дайфуку вишневий коло хати 🌸

Тим часом у Японії затримали особливо небезпечного злочинця: якудзу.

Причиною затримання є не якісь його темні якудзівські справи, як ви могли подумати, а те, що він неправомірно скористався державною програмою страхування здоров'я — він отримав страхову компенсацію за палець, який сам собі і відрізав, а самостійно нанесені травми не підпадають під страхові випадки. Тому якудзу затримали за введення в оману і порушення умов використання страхування.😔🤌🏻

Відрізання пальців або їх частин, юбіцуме, поширене серед якудз у якості покарання: зазвичай вони роблять це з метою демонстрації щирого каяття, коли сильно перед кимось провинилися. Японське законодавство наголошує: попри свій травматичний характер, юбіцуме не покривається страхуванням.

Нагадую: харакірі не робили по нагоді і без, то фейк 😔

Котик, Такенака Шьоко

Міна-сан, дуже дякую всім за 6к! 🥺❤️❤️

Мені аж не віриться, що стільки людей зацікавилось моїми постами про оте всіляке японське, яке я так люблю 😭🤌🏻 Проте я дуже рада, що можу ділитися отим всіляким японським, яке я так люблю, з вами — ви справді найкраще ком'юніті, про яке тільки можна попросити! 😭❤️

Тому дуже дякую вам за підтримку, цікавість до отого всілякого японського і вашу активність у важливих питаннях на кшталт булінгу поліванівських дідів повалення поліванівки в Україні! Люблю вас дуже 💘🍊

Акули-молоти, 1735 рік, художник невідомий

Ще до подорожі у Кіото він зупинявся у Ямаґучі, але неуспішно: тамтешній даймьо, Йошітака Оучі, не оцінив пошарпаний одяг священника і не дозволив йому проповідувати. А потім ще й Ксав’єр, шокований тим, що даймьо відкрито практикує шюдо (гомосексуальні стосунки між старшими і молодшими самураями, звична практика того часу), висловив своє обурення такою “содомією”, і тоді даймьо взагалі прогнав його геть і наказав забиратися з Ямаґучі. Заборона на шюдо – ще один фактор, який зовсім не сприяв популяризації християнства у Японії, бо в буддизмі такої заборони не було.

Але вдруге Ксав’єр вже підготувався: гарно вбрався, взяв побільше екзотичних подарунків – арфи, дзеркала, і навіть окуляри, яких досі не було в Японії – і презентував це все Йошітаці, завдяки чому і отримав дозвіл проповідувати (за умови що він ні слова не скаже в сторону коханців даймьо, ясна річ). Задобрений окулярами Оучі навіть подарував йому покинутий монастир у Ямаґучі, який Ксав’єр перетворив у церкву; це були його щасливі роки, бо проповідування йшло добре, і, замінивши неправильне “Дайнічі” на “Деус”, у своїй церкві йому вдалось зібрати більш як 500 християн. Ця церква, до речі, і досі є у Ямаґучі як меморіальний музей Ксав’єра.

Попри свій нещодавній успіх, Ксав’єр хотів більшого – і він чудово розумів, що найбільшою його перешкодою на шляху до популяризації християнства є навіть не небажання японців кидати своїх коханців і содомію, а те, що християнство не було популярним в Китаї, а отже не є модним. Все, що було популярне у Китаї, було модним у Японії і навпаки. Коли Ксав’єр проповідував, багацько людей питали його “Ти шо, з дуба впав? Яка то релігія якщо про неї ніколи не чули в Китаї? Тю.”

Як казав Кличко, мода на все китайське може перемогти і шюдо, тож Ксав’єр постановив собі вирушити у Китай і поновити свою місію там, а японці самі схочуть навертатися, коли побачать, що ця релігія популярна серед китайців. На жаль, він не зміг досягнути своєї мети: і навіть не через те, що китайці ще більше не хотіли кидати своїх коханців, а через те, що помер, так і не діставшись берегів Китаю.

Доля Анджіро, цебто Пабло, теж склалась нещасливо: після того, як Ксав’єр покинув Японію, бідолаху через утиски на ґрунті релігії вдруге вигнали з рідної провінції, і він був змушений стати піратом і поневірятись морями аж до самої смерті.

Зусилля Ксав’єра не були марними – попри всі перекладацькі труднощі, різницю у світосприйнятті і небажання визнавати факт того, що всі їхні родичі горять у пеклі, він залишив по собі декілька тисяч вірних християн. І хоча вже в епоху Едо шьоґунат Токуґава заборонив християнство, чимало таких однак продовжували дотримуватись проповідей Ксав'єра.

Біда була ще й у тому, що за браком знань про релігії Японії – шінто і буддизм – Ксав’єр геть не міг підібрати правильну стратегію проповідування. Він завжди йшов вже второваним шляхом демонстрації типової християнської опозиції добро-зло, де є один-єдиний істинний бог, добро, і абсолютне зло, диявол. Якби він так само наголошував на такій опозиції де-небудь у Європі, це неодмінно б спрацювало; але в Японії, де апріорі існувало багацько різних богів і не було поняття гріха, це радше викликало численні непорозуміння і засмучення серед слухачів. От уявіть собі, що ви все життя вірите, що ваш троюрідний дядько, який разом з коханою дівчиною вчинив шінджю, подвійне самогубство (бо її пообіцяли видати заміж за іншого, і вони б не могли бути разом), після смерті переродився у квітку лотоса, а його кохана – у рибку кої, і вони собі разом файно плавають у ставку біля імператорського палацу. А тут раптом приїжджає кумедно підстрижений монах-іноземець і повідомляє вам, що ні, ніякий ваш дядько не лотос – за свої гріхи він горить у пеклі, бо переродження не існує. Ви б, мабуть, теж засмутились, бо для тогочасних японців сам концепт пекла був водночас новим і шокуючим (у поганому сенсі цього слова). Стандартне для європейців протиставлення добра-зла і поняття гріховності для більшості японців було абсолютно диким; проте все ж були і ті, кому ці нововведення здались цікавими, і вони навернулись у християнство. На жаль для Ксав’єра, їх виявилось не так багато, як він очікував – проте й сам отець був готовий адаптуватись до нових звичаїв і реалій, але лише настільки, наскільки це дозволяли Божі заповіді.

Тож Франциск вирішив піти ва-банк і поїхати у Кіото, щоб спробувати переконати імператора навернутися у християнство. Бідолашний був щиро переконаний, що імператор – то як король, а отже якщо він навернеться, то і всі його піддані навернуться за ним; але він навіть не підозрював, що у той час (а це була епоха Сенґоку, коли всі японські провінції воювали між собою) імператор не мав жодної фактичної влади. Провівши під напівзруйнованим палацом імператора 11 днів (його так і не пустили на аудієнцію), засмучений Ксав’єр вдруге вирушив до префектури Ямаґучі, яку тепер називають малою батьківщиною християнства у Японії.

Останнім часом дуже багато українських видавництв, на жаль, псують собі репутацію через співпрацю з не дуже компетентними перекладачами з японської; ця ситуація далеко не нова — так само через некомпетентного перекладача ще у 16 столітті постраждав португальський місіонер Франциск Ксав'єр. Тоді не було ні фейсбуку, ні шакалячого експресу, проте репутацію і плани місіонера щодо поширення християнства в Японії було попсовано.
RIP Francis Xavier you would have loved ArtHuss, Astrolabe Publishing and Nakorchevskyi-sensei

На батьківщині, в Наваррі, вирувало стільки кривавих війн із Францією, що Франциск сповнився ними ще в дитинстві й вирішив присвятити своє життя релігії, поширюючи християнство в далеких-далеких країнах за морем. Однією з таких країн виявилася Малайзія, богом забуте місце; там Ксав'єр зустрів не тільки потенційних парафіян, а й затятих грішників – наприклад, балакучого японця на ім'я Анджіро, який настільки жорстоко розправився з кимось у себе на батьківщині, у Каґошімі, що був змушений тікати за кордон, щоб зберегти собі життя. Анджіро, хоч і був найгіршим із грішників, знав трохи португальської і всіляко каявся Ксав'єру; мовляв, хоч він і вчинив такий злочин, він готовий зробити все, щоб його спокутувати і врятуватися – навіть навернутися в християнство. А ще Анджіро розповідав священикові про Японію – і, незважаючи на свою скромну португальську, зміг настільки вразити його, що той вирішив будь-якою ціною поширити християнство і туди.

Сказано – зроблено, і невдовзі Ксав'єр та Анджіро, який уже встиг прийняти християнське ім'я Пабло і з убивці-вигнанця перекваліфікуватися на перекладача з португальської, прибули до Каґошіми. Ксав’єр геть не знав японської і не дуже розбирався у місцевій релігії, оскільки це були його перші відвідини Японії, тож він повністю покладався на свого друга. Анджіро-Пабло вправно заманював публіку історіями своїх подорожей до Індії, а потім, коли збиралося досить багато роззяв, перекладав проповіді Ксав'єра. Та ось тільки Анджіро не вражав інтелектом, а то й взагалі ледь міг читати канджі; слухачам він говорив, що Ксав'єр – монах з Індії, звідки родом буддизм, а слово «Бог», «Deus», перекладав як «Дайнічі», ім'я одного з Будд, помилково вважаючи, що це позначає верховного бога у буддизмі. як бачите, знанням релігії своєї рідної країни він теж не вражав Через це вся суть проповідей Франциска була безнадійно втрачена в перекладі, а він навіть про це не підозрював, радіючи, що японці так тепло його прийняли. Коли згодом йому повідомили про те, що вважають його буддистом і Франциск запізніло усвідомив помилку Анджіро, його репутація вже зазнала непоправної шкоди – люди, яким він повідомив про непорозуміння, облаяли отця і навішали на нього клеймо шарлатана. І хоча Ксав’єр виправив «Дайнічі» на «Деус» у своїх подальших проповідях, він втратив велику частину потенційних прихожан.

У японському твіттері обурені діями чилійської фітнес-інфлюенсерки, яка виклала в свою інсту відео, де вона підтягується на Торії.

Торії — це перегородка між світом богів і світом смертних, тому японці справедливо обурені поведінкою дівчини і в коментах закликають заборонити їй повторний в'їзд до Японії.

Загалом акти неповаги до сакральних місць у Японії караються ув'язненням строком до шести місяців або штрафом розміром до ста тисяч єн, проте у цьому випадку інфлюенсерка уникла покарання. Щоправда, шакалячого експресу уникнути їй не вдалось як і всім іноземцям, на яких нарікають в коментах 😔

Я дала коментар щодо ситуації з засіданням Інституту Сходознавства Суспільному, тому шукайте мене в новому топі ворогів Накорчевського. 😔🗡️

У інтерв'ю він зазначив, що ми всі просто представники фанатського клубу манґи, які прагнуть завадити розвитку української культури. Дуже іронічно це чути від людини, яка використовує російську систему транскрипції 😔🤌🏻

Honorable mention: жодного авторитетного японіста, просто трайб...

Наші зусилля були не марними: Інститут Сходознавства таки відреагував на ситуацію. На жаль, в Інституті не написали, що хунвейбіни перемогли™, натомість лаконічно назвали це "жвавим інтересом" (як ніби до цього нікого не цікавило питання транскрипції). Тим не менш, це чудова новина, тому сподіваюся, що тепер є шанс на систему Коваленка 🥺🙏🏻

Шановні, зізнавайтесь, хто писав Інституту "яп мови не знаю, але засуджую?" 😔

Якщо серйозно, то велике дякую всім за небайдужість до питання японсько-української транскрипції і те, що проявляли ініціативу допомогти! Як японістка, я мрію про те, аби український контент, перекладений з японської чи бодай дотичний до неї, був насамперед якісним. З поліванівкою, на жаль, про якість мови йти не може.

Науковці такого штибу як Накорчевський звикли, що зазвичай з ними всі лише тільки погоджуються — такою була основна засада радянської науки: взяти якусь догму від академічного авторитету і сліпо слідувати їй аж до останнього подиху, не піддаючи її жодному сумніву, бо ж то від академічного авторитету!! Саме тому суспільний резонанс є дуже важливим у цій справі: ми маємо показати, що це не так.

Щиро сподіваюся, що у результаті уніфікація системи транскрипції буде не на користь Поліванівки; видавництво АртГасс на фоні резонансу скасувало заплановані поліванівкою книги, а це вже хороша новина.

Дощ в храмі Юшіма Тенджін, Касамацу Шіро, 1935

Ви можете уявити, щоб котрийсь науковець ревно відстоював право на стагнацію науки?

А нам і уявляти не треба, бо буквально таку позицію має один з доповідачів на нещодавньому дискурсі НАНУ, перекладач Ігор Дубінський.

Було б смішно, якби не було так сумно.

Цейво, осьо є мейл Інституту Сходознавства, пропоную написати їм пару коректних слів (без обсценної лексики) щодо їхнього геніального рішення і переконливо попросити їх зважити інші опції:

[email protected]

Щиро сподіваюся, що хоча б велика кількість звернень зупинить процес падіння української японістики. 💔

В мене є для вас дві новини: погана і хороша.

Хороша: в Україні нарешті почали займатися питанням уніфікації системи українсько-японської транскрипції, щоб затвердити якусь одну з них як офіційну.

Погана: судячи зі всього (а, точніше, з списку "науковців", котрі займаються цим питанням — легендарним Накорчевським і Дубінським), це буде поліванівка. 😩

Якщо вам хочеться поплакати, то повний текст дискурсу можете почитати тут, але загалом там нічого нового, просто поліванівські діди переповіли свої коменти з фейсбуку: вкотре оспівали чудову російську систему поліванова, звинуватили у всіх негараздах анімешників і фанатів манґи, ну і на десерт додали, що українській, на відміну від російської, не притаманні м'які шиплячі, тому про ніяку Хірошіму і мова йти не може 😩😩🤌🏻🤌🏻🤌🏻

Інститут Сходознавства доручив саме Накорчевському (тому самому, котрий дуже любить називати всіх хунвейбінами) зайнятися питанням уніфікації системи українсько-японської транскрипції, тому неважко передбачити, що це буде саме поліванівка.

Словом, нічого нового, просто вкотре радянські академічні мастодонти руйнують сучасну японістику і науку в цілому.