Mannerheims son

Вбивства військових у тилу — це червона лінія, яку не можна перетинати. Ми не маємо права мовчки спостерігати за наростаючою хвилею зневаги до захисників України — це за межею того, що можна толерувати.

Все не стається раптово. Ми вже бачили випадки приниження та агресії щодо наших захисників, але я не бачив гострої реакції суспільства на це. Тепер маємо прямі збройні напади. Так діє ворог. Він працює з нами і поміж нас, поки ми роздивляємось, хто що лайкнув.

Немає жодних виправдань вбивству військовослужбовця і нападу на ТЦК. Блискавична і жорстка реакція влади – єдина можлива в ситуації свавілля проти військових. Без справедливого покарання вбивць, зловтішників і зрадників, ми отримаємо ще більше вбитих в тилу побратимів. В інших містах. В інших кварталах. На заправках, у супермаркетах, у під’їздах, на вулицях, які ми називаємо іменами Героїв.

Якщо суспільство перетравить ці напади, погані симптоми стануть діагнозом. Хочу вірити, що в тій точці, де ми зараз, це не є можливим. Бо єдине, що відділяє нас від ворога – це Сили оборони України, Збройні Сили.

Поки ми втрачаємо найкращих наших людей на фронті, в тилу не маємо втратити совість.

Зневага до людини в пікселі починається там, де закінчується гідність. Ми зобовʼязані поважати тих, хто взяв до рук зброю і ціною власного життя боронить наші міста, людей у них, кордони, небо і землю, нашу державу, наш прапор, наш дім. 

Світла пам’ять загиблому воїну. Щирі співчуття рідним, близьким і побратимам.

ТгР "Уєбанськ", ТгР "Вуглевтик", ТгР "Маленькі пеніси" в шоу "Кохана, ми вбиваємо особовий склад".

В головній ролі новостворені 15х бригади

оборона села Лисого in the nutshell

Як легко пояснити пересічному геймеру проблематику року, що минув:

— Запускаємо HOI 4;
— Створюємо умови в грі максимально наближені до поточних: а саме 40 дивізій укомплектованих на 40% о/с і на 20% технікою, 15 дивізій на 80%+ о/с та ОВТ, але мають бути новобранцями без злагодження з штрафом -25 до організації.

Пробуємо цим всім ділом воювати проти сильнішого противника. Have fun

Цими 15 ненавченим незлагодженими дивізіями в HOI4 є наші новостворені 14х, 15х бригади. Які мали стати нашими типу стратегічними резервами на 24 рік. Але в реальності з плином часу якість новостворених бригад суттєво впала. Некоректно говорити, що створювати бригади — помилкове рішення. Адже новостворені бригади 22 та й початку 23 року випуску наразі рубаються на рівні з старими механізованими та утримують відсотків 70 лінії зіткнення. Натомість для створення бригад банально закінчились кадри. Бракує сержантів, офіцерів ланки рота-батальйон, нікому навчати особовий склад, ділитись досвідом, вести його в бій чи банально завести на позиції. Тих офіцерів, хто попадає в новостворені бригади, відправляють туди або випадково, або вони є непотрібні в усіх бригадах створених до того. Скажу чесно, ми теж відправляли конфліктних офіцерів в новостворенки.

В результаті, заведення всієї цієї радості в райони виконання супроводжувалось сумними подіями: дезорганізацією, великими втратами, змінами керівного складу відповідних бригад, провалами важких та важливих ділянок, за які вони були відповідальні.

Формування 14х, 15х+ бригад - це наша велика помилка на рівні з провальною наступальною операцією 23 року, а причини одні й ті самі: ігнорування об'єктивних чинників

— сидиш в Покровську;
— відступаєш п'ятий місяць поспіль;
— над головою літають фпв на оптоволокні;
— правий фланг по традиції опиняється десь далеко позаду;
— зламалася машина;
— Курщина, хороші новини...

Постріл

Якщо пости Андрія Борисовича викликають в вас бажання застрелитись. Ви не одні

Складний рік. Черговий рік непоправних втрат.

Честь

От сидить якийсь полуп'яний НГШ ВС РФ: так в новогодній день кожна бригада мінімум має вгасить роту піхоти, щоб жінка в новий год в однокласніках не могла дописатись до свого Алексея, а уже першого якийсь умовний я писав з телефона цього бедолаги привітання його жінці з новим роком.

У підарів якийсь дикий кінк на новогодніє штурми, от це ж реально хтось на рівні командування затверджує новогодній штурм, тому що він новогодній.

Який пункт MDMP чи статуту це передбчає?

Одна з речей, яких я абсолютно не розумію: проблематика узагальнення бойового досвіду отриманого частинами і з'єднаннями під час ведення бойових дій.

У противника існують сотні методичок, які цікаво почитати для себе. Просто береш телефон полоненого і заліпаєш на пару годин.

Здавалось би:
Є бригади ДШВ, в яких якісно вибудована робота штабів та організації бойового управління.
Є штурмові батальйони типу 225, 425, 33, 48, які мають досвід швидкого розгортання на новій ділянці і здійснення штурмових дій.
Батальйони та полки СБС з абсолютно космічним технічним рівнем застосування БпАК.
Старі механізовані бригади з досвідом ефективного розподілу ресурсів в обороні з урахування тривалих бойових дій і того, що ротації не буде, ми тут до кінця.
І от це все не вивчається належним чином, не поширюється, не масштабується.

Прірва між підрозділами величезна.
Фактично жоден керівний документ чи настанова не пояснить, як має вестись тривала бригадою з урахуванням реалій поля боя, низької укомплектованості, потреби в здійсненні заміни особового складу (заміна найскладніший вид маневру станом на зараз).

Просто хтось вміє, хтось не вміє. Отак і воюєм

В світі ІТ існує такий концепт як Agile Manifesto. Називається це все методикою роботи, в армійській системі воно б називалось потужним словом доктрина:
1. Люди та співпраця важливіші за процеси та інструменти.
2. Працюючий продукт важливіший за вичерпну документацію.
3. Позитивна співпраця із замовником важливіша ніж обов’язки по контракту.
4. Готовність до змін важливіша ніж дотримання плану.

Так-от, спробуємо перевести це на армійські реалії на рівні бригад:
1) Процеси та процедури важливіші за людей. Звісно мова не йде про життя особового складу, збереження якого пріоритетне під час планування дій. Процеси і процедури урівнюють між собою військові частини, порядок їх діяльності повсякденної та в бою: щоб два середньостатичних механізованих батальйони за рівних показників показали однаковий результат, а не діаметрально протилежний, щоб бригади при заміні одної людини не перетворювалась з карети в тикву. Менеджмент людського капіталу та роль особистості - це примхи умовно елітних підрозділів, для реальної армії з її постійної високою плинністю кадрів і від'ємним добором особового складу базисом мають бути процеси. Це те саме відоме: "в армії за тебе вже подумали".
В США існує величезна кількість (значно більша ніж в нас) керівних документів, які відповідають на всі питання від солдата до генерала, в тому числі існують там і SOP (стандартні оперативні процедури), які вказують конкретний порядок дій за обставин, можуть розроблятись та затверджуватись навіть в підрозділах рівня бригади.
Наразі ж ми маємо наприклад статут, що є базою, але нажаль значно застрів, пласт посад, для яких функціональні обов'язки або відсутні взагалі, або дублюються з іншими, вимоги щодо призначення позаштатних функцій та реалії часу, що додають позаштатних обов'язків і від того робота кожної бригади та побудова процесів всередині є унікальною, а іноді й зміна 1-2 посадових осіб в бригаді значно змінює все. Це створює прірву, а адекватна стандартизація щодо порядку дій на базі здобутого позитивного та негативного досвіду могла б значно допомогти нам подалати прірву між різними підрозділами та унормувати роботу і порядок взаємодії. Хоча б на рівні бригад, для початку на рівні бригад шляхом введення СОПів.

2) Виконання завдання важливіше за бюрократичну складову. Виглядає дивно, враховуючи тезу про процеси, але насправді значно доповнює її. Процеси мають існувати задля стандартизації і пріоритезації, папери ж в нас, особливо в умовах обмежених часових показників, значно обтяжують процес прийняття рішень, або розробляються халатно для звітності. Так однією з речей передбачених процесом військового прийняття рішень є визначення шляхів для скорочення часу необхідного на планування шляхом виключення деяких кроків. Підсумовуючи, за неподаний звіт на чергове ОТУ/ТГР/АК/УВ/ОУВ/ОСББ офіцер планування отримує догану, солдат ж має виконувати все, що S3 напланувало в вільний від вигадування данних для звітів час.

Така собі інтерпритація, 3/4 пункти розберемо окремо

Channel photo updated

Ходять легенди, що якщо наші войська зможуть вибратись з добропільського котла, то сил хватить, щоб відбить Селідове.

Жарт жартом, а все ж колись незабракне сили написать хоч один нормальний пост і певно перший буде на цю тему

Враховуючи, що ми не бачимо південніше Покровська в районі Нововотроїцького та Шевченко колон в стилі mad max, то схоже просування противника обмежується швидкістю його ходьби, я їбу

А ви теж чекаєте, коли ОТУ "Донєцк" перейменують в ОТУ "Павлоград"?

І хоча Курахівський напрямок продовжує лишатись для противника основним, де титанічними зусиллями знищуються сотні одиниць бронетехніки на тиждень, а оборона утримується в напівоточенні, найбільші проблеми ми отримуємо саме на ділянках, які є додатковими. Чи-то через брак ресурсів, чи-то адекватності рішень

Одного разу в Лівонії під час оборони двох важливих для структури оборони угруповання міст, а саме: Лівонійська і Горняка, бригадний генерал сидів на КП скандально відомої бригади і олівцем розставляв спшки приданих до бригади підрозділів, в той час як противник вже знаходився 6-7 км в тилу, вклинившись між Лівонійськом і Горняком.

Всі робили вигляд, що вклинення немає, в подальшому дані міста було втрачено, що призвело до колапсу оборони угруповання, втрати ключових сусідніх міст і висот.

Пройшов час, але комбо: "бригадний генерал, скандально відома бригада і провал ключової ділянки" наздогнали Лівонію знов

До відома шановного паньства основні типи втрат діляться на безповоротні і тимчасові. Якщо з першими все +- ясно: це ті самі КІА, тіла яких забрали або, які були визнані загиблими в судовому порядку, то тимчасові включають в себе санітарні, безвісти зниклі, полон і сзч.

Так-от звідси і питання навіщо недоговорювати, якщо вже вирішив "рубать правду матку".

P.S. окремою проблемою є задубльованість втрат, адже в Лівонії форма 2.1, яку подають частини, і яка є основою для підрахунку, не може бути виправлена після подачі. Тобто одна людина проходитиме і як 300, і як 200 в разі, якщо померла в шпиталі від отриманих поранень. Або як б/з і як 200, якщо тіло вдалось евакуювати, або особа була визнана загиблою в судовому порядку. Або одна людина проходить 300 n-ну кількість разів, бо кілька разів була поранена.

На 11 рік війни цю проблему не пофіксили. Тож статистика м'яко кажучи ну такоє.

Украина потеряла 43 тысячи воинов, которые погибли на поле боя. 370 тысяч случаев оказания помощи раненым. 50% раненых возвращаются в строй. По обновленным данным, российские потери превышают 750 тысяч человек. Это 198 тысяч убитых и более 550 тысяч раненых. С сентября этого года Россия теряет на поле боя людей в соотношении 5 и даже 6 против 1 у нас, — Зеленский.

Одне в житті стабільно радує, як бездарно противник вбиває свій о/с

Віктор Муженко:
"Ми досі воюємо взводними опорними пунктами, які діють однією лінією на фронті. Так не воюють"

Average полковник з ОТУ

Почитав про Кринки і неякісне планування

За кілька днів до операції в Кринках на південному фасі міста Бахмут фронт проходив по залізній дорозі від Кліщіївки до Андріївки і далі на південь. Була "спланована" операція з прориву оборони противника на цій ділянці. Спланована настільки неякісно, що в неї не вірив майже ніхто, а підрозділи закріплення аж до часу Ч були на папіросі, бо заходить їм все одно не доведеться. Власне я тоді навіть не додивився результати першої атаки та й пішов собі спати.

23 рік був роком, оголошений астрологами роком контрнахрюку, якість планування наступальних операцій було понижено втричі

Станом на 11 листопада ситуація ну ви думаю розумієте

Печально

Можна дать людині рибу і вона буде сита день.
Можна дать їй вудочку і пиздюліну, і вона буде сита тиждень.
Можна просто дать пиздюліну, що риби немає, і сказать, щоб до 12 години вчорашнього дня була риба на столі, інакше підеш штурмовать посадку, дурачок

Генштаб ЗСУ пояснив необхідність створення нових бригад замість поповнення особового складу наявних

Речник Генерального штабу ЗСУ Дмитро Лиховій роз'яснив необхідність створення у Збройних силах України нових бригад і посилення районів оборони бригад батальйонами з інших військових частин.

"З цього приводу треба зробити такі роз'яснення. Останнім часом ворог збільшив кількість полків, бригад і дивізій та чисельність свого особового складу майже на 100 тисяч людей. Також збільшилася протяжність лінії фронту. Для того щоб закривати фронт, у складі ЗС України й треба створювати нові бригади", - сказав речник.

Лиховій наголосив, що іншого дієвого способу протидіяти противнику, який переважає, просто немає, оскільки на сьогодні є 1300 км протяжності фронту з активними бойовими зіткненнями.

У Генштабі також зазначили, що на лінії бойового зіткнення російські окупанти мають значну перевагу, іноді п’ятиразову.

"Тому, коли під час бойових дій виникає загроза втрати позицій і рубежів оборони певних бригад, задіюють передислокацію сюди окремих батальйонів інших військових частин. Це логічний і унормований статутом спосіб дій для посилення оборони: коли на проблемних ділянках фронту є загроза прориву, на нього переводять підрозділи з неатакованих ділянок", - розповів Лиховій.

Він зазначив, що в умовах недостатності сил і засобів це оптимальний спосіб протидії силам противника, які переважають, у такий спосіб зменшується ризик прориву. Також, за словами речника, треба враховувати, що на сьогодні у Збройних силах немає можливості оперативно поповнювати бригади особовим складом.

Така потреба розписана на місяць наперед. Також треба розуміти, що люди, які поповнюють підрозділ, мають пройти в ньому адаптацію та злагодження, а на це потрібен час. Саме тому для посилення ділянки фронту, де виникає загроза прориву, задіюють уже сформований підрозділ, який готовий виконати завдання в стислі терміни", - пояснили в ЗСУ.

Крім того, Лиховій наголосив, що для ротації та заміни вже наявних бригад також потрібні бригади.

"Простим поповненням бригад, які зазнали значних втрат, теж не можна обмежитися - бо вони потребують бойового злагодження. Для їх заміни й виведення з району бойових дій потрібні нові бригади", - додав речник.

We are done here chaps

Мав цікаву дискусію з колегою з іншої бригади щодо висвітлення втрат наших військ. Чи доцільно це, чи ні?

І зловив себе на думці, що не висвітлюючи втрати, ми створили перекос, коли основним мірилом успішності чи не успішності дій є зміна мапи діпстейту та факт втрати того чи іншого населеного пункту. В свою чергу це сформувало у вищого військового-політичного керівництва, яке безумовно переживає за думку суспільства і ніяк не може придушити той клятий діпстейт, концентрацію уваги виключно на втраті чи утриманні позицій, що з часом перейняла уся військова вертикаль.

Скільки розслідувань було про втрату особового складу, низький рівень планування операцій? Кого взагалі знімали за втрати?

Кого знімали за втрату посадки я вам назву з десяток прізвищ. Натомість назву одиниці командирів військових частин і угруповань, які обізнані про рівень втрат підпорядкованих підрозділів.

Це певною мірою і породило нашу доктрину

Станом на зараз ми маємо перемішані в довільному порядку небоєздатні частини і з'єднання, підрозділи мінімальної комплектації, які утримують або мінімальну смугу в 1-3 кілометри на бригаду, або мають купу приданих, яких вони бездарно убивають.
Будьмо відверті доля приданих в нашому збройному ополченні відверто незавидна. Хоча для отушок всі придані)

Так-от, через скрутну ситуацію гвалт того, що треба або не треба було б зробити несеться інтернетом в період, коли противник максимально наростив інтенсивність атак, очікуючи нашого військового колапсу і подальшої можливості вийти на оперативний простір. В таких умовах не так багато можна реформувати безпосередньо на лінії фронту та в системі управління за умови, що ми прагнемо ще якось утримувати існуючі лінії і рубежі.

Що потребувало б змін і реально можна було б змінити це:

-підходи до навчання і підготовки особового складу. Навчальні центри генерують непідготовлений особовий склад і бригади на ділі готували б його краще, якби мали таку можливість (навчальні підрозділи в своєму штаті). Збільшення терміну бзвп тільки продовжить тривалість копання бліндажів на полігоні;

-перозподіл о/с з тилових частин та частин, що демонструють низьку боєздатність. На жаль, міра необхідна. У нас не вдосталь людського ресурсу і не оптимальні роздутні 22 роком штати;

-децентралізація управління в ланці бригада-батальйон, дозвіл на планування і реалізацію відступу за потреби. Попри загальний тренд на втрату Донецької області, нікуди не ділись заборони здійснення маневру, тривають утримання невигідних та непідготовлених позицій, штампуються розпорядження на відновлення втрачених позицій і іноді, що сумно, втілюються в життя з відповідним результатом. Мова в першу чергу про доктрину: ні шагу назад, бо начальнику треба доповідати, що ситуація напружена але контрольована. Це породило культуру брехні, вгробило не одне життя військовослужбовця, перетворило аналіз проведених дій в пошук винного, повністю відірвало планування бою від урахування умов місцевості, якості іфс та принципів ешелонованості, привело нас в той самий форвард дефенс, про який я писав вище. В кожній отушці та напевно й в кожній бригаді є позиції, які числяться нашими, а на ділі такими не є. А саме головне: ми ніколи не відходимо на реально підготовлені рубежі, оборону розбудовує та піхота, що відкотилася без наказу.

Інші речі, які часто озвучують публічні спікери, особливо не військові, є досить складними в реалізації і можливі за умови стабілізації ситуації. Коли в бригаді міняють комбрига, бригаду трясе землетрус. Перебудова ж системи управління, зняття купи великих керівників, навіть спроба розібратись в тому вінегреті, що утворився, принесе тільки більше проблем і буде порівнянна скоріш з ядерним вибухом ніж землетрусом.

Знов партнери подло ударили нам в спину получається. Дивіться, що пишуть про нашу оборону в своїх статутах 2006 року. Думаю варто це на інтерв'ю ВВС озвучити.

The intent of a forward defense is to limit the terrain over which the enemy can gain influence or
control. The battalion deploys the majority of its combat forces near the FEBA with the scout platoon
establishing a relatively narrow security area. The battalion fights to retain these forward
positions and may conduct counterattacks against enemy penetrations or to destroy enemy penetrations in
forward EAs. Due to its inherent lack of depth, the forward defense is the least preferred option. While the
battalion may lack depth, companies and platoons are expected to build depth into the defense at their
levels. The battalion can expect to conduct a forward defense for protection of critical assets or other
forces, or for political purposes such as defending an ally’s threatened border. A battalion may defend
forward under the following conditions:

Terrain forward in the AO favors the defense.
• Strong linear obstacles such as a river are located forward in the AO.
• The assigned AO lacks depth due to the location of the area or facility to be protected.
• Cover and concealment in the rear portion of the AO is limited.
• Higher headquarters directs the battalion to retain or initially control forward terrain.

Концентрація вищими світу цього уваги соціуму на дозволі на дальні удари як основному елементі, через який у нас все погано, є банальним перекладанням відповідальності на союзників і відволіканням від купи інших існуючих проблем в нашому збройному ополченні. Частину з яких можна і треба було б вирішувати.

Взагалі оці танці з бубном навколо ракет, якими ми маєм жахнуть по москве і змусить противника до переговорів, абсолютно відірвані від реальної обстановки на полі бою і нагадують Гітлера з його маніакальними ідеями щодо зброї відплати і ударів по Лондону.

Знаєте чому в каналі можна нескінченно хуєсосить полканів з отушок і тгрок?

Ці нафталінові діди не здатні осилити телефон в принципі, мови немає про канал в телеграмі

Стійкість бригади тро в обороні вимірюється фактом того, наступають на неї чи ні.

Як в нас люблять казати "ситуація важка, близька до критичної, але контрольована". Ось в районі Шахтарського все це, але без контрольована.

Наразі різні дані про кількість техніки, десь пишуть 13, десь 36. Факт, противник здіснив прорив в бік Шахтарського та вийшов на його південні околиці в умовах мінімального спротиву СОУ.

Відстань, яку пройшов противник можете побачити самі на скріні.

Також противник здійснив спробу прориву в бік Великої Новосілки та наступ на напрямку Пречистовки.

Топографію також додаємо.

Додати нічого. Сподіваємось військове керівництво країни тверезо сприймає ситуацію та вчинить контрміри. Ми нікого не вчимо воювати, лише констатуємо факт. Продовжуємо робити свою справу.

Боротьба триває.

ТрО момент на напрямку Шахтарська.

Противник щоденно здійснює накати на ОВТ в смугах бригад лівіше, іноді ці колони в стилі шаленого максу налічують десятки одиниць. Настільки щоденно, що відсотків 80 уже навіть в медіа не потрапляють.

Але на напрямку Золота Нива Шахтарськ, коли почався шалений макс, трапився типовий ТрО момент. До речі про Золоту Ниву і спроби її відбити теж варто було б окремий пост. Всі слова сказані в попередньому дописі актуальні і досі

Власне противник продовжує на всьому Курахівському нарямку свій тиск. Здійснив в перших числах жовтня поетапну заміну найбільш виснажених частин і з'єднань, що здійснювали штурмові дії в вересні під час битви за Вугледар, в повному обсязі продовжив штурмові дії в усій смузі від Золотої ниви до Курахівки. Найбільш інтенсивні бойові дії тривають в районі Максимільянівки, східніше Курахове, в Констянинівці, в районі Катеринівки і Єлизаветівки. Характер дій противника полягає в методичному, регулярному застосуванні штурмових підрозділів чисельністю до роти включно, що здійснюють висування на броні та в пішому порядку одночасно. Відділення/взводи, що атакують на броні, намагаються вклинитись в бойові порядки на глибину взводних (іноді навіть ротних) опорних пунктів першого ешелону оборони наших військ, на зайнятих рубежах організувати кругову оборону та в подальшому з'єднатись з пішими штурмовими групами.

Хоча одна така атака сама по собі значних ризиків для позиційної оборони не несе і є фактично конвєєром смерті, регулярне їх повторення довзволяє противнику порушити бойові порядки та витісняти сили оборони за рахунок банальної чисельної переваги: адже противника в бойових порядках стає вже більше ніж власних сил. FPV, що характерно, проти техніки є малоефективними через кількарівневу обварку екранами в комбінаціїї з засобами РЕБ. На поле бою могли б повернутись старі добрі птури другого покоління, як-от Стугна-П, якби їх робили в адекватній кількості.

Можна було б порадити батальйонам створювати загальновійськові резерви з найбільш підготовлених військовослужбовців, блокувати і знищувати підрозділи противника в місцях десантування, зосереджувати увагу на протитанкових засобах (за можливості мобільних) та мінуванні як-от: ТМ-62 і дистанційному. Можна було б порадити бригадам вести більш-менш маневрену (а не позиційну) оборону і наприклад діяти згідно російської тактики маневреної оборони типу "пружина", за якої поступово здійснюється відхід на найблільш підготовлені позиції, звідки вже проводяться контратаки після виснаження противника. Але це все очевидно всім, як і очевидно, чому це робити складно.

Можливо в контексті мобілізації і оргштатної структури нашого збройного ополчення щось варто було б поміняти, щоб не допускати ситуації коли трьохкілометрову посадку обороняє 14 чоловік на 3 позиціях, але ми не бачимо для чого це міняти

Meaning: Ми будем далі єбать існуючі бригади 30% комплектації і тримать їх в смузі 1488 місяців. Все іде по плану, вот вам 155 окрема бусифікована бригада, сзч з якої по всій Франції ловлять. Не нийте

Партнери хочуть зниження мобілізаційного віку із 18 років. У нас мобілізація з 25 років і ми поки що не бачимо для чого це міняти, — Зеленський


Roger that🔫

Я не знаю, наскільки ефективною є така реклама, але блядєй корьожить.

Бийся, живи, люби тут і зараз — у Третій штурмовій!

Війна стала для нас реальністю, з якою ми живемо вже десять років. Щодня боремося за свою ідею, націю, державу. Немає ціни, яку б не можна було віддати за Батьківщину. Ми віддаємося їй сповна, але наше життя не зупиняється.

Я люблю Третю штурмову — це нова рекрутингова кампанія бригади, і ми стартуємо її зараз, із колаборацією.

Музика — ДК Енергетик. Пара у відеокліпі — справжні закохані, боєць Третьої штурмової та його дружина.

Любов це те, що не можна відкласти на «після». Вона рятує, надихає та дає сил навіть тоді, коли падає світ. Бути воїном — жити вічно. Бути з воїном — кохати вічно.

Стань частиною історії. Воюй, люби, долучайся: ab3.army

3ОШБр | Instagram | Facebook | YouTube | ab3.army | TikTok | Підтримай Третю штурмову🇺🇦

Мораль в тому, що вибудована система (навіть, якщо вона являє собою конвєєр смерті по суті) в довгостроковій перспективі дає результат на полі бою. Нескінченна ж чехарда не дає навіть нормально підготувати другу лінію оборони

Рік безперервного російського наступу, який щомісяця досягає нового й нового піку інтенсивності (якщо розглядати щодобові втрати о/с та ОВТ) — check

Як це вдається і чому прогнози про його закінчення не справджуються на прикладі одної російської штурмової військової частини — 139 окремий штурмовий батальйон. Він зокрема протидіяв підрозділам 72 омбр в районі НП ВОДЯНЕ з завданням вийти на південні околиці НП ЄЛИЗАВЕТІВКА.

Цей чисто штурмовий підрозділ в 2024 році воював за схемою: 2 місяці бойових дій, 2 місяці ротація з комплектацією до 80-90%, 2 місяці бойових і так далі. Це стосується більшості російський штурмових частин і на ділі дозволяє шляхом поетапної заміни наступаючих підрозділів підтримувати і нарощувати інтенсивність. Ротації на лбз підрозділам противника даються досить легко, так як ми стоїмо в глухій обороні в силу виснажених ресурсів і не можем їм завадити.

Тому всі прогнози щодо закінчення наступу актуальними не є і не будуть, адже не враховують кількість російських підрозділів, що перебувають на відновленні боєздатності, а головне — можливість противника їх системно доукомплектовувати

#мысли

Сегодня суд отправил публичного СЗЧмана в СИЗО, что дает неплохой такой шанс на то, что публичное и всякое дезертирство будет караться по всей строгости закона.

Показательное наказание подобных выступлений просто необходимо для того, чтоб система не скатилась в полную беспомощность и неспособность организовать наведение порядка согласно установленому законодательству.

Кстати, учитывая декриминализацию СЗЧ это достаточно интересный судебный кейс с точки зрения юриспруденции.

Можна дискутувати щодо доцільності критики побудови процесів в військовій час, але на третій рік великої війни на це все реально дивишся з значним скепсисом. Не питання воювать далі, питання в тому, щоб почати воювати нормально. Підрозділи 15х бригади в смузі чергової отушки вграли за лічені тижні, на їх якусь підготовку і комплектацію пішли місяці. Ми досі воєм так наче війна — це спринт і єдині задачі, які нам треба вирішувати — це тут і зараз, розтикуємо обмежений ресурс, перемішуємо підрозділи, пальцем на мапі показуємо, яку конкретну ПВшку втрачати не можна за будь-яку ціну і так далі

Коротше говоря, корпус vs оперативне командування. В оперативному командуванні є власна інфраструктура, власні навчальні центри, йому підпорядковані військомати, бази забезпечення і так далі. Таким чином ви маєте досить самодостатню систему з значним запасом людського капіталу і досвідчених офіцерів в управлінні. Процеси побудовані і все більш-менш працює. А от корпуси (наприклад — 9 АК) — це абсолютно несамодостатня хєрня, де на керівних посадах в управлінні якісь зальотні тіпи і вирішити банальне питання присвоєння чергового звання — це уже задача з величезною зірочкою. Про якісну комплектацію, логістичне забезпечення, навчання особового складу мови в корпусах взагалі бути не може. Зараз ми маємо напівмертвий 9АК (який наплаву тримають 3 штурмова з 47), реально труп у вигляді 10 АК, напівмертвий 11 АК, звідки всі намагаються тікати. Командування цих корпусів командує не своїми бригадами (наприклад 10 АК всім своїм кагалом некомплектних бригад навряд втримав би смугу одної бригади кілометрів в 8). А командування 9 АК в кращих традиціях мєму: "Кохана ми вбиваємо особовий склад" командує не більше, не менше ОТУ " Донецьк" з відповідними для нас всіх наслідками у вигляді доктрини "НІ ШАГУ НАЗАД".

Немає забезпечення, немає кадрів, немає результатів, є проблеми, командир корпусу з легкістю вбиває о/с інших бригад. Дякую боже за ще один корпус з купою посад шпк "полковник". Створювати корпуси такий самий єбанатізм, як створювати нові бригади. У НАС НЕМАЄ КОМПЕТЕНТИХ ОФІЦЕРІВ ЗАБЕПЕЧИТИ ПОТОЧНІ СТРУКТУРИ. У НАС Є СТАРІ БРИГАДИ 30% КОМПЛЕКТАЦІЇ.

І якщо хтось питає: "Навіщо?". Так легше. Легше запакувати новостворенку на 70-80% і вбити її, роздавши повзводно, ніж виводить старих, розбиратись, що в них там є, і що їм треба

В ширшому сенсі, якби 72 бригада отримала 30% того, що їй накидували в якості батальйонів ТрО, собі в штат (навіть тих самих людей). Напевно ситуація станом на зараз була б відчутно іншою.

Сотні і тисячі людей, які бовтаються на сотці з мінімальним ККД через неефективну систему управління, брак засобів, роздуті на усілякі штаби/служби/забезпечення/діловодів штати. Ці умовні 300 людей, з яких 10 піхотинців перекидають з бригаду в бригаду, де вони пишуть, що не готові до виконання, або втримують одну позицію допоки їх не підіжмуть.

І по суті люди цих штабіках батальйонів тро відбувають свій термін в районі. А держава за це все платить

Ситуація в 123 бригаді тро — чітка підстава для розформування всього ТрО як явища, яке давно не виконує свої функції і абсолютно не є боєздатними, а батальйони ТрО це зазвичай мєм, з яким ніхто не хоче мать справу. Батальйон тро з 300 чоловік дай бог утримуватиме дві позиції відділення. Зате для держави — це тягар на шиї.

Хто скаже, що бідну бригаду ТрО кинули на важкий напрямок, а у них самі лиш міномети, правий не буде, адже дану бригаду значно підсили приданими вогневими засобами і засобами розвідки та спостереження. Проблема ТрО не в солдатах, проблема ТрО в офіцерах ланки управління батальйону-бригади. Вище взагалі піздєц

Там в інтернетах клеймлять Безуглу за те, що відбувається з 72 омбр і Вугледаром. Не тематика каналу звісно, але "Втрачені перемоги" Манштейна, яку я згадував раніше, зокрема висвітлювала проблему втручання політичного в військовий вимір. Особливо шкода, коли жертвами цього стають рештки кістяка бригади, професійні військові та доля усього угруповання.

Дякую Мар'яна Безугла, дякую її покровителям, дякую, тому що перетворили війну в цирк єбаний

Ротація бригад — зняти начальника штаба і комбрига за те, що бригада після 2 років без людей не втримала дивізію.

Так вижу

Пост був присвячений вже озвученим іншими медійними спікерами подіям в 72 омбр. Як я й сказав, можна шукати винних, традиційно робити це в бригадах, що тримають фронт n-років.

Винних в ТГр, ОТУ і так далі не буває.

Попри все — ми свою справу знаємо і робимо.

💀72-га Окрема механізована бригада ім. Чорних Запорожців.

Втрати противника на напрямку в основному вимірюються виразом: "Блядь, да сколько их". І противнику з цим окей. Роз'єбали колону з 4 одиниць разом з десантом? За годину чекай нову. А колони по 40 - 50 од. ОВТ в відео 79/46 бригади не дивують абсолютно нікого

Станом на 23 вересня ситуація на Курахівському напрямку для СОУ значно погіршилась. Очікування виснаження російського угруповання, що наступає, до Вересня, Серпня, Жовтня озвучене різними публічними спікерами, що говорять і діють виключно в своїх інтересах, себе очікувано не виправдовує. Противник комфортно себе почуває, втрачаючи кілька десятків особового складу і кілька одиниць техніки день у день в накатах на один опорний пункт, більше того методично повторює ці дії від 3х раз щоденно в смузі в 100 км. Можна займатись полюванням на відьом і находить конкретних винних, як у нас прийнято це робити, але фактом є те, що цей екзамен ми не вивозимо на рівні системи

Ні, противник не контролює шахту номер 3 біля Водяного.
Ні, відео того, що коробки доїздять до шахти і скидають десант саме по собі не є підтвердженням контролю.

Та й така тактика насправді розрахована на слабкі в морально-психологічному плані підрозділи, які відступають навіть з вигідних позицій перед залізом або кількісно переважаючим противником. Адже бойові машини не виконують роль прикриття піхоти, лише скинув і погнав, а дезорієнтована піхота має рубіж спішування вже в бойових порядках.

По суті противник завозить свій о/с в великій кількості до нас в тил за перший, а іноді й за другий ешелон оборони в надії порушити бойові порядки.

Епізодично в нього це виходить, епізодично взвод піхоти бездарно вмирає в районі вигрузки.

Чи може так противник робити вічно?
Напевно, хоча на тому ж напрямку відмічалось застосування броньованих шишиг, що не говорить про те, що все окей.