منشورات 𝐁𝐨𝐨𝐤𝐬_𝐊.𝐑.💋 على Telegram

Повертаюся до вас з главою від Анжеліки❤️‍🔥

— Я витягнув тебе з клітки, Анжеліко.

— І притягнув в іншу! — крізь зуби процідила я. — Ти не рятуєш мене, тримаючи в цій кімнаті на короткому повідці. Тут навіть вікно не відчиняється! Я тільки другий день у твоєму домі, а мені вже нема чим дихати. Я задихаюся! Задихаюся у кожному куточку цієї довбаної кімнати!

У мене дихання забракло, і я зробила великий вдих через рот. Тіло тремтіло від того, як темні очі пильно дивилися на мене. І він стояв так близько, що я відчувала тепло його тіла та аромат, що починав зводити з розуму.

— Я міг кинути тебе в темний смердючий підвал, — твердим тоном заговорив Гнат, дивлячись мені просто в очі. — Міг залишити тебе без їжі та води. Міг звʼязати й робити усе, що мені б захотілося…

— То зроби! — закричала я, перериваючи його. Всередині все кипіло від гніву. — Ти хочеш отримати моє тіло? Ось! — я забрала свої руки, дозволяючи рушнику впасти біля моїх ніг. — Ну ж бо, Гнате! Зроби це! Дай мені ще більше причин ненавидіти тебе.

Передбачаючи ваші запитання, повідомляю, що найближчі дні оновлень не буде. А також наступного тижня вихід глав буде нерегулярний. Уже після свят, думаю, зʼявиться точніший графік. Зараз бажання і мотивації писати 0, тому беру трохи вихідних.

Продовження уже на сайті🤍 чекаю ваших вражень🥰

— Гарно, правда? 

— Жахливо, – пробурмотіла Анжеліка.

Мої губи ледь здригнулися. Я опустився на ліжко поруч з нею, а вона відвернула голову вбік, ховаючи від мене своє обличчя.

— Гаразд, — спокійно сказав я, не зводячи з неї очей. — А який у тебе улюблений колір?

— А яка тобі різниця? — огризнулася вона.

— Мені просто цікаво. Але можеш не відповідати, якщо не хочеш. Я і так знаю.

— Знаєш? — Анжеліка здивовано подивилася на мене. — І який?

Я вдав, що задумався, піднявши очі до стелі. Вона була такою білосніжною. Наче єдине світло у суцільній темряві. Доброта, чистота, невинність, краса…

— Білий, — відповів я, знову опустивши погляд на Анжеліку.

Вона на секунду завмерла, після чого фиркнула і повернула голову вбік.

— Ти не вгадав, — сказала дівчина, а тоді тихіше додала: — Я ненавиджу білий відтоді, як мене змусили надіту ту кляту весільну сукню.

Стабільно раз у місяць рубрика «вечір спойлерів»🎊

Запитуйте усе, що вас цікавить про книги в процесі (або майбутні новинки), а я постараюся максимально чесно відповісти🫶🏻❤️

Нова глава🔥🥰

— Ти ревнувала мене? — перепитав Влас, насуплено звівши брови.

Я опустила свої руки та витерла спітнілі долоні об тканину сукні. Не знаю, що змусило мене так сильно нервувати. Просто я не звикла говорити про свої почуття. І це Влас… Можливо, все це — просто чергова гра з його боку?

— Так, — тихо зізналася я. — І мені, чесно кажучи, набридло робити це.

Він зробив декілька кроків в мій бік та зупинився майже упритул. Довелося відхилити голову назад, щоб глянути йому в обличчя.

— Робити «що»? – пошепки уточнив він.

— Ненавидіти тебе, — так само тихо відповіла я.

Він нахилився до мене, обережно взявши мої долоні у свої руки. Одразу стало так тепло та приємно від ніжних дотиків його пальців.

— То перестань. Перестань ненавидіти.

Його очі здавалися такими темними, як глибока ніч, в якій хотілося заховатися.

— Але ж ти так само ненавидиш мене.

Обожнюю😂❤️

Просто щоб ви знали, що у мене багато цікавих ідей на майбутнє🤭 і ця книга, до речі, стосується вже знайомого нам циклу😅 Маєте здогадки?🤔

Нова глава уже на сайті❤️‍🔥 чекаю вражень🫶🏻🤍

— Ти справді думаєш, що твій чоловік зможе нашкодити мені?

— Він уже це зробив, – сказала я, посміхнувшись йому у відповідь. — Ти ж не просто так викрав мене. Що тобі потрібно? Гроші? Ти вимагатимеш викуп за мене?

Він на секунду серйозно подивився на мене, а тоді голосно засміявся. Мене це спантеличило. Хіба викрадення близьких — це не найлегший спосіб отримати велику суму грошей у впливових людей? Але тоді б мене, мабуть, помістили до підвалу чи відвезли в якесь закинуте місце. Хвилювання стало ще сильнішим, і я відчула, що моє серце мало не вистрибнуло з грудей. Чому він привіз мене до себе додому? Чому я зараз в його спальні? Чому він не тримає мене звʼязаною? Чому… Так багато «чому» крутилося в моїй голові. Його темні очі слідкували за моїм обличчям, наче він зміг прочитати усі мої запитання.

— Мені не потрібні гроші, – чоловічий голос стих майже до шепотіння, коли він нахилився ближче та додав: – Мені потрібна ти, Анжеліко.

Давно я не проводила прямих ефірів, тому зустрінемося десь о 20:30 в моєму тт🫶🏻 посилання надішлю❤️

Емоцій у новій главі багато🔥

— Що з твоєю рукою? — спитав я.

— Відпусти мене! — прогарчала вона, намагаючись пробитися крізь мене.

Але я буквально притиснув її тіло до стіни ліфта, блокуючи будь-які рухи.

— Я буду кричати! — пригрозила дівчина. — Я кричатиму про допомогу, а потім…

— А потім по тебе приїде твій чоловік, подивиться камери у ліфті, — спокійно говорив я, — побачить, як ми близько стоїмо… І що буде далі?

Анжеліка гордо підняла своє підборіддя. Частина освітлення у ліфті впала на її праву вилицю, і я помітив, що на обличчі дівчини насправді був макіяж. Принаймні вона намагалася перекрити косметикою темний синяк.

— Тобі краще піти геть і ніколи більше не наближатися до мене. Ти не знаєш мого чоловіка.

Мої брови злетіли вверх, і я ледве стримався, щоб не засміятися. Вона справді така наївна? Чи це її спосіб попередити мене? Думка, що вона може хвилюватися за мене, помітно зігріла.

— Кого ти намагаєшся захистити, Анжеліко? — спитав я, обережно поклавши свою руку на її щоку. — Мене чи себе?

На вас чекає продовження цієї історії❤️‍🔥

— Що не так, Ангеліно? — спитав він, розвівши руками. — Що цього разу я зробив не так?

— Ти жартуєш? Ти обдурив мене!

— Обдурив? — Влас відверто здивувався. – Що, бляха, змусило тебе так думати?

— Бо ти… — я тикнула своїм пальцем у його груди. — Ти завжди це робиш! Обманюєш та маніпулюєш мною, щоб обіграти й перемогти. Але краще б ти розізлив мене, аніж знову погрався моїми почуттями!

— Якими? Якими почуттями, Ангеліно?

Я напружилася, коли він підійшов ближче до мене, майже впритул.

— Тими, де ти постійно ненавидиш мене? – голосно спитав Влас. — Ти ж навіть не намагалася. Ти ніколи навіть не намагалася пізнати мене краще.

— Я спробувала! Я спробувала пізнати тебе, але ти вкотре виявився розчаруванням. Коли ми сиділи тоді на пляжі, я подумала, що усі ті новини про тебе могли бути неправдою. Але тепер я розумію, що ти… Ти ще гірший, аніж про тебе розказують, Власе!