Маруські студії

Із числівником 1 уживаємо однину: одне вікно, одна сестра.
Із 2, 3, 4 уживаємо множину: 3 вікна, 3 сестри.
Колись (у певних діалектах і досі) уживали двоїну: дві вікні, дві сестрі.
Із 5 і більше уживаємо родовий множини: п'ять вікон, п'ять сестер.

А тепер уявіть, що ваше слово — сто.
Одне сто.
Дві сті
Три ста
Чотири ста
П'ять сот
Шість сот
Сім сот.

Магічні класи, доступні простим українцям станом на 1627й:

- Чаровник
- Ворожбит
- Віщок
- Заклинач
- Чорнокнижник

В українській немає майбутнього часу. Формально.

У нас є "буду робити". Зверніть увагу на особові закінчення "бути": вони такі самі, як у дієслів теперішнього часу.

Я пишу — буду
Ми пишемо — будемо
Ти пишеш — будеш
Ви пишете — будете
Воно пише — буде
Вони пишуть — будуть

Тобто 'я буду робити' можна було би буквально перекласти 'I am to do'.

Закінчення майбутнього доконаного виду аналогійні до недоконаного теперішнього часу, тільки з префіксом. Порівняйте я пишу — я напишу тощо.

Префікси походять від прийменників і первісно означали аспект у просторі/часі.
Об'гризти — гризти навколо.
Відгризти — гризти з віддаленням предметів.
Погризти — перебувати в процесі гризіння, який буде зупинений.

Тобто префікс не творить майбутнього часу, а уточнює, як саме виконана дія.

з Шевельова про правопис.

Улюблені речення з дуолінґа.

з часопису "Над Бугом і Нарвою".

а чого не за три дня ))

Ходили в найбільшу книгозбірню в Гельсинках. Там на широкій полицї московскої лїтератури красуєть ся книга:

із граматики Смаля-Стоцького, 1914 р.

Український префікс "до" відповідає латинському "endo" і грецькому "εντόςn", як у словах ендокринологія, ендоскоп, ендорфін (ендогенний морфін).

уривок з методичної граматики Коцовського та Огоновського, кінець XIX століття.

Ю. Шевельов, "За українську літературну мову".
https://zbruc.eu/node/81664

Відповідь: дзь.

В українській мові є один звук, який пишемо трьома буквами.

Пишіть здогадки у коментарі.

— Як англійці називають групу людей, які наїлися?
— city.

Як на слух відрізнити слов'янські мови:

Московська — коли мовцю вкололи ботокс у щоки і він не артикулює яскраво.
Білоруська — як українська, але замість/о/ читають /а/ і майже нема /ґ/.
Польська — як українська, але є пш-рж і немає /г/.
Чеська — ніби говорить, ніби співає. Є довгі і короткі приголосні, які не залежать від наголосу. Є звук ř (р‌ж) і /г/.
Словацька — як чеська, але без звука ř (р‌ж) і з дифтонгами замість довгих.
Болгарська — звучить як піп у православній церкві, плюс слова не відмінюються.
Сербська — як болгарська, але з суперм'якими ль і нь.
Хорватська — як сербська, але більш чітка, різка і обірвана.
Боснійська і чорногорська — мені щиро жаль, що ви потрапили в ситуацію, де їх потрібно визначати. Якщо вам загрожує небезпека, телефонуйте 101.

Як пояснити граматичний рід на пальцях:
в українській любов це жінка, а біль це чоловік.

Коли в Зерова питали, як наголошувати його прізвище, він казав: «Я відгукуюсь і на ямб, і на хорей».

забула недоконаний вид: поїдати, переїдати, в'їдатися, виїдати, об'їдати, наїдати, заїдати, приїдатися, доїдати, проїдати, роз'їдати, від'їдати.

— як сказати eat?
— Їсти, їстися, поїсти, попоїсти, з'їсти, над'їсти, виїсти, в'їстися, переїсти, об'їсти, наїсти, наїстися, заїсти, приїстися, доїсти, проїсти, роз'їсти, від'їсти, від'їстися, їстоньки, їсточки.

P. S. Пишіть у коментарях, якщо я пропустила щось.

Французькі сюрреалісти, як Андре Бретон, захоплювались комунізмом.
Сюр.

— як сказати українською mouldy?
— зацвілий.
— так поетично.

Балкани: ми говоримо взаємо зрозумілою мовою, але називаємо її сербська, хорватська, боснійська і чорногорська.

Близький схід: ми всі говоримо одною мовою — арабською. Існує 30+ діалектів, у них є стандартизовані версії, носій одного діалекту часто не розуміє іншого, але ми всі говоримо одною мовою.

Моя добірка причин учити мову:
— це поширена мова, я багато з ким порозуміюсь;
— у мене або в чоловіка/дружини є родичі, які говорили тою мовою і належали до тої культури;
— подобається звучання, граматика, синт.;
— у цієї мови геть інша логіка і вона змінює мій спосіб мислення (як токі-пона);
— хочу відвідати цю країну і говорити з носіями;
— у мене в Україні є приятелі, з якими хочу говорити їхньою мовою;
— хочу дивитись надбання цієї мови/культури в оригіналі, щоб повністю зрозуміти значення і перекладач не викривляв моє сприйняття (у мене — давньогрецька і біблійний іврит).

Слово катамаран запозичене з тамільської мови, கட்டு மரம் (каттумарам), що дослівно означає «зв'язані колоди».

Як сказати українською non-binary?
Небінарний, якщо це чоловік.
Небінарна, якщо це жінка.

— один історик зняв відео про культ особистости Леніна
— як його звуть?
— Мараєв Владлен.

Поляки дають кошти не на чай, а на пиво, тож чайові в них — це napiwek.

Моя учениця з діаспори називає голубці «cabbage rolls».

Шпарга́лка (записка, якою учень користується потай) і шпарга́ли (папери, записи, рукописи) походять від лат. sparganum «пелюшка, лахміття, дрантя».

Значеннєвий зв'язок: старий одяг — щось старе, діряве, зношене — старі папери — взагалі папери.

Російська — польсько-болгарський суржик.

Куліш багато нарікав на Галицьку просвіту, називав її «недоріка, убогий каліка». А в 1908–1910-х роках львівська просвіта видала найповніше на той час шеститомне видання Куліша. Воно було більшим навіть за київське.

(с) Шевельов, «Листи Куліша і Куліш у Листах».

Цей вірш про голуба.

P. S. Не думайте про їжу.

Графіті (настінні написи) в Софії Київській на шпаклівці XI століття.

P. S. Російськомовні твори Шевченка, Куліша, Квітки-Основ'яненка, ба навіть українськомовні, видані в Москві або Петербурзі, будуть поза законом у 2027 р.

Законопроєкт 7633,
або забрали ніж, щоб не порізатись, і нема як хліба вкраяти

Він забороняє користати в освіті джерела, які написані:
— у державі, визнаній агресором;
— мовою держави-агресора;
— громадянином, юрособою цієї держави.

Я досліджую листи Івана Мазепи до Мотрі Кочубеївни. Як гадаєте, хто і де їх уперше видав? Бантиш-Каменський, у Москві. Чи були видані ще десь? Так, у Звенигородці в 1917-му і в Джерсі (США) бл. 1940-го. Моя наукова керівниця не радить використовувати видання 1830-го, бо на захисті можуть постати претензії: воно ж московське. Усе було б чудово, користай собі звенигородське або діаспорянське видання, АЛЕ вони відрізняються граматикою. Порівняймо другий лист:

Бантиш-Каменський: Зажурилися почувши отꙏ дѣвки
Звенигородське: Зажуривем ся, почувши од дівки
Діаспорянське: зажурився я, почувши від дівки

Якщо то не описка типографа, то ми фіксуємо використання множини щодо себе в українському епістолярному стилі того часу, а це сильна заява.

Московці вкрали чимало рукописів давньої української літератури й видали в себе. Не використовуючи їх, ми спотворюємо українську науку. Будь ласка, шановні законодавці, спочатку виділіть кошти й видайте в Україні давню літературу в усіх можливих списках, а тоді забороняйте.

#усмішка