... КРІЗЬ ПОЛУМ'Я СВІЧІ,
МОВ У ШПАРИНКУ
ДИТЯЧИЙ ПОГЛЯД
З НЕБА ЗАЗИРАЄ
ТАКИЙ БЛАКИТНО-ЧИСТИЙ,
БЕЗНЕВИННИЙ,
І ,
"--ХЛІБА , ХЛІБЦЯ..."
ПОШЕПКИ БЛАГАЄ ,
А ТАМ,
В ШПАРИНЦІ ,
ДАЛІ, БІЛЯ ХАТИ,
ГОЛОДНА МАТИ З МЕРТВИМ НЕМОВЛЯМ,
ВДИВЛЯЮЧИСЬ У НЕБО -- НЕ БЛАГАЄ
І ВЖЕ НЕ ПЛАЧЕ -- БІЛЬШЕ СЛІЗ НЕМАЄ,
А ЛИШ ЗАТЯТО, ВПЕРТО ПРОМОВЛЯЄ,
-- "ВІЗЬМИ МЕНЕ, ДИТИНИ -- НЕ ВІДДАМ!..."
ТА, ВЖЕ ЛЕЛЕКИ,
У СВИНЦЕВІ ХМАРИ -- ЛЕТЯТЬ,
І ДУШІ,
В ВІЧНІСТЬ
ПРОВОДЖАЮТЬ
І ЦВИНТАРЕМ КРАЇНА ЗАВМИРАЄ...
ТА, БЕЗ'ЯЗИКИЙ,
З ВИПАЛЕНИМ СЕРЦЕМ
НАПІВЗРУЙНОВАНИЙ ,
СТОЇТЬ ПОРОЖНІЙ ХРАМ...
Я ВИБІГ ВМИТЬ НА ДВІР,
НЕМА НІКОГО...
І НІБИ ДОЩ,
ТА -- НІ,
В ОЧАХ СЛЬОЗА,
І ЯКОСЬ ДИВНО,
СТАЛО ВСЕ ДОВКОЛА,
НЕ МОВ КАЛЕЙДОСКОПУ, ЧАРІВНІ,
ТАКІ ЯСКРАВІ , МЕРЕХТЯТЬ ВОГНІ,
А В КОЖНОМУ ВІКНІ -- СВІЧА ПАЛАЄ...
У НЕБІ -- ЗОРІ --
ПОГЛЯДОМ МІЛЬЙОНІВ
МОВ УСМІХАЮТЬСЯ,
КРІЗЬ НІЧ ХОЛОДНУ НАМ...
МИ МАЄМО ЦЮ ПАМ'ЯТЬ У КЛІТИНАХ
ВОНА -- НЕ ЗГАСНЕ
КОЖЕН З НАС -- НАЩАДКАМ,
ЇЇ ВІДДАСТЬ,
РАЗОМ З НОВИМ ЖИТТЯМ...
post scriptum — «після написаного»:
... ПІШОВ Я В МАГАЗИН,
КУПИВ ХЛІБИНУ
ЩЕ ТЕПЛУ,
СВІЖУ,
БІЛУ, ЗАПАШНУ!
НЕ-ЗНАТИ НАЩО ?
ТА ЗУСТРІВ ДИТИНУ,
ОБШАРПАНОГО -- МОЖЕ СИРОТУ?
А МОЖЕ В НЬОГО Є
І "батько" Й "мати" ,
А ВІН -- БЛУКАЄ,
БО , СІМ'Ї -- НЕМА...
І СКІЛЬКИ ЩЕ ТАКИХ --
НІХТО НЕ ЗНАЄ,
БО , ВЛАДІ ,
ДІЛА -- ДО ЛЮДЕЙ НЕМА ...
А У ЛЮДЕЙ, В ЖИТТІ,
ВСЬОГО БУВАЄ...
" ТРИМАЙ ХЛОПЧИНО ХЛІБ !"
І Я ВІДДАВ ...
Р.В. Липинський
м. Київ 24 листопада 2012 року.