Загид Краснов

Черговий ракетний удар по Дніпру. Ми до них звикли. Але не можна звикнути до того, що гинуть діти, жінки, невинні люди. Вони просто жили і готувалися зустріти новий день. А їх вбили.

Ті, хто цілять по людях, по лікарнях, по житлових будинках – горітимуть у пеклі. Це нелюди. Це нечисть. Вони обов'язково будуть покарані.

Мої співчуття рідним загиблих і велика вдячність усім, хто всю ніч розгрібав завали, рятував поранених і надавав їм допомогу.

Ми вистоїмо. У цьому немає жодних сумнівів.

Любов до рідної землі, повага до власного народу, жертовність заради майбутнього наших дітей – саме цим сповнені душа і погляд кожного, хто боронить нашу землю у цій війні.

Вони всі герої, хоча навряд чи мріяли ними стати. Просто захищати свою країну – це важка і виснажлива робота без перерв і вихідних в нелюдських умовах. Коли треба робити надможливе. І вони роблять. Саме тому Україна стоїть, живе і націлена на Перемогу!

Ми маємо дякувати кожному, хто сьогодні дає відсіч окупантам, і пам’ятати кожного, для кого його бій скінчився вічною славою. Ми маємо бути однією великою силою, яку нікому не здолати. І ми це зробимо!

З Днем Захисників і Захисниць!

Всіх українців вітаю з Днем Незалежності!

Бути незалежним – це право бути самим собою. Вільним в своїх діях, думках, мріях, переконаннях. Будувати своє життя так, як хочемо ми самі. Це стосується кожного з нас окремо, це стосується і України в цілому. Бо країна – всі ми.

І крім нас самих наше право бути незалежними ніхто не захистить. Важливий кожний на своєму місці. Тому ми маємо бути сильними, рішучими і єдиними, щоб захистити нашу землю. І у нас все обов’язково вийде!

З Днем Незалежності!

​​Якщо закумулювати все обурення і лють людей з приводу відсутності світла, можна згенерувати стільки енергії, що її можна навіть експортувати.

А коли люди почнуть викидати зіпсовані холодильники, пральні машини, бойлери, то вийдуть такі барикади, що можна зекономити на будівництві фортифікацій.

Звичайно, це сумна іронія. Але ще більш сумно, що єдине заспокійливе для людей від нашої влади - це фраза «Радійте тому, що є, бо взимку буде гірше». А єдине креативне рішення - почати піднімати тарифи на все підряд. А далі барижити на генераторах, зарядних станціях, заробляючи собі статки на біді людей. І знову дерти з народу три шкури штрафами за те, що ці генератори гучно працюють, не так встановлені і т.д.

Це і є дорожня карта нашого уряду в енергетиці. Замість того, щоб закрити нардепів, міністрів і чиновників та всіх причетних до енергетики в бункері без світла і звʼязку, і не випускати без готових рішень, як допомогти людям в цій ситуації і як стимулювати бізнес вкладатися в зелену енергетику.

Я для себе свій вибір зробив свідомо. На своїх сонячних електростанціях минулого року додав 4МВт потужностей, цього року додаємо ще 5 МВт, і буду робити це й надалі. Але має бути системна політика держави в цій сфері. І мають бути встановлені такі залізобетонні правила гри, щоб бізнес був впевнений, що держава його не кине. Чи нашим можновладцям вигідно, щоб капітали виводили за кордон?

Тому панове у високих кабінетах - шевеліть булками, як кажуть у народі. Бо клеїти з себе дурнів чи намагатися пошити у дурні людей, то не вихід з ситуації.

Ще один страшний день для нашого міста.

Сьогодні по Дніпру били усім, чим могли дістати. Цинічно і жорстоко, коли на вулиці було багато людей. Так, як ніколи. Нелюди.

На жаль є загиблі. Багато поранених. Мої співчуття рідним загиблим.

Чим більше вони втрачають людську подобу, тим більше ми цінуємо одне одного. Ми все здолаємо. Тримаємося.

Нашу Конституцію вважають однією з найкращих. Перед законом всі рівні, джерело влади – народ, і багато інших правильних речей. Супер!

Але на жаль в Україні Конституція – як мобільний телефон. Він тобі допомагає у справах чи бізнесі, робить життя комфортнішим. Але якщо не працює, то це просто шматок пластику.

Тому сьогодні, у День Конституції, я бажаю усім, щоб вона почала працювати.

​​Це ж у яку моральну прірву треба скотитися, щоб за 70 тисяч доларів опустити країну нижче плінтусу?

Голова комітету Верховної Ради, який фактично прописує закони, за якими ми маємо жити, радіє, що нарешті PornHub став платити податки, а Only Fans за 1 квартал заплатив 700 тис. грн. За рік це 2,8 млн грн, або 70 тис. доларів. Це ціна моралі в нашому суспільстві?

Та я сам заплачу вам ці кошти, тільки не ганьбіть Україну.

Коли влада приймає податки, вона каже – це легально, ви займаєтеся правильним ділом. Тобто скільки завгодно тр@@айtеся, знімайте це, викладайте, хизуйтеся – головне, щоб податки були сплачені. А моральні цінності – то так, другорядне.

Я завжди казав, що без моральних цінностей суспільство не може нормально існувати, буди міцним і розвиватися. Суспільство, де моральні цінності опустилися до рівня порно – це хворе суспільство.

Ми розуміємо, що в природі людини закладено спробувати щось заборонене, вийти за якісь рамки. І це відбуватиметься завжди. Але влада на те й існує, щоб з холодним розумом остуджувати гарячі голови і пропагандувати моральні і сімейні цінності.

Інакше за яку країну ми зараз воюємо?

​​Усі чоловіки в родинах наших чиновників чи чиновниць мають перебувати в Україні. Незалежно від того, призовного віку вони чи ні. А якщо за кордоном – мають повернутися в Україну. Це як мінімум зніме соціальну напругу у суспільстві і викличе довіру в людей.

Бо головна проблема нашої мобілізації не у відсутності бажання чоловіків захищати свою країну, а у несправедливості. Коли людей заштовхують у бусіки, коли виганяють ТЦК з маршруток чи коли жінки відбивають чоловіків на вулицях, в них одне питання до можновладців – а де чоловіки з ваших родин (сини, батьки, брати, у жінок-чиновниць ще й чоловіки?)

Тому влада має сьогодні не залякувати громадян страшною карою за неооновлення даних в ТЦК, а ухвалити закон чи прийняти постанову Кабміну, що всі чиновники (ці) мають відзвітувати – де перебувають чоловіки з їхніх родин. Якщо не в Україні – або вони мають повернутися у визначені терміни, або ці чиновники мають піти зі своїх посад. Так буде справедливо.

Якщо ці чоловіки непризовного віку - нехай працюють на економіку. Якщо призовного – у ТЦК на облік на загальних засадах, і мають призиватися, як всі інші громадяни. Вони мають бути фізично в Україні, а не любити Україну десь за кордоном, поки вся країна працює на Перемогу.

Усіх українців і всіх причетних вітаю з Днем піхоти!

Кожен метр звільненої української землі- це їхня щоденна титанічна робота. Попри будь-яку погоду, саме вони «роблять погоду» на фронті. Від окопу до окопу. Від позиції до позиції.

Кожен, хто сьогодні зі зброєю в руках захищає Україну – герой. А сьогодні окрема вдячність тим, хто завжди на передньому краї.

Хай вам завжди щастить! З Днем піхоти!

​​Під моїми останніми постами щодо мобілізації у декого з читачів виникли питання із серії: «А де твої діти під час війни, і де ти сам?»

Для мене в першу чергу важлива ваша думка щодо тих тем, які я порушую у своїх дописах. Але якщо комусь дуже кортить поставити особисте питання – відповім. Коротко і по суті.

Мій старший син з 2022 року воює, бере участь у бойових діях. Він пішов до ЗСУ сам, мобілізувався добровільно. Будучи депутатом облради, маючи успішний бізнес, він пішов захищати країну, а не ховався від мобілізації.

Мій молодший син вже під час війни кинув навчання в Англії і повернувся до України. Одразу пішов до ТЦК у Соборному районі і став на військовий облік. І навіть вже пройшов курс базової військової підготовки. І це при тому, що він за віком не підлягає мобілізації.

Щодо мене самого, я з 2014 року допомагаю ЗСУ, і вже під час повномасштабної війни витратив:

- понад 45 мільйонів гривень власних коштів на закупівлю всього необхідного для військових і на допомогу біженцям. І продовжую це робити. Про це багато де писалося, повторюватися не буду;

- 300 млн грн я інвестував в енергетику України за 2 роки війни, створюючи при цьому робочі місця для людей. І продовжую це робити.

То може варто питати одне одного, не де ти і що ти зробив, а що ми ще можемо зробити для перемоги України.

Про мобілізацію в Україні. Хто має воювати в першу чергу.