Єлісей Ходоловський

(продовження)

4 грудня 2024, 04:30, десь у Донецькій області

Попереду зʼявилися вогні заправки (остання заправка перед підорами, відмічає мозок).
Комбат не глушить двигун, бо стартер полетів.
Вилазимо з крузака на ватяних ногах, беремо по каві.

До третьої колонки підрулює іржавий пікап з букетом антен РЕБ на даху.
Виходять троє бійців у формі без знаків розрізнення, теж підходять по каву.

Деякий час триває німа сцена: трійця пильно вивчає четвірку незнайомців, що приїхали з боку ЛБЗ на машині без ребу, усі у формі без знаків розрізнення, без броні, але з Моторолами на поясі.

Комбат розряджає обстановку та заводить розмову. Я відходжу та оцінюю кількість багна, що налипла на крузак та прикидаю, за який час воно почне відвалюватись.

- Пусть догадываються, кто мы и откуда едем, - каже комбат, сідаючи в машину. - У них к нам вопросов было больше, чем у нас к ним.

[Дорогу битими шляхами до КП бригади автор пропускає, як відомості, що розголошенню не підлягають.]

Дві години потому

- Сюди, будь ласка!

Спускаємося у підвал.
Туди-сюди ходять фахівці максимально розслабленого вигляду, імітуючи бурхливу діяльність.

Комбат зникає в одній з кімнат, а за хвилину звідти виринає незнайомий дядько у койоті:
- Ви, мабуть, голодні? Йдемо, покажу де столова!
- Піджерти саме час. - кажу.

Піджираючи гарячий омлет з ковбасою і чаєм, роздивляюся розмальовані стіни.
Психоделічного вигляду Крокоділ Гєна з Чебурашкою, Заяц та Волк, троє козаків, які варять куліш та інше, що зазвичай малюють у дитячих закладах.

Взводний БПАК та начальник розвідки сьорбають чай.

Повертається дядько у койоті:
- Шеф кличе!

Над столом з картою юрбиться чимало людей.
Протискуюсь до вільного місця біля столу.

- Зранку заїздили ось сюди, у Шевченко, - показую на карті. - Отут спалені машини на дорозі стоять, отут і отут.

Замкомбрига Косовський недовірливо дивиться на карту, потім на мене.

- Як заїздили?
- Машиною, пане підполковнику. Потім їхали ось сюди, а потім по оцій дорозі. Тут теж бачили спалені машини, а потім виїздили ось тут. На цій ділянці асфальт дуже поганий, тож ми отут проскочили по полю вздовж посадки.

Замкомбрига, надзвичайно зацікавившись, заходився піднімати свіжонадруковану карту, черкаючи та відмічаючи все сказане.
Комбриг, полковник Рюмшин, задумливо слухає, не кажучи ні слова.

- Пане підполковнику, загалом ситуація більш-менш зрозуміла. Ворог користуючись чисельною перевагою, шукає дірки у нашій обороні. Вони наступають звідси, підвозячи живу силу на техніці ось до цього місця (показую на карті), далі йдуть пішки вздовж залізниці, проходять ось тут по посадці та накопичуються в цьому квадраті (показую на карті). Дронів не боятся, бо отут  у них стоїть потужний РЕБ. В результаті ворог тягне пісюна в північно-західному напрямку, щоб відрізати комунікації та змусити нас залишити Покровськ. Пропоную не встрягати у зустрічні бої, які нам навʼязують, а обрізати їм логістику, дистанційно з дронів замінувавши шляхи постачання, лєпєстками засіяти передній край та вдарити їм у фланг, от сюди. Тут немає ні основних наших сил, ні значних сил ворога.
- А де я тобі людей візьму?
- …

Рюмшин починає щось пояснювати офіцерам поруч.

Я виходжу у коридор.
Півстіни займає масивний стенд “Вони загинули за Україну”.
Придивляюсь поближче.
“серпень 2023, Роботине”
“липень 2023, Вербове”
“червень 2023”
“Роботине”
“Роботине”
“Мала Токмачка”
“Роботине”....

Полковника Дмитра Рюмшина знімуть з посади через два дні, як і нашого комбата.

Ворог захопить Шевченко і Новотроїцьке та продовжуватиме сунути вперед, щоб взяти під вогневий контроль траси, що ведуть у Покровськ.

Начальник розвідки ж піде в СЗЧ… хоча це вже зовсім інша історія.

Вчені виявили, що на Місяці рослини ростимуть краще, ніж на Марсі, пише Space.com.

Існує багато способів вирощування їжі в космосі. Один полягає у вирощуванні рослин безпосередньо у воді (так звана гідропоніка), а інша – вирощування їх з використанням поживних речовин з повітря (так звана аеропоніка). Але обидва ці варіанти дорогі, тому деякі фахівці також досліджують більш традиційний метод годування майбутніх астронавтів — вирощування зернових культур безпосередньо на місячному та марсіанському ґрунті.

Зразки місячного ґрунту, взяті під час місій «Аполлон», були забруднені вологою, і збір нових зразків був би занадто дорогим, тому для експериментів вчені обійшлись штучним ґрунтом, реконструйованим Exolith Lab і заснованим на зразках, взятих під час польоту «Аполлона-16» в 1972 році.

Реконструйовані марсіанські зразки (люди все ще не повернули справжні зразки з Марсу) були засновані на даних, зібраних марсоходом Curiosity, який зараз досліджує Червону планету.

Термін «ґрунт» у цьому випадку використовується умовно, тому що місячний та марсіанський «ґрунт», або, точніше, реголіт, значно відрізняються від того, що ми традиційно називаємо «ґрунтом» на Землі.

«Цікаво те, що місячні культури росли краще, ніж марсіанські», — сказала Лаура Лі, аспірантка Університету Північної Арізони, яка представила дане дослідження на Американському геофізичному союзі у 2024. «Ми думали, що все буде навпаки».

Земля на Марсі містить азот, життєво важливий елемент для рослин, що викликає надії, що вона може бути більш гостинною, ніж здається.
Але марсіанський ґрунт також щільний і схожий на глину, що обмежує кількість кисню, доступного для коріння рослин.
Марсіанський ґрунт також містить перхлорати, токсичні сполуки, які необхідно видаляти.

Науковці спробували виростити культури за допомогою мілорганіту, бренду добрива, виготовленого з термічно оброблених мікробів, які перетравлюють стічні води.
Це добриво вважалося хорошим кандидатом для вирощування врожаю в космічних поселеннях.
Утилізація відходів була б проблемою для будь-якого позаземного поселення, і дослідники давно міркували, чи можна використовувати стічні води від астронавтів для підживлення сільськогосподарських культур без імпорту добрив з Землі, вирішуючи дві потенційні проблеми одночасно.

Проте такий шлях ще має багато проблем.
Марсіанська кукурудза, вирощена за допомогою бактерій, що перетравлюють стічні води, мала виживаність 33,3%, тоді як кукурудза, вирощена на якісних азотних добривах, мала виживаність 58,8%.
Це свідчить про те, що добрива доведеться додатково імпортувати, щоб компенсувати низькі врожаї, якщо для підживлення рослин ми будемо використовувати стічні води.

Зараз дослідники перевіряють брокколі, кабачки, боби та люцерну з різними сумішами реголіту та добрив в обох типах ґрунту, щоб побачити, чи реагують ці рослини краще, ніж кукурудза.
Люцерна позитивно відреагувала як на місячний, так і на марсіанський ґрунт — і є деякі докази того, що вона також може використовуватися в майбутньому як добриво для космічних культур. Вченим також належить перевірити картоплю, яку їв Метт Деймон у фільмі «Марсіанин».

Проте перш ніж Марс зможе стати самодостатнім, знадобиться величезна кількість імпортованої їжі, згідно з статтею 2019 року, опублікованої в New Space Journal.
І навіть якщо це вдасться, зернові культури на Червоній планеті доведеться вирощувати поряд із поселеннями у теплицях, які мають враховувати низькі температури, високу радіацію та повну відсутність органічного гумусу, який забезпечує ріст рослин на Землі.

Відстань для транспортування їжі до Місяця, у порівнянні з Марсом, набагато коротша. Дослідження 2019 року показало, що Марсу знадобиться приблизно 100 років, щоб стати самодостатнім, тоді як поселення на Місяці може досягти цієї точки через десятиліття.

(продовження)

Національне розвідувальне управління

Діяльність Національного розвідувального управління США, яке відповідає за розробку і запуск супутників-шпигунів, майже повністю оповита завісою таємниці.

Проте розвідувальне агентство вміло використовує свої патчі як ефективний інструмент комунікації.
Патчі запуску його супутників майже ніколи не розкривають ключових деталей місії, але вони часто водночас жартівливі, зловісні та з натяком. Ймовірно, так і було задумано.

У будь-якому випадку, це одні з найкрасивіших космічних патчів, можливо, тому, що вони розроблені з такою відвертістю.

Європейське космічне агентство

Космічне агентство, до складу якого входять кілька десятків європейських країн, протягом багатьох років також створило ряд красивих патчів, які зображають довгу історію наукових відкриттів європейських вчених (зокрема Ньютона, Кеплера, Галілея, Кюрі та інших), а також потенціал для майбутніх відкриттів у космосі.

Дизайни європейських місій різні та не бояться вийти з традиційної форми патчу. Вони також красиві!

Патчі місій SpaceX

Останніми роками одні з найкреативніших патчів створені SpaceX та її пілотованими польотами на кораблях Dragon. Власне, через назву космічного корабля патчі часто містили зображення драконів.

Існує спеціальна спільнота колекціонерів патчів, і деякі з них були розчаровані тим, що SpaceX припинила розробляти патчі для кожної окремої місії Starlink кілька років тому. Однак варто зауважити, що покупка двох-трьох патчів на тиждень стала б досить дорогою справою — не кажучи вже про те, з якою проблемою зіткнуться дизайнери, створюючи унікальні патчі для кожного рейсу.

Мистецтву патчів для космічних місій налічується вже понад шість десятиліть. Про історію цих нашивок пише Ars Technica.

Першим польотом НАСА, для якого виготовили патч для членів екіпажу, був Gemini 5.
У серпні 1965 астронавти Гордон Купер та Піт Конрад здійснили восьмиденний політ у невеликому космічному кораблі Gemini. На той час це був найдовший пілотований космічний політ.

Під час перших місій програми Mercury пілоти могли дати імʼя своєму космічному кораблю — Freedom 7, Liberty Bell 7 і так далі. Купер назвав свій космічний корабель Mercury «Faith 7». Але NASA, що ставало дедалі більше зарегульованим, припинило цю практику для місій Gemini.

Тому коли Купера і Конрада було обрано на третій політ Gemini, вони подумали, як персоналізувати свою місію.

«За кілька місяців до місії я сказав Піту, що у всіх військових підрозділах, де я служив, були власні патчі», — згадував Купер у своїх мемуарах. «Тоді ми вирішили, що матимемо патч і для нашого польоту».

Вони обрали зображення критого воза, якими їздили підкорювачі Дикого Заходу, щоб підкреслити новаторський характер місії, і придумали гасло «8 days or bust», щоб підкреслити тривалість польоту. Відтоді практично кожна місія NASA мала свій патч, як правило, з іменами членів екіпажу. Традиція поширилася і на автоматичні місії та загалом була прийнята космічними агентствами по всьому світу.

Аполлон 11

Патч Аполлона 11 є одним із небагатьох, який не містить імен членів екіпажу, Ніла Армстронга, Базза Олдріна та Майкла Коллінза.
Це був свідомий вибір астронавтів, які хотіли, щоб світ зрозумів, що вони подорожують на Місяць для всього людства.

Інший астронавт NASA, Джим Ловелл, припустив, що головною темою патчу може бути білоголовий орлан. Коллінз перемалював птаха з дитячого журналу National Geographic, і додав оливкову гілку як символ мирних намірів місії.

Результатом став чіткий символ того, що Сполучені Штати хотіли вести людство в інший світ.
Це було просто і потужно.

Рятувальна місія Skylab

Skylab була першою космічною станцією NASA.
Її було запущено на орбіту після останньої посадки Аполлона на Місяць у 1972 році. З травня 1973 року по лютий 1974 року три різні екіпажі літали на космічну станцію, яка була виведена на орбіту модифікованою ракетою Saturn V.

Через деякі проблеми з протіканнями двигунів на космічному кораблі «Аполлон», який доставив другу команду до «Скайлеб» у 1973 році, НАСА намагалося зібрати «рятувальну» місію на непередбачений випадок.
У цьому сценарії порятунку астронавти Венс Бренд і Дон Лінд прилетіли б на станцію та повернули Алана Біна, Джека Лусму та Оуена Гаріотта на Землю у капсулі Аполлона, спеціально сконфігуровану для п’яти осіб.

Зрештою, NASA вирішило, що екіпаж може повернутися на Землю і на несправному космічному кораблі «Аполлон», використовуючи лише половину двигунів корабля. Тож Бренд і Лінд ніколи не брали участь у рятувальній місії. Але рідкісний патч з іменами ми отримали.

Програма Space Shuttle

Завдяки шаттлам астронавтам і художникам довелося проявити більше творчості, тому що космічний літак літав дуже часто — аж 135 разів.

«В епоху шаттлів розробка емблеми місії була одним із перших завдань, поставлених перед новоствореною командою астронавтів», — розповідається у журналі Flag Research Quarterly. «У NASA створення нашивки вважалося важливою вправою для побудови команди. Екіпаж розумів, що вони не просто розробляють нашивку для своїх льотних костюмів, але й створюють символ для всіх, хто працює над місією».

У деяких випадках екіпажі доручали відомим графічним дизайнерам або космічним художникам допомогти їм.

Мало хто вміє написати про системні проблеми в українській армії так, як Tatarigami. Тон таких аналітичних публікацій дуже важливий. На відміну від численних критиків армії, Tatarigami не псує свої матеріали "зрадою", панікою та істерикою, і водночас не уникає незручних питань і залишається емпатичним. Як воєнний оглядач, OSINT та GEOINT аналітик він, вочевидь, добре знається на тому, про що пише.

Отже, через три роки після початку повномасштабного вторгнення РФ, на тлі затяжної конвенційної війни, війни на виснаження, стали очевидними деякі критичні проблеми в тому, як функціонує українська армія. До цього призвела ціла низка чинників: і неправильна комунікація щодо "слабкості та недолугості" ворога, і надмірні очікування щодо контрнаступу, який закінчився невдало, і схильність закривати очі на наявні проблеми, і послаблення допомоги Заходу в найкритичніші для України моменти.

Про всі ці проблеми та про їхні наслідки станом натепер Tatarigami пише чесно і виважено. Про те, як важко вирішити їх у розпал війни - теж. Однак немає іншого шляху, окрім як починати працювати над найскладнішими питаннями без зволікань, негайно.

Речі, про які пише Tatarigami, здебільшого всі знають. Але чи всі роблять правильні висновки - і діють? Це важке питання, особливо з огляду на те, що від цього залежить, чи збереже Україна свою незалежність, і як, в кінцевому підсумку, складеться життя усіх нас, українських громадян.

Читайте докладно

Замість бороти хаос в управлінні військами, про який говорять усі, від Редіса до Чмута, ми продовжуємо його плодити.

Мало нам було неадекватних майорів-полканів-генералів в командуванні,
тепер їм будуть допомагати і солдати, які є чиїмось кумами, братами, сватами.

Замість переходу на дивізійну систему, ліквідації ОТУ і ОСУВ та повного припинення такого неефективного явища, як придані підрозділи,
міноборони протягнуло можливість переховування на теплих тилових посадах.

Взагалі таке враження, що це писалось спеціально під якихось конкретних осіб, накшталт Шабуніна, Лємєнова, Рудого, Жернакова та інших ухилянтів.

Всіх вітаю з наступаючим новим роком. Скоро і ви всі наступаючі будете

Мазутна пляма може досягнути Криму уже новорічної ночі, застерігають місцеві науковці. Про це повідомляє видання ASTRA.

Гідрогеолог Георгій Каваносян, який займається проблемами екології вже 10 років,
з початку екологічної катастрофи внаслідок розливу мазуту з російських танкерів 15 грудня,
працює над удосконаленням комп'ютерної моделі,
яка здатна передбачити наслідки мазутного забруднення у Чорному морі.

«На підставі цієї моделі ми можемо на кілька днів вперед приблизно спрогнозувати, куди піде забруднення. Попередню поведінку плями ми передбачили досить точно - вона іде на південний захід вздовж Південного узбережжя Криму.
На разі вітер міняється на південно-східний, тобто Алушта, Феодосія, Судак і сама Ялта будуть отруєні мазутом уже в новорічну ніч», - повідомив він.

При цьому в довгостроковій перспективі Каваносян дивиться на ситуацію, що склалася, відносно оптимістично:

«Наслідки екологічної катастрофи могли б бути набагато страшнішими, якби вона відбулася трохи раніше. Наразі вже пройшла міграція основних промислових видів риби. Разом із ними від берега пішли й морські ссавці.
В Чорному морі три види дельфінів, всі вони занесені до Червоної Книги. На березі ми знаходили більше 10 загиблих дельфінів, але з вірогідністю 95% вони загинули не від мазуту. Вони загинули раніше, але їх викинуло на берег разом із мазутом».

Таким же «везінням», на думку еколога, можна назвати ситуацію із птахами. Сьогодні можна припустити, що кількість птахів, що потрапили в область забруднення, сягає близько двох тисяч. Якби здійнявся західний вітер, то пляма мазуту могла дійти до Таманської затоки, де знаходиться Тамано-Запорізький заказник.

«Там у цей час року знаходиться 500—600 тисяч птахів, безліч лебедів. Це була б катастрофа зовсім іншого характеру. Мазут туди не дійшов», — констатував Каваносян.

За словами вченого, в цій ділянці моря можуть мешкати бактерії, що переробляють нафтопродукти. У цьому випадку море зможе очиститися природним чином років за 5—6.

«Залишається, правда, отруєний бентос. Ось його багато. Рапани, мушлі, краби нікуди не можуть втекти. Усі, хто живе на дні, приречені», – резюмує вчений.

Дієвих методів усунення такої катастрофи і необхідних для цього потужностей РФ не має, при цьому російська влада почала хоча б реагувати на надзвичайну ситуацію з великим запізненням.

«Мазут розшаровується. Важка частина лягла на дно. Легку винесло на берег. У ній понад 50% летких вуглеводнів. Саме тому прибирати мазут без маски не можна в жодному разі. На разі триває пошук необхідних сорбентів.», — сказав Каваносян.

Дві великі замкнуті течії, що переважають у Чорному морі, так звані "Окуляри Кніповіча", мають напрямок проти годинникової стрілки.
Тому, на жаль, є певна ймовірність, що мазут за умови штормової погоди зможе досягти і Одеської області - прим. адміна.

(продовження)

Розворот, перехрестя.
Сніг продовжує потроху сипати...

"- Ось наші сліди, пане майоре! Ми приїхали звідти!"

30 хвилин їдемо в цілковитій тиші.
Обертаюсь назад - нач. розвідки і взводний БПАК вже не бліді, а зелені.

Айфон ловить три шишечки LTE.
Набиваю адресу располаги.

"- Через двісті метрів поверніть наліво", говорить телефон.

"- Як я радий тебе чути, електронна баба!"

"- А ведь знаешь, Елисей, эта дорога - это ведь настоящая дорога жизни", - каже комбат.

"- Радше дорога смерті, пане майоре".


*Позицію Клен з північного боку траси Покровськ-Шевченко-Улакли було втрачено за декілька годин до нашої поїздки.

Укріпрайон на березі водосховища, з іншого боку траси, був захоплений ворогом за день до цього.
Докладніше про ці події описує Бутусов у відео .
Дорога за смт Шевченко на той час вже перебувала у тилу ворога, а саме селище - у сірій зоні*.

3 грудня 2024, десь у глухому селі на межі Запорізької та Дніпропетровської областей


Рація ожила:
"-Одіссей, зайди на КСП!"
"-5 коротких",- кажу в тангенту.

"-Викликали, пане майоре?"
"- Так точно",- затягуючись цигаркою, відповідає комбат.
В нього у кімнаті настільки накурено, що, здається, повітря можна різати ножем.
"-Собирайся, Елисей, автомат, БК, броня, каска и через полчаса здесь у машины".
"-Дозвольте спитати, куди їдемо?"
"-По бабам! Выполнять!"

30 хвилин потому...


До білого комбатівського крузака підходять начрозвідки і взводний БПАК. На їх обличчях ще більше питань, ніж на моєму, обидва без автоматів і броні.

Підходить комбат, оцінюючи, окидає оком нас трьох.
Я знімаю броню і автомат і закидую їх у багажник, сідаю на пасажирське спереду.
Виїздимо на Т0408.

"- Ну шо притихли?"- посміхається комбат. "Едем на взаемодию!"
"- На, проложи маршрут на точку"- протягує мені телефон.
"- 3 год. 27 хв. (157 км)", послужливо повідомляє гугл.
"- Пане майоре, їдемо прямо, точка через 157 км, все вірно?"
"-Так точно, поехали!"

*Розповіді комбата про жінок, коханок, лихі 90-ті, політику, бізнес і бандитів автор пропускає, щоб укластися в ліміт символів*

6 годин і 3 відвіданих КСП потому, 4 грудня 2024, десь у Донецькій області

КСП ХХ-ї бригади справляв сильне враження.
Викопаний у посадці, це був повноцінний опорник з перекритими ходами сполучення, численними бліндажами справа та зліва, замаскованою бронетехнікою та пильною охороною на вході.

"- Бажаю здоровʼя!"
"- Бажаю!"
"- Я лейтенант Ходоловський, 155 омбр, це наш комбат, це наш начальник розвідки, а це наш головний по БПЛА. Наш батальйон буде вас міняти".
"- Дуже приємно, чаю, кави, редбула?"

***

"- Та наче нічого складного, пане майоре",- кажу, виходячи назовні.
"- Проложи маршрут домой, пока вайфай есть."

Встромляю шнур павербанка, набиваю назву села.
О, тут ще й декілька маршрутів на вибір! Хай буде оцей, найкоротший, думаю (може, приїдемо, ще буде час трохи поспати)...

*Починає сніжити*

Виїздимо з посадки на дорогу, десь в глибині голови проскакує думка - ми ж заїздили з іншого боку...

"- О, дивіться - зуби дракона!"- каже взводний БПАК.
"- Ага, і єгоза в три ряди он там" - додає начрозвідки.

Заїздимо в якесь село.
Темні мовчазні будівлі справляють гнітюче враження, на фоні темно-сірого неба починають виднітися силуети тополь.

"- О, смотри, Елисей - это ж эмка! М113!"- комбат показує пальцем вліво.

Коробочка навіть вночі виглядає ну надто вже темною.

" - Так, пане майоре," - кажу, "- Тільки от поруч немає нікого, дивно".

Фари вихоплюють з темряви знак "50"
"30"
"10"
"Увага! Попереду блокпост!
Будь ласка, вимкніть фари та приготуйте документи!"

Комбат спускає скло, вмикає аварійку, вмикає світло у салоні.
Я кладу долоню на документи у рюкзаку.

Крузак виписує слалом між червоно-білими фундаментними блоками.
Проїздимо повз бетонну будку блокпосту.
Вона підозріло затягнута кіптявою, навколо ні душі.

Крузак оминає ще декілька смугастих блоків і виїздить з села на трасу.

Густий чагарник обабіч дороги на фоні неба нагадує шрифт з обкладинок black metal альбомів.

Попереду на дорозі видніється темний силует згорілої машини.

*В голові промайнула думка - а коли в останній раз ми бачили зустрічні машини?*

Проїздимо повз спалену автівку, попереду бачимо ще одну.

"- Слышишь, Елисей, а как называлось это село, через которое мы проехали?"

Виходжу з маршруту, зменшую пальцями карту (мозок відмічає, що звʼязку нема!)

*У світлі фар виринають ще три спалені машини, дві легкові і бусік*

"- Шевченко, пане майоре!"

"- А как называлось то село, которое было в сегодняшней БРке? Которое зачищать надо?"

"- Шевченко, пане майоре!"
...

Комбат виконує поліцейський розворот і на швидкості під 140 валить до блокпосту.

Виїхавши з села, повертаємося на перехрестя.

"- Куда?"
*Звʼязку все ще немає, навігатор показує сірий екран*
"- Туди!"- показую пальцем
"- Сколько нам до дома?"
"- Ееее... 150 кілометрів, пане майоре!"
"-Хорошо!"

Проїздимо повз спалену машину...
Розворот, перехрестя.

"- Куда?"
"- Туди!"

Попереду в 50 метрах бачимо ще одну спалену машину...

РФ денонсувала угоду про багатосторонню ядерно-екологічну програму.
Внаслідок цього можуть зупинитися проекти з очищення Арктики, де і на березі, і на воді ще лишилась значна кількість радянського радіоактивного сміття, повідомляє видання Barentz Observer.

Путін підписав закон про денонсацією російською стороною цієї угоди, яка була підписана у Стокгольмі ще у 2003 році.
Відповідний документ вже опубліковано на урядових ресурсах.

До Великої Війни очищувати Арктику від радянського радіоактивного мотлоху російській стороні допомагали Норвегія, Франція, Італія та ЄБРР.
Денонсація договору припинить це.

Зокрема, йдеться про місця зберігання відпрацьованого ядерного палива у Губі Андрєєва (про аварію на цьому обʼєкті є докладна стаття у Вікіпедії), а також акваторія Карского моря, на дні якого чимало затоплених реакторних відсіків (раніше писав про це тут).

РФ зараз продовжує збройну агресію проти України, тому чи захочуть вони виділяти значні кошти у прибирання Арктики - велике питання.

Більш того, враховуючи те, що РФ інтенсивно будує нові атомні криголами, підводні човни та енергоблоки, є вірогідність навіть погіршення радіаційної обстановки до рівня 70-х років.

На фото: завантаження контейнера з відпрацьованими паливними збірками на спеціальне судно.

Більше 2 мільйонів переглядів.
Дякую, що тут, дякую, що читаєте!
В наступному році буде ще більше цікавого!

Оголошуємо останній збір у цьому році!

Збирати будемо на те, що дає військовим шанс вижити, та щодня рятує їх на полі бою.

🔺Що купуватимемо? 25 модулів РЕБ!

🔺Скільки грошей потрібно? 1 200 000 гривень

Ми хочемо піти в новий рік без боргів. Ви, впевнені, також. Тож маємо усього 5 днів, щоб зібрати необхідну суму.

Ціль амбітна, але це ніколи нас не зупиняло. Бо об’єднавшись ми закривали й не такі збори.

Кожен ваш донат — це подарунок війську на свята! Це — подяка за можливість жити та планувати майбутнє.

Долучайтеся:

🏦 Банка — https://send.monobank.ua/jar/9HBS8PKmM2
💳 Номер банки — 5375411218134117
🏦 Гривня, валюта і крипта — https://bit.ly/2Pvj6y2
💳 Карта — 5169335100475223
🌐 PayPal — [email protected]
(Обирайте в «Payment type» опцію «For friends and family»)
🪓Підписатися на регулярний донат — https://bit.ly/33x63od

Дякуємо ❤️

Взагалі, тема обручок з незвичних металів дуже цікава.

Цим питанням, зокрема, задавалися на відомому науковому каналі Periodic Videos.

В принципі, обручку можна виготовити з будь-якого матеріалу, який достатньо міцний, щоб тримати форму та не є токсичним, не подразнює шкіру та не окислюється атмосферним повітрям чи вологою.

Окрім очевидних золота, платини, срібла, у каталогах ювелірних компаній можна знайти обручки з карбіду вольфраму, титану, з метеоритів, силікону, ніобію, паладію та багатьох інших матеріалів.

Комусь до вподоби може бути кільце з танкової броні чи з обшивки власноруч (або не власноруч) збитого ворожого літака.

Не прикрасою, а радше інженерним викликом може стати виготовлення обручки з цезію, лужного металу золотистого кольору, який плавиться при температурі 28 градусів та вибухово реагує з водою і повітрям. Звісно, його доведеться запаювати у скляну спіральну ампулу під аргоном, та й вдягати таке кільце можна буде лише ненадовго, щоб не розбити - але можливість мати обручку з найбільш реакційноздатного металу того варта (крутіше хіба що обручка з антиматерії).

Для тих, хто "не з такої лабораторії, а з багатої", компанія Smithson Tennant пропонує обручки з іридію, металу, що практично відсутній на нашій планеті (його дуже-дуже мало, набагато менше, ніж золота чи платини), проте він присутній на астероїдах, тобто за ціною непоганої автівки пропонується придбати обручку, буквально, з "зоряного металу", накшталт описаного Робертом Говардом у творах про Конана-Варвара.

Обручки з деяких інших екзотичних металів пропонує і компанія Rare World Metals Mint.

Адмін цього каналу ж носить кільце з ренію, останнього відкритого стабільного елементу (до слова, відкритого менше 100 років назад), що є, ймовірно, найбільш рідкісним нерадіоактивним металом у земній корі, проте надзвичайно затребуваним у промисловості та військовій техніці - зокрема, зі сплавів на основі ренію виготовлені лопаті двигуна Pratt & Whitney F100, яким оснащені винищувачі F-16.

Американські ювеліри виготовили каблучку з місячного метеорита та фрагмента космічного корабля «Аполлон-11», з якого у 1969 році люди вперше висадилися на поверхню Місяця.
Про це пише Space.com.
Ювеліри компанії Honest Hands Rings, які виготовляли каблучку, сказали, що це було їхнє «найнапруженіше замовлення».

Каблучку замовив менеджер з планування аерокосмічної компанії Lockheed Martin Джон Месік. До того на аукціоні він придбав золотисту термічну поліамідну стрічку з «Аполлона-11» — нині вона стала центральною окрасою виробу.

Фірма, в якій працює Джон, є одним із головних підрядників програми NASA Artemis, в межах якої розробляють космічний корабель Orion, який знову зможе доставити людей на Місяць.

Росатом повідомив, що на Чепецькому механічному заводі у м. Глазов, Удмуртія (58.150266, 52.657686) запущене виробництво титанових порошків сферичної фракції 20-63 мкм, для 3D-друку за технологією селективного лазерного плавлення.

Це дозволить росіянам перейти від традиційних методів виготовлення деталей до тривимірного друку, що прискорить темпи і технологічність виробництва, особливо деталей складної форми.
Також варто звернути увагу на те, що ворог у виробництві титанових порошків застосовує сировину власного виробництва, і більш того, є світовим монополістом у видобутку титану.

Довідково: титанові порошки широко застосовуються у світі для тривимірного друку ракетних і реактивних двигунів, лопаток турбін, деталей нафтової та хімічної промисловості, глушників для вогнепальної зброї тощо.

Звісно, що верстати, обладнання та устаткування мають іноземне походження та були завезені попри санкційний режим.

Тож не дивуймося, що наприкінці третього року Великої Війни агресор тільки нарощує виробництво літаків, ракет та іншої військової техніки.

Гіпсовий контррельєф у відділенні Укрпошти,
м. Білицьке, Донецька область

8) "Dark Forest theory" або "Гіпотеза темного лісу" є похмурим поясненням відсутності контакту з інопланетними цивілізаціями. Вона походить з науково-фантастичного роману Лю Цисіня "Темний ліс" (друга книга в серії "Пам'ять про минуле Землі") і передбачає, що Всесвіт є небезпечним місцем, де всі цивілізації ховаються в "темному лісі", оскільки будь-яке виявлення іншими цивілізаціями може призвести до їхнього знищення.
Ключові ідеї цієї гіпотези:
- Всесвіт населяють численні розумні цивілізації, але кожна з них діє за принципом обережності, адже не знає намірів інших;
- кожна цивілізація намагається залишатися непоміченою, адже контакт із іншими може бути фатальним: якщо одна цивілізація виявить іншу, то перша може вирішити знищити її, щоб уникнути потенційної загрози;
- як у "темному лісі", де кожен мисливець тримається тихо, щоб не бути виявленим, так і у Всесвіті цивілізації приховують своє існування, оскільки інші можуть бути агресивними або непередбачуваними.
Ця гіпотеза малює похмуру картину міжзоряного середовища: цивілізації бояться проявити себе, адже будь-яка форма контактної взаємодії може бути інтерпретована як загроза. Тому ніхто не відправляє сигналів або не шукає активного контакту, намагаючись уникнути катастрофічного ризику.

9) "Incubation theory" або "Гіпотеза інкубації" припускає, що інопланетні цивілізації можуть свідомо дозволяти нам розвиватися і еволюціонувати в ізоляції, як у своєрідному інкубаторі, до моменту, коли ми досягнемо певного рівня зрілості. Згідно з цією теорією, більш розвинені цивілізації можуть спостерігати за людством, але не втручаються в наш розвиток, чекаючи, коли ми станемо готовими до контакту або до вступу в ширшу космічну спільноту.
Основні ідеї гіпотези інкубації:
- інопланетяни можуть мати на меті дозволити менш розвиненим цивілізаціям (як людство) досягти певного технологічного або морального рівня, перш ніж розкрити своє існування;
- вони можуть сприймати наш теперішній стан як стадію розвитку, під час якої втручання ззовні може бути шкідливим або передчасним;
- інопланетні цивілізації вже надають нам підтримку або захист в непрямий спосіб, не розкриваючи себе, щоб ми могли розвиватися природним чином.
Таким чином, "Гіпотеза інкубації" пояснює відсутність контактів з інопланетянами тим, що вони дають нам час на розвиток і самоусвідомлення, перш ніж ми станемо достатньо розвинутими для взаємодії з іншими цивілізаціями. Це фактично більш узагальнена "Гіпотеза зоопарку".

6) "Great Filter theory" або "Гіпотеза Великого фільтра" є однією з найвідоміших гіпотез, що пояснюють відсутність інопланетного життя. Вона стверджує, що існує один або кілька бар'єрів (фільтрів) на шляху до розвитку розумних цивілізацій, які можуть досягти космічних подорожей або зв'язку з іншими світами. Цей фільтр може перебувати на різних етапах еволюційного шляху.
Ідея полягає в тому, що процес виникнення життя, його еволюція до розумних істот, розвиток технологій і вихід за межі рідної планети настільки складні та малоймовірні, що більшість цивілізацій ніколи не долає один із цих критичних етапів.
"Великий фільтр" може діяти в минулому або бути ще попереду нас:
- якщо фільтр позаду нас: найважчим етапом може бути, наприклад, виникнення життя або еволюція до складних організмів. Це означає, що ми вже подолали найбільший бар'єр, і наше існування — надзвичайно рідкісне явище;
- якщо фільтр попереду нас: найбільший ризик самознищення або загибелі цивілізацій ще попереду (наприклад, через війни, екологічні катастрофи чи інші небезпеки), і більшість цивілізацій не доживає до міжзоряних подорожей або контакту.
Ця гіпотеза є практично більш узагальненою сумішшю "Self-destruction theory", "Far Away theory" та "Great Silence theory". Ми не бачимо інших розвинених цивілізацій, оскільки вони або зникають на певному етапі свого розвитку, або навіть не досягають цього етапу.

7) "Zoo theory" або "Гіпотеза зоопарку" припускає, що інопланетні цивілізації можуть бути повсюди, але навмисно уникають контакту з нами, спостерігаючи за людством, як за експериментом чи за істотами у зоопарку. Відповідно до цієї гіпотези, високорозвинені інопланетні цивілізації вирішили не втручатися в розвиток менш розвинених видів (таких як людство), аби ми могли еволюціонувати природним шляхом.
Основні ідеї цієї гіпотези такі:
- інопланетні цивілізації дотримуються "космічного етичного кодексу" або принципу невтручання, подібного до "Prime Directive" у науковій фантастиці;
- вони можуть спостерігати за нами дистанційно, не розкриваючи своєї присутності, щоб не вплинути на наш розвиток або культуру;
- людство ще не досягло рівня розвитку, коли воно може вступити в контакт з іншими розумними видами. Коли ми досягнемо певного технологічного або морального рівня, інопланетяни можуть вирішити відкрити свою присутність.
Ця гіпотеза пояснює "велику тишу" тим, що ми перебуваємо під свого роду ізоляцією, а інопланетні цивілізації спостерігають за нами, не втручаючись.

4) "Self-destruction theory" або "Гіпотеза самознищення" стверджує, що одна з причин, чому ми не спостерігаємо інопланетного життя, полягає в тому, що розвинені цивілізації мають тенденцію самознищуватися до того, як зможуть поширитися у Всесвіті або досягти контакту з іншими.
Ця гіпотеза припускає, що технологічно розвинуті цивілізації створюють зброю масового знищення, виснажують ресурси своєї планети або стикаються з екологічними катастрофами, які стають причиною їхньої загибелі. До потенційних загроз належать:
- ядерна війна;
- неконтрольовані технологічні інновації (наприклад, штучний інтелект або біотехнології);
- глобальні зміни клімату та виснаження природних ресурсів;
- пандемії, які цивілізації не можуть контролювати.
Отже, ця гіпотеза пояснює відсутність сигналів від інопланетних цивілізацій тим, що вони могли зникнути до того, як змогли б зв'язатися з нами або залишити значні сліди свого існування.

5) "Conspiracy theory" або "Гіпотеза змови" в контексті пояснення відсутності спостережуваного інопланетного життя стверджує, що уряди або певні організації на Землі вже мають докази існування інопланетних цивілізацій, але навмисно приховують цю інформацію від широкого загалу.
Прихильники цієї гіпотези вважають, що можуть бути знайдені докази, такі як:
- контакти з інопланетянами, які були приховані або класифіковані як таємниця;
- НЛО, які спостерігалися в минулому, могли бути кораблями інопланетян, але уряди приховують їхнє походження;
- розробка нових технологій, можливо, здійснюється на основі інопланетних технологій, про які публічно не повідомляють.
Прикладом поширеної версії цієї гіпотези є легенди про "Зону 51" у США, де нібито проводилися дослідження інопланетних технологій після аварії НЛО. Однак більшість науковців вважають такі припущення необґрунтованими, оскільки бракує переконливих доказів на підтримку цієї ідеї.

2) "Early bird theory" або "Гіпотеза раннього птаха" говорить про те, що людство може бути однією з перших розвинених цивілізацій у Всесвіті. Ця гіпотеза припускає, що життя і розвиток інтелектуальних істот — це надзвичайно рідкісне і тривале явище. Можливо, багато інших цивілізацій ще не досягли високого технологічного рівня, оскільки їх еволюційний розвиток почався пізніше.
Згідно з цією гіпотезою, якщо ми одні з перших, то можемо не спостерігати інопланетне життя просто тому, що інші цивілізації ще не встигли розвинутися до того рівня, коли вони могли б спілкуватися або залишати сліди свого існування.

3) "Great Silence theory" або "Гіпотеза Великої тиші", воно ж "Парадокс Фермі", пояснює відсутність спостережуваних сигналів від інопланетних цивілізацій тим, що цивілізації не хочуть або бояться повідомляти про своє існування, щоб уникнути небезпек, як-от агресивних цивілізацій.
Це одна з найбільш узагальнюючих гіпотез, оскільки вона стверджує, що ми не спостерігаємо позаземного розумного життя, тому що високорозвинені цивілізації можуть використовувати комунікаційні засоби, які ми не здатні виявити, або інопланетні цивілізації можуть бути настільки віддалені від нас у часі й просторі, що будь-які їхні спроби контакту втрачаються в міжзоряній тиші.
Таким чином, Всесвіт може бути "тихим" через низку технічних або соціальних причин.

#Адмінське
Просили пояснити це відео.
Тут перераховані назви поширених теорій того, чому ми не спостерігаємо розумного позаземного життя у Всесвіті. Але оскільки "теорія" - це така сукупність доведених наукових фактів, на основі якої будуються прогнози та висновки, то правильніше ці "теорії" називати "гіпотезами", що я й буду робити. Отже, я заморочився і написав лонгрід, може комусь буде цікаво... Далі по черзі по всім назвам, що є у відео...

1) "Far Away theory" - "Гіпотеза віддаленості", яка говорить про те, що інопланетні цивілізації можуть існувати, але вони знаходяться занадто далеко від нас, щоб ми могли їх виявити. Відстані між зоряними системами настільки величезні, що сигнали чи подорожі через космос займають надзвичайно багато часу. Тому подібні подорожі майже безперспективні, а сигнали ще й затухають з відстанню.

Вдома десь валяється набір листівок з картинами про космос,
радянського пізньогорбачовського випуску,
там половина совітські картини (Леонова, Джанібекова), а половина американські, у тому числі і Боунстелл.

Різниця колосальна, якщо радянські художники малювали власні кораблі, ракети і усміхнених космонавтів, то американці - переважно далекі світи, де не ступали сенсори зондів.

Листівки з роботами останніх у пості, решта - у коментарях.

🐱 ДемСокира збирає гроші на планшети для котиків!

Ні, не тих, що вдома під боком калачиком муркочуть, а для тих, хто на полі бою кожного дня.

Планшети на фронті — це більше, ніж просто гаджет.

Це — навігація та координація, взаємодія між підрозділами та ефективне командування, швидке та точне наведення артилерійських систем, спостереження за ворогом та його ліквідація.

Зібрати треба 250 000 гривень на 25 сучасних планшетів, які потягнуть потрібні програми та закриють усі потреби військових.

Хоча запит і невеликий по сумі, але по термінах дуже горить, тож маємо лише 2 дні на цей бліц-збір. Долучайтеся!

🏦 Банка — https://send.monobank.ua/jar/6u5SMzT1uz
💳Номер банки — 5375411221488682
🏦 Гривня, валюта і крипта — https://bit.ly/2Pvj6y2
💳 Карта — 5169 3351 0047 5223
🌐 PayPal — [email protected]
(Обирайте в «Payment type» опцію «For friends and family»)
🪓 Підписатися на регулярний донат — https://bit.ly/33x63od

PS: Кажуть, тим, хто донатить понеділок, приходять низькі платіжки за опалення. Перевіримо?👀

Вчені, які навчили щурів їздити на маленьких автомобілях, зʼясували, що гризунам дійсно це подобається.

У есе для The Conversation нейробіолог Університету Річмонда Келлі Ламберт сказала, що в ході її експериментів, навчаючи щурів водити машину, вона та її колеги дізналися багато нового про винагороду та очікування.

Вони створили перший автомобіль для гризунів із пластикового контейнера для круп. Після проб і помилок дослідники виявили, що щури можуть навчитися рухатися вперед, хапаючись за маленький дріт, який діє як педаль газу. Незабаром вони керували з дивовижною точністю, щоб дістатися до смаколиків.

Як і очікувалося, щури, яких утримували в покращеному середовищі – з іграшками, простором і компаньйонами – навчилися їздити швидше, ніж щури у стандартних клітках. Це відкриття підтвердило ідею про те, що складне середовище покращує нейропластичність: здатність мозку змінюватися протягом життя у відповідь на вимоги навколишнього середовища.

Автомобіль - не та річ, якою щури можуть користатися у дикій природі.
Проте і люди еволюціонували не для того, щоб керувати автомобілем. Хоча у наших давніх предків не було машин, у них був гнучкий мозок, який дозволяв їм набувати нових навичок – добування вогню, писемності, створення кам’яних знарядь праці та ведення сільського господарства.
А через деякий час після винайдення колеса люди зробили автомобілі.

Дослідники висунули гіпотезу, що водіння є цікавим способом вивчення того, як гризуни набувають нових навичок. Зʼясувалося, що щури мали інтенсивну мотивацію до навчання водінню, часто стрибали в машину та запускали «важільний двигун» перед тим, як їхня машина виїжджала на дорогу.

Спочатку щурів навчали базовим рухам, таким як залізти в машину та натиснути на важіль. Але з практикою ці прості дії перетворилися на більш складну поведінку, наприклад, керування автомобілем до певного пункту призначення.

Коли влітку 2020, під час пандемії, періоду ізоляції для багатьох, доктор Ламберт зайшла до лабораторії, вона помітила щось незвичайне: троє навчених водити щурів нетерпляче розбіглися вбік клітки, підстрибуючи, як це роблять собаки, коли їх запитують, чи хочуть вони погуляти.

Невже щури завжди це робили, а це лишалося непоміченим?
Вони просто хотіли смаколика чи передчували сам драйв? У будь-якому випадку, вони відчували щось позитивне – можливо, хвилювання та очікування.

Поведінка, пов’язана з позитивним досвідом, пов’язана з радістю у людей, а як щодо щурів? Чи бачили ми щось схоже на радість у щура? Можливо, це й так, враховуючи, що нейронаукові дослідження все частіше свідчать про те, що радість і позитивні емоції відіграють вирішальну роль у здоров’ї як людей, так і тварин.

Завдяки цьому команда перемістила фокус з таких тем, як хронічний стрес впливає на мозок, на те, як позитивні події — і очікування цих подій — формують нервові функції.

Нейроболог дійшла висновку, що в цих експериментах є урок для людей: очікування позитивних і приємних вражень може в кінцевому підсумку принести таке ж задоволення, як і сама подія.

«Замість того, щоб натискати кнопки для миттєвого отримання винагороди, — зазначила Ламберт, — щури нагадують нам, що планування, передбачення та насолода від поїздки можуть бути ключовими для здорового мозку».

На МКС проблема з витоком повітря посилилась і НАСА з роскосмосом сруться на предмет чи це вже пиздець чи ще ні. (Лінк на доволі детальну новину: https://edition.cnn.com/2024/11/15/science/international-space-station-leak-nasa-russia/index.html).

Проблема існує з 2019 року. Місто витоку відоме - це перехідний відсік службового модуля Звезда, дівоче прізвище Салют-9. Він розташований в самій кормі МКС уздовж її поздовжньої вісі. Перехідний відсік розташований у кормовій частині модуля Звезда і закінчується стикувальним вузлом, до якого стикуються вантажні космічні кораблі Прогрес і, за необхідності, пілотовані космічні кораблі Союз.

Здавалося б: на МКС повно стикувальних вузлів, в одному лише російському сегменті їх ще 3 - цілком достатньо для усіх операцій, чого так носяться з цим вузлом? Справа в тому, що цей вузол - особливий. Як я вже казав, він знаходиться у самій кормовій точці МКС строго уздовж її поздовжньої вісі. Кораблі Прогрес, що стикуються до нього, виконують дуже важливу функцію: вони своїми двигунами піднімають орбіту МКС, штовхаючи її вперед. Це не вийде зробити з жодного іншого вузла в російському сегменті, бо наслідки будуть такі самі як при нештатному включенні двигунів модуля Наука після його стикування: МКС просто почне кувиркатися. Саме тому за цей вузол так і б'ються.

Чи можна обійтися без нього? Ну, теоретично так. В носовій частині МКС є інший стикувальний вузол, але не з радянським адаптером АПАС, а з західним CBM. До нього може пристикуватися Dragon або Cygnus (а ні, не може, програму закрили, тому лише Dragon) і так само підняти орбіту. Але для цього треба спочатку розвернути МКС кормою вперед, а потім назад, що не дуже зручно. При чому, що характерно, можливість піднімати орбіту Дрегоном продемонстрували вперше лише тиждень тому: https://blogs.nasa.gov/spacestation/2024/11/08/dragon-spacecraft-boosts-station-for-first-time/.

А поки Crew Dragon, які наразі опинилися єдиним окрім Союзів засобом доставки астронавтів на МКС, оснастили легкими пінопластовими сідушками, на яких в разі небезпеки астронавти зможуть покинути станцію у вантажній частині корабля - буквально сидячи верхи на тюках.

Олексій Парновський

Перше засідання нового уряду Трампа, січень 2025

Відпрацьованого ядерного палива в Україні накопичилась чимала кількість.

Паливо, яке вивантажували з енергоблоків Запорізької АЕС, зберігалося в контейнерах на спеціальному майданчику на території Запорізької АЕС, тож наразі ці запаси знаходяться на окупованій території.

Відпрацьоване паливо з реакторів Хмельницької, Рівненської та Південно-Української АЕС зберігається у пристанційних басейнах витримки, а після цього - звозиться у Централізоване сховище відпрацьованого ядерного палива, розташоване у Чорнобильському заповіднику.

Як я вже зазначав у попередніх дописах (раз і два), один сучасний енергоблок потужністю у 1000 МВт за рік утворює ~20-25 тонн опроміненого палива.
В ньому міститься близько 1% плутонію, який є найрозповсюдженішим компонентом для виготовлення ядерної зброї.

На відміну від урану-235, для отримання якого треба будувати заводи циклопічних розмірів з каскадами з тисяч центрифуг, плутоній утворюється у реакторі під час його штатної роботи з вироблення електроенергії, як приємний бонус.

Відпрацьоване ядерне паливо є надзвичайно радіоактивним, проте його технології його переробки та розділення розроблені ще у 1940-х роках у Металургійній Лабораторії Чикагського Університету, під керівництвом Гленна Сіборга.
Процес, що отримав назву PUREX (Plutonium-Uranium Recovery by Extraction), передбачає виділення цих елементів з розчину шляхом екстракції трибутилфосфатом.

Як правило, паливні стрижні у гарячій камері подрібнюють кусачками з дистанційним керуванням та розчиняють у концентрованій азотній кислоті.
Розчин, що отримується, може містити плутоній у концентраціях до 3 грамів/літр.

Елементи розділяють у декілька етапів: спочатку відділяють уран, нептуній та плутоній, потім же розділяють і їх.

Це відбувається завдяки властивості трибутилфосфату утворювати сполуки з актиноїдами, які не змішуються з водним розчином та можуть бути легко відділені.

Також трибутилфосфат може з легкістю селективно розділяти уран та плутоній з їх азотнокислих розчинів.
(Дуже спрощено, але наглядно екстракція природного урану з руди трибутилфосфатом показана на каналі Cody's Lab)

Звичайно, на усіх етапах важливо слідкувати за нейтронним потоком, не допускаючи утворення критичної маси, додержуватися усіх заходів безпеки, особливо на етапі відділення летких радіонуклідів та високорадіоактивних уламків ділення.
І повноцінне радіохімічне виробництво - надзвичайно дорогий та науковомісткий проект.

Проте у випадку успіху нагорода також висока - суверенітет та реальна, а не уявна безпека держави.

Частинки мікропластику, що знаходяться в атмосфері, здатні впливати на погоду. Про це йдеться в новому дослідженні науковців з Університету Пенсильванії.

У статті, опублікованій в журналі Environmental Science and Technology: Air, описується, що частинки мікропластику, які містяться у краплях води, працюють як центри кристалізації, пришвидшуючи замерзання крапель.

Це означає, що мікропластик у повітрі та його поширення вітром здатні впливати на погоду, моделювання клімату та навіть на безпеку авіаперевезень.

В лабораторних умовах дослідники вивчали мікрочастинки чотирьох типів полімерів: поліетилену низької щільності (LDPE), поліпропілену (PP), полівінілхлориду (PVC) та поліетилен-терефталату (PET).
Мікрочастинки цих пластиків вводили у краплі води та повільно їх охолоджували.

Було виявлено, що краплі, які містили мікропластик, замерзали за температури, на 5-10 градусів вищої, ніж краплі без пластику.

Зазвичай, краплини води у атмосфері починають гарантовано замерзати при температурі у мінус 38 градусів Цельсія.
Будь-які забруднювачі у краплях - пил, бактерії чи мікропластик, працюють як центри кристалізації, навколо яких вода починає замерзати за вищих температур.

У випадку мікропластику, 50% крапель замерзали вже при мінус 22 градусах.

Повний вплив на погоду мікропластику, що міститься в атмосфері, ще не вивчено.

Проте вже зрозуміло, що в забруднених пилом та мікропластиком регіонах планети, хмари, які містять ці частинки, здатні накопичувати більше вологи у краплях меншого розміру. Ці краплі не обовʼязково одразу випадатимуть рясним дощем, адже для цього вони мають дорости до певного розміру.
Таким чином, дощі будуть іти рідше, але будуть більш сильними.

Крім цього, мікропластик, що міститься у хмарах, буде впливати на здатність хмар відбивати сонячне світло, сильно ускладнюючи прогнозування погоди.

Науковці також виявили залежність властивості кристалізувати воду від типу пластику та часу, що частинки знаходяться в атмосфері. Було встановлено, що частинки LDPE, PP та PET з часом слабше кристалізують воду навколо себе, тоді як PVC - сильніше, так як його поверхня стає більш нерівною під дією сонця та кисню.

Наразі команда працює над вивченням того, як можуть впливати на клімат різноманітні домішки та присадки, що їх додають у полімери.

Сьогодні день незалежності Родезії - країни, яка зникла понад сорок років тому з карти світу, але залишилася в наших серцях.

Чому Родезія нам так важлива? Її історія - це важливий урок, який має бути ретельно вивчений нами - українцями. Урок про те, як підступність комуністів та лицемірство західних демократій знищили цілу країну. Країну з високими стандартами життя перетворили на землю, де людям буквально нема що їсти. Урок про те як Москва, Пекін, Лондон та Вашингтон доклалися до створення африканської Новоросії.

Виявляється, на 289 $ можна непогано повеселитись

До нового року залишилося 53 дні. Як плануєте святкувати?

А тепер, коли ми привернули вашу увагу, перейдемо до дійсно важливих нових.

Окрім того, що сьогодні Всесвітній день без WiFi, і ви його точно не празнуєте, ДемСокира продовжує збирати 2,3 мільйона на тепловізори, старлінки та зарядні станції.

Ба більше, ми вже перетнули позначку в 1 000 000 гривень та оплатили з цього збору 50 генераторів. Тож діло за малим — дозбирати решту суми.

Не станемо нагадувати, що кожен девайс — важливий, і необхідний на фронті ще «на вчора».

Донатьте! Підтримуйте! Поширюйте інформацію про збір.

Кожен внесок важливий — чи то 53 або 530 гривень. Репост, вподобайка і коментар — теж помічні.

🏦 Банка — https://send.monobank.ua/jar/9HBS8PKmM2
💳 Номер банки — 5375411218134117
🏦 Гривня, валюта і крипта — https://bit.ly/2Pvj6y2
💳 Карта — 5169335100475223
🌐 PayPal — [email protected]
(Обирайте в «Payment type» опцію «For friends and family»)
🪓Підписатися на регулярний донат — https://bit.ly/33x63od

Дякуємо!

Одного разу в Рукаві Оріона...


адмін у ЗСУ, пости будуть публікуватися рідше

Астронавти, що брали участь у місії Polaris Dawn, поділились деякими подробицями про своє здоровʼя і самопочуття після польоту.

«Гострота мого зору почала погіршуватися в перші кілька днів», — сказав CNN Скотт «Кідд» Потіт.

Його товариш по екіпажу Анна Менон, інженер SpaceX, яка була бортовим медиком місії Polaris Dawn, сказала, що її вразив синдром космічної адаптації. Це явище, яке вражає приблизно від 60% до 80% людей, які подорожують на орбіту, хоча астронавти рідко відкрито обговорюють цю хворобу.

«Це може бути цілий спектр переживань від запаморочення, нудоти, аж до блювоти», — сказала Менон. «Я відчула все вище перелічене».

Подорож у космос — з його різкими перевантаженнями та дезорієнтуючою невагомістю — може мати різні наслідки для людського тіла, починаючи від незручних і закінчуючи відверто небезпечними, навіть якщо літати на низьку навколоземну орбіту, в межах магнітосфери.

Початкові звіти екіпажу Polaris Dawn не містили інформацію про якісь конкретні наслідки радіації для здоров’я, хоча командир екіпажу Айзекман сказав, що бачив характерні спалахи, так звані фосфени, коли закривав очі, які виникали при потраплянні заряджених частинок на сітківку ока.
Про подібні явища раніше повідомляли і інші астронавти NASA, які брали участь у місіях Аполлон.
Це явище ще недостатньо вивчене.

Однак Потіт сказав, що його зір був помітно менш різким протягом перших кількох днів у космосі, що може вказувати на стан, який називається нейроокулярним синдромом, пов’язаним з космічним польотом.

Щури можуть підсилювати свій нюх, видаючи ультразвуковий писк, йдеться у новому дослідженні.
Вперше писк гризунів, який не може почути людина, відкрили у 1950-х роках і відтоді питання, з якою метою щурі так пищать, було предметом обговорення
Були версії, що це є формою соціальної комунікації або проявом залицяння.

В статті, опублікованій в журналі Neuroscience & Biobehavioral Reviews, припускається, що гризуни видають ультразвук частотою у 50 кГц не для того, щоб шукати друзів чи партнерів, а радше для того, щоб струсити навколишнє середовище, щоб пил та часточки змогли краще потрапити в їхній ніс, допомагаючи вловити навіть дуже слабкі запахи.

«Це явище ніколи раніше не спостерігалося у жодної тварини», — каже Едуардо Меркадо III, фахівець з біоакустики з Університету Буффало. «Це фактично новий спосіб отримання інформації про навколишнє середовище. Це настільки далеко від того, що ми знаємо, що виглядає як джедайські трюки».

Переглядаючи існуючі дослідження, Меркадо виявив невідповідності у поведінці гризунів, які не узгоджувалися з ідеєю, що ультразвуковий писк допомагає самцям спокушати самок.

Гризуни досліджують навколишнє середовище, гладячи поверхні вібрисами, скануючи очима та безперервно нюхаючи. Меркадо виявив, що дослідження вокалізацій тварин і водночас відстеження нюхання, показали, що щури нюхають повітря одразу після кожного ультразвукового писку.

«Це може бути випадковим збігом, або це може припустити, що вони функціонально пов’язані», — каже він. «Я знав, що методи використання ультразвуку для маніпулювання частинками використовуються у сфері віброакустики, і відразу подумав, що це також може працювати для тварин».

Штучно створені ультразвукові коливання спричиняють кластеризацію частинок у повітрі. З великою вірогідністю можна припустити, що гризуни використовують ультразвук для створення кластерів запахів, які покращують сприйняття феромонів.
Це полегшує тварині виявлення та ідентифікацію друзів, незнайомців та конкурентів.

Дослідники використовують вокалізацію гризунів, зокрема щурів і мишей, як модель для вивчення різноманітних розладів людини, особливо тих, які пов’язані зі спілкуванням, соціальною поведінкою та емоційною обробкою, включаючи тривогу та депресію, шизофренію, хворобу Паркінсона та аутизм. Якщо тести підтвердять гіпотезу Меркадо, дослідникам доведеться переоцінити результати цих досліджень.

З еволюційної точки зору є докази того, що нюх стимулював еволюцію більш складних когнітивних процесів, включаючи увагу та пам’ять.

«Розуміння цієї системи може допомогти нам дізнатися, як усе почалося», — каже Меркадо.

І це розуміння також може призвести до нових технологій, так само як розуміння зору нічних тварин сприяло розробці приладів нічного бачення.

NASA відкладає перший рейс Starliner.
Агенція використовуватиме Crew Dragon від SpaceX для своїх двох місій з ротації екіпажу на МКС у 2025 році.
На даний момент продовжується аналіз, чи знадобиться Boeing виконати ще один випробувальний політ їхнього корабля Starliner.

У заяві від 15 жовтня NASA заявило, що використовуватиме Crew Dragon як для місії Crew-10 до МКС, запланованої не раніше лютого 2025 року, так і для місії Crew-11, запланованої не раніше липня. До експедиції Crew-10 летітимуть астронавти NASA Енн Макклейн і Ніколь Айерс, астронавт Такуя Оніші з японського космічного агентства JAXA і російський космонавт Кирило Пєсков (так, і NASA і SpaceX не припиняли співпрацю з країною-агресором, продовжуючи користуватись російськими кораблями “Союз” та возячи росіян на Crew Dragon) . Склад екіпажу для місії Crew-11 поки оголошений не був.

На початку цього року NASA сподівалося, що Starliner буде вчасно сертифікований для виконання місії на початку 2025 року.
Проблеми з випробувальною місією Crew Flight Test, яка стартувала в червні з астронавтами Бутчем Вілмором і Суні Вільямс на борту, відклали його сертифікацію.
Це затримало місію Starliner-1 з лютого на серпень 2025 року, перемістивши Crew-10 на лютий. Тоді NASA також оголосило, що готуватиме Crew-11 паралельно зі Starliner-1 до запуску в серпні 2025 року.

«Терміни та конфігурація наступного польоту Starliner будуть визначені, коли буде встановлено краще розуміння шляху Boeing до його сертифікації», — йдеться у заяві NASA щодо місій 2025 року. «NASA тримає на столі варіанти того, як найкраще досягти сертифікації корабля, включаючи вікна можливостей для потенційного польоту Starliner у 2025 році».

NASA не надало жодних оновлень щодо даних випробувальної місії Crew Flight Test місії Starliner, яка завершилася 7 вересня приземленням без екіпажу в Нью-Мексико. Під час повернення Starliner офіційні особи агентства припустили, що вони все ще можуть провести запуск Starliner-1, незважаючи на проблеми з двигуном та витоками гелію.

«Дані розглядаються. Нам потрібно прийняти рішення: чи потрібен нам ще один тестовий політ?» - сказала заступник адміністратора NASA Пем Мелрой на прес-конференції під час Міжнародного астронавтичного конгресу 16 жовтня, коли її запитали про стан перевірки Starliner.
Вона додала, що немає строків, коли перевірка польотних даних завершиться.

Інше відкрите питання для майбутніх комерційних польотів екіпажу полягає в тому, чи будуть NASA надалі користуватись російськими кораблями та возити росіян на своїх.
🤡 Такий прояв «дружби народів», де астронавти NASA літають на космічних кораблях «Союз», а космонавти Роскосмосу — на Crew Dragon, як пояснюють посадовці NASA, призначені «для забезпечення присутності обох агентств на станції, якщо будь-який космічний корабель зупиняється на тривалий період» .

Наразі на російському кораблі «Союз» планують відправити астронавта NASA Джонні Кіма, під час наступної місії, «Союз MS-27» до МКС у березні 2025 року. У серпні представники Роскосмосу оприлюднили склад екіпажу для наступних двох польотів «Союзу», «Союз МС-28» наприкінці 2025 і Союз МС-29 в 2026 році, які повністю складалися з космонавтів Роскосмосу.

🤡 На іншій прес-конференції IAC 15 жовтня адміністратор NASA і ще один любитель росіян Білл Нельсон висловив впевненість, що NASA і Роскосмос погодяться продовжити бартерну угоду про місця. «Це буде з часом. Це будуть нормальні переговори», – сказав він. «Ми повністю очікуємо, що рейси будуть і надалі інтегровані».

Друже, прямо зараз закинь 20 гривень за себе і ще 20 — за того, хто не побачить цей пост. Чи 200+ гривень, якщо ти не з такої сім’ї, а з багатої.

ДемСокира проводить невеликий бліц-збір на зарядні станції для військових. Постачальник запропонував гарну ціну, і ми не змогли встояти.

Десять «зарядок» вже на складі, та їх ще треба оплатити.
Загальна сума – 200 000 гривень.

Портативні джерела живлення на фронті — маст хев. Бо це в тилу «існує ймовірність» блекаутів, а в зоні бойових дій відсутність електрики — сувора щоденна реальність.

Скидай донат, заряджай армію, лови «+» до карми.

🏦 Банка — https://send.monobank.ua/jar/6u5SMzT1uz
💳Номер банки — 5375411221488682
🏦 Гривня, валюта і крипта — https://bit.ly/2Pvj6y2
💳 Карта — 5169 3351 0047 5223
🌐 PayPal — [email protected]
(Обирайте в «Payment type» опцію «For friends and family»)
🪓 Підписатися на регулярний донат — https://bit.ly/33x63od

Дякуємо!

Загальна кількість втрат військ РФ, які підтверджені офіційними повідомленнями, некрологами родичів або пам'ятними дошками та зібрані небайдужими громадянами, на 19:00, сьогодні, 14 жовтня становить 74 815 військовослужбовців.

10 жовтня був рік повзучого російського наступу на Східному напрямку, який почався 10 жовтня 2023 зі штурму терикону АКХЗ та наступу на промку. Рік безперервного наступу.
Жовтень 2024 продовжує тенденцію вересня, при збереженні поточних темпів втрат цей місяць встановить черговий рекорд.
Нагадаю, у вересні було зафіксовано 4660 повідомлень про загибель російських військовослужбовців, у серпні - 4290, у липні - 4430. За перші два тижні жовтня вже зафіксовано загибель 2355 ворожих солдат.
Сюди входять як свіжі втрати (в основному), так і новознайдені дані з фотографій з кладовищ, роковин, повідомлень родичів про загиблих у 2022-2023 роках.

74 815 загиблих - це більше, ніж населення такого російського міста, як Дубна Московської області, де ворог робить свої ракети (Бігус.інфо робили про це місто матеріал) - 74 183 мешканці, та майже сягає чисельності населення закритого міста Озерськ Челябінської області, де росіяни переробляють відпрацьоване паливо своїх АЕС, виділяючи з нього плутоній для своєї ядерної зброї - 76 434 мешканців.

З 74 815 знайдених некрологів на сьогодні оброблено 44 000, з цієї кількості вдалося встановити точну дату загибелі в 30 157, дату народження - в 30 315. Також у 15 285 російських військовослужбовців було точно встановлено підрозділи, в яких вони служили, а у 12 722 військовослужбовців було точно встановлене військове звання.

На діаграмі по даті загибелі додалося багато уточнених втрат РФ за 2023 і 2022 роки, окрім того, продовжує зростати кількість загиблих з початку штурму Авдіївки. Дуже ймовірно, що за кількістю загиблих Авдіївка обійдеться ворогу дорожче Бахмуту.
На цій діаграмі додатково показано червоним, на скільки зросли стовпчики, порівняно з минулим постом за 30 вересня. Це показує кількості військовослужбовців, дати загибелі яких стали відомі за останні два тижні.

Ця діаграма відрізняється від тої, що її публікує Медіазона, бо журналісти цього видання склали разом і кількість некрологів з точною датою смерті, і кількість некрологів з невстановленою датою (у цьому випадку вони брали дату публікації похоронки) - а як ми бачимо, дата загибелі може відрізнятись від дати, коли про це стало відомо, на рік і більше.
Тут же кількість загиблих показує саме інтенсивність бойових дій по місяцях війни.

З часом, враховуючи велику кількість даних, що їх буде додано, співвідношення може змінитись.

На діаграмі по року народження видно вікову структуру російських військ, які зараз складаються переважно з контрактників.
Вже вимальовується найпоширеніший рік народження російського солдата -1990, а також аномально низька кількість осіб 1993 р.н., порівняно з сусідніми роками.
Загалом, діаграма розподілу втрат за віком вже починає відображати реальну демографічну картину РФ.
Вже не рідкість загиблі російські солдати 2006 р.н, найстарший солдат, вік якого вдалося встановити, був 1950 р.н.

Також кількість накопиченої інформації вже дозволяє зробити діаграму розподілу втрат ворога по місцю загибелі. Точне місце загибелі вдалося встановити на даний момент у 9 518 військовослужбовців, з них 275 росіян загинули на власній території. Так як місце загибелі встановити, як правило, найскладніше (встановлено точно лише 12% від загальної кількості), ці цифри зростають найповільніше

Сирі дані, як завжди, можна глянути тут.

Далі буде…

#втрати_ворога

Розпочато підготовку до запуску, тож запрошуємо вас сьогодні о 18:50 приєднатись до нашої прямої трансляції старту місії Europa Clipper.
Я навіть не вірю, що зараз це пишу — стільки років ми чекали на місію до крижаного супутника Юпітера!

Старт відбудеться на ракеті Falcon Heavy. Посадки прискорювачів не буде, але місія надто важлива, щоб її пропускати.

Разом зі стрімом розпочинаємо збір на 10 крилатих FPV "Дартс" для підрозділу, що працює на Покровському напрямку:
https://send.monobank.ua/jar/4e8iMJLD5E

https://youtube.com/live/tr1DARPC4Bc?feature=share

Телескоп Джеймса Вебба знайшов першу екзопланету, оповиту водяною парою.

Як зазначено в новому дослідженні, опублікованому в The Astrophysical Journal Letters, планета, що отримала назву GJ 9827 d, знаходиться приблизно за 100 світлових років від нас та приблизно вдвічі більша за Землю.

Ця планета не може бути місцем, придатним для тих видів життя, які ми знаємо на Землі. Схоже, що вона складається здебільшого з гарячої водяної пари, що робить її, як сказали її відкривачі, «паровим світом».

Астрономи припустили, що такі планети існують, але це дослідження є першим спостережним підтвердженням парового світу. І хоча GJ 9827 d не може підтримувати життя в тому вигляді, в якому ми його знаємо, відкриття її унікальної атмосфери відкриває нові можливості для вивчення інших малих планет і їх потенціалу для життя.

У дослідженні використовувався метод, який називається спектроскопією пропускання, для вимірювання складу атмосфери GJ 9827 d.
Спектроскопія пропускання вимірює, скільки світла зірок поглинає атмосфера планети на різних довжинах хвиль.

На сьогоднішній день майже всі екзопланети з виміряною атмосферою в основному складаються з найлегших елементів - водню та гелію, як газові гіганти Юпітер і Сатурн. Тобто вони суттєво відрізняються від земного життєво необхідного середовища.

GJ 9827 d — перша планета, на якій було виявлено атмосферу, багату важкими молекулами, як на планетах земної групи Сонячної системи.
На екзопланетах такого типу потенційно можна шукати ознаки життя в майбутньому.

Але дослідження атмосфери з більш важкими молекулами, такими як водяна пара, , набагато складніше, ніж вивчення атмосфери, що складається з легких газів, таких як водень.
Відкриття ще важливе тим, що для світів розміром від Землі до Нептуна ми не маємо прикладів у нашій власній Сонячній системі. Нове відкриття показує, з чого вони можуть складатися.

Про існування GJ 9827 d було відомо і раніше. Вперше її помітив космічний телескоп Кеплер у 2017 році. Потім, на початку цього року, космічний телескоп Хаббл виявив ознаки водяної пари в її атмосфері.

Але є велика різниця між виявленням натяків на водяну пару в атмосфері та твердженням, що атмосфера однозначно вкрита нею.

Щоб зробити це твердження, науковці з Університету Мічигана використали нові спостереження за допомогою пристрою формування зображення в ближньому інфрачервоному діапазоні та безщілинного спектрографу, відомого як NIRISS, який встановлений на телескопі Вебба.
Команда фіксувала спектр світла, яке проходило крізь атмосферу GJ 9827 d під час проходження планети перед своєю зіркою.

Дві групи науковців працювали незалежно один від одного, щоб визначити, який склад атмосфери призведе до спостережуваного спектру. У процесі, який називається атмосферним відновленням, було згенеровано мільйони моделей атмосфер, перш ніж зупинитися на варіанті з водяної пари.

Тепер постає ще низка питань, що ще може існувати на таких планетах.
GJ 9827 d, зрештою, може бути прикладом одного з найпоширеніших типів планет у нашій галактиці.

На світлині: уявлення художника щодо «парового світу» GJ 9827 d, зображеного на передньому плані синім кольором. Автор зображення: NASA, ESA, Лія Хустак (Space Telescope Science Institute), Ральф Кроуфорд (Space Telescope Science Institute).

Секретний космічний літак X-37B після більш ніж дев’яти місяців перебування на незвичайній, дуже еліптичній орбіті, незабаром почне занурення в атмосферу Землі, щоб знизити висоту, перш ніж повернеться на Землю.

Маневри аерогальмування використовуватимуть серію проходів через найвищі шари атмосфери для поступового зниження швидкості за допомогою аеродинамічного опору, витрачаючи мінімальну кількість палива, повідомляє Ars Technica.

Космічні сили США назвали аерогальмування «новим космічним маневром» і заявили, що його метою було дозволити X-37B «безпечно утилізувати службовий модуль, щоб не утворювати космічне сміття».

У той час як багаторазовий космічний літак Boeing X-37B розроблений для посадки, як літак, на злітно-посадкову смугу, його службовий модуль, встановлений у задній частині, несе додаткове корисне навантаження. Наприкінці кожної місії X-37B скидає службовий модуль перед входом в атмосферу. Військові не хочуть, щоб ця частина корабля залишилася на його поточній висотній орбіті та стала космічним сміттям.

Мобільність, така як зміна висоти і нахилу орбіти, не обмежуючись кількістю палива, є ключовим напрямком, в якому працюють Космічні сили США при плануванні своїх майбутніх космічних місій.
Командування Космічних сил розглядає дозаправку на орбіті, більш ефективні технології двигунів та інші способи, такі як аерогальмування.

В парку Пентагона є два X-37B. Борт №2 був запущений 29 грудня 2023 на ракеті SpaceX Falcon Heavy. Космічні літаки мають сонячні батареї та достатньо палива, щоб залишатися на орбіті роками. Найдовший на сьогодні політ X-37B тривав понад 908 днів.

NASA використало аерогальмування на Марсі, щоб змінити орбіти своїх наукових зондів, які досліджують Червону планету. У 2014 році Європейське космічне агентство здійснило серію маневрів аерогальмування на Венері за допомогою свого космічного корабля Venus Express. Точна навігація має вирішальне значення для аерогальмування — надто високий підйом не створить достатнього опору повітря, щоб зменшити швидкість, тоді як занурення надто низько може спричинити повернення космічного корабля в атмосферу.

Космічні сили заявили, що використовують досвід цивільних наукових місій для виконання маневрів аерогальмування X-37B і схоже, вони планували такий маневр принаймні вже кілька років.

Пентагон рідко випускає новини про X-37B посеред місії. Під час попередніх польотів військові чиновники зазвичай надавали базову інформацію про місію перед її запуском, а потім мовчали, доки X-37B не повертався.

Це зробило заяву Космічних сил у четвер дещо несподіванкою. Коли стартував сьомий політ X-37B, були ознаки того, що космічний корабель підніметься на набагато вищу орбіту, ніж під час будь-якої з шести попередніх місій.

У лютому астроном-аматор помітив X-37B на орбіті, спостерігаючи за сонячним світлом, відбитим від космічного корабля, коли він летів за тисячі кілометрів над Землею. Подальші спостереження підтвердили це відкриття, дозволивши спостерігачам-любителям оцінити, що X-37B летів на високоеліптичній орбіті на висоті приблизно від 300 до 38 600 км. Орбіта була нахилена до екватора на 59,1 градуса.

Під час своїх шести попередніх місій X-37B був обмежений орбітами висотою кілька сотень кілометрів. Останню ж місію відправили значно вище.

Космічні сили заявили, що космічний літак у поточній місії «провів експерименти з впливом радіації на обладнання і випробовував технології ситуаційної обізнаності у космічній сфері на високоеліптичній орбіті». Орбіта X-37B пролягала через радіаційні пояси Ван Аллена та перетинала кілька ешелонів, населених супутниками зв’язку, навігації та спостереження різних країн світу.

Військові офіційні особи заявили, що в попередніх польотах X-37B випробовував іонний двигун Холла та інші експериментальні космічні технології, не уточнюючи їх деталей. X-37B також таємно розгорнув на орбіті малі військові супутники.

З тріщин у корпусі Міжнародної космічної станції, а саме з російського сегменту, витікає повітря. NASA каже, що все під контролем, незважаючи на попередження власного наглядового органу про те, що витоки є найбільшою проблемою станції.

Довідково:
Невеликий модуль ПрК (Промєжуточная Камєра), який знаходиться між шлюзовою камерою, до якої стикуються вантажні кораблі «Прогресс» і модулем «Звєзда», пропускає повітря у космос з вересня 2019 року.
Про це відомо і NASA, і Роскосмосу.
У звіті, опублікованому 26 вересня генеральним інспектором НАСА, містяться деталі, які раніше не оприлюднювали і які підкреслюють гостроту проблеми.

Наприклад, у лютому цього року витікання атмосфери збільшилося з менш ніж 450 грамів на день до 1,1 кг на день, а в квітні цей показник підскочив до 1,7 кг на день. Незважаючи на роки розслідування, ані російські, ані американські офіційні особи не визначили основну причину витоку.

«Хоча основна причина витоку залишається невідомою, обидва агентства підозрюють у проблемі внутрішні і зовнішні зварні шви», — йдеться у звіті, підписаному заступником генерального інспектора Джорджем А. Скоттом.

План зниження ризику полягає в тому, щоб люк на модулі «Звєзда», що веде до ПрК, залишати закритим. Згодом, якщо витік посилиться, цей люк, можливо, доведеться закрити назавжди, зменшивши кількість російських портів стикування на МКС з чотирьох до трьох.

Як повідомляє Washington Post, представник NASA і його помічник-адміністратор применшили серйозність тріщин і витоків на російському сегменті МКС, які були першочерговими для нової доповіді генерального інспектора.

Однак, розмовляючи з WP про звіт, помічник адміністратора NASA Джеймс Фрі зазначив, що питання було передано російським колегам — без уточнення, чи з цим щось робилося.

«Ми неодноразово повідомляли про серйозність витоку атмосфери, — сказав Фрі виданню, — у тому числі, коли я був у Росії на початку цього року».

Помічник адміністратора додав, що NASA звернулося до Роскосмосу з проханням «мінімізувати час, протягом якого цей люк відкритий», і що російське космічне агентство виконало вимогу.

«Ми дійшли компромісу, що вони будуть закривати його ввечері», — продовжив Фрі.

Очевидно, що це непереконливе запевнення не приносить багато користі агентству. У липні NASA тихо уклало з SpaceX контракт на суму 266 000 доларів на розробку плану евакуації тих американських астронавтів, які добираються до МКС на російських кораблях "Союз".

Це планування на випадок непередбачених обставин було запущено «через триваючу роботу з виявлення тріщин».

Наразі незрозуміло, що саме стало причиною витоків на російській стороні МКС, але, очевидно, вони виправляють їх по ходу (насправді, зрозуміло - п’яні російські зварювальники, яким у 90-х не виплачували зарплату, не забуваймо, що ці модулі виготовлялись майже 30 років тому - прим. адміна).

«Росіяни нанесли герметик на багато з цих проблемних ділянок, що трохи знизило рівень витоків», — повідомила речник NASA Кетрін Гемблтон.

Роскосмос визначив 50 проблемних місць - величезну кількість, і «продовжує оцінювати зони, що викликають занепокоєння, і наносити герметики та латки відповідно до вимог», – додав Хемблтон. Вона також зазначила, що не всі проблемні ділянки були підтверджені як тріщини і могли бути просто подряпинами, які трапляються на поверхнях.

Оскільки МКС проведе у космосі на десять років довше, ніж передбачалося, ліквідація витоків атмосфери є критично важливою для досягнення цієї мети.

Рентгенівська обсерваторія Чандра NASA та інші телескопи ідентифікували надмасивну чорну діру, яка розірвала одну зірку і тепер використовує її рештки, щоб завдати удару по іншій зірці або меншій чорній дірі, як повідомляє команда космічного телескопу Чандра.
Це дослідження допомагає зв’язати дві космічні таємниці та надає інформацію про середовище навколо деяких більших типів чорних дір.

AT2019qiz, галактика з надмасивною чорною дірою, розташована приблизно за 210 мільйонів світлових років від Землі.

Ілюстрація художника показує акреційний диск (червоний, помаранчевий і жовтий), який утворився після того, як надмасивна чорна діра (зображена праворуч) розірвала зірку на частини через потужніі припливні сили. Протягом кількох років цей диск розширювався назовні, поки не перетнувся з іншим об’єктом (зіркою або невеликою чорною дірою), який також перебуває на орбіті навколо гігантської чорної діри. Щоразу, коли цей об’єкт врізається в диск, він посилає спалах рентгенівського випромінювання, виявлений Чандрою. На вставці показані дані Чандра (фіолетовий) і оптичне зображення джерела від системи телескопів Pan-STARRS на Гаваях (червоне, зелене та синє).

У 2019 році оптичний телескоп у Каліфорнії помітив спалах світла, який астрономи пізніше класифікували як «подію припливного зриву». Це явище, коли чорні діри розривають зірки, якщо вони наближаються надто близько, через свої потужні припливні сили. Астрономи дали цьому об’єкту назву AT2019qiz.

Тим часом вчені також відстежували випадки іншого типу космічних явищ, які іноді спостерігаються у Всесвіті. Це були короткі та регулярні спалахи рентгенівського випромінювання, які були поблизу надмасивних чорних дір. Астрономи назвали ці події «квазіперіодичними виверженнями».

Це дослідження дає вченим докази того, що події припливного зриву і квазіперіодичні виверження, ймовірно, пов’язані.
Дослідники вважають, що такі виверження виникають, коли об’єкт врізається в диск, який залишився після події припливного зриву. Хоча можуть бути й інші пояснення, автори дослідження припускають, що це джерело принаймні деяких вивержень.

У 2023 році астрономи використовували телескопи Чандра та Хаббл, щоб одночасно досліджувати зоряні рештки, що залишилися після закінчення приливного зриву. Дані Чандри були отримані під час трьох різних спостережень, кожне з інтервалом приблизно від 4 до 5 годин. Протягом спостережень у 14 годин Чандра виявила слабкий сигнал у першому та останньому фрагментах і дуже сильний сигнал у середині спостережень.

Після цього дослідники використовували прилад Neutron Star Interior Composition Explorer (NICER), який встановлений на МКС, щоб спостерігати за AT2019qiz на предмет повторюваних рентгенівських спалахів. Дані NICER показали, що виверження AT2019qiz відбувається приблизно кожні 48 годин. Спостереження з орбітального телескопу Swift та індійського телескопа AstroSat підтвердили це відкриття.

Ультрафіолетові дані Хаббла, отримані одночасно зі спостереженнями Чандри, дозволили вченим визначити розмір акреційного диска навколо надмасивної чорної діри. Вони виявили, що диск став достатньо великим, щоб будь-який об’єкт, який обертався навколо чорної діри з періодом у тиждень або менше, зіткнувся з диском і викликав виверження.

Цей результат має наслідки для пошуку більшої кількості квазіперіодичних вивержень, пов’язаних із припливними зривами. Знаходження більшої кількості з них дозволить астрономам виміряти поширеність і відстані об’єктів на близьких орбітах навколо надмасивних чорних дір. Деякі з них можуть бути чудовими об’єктами для спостережень гравітаційних хвиль майбутніми обсерваторіями, а отже, дізнатись більше про ці хвилі.

Всесвітній фонд природи (WWF) провів глобальне дослідження і виявив, що популяції диких тварин скоротилися в середньому на 73% за останні 50 років. Там це назвали «катастрофічною» втратою видів.

Про це йдеться у звіті WWF про живу природу, який досліджує понад 5 тисяч популяцій птахів, ссавців, амфібій, рептилій та риб.

Від слонів у тропічних лісах до яструбиних черепах біля Великого Бар’єрного рифу — популяції стрімко скорочуються. Втрата середовища існування ставить багато екосистем на межу.

Наприклад, через діяльність людини 60% рожевих річкових дельфінів Амазонки вимерли. Причинами стали забруднення Амазонки, видобуток корисних копалин і навіть громадські заворушення.

Скорочення популяцій спостерігається практично скрізь по планеті, зокрема в Києві майже зникли горобці, які ще 20 років тому зустрічалися скрізь.

Найбільшою загрозою для диких тварин є деградація і втрата середовищ існування, а також надмірна експлуатація, інвазивні види, хвороби, зміна клімату та забруднення.

Втрата біорізноманіття і зміна клімату швидко підштовхують світ до незворотних переломних моментів, серед яких потенційний «колапс» тропічного лісу Амазонки. Якщо це станеться, то він не зможе блокувати вуглець, що нагріває планету, і пом’якшувати наслідки зміни клімату.

Водночас звіт WWF зафіксував дещо обнадійливе — субпопуляція гірських горил у горах Вірунга в Східній Африці збільшувалася приблизно на 3% на рік між 2010 і 2016 роками. Утім, такий окремий успіх недостатній на тлі повсюдного руйнування середовищ існування.

Зараз над Землею почалася дуже сильна геомагнітна буря G4 (Kp=8), пов‘язана з прибуттям викиду корональної маси, що стався на Сонці.

На території України, де небо не вкрите хмарами, можна буде спостерігати полярне сяйво.

Ще не відкрита п’ята фундаментальна взаємодія, можливо, може знайтися ближче, ніж нам здається.
Згідно з новими дослідженнями, найкращий спосіб для її виявлення може знаходитись не в далекому космосі, а в об’єктах, відносно близьких до Землі.

На сьогодні достовірно відоме існування чотирьох фундаментальних взаємодій, або сил: гравітаційної, електромагнітної, сильної і слабкої взаємодій. Ведуться пошуки інших типів взаємодій, як в явищах мікросвіту, так і на космічних масштабах, проте поки що існування якого-небудь іншого типу взаємодії достовірно не знайдено.

Як зазначено в новому дослідженні, опублікованому в журналі Communications Physics, астрономи припускають, що ретельні спостереження за астероїдами в нашій Сонячній системі можуть бути використані для перевірки існування нової частинки, яка утворює темну матерію, невидиму речовину, яка, як вважають, становить 85% всієї маси у Всесвіті.

Вони зазначають велику кількість даних, зібраних місією NASA OSIRIS-REx про навколоземний астероїд Бенну, як вказівку на те, де її можна шукати.
Запущений у 2016 році апарат прибув до астероїда та почав проводити наукові спостереження в грудні 2018 року, а потім у жовтні 2020 виконав маневр збору зразків, під час якого було зібрано та повернуто на Землю для аналізу у вересні 2023 року зразок вуглецевовмісного реголіту вагою близько 60 грамів.

За словами провідного автора дослідження Ю-Дай Цая, оскільки Бенну та інші навколоземні астероїди вже активно відстежуються, будь-які відхилення в їхніх даних можуть свідчити про значні прогалини в Стандартній моделі фізики.

Зрештою, саме так було передбачено існування планети Нептун ще до того, як її вперше побачили: через збурення орбіти сусіднього Урана, а загальна теорія відносності була вперше підтверджена її передбаченням аномальної прецесії Меркурія.

«Траєкторії об’єктів часто мають аномалії, які можуть бути корисними для відкриття нової фізики», — повідомив професор Ю-Дай Цай, дослідник Національної лабораторії Лос-Аламоса в Нью-Мексико.

Стандартна модель фізики наразі враховує три з чотирьох відомих фундаментальних взаємодій, і всі три мають власні частинки, які є їх носіями. Єдиним винятком є гравітація, яка технічно не є силою, а викривленням простору-часу, згідно із загальною теорією відносності Ейнштейна (якщо гравітація не є квантовою).

І, ймовірно, гравітація не єдина така. Значна частина нашого розуміння Всесвіту ще не відповідає чіткій картині, викладеній у Стандартній моделі. Темна матерія є яскравим прикладом, хоча вона має важливе значення для нашого розуміння того, як організований Всесвіт у космічному масштабі.

Вчені не знають, що таке темна матерія, і як можливий доказ її існування в основному наводять її величезний гравітаційний вплив, який керує структурами галактик.
Одна з провідних гіпотез припускає, що можливими носіями темної матерії можуть бути частинки, які називаються надлегкими бозонами, названими так тому, що їхня маса буде менше однієї мільярдної частки електрона.

Попередні дослідження намагалися задокументувати існування надлегких бозонів, вивчаючи взаємодії навколо чорних дір. Однак, використовуючи лише дані з місії Бенну, дослідники кажуть, що вони встановили граничні значення для цієї можливої п’ятої сили.
Щоб розвинути свою теорію, дослідники планують звернути увагу на Апофіс, ще один навколоземний астероїд, який має наблизитись до Землі у 2029 році.

Космічний корабель NASA OSIRIS-APEX наблизиться до астероїда та збурить пил на його поверхні. Це та спостереження за впливом земної гравітації на Апофіс під час його проходу дадуть дані для продовження пошуків п’ятої сили.

На ЧАЕС продовжуються роботи, пов’язані з демонтажем об'єкту «Укриття».

Даний проєкт фінансується за рахунок грантових коштів з Рахунку міжнародного співробітництва для Чорнобиля (РМСЧ).

В рамках проєкта Чорнобильській АЕС буде надано консультаційні послуги з розробки передпроєктних рішень щодо демонтажу нестабільних конструкцій об’єкта «Укриття» ДСП ЧАЕС в частині так званого «раннього демонтажу».

Проєкт передбачає вивчення стану конструкцій об'єкта «Укриття» і має на меті встановити, які саме конструкції вимагають першочергового демонтажу, а з демонтажем яких можна певний час зачекати. Водночас стосовно конструкцій, які будуть віднесено до другої групи, під час обстежень потрібно визначити, чи потребують вони укріплення (стабілізації), а також засобів, за рахунок яких стабілізація має бути досягнена.

Крім того, роботи передбачають коригування критеріїв і вимог до інфраструктури НБК для демонтажу нестабільних конструкцій Укриття , а також розроблення всіх необхідних технічних специфікацій, зокрема на лебідки і крани, на системи оброблення забруднених демонтованих конструкцій ОУ та їхнє подальше транспортування, на інженерні системи та додаткове обладнання радіаційного контролю, на радіаційно-захищений бокс для переміщення персоналу та іншої супутньої документації.

В результаті виконання цього проєкту буде визначено обсяги робіт з раннього демонтажу нестабільних конструкцій ОУ та їх попередня вартість. Це своєю чергою дозволить розпочати проєктні роботи за Пусковим комплексом-2, який передбачає виконання власне демонтажних робіт нестабільних конструкцій «Укриття».

Арка Конфайнменту, яка дивом не постраждала під час окупації та протягом війни, має надійно захистити навколишнє середовище від пилу, який невідворотньо буде здійматися під час цих робіт.

За два дні у Сахарі випало більше опадів, ніж за останні десятиліття, пише AP. 
Зливи пройшли у одній із найпосушливіших частин світу – на південному сході Марокко. Уряд країни повідомив, що за два дні опади перевищили середньорічну норму в кількох районах.
Фахівці Головного управління метеорології Марокко кажуть, що минуло близько 30-50 років, відколи тут було стільки дощу за такий короткий проміжок часу.
Зараз крізь піщані дюни Сахари тече вода й стоять озера.
Супутникові знімки NASA показали, що вода наповнює навіть озеро Ірікі, яке було сухе протягом 50 років.