Заберіть у Ліпка РПГ

🇺🇦 Співак Thekomakoma – герой нового інтерв’ю на Армія TV

🪖 Сергій Сілаков – музикант, який вирішив стати на захист України, приєднавшись до лав НГУ. Він обрав підрозділ «Буревій» і поділився своїми емоціями після мобілізації.

🎶 У мирному житті Сергій поєднував творчість і медійний вплив. Навіть під час війни він знаходить натхнення для нових проєктів, розповідає, як тримати баланс між музикою і службою, та як маркетинг може залучати людей до війська.

⚡️ У цьому інтерв’ю Сергій розмірковує, чи міг би бути кориснішим у тилу, говорить про важливість особистого прикладу та ділиться своєю історією боротьби за Україну.

📺 Дивіться повне інтерв’ю за посиланням на YouTube-каналі Армія TV!

Один з тих днів, коли я знов такий «Ну всьо, треба вчить англійську»

Цікаве інтервʼю вийшло

Взагалі, багато всього постійно виходить отут

Аж нема коли щось писати в цей канал, але дайте йому шанс, все буде

Так, ми там АрміяТБ затіяли адвент-календар БЗВП, де під виглядом приколів намагаємось протягнути трохи корисної інформації для цивільних

Буде до 25-го виходити, відповідно

Вже бачили?

🇺🇦 Адвент-календар Армія TV створений, аби знайомити вас із найцікавішими армійськими фішками.

👍 І сьогодні ми поговоримо про нарукавні знаки.

😮 Тому обирайте з розумом, адже те, що ви носите, може розповісти всіляким «шерлокам» усі ваші секрети.

До речі, сьогодні рік з моменту запуску телеканалу АрміяTV

Зліва - Боєць Азову, який зіграв і озвучив роль в новому Сталкері

Справа - Отой малий, який сів за Сталкера як тіки купили комп’ютер і подумати не міг, що буде брати інтерв’ю у Шрама на АрміяTV

Дійсним доповідаю по спойлерам:
Stalker 2 - без спойлерів
Clear Sky - трохи спойлерів
Shadow of Chernobyl І - трохи спойлерів

Ну а взагалі, здебільшого, про війну, культуру і Азов говорили

От пан Тюлєнь каже, що я мало інтерв’ю записував
Категорично не згоден!
Не встигли ви ще пана Лемка додивитися, а вже вийшло нове

Гарно поговорили з пані Оленою, щасливий з того

Оце тільки сфоткатись забув

🎉 Армія TV скоро відзначає першу річницю — тому готуємо для вас багато цікавого. І хочемо, щоб ви ближче познайомилися з нашою командою. Із тими, хто працює в кадрі та хто працює за кадром.

🪄 Щодня ми будемо публікувати розповіді про наших колег, їхні історії та шлях у війську. А починаємо з кореспондентів. І перший на черзі — Сергій Ліпко.

🎥 У цей вечір п’ятниці рекомендуємо переглянути сольний стендап Сергія Ліпка.

Сергій розповідає актуальне про армію, мобілізацію, особистий досвід, а також жартує про Lobby X.

Це топовий стендап! Дивіться повний випуск та шукайте жарт про нас за посиланням.

Тим часом, на АрміяТБ мав нагоду поговорити з легендарним офіцером

Це от ми Любомиром - снайпером механізованої бригади

Каже «Був піхоті, але завжди мріяв бути снайпером. Якось шутрмонули підарську позицію, а там СВД була, отак і почав цим займатися»

Нещодавно Любомир загинув, але важливі речі, які він проговорював залишились от тут

Дуже мотивуючий і професійний був воїн, честь🫡

Покажу вам трохи того пса, нору і беху

Червень 2022

Ви мали б вже звикнути до фотографії мужнього собаки з каріматом на заставці цього каналу. Не думав, що тут буде більше сотні людей, тому особливо заставку не обирав, поставив перше фото в галереї, хто ж знав, що отак воно все понесеться, проте цей пес того вартий

Ми тоді були в селі, типовому прифронтовому, з будинками яких кількісно було значно більше ніж мешканців. Оскільки опція шукати хати і розосереджуватися нами ще не була винайдена, то жили ми всією ротою одночасно таке як в селі, але таке як в посадці, точніше в якомусь сільському парку на окраїні села.

З одного боку парку - артилеристи зберігали снаряди 

Вони приїжджали поповнювати бк і казали нам «оце ви стали, це єслі по нашому складу уїбуть така детонація буде шо вам всім пізда»

З іншого боку - дві БМП і їхні механи, які в перерві між спробами завести свої машини казали, що якщо по Бехам уїбуть, то детонація буде така, що нам всім пізда

Моя нора знаходилася рівновіддалено від арти і мехводів, орієнтовно по центру парка, тож рівень детонації я оцінював як збалансований і від того налаштований був оптимістично

Воювати в цьому сільському парку ніхто не збирався, це був наш умовний тил, ми мали там відпочивати поки десь в штабі, принтер з напівпорожнім картриджем вимальовував нове бойове розпорядження для нашої зведеної роти. Але льожки всеодно копалися, бо раніше отой самий принтер вже встиг надрукувати кілька бойових розпоряджень, які навчили цінувати важливість індивідуальних інженерних робіт

От десь тоді той пес і прийшов, мудрий і хитрий, на все мав свій план і холодний розрахунок, їв коли було шо смачне поїсти, спав коли було де тепло поспати, а як не було - йшов туди де було, бо на все мав свій план і холодний розрахунок 

Пес заспокоював, бо навіть на відтяжці неслося звідусіль, моє любіме це “всьо, є інформація, що сьогодні буде авіаудар по нам"
Після цього всі ходили дивитися на льожки один одного і хитаючі головою казати “та нє, ну еслі уєбуть, то не поможе, пізда буде” що, мушу зазначити, свідчило про те, що ми вже майже відповідаємо рівню досвідчених колег з артилерії та механів у сфері песимізму, фаталізму і критичності 

В один з днів пес пропав, а з ним і артилеристи та і мєхводи десь не з’являлися, залишивши одну беху. Хтось пустив слух, що мєхводи не зацікавлені в її ремонті, бо як тіки починять, то їм одразу скажуть кудись їхать, а хтось казав, що її покинули безповоротньо і саме час нам забрати її собі, бо як би гарно було шоб ми оце не бехє їздили. Тими мріями і жили в перерві між очікуваннями авіаудару і поодинокими прильотами, неприцільно і точно не по нам

А потім була БР-ка і нове місце, потім інша, потім ще. Виходить, що десь досі стоїть моя розкішна льожка з перекриттям з піддонів, підручного сміття і тубусів від снарядів, в які насипаний пісок, але може таки був авіаудар і вже її немає, не знаю, але точно знаю, що з псом все добре, бо він хитрий і завжди має план, завжди має холодний розрахунок

Вже бачили чеську Дана М2?
Безумовно, дуже естетична, інші моменти розповідали фахівці

Ну і Ярослав то все знімав, попутно тестуючи гальма

Слухайте, а є таке, що ми з АрміяТБ знімаємо по сто сюжетів в день і я впевнений, що ви їх дивитесь, тому не пощу в своїх соцмережах щоб не спамити, а ви такі «Тю, та ми взагалі не знали шо ви там робите, чого ти не постив?»

До речі, от про Вектор, сьогодні вийшло

Напевне, треба пояснити, концерт неможливо купити не тому що його видалили, а тому що він у відкритому доступі зараз тут:

https://youtu.be/SwdyJp4e2bs?si=mHKUTh9rFHQ2GNbr

О, а я ж вже казав вам, що ранній доступ до відео з сольніка продається добре і завдяки вам ми вже можемо зробити отак:

300.000 - Потреби РУБАК 82 ОДШБр
200.000 - Потреби 421 ББС ДШВ
100.000 - Ремонт авто, спецпідрозділ розвідки «Атей» 4 бригада НГУ «Рубіж»

UPD: Прийшли крайні виплати з вейфопей
Тож вдалося докинути ще 140.000 421 ББС ДШВ

Отут про дрон-король

А отут можна купити повний концерт:
http://secure.wayforpay.com/payment/serhiilipko

Отут про «Резерв+» і ухилянтів

Весь концерт от тут

До речі, продажі відео з сольніка несуться зі швидкістю роботи оцього мінімі

Всім дякую!

Продається все ще тут:
http://secure.wayforpay.com/payment/serhiilipko

Вийшло відео з крайнього стендап концерту в Будинку Кіно

За символічну плату можете купити ранній доступ

Гроші з продажу концерту на ЗСУ

http://secure.wayforpay.com/payment/serhiilipko

Знаєте що, жодного разу за час мобілізації не прокидався по команді «Підйом»

Прокидався від усього - від будильника (рідше від свого, частіше - від будильника побратима який наставив їх сто тисяч і воно буде усіх крім нього), прокидався під гучні бабахи і під тихі «просипайся, заїбав», прокидався коли капець спекотно і від холоду прокидався, або коли мурахи кусають або коли собака облизує, але отак шоб під мразотне «Рота підйом!!!» від днювального - то жодного разу
А це, повірте, шалений привілей якщо ви в армії

Давайте я розкажу як міг би починатися кожен ваш ранок в старій добрій армійці
Підйом 6:00 (якщо неділя то 7:00), 5:50 - днювальний будить замісників командирів взводів в індивідуальному порядку, щоб вони встигли роздуплитися до загального підйому і о шостій вже бадьоро виконували покладені на них обов’язки

6:00 днювальний роти зі згоди чергового роти ініціює початок протоколу «дєнь пройшов чісло змінилось, ніхуя не ізмінілось» і волойобить на всю казарму «РОТА ПІДЙОМ» одразу дублюючи «ПІДЙОМ РОТА» кричати треба максимально мразотно, щоб насолоджуватися низьким морально-психологічним станом і вразливістю своїх побратимів в перші хвилини після підйому, бо їм потім жить жизнь, а тобі мить туалети і здавать наряд - тому насолоджуйся моментом

«ПІДЙОМ» також волає черговий роти, а вже потім в бій вступає піднята о 5:50 кавалерія командирів, яка дублює команди і спонукає своїх підлеглих відчути магію утра «ПЕРШИЙ ВЗВОД ПІДЙОМ» «ПІДЙОМ ДРУГИЙ ВЗВОД» «ТРЕТІЙ ВЗВОД ПІДЙОМ, ПОПІДРИВАЛИСЯ» коли у них закінчується повітря за принципом «крию-йду» їхні команди повторюють днювальний і черговий
Потім «відкидка одіял» і «ПІДРОЗДІЛ НА РАНКОВУ ФІЗИЧНУ ЗАРЯДКУ СТАВАЙ»

Не те щоб відсутність команди «підйом» робило війну чимось гарним, та нє, але дійсно жодного разу не чув, співчуваю якщо у вас інакше

О, це я вам ще за «відбій» не розповідав, там теж все не так просто і райдужно як здається, але то вже ностальгія на наступний лонгрід

Були ми якось в Краматорську, купили дідам суші

Наступне фото демонструє специфіку споживання суші з застосуванням столової ложки та хлібу типу «батон» військовослужбовцями старшої вікової групи 2-го взводу, 2-ї зведеної роти 242 батальйону станом на літо 2022

Ми станемо поколінням, яке через багато років, згадуючи війну, буде показувати не тільки фото з телефону, але і сцени з Кропиви

«Осьо, бачиш позначку, отут в них тоді БМП стояла, а осьо тут ми мавік проїбали, хотіли забрать пізніше, але так і не найшли, полюбом суміжники спиздили»

Якщо ви ще не знайомі, Кропива - то, грубо кажучи, такий застосунок в якому безліч корисних воєнних функцій, від балістичного калькулятора до функції приниження власників айфонів, я б навіть сказав, функція приниження власників айфонів - це перша з якою зіштовхнетеся

Давно не зазирав в Кропиву, бо не було потреби, але от відкрив і все, повне занурення в ті події, ніби ти знову там, осьо сп-шки, осьо трек від села до ксп, осьо замерзшими руками друкуєш точку з якої, ймовірно, працюють ПТУРісти
І одразу виникає нестримне бажання комусь розказувать історії за кожну з позначок

-О, ні, дід знову взяв планшет з Кропивою, зараз опять ці історії
-Та все ок, там же пароль треба ввести, а він його забув ще рік тому
-Фух, слава Богу

Це от, до речі, фотошоп, бо у мене немає парадної форми. 120 гривень за оці фотки заплатив, що досить дешево, їдьте фоткатись на документи на схід - зекономите

Настає у твоїх стосунках з армією такий момент, коли тобі зроблять пропозицію стати офіцером

Ну типу ж не чужі люди, вже стіки год живемо разом по мобілізації, то може підпис тут і підпис тут шоб все як у людей - контракт на три/п’ять років чи поки демобілізація не розлучить нас

То може бути по любові - бо ви завжди мріяли стати офіцером, а може по розрахунку - бо займана вами посада вимагає офіцерскього звання і консервативні закони аристократії кажуть, що не може якийсь сержант-простолюдин обіймати цю должность - інша справа офіцер, це да, це гідна партія!

Важливо, що які б умови офіцерського контракту ви б не обрали, після підписання на курілці завжди з’явиться боєць, який повідомить, що “... у мене он є знайомий в тищі триста шостом зєнітно-інжинєрном полку, так там єслі на офіцера ідеш, до зразу майора запаса дають і домой отпускають, а тебе шось обманули”

Мені подобалося бути сержантом, бо по-перше красивий погон, по-друге завжди можна сказати особовому складу “мужики, та я шо, то всьо офіцери напридумували, мені воно теж не треба” бо ніщо так не об’єднує колектив солдатів-сержантів-матросів як спільна неприязнь до начальства

А ще сержанту завжди легше перевестися і знайти собі місце по штатці в іншому підрозділі, корочє, самі плюси
Саме тому ставлю підпис в контракті синьою ручкою в надії, що колись, в майбутньому, скажу “Призначення не має законної сили, бо контракт підписаний не чорной!” і всі такі одразу “А дійсно, знімайте з діда полковничий погон, вертайте сержантський, хай іде знайде трьох людей розгрузити машину - продукти привезли” і все знов буде добре

Стартувало щоденне мовлення телеканалу Армія TV. Проєкт створено військовослужбовцями перш за все для військовослужбовців.

Більшість творців каналу – чинні військові, які мають бойовий досвід. Ключовий продукт каналу – репортажі з ліній фронту, розмови з воїнами та щоденні розбори новин із зони бойових дій.

Перший проєкт вечірнього ефіру Армія TV – щоденний СТРІМ, у якому військові коментують новини з фронту. Ведучі першого випуску – сержант Сергій Ліпко (аеророзвідник, стендап комік) та підполковник Сергій Місюра (військовий блогер). Дивіться щоденно о 19:00 на YouTube Армія TV та в телеефірі.

«Люди мають на власні очі бачити, що відбувається в окопі. Щодня. Не тільки бойові дії, але й життя. Щоденну роботу. Чим живуть Збройні сили. Саме тому ми відкрили студію не у Києві, а в одному з прифронтових міст. До того ж, ми зібрали медійних професіоналів з різних підрозділів ЗСУ – ті, хто роками робили контент в цивільному житті, тепер робитимуть це у війську. Поєднаємо їхній бойовий досвід, розуміння операційної безпеки, вміння працювати в зоні бойових дій із навичками та досвідом професійних медійників», – каже Ілларіон Павлюк, керівник Управління преси та інформації МОУ.

Аби не пропустити найважливіші новини, підписуйтеся на канал Армія TV у Telegram, TikTok, Facebook та Instagram.

«Наш перший проєкт – стрім – має бути максимально не телевізійним за вайбом. Ми хочемо принести в телебачення найкраще з традицій сучасного ютубу – неформальність, живу розмову, відсутність напрацьованих роками медійних штампів. Однак жарти і легкість подачі не означають, що ми несерйозно ставимося до перевірки інформації. Ми запевняємо, що в наших ефірах не буде сумнівних «експертів», які задля переглядів і гайпу готові коментувати будь-що, не думаючи про наслідки», – додав Євген Самойленко, головний редактор телеканалу Армія TV.

Спершу в ефірі Армія TV транслюватимуть проєкти про війну та військо від партнерів телеканалу. Згодом канал збільшить кількість власних репортажів та презентує перші телевізійні проєкти.

Діди - прокляття ухилянтів

Ну от живеш ти своє ухилянтське життя і, в принципі, спокійний, бо ти б може і став на облік, але чого не йдеш? Бо ти по-перше для війни не те шоб рождьон, а на додачу ще й алергія на черешню
“Ну яка від мене користь з алергією на черешню в армії, воювать я не боюсь і навіть хочу, але ж алергія на черешню - от гляньте фотку в п’ятому класі черешні обївся і оно як обиспало - ото ж!”
Та і живеш собі
А потім дізнаєшся про діда, який вже рік на фронті з трьома сотнями протрузій, замотаним коліном, глухий на одне вухо бігає і якось вже та черешня не звучить як гарна угода з сумлінням

Починаєш собі шукати інші виправдання “Так, а шо дід? Дід має досвід воєнний, я нє”
А дід дійсно ж має, он в воєнніку записано, що в 78-му був старшим помічником заряджаючого “Катапультного осадного орудія КОО-2” у битвi за Трою
Воно, до речі, дуже кумедно, бо у дідів, як правило, саме старі радянські військові квитки, червоні, з серпом та молотом, все як має буть.
І це прям розвага - дивитися на чорнобілу фотографію діда часів, коли він ще молодий і підтягнутий служив десь в Забайкальє і порівнювати з теперішнім дідом
Коли дідів декілька можна прям шоу “Інтуіція” робить - показувати в підрозділі фотки молодих дідів, щоб бійці вгадували хто з них хто зараз (звісно ж, з активної згоди дідів, бо повага до дідів то основа)

А ще у тебе родина велика, а дід он шо, йому сто год вже - він стовідсотків сирота, шо йому втрачать і на економічному фронті ти корисніший, бо дід життя заощадливе живе
А ти он осьо купив, осьо сходив, воєнний збір бдищ і зразу ясно хто де корисніший

І воно хочеться знайти собі виправдання, але довбаний дід як кістка посеред горла, ну нашо ти пішов дід, ну жив би собі далі спокійно і щасливо, не знецінював страждання людей з алергією на черешню

Потім діда за станом здоров’я переводять служити в ТЦК і от він вже видає тобі повістку в парку, «ну йобана, дід, ну заїбав, ну чого тобі вдома не сиділося!»

Ще ті часи

Мій побратим кидав воги, керуючи підсиленим пультом RC Pro, він був фахівець, стояв собі на спокійному в тіні, тягнув дрон до цілі, ще й курити встигав паралельно

У мене був стандартний пульт, який китайці дбайливо поклали в коробку базової комплектації
Загалом, зі стандартним пультом, без додаткових антен нема чого робити на бойових, ворожий реб у злагодженій взаємодії з українським ребом успішно зроблять так щоб після кількох вильотів у тебе тільки цей пульт і залишився, бо з дроном доведеться прощатись

Це пізніше було витрачено половину річного бюджету невеликої країни щоб літати більш-менш ефективно і безпечно. Тоді ж, щоб долетіти до ворога з мінімально стабільним сигналом треба було лізти по старій драбині на дах сараю
Мушу зазначити, що лізти нагору завжди було значно приємніше ніж спускатися, бо лізеш ти туди як гордий лев - неспішно, зважено, холоднокровно, а спускаєшся як наляканий сурікат з застосуванням всіх доступних елементів паркуру під звуки виходів міномета

Міномет був не завжди, зазвичай, стрілкотня.
Спочатку вони чують дрон, потім ти чуєш стрілкотню. Стріляють по дрону, але перші рази здається, що по тобі і байдуже, що там відстань близько трьох кілометрів, мишина натура каже, шо клятий русак зі свого автомату вицілює саме тебе, тіки так і ніяк інакше

Потім ти вже спокійніше реагуєш, навіть можна відлетіти і підзняти постріли, ввечері дуже красиво виходить - воно світиться як в кіно

Це був початок осені 2022, вже майже рік тому, в Харківській області, тоді і ФПВ ще так багато не було і романтика кидання вогів тільки набирала обертів. І відосів де позицію штурмують люди, у яких бій на дистанції в кілька метрів, я тоді не бачив і взагалі не думав, що такого буде так багато, героїчні люди
Цікаво, що буде ще через рік

Хочу щоб ви знали, що коли історії про срочку на військовому подкасті закінчаться, я просто копну далі

От вам ілюстрація з нового випуску військового подкасту

Початок 2016

Сам подкаст отут:
https://youtu.be/J0I2JU_8cTw

Я шанобливо ставлюся до працівників мого ТЦК, незважаючи на те, що отримав чергову повістку на другому році служби.

То таке, просто вкотре занесу документи, бо я поки в Києві і маю на то змогу, а люди вони досить приємні в приватному спілкуванні і, впевнений, ми швидко вирішимо це питання

Але одна авантюра не дає мені спокою

Що як не доводити, що ти вже служиш, не йти з Формою5, воєнніком і, про всяк випадок, слайд-шоу “Подорожі”, яке згенерував айфон за цей рік, а просто прийти і мобілізуватися

Сказати “Вибачте пожалуста, що тільки зараз, але вже нема сил терпіть, мобілізуйте” 

Як далеко можна зайти?

1.Беру відпустку за місцем служби - 10 діб, задля уникнення СЗЧ

2.Іду у військомат, “Воєннік загубив, а шо ви хотіли, 6 років пройшло з моменту срочки, десь потірявся”

Оформлюємо новий, фоткаюся (може нарешті буде норм фотка)

Заповнюю всі відповідні документи

3.Проходжу ВЛК - отримую “придатний”, точніше сподіваюся, що саме “придатиний”, бо якщо скажуть “ее ні, куди вам в армію, сидіть вдома” то буде якось неприємно і демотивуюче далі служити

4.У вказаний час приходжу з речами, їду на якийсь полігон, отримую форму - може навіть літні Талани. Демонструю зацікавленість дронами, мої знання оцінюють як задовільні, але на цей раз прошуся в мінометку, бо вдруге іти в піхоту, а потім в аерорзвідку то як проходити гру за одним сценарієм, на цей раз нехай буде мінометка 

5.Готуюся їхати на навчання за кордон, бо командування бачить, що я відносно здібний і ці півтора року готувався до мобілізації (нехай і шляхом того, що був мобілізований)

6.Отут вже стройова каже моєму командиру, що шось не так по документам у Ліпка, шось глючить реєстр

Командир каже “Я в том не шарю, нажміть там нужні кнопки, ви ж стройова”

Стройова каже “Не можем в нас обід” і відкладають це питання на тридцять тисяч місяців 

7.Служу собі, може навіть їду на бр-ку в новому підрозділі, поки в старому мене оформлюють в СЗЧ, бо не вернувся з відпустки
Воюю у складі мінометної батареї 

8.Знов отримую повістку від мого військомату

9.Прошу відпустку 10 діб у новому підрозділі, їду у військомат “Воєннік загубив, а шо ви хотіли, 6 років пройшло з моменту срочки, десь потірявся”
Оформлюємо новий, фоткаюся

10.Мій адвокат після перемоги каже, що це буде сама сложна його справа за всю кар'єру, але він спробує з цим розібратися і з мене знімуть звинувачення за СЗЧ і одночасне ухилення від призову

💪 Нічого такого, це просто інтерв’ю Сергія Ліпка для Vulture – медіа, яке чи не найкраще в світі висвітлює стендап.

https://www.vulture.com/article/serhii-lipko-ukraine-war-comedy-interview.html

Їздили ми якось на полігон під Бучу у перерві між ротаціями

Я в Бучі взагалі до цього жодного разу в житті не був, що дуже безвідповідально з мого боку, бо мешканцю Білогородки варто було б хоч раз відвідати адміністративну столицю своєї територіальної громади

І, ого, як воно страшно заїхати в Бучу навіть через рік після того як звідти пішла русня
У перші дні повномасштабного вторгення я був сповнений оптимізму і відваги, ходив по військоматам, писав твіти про нікчемність російської армії, про ромів, які крадуть танки і навіть близько не усвідомлював всього реального масштабу небезпеки

Тільки через рік, побувавши там, побачив місто, побачив капоніри і окопи, які встигли нарити русаки в лісі, написи “смерть хохлам” в місцях де вони базувалися і найстрашніше - усвідомивши наскільки близько то було до Києва, до отого мого штабу незламності в квартирі, де я шось поволонтерив вдень і сиджу ввечері в теплі, добрі з котом на руках, пишу жарти, зі світлом 24/7 і планую новий тарифний план з кращою швидкістю інтернету, щоб не лагали стріми ТакихНовин

Тільки зараз, побачивши ті окопи, знаючи як орки фахово вміють нарити під землею лабіринти печерської лаври за ніч, маючи тільки дві лопати і командира, який підтримує бойовий дух обіцянками застрелити, знаючи як важко потім їх звідти викурити, розумієш якою наївною дитиною ти був на початку вторгення

Це не про радість за Київ, не можна безумовно радіти на фоні горя інших міст, які зараз повторюють долю Бучі. Це не про “моя хата скраю, тут працюють кінотеатри і кав’ярні, а ви там вже якось самі вигрібайте, до свіданія”. Це про можливість поглянути назад і зрозуміти який титанічний шлях пройдено і завжди пам’ятати, що як би погано не було - могло бути знааачно гірше

Війна це жахливо, але моя бр-ка зараз не на Київ, а колись, дай Бог доживем, буде на Крим

Сьогодні важко, але точно краще ніж вчора, завтра може бути важче, але буде краще ніж сьогодні

«Попереду важкі випробування. Будуть втрати. Доведеться пройти через біль, здолати страх і зневіру. Але нас неодмінно чекає перемога»
Ця заява Резнікова на початку вторгнення була моєю програмкою, таймкодами війни до перемоги

Біль, Страх вже були, ото десь колись напевне ще Зневіра, значить, і аж потім Перемога
Ми шось занадто крепкі виявились, тому зневіра ніяк не наступає, треба вже швидше зневіритись, бо перемога по розкладу тільки після неї

Тому - танки не доїдуть ніколи, Арестович стане президентом, інстасамка отримає народну артистку України, давайте вже зневіру, кілько можна триматися, ви що перемогти не хочете?

Воно, конєшно, сумно, колись було веселіше. Зараз стало важко, але ж раніше, об’єктивно, було важче. Так би не хотілося повертатися в ті часи, коли я був щасливий на війні, коли дали автомат, коли стояв на блокпосту з звареною залізякою в плитоносці і думав, що невразливий, бо сказали, що ліпше за цей шмат металу тільки екзоскилет
Коли вперше поїхав на Донеччину в зведеній роті, коли їхав на танку як рексо-цербер-убивця вибивати орків з ВОПу(ого як круто звучить) і був настільки далекий від війни, що під час першого обстрілу через гучний звук роботи танка думав, що ми на якісь пакети з соком наїзжаємо і вони шось бахкають, бо як пакети з соком бахкають я до того чув, а як міни - нє

Пройшли довгий важкий шлях, попереду ще не менший і не легший, може навіть зневіра нарешті настане, а це чудово, значить десь там перемога, негайно всі сумуйте!

Ого, Серьог, як мощно ти ввів в оману більше шести тисяч людей, які підписалися на твій телеграм влітку

Обіцяв щось писати і шо маємо? Реклама сольніка і скарга на медузу - все на що спромігся за останні кілька місяців, пфф… ото конєшно контент

Бо десь з сольніка все і пішло не так. Анонс, Жовтневий, солдаут, кілька днів в Києві за які його можна буде прописати, ще й живий при цьому - кращого годі й бажати

Я уникав рефлексії, але коли тобі треба написати годинний концерт ти питаєш себе що відчуваєш, про що хочеш розповісти, чи буде чесно якщо концерт на сто відсотків складатиметься з веселих фронтових історій, чи дійсно вся твоя війна то веселі байки?

Доводиться визнавати, що це не так, визнавати, що весь час був у відстороненні і знеціненні подій, але вже якось важко стало знецінювати, бо дуже велика ціна

Я б хотів написати новий сольнік. Подобається коли ти ото на сцені, люди сміються, гроші з квитків грамотно інвестуються у війноньку, потім відео концерту на ютуб, сотні моїх улюблених коментарів “Бережіть себе, хай янголи…” і кілька змістовно-аналітичних “Та де він там воює, далі Києва не виїжджав”, додатково реквізити під відео бдищ і ще на один мавік щось упало, короче - мрія, дякую вам!

Проте, якщо твій матеріал це відображення твого життя і світогляду, то якийсь невеселий новий сольнік вийде, в рази сльозливіший за попередній

Фух, не дуже просту цивільну спеціальність ти обрав, Сєрьог, краще б писав вірші чи співав, там допустимо якщо люди на концерті плачуть, а не сміються

Але шо робить, підзібратися, навчитися працювати саме з таким матеріалом. Можна, звісно, відкласти це все на “після перемоги”, бо перемога точно буде, але чи ще буду тоді я, чи будете конкретно ви, може й ні, треба прийняти цей факт

Робити стендап зараз, то, звісно, суперліга якась, потужний виклик. Колись не знав як написати три хвилини матеріалу перед виступом на відкритому мікрофоні, зараз питання як написати годину в умовах війни, ото таймлайн

Дай Бог будемо живі здорові і все вдасться, точно має бути круто, от побачите

https://youtu.be/uguGXIe0rzE

От вам фото часів першої інспекції ЗСУ

Основа армії це гумові шльопанці
Дуже недооцінений елемент спорядження, якому приділяють мало уваги в ЗМІ, але резинові шльопанці це база, основа, фундамент, те на чому в прямому і переносному сенсі стоїть побут військовослужбовця

В 13 років я вступив у військовий ліцей ім.Івана Богуна в Боярці. Це не той, що на Печерську, а той, що в Боярці, бо на Печерську після дев’ятого, а в Боярці після сьомого класу, це завжди треба пояснювати, бо Боярський ліцей то андеграунд, не всі про нього знають

А, ну ще треба пояснювати, що це не школа для дітей, які просто ходять на уроки в військовій формі, ти там живеш 2 роки, навчаєшся, розвиваєшся, ходиш стройовою, білиш бордюри і замітаєш
Коротше, приберіть пункти про навчання та розвиток і отримаєте ту саму строкову службу

Тож з тринадцяти років я інтервально відвідую армію з інспекціями - застав ще армію часів Гриценка та Єханурова, був з повторною інспекцією у Полторака, зараз вже от у Резнікова
Змінилося багато - пропали шапки-вушанки та підкомірнички, які треба підшивати, з’явилися Джавеліни та Хаймарси. Змінилося ставлення суспільства до військовослужбовців, грошове та речове забезпечення, незмінні лише гумові шльопанці

Бо нічого кращого ніколи не винайдуть, предмет побутовою цінністю мільйон і собівартістю 2 гривні (тобто настільки дешеві, що, ймовірно, навіть друга армія світу зможе забезпечити ними своїх мобілізованих)
Які б не були у тебе берці, 5.11, Лови чи Талани ти всеодно найбільше цінуватимеш миті коли їх можна зняти і одіти шльопанці, бо це значить, що є змога відпочити

А ще ними можна чистити зброю і кидати в сусіда, який хропе, без втрати функціональних властивостей шльопанця, вони не тонуть і навіть ту пару, що згоріла під обстрілом, в теорії, можна зібрати і переплавити назад в попередню форму

Будете їхати на війну - пам’ятайте: каліматори, обвєси та розгрузки це прекрасно, але армія починається з побуту, а побут з резинових шльопанців