...до земель заселених, у більшості українським народом, належить ще Таганріжчина та Кубанщина. У Таганріжчини живуть українці, що говорять українською мовою, але в яких немає української національної свідомості. Вони вважають українцями тих що живуть в Українській ССР, а себе окреслюють "хахлами". Мабуть ніяких виявів української легальної, чи підпільної діяльності [в] Таганрізькій окрузі, не було, дарма що були спроби розрухати місцеве населення з боку донецьких підпільників. Знову же, на Кубанщині український елемент проявив себе досить сильним, але всі спроби активізації розбивалися на німецьких окупантах, які проводили виразну русофільську політику на Кубані, не дозволяючи на український театр, українську газету, окремішню українську культурну діяльність. Дослідник українського націоналізму - проф. Джон Армстронг свідчить, що відділ цензури військової комендатури в Краснодарі був в руках скрайнього русофіла – німця балтійського походження. Стаття в журналі "Наступ" називає п'ять часописів, що появлялися на Кубанщині, всі в російській мові. Такою була теж головна газета, видавана німецькими окупантами – "Кубань"
На Кубанщині діяли українські перекладачі при німецькій армії, які намагалися допомогти українському населенню в осягнені справедливих вимог задоволення культурних вимог, але все, що вдалося осягнути було те, що газети, від часу до часу, друкували теж статті українською мовою. Проте спогади про роки "українізації" мусіли бути таки сильні, на Кубанщині, коли навіть газета "Кубань" надрукувала про них спогад якогось А. Кубанського.
На Кубанщині пішло теж з Донбасу і з Криму декілька організованих підпільників, (Зенон Ломаницький, "Тимко" та інші) щоб вести там свою роботу. Нажаль про них немає жодних вісток в архівах, що збереглися по цей бік "залізної заслони"
Свідками німецької окупації на Кубанщині які живуть у вільному світі як напр., В. К. Барда, д-р Голубінка (Філадельфія), Іван Дубас (Клівленд – був активний у Маріуполі й на Кубанщині) й інші, повинні без сумніву висвітлити своїми спогадами події, що мали місце на східних окраїнах української етнографічної території. Можна жалувати, що це досі не сталося.
Джерело : Шанковський. Л. Похідні групи ОУН (Причинки до історії похідних груп ОУН на центральних і східних землях України в 1941 - 1943 рр.) / Мюнхен, 1956 р. вид. Український самостійник
Автор допису : Володимир Акулах
Бойовище на Кубани!