Давайте про Херсон, про життя на лінії фронту. Вже майже півроку збираюсь на відео про це поговорити, і все ніяк.
Про страх (страшно чи не страшно), про ризики, рівні небезпеки.
Херсон дуже неоднорідний щодо небезпеки, причому це виміряється не тільки відстанню до річки (лінії фронту) Це як у Чорнобильскій зоні - цілком спокійні місця можуть сусідити з тими, де краще надовго не залишатися.
Пам'ятаю, ще до підриву ГЕС я часто ходив у гості до моїй тітці в Портовому провулку, це крайня вулиця, далі порт і Дніпро, до берега мабуть метрів 100. Але у неї було абсолютно "затишне" місце, бо вікна виходили на протилежний від Дніпра бік (тобто снарядом треба сперше весь дім пробити, щоб добратися), а головне, її прикривала ТРУБА! 😁 У причалу стояв величезний корабель і своєю величезною трубою прикривав її стареньку чотирьохповерхівку.
Якось вже пізно ввечері я від неї зібрався додому, не встиг з під'їзду вийти, і тут обстріл. І ми зупинилися на виході, з усіх боків товсті стіни, спереду залізними дверима під'їзду трохи прикрилися (справжній дот!)) і спостерігаємо фейєрверк - шарашить прям поруч, уламки цвенькають по даху, ще в небі щось вибухало (до речі в перші півроку-рік після звільнення в Херсоні було якесь ППО, а потім зникло кудись) І отак рахуєш: один снаряд, другий, третій - все! я побіг ))) Тобто в домі у тітки було безпечно і спокійно, а на вулиці вже якось не дуже )
Тому, коли питають: "Чи страшно?", або "Боже, як ви це виносите!?", то - ніфіга не страшно, якщо ти в отакому "бункері". Моя квартира це такий саме "дот". Хоча до берега 800 метрів, але прямої видимості з річки нема, мене прикриває дім навпроти, тому снаряд у вікно мені злетіти не може. КАБ на наш дім не кинуть. КАБ, це дійсно потужна зброя, верхні два поверхи знесе точно, я ось тільки сьогодні роздивлявся на дім, який накрило КАБом. Але, КАБ все ж таки дорога розвага і треба чесно визнати, їх кидають не аби куди, а туди, де сподіваються дістати наших бійців. В нашому кварталі військових нема, тому нема сенсу перейматися.
І залишаються тільки польові міномети. Ось з них до нас іноді прилітає то там, то сям, але вони не великого калібру і, здається, осколкові. Тобто на вулиці, якщо накриє поруч, це хана, але стіну уламки ніяк не проб'ють. Це вже теж на практиці пройдено, прям під мої вікна прилетала міна, всі вікна вибила хвилею, але ж ніхто не постраждав.
Отже! Я вам так у подробицях описую, щоб ви зрозуміли ) Коли я сиджу вдома і йде поблизу обстріл, мені пофіг. Не тому що я якийсь дуже сміливий, а тому що ризики всі прораховані давно, бункер їм мій не пробити, щонайменше з одного влучання, обстрілів цих за ці два роки були вже сотні - це вже рутина. Не страшно і взагалі не цікаво.
Але буквально якщо пройтися до доміка ще однієї моєї знайомої тітки, яка виїхала і залишила мені ключи. 7 хвилин пішки від мене, на сусідній вулиці, тобто практично теж саме місце - але там приватний сектор, все відкрито і прозоро, і сам її домік одноповерховий і хліпкий капець. Ось він з одного влучання міни точно сложится. Тому навіть всередині її дома мені якось не уютно, а коли починають стріляти, то взагалі - ноги в руки і скоріше бігом, в проміжках між мінами, від дерева до дерева перебіжками - ну нафіг такі розваги )) Оце дійсно ніфіга не "не страшно".
Тобто все залежить від того, де ти знаходишся.
Ще такий парадокс. От як ви, хто живе десь в інших містах, не знаєте і не розумієте, що відбувається у нас в Херсоні, точно так саме я гадки не маю, що коїться в інших районах Херсона - на Острові, на Східному селищі, це вже неподалік від Антонівського мосту. Це червоні зони, де взагалі краще не з'являтися (але і там ще хтось залишається!), це з одного боку. А з іншого боку, я там не буваю не стільки через небезпеку, скільки тому, що по Херсону взагалі особо мандрувати не комільфо. Не те щоб "жах-жах!", але ну просто нафіга - особливо коли вже і дрони з'явилися, і міни на вулиці розкидують.
(не влізло все, закінчення див. нижче...)
