Прийти, як є.
Не вдягати маску.
Не підбирати правильних слів.
Взагалі інколи без слів.
Бувають такі періоди, що ти приходиш до Господа і не можеш взагалі не те, що слова підібрати, а думки зформулювати не можеш, а думки впорядкувати не можеш.
Через втому, через гіпервтому, через тиск обставин, через гіпертиск обставин.
Ось приходиш з цим всім потоком думок.
Часто дуже хаотичним.
З усіма ситуаціями, з усіма невпорядкованими уривками ситуацій, з усіма обставинами, з усіма своїми реакціями на них.
Приходиш просто.
З усім таким неправильним, непідготовленим.
Приходиш, як до Найріднішого, Який зрозуміє про тебе те, що ти сама не розумієш про себе.
Так ось приносиш це все.
І диво!
Тобі стає легше.
Просто легше.
Що ти робила для цього?
Нічого.
Просто прийшла, як є.
Прийшла до Того, до Кого можна прийти, як є.
Просто, без прикрас і фільтрів♡
#неможунеписати