Мустафа 🇺🇦 Найєм

Державним секретарем США в адміністрації Дональда Трампа стане послідовний противник росії — сенатор Marco Rubio.

У 2012 році журнал Time включив Марко Рубіо до списку 100 найвпливовіших людей світу. У 2016 році Марко Рубіо брав участь у президентських виборах від Республіканської партії, ставши одним з основних суперників Дональда Трампа.

Марко Рубіо відомий своєю жорсткою позицією щодо росії та активною підтримкою санкційних заходів.

🇺🇸 🇺🇦 У березні 2014 року, після анексії Криму, він закликав запровадити санкції проти росії, включаючи візові та фінансові обмеження щодо Володимира Путіна та його найближчого оточення.

🇺🇸 🇺🇦 У січні 2022 року представив законопроєкт, який передбачав введення санкцій проти вищого керівництва росії (включаючи Володимира Путіна) та проти російських компаній у енергетичному, фінансовому, гірничодобувному та аерокосмічному секторах у разі вторгнення росії в Україну. Проєкт також передбачав відключення російських банків від системи SWIFT.

🇺🇸 🇺🇦 У березні 2022 року став співавтором законопроєкту про санкції проти всіх державних компаній росії, включаючи «Роснефть», «Газпром», «Росатом» та «Аерофлот». Він також активно виступав за запровадження санкцій проти російських олігархів та членів їхніх родин, вважаючи, що такі заходи можуть тиснути на російське керівництво та вплинути на його міжнародну поведінку.

🇺🇸 🇺🇦 У липні 2022 року став співавтором законопроєкту, що передбачав введення санкцій проти страхових компаній танкерів, які перевозять пальне з росії до Китаю.

До речі, саме Марко Рубіо був автором законопроєкту про перейменування вулиці у Вашингтоні, де розташоване російське посольство, на «Борис Нємцов Плаза».

УОЛТЦ: Перейдемо до питання розподілу навантаження, адже це питання, яке я часто чую від моїх виборців і яке потрібно розглянути з точки зору політики. Сполучені Штати надали 30 мільярдів доларів допомоги у сфері безпеки; наступною йде Німеччина з 3,5 мільярдами — десята частина того, що ми надали. Велика Британія надала менше 3 мільярдів, а Франція — менше мільярда. Навіть Естонія надала в три рази більше як відсоток ВВП, ніж Франція.

У сумі, навіть при тому, що економіки ЄС і Сполучених Штатів приблизно однакові, європейці надали менше половини від того, що надали ми. Це справедливий або ефективний розподіл навантаження?

КОЛЛ: Очевидно, ми працюємо з нашими союзниками та партнерами по всьому світу, і міністр оборони вже провів дев'ять зустрічей контактної групи по обороні України, які проходять щомісяця для координації зусиль.

УОЛТЦ: Я говорю про великі економіки. Німеччина зокрема — що ми зробили, щоб залучити Німеччину, Францію, Італію та ці великі економіки, які знаходяться в самому серці НАТО і Європи, до більшої участі?

КОЛЛ: Міністерство оборони працювало разом із Білим домом і Державним департаментом над дипломатією з цього питання з самого початку. Міністр оборони проводить щомісячні зустрічі, які почалися на авіабазі Рамштайн у Німеччині. Німці на сьогоднішній день надали 3,58 мільярда доларів, Велика Британія — 2,85 мільярда.

УОЛТЦ: Я припускаю, що в майбутньому, так само як під час війни в Перській затоці, де ми мали ефективні дипломатичні зусилля для покриття витрат, ми повинні зробити набагато більше, щоб інші країни взяли на себе більше зобов'язань.

Дональд Трамп вже визначився з вибором нового радника з національної безпеки. Ним стане конгресмен Майк Уолтц (Mike Waltz) — американський політик, військовий та бізнесмен. Уолтц має грецьке походження, закінчив Військовий інститут Вірджинії та понад два десятиліття служив у Силах спеціального призначення Армії США, досягнувши звання підполковника.

Він брав участь у бойових діях в Афганістані та став першим «зеленим беретом», обраним до Конгресу США. Після військової служби Уолтц працював у Білому домі та Пентагоні, обіймаючи посади спеціального помічника віце-президента Діка Чейні з питань оборонної політики в Південній Азії та контртероризму, а також радника міністрів оборони Дональда Рамсфелда та Роберта Гейтса.

Це одне з перших призначень у майбутній адміністрації США, яке офіційно підтверджено.

Зараз багато хто задається питанням, якою буде політика нової адміністрації США щодо України. Думаю, усі прогнози — це гадання на кавовій гущі. Як кажуть самі американці: «Everything is possible and nothing is confirmed!».

Проте раніше озвучена публічна позиція Майка Уолтца щодо України вселяє певний стриманий оптимізм. На відео, знятому у березні 2023 року під час слухань Комітету з питань збройних сил Палати представників щодо конфлікту в Україні, конгресмен Майк Уолтц ставить запитання свідкам.

Не буду нічого коментувати, подивіться самі, розшифровка відео нижче.

УОЛТЦ: Дякую, пане голово. Пане Колл, чи вдалося нам успішно стримати Росію від вторгнення в Україну? Чи спрацювало стримування?

КОЛЛ: Ми застосували цілий ряд дипломатичних і економічних санкцій — найсильніші санкції, які коли-небудь бачив світ, не кажучи вже про нашу постійну допомогу в галузі безпеки на той час. Чи це спрацювало?

УОЛТЦ: Чи це було реально? Очевидно, що стримування не спрацювало, бо Путін все ж таки вторгся в Україну. Отже, можна сказати, що стримування в цьому випадку провалилося.

КОЛЛ: Ну, можливо, що Путіна взагалі неможливо було стримати, коли йшлося про Україну. Однак його вдалося стримати від атак на Сполучені Штати чи НАТО.

УОЛТЦ: Отже, ви припускаєте, що незалежно від того, що ми надали Україні, стримування все одно б провалилося?

КОЛЛ: Чесно кажучи, наша розвідка розділилася в цьому питанні. Їхня оцінка полягала в тому, що майже жодна кількість зброї до початку конфлікту не змогла б зупинити Путіна від вторгнення в Україну.

УОЛТЦ: Я запитую це, бо я був в Україні за місяць до вторгнення, і на той момент українці отримували, як і ми, відповідь, що Stinger — це занадто ескалаційно, протикорабельні ракети — надто провокативно, далекобійна артилерія — взагалі неприйнятно і малоймовірно. Інші речі, як говорилося, потребували надто багато часу на навчання. Але що ми побачили:
- Stinger - занадто провокативно, але ми їх надали.
- Harpoon - занадто провокативно, але ми їх надали.
- HIMARS - не можна, але ми їх дали.
- Patriots: категорично ні, але ми їх дали.
- Танки Bradley - зовсім ні, займає надто багато часу, але ось ми через рік і надаємо їх.

Мені здається, що, вітаючи себе за те, що надали союзнику зброю для самозахисту, якщо ми вирішили, що це в наших інтересах після того, як цілі міста й регіони були зруйновані, це, мабуть, не найкраща стратегія. Ви згодні з цим?

КОЛЛ: Ми надали сотні мільйонів доларів допомоги в місяці, що передували війні. А якщо повернутися ще далі, з 2014 року ми надавали лише нелетальну допомогу аж до 2017 року.

УОЛТЦ: Це була помилка?

КОЛЛ: Ну, знаєте, тоді я був радником з національної безпеки віце-президента Байдена, і він підтримував надання летальної допомоги, такої як Javelin. Не всі в адміністрації Обами були згодні.

УОЛТЦ: Це була помилка?

КОЛЛ: Думаю, з ретроспективи ми мали надати їм ракети Javelin. Це була позиція віце-президента Байдена. Адміністрація Трампа потім їх надала.

Краматорськ - Дружківка - Добропілля - Харків

Один з парадоксів цієї війни полягає у тому, що наші законні військові цілі часто досягаються незаконними засобами не через порушення діючого законодавства, а через відсутність правового регулювання.

Технології та інновації у війні розвиваються швидше, ніж встигають адаптуватися закони та процедури. Це особливо помітно у сфері дронів: їх виготовлення, сертифікація, ремонт і забезпечення комплектуючими – всі ці процеси часто залишаються поза правовим полем.

Це створює парадоксальну ситуацію, коли багато хто з наших бійців, захищаючи свободу та незалежність, змушені виходити за межі існуючих правових норм і залишаються сам на сам з банальними проблемами на межі законності.

І дуже часто перемоги здобуваються не лише на полі бою, але й у підвалах, гаражах та імпровізованих майстернях, де наші люди створюють нові способи оборони та знищення ворога.

Величезна подяка та повага тим, хто, незважаючи на всі труднощі, самотужки виготовляє боєприпаси, ремонтує дрони та закуповує необхідні деталі, навіть ризикуючи потрапити під кримінальне переслідування. Ваш ризик, креативність і готовність діяти в таких умовах заслуговують на найвищу повагу.

Відсутність чітких правил створює проблеми не тільки для військових, але й для всього суспільства. Коли боєць змушений витрачати час на вирішення правових колізій, це відволікає його від головної мети – захисту країни. До того ж, правова невизначеність може мати серйозні наслідки як для самих військових, так і для цивільних, які допомагають у захисті держави.

Багато з цих проблем могли б бути вирішені на рівні бюрократії та здорового глузду. І в системі є багато людей, які активно працюють над тим, щоб вирішити ці правові колізії. Про них знають і на фронті, і військові їм дійсно вдячні.

Однак, незважаючи на ці старання, бюрократичні рішення все ще відстають від того темпу, з яким доводиться діяти на передовій, де кожне рішення приймається миттєво, і від цього залежить життя та безпека конкретних людей.

Наші військові були б надзвичайно вдячні за реальні кроки, які допомогли б прибрати правові перешкоди і спростили процеси, що дозволило б їм ефективніше діяти на полі бою.

Це - чернетка Акта Незалежності України.

Зараз він знаходиться у музеї, під склом на спеціальному подіумі. А сімнадцять років тому цей зошит майже тиждень пролежав у мене вдома, на книжковій полиці поруч з рівними рядками якихось радянських видань.

Вже сімнадцять років поспіль я публікую його, щоб не забути самому і нагадати усім, як просто виглядав документ, з якого все починалось для нашого покоління.

Це було у серпні 2007 року. Я готувався до ефіру і гостював у його автора - Левка Григоровича Лук'яненка. Ще до зустрічі мені розповідали, що чернетка Акту Незалежності досі зберігається у нього вдома. Під час бесіди я попросив хоча б подивитись на історичний документ. Він охоче погодився, приніс товстенну папку, сів поруч і почав її перебирати. Я очікував побачити що завгодно, але тільки не цей пожовклий від часу зошит в лінійку, від якої віяло шкільними уроками.

У цього документа цікава історія. Спочатку Акт незалежності мав називатися "Універсалом", але автори побоювались, що комуністи, згадають Універсали Грушевського і не підтримають документ у сесійній залі. (У кінцевій редакції слово "Універсал" у верхньому лівому кутку сторінки викреслять) З цих же міркувань, щоб уникнути тривалого обговорення під час голосування, текст документа свідомо скоротили до мінімального обсягу. Зрештою, надії мільйонів помістилися на одному листочку...

Після бесіди з Левко Григоровичем я без особливої надії попросив дозволу забрати зошит додому, щоб відсканувати для ефіру – самартфонів з потужними камерами тоді ще не було. І хоча Левко Григорович завжди ставився до мене дуже тепло, я був приголомшений тим, як легко він погодився. Повертаючись додому, мені важко було повірити, що документ, з якого починалась нова ера Незалежності цілої країни лежав просто у мене у рюкзаку.

Передаючи його у руки Левко Григорович сказав лише одну фразу: "Будьте обережні, це має цінність".

І з кожним роком ця фраза набуває все більше сенсу. Мало хто задумується, що з кожним ранком ми долаємо рекорд, продовжуючи найтриваліший період безперевної Незалежності за всю нашу історію.

І мене гріє думка, що я залишу свій слід в історії своєї країни, що він, цей слід, буде чесним і красивим, і що у нас, у нашого покоління вийде не втратити Незалежність, за яку продовжують боротися мільйони громадян в Україні і та сотні мільйонів інших людей у своїх країнах по всій планеті.

Зі Святом усіх нас.

І з днем ​​народження Левка Лук'яненка, який за дивним збігом обставин народився в один день з Незалежністю - 24 серпня 1928 року. Він помер шість рокі тому, 7 липня 2018 року. Сьогодні б йому виповнилося 96 років.

Історія документа тут: http://goo.gl/8wUGXC

З днем Харкова.

150 кілометрів водогону, побудованого під обстрілами, забезпечили доступ до води майже 1,5 млн людей у найскладніших умовах війни.

Основні будівельні роботи завершені за рекордні 9 місяців. Перша вода досягла Кривого Рогу всього через 2 місяці після початку будівництва, а повний запуск усіх ділянок відбувся за 11 місяців. Загальна потужність водогону – майже 550 тис. кубометрів води на добу. Цей результат став можливим завдяки зусиллям майже 1000 працівників і понад 300 одиниць техніки.

Вартість проєкту – майже 400 млн євро, і важливо зазначити, що не було жодного скандалу або зриву робіт. Це справжній приклад професіоналізму та злагодженої роботи.

Глибока подяка усім підрядним організаціям, всій команді Державного агентства відновлення, Міністерства інфраструктури України та міністру Олександру Кубракову за підтримку та партнерство. Особлива вдячність Президенту України, чия постійна увага дозволила завершити цей важливий проєкт у стислий термін.

Також хочу висловити подяку уряду, U.S. Embassy Kyiv Ukraine в Україні та проєкту USAID_ВзаємоДія за забезпечення незалежного технічного аудиту компанією CDM Engineering Ukraine.

ДО РЕЧІ

Вчора минуло рівно два місяці з того часу, як не призначено нового голову Агентства відновлення, і вже три місяці, як в країні немає нового Міністра інфраструктури. Проте, я впевнений, що це не завадить Уряду в такі ж короткі терміни побудувати водогін у Миколаївській області, довжина якого буде втричі меншою. Наша команда вже забезпечила всі необхідні домовленості щодо фінансування та повністю підготувала дорожню карту проєкту.

Чекаємо нових рекордів, звертайтесь за порадами - завжди будемо раді ;)

Кажуть, є правило: якщо хочеш, щоб тебе почули, краще не використовувати негативний наратив, не починати речення з «ні» і поменше використовувати заперечення.

Мені сьогодні можна, в мене день народження і мені сорок три.

Дотримуватися усіх цих «ні» буває важко. Деякі з них — розкіш, а деякі, на жаль, приходять з роками. Але коли вдається, вони дають найвищу цінність — свободу.

Ні — собі, яким не можеш бути.

Ні — речам, які тебе руйнують і спустошують.

Ні — страху розігнатися і стрибнути у невідомість.

Ні — людям, поряд з якими доводиться вдавати, а не бути.

Ні — нездійсненним мріям і страху мріяти про нездійсненне.

Ні — роботі зі слабкими, нещирими людьми та маніпуляторами.

Ні — ілюзіям та хибним очікуванням, які руйнують твою свободу.

Ні — планам, на здійснення яких не готовий віддати себе всього.

Ні - метушні, жлобству, хамству та зухвалості. І ні ні ні собі такому в хвилини слабкості.

Ні — похмурому погляду, паніці і думкам про поразку, навіть коли немає сил і «їх» більше.

Ні — контролю за твоїм життям; воно лише твоє. Ніхто не має права зазіхати на твою свободу. Ти сам встановлюєш рамки і розставляєш кордони, і ти в повному праві не пускати туди тих, хто лізе з ломом.

І ще. Ні — життю без гумору та самоіронії )))

Ну і не втомлююся щороку повторювати слова Хантера Томпсона, який казав, що життя має бути подорожжю до могили не з бажанням прибути в безпеці й красивому тілі, що добре збереглося, а скоріше в'їхати із заносом, у клубах диму, повністю вимотаним і зношеним, голосно проголошуючи — «Оце поїздка!»

Дякую усім, хто поруч.

Кабінет Міністрів України погодив рішення про моє звільнення за власним бажанням. Формальності дотримано.

Дякую всім, хто допомагав і був поруч.

Усій моїй команді, керівникам та працівникам Служб відновлення в областях.

Дякую за співпрацю керівникам адміністрацій, головам громад та мерам міст. Усім підрядним організаціям, будівельникам, проектантам, експертам та інженерам-консультантам. Усім партнерам, донорам та представникам міжнародних фінансових установ.

Рівно 505 днів. Мабуть, найтяжчих і найвідповідальніших за все життя.

Завершу не своїми словами, а цитатою мого улюбленого актора, і як нещодавно дізнався, музиканта та композитора Ентоні Хопкінса.

«Почуваюся дитиною, якій дали коробку цукерок: вона їсть із задоволенням, а коли бачить, що залишилося зовсім мало, то починає їх їсти з особливим смаком.

Немає бажання сперечатися з дурнями, і часу боротися із сірістю. Не турбують заздрісники, які намагаються зганьбити найздатніших, щоб заволодіти їхніми посадами, талантами та досягненнями.

Замало часу для обговорення заголовків. Мені цікаві людяні люди. Люди, які розуміють своє покликання і не ховаються від відповідальності, які вміють сміятися зі своїх помилок і, ті, хто досяг успіху. Хто крізь удари долі зміг піднятися і зберегти м'якість душі. Хто захищає людську гідність і хоче бути на боці правди та справедливості. Це те, заради чого варто жити.

Виявилось, що у нас лише одне життя, і його треба прожити гідно».

Дякую. Висплюсь. І рухатимусь далі.

Відновили рух мостом через Сіверський Донець на Харківщині

Міст підірвали ще в лютому 2022 року під час наступу російського війська. Сапери підірвали лише два прогони моста, аби відновити споруду можна було якомога швидше та з мінімальними затратами.

Першочерговим завданням після звільнення регіону стало влаштування тимчасової переправи поруч зі зруйнованим шляхопроводом. За підтримки норвезького уряду встановили для цього два модульні мости.

Під час відновлення самого мосту повністю замінили дві прогонові будови та дві опори. Капітально відремонтували всі конструкції з урахуванням сучасних навантажень. Встановили автономне освітлення на основі сонячних панелей, а також перильні та бар’єрні огородження, нанесли розмітку.

Більше тут

Відзвітував Премʼєр-міністру України Денису Шмигалю щодо реалізації проєктів з захисту об’єктів енергетики, відновлення населених пунктів та забезпечення роботи пропускних пунктів.

Звіт відбувся сьогодні під головуванням Прем‘єр-міністра у відповідь на звернення щодо виконання Агентством відновлення робіт з облаштування інженерно-технічного захисту ІІ рівня на обʼєктах критичної інфраструктури енергетичного сектору, реалізації експериментального проєкту з відновлення населених пунктів, що постраждали внаслідок збройної агресії рф, а також забезпечення безперебійного функціонування міжнародних автомобільних пунктів пропуску через державний кордон.

Запит на звітування офіційно надійшло на адресу Агентства вчора, 11 червня 2024 року.

У дописі на сторінці Агентства коротка інформація щодо реалізації проєктів, яка була надана під час наради у Кабінеті міністрів України.