АРХІВИ СВІДЧАТЬ...
Щороку в четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років.
У 2024-му День пам’яті жертв голодоморів припадає на 23 листопада. Цього року ми втретє вшановуватимемо жертв комуністичного геноциду в умовах повномасштабної геноцидної війни росії проти України. Трагічні події, які ми переживаємо, засвідчують: жива пам’ять надзвичайно важлива, бо ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені світовою спільнотою, а жертви – гідно вшановані.
Відлік репресій та масового знищення українців розпочався саме в листопаді 1932 року, проводилися подвірні обшуки та конфіскація всіх їстівних запасів українських родин, спрямовані на виконання сталінської урядової та партійної постанови «Про заходи до посилення хлібозаготівель».
«Повальний голодомор у Ржищівському районі розпочався в січні 1933 року, а найбільша смертність – у березні-червні, - читаємо з документів історика-краєзнавця Віктора Умрихіна та спогадів жителів району, яким вдалося вижити в нелюдських умовах. -План заготівлі для району був непосильним, крім зернових район мав зібрати «натуральний штраф» м’ясом. У жовтні 1932 року Ржищів виконав поставки м’яса на Ленінград на 94 %, на Донбас – на 49 % від запланованого, був вивезений весь буряк та інший фуражний корм. Подвірні обшуки з конфіскацією всіх запасів їжі прирекли жителів Ржищева і навколишніх сіл на голодну смерть".
За даними, які наводить історик, у селах Ржищівського району загинуло 13,987 тис. осіб. Однак документи Державного архіву Київської області свідчать, що насправді їх було значно більше, бо у книгах запису актів цивільного стану не фіксували причину смерті від голоду.
Сталін у XX столітті та Путін у XXI вдалися до геноцидів, бо інші методи упокорення українського народу не спрацювали. Сталін організував тотальну конфіскацію харчів, блокаду, посилив терор. Путін застосовував повномасштабне вторгнення, яке проявилося звірствами, порушеннями міжнародних законів та звичаїв ведення війни з боку російських військ. Складовими геноцидної політики РФ проти України стали терор, масові вбивства, умисні напади на укриття, шляхи евакуації та гуманітарні коридори, бомбардування житлових районів, сексуальне насильство, воєнні облоги, депортації українців, зокрема дітей. Українські воїни, що повернулися з полону та мирне населення в окупації, неохоче розповідають про пережите, це біль і страждання на все життя.
Голод на довгі десятиліття порушив природний генетичний фонд, призвів до морально-психологічних змін у свідомості нації. Наслідком злочину геноциду також стало руйнування традиційного українського устрою життя. 1933 рік став для України часом національної катастрофи, наслідки якої відчуваємо і понині.
🕯23 листопада о 16.00 годині в загальнонаціональній хвилині мовчання, з настанням темряви, запалимо свічки пам’яті на підвіконнях – у власних домівках, офісах – де б ви не були. Адже кожен вогник у вікні – це вияв нашої скорботи, пам’яті і віри в майбутнє.
В Україні є давній звичай – у пам’ять про померлу людину запалюють свічку. Та саме Джеймсу Мейсу, досліднику Голодомору, належить ініціатива вшанування жертв голодоморів запалюванням свічки на підвіконні.
Ржищівчани та гості міста вшановують пам’ять жертв голодомору біля пам’ятного знаку, який встановили 22 листопада 2008 року в річницю 75-их роковин Голодомору в Україні 1932-1933 років. Для встановлення пам’ятника визначили доволі пам’ятне і трагічне місце: між колишнім католицьким костьолом та Свято Троїцьким храмом, в роки Другої Світової війни в костьолі мордували та знищували мирних жителів німецько-фашистські загарбники, тому цей пам’ятник став увіковічненням пам’яті жертв Голодомору та знищення невинних мирних жителів Ржищівського краю.
🇺🇦Пам’ятаємо, єднаємося, переможемо!
За інформацією архівного відділу