Незважаючи на те, що у зв'язку з наростаючим у геометричній прогресії тільтом я без афішування взяв паузу у веденні цього каналу, хочу написати під кінець року щось із надією на якийсь оптимізм — його останнім часом гостро не вистачає.
Рік, слабо кажучи, розчаровуючий. За ці 12 місяців не відбулося глобально нічого, що змусило б мене повірити в те, що все як у казці перевернеться з ніг на голову на нашу користь.
Ейфорія та страшна істерика 2022 року перетворилася на холодний душ, яким став 2023 рік. Що далі, якщо намагатися прогнозувати реальність за допомогою правил, за якими працює ця реальність? Правильно, далі потрібно зібратися, скласти до купи всі думки, бо після важкої ночі (2022) і ранку з аспіріном в руках (2023) починається день. І день цей має бути продуктивним, навіть через не можу і не хочу.
Провал контрнаступу, законопроект про мобілізацію, відсутність надії на західних партнерів, неготовність сусідів до економічного партнерства, корупція, можливий конфлікт між владою та військовими – це всі ті речі, які можуть підірвати віру у будь-кого з нас. Віру у владу, віру у армію, віру у державу в цілому.
Ми дійсно знаходимось майже на дні. Це найнижча точка України за довгий час. Але мені особисто хочеться вірити, що ця точка знаходиться на параболі. І далі, якщо вірити що наша реальність це математика, на нас чекає якийсь підйом. І це та віра, яку потрібно нам зберегти, так само як і віру в самих себе. Бо Україна це не тільки «віра, мова, армія», але і наш гумор і оптимізм, наша людяність та щирість, наш досвід та наші помилки – віра в таку Україну в мене буде завжди. Тож поборемо 💙💛