Робота в Україні

🔝Інші міста та віддалені вакансії🤑:
Раді репрезентувати вам наші канали, де ви зможете знайти собі роботу.

Для участі потрібно просто бути підписаним на цей канал.
10 числа телеграм сам обере переможців ( списки будуть відкритими і ви зможете переглянути їх )
Якщо ви виграєте - напишите сюди для отримання головного приза @Work_SMI

Якщо на протязі тижня від моменту виграшу ви не появитесь - ваші кошти будуть передані іншим переможцям, які були обрані в рівномірному розмірі розподілу

Станом на 13:00 процессом голосуванням було обрано 10 переможців по 2000 гривень

🔝Інші міста та віддалені вакансії🤑:
Раді репрезентувати вам наші канали, де ви зможете знайти собі роботу.

Раді репрезентувати вам наші канали, де ви зможете знайти собі роботу.
Віддалені вакансії
Київ Харків
Одесса Дніпро
Львів Запоріжжя
Кривий Ріг Миколаїв
Вінниця Чернігів
Полтава Херсон
Хмельницький Черкаси
Чернівці Житомир
Суми Рівне
Івано-франківськ Кам'янське
Тернопіль Луцьк
Кременчук Біла церква
Ужгород

Для публікації напишіть нашому менеджеру @Free_place_club

Скарги, пропозиції : https://t.me/WorkSMI_creator

А чи мають волонтери право на відстрочку?
Існує думка, що статус волонтера дає право на відстрочку від мобілізації. Проте насправді це міф. Законом не передбачено, що люди, котрі займаються благодійною діяльністю, мають право на відстрочку. Тому їх можуть призвати на армійську службу на загальних підставах.

Чи можна забронювати ФОП?
Сам статус ФОП не дає право на відстрочку від мобілізації. Але бронювання спеціалістів, які займаються підприємницькою діяльністю, можливе. Наприклад, якщо ФОП працює в стратегічному секторі, його діяльність важлива для регіону чи він надає якісь унікальні послуги.

Визначає, чи можна забронювати конкретного підприємця, центральний орган виконавчої влади або обласна військова адміністрація. Якщо вони вважають забронювати ФОПа за доцільне, то подають відповідну пропозицію Генеральному штабу.

Скільки спеціалістів можна забронювати на підприємстві?
Якщо підприємство працює в сфері, яка входить до переліку стратегічних галузей, або має інші підстави для бронювання спеціалістів, згідно з постановою КМУ № 76 воно може забронювати не більше п’ятдесяти відсотків військовозобов’язаних. В деяких випадках організація може подати пропозицію на бронювання більшого числа працівників. Але така пропозиція має бути обґрунтована.

Сфери, в яких найбільше бронюють працівників
По даним журналу Forbes, станом на березень 2023 в Україні заброньовано близько 528 тисяч працівників. Більше всього в критичних галузях економіки: паливно-енергетичному комплексі, транспортній промисловості та аграрній сфері.

Багато працівників заброньовано обласними та районним адміністраціями, промисловістю, в т.ч. оборонною. Найменше заброньованих в сфері медицини, ІТ та фінансів. У всіх інших галузях заброньовано близько 44 тисяч чоловік.

Виходячи з цієї статистики, бачимо, в яких галузях у працівника найбільше шансів отримати бронь, а в яких – найменше. Наприклад, в інфографіці нічого не сказано про сферу торгівлі, дрібних послуг населенню, розваг, рекреації і т.п. Отже, забронювати військовозобов’язаного в таких галузях може бути досить складно і там може спостерігатися відтік робітників.

Конкретний перелік посад і професій, які підлягають бронюванню
Також ст. 23 Закону № 3543 прямо визначені деякі професії та посади, при займанні яких особа має право на відстрочку від мобілізації.

Насамперед це працівники силового сектору:

Міноборони України.
Національної поліції та гвардії.
Служби зовнішньої розвідки.
Антикорупційного бюро та Бюро економбезпеки.
Прикордонної та виконслужби.
СБУ.
Управління держохорони та ін.

Також це наукові, науково-педагогічні та педагогічні працівники, які працюють в закладах освіти мінімум на 0,75 ставки.

✅Перелік стратегічних галузей

Стратегічний сектор економіки України налічує 17 галузей, визначених Мінстратегпромом України. Перелік стратегічних галузей включає підприємства, які працюють в:

✅Енергетиці.
✅Фармацевтиці.
✅Транспортній промисловості.
✅Металургії.
✅Агропромисловому комплексі.
✅Транспортній промисловості.
✅Оборонній сфері.
✅Хімічній та харчовій галузі.
✅Авіаційній та ракетно-космічній сфері.
✅Легкій промисловості.
✅Меблевому виробництві.
✅Поліграфії.
✅Геологорозвідуванні.
✅Будівництві.
✅Сфері зв’язку.

Таким чином, якщо ваше підприємство працює в стратегічному секторі, бронювання спеціалістів там може здійснюватися.

Які підприємства вважаються критичними?
Визначення критично значущих компаній в Україні покладено на КМУ. Своєю постановою від 27 січня 2023 р. № 76 він розробив критерії, за якими компанія може набути такий статус:

Протягом податкового року вона перерахувала понад 1,5 млн євро податків до бюджету – державного чи місцевого.
Надходження в іноземній валюті за останній звітний рік перевищили 32 млн євро.
Компанія має важливе значення для загальнодержавної економіки або задоволення потреб місцевої громади.
Вона має членство в Дія Сіті.
Не має боргів по обов’язковій державній програмі соціального страхування.
Розмір середньої зарплати працівників за останній квартал становить не менше середньої зарплати в області за IV квартал 2021 р.

Крім того, критично важливими підприємствами визнаються:

Спеціальні установи Організації Об’єднаних Націй.
Українські дипломатичні відомства, які знаходяться за кордоном.
Донорські організації та їх представництва.
Філіали міжнародних фондів, в т.ч. ті, які надають допомогу нашій державі.
До підприємств критичних галузей економіки також належать:

Компанії, які працюють в сфері енергетично-паливного комплексу.
Заклади сфери здоров’я.
Освітні та наукові організації.
Органи соціального захисту, які фінансуються з бюджету та включені до Реєстру неприбуткових установ або надають людям послуги безоплатно.
Медіа, які транслюють інформаційні передачі.
Єдина умова для віднесення даних компаній до критичних галузей економіки – підприємства мають відповідати мінімум двом критеріям, зазначеним на початку цього розділу.

Також бронювання спеціалістів може відбуватися, якщо підприємство працює в сфері, яка зазначена в переліку стратегічних галузей економіки.

Бронювання.
Перелік посад і професій, які підлягають бронюванню


Для початку слід визначитись, хто з працівників може піти служити по мобілізації, а хто може розраховувати на бронь.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543 від
21.10.1993 року, забронювати можна осіб, які працюють:


На підприємствах, перед якими поставлено мобілізаційні завдання, якщо без цих працівників виконати їх не вдасться.
В державних органах чи органах місцевого самоврядування для забезпечення їх належного функціонування.
На підприємствах, які співпрацюють із ЗСУ (виготовляють товари, надають послуги, виконують роботи) чи іншим українським збройним формуванням.
В критичних галузях економіки, які є важливими для забезпечення нормального життя населення України чи якогось певного регіону.

Тобто, якщо людина працює на одному з таких підприємств або в органах влади, то її можна забронювати.

В ч. 3 статті вказано, що бронювання вищезазначених робітників може відбуватися за списком, який подається в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів. Крім того, в даній частині зазначено, що посади і професії, які можна забронювати, а також порядок та організація цього процесу визначаються не тільки Законом № 3543, але й актами Президента та КМУ.

Отже, точний перелік посад і професій, які підлягають бронюванню, Законом № 3543 не передбачений. Кожний орган влади чи підприємство, визначене в ч.1 ст.25, може самостійно обирати співробітників, яких бажає забронювати, та подавати пропозицію до відповідного державного органу.

Проте деякі органи влади визначають конкретні переліки посад. Так, наприклад, наказом Міненерго №93 від 27.02.2022 року визначений перелік посад на підприємствах паливно-енергетичного комплексу, які можна подавати на бронь. Серед них:

✅Гірники.
✅Електромеханіки.
✅Електромонтери.
✅Інженери-енергетики.
✅Слюсарі з ремонту технологічних установок.
✅Диспетчери.
✅Робітники енергорозподільчих компаній.
✅Робітники оператора системи передачі.
✅Управлінський персонал та ін.

Як правило, такі конкретні списки бронювання спеціалістів створюються органами влади для критичних галузей економіки.

Роботодавець зобов’язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору.

Коли засоби індивідуального захисту передчасно зношені не з вини працівника, тоді роботодавець зобов’язаний замінити їх за свій рахунок. Коли має місце придбання спецодягу, засобів індивідуального захисту, мийних та знешкоджувальних засобів за свої кошти роботодавець повинен компенсувати всі витрати на умовах, передбачених колективним договором.

Усі працівники згідно із законом підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров’я працівників або у разі їх смерті. Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.

Роботодавець може за рахунок власних коштів здійснювати потерпілим та членам їх сімей додаткові виплати відповідно до колективного чи трудового договору.

За працівниками, які втратили працездатність у зв’язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігаються місце роботи і посада та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності. Коли потерпілий не може виконувати попередньої роботи проводяться його навчання і перекваліфікація, а також працевлаштування відповідно до медичних рекомендацій.

Час перебування на інвалідності у зв’язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах.

Норми з охорони праці мають включати: норми комплектування робочих місць і працівників засобами індивідуального захисту; нормативи на умови праці на робочих місцях; нормативи з безпеки машин, обладнання, механізмів, технологічних процесів та інших засобів виробництва.

Соціальний захист працівників. Коли укладається трудовий договір працівник повинен бути повідомлений роботодавцем під розпис про умови праці на робочому місці де він буде працювати, а також про його права, пільги та компенсації при важких та шкідливих умовах праці.

Якщо виробничі умови небезпечні для життя і здоров’я працівника або оточуючих його працівників і природного середовища, тоді він має право відмовитися від дорученої роботи. Він зобов’язаний негайно повідомити про таку ситуацію безпосереднього роботодавця або керівника. Факт наявності такого положення, як це потрібно, підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої він є, а також уповноваженого працівниками спеціаліста з питань охорони праці, або страхового експерта з охорони праці.

Працівнику не може пропонуватися робота, яка протипоказана йому за медичним висновком і станом здоров’я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та робіт, які потребують професійного добору, допускаються працівники за наявності висновку психофізіологічної експертизи.

Трудовий договір може бути розірваний працівником за його бажанням, якщо роботодавець не виконує вимог законодавства про охорону праці, не дотримується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.

Працівника, який за станом здоров’я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і у разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства.

На час зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду за охороною праці чи службою охорони праці за працівником зберігаються місце роботи, а також середній заробіток.

За період простою з причин, які виникли не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток.

Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безкоштовно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

У разі роз’їзного характеру роботи працівникові виплачується грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, передбачених колективним договором.

Роботодавець за свої кошти може додатково встановлювати працівникові за колективним договором, угодою або трудовим договором пільги і компенсації, не передбачені законодавством.

Роботодавець повинен протягом дії укладеного з працівником трудового договору, не пізніше ніж за 2 місяці, письмово інформувати працівника про зміни виробничих умов та зміну пільг та компенсацій, з урахуванням пільг і компенсацій, що передбачені йому додатково.

Працівникам видаються безкоштовно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби, на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, а також на роботах, пов’язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами. Працівники, які залучаються до разових робіт, пов’язаних з ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха, що не передбачені трудовим договором, повинні бути забезпечені зазначеними засобами.

Конвенції Міжнародної Організації Праці, за якими Україна має міжнародне співробітництво у галузі поліпшення умов праці: №115 – про захист працюючих від іонізуючої радіації, №155 – про безпеку і гігієну праці та виробниче середовище, №148 – про захист працівників від професійного ризику, №174 – про обладнання машин захисними пристроями.

Основні принципи державної політики з охорони праці

Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:

– пріоритету життя і здоров’я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

– підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;

– комплексного розв’язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля;

– соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

– встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб’єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності;

– використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення доброчинних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству;

– адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров’я та психологічного стану;

– інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

– забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об’єднань громадян, що розв’язують проблеми охорони здоров’я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками, між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;

– використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.

Пріоритет життя і здоров’я працівників означає, що в першу чергу слід дотримуватися вимоги нормативних актів про охорону праці, щоб працівник не зазнав погіршення здоров’я, не отримував травм, професійних захворювань, і лише тільки потім має звертатися увага на результати діяльності підприємства.

Власник підприємства несе відповідальність за створення і підтримання належних безпечних та нешкідливих умов праці на кожному робочому місці підприємства. З цією метою власник організовує на підприємстві систему управління охороною праці, створює службу охорони праці, визначає обов’язки посадових осіб і спеціалістів підприємства з питань охорони праці, забезпечує всі види охорони праці на підприємстві – організаційні, технічні, санітарно-гігієнічні, нормативно-методичні, лікувально-профілактичні, метрологічні, наукові, інформаційні, упроваджує заходи поліпшення умов праці.

Комплексність розв’язання завдань охорони праці передбачає вирішення проблем безпеки праці комплексно з урахуванням всіх видів економічної та соціальної політики держави, здобутків науки і техніки. Коли питання охорони праці та навколишнього середовища перехрещуються – наприклад, захист від електромагнітних випромінювань, захист від шуму та ін., тоді ці завдання або проблеми повинні вирішуватися комплексно.

Встановлення єдиних норм і вимог з охорони праці означає, що вони повинні бути єдиними для всіх підприємств, організацій та установ незалежно від виду діяльності та форми їх власності його.

1.2. Основні положення законодавства про охорону праці

Поняття охорони праці визначається ст.1 Закону України “Про охорону праці”. “Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці”.

Законодавство України про охорону праці складається із: Закону “Про охорону праці”, “Кодексу законів про працю України”, Закону “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, Закону України “Про пожежну безпеку”, “Норм радіаційної безпеки України (НРБУ-97)” та інших нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини між різними суб’єктами права у сфері охорони праці

Закон України “Про охорону праці” визначає положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їхнього життя і здоров’я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи й організації або уповноваженим ним органом (далі – власник) і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

У “Кодексі законів про працю України” визначається правове регулювання охорони праці у главах “Трудовий договір”, “Робочий час”, “Час відпочинку”, “Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю”, “Праця молоді”, “Праця жінок”, “Охорона праці”.

Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” регулює відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права та обов’язки державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідемічної служби і здійснення державного санітарно-епідемічного нагляду в Україні.

Закон України “Про пожежну безпеку”, визначає економічні, загальні правові та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, встановлює відносини юридичних і фізичних осіб, державних органів з пожежної безпеки незалежно від виду їх діяльності та форм власності. Закон встановлює обов’язки установ, організацій, підприємств і громадян щодо забезпечення пожежної безпеки, а також обов’язки й права державного пожежного нагляду.

“Норми радіаційної безпеки України” встановлюють два принципово відмінні підходи до забезпечення протирадіаційного захисту – перший передбачається для усіх видів практичної діяльності за умов нормальної експлуатації індустріальних та медичних джерел випромінювання, другий – при втручанні, що пов’язано з опромінюванням населення за умов аварійного опромінення. Крім того, “Норми радіаційної безпеки” встановлюють три категорії осіб, які зазнають опромінення та визначають ліміти доз та допустимі рівні іонізуючого опромінення.

Міжнародне законодавство про охорону праці являє собою систему міжнародно-правових актів, спрямованих на захист працівників від професійних ризиків. Цей термін Міжнародне бюро праці визначає як “джерело небезпеки для життя і здоров’я працівника, з яким він стикається у виробничому середовищі під час виконання ним своїх виробничих обов’язків”. Закон України “Про охорону праці” забезпечує перевагу норм міжнародних договорів і угод, в яких бере участь Україна, над правовими нормами законодавства України. Тобто, коли міжнародним договором або угодою, в якому бере участь Україна, передбачені більш високі вимоги до охорони праці, ніж ті, що передбачені законодавством України, то виконуються правила міжнародного договору або угоди. Ця норма застосовується до всіх договорів, в яких бера участь Україна незалежно від їх форми і назви – договір, угода, конвенція, пакт, протокол або інші форми і які були ратифіковані Верховною Радою України.

Channel created