Музичний гік леоснов7

Ми випустили кліп на пісню «Кипариси» з Black Balloon!

Це багато в чому персональна історія Алі про її Крим, Крим у якому вона виросла і до якого зараз не може повернутися.

Я теж провів у Криму ледь не всі дитячі канікули, а саме в містечку Щолкіно, яке на Казантипі. Колись ми ще їздили в дуже дивний санаторій в Євпаторії. Останній раз я був у Севастополі, був в абсолютному захваті від Фіолента, абсолютній ярості від блох, які чомусь заполонили нашу зйомну хату, і чистому екстазі від сарми в Бахчисараї.

Відео зробив художник Саша Гамала, він роздрукував відзняте Альоною Рижук, і перезібрав заново зі своїм баченням.

https://www.youtube.com/watch?v=cHMUTimYkyw

Дуже цікаве інтерв'ю дали The Black Keys на фоні звільнення власного менеджменту і зриву туру у 2024 році

Коротка передісторія: The Black Keys поїхали в тур Європою, потім мали давати тур Америкою. Але спочатку їхній альбом Ohio Players відверто погано прийняли журналісти. А потім вони публічно звільнили менеджмент та піар-команду і скасували весь тур. Після того була перепалка саркастичними твітами і гурт затих.

І от вони дали інтерв'ю The Rolling Stone, в якому розповіли про те, що ж відбувалося. З цікавого:

- The Black Keys кажуть, що американська музична індустрія настільки монополізована кількома взаємопов'язаними компаніями, що ти не можеш посваритися з однієї з них і не мати наслідків в усіх інших сферах.
- Менеджмент на них заробляв, але взагалі не парився про якість туру. Через що вони всіх і звільнили.
- Музиканти кажуть, що квиткові оператори заробляють на одному квитку більше, ніж самі музиканти. До речі вартість квитків теж виставляли не вони, а менеджмент.
- Вони зіграли на крипто-івенті. На запитання навіщо? відповіли дуже просто - у нас закінчилися бабки, а треба було платити зарплати. Нам запропонували купу грошей, а на схожому івенті вже грали Black Pumas. От вони й погодилися.
- Загалом гурт визнає, що втратив контроль над ситуацією, що призвело до катастрофи у 2024, бо вони хотіли просто робити музику і не паритися за все інше.

Цікаво проводити паралелі з нашим ринком. Справедливості заради, у нас поки нема такого величезного гравця як Live Nation, який де-факто став монополістом в концертному житті Америки.

https://au.rollingstone.com/music/music-features/black-keys-interview-tour-canceled-new-album-no-rain-no-flowers-71787/?fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTAAAR0cCvaBkvq7e0lZVUvTBXpNsq2aPxxkrofCKgNq3zaSco1e_4zDjL2bSmY_aem_SZFkEX3nHq3CDwOAZ0IDGg

Шо я можу сказати по Греммі

Рік Беато правий — пора вводити категорію «для пенсіонерів». Бо жодні Фонтейнс ДіСі не зможуть передавити авторитет умовних Роллінг Стоунз. Нагорода за найкращу рок-пісню для The Beatles, яка наполовину зібрана ШІ (які навіть не прийшли на церемонію) — це взагалі нонсенс.

Бейонсе мала отримувати Греммі за Lemonade. У Біллі Айліш кращий альбом. На кантрі-альбом Бейонсе теж не дотягнула, хоча отримала.

Кендрік безумовно дуже крутий і все отримав по ділу, але його домінація починає втомлювати.

Радий за Doechii, вона дійсно крута. Радий за Tame Impala. Логічно, що відзначили Шапель Роан, Сабріну та Charli xcx. Вони напрацювали. Колаба Бруно Марсу і Леді Гага — як на мене абсурд. У Біллі і Chali xcx набагато кращий трек.

З плюсів: домінація Тіктока починає спадати, що не може не радувати. Або принаймні він перестав ламати ринок, як це було 3-4 роки тому і всі до нього звикли. Думаю, що і для Бейонсе це остання церемонія, з якої вона йде з охапкою грамофонів.

Тейлор нічого не отримала, але й альбом (як для Тейлор) провалився. Але для її масштаба це вже й не принципово.

Я давно про це кажу і наголошую, що рано радіти просто великій кількості українського контенту. Так уже вийшло, що в нашій країні регулярно відбуваються події, не побоюся цього слова, глобального масштабу. І це сприяє появі реакційного контенту. Багато реакційного контенту.

Але коли ситуація виходить на плато, виявляється, що місткість ринку дуже низька. І немає ані економічного, ані морального стимулу творити далі, якщо ти не "вистрілив" особливо високо. І проблема тут не в "невігласах-українчиках", які не хочуть слухати українських артистів. Проблема в тому, що українці досі не платять за контент, не підписуються на стримінги, мало ходять на концерти (зібрати зал за межами Києва й Львова дуже важко). Просто тому що це не є усталеною нормою. Тут з музикою борються кінотеатри, стендапи, нетфлікс, пиво з друзями. Але бачимо, що в театрах поперло. Стендапи ростуть. Це означає, що, знову ж таки, проблема не в українцях.

Проблема в тому, що час іде, а ринок не формується. Не продає себе, як це робить книжковий ринок або стендапи. Артисти отримують мало грошей зі стримінгів і майже не отримують роялті. Держава в особі Мінкульта направляє гроші на телемарафон і виробництво серіалів, але воює з кіноспільнотою та не помічає існування музики як такої.

Це тема на пару годин обговорення. Єдиний висновок, який я хочу тут вичленити: кількість не формує глибину. Те що у нас просто ДУЖЕ БАГАТО нової української музики ще не означає, що у нас сформувалася індустрія чи навіть творчий фундамент, на який будуть спиратися завтрашні музиканти. Усе ще тільки формується і, як на мене, задача як представників індустрії, так і відповідальних людей у державі сприяти цьому там, де це можливо.

Але поки складається враження, що далі лозунгів "культура дуже важлива" справа здебільшого нікуди не рухається.

Поки я готую великий звіт щодо 2024 року, ось вам трохи сумної статистики з нього.

До цього варто додати, що за весь рік у чарті, який будувався на даних Spotify, побувало всього 211 треків із 53 383 випущених. Український слухач слухає одні й ті самі пісні від одних і тих самих артистів. У цьому винен не тільки слухач, а й самі артисти, муз. медіа та муз. ринок.

Оце цікаві цифри. Парадокс в тому що місце в цьому топі не корелює з масштабом залів.

🙆‍♂️ Булі-булі-булі

Що це? Це новий випуск «Звучить!». Цього разу ми задумалися про те, що в українській музиці якось парадоксально багато гумору. Чи можна це вважати співпадінням?

Олексій погуглив і подумав і вирішив, що ні, це не співпадіння. І це тягнеться багто сотень років. Українці люблять жартувати і часто гумористичні проєкти стають культовими.

Від Котляревського до Курганів, від Подервʼянського до Сердючки — аналізуємо гумор в українській музиці.

https://youtu.be/GUSR7aVgGdc?si=w-5ITNbsvacYvb3r

Не буду це писати у фб, бо це буде срач

Але у мене прохання до артистів: залишайтеся до кінця івенту, навіть якщо ваша номінація пройшла. Там ще є інші артисти й інші виступи. Просто з поваги до них їх варто послухати.

Мегого Авордс не тривала 8 годин, можна побути ще годинку щоб проявити повагу, а не йти, щойно ваша номінація пройшла.

Якщо що, враппед можна глянути тута:

https://www.spotify.com/ua-uk/wrapped/

Дуже дивний список вийшов цього разу. Але з кожним роком я відчуваю, наскільки змінюється модель споживання музики через стримінги. Все менше альбомів, менше вдумливого пошукк, більше шафла з папки уподобаних

Ніби й спиздив, а ніби й надихнувся. Але відсилка до Bombay Bicycle Club однозначно лайк

Видно, що людина цікавиться сучасною культурою

Музична журналістика в Україні circa 2018.

Тепер:
Макс – знімає топове кіно.
Саша – займається продюсуванням артистів і керує Mixmag
Сергій – в мілітарних комунікаціях
Ігор – пише книжки і займається YUNA

Я – ще дьоргаюся

Щас будемо з бла бла подкаст слухати новий альбом Coldplay та нові українські релізи за останній тиждень

https://www.youtube.com/watch?v=IenBWeh_PFQ&pp=ygUc0LHQu9CwINCx0LvQsCDQv9C-0LTQutCw0YHRgg%3D%3D

Як відомо в Естонії ж усі російською говорять, правильно? Чи принаймні VIP-гості!

В новому випуску подкасту говоримо про:

1) чому українські артисти скасовують концерти
2) розпуск артистів ЕНКО і що це означає для індустрії

https://youtu.be/9DxR5TZ_1Ac

За півтори годинки будемо з чуваками слухати новий альбом ОЕ й обговорювати. Ви тут певне вже все про нього знаєте, але ж треба розповідати, що я роблю по життю

https://www.youtube.com/live/Us1wIpw5lQQ

😨 Ми запустили формат новин!

Настя Денеж записала перший випуск новин від Звучить! Тут про промо концерту Полякової, багато цікавих нових українських пісень та, звісно ж, ОЕ, та все ще відбувається навколо їхніх концертів.

Дивіться, діліться і підкидуйте інфоприводи для наступних випусків!

https://youtu.be/PZg9gTPD_1w?si=FvNzkxsaOkY6o9Io

Просто Вакарчук із ChatGPT

У мого гурту Black Balloon вийшла пісня «Рано», над якою ми прям заморочилися

Мені дуже цікаво, що ви думаєте

https://open.spotify.com/album/4GniagtvBwqSEQTxv3BTp7?si=I0wCILbkSfuDcyqEwmz9_w

ОЕ оголосили пʼятий Палац Спорту

треба ж виправдовувати аватарку каналу

🌸 Океан Ельзи випустив свіжий та повітряний альбом, на який ніхто не очікував

За останні 8 років Святослав Вакарчук більше асоціювався з політикою та месіанським пафосом, ніж із новою музикою. А гурт Океан Ельзи випускав переважно фіти та навіть два переспіви власних пісень.

Здавалося, що гурт планує надалі живитися власними досягненнями 20-річної давнини. Але раптом ОЕ «дропнув» альбом на 12 нових треків, у якому вони перестають конкурувати із самими собою, натомість будують нову музику на найкращих досягненнях старої.

Де знайшлося місце репу, електроніці та другій «На небі» на новому альбому розповідає фанат зі стажем Олексій Бондаренко.

🎵 Лірум – ваш безпечний вхід у світ української культури в Телеграмі | Інстаграмі | TikTok | X | Фейсбуці | Ютубі

До речі, підписуйтеся на канал @zvuchyt Звучить! Я думаю, ми там будемо активніше писати

Наприкінці відео про Тейлор Свіфт я казав, що не виключаю, що рано чи пізно вона стане президенткою Америки. Поки такі амбіції вона не проявляла, але сьогодні, після дебатів Трампа й Гарріс, відкрито підтримала Камалу постом в інстаграмі.

Це не перший випад пані Свіфт проти республіканської партії. У 2018 вона відкрито виступила за двох кандидатів до Сенату від Демократичної партії. А також рішуче висловилася проти кандидатки-«трампістки».

Водночас, поки Байден був кандидатом пані Свіфт мовчала. Байден своєю чергою програв дебати з Трампом. Про ці дебати пишуть, що Камала їх виграла.

Америкою навіть ширилася конспірологічна теорія, що стосунки Тейлор з Тревісом Келсі, її підтримка його американсько-футбольної команди — це все частина кампанії по підтримці кандидат_ки від Демократів. Трамп відверто побоювався позиції пані Тейлор і запускав її діпфейк фото, на яких вона підтримувала Трампа (що потім заперечував).

Дуже цікаво, чи дасть підтримка пані Свіфт, фанатами якої (нагадаю) вважають себе понад 50% дорослого населення США, достатньо переваги, щоб передавити ту похибку, яка зараз відділяє Камалу Гарріс від перемоги по соцопитуванням.

Не завжди культурний і соціальний вплив вдало конвертується в політичній (ми це бачили в Україні неодноразово) ((але один раз бачили й повністю зворотню історію Володимира Олександровича)).

Минулого разу підтримка пані Свіфт не допомогла кандидатам виграти. Але й масштаб співачки тоді був не такий як зараз. У будь-якому разі буде цікаво.

Як пише Лєра Зданевич, "його тексти будуть актуальні завжди"

Коли дуже хочеш "буревіями у спальні", але вони вже є у Шумея і Злати

https://open.spotify.com/track/722pDQ7BLO6q6ojx9UtDw2?si=f065ed6d5e1e43d7

Так, це те, що я думаю…

Це те, що я думаю?

Klavdia Petrivna – Їде дах (2024) #першепрослуховування

Ну шо, найбільш медійна артистка останніх двох років, що поки навіть не задеанонилася, випустила дебютний альбом. Для олдів слово "альбом" тут буде звучати іронічно – це 8 пісень, не довших за 3:00. Тож весь "повноформат" це 21 хв. Але загалом, зараз дуже багато хто так робить, тож не бачу сенсу до цього сильно придовбуватися.

Альбом, на відміну від попереднього альбому (а він був, хоча його намагаються стерти з пам'яті, бо там все писалося в гараж бенді) та синглів записаний по-максимуму живими інструментами. Мій колега Влад Лагода каже, шо ніфіга там робота 20 людей не відчувається. Я не погоджуся, тут дійсно БАГАТО деталей, які, утім, заховані в глибині пісень.

Найбільша проблема — Клавдія використовує одну й ту ж вокальну формулу. Спочатку вгору, потім вниз. Просто десь це коротша фраза, десь — довша. Тому на фоні всього матеріалу пісня з Машею Кондратенко звучить напрочуд свіжо, бо у Маші все ж інша вокальна манера. Це все нашаровується на велику любов авторів до прямого біта через що складається враження, що слухаєш одну довгу пісню. Погано? Погано. Чи це може заважати? Латексфауні це закидують всі роки і нічо, норм у них все рухається.

Далі треба відштовхуватися від цілей самої артистки, які вона описує в пресрелізі й описах до альбому. Ці 8 пісень готувалися, щоб наповнити вже анонсований подвійний виступ у Палаці Спорту. Схоже, цю функцію альбом виконає. Я легко уявляю кожну з цих пісень наживо, ще й в розтягнутому вигляді (ну не буде ж концерт у Палаці Спорту тривати 40 хв.?) і з простором для музикантів, щоб у самої солістки був час перепочити.

Тут є й цікаві наскрізні ідеї — зокрема дух цирку, який пронизує ледь не кожний трек то тут, то там, зазвичай завдяки піаніно.

Якщо ж абстрагуватися від одноманітності й того, що Клавдії Петрівни стало банально забагато в медійному просторі, то ця музика вигідно вирізняється на фоні української естради останніх років 10. У той час як шансон окуповували відверто вторинним продуктом артисти на кшталт Олега Винника й Ірини Федишин, неошансон залишався в російськомовній площині, де зараз намагаються робити революцію Міша Крупін та Ницо Потворно, у ніші попшансону, власне, нікого й не було. Тобто не було артиста, який би заходив старшій ЦА, але й не викликав лютий крінж у молоді. Клавдії це вдалося і вона цю лінію тягне.

Я все ще вважаю, що перші демки були близькими до геніального. Але артистка вибрала інший, набагато амбітніший шлях. "Їде дах" — хороший фундамент для того щоб виходити на велику сцену. Утриматися на ній буде важче, ніж вдалося на неї застрибнути. Проте у Клавдії Петрівни ще всі дороги відкриті.

7.5/10

У плейлист: Зозуля, Їде дах, Пам'ятай - Техно

Загалом, це все, що потрібно знати про проблеми з журналістикою в Україні

Чомусь після відставки Олександра Ткаченка про Мінкульт та його роботу загалом перестали згадувати. Я не буду зараз піднімати тему того, що на культуру загалом всім все одно, вона існує радше всупереч, ніж завдяки, хоча залишається абсолютно засадничою для існування України. Не буду й розпинатися про те, що Мінкульт у нас не просто Мнікульт а Міністерство інформаційної політики також. А з інформаційної політики у нас Єдиний марафон, телеканал Фрідом і телеграм-канали.

Менш із тим Мінкульт працює, а в.о. міністра культури Ростислав Карандєєв схоже закріпиться на своїй позиції надовго. Наша шеф-редакторка Яна зібрала підсумок його роботи за рік на посту в.о.

Якщо коротко — все не геть погано. Але й не добре. Радше — особливо нічого не відбувається.

https://liroom.com.ua/articles/rik-bez-ministra/

Міша Крупін — один з найцікавіших артистів сучасної української сцени. За карʼєру, що почалася 25 років тому, він перевинайшов себе кілька разів. У нульових був відомим на весь пострадянський простір представником харківського хіп-хопу. Створив гімн епохи «Грязные шлюшки». Записав сотні треків для інших поп-артистів. А в 2019-му разом із продюсером Юрієм Бардашем створив проєкт «Корупція».

Повномасштабне вторгнення майже все для нього змінило. Він перестав спілкуватися та співати російською мовою, зрікся Бардаша, залишив «Корупцію» позаду. Вже не вперше за життя Міша Крупін починає творчий шлях майже з нуля. Люди, які його знають, упевнені — в нього це точно вийде. «Бабель» розповідає історію співака, який «ще за життя став легендою».

@babel

Дуже цікавий профайл людини, яка всю дорогу була в російському контексті і ледь не єдина зі свого оточення переключилася на Україну.