Орестократія

​Трамп робить Америку великою… коштом держав-партнерів

Ви вже, певно, чули, що 47-й президент США налаштований у лютому обкласти податковим митом товари з Китаю, Канади та Мексики: комуністичний імпорт Трамп стримує 10%-ю ставкою, а на сусідах відігрався на всі 25%. Це фішка стратегії нинішнього господаря Білого дому — зосередженість на економічній вигоді, але «стригти» друзів виявилося значно простіше, ніж впливових опонентів.

🫵🏼 Uncle Sam збирається безсоромно інкасувати низку лояльних країн—партнерів. «Колонізація» друзів, схоже, починається з Канади.

👉🏼 Новообраний президент США спершу назвав Канаду «51-м штатом», а у своїй інавгураційній промові анонсував драконівські барʼєри на торговельному шляху. 

👉🏼 Економіки двох країн тісно інтегровані в автопромисловості, енергетиці, сільському господарстві. Багато товарів перетинають кордон декілька разів у процесі виробництва, а «добросусідська» ініціатива Трампа фактично підірве економіку країни «кленового листа». 

👉🏼 Під роздачу потрапила також і Мексика, господарка якої надійно переплетена з США: нові мита матимуть для мексиканської економіки ще гірші наслідки, ніж для Канади. 

👉🏼 Формально нинішній президент демонтує одне з дітищ Байдена — угоду про вільну торгівлю між США, Мексикою та Канадою від 2020-го: вона підштовхнула торгівлю між країнами зниженням тарифів та усуненням інших торговельних бар'єрів. Байден "ділився" економічною могутністю з північним та південним сусідами, розраховуючи, що посилення Мексики та Канади сприятиме загальній безпековій стабільності регіону. Тепер — кожен за себе. 

🫵🏼 «Америка понад усе» — це одне з гасел економічного націоналізму нинішньої управлінської команди. Економічна вигода — головна мета, і заради неї, схоже, демонтуються ініціативи не лише Байдена, але й останніх років 100 американської дипломатії. 

👉🏼 Наступна в «інкасаторському» списку — Європа. ЄС «світить» наразі «лише» 10% мит, але й тут усе залежить від того, «як піде», бо можуть зʼявитися митні барʼєри й у 25%, а то й у 60%. 

👉🏼 Оті всі роздуті мита насправді є засобом примусу. Адміністрація Трампа в такий спосіб намагається досягти своїх конкретних цілей. Від ЄС вимагається зміна торговельної політики з Китаєм: зокрема, сепарації Брюсселя від Пекіна… тобто збільшення залежності європейської економіки від американської. Для ЄС це те саме, що зійти з безпечної стежки на мінне поле, доганяючи ілюзію щастя. Європейцям тепер доведеться добряче прораховувати, яка дорога для них перспективніша. 

👉🏼 Цілком очевидно, що незабаром Білий дім запропонує свій варіант угоди для Мексики та Канади, у межах якої мита скорочуватимуться… в обмін на якусь поступку для трампістів. Якщо підказки шукати в риториці команди, то перспектива для цих держав виходить геть невесела: Канаду названо 51-м штатом, а Мексиканську затоку перейменовано на Американську. Якщо так піде і далі, то незабаром виникне американський аналог путінської СНД…

👉🏼 Уже тут не згадуватиму про Гренландію та Панамський канал, про це детально тут…  
    

🫵🏼 Британському прем'єру Пальмерстону приписують фразу «У Британії немає ні вічних союзників, ні постійних ворогів, але постійні і вічні інтереси». Тепер це головне гасло Трампа: спершу Америку возвеличуватимуть вчорашні спільники та соратники, які виявилися неготовими до будь-якого типу протистояння зі старшим братом. Наступний, схоже, Китай. Для цього Білому дому спершу треба завершити війну в Україні, не виглядаючи при цьому лузером, перешкодити Сі повністю проковтнути путіна та лагідно наступити Пекіну на пʼяти в Латинській Америці, Арктиці, Європі і т.д. 

🫵🏼 47-й президент круто змінює міжнародну стратегію США. Він відмовляється нести «тягар лідерства вільного світу», тому годилося б забути про старі добрі часи, коли Америка всіх «захищала», тобто просувала свої інтереси під виглядом демократії. Тепер інтереси США вимірюватимуться здебільшого касовим апаратом.

​Трамп збавляє «мирну» зухвалість: тестує нову тактику спілкування з путіним

🫵🏼 Ще пів року тому лідер республіканців намагався вразити бункерного своєю агресивною самовпевненістю, однак сьогодні взяв на озброєння пухнастий оптимізм: замість «я йому скажу [припинити війну]…», «якщо він не послухає, то [дам Україні безлімітно зброї]…» сьогодні артикулюється невпевненість, -  «все залежить від путіна». Та це не означає, що Америка стала слабшою, просто наступний президент визначається з пріоритетами. 

👉🏼 Днями Трамп намагався вкотре відповісти на запитання про стратегію припинення бойових дій в Україні. Його позиція виглядала доволі пасивною: «Ну… є лише одна стратегія, і вона залежить від Путіна…». Далі — сподівання, що кремлівському диктаторові теж набридло все місиво війни: «Я не можу уявити, що він в захваті від того, як все відбулося, для нього це також минуло не дуже добре».  

👉🏼 47-мий президент США намагається показати, що контролює ситуацію по «угоді століття» — досягненню миру в Україні. Мовляв, збирається зустрітися з путіним «дуже швидко» після вступу на посаду, і канал спілкування з російським диктатором працює по повній, наче «Північний потік» до підриву невідомими робінгудами. Майк Волтц, конгресмен і майбутній радник з нацбезпеки, уточнив, що зустріч президентів очікується найближчими днями чи тижнями», підготовка триває «повним ходом».

👉🏼 Але… кремль на такі дипломатичні загравання Мар-а-Лаго (де розташована резиденція Трампа) крутить носом. Мовляв, ніякої предметної підготовки до зустрічі не ведеться, передумов для таких перемовин немає, до 20-го (дня інавгурації) говорити про щось передчасно. У перекладі з кремлівської людською це означає одне: поспішати московити будуть повільно, і збираються виставити Трампу великий чек за його бажання поспіхом замирити РФ та Україну. 

👉🏼 Тоді як "47-мий" навпаки, - поспішає, бо намагається перекроїти світ (принаймні робить такі заявки), прагнучи покарати Китай за всі його економічні гріхи та форматнути карту політичних настроїв Європи. А незавершена війна в Україні його звʼязує по руках та ногах. Проте "швидкої угоди" не виходить. 

🫵🏼 Тим часом не тільки Україна, але й Старий Світ задоволено протирає руки. Трамп — судячи з усього — не примушуватиме Київ до передчасних перемовин з РФ, — твердить Bloomberg у статті «В Європі зростає оптимізм, що Трамп не кине Україну на поталу». 

👉🏼 В статті йдеться як про настрої команди майбутнього президента, але й про його особисті запобіжники: "47" ризикує зазнати приниження, аналогічне тому, яке пережив Байден (відповідно - 46 президент) при хаотичному відході з Афганістану; по-друге, якщо росія здобуде перемогу в Україні, то це мотивуватиме Китай до агресивніших дій. 

👉🏼 Складається враження, що підбираючись до путіна на плюшевих лапах, Трамп тим часом намагається реалізовувати альтернативний сценарій. Наприклад, він дуже виразно НЕ РЕАГУЄ на те, що команда Байдена під «дембель» обплітає санкціями тіньовий  танкерний флот РФ, завдяки якому кремль обходив, точніше - обпливав - усі попередні спроби перешкодити експорту російської нафти.  Танкерні санкції вважаються  чи не найболючішими за весь час повномасштабки. 

🫵🏼 Це не остання метаморфоза в політичній стратегії Трампа, і не варто мати ілюзій щодо його взаємин з путіним. Просто варто знати, що зараз він перебуває саме на негативному рівні взаємин з кремлем, а далі розвидниться вже після 20-го січня, дня інавгурації. 
Не варто забувати, що всі ми хотіли б завершення війни, але "мир за три дні" може виявитися небезпечним. 

​Маск з Трампом хакнули Facebook: в зоні ураження — вся Європа.

Медіа називають нові «дедлайни» миру в Україні, але пророцтвам  навряд чи варто вірити: українське питання Вашингтон вирішуватиме в комплекті з китайсько-європейським. 

🫵🏼 Упродовж багатьох років велич США трималася на високоточній зброї та могутності долара. Тепер ставка — на медійні маніпуляції. 

👉🏼 Зовсім свіжа історія: Fb капітулював перед імперією Трампа. Власник Meta Марк Цукерберг закриває програму перевірки фактів, розгледівши в ній цензуру. Відтепер Fb налаштований копіювати алгоритми з Х (Twitter), запроваджені прибічником Трампа Ілоном Маском: той використовує Х для просування вигідних меседжів та інформаційних кампаній, часто усвідомлюючи їх фейковість.

👉🏼 Цукерберг свідомо перефарбовує контент Facebook та Instagram під нову еру, — для Марка настав важкий період каяття: ще зовсім недавно він ідеологічно тягнувся до демократів та демократії й забанив в Fb сторінку самого Трампа. Та демократи продули вибори, й Цукерберг вимушений «перевзуватися», зблизившись з республіканцями. Умови капітуляції зрозумілі: тепер у ФБ толеруватимуться сексизм, нападки на іммігрантів та інший трампізм. Це так, ніби ти вірив в божу силу, а потім настало просвітління: мовляв, заповіді господні обмежують людську свободу, а церква взагалі спалила на вогні інквізиції чимало візіонерів. 

❗️Аби підтвердити щирість каяття, Цукерберг видав мільйонний чек на святкування другої інавгурації Трампа.

🫵🏼 Маніпулятивні технології стають новою «ядерною» зброєю Білого Дому. Вони допомогли лідеру республіканців здобути перемогу на президентських виборах США, тепер уже і Європа перетворюється на полігон інтернет-диверсій. Мета — створення мережі правих популістів на Старому континенті та… зміна правлячих режимів. 

👉🏼 Маск використовує платформу для наїзду на некомфортних йому лідерів Старого Світу та підтримки ультраправих політиків європейського табору. Мільярдер назвав премʼєра Великобританії Кіра Стармера «втіленням зла», щедро облив жовчю канцлера Олафа Шольца та президента Мануеля Макрона, компліментарно відгукуючись про проросійський «інтернаціонал» Європи, зокрема ультраправу постсовкову «Альтернативу для Німеччини», французьке «Національне обʼєднання» Ле Пен і т.д. 

👉🏼 Власник Х зайнявся переформатуванням мізків європейських виборців не просто так: задача — посилити хвилю євроскептицизму в ЄС, що уже декілька років поспіль набирає популярності:  Словаччина, Угорщина, Італія, Нідерланди, Румунія, а також — Польща, Німеччина ну і, звісно, Франція багаті на праворадикальні настрої.

👉🏼 Маск «модерує» мережу європейських ультрарадикалів не лише через їх політичну тотожність з поглядами Трампа. Євроскептицизм повинен знизити вагу Європи на світовій карті, а також розірвати економічний звʼязок Брюсселя з Китаєм. Країни Євроспільноти формату Шольца-Макрона вбачають у КНР другого за статусом економічного партнера — після США. А коли США оголосять ЄС тарифну війну, то Китай займе перше місце. Трампу, який де-факто вже готується до економічного протистояння з Сі, цього не потрібно.  Тому шольців-макронів «треба» змінювати на контрольованіших ультранаціоналістів. 

👉🏼 Ультраправі зазвичай мають російський шлейф та аналогічну політичну орієнтацію. Та в очах Трампа з Маском це додає їм шарму: повернення Європи у сферу впливу кремля може стати брудним хабарем московитам — в обмін на те, що вони не сильно вписуватимуться за Китай в ході економічних розбірок із США. 

🫵🏼 Доля України розглядатиметься Трампом в загальному контексті Європи. Зараз можна сказати, що майбутній президент, як пишуть медіа, «одержимий силою і бажанням виглядати сильним», тому й постійно переглядає підходи до розв'язання українського питання і дедлайни миру. І це хороша новина для України. Погана полягає в тому, що ми можемо стати свідками нового пакту "Молотова-Рібентропа", коли для протистояння великому злу Uncle Sam спробує задобрити зло трішки менше... точніше слабше.

​Віджати Панамський канал, викупити Гренландію, поглинути Канаду, — здавалося б, до чого тут мир в Україні!?

Керівна партія США збирається зайняти кругову оборону проти світового домінування Китаю, насамперед економічного, але не виключається й військове. Тому майбутній-попередній президент США намагається зібрати всі свої політичні стереотипи в одну стратегію безпеки «Ізоляціонізм — 2025».

🫵🏼 Спершу варто пояснити рейдерські замашки щодо захоплення сусідських територій: Трамп говорить про це дедалі радикальніше, а на пресконференції у вівторок навіть натякнув на можливість застосування військової сили для встановлення контролю над Гренландією та Панамським каналом. Схоже, новий лідер вільного світу перечитав мемуарів часів холодної війни.

🫵🏼 «Данія має віддати США Гренландію». Спершу йшлося про викуп, але зараз данці мають зробити це харитативно, тобто «на шару», звісно ж — для захисту "вільного світу". Інакше Данію перепеленають такими митними путами, що країна мало не сама проситиметься про приєднання до США. 

👉🏼 Гренландія — це найпівнічніша «ерогенна» зона Пентагону. Тут знаходиться авіабаза США «Туле», яка в часи холодної війни була одним із основних елементів оборони Штатів, прикриваючи від можливого удару СРСР через Арктику. Там планувалося розмістити 600 ядерних ракет. 

👉🏼 Декілька років тому цю базу намагався придбати Китай: Пекіну давно кортить розширити свій вплив в Арктиці. Серед планів було і прокласти в регіоні новий суднохідний маршрут "Полярний шовковий шлях", і треба розуміти, що йдеться як про торгівельний флот, так і військовий. 

👆🏼До речі! Під час окупації Данії Німеччиною у ІІ-ій світовій Гренландія перебувала під захистом США і була повернута Данії 1945 року.

🫵🏼 У «рейдерстві» Панамського каналу зацікавленість практично та ж сама. Він сполучає Західне та Східне узбережжя США і скорочує океанічний маршрут для торгівельного флоту та дозволяє взаємодіяти Атлантичному та Тихому флотам ВМС США.  

👆🏼Для ілюстрації: мандрівка із Нью-Йорка до Лос-Анджелеса через Панамський канал становить 5000 морських миль, тоді як обхід навколо мису Горн додає ще 8000 миль додатково.

👉🏼 Сьогодні великим торгівельним користувачем Панамського каналу є Китай. Пекін постійно нарощує експансію в Латинській Америці, збільшуючи залежність місцевих урядів від кабальних кредитів китайських банків, в тому числі — перехоплюючи контроль над водною інфраструктурою (наприклад, вже сьогодні Китай контролює 2 з 5-ти панамських портів). Тому для Uncle Sam визріває високий ризик побачити китайські шлагбауми по обидва боки каналу. 

👆🏼 На початку 1900-х США заплатити $250 млн за землю під будівництво каналу і володіли ним до 1999 року. Тому, як і Гренландію, Трамп претендує на «своє»…

🫵🏼 Зовсім інша ситуація з Канадою, яку Трамп збирається перетворити на «51-й штат США»: це свого роду тролінг, мета якого витягнути з «51-го штату» побільше грошей. Вашингтон підтримує лояльну митну політику щодо Отави і витрачає «мільярди, щоб захистити Канаду». Ера Pax Americana змінюється епохою ізоляціонізму, й республіканці налаштовані «постригти» свого великого сусіда. 

🫵🏼 Фактично, ми уже отримали відповідь на часте сьогодні запитання «Чи здатен Трамп помиритися з Сі?». Може, але лише наразі теоретично, бо насправді він готується до протилежного: глибокої й безжальної економічної війни з КНР, в якій у Білого Дому не буде друзів… А лише стратегічні інтереси. 

І тут час настав розповісти про уготовану в цій грі роль Європи загалом та України зокрема. Про це — наступного разу. Зокрема і про те, чому Ілон Маск так завзято нападає на лідерів Старого Світу.