US Politics

Бий американщину по її мільярдерському /асс-шному писку!

З Новим роком, пані і панове.

Підводимо підсумки року, що минає

Пропонуємо вам разом з нами згадати, що ми вже дізналися і трошки привідкрити завісу над тим, що на нас чекає.

Два роки тому ми розпочали з бази:

Перший цикл статей про шлях України до ЄС:
І. Зрозуміти Європу
ІІ. Україна-ЄС. Шлях до кандидатства
ІІІ. Україна-ЄС. Шлях до членства
ІV. Майбутнє Європи. ЄПС та Україна
V. Віднайдення України

І вже цього року розпочали новий етап:

Подкаст про Європейський Союз:
Серія І. Європейський парламент. Історія тихої революції
Серія ІІ. Європейський парламент. Яблуко розбрату
Серія ІІІ. Стратегічна автономія ЄС

Другий цикл статей про Стратегію ЄС на найближчі роки:
І. Стратегічний Порядок денний ЄС 2024-2029
ІІ. Політичні Орієнтири Єврокомісії 2024-2029
ІІІ. Конкурентоспроможність ЄС, звіт Маріо Драґі – короткий огляд та перші реакції, окрема думка американського бізнесу

Економіка домінувала як у внутрішніх дискусіях так і в зовнішніх протистояннях. Так, Енріко Летта пішов далі свого звіту про Спільний ринок ЄС, закликаючи вийти з фінансового «рабства» США. Разом з ним, підтримуючи головні ідеї Драґі, закликали до рішучих політичних дій і головні банкіри Європи. Підбила підсумки цієї дискусії президент ЄЦБ – К. Лаґард нагадавши, що час завершувати фінансову інтеграцію ЄС, новий світовий порядок вже тут.

Торгова війна з Китаєм
Ми багато писали про події торгової війни Євросоюзу з Китаєм, яка розпочалася з мит на імпорт китайських електромобілів до ЄС, далі Китай намагався контратакувати наносячи удар по французькому конь'яку, змушуючи Єврокомісію шукати шлях для примирення Франції та Німеччини. Націлився Китай і на сектор молочних продуктів ЄС, звинувачуючи європейців в надмірному дотуванні сектору.
Однак, ослаблі лідери ЄС – Німеччина та Франція не змогли сформувати однозначну позицію щодо таких питань – лідерство перейшло в руки Єврокомісії.

Паралельно з цим ЄС розширює партнерство з іншими регіонами. Так 2024 року був проведений перший саміт за участю лідерів ЄС і країн Ради співробітництва арабських держав Перської затоки під назвою «Стратегічне партнерство заради миру і процвітання».
Пізніше, в грудні ЄС та МЕРКОСУР підписали епохальну Угоду про стратегічне партнерство, про яку ми ще будемо говорити.

Новий баланс сил в Євросоюзі виніс на перший план Єврокомісію та її президента Урсулу фон дер Ляєн, яка незважаючи на протидію з обох боків політичного спектру досягла своїх цілей і сформувала нову Колегію. Новий формат дає багато простору для роздумів – чи готова Європа до розширення і реформування. І чи справді необхідні кардинальні реформи щоб змусити важкий і неповороткий механізм Євросоюзу працювати?

Однак, це все питання «стратегічних перспектив». Очевидно, що сьогодні проблема номер один – оборона Союзу. І саме в цій сфері відбулося багато зрушень. Починаючи від призначення єврокомісара з питань Оборони і завершуючи розмовами про можливий вихід США з НАТО.

Ці розмови не були порожніми. Так ЄС знаходиться на фінальній стадій формування власних дієвих «сил швидкого реагування». І якщо питання спільних бойових підрозділів не нове для країн ЄС то формування спільної європейської розвідки є наступним кроком на шляху до подальшої інтеграції ЄС. Також ЄС починає фінансувати проекти з підтримки спільних закупівель оборонної продукції державами-членами. Необхідно згадати і про важливість ЄІБ який стане головним гарантом стабільних інвестицій і який вже розробляє відповідні програми фінансування.

Завершуючи тему оборони Європи згадаємо про ключовий документ цього року – Оперативний План «Німеччина»

І звісно – в очікуванні Трампа!

Те що на нас очікує:

📌 Угода ЄС-МЕРКОСУР. Чи справді вона епохальна?

📌 Стратегічний Порядок Денний на наступні 18 місяців. Плани Польщі, Данії та Кіпру.

📌 Нова Угода між ЄС та Швейцарією. Декілька років назад Швейцарія розпочала зміну курсу і навіть була «покарана» за свій нейтралітет. Прийшов час для нового формату співпраці. Шлях до ЄС?

📌 Ісландія та перспективи острова стати наступним членом ЄС.

І набагато більше.

Залишайтеся з нами – найцікавіше попереду!

🇪🇺 Підписатися на 12 зірок

Президент Джимі Картер
1 жовтня 1924 — 29 грудня 2024

Народився за Калвіна Куліджа, а після відставки пережив президентства Рейгана, Буша старшого, Клінтона, Буша молодшого, Обами, Трампа і Байдена.

Пропустив цей прикол.

АОС видалила свій she/her пронинс з профілю в твіттері.

Не зараз, вже півроку як.

Але це на тему лівих і воукізму. Трошки розуміють куди вітер дме і не хочуть опинитися за бортом великої політики. Особливо зараз, коли демократичний естеблішмент зазнав такої гучної поразки і є шанс захопити партію в наступні 2-4 роки.

Венс працює з сенаторами, щоб узгодити затвердження контраверсійних кандидатур в адміністрацію Трампа.

Майбутній віце-президент організовує зустрічі в сенаті, зокрема з потенційним генпрокурором Ґейтсом.

Сенаторів переконують, що Трампу потрібна затверджена команда саме з запропонованих кандидатів і то швидко. В разі відмови проголосувати за затвердження сенаторам натякають, що наступного разу переобратися може бути непросто — команда президента організує гарячі праймеріз. Проте не для всіх сенаторів цей аргумент вагомий.

Ось, до речі, топ-9 республіканців в сенаті, які можуть створити Трампу проблеми:

Ліза Мурковскі (Аляска)
Сьюзан Коловнс (Мен)
Джон Куртіс (Юта) (це він прийшов на місце Міта Ромні)
Білл Кессіді (Луїзіана)
Тодд Янґ (Індіана)
Джоні Ернст (Айова)
Том Тілліс (Північна Кароліна)
Джон Корнін (Техас)
Мітч МакКонел (Кентуккі) (цьому діду вже точно нічого втрачати)

Поки майбутній радник Трампа Волц освоюється в ролі головного деескалатора, критикуючи рішення адміністрації дозволити удари АТАCMSами жирними ракетами «вглиб» території РФ, а шизофреніки-республіканці в Палаті висловлюються, що цей дозвіл достойний імпічменту, у мене нема сил в деталях слідкувати за цими діячами.

Натомість, обнадійливо виглядає консолідація і координація в Європі.

Зокрема, тішить згода міністрів в питанні оборонних єврооблігацій. Такі спільні запозичення — це дуже важливо для сталого і достатньо масштабного розвитку оборонної промисловості в ЄС. А вона потрібна сьогодні як ніколи.

⚡️⚡️⚡️Байден дав Бандері героя України!

Жарт для олдів на тему lame duck presidency.

Feel the Bern!

Дуже цікаве інтервʼю з Берні Сандерсом.

Я взагалі ніколи не був великим прихильником лівих політичних поглядів. І з віком взагалі відчуваю антипатію до ідеологічності. На мою простецьку думку питання економічні треба вирішувати керуючись калькулятором, а також балансуючи фактом, що життя не обмежується ринком і окрім прибутку чи витрат існують переваги і ризики іншого характеру, наприклад, соціального.

І от в цьому плані Берні (залишимо за дужками ефективність пропонованих ним політик) — хороший приклад того, чого забракло демократам. Він вміє визначати проблеми, вміє доносити своє бачення до виборця і вміє розставляти зрозумілі акценти.

Трамп також це вміє. Трамп визначив для виборця причини їхніх головних проблем — економічних. Це мігранти і це політичний клас в Вашингтоні.

Як Камала визначила для виборця проблеми та їх рішення? Якщо спростити — ніяк.

Берні в цьому плані значно більш артикульований. Він прямо каже: їж багатих. Топ 1% заробляє всі гроші, формує політики і годує вас, шановні виборці, казочками про те що система загальної безкоштовної медицини та освіти зруйнує Америку. Це брехня! Це топ 1% руйнує Америку!

Пісня стара як світ, але зрозуміла. І в середньостроковій перспективі навіть не зовсім відірвана від реальності. Хоч реальність, звісно, завжди складніша, ніж можна пояснити політичними гаслами.

У нас люблять критикувати американських лівих за воукізм. Усі ці гендери-трансгедери. Берні в цьому плані завжди дуже артикульовано дає зрозуміти, що в той час як питання громадянських свобод і рівних прав [для нього] важливі, але не в них суть. Суть в тому що клас супер-багатих взяв в заручники політичну систему і пʼє кров зі звичайного роботяги. А але білий він, чорний чи трансгендерний — це питання десяте.

Демократична партія показала себе структурою значно міцнішою, інституалізованішою і керованішою, ніж республіканська, яка з 2016 просто посипалась без бою. Демократичний естеблішмент вміє керувати своєю партією. Але не вміє керувати більшістю виборців.

І тому дуже цікаво подивитись яким буде баланс сил протягом наступних чотирьох років.

Чи зʼявиться хтось на лівому фланзі політики, хто зможе розгорнути рух і захопити увагу простого американця (це явно буде не старенький Берні) і чи зможе Демпартія цей рух інтегрувати.

Тим часом Лара Трамп може замінити Рубіо в Сенаті.

Все більше впливових республіканців закликають губернатора Десантіса призначити невістку Трампа (дружину його сина Еріка) сенатором від штату Флорида після того як Марко Рубіо очолить держдеп.

Лара очолює Республіканський національний комітет (типу очільниця партії), в минулому телевізійний продюсер.

Призначити сенатора на вакантне місце (до виборів) має губернатор штату. Для Десантіса це теж буде своєрідним тестом на лояльність, щодо якої лишились сумніви після праймеріз.

За кандидатуру Лари висловились Ілон Маск та інший сенатор з Флориди Рік Скотт.

Я от все міркую — а навіщо Трамп запропонував такі контраверсійні кандидатури на відповідальні посади?

Ну крім очевидного: нікчеми, що отримають посади виключно тому що їх нізвідки витяг Трамп, у всьому завдячуватимуть Трампу, а отже не буде проблем з лояльністю.

В кінці минулого терміну Трамп цікавився у голови Пентагону чи можна використовувати війська проти протестуючих. Міністр однозначно відповів, що ні. Трамп засмутився. Більше він таких відповідей не хоче.

Але і інше цікаве. По суті — з розбитою поразкою демпартією, цілком контрольованою Палатою і лояльним Верховним судом, єдиною перепоною Трампу на шляху до абсолютної влади є республіканці в Сенаті.

Якщо запропонувати їм такі принизливі кандидатури як Тулсі і Гейтс і змусити їх затвердити, то це буде переконливий сигнал, що не потрібно ставити Трампу палиці в колеса.

Як він змусить їх проголосувати за? Поки що поняття не маю. Просто припускаю, що він хоче зробити саме це.

Його посіпака сенатор від Алабами Томмі Тубервіль уже публічно висловився:

«Президент Трамп і Джей Ді Венс керуватимуть Сенатом. Хочете цьому завадити? Добре. Але ми постараємось вижити вас з Сенату, якщо ви спробуєте це зробити».

Говорив він саме про опозицію законодавчим ініціативам та кандидатурам в адміністрацію, запропонованим Трампом.

Наразі говорять про як мінімум 10 сенаторів-республіканцям, які готові голосувати проти згаданих кандидатур. Побачимо як їх будуть давити.

На фоні всього божевілля, що відбувається в Штатах з призначенням, зокрема і в оборонній сфері, промінчик світла в Європі.

Спільні закупівлі озброєння в ЄС — це необхідний крок, щоб організовано завантажувати європейську оборонну промисловість і з часом вийти на прийнятні масштаби виробництва озброєння.

Перефразовуючи одного відомого авантюриста, це ще не кінець залежності від американського озброєння. Це навіть не початок кінця. Але це, можливо, кінець початку.

🇪🇺Підписуйтесь на 12 зірок і слідкуйте за приємною динамікою. Бо читаючи виключно новини з Америки можна не пережити наступні 4 роки.

Якщо про першу порцію вчорашніх призначень я знайшов що сказати, то другу навіть коментувати не хотілось.

За мене це зробив Джон Болтон:

«Призначенням Тулсі Ґаббард на посаду директора Національної розвідки він [Трамп] посилає сигнал, що ми зʼїхали з глузду в питанні збору розвідданих.

Буквально ще кілька годин тому я б сказав, що це найгірше призначення в адміністрацію в сучасній американській історії. Але звісно, номінування Метта Ґейтса переплюнуло навіть це».

Він, до речі, закликав ФБР провести розслідування щодо цих двох перед слуханням в Сенаті. Йому, як людині досвідченій в питанні нацбезпеки не комфортно, що зливний бачок російської пропаганди очолюватиме національну розвідку.

А Ґейтс, до речі, швиденько пішов у відставку з Конгресу. Начебто, щоб пошвидше когось обрали на його місце і не було проблем для республіканської більшості.

Насправді ж, щоб припинити розслідування комітету з етики проти нього. Результати розслідування могли опублікувати вже в пʼятницю. А там йшлося про сексуальні домагання та вживання наркотиків.

Нормальний такий Trump style: прикрий злочинця посадою генпрокурора, щоб він прикрив справи проти тебе.

Вчора, до речі, було обрано нову команду керівництва республіканців в Сенаті. І вона фактично стала логічним продовженням команди МакКонелла. Розвороту в сторону трампізму не відбулося. І мені цікаво чи вистачить у сенаторів натхнення не затвердити деяких запропонованих Трампом осіб на посади?

Новини про призначення Піта Гегсета та Ілона з Вівеком зранку виглядають просто як прикол.

З міністерством ефективності, то це виглядає як класична практика пізнього 19 століття: подякувати людям за підтримку посадою.

З Гегсетом і Пентагоном, як на мене, свідчення того, що Трамп серйозно не сприймає військові загрози і не бачить викликів для американських збройних сил. Аби воукізм збороти, для цього підійде і колишній майор, який лобіює помилування військових злочинців і проповідує боротьбу з лівими а армії на Fox News.

Справа, яка видається Трампу важливою — це депортація нелегалів. Тому на тому напрямі він нарахував посади серйозними перевіреними людьми. А Пентагон — то вже таке…

І в цьому плані я задумався і щодо призначення полковника Волца на посаду радника з нацбезпеки. Чи Трамп бачить в ньому експерта з широким баченням глобальних безпекових проблем чи людину з певним військовим бекграундом, яка буде професійно погоджуватись зі специфічними поглядами Дональда і оформлювати їм в щось подібне безпековій політиці?…

Республіканці взяли Палату. Але бояться, що Трамп створює проблеми для їхньої більшості.

Наразі підтверджено 219 місць у республіканців, 210 у демократів. Ще 6 рахують. Там орієнтовно 3-3.

Тобто припустімо у респів буде 222, у демів 213. Точно так само як в було в 2022.

Але при цьому Трамп затирає двох конгресменів до адміністрації, що знову лишає Джонсона на декілька місяців з крихкою більшістю в 220 (при необхідних 218) конгресменів. Варто комусь прихворіти, померти чи піти у відставку і прийняття рішень під загрозою. Одним словом спікер не в захваті.

Хоча припускаю, що тримати конгресменів в покорі спікеру буде простіше при Трампі в Білому домі.

Ми вже писали про плани Трампа. Однак, аналітичний центр Bruegel підготував можливий графік конкретних дій. Вийшло епічно.

❌❌❌Негайно
Трамп висловлювався чітко щодо деяких заходів – і вони можуть бути швидко реалізовані за допомогою виконавчих указів.

📌 Вихід з Паризької угоди (приєднання до угоди було одним з перших указів Байдена. Було б символічно негайно скасувати це рішення. Ще одна причина – спливає трирічний період виходу з угоди).
📌 Розширення підтримки Ізраїлю (в першу чергу нефінансова підтримка – дипломатична та «бряцання зброєю»).

❌❌Короткострокова перспектива (весна - літо 2025 року)
Деякі заходи є пріоритетними для Трампа, але їх реалізація може бути складною – наприклад, через те, що для призначень потрібне схвалення Сенату і можуть виникнути юридичні проблеми.

📌 Тарифи Трампа (лобіювання бізнесом винятків та призначення нового торгового представника США може відтермінувати їх запровадження).
📌 Початок депортацій (є пріоритетом, але фінансові інтереси певних секторів можуть постраждати, а реалізація може виявитися складною).
📌 Нова українська стратегія (складність питання, що передбачає компроміси з точки зору Трампа, означає, що для появи нової стратегії може знадобитися час. Він заявив, що не хоче платити за європейську безпеку, але США зацікавлені як у тому, щоб не поступатися впливом, так і в тому, щоб продовжувати продавати зброю Україні).
📌 Звільнення працівників держсектору (реалізація правила, запровадженого Трампом раніше, яке дозволяє масштабні звільнення держслужбовців, займе певний час, а регулювання, запроваджене Байденом, затягує цей процес).
📌 Відмова від кліматичного фінансування, не орієнтованого на бізнес (скасування IRA зашкодить інтересам бізнесу в «червоних» штатах. У короткостроковій перспективі більш вірогідним є скорочення фінансування інших кліматичних політик (агентств, проєктів)).

❌Середньострокова перспектива (2025-2026)
Менш пріоритетні та складніші заходи.

📌 Призначення нових чиновників адміністрації (укомплектування адміністрації лоялістами займе певний час, так само як і скорочення штату відомств, які не подобаються Трампу).
📌 Зниження податків (є пріоритетом, але є складним з юридичної та політичної точки зору. Імплементація міжнародних податкових угод під загрозою).
📌 Скорочення фінансування національних наукових проектів.
📌 Дезорганізація органів охорони здоров'я (якщо буде призначено противника вакцинації Роберта Ф. Кеннеді-молодшого на посаду керівника федеральних агентств охорони здоров'я).
📌 Скасування екологічних норм (можна очікувати, що низка правил буде скасована, що супроводжуватиметься ліквідацією регуляторних агентств).
📌 Видатки на оборону НАТО (під час своєї першої каденції Трамп тиснув на членів НАТО з вимогою збільшити витрати на оборону. Можна очікувати повторення, пов'язаного з його стратегією щодо України).
📌 Дерегуляція криптовалют (наприклад, шляхом доручення Комісії з цінних паперів і бірж ставитися до криптовалют більш лояльно).
📌 Цифрове регулювання (враховуючи, появу Ілона Маска у наступній адміністрації, можна очікувати, що його необмежений підхід до соціальних мереж отримає поштовх разом із дерегуляцією. Великі технологічні компанії, які не подобаються Трампу, такі як Alphabet, можуть зіткнутися з юридичними проблемами з боку уряду (наприклад, через антимонопольну політику)).
📌 Більш агресивна політика щодо Китаю (не лише з точки зору тарифів).

❌Довгострокова перспектива (2026-2028)

📌 Дерегуляція послуг (можна очікувати відповідно до теми дерегуляції та руйнування адміністративної держави).
📌 Призначення у ФРС (термін повноважень Дж. Пауелла на посаді голови ФРС закінчується у 2026 році, до 2028 Трамп зможе призначити 4/7 керівників ФРС).
📌 Нові судові призначення.
📌 Скорочення фінансування багатосторонніх інституцій.
📌 Перерозподіл розміщення військових активів США.

Хоча цей графік є спекулятивним, з нього випливає одна тема: очікування, що США відійдуть від лідерства в питаннях клімату, багатосторонніх економічних інституцій та глобальної безпеки. Перед політиками ЄС постане завдання заповнити вакуум.


🇪🇺 Підписатися на 12 зірок

Марко Рубіо в держдеп

Це, напевне, не найгірший варіант. За інерцією Рубіо вважають представником партійного естеблішменту чи того що від нього лишилось. Протеже Джеба Буша.

Можу припустити, що обрання більш «традиційної» фігури на цю роль — це прагнення Трампа реалізовувати свою зовнішню політику не надто ламаючи традиційні механізми і ролі. Або, що теж не менш реалістично, залишити традиційну дипломатію просто фасадом і вирішувати всі важливі питання в обхід.

Але як і з Еліс Стефанік, мені здається, тут вимальовується новий стиль управління Трампа.

Рубіо, попри відверті приниження і розбіжності в поглядах з Трампом в 2016, методично демонстрував свою лояльність. Зокрема і в українському питання висловлюючи скептицизм і в коментарях і голосуваннями.

І він отримав свою винагороду. А винагорода — це квиток в політичне майбутнє. Довгі роки в сенаті і посада держсекретаря — це ідеальне резюме для президентства.

Трамп (ймовірно 🌚 ) не балотуватиметься в 2028. А отже його голос в обранні наступника — це універсальна морквина, якою він зможе 3-4 роки маніпулювати своїм оточенням. Головне на важливі посади поставити людей з президентськими амбіціями.

Бувай, Америко!

Поки Сполучені Штати вправляються у внутрішніх кульбітаз десь між популізмом і фашизмом, Європі доводиться міркувати про своє майбутнє в цьому мінливому світі.

А ми з шановним панством поміркували про природу трансатлантичних стосунків, а головне — про перспективи Європи на шляху до так званої стратегічної автономності.

В студії:
Головний редактор 12 зірок — Георгій Рябцун
Політолог — Ярослав Божко
Ставить питання — Віталій Нелепов

Слухати на Apple Podcast

Слухати на Spotify Podcast

Слухати на YouTube


🇪🇺 Підписатися на 12 зірок

Еліс Стефанік — нова Нікі Гейлі?

Кажуть Трамп їй пропонує посаду посла в ООН.

Це така посада, яка дає політику міжнародне портфоліо без необхідності виїздити за межі Нью Йорку. А отже, теоретично, відкриває перспективи подальшої політичної карʼєри.

І тут мені здається важливо саме це, а не погляди конгресвумен Стефанік на якісь там особливості близькосхідного життя.

Власне, Нікі Гейлі, саме переїздом з губернаторського маєтку Південної Кароліни в офіс на Мангеттені почала своє сходження. Яке, однак, закінчилось десь на підʼїзді до Нью Гемпширу.

Тому так, ця пропозиція — це комплімент Стефанік, але також і відкриття вакансії у команді керівництва GOP в Палаті.

Ну і на місці самої конгресвумен, я б не надто радів таким лестощам. Наприклад, якби чутки про намір поставити Рамасвамі держсекретарем виявились правдою, то це красивий сигнал про те чого варте міжнародне портфоліо в світі Трампа.

Експерт момент.

Політіко от написало про те що і я, але з інсайдами.

Воно і не дивно, тема на поверхні і звісно ж моєї експертності не доводить. Не вірите — погляньте мій прогноз на вибори. Буквально 3/3.

Але тут я хотів сказати про інше. Хоч за підсумками виборів, здається, зʼявився очевидний список претендентів на 2028, є шанс, що всі ці претенденти виявляться зовсім не релевантними в битві за душу демпартіі.

Берні і АОС уже почали цю дискусію і вона не має минути безслідно. Теорія про «нормального кандидата» зазнала краху. І звісно, норміс, теоретично може витягнути боротьбу в 2028 на поверненні до нормальності як в 2020, але ця ідея не всім може здатися надійною.

Мені здається лівий популізм з простими гаслами (чим менше гасел, тим краще) цілком може взяти гору і претендувати на більшій успіх, щоб виграти робітничу Америку — і білу, і чорну, і латиноамериканську.

І цей лівий популізм буде як раз про working class, а не про воукізм.

От за цією динамікою в партії варто послідкувати.

Ні Гейлі, ні Помпео в адміністрації Трампа не буде.

Про це він сам написав в соцмережах.

Якщо про Гейлі особливо сумнівів не було, то з Помпео трохи сюрприз. Йому пророкували держдеп чи Пентагон. Але ні.

Якщо не знайшлось місця Помпео, то наврядчи знайдеться місце і його плану по Україні, який багато хто мріяв побачити планом Трампа.

От це твердження і це порівняння американського і європейського 9.11 дуже ілюстративне. І показує наскільки американоцентричне наше бачення світу. Навіть тут, на периферії Європи.

Нам доведеться міняти оптику, і друга перемога Трампа найкращий для цього сигнал. Не тому що Трамп не подобається мені. І не тому що Трампу не подобаємось ми.

А тому що Америка досить контрінтуїтивно прийшла до світової гегемонії. І так само контрінтуїтивно від неї відмовляється.

У 2001 році майбутній генерал і начальник військового комітету ЄС Клаудіо Граціано був військовим аташе в посольстві Італії у Вашингтоні.

Це був рік нападу на вежі-близнюки в Нью-Йорку 11 вересня 2001 року. У момент трагедії він сидів у своєму офісі у Вашингтоні. Він пам’ятає перехід Сполучених Штатів від країни миру до країни війни.

За його висловом, «день 9.11 змінив світову історію». У Європі великий перелом, за його словами, стався під час падіння Берлінської стіни. Раніше «існували дві наддержави, і баланс сил унеможливлював проведення операцій». Натомість, падіння Берлінської стіни відкрило новий Світ, в якому можливі нові виклики і нові сценарії розвитку в Європі.


🇪🇺 Підписатися на 12 зірок

Ще 2-3 прізвища мені нагадали в коментах.

Але один пан нагадав про себе сам. Губернатор Іллінойсу Джей Роберт Пріцкер дав прес-конференцію, де означив свою опозицію до Трампа. Нагадав про свою роль happy warrior і проголосив себе захисником прав і свобод.

Пріцкер нагадує чи-то гангстерські часи Чікаго, чи легендарного мера Нью-Йорка Лагвардію.

В будь-якому разі губернатор очевидно хоче, щоб країна його знала.

Майбутнє для демократів

Здавалось би результати виборів більш ніж розчарування для демократів. Але не для всіх.

Зокрема, для тих, хто має президентські амбіції перемога Трампа подарувала значно більше шансів, ніж перемога Камали.

Балотуватись аж в 2032 році (бо ж в 2028 проти чинного президента на праймеріз не красиво). До того ж або проти чинного президента (якби Камала не переобралась), або після двох термінів Камали (виборець захоче змін). Коротше варіанти погані.

Натомість при Трампі шлях до 2028 великій когорті «дозрілих» демократів виглядає сповненим можливостей. А опонентом за 4 роки буде не Трамп.

Попереду мідтерми 2026. Шанс заявити про себе, або агітуючи за когось, або самому балотуватись/переобиратись з прицілом на президентську кампанію за два роки.

Демократи, ймовірно, матимуть серію успіхів. Бо карта переобрання сенату буде більш сприятлива саме для демократів, а не переконлива республіканська більшість в Палаті (а вона лишиться не переконливою) — потенційна жертва «блакитної хвилі», типової для мідтермів.

Тож ось вам список людей, у кого зараз можливо не найгірший настрій:

•Губернатор Каліфорнії Ґевін Ньюсом
•Губернатор Пенсильванії Джош Шапіро
•Губернатор Мічигана Ґретхен Вітмар
•Губернатор Північної Кароліни Рой Купер
•Губернатор Міннесоти Тім Волз (чому б і ні?)
•Сенатор Емі Клобушар (памʼятаєте її?)
•Міністр транспорту Піт Буттіджеч (знову забув як там я писав його прізвище)

І, хтозна, можливо за три роки ви навіть читатимете про цих людей на цьому каналі. Бо колись цей канал почався з огляду кандидатів на праймеріз 2020…

Поки лідери країн Європи вітають Дональда Трампа з перемогою на виборах в Парижі сідає літак міністра оборони Німеччини, який після обіднього дзвінка своєму французькому колезі вирішив навідатися до нього особисто щоб обговорити наслідки виборів в США.

Цей жест говорить більше ніж будь-які послання між рядків. Хоча не всі політики в Європі дипломатично зустріли цю новину. Французи починаючи від лідера партії лібералів в Європарламенті, Валері Аї яка закликала європейців нарешті взяти долю в свої руки, до одного з лідерів французьких соціалістів в ЄП, Рафаеля Глюксманна, який наголосив, що Європа повинна бути готова взяти підтримку України на свої плечі. Лідер ЄНП, Манфред Вебер був обачнішим в своїй заяві, однак заявив, що ці вибори знаменують собою поворотний момент. Європа повинна твердо і рішуче відстоювати свої інтереси, зберігаючи при цьому тісну трансатлантичну співпрацю.

Лідер німецької опозиції, Фрідріх Мерц обережно підкреслив, що посада Президента США, як жодна інша посада у світі, поширює свою відповідальність за межі власних національних кордонів. І разом з цим Європа повинна стати здатною самостійно вести глобальну політику, взяти на себе відповідальність за власну безпеку і вивести свою економіку на новий рівень.

Як ми вже писали (неодноразово) очікування лідерів Європи не найкращі, крім того й сам Трамп налаштований не дружньо. Які ж будуть перші рішення лідерів Європи?

Вже завтра в Будапешті лідери країн Європи зберуться в форматі Європейської Політичної Спільноти для обговорення викликів європейській безпеці, нелегальної імміграції, питань економічної безпеки. І вже в п'ятницю в тому ж таки Будапешті лідери країн ЄС на неформальному саміті Європейської Ради в тіснішому колі обговорять ці ж самі питання. Очевидно, що питання реакції на обрання Трампа буде в фарватері обговорень. Європа має часову переваги поки Трамп не вступив на посаду підготувати йому свою пропозицію.

Стратегічна автономія ЄС: дякую, Америко, далі ми самі!

Саме це питання ми обговоримо з вами під час наступного випуску нашого подаксту. Чекайте наступного тижня!


🇪🇺 Підписатися на 12 зірок

…with your convictions and mine…

Глибоке привітання від Макрона, який готовий працювати з Трампом, маючи часом різні переконання (convictions).

Це цікаво, враховуючи що Трамп — convicted felon (засуджений злочинець).

А чого це кількість підписників росте?

Вибори закінчились! ;)

Інтрига лишилась мінімальна: більшість в Палаті і, відповідно, доля спікера Джонсона.

Але враховуючи, що у Трампа хороші шанси виграти popular vote (вперше!), ймовірно і загальний баланс в Палаті буде на користь республіканців.

Що ж, це не випадковість. Це Америка.

І це важливий день, бо знімає багато питань, які виникли ще 8 років тому.

Щодо майбутнього трампістської Америки ще буде нагода поговорити. Як і про адміністрацію Трампа, майбутнє партії.

Але за гарячими слідами хочеться сказати пару слів про цю кампанію демократів. Що можна було зробити краще?

Власне, єдине що можливо (!) дало б кращий результат — це відмова Байдена балотуватись з самого початку і повноцінні праймеріз. В такому разі у кандидата була б можливість дистанціюватись від антирейтингів цієї адміністрації, крім того був шанс, що кандидат був би індивідуально сильним, харизматичним, артикульованим.

Камала — generic кандидат. Усереднений політик-демократ. Вона провела хорошу кампанію, як по книзі. Але цього виявилось замало.

Це Америка сьогодні. Америка сьогодні — це Трамп. І тут не варто побиватись і жаліти за старою-доброю Америкою (якшо у когось є така спокуса). Варто прийняти, що це реалії світу, в якому ми живемо.

В сенаті буде не менш ніж 53 у Республіканців, наскільки я розумію.

З Палатою поки не ясно.

Північна Кароліна і Джорджія майже напевно за Трампом.

Власне після цього питання лише в тому як швидко перемога Камали в Пенсильванії буде математично не можлива. Тож, остаточних результатів і визнання поразки від демократів не доведеться довго чекати.

Добре, що я завчасно написав про те чому так і не доведеться на це витрачати час сьогодні.

Власне, теорії, збудовані на єдиному полі з Айови, таки були не правильні. Ніякого непоміченого зсуву виборців не трапилось. І наразі Трамп впевнено бере те що йому прогнозувало і досить успішно бореться у всіх спірних штатах, включно з Пенсильванією, Вісконсином та Мічиганом, тож на даний момент перемога Камали дуже малоймовірна.

8 виборчих голосів Кентукі ідуть Трампу, 3 голоси Вермонту ідуть Гаріс.

Вибори — це американська версія Євробачення.

Що хвилює виборців найбільше:

36% стан демократії
30% економіка
14% аборти
11% імміграція
4% закордонні справи

Тим часом повідомляють про дуже високу явку в Пенсильванії. Може і до 70% дійде.

Це скоріше факт на користь Камали.

До речі, коли почуєте про опубліковані екзіт-поли, то не поспішайте хвилюватись.

В Америці це не відповідь на питання «за кого ви проголосували?», а всіляка другорядна маячня типу демографії виборців, їхніх поглядів на якісь побічні питання.

Не знаю чому так.

The rest is politics — мій улюблений подкаст останнім часом.

Зокрема і їхня американська версія. І, безумовно, крутий перший подкаст серії — The rest is history.

Каст уже в студії, обговорює вибори. Це цікавіше, ніж стрічку гортати.

Коли результати?

Всі пишуть розклад, долучусь і я. По ключовим штатам ось коли закриваються виборчі дільниці за київським часом. І додатково коли чекати результати підрахунку:

Джорджія. 2:00

Рахують швидко (протягом ночі), але в разі малого розриву між кандидатами можливі перерахунки. Тож ймовірно затягнеться на тижні.

Північна Кароліна. 2:30

Рахують досить швидко, дізнаємося результати протягом ночі.

Пенсильванія. 3:00

Зазвичай рахують досить довго, хоча цього стараються покращити процес. Тож ймовірно приблизні результати будемо знати вже на наступний день.

Мічиган. 3:00

Зазвичай рахують довго, але цього року змінили правила. Тож можливо дізнаємось ближче до обіду.

Вісконсин. 4:00

Скоріше за все дізнаємось після обіду.

Аризона. 5:00

Протягом ночі скоріше за все порадують близько половини, а до офіційних результатів доведеться чекати, можливо, й днів 10. Специфічні правила підрахунку голосів поштою, а поштою там голосують багато.

Невада. 5:00

В обід може знатимемо результати 50-80% підрахунку, але фінального результату чекати дні 4.

***
Чи варто сидіти всю ніч?

Якщо вам цікавий суто результат, то безумовно — ні.

Проте сам процес обговорення виборів і результатів в ЗМІ — цікава річ. Таке собі свято демократії. Багато аналізу вхідних даних, багато що можна зрозуміти з приводу того як реально повели себе виборців, які тренди спостерігаються на чию користь. Тож особисто я спробую посидіти-подивитись.

В контексті прогнозування результатів пригадались мені результати 2008 і 2016. Своєрідний бейзлайн чи золотий стандарт для кандидатів.

І якщо у Трампа, в принципі, є шанс повторити 2016, то в найоптимістичнішому сценарії для Камали вона візьме все обамівське, але без Флориди.

Безпекова політика Трампа:

Збудувати «залізний купол» над Америкою.

Очевидно, щоб захиститись від мексиканських трубопровідних ракет.

Займатись програмою буде Гаршель Уокер — колишній футболіст. Що трохи дивно. Бо він грав в нападі, а не в захисті.

У відповідь Уокер заявив:

«…у вівторок ми покінчимо з цим, коли проголосуємо за мого і вашого друга Дональд Трампа Джуніора. Дональда Трампа. Джональда Дж. Трампа».

Кого саме мав на увазі Уокер все ще зʼясовують.

І тут не зрозумієш, де Трамп жартує, де він серйозно. Трохи турбує лише те, що багатьох це не турбує.

І якщо вже лажати грати в прогнози, то ось моя версія мапи.

Камала: Мічиган, Вісконсин і Пенсильванія + по одному південно-східному і південно-західному штату (нехай буде Невада і Пн. Кароліна)

Відповідно Трампу Джорджія і Арізона.

Помалювати свою карту можна тут.

🇪🇺🇺🇸 Європейська картина торговельної політики майбутнього президента США. На що розраховують європейці?

За Трампа торговельна політика, ймовірно, буде більш агресивною, зосередженою на тарифах, ізоляціонізмі та протекціонізмі. Трамп розглядає торгівлю як гру з нульовою сумою, посилить заходи проти Китаю та союзників, таких як ЄС, щоб зменшити торговельний дефіцит США. Його адміністрація надаватиме пріоритет внутрішньому виробництву та автаркії, розглядаючи торгівлю як інструмент національної безпеки та геополітичного впливу.

На противагу цьому, Камала Гарріс, як очікується, не надаватиме пріоритету торгівлі, принаймні на початку свого президентства. Її підхід значною мірою продовжуватиме «орієнтовану на працівників» торговельну політику Байдена, наголошуючи на сталих і справедливих торговельних практиках з акцентом на правах людини, трудових та екологічних стандартах. Гарріс, найімовірніше, буде підтримувати стратегічні партнерства та багатосторонні механізми, хоча також буде готова використовувати тарифи вибірково, особливо проти Китаю, щоб захистити американські робочі місця та галузі, що також не відповідатиме багатостороннім правилам.

Економічна безпека у фокусі обох кандидатів, але Трамп і Гарріс пропонують різні методи та швидкість її досягнення.

Американські робочі місця та економічна безпека, зосереджена на антикитайській політиці, будуть на передньому плані торговельної політики США наступного президента. Різниця між кандидатами полягатиме в стратегії, обраній для відновлення американських робочих місць, а також у швидкості її імплементації: радикальне чи стратегічне відокремлення.

Мета Трампа – «перемістити цілі галузі промисловості» назад до США та зменшити залежність від Китаю з міркувань національної та економічної безпеки: по суті, здійснити відокремлення від КНР, а також покарати інші країни, з якими США мають дефіцит торговельного балансу.

Зі свого боку, Гарріс скоріш за все залишиться послідовницею вибіркового стратегічного відокремлення Байдена.

У своїй передвиборчій програмі Гарріс заявляє, що зосередиться на збереженні «американського лідерства в галузі напівпровідників, чистої енергії, ШІ та інших передових галузях майбутнього», а також на боротьбі з китайською недобросовісною торговельною практикою, «яка підриває інтереси американських робітників».

Вона була прихильницею Закону про зниження інфляції (IRA), Закону про науку і технології CHIPS та Закону «Купуй американське» і продовжуватиме зосереджуватися на просуванні американського виробництва та інновацій, а також на протидії зростанню Китаю, навіть якщо це означатиме порушення правил СОТ щодо субсидій.

Що стосується тарифів, то Гарріс виступала проти їх використання Трампом, називаючи їх «національним податком з продажів» з огляду на їхній вплив на американських робітників. Адміністрація Байдена зберегла багато мит Трампа і лише пом'якшила трансатлантичні торговельні відносини, тимчасово призупинивши санкції, пов'язані з суперечкою між Boeing та Airbus, і підвищивши тарифи на імпорт європейського алюмінію та сталі. Вона також не побоялася запровадити нові тарифи (до 100%) проти Китаю. Але вони були спрямовані на конкретні технології, тоді як Трамп вплине на величезний спектр основних споживчих товарів. Гарріс, ймовірно, і надалі буде обережною у запровадженні тарифів, націлюючи їх переважно на Китай і мінімізуючи непередбачувані наслідки для американських домогосподарств. Союзники, такі як ЄС, можуть розраховувати на те, що їм вдасться уникнути мит на їхній експорт.

Очікується, що жодна з адміністрацій не надаватиме пріоритетності угодам про вільну торгівлю, а багатостороння взаємодія, особливо зі СОТ, буде депріоритезована. Що стосується демократів – їх саботаж роботи СОТ розпочався ще в часи президенства Обами і продовжився за Байдена.

Посилення тиску на союзників з метою приведення їх у відповідність до американського бачення світу в поєднанні з більш орієнтованою на внутрішню політику США, призведе до посилення пріоритетності стратегічної автономії та економічної безпеки ЄС.


🇪🇺 Підписатися на 12 зірок

Хто переможе завтра?

5 листопада — день виборів.

1. Виборів президента.
2. Виборів до Сенату.
3. Виборів до Палати Представників Конгресу.

Спираючись на ті дані, що ми маємо, хто переможе?

• Нічия (все в педах статистичної похибки) щодо президентства.

• Республіканці найімовірніше візьмуть контроль над більшістю в Сенаті. Вони були в меншості з 2018.

• Нічия в Палаті. Республіканці в більшості там з 2022.

***

Існує багато теорій і пояснень які фактори зіграють на чию користь. І я буду з вами відвертий, роблячи «ставку» на того чи іншого кандидата ми просто обираємо той набір аргументів, який нас довподоби. На кожен аргумент знайдеться контраргумент.

Тож я просто поділюсь своїм інтуїтивним баченням, не більше.

👩🏽‍💼Камала виграє президентство.

Я вже писав про те що опитування цього року відкалвьровпні, щоб не пропустити виборця Трампа, а от точно «вловити» виборця Гаріс важче, враховуючи як нещодавно вона вступила в боротьбу.

Крім того, Гаріс має значну підтримку серед жінок, в той час як Трамп — серед чоловіків. А історично жінки голосують частіше, ніж чоловіки.

Ще один фактор — це робота «в полі». Команда Гаріс організувала безліч волонтерів в ключових штатах ходити від дверей до дверей і не просто агітувати за Камалу, а пересвідчуватися, що виборці, схильні за неї голосувати зареєстровані, знають де їхня виборча дільниця, куди і коли треба їхати. Навіть організовують транспорт до дільниць.

🐘Республіканці здобудуть більшість в Сенаті. Але всього 51 місце.

Це трохи пальцем в небо. Я майже не маю сумнівів, що GOP буде в більшості, але у мене є відчуття, що вони спіткнуться в надто багатьох місцях цього разу, зокрема не візьмуть Огайо.

🫏 Демократи візьмуть більшість в Палаті. З перевагою в 10-15 місць.

Великою мірою це функція від передбачених мною успіхів Камали. Вони «потягнуть» за собою кандидатів в інших виборчих бюлетенях. Посприяє цій перемозі і «поправіння» загальної риторики Демократів. Це заспокоїть поміркованих виборців.

***
Скріньте і тикайте мені цим в обличчя, коли в четвер-суботу виявиться, що я помилився 3/3

Теодор Рузвельт — найкращий президент в історії США за версією каналу та його підписників!

🇪🇺🇺🇸 В Європі не очікують від американських виборів нічого. Нічого хорошого.

Цьогорічна американська передвиборча кампанія, здається, лишається абсолютно поза увагою європейських політиків. І справа тут не виключно в мовчазній дипломатичності.

На відміну від емоційного 2016 і дещо стриманішого 2020, цьогоріч європейці не бачать суттєвої різниці між обома кандидатами в питанні співпраці з Європою.

Звісно, всі визнають непередбачуваність і нераціональність Трампа з його скептичним ставленням до ЄС, проте президентство Байдена продемонструвала, що тріщина в трансатлантичних стосунках – це тренд, а не випадковість.

Хоча в питанні оборони Байден демонстрував відданість американським гарантіям безпеки на континенті, політична ситуація в Америці загалом, зокрема з Конгресом під контролем Республіканців, однозначно штовхає Європу на самостійний шлях.

Але от що стало дійсно аргументом на користь стратегічної автономності Європи, то це IRA (Inflation Reduction Act) – комплекс американських ініціатив, спрямованих на субсидіювання власного виробництва і захист американського ринку, що всупереч принципам вільної торгівлі, поставило європейський бізнес в дуже скрутне становище.

Незважаючи на результати виборів в США Брюсель та Старсбург налаштовані на самостійне плавання. Підсилюючі конкурентоспроможність власної промисловості, захищаючи свої торговельні інтереси та консолідуючи оборонні спроможності.

Президентство Трампа буде для Європи черговим стрес-тестом. Проте президентство Камали не принесе суттєвих покращень в трансатлантичні стосунки. Визнаючи всі ризики другого терміну епатажного республіканця, деякі європейські політики зізнаються, що його перемога може принести необхідний імпульс в прийняття складних та ключових рішень. Одним з прикладів може бути ідея спільних запозичень через євробонди для фінансування військової допомоги України, якій наразі опирається Німеччина та Нідерланди.


🇪🇺 Підписатися на 12 зірок

Ліві були достатньо обережними протягом цієї кампанії з тих пір як Камала замінила Байдена.

Бо з тих пір у демократів зʼявились шанси виграти і якби ліві надто сильно давили на Камалу з приводу іміграціі, соціальної політики чи Палестини і вона програла, то відповідали б за це ліві.

Тепер цікаво буде подивитись що буде якщо вона виграє. Більш того, якщо демократи візьмуть більшість в Палаті. Припускаю, що більшість не буде значною в ліві матимуть на конференцію такий самий вплив, як праві мають на республіканців зараз.

Цікаво чи скористаються вони ним так само диструкивно. І чи дозволить естеблішмент їм це зробити.

Але це все «якщо».

Третій Рузвельт

Окрім двох відомих президентів, з цієї родини вийшов ще як мінімум один визначний діяч.

Кім Рузвельт — онук Теодора, двоюрідний племінник Елеонори і далекий родич ФДР.

Кім — шпигун, розвідник, журналіст. Відіграв ключову роль в повоєнній політиці США на Близикому Сході. Маніпулював всім що маніпулювалось, суттєво підважив вплив старих європейських сил на регіон.

До слова, очолював американську групу друзів Близького Сходу, про-арабську організацію, що пʼю критикувала американську про-ізраїльську політику ще до того як це стало мейнстрімом серед кампусних студенток з фіолетовим волоссям і безліччю пронаунсів.

Айова в грі?

Шокуючі результати опитувань в Айові.

Гаріс лідирує 47-44. І це досить авторитетний локальний полстер. Це дуже дивно, бо востаннє демократи брали штат в 2012. Трамп виграв а двічі з досить комфортною перевагою, а тому кандидати фактично навіть не проводять в Айові кампанію.

Щоправда паралельно вийшли результати опитувань від Емерсон і там Трамп лідирує в 10%. Тому не ясно що дійсно відбувається.

У Айови 6 електоральних голосів. І чесно кажучи, важко уявити як Айова сама по собі принесе Камалі перемогу без, скажімо, Пенсильванії. Цікавіше інше — чи дійсно опитування пропускають якийсь суттєве зміщення електоральних вподобань? Зокрема, що стосується жінок-виборців? І де ще можуть випливти сюрпризи?

Найкращий президент. Фінал!

Теодор Рузвельт проти Франкліна Д. Рузвельта

Два імперських президентства! Два визначних президентства, трансформаторних для Америки і світу.

Один привів США у 20 століття, другий зробив 20 століття американським.

Ваші фінальні аргументи, панове! Відкриємо опитування невдовзі.

Топ-3 без Вашингтона було б не легітимне.

А як вигравав Вілсон багато хто не розумів в 1912, не зрозумів і в 2024. Але на все є свої причини.

Про результати виборів

Багато розмов про те що Трамп спробує «хитнути» ситуацію в разі невдалих для себе результатів. Або навіть до оголошення результатів.

І дійсно риторика в нього така, що натякає на це. Розмови про фальсифікації вже зараз.

Але є декілька нюансів. По-перше, в 2020 розмови про сфальсифіковані вибори призвели до падіння явки серед республіканців в Джорджії на другому турі виборів до сенату через 2 місяці після президентських. Виборець втратив віру в систему і дав демократам здобути більшість в сенаті. Всі ці розмови про фальсифікації зараз теж можуть вплинути на активність виборців Трампа.

По-друге, памʼятаєте, що присяжні визнали Трампа винним за рядом кримінальних статей? То ось суд переніс винесення вироку на кінець листопада. Статті передбачають тюремний термін, але відсутність попередніх судимостей і насильницьких дій з боку Трампа скоріше за все врятують його від увʼязнення. Але в разі якщо за ці три тижні Трамп встигне наговорити і наробити чогось, що суд вважатиме недостойною поведінкою, наслідки можуть бути невтішні. Тож на думку деяких коментаторів винесення вироку буде стримуючим фактором для Дональда.

Опитування NYT/Siena: нічия

Цьому опитуванню авторитетні люди радили довіряти. І воно показує те що ми і так знали. Між Камалою і Трампом нічия. По 48% в popular vote.

Для Камали це, звісно, новина гірша, ніж для Трампа.

З хорошого для неї — за місяць скоротила відставання від Трампа в питанні економіки. Трампу в цьому питанні довіряють на 6% більше опитаних.

Ну і найбільше розділення, напевне, за статевою ознакою.

Серед чоловіків 55% за Трампа, 41% за Камалу.

Серед жінок 54% за Камалу, 42% за Трампа.

Ці голосування коштували мені з два десятка підписників і, думаю, під сотню мьютів.

Але я не жалкую, бо особисто для мене все це корисна розумова вправа. Крім того що непогана розвага.

Обговорюючи поточну політику ми часто концентруємось тільки на новинному циклі, обмежуємось нашими вподобаннями чи ще гірше — ідеологічними упередженнями.

Ретроспективний погляд допомагає подумати про критерії успішного президентства і успішного президента. Можливо допоможе якось краще оцінити і сучасних політиків.

Ну або просто розважимось, це теж важливо.

Тому поки всі новини це: Камала виступила там, Трамп виступив тут, результати опитування в Небрасці серед азіатів-трансгендерів без вищої освіти змінились на 0.0006%, ми продовжимо голосування.

Чвертьфінали почнемо завтра, а сьогодні влаштуємо почесні вибори кращих серед не найкращих.

Гаріс в ці дні теж не обмежує себе трьома північними штатами, але знайшла час для півдня.

Велике раллі в Джорджії. Там Камалу підтримав Обама.

А перед тим Гаріс навіть знайшла час для Техасу. Шансів виграти в штаті у Камали нема, але от підтримати демократа Олреда в боротьбі за місце в сенаті виявилось достатньо важливою метою, щоб Гаріс знайшла час в своєму розкладі.

Тріумфатор Другої світової і будівничий нового світового порядку не лишив шансів останньому президенту отцю-засновнику.

Всі чвертьфіналісти визначені, рухаємось далі.

Чого не бракує Нікі — то це політичних інстинктів. Непогано відчуває коли зʼявитись, коли піти.

Зараз вона відчуває, що перемога схиляється на користь Трампа і вона зробить все, щоб забезпечити собі майбутнє в партії. В партії Трампа.

Республіканець Майк Тьорнер, член Палати представників з Огайо, голова розвідувального комітету Палати, бʼє на сполох і тисне на Білий дім: США повинні розглянути варіант прямого військового втручання в разі участі військ Північної Кореї в бойових діях в Україні.

От це республіканець, який критикує адміністрацію за недостатню підтримку. Критикує посеред виборчого циклу, коли всі його колеги переобираються і партія веде відчайдушну боротьбу за збереження більшості.

Тобто це можливо. Але Трамп обирає іншу стратегію. Свідомо. З тих чи інших причин. Але зовсім іншу.

Це так, просто ілюстрація до моїх попередніх слів.

Найкращий президент США

⅛ пара №8

Джеймс Монро проти Дуайта Ейзенхауера

Монро - президент Ери добрих почуттів. Втілення уявлень батьків-засновників про безпартійність і єдність, що настала після війни 1812 і дискередитації Федералістів. Час територіальних розширень та прийняття нових штатів. Ключовою спадщиною Монро стала його доктрина, що проголошувала Західну півкулю сферою інтересів США. Проте добрі почуття не допомогли вирішити фундаментальні проблеми нації, а Міссурійський компроміс – відкладання проблеми рабства на майбутнє.

Ейзенхауер - ще один президент нової ери і добрих почуттів. Генерал очолив націю, що звикала до ролі світового гегемона. Вдома американці насолоджувались економічними наслідками повоєнного процвітання, у світі Америка очолювала та зміцнювала альянси, стримувала комуністів та розбирала по частинах старий колоніальний світ.

Хто з них достойний звання найвизначнішого президента США? Не соромтесь, аргументуйте, дискутуйте, дебатуйте. Голосування відкриємо ввечері.

До побачення, пане Ніксон!

Пане Вілсон, а ваша додаткова порція хейту чекає на вас в чвертьфіналі!

Ще трохи про широку коаліцію на підтримку Камали:

Емінем на раллі в Детройті (пардон, в Детруа) представляє Обама.

Білий репер і чорний президент. Америка — країна, де можливо все. 😶

А от Нейт Сілвер відчуває, що переможе Трамп. І теж написав про це колонку а NYT.

Проте він наполягає не довіряти почуттям. Ситуація зараз буквально 50 на 50.

Але цікавий факт, попри такі щільні перегони, наврядчи цифри колегії виборців будуть близькими. Малоймовірно, що кандидати приблизно порівну поділять ключові штати. Значно ймовірніше, скажімо, що хтось візьме 6 з 7. Проте наразі абсолютно не ясно — хто. Думаю — Камала, тому напевне — Трамп.

Тож що, поговоримо про ваші почуття? Що підказує ваша інтуїція?

Сенат

У демократів все поганенько в Монтані, хоч вони і не здаються, а направили додаткові ресурси в штат.

Стало гірше в Вісконсині, Мічигані і Пенсильванії, але у цих штатах по всім фронтам 50/50.

А от в Техасі Олред наблизився до Круза на відстань 1%. 5% — невизначені. Непогані шанси і хоч якісь причини для оптимізму, крім почуттів Карвілла.

Продовжуючи тему копіуму. Тепер від політичного консультанта Джеймса Карвілла.

Цей дядько свого часу виграв вибори для Клінтона в 1992 і загалом тямущий.

Його топ-3 чому Гаріс переможе:

1. Трамп лузер

Після 2016 республіканці весь час програють. Мідтерми в 2018, президентські в 2020, непереконливі результати в 2022 і ще ряд спеціальних виборів. Одна з причин — аборти. Це питання мобілізує виборця і тісно привʼязане до особи Трампа. Цього року виключення не буде.

2. Гроші. У Камали значно більше грошей.

Вона зібрала більше мільярда доларів, майже вдвічі більше за Трампа. Велика кількість пожертв — від малих донорів. І це не тільки гроші, це вражаюча організаційна структура на місцях, які вона оплачує.

3. Просто відчуття.

Це, звісно, сильний аргумент. Але не позбавлений сенсу. Гаріс представляє широку коаліцію. Від АОС до Діка Чейні. Все це створює певне враження, що Камала — кандидат всієї Америки.

***

Така річ як колонка від Карвілла на NYT це більше, ніж просто аналіз. І можливо аналіз тут таки грає другорядну роль.

Мета цієї колонки, на мою думку, не дати демократам на всіх рівнях впасти духом, зневіритись у своєму успіху і дати Трампу перемогти в ці фінальні тижні.

Декілька випадкових копіумних фактів для Камали

👩🏽‍💼Опитування цього року мають певну специфічну методологію, відкалібровану під виборця Трампа. Тож ймовірно Трамп не покаже на виборах результату кращого за опитування, як це було в 2020 і 2016.

👩🏽‍💼Крім того агрегаторам згодовують чимало опитувань, афілійованих з республіканцями, що може на декілька відсотків покращити результати Трампа в порівнянні з реальністю.

👩🏽‍💼Камала все ще попереду Трампа в popular vote. І це було б не важливо, якби не той факт, що в дуже демократичних і густонаселених Каліфорнії і Нью-Йорку Камала показує результат на 10-20% гірший, ніж Байден 4 роки тому. Якщо вона недобирає там, значить покращила результати деінде.

👩🏽‍💼В штабі Камали всі знервовані і налякані перспективою поразки, в штабі Трампа всі спокійні і майже тріумфують. В 2016 все було так само, але навпаки. Налякані, а отже вмотивовані працюють на порядок активніше та ефективніше в фінальні тижні. І це робить різницю.

***
Проте, не робитиму вигляду, що наведені факти — переконливий аргумент на користь Камали. Але коли якщо вона таки виграє всі навкруги розповідатимуть про це як про очевидні речі.

Найкращий президент США

⅛ пара №7

Вудро Вільсон проти Річарда Ніксона

Спадщина Вілсона, безумовно, має грунтовний вплив як на внутрішню, так і на зовнішню політику. Його прогресивні реформи, що включають 4 поправки до Конституції, запровадили прямі вибори сенаторів і надали виборчі права жінкам. Світові він приніс участь в Першій світовій і, що важливіше, план нового світового порядку, який повною мірою був реалізований вже після ДСВ.

Говорячи про Ніксона найчастіше згадують Вотергейт та скандальну відставку, але його президентство - дещо більше. Економічні успіхи хоч і досить обмежені, проте відзначились фундаментальною відміною Золотого стандарту Головний вплив був на зовнішню політику. Відкриття дипломатичних стосунків з Китаєм, розрядка з СРСР і завершення війни у В’єтнамі витягли США з трясовиння Холодної війни і, зрештою, спрямували до перемоги.

Хто з них достойний звання найвизначнішого президента США? Не соромтесь, аргументуйте, дискутуйте, дебатуйте. Голосування відкриємо ввечері.

У Респубоіканців не лише кадрові втрати, але й серйозні кадрові підсилення!

Тулсі Ґаббард на раллі Трампа заявила, що приєднається до партії.

Колись вона представляла Гаваї в палаті від Демократів і брала участь в демократичних праймеріз в 2020. Була напевне найекзотичнішою учасницею. І Гаваї тут ні до чого.

Партія підсилилася ще однією шизанутою пані з пропутінськими сантиментами.

Дякуємо президенту Полку за участь, а генерала Гранта вітаємо в чвертьфіналі південною мелодією!

Ліз Чейні проводить серію заходів з Камалою Гаріс в ключових штатах середнього заходу, щоб забезпечити підтримку поміркованих республіканців.

Коментуючи критику сенатора Ліндсі Грема Ліз сказала фразу, що буде корисною нам, українцям:

«По-перше не слухайте Ліндсі Грема. Це вам хороша життєва порада».

Амінь.

Найкращий президент США

⅛ пара №6

Джеймс Полк проти Улісса Гранта

Полк щиро вірив в американську Долю бути країною від Атлантики до Тихого океану. І доклався до її втілення як ніхто: приєднав незліченні території на північному та південному заході континенту. Але зробивши це поширив рабство на нові території, чим заклав підстави для майбутньої громадянської війни.

Грант — герой війни і президент, якому дістались у спадок тяжкі наслідки Громадянської війни і Реконструкція. Він доклав великих зусиль до боротьби з ККК і підписав 15 поправку, що гарантувала виборчі права представникам всіх рас. Поряд з тим президентство Гранта — епоха корупційних скандалів.

Ці два дуже різних президентства здебільшого невідомого нам 19 століття відзначаються певною спільною рисою. Обидва президенти перебували в тіні своїх попередників — Джексона і Лінкольна.


Хто з них достойний звання найвизначнішого президента США? Не соромтесь, аргументуйте, дискутуйте, дебатуйте. Голосування відкриємо ввечері.

Команда Лінкольна вимагала перерахунку голосів, але Верховний суд постановив визнати переможцем з мінімальною перевагою Теодора Рузвельта.

На цьому фото — поховальна процесія президента Лінкольна . В Нью-Йорку 24 квітня 1865 року труну з президентом везли Бродвеєм, повз будинок під номером 849, що належав Корнеліусу Рузвельту.

У відчиненому вікні на другому поверсі ледь помітні силуети двох хлопців, синів Корнеліуса — Еліота та Теодора, більш відомого як Тедді.

В ЄС Трампа оцінюють без всіляких двозначностей і готуються до торгівельного Перл-Харбору в разі обрання Дональда.

Найкращий президент США

⅛ пара №5

Авраам Лінкольн проти Теодора Рузвельта

Лінкольн - напевне другий після Вашингтона за впізнаваністю. Перший президент сучасної Республіканської партії, автор 13 поправки, людина, що виправила первородний гріх Сполучених Штатів, скасувавши рабство. Більше того, зберіг єдність Союзу в ході Громадянської війни. Авраам Лінкольн дав нове визначення свободи в Американському розумінні.

Рузвельт Став президентом випадково. В той період, коли ідеалізм і місія GOP, закладені Лінкольном, були майже вичерпані. І він дав їм нове життя прогресивістськими ідеями. Захист прав робітників, антимонопольні заходи, захист довкілля - все це шляхом драматичного розширення ролі федерального уряду. А крім того по-справжньому імперіалістичні погляди на зовнішню політику і перші акорди майбутньої американської гегемонії - все це президентство Тедді.

Хто з них достойний звання найвизначнішого президента США? Не соромтесь, аргументуйте, дискутуйте, дебатуйте. Голосування відкриємо ввечері.

Прощаємось з Ендрю Джексоном музичною композицією з рейганівських 80х.

А з Великим Комунікатором зустрінемось в чвертьфіналі.

They took our jobs!

Чому Камала (можливо) не переможе

Я, звісно, можу нагенерувати для вас багато копіуму. І щось з нього напевне просочиться в мої публікації в прийдешні тижні, але.

Опитування (а вони лишаються головним джерелом аналізу) показують тривожні, хай і не катастрофічні, для Гаріс дані. Команда Камали перебуває в стані від занепокоєння до паніки, у Трампа, навпаки, впевнені в своїх силах як ніколи.

То в чому ж проблема? Чому Камала, цілком ймовірно, програє?

В час, коли всі нарікали на безальтернативність вибору серед двох старих дідів, у мене була теорія, що все що потрібно для перемоги демократам — нормальний середньостатистичний демократичний кандидат без зайвого багажу у вигляді старечої деменції. Було враження, що є достатня для перемоги більшість, яка готова голосувати за щось прийнятне. Адже у Трампа досить багато мінусів, які турбують значну частину американських виборців. Просто дайте їм альтернативу.

І от Камала взялась протестувати мою теорію. До речі, ентузіазм її появи на чолі демократичного списку разом з її неординарним бекграундом, давали їй змогу заявити про себе як про особливого кандидата. Когось зі специфічним баченням майбутнього Америки, когось з візією, ідеєю, стилем.

Але чи таланту забракло, чи і мети такої не було. Камала як раз таки той самий усереднений кандидат-демократ, відкалібрований під запит виборця 2024.

Але ті дані, які в нас є свідчать, що цього не достатньо. Певні категорії виборців не натхненні її кандидатурою. Для багатьох, особливо молодих людей, вона — same old. Продовження президентства Байдена. І вони — ці категорії виборців — не хочуть брати в цьому участі.

Ще один фактор — люди не достатньо налякані перспективою другої каденції Трампа. Те, що він постулює — і масові депортації, і використання військових проти «внутрішніх ворогів»…та хоча б і його ідеї домовитись з Путіним — це б дискваліфікувало будь-якого топ-кандидата в 2012, 2008, 2004, 2000…ну ви зрозуміли.

Але люди перестали вірити словам Трампа і це, як не парадоксально, робить його прийнятним кандидатом.

«Та то просто Трамп так каже, це ж Трамп…» — кажуть люди і йдуть за нього голосувати.

І може воно, звісно, й так. Це однаково не виглядає як відповідальне голосування.

Але в сумі — невиразна Камала і не страшний Трамп ведуть демократів до поразки в 2024.

Я, однак, все ще схильний вірити в перемогу Камали. Чи-то копіум, про який я згадував, бʼє в голову, чи-то просто спортивний азарт. Бо ж заклався з одним поважним паном на пляшку чогось дорогого, в чому я не тямлю.

Не заздрю команді Трампа.

Це людина, яка ні на що не проміняє свої інстинкти. Пробувати вказувати йому як вести кампанію, що говорити і як діяти, очевидно, абсолютно безсенсовна річ.

От, наприклад, в ці фінальні тижні, коли рейтинги показують мікроскопічну відстань між кандидатами, Камала зі шкури пнеться, щоб схилити чашу вагів на свою сторону. І робить це явно скоординовано з кампанією, продумано, згідно з розрахунками.

Тому апелює до республіканців на Фокс, тягає з собою колишніх республіканців.

Натомість Трампа спитали — а чому б йому не попросити Нікі Гейлі долучитись до нього в агітації? І дійсно ж, логічний крок, щоб не втратити поміркованого виборця.

Але ні, Трампа бісить сама ідея. У відповідь він емоційно почав розповідати як знищив Гейлі на праймеріз.

Трамп не любить просити допомоги і точно не любить ділитися перемогою. Навіть під загрозою поразки.

До слова, можливо єдиний раз, коли він послухав свого менеджера кампанії і зробив так, як той порадив було в 2016 перед праймеріз в Нью Гемпширі. Тоді, після поразки в Айові Крузу Дональду треба було рятувати кампанію. Слухняність окупилась, але не змінила характеру Трампа.

І я це пишу зовсім не як аргумент на користь перемоги Камали. Інстинкти приносили Трампу перемоги раніше. Можуть принести і зараз.

Найкращий президент США

⅛ пара №2

Джон Адамс проти Калвіна Куліджа
Адамс - батько-засновник і двигун революції за спиною харизматичніших Вашингтона чи Джефферсона. На його плечі лягла задача інституалізувати республіку після прецедентів перших двох президентських термінів. Тонкий дипломатичний баланс на міжнародній сцені і перші міграційні проблеми. І хоч сучасники не оцінили Адамса, проте історія визнала його ключовий внесок у фундамент американської держави.

Кулідж теж перебуває переважно в тіні історичних обставин, які слідували за його президентським терміном. Проте заслужив на свою частку поваги, як останній президент старої Америки: вільної, підприємницткої, не обтяженої чужими американському духу урядовими регуляціями, відмежованої від світових проблем американським ізоляціонізмом. Президентство Куліджа - це доба економічного достатку, доба Roaring Twenties.

Хто з них достойний звання найвизначнішого президента США? Не соромтесь, аргументуйте, дискутуйте, дебатуйте. Голосування відкриємо ввечері

Ну тут все ясно.

До побачення, містер Кеннеді. Наша група стала для вас новим Техасом.

Але і ви, пане Вашингтон, не розслабляйтесь. Згадаємо вам всі ваші гріхи в чвертьфіналі.

До проблеми розуміння слів Трампа.

Сходив він на подкаст і сказав наступне про Україну і Зеленського:

"That doesn't mean I don't want to help him because I feel very badly for those people. But he should never have let that war start. The war's a loser," Trump said.


Хто кому що?

Хто не мав допустити початку війни? Хто лузер? Буде допомагати чи не буде? Кому?

В ширшій історії заяв Трампа мені здається логічною думка, що Трамп не любить Україну і не хоче нам допомагати.

Але отакий словесний туман дає широке поле для маневрів вітчизняним «політичним неформалам», щоб сказати «ви не правильно його зрозуміли».

А як його взагалі можна зрозуміти?…і це ж не тільки України стосується.

В інтервʼю на Fox News ведучий намагався підловити Камалу на пастку, яку сама собі поставила Гіларі в 2016, назвавши виборців Трампа “basket of deplorables”. Щось типу «купка неповноцінних». Одна з причин чому Клінтон не виграла в 2016.

Брет, після того як Камала назвала Трампа нестабільним, поцікавився — чому ж так багато людей за нього голосують? Вона вважає їх тупими?

Гаріс, звісно, не повелась. «Я б ніколи такого не сказала б про американців!» А потім зʼїхала на те що вибори — складна річ.

Але в ці фінальні тижні обидві сторони сподіваються на «жовтневий сюрприз». На якусь подію, якусь помилку, яка стане фатальною для опонента.

Інтервʼю з Fox було ризикованим, але здається Гаріс не послизнулась на ньому.

Найкращий президент США

⅛ пара №1

Джордж Вашингтон (1789-1797) проти Джона Ф. Кеннеді (1961-1963)

Генерал Вашингтон визначив президентство як явище для Америки. Привівши молоду націю до незалежності крізь війну, він очолив уряд після прийняття конституції. Він вірив в безпартійність і своїм авторитетом підтримував баланс сил і інтересів у власній адміністрації. І чи не найважливішим його внеском стала відмова від влади після другого терміну, що заклало прецедент, кодифікований поправкою до конституції вже в 20-му столітті.

Кеннеді допоміг Америці зрозуміти ким вона є в новому світі після Другої світової. Подарував нації сенс і орієнтири. Постав перед чи не найбільшим безпековим викликом в історії людства в часі Карибської кризи, і суспільним викликом у вигляді Civil rights movement. Врешті, Кеннеді відкрив Америці космічні горизонти.

Хто з них достойний звання найвизначнішого президента США? Не соромтесь, аргументуйте, дискутуйте, дебатуйте. Голосування відкриємо ввечері.

Ліз Чейні підтримала демократа Евлона в першому окрузі Нью Йорка.

Того Евлона, що чоловік онучки президента-республіканця Гувера.

Та Чейні, що донька віце-президента-республіканця Діка.

Показовий випадок і важливий округ в боротьбі за більшість в Палаті.

З 77 більш-менш спірних округів чи не найважливіші — ті 17, які республіканці виграли свого часу в округах, де одночасно виборці обрали президентом Байдена. 10 з цих 17 — в Нью Йорку і Каліфорнії.

Саме ці 10 вважаються головною стежиною демократів до більшості.

Як взагалі республіканці взяли ці місця? В 2020 і 2022 демократи мобілізували своїх виборців загрозами демократії та «репродуктивним правам» жінок.

Проте в Каліфорнії та Нью Йорку, де демократи контролюють все, таких загроз виборець не відчував. Натомість дуже гостро відчував економічні проблеми (вартість життя в цих двох штатах найвища), а також проблему злочинності. А на цих темах республіканці зіграли дуже впевнено.

Тепер задача демократів — переконати цих поміркованих виборців, що вони здатні вирішити їхні проблеми. Зсув Камали праворуч у своїй риториці цьому сприяє. Так само як і участь на стороні демократів таких людей з республіканським бекграундом, як Евлон та Чейні.

Обрати 16 виявилось не так вже і просто, але я це зробив.

За вашими заявками (хоч і не всіх вдалось включити), своїми міркуваннями і ще з деякими підказками.

Зробив змагання дещо нуднішим і nerd-based, бо виключив зі списку президентів 21 століття. Пробачте, але Обама і Трамп лишаться на розсуд наступного покоління.

Завтра почнемо змагання з 1/8. Зранку оголошую першу пару, ввечері відкриваю голосування. А ви не соромтесь в коментарях висловлювати свою думку, щоб переконати тих, хто ще не визначився.

До фіналу доберемось якраз 5 листопада.

Камала може і пропустить благодійний захід, але ми з вами — не Камала.

Хай це і не католицька благодійність Нью Йорку, але це навіть краще. І, впевнений, кардинал Тімоті Долан благословляє.

Знайомому нам по минулим зборам підрозділу в 5 ОТБр, що виконує бойові завдання в найгарячішому Курахівському напрямі, пртрібна швидка!

Минулу машину було уражено ворожим fpv. Нову швидку — повністю укомплектовану і готову рятувати життя — вже знайшли в Італії. Гроші потрібні терміново!

https://send.monobank.ua/jar/5mcSmurN2G - банка

5375 4112 1869 4656 - карта

PayPal: [email protected]

Не будьте байдужими, від вас залежить життя та здоров'я ваших захисників!

Благодійний обід Ала Сміта. Цього року без Гаріс.

Щорічний благодійний захід, який проводить католицький архієпископ Нью Йорку для збору пожертв на католицькі благодійні організації міста.

Традиційно обидва кандидати в президенти відвідують цей захід з тих пір як в 1960 Ніксон відвідав його разом з Кеннеді. JFK був першим кандидатом-католиком з часів як знаменитий губернатор Нью Йорку Ал Сміт балотувався в 1928 і розгромно програв Герберту Гуверу.

З тих пір лиш двічі кандидати пропускали захід. Цього року буде третій раз, бо Камала відмовилась приїхати. Натомість агітуватиме на середньому заході. А от Трамп обіцяв бути. Обід відбудеться завтра.

Враховуючи напруженість кампанії рішення Камали можна зрозуміти. Їй кожну секунду треба приділяти задля додаткових голосів в Пенсильванії, Мічигані і Вісконсині. Але таке небажання зʼявитись з Трампом на неформальному заході підкреслює її страх ризикувати.

Зазвичай на обіді кандидати обмінюються чемними кпинами і жартами. І це виглядає як оаза взаємної ґречності в пустелі жорсткої конкуренції фінальних передвиборчих тижнів. Але не цього року…

Можете погуглити відео з минулих Alfred E. Smith Memorial Foundation Dinner.

А ще зверніть увагу на особу господаря заходу — нью-йоркського архієпископа Тімоті Долана. Дуже колоритний архіпастир, впливовий католицький кардинал і чудовий проповідник. На його сторінці в фейсбуці знайдете чудові відео-екскурсії по собору святого Патріка, по його дієцезії, Ватикану і Святій Землі.

Найкращий президент

Давайте влаштуємо змагання? Минулого разу голосувалка викликала жваве обговорення.

Напередодні виборів (а лишилось рівно 3 тижні!) нумо зануримось в історію.

В коментарях номінуйте когось з 46 президентів США на звання найкращого (найвеличнішого, найвизначнішого, як завгодно). З ваших пропозицій і своїх міркувань я оберу 8 (або 16?) найкращих і ми влаштуємо серію голосувань. Від чвертьфіналів (1/8?) і аж до фіналу в переддень виборів.

А в коментарях подискутуємо на тему цих достойників.

Hail to the Chief!

Опитування в 2024

Опитування — це дещо більше, ніж спроба змоделювати результати виборів за думкою випадково обраної групи людей. Диявол криється в деталях, а деталі полягають в підборі цієї групи людей.

Особливість методології більшості опитувань цього року (яка може пояснити такі близькі результати двох кандидатів) полягає в тому, що соціологічні компанії враховують фактор того як опитані голосували минулого разу. Мета — не пропустити виборця Трампа, як це бувало в 2016 і 2020. Тобто, опитувати стараються пропорційно таку кількість виборців демократів і республіканців, якими були результати цих партій в цих штатах минулого разу. Таку методику використовують десь 2/3 опитувань.

Тут є свої ризики і такі опитування можуть пропустити якийсь структурний зсув вподобань електорату. Але полстери більше бояться минулих помилок.

Policies targeting black male voters…

Я дивлюсь Гаріс надто серйозно сприйняла свій образ law & order кандидата.

От the Hills визначає 5 найбільш імовірних місця, де республіканці програють вибори до Сенату наступним чином:

Монтана
Огайо
Вісконсин
Мічиган
Пенсильванія

Три останні, як бачимо, грають ключову роль майже по всім фронтам.

Здивувався, побачивши результати в Меріленді.

Коли колишній популярний республіканський губернатор штату Лері Хоґан висунувся на посаду в Сенаті, всі заговорили про потенційну перемогу «червоних» в дуже «синьому» штаті.

Це було б ключовим фактором в здобутті республіканської більшості в Сенаті.

Проте опитування показують, що шансів не багато. При тому Хоґан поміркований політик і антитрампіст: не голосував за Трампа в 2020 і не збирається в 24.

На дебатах з опоненткою Анжелою Олсобрукс (не знаю як її прізвище правильно читається) встигли обговорити Україну. На питання чи варто озброювати Україну на рівні країн НАТО Анжела відповіла «треба подумати», а Лері підтримав ідею на 100%.

Оцінювати перспективи республіканської більшості в Палаті і особливо в Сенаті дещо важче, ніж Трампа в Білому домі.