добре, зараз я просто розумію що він не знав що каже, і в боях не брав участі, як і той Азер, вони просто казали те чого не розуміли. Автобуси потихеньку заїжджали але не сказати шо швидко, але мені на тому етапі дійсно подобалось де я знаходився та й не тільки мені, ми не спішили заїжджати. Підійшов ще один руцький і каже одному давай поміняємось берцями вони у вас з мембраною і що він здивований такою якістю, на що Злий йому каже, ти от сам не гидуєш брати б\ушні берці? ви ж велікая армія, а ведете себе як бомжі, може тобі ще шкарпетки зняти дати? вони в нас трекінгові, на що руцкій не звертав уваги а просто помінявся берцями, але наш хлопак їх не вдягав а перезувся в шльопанці. Загалом ми провели так весь день відбиваючись від бомжів які міняли усе окрім піксельної форми - цікавий досвід. В один момент під'їхав бусик і звідти почали виходити космонавти, це була зміна заступаючих кацапів у тому закладі, сфери, щіти, броня, дубинки, і зброя, всі на момент завмерли і наступила повна тиша. Вже починало темніти і наш автобус перетнув КПП, я згадав за Скофілда і почав аналізувати як я буду звідти тікати, але поки заїзджали слабких місць я не знайшов. Після першого КПП було друге, де зайшла мразота і зібрала усі наявні фонарики типу на добровільній основі, я свій не віддав - краще викину. Ми заїхали на територію закладу і стали перед бараками, бараки були в лінію і усі за кліткою та воротами. Ми зупинись у вікно я бачив три стола за кожним з них стояв вертухай і готувався нас приймати і перебирати речі - відкидувати зайве. Зайшли ще два обригана і сказали знімайте одяг повністю берем свої шмотки і підходимо до столу по черзі, шнурки вже знімайте і викидайте прям тут. Почалось - подумав я. Даг з нами попрощався і сказав що все буде добре, а Наркет у це момент ригав під автобус, чи то з нього виходило те що він прийняв, чи вкачало внаслідок кивання головою - не суть. Я спостерігав як проходять перші огляди, розумів що вони проходять не однаково, за першим столом обрізались лямкі на рюкзаках і забиралось все що може бути застосовано як зброя, за іншим перебиралось аби як, а лямкі на рюкзаках не зрізались і забирали навіть цигарки, за третім столом цікавились татуюванням, і в кого їх багато забирали кудись в інше місце одразу. Мене попросив чувак якого я вперше бачу щоб я пішов до того хто татуювання дивиться, бо він був синій як ізолента, і він мав йти до нього і в останній момент я з ним помінявся. Я вийшов до 3 столу абсолютно без одягу, вже було темно і було холодно, почав крапати дощ.
- Что эта у тебя за наколка? ты что азовец?
Кажу ні я з МП, татуювання не приналежить до військової тематики, означає мужність, справедливість, та захист слабких. Казав я це на російській мові, і це була відкрита брехня, взагалі татуювання нічого не означало, і я навіть не знаю навіщо я на той момент накидав купу сумбурних варіантів. А защита слабых? а зачем же ты мирняк убивал и насиловал Мариуполе?? Кажу такого за своє перебування у місті Маріуполь не згадую й близько.
- Ну понятно, что тебе еще говорить, вас насдавалось столько что не знаем куда вас девать, воины херовы, пройди к той машине и покажи им свои наколки.
Думаю: боже який же ти дибіл, наколки на зонах а це татуювання. Яна нього дійсно образився за його слова на той момент, можливо це просто несвідома реакція була, те що відбувалось там зі мною не можливо повністю контролювати як я того не хтів, до цього бусика було метрів з 10 і я босий без нічого почалапав до нього, почуття стиду перебивало почуття страху, але я думаю я з цим впорався, наскільки то було можливо. Там сиділо двоє розумово відсталих бійця контррозвідки. Один записав моє ім'я і зробив там дві помилки, по батькові запис взагалі був нечитабельним, я хер знає але навіть освіта в 7 класів не могла б такого дозволити.
- О так эта наколка проходит у нас по одному делу, вот ми тебя и нашли…