Roman Donik

Свій до свого.
131 ОРБ. Підготовка розвідників під задачі.
Складні задачі. Зустрічний бій.
151НЦ. Ми і є стандарти НАТО.

Прошу поширення.
На сьогодні маємо дозвіл головнокомандувача мобілізувати резервістів та військовозобов'язаних безпосередньо в 151НЦ. БЗВП також в 151НЦ.
Звісно, в нинішніх реаліях це більш стосується тих хто придатний для служби в тилових та навчальних підрозділах. А також звільнених за сімейними обставинами або через ВЛК. 50-55+ (за умови наявності потрібної спеціальності)
Тилові посади не пов'язані з інструкторською та викладацькою діяльністю.
Тим хто буде потребувати додаткового фахового/профільного навчання, будемо намагатися дати.
Харків (і область). Одеса (і область).
СПИСОК
Відповідальний виконавець
Водій, (водій-заправник, водій-санітар, механік-водій.)
Водій-машиніст екскаватора
Стрілець
Електрик, (електрик-дизеліст, електрозварник, майстер, лінійний наглядач, механік, механік-оператор, робітник-підсобний, слюсар)
Кухар
Фельдшер
Санітарний інструктор
Вимоги: Працездатність. Працелюбність. Відповідальність. Тверезий образ життя.
WhatsApp, Signal
+380 50 650 72 37
+380 96 805 82 72
[email protected]

Зустрічний бій. Сільська місцевість. Дві групи "супротивників" повинні зайняти село з різних сторін одночасно. Без розвідки. Без підтримки з неба. З обмеженими ресурсами. Ситуативна обізнаність на нулі. Резерви тільки зі складу групи.
Готувати людей треба до реальності. До найгіршої реальності. Якщо в реальності щось буде краще з підтримки, хай буде приємною несподіванкою.
151НЦ. Ми і є стандарти НАТО.

З прийдешнім Новим Роком. Всім витримки і здоровʼя. Хай у всіх буде прийдешнім 2026. Знаю, що так не буде для багатьох. Але дуже цього бажаю. Кожному з наших.

Зустрічний піхотний бій. Окопний. 151НЦ.
Одна з самих великих проблем в підготовці піхоти, що очікування навчанні не відповідають реальності після навчання. Можна тижнями шліфувати дошки навчального "еталонного" окопу в повний зріст в навчальному центрі, а на задачі в посадці опинитися в окопчику з іншими умовами. Взагалі іншими. І окопчик ледь по пояс і глина під ногам. і різні висоти та горизонти. І не зачистка в класичному розумінні, а зустрічний бій з контратакуючим противником.
Наша задача проста і надскладна - підготувати піхотинця, до максимальної кількості "сценаріїв" в реальному бою.
І зустрічний бій на поганообладнаних позиціях, це надскладна задача в кубі.
Але в нас нема вибору де і як нищити ворога. Тому навчаємо за всіма умовами. Окопи, до речі, риємо самі силами інструкторів і викладачів. як в житті.
151НЦ. Ми і є стандарти НАТО.

Вимоги нам диктує лінія фронта.
Екзамени приймає лінія бойового зіткнення.
Ми робимо те, що вміємо найкраще - готуємо піхоту. І робимо це фахово і якісно.
151НЦ. Ми і є стандарти НАТО.
https://youtu.be/_JCfVmu_fMs?si=ug4Gp4dHoNECdkHv

Зустрічний піхотний бій, це якщо не сама, то одна з самих хардових речей які бувають. От прямо жерстяна жерсть. Нульова ситуативна обізнаність, постійна динаміка, рух, несподіваність всього з усіх боків. І підготувати до такого бійця на 100% майже неможливо. Бо тисячі варіантів і ситуацій. На це треба роки тренувань та практики. Але в нас нема цих років. Але є зустрічні бої, де ми повинні перемагати ворога. Тому ми просто можемо дати людям знання алгоритму, набір інструментів та скілів, які вони зможуть компонувати в будь якій ситуації. Почали запроваджувати навчання по зустрічному піхотному бою. Поки тільки обкатуємо вправи та на практиці збираємо то все в програму. Поки без деталей, які можуть бути цікаві ворогу.
Це необхідно піхоті. Це особливо потрібно розвідці. Значить ми це зробимо. І підготуємо людей.
Вимоги нам диктує лінія фронта.
Екзамени приймає лінія бойового зіткнення.
151НЦ. Ми і є стандарти НАТО.

Одна з наших заслуг, (скромно так - крім багатьох інших) це те що в центрі нічого не робиться для показухи, "постанови", "для красоти" або "чинопочитання". Всі без виключення їдять з одного котла. Рекрут, інструктор, викладач, командир. Не тому що показушна псевдодемократія. А тому що готують нормальною.
Коли приїздить якісь комісія або перевірка, ми не відбираємо для спілкування людей. Он люди, йдіть спілкуйтесь, тільки не заважайте навчальному процесу. Те ж саме коли дуже рідкі журналісти долітають до нашого берега.

А ще ми не зробили ні одного відеоролика не в робочій обстановці. Звичайні піхотинці, які вчаться. Звичайні навчання. Звичайний стан форми та спорядження. Ми не вміємо і не хочемо знімати "мотиваційні" зрежисовані ролики з "акторами" і дублями.
Наша мета - зробити навчання таким, щоб воно саме по собі було мотивуючим. Щоб кожне заняття яке проводиться, давало цивільній людині впевненість в тому, що в цьому центрі з ним будуть займатися на 120%. І перш за все це повинно бути чесно і відверто. Довіра і впевненість.
І це нам вдається. Всі ролики, це просто хронологія по підрозділам які до нас заходять на підготовку або донавчання. І "трошечки" ІМЗ.
Просто робочий процес. Звичайні дівчата, хлопці і дядьки. Просто піхота яка готується до виходу на фронт.
Просто все робиться "на совість". Тоді не треба "показухи".
Допідготовка 21 ОМБр. Свій до свого.
151НЦ. Ми і є стандарти НАТО.

Допідготовка 21 ОМБр. Свій до свого.
151НЦ. Ми і є стандарти НАТО.

Коли компанія Apple та її прихильники будуть в черговий раз розповідати щось про безпеку та клієнтоорієнтованість, ви повинні знати що якщо хтось отримає несанкціонований доступ ваших даних (через дірку на стороні ейпл) і за дії зловмисників у App Store та iTunes , буде заблокований акаунт саме App Store та iTunes, ви не зможете його відновити, навіть якщо зможете довести що ви сторона, яку через діряву систему безпеки Apple, в'їбали злодії.
Дірку вони пофіксять, якщо це будуть зписані якісь кошти, вам їх повернуть, але на App Store та iTunes вас заблокують без права відновлення.
Особливо це стосується тих, хто прив'язав свої банківські картки на оплату по замовчуванню.
І вам прийдеться робити новий акаунт в App Store і зносити всі додатки і потім вже під новим акаунтом встановлювати їх. Тобто всі додатки які треба періодично оновити, ви оновити не зможете. Навіть ті, які купили. І ви будете мати головняк зі збереженням даних і переносом в нові додатки.
От так на рівному місці. Apple пройобує в безпеці і тупо відрубає вас від тих сервісів які ви вже оплатили. Відновити через підтримку можливості нема. Підтримка і рада допомогти, але правила прописані таким чином, що ви винні по замовчуванню без права відновлення.
Ніколи не любив цю контору, але колись через декілька необхідних додатків яких нема для андроїду, прийшлося перейти на яблуко. І тупо по запарці не видалив прив'язану картку після останнього потрібного платежу.
Мабуть це на краще. Переповзу знову основними робочими додатками на андроїд. Але все одно якась кончена позиція по відношенню до користувачів.

І знову чергове загострення імітації бурхливої діяльності по «покращенню та підсиленню» підготовки. Зараз знову по всім навчальним центрам % укомплектованості інструкторськоі викладацьким складом, є одним з головних показників ефективності роботи керівників центрів. Доходить до того, що «старші начальники» спускають рознарядки- плани. На скільки % треба вийти кожного місяця по збільшенню комплектування. Не дивлячись, що всіх кого могли вже перевели в бойові підрозділи. Тобто - похуй рівень підготовки, ділові та професійні якості і рівень навчанності людей яких беруть інструкторами та викладачами. Набирай кого завгодно щоб був штат забити і побільше і тебе старший начальник буде хвалити та ставити в приклад на нарадах.
І відмазувати від того що твій підрозділ на готує людей, а відправляє їх не навченими в окопи.
При цьому перевести фахових людей з піхоти на навчання і подальшу роботу в центр, не просто проблема, а дуже велика проблема. Майже неможливо. Це саботуєтбья комбатми, комбригами та деякими командувачам. Підписані НГШ накази про переміщення теж ігноруються. Ціла система відписок відпрацьована. Тобто створені всі умови, щоб штати заповнювали люди які по замовчуванню не можуть дати нормальну підготовку бійцям. Але доповіді підуть шикарні - збільшили, підсилили, надули показники.
Прості рішення. Все як ми «любим»

Частина1. Я зараз скажу що думаю, зафіксую теперішній стан речей і знову піду в поля. Де треба буде буду намагатися допомогти. Як то кажуть 100 днів не буду старатися не заважати. Якщо звісно, не буде спроб зіпсувати те, що почало працювати всупереч системі. Але на треба ілюзій.
Я трошки не розділяю ейфорію від заяв про майбутнє покращення підготовки. Я не знаю, чи є людина яка хоче щоб це відбулося, більше ніж я. Бо вибачте, мій ресурс не нескінченний. Я дуже цього хочу. І буду допомагати всюди де зможу. Але в роботі. В діях. Слова і лозунги вже заїбали.
В кожному (навіть в найгіршому) старому навчальному центрі, є невеликий процент мотивованих людей, які фахово роблять свою роботу. Які вчаться. Які хочуть вчитися і вчити якісно. Але їх до біса мало. І створюються умови коли їх просто з'їдає система або оточення.
Вони приходять, потім уходять. Поки вони є, на них все тримається. Вони йдуть з того болота і на їх місце приходять нові. Такі ж наївні та мотивовані.
А потім і вони йдуть. Але за рахунок цього, є постійно маленький відсоток людей на яких тримається підготовка. Які пашуть за інертну більшість і намагаються щось змінити. А потім втомлюються, або деградують, або забивають болт і зневірюються. Їх не цінять. Не дають розвиватися. Не дають підвищувати свій рівень. Вони пашуть. Хто везе на том і їдуть. І це в 98% навчальних підрозділів.
Але вони є. Тому це пост не про них. Це про більшість, які прилаштували свої дупки в теплих місцях і роблять вигляд що працюють.
Ми відбираємо інструкторів тільки з військ. З піхоти. Рідко з інших НЦ (але туди які прийшли з піхоти), як виняток. Ми беремо піхотинця, вчимо його на піхотинця за нашою програмою з нашою ідеологією та філософією. Потім на молодшого командира піхотного підрозділу. І вже потім вчимо на інструктора базового рівня. Нашого базового рівня. І лише потім методичні та навчальні процеси. Але спочатку фах. Без води. Тільки те що буде потрібно на полі бою. Кожен з цих етапів це відбір. Складний відбір. Болісний. Бо інструктор це не просто "хароший парєнь". Це перш за все фах, вміння працювати системно, сумлінно ставитися до роботи і повага до навчаємих. Безмежна повага до побратимів. І дисципліна.
Тому дуже не рідно, коли хороші хлопці, патріоти і люди «хороші як люди», не стають у нас інструкторами. І повертаються в підрозділи. Ображені на центр, на інструкторів, на викладачів. Але ми не можемо знижати рівень. Рівень це фах. Це життя піхотинця в майбутньому.
На начальний етап відбору і навчання, в нас йде три місяці. Потім стажування в полі. Інколи довго. І тільки потім людина може стати інструктором який буде самостійно проводить заняття. Від 3-6 місяців. Десь 10-15% з кандидатів доходять до кінця навчання і залишаються. Це мало. але це фах і життя людей. Це схема яка працює вже більше двох років. З моменту створення нами тренінгу молодших командирів в Одесі.
По іншому неможливо змінити підготовку і змінити рівень підготовки. Не на папері а в житті. НЕ МОЖ ЛИ ВО. Або навчати нових людей, або переатестувати та донавчати тих хто вже в НЦ. З жорстким відбором.
Бо інструктор це величезна честь і ще більша відповідальність.
Раз в 6-10 місяців, з високих трибун (як військових так і політичних), розповідають про покращення, посилення та підсилення підготовки в навчальних центрах. Особливо БЗВП. І так вже три роки. При цьому кожен раз покращують і ні разу не визнали, що підготовка була погана або її не було зовсім. Виходить ті ж самі люди які ніхєра не робили в навчальних підрозділах і ніхєра не вчили, будуть більш посилено ніхєра не вчити. 34 доби ніхєра не робили, а тепер буде 45. Здобули.
Увага питання - а чи хтось поніс покарання за те не вчили або вчили погано людей яких вже вбили через погану підготовку?

Частина 2. Спочатку ми втратили мотивованих людей не навчивши їх, а зараз починаємо тими ж псевдоінструкторами та типувикладачами "якісно" вчити не мотивованих? А як так бува? Тисячі "лідорів" без фаху, яких наплодив за 13 (так, вже 13 років на посаді головного сержанта ЗСУ) в своїй вертикалі головний сержант ЗСУ Косинський. У яких є стопки сертифікатів та доплат, але які не хочуть розвиватися і не вміють нічого крім доказувати лідерство глоткою та криком на нижчих по посадам. Лідерство прапорщиків каптьорів воно таке. Нуль фаха, максимум дипломів та сертифікатів.
Сотні і тисячі офіцерів викладачів, які фальсифікували показники, тільки б їх не відправили на війну. Які приймають людей з ТЦК, маючи по 1 інструктору на 30-50 чоловік. Які просто набивають показники на папері. Знають що брешуть, але брешуть щоб всидіти на місці і щоб їх керівники мали показники.
Тисячі мазаних "інструкторів" без реального бойового досвіду, які з ТЦК після бзвп залишалися в НЦ. Які десь були за часів АТО або нарішали собі УБД. Які винні в тому, що десятки тисяч мотивованих патріотів не отримали належної підготовки. І загинули. І вина на тих людях які їх не навчали. І які досі на своїх посадах.
Ці люди як були на своїх місцях так і залишились. Частина пішла на підвищення. Як вони не вміли готувати людей так і не вміють. Бо Косинський і Десна наплодили тисячі профанів з сертифікатами але без фаху і здібностей.
Зараз в Десні планують зробити єдиний центр підготовки інструкторів. Тобто заборонити ті паростки здорового глузду та професіоналізму які з'явилися за три роки великої війни в окремих навчальних підрозділах та бойових частинах і віддати підготовку в ту саму десну, тим самим людям. Які пройобували підготовку піхоти, сержантів та інструкторів з року в рік незмінно.
Заїбали вже покращувати та підсилювати ніхуя. От чесно.
Тарнавський коли став командувачем підготовки, всіх начальників навчальних центрів та замів збирав на рівненському полігоні. Показували "еталоні вправи БЗВП". Так, на тому полігоні, де одна з найгірших підготовок БЗВП. Новий командувач підготовки, зараз робить це на іншому не менш "легендарному" полігоні. Два найгірших полігона де хуйово готували людей, будуть проводити еталонні показні навчання. Ті ж люди, які не вміли вчити на БЗВП, тепер будуть проводити показові заняття для інших центрів. За новою програмою БЗВП 4. Покажуть як нічогонеробити 3, треба робити в новій редакції. "Не жили багато, нєхуй починати"
Без переатестації. Без покарання. Без донавчання. Без відбору. Ті ж самі люди. На тих полігонах. Там де не навчали піхоту, будуть робити "еталон"
Люди які ховаються від війни в навчальних центрах. Які так бояться попасти на фронт, що будуть в угоду керівництву фальсифікувати будь які цифри. Бо це інструкторсько сержантська вертикаль Косинського. "Лідерство" головне, фах не важливий. Ціле покоління пиздолболів, коучів, та горлопанів, які самі не вміють нічого. Бо вони ж лідери. Слайди, презентації і нуль фаху в полях.
Хтось був покараний за те що вбили тисячі людей відправивши їх в окопи не підготовленими? Хтось визнав що підготовки не було як явища? Покарання?
Ні. Всі пішли на підвищення. Або залишились на теплих місцях в тилу.
Вся підготовка ЗСУ, надрачує на матеріально технічну базу. Чим більше грошей вбито (читай похоронено) в навчальний центр, тим круче НЦ. Мільярди гривень вбивають в те що не використовується. Я знаю на своєму прикладі, як курсанти майбутні піхотні офіцери одного з військових вишів два рази за строк навчання вдягали системи лазертаг. Лазертаги ховають та ускладнюють видачу, щоб не зламали.
Дорога матеріально технічна база потрібна на фаховій підготовці. І вона повинна працювати 24/7. Тоді це дешевше ніж на зброї вчитися.
По БЗВП матбаза, то окремий вид сатанізму. Мільярди вбивають в мертві навчальні центри з фіктивною підготовкою. Там кузня кадрів пристосуванців та сцикунів які до усрачки бояться попасти на фронт. Навіть на день. БЗВП, це взагалі те що можна давати підготувавши базу з гівна та палок.

Частина 3. Це я заявляю відповідально на нашому досвіді. Треба рівні ділянки для стрільби, місцевість для тактичних вправ та відриті окопи та розвалини/кілхауз з покришок або піддонів для штурмів. Окопи та імітація урбанізованої місцевості. Системи лазертаг для піхоти, це возиме майно.
Перший рік існування центру всі витратні матеріали закупалися за волонтерський кошт. Від степлерів, шуруповертів, мішеней А4 формату і імітації гранат до дронів та гонгів. В масштабах просраних державою грошей на фіктивну підготовку це мізер.
Ми з самого початку приділяємо більше уваги щоб кожен навчаємий був після полігону в теплі та сухості. Щоб люди могли висушити одяг та взуття після полігону. Пральні машини та сушарки. Теплі аудиторії для навчання, навіть якщо вони зроблені під землею в укритті. Людина має комфортно відпочивати. Вчитися в комфортних умовах. Не перегружатися "водою". Відпочивати повноцінно. Хоча б мінімум часу. Вона має вчасно їсти якісну і смачну їжу. В нас кожному бійцю видається сушарка для взуття. Це важливіше ніж мільярди закопані в тренажери на яких нікого не вчать. Інструктори з вчорашніх піхотинців якісніше ніж пристосуванці які згодні на все, аби не на війну. Які по 10 років на посадах і тільки тим і зайняти що обкладаються сертифікатами по ще одному лідерству або плануванню ніхуя. В нас краще БЗВП при відсутності дорогої технічної бази.
Головне в підготовці - люди. Навчані, мотивовані, відібрані. Які постійно самі навчаються і підвищують свій рівень. З кнутом та пряником мотивації. Люди які знають що мають викладатися на 200%. З гідним грошовим забезпеченням та умовами. І тільки тоді вони потрібні в тилу, поки вони ефективніші на своєму місці чим в окопі. Це чесно по відношенню до піхотинців. І з жорстким контролем якості навчання. Внутрішнім перш за все. З системою оцінювання. Постійною системою оцінювання. Як рекрута так і інструктора.
Контроль, чесний фаховий контроль невід’ємна частина навчального процесу. Жорсткий контроль. З невідворотнім покаранням включно з відрахування з інструкторського складу.
І без зміни інструкторського, викладацького складу на навчальних відділів, змін в підготовці не буде. Буде переставляння ліжок. Ніякі зміни в підготовці через прості зміни командувачів підготовки та начальників навчальних центрів не відбудуться поки не буде замінена низова, сама важлива ланка - інструктори.
Міняйте на кого завгодно тих начальників полковників. Пристосуванці піднапружаться, тиждень, два, місяць покажуть "клас", а потім почнуть робити те що звикли - ніхєра.
Вибачте за те що зіпсував чергове "очарування"

Просто хочу нагадати тим хто забув, бо так зручно. Абе не знав, як і 99% інших керівних та статутних речей. Є така річ, як перерозподіл майна або особового складу. Коли старший начальник (корпус або оперативного командування, або КСВ) бачить що в його підпорядкованому підрозділі є фахівці, або майно яке потрібно ( на думку старшого начальника) в іншому підрозділі. І його просто перерозподіляють нарядом або наказом. Так це працює в армії. Вважається що старший начальник краще знає потреби усього великого організму. І це не обговорюється. Наказ старшого начальника. Корпусу, або ОК або командування. Тому те майно що може комусь "дуже знадобитися" в іншому місці і може бути переросподілене, наприклад ми, вже років 10 не віддаємо на баланс частини, а передаємо на відповідальне зберігання.
Ця практика не погана і не гарна. Вона дієва і потрібна в умовах оперативного реагування на нестачу чогось. Хуйовою її може робити тільки старший начальник, який своїм підписом вирішує якісь "шкурняки" замість раціонального розподілу. Але це на жаль законно і на думку молодшого начальника просто похуй в таких випадках. Можна оскаржити, але то гємор.

Ще до великої війни, нам пощастило зібрати команду однодумців та "єдиновірців". Потім під час створення тренінгу молодших командирів і на етапі формування навчального центру, ми збільшували команду однодумців через відбір та селекцію. Іноді досить болісну.
Всі люди з якими ми починали і з якими продовжуємо рух, Фахівці з великої літери.
Ми чітко знаємо, що у справі підготовки та навчання військовому ремеслу нема простих рішень. Навіть у самих простих речах та навичках, треба час, системність, та набуття навичок з розумінням кожного кроку.
Від простого до складного. З розумінням, з здобуттям навичок, м'язової пам'яті та мілкої моторики.
Ми не віримо, що людина яка не вміє стріляти з автомата по великій наземній нерухомій цілі, може ефективно вражати рухому повітряну ціль. На невизначеній дистанції, з невизначеною швидкістю та невизначеним кутом руху.
Хто би і що би нам не розповідав. Статистика річ уперта. Якщо людина не вміє стріляти, можна навісити на кулемет яких завгодно дорогих девайсів, нічого путнього з цього не вийде. Звісно, статистично на великих числах будуть і "успішні" моменти.
Але.. ми занадто нудні, щоб покладатися на випадковий фарт у військовій справі.
Ми не знаємо як і що роблять інші. І не хочемо нічим ні з ким мірятися. Ми і так знаємо що ми фахові і ми охуєнні. Тому вчимо кулеметників так, як вчимо всіх інших. Послідовно, від простого до складного. Усвідомлено. Дуже гарно та системно.
Спочатку особиста зброя (5,45 або 7,62). З самих азів. Зі 100 метрів. Потім через дешевизну та доступність набоїв - РПК. Потім РПК по рухомій наземній малогабаритній цілі. І лише потім основний калібр 12,7 по рухомій наземній цілі, з не дуже стабільного пікапу. І вже потім, тепловізійні приціли та хімічні грілки на рухомих мішенях. З різними дистанціями та швидкістю руху. І лише потім основні стрільби і задачи.
І ви знаєте, в хлопців виходить.
Бо ми 151 НЦ. Ми і є стандарти НАТО.

Ми не віримо, що людина яка не вміє стріляти з автомата по великій наземній нерухомій цілі, може ефективно вражати рухому повітряну ціль. На невизначеній дистанції, з невизначеною швидкістю та невизначеним кутом руху. Тому вчимо кулеметників так, як вчимо всіх інших. Послідовно, від простого до складного. Усвідомлено. Дуже гарно та системно.
Спочатку особиста зброя (5,45 або 7,62). З самих азів. Зі 100 метрів. Потім через дешевизну та доступність набоїв - РПК. Потім РПК по рухомій наземній малогабаритній цілі. І лише потім основний калібр 12,7 по рухомій наземній цілі, з не дуже стабільного пікапу. І вже потім, тепловізійні приціли та хімічні грілки на рухомих мішенях. З різними дистанціями та швидкістю руху. І лише потім основні стрільби і задачи.
І ви знаєте, в хлопців виходить.
Бо ми 151 НЦ. Ми і є стандарти НАТО.

Одна (далеко не єдина) з наших переваг і сильних сторін, це гнучкість у підході до виконання поставленої задачі. Це до речі, саме те, що нам ніяк не можуть вибачити старообрядці які живуть згідно-відповідно і "якщо нема в керівних документах, значить нема в природі і заборонено".
Відновлення боєздатності, допідготовка "під задачу", підвищення стійкості підрозділу недалеко від ЛБЗ. При цьому максимально комфортні умови (з можливих) і фахова робота з кожним бійцем. Як ми кажемо жартома - послуга під ключ. "all inclusive". Давайте нам людей, визначте терміни і що треба зробити і не заважайте. Не треба стояти над душою, розповідати як не правильно, та "не положено". Вимоги нам диктує лінія фронта.
Екзамени приймає лінія бойового зіткнення.
Ми робимо те, що вміємо найкраще - готуємо піхоту і робимо це фахово. Кожен з тих кого ми готуємо, може завтра опинитися в одному окопі з нами.
Або ми з ним. Тому і робим "для себе"
Свій до свого. Організм 36 ОБМП.
151НЦ. Ми і є стандарти НАТО.

З Днем ЗСУ всіх причетних. Дякуємо за кожен день.

З днем волонтера всіх причетних.
Особливо тих, завдяки кому волонтерський рух в Україна існує. Бо всі публічні волонтери лише розпорядники ресурсів тих, хто є опорою цього руху. Хто живить волонтерство своїми коштами. Кожен хто допомагає - волонтер. Це мільйони Українців і інших людей зі всього світу. Просто не у всіх є час робити це постійно та системно.
Дякуємо всім хто допомагає.

Мало хто уявляє, наскільки серйозні саме системні проблеми в ЗСУ. Ще менше, хоча б приблизно уявляють який спротив чинить і буде чинити "система" особистостям які будуть намагатися щось змінити. Не зважаючи на прізвище. Навіть ті хто вважаються "людьми старої системи", стикаються з тим, що система не працює. Бо саботаж, бо пристосуванці, бо пофігісти, бо поважні пани, бо кожен суслік агроном, командувач і полководець, бо згідно-відповідно, але по закону все вірно. Бо тільки своя шкура дорожча. І всі ці люди-гальма та шкідники, залишаються на своїх посадах. І одна людина дива не створить. І дві не створять. Дуже хочеться надіятись що щось зможе змінитися, але ні. Вже не віриться.

Пані та панове, є важлива справа.
Треба підписати петицію про повернення головної будівлі Національного університету оборони України саме університету оборони. Корпус в 13 році віджала судійська мафія Януковича. З 14 року займають корпус незаконно. По суті рейдери.
В 13 році, коли Янукович і його уряд вбивали обороноздатність України та ЗСУ, корпус передали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Всі пам'ятають який тобі був суд. Зараз в принципі ті ж люди, на посадах. З тими ж принципами "нєбожитєльства".
З тим, як зараз працюють суди в Україні, займаючи самі топові будівлі по всій країнї, акценти явно розставлені не дуже про оборону країни.
Указ про повернення корпусу, був підписаний ще у 14 році, після втечі Януковича. Указом Президента від 6 червня 2014 року № 501/2014
Але судійська каста, просто забила на це і тупо продовжує утримувати захоплену будівлю.
Дуже, от прямо дуже треба підписати петицію і повернути корпус до МО.
І поширте будь ласка. Це справді важливо.
https://petition.kmu.gov.ua/petitions/7291

PS. Ще Косинський використав СЕДО і сержантські групи для розсилки фальсифікованих результатів перевірки по військам. Еталонний взірець «старої» совкової генерації, короч.

Просто нагадаю, щоб не забули.
Головний сержант ЗСУ, Косинський 12 років на посаді. Був головним старшиной ЗСУ при Януковичі, потім просто змінив погон і назву. Іконостас небойових відзнак та значків.
Лобіст концепції - лідерство важливіше фаховості. Це дало можливість поставити на ключові посади своїх людей совковської ментальності, які не гидують примати участь в примусі навчальних центрів ставити фіктивне БЗВП. Лідер, в бачені Косинського це той, хто керуючись посадою може взяти на глотку та принижувати особовий склад.
Перебрехав цинічно результати службової перевірки по тиску на сержантів НЦ на користь свого найближчого оточення.
Повторну перевірку перевів з теми - фальсифікація результатів. на тему - звідки в Доніка вся ця інформація.
13 рік на посаді. Абсолютно безграмотна людина в підготовці, яка за неї відповідає по суті на рівні сержантів.
Краде чужі ідеї і напрацювання і видає за свої. Лобіст НЦ Десна, як монополіста по підготовці сержантів і інструкторів. Лобіст обкладання масово інструкторів сертифікатами без яких не платять інструкторські. Лобіст теми що тільки сертифікат Десни дійсний.
Створив сержантську вертикаль з своїх людей (не фахових "лідерів" каптьорів), бо запровадив систему - рости може тільки той, кому вони дозволяють вчитися на "потрібних курсах" та закінчити їх. Створив умови за яких бойовий сержант з підрозділу сухопутних військ не може вирости вище ГС бригади. Далі тільки "мазані".
Розвалив всю підготовку сержантського складу, особливо після 24.02. Все те що зараз з дефіцитом сержантського складу та рівнем його фаховості у військах - результат "роботи" Косинського.
Лідер мамкін.
Новий девіз Косинського - "Головний сержант ЗСУ - не має честі".
Всіх справжніх - зі святом.
PS. Ще Косинський використав СЕДО і сержантські групи для розсилки фальсифікованих результатів перевірки по військам. Еталонний взірець «старої» совкової генерації, короч.

Як там справи у свідків таємних перемовин з росіянами з приводу не бити по об'єктам енергетики?
Туди ж ікспертів по "майже вичерпаному" ресурсу російських літаків носіїв ракет.
Буде експертиза?
Чи то вже на завтра, перервах між уроками в школі напишуть?

Чергова хвиля міграції на блюскай. Тепер вже політична)).
На всяк випадок, я там вже якийсь час є. Хоча і не дуже активно. Але час покаже.
А Маск тим часом зайобує спамерськими пропозиціями купити в нього преміум.
@donikroman.bsky.social
https://bsky.app/profile/donikroman.bsky.social

Ще раз хочу нагадати.
Проходить пілотний проект за дорученням ГК по комплектуванню навчального центра інструкторами та викладачами з військовослужбовців з актуальним бойовим досвідом з бойових бригад. Три етапи відбору. 12 тижнів. Навчаємось, придивляємось до кандидатів, а вони до центра, до ділових якостей.
По результату будемо переводити в центр.
Знаю про всі складнощі на рівні командирів бригад, які не хочуть відпускати, але будемо боротися за кожного.
З свого боку можемо гарантувати 12 тижнів якісної підготовки, гарні умови проживання та гідне ставлення до кожного (на взаємній основі).
Потрібні піхотинці, які бачать в собі сили стати інструкторами або викладачами. Потрібні такмеди і медики для того щоб стати інструкторами рівня.
Напрямки - кулеметники, молодші командири піхотних підрозділів, командири кулеметних відділень, стрільці-рятівники, та бойові медики (CLS, CMC).
Ну і звісно БЗВП, та донавчання/підготовка піхоти до задач.
WhatsApp, Signal
+380 50 650 72 37
+380 96 805 82 72
[email protected]

Під час великої війни, я намагаюсь не спілкуватися з журналістами. По ряду причин. Один з них зверхність і бажання виїхати на "трендовій темі".
Бо за весь час тільки дві людини, спробували хоч трохи "врубитися в тему" підготовки. Всім іншим треба 2-3-5 хвилинний коментар на гарячу тему, щоб заповнити час програми або видати кількість символів в статті.
А розмова про підготовку, це мінімум час півтора-два, більшість з чого не сподобається ні керівництву підготовки, ні комусь іншому.
Але ми є. Ми живий приклад успішного кейса, коли з лайна і палок, на характері і в супереч системі ми даємо кращу підготовку по ряду дисциплін та напрямків.
І да, ми не "зразковий центр". Більшість поважних панів з підготовки КСВ нас не люблять до трясучки. Вважають сектантами і якимись виродками в системі підготовки ЗСУ. І називають "знову цей 151, заїбали", "що ви блядь таке?" або "ЧВК Доніка".
Олена Зварич намагалася зробити добре, але треба констатувати, що їй прийшлося дуже сильно "збирату раму" після всього почутого. Бо десь там в Києві та високих штабах то одне, а тут на землі, зовсім інше.
Ми не зразкові. Нас постійно зайобують перевірками, бо в нас не воєнний підхід і не зрозуміла старообрядцям система. А ще ми категорично проти показухи. Ні разу ми не припиняли навчання, ні разу не робили "картінку" під час приїзду поважних панів. І не збираємося. Бо кожна хвилина навчання, може врятувати життя бійцю і допомогти виконати задачу на ЛБЗ.
Але, ми кращі в своїй ніші і всі задачі ГК по підготовці людей під певні дії, відпрацьовуємо на 150%.
151НЦ. Ми і є стандарти НАТО. https://glavcom.ua/longreads/shcho-jidjat-de-spljat-i-chomu-vchatsja-reportazh-iz-uchebki-v-jaku-potrapljajut-mobilizovani-1030800.html

У нас дуже погана та складна робота в емоційному та психологічному стані. Бо один з напрямків роботи центру - допідготовка людей які зайшли з окопів і які туди повертаються. Легко сказати з високої трибуни про те що "головна цінність, це життя солдата", але дуже складно реалізувати в реальному житті. Бо це не тільки про стратегічні та оперативні рішенні на ЛБЗ. Це в першу чергу про підготовку та про відношення до солдата як до людини.
В 151НЦ, одна з самих високих швидкостей впровадження змін до навчального процесу. Адаптація до вимог фронту. Тому що ми постійно в "темі". Частина людей на задачах. І постійний фідбек від тих хто в нас навчався. І оце дуже складно. Бо в нас особистий контакт і особисте залучення. Кожного бійця, ми взнаємо за час підготовки. Ми кожного з них пропускаємо через себе. Ми знаємо про всі втрати. Ми знаємо де і кому наша підготовка зберегла життя.
А ще ми знаємо що всі нові зміни, це висновки зроблені після поранення або загибелі тих, кого ми готували. Ми знаємо імена і пам'ятаємо в обличчя майже всіх хто загинув. Це дуже складно. В тилових навчальних центрах, є запобіжник у вигляді - відучив, відправив, забув. Оновлення програми приходять (якщо приходять) дуже довго, через всю вертикаль від людей які не мають ніякого відношення до людей, на досвіді яких ці оновлення треба робити. В нас інакше. Тому ми, як би не пафосно це звучало і реалізуємо ті слова сказані з високих трибун на практиці. Всупереч системі.
Бо це наше особисте залучення і повне занурення.
Я це до чого? За два роки ми вже безпомилково можемо оцінювати як старші начальники ставляться до особового складу. Для кого слова про цінність життя підлеглого просто слова, а для кого це дуже дуже важлива задача.
З усіх стрілецьких батальйонів які формують главки нацполу областей, в Харківській області Володимир Тимошко до формування та підготовки батальйону підійшов найвідповідальніше та виважено. Я кажу про те, на чому розуміюсь. В основу реально була поставлена задача - максимально навчити, та підвищити стійкість підрозділу та виживаємість людей. І формування і підготовка основного складу і зразу формування і підготовка резерву для цього ж батальйону. Ми працювали з основним складом. З резервом не встигли. Результати побачим на лінії бойового зіткнення.
Я зараз не хочу про перевод. Хоча є багато що сказати з цього приводу. Особливо зная повністю весь кейс переводу. Залишу на потім.
Пане генерал, Володимир Тимошко, було приємно мати з вами справу.
151НЦ. Ми і є стандарти НАТО.

4. Вибачте, але мене вже ця відверта тупість, трохи вибішує. Особливо коли під час війни тупість, або недбалість чиновника обласного рівня, тягне за собою тяжкі наслідки для цивільного міста.
Знайомтесь. Голова обласної військової адміністрації Синегубов. Десятки разів його просили, обережніше робити піар акції. Але йому начхати на місто. Як це працює? Територіальна громада купує для військових допомогу. Потім голова громади везе це в Харків, викликають військових і під камери Синєгубов передає допомогу до якої не має відношення військовим. Фоточки в постах викладають в соцмережі. Бо медійна і піарна компонента дуже подобається ОП.
Фоточок багато. Вони всі, якимось дивом прив'язані до одного впізнаваного в місті місця. Постійно. Які висновки можна з цього зробити.
Як ви вважаєте, скільки часу потрібно ворогу який фахово володіє методами OSINT розвідки, встановити місце? А потім просто попросити підтвердження косвєним та прямим спостереженням?
Його просили припинити робити цю хуйню більше року тому. Бо тільки питання часу було, коли вдарять по очевидному об'єкту. Але Синєгубову пофіг.
Бо він ледащо, яке тільки заради фоточок вилазить з свого кабінету, в тому числі "засвітити" свою важку працю на руїнах в місті.
Коли Харків’яни обурюються, що росіяни наносять удар по якимось культовим місцям, то може варто подивитися, хто допомагає їм визначити пріоритетність цілей?
А якщо ви накладете на мапу всі прильоти за останні місяців 10, в одному з центральним районів, то побачите якесь дивне співпадіння з азимутом ударів та фоточок в соцмережах.
Але це не зупиняє любителя попіаритись на мавіках, замість того щоб дбати про безпеку міста.
І так, це не навмисно. Це просто похуй на місто і містян. Це просто ліньки від’їхати на три квартали. І звісно, винні росіяни. Але навіщо їм допомагати в визначенні цілей?
Це частина світлин з сторінки Синєгубова. Олег Синєгубов. Частина.
Можете самі там полазити. Подивитися поки не видалили.
Зможете співставити одне з іншим? Зможете зрозуміти чому саме так?
Холуїв від ВЦА не присилайте в коменти. Побаню. Ба задрали вже своїм відношенням. Реально.

3.

2.

1.

Як ми не пручалося, як ми не відморожувалися від теми підготовки людей для ВМГ, але воно все одно до нас прийшло. 12,7 це назавжди)).
Задача є, треба робити. З тим результатом що завжди. Тобто на відмінно. Спробуємо трошки внести систему в зоопарк різноманіття усього і всюди. Хоча б локально.
151 НЦ. Ми і є стандарти НАТО.

А хто зна, бо я щось я не дуже зрозумів. То реформа прокуратури вдалася чи ні? Бо так багато людей на цьому попіарилися в різний час.
Хто знає, яка була мета того реформування? Чи її досягли, чи буде ще цікавіше?

Компанія Steko, разом з генеральним директором (ну, тим що бикував на військових), просять у військових допомоги.
Мабуть щось викопати треба.

Одна з самих величезних проблем у тих, хто готує якісно людей до війни це час. Його завжди не вистачає. На БЗВП не вистачає бо люди не встигають втягнутися та засвоювати дуже багато нової інформації. Не вистачає на відпрацювання та набуття хоч якихось бозосознаних навичок. На фізичне відновлення після незвичних навантажень на часто атрофовані м’язи.
Для підрозділів які зайшли на підготовку /допідготовку/ відновлення не вистачає часу відновлювати втомлені фізично тіла. Не вистачає часу просто відтаяти від пекла і знову відчути себе людиною. Хоч трохи комфорту, хоч трохи тепла. І максимум людяного відношення.
Для всіх інструкторів та викладачів, час це дамоклів меч. Кожен інструктор прийшов до нас з піхоти. Кожен знає якою ціною цей час вигризається зараз у смерті на фронті. Це зобов'язує і завжди сидить на підсвідомості.
Час це те чого не вистачає завжди при навчанні людей.
Я це до чого. Терміни БЗВП збільшили на пів місяця. З одного боку це ніщо, з іншого це прірва часу, який можна якісно використати.
Особливо тим, хто працював по 30, 16, 14 і навіть 10 денній програмі.
Буде дуже погано, якщо ті хто не вчили не покращать рівень підготовки. В полі. В реальному житті. А не в відомостях та начитках уставу і балачках про пусте лідерство без фахової підготовки. Це реально буде злочин. Мало хто знає і розуміє до кінця, наскільки важкий зараз стан справ на фронті.
Ці 15 додаткових днів на підготовку, будуть вигризатися піхотою на межі і за межею можливостей. Це не просто два тижні. Це час, який хтось знову і знову дає нам ціною свого життя.
151 НЦ. Ми і є стандарти НАТО,

Підписана програма БЗВП на 1,5 місяці.

Вибачте, а хтось мені може пояснити шкалу цінності в координатній сітці - що важливіше - "люди чи території"?
Бо якраз зараз масово боти і почекуни почали цю тему масово педалювати. Особливо в твітері/Х.
Чиє життя важливіше чим яка територія? Від чого залежить цінність території і хто визначає?
Чи київський чиновник важливіше ніж територія Харкова?
Чи територія Києва менш важлива ніж митник з ЧОПа?
А пенсіонер переселенець з Рубіжного, важливіше ніж територія умовної Буковини?
Чи на Печерський пагорбах то одна територія, а Ізюм, або Запоріжжя то інша?
Просто поясніть мені, як міряти? Яку територію брати з еталонну міру і яких людей?
І звідки така впевненість, що залишені території врятують життя? Чи маються на увазі території аж до кордону західного?
Війна це дуже хєрова штука. Це математика де складові несумісні речі.
Чому з 14 року по 24 такого питання не стояло? Чи тоді інші життя були? Чи території які захищали і гинули при цьому, були цінніші?
А то щось я геть заплутався.

Мені, як і всім, дуже не подобається, як за два з половиною роки заколихане переможними колисковими від спікерів влади суспільство, повністю трансформувало свій страх перших тижнів війни не у ненависть до ворога, а у геть інше проти своїх же співгромадян. Але це вже сталося. І вже і росіяни заюзали цю тему і потужно розігрівають внутрішній розкол. Що вже не зрозуміло, де наші «істерички», а де російські боти,
І так, багато до цього приклали "два-три тижневики", "мийщики ніг у чорному морі" і таке інше.
Але... Але зараз це вже не важливо.
Зовсім не важливо. Як би ви не пручалися, як би ви не боялися, як би ви були проти, а війна буде продовжуватися. Або поки ми, або поки нас.
І тут дуже страшна річ, бо держава на межі свого існування стає злобною і егоїстичною сутністю, яка бореться за своє виживання і існування. Де прав людини нема.
І в таких випадках нема демократії. Нема свобод. І відверто кажучи, на цей момент не важливо хто при владі. Так було в усіх державах, які воювали.
Якщо не капітулювали/лягли під ворога зразу, будуть вимушено чи добровільно бути стійкими бійцями та боротися за існування держави. Якими б не популярними методами це не прийшлось робити.
Розумієте, якщо чесно, вже неможливо змінити у суспільства відношення до служби. Все. Вже всі зробили свій вибір. Але крім нашого вибору, свій вибір зробила і держава. Та її союзники. Так, які воюють нашими руками. І користуються нашою безвихіддю. Але вже пізно думати про те, що це просто можна зупинити. Будуть ще жорсткі рішення які не сподобаються втомленим від війни і тим хто чекає що якось воно розсмокчеться.
І подобається чи ні, будуть воювати бусифіковані. Вони і зараз воюють. І гарно воюють після якісного навчання. Були і ті що за хлібом вийшли, і ті що на рибалку їхали.
І буде їх ще більше. Це вже не залежить від нас. Взагалі. Йде війна на виживання. На виживання держави. На виживання нації.
Це я пишу не для того щоб когось налякати або мотивувати. Вже все зроблено. Всі вже визначились. Не на словах, не в соцмережах, а наодинці з собою, вже кожен зробив свій вибір. І це в принципі майже неможливо змінити.
Просто події розвиваються таким чином, що майже нічого не залежить від когось персонально. І бронювання будуть різати, і скоріше за все вік мобілізації будуть робити менше. І багато чого буде такого, що нікому з нас не подобається. Але це завжди було під час таких війн. І наша країна не виключення. І подобається, чи ні, є зараз кілька речей, які ще можна змінити в середині процесів на які ми не впливаємо. Це підготовка людей.
Це якість БЗВП. Так, вже запускається пілотна програма на 45 діб БЗВП. Але я знаю наперед - там де готували погано, будуть готувати погано. Може ще гірше. Там де гарно готували - будуть готувати краще. Оце те, на що зараз ми всі можемо впливати і можемо змінювати. Я ні до чого не закликаю.
Просто подумайте над цим. Ще є час.

тидищ

Биконути при перевірці документів на військового з ТЦК і похвалитися що в тебе 1700 робітників. Скільки там з них чоловіків 25-50 років? Не заброньованих, бо вікна то чисто бізнес який зараз прости знімає вершки на вирослому попиті. Думаю в таку сприятливу для віконного бізнесу годину, знайдуться ті, хто "підхватить прапор". І сам здоровий, прямо гора і повістка на 1.11. Прямо жнива для ТЦК та правоохоронців.
Откати? Кришування губернатором?
Та через суспільний резонанс треба буди дятлом щоб захищати цього дядю. Експрес курс - як проїбати...
Трудовий колектив мабуть зараз пише слова подяки))

Я вже казав про це і досі впевнений в цьому. Якщо запровадити добровільний вишкіл в нормальному навчальному центрі (так, я про 151) для молоді 20-25, з повним зануренням (екіп, зброя, повноцінне навчання БЗВП, формування навчальних відділень та взводів), то як мінімум чверть після місяця гарної підготовки і двіжу в здоровому колективі, захочуть підписати контракт. Я не шуткую. Я просто бачу, як змінюються люди, дорослі чоловіки, яки приїздять до 151НЦ розгубленими, наляканими та подумки "приреченими" і якими вони стають через місяць навчання. Вони реально набувають впевненості. Навіть дядьки з купою хронічних хвороб та скриплячими суглобами. Вони після навчання ЗНАЮТЬ що вони виживуть, якщо будуть битися. Бо самий простий спосіб вижити під час бою - знищити ворога.
А якщо після вишкілу після підписання контракту давати ще місяць на закріплення БЗВП, то там буде взагалі гарний результат.
151 НЦ. Ми і є стандарти НАТО.

І таке є. А чого ж ні? Бо...
151 НЦ. Ми і є стандарти НАТО

Якби був чемпіонат світу з перекладання відповідальності, ми були б постійними чемпіонами.
Збройні сили не повинні шукати собі поповнення та мобілізаційний резерв. Бо збройні сили вже і є це поповнення і мобілізаційний резерв, тільки з якогось часу вже на службі.
Цим повинні займатися десятки тисяч інших людей. Але змушують це робити збройників. Чи це реінкарнація «спасєніє утопающіх, діло рук саміх утопающіх»?

Невеличкий інсайд. Сергій Мельник до трясучки ненавидить кріпосне право по відношенню до рядового та сержантського складу. От просто до трясучки. Особливо коли досвідчених та фахових бійців правдами та не правдами не відпускають проти їх волі, аж поки вони не загинуть. Тому є надія, що щось може змінитися.

Завдяки сприянню Мельника, дуже багато питань вирішувалось на моменті становлення 151 НЦ. Дуже підтримує якісну підготовку особового складу.
Якраз це один з напрямків профільного заступника. Побачимо. Підтримаємо, якщо треба буде.

Бригадного генерала Сергія Мельника (ака Марсель), призначили заступником міністра оборони.
Відверто не однозначне призначення. Це коли нормальну людину, можуть просто обнулити обставини та оточення. Надіюсь цього не станеться і йому не будуть викручувати руки. А просто дадуть працювати. Бо до роботи і всякого двіжа, він просто навіжений.
Мельник один з небагатьох керівників, хто не втік з Харков 22 лютого. Він був начальником гарнізону хоча не кадровий військовий. Генерал юстиції. Мало хто чекав, що начальник військово-юридичного інституту залишиться в місті і буде тут організовувати двіж по обороні міста і по всяким диверсійним пакостям окупантам. По суті людина з формальної посади, зробила доволі вагому силу в питанні організації оборони міста.
Не знаю, чи дадуть йому в МО повноваження робити те що він вміє і хоче, але надіюсь що так. Йому пофіг на політику та регалії. Відмовився від звання почесний громадянин на користь військових. Але йому не пофіг люди. Не пофіг Харків.

На скрінах перелік частини питань які задають співробітники ВСП проводячи службову перевірку в 151 НЦ.
Питання написані та прислані співробітникам ВСП начальником штаба ГУ ПСВ Бабичем Ю В на прохання Косинського. Або самим Косинським і переданим Бабичу. Злі інсайдери з ВСП, кажуть що така модель практикується, коли треба вчинити тиск на частину або командирів. Заказуха та пошук привода щоб залучити контррозвідку, СБУ та нацпол.
Трошки теорії, як це працює. У вищих колах військових, є фішка, коли треба підписати який "шкурняк", який не підписує начальник, треба дочекатись поки начальник поїде у відрядження і підсунути документ ТВО начальника, який рідко коли в курсі цих питань, бо займається своєю роботою. І навантаження велике, навіть не вчитується. А коли вже приїздить сам начальник, то він не лізе в минули накази. Навіть якщо лізе, то не відміняє наказ, щоб не дискредитувати систему. Просто дає пиздюлєй замку за неуважність. Ця схема відома і вона працює.
В нашому випадку задіяні аж два ТВО. Клопотання провести службову перевірку в 151 НЦ Косинський підсунув ТВО ГК Горбатюку. Бо там повна маячня про «витік конфединційної та службової інформації» та оприлюднення призвищ та посад «керівного складу ЗСУ».
Коли пройшла перевірка яка підтвердила що Косинський збрехав в доповіді НГШ і перебрехав слова головного сержанта 151 НЦ, Косинський пішов до ТВО Начальника ГУВСП Бабича і "заказав" іншу перевірку. З іншими акцентами. І Бабич (який залишився на хазяйстві в ВСП) подовжив терміни перевірки і прислав нові питання. Дослівно виконавцям він сказав (зі слів інсайдерів) – «все хєрня, рвати по повній».
Суть питань по Косинскому звелась до юридичного словоблуддя. Типу - а чи мав юридичне право ТВО ГС центра писати рапорт? Чи є у сержанта інструктора відмітка в військовому квитку про проходження курсу? А чи міг сержант клопотати про відправку рапорта по СеДО без запиту зверху?
Тобто з подачі НШ ВСП Бабича йде перевірка не по факту зловживання Косинським службовим становищем, а по факту - чи мали право військовослужбовці стрибати на такого поважного пана Косинського. І якими керівними документами це визначене.
Все це було підписане і написане під час коли Начальник ГУ ВСП був у відрядженні. Робоча схема.
До речі, ті ж злі інсайдери з ВСП, кажуть що у дружини Начальника штабу ГУ ВСП Бабича ЮВ, російський паспорт. І що навіть це є в його особистій справі. Але це не наша справа, Бо може просто люди брешуть.
Я не маю права викладати питання які Бабич написав для перевірки центру, а але я можу публікувати питання, які Бабіч по замовленню Косинського написав про мене. Від цього смороду 37 роком, здивувалися навіть старі кадри ВСП. Трошки здивувалися і перекинули мені.
Це методи роботи та стиль Косинського. Скільки прапорщика СА не ховай, все одно вилізе.
До речі, всім хто допомагає військовим - якщо в вас нема договору з військовою частиною, то ви за версією Бабича та Косинського порушники закону. А командира частина можуть притягнути до відповідальності.
Пане Міністр оборони Рустем Умєров / Rustem Umerov, це ж за цю демократію ми зараз воюємо з РФ
Питання про які я кажу, офіційно як вказівка прийшли від Бабіча на зональне управляння ВСП. Це може показати будь яка перевірка та опитування людей, які проводять перевірку 151 НЦ.

Ласкаво просимо в північну Корею, куди нас ведуть кадри призначені на посаду ще за Януковича.
Їх філософія незмінна, як би вони не маскувались.
На скрінах перелік частини питань які задають співробітники ВСП проводячи службову перевірку в 151 НЦ.
Питання написані та прислані співробітникам ВСП начальником штаба ГУ ПСВ Бабичем Ю В на прохання Косинського. Або самим Косинським і переданим Бабичу. Злі інсайдери з ВСП, кажуть що така модель практикується, коли треба вчинити тиск на частину або командирів.

За вашою допомогою 100 акумів для фпв, та 150 турнікетів САТ.
Дякуємо всім хто допомагає