Маск сидить на наркотиках, Трамп сидить на кока-колі і гамбургерах. Сильний енергетик.

Ми всі розуміємо, хто такий Трамп. Але Трамп – це нові умови задачі. Це факт, на який ми не можемо вплинути. І, схоже, не можуть вже і самі американці.

Але підтримка США нам потрібна. Хоче ми цього чи не хочемо, поважаємо нову адміністрацію в Вашингтоні чи ні. А цей публічний срач не потрібний. Хто від нього отримає оргазм – це Путін. Який продовжує лизати дупу Трампу. Вербувати його таким чином. Тому найкраще, що може зробити українська влада, це тупо ігнорувати задорні пости Донні. Хай пише шо він пише. Все з ним вже ясно. Зеленському не треба доводити нікому в Україні, що в нього високий рейтинг. Чи щось інше. Кожен такий пост Трампа – це більше шоку у нормальних людей. В ЄС. Хто і лишився нашим найбільшим союзником. Тут немає на що реагувати. Бо це не факти і не аргументи, тим більше що Трамп ніколи не був відомим у слідуванню реальних фактів і мало звертає уваги на правдивість того, що він говорить. Це потік свідомості, яку начинили російською пропагандою. Від людини, яка ніколи не любила Зеленського і не полюбить вже.

Україні треба бути дорослою. Бо більше дорослих у світі не лишилось. І просто сховати емоції. Як кажуть мами дітям, які залучені у процес «Будь доросліший за нього», коли «хто як обзивається, той так і називається». Мовчання буде більш показове, ніж ще 10 дотепних образ на адресу Трампа. Бо ці образи зроблять приємно тільки росіянам. Ми ж не хочемо доставити їм задоволення. А мовчання зараз буде проявом гідності. Ми можемо показати, що ми вище цього.

Трамп вже обзивався на Канаду, принижував Трюдо. Щось там казав про сектор Газа. Хтось памятає що? Він швидко може знайти іншу нову ціль. Заяв, які залишаються просто заявами. Коли йому не публічно казали «ні», погладжуючи по голівці на публіці.

Трампу треба вміти казати ні. Але не публічно. Бо для нього не важна суть. Йому важлива форма. Він має виглядати сильним. І має постійно дарувати якись перемоги. Приносити їх. Як це виглядає. А для нас головне те, що відбувається. І ми маємо пожертвувати формою. Просто тому, що нам не треба щоб ці срачі зайшли занадто далеко. Ми потребуємо співпраці з США. Не як з партнером, звісно. При Трампі це неможливо. Не як с ціннісним союзником, ні. А як з країною, що виробляє ракети для патріотів. Які нам потрібні. Як з країною, що має запаси зброї. Яку вона вже не буде нам відправляти. Але принаймні може продавати за гроші Європи.

Ми немає права на емоції. Бо на кону майбутнє. Це не черговий епізод серіалу. Ми маємо бути дорослими. Ігнорувати інфантильні образи. Знаючи кінцеву мету. Це може бути важко. Іноді це може бути принизливо. Принаймні так може видаватись. Але ми воюємо з потужнішим ворогом, потребуючи підтримки. Ів США ще лишились наші друзі. Хоч вони і мовчать. Бояться. Не хочуть, щоб про них писали пости чи то Маск чи то Трамп. І ми маємо допомогти їм допомагати нам.

Прогноз Goldman Sachs на найближче десятиліття:

🚨 Очікується, що S&P 500 принесе лише 3% річного зростання.

Цей прогноз враховує завищені попередні оцінки, що призводить до очікувань середньої дохідності в 3% до 2034 року.

🧐 З урахуванням інфляції реальна прибутковість може бути майже нульовою.

Не є інвестиційною рекомендацією