Часто чую від різного розливу популістів думку:
"які наші дії коли війна завтра закінчиться? нам треба вже написати стратегію розвитку країни якщо завтра не буде війни".
Це теж wishful thinking, інтелектуальна імпотенція та бажання виглядати великими стратегами.
1. Стратегій написано вагон і малу бричку. Тільки в Кабміні їх добра сотня. Кожен дурень пише свою стратегію.
Але стратегії самі по собі не панацея. Це просто умовний план що варто робити.
Наприклад в одній стратегії написано: " Нам треба побудувати 100 заводів для військової техніки".
Звісно треба. Тільки ідіот який це пише переважно навіть туристичну палатку не вміє розкласти.
Ідеї і стратегії самі по собі нічого не варті.
Волонтери в моїй команді Victory Drones могли роками казати - треба навчити 100 тисяч військових користуватись технологіями. Це стратегічна мета.
Ми не казали, і в нас не було написано ніякої стратегії, тому що паперу шкода. Ми просто знали що це треба, взяли і навчили.
2. З якого дива завтра закінчиться війна?
Вчора один вічний стратег в дорогому костюмі мені доводив що ми вже повинні написати Візію і Стратегію, як нам жити після перемоги до 2040 року.
Я спитала його:
- Ти хочеш дипломатичну відповідь чи пряму?
-Пряму.
- Ок, ти безпомічний довбойоб. Замість того щоб плодити порожню філософію тренуйся тримати в руках автомат і пульт до дрона. Бо поки ти пишеш всю цю хуйню, замість того щоб передати пару ребів чи бронемашин - зараз, в ці хвилини, там вмирає той, кого ти не зберіг.
І тому маєш замінити.
Схоже він образився. Але я говорила йому це, якраз тому, що хочу щоб він вижив. Навіть зі своїми стратегіями та іншим сміттям в голові.
3. І знову ж таки, чому Путін має зупинитись? Звідки ці ідіотські ідеї про перемир'я, якого росіяни тільки чекають?
Мовляв варто нам попросити, віддати частину територій і росіяни підпишуть.
З чого ви взагалі це взяли? На місці Путіна я би зараз взагалі не зупинялась. Ні на яких умовах. Вони тільки розкочегарили машину війни. Тільки почали перебудовувати життя 140+ мільйонів на військові рейки. Тільки включили в цей процес забезпечення ресурсом десятки союзників - Китай, Індія, Північна Корея, Іран, Білорусь, etc.
Нащо їм зупинятись? Щоб отримати просто пару областей?
Ні, маючи такий ресурс я би йшла до кінця. Як мінімум Лівобережжя. А бажано вся Україна.
Наш боксер вже загнаний, висить на канатах, для нас це умовно 11 раунд. А для них десь третій.
Бо ми необдумано втратили кращих людей в перші роки, не продумали математику війни вдовгу. Не захистили людей технологіями.
Іноді мені здається, що в Україні в деяких людей якесь еротичне збудження на слова "стратегія, візія, місія, стейкхолдери, роуд меп..." Це небезпечна і жалюгідна дурня.
Треба просто брати і робити. Чим більше технологій, відтренованих людей, побудованих виробництв і процесів - тим краще.
Це війна військово-економічних систем. І так як ресурсу в нас в рази менше, то і застосовувати його ми маємо в рази ефективніше. Не витрачаючи час на безкінечні конференції на тему повоєнних стратегій.
Все має працювати для фронту. Так, як це на жаль, працює в ворога.