Орестократія

​Трамп робить Америку великою… коштом держав-партнерів

Ви вже, певно, чули, що 47-й президент США налаштований у лютому обкласти податковим митом товари з Китаю, Канади та Мексики: комуністичний імпорт Трамп стримує 10%-ю ставкою, а на сусідах відігрався на всі 25%. Це фішка стратегії нинішнього господаря Білого дому — зосередженість на економічній вигоді, але «стригти» друзів виявилося значно простіше, ніж впливових опонентів.

🫵🏼 Uncle Sam збирається безсоромно інкасувати низку лояльних країн—партнерів. «Колонізація» друзів, схоже, починається з Канади.

👉🏼 Новообраний президент США спершу назвав Канаду «51-м штатом», а у своїй інавгураційній промові анонсував драконівські барʼєри на торговельному шляху. 

👉🏼 Економіки двох країн тісно інтегровані в автопромисловості, енергетиці, сільському господарстві. Багато товарів перетинають кордон декілька разів у процесі виробництва, а «добросусідська» ініціатива Трампа фактично підірве економіку країни «кленового листа». 

👉🏼 Під роздачу потрапила також і Мексика, господарка якої надійно переплетена з США: нові мита матимуть для мексиканської економіки ще гірші наслідки, ніж для Канади. 

👉🏼 Формально нинішній президент демонтує одне з дітищ Байдена — угоду про вільну торгівлю між США, Мексикою та Канадою від 2020-го: вона підштовхнула торгівлю між країнами зниженням тарифів та усуненням інших торговельних бар'єрів. Байден "ділився" економічною могутністю з північним та південним сусідами, розраховуючи, що посилення Мексики та Канади сприятиме загальній безпековій стабільності регіону. Тепер — кожен за себе. 

🫵🏼 «Америка понад усе» — це одне з гасел економічного націоналізму нинішньої управлінської команди. Економічна вигода — головна мета, і заради неї, схоже, демонтуються ініціативи не лише Байдена, але й останніх років 100 американської дипломатії. 

👉🏼 Наступна в «інкасаторському» списку — Європа. ЄС «світить» наразі «лише» 10% мит, але й тут усе залежить від того, «як піде», бо можуть зʼявитися митні барʼєри й у 25%, а то й у 60%. 

👉🏼 Оті всі роздуті мита насправді є засобом примусу. Адміністрація Трампа в такий спосіб намагається досягти своїх конкретних цілей. Від ЄС вимагається зміна торговельної політики з Китаєм: зокрема, сепарації Брюсселя від Пекіна… тобто збільшення залежності європейської економіки від американської. Для ЄС це те саме, що зійти з безпечної стежки на мінне поле, доганяючи ілюзію щастя. Європейцям тепер доведеться добряче прораховувати, яка дорога для них перспективніша. 

👉🏼 Цілком очевидно, що незабаром Білий дім запропонує свій варіант угоди для Мексики та Канади, у межах якої мита скорочуватимуться… в обмін на якусь поступку для трампістів. Якщо підказки шукати в риториці команди, то перспектива для цих держав виходить геть невесела: Канаду названо 51-м штатом, а Мексиканську затоку перейменовано на Американську. Якщо так піде і далі, то незабаром виникне американський аналог путінської СНД…

👉🏼 Уже тут не згадуватиму про Гренландію та Панамський канал, про це детально тут…  
    

🫵🏼 Британському прем'єру Пальмерстону приписують фразу «У Британії немає ні вічних союзників, ні постійних ворогів, але постійні і вічні інтереси». Тепер це головне гасло Трампа: спершу Америку возвеличуватимуть вчорашні спільники та соратники, які виявилися неготовими до будь-якого типу протистояння зі старшим братом. Наступний, схоже, Китай. Для цього Білому дому спершу треба завершити війну в Україні, не виглядаючи при цьому лузером, перешкодити Сі повністю проковтнути путіна та лагідно наступити Пекіну на пʼяти в Латинській Америці, Арктиці, Європі і т.д. 

🫵🏼 47-й президент круто змінює міжнародну стратегію США. Він відмовляється нести «тягар лідерства вільного світу», тому годилося б забути про старі добрі часи, коли Америка всіх «захищала», тобто просувала свої інтереси під виглядом демократії. Тепер інтереси США вимірюватимуться здебільшого касовим апаратом.

​Трамп збавляє «мирну» зухвалість: тестує нову тактику спілкування з путіним

🫵🏼 Ще пів року тому лідер республіканців намагався вразити бункерного своєю агресивною самовпевненістю, однак сьогодні взяв на озброєння пухнастий оптимізм: замість «я йому скажу [припинити війну]…», «якщо він не послухає, то [дам Україні безлімітно зброї]…» сьогодні артикулюється невпевненість, -  «все залежить від путіна». Та це не означає, що Америка стала слабшою, просто наступний президент визначається з пріоритетами. 

👉🏼 Днями Трамп намагався вкотре відповісти на запитання про стратегію припинення бойових дій в Україні. Його позиція виглядала доволі пасивною: «Ну… є лише одна стратегія, і вона залежить від Путіна…». Далі — сподівання, що кремлівському диктаторові теж набридло все місиво війни: «Я не можу уявити, що він в захваті від того, як все відбулося, для нього це також минуло не дуже добре».  

👉🏼 47-мий президент США намагається показати, що контролює ситуацію по «угоді століття» — досягненню миру в Україні. Мовляв, збирається зустрітися з путіним «дуже швидко» після вступу на посаду, і канал спілкування з російським диктатором працює по повній, наче «Північний потік» до підриву невідомими робінгудами. Майк Волтц, конгресмен і майбутній радник з нацбезпеки, уточнив, що зустріч президентів очікується найближчими днями чи тижнями», підготовка триває «повним ходом».

👉🏼 Але… кремль на такі дипломатичні загравання Мар-а-Лаго (де розташована резиденція Трампа) крутить носом. Мовляв, ніякої предметної підготовки до зустрічі не ведеться, передумов для таких перемовин немає, до 20-го (дня інавгурації) говорити про щось передчасно. У перекладі з кремлівської людською це означає одне: поспішати московити будуть повільно, і збираються виставити Трампу великий чек за його бажання поспіхом замирити РФ та Україну. 

👉🏼 Тоді як "47-мий" навпаки, - поспішає, бо намагається перекроїти світ (принаймні робить такі заявки), прагнучи покарати Китай за всі його економічні гріхи та форматнути карту політичних настроїв Європи. А незавершена війна в Україні його звʼязує по руках та ногах. Проте "швидкої угоди" не виходить. 

🫵🏼 Тим часом не тільки Україна, але й Старий Світ задоволено протирає руки. Трамп — судячи з усього — не примушуватиме Київ до передчасних перемовин з РФ, — твердить Bloomberg у статті «В Європі зростає оптимізм, що Трамп не кине Україну на поталу». 

👉🏼 В статті йдеться як про настрої команди майбутнього президента, але й про його особисті запобіжники: "47" ризикує зазнати приниження, аналогічне тому, яке пережив Байден (відповідно - 46 президент) при хаотичному відході з Афганістану; по-друге, якщо росія здобуде перемогу в Україні, то це мотивуватиме Китай до агресивніших дій. 

👉🏼 Складається враження, що підбираючись до путіна на плюшевих лапах, Трамп тим часом намагається реалізовувати альтернативний сценарій. Наприклад, він дуже виразно НЕ РЕАГУЄ на те, що команда Байдена під «дембель» обплітає санкціями тіньовий  танкерний флот РФ, завдяки якому кремль обходив, точніше - обпливав - усі попередні спроби перешкодити експорту російської нафти.  Танкерні санкції вважаються  чи не найболючішими за весь час повномасштабки. 

🫵🏼 Це не остання метаморфоза в політичній стратегії Трампа, і не варто мати ілюзій щодо його взаємин з путіним. Просто варто знати, що зараз він перебуває саме на негативному рівні взаємин з кремлем, а далі розвидниться вже після 20-го січня, дня інавгурації. 
Не варто забувати, що всі ми хотіли б завершення війни, але "мир за три дні" може виявитися небезпечним. 

​Маск з Трампом хакнули Facebook: в зоні ураження — вся Європа.

Медіа називають нові «дедлайни» миру в Україні, але пророцтвам  навряд чи варто вірити: українське питання Вашингтон вирішуватиме в комплекті з китайсько-європейським. 

🫵🏼 Упродовж багатьох років велич США трималася на високоточній зброї та могутності долара. Тепер ставка — на медійні маніпуляції. 

👉🏼 Зовсім свіжа історія: Fb капітулював перед імперією Трампа. Власник Meta Марк Цукерберг закриває програму перевірки фактів, розгледівши в ній цензуру. Відтепер Fb налаштований копіювати алгоритми з Х (Twitter), запроваджені прибічником Трампа Ілоном Маском: той використовує Х для просування вигідних меседжів та інформаційних кампаній, часто усвідомлюючи їх фейковість.

👉🏼 Цукерберг свідомо перефарбовує контент Facebook та Instagram під нову еру, — для Марка настав важкий період каяття: ще зовсім недавно він ідеологічно тягнувся до демократів та демократії й забанив в Fb сторінку самого Трампа. Та демократи продули вибори, й Цукерберг вимушений «перевзуватися», зблизившись з республіканцями. Умови капітуляції зрозумілі: тепер у ФБ толеруватимуться сексизм, нападки на іммігрантів та інший трампізм. Це так, ніби ти вірив в божу силу, а потім настало просвітління: мовляв, заповіді господні обмежують людську свободу, а церква взагалі спалила на вогні інквізиції чимало візіонерів. 

❗️Аби підтвердити щирість каяття, Цукерберг видав мільйонний чек на святкування другої інавгурації Трампа.

🫵🏼 Маніпулятивні технології стають новою «ядерною» зброєю Білого Дому. Вони допомогли лідеру республіканців здобути перемогу на президентських виборах США, тепер уже і Європа перетворюється на полігон інтернет-диверсій. Мета — створення мережі правих популістів на Старому континенті та… зміна правлячих режимів. 

👉🏼 Маск використовує платформу для наїзду на некомфортних йому лідерів Старого Світу та підтримки ультраправих політиків європейського табору. Мільярдер назвав премʼєра Великобританії Кіра Стармера «втіленням зла», щедро облив жовчю канцлера Олафа Шольца та президента Мануеля Макрона, компліментарно відгукуючись про проросійський «інтернаціонал» Європи, зокрема ультраправу постсовкову «Альтернативу для Німеччини», французьке «Національне обʼєднання» Ле Пен і т.д. 

👉🏼 Власник Х зайнявся переформатуванням мізків європейських виборців не просто так: задача — посилити хвилю євроскептицизму в ЄС, що уже декілька років поспіль набирає популярності:  Словаччина, Угорщина, Італія, Нідерланди, Румунія, а також — Польща, Німеччина ну і, звісно, Франція багаті на праворадикальні настрої.

👉🏼 Маск «модерує» мережу європейських ультрарадикалів не лише через їх політичну тотожність з поглядами Трампа. Євроскептицизм повинен знизити вагу Європи на світовій карті, а також розірвати економічний звʼязок Брюсселя з Китаєм. Країни Євроспільноти формату Шольца-Макрона вбачають у КНР другого за статусом економічного партнера — після США. А коли США оголосять ЄС тарифну війну, то Китай займе перше місце. Трампу, який де-факто вже готується до економічного протистояння з Сі, цього не потрібно.  Тому шольців-макронів «треба» змінювати на контрольованіших ультранаціоналістів. 

👉🏼 Ультраправі зазвичай мають російський шлейф та аналогічну політичну орієнтацію. Та в очах Трампа з Маском це додає їм шарму: повернення Європи у сферу впливу кремля може стати брудним хабарем московитам — в обмін на те, що вони не сильно вписуватимуться за Китай в ході економічних розбірок із США. 

🫵🏼 Доля України розглядатиметься Трампом в загальному контексті Європи. Зараз можна сказати, що майбутній президент, як пишуть медіа, «одержимий силою і бажанням виглядати сильним», тому й постійно переглядає підходи до розв'язання українського питання і дедлайни миру. І це хороша новина для України. Погана полягає в тому, що ми можемо стати свідками нового пакту "Молотова-Рібентропа", коли для протистояння великому злу Uncle Sam спробує задобрити зло трішки менше... точніше слабше.

​Віджати Панамський канал, викупити Гренландію, поглинути Канаду, — здавалося б, до чого тут мир в Україні!?

Керівна партія США збирається зайняти кругову оборону проти світового домінування Китаю, насамперед економічного, але не виключається й військове. Тому майбутній-попередній президент США намагається зібрати всі свої політичні стереотипи в одну стратегію безпеки «Ізоляціонізм — 2025».

🫵🏼 Спершу варто пояснити рейдерські замашки щодо захоплення сусідських територій: Трамп говорить про це дедалі радикальніше, а на пресконференції у вівторок навіть натякнув на можливість застосування військової сили для встановлення контролю над Гренландією та Панамським каналом. Схоже, новий лідер вільного світу перечитав мемуарів часів холодної війни.

🫵🏼 «Данія має віддати США Гренландію». Спершу йшлося про викуп, але зараз данці мають зробити це харитативно, тобто «на шару», звісно ж — для захисту "вільного світу". Інакше Данію перепеленають такими митними путами, що країна мало не сама проситиметься про приєднання до США. 

👉🏼 Гренландія — це найпівнічніша «ерогенна» зона Пентагону. Тут знаходиться авіабаза США «Туле», яка в часи холодної війни була одним із основних елементів оборони Штатів, прикриваючи від можливого удару СРСР через Арктику. Там планувалося розмістити 600 ядерних ракет. 

👉🏼 Декілька років тому цю базу намагався придбати Китай: Пекіну давно кортить розширити свій вплив в Арктиці. Серед планів було і прокласти в регіоні новий суднохідний маршрут "Полярний шовковий шлях", і треба розуміти, що йдеться як про торгівельний флот, так і військовий. 

👆🏼До речі! Під час окупації Данії Німеччиною у ІІ-ій світовій Гренландія перебувала під захистом США і була повернута Данії 1945 року.

🫵🏼 У «рейдерстві» Панамського каналу зацікавленість практично та ж сама. Він сполучає Західне та Східне узбережжя США і скорочує океанічний маршрут для торгівельного флоту та дозволяє взаємодіяти Атлантичному та Тихому флотам ВМС США.  

👆🏼Для ілюстрації: мандрівка із Нью-Йорка до Лос-Анджелеса через Панамський канал становить 5000 морських миль, тоді як обхід навколо мису Горн додає ще 8000 миль додатково.

👉🏼 Сьогодні великим торгівельним користувачем Панамського каналу є Китай. Пекін постійно нарощує експансію в Латинській Америці, збільшуючи залежність місцевих урядів від кабальних кредитів китайських банків, в тому числі — перехоплюючи контроль над водною інфраструктурою (наприклад, вже сьогодні Китай контролює 2 з 5-ти панамських портів). Тому для Uncle Sam визріває високий ризик побачити китайські шлагбауми по обидва боки каналу. 

👆🏼 На початку 1900-х США заплатити $250 млн за землю під будівництво каналу і володіли ним до 1999 року. Тому, як і Гренландію, Трамп претендує на «своє»…

🫵🏼 Зовсім інша ситуація з Канадою, яку Трамп збирається перетворити на «51-й штат США»: це свого роду тролінг, мета якого витягнути з «51-го штату» побільше грошей. Вашингтон підтримує лояльну митну політику щодо Отави і витрачає «мільярди, щоб захистити Канаду». Ера Pax Americana змінюється епохою ізоляціонізму, й республіканці налаштовані «постригти» свого великого сусіда. 

🫵🏼 Фактично, ми уже отримали відповідь на часте сьогодні запитання «Чи здатен Трамп помиритися з Сі?». Може, але лише наразі теоретично, бо насправді він готується до протилежного: глибокої й безжальної економічної війни з КНР, в якій у Білого Дому не буде друзів… А лише стратегічні інтереси. 

І тут час настав розповісти про уготовану в цій грі роль Європи загалом та України зокрема. Про це — наступного разу. Зокрема і про те, чому Ілон Маск так завзято нападає на лідерів Старого Світу.

Від китайського «мирного плану» до угорського: 

Угорський премʼєр Віктор Орбан напʼяв блакитну каску миротворця, вдаючи, що отримав від Дональда Трампа ліцензію на право вершити долі України та московії. Та насправді він затято гне кремлівську лінію.

🫵🏼 Про Орбана слід поговорити, бо його вже стало багато. Він набрав політичної ваги, і з одного боку —  найдовіреніша особа кремлівського диктатора в Європі… з іншого — найвірніший європейський адепт Трампа. Лише цього року він бачився і розмовляв із Трампом декілька разів поспіль, після чого — телефонував до кремля.  А ще Орбан днями несподівано завітав до президента Туреччини Ердогана, свого колеги по НАТО, який (як і Орбан) також любить інколи грати «за протилежну команду». 

👉🏼 Про мету отієї човникової дипломатії прохопився сам Орбан,  запропонувавши «різдвяне перемирʼя»... Перемирʼя, без будь-яких гарантій безпеки для України та подальших контурів розвитку ситуації. Фактично йдеться про примітивне замороження війни по лінії фронту, — це путінська ідея, перефарбована на угорський лад. 

👉🏼 Орбан, по суті, намагається перепакувати кремлівський "мирний план" в нову обгортку, в якій її можна підсунути решті Європи. В основі логіки — путінський ботокс і традиційні російські скрєпи головного мозку: позбавити Україну військової та фінансової підтримки, а потім натягнути Києву на голову ультиматум капітуляції. 

🫵🏼  Та чи такого плану капітуляції очікує майбутній очільник Білого Дому? З його публічних заяв можна зрозуміти, що він прагне укласти вигідну для себе угоду щодо України. Йдеться про оборудку, яку з радістю підтримають більшість видимих і залаштункових її учасників. 

👉🏼 Саме тому команда Трампа не озвучує контурів майбутньої домовленості, і не генерує яких би то не було власних ініціатив, натомість моніторячи контроверсійні побажання зацікавлених гравців: від Києва до москви, від Брюсселя до Пекіна, і, як це не дивно — від Будапешта до Анкари. Важливими є не раціональність чи справедливість пропозицій, а політична вага її носія. 

👉🏼 У цьому контексті човникова дипломатія угорського премʼєра виглядає як підміна понять: він збирає пул держав, здатних змінити колективну думку Брюсселя і, зрештою — натиснути на Україну. «Взаємовигідність», так би мовити, навпаки.   

👉🏼 Орбан блефує, і його ініціатива стане настільки вагомою в очах Трампа, наскільки слабкою буде позиція Старого Світу, значна частина якого залишається на боці Києва, але здебільшого поводить пасивну політику. Саме після "зважування" позицій прокремлівських, і прозахідних сил і наповнюватимуться конкретним змістом слова нового-старого американського президента про те, що «єдиний спосіб добитися угоди — не кидати Україну».   

🫵🏼 Хочеться вірити, що Трамп затямив уроки першого президентства, коли його адміністрація уклала договір з талібами про припинення вогню і політичне порозуміння офіційного уряду й "Талібану". Однак бойовики використали цей «мирний план» як сходинку для захоплення влади в країні. Те ж саме може повторитися в разі "орбанізації" Трампа:  раптове припинення фінансування України не призведе до миру, а скоріше навпаки - стимулюватиме російську агресію.

​Сирійський удар: бункерний отримав ляпаса від своїх друзів Ердогана та Нетаньягу.

Просто зараз кремль намагається «перевзутися» під нову владу в країні.

🫵🏼 Кишеньковий диктатор Башар аль-Асад, заступивши на сирійське президентство після свого батька у 2000-му, вже втік до москви, й розважає Віктора Януковича десь у путінському музеї політичних маріонеток. Повстанцям вистачило декілька днів, аби захопити країну. Та, як виявилося, повстанці — не зовсім повстанці, і діяли вони не самі.  

👉🏼 Повстанські групи об'єдналися під керівництвом Хаят Тахрір аш-Шам (ХТШ), яку США за «першого» Трампа назвали терористичною організацією. ХТШ — колишній філіал Аль-Каїди. Група вважалася екстремістською, але пізніше прикрутила свій радикалізм, зосередившись на створенні чогось на кшталт цивільного уряду.

👉🏼Декілька крил, що влилися в ХТШ, активно підтримувалися Туреччиною. Анкара упродовж років не могла домовитися з Асадом про повернення на батьківщину декількох мільйонів сирійських біженців, що проживають в Туреччині. Ердоганові давно вже дошкуляють і прикордонні конфлікти з сирійськими курдами.

👉🏼 За деколонізацію Сирії слід віддати належне наполегливості Ізраїлю: він ігнорував заклики до припинення вогню, знищуючи своїх ворогів, в тому числі з «Хезболла» та іранських проксі: у Газі, Лівані, Ємені, Сирії чи Ірані. Кожна з атак на лідерів «Хезболла» чи іранського КВІР засуджувалася партнерами за «ризик ескалації». Але саме тактика Ізраїлю стала запорукою нинішнього успіху. 

👉🏼 США координували дії повстанців, але робили це через Туреччину. Вашингтон турбувало, аби на хвилі боротьби з Асадом до влади не повернулися бойовики ІДІЛ.

🫵🏼 Обезголовлення — лише початок демонтажу режиму. Слідом почалася авіаційна операція: американська авіація бомбардувала декілька баз ІДІЛ в Сирії, а Ізраїль «накидав» по штаб-квартирах митниці, воєнної розвідки, а також по ракетно-дослідницькому центрові. 

👉🏼 Розпочинається сухопутна фаза зачистки Сирії. Першими перетнули кордон із Сирією ізраїльські війська; вони шукатимуть злочинців, чиїми руками Іран та московія розгойдували ситуацію на Близькому Сході.  Далі — буде. 

🫵🏼 Тепер найсмачніше — про русню. Схоже, бункерний вже обірвав телефон Ердогана, намагаючись домовитися: бодай про безпечне виведення військ, а то й — про збереження своїх баз у Сирії.  

👉🏼 Московити мають військово-морську базу в Тартусі та авіабазу в Латакії. Це забезпечило військово-морську присутність в Середземному морі та повітряний потенціал в регіоні. Московія використовувала свої сирійські бази як плацдарм, щоб змагатися за вплив із Заходом у таких африканських країнах, як Лівія, Малі та Центральноафриканська Республіка та інших країнах африканського Сахелю. Немає бази — слабшає вплив.  

👉🏼 Кремль, як і Іран, вже зазнав іміджевих втрат, не втримавши в кріслі свого «козачка». Та чи вдасться йому зберегти військові бази? Схоже, бункерний вирішив активно "перевзутися": наприклад, змінилася риторика державного телебачення РФ: спершу противників Асада називали терористами, та із захопленням Дамаска — «ополченцями» та «опозиціонерами».  

👉🏼 Західні медіа пишуть, що бункерний, який має давні стосунки з ІДІЛ і навіть постачав їм нафту, намагатиметься домовитися з їхніми недругами із Хаят Тахрір аш-Шам… Або принаймні з Ердоганом. Та хочеться вірити, що США і тут рубатимуть з плеча, аби витурити російську нечисть з сирійської землі. 

🫵🏼 Сирійські події матимуть опосередкований вплив на війну в Україні: чим стабільнішим буде Близький Схід, чим менше метастазів пустять там московити та Іран, тим більше впевненості у наших західних партнерів буде в українському «питанні».    

🫵🏼 До речі, від нової сирійської влади не варто очікувати демократичної вітрини, навіть навпаки. ХТШ дотримується консервативної ісламістської ідеології з її «талібськими» замашками: занурення країни в ментальний феодалізм, скорочення прав жінок, утисків християн. Але, схоже, світ готовий піти на «допустимі жертви», аби викурити з країни ірано-російський дух.

​Умиротворення замість миру: західні партнери інтенсивно задумалися над завершенням війни в Україні.

ЄС щиро сподівається, що плани Трампа щодо України врахують і європейський безпековий інтерес. Тоді як сам майбутній президент сподівається геть зовсім на інше.  

🫵🏼 Європа відверто налякана кремлем, проте України не зрікається. Тому європейське крило НАТО готує алгоритм завершення війни за формулою «ні нашим, ні вашим». Та не поспішайте їх засуджувати. 

👉🏼Брюссель наразі не переймається статусом окупованих територій, його турбують насамперед гарантії безпеки Україні: тобто створення запобіжників, які мали б захистити нашу державу у повоєнний період, і при цьому — не особливо роздратувати московського диктатора (як пише Bloomberg, «не спровокувати путіна»).

👉🏼 Західні партнери вже не говорять про «пошук шляхів перемоги» і «перспективи членства в НАТО», а обіцяють дати Києву удвічі більше зброї. Вони це називають «зміцненням переговорної позиції України у момент ескалації російської агресії». Про збільшення постачання говорили й генсек НАТО Марк Рютте, і міністри закордонних справ Альянсу.

👉🏼 Після завершення війни (чи гарячої фази конфлікту, як вже вийде) партнери думають створити демілітаризовану зону, яку патрулюватимуть  європейські війська: ідею нібито підтримали британці, французи, а згодом і німці. 

👉🏼 Варто зауважити, що європейське крило альянсу воліло б розпочати перемовини з кремлем про врегулювання «вже найближчим часом», ще до того моменту, доки Трамп вийде на геополітичний подіум зі своєю кувалдою миротворчості… Очевидно, розрахунок на те, щоб новий-старий господар Білого Дому не вигадував велосипед заново, а скористався європейським. 

👉🏼 Фактично, Старий Світ задекларував, що готовий прислухатися до кремлівського діда, і  відмовляється в осяжній перспективі розглядати членство України в НАТО. Бо це означатиме перехід червоних ліній РФ, яка розглядає Україну як частину своєї сфери впливу. З іншого боку, європейці воліли б не бачити російські війська на західному кордоні України, тому й проявляють активність. 

🫵🏼 Тим часом Київ вимушений визнати, що колись найгірший сценарій завершення війни став найкращим: йдеться про згоду на початок мирного процесу, — без кордонів 1991-го року. Цей coming out був потрібен для політичного зближення з командою Трампа. Українська делегація саме перебуває в США.  І тут є дві новини. 

👉🏼 Погана полягає в тому, що офіційно радники Трампа і далі тримаються стратегії тиску на Україну, винагородження путіна трофеями у вигляді 20%+ української території й блокуванням євроатлантичної інтеграції України. 

👉🏼 Хороша — тиснутимуть не лише на Україну. Спецпредставник Трампа з питань російської війни проти України Кіт Келлог підтримав надзусилля Байдена «в квапливому постачанні зброї Україні». Як сказав Келлог, «це дасть Трампу важелі тиску на Москву в перемовинах про врегулювання» (The Wall Street Journal).  

🫵🏼 Загалом ще рано говорити, якою версією «мирного плану» інтелектуально завагітніє Білий Дім під головуванням Трампа. У США немає спільних кордонів ні з РФ, ні з атакованою путіним Україною. Відтак фінальна версія може базуватися не стільки на геополітичній раціональності, скільки на дипломатичній легкості її реалізації.

👉🏼 Трампу потрібен терміновий успіх, а також можливість зосередитися на боротьбі з внутрішніми ворогами та кривдниками, для цього зовнішніх треба умиротворити. Звісно, на практиці, замирення США з РФ не виглядатиме так лінійно, бо на шляху їх зближення теж чимало каменів спотикання. Домовитися про глобальний мир з перерозподілом сфер впливу їм отак ось сходу навряд чи вдасться. 

👉🏼 Логічно припустити, що ота глобальна угода Трампа—путіна—2025 щодо України передбачатиме насамперед припинення вогню і багаторічні перемовини між агресором, його жертвою та неймовірною кількістю посередників. Отакий ось "найкращий" поганий план. 

​«Азійський тигр» вдає гієну: що відбувається у Південній Кореї

🫵🏼 Воєнний стан в П. Кореї — це частина їх політичного коду, щось на кшталт, як у нас майдани. 

👉🏼 З часів заснування Республіки Корея 1948-го багатьом президентам "свербіло" оголосити воєнний стан. Останній — і, можливо, найвідоміший — стався після вбивства 1979 р президента Пак Чон Хі, екс-генерала, який сам використовував воєнщину для придушення політичних протестів і опозиції з моменту захоплення влади в 1961 році. У країні неодноразово виникали повстання, що придушувалися десантниками та бронетехнікою. 

👉🏼 З 1980-х Республіка Корея вважається найпрогресивнішою демократією у континентальній та Східній Азії. Саме тоді від влади де-факто відкотилися військові, і в країні почали відбуватися вільні президентські вибори. 

🫵🏼 На історичну традицію наклалися і характерні особливості нинішнього президента Юн Сук Йоль, який дуже нагадує за характером Міхеїла Саакашвілі: ніщо так не заважає його реформаторству, як пута демократії та необхідність рахуватися з чужою думкою. 

👉🏼 Юн, лідер консерваторів, ніколи не був особливо популярним. Він переміг з перевагою лише в 0,8%, і за нього голосували «по приколу», тобто — проти його ліберального попередника.

👉🏼 Як і Саакашвілі, Юн любить гучно боротися з корупцією. Як генеральний прокурор, він посприяв увʼязненню навіть тодішнього лідера власної партії Пак Кин Хе, розчистивши собі дорогу на вершину влади. З «кадилом» антикорупції він переслідував президентів держави й навіть керівника могутнього Samsung. Ті нападки були гучними, принесли Юну славу, але не завжди ефективними з погляду антикорупції. 

👉🏼 "Диктаторський" указ Юн Сук Йоля став кульмінацією багаторічної ворожнечі між двома основними політичними таборами країни. Опозиційна до нього Демпартія зберегла свою більшість у Національних зборах, а потім наростила її на чергових парламентських виборах у квітні. 

👉🏼 Не маючи більшості у парламенті, він не міг провести потрібні для змін закони: починаючи від зменшення корпоративних податків і завершуючи ухваленням держбюджету. На додачу, демократи виношували ідею імпічменту президентові, для цього  їм потрібно було лише з десяток голосів консерваторів. 

🫵🏼 Президент РК оголосив воєнний стан, намагаючись заблокувати парламент. Та через декілька годин скасував його. Що пішло не так?! 

👉🏼 Почнемо з соціального тла: збільшується прірва між доходами різних прошарків населення. Ціни на житло зростають, як і безробіття, і воно дедалі «молодіє». Страйкують лікарі, а громадяни скаржаться на недоступність медобслуговування, і всі разом звинувачують у своїх бідах політиків та корупцію.  На тлі цієї катастрофи спершу виник скандал про незаконне збагачення дружини президента, яка хизується коштовними речами, а потім він під гаслом «північні корейці наступають» спробував ввести диктатуру. 

👉🏼 Оголошення диктатури шокувало південнокорейців, які ще не забули бурхливу епоху військового правління. Тисячі протестувальників зібралися в Сеулі, вимагаючи арешту глави держави: країна, яку вважали зразком культурної м’якої сили та азійським лідером демократії, раптово повернула в іншому напрямку. 

👉🏼 Президент наказав блокувати парламент, але армія не дуже сумлінно виконувала вказівку, і тому депутати—демократи потрапили на свої робочі місця, створивши телевізійну картинку для світу. У Юна не залишилося іншого виходу, як задкувати.

🫵🏼 Тепер опозиція рефлексує на зрадницьку витівку президента,  розкачуючи йому імпічмент. Відтепер, головна увага південнокорейського політикуму буде сконцентрована не на протидії зовнішнім загрозам в особі Кореї Північної, Китаю та РФ, а ворогам внутрішнім… тобто опонентам по політичному горизонту.

👉🏼 Так часто трапляється в політиці, що процес підміняє результат, тобто утримання влади — понад зміцнення держави та посилення її обороноздатності. І не лише в Південній Кореї…

👉🏼 Тим часом вісь зла потирає руки, очевидно, гадаючи: чи не настав час нацькувати Кіма на увесь цей демократичний безлад.

Розмовляв з Валерієм Чалим, українським дипломатом та — свого часу — послом у США, і ось інсайди від нього.  

👉🏼 Почнімо з того, що родина Трампів свого часу хотіла придбати курорт в Україні, але тодішня влада виставила непосильний "додатковий" чек за вхід на ринок. Хто такий ненаситний з українських можновладців — дізнаєтесь з інтервʼю. 

👉🏼 До Нового року рашисти намагатимуться знову вдарити по Україні «Ліщиною», тобто «Арєшніком». Чалий навіть припустив, куди може бути приліт. І це не Київ. Такий удар знадобиться, аби показати ЄС, що у російської неадекватності довгий радіус дії. 

👉🏼 Інша історія: посіпаки вмовляють Путіна на ядерний удар, але — судячи з усього — це буде невеличкий боєприпас, при чому — скоріше всього — або по російській території, або по тимчасово окупованій. Таку політику гнуть ті, кому кортить «ескалації по повній».  

👉🏼 А ще — його прогноз завершення війни, а також аналітика деяких кадрових призначень Трампа, що геть зовсім не втішать російського диктатора. 

👉🏼 І вишенька на торті: бункерному кортить зайняти місце Леніна в мавзолеї. 

👉🏼 Про трансформацію московії, задавлені обрАзи Трампа на путіна й про новий етап російсько-американських взаємин... Іншими словами, варто подивитися, — лінк ось тут. 

​Путін зводить нову Берлінську стіну. Питання лише в тому, чи асистуватиме йому Трамп

🫵🏼 Російський диктатор ставить собі за мету витіснити американців з Європи та разом з китайцями домінувати на континенті. Це повністю вписується в трампівську стратегію MAGA, згідно з якою 47-мий президент США налаштований відмовитись від світового лідерства. 

👉🏼 Найсумніше, що у бункерного та нового господаря Білого Дому збігаються оцінки спроможностей євроспільноти: вони обоє вважають їх «дрібними європейцями», і деякі експерти вже пророкують нову «Ялту», де путін з Трампом домовляться про побудову чергової Берлінської стіни… цього разу вже десь на Ла-Манші. Тобто нинішній кволий, беззубий ЄС в класичному своєму вигляді може потрапити у сфері інтересів Глобального Півдня. 

👉🏼 «Ялта» повністю вкладається в сучасну економічну матрицю: Сполучені Штати в чергову каденцію Трампа збираються відмежуватися від світу високими загороджувальними митами, в тому числі — й від ЄС. Для кризової економіки єврозони це означає втрату одного з ключових ринків і звучить як смертельний вирок. 

👉🏼 Тут на допомогу прийдуть Китай з його дешевими грішми, товарами, а мордор надасть енергетичний «соціальний пакет». Ми добре знаємо, наскільки важко злізала Європа з путінської газової голки, однак залежність від Китаю не менша: за даними Євростату, китайський імпорт в Європу удвічі перевищує експорт, і ситуація лише погіршується для Брюсселя: трампономіка поставить Європу в незручну розкаряку перед геополітичними кочівниками з Глобального Півдня.

З Трампом можна домовитися і про розділення Європи, і про розділення світу. Після нашої перемоги на полі бою, — Константин Малофеев, сука православна, пропутінський олігарх, спонсор війни.  

🫵🏼 Оті всі «шольци», політичні нащадки бабусі Меркель, заколисують себе ідеєю спільної економічної зони від «Лісабону до Владивостоку». Вони досі вважають, що подарувавши бункерному Україну, могли б уникнути великої війни. Їм не  збагнути, що Україна — це ситуативне поле бою, на якому кремль пробує повернути світове домінування часів СРСР.

👉🏼 ЄС втрачає владу буквально на очах. Свіжий приклад — засідання БРІКС (клуб Бразилії, росії, Індії, Китаю та Південної Африки). На саміт прибув не лише президент Туреччини Реджеп Ердоган, але й генсек ООН Антоніу Гутерриш.  Генеральний секретар в Казані, та ще й на підтанцьовках у Путіна та Сі, — це не тільки ляпас західному світові, але й флюгер, котрий показує напрямок і швидкість вітру. Дує він напевно вже не у вітрила ЄС.

👉🏼 Другий аргумент - перемога пропутінських «ультрас» в Європі: ультраправих та ультралівих. Тут йдеться вже не тільки про Угорщину, Словаччину, Нідерланди чи Італію: перемога Трампа може підштовхне інших крайніх — правих та лівих — у Європі. 

У Трампа з путіним не менше причин і для чварів, але про це іншим разом: тут хотілось розповісти про їх стратегічну спорідненість, особливо в неприязні до Старого Світу.

📲 Бути в курсі легко! Вибір топових Telegram-каналів для щоденних новин

🇺🇦єРадар — військово-аналітичний канал, моніторинг ситуації у державному повітряному просторі, попередження щодо ворожих повітряних ударів.

😊 Український Наступ — це ми диктуємо мейнстримну повістку дня в #укртг. Долучайся до крутєйшого ком'юніті — і не пошкодуєш.

OBOZ.UA — інформаційний канал, де кожен знайде своє. Оперативно і об'єктивно про війну, політику, економіку і соціалку, захоплююче та цікаво про шоубіз, спорт, науку, школу і не тільки!

Канал "Орестократія" — це авторський проект Ореста Сохара, де аналітичні матеріали підкріплені інформацією надійних джерел. Це канал для тих, хто прагне глибше розуміти бурхливе сьогодення.

👀 Новини Еспресо.TV — лише перевірена інформація без фейків та хайпу. Ексклюзивні коментарі, гаряча аналітика та звістки з фронту з перших уст.

🇺🇦Спротив — реалії окупованих територій. Викриття та ліквідації зрадників. Поради як чинити спротив та дотримуватися інформаційної безпеки.

Приєднуйтесь та діліться добіркою з тими, хто цінує корисну інформацію!

​"Морозильна" стратегія на роки: швидке завершення війни від Трампа обростає деталями

Світ неправильно витлумачив слова Трампа про «завершення війни за 24 години»: лідер республіканців говорив про банальну заморозку, тоді як насправді Україна може перебувати в стані війни з мордором ще не один рік, подібно до пріснопамʼятної АТО. 

🫵🏼 Намір новообраного 47-го президента США Дональда Трампа «швидко завершити війну» поступово обростає контурами. От The Wall Street Journal ділиться найсвіжішими даними з виборчого штабу.

👉🏼 Йдеться про заморозку активних бойових дій, навіть ціною значних поступок Києва. У планах — подарувати московитам 20% окупованих територій і забанити спроби Києва вступити в НАТО: за однією з версій — років на 20, в іншій — безстроково. 

👉🏼 Джерела натякають, що Трамп може заблокувати й інтеграцію України до інших «союзних інститутів», фактично - ЄС. 

👉🏼 Після заморозки по лінії фронту пропонується встановити між Силами Оборони й окупантами демілітаризовану зону протяжність 1287 км, але не зрозуміло, хто її контролюватиме.

👉🏼 В обмін на це Україна збереже свою незалежність.

👉🏼 Формально, у Трампа є лише один інструмент - постачання зброї. Для тиску на Київ він зупинить постачання зброї, для дратування москви, навпаки, відкриє ЗСУ безлімітний доступ до американських арсеналів.

🫵🏼 Однак війна — не президентський лімузин, який можна зупинити одномоментно, адже в агресора й оборонців зовсім не співставні відчуття справедливості. 

👉🏼 Якою б складною не була ситуація, влада України не підписуватиме акт часткової капітуляції, — про зречення від пʼятої частини своїх територій чи, наприклад, скорочення чисельності ЗСУ, як це мариться московитам. В політиці такі задачі трансформуються в затяжний, багаторічний переговорний процес, де фінальні рішення доведеться підписуватися уже наступним поколінням політиків. Щось на кшталт цього планувалося закласти в Стамбульські угоди, де Донбас та Крим отримували особливий статус на роки, доки хтось колись і десь його уточнить. 

👉🏼 В «плані заморозки» ні слова про гарантії безпеки Україні, котрі намагається отримати Київ, і формулюванням яких опікувалися наші європейські партнери. Відсутність безпекових запобіжників — загроза нової агресії мордору проти України. Вже зрозуміло, що Трамп не збирається надати сильні гарантії Києву — ні членства в НАТО, ні статус головного партнера Альянсу, відтак Брюсселю та Києву знадобиться час для формування локальної безпекової угоди. Раз заговорив про цю тему, то додам, що вона можлива за участі Великобританії, Польщі, країн Балтії, можливо — Франції. З погляду сьогодення — це максимум, на що можна розраховувати. 

👉🏼 Бункерний теж додасть клопотів  Трампу, розкатавши свою хотілку. Якщо Вашингтон повністю задовільнить москву, то господар кремля виглядатиме переможцем, а новий очільник Білого Дому — лузером, що підіграв темним силам. Це ще одна причина, чому Білому Дому знадобиться "морозитися" тривалий час: аби мати час для устаканення взаємин з бункерним.  

🫵🏼 Іншими словами, "морозильна дипломатія" від Трампа має на меті зняти гарячу фазу війни, доручивши найспекотніші бої дипломатам. Спершу сторони домовляться про припинення обстрілів цивільної інфраструктури, обміняються полоненими,  а там, дивись, зʼявиться американський ультиматум про розведення військ. 

А далі!? Далі подивимося. 

​80% населення Грузії — за вступ до ЄС; проте 54,2% — за проросійську «мрію». Поясню, чому

На грузинському кейсі кремль демонструє силу технологічної інженерії. Ще 16 років тому, 2008-го РФ відстоювала свої танками, які дійшли мало не до Тбілісі. Та після політичного банкрутства Саакашвілі московія змінила агресивний інструментарій на «мирний», пропагандистський. 

🫵🏼 Аналітика останніх парламентських виборів в Грузії — це, по суті, демонстрація можливостей російських технологій: спершу 2012-го в цій країні змінили правлячу партію, на виборах перемогла  прокремлівська сила на чолі із найбагатшим бізнесменом країни Бідзіною Іванішвілі, який до того тусив у рашці. У 2024-му грузинам змінили свідомість.
 
👉🏼 Іванішвілі вміло спекулює на консервативних настроях суспільства, напарюючи «інформаційний пакет», обкатаний путіним на росії: починаючи від тотального захисту від «популяризації ЛГБТ», завершуючи боротьбою з "ворогами народу" в особі т.зв. іноагентів.

👉🏼 Не обійшлося без прямого впливу кремля. Міжнародні розслідувачі хакнули листування між співробітниками СЗР РФ, з якого і стало відомо, що російські розвідслужби не вірили в «органічну перемогу» «Грузинської мрії» й запропонували підготувати «радикальні заходи», щоб уникнути «нової Вірменії». Схоже, що йшлося про фальсифікацію виборів із наступним - за потреби - жорстоким придушенням протестів за білоруським сценарієм 2020 року.

👉🏼 В ході виборів ГМ вела окрему кампанію із залякування «можливою війною». Країна вже пережила війну з РФ, втратила частину територій і тому страшилки виявились дуже ефективними. «Якщо не ми, то буде війна», — ось одне з гасел ГМ, яка відверто закликає брататися з окупантом. Іванішвілі навіть у день голосування переконував виборців, що зовнішні сили (оті агенти) хочуть «залучити Грузію до війни».

👉🏼 До 2024-го проросійська ГМ уже тричі отримувала першість на парламентських виборах, але до останнього вимахувала перед носом виборця перспективою майбутнього вступу до ЄС. Та 2024-го саме «Грузинська мрія» спровокувала найглибшу кризу у відносинах Грузії та Заходу за останні 20 років, ухваливши закон про іноагентів. Тепер євроінтеграція країни припинена, а США – стратегічний партнер Тбілісі – розпочали перегляд двосторонніх відносин.

👉🏼 За чутками, кремль готує для Тбілісі заспокійливі смаколики: йдеться про повернення до складу Грузії двох колишніх регіонів — Південної Осетії та Абхазії, що зараз знаходяться під фактичним російським військовим контролем. Іванішвілі оголосить про «відновлення територіальної цілісності Грузії». Це такий собі нерівноцінний курс обміну: дві області в обмін на повний контроль над усією країною з її логістичними ланцюжками, найважливіший з них — сухопутний коридор — через Грузію та Вірменію — в Іран.
 
🫵🏼  Опозиція мала шанс обіграти ГМ, виступивши єдиним фронтом, але політики не змогли  домовитися через власні політичні амбіції. На вибори пішли чотири різні опозиційні сили, й не змогли виграти у «мрії», тепер намагатимуться не програти. 

👉🏼 ГМ набрала 89 голосів зі 150-ти, а для початку роботи парламенту має бути не менше 100 депутатів. Опозиційні партії намагаються обʼєднатися, відмовившись від роботи у представницькому органі, таким чином заблокувавши парламент. Але чи проявлять політики єдність напередодні «політичного розстрілу», — покаже час. Це з одного боку.

👉🏼  З іншого, ГМ, яка за підтримки СЗР РФ уже давно готувалася до білоруського сценарію, навряд чи зупиниться перед «конституційними формальностями» і просто захопить владу. Тим паче, що населення настільки залякане українським кейсом війни, що, здається, призабуло про свою національну гордість, революцію троянд та хвацькі часи демократизації країни.

🫵🏼 Грузинський кейс варто знати кожному українському виборцю, аби орієнтуватися, наскільки небезпечна політична русофілія. Минулого вже не виправити, але небезпечному майбутньому — можна запобігти.

​Запрошення без членства: перед Україною вимахують розмінною «монетою» НАТО

На засіданні Європейської Ради в Брюсселі наші партнери обговорюватимуть «закінчення конфлікту» в Україні. Інформацію «на хвості приніс» словацький премʼєр Роберт Фіцо, вона підтверджується інсайдерськими джерелами.

🫵🏼 Спершу пряма мова Фіцо: війна в Україні скоро закінчиться. До таких висновків його підштовхує інфо, що знову постало питання про запрошення України до НАТО. Тут треба наголосити, що Фіцо розмежовує два поняття: «запрошення до Альянсу» та «вступ». На його думку, «прогрес у питанні врегулювання війни» наступить уже завдяки запрошенню, тоді як про перспективи приєднання України він навіть не береться говорити: Фіцо проти вступу («це призведе до третьої світової війни»), і навіть не говорить про таку перспективу.

🫵🏼 Тепер про інсайди: 

👉🏼 Інституційно Північноатлантичний альянс не готовий навіть запрошувати Україну: з одного боку, цьогорічний саміт уже відбувся, з другого - завжди знайдуться добрі угорці чи турки, охочі заблокувати на тривалий час нашу євроатлантичну інтеграцію. За моїми даними, таке запрошення може озвучити президент США Байден… повноваження якого добігають кінця уже в січні наступного року. Якщо переможе Камала Гарріс, то вона бодай успадкує це зобовʼязання, якщо Трамп -  то  лише зігріємося ілюзіями із задавненим терміном придатності. 
 
👉🏼 Наші західні партнери не знають, що робити зі статусом окупованих рашистами територій. Так-так, вони й надалі виступають за територіальну цілісність України, але «українську кризу» погасити прагнуть ще дужче. Тому доля трофеїв путінської агресії визначатиметься по ходу пʼєси. 

👉🏼 Бундесканцлер Олаф Шольц щасливий: він понад 2,5 роки спав з телефоном, очікуючи нагоди подзвонити московському «другу вольдемару», і ось цей шанс намалювався. З першої спроби абонент виявився не доступним, але Олаф невгамовний, і готовий організувати цілий кол-центр для контенту з бункерним. Очевидно, саме в такий не хитрий спосіб вирішуватиметься наше майбутнє. 

🫵🏼 Замість висновків процитую ще Фіцо, про таких моя бабуся казала «вода в дупі не тримається». Тобто, що у ЄС в голові, у Фіцо на язиці. 

👉🏼 Фіцо вважає, що війна в Україні закінчиться дуже швидко: «Вірогідність припинення війни в Україні за короткий час дуже висока».

👉🏼 Прем'єр  бажає Україні справедливого миру, але запитує, чи можливо його досягти в цій ситуації. 

👉🏼 Однією з головних тем його переговорів у Китаї будуть мирні переговори. Він завжди намагався мати збалансовані відносини з Росією. 

👉🏼 За його словами, потрібно забути, що росіяни підуть з Криму та інших територій, наприклад, Донецька чи Луганська: росіяни завойовують дедалі більше території, і «конфлікт» (!!!) не має військового вирішення.

🫵🏼 Що ж, очікуємо отого їхнього Брюсселя. 

​Майбутнє РФ проглядається лише в гарматний ствол, або Як путін потрапив у пастку вічної війни.

Зупинка військо-промислового комплексу породить на болотах тотальну економічну кризу; з іншого боку, і подальший розвиток оборонки можливий лише завдяки висмоктуванню ресурсів з медицини, освіти та соціальної сфери.


🫵🏼 Спершу про пастку. Російський диктатор захопився війною і планує воювати до кінця життя, що простежується на бюджеті-2025. Витрати на оборону і нацбезпеку офіційно складуть 40% усіх федеральних витрат — це найвищий показник з часів розпаду СРСР. Уперше з часів кончини комунізму військові витрати перевищили соціальні та пішли у відрив.

👉🏼 Індустрія війни стала сенсом російської економіки. Витрати на оборону росії навряд чи зменшаться найближчими роками, і справа не лише в агресії проти України: війна стала частиною економіки країни, військові витрати та соціальні (зарплата військовим та гробові) стали основним двигуном зростання економіки та доходів населення. ВПК виявився єдиним ринком, здатним розвиватися. 

👉🏼 Фінансування військового комплексу вишукується в освіті, охороні здоров'я, соцполітиці. Уже зараз «на прохання трудящих» затягують паски, аби населення менше їло, пило тощо. Наприклад, за усталеною практикою радянської пропаганди, підвищуючи податки на продукти з вмістом цукру, чиновники говорять про намір «зберегти здоров'я громадян». 

👉🏼 Російське керівництво ставить військову міць вище за довгострокову економічну стабільність.  Однак ресурси, які може зібрати путін, не безмежні. Вливаючи дедалі більше грошей на оборону, кремль посилює економічний дисбаланс. 

👉🏼 Над економічною стратегією путіна нависають два основні обмеження — скорочення робочої сили та тягар міжнародних санкцій. Російський ринок праці вже відчуває труднощі. Нестача працівників підірве здатність ВПК нарощувати виробництво, попри зусилля щодо розширення потужностей.

👉🏼 Крім того, є і «енергетичний ризик»: як тільки світові ціни на нафту опустяться нижче 50 дол. за барель, путінська економічна магія зникне.

👉🏼  У цьому і полягає пастка вічної війни: державі дедалі важче фінансувати бойові дії в Україні, не погіршуючи рівень життя. З іншого боку, якщо відбудеться скорочення військових видатків, це неминуче призведе до значного структурного шоку, подолання якого займе значний час. У будь-якому разі за все заплатять прості росіяни.

🫵🏼 Висновок один: Захід має зосередитися на довгостроковій стратегії, яка ще більше обмежить військову машину путіна та підвищить економічну стійкість України. Завдяки посиленню санкцій можливості бункерного будуть ще дужче лімітованими. 

👉🏼 Прихована інфляція в росії свідчить, що західні фінансові санкції набагато ефективніші, ніж вважають багато спостерігачів. Мордор не може позичати гроші за кордоном і вимушений жити лише коштом податків і резервів. Тоді як резерви також всихають.  У 2021 році фонд нацдобробуту був на піку, маючи на своїх рахунках $183 млрд дол. Тоді як у березні 2024-го резерви фонду скоротилися до $55 млрд, більша частина цих коштів уже була інвестована і не є ліквідною.

👉🏼 США та ЄС роблять потужну помилку, спостерігаючи за нібито готовністю бункерного до вічної війни: зважуючи сили й аналізуючи свої цінності, наші західні партнери роблять висновок, що їм "вічна війна" не до снаги, а тому прокручують у голові думки про "вічне перемирʼя" з диктатором. Тоді як розвинені країни світу повинні грати на власному — технологічному полі — на полі санкцій. І грати серйозно, тоді й шкідливі думки не відвідуватимуть штабні голови.

​Кадиров показав, як треба по-справжньому плювати на конституцію і кремль. Тепер путіну треба витертися і відреагувати

Рамзан прилюдно пообіцяв помститися двом дагестанцям та інгушу: депутатам Держдуми РФ Різвану Курбанову та Бекхану Барахоєву, а також сенатору Сулейману Керімову, який у цій компанії — справжній селебріті: зустрічався із ведучою Тіною Канделакі та балериною Волочковою, а також епічно горів у Ferrari Enzo в центрі Ніцци. Де-факто кревну помсту Кадиров оголосив верховному диктатору.  

🫵🏼 Трішки передісторії: йдеться про комерційний конфлікт за віртуальний торговельний майданчик Wildberries. 99% акцій належало такій собі Тетяні Бакальчук, 1% — її чоловіку Владиславу. Вартість бізнесу оцінюється в $7,6 млрд. Тетяна скочила в гречку з мільярдером Робертом Мірзояном і вирішила «поженити», тобто обʼєднати її з Мірзояном активи. 

👉🏼 Отримавши замість сімейного бізнесу розкішні роги, Владислав впав у ноги до Рамзана Кадирова, який на всю країну пообіцяв повернути («за долю малую») невірну дружину в сімʼю. 

👉🏼 Улюбленець путіна Сулейман Керімов організував Тетяні та Роберту Мірзояну зустріч із путіним, який і благословив злиття активів та гріховних тіл.

👉🏼 Однак Кадиров не кинув спроб відновити «честь родини» і відправив 18 вересня своїх «моральних активістів» зі зброєю штурмувати офіс Wildberries, через що полягло декілька захисників «прав жінок» з Інгушетії. У результаті їхні родичі нібито оголосили Кадирову помсту в соцмережах. 

🫵🏼 Зараз у мордорі розігрується показова драма, яка лише підтверджує аксіому: конституція, як і інші закони, — для безправних лохів, а озброєний до зубів Кадиров за декілька мільярдів доларів здатен вчепитися в горло самому бункерному. 

👉🏼«Я говорю офіційно: я оголошую кревну помсту Барахоєву, якщо він не доведе свою невинуватість. З Керімовим Сулейманом, Курбановим Різваном теж у мене кревна помста, якщо вони не доведуть протилежне. Є свідки, є люди, у яких вони замовляли, питали, за скільки ви можете прийняти замовлення на вбивство Рамзана Кадирова", – сказав «дон». І додав, що він «чеченець, кавказець і своє повертає додому».

👉🏼 Ця державно-рейдерська колотнеча межує з міжетнічним конфліктом. Зустрічати тіла вбитих охоронців в аеропорту в Інгушетії прийшли тисячі інгушів, мережі бурлять закликами «мочити чеченів». кремль навіть вимагав від голови Інгушетії не допустити конфлікту з чеченцями. Влада очікувано знайшла "український слід", а провокатори нібито пов'язані із зовнішніми силами. 

🫵🏼 Наразі ситуація взагалі поставлена "на паузу" в очікуванні "останнього слова" від кремля. Та за розвитком рейдерської війнушки державного масштабу варто спостерігати. 

👉🏼 Міжетнічний розбрат найпростіше розпалити через конфлікти еліт. Агресія Кадирова – це фактично прояв ненависті між Чечнею, Інгушетією та Дагестаном. Попри спроби кремля ігнорувати тамтешні загострення – вони існують. Між Чечнею та Інгушетією суперечка через Сунженський і Малгобецький райони, адже кордон проведено на користь Кадирова. Сергій Меліков, голова Дагестану, мав сутичку особисто із Рамзаном, коли був затриманий голова МНС Чечні Аліхан Цакаєв за водіння «вдрабадан». Кадиров відправив за ним цілий спецзагін і звинуватив дагестанських поліцейських у провокації, а Меліков, голова Дагестану… відповів, що диверсію влаштували деякі спільні вороги Росії (певно, Цакаєва набухав Ярош чи Буданов). Республіки також мають територіальні суперечки.

👉🏼 Кадиров вийшов із берегів, заявивши про кревну помсту найближчим друзям путіна і за угоду, яку бункерний сам і погодив. В результаті у президента вибір невеликий: або принизити главу Чечні, або… себе особисто, продемонструвавши всій зграї, що «Акела вже не той».

​Якби Марʼяна Безугла стала б конгресменом США... Або як Байден спровокував ураган «Мільтон» 

🫵🏼 Нарешті республіканці визнали, що Байден крутий… крутий настільки, що вступив у змову з Господом-Богом, і разом вони наслали на Флориду ураган «Мільтон». Щоправда, ця оборудка фінансувалася коштом американських платників податків, за що тепер доведеться відповідати…

👉🏼 Ці слова виглядають цілковитою маячнею, але це заява сенаторки-трампістки Марджорі Тейлор Грін, яка звинуватила демократів у змові з потойбічними силами.  «Запитайте свій уряд, чи маніпулюють погодою, чи контролюють її. Ви коли-небудь давали їм дозвіл на це? Ви платите за це? Звичайно, платите», - заявила сенаторка від Джорджії на тлі руйнувань від урагану «Мільтон». До того вона те саме казала про ураган «Хелен».

👉🏼 Маячню Марджорі прокоментували конгресмени-республіканці: той, що з Флориди взагалі сказав, що їй треба лікуватись: «Люди не можуть створювати або контролювати урагани. Кожен, хто думає, що може, повинен перевірити свою голову». Відреагував навіть Байден, заявивши, що в такі моменти «не існує червоних чи синіх штатів».

🫵🏼 Марджорі можна вважати ненормальною, але вона чинний сенатор, озвучує чимало інших впливових заяв і — по суті — віддзеркалює справжнє обличчя прихильника 45-го президента США Дональда Трампа. Їх манери однакові в усьому, що в аналізі кліматичних змін, що політичних процесів.

👉🏼 Трампісти, захоплюючись теоріями змов, також впевнено заявляють, що кліматична криза – то маячня. А глобальне потепління – то добре, бо люди «вмирають від холоду». «Ми повинні закликати демократів до відповіді та позбавити фінансування все їхнє кліматичне сміття», - каже сенаторка Грін та їй подібні. Але надихає їх звичайно Трамп, який у 2017-му оголосив про вихід США з Паризької угоди по клімату, бо зміни клімату — «надумана» проблема. Хоча саме зміни клімату провокують настільки руйнівні урагани, як "Мільтон" та "Хелен".

👉🏼 Трампісти часто не розбираються в історії та геополітиці. Європа для них – темний ліс. Навіть про Америку знають мало. Та ж Грін заявляла, що досить давати гроші на острів Гуам, адже це територія США, хоча насправді це не так. Тому годі очікувати від них, що вони вдаватимуться у причини нападу росії на Україну. Зрозуміло, що, як і більшість трампістів, Грін є прихильницею путіна, називає Україну «нацистською державою» та закликала стратити Обаму та Хіларі Клінтон.

👉🏼 Зате ця група поважає донаторів партії: Грін казала, що «викопне паливо - це щось природне та дивовижне». І вона права, адже один із найбагатших спонсорів президентської кампанії Трампа – мільярдер Гарольд Хамм, — займається нафтовим бізнесом і він точно вважає нафту дивовижною, бо вона зробила його багатим.

🫵🏼 Мораль тут проста: не треба з захватом видивлятися у пафосні політичні вітрини західних демократій. Якими б довговічними та сталими не були б традиції державотворення, у демократичній країні долю парламенту значною мірою вирішують звичайні люди... які дедалі більше схильні думати Facebookʼом, а не власною головою.

Тому — якими б міцними не були б стіни Капітолія, якими б надійними не виявилися б мури демократії, крізь них завжди може пробратися одна Марʼяна Безугла. Або й ціла фракційна група. Це треба брати до уваги, аналізуючи — у нашому випадку — американську політику та ставлення до України. 

​Московитів змусять плодитися за законами шаріату: кремль дедалі дужче залазить під ковдру своїх громадян

Московитів переконують, що їхні дітородні органи належать державі. Кремль регулює, з ким можна чи не можна спарюватися, скільки дітей має бути в родині, а бездітні ось-ось зрівняються в безправʼї з ЛГБТ та іноагентами НАТО.

🫵🏼 Путін намагається збільшити поголів'я росіян за стандартами ісламської революції в Ірані, коли людей перетворили на функцію: народжувати солдатів, які будуть вмирати в нескінченних війнах та конфліктах.

👉🏼 Після революції іранська влада швидко назвала всі цивілізаційні надбання «згубними віяннями Заходу», жінок загнали на кухню та спальню, нагадавши про «первинне покликання». У країні відбувся демографічний бум.

👉🏼 путіну сподобався досвід тоталітарної фертильності, особливо, що демографічний бум стався в розпал війни. Іранські жінки народжували синів, яких режим міг відправити на фронт проти сусіднього Іраку. Так зародилася ідея провести аналогічні соціальні деформації в росії – збільшення чисельності населення в поєднанні з ідеологічним задурманенням.

👉🏼 Згідно з іранською концепцією кремля, росіянка майбутнього – це вічно вагітна та без освіти. Саме тому офіційні чиновники говорять, що дівчатам вчитись не треба, бо вони втрачають дорогоцінний час, коли їхня матка може послужити росії. «Треба перестати плодити» молодих жінок, які здобувають вищу освіту, «яка, по суті, ні до чого не призводить», – каже сенатор Павлова: мовляв, зазвичай після закінчення університету дівчина шукає себе, це «затягується на довгі роки та упускається дітородна функція», «діти беруться не в заможних квартирах, а в голові».

🫵🏼 Російські вчені зʼясували, що людину від мавпи відрізняють традиційні цінності, густо замішані на православʼї головного мозку: тому представники нацменшин борються з ЛГБТ, бездітні соратники бункерного закликають підвищити народжуваність, а патріарх Кіріл, відповідно, займається духовністю. Це в них називається "роком сім'ї".

👉🏼 Росіян чекає податок на бездітність, як у СРСР, під заборону потрапляють аборти, а на «православному» телеканалі "Спас" зґвалтованих жінок, які хочуть позбавитись від небажаного плоду, називають «злочинницями».

👉🏼 Головними провідниками нової політики стали віцепрем'єрка РФ Тетяна Голікова, спікер Госдури В'ячеслав Володін та директорка Ліги безпечного інтернету Катерина Мізуліна (подейкують, нова коханка путіна). Обидві баришні бездітні, а у Володіна діти «вилупилися» з пробірки. Останній, до речі, автор найбільш гомофобних законів, а опозиційні журналісти вважають його таємним представником сексменшин.  Гітлер, який так само піднімав народжуваність майже тими самими методами, дітей не мав. Але залюбки посилав на війну чужих.

🫵🏼  Московія вступає в новий чудовий етап свого животіння, копіюючи патерни поведінки зі світу тоталітарного ісламізму. Зважаючи, що падіння народжуваності – далеко не єдина проблема РФ, то у спробах мавпування диктаторських практик кремль може так добратися і до періоду Батия.  

 До речі, який метод збільшення поголівʼя путіноподібних ви вважаєте найефективнішим, — візьміть участь у голосуванні. 

​Модель Західної Німеччини для України, - знаковий текст в FT про схему завершення війни 

В офісі українського президента цю статтю назвали маячнею, але чимало західних медіа в один голос розповідають про "мирний" тиск на Київ. Стаття в британській Financial Times якраз наочно розповідає, що у наших партнерів в голові.  

🫵🏼 Західні дипломати та — дедалі частіше — українські офіційні особи приходять до думки, що суттєві гарантії безпеки можуть стати основою врегулювання шляхом переговорів: росія збереже де-факто, але не де-юре контроль над усією або частиною української території, яку вона зараз окупує.

👉🏼 Ні Київ, ні його прихильники не пропонують визнати суверенітет росії над 1/5 території України, незаконно захоплену з 2014 р. Це сприяло б подальшій російській агресії та серйозно підірвало б міжнародний правопорядок.

👉🏼 Передбачається мовчазна згода, що землі мають бути повернуті дипломатичними засобами в майбутньому… Здача землі для отримання членства в НАТО може бути єдиним виходом із ситуації, та для українців ця тема залишається табу, принаймні — публічно. 

👉🏼 Відкрито обговорюється характер і час гарантій безпеки, які потрібні Україні для врегулювання: йдеться про прискорений вступ до НАТО. Але США проти виходу за межі статусу «майбутнє України в НАТО» та «вступ на незворотному шляху». Вашингтон  побоюється, що надання гарантій взаємної оборони згідно зі статтею 5 договору НАТО залучить США у війну.  

👉🏼 Та деякі союзники України кажуть: не повинно бути так. «Є способи вирішити це», — сказав Єнс Столтенберг, ексгенсек НАТО. Він нагадав, що гарантії безпеки США для Японії не поширюються на Курильські острови: чотири з них Японія вважає своїми, але вони контролюються росією після захоплення СРСР у 1945 р. Він також згадав про Німеччину, яка приєдналася до НАТО в 1955 році, незважаючи, що була розділена. «Коли є бажання, є способи знайти рішення», – сказав він.

🫵🏼 Західнонімецьку модель для України у зовнішньополітичних колах обговорюють уже понад 18 місяців. 

👉🏼«Якщо буде демаркація, навіть адміністративний кордон, то ми можемо вважати [це] тимчасовим і прийняти Україну в НАТО на тій території, яку вона на той час контролюватиме», — сказав Петр Павел, президент Чехії. 

👉🏼 Скептики побоюються, що «атлантизація» України може спровокувати ескалацію. Членство в НАТО гарантувало б суверенітет України та дозволило б їй слідувати своїм західним курсом, якому путін намагається завадити.

👉🏼 Мері Саротт, дослідниця холодної війни: Україна має визначити військовий оборонний кордон, погодитися не розміщувати на постійній основі війська чи ядерну зброю на своїй території, якщо їй не загрожує напад, і відмовитися від застосування сили за межами цього кордону, окрім випадків самооборони. Членство в НАТО за цими умовами було б представлене Москві як доконаний факт.

🫵🏼Велике питання, чи будуть США (не кажучи вже про їхніх європейських союзників), готові взяти на себе військові зобов’язання, необхідні для захисту України всередині Альянсу.

 👉🏼 У той час, як Франція підтримала ідею швидшого вступу України до НАТО, канцлер Німеччини Олаф Шольц рішуче виступає проти, побоюючись, що його країна може бути втягнута в нову війну проти Росії. 

👉🏼 У США адміністрація Байдена поки що відмовляється зрушити з місця прискорення вступу Києва. Чи ставилася б до цього інакше президент Камала Гарріс? Чи міг Дональд Трамп уявити західнонімецьку модель як частину запропонованої ним «угоди» про припинення війни?

🫵🏼 На шляху Києва до НАТО ще багато перешкод. Але Заходу явно бракує стратегії перемоги України. Слідування західнонімецьким шляхом «було б набагато кращим для України та Альянсу, ніж продовжувати відкладати членство, поки Путін не відмовиться від своїх амбіцій в Україні або поки Росія не зробить військовий прорив. Цей шлях наблизив би Україну до безпеки, свободи та процвітання в умовах російської ізоляції — іншими словами, до перемоги».

​За останніх півстоліття в Ізраїлю не було кращого шансу докорінно змінити ситуацію в регіоні, і українці, як ніколи зацікавленні в цьому. 

Ізраїльсько-іранська війна може створити прецедент першого військового конфлікту в межах НАТО. Ймовірність протистояння США та Туреччини наразі низька, але Ердоган дуже старається.

🫵🏼 В Ізраїлю немає іншого вибору, окрім як вдарити у відповідь на обстріли Іраном власної території. Питання лише, наскільки зухвалою буде реакція Ізраїля. Сценаріїв відповіді, за великим рахунком, є два.

👉🏼 Лайтовий: Єрусалим розглядає можливість нападу на іранські обʼєкти в Ємені чи Сирії. Буквально нещодавно Bild повідомив, що ЦАХАЛ атакував російську військову авіабазу Хмеймім в Сирії, знищивши велику партію зброї для «Хезболла».

👉🏼 Хардовий: Ізраїль завдає удару по нафтових копальнях та інших стратегічних — неядерних — об'єктах в Ірані. Цей прогноз абсолютно вписується в слова ізраїльського уряду «відповідь буде відчутнішою, раніше».

👉🏼 Знищення воєнного потенціалу аятол та знекровлення їх економіки повинно виключити Іран осі зла: тоді йому буде не до співробітництва із путіним.

👉🏼 Якщо Ізраїль піде далі, та знищить Хаменеї, релігійного лідера Ірану, автора радикальної ісламістської політики в країні, то це може відкрити шлях до перемовин із світським президентом Пезешкіаном, який зараз перебуває на других ролях та фактично є декоративною фігурою. Підтримки будуть позбавлені хусити в Ємені та «Хезболла». Центр радикального ісламізму, який прагне винищити Ізраїль та загрожує США та ЄС, втратить силу.

👉🏼 Для США ця вендета — справа честі, і бере свій початок з Ісламської революції 1978 року. Всі американські президенти намагались знищити загрозу. Та жодному не вдалось. Байден та Камала Гарріс вже дали зрозуміти, що продовжать войовничу політику. 

👉🏼  У нинішніх реаліях послаблення Ірану – це можливість вирішити одну із проблем та нарешті звернути увагу на інші: рф, КНДР, позбавивши Китай його надійних посіпак, та підтримавши союзників США: Україну, Тайвань, Південну Корею та Японію.

🫵🏼 Це страшний момент для Ірану: аятола Хаменеї вже давно дотримується стратегії «ні миру, ні війни» — Іран підтримує регіональні воєнізовані формування, що виступають проти інтересів Заходу та єврейської держави, але уникає вплутуватися у війну безпосередньо.

👉🏼 Іран не готовий до тотальної війни - його економічно ослаблене суспільство не поділяє ворожості своїх лідерів до Ізраїлю, а військовий потенціал не йде ні в яке порівняння зі складним арсеналом Ізраїлю. В Ірану немає власних значних засобів ППО, ВПС, а Росія не поспішає їх постачати. 

👉🏼 Хаменеї та його генералам доведеться вирішувати — або нічого не робити та втратити ще більше авторитету, або ризикнути потенційно катастрофічною війною, в яку можуть втягнутися навіть США, завдавши удару у відповідь.

👉🏼 З погляду Ізраїлю єдиним фактором невизначеності є президент Туреччини Ердоган, який дихає ядом на Нетаньягу: «Жодна людина, яка має хоч краплю совісті, не може мовчати перед такою мережею вбивств.  Так само як Гітлера було зупинено... Нетаньягу буде зупинено таким же чином». Важко уявити, що в цю війну вступить Туреччина, але якщо це трапиться, то навіть найдосвідченіший геополітик не зможе прорахувати наслідки: адже на полі бою одна проти одної опиняться дві країни НАТО, — США й Туреччина.

🫵🏼 Сценарій, в якому Ізраїль перемагає за суттєвої підтримки Вашингтона – виглядає обнадійливо. Єрусалим продовжує свою "військову операцію", він у виграшному становищі, бо має підтримку супердержави США. Але зараз непередбачувані часи, коли прогнози щодо ІІІ світової війни вже не сприймаються із жахом 50-х. Світ досягає точки кипіння, коли усі країни так, чи інакше зайняли свою сторону та готуюся до маленької бійки сьогодні, аби уникнути великої завтра. 

​Китай створює «тіньову ООН»: Сі Цзіньпін прагне сформувати «контрольний пакет» планети

Червоний Сі усіляко стимулює розвиток економічних союзів, що мають суто політичні цілі — створення критичної маси держав, готових протистояти Заходу. Мета — стимулювання світового тоталітаризму. 

👍🏻 Ринки, що розвиваються, — від Південно-Східної Азії до Африки та Латинської Америки — вже давно розглядають Китай як важливого економічного партнера. Пекін став домінуючим джерелом інвестицій, не в останню чергу через свою масштабну інфраструктурну програму «Один пояс, один шлях».

👉🏼 Лідер Китаю Сі Цзіньпін відкриває величезну економіку своєї країни для держав Глобального Півдня, запроваджуючи режим нульових тарифів для найменш розвинених країн світу. Це протиставлення США, які значною мірою відмовилися від своєї ролі поборника вільної торгівлі, схиляючись до протекціонізму. Бідні країни, намагаючись пробитися на ринок КНР, збільшать залежність від цієї економіки. 

👉🏼 Сі обіцяє десятки мільярдів доларів інвестицій в економіки [як колись говорили] третього світу, але водночас ігнорує заклики з реструктуризації колосальних боргів для африканських та латиноамериканських країн. Зважаючи на корупцію серед політичних «аборигенів» та невигідні умови надання позик, китайські гроші перетворюються на надійний політичний зашморг на шиї кволих країн Глобального Півдня. 

👉🏼 Китай зараз інтенсивно заносить політичну задницю Індії: Сі та прем’єр Моді досягли багатьох важливих консенсусів, домовившись, що Китай та Індія є не конкурентами, а партнерами з розвитку. Переслідуючи отримання економічних дивідендів, Індія вимушена жертвувати політичною координацією з США — на догоду позиції КНР.

Сьогодні США не мають права гаяти час на інвестиції лише у військові альянси. Увага Вашингтона часто зосереджується на кризах у Європі та на Близькому Сході, але стратегічні та економічні ставки в Азії є вищими, і переваги можуть бути тривалими, — цю тезу озвучив прем'єр-міністр Японії Фуміо Кісіда, який пожертвував своєю посадою в імʼя примирення Японії та Південної Кореї. Наостанок він благав американців отямитися. 

👍🏻 Усе це варто знати українській аудиторії через те, що сьогодні зусилля Китаю зосередженні на замороженні війни в Україні: він мобілізує голоси Африки, Латинської Америки та Азії, аби завершити війну на власних умовах.

👉🏼 Китайські дипломати влаштували «сепаратну ООН» на радбезі ООН, поки вмовляли дипломатів підтримати їхній план, який обговорюватимуть на G-20 у Бразилії 18-19 листопада.
Метушня китайських дипломатів викликала неабиякий ажіотаж. Адже план Китаю — це його травневий «мирний вкид», у якому закликає не ескалювати, не розширяти поле бою, «не провокувати» жодну зі сторін. План вигідний для путіна, а ще для китайської панди, яка продовжує заганяти російського ведмедя в кабалу.

👉🏼 Якщо Китаю вдасться переконати велику групу країн підтримати його пропозицію, це дозволить Пекіну вихвалятися, що «світова більшість» підтримує умови Сі. Критичні дати для представлення цієї позиції 22-24 жовтня, коли відбудеться зустріч країн БРІКС у Казані, та середина листопада, коли більшість «фігурантів» прибуде на G-20 у Бразилію.

👉🏼 Китай робить максимум з того, що йому дозволяє демократичний Захід. Європа та США «бояться ескалації», а КНР торує свій власний шлях. 

👍🏻 Є в цьому похмурому сценарії і світлі моменти. Поки китайська диктатура міряється всім чим може з американською демократією, країни Європи, Південна Корея та Японія адекватно оцінюють ризики та підтримують не стільки Україну, а сторону, яка справді намагається захищати міжнародне право та засади ООН.  Існує ймовірність, що саме завдяки їхній рішучій активності та пробудженню частини Європи червоному Китаю не вдасться стати новим світовим лідером у світі. Інакше Вашингтон не стямиться, як одного дня штаб-квартира ООН переїде до якого-небудь Уханя.

​На G20 відбудеться «стрілка» демократичного та диктаторського таборів: там, схоже, вирішуватиметься доля путінської війни проти України

Наші західні партнери зі всіх сценаріїв протистояння з російським імперіалізмом обирають перемовини з ним. І все тому, що Байден бачить більше ризиків у Трампові, ніж у путінові. 

🫵🏼 Якби Вашингтон нарешті розвʼязав Києву руки для повноцінного використання далекобійних ракет по рашистській території, це був би зрозумілий сигнал кремлеві: ми з вами, чортами, домовлятимемося лише тоді, коли заженемо за Можай. Але насправді меседж прозвучав протилежний. 

👉🏼 Формально, США прикриваються звітом розвідки, яка вкотре розказала про червоні лінії кремля та ризик ескалації.  На думку розвідслужб, РФ, ймовірно, відповість «жорсткішими діями проти США та їх союзників, можливо, з використанням смертоносних атак, якщо буде дозволено використовувати американські, британські та французькі ракети для ударів вглиб території РФ», — New York Times.

👉🏼 Це правда лише частково: НАТО безкарно намотало на свої стволи уже чимало путінських ліній; тому сьогоднішня «турбота» про ракетну незайманість РФ насамперед спричинена американськими виборами. Команда Байдена побоюється, що найменша спроба путіна огризнутися на «далекобій» буде використана Трампом для дискредитації Камали Гаріс як конкурента на виборах. І ще: партнери більше не хочуть вливати стільки коштів на вівтар перемоги демократії, скільки потрібно для збройної переваги України над московією. 

🫵🏼 Глобально позиція партнерів щодо майбутнього путінської війни ще не узгоджена, і, судячи з усього, формуватиметься 10-12 жовтня у Берліні, де зустрінуться лідери США, ФРН, Франції та Великобританії. «Войовничі пацифісти»  Байден із Шольцем намагатимуться дотиснути Макрона та Кіра Стармера.

👉🏼 Байден нині перебуває в точці обережності Шольца. Позиція їх обох зчитується: у Байдена вибори, у Шольца - економічна стагнація, і він уже натякає, що знов настав час перемовин між путіним та Зеленським.

👉🏼 Британія та Франція ще намагатимуться тиснути на Шольца із Байденом для обрання іншої позиції союзників у війні: змусити путіна до перемовин винятково з позиції сили, бо показна слабкість Заходу призведе до посилення росії.  Тому більшість європейських країн виступають за подальшу допомогу Україні та дозвіл на «далекобій»: для Європи це — глобальний конфлікт, який загрожує світу.

🫵🏼 Це може здаватися збігом, але Байден з Шольцом затягли гальма української допомоги саме в момент, коли почали «газувати» країни Глобального Півдня, просуваючи китайсько-бразильський [насправді - російський] «мирний план». І відбувається це напередодні саміту 18-19 листопада в Бразилії на саміті G20, де зустрічатимуться бенефіціари війни та миру.  

👉🏼 Китай з його політичними сателітами створили міжнародну групу «із завершення війни», яка «відіграватиме конструктивну роль в політичному врегулюванні українського питання».  Пекін підтягнув до клубу любителів путіна Єгипет, Саудівську Аравію, Туреччину, Мексику, Кенію, Замбію, Казахстан і навіть Угорщину. 

👉🏼 На останній зустрічі в Нью-Йорку на зустрічі Шольца, Байдена, Макрона та Стармера уже пролунала фраза "слід говорити з путіним", а тут так вчасно китайці з бразильцями намалювали "мирну ініціативу", яка дасть московії декілька років передишки та час на переозброєння.

🫵🏼 Ми живемо в динамічному світі, і настрої "бенефіціарів миру" можуть корегуватися, Байден здатен навіть пообіцяти Україні "далекобій" для моделювання якоїсь реальності... але ключова стратегія уже виглядає сформованою: НАТО шукає стіл перемовин, за який готовий сісти бункерний. І, схоже, це буде китайський стіл.

​"Шахеди" євроінтегруються: Польща, Румунія, Латвія не здатні захистити власний повітряний простір, не кажучи про наш, — розбір польотів

Атаки рашистських безпілотників на мирних громадян ЄС... захищені європейським правом. Та замість переписати безпечне законодавство 2000-х наші західні сусіди думають, що проблему слід зважено обдумати. 

🫵🏼 Лише протягом двох останніх днів над Балтійським морем ППО НАТО ідентифікувала 6 російських літаків без увімкнених транспондерів, а загалом цього тижня бункерний понад 10 разів відправляв свої військово-космічні сили, аби висловити своє презирство та зневагу до боягузливості вояків Альянсу. 

👉🏼 Виглядає так, що кремль залякує своїх ворогів, і це вже усталена практика. Бо в серпні літаки НАТО теж перехоплювали над територією країн Балтії до 10 бойових російських літаків на тиждень: більшість із порушників традиційно вимикали прилади зовнішнього стеження.

👉🏼 Країни Східної Європи реагують дуже характерно, висловлюючи занепокоєння: міністри оборони Болгарії, Чехії, Естонії, Угорщини, Латвії, Литви, Польщі, Румунії та Словаччини закликали НАТО підготувати «колективну відповідь» на путінське нахабство. На практиці це означає, що слід колись зібратися і щось тоді вирішити. 

🫵🏼  Формально нові члени північноатлантичної спільноти більше ні на що не здатні, як ділитися занепокоєнням зі старшими партнерами. Та це неправда: лінива безпорадність наших сусідів унаочнюється на ситуації із «шахедами», що з «дружніми намірами» облетіли декілька учасниць Альянсу — Румунію, Латвію й навіть Польщу. ППО жодної з держав їх навіть не намагалася збивати. 

👉🏼  Сили оборони сусідів здивували своїми плюшевими відмовками щодо цього провалу: дрон не можна розглядати як відкриту військову ескалацію проти країни, бо його ціллю були не країни альянсу. Звучить так, ніби провидці та астрологи начепили погони й тепер керують ППО наших сусідів.  Насправді ситуація набагато гірша: "шахеди"… захищені законодавством Польщі, Румунії чи, наприклад, Латвії.

👉🏼 Законодавство європейських країн не передбачає рефлексії на сучасну війну безпілотних систем. Наприклад, румунські пілоти мають зв'язатись із землею, ідентифікувати літаючий об'єкт, навіть спробувати зв'язатись із ним, і тільки після цього відкрити попереджувальний вогонь.

👉🏼 Згідно з законом, румунський льотчик повинен намагатися «розговорити» «шахед», встановити з ним контакт, навіть  усвідомлюючи відсутність там пілота. Правда, військові можуть «застосовувати зброю… проти дронів, що використовується для вчинення ворожих дій»: але в них має бути впевненість, що той вчиняє щось вороже або летить над військовою базою... Коли "шахед" мирно атакує цивільний будинок, чіпати його не можна. 

👉🏼 У Польщі F-16 злітають у небо, коли наближаються російські ракети, але згідно з польським законодавством, у мирний час пілот винищувача повинен мати візуальний контакт із ціллю перед ураженням. Льотчик не може атакувати ціль, яку бачить на радарі, доки не ідентифікує її фізично. Неважливо, ракета то чи дрон. Латвія «накульгує» на ті ж атавізми законодавства. 

👉🏼 Міністр оборони Литви Лаурінас Кашчунас заявив, що ланцюжок ухвалення рішень треба скорочувати, бо російські дрони влітають у повітряний простір і падають. Мовляв, де ж тут колективна безпека? Але що потрібно тій самій Литві, аби змінити власне законодавство?

🫵🏼 Тут би Європа могла повчитися в Ердогана: Туреччина — теж член НАТО, але не жувала соплі колективності, а враз збила російський Су-24 2015-го на кордоні з Сирією, коли той УПЕРШЕ порушив повітряний простір країни. москва тоді побухтіла, але заповажала Анкару. Тепер бункерний набивається в друзі до Ердогана, тоді як до більшості країн Європи у кремля протилежне ставлення: острах «ескалації» та практика замружених очей на путінські провокації лише надихає російського диктатора в його божевільних намірах.
 
🫵🏼 Тому сьогодні марно просити повітряного захисту в наших західних сусідів, бо наразі вони й самі захиститися не здатні.

​Генсекретар НАТО нарешті зважився розповісти Заходу про ціну нерішучості: російський ведмідь остаточно продався китайській панді й видає військові технології

Через війну в Україні путін здав спільникам майбутнє росії за «плюшки», якими підпирає свою владу. Це змінює паритет безпеки у світі назавжди. «Росія закладає своє майбутнє в довічну заставу Пекіну», — каже Столтенберг, генсекретар альянсу, який залишає посаду після 10 років на посту, — Тhe Тimes.

🫵🏼 Китай, Іран, московія та Північна Корея вже об'єднались у міцному диктаторському союзі, — вважає Столтенберг і називає ціну, яку світ заплатить за свої помилки.

👉🏼 Китаю дуже вигідна затяжна війна, бо тоді росія буде винна йому ще більше. Зараз путін отримує компоненти зброї, мікроелектроніку, мікропроцесори, які мордор використовує для створення ракет і бомб.

👉🏼 Пекіну московія допомагає розробляти атомні підводні човни нового покоління типу 096 з балістичними ракетами, передаючи досвід у сфері стелс-технологій, які допомагають уникати виявлення. Це саме та технологія, якої критично потребував Китай, прагнучи захопити Тайвань.

👉🏼 путін продає друзяці Сі нафту та газ зі значними знижками, ліс та дає в оренду землі, а натомість отримує китайські авто, виробничі технології та юанізацію розрахунків. Далі - більше: Китай налаштований потіснити у РФ військовій площині, наприклад, збирається «захотіти» військову базу в Арктиці, у Кремлі вже не зможуть відмовитись. 

👉🏼 Ця залежність на роки. Навіть якщо путін завтра відправиться до пекла, його послідовники не виберуться з китайської кабали, занадто їх вже інтегрували у панда-економіку, - підтверджують слова генсека НАТО інші джерела. 

🫵🏼 З Ірану мордор отримав партію понад 200 балістичних ракет Fath-360 та сумнозвісні "шахеди". Московити відправили до Ірану крадене на окупованих територіях України збіжжя. Та переживають у НАТО не через зерно: кремль ділиться технологіями, які допоможуть Ірану у його ракетних програмах. А це вже загроза для Ізраїлю. Відчуваєте, як зростають ставки?

🫵🏼  Співпраця із Кім Чен Ином виглядає на перший погляд трохи комічною: диктатор КНДР дав бункерному діду 1,6 млн снарядів, а той подарував йому російський лімузин, який вже зламався, 400 кіз і 60 орловських рисаків. Та, насправді — на додачу до великої рогатої й не рогатої худоби — Кім отримав технологічну підтримку ядерних, ракетних і космічних проєктів КНДР. Плюс асістанс у виведенні шпигунських супутників на орбіту. І це вже загроза Південній Кореї та Японії.

🫵🏼 Столтенберг переживає не просто так. Поки НАТО демонструють стурбованість та гадають, чи не буде ескалацією збити нещасний "шахед" над Польщею, Румунією чи однією з країн Балтії, вісь зла кріпне та заповнює діри, пробиті санкціями.
А Китай дедалі більше підгрібає під себе росію, яка сама війну в Україні вже «не вивозить». Одного дня настане той момент, коли «четвірка зла» вирішить, що вже можна втілювати в життя свої амбітні плани, НАТО може виявитись  до того зовсім не готовим.

🫵🏼 Стаття Столтенберга - ще один приклад того, що позбавлені політичного обтяження професіонали чітко пеленгують ризики сьогодення і намагаються достукатися до вищих кабінетів демократії. Вже сьогодні військові секрети москви допомогли Пекіну суттєво догнати Вашингтон у військовій потужності, і це лише початок співпраці. Але кабінети управління демократією продовжують бідкатися та розводити руками.

Зерном з окупованих територій кремль купує лояльність нестійких союзників у Африці та Азії. Вартість обчислюється в мільярдах. 

За час широкомасштабного вторгнення рашисти вивезли з окупованих територій збіжжя на $6,4 млрд, - повідомляє The Wall Street Journal. І це лише частина фінансової «рентабельності» війни.   

🫵🏼 Збіжжя вивозять з усіх окупованих територій. З московії понаїхали чимало державних та приватних компаній, які тільки цим і займаються, заробляючи мільйони доларів.

👉🏼 Покупці знаходяться по всьому світу: Туреччина, Ізраїль та його затятий ворог Сирія. Є клієнти в ОАЕ, Єгипті, Китаї, Індії. Серед свіжих – Ємен. Подекуди вони знають про походження зерна, інколи воно «відмивається» через російські порти. 

👉🏼 Одним із споживачів є Іран. Тамтешні чиновники зізнаються, що вони обмінюють ракети і "шахеди" на пшеницю та ячмінь зі значною знижкою в 34%, тобто значно нижче ринкових цін.

👉🏼 Торгують зерном дуже часто ті ж  бізнесмени, які постачають путіну зброю та фінансують бойові підрозділи. Також у списку комерційних бенефіціарів «СВО» є депутати «Единой Росии», олігархи та силовики. 

🫵🏼 Та не зерном єдиним: окупанти мародерять залізну руду, вугілля, титан, уран, марганець, золото та літій. З 2014 року"релокували" порізані на металобрухт заводи, устаткування із шахт, навіть майно виправних колоній. Будівництво залізниці на окупованих територіях — також не в останню чергу повʼязано з мародерством.

🫵🏼 Україна намагається привернути увагу світу до держави-злодія, що грабує окуповані території. Результати є, Катар, Єгипет, Туреччина, навіть Ліван нібито відмовились купувати крадене збіжжя, але ймовірно тепер до них надходитиме "відмите" у мордорі. 

🫵🏼 Мораль проста: можна піти від орди, але орда з московитів не вийшла. У кожного з них своя "собача будка", яку він прагне вивезти з України: всі вони мародери, просто у кожного свої масштаби та можливості.

​Окультизм неабияк ріднить путіна з Гітлером: чому диктатори вдаряються в містику

Абсолютна влада часто супроводжується почуттям ізоляції та страхом. Окультизм — спосіб заспокоїти ці побоювання, він дає відчуття контролю над поточною ситуацією і майбутнім.

🫵🏼 путін вірить у містичні практики та частенько спілкується із шаманами. А просто зараз московією ширяться чутки, нібито диктатор вибрався з бункера до Монголії, щоб уточнити в тамтешніх шаманів доцільність застосовування ядерної зброї. Чим же російські танцівники з бубнами його не влаштовують?!

👉🏼 Життя добряче помотало путіна: він, атеїст «у цивільному», спершу мобілізував на «службу государєву» патріарха Кіріла, а потім прилюдно «увірував» у свого агента. Та це не заважає російському диктаторові поклонятися усілякій бісівщині (з погляду православʼя) на кшталт шаманів. Є ціле розслідування, яке доказує: поклонятися тій лихій силі бункерному нарадив тувинець Сергій Шойгу.

👉🏼 Шаманізм для тувинців-кочівників — віра предків. Шамани — посередники між матеріальним і духовним світом, вони виконують різноманітні ритуали, зцілюючи людей і спілкуючись із духами. Для путіна вони ще й стали таким собі довідником у пошуках відповідей одразу на декілька питань: «Що робити [далі]?», «Як жити довше?», «Як омолодитися?».

👉🏼 Зрозуміти бункерного можна: РПЦ — невіддільний підрозділ КГБ-ФСБ, а президентська душа тягнеться до чогось незвіданого. А тут дядьки з бубнами нібито зазирають у майбутнє та пророкують великі перемоги. Так шойгу, уродженець шаманського краю, став для нього провідником у світ містики. 

👉🏼 Саме з подачі шойгу путін намагався законсервувати молодість, приймаючи пантові ванни з екстрактом виварених оленячих рогів (пантів), приносив у жертву верблюдів та напав на Україну після спілкування із шаманами, які для перемоги приносили в жертву орлів. Шаманів із Бурятії навіть поставили «на озброєння» однієї з частин у Ростовські області, аби ті боролись із HIMARS. Про результат ви вже знаєте)))

👉🏼 Одним словом, шамани не виправдали покладеного на них високого довірʼя, тим паче, що деякі з них (наприклад, якут Габишев) йшли до москви виганяти "злого духа" з кремля. У підсумку їхня карʼєра завершилася психлікарнею. Тому кремлівський диктатор вирішив скуштувати енергетику міжнародного ринку містичних послуг, зокрема Монголії, спорідненої з Тувою. 

🫵🏼  Захоплення бункерного містикою – не нова тема серед диктаторів та росіян. Цар Микола, як відомо, упадав за Распутіним, а Гітлер – той взагалі був знаний окультист. Щоправда, Адольфу більше імпонувала давньогерманська міфологія (якою займався Гіммлер в "Аненербе", містичній організації третього рейху) та символізм, як-от свастика та руни.

👉🏼 Шаманська тема стала такою вірусною на болотах, що російський бомонд, не відмившись від запаху православного ладану, став практикувати нетрадиційну медицину та бити в бубни. Ось хороша ілюстрація того: один із топменеджерів "Лукойла" Олександр Суботін вирушив лікувати похмілля в шамана. Той зробив надріз на шкірі та капнув жаб'ячої отрути — і Суботін віддав Богу духам душу. І трапилося це не десь на пасовищах Туви, а в банальних Митищах, на московії.

🫵🏼  Експерти вважають, що схильність до окультизму в сучасному світі — одна з ознак розладу особистості, особливо в диктаторів. Абсолютна влада часто супроводжується почуттям ізоляції та страху. Окультизм — спосіб заспокоїти ці побоювання, він дає відчуття контролю над поточною ситуацією і майбутнім. І, найголовніше, складні політичні та економічні проблеми часто здаються нерозв'язними. Шаманізм пропонує прості, але містичні відповіді на ці питання, обіцяючи швидкі та ефективні рішення.

🫵🏼 Психологічно фіналізуючи портрет бункерного, слід констатувати: психічні розлади спонукають його вірити у свою особливу місію і шукати підтвердження власних ілюзій. Тому монгольські шамани — саме ті консультанти, які бункерному зараз потрібні. Он Янукович їздив на Афон — і ми ж бачимо, як ефективно допомогли йому ті поради.

​Лондон тисне на Вашингтон: британський премʼєр завзято допомагає ЗСУ отримати "дальній радіус".

Далекобійні ракети виявилися помітним каменем спотикання між британським та американським урядами, які до останнього тримались у фарватері єдиної стратегії. Та «брити» збираються дотиснути «американів» на дозвіл Силам оборони стріляти по російській території ракетами дальнього радіусу: як заведено, є два сценарії. 

🫵🏼 Я ще на початку минулого тижня попереджав: партнери "привʼязали" дозвіл на застосування далекобійної зброї по території РФ до т.зв. прагматичного мирного плану, тобто очікують від Києва його бачення сценарію завершення війни. Угода не буде простою, бодай через розбіжності президента США Джо Байдена та глави британського уряду Кіра Стармера. The New York Times проаналізувала їхню пʼятничну зустріч та ділиться інсайдами.  

👉🏼 Британська делегація стверджувала, що від України не слід очікувати ефективної боротьби, якщо вона не атакуватиме військові об'єкти, з яких РФ запускає ракети або стартують літаки з КАБами. Тоді як путін, попри всі свої ядерні погрози, здебільшого блефує.

👉🏼 Думка Байдена була набагато обережнішою. Він традиційно вагався під час ухвалення кожного важливого рішення. Білий дім серйозно сприйняв заяву путіна, мовляв, зняття обмежень на використання далекобійних озброєнь для ударів углиб території РФ означатиме пряме залучення НАТО у війну в Україні. Власне, Байден і заблокував рішення.

🫵🏼 Попри це, після зустрічі з Байденом, британський лідер натякнув на швидке ухвалення рішення щодо зброї для України. Що це означає?

👉🏼 Після того як перемовини між лідерами зайшли в глухий кут, п'ять колишніх міністрів оборони Великої Британії й один експрем'єр закликали чинного прем'єра діяти самостійно, тобто дозволити Україні використовувати ракети Storm Shadow для завдання ударів по території Росії, — The Sunday Times: «Будь-яке подальше зволікання призведе до підбадьорення президента путіна… і це невиконання обов'язку».

👉🏼 Британія може дати дозвіл запустити Storm Shadows без схвалення США, але ракети будуть легко перехоплені російськими ППО або збиті з курсу: рашисти легко глушать GPS. Тому для ракет потрібен інший — досі засекречений — тип навігації, який належить американцям.

🫵🏼  Байден та його команда зайняли «вичікувальну позицію» доти, доки Зеленський не представить свій «план перемоги». Відтак є два сценарії подальшого розвитку подій. 

👉🏼  Або глава Білого дому таки повертається до реальності й надає зелене світло для використання українськими Силами оборони всіх типів ракет… 

👉🏼 Або він просто схвалить використання американських систем визначення цілей для Storm Shadow. 

🫵🏼 Дозвіл на далекобійні удари по РФ буде озвучено під час Генасамблеї ООН наприкінці місяця, — таку надію озвучив Politico британський чиновник: «Зараз ми перебуваємо на останньому етапі дипломатичних переговорів».

​Ердоган підтримав повернення Криму, поставивши путіна на місце. Та не слід вважати його стратегічним союзником

Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган вкотре продемонстрував путіну, що веде свою політику та діє тільки у власних інтересах. Виступаючи на 4-му саміті Кримської платформи, він заявив: повернення Криму Україні – вимога міжнародного права, і Туреччина завжди підтримувала територіальну цілісність України. Але навіть у цій грі Ердогана цікавить насамперед його власна вигода.

🫵🏼 Чого б це Ердогану, який збирається вступати до прокитайського БРІКС, підтримувати Україну, встромляючи вже черговий ніж у спину бункерному діду?

👉🏼 По-перше, він почувається зверхньо щодо «друга владіміра». Туреччина є членом НАТО, успішно торгує із Європою та з усім світом і не залежить від росії ні в чому. А самого Ердогана тішить роль миротворця. Це країни ЄС мають озиратись на сусідів та вести свою узгоджену політику. А США – задовольняти сенаторів з усіх штатів. Заборонити щось Ердогану може тільки сам Ердоган.

👉🏼 По-друге, у Ердогана, як і в путіна, є фантомні болі щодо імперіалістичного минулого. Майже 700 років кордони Османської імперії оперізували значну частину сучасної Європи, Азії, російського Кавказу та Північної Африки. Та на відміну від бункерного, Ердоган розуміє: нині силою відбирати землі в сусідів — це якось несучасно. А впливати на них економічно – це цілком ймовірно та дуже вигідно. Така собі  імперія впливу, а Ердоган — один із ключових інфлюенсерів регіону. 

👉🏼 По-третє, розважливий Ердоган балансує між політичними полюсами світу: не вводить санкції проти росії, але постачає Україні зброю, не обриває дипломатичні зв'язки із рф та готовий виступити гарантом мирних перемовин. Поки путін нищить сам себе у війні в Україні, Ердоган розширює зону впливу на Азербайджан, Туркменістан і навіть на Іран. Анкара навіть готова стати «перекладачем» між НАТО та Глобальним Півднем.

👉🏼 По-четверте, в Туреччині налічується 55 осередків  кримських татар; за різними оцінками, кримськотатарська діаспора в Туреччині складає від 1 до 7 млн осіб. І всі вони вважають Крим українським, тому лідеру країни не варто нехтувати їхньою лояльністю. 

👉🏼 Туреччина Ердогана прагне створити свій полюс на світовій арені. У країни для цього чимало супутніх факторів: розкішне розташування між Азією та Європою, контроль над Босфором, членство в НАТО, незабаром — у БРІКС або навіть і в ШОС. Стати членом ЄС не вийшло, тож тепер Ердоган сам протиставляє себе ЄС.

🫵🏼 Важливо фіналізувати політичний портрет Ердогана. Він готовий на різкі кроки там, де навіть НАТО безпорадно бідкається і розводить руками. 

👉🏼 Згадайте, як Туреччина враз збила російський Су-24 2015-го на кордоні з Сирією, коли той порушив повітряний простір країни. 

👉🏼 Ердоган закрив Босфор і Дарданелли для всіх військових кораблів, і насамперед постраждала від цього росія. 

👉🏼 Організував "зерновий коридор"… коли РФ не бажала домовлятися, то два десятки танкерів з російською нафтою «застрягли» в Босфорській протоці. 

👉🏼 А ще постачав Україні "Байрактари", а тепер зять президента будуватиме на нашій території завод з їх виробництва. 

👉🏼 Повернув командирів "Азова" 2023 р., хоча обіцяв кремлеві утримувати їх у Туреччині до кінця війни. 

👉🏼 Ердоган робить і нічого путіну не пояснює. Порівняйте з НАТО, яке щоразу закочує політичні очі, коли російські дрони чи літаки «помилково» залітають у їхній повітряний простір. 

🫵🏼 Але вважати його союзником України – це необачно. Він спільник ситуативний та діє виходячи з логіки його політичної стратегії — лідерства Туреччини. Країна стає помітнішим світовим гравцем: Ердоган укладатиме суперечливі союзи, обніматиме путіна, торгуватиме російською нафтою і водночас ставитиме бункерного на місце. Добра новина полягає в тому, що він другий у черзі — після Сі Цзіньпіня — на демонтаж російської імперії… коли для цього прийде час, звісно.
 
🫵🏼 Тож терези внутрішньої доброчесності Ердогана завжди будуть рівними.

​Блінкен та Леммі привезли до Києва «далекобійний компроміс»: що треба знати про «прагматичний мирний план»

Відомо, що в п’ятницю, 13 вересня у Вашингтоні прем’єр Великобританії Кір Стармер і президент США Джо Байден мають видати ліцензію ЗСУ на полювання в путінських територіальних угіддях західними далекобійними ракетами. Тут виникає логічне запитання: для чого тоді двоє поважних панів — держсекретар США Ентоні Блінкен та міністр закордонних справ Великобританії Девід Леммі летіли через півсвіту в Україну, коли все вже вирішено?!  Аби обговорити значно важливіші питання.

🫵🏼  Судячи з натяків, Захід проситиме в Києва прагматичнішого підходу до формулювання стратегії оборонної війни.

👉🏼 З одного боку, партнери підтримують довготривалу мету — повернення Україною контролю над усією територією в кордонах 1991 року. 

👉🏼 З іншого, для перемоги українців над мордором — в нашому розумінні слова — Захід мав би виписати воєнний чек на сотні мільярдів доларів, чого ні Вашингтон, ні Європа в реальності зробити не спроможні. Тому НАТО потрібна проміжна мета війни, яку Сили Оборони збираються досягти воєнним шляхом. Це допоможе західним чиновникам переконати своїх виборців в доцільності допомоги Україні, в тому числі — і зброєю, — The Wall Street Journal.

👉🏼 Оскільки очікування Києва не збігаються з фінансовими реаліями в кабінетах Брюсселя і Вашингтона, відтак  Блінкен днями заявив, що збирається разом з Леммі до України, аби уточнити, «як саме українці бачать свої потреби в цей момент… і що ми можемо зробити для підтримки цих можливостей». А потім  прозвітувати Байдену та Стармеру. До речі, не варто думати, що тут все вирішено, і американські друзі московії вже здалися і не обставлять оту згоду численними обмеженнями, — про це пише Financial Times.

🫵🏼 Якщо ж дивитися глобально, то видача ЗСУ ліцензії на атаки західною зброєю на території РФ — це прелюдія, один лише з етапів допомоги Україні, будуть й інші. Натомість Україна повинна заземлити очікування, тобто — фактично — піти на територіальні компроміси. Власне, українська делегація збирається до Вашингтону, де, очевидно, і доповідатиме «прагматичний» «план перемоги», підказаний Блінкеним.  

Головним «дивідендом миру» для Європи є відчуття неминучої війни, — Der Spiegel про досвід переозброєння ФРН 

Дослідження Кільського інституту світової економіки важливе для української аудиторії, — насамперед для розуміння, наскільки повільно економіка однієї з найпрогресивніших держав ЄС виповзає із меркелівського затьмарення. Саме при ній зʼявився термін «дивіденди миру», під яким малася на увазі економія на обороні. Часи солодких обнімашок з кремлівським диктатором минули, і міністр оборони ФРН Борис Пісторіус попереджає: мордор може напасти на НАТО протягом найближчих 5-8 років. І Німеччина не матиме чим воювати. 

🫵🏼 Німеччині та НАТО загрожує дедалі більше відставання від РФ у військовому плані, західні партнери дуже повільно просуваються в галузі озброєння, необхідного для стримування. 

👉🏼 За нинішніх темпів закупівель Німеччині знадобиться майже 100 років, щоб наростити потенціал озброєнь на рівні 2004 року: після закінчення холодної війни запаси озброєнь у Німеччині різко скоротилися.

👉🏼 Кількість бойових танків — за нинішніх темпів виробництва — вдасться наростити тільки до 2066 року, винищувачів — до 2038 року, а артилерійських гаубиць, які мають великий попит в Україні, — до 2121 року.

👉🏼 У Німеччини йдуть роки на те, що росії вдається зробити за короткий термін. «Виробничі потужності рф зараз настільки великі, що можуть виробити весь запас бундесверу трохи більше ніж за 6 місяців.

👉🏼 Росія може випускати по Україні 10 000 ракет і снарядів на день, почасти завдяки підтримці Північної Кореї. За такого темпу стрільби весь річний обсяг виробництва Німеччини буде витрачено максимум через 70 днів. 

👉🏼 РФ — з початку війни — також досягла значного прогресу в створенні сучасних систем озброєння: потужність безпілотників збільшилася більш ніж у 6 разів. «У разі припинення вогню в Україні російські військові запаси зростатимуть безпрецедентними темпами», — попереджають дослідники.

🫵🏼 Кільські вчені критикують надмірний вплив держави на виробництво військової зброї. Не можна утримувати дванадцять різних танків у 27 країнах-членах ЄС з надією, що кожна країна збереже власний танкобудівний потенціал. Виробники повинні нарощувати потужності.

👉🏼 Нова гонитва озброєнь поглине багато грошей. «Європі необхідне постійне, значне і негайне збільшення регулярних витрат Німеччини на оборону щонайменше до 2% від валового внутрішнього продукту», — вважають в ISW. Це щонайменше €100 млрд на рік.

👉🏼 Висновок дослідників один: у найближчому майбутньому Європу і світ не чекають мирні часи. Спіраль переозброєнь породжує це гнітюче, але реалістичне усвідомлення.

🫵🏼  Німецька влада сидить сьогодні на тонкій гілці поганих очікувань. Тому (цілком справедливо), вимагаючи збільшити обсяги допомоги України, ми повинні розуміти їхній загальний настрій.

У російської війни проти України, схоже, вже є дедлайн, але немає кордонів…

Протягом останніх тижнів світ раптово почав перейматися миром в Україні. Та мова радше про процес, а не результат: ключові бенефіціари завершення війни в нашій країні наразі не домовилися.

🫵🏼 Найактивнішу «боротьбу за мир» влаштував Китай, втягнувши у неї більшість країн Глобального Півдня. Лідер КНР Сі Цзіньпін закликав до «створення сприятливих умов для політичного врегулювання війни в Україні».

👉🏼 Перед тим Китай озвучив свою — укорочену — версію мирного плану з 6-ти пунктів, яку одразу підтримала Бразилія, потім ПАР і, фактично, Індія. Спецпосланець Нью-Делі в цей момент гасає по країнах БРІКС, де товче воду в ступі, мовляв, світу потрібен мир. Далі політична «ступа» летить у кремль, де занепокоїться проблемами світової безпеки спільно з путіним, обговоривши сто разів обговорений план. 

👉🏼 Не тільки Глобальний Південь, але й західні демократії «у миротворчому тренді». «Зараз настав момент для обговорення, як вийти із ситуації війни та прийти до миру в Україні, — сказав канцлер Шольц, додавши: росія повинна брати участь у наступному саміті миру".  

👉🏼 Напевно можна сказати одне: такий поспіх виник тому, що світ поспішає завершити цю важку для всіх війну. Навіть можна назвати бажаний дедлайн — до кінця поточного року. Про це говорили дипломати, і навіть президент Зеленський після консультацій із Заходом казав: «…Ми можемо завершити гарячу фазу війни, ми можемо спробувати це зробити до кінця цього року... Ми хочемо це зробити». Очевидно, ця дата сформульована на непублічних зустрічах і тепер стала часовим маркером.

🫵🏼 Та розмови про мир ще зовсім не свідчать про намір домовлялися. Радник президента США з питань нацбезпеки Джейк Салліван відвідав Китай, де говорив з лідером КНР Сі Цзіньпіном, зокрема й про Україну. Але точок дотику вони не дійшли. 

👉🏼 Ключове питання — доля кордонів та майбутнє путіна. Пекін зацікавлений у збереженні нинішнього статусу кво кремлівського диктатора. Тому Сі просуває дуже загальну формулу миру, основою якої є припинення бойових дій (замороження війни по лінії фронту, як цього прагне рф), а також виступає проти контрнаступу ЗСУ на Курщині. Китай формально підтримує територіальну цілісність України, але вірити в щирість його слів дуже важко. США гарантовано підтримують цілісність нашої держави, а ось з інших питань у них розбіжності з КНР. 

👉🏼 Про позицію Європи важко щось сказати. З одного боку, ФРН, наприклад, підтримує українську формулу припинення війни. З іншого боку, західні медіа пишуть, що канцлер ФРН нишком готує угоду, згідно з якою рф «миротворчо» зможе зберегти всі захоплені території.

🫵🏼 Лише є проблема: отой влаштований поспіхом «мирний марафон» дуже подібний до протистояння мокрого з холодним, де змагання відбуваються в зовсім різних площинах і за різними законами фізики. Китайці прагнуть поторгуватися за сфери впливу та ресурси, а Захід шукає нового формату безпеки на континенті. Відтак, переможець у цьому забігу може визначитись випадковим чином, і не обовʼязково — справедливо.

В 20-х числах вересня в Нью-Йорку відбудеться Генасамблея ООН, на полях якої президент Зеленський матиме останню нагоду переконати президента Байдена змінити емоційно-політичне мислення на раціональне: тобто перестати боятися уявних червоних ліній і надати Україні право бити далекобійною зброєю по території РФ.

Шанси визволити главу Білого Дому з полону стереотипів високі. Відмовки США настільки дрібні, що Києву під силу їх розгромити. Власне, про це випуск оновленої відео "Орестократії": після перерви повертаюся до відео-формату.