Щоденник природи 🌱

Лисенята вже дорослі

Лисенята, народжені навесні, вже дорослі. Протягом літа вони залежали від батьків, які годуючи малят, паралельно готували тих до самостійного життя. Народжені в норі, з часом лисенята відходили від неї все далі і далі, все більше і більше часу проводячи на свіжому повітрі. Тож розрив з батьками не відбувся раптово. Те, як тепер справлятиметься молодь, залежить від того, чи достатньо швидкої “їжі” бігатиме довкола. Готуючись до зими, молоді лиси шукають для полювання місця з високою травою, якої багато на луках, полонинах, узліссях, галявинах і полях і в якій кишма кишить дрібними гризунами. Адже саме вони становлять основу лисячої дієти протягом всього року. Тож висока трава і нагодує, і зігріє, поки їхні тіла обростатимуть зимовим хутром, і сховає від ворогів. Адже рудо-бура лисяча шубка так пасує за кольором до всохлих бур'янів!

Добрий вечір, друзі. Хочу поділитися з вами своїм смутком. Ось таким знайшли сьогодні під час прогулянки гніздо паперової оси :( Ще позавчора тут кипіло життя, а зараз - одні сльози. Мала намір спостерігати за цим гніздом до кінця серпня. Як думаєте, що могло трапитися? Невже знову втручання людини?

3.08.2024

Осот рожевий пише "листи"

Колись в дитинстві ми називали ці білі пушинки, що прилітали нізвідки і відлітали в нікуди, "листами". Вірили, що якщо впіймаємо котрусь, то отримаємо листа або звістку. Тому і бігали за ними, намагаючись зловити, а потім знову випускали, відправляючи ці послання іншим. А подорослішавши, дізналися, що ці "листи" пише осот. В данному випадку рожевий. Відцвівши в першій половині літа, в другій одна така рослина відправляє куди подалі від 1000 до 1500 своїх пухнастих насінин. Вони переносяться вітром, водою, тваринами, машинами, захоплюючи все більше і більше земель. І ми, діти, радо допомагали їм в цьому.

30.07.2024

Коротке і плідне життя махаона

Підібрали у дворі кволого метелика з деформованим правим крилом. Доньки знайшли для нього картонний будиночок і весь вечір спостерігали за махаоном. Зірвали йому квіточку, розвели трохи цукру у воді і навіть дали ім’я. Ніч махаон провів, склавши крила. А вранці розпустився, наче квіточка.
Життя махаона-метелика коротке: в залежності від обставин до трьох тижнів. Але ж які насичені ці дні! Якщо це самець, то йому треба було протриматися до прильоту самки, захищаючи територію від інших самців. До речі,  часто махаони обирають в якості власної ділянки частину дороги і гинуть під колесами автомобілів. Якщо ж це самка, то вона просто летіла навмання, поки не зустріла батька майбутніх дітей. А далі “махавона” залишала по одному-два яйця на стеблах чи листочках рослин, що ростуть окремо і є достатньо міцними, щоб втримати на собі майбутню гусінь. Протягом дня самка відкладала до ста яєць, з яких вже за тиждень виповзали голодні і м’якенькі личинки.

Друзі, якщо ви є користувачем фейсбуку, буду рада бачити вас серед підписників щойно створеного мною "дзеркала" цього каналу в ФБ. Приєднуйтесь! Але тут також все буде. Не хвилюйтесь! https://www.facebook.com/share/dMenJjX2pjGeMTth/

16.07.2024

Попелиця накачується соками

Щоб не перетворитися на порожню оболонку, в спеку попелиця п’є особливо багато рідини. Переважно це соки різноманітних рослин, які для цих комах є і їжою, і напоями. Адже покриви ніжного тіла попелиці не захищають його від висихання. Тож цими днями їхній гострий хоботок, який одночасно слугує попелицям і ротом, і соломинкою для пиття, раз у раз занурюється в освіжаючу м’якоть, проколюючи навіть тверді покриви рослин, на яких ті харчуються. Ця надважлива частина тілобудови попелиць складається з чотирьох частин, середня з яких є подвійною: по одному каналу витікає слина, через інший поступає рідка їжа. До речі, переїдання не шкодить здоров'ю попелиць. Солодкий надлишок їжі неперетравленим виводиться з їхніх організмів назовні і споживається іншими комахами. А особливо цінують так звану “медяну росу” попелиць мурахи. Цікаво, що чим спекотніше надворі, тим більше цукрів виділяють попелиці. Комахам добре, а ось рослинам від цього непереливки.

Жаби опускаються на дно

14.07.2024

Вже тиждень як ввечері на Десні не чутно жаб’ячих співів. Це означає лишень, що ці земноводні виконали надважливу місію продовження жаб’ячого роду, під час якої самці з усіх сил надували свої резонатори, щоб їхній спів був почутий самками. Тепер же їхня ікра, де-не-де відкладена мамками і вже потім запліднена татками, відправилась в самостійне плавання. Не буде з’їдена рибками чи птахами, то перетвориться на пуголовків. Якщо і ті виживуть, є шанс, що з них будуть жаби. А будуть жаби, тоді наступного року знову будуть вечірні концерти біля річки і прогулянки без або з мінімумом комарів. Поки що ж дорослим можна розслабитися і повністю віддатися життєвій течії: грітися на сонечку, ловити комарів і в найбільшу спеку опускатися  нижче в придонні більш прохолодні течії.

12.07.2024

Робоча молодь паперової оси

Гуляючи з нашою собачкою, помітила на лугу гніздо паперових ос. Легке і непомітне, воно було прикріплено тонкими ніжками до сухої стеблини. Частина шестигранних отворів була відкрита: тут зберігаються яйця і личинки. Інші були закриті чимось: за цими “дверима” ховаються лялечки, з яких незабаром вийдуть майбутні оси. По гнізду повзало близько десятка ос. Деякі час від часу кудись відлітати, а потім поверталися і залазили у відкриті комори. Там вони годували личинок подрібненими комахами, щоб забезпечити білком організми, що ростуть. Натомість личинки, щоб віддячити, відригували солодку рідину. Адже дорослі оси харчуються нектаром і соком рослин і дуже ласі до солодкого. Деякі періодично тріпотіли крилами на місці, намагаючись охолодити комори. І недивно - така спека! Всі вони - молодь, що нещодавно покинула гніздо, щоб перейняти частину обов’язків матері, якій відтепер залишається тільки відкладати яйця у звільнені їхніми старшими сестрами комори.

21.05.2024. Латаття і його коріння
Коли ми, гуляючи родиною вздовж Десни, побачили на березі це товсте кореневище, то діти прийняли його спершу за якусь екзотичну дивовижу. Воно й справді нагадує невідомого монстра, що з’явився нізвідки. Це корінь латаття, але зазвичай він знаходиться десь глибоко під водою. “Мабуть, винесло на берег високою водою”, - подумала я, загуглила і знайшла кілька новин про “дивне коріння, що повзе з Дніпра”. А ще дізналася, що таке м’ясисте горизонтальне кореневище зі слідами відмерлого листя і численним коротеньким корінням може бути до 10 метрів в довжину і до 15 см в товщину. І що його, попередньо почистивши, подрібнивши і вимочивши протягом 18 годин у кількох водах (всі частини латаття у сирому вигляді отруйні), навіть можна споживати. Кореневище латаття варять, печуть, смажать, сушать. З нього роблять борошно, варять супи та каші, додають в салати. Так що тому, хто “вполює” цього “водяного монстра”, голод не страшний.

15.05.2024. Крижні перевдягаються
Якщо гуляти біля річки, можна помітити, як зеленоголові качури самотньо плавають біля берега. Ці невеликі зграйки можна було б прийняти за територіальну оборону, створену для захисту гнізд. Та насправді більшість качурів не підтримує самок в їхніх турботах про майбутнє потомство. Те ж, що вони почали збиватися у зграї з іншими самцями, значить, що справу продовження роду зроблено. Тож яскраве шлюбне вбрання, необхідне птахам, щоб привернути увагу протилежної статі, вже не потрібне. Ось і збираються крижні, щоб разом пережити післяшлюбну линьку, яка триватиме два місяці. Їхнє старе пір’я випаде і поки не відросте нове, птахи не зможуть літати. Тож потрібне надійне захищене місце з достатньою кількістю поживи на цей час. Бо їсти треба буде багато, дуже багато. Після линьки самці стануть більш жіночними, тобто тьмяними і непомітними, і з першого погляду їх буде важко відрізнити від самок. І тільки каштанові груди і жовтий дзьоб видаватимуть в них представників сильної статі.

7.05.2024. Молоді бобри йдуть “в люди”

Щороку боброва родина збільшується на дві особини. Тому народженому два роки тому молодняку доводиться йти з рідної хатки. Разом з батьками ж залишаються новонароджені малюки і ті, яким нещодавно виповнився рік. Якщо довкола достатньо корму, молоді бобри не відселяються далеко, а облаштовуються неподалік від батьків. Зазвичай одну невелику водойму займає одна боброва родина або один холостий бобер. А на великих сімейна ділянка вздовж берега може простягатися майже до 3 км. Коли молодь знайде собі підходяще місце, вони помітять територію секретом своїх мускусних залоз, що зветься бобровим струменем. Таким чином вони дадуть знати іншим бобрам, що ця ділянка вже зайнята. Та інколи, коли бобри відходять від річки далі, ніж на 200 м, з ними трапляються неприємності: тварини можуть загубитися і зайти в місце, де немає води, як це сталося минулого тижня з одним таким парубком, що опинився на Троєщині. Добре, що йому допомогли і повернули від людей до води.

2.05.2024. Джмелині “кошики”

У молодих джмелів гаряча пора. Ніби ще нещодавно були малими лялечками, а тепер їм вже доводиться працювати по 18 годин. Джмелі не бояться прохолоди і мають прекрасний зір, щоб працювати за будь-якої погоди з раннього ранку до пізнього вечора. Вони не перебірливі, і завдяки довгому хоботку старанно обробляють кожну квіточку. За хвилину джмелі встигають облетіти до 30 квіточок. А зібраний врожай складають до “кошика”, що є частиною їхніх задніх кінцівок. Це внутрішня, увігнута всередину, поверхня джмелиних гомілок зі складною системою волосків різної довжини. Спочатку комаха зішкрябує щелепами пилок з квітів, зволожуючи його слиною, а потім зчищає передніми лапами з голови і грудей, пропускаючи крізь щіточки середньої пари ніг на щіточки задніх. Коли ті заповнені, джміль з’єднує задні кінцівки, зчищаючи зі щіточок зволожені пилкові зерна, що злипаються, перетворюючись на грудочку пилку, яку комаха поміщає до “кошика”, закріплюючи її на спеціальній волосині в основі.

24.04.2024. Сатурнія притягує

Сатурнію велику - найбільшого метелика Європи з помахом крил до 15 см, нам з вами помітити непросто, незважаючи на її розміри. По-перше, це нічний метелик. По-друге, в Україні через свою вразливість цей вид занесений до Червоної книги. Втім, для самця, що саме зараз розшукує самку для продовження роду, це не становить великої проблеми. Навіть якщо потенційна мати буде просто сидіти десь нерухомо, економлячи енергію, що знадобиться їй невдовзі для відкладання яєць. Самки сатурніі великої хоч і пасивні в любовних справах, проте неймовірно привабливі. Завдяки феромонам, які вони виділяють, щоб привабити представника протилежної статі. Адже самці здатні відчути ці пахучі речовини на відстані від 5 до 10 кілометрів. Ось така магія любові. Та й далі все у них, наче в казці: після запліднення спочатку помирає самець, а потім, відклавши яйця, і самка. Короткий вік у цих метеликів. Їхнім же дітям доведеться боротися за виживання самостійно. Але то вже інша історія. 

Добридень, друзі! Ця суперова ініціатива нагадала мені схожу акцію в Саксонії. Отак ідеш Дрезденом і бачиш галявину з табличкою. А потім дізнаєшся, що в Німеччині можна засіяти певну ділянку, отримавши для цього пакетик з насінням медоносних рослин, і, коли ті виростуть, не дозволяти комунальникам там порядкувати (підозрюю, там домовлено про це заздалегідь). І все це для того, щоб бджолам, метеликам і іншим комахам було чим харчуватися. Українська ініціатива пов'язана не тільки із захистом бджіл, а й нашим з вами, бо 75 гривень за пакетик - це не просто вартість насіння, а й донат на ППО. Це ніби ще раз підкреслює, наскільки все в цьому світі пов'язане і наскільки ми з вами і наше виживання залежить від виживання тієї малечі, яку зазвичай просто не помічаємо. А вони є і повинні бути. І ми є і повинні бути. Якщо знаєте місця, де це насіння можна посіяти, і маєте бажання зробити це, долучайтесь! Я вже. Тепер треба забрати пакетики і сіяти 💛💙

17.04.2024. Колонія галів

Помітила сьогодні, що молоденьке листячко на липі, повз яку я проходила, вкрите ось такими видовженими червоними наростами. Придивилася, а там майже на кожному листочку утворилися ці “висячі родимки”. Як з’ясувалося, це результат життєдіяльності липового кліща - гали, і в нормі вони не повинні кидатися в очі перехожим, як оце мені. А якщо уявити, що всередині кожного гала ховається ціла колонія майбутніх паразитів, що живляться соком листя, і що до кінця літа тут розвинуться кілька поколінь кліщів, то дереву можна тільки поспівчувати.

8.04.2024. Нові об’єкти “Укрсорокбуду”

Сьогодні в нашому дворі сороки гучно обговорювали місце для майбутнього гнізда. Їхні минулорічні помешкання, залишені восени, найвірогідніше вже зайняті. Тому щовесни сороки зводять собі не одне гніздо, а одразу декілька - щоб убезпечити майбутніх пташенят. З п’яти готових гнізд одне займе майбутня матуся, ще одне - турботливий татусь, а решта будується, щоб відволікти від гнізда увагу хижаків. Вибравши безпечне місце, птахи шукають необхідні будівельні матеріали (великі гілки закриватимуть гніздо з пташенятами від ворогів зовні, дрібні підтримуватимуть його зсередини, солома, листя і мох зігріватимуть майбутню кладку, а земля та глина стануть основою для чашоподібної ємності, в якій вона лежатиме). А коли пернаті майстри поєднають всі матеріали в закритій з усіх боків кулястій споруді, потрапити до якої можна лише збоку, тоді процес будівництва, що тривав декілька тижнів, буде завершено.