Розширення | Karina Lavruk

Поділіться тим, що відчуваєте і які усвідомлення з’являються від прочитаного 🫂

Я не просто так назвала ці два потоки Квантовий стрибок.
Ми здійснюємо перехід в нову свідомість Землі.

І найбільше нас не пускає туди наша генетика. Є закон лояльності, суть якого в тому, що ми копіюємо несвідомо батьків і інших предків, поки знаходимося на рівні виживання. Це 1-й рівень свідомості, де енергія рухається повільно, відповідно наші бажання втілюються повільно, в нас немає притяжіння з життям. Але поки на 1 рівні в нас є питання, як от з порушеною родовою ієрархією, то нам складно пройти далі, або навіть якщо проходимо на вищі рівні, часто будемо злітати.

Але як тільки ми проходимо вище і здатні там закріпитися. Хоча б на 2 рівні. То ми перестаємо на автоматі копіювати паттерни батьків і можемо почати створювати СВОЄ. Переходимо в режим творця.

На 7 рівні ми взагалі можемо перемикати гілки реальності, що по суті є квантовим стрибком.

Це щоб вас надихнути 🌪️

В нашій ДНК живе така програма: що ми повинні бути кращими і сильнішими за батьків, щоб вижити.
Але поки ми фокусуємося на виживанні, то забуваємо для чого ми насправді тут і для чого прийшли саме в цей рід, і вибрали саме таких батьків.

ЗАРАЗ напишу щось дуже важливе, спробуйте це провідчувати:

Якщо ви на рівні свого духу і душі обрали цих батьків, то ви вже їх дуже любите. І це найкращі батьки, які тільки могли бути, для вашої еволюції.

Ми можемо допомогти своєму роду, тільки коли підемо СВОЇМ шляхом. Коли дозволимо собі розвернутися впереді і йти в нове майбутнє, а не дивитися назад в минуле і обслуговувати їх програми.
Тоді ми привносимо в родову систему нові енергії і новий досвід, який її розвиває.
Можемо саме допомогти, а не рятувати їх.

Щоб піти своїм шляхом, нам важливо визнати батьків великими, взяти від них любов, підтримку і інші ресурси. Прожити повну емоційну сепарацію з ними. Тоді нам легко буде перейти з рівня виживання в рівень збудження.
+ розблокувати агресію і сексуальність, бо вони дуже табуйовані як вихованням батьків, так і соціумом;
а це про попрощатися з хорошою дівчинкою

Я вас почула. Тому ділюсь нижче.

Взагалі, вчора вечером я лягала спати зі сльозами радості і щастя на очах від відчуття такого розширення, яке не описати словами і від усвідомлення того, які в нас об’ємні та красиві процеси запустилися в Спільноті.

Це буде такий особливий потік.

Хочете, щоб я тут поділилася деякими повідомленнями, які пишу дівчатам в Спільноті Розширення ?

В нас така важлива тема, і такі вже процеси запустилися 🌪️

В світі, який постійно змінюється, найбільша стабільність – це йти в зміни.

Чим більше ми чинимо супротив змінам, тим більше страждаємо.

Спитайте себе: де я чиню супротив змінам і чому ?

Казка, яку читала сину, але захотіла поділитися і з вами 💔

«Подорож за межу добра і зла», Оксана Ткаченко

«У казковій країні Веселограді, що розкинулася між лісами, що шепочуть, і співочими річками, жив собі хлопчик на ім'я Харопрад. На відміну від усіх інших у Веселограді, Харопрад народився з рідкісним даром – знанням Світових Законів, таємною мудрістю, яка могла відчинити будь-які двері, як у прямому, так і в переносному значенні. Ця мудрість була не просто ключем до потаємних місць, але й провідником до розуміння глибинних істин Всесвіту.
Веселоградом керували Світові Закони, невидимі нитки, які ткали тканину реальності, врівноважуючи все – від зміни пір року до долі кожної істоти. Харопрад, з його унікальним даром, взяв на себе відповідальність нести ці закони в маси, навчаючи, що в кожній дії, кожній миті діють Світові Закони, направляючи їх до гармонії.
Однак не всі серця у Веселограді були відкриті для світла мудрості. Серед людей закралася тінь у вигляді чоловіка на ім'я Гримбальд. Гримбальд був ткачем ілюзій, майстром обману, який маніпулював страхами і бажаннями людей. Він заздрив дару Харопрада і прагнув підірвати його зусилля на кожному кроці, сіючи сумніви і розбрат, щоб затьмарити свідомість людей.
Вплив Гримбальда зростав, і гармонія Веселограда почала хитатися. Небо ставало темнішим, а річки – тихішими. Люди, колись об'єднані Світовими Законами, почали віддалятися один від одного, їхні серця обважніли від невизначеності.
Харопрад, бачачи біль і розбрат, спричинені Гримбальдом, зрозумів, що боротьба між тим, що сприймалося як добро і зло, була лише відображенням глибшої істини. Він побачив, що Гримбальд у своїй темряві був не просто ворогом, а необхідним контрастом. Бо як без темряви можна було б оцінити світло? Як можна стати сильнішим, не маючи викликів?
Вирішивши відновити рівновагу, Харопрад вирушив у подорож, щоб протистояти Гримбалду, але не з наміром перемогти його, а щоб висвітлити істину, приховану в тіні його серця. Їхнє протистояння було епічним, битвою не мечів, а мудрості, де зброєю були слова, а щитом – розуміння.
Харопрад говорив про світові закони, про єдність усього сущого і про мету його існування. Він говорив про зірки і про те, що темряві потрібно побачити їхнє світло. Поступово жителі Веселограда, які зібралися, щоб стати свідками цього зіткнення, почали бачити правду в словах Харопрада. Вони зрозуміли, що боротьба між добром і злом була лише танцем рівноваги, нагадуванням про їхнє власне внутрішнє світло і темряву.
Зрештою, Гримбальд, зіткнувшись з глибиною мудрості Харопрада і щирим співчуттям людей, знайшов світло у власній душі. Темрява, яка колись здавалася такою могутньою, почала зникати, але не тому, що її перемогли, а тому, що її зрозуміли.
Веселоград перетворився, але не на те, чим він був, а на щось більше. У громаду, яка визнала цінність як світла, так і тіні, зрозумівши, що одне не може існувати без іншого. Люди навчилися заглядати всередину себе, знаходити світло в своїй душі, і в цьому вони знаходили сили відчинити будь-які двері, подолати будь-яку перешкоду.
Дарунок Харопрада – Світознання – справді відчинив найбільші двері – двері до розуміння істинної природи буття. І в цій новознайденій мудрості розквітнув Веселоград – свідчення того, що немає ніякої дуальності, є лише єдність у різноманітності, і що для того, щоб побачити зорі, справді потрібна темрява.»

Про те, чому важливо виходити в чесність і визнавати свою внутрішню правду. А також на власному прикладі пояснюю механізм того, як записуються деструктвні програми і як вони потім впливають на реальність.

Хочете усвідомлено і масштабно впливати на своє життя ? Вчіться працювати з програмами.
Це дуже цінний навик і так класно, що він доступний в 21 столітті.
Беріть і вткорстовуйте цю можливість.
Це ключ до вирішення багатьох ваших запитів.

Тут 3 частини одного ефіру, в останній частині проводжу 2 практики:
«Портал любові»
«З’єднання з Вищим Я».

Ефір про енергетичні практики і про те, що впливає на їх практичний результат.
Також розповіла про свої процеси та крайні усвідомлення про безумовну свободу.

Якщо будуть виникати питання після перегляду ефіру чи практик, пишіть – відповім.

Також буду рада, якщо поділитися посиланням на мій канал з людьми, яким це теж потрібно 🤍

Ефір, де я просто збиралася розповісти про Мексику, а в результаті пішла в таку чесність з вами, що сама в шоці. Чесність зцілює. Тому 3 години потокової розмови про Мексику, про мої пригоди і досвід трансформацій, про розкриття нових здібностей і любов до того, що роблю.
Все як є про мій шлях, без прикрас. Помилки – це цінний досвід, який завжди можна присвоїти і перетворити в свою силу через любов і прийняття.

Взагалі я дуже кайфанула від ефіру, але через 2 години мене так накрило і наступні 3 дні я пішла в глибоку роботу з собою через тета, Лілу і ще одну трансформаційну гру.
Працювала з собою просто нон стоп і відчуваю, що здвинула якісь скали в собі.
Піднялося бажання проявлятися на більшу кількість людей, яке я постійно блокую і відкладаю на потім.

В ефірі кажу, що в мене вже все класно в стосунках з чоловіками, виявилося, що ні 😂 Після ефіру я вийшла на історію, що я не йду в більшу ПРОЯВЛЕНІСТЬ і популярність, бо боюсь їх тригерити. Точніше навіть боюсь тригерити певний архетип чоловіків – сильні і власні.
Йшла зцілювати історіі з минулих життів і колективної свідомості, де жінок карали за проявлення їх сили, де жінка була зазомбована і позбавлена свободи, навіть знайшла переконання, що жінка може бути вільною тільки після смерті.
Зцілювала призріння до чоловіків і відчуття небезпеки в тому, щоб щось від них приймати, була ідея, що за це потрібно буде розплачуватися своєю свободою.

Доречі, ще чітко вияснила, яких жінок жалію і відповідно жалію себе в такому ж ключі. Так от: жалію жінок, які застряли і ніяк не можуть здвинутися в якійсь темі, хоча роблять для цього багато: ходять на сесії, роблять якісь дії, працюють з собою, а резульату 0. У когось з тілом, у когось з реалізацією, у когось в стосунках. Я не могла зрушитися в темі більшої проявленості десь 2 роки, саботувала всі цілі і проекти, які з цим пов’язані. От скрізь я активно дію, а в цьому напрямку як сцикуха. Перестала жаліти, вже почала діяти 🫂

Гарного вам перегляду, ефір справді зцілюючий.

Про дар управляти увагою, як можна перевернути свою реальність за декілька секунд, а також про стан неготовності і як з нього вийти 🤍

Які ваші думки на цю тему ?

Channel name was changed to «Розширення | Karina Lavruk»

Залишу це відео тут на згадку про наступне: найкраще, що може зробити для себе жінка – це розкрити глибоку самоповагу і відчуття власної цінності.

Ми всі живемо за законом нашої свідомості, який полягає от у чому: у що ми віримо, те й стає для нас правдою і що ми здатні відчути, те і стає для нас реальністю.

Про генетичні несвідомі упередження і про те, чому так важливо з ними працювати.
Розповідаю на прикладах.

А хто хоче попрацювати, а не тільки послухати, запрошую на колективні тета-розкопки. Ще є 4 місця, буде потужно, починаємо завтра вранці.

Ділюся з вами найважливішим, що розпакувалося в мені за останні 2 місяці. Своїм щирим бажанням, яке вже давно зі мною, але я його сама довго боялася, вже не боюсь.

Надихаю вас йти в свої найсміливіші бажання і бути чесними з собою в цьому 💔

Зараз читаю різну літературу про основні види психо-емоційних травм, про те, як вони з’являються і підсилюються. А також про захисні несвідомі реакції людини з тою чи іншою травмою, так звані маски, які допомагають приховувати травму навіть від самого себе.

Що цікаво, такі внутрішні травми впливають не тільки на поведінку, але і на зовнішність, поставу, риси обличчя. Тому зовнішність людини багато про що може розказати.

Оскільки я працюю з людьми щодня, то справді можу підтвердити, що так це і є. Я вже почала в легкості розпізнавати за допомогою зовнішності ключові травми.

Доречі, саме тому, коли починаєш активну внутрішню роботу з собою, то зовнішність дуже змінюється і не потрібно ніяких пластичних операцій чи інших зовнішніх втручань.

Тепер поділюся своїми висновками на основі прочитаного:

Люди створюють маски, щоб приховати свої психо-емоційні травми і відчувати себе більш захищеними. Але травма потребує повного зцілення, яке веде нас в повноцінне життя. Тому важливо не тікати від себе через захисні реакції, а піти на зустріч з собою.

Щоб краще уявити, як пов’язані травма та відповідна їй маска, наведу приклад. Можна порівняти внутрішню травму з фізичною раною, яка віддавна є на руці. Ти вже звик до неї, не зважаєш і не опікуєшся. Аби вона не муляла очі, ти вдягаєш рукавичку. Ось ця рукавичка і є еквівалентом маски. Можна ше випити знеболюючі. І складається враження, ніби тебе взагалі не поранено. Але чи справді ти вважаєш, що це рішення проблеми? Звісно, що ні! Ми всі це чудово розуміємо, але цього не знає наше его. Так воно знову збиває нас із пантелику.

Повернемося до прикладу пораненої руки. Рана щоразу пече, коли хтось торкадється твоєї руки, хай навіть вона захищена рукавичкою. Якщо хтось простягає тобі руку з любові, а ти скрикуєш: «Ой! Ти робиш мені боляче!», ― можеш собі уявити здивування іншої людини. Невже вона справді хотіла заподіяти тобі болю? Ні, адже якщо ти стра­ждаєш щоразу, коли хтось торкається твоєї руки, то це тому, що ти вирішив не опікуватися своєю раною. Інша людина не винна в твоїй болі.

Це стосується всіх твоїх травм. Адже сила-силенна випадків, коли нам здається, що нас покинули, зрадили чи з нами повелися несправедливо. Насправді щоразу, коли ми відчуваємо біль поранення, це наше его переконує нас, що потрібно звинуватити когось іншого. Отож починається пошук винного. Деколи ми вирішуємо, що цей винний ― ми самі, та насправді це так само несправедливо, як звинувачення когось іншого. Знаєш, у житті немає винних ― є лише ті, хто страждає.

Тепер я знаю: що більше звинувачуєш (себе чи інших), то певніше повторюється той самий досвід. Звинувачення призводить лише до одного: робить людей ще більш нещасними. Допоки ти віритимеш, що всі негаразди з тобою трапляються через провину інших, травма не зможе бути зцілена.

Важливо поглянути на частину людства, що стра­ждає, зі співчуттям, тоді події, ситуації та люди починають змінюватися.

І ще: головна причина будь-якої травми полягає в нездатності пробачити собі те, що ми заподіяли собі або іншим. Собі пробачити складно, адже зазвичай ми навіть не помічаємо, що ображені на себе. Наприклад, що глибша в тебе травма «відторгнення», то певніше це означає, що ти відторгаєш сам себе або інших людей, ситуації чи емоції.

Ми докоряємо іншим за те, що робимо самі, але не хочемо цього помічати.
Саме тому ми притягуємо до себе людей, які нам показують те, що ми робимо іншим і собі.

Відгуки 💔

Нещодавно я наштовхнулася на грубу оцінку мене і моєї роботи в публічному просторі від людини, яка зовсім мене не знає. Не знає, як довго і плідно я працюю з собою, не знає як я працюю з людьми, не знає, які в них відчуття після сесій і курсів, і які результати, не знає абсолютно нічого про мій шлях, не знає нічого про інструменти, які я використовувую. Але вона проглянувши декілька моїх сторіз за 5 хвилин, і погугливши інформацію про Тетахілінг вже все зрозуміла про мене і навішала ярликів з присмаком знецінення. Вона на свою аудиторію заявила, що я працюю по 2 години в день і маніпулюю людьми через висвітлення життя «дорого-багато». А ще що я знаходжусь на Балі, щоб уникнути людей, з якими неприємно спілкуватися і взагалі продаю повітря.
Як думаєте маніпулюю я чи вона ? Можете написати в коментарях.

Мене затригерило те, що люди можуть так поверхнево судити із своє башні і видавати це за правду. І я буду з цим працювати 💔 можливо, і я так суджу деколи.

Зачепило, бо це така поверхнева оцінка і стільки зневаги в цьому. А людина ще заявляє, що я про поверхневість.
Напишу на прикладі першої її тези про те, що я працюю по 2 години. Ось тільки вчора я одну сесію вела з 6 ранку до 8:40, 2,5 години глибокої роботи з людиною, після чого вона написала такі слова * прикріплюю нижче. Потім була йога, зустріла дівчат і з 13:30 до 21:40 працювала з дівчатами на курсі. Глибину курсу взагалі не передати словами.
А ще в мене були такі 1,5 роки, коли я щодня проводила по 4-6 сесій і це займало 8-12 годин могу часу, тобо майже весь день. Це просто величезна кількість практики.

Спочатку я позлилася, дозволила собі це прожити і після цього одразу питання до себе ?
⁃ де ще я знецінюю себе і інших людей і як з цього вирости ?
⁃ де ще я суджу так поверхнево і як з цього вирости ?
⁃ де ще я маніпулюю ?
⁃ як ще більше я можу розкрити повагу до себе, до своєї роботи і своїх особистих кордонів?
⁃ де ще я зневажаю інших і ставлю оцінки ?
⁃ де я ще відторгаю людей, які живуть і мислять по-іншому?
⁃ які вигоди в тому, щоб мене так оцінювали? як мені це допомагає чи на що мотивує?
⁃ які найбільш цінні уроки для мене в цій ситуації ? що розкрити в собі, щоб вирости з цього всього ?

Хочеться бути з вами ще більш відкритою, показувати те, що мене тригерить і які процеси відбуваються. Ділитися потім усвідомленнями 💔

Якщо ваш щось тригерить, не потрібно від цього тікати чи це подавляти, важливо це зцілювати і виходити на новий рівень усвідомленості. Важливо з цим працювати, бо якщо тригерить, то туди зливається велика кількість вашої енергії, деколи дуже навіть непомітно. А ще у всіх наших тригерах закладений великий потенціал для нашого розширення!

Якщо ваш щось тригерить, не потрібно від цього тікати чи це подавляти, важливо це зцілювати і виходити на новий рівень усвідомленості. Важливо з цим працювати, бо якщо тригерить, то туди зливається велика кількість вашої енергії, деколи дуже навіть непомітно. А ще у всіх наших тригерах закладений великий потенціал для нашого розширення!

Тільки будьте чесними з собою!
Чи бувають якісь такі думки деколи?
- вона така егоїстична і високомірна
- вони такі лицемірні
- вона весь час в стані жертви, як так можна?
- вони собі таке позволяють, фу, як так можна ?

Звичка осуджувати дуже популярна в колективній свідомості і ми часто успадковуємо її від батьків.

Якщо тут є люди, які повністю живуть без осуду, ви, напевно, ангели 🤣

І ще важливо, дуже: можна любити себе і з осудом, справжня любов до себе буде його дуже ефективно зцілювати !