Водоканал

Сьогодні Асоціація родин захисників Азовсталі публікує особливий документ – Московські конвенції про поводження з військовополоненими.

Це ще одна спроба показати світу наслідки «нейтрального» ставлення до злочинів проти людяності. Якщо й надалі ігнорувати порушення Женевських конвенцій росією, це означатиме, що ми живемо в нових реаліях, де дозволені катування та вбивства.

На основі свідчень колишніх полонених склали перелік «норм», які росія пропонує світу. Запустили сайт, де зібрали докази злочинів і матеріали, що ілюструють цей моторошний документ.

Просимо вас допомогти: поширюйте ці докази. Допоможіть нам зробити так, щоб їх не поглинув інформаційний шум:

- завантажуйте матеріали з перекладом різними мовами;
- поширюйте їх у мережі та на вулицях міст;
- тегайте @icrc та @unitednations;
- вимагайте визнати злочини Росії та захистити полонених.

Я люблю звертатись до класних західних референсів, але не завжди знаю наскільки класно вони спрацювали.

Зараз дослідження стають доступнішими і найкращий піар для платформ, які їх проводять — ділитись замірами помітних кампаній та брендів. Вирішив зануритись в ад-трекінги від System1 (справді ЧУДОВА назва для дослідників).

Ось для порівняння що кажуть про два ролики останнього місяця:

Перший — Джон Льюїс і їхня 18-та різдвяна кампанія
Ролик / аналіз

— поява бренду в кадрі ненав’язлива і достатня для того, щоб рекламу впізнали

— відомі актори не перетягнули на себе увагу в асоціаціях після перегляду

— найбільше щастя приносить ковзанка.

Як підсумок, ролик має потенціал для зростання частки ринку і спалаху продажів, також пишуть що за останні 5 років — це найвища оцінка серед кампаній Льюїсу.

Теж люблю. Теж раджу глянути.
І підпишіться на Бодю теж.

Минулого тижня я завершив роботу в журі премії за креативність Eurobest.
Цю премію організовує та сама команда, що й Каннські Леви, тож за рівнем організації це ті самі Леви, тільки в межах одного континенту — Європи.

Як я туди потрапив.

Чесно кажучи, я не очікував, що мене запросять. Відбір ґрунтується на переліку нагород кандидата та його попередньому досвіді суддівства.

У мене є список із понад 200 нагород, але його якість не надто вражає для премії такого рівня. Здебільшого це нагороди на локальних і регіональних фестивалях. Звісно, у цій "пластмасовій короні" є кілька дорогоцінних каменів: шортлисти в Каннах, кілька золотих і срібних нагород ADC*E і Golden Drum, кілька Гран-прі Effie і навіть Гран-прі самого Eurobest. Але в усьому списку ці досягнення виглядають радше як винятки.

Що стосується суддівства: востаннє я був членом журі 6 років тому, і це був регіональний фестиваль у Грузії. Премії рівня Eurobest я взагалі раніше не судив.

Я чесно вказав усе це в заявці, яку мене попросили заповнити, і отримав запрошення. Думаю, свою роль зіграв той факт, що торік ми в banda виграли Гран-прі Eurobest у категорії PR. Саме цю категорію я і судив.

З ким був у команді журі.

🇬🇧 Рейчел Сенсом (CEO Havas Red, Europe & UK),
🇩🇪 Крістіан Анхут (Chief Creative Officer, Edelman Germany),
🇫🇷 Фредрік Юнге (Creative Director, BURSON, France),
🇬🇧 Каміква Лейк (CEO, COLDR, Велика Британія),
🇸🇪 Ліна Франзон (креативний директор, ABBY WORLD, Швеція),
🇦🇹 Саскія Валльнер (CEO, Ketchum, Austria).

На тлі одних я почуваюся дитиною з погляду розміру бізнесу. На тлі інших — з точки зору робіт. Наприклад, Крістіан Анхут — креативний директор проєкту OREO CHEAT CODES, який посів друге місце за кількістю нагород у світі за 2023 рік. Думаю, це класне почуття, коли ти робиш проєкт, який вважаєш креативним, і разом із тобою так вважають найвідоміші креативники з усього світу.

Як усе проходило.

У категорії PR було 165 заявок.

Перший етап: кожен суддя індивідуально переглядав усі роботи та ставив оцінки через онлайн-платформу. Кожна заявка — це 2-хвилинний відео-кейс про проєкт, текстовий опис, додаткові матеріали та посилання. Навіть якщо суддя витрачає на кожну роботу лише 5 хвилин, виходить 14 годин чистого часу. Але...

На 40-й роботі все починає змішуватися, і щоб зрозуміти, чи справді 47-а робота на 1 бал краща за 7-му, доводиться повертатися до початку списку. У результаті я витратив близько 20 годин: усі вихідні та кілька вечорів протягом тижня.

Після цього середні оцінки всіх членів журі визначали фіналістів (шортлист).

Другий етап: усі судді збиралися в Лондоні, де протягом двох днів обговорювали та обирали переможців — найкреативніші ідеї Європи 2024 року. Імена переможців оголосять на церемонії нагородження 11 грудня.

І що тепер.

Це суддівство дало мені чимало спостережень і навіть відкриттів. Впихнути все в один пост нереально, тому я вирішив розбити це на кілька тем. Тож ловіть мій контент-планчик на найближчі тижні:
1. Чому я знову "топлю" за фестивалі. Колись я до них охолов, але цього літа змінив думку. Розповім, що саме переконало мене у важливості фестивалів, попри їхні недоліки.
2. Як нас вчили усвідомлювати упередження. Перед початком суддівства ми пройшли тренінг з когнітивних спотворень і стереотипів.
3. "Наша індустрія підгниває через проєкти з роллю бренду просто заради того, щоб вона була". Як проєкти з безглуздою соціальною роллю починають критикувати.
4. Повага до чужих робот. Вище написав, що переглянути 165 робіт важко і треба відчувати велику повагу до людей, які подали свої проекти на конкурс, щоб не почати халтурити. Я побачив на Eurobest повагу до робіт, якої не бачив раніше на фестивалях, де судив.
5. "Цитовані ідеї vs ідеї, що піднімають дискусію". Розповім про основний критерій, яким ми керувалися під час оцінювання робіт у категорії PR.

Такий ось план. Ласкаво просимо.

На мій смак це поки що найкраща реклама з використанням штучного інтелекту.

Мене знову попросили розповісти вам про курс від РУШ. Запускається 19 вересня.

Буде другий набір, а це означає, що десь є перший випуск людей, які можуть поділитися з вами відгуками.

Як і раніше, подобається, що курс намагається зробити так, щоб у креативних директорів і маркетологів з'явилася спільна мова. Не хочу сказати, що її зовсім немає. Є. Просто здається, вона могла б бути кращою.

У вивченні мови є цікавий момент, який називається «все розумію, але сказати нічого не можу». Думаю, що в нашому спілкуванні між креативниками і маркетологами ситуація часто повністю протилежна – «сказати можу все, що завгодно, але нічого не розумію».

Коротше, гляньте курс. Може, це ваше.

Сподобалася кампанія німецького Serviceplan для мережі супермаркетів PENNY.

Напевно, це перша кампанія, де прайват лейбл використовується не як продукт, який треба рекламувати, а як ідея, що вирішує комунікаційне завдання.

Коротше, щоб комунікувати свою обіцянку низьких цін, PENNY спеціально для кампанії зробив окремий тимчасовий прайват лейбл із дизайном упаковки з великими маленькими цінами.

Цей прайват лейбл з'явитися в магазинах з наступного тижня, а рекламна кампанія начебто вже почалася.

Найскладніше тут, що тобі треба на величезний обсяг товару зафіксувати ціну. Типу це може бути ризиковано не тільки з нашою інфляцією, але і з волатильністю цін у європейських супермаркетах. Напевно, порахували найгірший варіант і заклали ці збитки в маркетинговий бюджет.

Дуже сподобалися фото з продуктом у зовнішній рекламі.

Кумедно, тут Шарп сам вирішив відповісти на моє запитання.

Коротше, Шарп весь перфоманс відносить до фізичної доступності.

Ще й бурчить, що тупістю було взагалі називати пошукову і дисплейну рекламу рекламою.

Дивно, звісно. А от якщо я в ТБ ролик поставлю qr-код, який веде на кошик, то ця ТБ-реклама теж стає "фізичною доступністю"? 🙄